Размещено на http://www.allbest.ru/

ДержавниЙ вищиЙ навчальний заклад “Університет менеджменту освіти”

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

УДК 159.922.7:37.015.3

Автореферат

Психологічні особливості педагога-наставника як умова ефективної соціалізації студентів

Чугаєва Наталія

Юріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Кабінет Міністрів України

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, доцент Власова Олена Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра психології розвитку, професор.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Москаленко Валентина Володимирівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія соціальної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Радчук Галина Кіндратівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка, кафедра практичної психології, завідувач.

Захист відбудеться “02” липня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 у Державному вищому навчальному закладі “Університет менеджменту освіти”, 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчальногозакладу “Університет менеджменту освіти”: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

Автореферат розісланий “_31__” травня_ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Скоробогатько

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Успішність виконання сучасним спеціалістом функціональних обов'язків, можливість його самореалізації в професії передбачає наявність у нього значущих соціально-професійних якостей. Їх формування відбувається в результаті активної взаємодії особистості, що професіоналізується, зі всією сукупністю умов її макро- і мікросоціального оточення, особливу роль серед яких відіграють умови освітньої соціалізації. В сучасному суспільстві вищій освіті, як інституту, формі і фактору спрямованої соціалізації людини, належить важлива роль. Провідним чинником соціалізації тут виступає цілеспрямований психолого-педагогічний вплив педагога, як суб'єкта творення педагогічних відносин і освітньо-професійного середовища вищого навчального закладу, на студентів, які активно здобувають в ньому відповідну освітньо-професійну підготовку.

Cоціалізація -- це процес і результат становлення людини як особистості шляхом її прилучення до цінностей, норм і соціальних відносин, що складають основу суспільного буття. Вона лежить в основі соціального розвитку людини і суспільства, забезпечує можливість матеріального та духовного самовідтворення соціуму через суспільну активність і самореалізацію його громадян.

Різні аспекти проблеми соціалізації людини розглядалися в роботах філософів і соціологів (Е. Дюркгейм, С.П. Іваненков, І.С. Кон, Н. Смелзер, В.М.Чернишов і ін.), психологів (В.В. Москаленко, В.М. Мясищев, А.В. Петровський, В.А. Петровський, С.Л. Рубінштейн і ін.), педагогів (Ю.П. Азаров, А.В. Мудрик, М.Д. Нікандров, В.Г. Риндак, В.В. Сєріков, В.О. Сухомлинський, Г.М. Філонов, Н.Є. Щуркова та ін.).

Сучасні психолого-педагогічні підходи до розуміння особистісно розвиваючої сутності освітньої соціалізації визначені в роботах О.О. Веряєва, В.І. Гінецинського, О.В. Гукаленко, Б.Д. Ельконіна, Т.П. Ільєвич, В.А. Левіна, Ю.С. Песоцького, Н.К. Радіна, К.О. Рубчевського, Н.Л. Сіверцевої, В.Д. Семенова, І.Д. Фруміна, І.К. Шалаєва, Б.І. Яковлева та ін. Філософсько-методологічні аспекти концепту “освітня соціалізація”, у тому числі, у площині професійних функцій, важливих соціально-рольових характеристик педагога як суб'єкта її здійснення висвітлені у працях Н.Б. Крилової, В.А. Петровського, В.І. Слободчикова та ін. Багатогранність проблеми професійної соціалізації особистості в освітній діяльності розкривають психолого-педагогічні теорії, концепції взаємодії особистості й її навчального середовища (Б.Г. Ананьев, Г.М. Андрєєва, О.Г. Асмолов, Б.М. Бім-Бад, О.О. Бодальов, Б.С. Братусь, Л.П. Буєва, Л.С. Виготський, В.П. Зінченко, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.А. Семиченко), роботи з проектування і побудови середовища, в якому відбувається розвиток особистості, розробки вимог до педагога як суб'єкта його творення (Н.Б. Крилова, П.В. Лушин, В.О. Ясвин). У дослідженнях М.Г. Гарунова, П.І. Підкасистого, Р.С. Піонової, Є.В. Положенцевої, Г.К. Радчук, Н.С. Сенаторової, Л.М. Фрідмана виділені специфічні особливості вищого навчального закладу як ефективного інституту освітньої соціалізації сучасного спеціаліста. Дослідженню ролі потенціалу соціальних здібностей педагогів, учнів і студентів у забезпеченні їх ефективної соціальної адаптації, розвитку готовності до творчої активності присвячені наукові праці О.І. Власової.

Виховання, навчання і розвиток студентської молоді є рівноцінними професійними завданнями, які вирішує педагог вищої школи. Змістове наповнення категорій “виховання” і “розвиток” студентів інтегроване для нас в понятті “наставництво”. Цей термін сьогодні застосовується у різних сферах життєдіяльності і має декілька споріднених значень. У зарубіжній практиці вищої школи його відповідниками є “т'ютор” (П. Коен, Д. Кулік, Ч. Харінгтон), “ментор” (А. Робертс, К. Філіпп), у вітчизняній літературі - “куратор” (С.С. Вітвицька), “майстер виробничого навчання” (В.В. Богословський, Н.В. Кузьміна, В.О. Маркелова), “класний керівник” (Ю.П. Азаров, Т.М. Мальковська). В українській психолого-педагогічній науці поняття “наставництво” розкрите і обґрунтоване в роботах Г.М. Білої та К.М. Шамлян, присвячених дослідженню специфіки діяльності педагога-наставника.

В зазначених дослідженнях увага акцентована переважно на механізмах соціалізації молоді, змісті та формах її виховання, динаміці якісних змін поведінки та характерологічних проявів молоді за умов спрямованої соціалізації. Набагато менше уваги приділяється тим психолого-педагогічним проблемам, розв'язання яких допомогло б активізувати позитивні тенденції у виховній роботі зі студентами. Насамперед це питання особистісної придатності до цієї роботи педагога вищої школи, оптимізації процесів соціально-психологічної адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ. Серед них особливе місце посідають питання ефективності педагогічної взаємодії педагога-наставника та групи студентів. На жаль, на сьогодні в українських ВНЗ відсутня система діагностики, прогнозу та оцінки ефективності роботи педагога в якості наставника. На наш погляд, її створення та апробація є необхідною умовою вдосконалення виховного процесу в сучасній вищій школі. Слід також визнати, що до цього часу в науці відсутнє загальноприйняте визначення поняття “педагог-наставник”, немає єдності у трактуванні загальних методичних основ його діяльності в сучасних умовах навчання.

Таким чином, соціальна значущість і недостатня розробленість проблеми підвищення ефективності соціально-виховної діяльності викладача сучасної вищої школи зумовили вибір теми нашого дослідження: “Психологічні особливості педагога-наставника як умова ефективної соціалізації студентів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідною темою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України” (номер держреєстрації 0108U002461).

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 30.11.2005 року). Уточнену редакцію теми дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 14.05.2009 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 16.06.2009 року).

Мета дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні впливу особистісних якостей педагога-наставника на ефективність процесу освітньої соціалізації студентів.

Об'єкт дисертаційного дослідження - психолого-педагогічні чинники соціалізації студентів ВНЗ.

Предмет дослідження - психологічні якості педагога-наставника, що забезпечують ефективність освітньої соціалізації студентів ВНЗ.

Робоче положення дослідження полягає у припущенні, що існують певні особистісні якості педагога-наставника, що проявляються у його виховній роботі з групою студентів та істотно визначають ефективність їх освітньої соціалізації.

Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання дослідження:

Здійснити психолого-педагогічний аналіз наставництва у ВНЗ як соціально-професійного феномену.

На основі теоретичного аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури розробити концептуальну модель психологічних якостей педагога-наставника ВНЗ, що можуть впливати на ефективність освітньої соціалізації студентів.

Емпірично довести вплив психологічних якостей педагогів-наставників на ефективність освітньої соціалізації студентів.

Розробити методичні рекомендації з оптимізації соціалізуючої взаємодії педагогів-наставників зі студентами.

Методологічними і теоретичними основами дослідження є: Закон України “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція національного виховання, положення психологічної, філософської, соціологічної та педагогічної наук: про особистість і її виховання (Н.М. Ануфрієва, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, І.А. Зязюн, С.Г. Карпенчук, Н.М. Лавриченко, А.В. Мудрик, С.І. Подмазін та ін.), про сутність соціалізації і соціального виховання особистості (Л.О. Аза, Г.М. Андрєєва, Є.М. Баришніков, Б.М. Бім-Бад, С.Г. Вершловський, В.Ф. Володько, А.Й. Капська, Т.В. Ковальова, І.С. Кон, Ю.І. Кривов, О.Є. Лебедєв, В.Т. Лісовський, А.С. Макаренко, В.В. Москаленко, В.В. Павловський, В.В. Панфьорова, І.Л. Первова, О.Е. Смірнова, B.C. Собкін, В.О. Сухомлинський, В.В. Тумальов, А.Г. Харчев, С.Т. Шацький), про спільну розподільну діяльність (С.Д. Максименко), концепція цілісності професійної підготовки студентів (В.А. Семиченко), теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі (А.В. Петровський), концепція розвитку соціальних здібностей (О.І. Власова).

Методи дослідження. В роботі використані теоретичні, емпіричні та статистичні методи дослідження. Для здійснення психолого-педагогічного аналізу наставництва у ВНЗ як соціально-професійного феномену та розробки концептуальної моделі психологічних якостей педагога-наставника ВНЗ, що позитивно впливають на ефективність освітньої соціалізації студентів, використано теоретичні методи: теоретичний аналіз, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання.

Для реалізації завдань емпіричного дослідження психологічних якостей педагога-наставника використовувався комплекс методичних засобів -- методика дослідження соціального інтелекту Дж.Гілфорда та М.О'Салівена, методика емоційного самоусвідомлення О.І. Власової та М.А. Березюк, опитувальник “Шістнадцять особистісних факторів” Р.Кеттелла, психогеометричний тест С.Деллінгер, спеціально розроблена для реалізації завдань дослідження авторська анкета ефективності роботи наставників академічних груп студентів.

Для визначення ефективності соціалізації студентів використано соціометричний метод Дж.Морено, методику діагностики рівня розвитку соціальної активності особистості та колективу О.І.Власової, опитувальник “Пульсар” Л.Г.Почебут.

Інтерпретація отриманих даних здійснювалась на основі використання методів факторного, кореляційного та дисперсійного аналізу, які містяться у пакеті статистичних програм SPSS 13.0 for Windows, із наступним якісним аналізом та узагальненням.

Емпірична база дослідження. Дослідницька робота здійснювалася на базі Національного університету харчових технологій. Основу вибірки склали група педагогів (41 особа - 22 жінки та 19 чоловіків) Національного університету харчових технологій, віком від 25 до 35 років, та 27 навчальних груп студентів (547 осіб - 286 дівчат та 261 хлопець) 1-3 курсу факультету технології бродильних та хлібопекарських виробництв Національного університету харчових технологій, віком від 17 до 20 років.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

вперше: розроблено концептуальну модель психологічних якостей педагога-наставника, що забезпечують ефективність освітньої соціалізації студентів; створено психологічну типологію ефективних та неефективних наставників; за матеріалами емпіричного дослідження сконструйовано профіль еталонного наставника;

набуло подальшого розвитку наукове розуміння поняття “педагог-наставник” через уточнення його психолого-педагогічного змісту;

розширено та поглиблено концептуальні підходи до проблеми освітньої соціалізації студентів як окремого етапу спрямованої (освітньо-професійної) соціалізації людського індивіда;

обґрунтовано механізм опосередкованого впливу наставника на освітню соціалізацію студентів через створення умов для формування групового навчального суб'єкта - студентської групи, члени якої прийняли цілі професійного навчання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості: використання розробленого еталонного профілю наставника в якості критеріальної основи професійно-психологічного добору педагогів-наставників ВНЗ; застосування апробованого комплексу психодіагностичних засобів для визначення рівня ефективності педагога-наставника та прогнозування результатів його виховної діяльності; впровадження у педагогічну практику розроблених методичних рекомендацій з оптимізації соціалізуючої взаємодії зі студентами педагогів-наставників різних типів.

Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечувались методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням методів, які відповідають меті та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом отриманих результатів, використанням стандартизованих методів математично-статистичної обробки даних.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались та обговорювались: на Методологічному семінарі факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (18 березня 2009 р.); на 70-й конференції молодих науковців, аспірантів, студентів “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті” (м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.); 71-й конференції молодих науковців, аспірантів, студентів “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті”, (м. Київ, 18-19 квітня 2005 р.); VII міжнародній науково-методичній конференції “Вища технічна освіта: проблеми та перспективи розвитку в контексті Болонського процесу” (м. Київ, 26-27 травня 2005 р.); IV науково-методичній конференції “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (м. Київ, 27-28 жовтня 2005 р.); 72-й конференції молодих науковців, аспірантів, студентів “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті” (м. Київ, 17-18 квітня 2006 р.); Науковій конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми особистості в психології” (м. Київ, 12 квітня 2007 р.); 73-й конференції молодих науковців, аспірантів, студентів “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті” (м. Київ, 23-24 квітня 2007 р.); V-й науково-методичній конференціії “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (м. Київ, 25-26 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Стан і шляхи підвищення якості вищої освіти в Україні: зміст, новітні технології, моніторинг” (м. Київ, 18-19 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми емпіричних досліджень у психології” (м. Київ, 4-5 грудня 2008 р.).

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені протягом 2008-2009 рр. при проведенні консультативної роботи з педагогами-наставниками академічних груп студентів ВНЗ: у Національному університеті харчових технологій (довідка № 55/133 від 19 травня 2009 року), у Науково-методичному центрі навчальних закладів МВС Київського національного університету внутрішніх справ (довідка № 012/197 від 18 червня 2009 року) та в Університеті сучасних знань (довідка № 152 від 09 жовтня 2009 року), відповідно до методичних рекомендацій, розроблених автором, на основі матеріалів, здобутих нею в ході дисертаційного дослідження.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 друкованих праць, з них 4 публікації у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, що налічує 235 найменувань. Повний зміст дисертації викладено на 212 сторінках, основний - на 178. Робота містить 17 таблиць, 8 рисунків, 7 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, описано теоретичне і практичне значення роботи. Наведено дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження, подано відомості про структуру та обсяг дисертації.

В першому розділі “Роль педагога-наставника в ефективній соціалізації студентів в умовах ВНЗ” здійснено теоретичну розвідку проблеми соціалізуючої взаємодії педагога-наставника і студентської групи, яка дозволила виокремити основні здобутки світової та вітчизняної психологічної науки в дослідженні заявленого аспекту психолого-педагогічної проблематики.

У вітчизняній науці питання освітньої соціалізації розглядаються в руслі ідей про широку освіту (К.Д.Ушинський, І.А.Зязюн, Л.І.Новікова, А.В.Мудрик). Л.С.Виготський вважав, що освіта досягає продуктивних результатів лише тоді, коли педагог володіє вміннями управляти діяльністю учнів. Особливу увагу дослідники приділяють педагогічній майстерності педагога-вихователя, який має володіти вміннями аналізу мотивів вчинків вихованців, міжособистісних стосунків у групі, техніками візуальної діагностики, ефективного психолого-педагогічного впливу (А.С. Макаренко, І.А.Зязюн, О.О. Бодальов). Опора на особистісні якості учнів, на їх самостійність в діях, які органічно включені у спільну освітню діяльність, складає сутність такої співпраці (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко).

Різнобічний аналіз сучасної проблематики ефективної освітньої соціалізації в умовах ВНЗ дозволяє визначити освітню соціалізацію як процес педагогічної взаємодії студента і викладача, результатом якої виступає особистісний розвиток студента з позиції становлення його соціальних ролей, соціально значимих норм і цінностей. Саме такий орієнтир, у свою чергу, є метою та основним змістом діяльності педагога-наставника.

Важливим для адекватного розуміння і застосування в дослідженні терміну “педагог-наставник” виявилось встановлення співвідношення понять “педагог”, “наставник”, “куратор” і “викладач”. Новий тлумачний словник української мови значеннєві нюанси поняття “наставник” висвітлює в розумінні людини, “ …яка навчає, дає поради; порадник, учитель; наглядач”. Педагог вищої школи є наставником - основним агентом освітньої соціалізації, цілями якої виступають соціальний розвиток особистості та групи студентів. У вищому навчальному закладі він може здійснювати функції куратора. Він також є і викладачем, який передає знання, вміння, навички, формує компетенції у процесі лекційних і практичних занять, організації самостійної роботи студентів. Отже, під поняттям “педагог-наставник” ми розуміємо викладача ВНЗ, який здійснює у процесі своєї педагогічної діяльності кураторські функції. Основним його завданням, що реалізується у процесі навчально-виховної діяльності, є освітня соціалізація, а головним об'єктом впливу - група студентів як колективний навчальний суб'єкт, через активність якого здійснюється опосередкований соціалізуючий вплив на кожного студента.

В.А. Семиченко вказує на те, що освітній процес вищої школи - це відносно самостійна, організована за власними законами система, яка несе в собі складноопосередковані елементи та зв'язки структури професійної діяльності. Водночас актуальність навчальних подій обумовлює їх провідний вплив на діяльність і особистісний розвиток студентів, сприяє більшому підпорядкуванню їх логіці поточного життя, ніж професійній перспективі, виконанню безпосередніх вимог, ніж комплексному особистісному розвиткові. Саме тому студентів необхідно постійно включати у виконання колективних професійно спрямованих завдань, розширювати ракурси аналізу та оцінювання їх діяльності. За таких обставин доброзичлива, коректно висловлена думка членів навчальної групи про особистісні особливості студента, їх інформація про необхідні зміни поведінки не відкидається, а приймається ним. Таким чином, одним із найважливіших факторів професіоналізації студентів є академічна група, через колективну думку якої переломлюється педагогічний вплив викладача. Очевидно, що за цих умов провідною функцією діяльності педагога-наставника стає соціалізуюча функція, зміст якої полягає у створенні відповідних педагогічних умов для актуалізації та “взрощення” у самосвідомості студентів смислів і цінностей обраної професії. З цією метою основна діяльність наставника зосереджується на формуванні своєрідного освітньо-комунікативного простору студентської групи, координатами існування якого мають стати фахові пріоритети життєдіяльності відповідної професійно зорієнтованої спільноти. Ця ідея відображена у розробленій нами моделі освітньої соціалізації студентів.

З огляду на представлену модель, освітня соціалізація є ефективною, якщо формує у студента прийняття соціальної ролі особистості, орієнтованої на навчання та професійну підготовку. Керуючись так зрозумілими цілями освітньої соціалізації, педагог-наставник реалізує покладену на нього функцію соціалізації студентів через актуалізацію власних соціальних здібностей у педагогічній діяльності. Цей потенціал забезпечує йому усвідомлений аналіз особливостей групової динаміки студентів, проблем і переваг кожного з них, здійснення організуючих впливів і педагогічної комунікації. На основі аналізу літератури в роботі побудовано концептуальну модель психологічних якостей педагога-наставника, які вірогідно впливають на ефективність соціалізації студентів. Ця модель висвітлює єдність психологічних якостей наставника як суб'єкта освітньої соціалізації, що забезпечують реалізацію його основних функцій в педагогічному процесі (табл.1).

Таблиця 1 Психологічні якості педагога-наставника як суб'єкта освітньої соціалізації

Основний висновок теоретичного аналізу полягає в тому, що наставництво у ВНЗ - це цілеспрямований соціалізуючий вплив педагога на групу студентів з метою сприяння їх особистісному зростанню. Змістовно у процесі такої діяльності педагог-наставник закладає основи саморозвитку та самовдосконалення студентів. Важливими аспектами діяльності педагога-наставника в контексті навчально-виховного процесу є вміння добирати і застосовувати різноманітні форми та методи виховання, а також використовувати диференційований та індивідуальний підходи до студентів. Виховна діяльність педагога-наставника, у процесі якої реалізуються професійні можливості та здійснюється самореалізація його особистості, є засобом розвитку соціалізованої і творчої особистості студентів.

Другий розділ “Емпіричне дослідження особистісних якостей педагога-наставника, пов'язаних з ефективністю процесу освітньої соціалізації студентів” присвячено емпіричному дослідженню оптимальних внутрішньопсихологічних умов, які забезпечують ефективність соціалізуючого впливу педагога-наставника на групу студентів. В ньому презентується програма емпіричного дослідження, обґрунтовується вибір адекватних критеріїв і методів, подається характеристика вибірки, висвітлюється хід і фактологічні результати дослідження.

В ході застосування авторської анкети з'ясовано, що наставником академічної групи студентів може бути не будь-який викладач: більшість наставників є педагогами, авторитетними для студентів, але певна частина не сприймається студентами в цій якості. Відповідно до очікувань студентів, основна мета діяльності наставника полягає у сприянні становленню колективу студентів, орієнтованого на навчання. Основними функціями наставника вони вважають контроль навчання і стимулювання соціального розвитку студентів. Найбільш прийнятним засобом впливу наставника для студентів виступає діалог, який забезпечує зворотній зв'язок між педагогом і студентами. В ході соціалізуючої взаємодії з групою студентів він реалізує стратегічні цілі, які чітко узгоджені з освітньою політикою держави і керівництва ВНЗ.

Існуючі змістові завдання педагога-наставника найпродуктивніше реалізуються в контексті здійснення ним фасилітативного підходу, в межах якого, за К. Роджерсом, створюються оптимальні умови для розвитку всіх учасників навчання. Відомо, що основу такого підходу Роджерс вбачав у певних особистісних властивостях педагогів. За критерії соціального розвитку студентських груп були обрані показники їх згуртованості та середнього балу успішності навчання. Розраховані на основі даних соціометричного тесту за сильним критерієм показники ЦОЄ студентських груп позитивно корелюють з показниками емоційного (г= .719) та соціального інтелекту (г= .766) педагога-наставника, а також конструктами, що наповнюють останній. Очевидно, що студентські групи з найбільшими показниками згуртованості взаємодіють у освітньому процесі з педагогами-наставниками, які мають вищі показники соціального та емоційного інтелекту. Водночас виявлена залежність на рівні p<0,05 між середнім балом успішності навчання студентів і такими показниками педагогів-наставників, як сила “зверх-Я” - фактор G (г= .333), дипломатичність - фактор N (г= .350), контроль емоцій і поведінки - фактор Q3 (г= .357) за опитувальником 16РF Кеттелла, а також зменшенням спрямованості наставників на домінування (г= - .326). педагог особистісний якість соціалізація

За допомогою процедури факторного аналізу в роботі був здійснений інтегруючий аналіз особистісних якостей педагога-наставника як чинників ефективної освітньої соціалізації студентів, зрозумілої з позиції її основних критеріїв (згуртованість студентських груп і середній бал успішності навчання).

Перший із факторів (23,135 %) утворився шляхом проекції на нього навантаження шкал соціального інтелекту викладачів (+.937); їх невербальної чутливості (+.838); а також каузально-атрибутивної здатності (+.774). Сюди ж увійшли фактори згуртованості академічної групи (+.689), інтелекту педагогів (+.643), вербальної чутливості досліджених (+.433) та розуміння ними наслідків соціальних подій (+.481). На нашу думку, така сукупність особистісних якостей наставника добре забезпечує той модус його психічної активності, що переважно орієнтований не на трансформацію оточуючого середовища, а на його аналіз з метою входження у соціальну спільноту та сприяння її розвитку через освоєння соціальних норм і досвіду інших. Тому він названий фактором соціального інтелекту наставника, який забезпечує раціональний аналіз соціально-психологічних проблем, що виникають у студентської групи з метою підтримання її соціального балансу.

Другий фактор - схильності до лідерства (12,298 %) - дозволяє охарактеризувати викладачів як спостережливих, практичних і уважних до нюансів ситуації (-.703), чутливих до вербальної експресії оточуючих (+.663), орієнтованих на засвоєння нового досвіду (.657), таких, що прагнуть до домінування (-.643), самостійних у власних діях, схильних до створення нового в галузі науки (+.609), стенічних (+.575), а також незалежних та ініціативних в роботі (+.546). Отримана формула навантажень, на наш погляд, достатньо повно описує особистісні передумови лідерського потенціалу педагогів-наставників, який поєднується з самостійністю, наполегливістю, цілеспрямованістю й високою нормативністю їхньої поведінки в контексті педагогічного процесу.

До третього фактору (10,714 %) увійшли з найбільшим навантаженням шкали дипломатичності (+.855) та соціального контролю поведінки (+.825). Крім цих компонентів, він утворений показниками соціальної сміливості педагогів (+.642), що характерізує ступінь їх активності в соціальних контактах, і високого самоконтролю емоцій і поведінки, що виявляється в їхній наполегливості (+.608), наявності у наставника інтелектуальних інтересів, схильності до аналітичної, теоретичної діяльності (+.586). Таким педагогам-наставникам притаманні високий ступінь усвідомлення у виборі лінії поведінки, самостійність, орієнтація на власні рішення (+.547), здатність до управління емоціями, що проявляється у стриманості та раціональності поведінки (+.531), а також установка на креативність (-.477) та емоційну стабільність, реалістичність і прийняття до уваги групових вимог (+.423). Це фактор соціально-психологічного впливу наставника, що проявляється у його діловій спрямованості, зібраності, наполегливості та вмінні будувати гнучкі взаємини зі студентами в ході організації виховної роботи.

До четвертого фактору (8,948 %) увійшли інтегрований показник емоційного інтелекту викладача (+.820), а також експресивності, орієнтованої на вимір емоційного забарвлення і динамічності в процесах спілкування (+.672); емпатії як усвідомленої здатності особистості відчувати емоційний стан іншої людини (+.660); диференціації власних емоцій (+.637); адекватної самооцінки (+.576), а також спостережливості, товариськості, доброзичливості і активності у встановленні соціальних контактів (+.560). Сюди також належать шкали усвідомлення та прийняття відповідальності за власні переживання (+.480) і управління емоціями, з огляду на вимоги ситуації (+.408). Оскільки цей фактор навантажений особистісними механізмами переважно емоційного характеру, ми назвали його фактором емоційного інтелекту. Встановлено також, що показники середнього балу успішності навчання у групі студентів позитивно корелюють саме з даним психологічним фактором (+.503). Це дозволяє нам стверджувати, що рівень навчальної активності у студентській групі залежить від емоційного інтелекту викладача-наставника. Очевидно, що саме ця інтегральна характеристика дозволяє йому максимально індивідуалізувати спілкування з кожним учасником групи, що позитивно позначається на особистих досягненнях у навчанні її членів.

Останній фактор другого порядку, що був виділений внаслідок факторизації (6,411 %), утворили такі складові як працелюбність, старанність, витривалість і схильність наставників до аналізу деталей (-.768) їх стриманість у вираженні емоцій (-.681); впевненість у собі (-.592); а також шкали: соціальної чутливості та здібностей емпатичного розуміння інших людей (.526), раціональності (+.479); балансу підозрілості - довірливості, що об'єктивує незалежність носія в соціальній поведінці, наявність у нього індивідуального стилю діяльності (.450); емоційної стабільності, реалістичності (.445); вербальної чутливості (.418); самоконтролю емоцій і поведінки, що проявляється у наполегливості (.415). Ми назвали цей фактор фактором професійної сумлінності. Вбачається, що за таких внутрішніх обставин педагоги-наставники як його носії відкривають для себе широкі можливості особистісної самореалізації в умовах ВНЗ.

Здійснений кількісний аналіз виявлених психологічних особливостей наставників у співвіднесенні з якісними характеристиками обстежених академічних груп студентів дозволяє розподілити педагогів на чотири групи: 1) ефективні наставники - 51% обстежених викладачів (висока згуртованість групи та високий середній бал успішності навчання в групі); 2) псевдоефективні педагоги-наставники - 29% (висока згуртованість групи та низький середній бал успішності навчання у групі); 3) формально ефективні наставники - 15% (низька згуртованість групи та високий середній бал успішності навчання у групі); 4) неефективні педагоги-наставники - 5% (низька згуртованість групи та низький середній бал успішності навчання у групі). Результати даного розподілу подано у таблиці 2.

Таблиця 2 Типологія наставників в залежності від показників ефективності їх соціалізуючої діяльності

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки здійсненого дисертаційного дослідження, сформульовані основні положення, результати аналізу предмета вивчення, окреслюються практичні рекомендації.

Провідною метою навчально-виховної діяльності педагога-наставника сучасного ВНЗ є освітня соціалізація студентів. Основним об'єктом педагогічного впливу наставника виступає академічна група як колективний суб'єкт, через який здійснюється опосередкований соціалізуючий вплив на особистість кожного студента. Демократизація й гуманізація української системи вищої освіти відкривають викладачу-наставнику перспективи поєднання виконання завдань педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу із фасилітативним підходом, який забезпечує йому виконання та оптимальне розв'язання професійних завдань формування розвиваючого контексту колективного студентського життя.

Керуючись цілями освітньої соціалізації, педагог-наставник, реалізує покладені на нього функції у педагогічній діяльності через актуалізацію власних соціальних здібностей. Розроблена в дисертації концептуальна модель психологічних якостей педагога-наставника, пов'язаних з ефективністю освітньої соціалізації студентів, відтворює зв'язки основних функцій педагога-наставника в освітньому процесі з його розвиненими соціальними здібностями і психолого-педагогічними вміннями.

Опитування студентів щодо психологічних особливостей педагога-наставника, які сприяють ефективності соціалізації студентів, показало, що студенти відчувають потребу в педагогах-наставниках. Згідно з очікуваннями студентів, ефективним наставником академічної групи студентів може бути лише викладач, який користується авторитетом у студентів, вміє знаходити до них підходи, адекватні конкретним ситуаціям і загальним цілям навчально-виховного процесу. На думку студентів, основна мета діяльності наставника полягає у сприянні створенню студентського колективу, орієнтованого на навчання та розвиток внутрішньогрупових зв'язків. Як головні функції педагога-наставника студенти виділяють контроль за навчанням та стимулювання соціального розвитку студентів. Провідним засобом його педагогічного спілкування вважається діалог, який забезпечує зворотний зв'язок із студентами, необхідний для ефективної діяльності наставника.

Процедура факторного аналізу результатів емпіричного дослідження психологічних якостей педагога-наставника, які сприяють ефективності соціалізації студентів, дозволила визначити основні структурні блоки. Це такі психологічні конструкти, як соціальний інтелект, схильність до лідерства, яка виявляється у навчально-виховному процесі, соціально-психологічний вплив наставника, що проявляється у процесі здійснення ним своїх обов'язків, емоційний інтелект викладача та його професійна сумлінність.

Результатом рівнево-типологічного аналізу груп студентів за критерієм поєднання показників їх соціального розвитку як колективного суб'єкта навчальної діяльності та успішності навчання студентів стало виведення емпіричної типології ефективних і неефективних наставників (усього чотири типи: ефективні, псевдоефективні, формально ефективні та неефективні). Однофакторний дисперсійний аналіз дозволив виявити значущі розбіжності між відповідними групами педагогів-наставників за показниками їх важливих для освітньо-виховної роботи якостей (емпатії, управління емоціями, соціального та емоційного інтелекту, здатності до передбачення наслідків соціальних подій тощо), а також згуртованості досліджених академічних груп і середнього балу успішності навчання студентів, які входять до їх складу.

На основі кореляційного аналізу якостей досліджених наставників, які увійшли до першої групи визначеної типології створено психологічний портрет ефективного наставника як інструмент професійно-психологічного добору педагогів-наставників ВНЗ. Для наставників інших груп розроблені методичні рекомендації з оптимізації їх роботи в руслі реалізації фасилітативного підходу, як найбільш перспективного для досягнення цілей освітньої соціалізації в умовах ВНЗ.

Перспективи дослідження вбачаються в подальшому уточненні розробленої у дисертаційній роботі моделі якостей педагога-наставника, які забезпечують ефективність соціалізації студентів, застосуванні типології наставників за критерієм ефективності їх соціалізуючої діяльності в аналізі виховної роботи викладачів, розробці психорозвивальної програми, яка б забезпечувала перехід від виявлених у роботі психологічних типів неефективного наставництва до забезпечення ефективної реалізації педагогами покладених на наставників педагогічних функцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чугаєва Н. Ю. Психологічні особливості наставництва як складової навчально-виховного процесу студентів в умовах реформування вищої освіти / Н. Ю. Чугаєва // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. пр. - К., 2005. - № 2. ~ Ч. 1. - С. 119-124.

Чугаєва Н. Ю. Психологічні аспекти педагогічної інтеракції / Н. Ю. Чугаєва // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К., 2007. - № 27-28. - С. 109-111.

Чугаєва Н. Ю. Аналіз психологічних особливостей педагога як чинника взаємодії педагога та групи студентів / Н. Ю. Чугаєва // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. / Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. - Т. 7, вип. 13. “Екологічна психологія”. - С. 174-178.

Чугаєва Н. Ю. Психологічні характеристики викладача як чинник ефективності педагогічної взаємодії / Н. Ю. Чугаєва // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. пр. - К., 2007. - № 3 (21). - Ч. 1. - С. 137-140.

Чугаєва Н. Ю. Психологічні чинники ефективності педагогічної взаємодії / Н. Ю. Чугаєва // Науково-методичний збірник Міністерства освіти і науки України “Нові технології навчання”. - К., 2009. - С. 144-146.

Чугаєва Н. Ю. Психологічні особливості діяльності наставника академічної групи / Н. Ю. Чугаєва // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті : матеріали 70-ої конф. молодих вчених, аспірантів, студентів, (Київ, 20-21 квіт. 2004 р.) / Нац. ун-т харчових технологій. - К., 2004. - С. 23.

Чугаєва Н. Ю. Вивчення ефективності роботи наставників академічних груп студентів як необхідна складова навчально-виховного процесу ВНЗ / Н. Ю. Чугаєва // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті : матеріали 71-ої конф. молодих вчених, аспірантів, студентів, (Київ, 18-19 квіт. 2005 р.) / Нац. ун-т харчових технологій. - К., 2005. - С. 24.

Чугаєва Н. Ю. Психологічні особливості роботи наставника академічної групи студентів ВНЗ в контексті Болонського процесу / Н. Ю. Чугаєва // Вища технічна освіта : проблеми та перспективи розвитку в контексті Болонського процесу : тези доповідей VII міжнар. наук.-метод. конф., (Київ, 26-27 травня 2005 р.) / Нац. технічний ун-т України “Київський політехнічний інститут”. - К., 2005. - С. 222-224.

Чугаєва Н. Ю. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу студентів / Н. Ю. Чугаєва // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті : матеріали 72-ої конф. молодих вчених, аспірантів, студентів, (Київ, 17-18 квіт. 2006 р.) / Нац. ун-т харчових технологій. - К., 2006. - С. 26.

Чугаєва Н. Ю. Особливості соціалізації студентів у ВНЗ / Н. Ю. Чугаєва // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті : матеріали 73-ої конф. молодих вчених, аспірантів, студентів, (Київ, 23-24 квіт. 2007 р.) / Нац. ун-т харчових технологій. - К., 2007. - С. 22.

Чугаєва Н. Ю. Педагогічна взаємодія як складова соціалізації студентської молоді ВНЗ / Н. Ю. Чугаєва // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у XXI cтолітті : матеріали 75-ої конф. молодих вчених, аспірантів, студентів, (Київ, 13-14 квіт. 2009 р.) / Нац. ун-т харчових технологій. - К., 2009. - С. 33.

АНОТАЦІЇ

Чугаєва Н.Ю. Психологічні особливості педагога-наставника як умова ефективної соціалізації студентів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07. - педагогічна та вікова психологія. - ДВНЗ “Університет менеджменту освіти”. - Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному узагальненню і новому вирішенню наукової проблеми психологічних особливостей педагога-наставника як умови ефективної соціалізації студентів.

У роботі показано, що освітня соціалізація студентів є провідною метою діяльності педагога-наставника. Основним об'єктом його педагогічної діяльності виступає група студентів як колективний суб'єкт, через який здійснюється опосередкований соціалізуючий вплив на особистість студента. Розроблена концептуальна модель психологічних якостей ефективного педагога-наставника відтворює зв'язки функцій педагога-наставника у навчально-виховному процесі з його психологічними особливостями. За матеріалами емпіричного дослідження створено психологічну типологію ефективних і неефективних наставників; сконструйовано психологічний портрет еталонного наставника, розроблено методичні рекомендації з оптимізації роботи педагога-наставника.

Ключові слова: освітня соціалізація, наставництво студентів, педагог-наставник, психологічні якості педагога-наставника, соціалізуюча взаємодія.

Чугаєва Н.Ю. Психологические особенности педагога-наставника как условие эффективной социализации студентов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. - педагогическая и возрастная психология. - ГВУЗ “Университет менеджмента образования”. - Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено теоретическому обобщению и новому решению научной проблемы изучения психологических особенностей педагога-наставника как условия эффективной социализации студентов.

В первом разделе “Роль педагога-наставника в эффективной социализации студентов в условиях ВУЗ” осуществлен теоретический анализ проблемы социализирующего взаимодействия педагога-наставника и студенческой группы, которое позволило определить основные достижения мировой и отечественной психологической науки в исследовании заявленного аспекта психолого-педагогической проблематики.

В работе обосновано, что наставником студентов является преподаватель ВУЗ, осуществляющий в процессе педагогической деятельности воспитательные функции. Содержательно, наставничество состоит в направленном влиянии педагога на студентов с целью содействия их личностному развитию. Основной целью его деятельности являетcя образовательная социализация, а главным объектом педагогического влияния - группа студентов как коллективный учебный субъект, посредством которого осуществляется социализирующее влияние на личность каждого студента. Осуществляя в процессе образовательной социализации ряд функции (аналитико-прогностическая, проективно-организационная, продуктивно- коммуникативная), наставник обеспечивает достижение основных целей педагогической деятельности и реализации ее социально-развивающего смысла. Разработанная в диссертации концептуальная модель психологических качеств педагога-наставника, обеспечивающих эффективность образовательной социализации студентов, воссоздает связи функций педагога-наставника в образовательном процессе с его психологическими особенностями.

Второй раздел “Эмпирическое исследование личностных качеств педагога-наставника, связанных с эффективностью процесса образовательной социализации студентов” посвящен эмпирическому исследованию оптимальных внутрипсихологических условий, которые обеспечивают эффективность социализирующего влияния педагога-наставника на группу студентов. В нем представлена программа эмпирического исследования, обоснован выбор адекватных критериев и методов, подана характеристика выборки, описан ход и фактологические результаты исследования.

Процедура факторного анализа результатов эмпирического исследования позволила определить основные структурные блоки психологических качеств педагога-наставника, которые способствуют эффективности социализации студентов (социальный интеллект, склонность к лидерству, которая раскрывается в учебно-воспитательном процессе, социально-психологическое влияние наставника, которое проявляется в процессе осуществления ним своих обязанностей, эмоциональный интеллект преподавателя и его профессиональная добросовестность).