Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 159.964:159.923.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Процес соціальної адаптації суб'єкта в контексті тенденцій: «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» (на матеріалі підготовки психологів-практиків)

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Сивопляс Наталя Вікторівна

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:кандидат психологічних наук, доцент Зажирко Микола Петрович, директор Черкаського кооперативного економіко-правовничого коледжу

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Максимова Наталія Юріївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної роботи;

кандидат психологічних наук, доцент Вічалковська Наталія Калинівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри педагогічної та вікової психології

Захист відбудеться 2 липня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий 1 червня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Паркулаб

соціальний адаптація психологічний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення Української держави супроводжується посиленням уваги до психологічної служби та практичної психології, великою мірою залежних від розвитку такого її напряму, як глибинна психологія. Це передбачає не лише цілісний підхід до розуміння та пізнання психіки, а й специфічність методів дослідження, зорієнтованих на розкриття закономірностей внутрішньої динаміки психіки, детермінованих тенденціями «до психологічної слабкості» та «до психологічної сили».

Означені тенденції є взаємопов'язаними та підлягають впливу принципам задоволення і реальності. Процес соціальної адаптації суб'єкта передбачає збалансування двох принципів за умови пріоритетності принципу реальності над принципом задоволення.

Проблема адаптації відображена в наукових дослідженнях із психології розвитку Ю. О. Александровського, Б. Г. Ананьєва, Ф. Б. Березіна, Н. Ф. Каліної, С. Д. Максименка, А. А. Налчаджяна, С. Л. Рубінштейна, О. П. Саннікової, Р. Лазаруса, Т. C. Яценко та інших. У форматі психології особистості проблему адаптації розглядали А. Адлер, О. Бандура, А. Маслоу, К. Роджерс, Б. Ф. Скіннер, В. Франкл, З. Фрейд, Г. Хартманн, К. Хорні та інші. Феномен соціальної адаптації в контексті генетичної психології розкривають наукові студії Г. О. Балла, Дж. Боулбі, С. Д. Максименка, Ж. Піаже та інших. У сфері соціальної психології проблему адаптації всебічно проаналізували Г. М. Андрєєва, А. Фернхем, Л. Філіпс та інші.

У дисертації ставиться проблема виявлення передумов соціальної адаптації суб'єкта в контексті дії різних тенденцій, серед яких пріоритетними є просоціально зорієнтовані, що відповідають вектору «до психологічної сили». Питання взаємозв'язку тенденцій «до сили» та «до слабкості» постає в контексті їх боротьби та взаємного узгодження. Розв'язання цієї проблеми передбачає урахування впливу енергії «лібідо» та «мортідо», які, відповідно, виявляються в тенденціях «до життя» та «до смерті», а також «до людей» та «від людей» (психологічна імпотенція).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 0106 U 004024) та згідно з планом НДР АПН України з напряму «Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб» («Теоретико-методологічні засади групової психокорекції»). Тему дисертації затверджено вченою радою Слов'янського педагогічного університету (протокол № 7 від 30 березня 2006 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 7 від 26 вересня 2006 року).

Об'єкт дослідження: процес соціальної адаптації як умова професійно-особистісного становлення майбутніх психологів.

Предметом дослідження є глибинно-психологічні чинники формування тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» і їх вплив на процес соціальної адаптації.

Мета дослідження: встановити зв'язок між формуванням тенденцій «до психологічної сили» і «до психологічної слабкості» та процесом соціальної адаптації майбутніх психологів-практиків.

В основу концепції дослідження покладено: психодинамічну теорію та відповідну методологію; ідею цілісності пізнання психіки в єдності її свідомих та несвідомих виявів; тезу про суперечливу сутність психічного в єдності свідомої і несвідомої сфер, що специфічно ініціює активність суб'єкта, яка знаходить вираження у сфері спілкування та соціальної самореалізації.

Дослідження керувалося припущенням, що в психіці суб'єкта на латентному рівні одночасно діють дві різноспрямовані тенденції: «від психологічної слабкості до психологічної сили» і «від психологічної сили до психологічної слабкості», суперечливість між якими маскується системою психологічних захистів та процесами суб'єктивної інтеграції психіки, які завдяки викривленням соціальної-перцепції породжують слабкість «Я».

Додаткові припущення:

системна впорядкованість психологічних захистів на свідомому та несвідомому рівнях зорганізовується генеральним механізмом «від психологічної слабкості до психологічної сили» відповідно до потреб соціальної адаптації;

похибки сприйняття, що створюються захистами, є факторами формування тенденції «до психологічної слабкості», що зумовлює дезадаптацію суб'єкта;

соціально-перцептивні викривлення, породжувані захистами, пов'язані з умовними цінностями; пізнання цього процесу оптимізує професійно-особистісне становлення майбутніх психологів.

Реалізація поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз наукових досліджень з проблеми соціальної адаптації суб'єкта в контексті зв'язків із тенденціями «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості».

2. Виявити зв'язок соціальної адаптації суб'єкта з психологічними захистами.

3. Дослідити вплив умовних цінностей на формування окреслених тенденцій та розкрити перспективи реалізації адаптаційних можливостей суб'єкта.

Для розв'язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованих гіпотез використовувалися загальнонаукові теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення та методи емпіричного дослідження: психодіагностичні методи, метод активного соціально-психологічного навчання, який охоплює такі методики: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, роботу з використанням неавторського малюнка та предметної моделі, психоаналіз казки про власне життя та спонтанних висловлювань; структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу; непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0.

Організація та експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі Слов'янського державного педагогічного університету та Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького. Досліджуваними були студенти психологічного факультету, які навчалися за фахом «Психологія» та «Практична психологія». У дослідженні взяло участь 412 студентів (впродовж усіх років підготовки роботи). Студіювання проблеми здійснювалося в три етапи (пошуковий, експериментальний, узагальнювальний) упродовж 2006 - 2009 років.

Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:

- уперше розкрито вплив на процес соціальної адаптації суб'єкта тенденцій психіки «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості»; встановлено глибинно-психологічну детермінованість процесу адаптації та його зв'язок із вищевказаними тенденціями; розкрито передумови виникнення дезадаптаційних явищ психіки під впливом дії глибинно-психологічних детермінант, пов'язаних із системою психологічних захистів, супутніми яким є соціально-перцептивні викривлення та відступи від реальності, що зумовлюють послаблення адаптаційних процесів;

- доповнено й розширено психокорекційні можливості нівелювання та упередження тенденції «до психологічної слабкості», що сприяє зростанню відчуття сили на реалістичних, а не на ілюзорних засадах та процесу соціальної адаптації.

Практичне значення результатів роботи. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, одержаний у процесі наукової роботи, сприяють удосконаленню інструментального аспекту глибинного пізнання психіки суб'єкта та дають змогу сформулювати висновки і рекомендації психологам-практикам, спрямованим на оптимізацію процесу взаємодії психолога-практика із суб'єктом пізнання. Теоретичні та емпіричні результати дослідження можуть доповнювати такі навчальні психолого-педагогічні дисципліни: «Психологія спілкування», «Конфліктологія», «Метод АСПН», «Методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків», «Практикум з групової психокорекції», «Методи роботи з психомалюнками та предметними моделями», «Психологія агресії», «Кризове консультування» та ін.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних і теоретичних положень; застосуванням методів, що відповідають меті й завданням дисертації; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.

Основні наукові положення впроваджено в навчально-виховний процес РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта) (довідка № 38 від 8 лютого 2010 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 66-01-38 від 10 лютого 2010 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 125 від 8 лютого 2010 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 47/03 від 12 лютого 2010 р.), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 44/01-12 від 16 лютого 2010 р).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на науково-практичній конференції викладачів «Актуальні проблеми психологічної підготовки в системі вищої школи» (Одеса, 2005); І науково-практичному семінарі «Методичні та теоретичні засади практичної психології» (Черкаси, 2005); ІІ і ІІІ науково-практичних семінарах «Теоретичні та методичні засади практичної психології» (Ялта, 2006); Міжнародній психоаналітичній конференції (Москва, 2006); ІV науково-практичному семінарі «Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання» (Ялта, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Сімейні об'єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій» (Ялта, 2007); V Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Методичні та теоретичні засади глибинної корекції: проблема психічної адаптації» (Ялта, 2008); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2009); засіданнях кафедри психології Слов'янського державного педагогічного університету та кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2006 - 2010 роки).

Особистий внесок здобувача у спільно підготовлених публікаціях полягає в теоретичному обґрунтуванні феноменів дезадаптації, едіпової залежності, психологічних захистів, розробці нових форм психокорекційної роботи у форматі методу АСПН.

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 14 публікаціях, з них: 1 навчально-методичний посібник (у співавторстві), рекомендований МОН України; 9 одноосібних статей, з них: 7 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, решта - матеріали наукових та науково-практичних конференцій і семінарів; 4 статті у співавторстві у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (222 найменування українською та іноземними мовами), 12 додатків, що охоплюють 12 таблиць, 113 малюнків, 11 фрагментів стенограм роботи психолога. Основний текст дисертації викладено на 190 сторінках і містить 44 малюнки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об'єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні та теоретичні положення, з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, представлено відомості щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі - «Проблема соціальної адаптації суб'єкта в психології» - висвітлено результати аналізу літературних джерел із проблеми соціальної адаптації та впливу на цей процес тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості».

Представлений у першому розділі дисертації огляд наукової літератури (А. Адлер, Ю. О. Александровський, Б. Г. Ананьєв, Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, Ф. Б. Березін, Дж. Боулбі, Н. Ф. Каліна, Р. Лазарус, С. Д. Максименко, А. Маслоу, А. А. Налчаджян, К. Роджерс, С. Л. Рубінштейн, О. П. Саннікова, Б. Ф. Скіннер, В. Франкл, З. Фрейд, Г. Хартманн, К. Хорні та інші) дав змогу окреслити зміст таких основних феноменів адаптації: адаптивні реакції, адаптаційний синдром, адаптивність, адаптованість, дезадаптація, реадаптація, адаптаційний потенціал. Установлено, що функції адаптації пов'язані з прилаштуванням до нових умов (внутрішніх чи зовнішніх), узгодженістю актуальних потреб індивіда з вимогами оточення і відповідним реагуванням на зміни умов життя. З'ясовано, що поняття адаптації характеризується як сукупність морфологічних, поведінкових, популяційних та інших особливостей, що забезпечує можливість специфічного способу життя індивіда в певних умовах зовнішнього середовища.

Проблема сили в науковій літературі представлена як така, що притаманна індивіду від народження і залежна від виховання та самовиховання. У психодинамічному підході це поняття пов'язується із задоволенням потягів «Ід» (принцип задоволення) та їх узгодження з відповідними вимогами соціуму, синтезованими в інстанції «Супер-Его» (принцип реальності). Т. С. Яценко тенденцію «до сили» вважає генеральним механізмом системи психологічних захистів, незалежно від їх різновидів (базові чи периферійні). Разом із тим доводиться, що саме захисти, на догоду ідеалізованому «Я», спричиняють відступи від реальності, її специфічне викривлення та хибну інтерпретацію, чим зумовлюють слабкість «Я» та соціальну дезадаптацію особи. Слабкість «Я» також породжується фіксацією почуття меншовартості, пов'язаного з едіповою ситуацією, та дієвістю закону вимушеного повторення, що призводить до енергетичних втрат. Слабкість трактується як недостатня твердість, відсутність послідовності, розбіжність намірів та способів їх досягнення, тобто неадекватна оцінка перспектив досягнення мети. Психодинамічний підхід торкається трьох аспектів психічного: структурного, енергетичного та функційного. У контексті проблеми адаптації особливої значущості набуває енергетичний аспект, що послаблюється внутрішньою стабілізованою суперечністю психіки, тобто особистісною проблемою суб'єкта.

У психології та філософії (А. Адлер, Л. Гумпілович, Конфисохор, Дж. Локк, М. Макіавеллі, Ф. Ніцше, В. Райх) поняття «сила» пов'язується з поняттями влади і моральності. Цінність влади трактується як спосіб досягнення сили (А. Адлер). У сфері політичної психології адаптація поєднується з феноменом влади. Сила влади визначається її дієздатністю, що виявляється в керуванні певними процесами (соціальними, політичними тощо). Ефективність управління пов'язується з адаптивністю. На основі аналізу емпіричного матеріалу встановлено, що результатом процесу адаптації є пристосування суб'єкта до мінливих умов життя, що включає фактичне прилаштування, набуття соціального статусу, відчуття задоволеності життям.

У розділі розкрито проблему детермінованості психіки соціокультурною системою (Л. Леві-Брюль, А. Фрейд, Е. Фромм, К. Г. Юнг), що пов'язана із сукупністю норм, цінностей та ідеалів, які виконують функцію орієнтації в суспільстві. Соціокультурний простір як зовнішня детермінанта поведінки людини може деструктивно впливати на психіку суб'єкта, спричиняючи її деструкції, що порушують процес адаптації та зумовлюють розвиток тенденції «до психологічної слабкості». Порівняльний аналіз критеріїв сили та слабкості в процесі соціальної адаптації майбутніх психологів представлено на рис. 1.

У психодинамічній теорії стверджується провідна роль тенденції «до сили» як необхідного механізму адаптаційних процесів, що орієнтується на цінності соціуму. Тенденція «до сили» породжується психологічними захистами, які створюють відступи від реальності та її хибну інтерпретацію, що зумовлює порушення адаптаційних процесів.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження впливу тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» на процес соціальної адаптації майбутніх психологів» - досліджено глибинно-психологічну сутність феномену адаптації; представлено емпіричне дослідження з використанням методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН) з метою оптимізації процесу соціальної адаптації в контексті тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості».

Матеріал другого розділу ґрунтується на результатах структурно-семантичного аналізу емпіричного матеріалу глибинно-психологічної корекції за методом АСПН. Дослідження змісту впливу тенденції «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» на процес соціальної адаптації суб'єкта проводилося із студентами психологічного факультету.

Доведено, що витіснені травмівні переживання дитинства зберігають енергетичний імператив впливу на поведінку суб'єкта та зумовлюють переживання станів беззахисності, безпорадності, внутрішньої дисгармонії, що породжують відчуття слабкості. Значущі переживання, які пов'язані з драматичними подіями життя, спричиняють залежність суб'єкта від пережитого травмівного досвіду внаслідок дії механізму фіксації. Аналіз емпіричного матеріалу дає підстави стверджувати, що переживання, пов'язані з дитячим періодом, які породжували відчуття слабкості, мають схильність до фіксування та перенесення у формі емоційних реакцій у доросле життя особи, зумовлюючи соціальну деадаптацію. Імпульсивні реакції, що спостерігалися в дитинстві (крик, плач, агресивність), можуть реалізуватися в дорослому житті поза контролем свідомості.

З'ясовано, що актуалізація внутрішньої суперечності тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» відбувається під впливом соціалізації дитини в міру підкореності, заборонам та вимогам батьків. Переживання дитиною едіпової ситуації породжує деструкції психіки шляхом активізації тенденції «до психологічної слабкості», яка характеризується почуттями непотрібності іншим людям, меншовартості, самотності тощо. Психоаналітична робота засвідчила силу ідентифікації та об'єктних стосунків. Якщо єднання з первинним лібідним об'єктом мало негативну валентність та сформувало почуття провини, то є ймовірність її вияву в самопокаранні, агресивному ставленні до оточення (рис. 2).

Встановлено взаємозв'язок тенденцій «до сили» та «до слабкості» з умовними цінностями суб'єкта. Неусвідомленість суб'єктом умовності власних цінностей та соціально-перцептивних викривлень, на які спираються захисти, зумовлює виникнення соціальної дезадаптації. З'ясовано, що особливості реалізації тенденцій «до психологічної сили» і «до психологічної слабкості» породжуються умовністю цінностей суб'єкта, які формувалися під впливом інтроекції окремих рис первинних лібідних об'єктів, що створювали враження сили. В подальшому це впливає на сприйняття ситуації спілкування та взаємини з людьми. Система умовних цінностей індивідуально неповторна й ієрархічно вибудована за значущістю та можливостями ствердження ідеалізованого «Я» суб'єкта.

Дисертаційне дослідження доводить, що провідною є тенденція «до психологічної сили», тенденція ж «до психологічної слабкості» є похідною, та задається глибинною детермінантою - відчуттям меншовартості, винесеним із стосунків з первинними лібідними об'єктами. В розділі доводиться, що тенденції «до сили» та «до слабкості» згармонізовуються з принципом реальності та принципом задоволення, взаємозв'язок між якими має динаміку. Така динаміка виявляється в ґенезі: від принципу задоволення до принципу реальності з незмінною інтеграцією «необхідного» з «бажаним». Принцип задоволення конкурує з принципом реальності, і ця конкуренція тим більше згладжується, що більш зрілою стає особа, здатна до ефективного пристосування до довкілля.

У третьому розділі - «Діагностико-корекційні результати дослідження тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» та їх впливу на процес соціальної адаптації психологів-практиків» - на підставі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що пізнання процесу соціальної адаптації в контексті тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» є оптимальним за умов застосування методик глибинно-психологічного спрямування (аналіз семантики висловлювань суб'єкта, психоаналітична робота з предметними моделями, з комплексом тематичних психомалюнків, неавторськими малюнками).

Психоаналітична робота з підтекстним, прихованим змістом висловлювань дала змогу виявити залежність процесу соціальної адаптації від суперечності тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» з пріоритетністю «до сили» як на просоціальному, так і глибинному рівнях. Діагностико-корекційний процес націлений на нівелювання тенденції «до слабкості», пов'язаний з послабленням автоматизованих способів психологічних захистів та їх наслідкових явищ - викривлення змісту соціальної перцепції. Проведений структурно-семантичний аналіз стенограм глибинно-психологічної роботи дозволив зробити узагальнені висновки та ствердити, що суперечливість тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» спричиняє послаблення психічної активності особи.

Результативність психоаналітичної роботи з використанням неавторських малюнків засвідчує дієвість захисних механізмів, зокрема проекції, заміщення, перенесення, ідентифікації, що створює трансфер для пізнання провідних тенденцій психіки на поведінковому авторському матеріалі. Сам підбір малюнків протагоністом та привнесення в них особистого змісту сприяє виявленню провідної ролі механізму «від слабкості до сили», що зумовлює специфіку едіпальних ідентифікацій із первинними лібідними об'єктами та інтроектування рис їх характеру. Дослідження доводить, що такі процеси пов'язані не лише з чуттєвим притяжінням до осіб протилежної статі, а й із силою психологічного впливу на членів батьківської сім'ї (включаючи сиблінгів). Структурно-семантичний аналіз стенограм емпіричного матеріалу доводить провідну роль механізму «до сили» у формуванні психіки особи. Встановлено, що тенденція «до слабкості» зумовлюється не лише почуттям меншовартості, але й викривленням реальності.

Особливої чинності в дослідженні тенденцій «до психологічної слабкості» та «до психологічної сили» набуває методика психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків за рахунок різнобічності їх тематики, що охоплює важливі аспекти життя особи: ставлення до себе, до людей, до світу, до життя та смерті, до професії, до значущих людей, до батьків тощо. Дослідження доводить, що тенденція «до сили» є провідною в усіх сферах життя особи, а чисельність малюнків (33) дає змогу виявити семантичні зв'язки між їх символами, що об'єктивує не лише логіку свідомого, але й логіку несвідомого («іншу логіку»). Суперечність між цими логіками дозволяє об'єктивувати базальні та ситуативні різновиди психологічних захистів та їх єдність в підпорядкованості генеральному механізму «до сили». Емпіричний матеріал сприяє об'єктивуванню того, що тенденції «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» діють одночасно з превалюванням тенденції «до сили» як універсального імперативу, що може забезпечуватися викривленням реальності на догоду інтересам ідеалізованого «Я». Останнє зумовлює необхідність проходження майбутніми професійними психологами психокорекційних груп для пізнання власних соціально-перцептивних викривлень та їх упередження в професійній роботі.

Матеріал третього розділу доводить, що проведене дослідження, в основу якого покладено метод АСПН, об'єктивує глибинну детермінованість тенденції «до сили» та її вплив на процес соціальної адаптації. Проходження груп АСПН справляє загальний психокореційний ефект, який виявляється в показниках відкоригованості: адекватному відображенні соціальної реальності; відкритості для нового досвіду; здатності до децентрації уваги; доброзичливості у взаєминах із людьми; розвитку саморефлексії; незалежності від пережитого негативного досвіду; гармонізації прогностичних та стратегічних форм поведінки; зниженні тривожності й агресивності; формуванні гуманної поведінки, що спирається на інтеграцію умовних цінностей як інтерналізованих первинних лібідних об'єктів із нормативними загальнолюдськими.

Дослідження психокорекційної результативності проходження студентами психологічного факультету груп АСПН дозволило виявити мотивацію на успіх та страх невдачі, адаптованість та дезадаптивність, тривожність. Для перевірки ефективності роботи груп АСПН було обрано такі тестові методики: «Діагностика мотивації успіху та страху невдач» А. Реана, «Діагностика соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса, Р. Даймонда. У дослідженні взяло участь 212 осіб. Обстежуваних поділено на дві групи: перша група - контрольна (особи, які не брали участі в психокорекційних групах), друга група - експериментальна (досліджувані, які брали участь у психокорекції за методом АСПН). Другу групу було обстежено до психокорекційних занять та після проходження ними курсу АСПН. З метою уникнення упередженості групи досліджуваних підбиралися за максимальною наближеністю вихідних показників. Для розрахунків відмінностей між вибірками було обрано критерій чІ. Розрахунки проводилися за допомогою програми Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0. Показники тестування за методикою «Діагностика мотивації успіху та страху невдач» подано на гістограмі.

Діагностика мотивації успіху та страху невдач передбачала такі критерії, як: мотивація на невдачу (страх невдачі), мотивація на успіх, невиражений мотиваційний полюс. Зміст цих критеріїв виражає спрямованість суб'єкта до успіху, соціальної активності, реалізації власного потенціалу чи, навпаки, до слабкості, пасивності, блокування активності. Отримані психодіагностичні показники за вищезазначеними критеріями були розділені на такі рівні: низький, середній, підвищений та високий. Такий поділ дозволив поглибити аналіз результативності проведеної психокорекційної роботи та констатувати особистісні зміни. Показники мотивації успіху, що представлено на гістограмі (див. рис. 3), демонструють їх поліпшення після проходження студентами груп АСПН, порівняно з тими самими показниками до участі у психокорекції. Порівняння показників страху невдачі до проходження психокорекції та після неї свідчить про їх відчутне зниження, що вказує на позитивний ефект групової роботи. Схожа тенденція зберігається і в показниках невираженого мотиваційного полюсу - вони збільшуються в напрямку «до мотивації успіху».

Показники тесту «Діагностика соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса, Р. Даймонда відображено в нижченаведених гістограмах.

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонда передбачає опору на такі критерії дезадаптації: відчуття дискомфорту у спілкуванні, неприйняття оточуючих і самого себе (рис. 5). У ході дослідження показники адаптації та дезадаптації було розділено на такі рівні: нормальний, підвищений, високий та дуже високий, що сприяло більш глибокому аналізу кожного з показників. Порівняння даних контрольної та експериментальної груп до проходження психокорекції не виявило суттєвих відмінностей. Дані, одержані після психокорекції, демонструють підвищення адаптованості учасників груп (емоційного комфорту, прийняття себе й оточення) та зниження дезадаптаційних виявів. Порівняння даних адаптації, що представлено на рис. 4, презентує достовірне збільшення показників емоційного комфорту, прийняття себе та прийняття оточення за рівнями «підвищений» та «високий». Шкала ж показників прийняття себе та прийняття оточення (за високим та дуже високим рівнями) після проходження психокорекції дещо знизилася, що засвідчує зменшення відступів від реальності та набуття досліджуваними більш об'єктивного погляду на себе та оточення. Порівняння показників дезадаптації в контрольній та експериментальній групах після проходження психокорекції дозволило встановити збільшення осіб із відчуттям комфорту, прийняття себе та оточення.

Констатовано, що в результаті проведення психокорекційних занять за методом АСПН показники реактивної та особистісної тривожності знизилися до нормального рівня. Методики «Шкала оцінки особистісної та реактивної тривожності» Ч. Д. Спілбергера, Л. Ханіна, «Діагностика мотивації успіху та страху невдач» А. Реана, «Діагностика соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса, Р. Даймонда дозволили встановити емоційну нестійкість в обстежуваних першого курсу. У процесі психокорекції досліджувані експериментальної групи набули більшої відкритості, активності у спілкуванні, в них підвищилося відчуття внутрішнього комфорту, посилилася тенденція до досягнення успіху, збільшилася соціальна адаптованість загалом.

Таким чином, у результаті відстеження динаміки змін ситуативної особистісної тривожності констатовано, що під впливом психокорекційних занять за методом АСПН відбуваються позитивні емоційні зрушення, які сприяють підвищенню показників психічного здоров'я особи та зростанню орієнтації на соціальний успіх, що актуалізує соціально-адаптивні резерви. Це виявляється в посиленні самоконтролю, підвищенні толерантності до життєвих труднощів, реалістичності у самосприйнятті та відображенні інших людей, зменшенні агресивності та дистанційованості від батьків та людей загалом. На основі розвитку рефлексивного мислення знань та емоційного інтелекту зростають можливості прийняття іншого таким, яким він є, що пов'язано з розвитком здатності до рівноправних стосунків. Одержані результати засвідчують зростання показників відкоригованості: зменшення «зон ризику», регресивних форм поведінки, що пов'язано із зниженням викривлень зворотного зв'язку, зростання адекватності розуміння власного психологічного внеску в ситуацію спілкування, внаслідок участі майбутніх психологів у групах АСПН.

Висновки

1. Дисертаційне дослідження дає підстави зробити висновок, що процес соціальної адаптації пов'язаний із тенденціями «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості». У філософії, політичній психології, соціології проблема адаптації пов'язується з владою, відповідальністю, психологічною силою особистості. Встановлено, що системі адаптації властивий стан динамічної рівноваги, який зберігається завдяки балансу зовнішніх та внутрішніх впливів. Адаптація, згідно з концепцією П. К. Анохіна, пов'язана із функцією випереджуючого відображення, що відіграє провідну роль у прогнозуванні поведінки та пристосуванні особи до середовища. Дослідження підтверджує імператив інстинкту самозбереження (на соціальному рівні - престижу, успіху в кар'єрі), на який фактично спирається діагностико-корекційна робота АСПН, що об'єктивує деструктивний бік прояву перцепції автоматизованих форм психологічних захистів, які зумовлюють викривлення соціальної реальності, що підпорядковані імперативу глибинних цінностей та потребі підтвердження ідеалізованого «Я». Установлено, що процес адаптації може набувати компенсаторного характеру в осіб з обмеженими можливостями, що виявляється у прагненні бути на рівних з оточенням та мати переваги за рахунок боротьби з власними фізичними вадами. Феномен соціальної адаптації підпорядкований тенденції «до психологічної сили», яку пов'язують як із вродженими, так і з набутими нахилами до досконалості, що формуються в суб'єкта у процесі соціалізації.

2. З'ясовано, що тенденції «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» є взаємопов'язаними як між собою, так і з системою психологічних захистів суб'єкта. Тенденція «до сили» є універсальною та діє як на рівні свідомого, так і на рівні несвідомого. Чинники, детерміновані едіпальною залежністю, реалізуються в інфантильних цінностях та тенденції до «уникнення невдачі». На рівні ж свідомого ця тенденція виявляється в прагненні «до досягнення успіху». Тенденція «до психологічної сили» є генеральним механізмом психологічних захистів незалежно від їх різновидів і має вплив на процес суб'єктивної інтеграції психіки на засадах соціально-перцептивного викривлення з метою підтвердження ідеалізованого «Я», що ускладнює процес соціальної адаптації.

3. Доведено, що тенденція «до психологічної сили» на глибинно-психологічному рівні підпорядковується принципу задоволення, а на рівні свідомості - принципу реальності. Такі тенденції перебувають у постійній боротьбі, проте соціалізація та адаптація особи передбачає їх зближення відповідно до пріоритету принципу реальності. Принцип реальності виявляється у блокуванні інфантильних способів досягнення задоволення і дотриманні вимог соціуму, що сприяє розвитку адаптаційних можливостей суб'єкта. Встановлено, що травмівні переживання дитинства піддаються неусвідомленій фіксації, що знаходить вираження в незрілій соціальній поведінці і порушує соціальну адаптацію особи (закон вимушеного повторення).

4. Установлено взаємозв'язок тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» з умовними цінностями суб'єкта. Неусвідомленість суб'єктом умовності власних цінностей та соціально-перцептивних викривлень зумовлює соціальну дезадаптацію. Дисертаційне дослідження засвідчує, що провідною тенденцією психологічних захистів є тенденція «до психологічної сили», а тенденція «до психологічної слабкості» є похідною від переживань меншовартості в едіповій ситуації через пролонговані ефекти пережитих травм дитинства, що зумовлює нераціональне перенесення в актуальну ситуацію спілкування об'єктних стосунків, страхів та тривог, винесених із досвіду інфантильного відчуття меншовартості. За таких умов є ризик переорієнтації активності суб'єкта з прагнення «досягнення успіху» на «упередження невдачі».

5. Емпіричний матеріал та його структурно-семантичний аналіз дають змогу стверджувати, що процес соціалізації пов'язаний із формуванням суперечливості тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» через деструктивні педагогічні впливи, які породжують почуття меншовартості та водночас загострюють прагнення покарання «гнобителя». Встановлено, що такі переживання набувають фіксованого характеру та можуть через інтроекти, мотивувати соціальну поведінку суб'єкта. Дисертаційне дослідження доводить, що психокорекційний процес за методом АСПН забезпечує можливість пізнання суб'єктом функційних особливостей несвідомої сфери, зокрема імперативу глибинних детермінант, формування яких пов'язано з інтроектуванням в едіповій ситуації рис характеру того лібідного об'єкта, який утілював силу, незалежно від статі та валентності почуттів.

Перспективи наукового пошуку вбачаємо як у дослідженні деструктивних тенденцій психіки та їх глибинних причинно-наслідкових зумовленостей, так і в пошуку нових методів глибинного пізнання і психокорекції цілісного феномену психіки в його закономірній зумовленості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Аврамченко С. М. Архетипна символіка у процесі пізнання внутрішньої суперечливості психіки: навч.-метод.посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. М. Аврамченко, І. В. Євтушенко, Н. В. Сивопляс. - Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2007. - 224 с. (автор провела аналіз та узагальнення емпіричного матеріалу, підготувала розділ).

2. Сивопляс Н. В. Проблема динамического движения тенденций психики от «слабости» к «силе» в процедуре архетипической инициации / Н. В. Сивопляс // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - № 14 (38). - С. 191-196.

3. Сивопляс Н. В. До проблеми дослідження феномену адаптації в психології / Н. В. Сивопляс // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - № 24 (48). - С. 120-125.

4. Сивопляс Н. В. Соціальна адаптація суб'єкта в контексті тенденцій: «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» / Н. В. Сивопляс // Проблема сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: [зб. статей]. - Ялта: РВВ КГУ, 2009. - Вип. 21. - Ч. 2. - С. 128-134.

5. Сивопляс Н. В. Глибинно-психологічний ракурс взаємозв'язку тенденцій до сили та до слабкості з тенденціями до задоволення та до реальності / Н. В. Сивопляс // Актуальні проблеми психології: [зб. наук. праць інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / ред. В. О. Моляко]. - Житомир: Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2009. - Т. 12, вип. 8. - С. 264-272.

6. Сивопляс Н. В. Взаємозв'язок соціальної адаптації суб'єкта із тенденцією «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» у контексті теорії функціональних систем П. К. Анохіна / Н. В. Сивопляс // Актуальні проблеми психології: Екологічна психологія: [зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / ред. С. Д. Максименко]. - Житомир: Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2009. - Т. 7, вип. 20. - Ч. 2 - С. 154-157.

7. Сивопляс Н. В. Вплив едіпової ситуації на соціальну адаптацію суб'єкта в контексті тенденцій «до психологічної слабкості» та «до психологічної сили» / Н. В. Сивопляс // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - № 29 (53). - С. 147-154.

8. Калашник І. В. Вплив деструктивних тенденцій психіки на дезадаптивну поведінку суб'єкта / І. В. Калашник, Н. В. Сивопляс // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - № 24 (48). - С. 215-220.

9. Чернуха І. О. Тенденції до «психологічної сили» і до «психологічної слабкості» в соціальній активності суб'єкта / І. О. Чернуха, Н. В. Сивопляс // Актуальні проблеми психології: [зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка]. - К., 2009. - Т. 7, вип. 20. - С. 232-236.

10. Яценко Т. С. Психодинамічна теорія у взаємозв'язку з практикою глибинного пізнання / Т.С. Яценко, Н. В. Дметерко, О. М. Усатенко, Н. В. Сивопляс // Актуальні проблеми психології: [зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка]. - К.: Главник, 2009. - Т. Х. - Ч. ІІ. - С. 644-653.

11. Яценко Т. С. Взаємозв'язки психодинамічної теорії і практики / Т.С. Яценко, Н. В. Дметерко, О. М. Усатенко, Н. В. Сивопляс // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - № 24 (48). - С. 269-275.

12. Сивопляс Н. В. Суб'єктивна інтеграція психіки та її зв'язок із психологічними захистами / Н. В. Сивопляс // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія. - Вип. 41. - Х., 2009. - С. 292-299.

13. Сивопляс Н. В. Глибинно-психологічний ракурс проблеми взаємозв'язку процесу адаптації і тенденції до сили і до слабкості / Н. В. Сивопляс // Зб. наук. праць професорсько-викладацького складу Кримського гуманітарного університету: [зб. статей]. - Ялта: РВВ КГУ, 2009. - С. 250-258.

14. Сивопляс Н. В. Инициация индивида как составляющая его движения к психологической силе (глубинно-психологический аспект): материалы ІV Международной научно-практической конференции [«Современная психология в экономике, политике и социальной сфере»] (Нижний Новгород, 25 нояб. 2008 г.). - Нижний Новгород: Изд-во НФ ИБП, 2009. - С. 329-335.

Анотація

Сивопляс Н. В. «Процес соціальної адаптації суб'єкта в контексті тенденцій: «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості» (на матеріалі підготовки психологів-практиків)». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2010.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню процесу соціальної адаптації суб'єкта в контексті тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості». Дослідження дозволило констатувати вплив едіпової ситуації на формування тенденцій «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості»; взаємозв'язок вказаних тенденцій з принципом реальності та принципом задоволення, що в лонгітюді засвідчує зростання пріоритету принципу реальності. Останнє, відповідає вимогам соціуму та сприяє адаптації суб'єкта до суспільного життя.

Доведено, що тенденція «до психологічної сили» є генеральним механізмом психологічних захистів, в усіх їх різновидах, та пов'язана з умовними цінностями на які вони спираються в соціально-перцептивних викривленнях. Результати діагностико-корекційного процесу АСПН доводять необхідність проходження майбутніми психологами-практиками власної психокорекції для нівелювання ілюзорних способів досягнення сили та професійної досконалості.

Ключові слова: тенденції «до психологічної сили» та «до психологічної слабкості», об'єктні стосунки, глибинні детермінанти психіки, едіпова ситуація, психологічні захисти, соціальна адаптація, метод активного соціально-психологічного навчання.

Аннотация

Сивопляс Н. В. «Процесс социальной адаптации субъекта в контексте тенденций: «к психологической силе» и «к психологической слабости» (на материале подготовки психологов-практиков)». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, - 2010.

Диссертационная работа посвящена исследованию процесса социальной адаптации субъекта в контексте тенденций: «к психологической силе» и «к психологической слабости». Очерчено содержание основных категорий адаптации и установлено, ее функции связанны с понятиями приспособления к новым условиям, согласование актуальных потребностей индивида с требованиями окружения и изменениями жизни. Осуществлен анализ понятий «психологической силы» и «психологической слабости» в контексте проблемы адаптации в философии, социологии, политической психологии.

Анализ теории функциональных систем П. К. Анохина в контексте процесса социальной адаптации субъекта, позволил выяснить, что адаптивность психической системы зависит от гомеостаза для которого характерно динамическое равновесие. Проведен сравнительный анализ категорий адаптации и дезадаптации в контексте тенденций «к психологической силе» и «к психологической слабости».

В диссертационном исследовании установлено, что вытесненные травматические переживания детства связанные с драматичными событиями, которые путем фиксаций порождают зависимость субъекта от пережитого драматичного опыта. Проведенное исследование показало, что ведущей тенденцией психологической защиты является стремление «к психологической силе» и именно императив данной тенденции может задавать развитие тенденции «к психологической слабости» из-за отступлений от реальности и ее селекционирование в пользу идеализированного «Я». Доказано влияние Эдиповой ситуации на процесс социальной адаптации субъекта, через процессы идентификации, замещений, объективных отношений и др. Особое внимание уделено рассмотрению влияния Эдиповой зависимости на формирование тенденций «к психологической силе» и «к психологической слабости» через интроекты определенных качеств психики первичных либидных объектов в соответствии с указанными тенденциями. Исследовано взаимосвязь тенденции «к психологической силе» и «к психологической слабости» с психологической защитой и условными ценностями субъекта, а также процессами субъективной синтегрированности психики.

Раскрыта взаимосвязь тенденций «к психологической силе» и «к психологической слабости» с принципом реальности и принципом удовольствия. Обоснованно необходимость прохождения будущими психологами курса глубинной психокорекция по методу АСПН как необходимая предпосылка собственной личностной психокоррекции.

Ключевые слова: тенденции «к психологической силе» и «к психологической слабости», объектные отношения, глубинные детерминанты психики, эдипова ситуация, психологические защиты, социальная адаптация, метод активного социально-психологического обучения.

Summary

Sivoplyas N. V. «Process of social adaptation of a person in the context of tendencies: « to psychological force» and «to psychological neediness» (based on materials of training of the practical psychologists)». - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scholarly degree of the Candidate of Sciences in Psychology in the speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk. - Ivano-Frankivsk, 2010.

Dissertation is devoted to the research of process of social adaptation of a person in the context of tendencies «to psychological force» and «to psychological neediness». The comparative analysis of categories of adaptation and disadaptation in the context of tendencies «to psychological force» and «to psychological neediness» is carried out.

Research has allowed to ascertain influence of Oedipus dependance on formation of tendencies «to psychological force» and «to psychological neediness». As well as interrelation of the specified tendencies with the principle of reality and pleasure principle that testifies in longitude to growth of priority of reality principle. The latter meets the requirements of society and promotes adaptation of a person to public life.

It is proved that the tendency «to psychological force» is the main mechanism of psychological protection in all of its versions and is connected with conditional values on which they lean in social-perceptive curvatures. The results of diagnostic correctional process on method of active socially-psychological training prove necessity of having their own psychocorrection by future practical psychologists for levelling of illusory ways of achievement of force and professional perfection.

Keywords: tendencies «to psychological force» and «to psychological neediness», psychological impotency, deep determinants of mentality, Oedipus complex, psychological defense, adaptation, method active socially-psychological training.

Размещено на Allbest.ru