У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання роботи, розкрито методологічну основу і методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі - "Категоріальна база та стан досліджень особливостей зв'язку Я-концепції особистості з її психологічним благополуччям" висвітлено актуальний стан наукового вивчення досліджуваної проблеми, визначено сутність Я-концепції особистості та провідні підходи до розгляду її ролі у становленні особистості як суб'єкта життєдіяльності.

На базі методологічних положень сучасної психології, покладених в основу уявлень про Я-концепцію як результат формування самосвідомості і самооцінки (Б.Г. Ананьєв, Н. Є. Анкудінова, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, А.М. Прихожан, С.Л. Рубінштейн, В.Ф. Сафін, В.В. Столін та ін.); як природньо-генетичний корінь усіх психофізіологічних, психічних процесів, станів та властивостей особистості, обґрунтовано положення про провідну роль Я-концепції у зумовленні взаємодії особистості із світом, про її статус епіцентру особистісної системи. Проаналізовано різноманітні аспекти вивчення Я-концепції і внесок відомих дослідників, зокрема: Р. Бернса, О. Є. Гуменюк, Г.І. Гурджієва, В. Джемса, Е. Еріксона, З.С. Карпенко, І.С. Кона, Ч. Кулі, А. Менегетті, Дж. Міда, І.М. Міхєєвої, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.А. Петровського, К. Роджерса, М. Розенберга, В.А. Роменця, О.Т. Соколової, В.В. Століна, Т.А. Флоренської, К. Хорні, Т. Шибутані, В.І. Юрченко, Т.С. Яценко та ін. З урахуванням положень про те, що образ Я є інтегративною формою самосвідомості (І.С. Кон) і виступає як система особистісних цінностей (М.Й. Боришевський), у цьому розділі дисертації доводиться важливість формування позитивного образу Я як важливої складової повноцінної Я-концепції особистості, яка є передумовою виникнення позитивного самовідношення. Розглянуто концепцію саморозвитку особистості (С.Д. Максименко), згідно якої цілісність та унікальність особистості визначаються рухом та динамікою розвитку Я.

На підставі наведеного огляду досліджень Я-концепції обґрунтовано гіпотезу даного дослідження про каузальний зв'язок Я-концепції з психологічним благополуччям. Для розкриття механізму зв'язку рівня сформованості Я-концепції з психологічним благополуччям наведено детальну характеристику сутності феномену психологічного благополуччя. Розглянуто декілька етапів вивчення психологічного благополуччя, яке операціоналізували через баланс позитивних і негативних емоцій у житті людини, потім через задоволення життям і, кінець кінцем, була запропонована системна характеристика цього явища як "позитивного психологічного функціонування”. Сучасна американська дослідниця К.Д. Ріф здійснила операціоналізацію поняття "психологічне благополуччя” у термінах шести провідних конструктів цього феномену.

Перший, найважливіший в ієрархії конструкт, трактується як "прийняття себе", тобто позитивне ставлення до себе і свого минулого. Прийняття суб'єктом себе, як гідного поваги розглядається як центральна ознака психологічного (ментального) здоров'я людини і як характеристика особистості, що самоактуалізувалась, оптимально функціонує і досягла особистісної зрілості. Позитивний образ себе є й основою позитивної Я-концепції, тому зв'язок між цими двома феноменами не викликає сумнівів.

Другий конструкт феномену психологічного благополуччя стосується вміння і готовності суб'єкта підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими. Спроможність особи виявляти позитивне ставлення до людей, що її оточують, розглядається і як одна з основних функцій психологічного здоров'я, і тому гуманістичні психологи ще до появи поняття психологічного благополуччя описували людей, яких вважають особистостями, що самоактуалізувались, як спроможних виявляти розвинене почуття емпатії та позитивне ставлення до інших людей.

Третій конструкт, який розкриває зміст поняття психологічного благополуччя, трактується як автономність (або індивідуалізація). К.Д. Ріф зазначає, що самоактуалізація людини ґрунтується на її незалежності і спроможності саморегулювати поведінку зсередини, активізувати себе на автономну діяльність.

До ознак психологічного благополуччя відносять і четвертий конструкт, екологічна майстерність, який характеризується як спроможність людини налаштовувати себе на активну діяльність, активно обирати та створювати власне середовище, яке відповідає психологічним умовам її життя.

П'ятим конструктом психологічного благополуччя вважають наявність мети у житті. Як цілком зрозуміло, цей конструкт має найтісніший зв'язок з Я-концепцією особистості. Наявність цілей у житті вважають запорукою психологічного здоров'я.

Шостий конструкт психологічного благополуччя описують як індивідуальне самовдосконалення. Головний психологічний зміст самовдосконалення - забезпечення психологічного зростання, самоактуалізації та розвитку усіх особистісних здібностей. Важливим аспектом ставлення людини до себе як особистості, спроможної до самовдосконалення, є її відкритість новому досвіду. Це розглядається як провідна характеристика "повноцінно функціонуючої особистості'', що досягає самоактуалізації.

Хоча у глибинному змісті провідних ознак Я-концепції і психологічного благополуччя простежується вірогідність каузального зв'язку між явищами, емпіричних досліджень, що підтверджують цей зв'язок, практично немає.

У другому розділі "Методологічні основи дослідження зв'язку Я-концепції особистості з її психологічним благополуччям" із спиранням на когнітивно-експеріенціальну теорію формування внутрішнього світу особистості (С. Eпштейна), основні положення якої детально проаналізовано у роботі, обґрунтовується каузальний зв'язок Я-концепції з психологічним благополуччям. Він базується на тому, що людина в силу особливостей свого особистісного досвіду, наявних цінностей, ідеалів, установок, які сформувались до певного моменту її життєдіяльності, може сприймати світ у цілому або як позитивний, упорядкований, такий, що здається доступним усвідомленню, в якому людина має можливість реалізувати свій особистісний потенціал, або, навпаки, як хаотичний, неусвідомлений, загрозливий. В залежності від цього формується і уявлення людини про себе або як про гідну поваги, таку, що може успішно досягати цілі і вирішувати важливі життєві завдання, або, навпаки, як неспроможну успішно взаємодіяти і реалізовувати свій потенціал у несприятливому для неї оточуючому середовищі.

Ставлення людини до інших теж, значною мірою, пов'язано із сприйняттям світу у цілому і ставленням людини до себе.

Розуміння цих можливих варіантів існування різних картин світу, і, відповідно, власного Я і образу людей, з якими даний конкретний суб'єкт взаємодіє, призводить до формування різних уявлень людини про себе, різних Я-концепцій. В одних людей Я-концепція може бути позитивною, адекватною, реалістичною, чітко сформованою, в інших - навпаки, нечіткою, недостатньо диференційованою, спрощеною. В залежності від сприйняття інших людей, з якими суб'єкт має взаємодіяти і спілкуватись, змінюється і загальний характер ставлення суб'єкта до світу. Тому, виходячи з таких основних положень щодо закономірностей формування внутрішнього світу людини, ми обґрунтовували у другому розділі роботи методичне забезпечення для емпіричної перевірки гіпотези про зв'язок ознак Я-концепції людини з можливістю відчуття себе психологічно благополучною. Відома методика "Q-сортування” В. Стефансона обрана для дослідження рівня сформованості Я-концепції, виходячи з того, що вона дозволяє з'ясувати міру відповідності, узгодженості між реальним та ідеальним Я особистості. Відсутність суттєвих відмінностей між цими показниками свідчить про наявність більшого рівня несуперечливості Я-концепції, її узгодженості. Для вимірювання рівня сформованості Я-концепції була обрана також і методика "Шкала ясності Я-концепції" (Дж. Кемпбел). Наявність ясної і узгодженої Я-концепції можлива у тому випадку, коли людина має загальну позитивну картину світу і коли вона сприймає оточуючих як гідних поваги. І, навпаки, сприйняття світу як загрозливого породжує неузгодженість між реальним та ідеальним аспектами особистості, і партнери по взаємодії сприймаються нею як носії певної загрози і джерела міжособистісних конфліктів.

Тому, враховуючи, що Я-концепція людини - це тільки один з аспектів, що характеризує її внутрішній світ, який знаходиться у тісному зв'язку з картиною світу у цілому і з образом інших людей, ми обрали для вирішення завдань даного дослідження не тільки методики визначення характеристик безпосередньо Я-концепції, а також і таких її компонентів, як самооцінка (для цього була обрана методика Д.А. Будассі), і самовідношення (методика В.В. Століна, С.Р. Пантілєєва) - з метою диференційованого діагнозу особистості досліджуваних за такими ознаками, як самоповага, аутосимпатія, самоінтерес, очікування позитивного відношення до себе та ін. Обрана також і п'ятифакторна модель особистості для того, щоб через аналіз таких її шкал, як "доброзичливість/недоброзичливість" оцінити, як особистість сприймає оточуючих її людей. За допомогою фактора п'ятифакторної моделі особистості, який описує активність суб'єкта у термінах його сумлінності/несумлінності, ми сподівались оцінити налаштованість людини на активне вирішення життєвих задач. За допомогою фактора емоційної стійкості, чи, навпаки, нейротизму, ми очікували отримати характеристики того, як людина ставиться до світу у цілому, як вона оцінює власні можливості долати труднощі, що можуть виникнути під час досягнення життєво важливих цілей. Очікувалось, що і фактор відкритості/ригідності по відношенню до нового досвіду, який оцінюється за допомогою п'ятифакторної моделі, теж може бути корисним для того, щоб оцінити вірогідність переживання людиною деяких додаткових особливостей її внутрішнього світу і оцінки себе як суб'єкту пізнання, суб'єкту орієнтування у світі. Таким чином, для визначення характеристик Я-концепції було відібрано декілька паралельних методик, що необхідно було і для вирішення задачі валідизації та адаптації методики "Шкали психологічного благополуччя” до української вибірки.

У процесі адаптації цієї методики були перевірені декілька психодіагностичних показників, а саме: ретестова надійність, конструктна валідність та внутрішня узгодженість окремих шкал опитувальника.

У третьому розділі роботи "Емпіричне дослідження взаємозв'язку характеристик Я-концепції та психологічного благополуччя особистості" обґрунтовується вибір типу емпіричного дослідження (квазі-експеримента), необхідного для перевірки каузального зв'язку між поняттями Я-концепції і психологічного благополуччя, обговорюється його процедура, формулюються основні завдання, наводяться результати дослідження, що інтерпретуються в загальному контексті роботи.

Оскільки проведення емпіричного дослідження, спрямованого на перевірку гіпотези, передбачало використання опитувальника для вимірювання рівня відчуття досліджуваними психологічного благополуччя, першим етапом емпіричного дослідження була адаптація "Шкал психологічного благополуччя” К.Д. Ріф до української вибірки. Адаптація опитувальника проводилась на вибірці зі 180 осіб, в яку увійшли студенти технічних і гуманітарних спеціальностей Дніпропетровського національного університету. У результаті адаптації були отримані задовільні показники ретестової надійності, конструктної валідності та внутрішньої узгодженості.

Другим етапом дослідження була емпірична перевірка теоретичних припущень роботи. Розглядаючи характер зв'язку Я-концепції особистості з її психологічним благополуччям, ми висунули наступну емпіричну гіпотезу: якщо рівень сформованості Я-концепції особистості зумовлює психологічне благополуччя людини, то в осіб з більш диференційованою і ясною Я-концепцією виявиться і більш високий рівень психологічного благополуччя. Методом кластерного аналізу було виокремлено дві нееквівалентні за ознаками рівня сформованості Я-концепції групи, у яких перевірялись розбіжності в ознаках психологічного благополуччя (див. рис.1).

Рисунок 1. Дендрограма кластерного аналізу у метриці City-Block (Manhattan).

Таблиця 1

Відмінності у показниках рівня сформованості Я-концепції у групах, виокремлених за допомогою кластерного аналізу

Розбіжності значущі: *** - при р<0,001.

Як показано в табл. 1, за показниками аналога комплексної незалежної змінної, що характеризує рівень сформованості Я-концепції (індекс задоволення собою, ясність Я-концепції, ступінь особистісної зрілості та загальна самооцінка), виявлено статистично значущі розбіжності між двома нееквівалентними групами (1 і 2).

В табл. 2 ілюструються дані показників психологічного благополуччя в групах з різними рівнями сформованості Я-концепції. Наведені емпіричні дані повністю підтверджують гіпотезу дослідження: в групі з більш високим рівнем розвитку Я-концепції показники всіх шкал психологічного благополуччя статистично значуще перевищують відповідні показники групи з більш низьким рівнем розвитку Я-концепції.

Розглянуті вище групи досліджуваних з різними рівнями сформованості Я-концепції і психологічного благополуччя статистично значуще відрізнялись також і за показниками методик, обраних у якості паралельних для перевірки конструктної валідності "Шкал психологічного благополуччя” при їх адаптації до української вибірки. Розбіжності встановлено як за загальним показником самовідношення (t= 4,419 при р<0,001 (методика В.В. Століна і С.Р. Пантілєєва)), так і практично за всіма іншими компонентами цієї методики (див. табл. 3).

Таблиця 2

Відмінності у показниках психологічного благополуччя (ПБ) в групах з різними рівнями розвитку Я-концепції

Розбіжності значущі: *** - при р<0,001;

** - при р<0,01.

Таблиця 3

Відмінності у показниках самовідношення в групах досліджуваних з різними рівнями сформованості Я-концепції

Розбіжності значущі: *** - при р<0,001;

** - при р<0,01;

* - при р<0,05.

Значущі розбіжності виявлено також за показниками рівня суб'єктивного контролю в усіх аспектах його вимірювання, передбачуваних методикою Дж. Роттера (крім РСК у сфері здоров'я, хоча за критерієм ц* - кутове перетворення - Фішера простежено тенденцію до значущості). Так, розбіжності за показником загального РСК складають: t= 5,779 при р<0,001.

Групи відрізняються також за такими показниками методики оцінки п'яти факторів особистості: сумлінності (t= 3,527 при р<0,001), відкритості новому досвіду (t= 2,867 при р<0,01), доброзичливості (t= 3,044 при р<0,01); за всіма показниками тесту смисложиттєвих орієнтацій, зокрема, за загальним показником (t= 4,328 при р<0,001), та за всіма показниками тесту оптимістичності орієнтацій на майбутнє (показник t-критерія Стьюдента для загальної оптимістичності орієнтацій складає: t= 3,749 при р<0,001).

Оскільки у вибірці була представлена майже рівна кількість чоловіків і жінок (94 чоловіки та 86 жінок), ми перевірили гендерні розбіжності у показниках Я-концепції і психологічного благополуччя. Так, додатковим результатом проведеного емпіричного дослідження були гендерні розбіжності, виявлені за показником індексу задоволення собою (вищим для жінок, t= 2,283 при р<0,05). У жінок також виявлені більш високі статистично значущі розбіжності за першою в ієрархії шкалою психологічного благополуччя - "самоприйняття" (t= 2,793 при р<0,01), де жінки виявляються як такі, що більш позитивно сприймають себе.

Встановлено статистично значущі відмінності між показниками жінок і чоловіків за такими шкалами тесту-опитувальника самовідношення, як: інтегральне самовідношення (t= 2,61 при р<0,01), очікування позитивного відношення до себе (t= 3,006 при р<0,01), самоінтерес (t= 2,073 при р<0,05), самоприйняття (t= 2,286 при р<0,05) та самокерівництво (t= 2,1 при р<0,05). Виявилося, що показники жінок є значно вищими у порівнянні з показниками чоловіків у сфері ділових відносин тесту "Рівень суб'єктивного контролю” (t= 2,374 при р<0,05). Стосовно розбіжностей у показниках оптимістичності орієнтацій на майбутнє, результати жінок у сферах освіти (t= 2,77 при р<0,01), професійної діяльності (t= 2,079 при р<0,05) та загальний показник оптимістичності орієнтацій (t= 2,872 при р<0,01) статистично значуще відрізняються від результатів чоловіків.

Отже, проведене емпіричне дослідження дозволило продемонструвати надійний зв'язок рівня сформованості Я-концепції особистості, її диференційованості і когнітивної складності з психологічним благополуччям, що відкриває можливості практичного застосування результатів дослідження у напрямі цілеспрямованого формування Я-концепції як фактору підвищення психологічного благополуччя людини.

Висновки