Психокорекція особистості засобами арт-терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психокорекція особистості засобами арт-терапії

Чернуха І.О.

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Луцьк - 2010

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку практичної психології значна увага приділяється методам глибинно-психологічного пізнання психіки з орієнтацією на вивчення її внутрішніх механізмів. З огляду на це актуальним є застосування арт-терапевтичних технік у роботі практичного психолога, що набуває різних відтінків залежно від напряму його діяльності. Розробку ефективних методів надання психологічної допомоги суб'єкту представлено у працях вітчизняних дослідників: О. Ф. Бондаренка, М. Й. Боришевського, Л.М. Карамушки, Г.В. Ложкіна, С.Д. Максименка, Н.Ю. Максимової, В.Г. Панка, М.І. Пірен, О.П. Саннікової, В.А. Семіченко, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєвої, Т.С. Яценко та ін. Проективний малюнок як один із методів групової психотерапії представлено в дослідженнях М. Бетенські, Л.Ф. Бурлачука, Ф. Кейна, О. І. Копитіна, А. Корнера, Т. Ліндсей, Б. Мурштейна, М. Наумбург, Ю. С. Савенко, О. Т. Соколової, Е. Ульмана, А. Хілл, І. Чампернон, Ямницького та ін.

Арт-терапевтичні техніки реалізуються в методі активного соціально- психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком АПН України Т. С. Яценко. Феноменологічний підхід, який покладено в основу методу АСПН, передбачає внутрішнє розуміння психічних явищ суб'єктом без їх стандартизованої інтерпретації. Такий підхід до феномену психіки сприяє виявленню логіки несвідомого у взаємозв'язку зі свідомим. Використання арт-терапевтичних методів з метою дослідження глибинно-психологічних детермінант психічної активності представлено в дослідженнях Т. С. Яценко та її послідовників С. М. Аврамченко, Л. Л. Бондаревської, К. А. Бабенко, Т. І. Білухи, Т.В. Горобець, І.В. Калашник, М.М. Кононової, А.С. Нодзельської, С.Ш. Раджабової, О.Г. Стасько, С.Г. Харенка, Н.В. Шавровської. Арт-терапевтичні техніки, зокрема, метод роботи з використанням тематичних психомалюнків, неавторського малюнка, робота з каменями тощо сприяють наближенню до символічності "мови" несвідомого. Практична психологія у контексті психодинамічного підходу стимулює розвиток творчості через відсутність готових алгоритмізованих технік та орієнтацію на неповторність феномену психічного кожної особи. Глибинна психокорекція пов'язана з виявленням особистісних передумов труднощів у спілкуванні. Вона спрямована на дослідження явищ психіки в єдності свідомої й несвідомої сфер та можливості їх пізнання арт-терапевтичними засобами. Заявлена в дисертації проблема є недослідженою в контексті можливостей використання арт-терапевтичних засобів у глибинно-психологічному пізнанні. Таким чином, соціально-психологічна значущість проблеми та її недостатня розробленість в науковій літературі зумовили вибір теми нашого наукового дослідження "Психокорекція особистості засобами арт-терапії".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри психології Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта) "Розбудова інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору", номер державної реєстрації 0103U004595, та плану НДР Академії педагогічних наук України за напрямами "Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб", "Теоретико-методологічні засади групової психокорекції". Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол №1 від 30 серпня 2005 року) та узгоджено Міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол №6 від 19 червня 2007 року).

Об'єкт дослідження: глибинна психокорекція особистості в процесі АСПН.

Предмет дослідження: особливості психокорекції особистості методами арт-терапії.

Мета роботи полягає у розкритті діагностико-корекційних можливостей методів арт-терапії в процесі глибинної психокорекції.

В основу концепції дослідження покладено психодинамічну теорію, ідею цілісності пізнання психіки в єдності їх суперечливих тенденцій свідомої та несвідомої сфер; тезу про суперечливу сутність психіки та активний характер несвідомого, що специфічно ініціює активність суб'єкта.

В основу дослідження покладено припущення, що психокорекція особистості засобами арт-терапії, яка здійснюється у психодинамічній парадигмі, сприяє пізнанню особливостей психіки в їх системній упорядкованості та виявленню її деструктивних тенденцій, що піддаються психокорекції.

Реалізація поставленої мети дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

Здійснити аналіз теоретико-методологічних джерел з проблеми психокорекції особистості засобами творчості.

Виявити можливості використання засобів глибинно-психологічного пізнання, пов'язаного з опредметненням і розпредметненням психологічного змісту суб'єкта.

Розкрити фактори оптимізації діагностико-корекційного процесу засобами арт-терапії.

Дослідити можливості використання різних методик арт-терапії у виявленні деструктивних тенденцій психіки.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є: методологія системного підходу до розуміння особистості (Л.Ф. Бурлачук, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, М.І. Пірен, О.П. Саннікова та ін.); твердження про зв'язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Ф. В. Бассін, Н. Ф. Каліна, В.П. Москалець, Т. М. Титаренко, З. Фрейд, К. Г. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (Ф.В. Бассін, С. Леклер, С. Д. Максименко, А. Менегетті, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К. Г. Юнг, Т.С. Яценко та ін.); базові принципи особистісної психокорекції майбутніх психологів у процесі професійної підготовки (О. Ф. Бондаренко, В. Г. Панок, В. А. Семіченко, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.); інструментарій особистісно орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, Г. В. Ложкін, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.); дослідження в контексті психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т. С. Яценко: С. М. Аврамченко, К. А. Бабенко, О. Г. Біла, Т. І. Білуха, Л. Л. Бондаревська, Т. В. Горобець, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, М. П. Зажирко, О. А. Коновалова, А. Е. Мелоян, І. М. Сергієнко, О. Г. Солодухова, О. Г. Стасько, П. В. Теслюк, С. Г. Харенко, Н. В. Шавровська та ін.).

Для реалізації поставлених завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої гіпотези використовувались загальнонаукові теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення та методи емпіричного дослідження: метод активного соціально-психологічного навчання, що включає такі методики: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, робота з використанням неавторського малюнка та предметної моделі, створення протагоністом "казки про власне життя", психоаналіз спонтанного висловлювання; структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу; непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.

Організація та експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі РВНЗ "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта). Загальна вибірка склала 300 студентів психологічного факультету, які навчалися за фахом "Психологія" та "Практична психологія". Апробацію результатів дослідження здійснено у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, РВНЗ "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта), Львівському державному університеті внутрішніх справ. Дослідження проблеми здійснювалось у три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2007 - 2009 років.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:

уперше досліджено результативність засобів арт-терапії для виявлення глибинних детермінант деструктивних тенденцій психіки; окреслено діагностико-кореційні можливості роботи з неавторськими малюнками та каменями; здійснено порівняльний аналіз використання засобів арт-терапії в активному соціально-психологічному навчанні та інших методах психології; проведено структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу (відображеного в стенограмах), що дозволило виявити можливості та особливості використання метафоричних предметних засобів для презентації результатів самоаналізу;

доповнено й розширено розуміння психокорекційних особливостей методів арт-терапії, зокрема доповнено методологію арт-терапевтичних прийомів, розширено категорії опредметнення й розпредметнення через актуалізацію творчості суб'єкта та презентації їх самоаналізу.

Практичне значення результатів роботи. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, отриманий у процесі наукової роботи, розширили інструментальний аспект адекватного глибинного пізнання психіки суб'єкта і дозволили сформулювати висновки й рекомендації психологам-практикам, спрямовані на оптимізацію діагностико-корекційного процесу глибинного пізнання. Теоретичні й емпіричні результати дослідження сприяють оптимізації викладання таких навчально-психологічних дисциплін: "Психологія творчості", "Основи психокорекції", "Психодіагностика", "Метод аналізу комплексу тематичних психомалюнків", "Практикум з групової психокорекції", "Методи роботи з психомалюнками та предметними моделями" тощо.

Основні наукові положення впроваджено в навчально-виховний процес РВНЗ "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта) (довідка №34 від 20.01.2010 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка №532/03 від 20.01.2010 р.), Львівського державного університету внутрішніх справ (довідка №3/1907 від 18.09.09р.).

Особистий внесок здобувача. Висунуті теоретичні положення, одержаний емпіричний матеріал, його аналіз та інтерпретація є самостійним внеском автора в розширення проблеми використання арт-терапевтичних технік у процесі глибинної психокорекції. У навчальному посібнику "Арт-терапевтичні технології в роботі психолога", виданому спільно з Яценко Т. С., Калашник І. В., авторським є теоретичне обґрунтування використання методів арт-терапії в процесі групової психокорекції. У статті, заявленій у співавторстві, теоретично обґрунтовано поняття арт-терапевтичних прийомів, глибинної психокорекції; феноменів едіпової залежності, об'єктних відносин, базальної тривоги; представлено розробку нових форм психокорекційної роботи у форматі методу АСПН.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на Міжнародній психоаналітичній конференції "Зіґмунд Фрейд - засновник нової наукової парадигми: психоаналіз у теорії і практиці" (Москва, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Сімейні об'єктні відносини у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій" (Ялта, 2007), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми" (Київ, 2009); ІІ та ІІІ Всеукраїнських науково-практичних семінарах "Теоретичні та методичні засади практичної психології" (Ялта, 2006), IV Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання" (Ялта, 2007), V Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Методичні та теоретичні засади глибинної корекції: проблема психічної адаптації" (Ялта, 2008).

Основні положення дисертаційного дослідження обговорено на засіданнях кафедри психології РВНЗ "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта) та кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 11 публікаціях, з них 1 навчальний посібник (у співавторстві), 6 одноосібних статей та 1 стаття у співавторстві у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті у нефахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (208 найменувань українською та іноземними мовами) та 8 додатків, що охоплюють 117 рисунків, 7 фотоілюстрацій, 5 фрагментів стенограм роботи психолога. Основний текст дисертації викладено на 185 сторінках, він містить 3 таблиці, 69 рисунків.

1. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об'єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні й теоретичні положення, з'ясовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, представлено відомості щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі - "Психокорекція особистості засобами мистецтва як різновид надання психологічної допомоги" - висвітлено результати аналізу науково-аналітичних і літературних джерел з проблеми психокорекції особистості засобами творчості.

Представлений у першому розділі огляд наукових праць вітчизняних та західних дослідників (О.О. Александрова, Ю.Е. Алешина, Б.С. Братусь, О.Ф. Бондаренко, А.В. Зінченко, Г. Л. Ісуріна, Т. С. Яценко, З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг, В. Райх, С. Гроф, В. М'юніон, Г. Мосак, Дж. Кобос, Р. Чессик, М. Маттун) засвідчує, що проблема психокорекції особистості засобами арт-терапії є недостатньо дослідженою. Констатується, що у науковій літературі поняття психологічної практики використовують як у контексті психотерапії, так і психокорекції, що зумовлює нечіткість смислової окресленості цих категорій. Водночас, у роботах багатьох науковців виявлено спільні погляди щодо результативності психокорекційого процесу, а саме: забезпечення повноцінного розвитку та функціонування особистості суб'єкта; відновлення якостей суб'єкта, які були втрачені; розвиток компенсаторних можливостей суб'єкта; формування відкритості до нового досвіду, створення позитивного емоційного клімату; формування позитивного ставлення до соціального оточення, що підвищує адаптаційні можливості суб'єкта. Малодослідженим залишається ракурс глибинно-психологічної корекції, що забезпечує індивідуально-неповторний результат для кожної особистості.

Аналіз наукової літератури (С. Балей, Л. С. Виготський, О. Кривцун, Е. Костандов, О. Ранк, З. Фрейд, А. Халецький, К. Юнг, Я. Ярема) дозволяє стверджувати, що зображувальне мистецтво сприяє зниженню внутрішнього напруження, спричиненого неусвідомлюваними конфліктами. Негативні переживання суб'єкта знаходять відображення в драматичних образах, що зумовлюють агресію, самотність, депресію тощо. Визначено узагальнювальні характеристики наукових пояснень появи у творах мистецтва образів (сюжетів), які засвідчують потяг до смерті, до психологічної імпотенції, до меншовартості; зображення витіснених неусвідомлюваних переживань, травм дитинства; страждань, страху смерті. Через відтворення свого внутрішнього стану в образній формі суб'єкт матеріалізує власні драматичні переживання, що сприяє їх рефлексії і виконує терапевтичну функцію для психіки.

Аналіз методів психокорекційного впливу на особистість (М. Блейхер, Л. Ф. Бурлачук, А. Корнер. Т. Ліндсей, Б. Мурштейн, Ю. С. Савенко, Е. Т. Соколова) дозволив виявити переваги глибинного пізнання психіки суб'єкта порівняно з результатами проективних методик. Встановлено, що проективним методикам властива багатозначність стимулів, що визначаються в літературі як найчутливіший інструмент пізнання несвідомого. Архетипи, які мають здатність виражати психічний зміст в образній формі, дають змогу досліджувати алогічний та ірраціональний зміст психіки особи, що пов'язаний з едіпальними залежностями. Аналіз архетипної символіки дозволяє інтерпретувати глибинний зміст психіки, доторкнутися до індивідуально неповторної логіки несвідомого. Образотворчий продукт створює умови "віддзеркалювання" внутрішніх переживань автора, тому стандартизована інтерпретація звужує можливості пізнання глибинних аспектів психіки.

Перший розділ містить аналіз проблеми опредметнення й розпредметнення психічного змісту засобами творчості (Б. Г. Ананьєв, О. Н. Леонтьєв, М. К. Мамардашвілі, О. Ранк, С. Л. Рубінштейн, Д. Рад'яр, К. Юнг, З. Фрейд та ін.). Символічні форми опредметнення пережитого суб'єктом досвіду за допомогою образів створюють основи для розвитку метафоричних форм пізнання, що входить у завдання дисертації. Констатовано, що образ є відображенням предмета, а його зміст залежить від реальних життєвих відносин, в які з ним вступає суб'єкт. Образ предмета, що використовується в психокорекції, відображає безпосередньо потреби суб'єкта, що дозволяє пізнавати останні через семантику проективних втілень. Зміст предмета за таких умов залежить від потягів, потреб, тенденцій психіки суб'єкта. Розпредметнення змісту творчості можливе за умови інтерпретації, що сприяє розумінню та осмисленню індивідуально неповторного змісту психіки. Мистецтво дозволяє опредметнювати внутрішній світ суб'єкта та розуміти його в процесі розпредметнення, пов'язаного з пізнанням глибинного змісту символіки твору.

У другому розділі - "Емпіричне дослідження психокорекційної спроможності методів арт-терапії у глибинно-психологічному пізнанні психіки" - розкрито методологію глибинно-психологічної психокорекції, що поєднує психодинамічну теорію з відповідним інструментальним діагностико-корекційним аспектом роботи за методом АСПН.

Дослідження психокорекційної спроможності методів арт-терпії та їх використання з метою глибинно-психологічного пізнання психіки зумовило використання та розробку нових методик, таких як психоаналіз з використанням неавторського малюнка та каменів. У розділі здійснено порівняльний аналіз використання арт-терапевтичних технологій у глибинній психокорекційній практиці та в методі активного соціально-психологічного навчання. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив узагальнити такі характеристики методу АСПН та арт-терапії: проекція (вивільнення) внутрішнього напруження, структурування, переосмислення травмівних переживань, відреагування драматичних почуттів "тут і тепер" та вираження їх в адекватній, соціально прийнятній формі, розвиток інтуїтивних можливостей суб'єкта, набуття лабільності мислення та поведінки, щирості й відкритості у спілкуванні, а також підвищення адаптованості суб'єкта.

Аналіз емпіричного матеріалу дозволив виявити, що топологічне моделювання, яке здійснюється у форматі активного соціально-психологічного навчання, включає використання засобів арт-терапії (малюнок, камені тощо). У розділі представлено порівняльний аналіз методу системної сімейної розстановки Б. Хеллінгера та просторових моделей активного соціально-психологічного навчання. Проведений аналіз свідчить, що для глибинно-психологічного пізнання дієвими є засадничі принципи організації взаємодії в малій групі, які спираються на спонтанність поведінки та внутрішню детермінованість мимовільної активності учасників АСПН. Глибинно-психологічна корекція з використанням метафорично-предметних засобів самопрезентації сприяє розширенню самоусвідомлюваності суб'єктом психологічного змісту власної поведінки шляхом об'єктивування її неусвідомлюваних детермінант.

З'ясовано, що застосування арт-терапевтичних технік у психокорекційній роботі за методом АСПН має свої особливості, а саме: цілісне пізнання психіки суб'єкта в єдності свідомих і несвідомих виявів; спрямованість діагностико-корекційного процесу на пізнання феномену психічного в його індивідуальній неповторності, динамічній упорядкованості та усистематизованості суперечливих тенденцій. У процесі психокорекційної роботи визначено можливості методів арт-терапії в об'єктивуванні глибинних феноменів психіки, що представлено в узагальнювальній схемі психокорекційної роботи з використанням методів арт-терапії.

Розкрито психокорекційні можливості методів арт-терапії у пізнанні деструктивних тенденцій психіки. Використання методів арт-терапії у дослідженні деструктивних тенденцій психіки дозволяє об'єктивувати їх глибинно-психологічні джерела. Неавторські малюнки та робота з каменями сприяють актуалізації витіснених травмівних переживань дитинства та усвідомлення їх ролі у побудові взаємин із соціальним оточенням. Встановлено, що деструктивні тенденції психіки пов'язані з її внутрішньою суперечливістю, що зумовлює втрату енергії суб'єктом. Психомалюнки в їх комплексі дозволяють констатувати, що така внутрішня суперечливість має тенденцію до об'єктивування у символах.

Порівняльний аналіз символіки психомалюнків і творів мистецтва, який здійснено в цьому розділі, дозволяє стверджувати, що пізнання деструктивних тенденцій психіки є можливим завдяки метафоричності та предметності засобів, актуалізації механізмів заміщення та проекції. Аналіз символіки психомалюнків і творів зображувального мистецтва дозволив установити спільність символіки та сюжетних ліній у психомалюнках і мистецтві, зокрема мотивів самотності, меншовартості, самопокарання, руйнівних нахилів, депресивності, ненависті до себе та навколишнього світу. Здійснене узагальнення авторського малюнкового матеріалу дало змогу схематично представити об'єктивування деструктивних тенденцій у символіці психомалюнків.

Глибинно-психологічна робота з використанням неавторських малюнків та каменів дозволила об'єктивувати вплив на семантику образів опредметнення переживань едіпового характеру суб'єкта. На основі аналізу емпіричного матеріалу з'ясовано, що едіпова ситуація зумовлює виникнення інфантильних тенденцій, які породжують пасивність, дитячість, залежність від позиції оточення, що впливає на поведінку суб'єкта. Аналіз психокорекційної роботи з використанням каменів і неавторських малюнків дозволив об'єктивувати взаємозв'язок процесу ідентифікації з лібідними об'єктами та "самопсихотерапією" з метою нівелювання переживань, фіксованих в едіпів період.

У третьому розділі - "Діагностико-корекційні результати психокорекції особистості засобами арт-терапії" - здійснено аналіз емпіричного матеріалу, отриманого внаслідок застосування блоку методик глибинно-психологічного спрямування, засадничими для яких є спонтанність і невимушеність поведінки суб'єкта.

У процесі психоаналізу виокремлено критерії психокорекційного впливу на психіку суб'єкта, а саме: розширення соціальної компетентності учасників навчання; розвиток соціально-перцептивного інтелекту; розвиток можливостей аутопсихотерапії та сензитивних здібностей сприймання інформації; засвоєння оптимальних умінь спілкування; розвиток умінь перетворювати себе на об'єкт дослідження.

Матеріал дисертації, представлений у третьому розділі, засвідчує оптимізацію діагностико-корекційного процесу засобами арт-терапії, зокрема психоаналітичної роботи з використанням каменів. Це дало змогу об'єктивувати вплив травмівних подій на виникнення деструкцій психіки, що зумовлюють блокування лібідних тенденцій і мають вияв у почутті безнадії, безвиході, розчарованості життям, самотності тощо. Робота з використанням каменів сприяє усвідомленню суб'єктом ролі переживань, пов'язаних з лібідними об'єктами та їх впливом на формування об'єктних відносин.

Доведено, що робота з неавторським малюнком сприяє об'єктивуванню глибинно-психологічних передумов особистісної проблеми. Цей вид роботи дозволив виявити такі деструктивні тенденції: "до самопокарання", "повернення в утробу (лоно матері)", "до психологічної імпотенції", "до психологічної смерті". Встановлено, що використання стандартизованих проективних методів у психоаналітичній роботі обмежує пізнання індивідуальної неповторності психіки, яке передбачає спонтанність і невимушеність поведінки суб'єкта. За допомогою роботи з неавторським малюнком об'єктивовано роль едіпової залежності у виникненні почуттів меншовартості, недовіри до оточення тощо. Виявлено вплив ідентифікацій, об'єктних відносин на поведінку суб'єкта.

Використання додаткових методик АСПН, а саме: роботи з неавторським малюнком, каменями, комплексом тематичних психомалюнків дозволило констатувати, що деструктивні тенденції психіки зароджуються в едіповій ситуації, яка має вплив на характер соціалізації суб'єкта. Використання комплексу тематичних психомалюнків уможливлює виявлення глибинних аспектів детермінованості психіки суб'єкта, що пов'язано з антагонізмом та антиномією внутрішніх суперечностей. Психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків та його поєднання з неавторськими малюнками й роботою з каменями дозволяють виявити логіку несвідомого та свідомого в їх різноспрямованості, відповідно на глибинно-психологічні (інфантильні) цінності і на просоціальний ідеал "Я". Цілісний психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків дозволяє об'єктивувати деструктивні тенденції психіки "до психологічної імпотенції", "до психологічної смерті", "повернення в утробу (лоно матері)", що символічно виявляється в прагненні до самопокарання, саморуйнування та суїциду.

Ефективність означеної вище психокорекційної роботи виявляється у показниках відкоригованості суб'єкта, серед яких: формування гуманістичних цінностей, мінімізація відступів від реальності та викривлень, здатність сублімувати психічну енергію в суспільно корисну працю, творча самореалізація, а також відкритість, толерантність, соціальна активність, відсутність депресивних, агресивних виявів тощо.

Для перевірки ефективності роботи груп АСПН з використанням арт-терапевтичних методик було обрано такі тестові методики: "Шкала оцінки особистісної та реактивної тривожності" (Ч. Д. Спілберг, Ю. Л. Ханін), "Дослідження рівня емпатійних тенденцій" І. М. Юсупова та психомалюнки на теми "Я до проходження групи АСПН", "Я після проходження групи АСПН". Указані тестові методики дозволяють об'єктивувати динаміку емоційних станів досліджуваних, які проходять психокорекцію за методом АСПН.

У процесі проведення тестового дослідження (протягом трьох років) було сформовано репрезентативну вибірку 300 осіб. Експериментальну групу становили студенти-психологи, що протягом трьох років проходили курс психокорекції за методом АСПН. До складу контрольної групи увійшли студенти психологічного факультету, які не проходили курс психокорекційних занять за методом АСПН. Проведення тестових методик відбувалося до та після проходження студентами групової психокорекції. Для встановлення статистичної вірогідності різниць між контрольною (А) та експериментальною (Б) групами використано критерій радіально-кутового перетворення Фішера (ц*). Розрахунки проводились за програмами Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.

У представленій нижче таблиці не виділено окремо результати діагностики особистісної та реактивної тривожності досліджуваних, отримані за методикою "Шкала оцінки особистісної та реактивної тривожності" (Ч. Д. Спілберг, Ю. Л. Ханін), оскільки вони змінювались одночасно.

Порівняння показників вияву особистісної та реактивної тривожності дозволило констатувати, що на першому курсі в контрольній та експериментальній групах суттєвої різниці не виявлено. Істотна різниця між контрольною та експериментальною групами у показниках особистісної та реактивної тривожності виявляється на другому курсі. Вони знижуються (від 32,9 % до 12,8 %). Показники тестового дослідження на 3-му курсі дозволяють констатувати суттєве збільшення осіб з низьким рівнем особистісної та реактивної тривожності (до 80,7 %). Як бачимо, такі показники експериментальної групи істотно змінилися порівняно з показниками тієї ж групи на попередніх курсах: від 35,7 %, 66,1 % до 80,7 %. Наявна динаміка змін відчуття особистісної та реактивної тривожності засвідчує психокорекційний ефект занять засобами арт-терапії за методом АСПН.

Як показали результати, дослідження за методикою "Шкала оцінки особистісної та реактивної тривожності" Спілбергера-Ханіна дає змогу дослідити зміну відчуття ситуативної тривожності, що знаходить вираження на рівні спілкування у таких проявах як агресивність, дратівливість, розгубленість, труднощі у концентрації уваги тощо. Такі вияви можуть призводити до ускладнень у професійній самореалізації. Психодинамічна теорія, в межах якої пріоритетності набуває дослідження цілісної психіки у взаємозв'язках її свідомої та несвідомої сфер, підкреслює важливість критеріїв відкоригованості суб'єкта. Одним із таких критеріїв є зниження агресивності, розвиток емпатії, відчуття внутрішньої гармонії, що є необхідним у професійному становленні психолога-практика.

Дані дослідження демонструють, що показник емпатії на першому курсі (як в контрольній, так і в експериментальній групах) був стабільним. З таблиці видно, що на третьму курсі спостерігається різке підвищення показника емпатійних тенденцій в експериментальній групі. Показник емпатії мав тенденцію до збільшення і в контрольних групах, але різниця була достовірною лише між показниками контрольних груп. У процесі дослідження було з'ясовано, що зростання показників емпатії спостерігається одночасно на фоні зниження показників тривожності. На третьому курсі має місце підвищення показників емпатії в експериментальній групі порівняно з показниками цієї ж групи на другому курсі (з 46,1 % до 74,9 %).

Одержані дані дозволяють констатувати зниження агресивних тенденцій, негативних емоційних станів, конфліктності, підвищення рівня самоконтролю, адаптивності до життєвих ситуацій тощо. Результати дослідження свідчать про позитивні зміни, які відбуваються на особистісному рівні студентів під впливом психокорекційних занять засобами арт-терапії за методом АСПН.

творчість терапія психологічний

Висновки

Аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми психокорекції особистості засобами арт-терапії засвідчує її малодослідженість у вітчизняній і зарубіжній психології. Встановлено, що глибинно-психологічні чинники у психокорекційній роботі є малопізнаними внаслідок надання дослідниками пріоритету свідомій сфері особистості, що перешкоджає можливості адекватного пізнання індивідуально-неповторних характеристик психіки. Дослідження проблеми використання творчості у терапевтичних цілях дозволило виявити архетипну здатність суб'єкта до моделювання власних глибинно-детермінованих переживань у візуальній формі. Художній образ має індивідуально неповторний зміст, закладений художником, що не виключає можливості проекції на нього іншого змісту шляхом ситуативного його "привласнення" учасником АСПН та наповнення особистісно значущою семантикою. Саме цей процес використання неавторського малюнка має універсальні засади, спільні й для таких метафоричних форм пізнання як робота з каменями та авторською "казкою про власне життя". Дослідження методичних прийомів із застосуванням проективних малюнкових методик засвідчило, що традиційне їх використання обмежує можливості пізнання цілісного феномену психічного в його системних характеристиках суперечливої єдності свідомих і несвідомих аспектів.

Проведене дослідження, в основу якого покладено метод активного соціально-психологічного навчання, дозволяє констатувати, що арт-терапевтичні техніки за допомогою образно-символічних форм сприяють виявленню глибинних аспектів психіки суб'єкта, які пов'язані з його внутрішньою суперечливістю. Арт-терапевтичні техніки у глибинно-корекційній практиці у форматі АСПН відповідають таким принципам психодинамічної методології, як цілісне пізнання психіки суб'єкта в її свідомих і несвідомих виявах; спрямованість на пізнання феномену психічного в його індивідуальній неповторності; розуміння динамічної впорядкованості суперечливих тенденцій в їх антагоністичних взаєминах та антиномії співіснування; розуміння взаємозалежностей феномену психічного "по горизонталі" (базові захисти) та "по вертикалі" (ситуативні, периферійні захисти) тощо. Процес психоаналітичної роботи з суб'єктом відповідає механізмам позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку психіки. Вся діагностико-корекційна процедура базується на діалогічній взаємодії з суб'єктом пізнання і передбачає порційність, презентованість інформації в доступній для сприймання формі, багаторівневість діагностико-корекційного процесу та його спрямованість на розширення свідомості суб'єкта і гармонізацію особистісної структури суб'єкта.

Дослідження проблеми творчості у психології в контексті застосування арт-терапевтичних прийомів дає підстави стверджувати, що витіснені драматичні переживання дитинства знаходять вияв у метафорично-образних формах самопрезентації суб'єкта. Проведене дослідження включає аналіз категорій опредметнення й розпредметнення психічного змісту та можливостей його інтерпретації (дешифрування). На основі емпіричного матеріалу констатовано, що візуалізація суб'єктом у матеріалізованих формах (малюнок, камені, просторові моделі) пережитого ним травмівного досвіду дозволяє виявити особливості його впливу на структурування та систематизацію базових характеристик психіки, які визначають інфантильне їх спрямування, що деструктує поведінку суб'єкта та порушує оптимальність спілкування із соціальним оточенням.

Структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу, результати якого представлені в дисертації, підтверджує ефективність методів арт-терапії в об'єктивуванні глибинно-психологічних витоків особистісної проблеми суб'єкта (внутрішньої неусвідомлюваної суперечливості). Робота з використанням методів арт-терапії сприяє об'єктивуванню едіпальних залежностей від первинних лібідних об'єктів, що знаходить вияв у механізмі вимушеного повторення пережитої в дитинстві травми через актуалізацію ідентифікації, заміщення та об'єктні відносини. Методи арт-терапії сприяють дослідженню глибинних детермінант виникнення деструктивних тенденцій "до психологічної смерті", "до психологічної імпотенції", які блокують активність суб'єкта та надають їй регресивного спрямування, що потребує корекції.

Аналіз емпіричного матеріалу, одержаного у процесі психоаналітичної роботи з комплексом тематичних малюнків, неавторськими малюнками, психоаналітичної роботи з використанням каменів та просторових моделей дозволив виявити деструктивні тенденції психіки, пов'язані з емоційною депривацією, яка призводить до виникнення психологічної імпотенції. Емоційна відчуженість та ізольованість, почуття провини та самопокарання зумовлюють виникнення у суб'єкта відчуття образи, почуття меншовартості, самотності, репресивності та суїцидальних нахилів. Останнє пов'язано з об'єктивуванням інфантильних тенденцій поведінки, що деструктують спілкування та проявляються у несамостійності прийняття рішень, відчутті беззахисності, самотності, зниженій критичності до себе та підвищеній критичності до інших, викривленні реальності, фантазіях, пасивності, невиправданій наївності тощо.

Теоретико-емпіричний аналіз матеріалу, отриманого у процесі глибинно-психологічної корекції за методом АСПН з включенням арт-терапевтичних методик, дозволив виявити результативність такого навчання в загальних ознаках, спільних для усіх учасників - це відкоригованість, яка проявляється у гармонізації свідомої і несвідомої сфер психіки в нівелюванні внутрішньої суперечливості психічного та зниженні рівня тривожності, що сприяє розвитку емпатії. Врахування результатів дослідження у професійній підготовці психологів сприяє вдосконаленню діагностико-корекційного інструментарію, який розширено арт-терапевтичними засобами, ефективність застосування яких у процесі АСПН засвідчують якісні й кількісні показники.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів заявленої проблеми. Подальшого вивчення потребують способи інтерпретації глибинно-психологічного пізнання психіки із застосуванням арт-терапевтичних засобів, різновиди аналізу феномену психічного в аспекті розробки критеріїв визначення психічного благополуччя суб'єкта. Перспективи досліджень вбачаються у поглибленому пізнанні діагностико-психокорекційних можливостей використання методів об'єктивування шляхом опредметнення внутрішніх характеристик психіки особистості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Яценко Т. С. Арт-терапевтичні технології в роботі психолога / Яценко Т. С., Калашник І. В., Чернуха І. О. - К. : Марич, 2009. - 68 с.

2. Статті у наукових виданнях, затверджених ВАК України:

3. Чернуха І. О. Порівняльний аналіз сімейних розстановок та просторових моделей в глибинній психокорекції / І. О. Чернуха // Актуальні проблеми психології : зб. статей / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2009. - Т. X, Частина 1. - С. 589 - 596.

4. Чернуха І.О. Теорія об'єктних відношень у танцювально-руховій терапії. Психоаналітичний підхід / І.О. Чернуха // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук. праць. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - № 19 (43). - С. 359 - 362.

5. Чернуха І.О. Метод системної сімейної розстановки та особливості застосування просторової моделі в активному соціально-психологічному навчанні / І.О. Чернуха // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: зб. наук. праць. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - № 24 (48). - С. 366 - 371.

6. Чернуха І.О. Використання просторових моделей в глибинній психокорекції та системній психотерапії / І.О. Чернуха // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія : - зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2009. - Вип. 21. - Ч. 2. - С. 199 - 207.

7. Чернуха І. О. Просторові моделі та можливості пізнання об'єктних стосунків / І. О. Чернуха // Зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / [за ред. С. Д. Максименка]. - К., 2009. - Том 11, Вип. 2. - С. 506 - 514.

8. Чернуха І.О. Опредметнення та розпредметнення психологічного змісту засобами творчості / І. О. Чернуха // Зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / [за ред. В. О. Моляко]. -Житомир - ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - Т. 12 - Вип. 8. - С. 325 - 334.

9. Чернуха І. О. Тенденції "до психологічної сили" і "до психологічної слабкості" в соціальній активності суб'єкта / І. О. Чернуха, Н. В. Сивопляс // Зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / [за ред. С. Д. Максименка]. - К., 2009. - Том 7, вип. 20. - С. 232 - 236.

10. Чернуха І. О. Арт-терапевтичні технології у психокорекційній практиці та можливості їх використання в методі активного соціально-психологічного навчання / І. О. Чернуха // Зб. наук. праць професорсько-викладацького складу Кримського гуманітарного університету. - Ялта : РВВ КГУ, 2009. - С. 266 - 275.

11. Чернуха І. О. Знайти себе, або по той бік танцю / І. О. Чернуха // Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. ЦІППО АПН України, ГО "Арт-терапевтична ассоціація" / [за ред. Семіченко В.А., Чупріков А.П. та ін. ]. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 2 (4) - 162 с. - С. 114-118.

12. Чернуха І.О. Танець як терапевтично-корекційний засіб. Історичний аспект / І.О. Чернуха // Зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету / [за ред. Побірченко Н.С. ]. - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 17 - С. 267-279.

Размещено на Allbest.ru