Психологічні чинники розвитку здібностей до підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА

1900.10 - Організаційна психологія, економічна психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні чинники розвитку здібностей до підприємництва

Кулаковський Тарас Юрійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник - Дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут психології

ім. Г.С. Костюка АПН України, директор

Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор Карамушка Людмила Миколаївна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія організаційної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Щотка Оксана Петрівна, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, кафедра психології, завідувач

Захист відбудеться 13 квітня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології

ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології

ім. Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розісланий 13 березня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Розвиток підприємництва в Україні є одним із найважливіших факторів економічного зростання та соціальної стабільності в суспільстві. В Концепції державної регіональної політики України широкий розвиток підприємництва віднесено до пріоритетних завдань регіональної політики, а мале підприємництво визначено як один із найвагоміших чинників забезпечення економічного зростання в регіонах: більш повне забезпечення зайнятістю населення, наповнення бюджетів і підвищення доходів населення.

Практика країн з розвиненою економікою свідчить, що малі та середні підприємства є найбільш масовою формою ділового життя, і саме вони забезпечують соціально-економічну стабільність розвитку. Їх частка в загальній чисельності зайнятих у цих країнах складає 52-78%%, а частка в ВВП країн 50-57%%. Крім того, мале підприємництво відзначається динамічністю, гнучкістю, інноваційною активністю, здібністю до швидкого утворення нових виробництв і до генерації нових робочих місць. Аналіз підприємницької діяльності в Україні свідчить про незадовільний стан підприємництва, особливо малого. В Україні рентабельність підприємницької діяльності в цілому за останні 5 років складала від 0,6% до 4,4%, серед підприємств третина - збиткові. На розвиток підприємництва в Україні негативний відбиток наклав соціально-економічний розвиток країни, спочатку в складі Царської Росії, а пізніше в складі Радянського Союзу, де підприємництво присікалося як злочинна діяльність.

На сучасному етапі виникла проблема: як забезпечити українське суспільство підприємцями. За кордоном клас підприємців формувався еволюційним шляхом, насамперед шляхом наслідування дітьми успішних підприємців з близького оточення. Знищивши куркулів, держава знищила той прошарок населення, який би міг передати свій досвід молодому поколінню. Як результат, при формуванні підприємців наша країна не може використати накопичений, а потім знищений досвід ведення підприємницької діяльності, а з іншої сторони - не може скористатися досвідом зарубіжних країн, так як формування та розвиток здібностей, що сприяють підприємницькому успіху, залежить від соціально-економічних умов країни. Виникає необхідність шукати власний шлях вирішення даної проблеми.

Враховуючи те, що результати підприємництва є прерогативою економічної науки, спочатку цією проблематикою як за кордоном, так і в Україні займалися економісти. Першими з них були представники французької школи: Р. Кантільон, Ф. Кюсней, Н. Будуа, Ж.-Б. Сей. Саме французька школа заклала основи наукового інтересу до підприємництва та підприємця, показала роль та місце підприємця в економічній системі та справила значний вплив на представників інших шкіл. Зазнали впливу робіт Ж.-Б. Сея і праці представників німецької школи. Проте найбільш значний крок у вивченні ролі та місця підприємця в економічній системі зробили представники австрійської школи та похідної від неї американської школи. Ф. Найт порушив тему невизначеності ринку як центральну проблему підприємницької діяльності, розділив поняття “ризику” і “справжньої невизначеності”. Але найбільш значними для економічної теорії були погляди Й. Шумпетера, який вивів підприємця як такого, що привносить інновації в систему та руйнує рівновагу, до якої прагне економічна система. Саме роботи Й. Шумпетера спонукали Д. Макклілланда поглянути на проблему підприємництва з психологічної точки зору. Роботи Д. Макклілланда дали поштовх до нових досліджень підприємництва. Їм присвятили свої роботи О.Ф. Коллінс, Д.Г. Мур, Д.Б. Амвал, Р. Чрістенсен, Х. Лівсей та інші.

Зважаючи на необхідність вирішення проблеми щодо становлення українського підприємництва, починаючи з 90-х років, з'явилися навчальні посібники для ВНЗ з підприємництва, а також наукові розробки економістів. Цій проблематиці присвятили свої роботи С.Ф. Покропивний, А.М. Колот, В.Є. Пилипенко, колективи авторів І.П. Продіус, Т.А. Владимирова, В.Г. Діневич, Д.В. Запорожан, А.В. Скляренко, С.М. Злупко, О.В. Стефанишин, А.А. Швайка, А. Загородній, Л. Громяк та інші. Значна увага приділяється даній проблематиці й економістами інших пострадянських країн. Проте економісти розглядають місце та роль підприємця в економічній системі, виходячи із його функцій та суспільної ролі, не вдаючись у його внутрішній світ. Предмет економічної науки не дозволяє дати відповідь на питання: що ж робить підприємця успішним. На необхідність змоделювати прийнятний для суспільства психологічний тип сучасного підприємця, який міг би забезпечити економічне зростання в майбутньому, вказують С.Д. Максименко, І.Є. Задорожнюк, С. Малахов, Г.В. Ложкін, В.В. Спасєнніков, Ю.Ф. Пачковський та інші.

Здійснений аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що питання психологічних чинників розвитку здібностей до підприємництва не розглядалося.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми “Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі” лабораторії психології навчання ім. І.О. Синиці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (номер держреєстрації - 0105U001036). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 29 січня 2009 р. й узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25 квітня 2009 р.).

Об'єкт дослідження: особистість успішного підприємця в умовах українського суспільства.

Предмет дослідження: соціально-психологічні чинники формування і розвитку здібностей до підприємництва.

Мета дослідження: визначити умови та психологічні механізми формування і розвитку здібностей до підприємництва в сучасних умовах вітчизняного середовища.

Гіпотези дослідження:

успішність підприємця не зводиться до певних рис та здібностей, які, доповнюючись та компенсуючись, створюють характерну рису чи здібність, зумовлюючи успішність підприємницької діяльності; це певний механізм, що дозволяє підприємцям розвивати та задіювати певні риси і здібності, актуальні в даний момент для досягнення підприємницького успіху;

особливості підприємництва визначаються певними якостями, властивостями та здібностями особистості до певного виду діяльності;

структура діяльності успішного підприємця характеризується міжфункціональними зв'язками, які в кожний конкретний відрізок часу, фрагмента дії потребують зміни замислу залежно від соціальної ситуації розвитку, потребнісно-мотивуючої сфери суб'єкта та вибору ним засобів досягнення інтелектуальної чи практичної цілей.

Аналіз предмета дослідження та досягнення мети роботи передбачали розв'язання таких завдань дослідження:

1. Дослідити існуючі підходи до наукових досліджень з підприємництва. особистість підприємець здібність

2. Провести аналіз підприємницької діяльності як умови розвитку здібностей, що cприяють підприємницькому успіху.

3. Розглянути процес вибору підприємницької ідеї (фундаментальної задачі підприємницької діяльності) як систему постановки та розв'язання психологічних задач.

4. Визначити особливості структури особистості підприємця та характерні риси й здібності, що сприяють підприємницькому успіху.

5. Розробити особистісну стратегію формування та розвитку здібностей підприємця, які сприяють підприємницькому успіху.

6. Дослідити та експериментально перевірити вплив середовища на формування і розвиток здібностей до підприємництва.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають загальні принципи економічної психології. Важливу роль в осмисленні структури особистості підприємця та його здібностей, які сприяють підприємницькому успіху, відіграють положення, що знайшли своє відображення в роботах Л.С. Рубінштейна, Б.М. Тєплова, К.К. Платонова, С.Д. Максименка, Т.І. Артем'євої та ін. Важливі функціональні підґрунтя для розуміння сутності особистості підприємця відображено в роботах: І.Є. Задорожнюка, С.Д. Максименка, Г.В.Ложкіна, В.В. Спасєннікова, Ю.Ф. Пачковського, С.К. Рощіна, О.Є. Чирикової, Г.В. Турецької та ін.

Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: теоретичні - теоретичний аналіз проблеми, узагальнення; емпіричні - аналіз підприємницької діяльності, соціометрія, опитувальники, активні методи психологічного навчання.

Комплекс використаних методик включав у себе: напівпроектну методику - Тематичний апперцептивний тест (ТАТ) Г.О. Мюррея, з наступними модифікаціями, розробленими Х. Хекхаузеном, Х.Д. Шмальтом та Н.В. Афанасьєвою; тест підприємницьких здібностей (GET TEST); опитувальник, розроблений автором.

Статистична обробка даних здійснювалася з використанням програмного забезпечення в Microsoft Excel.

Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечувалась теоретико-методологічними обґрунтуваннями вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом, репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна. На основі здійснених автором наукових досліджень отримано результати, які можна класифікувати як наукові положення:

систематизовано дослідження представників економічної та психологічної науки з розвитку підприємництва, починаючи з 1680 р. до сьогодні;

підприємницька діяльність розглянута як система психологічних задач, серед яких пошук і формування підприємницької ідеї є фундаментальною задачею, обов'язковою умовою якої є дві складові: інноваційна складова та суспільна потреба;

доведено, що характерні риси і здібності, якими наділяють підприємця, не є основою підприємницького успіху, оскільки кожен підприємець задіює наявні здібності залежно від конкретної потреби;

розглянуто мотивуючу дію самооцінки на успішність підприємницької діяльності;

доведено, що успішність підприємця зумовлена не рівнем самооцінки як такої, а стратегією отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою;

доведено, що індивіди зі стратегією отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою, спрямованою на компетентність, демонструють високий рівень мотивації досягнення;

розроблено механізм особистісної стратегії формування та розвитку здібностей до підприємництва;

досліджено мотивацію досягнення (позитивний і негативний аспекти) як основний компонент розвитку здібностей до підприємництва у дітей 9 і 11 років та вплив середовища на її формування.

Теоретичне значення. Досліджено механізм формування та розвитку здібностей, які сприяють підприємницькому успіху. Визначено, що:

- особи, які у своїй діяльності зорієнтовані на соціальне схвалення, не можуть бути спроможними до підприємництва в умовах невизначеності та мінливості ринку;

- особи, які у своїй діяльності зорієнтовані на власну компетентність, спроможні займатися підприємницькою діяльністю незалежно від одержаного результату - успіху чи невдачі. Досягнутий успіх сприяє розвитку здібностей підприємця, що привели його до успішного результату, а невдача - до пошуку та розкриття потенційних здібностей, за допомогою яких підприємець зможе подолати невдачу і досягнути успіху в новій діяльності.

Практичне значення результатів дослідження полягає у виокремленні й обґрунтуванні функціональних елементів механізму формування і розвитку здібностей до підприємництва, узагальненні факторів, що впливають на їх розвиток.

Теоретичні положення і рекомендації дисертаційного дослідження враховані в практичній діяльності Житомирського національного агроекологічного університету. В навчальних програмах введені розділи: особливості розвитку здібностей особистості до ведення підприємницької діяльності та методика пошуку і реалізації підприємницької ідеї (довідка про впровадження від 06.07.09р. № 1018).

Теоретичні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету при викладанні таких дисциплін: менеджмент організацій; психологія управління (довідка про впровадження від 06.07.09р. № 44-45/ 876).

Запропоновані в дисертації теоретичні положення, висновки й рекомендації взято до уваги й використовуються Житомирським обласним центром зайнятості, а саме: актуалізація здібностей до пошуку і формування підприємницької ідеї; порядок послідовності розгляду питання щодо залучення до підприємництва незайнятого населення, де на перше місце ставиться виявлення здібностей до підприємництва. У програмах роботи центрів зайнятості з професійної орієнтації, перепідготовки громадян та підвищення кваліфікації введено розділи щодо особливостей розвитку у населення здібностей до підприємництва (довідка від 06.07.09р. № ЖОЦЗ - 03 - 1435/0/2009).

Апробація роботи. Матеріали дослідження повідомлялись та обговорювались на 3-й Міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (м. Київ, 2008 р.); на засіданнях лабораторії психології навчання ім. І.О. Синиці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України; основні ідеї, положення, особисті висновки автора викладені в 5 наукових публікаціях у фахових виданнях України.

Особистий внесок здобувача. В дисертаційному дослідженні основні положення, рекомендації та висновки належать авторові.

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено у п'яти працях, надрукованих у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 2,75 др. аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, обсяг основного тексту 157 сторінок. Робота містить 8 рисунків та 15 таблиць; список використаних джерел включає 167 найменувань (з них 35 іноземною мовою) на 16 сторінках, 4 додатки на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, гіпотеза і методи дослідження, оцінюється ступінь розробленості проблеми розвитку здібностей до підприємництва, висвітлюється наукова новизна й практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх упровадження й апробацію.

У першому розділі - “Підприємницька діяльність як умова розвитку здібностей до підприємництва” досліджується еволюція наукових досліджень з підприємництва; проводиться аналіз підприємницької діяльності як умови розвитку здібностей підприємця; розглядається процес вибору підприємницької ідеї як системи постановки та розв'язку психологічних задач.

Доведено, що сформульований С.Л. Рубінштейном принцип щодо розвитку здібностей у процесі діяльності стосується і здібностей особистості до підприємництва, які не просто розвиваються у підприємницькій діяльності, а й створюються в ній і є умовою успішного здійснення цієї діяльності. Підприємницька діяльність і її результати є предметом дослідження економічної науки. А тому саме економічна наука заклала основи вивчення підприємництва (1680 - 1950 рр.). Її представники: Французька школа - Р. Кантільйон (1680 - 1734 рр.), Ф. Кюсней (1694 - 1774 рр.), Н. Будуа (1730 - 1792рр.), Ж.-Б. Сей (1767 - 1832 рр.), Д. Бенжам (1748. - 1832 рр.); Австрійська школа - Ф. Найт (1885 - 1972 рр.) та Й. Шумпетер (1883 - 1950 рр.).Встановлено, що представники економічної науки розглядали ресурси підприємницької діяльності, технологію поєднання ресурсів, виділяли основні складові інноваційного процесу та наділяли відповідними рисами підприємця. Ж.-Б. Сей першим вказав на ключову роль підприємця в економічній системі, зокрема на його роль в поєднанні ресурсів і розподілі доходів. Такий погляд на роль підприємця в економічній системі домінує до цього часу. Ф. Найт першим розмежував поняття “ризику” і “справжньої невизначеності”.

В теорії підприємництва ім'я Й. Шумпетера пов'язано з інноваційною економікою та економікою технологічних змін. На думку вченого, підприємець виступає постійним порушником рівноваги, до якої прагне економічна система, він є джерелом креативної деструкції, динамічним елементом в економіці. Вітчизняні дослідники не завжди враховують фундаментальні дослідження Австрійської школи: більшість учених стверджують, що підприємець працює в умовах підвищеного ризику, а не в умовах невизначеності; інноваційне підприємництво не розглядається як таке, що руйнує рівновагу економічної системи і є джерелом невизначеності ринку.

Встановлено, що, починаючи з робіт Д. Макклілланда, дослідженнями підприємництва та підприємця почали займатися представники психологічної науки. Д. Макклілланд встановив залежність багатства та темпів розвитку національних економік від мотивації досягнення; О.Ф. Коллінс, Д.Г. Мур та Д.Б. Амвала представили один з найкращих в описанні профайл успішного малого підприємця; Р.Чрістенсон та Х. Лівсей розвинули теорію стратегічного планування в підприємництві; С. Васерман та К. Фауст описали теорію соціальних мереж. Дослідники вітчизняної психологічної науки, які торкались проблематики підприємництва, більше схилялись у своїх дослідженнях до соціологічних питань.

Ретроспективний аналіз наукової літератури з теми довів, що питанням психологічних чинників розвитку здібностей до підприємництва приділялося недостатньо уваги. Разом з тим недостатня кількість наукових розробок з психології підприємницької діяльності та психологічних чинників формування і розвитку здібностей до підприємництва з метою вивчення цих питань, в деякій мірі, може бути компенсовано наявністю наукових розробок з психології діяльності та здібностей. Це роботи С.Л. Рубінштейна, Б.М. Тєплова, К.К. Платонова, Т.І. Артем'євої, С.Д. Максименка та інших.

Дослідження, які були проведені представниками економічної, соціологічної та психологічної науки в області підприємництва дають підґрунтя для проведення досліджень щодо психологічних чинників розвитку здібностей до підприємницької діяльності.

Доведено, що здібності до підприємництва є умовою і результатом підприємницької діяльності. Як і будь-яка здібність, здібності до підприємництва розвиваються по спіралі: реалізація можливостей, які надає здібність даного рівня, відкриває нові можливості для розвитку здібностей більш високого рівня.

Очевидним є факт, що на розвиток здібностей до підприємництва в українському суспільстві негативно впливали історичні умови розвитку економіки України.

Виділено три складові підприємницької діяльності: економічну, психологічну і соціальну. Підприємницька діяльність та результати цієї діяльності є предметом економічної науки. Центральною ланкою підприємницької діяльності, від якої залежить її успішність, є особистість підприємця, з його спрямованістю, становленням та інтеграцією цієї особистості, з її індивідуально-типологічними особливостями, психічними процесами та системою саморегуляції. Все це є предметом дослідження психологічної науки. Соціальна складова полягає в тому, що підприємницька діяльність не мислиться поза соціумом, вона здійснюється в ньому і результати цієї діяльності привласнюються соціумом у вигляді продукції, робіт та послуг, робочих місць, доходів бюджетів усіх рівнів, що позитивно відбивається на розвитку всієї популяції країни. Нехтування хоча б однією з цих трьох сторін не дозволить забезпечити успішність підприємницької діяльності в країні.

Встановлено, що підприємницька діяльність - це безперервна низка процесів розв'язку задач, де задіюється великий спектр здібностей підприємця. Перша з таких задач - це комплексна задача щодо формування і вибору підприємницької ідеї, розв'язання якої відповідає концепції лінійного мисленнєвого процесу: проблемна ситуація - задача - процес розв'язування - результат. Вона є фундаментальною задачею, від вдалого розв'язання якої залежить розв'язок безперервної низки задач в економічному житті підприємця.

Варто відзначити, що у виборі підприємницької ідеї необхідно враховувати те, що підприємницька ідея, в якій відсутні такі складові як інноваційна діяльність і спрямованість на служіння суспільству, приречені на незадовільний результат за результатами діяльності.

У другому розділі - “Особистісна стратегія розвитку здібностей підприємця” розглянуто: структуру особистості підприємця - носія здібностей, що сприяють підприємницькому успіху; характерні риси та здібності особистості підприємця; особистісну стратегію формування та розвитку його здібностей.

Як відомо, підвищення ефективності підприємницької діяльності сектору малих та середніх підприємств та збільшення їхньої кількості стає можливим лише за умови вирішення проблематики формування особистості підприємця. На сучасному етапі розвитку економіки країни брак знань про те, що робить підприємця успішним, не дає можливості формувати та розвивати в населення характерні риси та здібності, які сприяли б підприємницькому успіху. Виходячи з цього, одним з головних завдань економічної психології є моделювання прийнятного для суспільства психологічного типу сучасного підприємця, який міг би забезпечити економічне зростання в майбутньому.

Підприємець є особистістю, тобто людиною з “розвиненими новоутвореннями, яка має свій унікальний і неповторний внутрішній світ, здатна до саморозвитку, самовизначення, саморегуляції в діяльності і поведінці” [С.Д. Максименко]. Він відзначається насамперед спрямованістю - свідомо поставленими далекими цілями, сенсами і цінностями. Закономірно, що вихідною основою існування і саморозвитку особистості підприємця, як і будь-якої особистості, є нужда, яка задається і визначається самою специфікою життя і є достатньо постійною протягом онтогенезу. Встановлено, що на формування особистості, здатної до підприємницької діяльності, накладає відбиток зустріч дитини з соціумом. “Дитина у своїй активності, викликаній нуждою, зустрічається з великою кількістю нюансованої системи взаємостосунків найближчого оточення” [С.Д. Максименко]. Першими представниками соціуму для дитини є її батьки, і саме вони своїм емоційним ставленням показують дитині, з одного боку, її цінність, а з іншого - дружелюбність зовнішнього світу чи ворожість. На безпеці першої поляризації Я і материнського середовища побудовані всі наступні форми безпеки [Е. Еріксон]. Любов, яку дитина відчуває з перших днів життя, забезпечує особистості відчуття безпеки та її цінності у світі, в результаті чого в дитини починає формуватись самоцінність. З розвитком дитини та усвідомленням свого Я взаємодія дитини зі світом поширюється на інших суб'єктів зовнішнього світу, і в цьому випадку роль батьків є ще більш відчутною, оскільки дитина починає формувати власну систему саморегуляції. Саморозвиток є сутнісною, ключовою функцією у формуванні особистості, здатної до заняття підприємницькою діяльністю. Вищі функціональні взаємодії здійснюються всім цілісним біосоціональним індивідом і спираються на вищі нервові фактори, що визріли на даний час. Нужда, потрапляючи в адекватне для неї соціальне середовище, викликає до життя особистісні якості та й властивості, впливаючи на індивідуально - типологічні особливості та можливості особистості, які сприяють підприємницькому успіху.

Встановлено, що в особистості підприємця, як основні, необхідно виділити дві психічні властивості - характер і здібності, оскільки стимулюючий аспект регуляторної функції психічної діяльності закріплюється в особистості у формі характеру, а виконавський - у формі здібностей. Встановлено, що великий перелік характерних рис та здібностей, що пов'язують з успішністю підприємця, є невиправданим, тому що певні риси і здібності можуть взаємодоповнюватися та взаємозамінюватися, до того ж різні підприємці для досягнення підприємницької мети застосовують різні здібності.

З особистістю підприємця нерозривно пов'язані такі її компоненти, як самооцінка, рівень домагань, здатність приймати рішення та діяти в умовах невизначеності.

Місце самовідчуття в структурі самооцінки підприємця вказує на те, що воно не може бути осмислене чи піддане критиці, оскільки формується на ранніх етапах формування особистості, коли когнітивні здібності ще не розвинуті. Самовідчуття особистості має значний вплив на ведення підприємницької діяльності в умовах невизначеності, особливо в період вибору підприємницької ідеї. Встановлено, що самовідчуття є константою, відповідно, незмінною складовою самооцінки, а рівень компетентності є змінною складовою. Доки рівень компетентності буде позитивним, доти загальна самооцінка також буде позитивною. Індивіди з різним типом самовідчуття (позитивним чи негативним) будуть проявляти себе в підприємництві по-різному: індивіди з позитивним рівнем самовідчуття проявлятимуть більшу схильність до значних інновацій, і часто будуть проявляти себе як піонери у відкритті нових ринків, упровадженні революційних інноваційних рішень тощо; індивіди з негативним самовідчуттям в підприємництві будуть проявляти себе більш стримано. Вони схильні до наслідувального підприємництва, а впроваджувані ними інноваційні складові носять більш еволюційний характер, який базується на попередньому досвіді.

Встановлено, що хороший підприємець, як правило, вирізняється високою, але достатньо об'єктивною, тверезою самооцінкою, що дозволяє йому реалістично оцінювати свої можливості, самокритично і продуктивно оцінювати власний досвід і заповнювати прогалини в знаннях. Самооцінка є умовою і результатом діяльності, а зміни в самооцінці є кінцевим результатом діяльності, в той же час самооцінка впливає на її початок, перебіг та на хід прийняття рішень. При цьому успішність підприємця зумовлена не рівнем самооцінки, як таким, а стратегією отримання інформації, необхідної для управлінням самооцінкою.

Встановлено, що люди, які відчувають, що досягнення в діяльності визначаються силою їх власних зусиль, а не тільки стабільними факторами, отримують більше задоволення від процесу і результату досягнення мети, а продовження спроб досягнення, незважаючи на невдачу, буде виникати тоді, коли індивід причини невдачі відносить на рахунок змінних чинників. Надія на успіх буде ймовірною, якщо причина провалу пояснюється невезінням або недостатніми власними зусиллями. Враховуючи дану систему психологічного захисту від невдачі, систему управління самооцінкою підприємця можна схематично зобразити відповідно до рис. 1, де самооцінка, а точніше, потреба в отриманні зовнішньої інформації для управління самооцінкою, породжує підприємницьку діяльність. Зважаючи на стратегію, спрямовану на досягнення та отримання інформації від оцінки результатів діяльності, планування буде зосереджене навколо підприємницької діяльності, результати якої можуть бути віднесені за рахунок інтернальних характеристик, а, відповідно, вплинути на покращення самооцінки. При цьому індивід, що сповідує дану стратегію, буде змушений постійно ускладнювати свою діяльність, ставлячи себе в ситуацію, що вимагає від нього високого рівня концентрації - діяльності достатньо складної, щоб успіх викликав задоволення досягненням, але не настільки, щоб успіх можна було пояснити скоріше везінням, ніж власними зусиллями індивіда. Така діяльність призводитиме до постійного розвитку та покращення здібностей, що сприяють успішності в підприємницькій діяльності. У разі невдачі в підприємницькій діяльності спрацьовує механізм психологічного захисту - причини невдачі відносяться за рахунок змінних факторів. У разі віднесення невдачі за рахунок такого змінного екстернального фактора як везіння, діяльність буде продовжена, а самооцінка не зазнає суттєвого впливу. При цьому відмова від підприємницької діяльності не відбудеться, і рішучість підприємця в досягненні мети залишиться незмінною.

Як відомо, частіше в стратегії психологічного захисту використовується змінний інтернальний фактор - недостатні зусилля. Він спричиняє зміну плану діяльності без зміни кінцевої мети, що породжує такі важливі для підприємця характеристики, як гнучкість у досягненні мети, певну впертість та рішучість у процесі досягнення. При цьому активуються нові задатки або ще не задіяні здібності, що в разі успіху підприємницької діяльності, закріплює та збагачує арсенал “активних” здібностей підприємця, які сприяють успіху.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис.1. Система управління самооцінкою підприємця, що ґрунтується на компетентності

Отже, особи, які у своїй діяльності орієнтовані на соціальне схвалення, не будуть спроможними до підприємництва в умовах невизначеності та мінливості ринку, а особи, що орієнтовані на власну компетентність, спроможні займатися підприємницькою діяльністю незалежно від одержаного результату успіху чи невдачі. Одержаний успіх сприяє розвитку здібностей підприємця, що привели його до цього результату, а невдача - до пошуку та розкриття потенційних здібностей, за допомогою яких підприємець зможе подолати невдачу та досягнути успіху. Дана стратегія пояснюється мотивацією досягнення індивіда, яка займає провідне місце в структурі особистості підприємця.

У третьому розділі - “Соціально-психологічні чинники формування і розвитку здібностей до підприємництва” проведено вибір методики (процедури) дослідження, проведено дослідження шляхом обраної методики та здійснено аналіз одержаних результатів.

За проведеним тестуванням за тестом (GET TEST) серед студентської та працюючої молоді встановлено, що молодь має низькі показники здібностей до підприємництва у всіх респондентів. Особливо низькі характеристики рівня мотивації досягнення: нижче середнього рівня показали 76% респондентів - студентів та 80% - працюючої молоді, при цьому максимальний бал не показав жоден респондент.

Для проведення експерименту були обрані діти віком 9 і 11 років (вік формування мотивації досягнення). Дослідження проводились за напівпроектною методикою - Тематичний апперцептивний тест (ТАТ) Г.О. Мюррея, з наступними модифікаціями, розробленими Х. Хекхаузеном, Х.Д. Шмальтом та Н.В. Афанасьєвою.

Результати проведеного дослідження: в цілому по виборці надія на успіх - має середнє значення; боязнь невдачі через власну неспроможність - низька; боязнь соціального осуду в разі невдачі - середня. При цьому дев'ятирічні діти показали кращі результати, ніж одинадцятирічні. Це дає підставу стверджувати, що, хоча і повільно, зі зміною відношення до підприємництва, з появою підприємницької діяльності змінюються в кращу сторону умови формування мотивації досягнення, а в результаті і здібності до підприємництва.

Зіставлення результатів тестування дітей за напівпроектною методикою МД - решітка Х.Д. Шмальта і анкетування їх батьків дозволило зробити висновки про вплив середовища на формування мотивації досягнення у дітей.

Доведено, що позитивно впливають на мотивацію досягнення наступні чинники:

проживання дітей у сім'ях, де діти проживають разом з батьками та батьками своїх батьків;

проживання дітей у сім'ях, де до дітей не пред'являють завищені вимоги, не здійснюють директивну опіку, не ставлять у приклад успішних однолітків, де діти відчувають захищеність, доброзичливість і повагу;

проживання дітей у сім'ях, батьки яких є підприємцями або за основною професійною зайнятістю, змушені приймати власні рішення, брати на себе відповідальність (лікарі, адвокати та ін). Джерелом інформації про їхню успішність є матеріальні результати діяльності та пов'язана з ними винагорода, і вони не орієнтуються у своїй діяльності на зовнішнє схвалення.

Експериментально доведено, що діти, батьки яких (службовці, бухгалтери) в щоденній своїй діяльності рішення приймають у відповідності до встановлених норм, не мають права приймати рішення на власний розсуд, а відхилення від встановлених норм класифікується як злочин, мають найнижчі результати мотивації досягнення.

За результатами експериментального дослідження встановлено, що діти педагогічних працівників, які в своїй діяльності керуються принципом рівняння на кращих, показали теж невисокі результати мотивації досягнення.

Шляхом порівняння показників мотивації досягнення в сім'ях з різним матеріальним достатком встановлено, що вищі показники мотивації досягнення показали діти більш заможних сімей, ніж діти, що проживають у незаможних родинах.

Порівняння мотивації досягнення у хлопчиків та дівчаток, що проживають у неповних сім'ях, показало, що хлопчики в таких сім'ях (за відсутності батька) мають досить високий рівень мотивації досягнення, тоді як дівчатка в цих умовах показали низький рівень.

Розглядаючи окремі компоненти мотивації досягнення (надія на успіх, боязнь невдачі в результаті власної неспроможності, боязнь соціального осуду в разі невдачі), встановлено, що більшість дітей показали високий рівень боязні соціального осуду у випадку невдачі, що свідчить про значну реакційність суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо визначення психологічних чинників формування і розвитку здібностей до підприємництва.

Теоретичний аналіз проблеми психологічних чинників розвитку здібностей підприємця, емпіричне дослідження формування здібностей до підприємництва та впливу історичних соціально-культурних умов на їх розвиток в Україні, результати тестування наявності здібностей до підприємництва у студентської та працюючої молоді а також результати проведеного експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, покладену в основу даної роботи, а реалізовані мета і завдання дослідження дали змогу зробити наступні висновки.

На основі проведеного дослідження можна констатувати нестачу знань щодо психологічних чинників розвитку здібностей до підприємництва.

2. Доведено, що забезпечення гарантій людині, задекларованих в ст. 3 Конституції України, неможливе без успішного підприємництва. Разом з тим встановлено, що розвиток підприємництва в Україні не забезпечує економічне зростання в регіонах і в Україні в цілому, більш повну зайнятість населення, наповнення бюджетів та підвищення доходів населення. Встановлено, що у вітчизняному підприємництві практично відсутня інноваційна складова, підприємництво є наслідувальним, що не може забезпечити стабільно хороші результати в умовах ринкової невизначеності.

3. Встановлено, що причини низької ефективності підприємницької діяльності зумовлені економічними, психологічними і соціальними чинниками, оскільки підприємництво є предметом економічної науки; основним суб'єктом підприємницької діяльності є людина з її внутрішнім світом; функціонування цієї людини в суспільстві зумовлено існуючою ідеологією щодо підприємництва. Доведено, що успіх в підприємництві можливий лише за умови вмілого використання підприємцем його внутрішніх ресурсів, що дає можливість йому успішно задіювати для досягнення поставленої мети зовнішні ресурси та впливати на зміну ідеології підприємництва в суспільстві.

4. Встановлено, що психологічний тип сучасного підприємця пояснюється притаманністю цим людям відповідних характерних рис і здібностей, що сприяють підприємницькому успіху. До того ж кількість таких рис та здібностей є безмежною. Доведено, що успішність підприємця не зводиться до певних рис та здібностей, які, доповнюючись та компенсуючись, створюють характерну рису чи здібність, зумовлюючи успішність підприємницької діяльності, а певний механізм, що дозволяє підприємцям розвивати та задіювати певні риси і здібності, актуальні в даний момент для досягнення підприємницького успіху. Особливості підприємництва визначаються певними якостями, властивостями та здібностями особистості до певного виду діяльності. Структура діяльності успішного підприємця характеризується міжфункціональними зв'язками, які в кожний конкретний відрізок часу, фрагменту дії потребують зміни замислу залежно від соціальної ситуації розвитку, потребнісно мотивуючої сфери суб'єкта та вибору ним засобів досягнення інтелектуальної чи практичної цілей.

5. Доведено, що успішність підприємницької діяльності залежить від особистісної характеристики підприємця. Зважаючи на те, що результатами підприємницької діяльності є низка успіхів і невдач, встановлено, що в розвитку здібностей підприємця є важливим, як він реагує на успіхи та невдачі від своєї діяльності, оскільки успішність підприємця зумовлена не рівнем самооцінки як таким, а стратегією отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою. Стратегія, що спрямована на соціальне схвалення, в умовах ведення підприємницької діяльності буде малоефективною, оскільки особа, орієнтована на соціальне схвалення, буде проявляти себе через намагання: відповідати очікуванням або уявленням щодо ідеалу авторитетних осіб; у своїй поведінці відповідати зовнішнім соціальним або релігійним стандартам, що можуть не відповідати внутрішній системі цінностей індивіда; намагання здобути високий соціальний статус; “заслужити схвалення” за будь-яку ціну. Такі індивіди можуть проявляти високий рівень компетентності, однак не будуть спроможні до підприємництва, оскільки у своїй діяльності залежать від зовнішніх джерел оцінки себе та результатів своєї діяльності, що є неможливим у полі невизначеності, яке характерне для підприємництва. Відповідно, навіть у суспільствах, де підприємницька діяльність є соціально схвалюваною, а соціальний статус підприємця бажаним, такі індивіди не будуть успішні в підприємництві.

Особи, які у своїй діяльності орієнтовані на власну компетентність, спроможні займатися підприємницькою діяльністю, незалежно від одержаного результату успіху чи невдачі. Досягнутий успіх від підприємницької діяльності сприяє розвитку тих здібностей підприємця, що зумовили успіх, а невдача - до пошуку та розкриття потенційних здібностей, за допомогою яких підприємець зможе подолати невдачу та досягнути успіху в новій діяльності. Доведено, що формування і розвиток здібностей до підприємництва можливі лише в тому разі, коли особа орієнтована на власну компетентність і результат своєї діяльності ніяк не зіставляє із зовнішньою оцінкою.

6. Стратегія отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою, безпосередньо залежить від мотивації досягнення, складовими якої є: надія на успіх, боязнь невдачі, яка відноситься на рахунок власної неспроможності та боязнь соціального осуду в разі одержання невдачі від діяльності.

Експериментально доведено, що мотивація досягнення, яка за вченням Д.Макклілланда є умовою формування здібностей до підприємництва, серед досліджуваної групи дітей віком 9 і 11 років, має наступне значення: надія на успіх - має середнє значення; боязнь невдачі через власну неспроможність - низька; боязнь соціального осуду в разі невдачі - середня. При цьому дев'ятирічні діти показали кращі результати, ніж одинадцятирічні (позитивну динаміку можна пояснити зміною в суспільстві відношення до ринкових перетворень та до підприємництва зокрема). Це дає підставу стверджувати, що хоча і повільно, проте зі зміною відношення до підприємництва, з появою підприємницької діяльності змінюються в кращу сторону умови формування мотивації досягнення, а в результаті, і здібності до підприємництва. Встановлено, що на формування мотивації досягнення впливає соціальне середовище, в якому формується особистість, особливо великий вплив сім'ї, відчуття дитиною своєї цінності як особистості.

Враховуючи те, що мотивація досягнення формується протягом становлення особистості, відтак на її розвиток можна впливати, а підвищуючи мотивацію досягнення, можна позитивно впливати на розвиток здібностей до підприємництва.

Підсумовуючи, можна зробити наступні висновки та пропозиції:

Розвиток здібностей, що сприяють підприємницькому успіху, залежить від рівня самооцінки і рівня мотивації досягнення, які формуються в дитинстві.

З метою формування класу підприємців в українському суспільстві необхідно створити належні умови розвитку дітей, які б сприяли формуванню високого рівня самооцінки і мотивації досягнення.

З метою залучення до підприємництва молоді у ВНЗ усіх рівнів акредитації і за всіма спеціальностями необхідно ввести дисципліну “Психологія підприємництва”, де одним із розділів ввести “Психологічні чинники розвитку здібностей до підприємництва”. Це дасть можливість фахівцям усіх галузей визначитися зі своїми можливостями щодо долучення до підприємницької діяльності та отримання необхідного рівня знань із питань започаткування та ведення власної справи.

З метою кращого освоєння коштів, що спрямовуються фондом соціального страхування на випадок безробіття на започаткування власної справи, внести зміни до порядку видачі такої допомоги: визначати коло осіб серед незайнятого населення, здатних займатися підприємницькою діяльністю, і тільки їм пропонувати допомогу на створення власної справи, а наявні вільні робочі місця пропонувати лише тим, хто не може і не хоче займатися підприємництвом. Це дасть можливість залучити більше людей до підприємництва, створити нові робочі місця, скоротити витрати на виплату допомоги по безробіттю, збільшити рівень зайнятості, скоротити навантаження на одне вільне робоче місце та скоротити рівень безробіття в країні.

Запровадження запропонованого комплексу пропозицій сприятиме формуванню класу підприємців в українському суспільстві, діяльність яких дозволить забезпечити виконання конституційних гарантій кожному громадянину України.

Перспективи дослідження пов'язані з вивченням умов, що впливають на психологічні чинники розвитку здібностей до підприємництва, та розробкою методів впливу на їх формування на всіх вікових етапах розвитку особистості підприємця в умовах вітчизняного суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТРАЦІЇ

Кулаковський Т.Ю. Вплив соціально-культурних умов на розвиток підприєм-ництва в Україні / Т.Ю. Кулаковський // [Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. С.Д. Максименка]. - 2008. - Том Х. - ч.2. - С. 275 - 282.

Кулаковський Т.Ю. Задачний підхід у формуванні і виборі підприємницької ідеї / Т.Ю. Кулаковський // [Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. С.Д. Максименка, М.-Л.А. Чепи]. - 2008. - Том 1Х, ч.3. - С. 341 - 354.

Кулаковський Т.Ю. Підприємницькі здібності як об'єкт психології / Т.Ю. Кулаковський // [Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. С.Д. Максименка]. - 2007. - Том 1Х, ч.7. - С. 377 - 385.

АНОТАЦІЇ

Кулаковський Т.Ю. Психологічні чинники розвитку здібностей до підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.10 - організаційна психологія, економічна психологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Київ, 2010.

У дисертації систематизовано дослідження представників економічної та психологічної науки з підприємництва. Підприємницька діяльність розглянута як система психологічних задач. Фундаментальною задачею підприємницької діяльності визначена задача пошуку та реалізації підприємницької ідеї. Доведено, що перелік характерних рис і здібностей підприємця, як основа успішної підприємницької діяльності, є не виправданим.

Розглянуто мотивуючу дію самооцінки на підприємницьку діяльність. Доведено, що успішність підприємця залежить від стратегії отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою. Доведено, що стратегія отримання інформації, необхідної для управління самооцінкою корелюється з мотивацією досягнення. Досліджено мотивацію досягнення у дітей віком 9 і 11 років та вплив середовища на її формування.

Ключові слова: підприємець, невизначеність, особистість, здібності, характерні риси, самооцінка, мотивація досягнення.

Кулаковский Т.Ю. Психологические факторы развития способностей к предпринимательству. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.10 - организационная психология, экономическая психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено изучению психологических факторов формирования и развития способностей к предпринимательству в условиях отечественной среды.

В диссертации систематизированы исследования представителей экономической и психологической науки, посвященные вопросам предпринимательства. Рассмотрено предпринимательскую деятельность как условие развития способностей к предпринимательству. Выделено три составляющие предпринимательской деятельности: экономическую, психологическую и социальную. Предпринимательская деятельность рассмотрена как система психологических задач. Фундаментальной задачей предпринимательской деятельности определена задача поиска и реализации предпринимательской идеи. Установлено, что перечень характерных черт и способностей, как основа успешной предпринимательской деятельности, каким наделяют предпринимателя многие авторы, не есть оправданным.

Установлено, что низкая эффективность предпринимательской деятельности кроется не столько в экономических причинах, сколько в личности предпринимателя. Рассмотрены особенности личности предпринимателя. Определено, что формирование личности предпринимателя начинается с первых дней встречи ребенка с социумом, с первым восприятием внешнего мира, с восприятием своей ценности и безопасности.

Показана роль самооценки, уровня притязаний, способность принимать решения в условиях неопределенности личности в успешности предпринимательской деятельности.

Рассмотрено мотивирующее действие самооценки на предпринимательскую деятельность. Успешность предпринимателя зависит от стратегии получения информации, необходимой для управления самооценкой. Лица, которые в своей деятельности ориентированы на социальное одобрение, не смогут вести успешно предпринимательскую деятельность. Лица, которые в своей деятельности ориентированы на личную компетентность, смогут успешно заниматься предпринимательской деятельностью, независимо от полученного результата: успеха или неудачи. Полученный успех будет способствовать развитию способностей, с помощью которых он был достигнут, а полученная неудача будет способствовать поиску и развитию потенциальных способностей для преодоления неудачи и достижения успеха.

Рассмотрены социально-психологические факторы формирования и развития способностей к предпринимательской деятельности. Доказано, что стратегия получения информации, необходимой для управления самооценкой предпринимателя, отвечает мотивации достижения. Исследована мотивация достижения у детей в возрасте 9 и 11 лет и влияние среды на её формирование.

Ключевые слова: предприниматель, неопределенность, личность, способности, характерные черты, самооценка, мотивация достижения.

T. Kulakovsky Psychological factors of entrepreneurial abilities development. Manuscript

The dissertation to earn the scientific degree of candidate of psychological sciences in specialty 19.00.10 - organizational psychology, economical psychology. - Kostyk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

In the dissertation economical and psychological scientific research devoted to entrepreneurship matter has been systematized. Entrepreneurship is considered as system of psychological tasks. The basic task of entrepreneurship is considered the task of search and executing the entrepreneurship idea. Trait and abilities as base of entrepreneurial success proved to be unjustified.

Motivational force of self-esteem in entrepreneurial activity is considered. Proved that successful entrepreneurial activity depends on strategy of obtaining information needed for self-esteem managing.

Proved that strategy of obtaining information needed for self-esteem management is correlates with achievement motivation. Achievement motivation and environmental influence on achievement motivation of children aged 9 - 11 years have been tested.

Key words: Entrepreneur, uncertainty, personality, abilities, personal traits, self-esteem, achievement motivation.

Размещено на Allbest.ru

...