Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний заклад

«Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»

Стосунки з матір'ю як чинник конституювання жіночої ідентичності

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Крутікова Ольга Олегівна

УДК 159. 923.2-055.2

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор

Каліна Надія Федорівна,

Таврійський національний університет

імені В.І. Вернадського,

завідувач кафедри глибинної психології та психотерапії.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Говорун Тамара Василівна,

Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України,

головний науковий співробітник лабораторії соціальної психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Сергеєва Алла Володимирівна,

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,

доцент кафедри загальної та диференціальної психології.

Захист відбудеться «14» травня 2010 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.03 у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий «12» квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

О.В. Кузнєцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вивчення конституювання ідентичності в сучасних реаліях розвитку суспільства являє собою актуальну проблему, в світлі якої знаходять своє відображення такі особистісні змінення людини, як відчуження від своєї автентичної сутності, відчуття фрагментованості особистості та в цілому втрата сенсу життя. Постановка проблеми дослідження жіночої ідентичності, її структури і чинників конституювання є актуальним завданням перш за все у зв'язку зі сформованим запитом на психотерапевтичну допомогу у жінок, які не можуть психологічно відділитися від своєї матері.

Проблеми особистісної та ґендерно-маркованої ідентичності вивчаються низкою зарубіжних (А. Ватерман, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, X. Теджфєл, Дж. Тернер, Ю. Хабермас та ін.) та вітчизняних дослідників (В. С. Агєєв, Ю. Є. Альошина, О. С. Волович, Т. В. Говорун, В. Є. Каган, О. М. Кікінежді, І. В. Лебединська, А. В. Сергеєва та ін.). Одним з найбільш важливих аспектів цієї проблеми є вивчення умов та чинників конституювання ідентичності, в тому числі жіночої. Попре те, що сімейний чинник визнається в якості провідного в цьому процесі, вплив дитячо-батьківських стосунків, особливо материнсько-доньчиних, залишається недостатньо вивченим. На теперішній час, незважаючи на інтерес, що поступово зростає, проблема стосунків доньки з матір'ю залишається об'єктом поодиноких розрізнених досліджень (Н. Ейніш, К. Ельячефф, Ю. Крістєва, Ф. Кушар, А. Міллер та ін.) і потребує не тільки емпіричного дослідження, а й теоретичного осмислення.

Деякі аспекти даної проблеми розглядаються дослідниками при вивченні сепарації від матері як необхідної умови повноцінного розвитку дитини взагалі, і доньки зокрема (Ю. Крістєва, М. Малер, А. Наури, Н. Чодороу та ін.), при визначенні чинників розвитку Я-концепції в процесі ґендерної соціалізації (Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді та ін.), при аналізі проблеми диференційованого впливу батьківського ставлення на формування особистості дитини (Н. В. Барінова, Т. М. Титаренко та ін.), при розробці проблем конституювання суб'єкту (Н. Ф. Каліна, С. Д. Максименко, А. В. Маричева, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко).

Один з неохоплених емпіричними дослідженнями аспектів обраної проблеми - це специфічність стосунків доньки і матері, яка проявляється зокрема у тому, що жінка в процесі конституювання власної ідентичності стикається з необхідністю відокремитися від своєї матері і одночасно ідентифікуватися з нею. У більшості наукових теоретичних та діагностичних розробок проблема надмірності материнської любові, на відміну від її нестачі, рідко стає об'єктом дослідження. Недостатньо уваги приділяється впливу цього різновиду спотвореного ставлення на особистісний розвиток доньки. Висвітлення також потребує питання про вплив психічної репрезентації материнського ставлення на конституювання жіночої ідентичності доньки. У зв'язку з цим актуальність даного дослідження полягає у заповненні вказаних пробілів, тобто у вивченні впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності доньки. Актуальною також є розробка принципів психотерапевтичної допомоги жінкам зі спотвореною ідентичністю внаслідок незавершеної сепарації від матері.

Таким чином, актуальність означеної проблематики і її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Стосунки з матір'ю як чинник конституювання жіночої ідентичності».

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри глибинної психології та психотерапії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського в рамках наукової теми «Психологічні механізми конституювання суб'єкта» (номер державної реєстрації 0106U008675), затверджена вченою радою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (протокол № 4 від 20.04.2007 р.) і узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 26.05.2009 р.). Автор досліджував вплив стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності доньки.

Мета дослідження - виявити психологічні особливості впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності доньки.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми конституювання жіночої ідентичності визначити чинники цього процесу, експлікувати і описати структурну модель жіночої ідентичності.

2. Проаналізувати специфічні умови конституювання жіночої ідентичності, які створюють стосунки доньки з матір'ю; виокремити та обґрунтувати параметри материнського ставлення значущі з точки зору сприяння/перешкоджання процесу сепарації доньки від матері.

3. Створити програму емпіричного дослідження особливостей впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності доньки; розробити на її основі оригінальну методику діагностики суб'єктивних уявлень доньки про якість ставлення до неї матері.

4. Дослідити характер взаємозв'язку між показниками якості материнського ставлення та показниками конституювання аспектів жіночої ідентичності доньки; вивчити психологічні особливості конституювання жіночої ідентичності в залежності від типу репрезентації материнського ставлення.

5. Виділити фактори, які ускладнюють сепарацію доньки від матері; розробити основні принципи психотерапевтичної допомоги жінкам зі спотвореною внаслідок незавершеної сепарації від матері ідентичністю.

Об'єкт дослідження - жіноча ідентичність.

Предмет дослідження - внесок стосунків доньки з матір'ю у онтологію конституювання жіночої ідентичності.

В основу дослідження покладено припущення про те, що стосунки доньки з матір'ю, зокрема психічна репрезентація материнського ставлення, виступають чинником конституювання жіночої ідентичності доньки. Репрезентація «нормального ставлення» забезпечує гармонійне конституювання жіночої ідентичності; репрезентації «невротичного самоприсвячення», «відторгнення» і «непослідовного ставлення» обумовлюють порушення процесу конституювання і сприяють спотворенню жіночої ідентичності доньки.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів: теоретичного рівня - аналіз психологічної літератури з обраної проблеми, систематизація та узагальнення отриманої інформації; емпіричного рівня - спостереження, глибинно-орієнтована бесіда, тестування; статистичні методи - кореляційний та факторний аналіз, критерій Вілкоксона.

До психодіагностичного комплексу увійшли наступні методики: для визначення показників конституювання аспектів ідентичності - методика-опитувальник типу психологічного механізму самоконституювання суб'єкта (ОТиСк), розроблена А. В. Маричевою; для оцінки донькою якості материнського ставлення до неї - спеціалізований семантичний диференціал визначення типу материнського ставлення «ОпТиМО», розроблений автором в рамках дисертаційного проекту; для перевірки на валідність методики «ОпТиМО» - опитувальник «Взаємодія батько-дитина» І. М. Марковської, Тест-опитувальник батьківського ставлення А. Я. Варги, В. В. Століна.

Для обробки отриманих даних і графічної презентації результатів був використаний комп'ютерний пакет статистичних програм STATISTICA. Дослідження проводилось упродовж 2005-2008 років. До основної вибірки дослідження увійшло 273 жінки віком від 26 до 47 років, до вибірки стандартизації - 168 жінок віком від 29 до 37 років, серед них студентки факультету психології, вчителі, лікарі, психіатри, домогосподарки.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

- вперше встановлено особливості конституювання жіночої ідентичності, які зумовлені надмірністю або нестачею материнської любові і турботи у материнсько-доньчиних стосунках; експліковано і описано сутнісні аспекти ідентичності, які проявляються у відчутті власної самототожністі, цілісності, безперервності свого існування в часі і просторі, стійкості уявлень про себе, динамічності конституювання ідентичності, схожості/відмінності відносно Іншого; доведено роль суб'єктивного сприйняття материнського ставлення дорослими доньками як чинника конституювання жіночої ідентичності; описано специфіку конституювання ідентичності у жінок з різним типом репрезентації материнського ставлення;

- доповнено та розширено уявлення про прояви материнського ставлення, які є вагомими в контексті сприяння/перешкоджання сепарації доньки від матері та виокремлено відповідні параметри (ступінь емоційної близькості, повнота задоволення фізіологічних потреб, контроль, послідовність ставлення), на основі яких описано крайні варіанти спотвореного материнського ставлення (невротичне самоприсвячення, відторгнення, непослідовне ставлення); поглиблено уявлення про умови, які сприяють гармонійному конституюванню жіночої ідентичності (нормальне материнське ставлення, залученість батька до дитячо-батьківських стосунків, сепарація від матері), та відповідно про умови, що створюють труднощі у процесі конституювання ідентичності (спотворене материнське ставлення, відсторонення батька від дитячо-батьківських стосунків, порушення сепарації);

- дістало подальшого розвитку уявлення про обумовленість об'єктних стосунків досвідом ранніх взаємин з матір'ю, що виявляється у схильності жінок відігравати в актуальних стосунках спотворені стосунки з матір'ю.

Практичне значення полягає у створенні діагностичної методики, за допомогою якої виконується завдання виявлення суб'єктивних уявлень доньки про якість ставлення до неї матері; у розробці основних принципів психотерапевтичної допомоги клієнткам зі спотвореною внаслідок незавершеної сепарації від матері ідентичністю, що дозволяє використовувати отримані результати у психотерапевтичній практиці.

Результати дослідження впроваджені у процес навчально-професійної підготовки психологів у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (довідка № 11/279 від 08.09.09), а також у практику роботи Центру психіатричної допомоги та психологічного та психофізіологічного відбору відділу медичного забезпечення ДУ МВС України в АР Крим (довідка № 21/406 від 27.08.09).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати досліджень, викладені в дисертації, були оприлюднені на конференціях: Третя Міжнародна конференція з глибинної психології та психоаналізу «Психоанализ в Украине: настоящее и будущее» (Алушта, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Генеза буття особистості» (Київ, 2006 р.); Міжнародна наукова конференція «Психологія особистості та суспільства у сучасному вимірі» (Харків, 2007 р.); Четверта Міжнародна конференція з глибинної психології та психоаналізу «Психоанализ в Крыму: Искусство, Глянец и Гламур» (Сімферополь, 2008 р.); Перший Всеукраїнський конгрес психологів (Київ, 2005 р.); Всеукраїнський конкурс студентських робіт «Молодь і гендер: реалії та перспективи демократичного суспільства» (Тернопіль, 2006 р.); ХХХIII, ХХХIV, ХХХV, ХХХVI та ХХХVIII науково-практичні конференції Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2004, 2005, 2006, 2007, 2009 рр.); IV Таврійські читання «Анахарсіс», (Пісчане, 2008 р.); на засіданнях кафедри глибинної психології та психотерапії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (Сімферополь, 2005-2009 рр.), на науковому психологічному семінарі Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Одеса, 2009 р.).

Публікації. Основний зміст та результати теоретичного та емпіричного дослідження відображено у 5 наукових публікаціях, з них 3 статті опубліковано в наукових фахових виданнях, які включені до Переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний обсяг роботи представлено на 160 сторінках. Робота містить 24 таблиці, 5 малюнків, 5 додатків на 14 сторінках. Список використаних джерел містить 175 найменувань (серед них 21 іноземними мовами) на 15 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 213 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної тематики і розкрито стан її наукової розробки, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, сформульоване припущення, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, наведені дані про апробацію основних положень дослідження, його результатів і публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження чинників конституювання жіночої ідентичності» визначено структурну модель жіночої ідентичності, викладено та проаналізовано основні підходи до вивчення проблеми конституювання жіночої ідентичності та його чинників, узагальнено дані щодо впливу батька і матері на конституювання ідентичності доньки, виявлені умови гармонійного і спотвореного конституювання жіночої ідентичності, виділено параметри материнського ставлення, які є вагомими з точки зору сприяння/перешкоджання процесу сепарації доньки від матері.

Аналіз теоретичних і експериментальних досліджень свідчить про те, що проблема конституювання жіночої ідентичності залишається недостатньо розробленою завдяки розбіжностям у тлумаченні самого поняття ідентичності. Значний внесок у розвиток уявлень про ідентичність зробили А. Ватерман, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, X. Теджфєл, Дж. Тернер, Ю. Хабермас та ін. Дослідники розглядають ідентичність як динамічну структуру, яка розвивається протягом життя людини, до того ж цей розвиток не є лінійним і рівномірним, він проходить через подолання криз ідентичності, і може йти як у прогресивному, так і в регресивному напрямку. Ідентичність проявляється суб'єктивно як відчуття людиною самототожності і безперервності власної особистості (Е. Еріксон), феноменологічно - через патерни «вирішення проблем» (Дж. Марсіа).

Вивчення вище означених теорій дало можливість виділити сутнісні аспекти ідентичності, що у сукупності представляють її специфічні ознаки:

1) самототожність (відчуття тотожності самому собі), яка виражається у: автентичності переживань, тобто відповідності реальних почуттів усвідомлюваним, а також усвідомлюваних тим, що суб'єкт виражає; автентичності бажань та потреб, тобто відповідності реальних бажань і потреб усвідомлюваним, а також усвідомлюваних тим, що суб'єкт задовольняє; автентичності вибору, тобто відповідності актуального вибору автентичним бажанням і потребам, та, як наслідок, прийняття на себе відповідальності за свій вибір;

2) цілісність - несуперечливість, узгодженість уявлень про себе; єдність і послідовність поведінки і психічних процесів індивіда;

3) стійкість - здатність зберігати внутрішню тотожність і цілісність, відчуття себе, свого існування як особистості незмінним, незалежно від зміни ситуації, ролі, самосприйняття;

4) безперервність свого існування в часі і просторі - минуле, теперішнє і майбутнє переживаються як єдине ціле, визначаючи цілісність життєвого досвіду;

5) динамічність - постійний саморозвиток, безперервність процесу набуття ідентичності (шляхом здійснення автентичних виборів);

6) схожість/відмінність - відчуття людиною власної неповторності, унікальності свого життєвого досвіду, усвідомлення своєї сутності як відмінної від усіх інших, і в той самий час подібної (співвіднесеність з Іншим).

Виокремлюють основні складові або види ідентичності - особистісну і соціальну (в тому числі ґендерну) (Х. Теджфєл, Дж. Тернер, Ю. Хабермас), при цьому спільним моментом більшості сучасних досліджень є їх протиставлення. Проте дослідження конституювання жіночої ідентичності потребує синтезу уявлень про розвиток особистісної і ґендерної ідентичності жінки як взаємопов'язаних процесів.

Такий підхід дозволяє розглядати жіночу ідентичність як ґендерно-марковану особистісну ідентичність, в структурі якої сутнісні аспекти, що проявляються як відчуття власної самототожності, цілісності, внутрішньої безперервності, набувають певного змістовного наповнення через набір ідентичностей Я-особистість, Я-донька, Я-жінка, Я-дружина (коханка), Я-мати.

Сучасні вітчизняні дослідження ідентичності, орієнтовані на вивчення ґендерної її складової, засвідчують, що ґендерна ідентичність набувається в процесі соціалізації, тобто засвоєння і реалізації прийнятих у суспільстві норм і ролей. При цьому значна увага приділяється особливостям соціалізації та засвоєння статевих ролей хлопчиком і дівчинкою (В. С. Агєєв, Ю. Є. Альошина, О. С. Волович, В. Є. Каган, О. С. Кочарян, Т. О. Рєпіна), диференційованому впливу батьківського виховання на розвиток особистості дитини (Н. В. Барінова, Т. М. Титаренко), процесу розвитку статеворольової ідентичності (Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді).

При вивченні процесу конституювання жіночої ідентичності більшість дослідників (Е. Еріксон, Ж. Лакан, З. Фройд та ін.) відзначає в якості провідних його чинників об'єктні стосунки жінки на різних етапах її розвитку (сім'я, група однолітків, вихователі, вчителі та всі значимі Інші), тобто так зване конституювання перед обличчям Іншого (Ж. Лакан, Н. Ф. Каліна, Ж.-П. Сартр). Конституювання ідентичності являє собою процес постійної диференціації (Е. Еріксон), або протиставлення своєї унікальної сутності Іншому та артикуляції відмінностей (Ж. Лакан).

Низка дослідників відмічає, що головною умовою конституювання жіночої ідентичності є відділення доньки від матері (Н. Ейніш, К. Ельячефф, Ю. Крістєва, М. Малер, А. Наурі та ін.). При цьому протікання і завершення процесу сепарації від матері залежить від характеру стосунків доньки з батьками. Значущими в цьому плані є стосунки не тільки з матір'ю, а й з батьком, який сприяє відділенню доньки від матері, стаючи провідником конституювання суб'єктності і ідентичності (Ю. Крістєва, Н. Чодороу). Але якщо мати, встановлюючи тривалий симбіотичний зв'язок з донькою і перешкоджаючи її сепарації, не залишає для батька місця у дитячо-батьківських стосунках, це не дає йому можливості здійснювати необхідний для гармонійного розвитку доньки вплив (А. Наурі).

Форма та вид, які приймуть дитячо-батьківські стосунки, залежать від якості батьківського, зокрема материнського ставлення до дитини. Для визначення якості материнського ставлення було виділено його параметри, які є вагомими в сенсі сприяння/перешкоджання сепарації доньки від матері: надмірна близькість/ прийняття/ відторгнення, гіперопіка/ опіка/ фрустрація потреб, тотальний контроль/ контроль/ відсутність контролю, послідовність/ непослідовність ставлення. Комбінація параметрів формує тип материнського ставлення, який співвідноситься з певною моделлю психічної репрезентації (представленості образу) материнського ставлення в свідомості доньки.

Нормальне материнське ставлення характеризується прийняттям, ненав'язливою опікою, необхідним контролем та послідовністю. Поєднання крайніх варіантів прояву вказаних параметрів дозволяє описати найбільш виразні типи спотвореного материнського ставлення: невротичне самоприсвячення - надмірна близькість, гіперопіка, тотальний контроль; відторгнення - емоційне відторгнення, фрустрація потреб, відсутність контролю; непослідовне ставлення - чергування надмірної близькості і відторгнення, гіперопіки і фрустрації потреб, тотального контролю і відсутності контролю. Нормальне ставлення сприяє сепарації; спотворене материнське ставлення буде перешкоджати своєчасному завершенню сепарації доньки від матері.

Результати теоретичного аналізу засвідчують, що материнське ставлення, зумовлюючи характер процесу сепарації доньки від матері, відіграє значну роль у конституюванні жіночої ідентичності доньки. Необхідність з'ясування особливостей впливу стосунків доньки з матір'ю, включаючи такий аспект, як суб'єктивне сприйняття материнського ставлення дорослими доньками, на процес конституювання їх жіночої ідентичності спонукала нас до організації та проведення емпіричного дослідження.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності» наведений опис організації дослідження, проаналізовані його результати, представлений порівняльний аналіз особливостей конституювання ідентичності жінки в залежності від типу материнського ставлення.

Емпіричне дослідження особливостей впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності проводилося в три етапи (підготовчий, діагностичний та інтерпретаційний) упродовж 2005-2008 років. На підготовчому етапі було вивчено основні підходи до аналізу проблеми конституювання жіночої ідентичності, створено програму емпіричного дослідження, розроблено і апробовано спеціалізований семантичний диференціал «ОпТиМО». На діагностичному етапі проведено емпіричне дослідження особливостей впливу стосунків з матір'ю на конституювання сутнісних аспектів жіночої ідентичності. На інтерпретаційному етапі здійснено статистичну і психологічну інтерпретацію емпіричних результатів, сформульовано висновки.

Завдання оцінки якості материнського ставлення було вирішено за допомогою розробленої методики - спеціалізованого уніполярного семантичного диференціалу «ОпТиМО», до кінцевого варіанту якого увійшло 56 характеристик материнського ставлення. При його розробці та апробації було використано асоціативний експеримент, метод семантичної універсалії, кореляційний, а також факторний аналіз. З метою угрупування характеристик була отримана факторна модель репрезентації материнського ставлення, яка відповідає виділеним параметрам материнського ставлення (прийняття, контроль, опіка, відторгнення, фрустрація потреб, непослідовність, відсутність контролю), що свідчить про конструктну валідність методики. Конвергентну валідність та надійність було визначено на основі перевірки за методом паралельного тесту з використанням наступних методик: опитувальник «Взаємодія батько-дитина» І.М. Марковської; тест-опитувальник батьківського ставлення А.Я. Варги, В.В. Століна. Результати апробації методики свідчать про її достатню надійність та валідність.

Діагностика конституювання аспектів ідентичності здійснювалась за допомогою методики-опитувальника типу психологічного механізму самоконституювання суб'єкта (ОТиСк), розробленої А.В. Маричевою, шкали якої (автентичність/відчуженість, диференційованість/аморфність, стенічність/астенічність, самоконтроль/інфантильність, актуалізуємість/ залежність, самоприйняття/нарцисичність, адаптивність/стагнованість) релевантні за змістом сутнісним аспектам ідентичності.

Аналіз результатів дозволив розділити загальну вибірку на чотири групи досліджуваних за критерієм типу репрезентації материнського ставлення, виявленого за допомогою методики «ОпТиМО»: група I (Нормальне материнське ставлення), група II (Невротичне самоприсвячення), група III (Непослідовне ставлення), група IV (Відторгнення). За допомогою кореляційного та факторного аналізу в кожній групі було отримано дані про закономірні зв'язки між параметрами материнського ставлення і показниками конституювання аспектів жіночої ідентичності доньки, серед яких найбільш значущими є наступні.

В групі I (Нормальне материнське ставлення) маємо таке співвідношення параметрів материнського ставлення і показників конституювання аспектів ідентичності доньки: підвищення рівню опіки супроводжується підвищенням залежності від бажань Іншого (0,649), а також посиленням стагнованості (0,728); збільшення рівню автентичності власних почуттів спостерігається при зменшенні рівню відторгнення (-0,648), фрустрації (-0,624) та непослідовності (-0,645); низьким показникам непослідовності відповідають низькі показники по шкалі стенічності/астенічності (0,617). В цій групі виділилося два біполярні фактори «опіка - відторгнення» і «диференційованість - самоприйняття» та однополюсний фактор «адаптативність».

В групі II (Невротичне самоприсвячення) взаємозв'язок параметрів материнського ставлення і показників конституювання аспектів ідентичності доньки має інший характер: при підвищенні рівню опіки спостерігається підвищення інфантильності в плані прийняття відповідальності за власний вибір (0,639); низьким показникам фрустрації потреб відповідають низькі показники аморфності (0,804) та астенічності (0,672); збільшення показників прийняття супроводжується збільшенням показників залежності від бажань Іншого (0,612) і зниженням показників астенічності (-0,626) у пошуку об'єктів задоволення потреб; при підвищенні прийняття і опіки підвищується нарцисичність (0,812); а при підвищенні рівню контролю зменшується рівень залежності від бажань Іншого (-0,741). Було виокремлено три фактори: «прийняття», «адаптативність» та «фрустрація потреб».

Для групи III (Непослідовне ставлення) характерні наступні особливості: при підвищенні рівню прийняття підвищується залежність від бажань та очікувань Іншого (0,759); при збільшенні показників контролю спостерігається зменшення інфантильності у прийнятті відповідальності за свій вибір (-0,767); підвищення рівню опіки супроводжується зниженням астенічності у задоволенні потреб (-0,831); а при посиленні непослідовності підвищується астенічність (0,813). Виявлено три біполярні фактори «непослідовність - прийняття», «фрустрація потреб - адаптативність» та «самоконтроль - астенічність».

В групі IV (Відторгнення) також виявлено зв'язок між параметрами материнського ставлення і показниками конституювання аспектів ідентичності, який виражається в наступному: зменшення астенічності у задоволенні потреб спостерігається при зниженні показників прийняття (0,729), контролю (0,595) і опіки (0,726); при підвищенні показників відторгнення і фрустрації потреб знижуються автентичність власних почуттів (-0,849 та -0,58 відповідно), а також диференційованість у розпізнаванні власних бажань і потреб (-0,867 та -0,737); а підвищення відсутності контролю супроводжується зниженням показників залежності від бажань Іншого (-0,629). Виділилося два біполярні фактори «прийняття -відторгнення», «диференційованість - фрустрація», та однополюсний фактор «стенічність».

Таким чином, в кожній групі за типом материнського ставлення спостерігається різна система зв'язків між параметрами ставлення і аспектами ідентичності. Змістовно характер конституювання аспектів жіночої ідентичності доньки при різних типах материнського ставлення представлено в таблиці 1.

Порівняльний аналіз показників конституювання аспектів ідентичності у виокремлених групах свідчить про специфічність їх представленості залежно від типу материнського ставлення. Таким чином, аналіз результатів емпіричного дослідження підтвердив наявність впливу репрезентації материнського ставлення на конституювання аспектів жіночої ідентичності доньки, що дозволяє розглядати стосунки з матір'ю як вагомий чинник у цьому процесі.

У третьому розділі «Психотерапевтична допомога жінкам зі спотвореною ідентичністю внаслідок незавершеної сепарації від матері» представлено отриманий за допомогою метода глибинно-орієнтованої бесіди опис особливостей змістовних складових ідентичності жінок, згідно з оцінкою котрих ставлення матерів до них відповідає типам «невротичне самоприсвячення» та «непослідовність»; розроблено основні принципи терапевтичної роботи з жінками, які не відділилися від матері, а також принципи роботи зі сприяння сепарації від матері, яка зарекомендувала себе як ефективна в сенсі відновлення спотворених аспектів жіночої ідентичності.

Досвід терапевтичної роботи дозволив виявити та описати особливості конституювання змістовних складових жіночої ідентичності у тієї групи жінок, які не спромоглися подолати симбіоз з матір'ю (внаслідок невротичного самоприсвячення або непослідовного ставлення матері).

«Я-донька». Основне гасло жінок, які не відділилися від матері - «Я маю бути хорошою донькою!», тобто головне для доньки чинити так, щоб мати була задоволена. У доньки формується ілюзія нормальності стосунків з матір'ю, а при непослідовному ставленні ще й ілюзія того, що вона може якось догодити матері, щоб змінити це ставлення на постійно добре.

Таблиця 1

Вплив типу материнського ставлення на конституювання

аспектів ідентичності доньки

Аспекти ідентичності	Типи материнського ставлення
	Нормальне ставлення	Невротичне самоприсвячення	Непослідовне ставлення	Відторгнення
самототожність	автентичність переживань	відчуття справжності почуттів і переживань, їх прийняття	відчуття справжності почуттів і переживань, їх прийняття	відчуття унікальності власних переживань, захопленість ними	відчуття унікальності власних переживань, захопленість ними
	автентичність бажань та потреб	усвідомлення автентичного бажання	усвідомлення автентичного бажання	витіснення бажання	проекція власних бажань на Іншого/ інтроекція бажань Іншого в якості власних
			проекція власних бажань на Іншого / інтроекція бажань Іншого в якості власних	проекція власних бажань на Іншого/ інтроекція бажань Іншого в якості власних
	автентичність вибору	здійснення автентичного вибору	нехтування соціальними обмеженнями при здійсненні вибору	залежність вибору від очікувань оточуючих	нехтування соціальними обмеженнями при здійсненні вибору
		залежність вибору від очікувань оточуючих	залежність вибору від очікувань оточуючих
	прийняття відповідальності за власний вибір	прийняття на себе відповідальності за власний вибір	приписування собі відповідальності за випадкові події	приписування собі відповідальності за випадкові події; передрікання майбутніх подій	приписування собі відповідальності за випадкові події
		відмова від відповідальності за власний вибір	відмова від відповідальності за власний вибір		відмова від відповідальності за власний вибір
стійкість, цілісність	узгодженість уявлень про себе, відчуття стійкості своєї особистості	підміна змісту самості нарцисичним образом ідеального Я	занижена самооцінка, суперечливість уявлень про себе	підміна змісту самості нарцисичним образом ідеального Я
безперервність	відчуття безперервності свого існування (прийняття негативного досвіду)	відчуття безперервності свого існування (прийняття негативного досвіду)	заперечення проблем і витіснення досвіду, який суперечить образу ідеального Я	заперечення проблем і витіснення досвіду, який суперечить образу ідеального Я
		заперечення проблем і витіснення досвіду, який суперечить образу ідеального Я	неприйняття нового досвіду, фіксація на проблемі, компульсивність
динамічність	постійний саморозвиток, безперервність процесу набуття ідентичності	надмірна активність в процесі пошуку об'єктів задоволення інтроєктованих потреб Іншого	небажання проявляти активність у пошуку об'єктів задоволення потреби	небажання проявляти активність у пошуку об'єктів задоволення потреби
			надмірна активність в процесі пошуку об'єктів задоволення інтроєктованих потреб Іншого	активність направлена на відігравання страху щодо неможливості задоволення потреби
схожість /відмінність	відчуття унікальності; прийняття схожості з Іншим	нерозрізнення себе та Іншого	нерозрізнення себе та Іншого	протиставлен-ня себе Іншому
		протиставлення себе Іншому

При непослідовному ставленні раціоналізації піддається материнське відторгнення. Сепарації заважає сильне відчуття провини у доньки за бажання відділитися, яке сприймається як невдячність за материнську турботу. Постійні переймання ставленням матері, самовіддана турбота доньки (не зважаючи на наявність претензій до матері) є реактивними утвореннями, направленими проти ненависті до матері і бажання їй смерті (не лише несвідомого, але й не зрідка усвідомлюваного, у випадках, коли матір проявляє емоційну жорстокість).

«Я-особистість». Характерна фіксація на проблематиці злиття/розділення з об'єктом любові. Злиття з матір'ю виявляється в тому, що донька, приймаючи рішення в різних життєвих ситуаціях, виходить з того, чи влаштує воно матір. Тобто у жінок з незавершеною сепарацією ідентичність «Я-донька» в ситуації вибору підмінює «Я-особистість». Крім того, такі жінки схильні відчувати занепокоєння, коли необхідно зробити вибір, оскільки вони відчужені від своєї сутності (і відповідно від автентичних бажань). Вибір, зроблений на догоду матері, а не відповідно автентичним потребам, донька потім раціоналізує як найбільш правильний і вигідний. Відчуваючи брак контролю над своїм життям, жінка в якості компенсації використовує магічний контроль, компульсивні дії та ритуали. Материнські гіперопіка і контроль при невротичному самоприсвяченні сприяють розвитку нарцисичності доньки, а при непослідовному ставленні - формуванню заниженої самооцінки, суперечливості уявлень про себе. Жінки з незавершеною сепарацією від матері у процесі конституювання ідентичності замість диференціації все більше інтроектують материнське і втрачають своє Я.

«Я-жінка». Доньки, що переживають невротичне самоприсвячення матері, найчастіше вирішують бути у всьому схожими на матір, доньки, які переживають непослідовне ставлення вагаються між двома полюсами ідентифікації: або бути схожими або повністю відрізнятися від матері. Загалом жінка з незавершеною сепарацією приймає бажання і уявлення своєї матері за власні, запозичає її стратегії репрезентації жіночності. Донька засвоює повчання матері відносно образу жінки (що дозволено, а що непристойно для жінки, чого вона повинна прагнути тощо), а також дозволяє матері контролювати етапи розвитку її як жінки. Оцінка власної жіночності будується на судженні матері стосовно привабливості доньки та її шансів вийти заміж.

«Я-дружина (коханка)». Поряд з жінкою, яка не відділилася від матері, чоловікові не залишається місця, він відтіснений матір'ю, що претендує на виняткові стосунки з донькою. Непослідовне ставлення провокує у доньки внутрішній конфлікт між прагненням до близькості і страхом цієї близькості, а також постійні сумніви в щирості Іншого. Для жінок з незавершеною сепарацією характерне викривлене матір'ю уявлення про чоловіків і неадекватне до них ставлення. Такі жінки сприймають стосунки з чоловіками як поверхневі і другорядні в порівняння із стосунками з матір'ю. Роль чоловіка зводиться до матеріального забезпечення і продовження роду. Крім того, в стосунках із чоловіками ці жінки схильні відігравати спотворені стосунки з матір'ю.

«Я-мати». Жінки з незавершеною сепарацією і в цій сфері дозволяють матері регулювати їхнє життя і наполягати на прийнятті її уявлень відносно образу матері (материнських прав і обов'язків, а також чого хотіти для своєї дитини). У ставленні до своїх дітей такі жінки проявляють строгість і контроль разом з інфантилізацією дитини. Частина жінок емоційно дистанціюються від дітей, а частина прагне до встановлення надзвичайно близьких стосунків. Деякі жінки (з числа тих, чиї матері віддавали перевагу непослідовному ставленню) по відношенню до своєї дитини також демонструють непослідовність. У зв'язку з тим, що мати стає інтроектом, жінка з незавершеною сепарацією не помічає, що її реакції на власну дитину - це скопійований сценарій поведінки матері по відношенню до неї.

Одне з найголовніших завдань в терапевтичній роботі з жінками з ускладненою сепарацією - допомогти клієнтці відокремитися від матері, відбудувати межі Я. Цей процес потребує дотримання певних принципів, а саме викриття ілюзії клієнтки щодо нормальності стосунків з матір'ю, опрацювання почуття провини, звільнення клієнтки від ірраціональних настанов щодо її зобов'язань як доньки, розмежування Я і не-Я, розширення діапазону вибору ідентичностей, опановування прагнень клієнтки до відновлення симбіотичного зв'язку та психологічний супровід постсепараційного періоду.

Ефективність терапевтичної роботи на основі запропонованих принципів зі сприяння відділенню жінки від матері було апробовано на двох групах клієнток. В експериментальній групі (9 клієнток) основною метою було досягнення сепарації клієнтки від матері, в контрольній групі (8 клієнток) ми відпрацьовували безпосередньо проблеми, заявлені у зверненні до терапевта.

Ефективність роботи вивчалась за допомогою порівняння показників шкал Методики-опитувальника типу психологічного механізму самоконституювання суб'єкта (А. В. Маричевої), яка пропонувалась клієнткам до початку і по закінченні терапії з метою відстежити наявність змін в конституюванні аспектів ідентичності. За допомогою використання Т-критерію Вілкоксона в експериментальній групі було виявлено достовірні зміни в плані відновлення спотворених аспектів жіночої ідентичності внаслідок терапевтичної взаємодії. В контрольній групі ми мали як результат звільнення клієнток від заявлених проблем, але достовірних змін в показниках аспектів ідентичності не спостерігалось. Таким чином, робота, яка була направлена на сприяння відділенню жінки від матері, продемонструвала свою більшу ефективність.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичний аналіз, методологічне обґрунтування та нове розв'язання проблеми конституювання жіночої ідентичності під впливом материнсько-доньчиних стосунків, що передбачало розробку структурної моделі жіночої ідентичності, встановлення особливостей впливу стосунків доньки з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності, розробку основних принципів психотерапевтичної допомоги жінкам зі спотвореною ідентичністю. Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження підтвердило наше припущення і дало підстави зробити наступні висновки:

1. Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема конституювання жіночої ідентичності в контексті стосунків доньки з матір'ю досліджена недостатньо. Загальним для різних підходів є визнання взаємин з батьками значущими у процесі конституювання жіночої ідентичності доньки, але питання, як саме змістовно впливає характер стосунків з батьками, і особливо з матір'ю, на цей процес, залишається недостатньо висвітленим.

2. Експлікована і описана структурна модель жіночої ідентичності, в якій сутнісні аспекти ідентичності, а саме самототожність (яка виражається у автентичності переживань, автентичності бажань і потреб та автентичності вибору), цілісність, стійкість уявлень про себе, безперервність свого існування в часі і просторі, динамічність, схожість/відмінність, представлені у єдності зі змістовними складовими жіночої ідентичності (Я-донька, Я-особистість, Я-жінка, Я-дружина (коханка), Я-мати).

3. З'ясовано, що стосунки доньки з матір'ю створюють специфічні умови для конституювання жіночої ідентичності, які проявляються у необхідності здійснення двох протилежних процесів ідентифікації з матір'ю і диференціації від неї, причому сепарація доньки від матері постає головною умовою конституювання жіночої ідентичності. Встановлено, що якість материнського ставлення, і значною мірою репрезентація цього ставлення у свідомості доньки, визначає характер материнсько-доньчиних стосунків, обумовлює специфіку протікання сепарації від матері і можливості встановлення емоційно близьких стосунків доньки з батьком.

4. Виокремлено параметри материнського ставлення, які є вагомими з точки зору сприяння/перешкоджання процесу сепарації доньки від матері, а також на основі цих параметрів описано найбільш виразні типи материнського ставлення і відповідні їм репрезентації цього ставлення: нормальне материнське ставлення і крайні варіанти спотвореного материнського ставлення: невротичне самоприсвячення, відторгнення і непослідовне ставлення.

5. Запропоновано комплекс методів дослідження особливостей впливу стосунків з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності доньки, що передбачає діагностику конституювання аспектів ідентичності, а також визначення психічної репрезентації материнського ставлення. Розроблено авторську методику діагностики суб'єктивних уявлень жінки про якість ставлення до неї матері, результати апробації якої свідчать про її достатню надійність та валідність.

6. Виявлено кореляційні зв'язки між параметрами материнського ставлення і показниками конституювання аспектів ідентичності, які мають свою специфічну організацію в кожній з виокремлених за критерієм типу репрезентації материнського ставлення груп вибірки. Визначено специфіку конституювання аспектів жіночої ідентичності залежно від типу репрезентації материнського ставлення. Репрезентація «нормального ставлення» забезпечує гармонійний розвиток у доньки сутнісних аспектів жіночої ідентичності. Однак чим вище рівень опіки, тим виразніше спотворення аспекту автентичності вибору. Репрезентація «невротичного самоприсвячення» обумовлює спотворене конституювання аспектів самототожності (окрім аспекту автентичності переживань), стійкості і цілісності уявлень про себе, відчуття безперервності досвіду, схожості/відмінності, а також динамічності конституювання ідентичності. Репрезентації «відторгнення» і «непослідовного ставлення» створюють умови для спотворення всіх сутнісних аспектів жіночої ідентичності, зміст яких різниться залежно від типу ставлення.

7. Виявлено фактори, що ускладнюють процес сепарації дорослої доньки від матері. При невротичному самоприсвяченні - це відчуття провини у доньки за бажання відділитися, а також злитість і нероздільність власного Я і материнського. При непослідовному ставленні - відчуття провини за зміни материнського ставлення і бажання відділитися, а також нав'язливе прагнення заслужити постійну материнську любов або схвалення.

8. Описано змістовні складові жіночої ідентичності спотвореної внаслідок незавершеної сепарації від матері. Узагальнення виявлених особливостей показало, що для жінок, які не відділилися від матері, властиві відчуження від автентичних бажань і почуттів, фіксація на проблематиці злиття/відділення від об'єкту любові, відчуття провини та неповноцінності, нав'язливе прагнення задовольняти бажання матері, надмірне використання витиснення, заперечення, раціоналізації, труднощі з вибором.

9. Розроблено основні принципи терапевтичної роботи з жінками зі спотвореною внаслідок незавершеної сепарації від матері ідентичністю, а також принципи роботи зі сприяння сепарації жінки від матері. Результати апробації психотерапевтичної роботи за принципами сприяння сепарації довели її ефективність. В експериментальній групі було виявлено достовірні зміни в плані відновлення спотворених аспектів жіночої ідентичності під впливом терапевтичної взаємодії.

Загалом гіпотезу нашого дослідження, яка полягає у тому що стосунки з матір'ю виступають чинником конституювання жіночої ідентичності доньки, доведено.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у розробці адекватних методів діагностики аспектів жіночої ідентичності, а також у порівнянні ефективності різних методів терапевтичної роботи з жінками зі спотвореною ідентичністю внаслідок незавершеної сепарації від матері.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горлова О. О. Динаміка стосунків з матір'ю в процесі становлення жіночої ідентичності / О. О. Горлова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. - К.: «ГНОЗІС», 2005. - Т.VII, вип.7. - С. 113-119.

2. Горлова О. О. Роль бессознательных фантазий в становлении женской идентичности / О. О. Горлова // Наука і освіта. - 2005. - № 7-8. - С. 93-95.

3. Горлова О. О. Психологічні чинники конституювання жіночої ідентичності / О. О. Горлова // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 33. - С. 48-54.

4. Крутикова О. О. Репрезентации женского в современных глянцевых журналах / О. О. Крутикова // Таврический журнал психиатрии. - 2008. - Т.12. - № 2 (43). - С. 11-13.

5. Горлова О. О. Специфика процесса женской гендерной социализации / О. О. Горлова: матеріали Міжнарод. наук. конф. [«Психологія особистості та суспільства у сучасному вимірі»] (Харків, 14-16 травня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Харків: Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2007. - С. 125-128.

АНОТАЦІЇ

жіночий ідентичність донька матір

Крутікова О.О. Стосунки з матір'ю як чинник конституювання жіночої ідентичності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. -Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», Одеса, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей впливу стосунків доньки з матір'ю на конституювання жіночої ідентичності. Описано структурну модель жіночої ідентичності. Проаналізовано специфічні умови конституювання жіночої ідентичності, які створюють стосунки доньки з матір'ю. Розроблено методику діагностики суб'єктивних уявлень доньки про якість ставлення до неї матері «ОпТиМО». Отримано кореляційні зв'язки між параметрами материнського ставлення і показниками конституювання аспектів ідентичності. Представлено змістовну характеристику особливостей конституювання жіночої ідентичності під впливом репрезентації материнського ставлення.

Доведено, що стосунки з матір'ю, зокрема психічна репрезентація материнського ставлення, виступають чинником конституювання жіночої ідентичності доньки. Описано особливості змістовних складових ідентичності жінок, які не відділилися від матері; виокремлено фактори, які ускладнюють сепарацію доньки від матері; запропоновано принципи організації психотерапевтичної роботи зі сприяння відділенню жінки від матері, яка зарекомендувала себе як ефективна в сенсі відновлення спотворених аспектів жіночої ідентичності.

Ключові слова: жіноча ідентичність, конституювання ідентичності, стосунки з матір'ю, тип материнського ставлення, репрезентація материнського ставлення, сепарація від матері.

Крутикова О.О. Отношения с матерью как фактор конституирования женской идентичности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Государственное учреждение «Южноукраинский национальный педагогический университет имени К.Д. Ушинского», Одесса, 2010.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей влияния отношений с матерью на конституирование женской идентичности дочери. Проанализированы основные подходы к изучению процесса конституирования женской идентичности. Эксплицирована структурная модель женской идентичности (сущностные аспекты и содержательные составляющие). На основании выделенных параметров описаны наиболее выразительные типы материнского отношения и соответствующие им репрезентации (нормальное отношение, невротическое самопосвящение, отвержение и непоследовательное отношение).

Разработана методика определения типа материнского отношения «ОпТиМО», направленная на диагностику субъективных представлений дочери о качестве отношения к ней матери. Проведенное эмпирическое исследование позволило описать особенности конституирования аспектов идентичности у женщин с разным типом репрезентации материнского отношения.

Репрезентация «нормального отношения» обеспечивает гармоничное развитие у дочери сущностных аспектов женской идентичности. Репрезентация «невротического самопосвящения» обуславливает искажение конституирования аспектов самотождественности (кроме аутентичности переживаний), устойчивости и целостности представлений о себе, ощущения непрерывности опыта, переживания схожести/различия, а также динамичности конституирования идентичности. При этом сохраняется возможность осознания аутентичного желания. Репрезентации «непоследовательного отношения» и «отвержения» создают условия для искажения всех сущностных аспектов женской идентичности, характер которых различается в зависимости от типа материнского отношения.

Описаны особенности содержательных составляющих идентичности у женщин с незавершенной сепараций от матери. Выявлены факторы, затрудняющие процесс сепарации взрослой дочери от матери: чувство вины, слитость и неразличимость собственного Я и материнского, а также навязчивое стремление заслужить постоянную материнскую любовь или одобрение (при непоследовательном отношении). Предложены принципы терапевтической работы с проблематикой отделения от матери у женщин с незавершенной сепарацией, которая зарекомендовала себя как эффективная в плане восстановления искаженных аспектов женской идентичности.

Таким образом, доказано, что отношения с матерью выступают фактором, обусловливающим конституирование женской идентичности дочери.

Ключевые слова: женская идентичность, конституирование идентичности, отношения с матерью, тип материнского отношения, репрезентация материнского отношения, сепарация от матери.

Krutikova O.O. Relationships with mother as the factor of female identity constituting. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of the candidate of psychological sciences in speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushinskiy», Odessa, 2010.

Dissertation is devoted to the research of psychological peculiarities of daughter-mother's relationships influence on the constituting of female identity. The structural model of female identity is described. Specific terms of female identity constituting, created by daughter and mother relationships, are analyzed. The diagnostic method «OpTiMO» of subjective daughter's judgment about the quality of mother's attitude toward her is developed. The correlation between mother's attitude parameters and indicators of identity aspects constitution is received. The comparative analysis of female identity aspects constituting under the influence of mother's attitude representation is presented.

...