Психологічні особливості мотивації спортивних досягнень юнаків-каратистів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г. С. КОСТЮКА

УДК 159.922.6: 796.853.26

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ СПОРТИВНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЮНАКІВ-КАРАТИСТІВ

Осика Костянтин Сергійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання імені І. О. Синиці, м. Київ

Науковий керівник - дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України, директор (м. Київ)

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” МОН України, кафедра психології, професор (м. Київ);

кандидат психологічних наук, доцент Жигайло Наталія Ігорівна, Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України, кафедра менеджменту, доцент (м. Львів)

Захист відбудеться “19” травня 2010 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий “17” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Юнацький вік - найбільш сенситивний щодо становлення особистості спортсмена, зокрема каратиста (майстра східної боротьби) на шляху до вищих спортивних досягнень.

Проблеми становлення особистості спортсмена-каратиста ґрунтовно досліджували: С.Арнейл, С.В.Близнюк, Дж.Блюмінг, М.Ведель, С.А.Іванов-Катанський, В.Б.Кушнірик, А.Мацуі, Т.Міягі, М.Накаяма, М.Ояма, Х.Рояма, О.І.Танюшкін, М.Томпсон, Е.Хуг, В.П.Фомін, Г.Фунакоши, Г.Ямагучі. У даних дослідженнях акцент зроблено на вивченні процесу формування особистісних якостей каратистів та специфіці їхньої спортивної діяльності.

Визначається, що в досягненні високих спортивних результатів велику роль відіграє мотивація спортивної діяльності, зокрема мотивація досягнення. У зарубіжній і вітчизняній психології проблема мотивації досягнення привернула до себе увагу широкого кола дослідників: Д.Аткінсон, Р.Бірні, Л.В.Бороздіна, В.М.Ботов, В.К.Гербачевський, С.С.Занюк, Т.В.Корнілова, І.М.Палей, Т.В.Пальчик, М.Ш.Магомет-Емінов, Д.Мак-Клелланд, Л.Г.Матвєєва, Г.Мюррей, Х.Хекхаузен - зробили значний внесок у розуміння її змісту, структури, механізмів.

Вагомий внесок у дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості, внутрішньої мотивації, сенсоутворення, цілепокладання, самоактуалізації, самодетермінації, регуляції та саморегуляції поведінки внесла київська психологічна школа: М.І.Алексєєва, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, С.С.Занюк, В.В.Клименко, О.П.Колісник, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, С.Г.Москвичов, В.В.Рибалка, Ю.М.Швалб.

Мотивацію досягнення у спортивній діяльності вивчали: Б.Вайнер, Д.Гоулд, Л.П.Дмитриєнкова, Б.Дж.Кретті, Р.Мартенс, Р.І.Спектор, В.Й.Степанський, Р.С.Уейнберг, Ф.Хайдер, Б.Б.Шаповалов. У дослідженнях доведено досить складні зв'язки між мотивацією досягнення та результатами спортивних змагань, простежено позитивний і негативний їх вплив на особистість спортсмена в конкретних тренувальних та змагальних ситуаціях.

Вивчення мотивації спортивних досягнень охоплює процеси, що відбуваються в житті спортсменів, націлених на успіх. Мотиви можуть формуватися як під впливом порівняно недавнього досвіду, так і під впливом подій, що сталися багато років тому. Тренер іноді досить суттєво впливає на поведінку спортсмена, використовуючи заохочення (від загального ставлення до специфічних оцінок при виконанні каратистом окремих рухів і навичок). У своїй роботі він нерідко використовує пряме опитування, спостереження й аналіз автобіографічних даних, а мотивуючи спортсмена, спирається на його кращі особистісні якості та бойовий досвід на татамі.

Мотивація досягнення активно впливає на широке коло думок, відчуттів і поведінки спортсмена. Ключовими в цьому процесі є: 1) вибір партнерів (пошук рівних суперників, щоб позмагатися; більш сильних чи слабких, щоб пограти); 2) зусилля для досягнення цілей (планування тренувань на тиждень); 3) інтенсивність зусиль (з якою віддачею каратист працює під час тренувального заняття); 4) наполегливість у випадку невдачі чи в присутності глядачів (якщо двобій програється спортсменом, то чи намагається він мобілізувати всі свої сили, щоб перемогти, а чи заспокоюється і не докладає достатніх зусиль у певних змагальних ситуаціях).

У сучасній психології виокремлюють 3 провідні теорії мотивації досягнення: 1) теорія потреби досягнення; 2) теорія атрибуції; 3) теорія досягнення мети.

Теорія потреби досягнення (Дж.Аткінсон, Д.Мак-Клелланд) являє собою комбіновану модель, що враховує як особистісні, так і ситуаційні фактори, а також найважливіші показники поведінки. Виокремлюють 5 ключових компонентів: 1) особистісні фактори чи мотиви; 2) ситуаційні фактори; 3) результуючі тенденції; 4) емоційні реакції; 5) поведінка, пов'язана з досягненням.

Для кожного спортсмена характерні два провідні мотиви досягнення: досягнення успіху і уникнення невдачі. Мотив досягнення успіху визначається як можливість відчувати гордість і задоволення від виконаного завдання. Мотив уникнення невдачі - як здатність відчувати сором і приниження внаслідок невдачі.

Що стосується ситуаційних факторів впливу, то теорія потреби досягнення містить у собі два важливих моменти: імовірність успіху в ситуації чи при виконанні завдання і спонукальну значущість успіху. Імовірність успіху залежить, наприклад, від того, зі спортсменом якого рівня майстерності каратист буде змагатися, і від певних труднощів даного завдання.

Третім компонентом теорії потреби досягнення є результуюча, чи бігевіористична, тенденція, обумовлена поведінкою каратиста у певній ситуації. Каратисти, котрі мають значні досягнення, часто змагаються з рівними суперниками чи виконують складні і важкі завдання. Слабкі спортсмени прагнуть змагатися з слабшими за себе суперниками і виконувати більш прості і легкі завдання. Але іноді вони вибирають собі сильного суперника чи складне і важке завдання. Для навколишніх це є повною несподіванкою, хоча, з психологічної точки зору, ця ситуація цілком ясна: програш для спортсмена у цьому випадку не буде ганьбою.

Особистісні якості каратистів та емоційні реакції значною мірою визначаються ситуаційними факторами, змушуючи спортсменів більше концентруватися на гордості чи ганьбі.

П'ятий поведінковий компонент теорії потреби досягнення переконливо показує, як взаємодія попередніх компонентів впливає на поведінку спортсменів.

Атрибутивна теорія (Б.Вайнер, Ф.Хайдер) грунтується на тому, як спортсмени пояснюють свої успіхи та невдачі.

Теорія досягнення мети (К.Двек, Д.Дуда, Д.Ніколлс) виокремлює три фактори, що взаємодіють між собою й визначають мотивацію спортсмена: цілі досягнення, сприйнятливість та поведінку досягнення.

В нашому дослідженні ми частіше всього спираємось на теорію потреби досягнення.

Каратисти, які досягають значних успіхів на татамі, прагнуть до змагальних випробувань, віддають перевагу проміжному ризику й краще виступають в ситуації оцінювання. Каратисти, котрі не досягають значних успіхів в спортивній діяльності, уникають змагальних ситуацій, проміжного ризику і гірше виступають при оцінюванні. Прогнозування успішності фізичної діяльності на підставі теорії потреби досягнення може служити основою для аналізу притаманної їм мотивації досягнення.

Проблема підвищення рівня мотивації спортивних досягнень юнаків-каратистів, постання особистості справжнього борця є актуальною і малодослідженою, особливо в площині змагального процесу.

Таким чином, актуальність проблеми та її недостатня розробленість у психології зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Психологічні особливості мотивації спортивних досягнень юнаків-каратистів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних тем лабораторії психології навчання імені І.О.Синиці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України “Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі.” Номер державної реєстрації 0105U001036; “Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі”. Номер державної реєстрації 0109U000558.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 28 лютого 2008 року) і узгоджена з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 25 травня 2008 року).

Об'єкт дослідження - мотивація досягнення у юнаків-каратистів.

Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку мотивації спортивних досягнень у юнаків-каратистів.

Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальному вивченні змісту й структури мотивації розвитку спортивних досягнень у юнаків-каратистів, а також в розробленні та апробації програми оптимізації розвитку мотивації досягнення каратистів.

Гіпотеза дослідження: результати спортивної діяльності юнаків-каратистів значною мірою детермінуються особливостями притаманної їм мотивації досягнення; підвищення мотивації досягнення у каратистів уможливлюється застосуванням спеціальної тренінгової програми.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези визначено такі завдання:

Вивчити і узагальнити основні підходи до дослідження мотивації спортивних досягнень у юнаків-каратистів.

Дослідити закономірні зв'язки: а) між показниками мотивації спортивних досягнень та рівнем спортивної кваліфікації каратистів; б) між показниками мотивації спортивних досягнень та результатами спортивних змагань; в) між рівнем спортивної кваліфікації та результатами спортивних змагань. мотивація юнак каратист тренувальний

Простежити динаміку мотивації спортивних досягнень та результатів змагань каратистів.

Розробити та впровадити в тренувальний процес програму оптимізації мотивації спортивних досягнень у юнаків-каратистів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.С.Виготський), теорія діяльності (Л.І.Божович, Ф.Ю.Василюк, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), вчення про закономірності розвитку особистості (А.В.Брушлинський, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, Г.Крайг, С.Д.Максименко, Р.В.Павелків, А.В.Петровський, Д.Й.Фельдштейн), основні положення теорії саморегуляції поведінки (М.О.Батурин, М.Й.Боришевський, О.П.Колісник, О.О.Конопкін, В.І.Моросанова, С.Г.Москвичов, В.П.Некрасов), принципи системного та особистісного підходів до вивчення процесу формування особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, О.Г.Асмолов, Л.І.Анциферова, Г.О.Балл, В.В.Клименко, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, Б.М.Теплов), ідеї гуманістичної та екзистенційної психології щодо актуалізації особистісного потенціалу (Л.Бінсвангер, М.Босс, Дж.Бугенталь, К.Гольдштейн, А.Маслоу, Р.Мей, Ж.Нюттен, Г.Олпорт, К.Роджерс, В.Франкл).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні (аналіз, співставлення, узагальнення) та емпіричні (спостереження, бесіда, тестування) методи дослідження. Застосовувався опитувальник “Мотиви занять спортом” А.В.Шаболтас; тест-опитувальник “Потреба в досягненнях” Ю.М.Орлова; проективна методика ТАТ (варіант Х.Хекхаузена); тест оцінки рівня самоактуалізації особистості за методикою А.Шострома; метод експертних оцінок психологами, тренерами рівня мотивації досягнення каратистів в змагальному процесі. Опрацювання отриманих даних здійснювалось за допомогою кількісного кореляційного аналізу з використанням комп'ютерного статистичного пакету STATISTICA. В рамках якісного аналізу використовувався t-критерій Ст'юдента.

Організація та база дослідження. У дослідженні взяло участь 157 юнаків-каратистів 17-20 років, спортсменів клубів кіокушинкай карате Донецької області: м.Авдіївки (14 спортсменів), м.Донецька (83 спортсмени), м.Дружківки (15 спортсменів), м.Краматорська (28 спортсменів), м.Слов'янська (17 спортсменів). Із них: 17-18 років - 82 каратисти, 19-20 років - 75 каратистів.

Вірогідність і надійність дослідження забезпечено теоретичною та методологічною обґрунтованістю вихідних положень; застосуванням методів наукового дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті, завданням; достатнім обсягом зібраного емпіричного матеріалу, його кількісним і якісним аналізом; використанням методів математичної статистики, наявними позитивними результатами дослідження в експериментальних групах.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Вперше здійснено теоретико-експериментальне вивчення особливостей мотивації спортивних досягнень у юнаків-каратистів. Поглиблено та уточнено зміст понять “мотивація досягнення”, “змагальність”. Виявлено та обґрунтовано зміст, структуру мотивації досягнення у спортивній діяльності, ієрархію основних мотивів; зіставлено категорії мотивації досягнення й самоактуалізації; рівні мотивації досягнення, спортивної кваліфікації, успішності змагального процесу каратистів та виявлено зв'язки між мотивацією досягнення та рівнем спортивної кваліфікації каратистів, між мотивацією досягнення та результатами спортивних змагань, між рівнем спортивної кваліфікації та результатами спортивних змагань. Розроблено та апробовано програму тренінгу, що дає можливість підвищити мотивацію спортивних досягнень юнаків-каратистів.

Практичне значення дослідження полягає у:

розробці та апробації програми мотиваційного тренінгу, спрямованої на формування та розвиток мотивації досягнення спортивного успіху, яка може використовуватися у тренувальному процесі клубів кіокушинкай карате, а також при підготовці тренерів;

апробації комплексу методик діагностування особливостей мотивації спортивних досягнень у каратистів, які можуть застосовуватись у роботі практичних психологів;

можливості використання його результатів практичними психологами при розробці програм комплексної діагностики, плануванні корекційної та розвивальної роботи з каратистами.

Особистий внесок дисертанта полягає в реалізації цілісного наукового підходу до формування мотивації спортивних досягнень в процесі постання особистості юнака-каратиста; у визначенні шляхів впливу мотивації досягнення на рівень спортивної кваліфікації та ефективність змагального процесу; у виявленні категорій, показників і динаміки зазначеного процесу; у проектуванні системи психолого-педагогічних впливів, спрямованих на оптимізацію мотивації досягнення у каратистів засобами мотиваційного тренінгу.

Апробація і впровадження результатів дослідження: основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (м. Житомир, 2005 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (м. Дрогобич, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Методологічні засади практичної психології” (м. Переяслав-Хмельницький, 2008 р.), доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання імені І.О.Синиці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (2007-2009 рр.).

Результати дослідження впроваджено автором у практику навчально-виховної роботи ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів (довідка № 14 від 9 червня 2009 р.) та ЗОШ № 3 І-ІІІ ступенів м.Красний Лиман Донецької області (довідка № 17 від 11 червня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 9 одноосібних публікаціях, 8 з яких у наукових фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (299 найменувань, з них 34 іноземними мовами). Основний зміст дисертації викладено на 213 сторінках. Повний обсяг дисертації - 239 сторінок. Дисертація містить 28 таблиць (16 сторінок), 12 рисунків (9 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено його мету, гіпотези і завдання, розкрито методичні й теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, наведено відомості про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі - “Мотивація досягнення як психологічна проблема” - здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури (О.М.Арестова, В.Г.Асеєв, Н.В.Афанасьєва, М.О.Батурин, І.О.Васильєв, В.А.Іванніков, Є.П.Ільїн, В.О.Климчук, М.Л.Кубишкіна, Д.О.Леонтьєв, В.С.Мерлін, Р.С.Немов, В.П.Озеров, О.Б.Орлов, В.Ф.Петренко), який дозволив дійти висновку, що дана проблема досить ґрунтовно вивчалась у психологічній науці, але мотивація спортивних досягнень, зокрема у юнаків-каратистів, досліджена ще недостатньо.

Широко досліджувались такі загальні проблеми: сутність та психологічні особливості мотивації досягнення та внутрішньої мотивації; особистісні та ситуаційні детермінанти мотивації; динаміка мотиваційних процесів; кумулятивні ефекти мотивації та принцип персеверації; принцип кумулятивного мотивування; структура передбачень динамічної теорії дії; наслідки мотиваційної моделі щодо потоку поведінки; рефлексивна теорія; психологія волі; теорія вивченої безпомічності (М.Абреу, Н.Ах, Р.Боллес, М.Зелігман, К.Левін, В.Ленс, Ж.Нюттен, М.Пайшау, К.Фішер); моделі мотивації типу “очікування х цінність”; модель результуючої валентності; моделі самоконтролю та саморегуляції; персеверативна модель контролю за дією; метакогнітивна модель контролю за дією; метаімплікативна модель інтерпретації поведінки суб'єкта в умовах вибору; системно-динамічна модель мотивації; структура та механізми функціонування мотивації ініціації, селекції, реалізації наміру та контролю за дією, постреалізації (Д.Аткінсон, О.О.Конопкін, Т.В.Корнілова, М.Ш.Магомет-Емінов, Д.Мак-Клелланд, В.І.Моросанова, Г.Мюррей, В.А.Петровський, Л.Фестінгер, Х.Хекхаузен).

Було розглянуто різні підходи до розуміння понять “мотивація досягнення”, “змагальність”, їх сутності та характерних особливостей (С.С.Занюк, Б.Дж.Кретті, Р.Мартенс, Р.І.Спектор, В.Й.Степанський).

Мотивація досягнення - це прагнення досягти значних результатів і успіхів у тренувальному й змагальному процесах, які є ядром життєдіяльності юнака-спортсмена.

Аналіз різних підходів до визначення змагальності (Д.Гоулд, Б.Дж.Кретті, Р.С.Уейнберг, Р.Мартенс) дозволив з'ясувати її сутність та характерні особливості, що дало нам підставу визначити поняття “змагальність”.

Змагальність - це схильність спортсмена прагнути задоволеності від здобутого результату при порівнянні його з усталеним взірцем досконалості в присутності інших людей, здатних надати кваліфіковану оцінку як окремим виступам на татамі, так і змагальному процесу взагалі.

Мотивація спортивних досягнень каратистів значною мірою обумовлена внутрішньою мотивацією. Протягом останніх десятиліть з'явився ряд цікавих досліджень внутрішньої мотивації поведінки й діяльності людини (Е.Десі, Д.Іден, М.Йошимура, У.Кассіо, В.О.Климчук, Р.Причард, Р.Раян, Р.Уайт, Ф.Хайдер, Р. де Чармс, В.І.Чирков), в яких показано можливість використання внутрішнього потенціалу особистості, зокрема в спортивній діяльності.

Внутрішня мотивація - важливий компонент мотивації спортивних досягнень юнаків-каратистів. Така мотивація стимулює виконання певної роботи через інтерес до неї, суб'єктивне відчуття її цінності й унікальності, безперервно зростаючого бажання наполегливо працювати задля досягнення конкретної й сокровенної мети. Якщо спортивна діяльність каратиста внутрішньо вмотивована, він відчуває задоволення, спокій, впевненість у собі, його мислення, дії і рухи зосереджені на головному - спортивній діяльності, від якої залежить успіх.

Сучасні дослідження (В.Г.Алабін, Л.В.Волков, В.В.Клименко, Б.Дж.Кретті, Г.В.Ложкін, В.М.Платонов, Дж. ван Россум, К.П.Сахновський, В.П.Філін, Б.Б.Шаповалов) свідчать, що мотивація спортивних досягнень тісно пов'язана зі спортивною обдарованістю, психологічними особливостями тренерської роботи, здоров'ям та якістю життя . В них доведено, що мотивація спортивних досягнень обумовлена як зовнішніми, соціальними і матеріальними, так і внутрішніми умовами розвитку особистості каратиста.

У другому розділі - “Організація та методи емпіричного дослідження” - описано етапи та прийоми дослідження, виокремлено категорії мотивації досягнення та самоактуалізації, рівні мотивації досягнення, проаналізовано структуру мотивації спортивної діяльності, результати спортивних змагань та рівні спортивної кваліфікації каратистів, наведено результати констатувального експерименту дослідження. Експериментальну групу юнаків-каратистів було виокремлено на основі “Карти особистості спортсмена”, запропонованої В.Л.Марищуком, Ю.М.Блудовим, В.О.Плахтієнко, Л.К.Сєровою. Згідно з цією картою, структура особистості спортсмена включає такі підструктури, як: соціально-психологічну (широта, глибина та усталеність інтересів до занять спортом, здібності); психофізіологічну (емоційно-моторна стійкість, вольові якості); професійну (спортивний результат) та медико-біологічну (анатомо-морфологічні показники, фізичні якості). Ключовими виявилися ті компоненти названих підструктур, котрі мали високий та середній рівні прояву, що й дало змогу сформувати групи каратистів.

В експерименті взяло участь 157 каратистів 17-20 років. Конкретно за віковим критерієм досліджувані спортсмени розподілялись наступним чином: 17-18 років - 82 каратисти, 19-20 років - 75 каратистів. Вся вибірка складалась із 4-х підвибірок чи груп: 1 група - 37 каратистів, 2 група - 40 каратистів, 3 група - 39 каратистів, 4 група - 41 каратист, в які входили спортсмени клубів кіокушинкай карате. Окрім представників даних вибірок у нашому дослідженні брали участь 5 досвідчених тренерів з кіокушинкай карате, яких ми залучали в якості експертів.

Експериментальне дослідження здійснювалось у три етапи.

Перший етап був спрямований на виявлення структури мотивації спортивної діяльності та ієрархії мотивів у каратистів за методикою “Мотиви занять спортом” А.В.Шаболтас.

Структуру мотивації спортивної діяльності каратистів 17-18 років можна згрупувати у три рівні: високий рівень: мотив досягнення успіху у спорті (14,8 %), мотив фізичного самоствердження (12,9 %), спортивно-пізнавальний мотив (11,7 %); середній рівень: раціонально-вольовий (рекреаційний) мотив (10,7 %), громадянсько-патріотичний мотив (10,5 %), мотив підготовки до професійної діяльності (9,5 %), мотив емоційного задоволення (8,1 %); низький рівень: соціально-емоційний мотив (7,5 %), мотив соціального самоствердження (7,2 %), соціально-моральний мотив (7,1 %).

У каратистів 19-20 років в порівнянні зі спортсменами 17-18 років структура мотивації спортивної діяльності зазнає деяких змін: мотив фізичного самоствердження зменшується на 1,1 % (11,8 %); зростають: мотив досягнення успіху у спорті - на 0,4 % (15,2 %); на 0,1 %: мотив підготовки до професійної діяльності (9,6 %), мотив емоційного задоволення (8,2 %), мотив соціального самоствердження (7,3 %), соціально-емоційний мотив (7,6 %), соціально-моральний мотив (7,2 %), спортивно-пізнавальний мотив (11,8 %), раціонально-вольовий (рекреаційний) мотив (10,8 %); лише громадянсько-патріотичний мотив залишається на тому ж рівні (10,5 %).

Зниження мотиву фізичного самоствердження та стійкість громадянсько-патріотичного мотиву свідчить про сформованість особистісного прагнення каратистів до успіху.

Таким чином, на перших сходинках рангових місць мотивів спортивної діяльності перебувають: мотив досягнення успіху у спорті, мотив фізичного самоствердження, спортивно-пізнавальний мотив, що свідчать про цілеспрямованість каратистів в процесі виступів на татамі.

Другий етап мав на меті виявлення мотивації досягнення у спортсменів за методикою тематичного аперцептивного тесту Х.Хекхаузена. У результаті аналізу оповідань юнаків виокремлено категорії, які характеризують прагнення до успіху та до уникнення невдачі. Відсоткове відношення категорій подане у табл. 1.

Аналізуючи категорії мотивації досягнення, притаманні каратистам 17-18 років і представлені в таблиці 1, надамо розподіл результатів за рівнями: високий рівень: тема невдачі (39,7 %), очікування невдачі (37,7 %), негативний емоційний стан (35,2 %), потреба в досягненні успіху (34,1 %), інструментальна діяльність задля досягнення успіху (31,2 %); середній рівень: тема успіху (30,8 %), потреба уникнення невдачі (29,4 %), позитивний емоційний стан (29,2 %), самокритика (27,4 %), інструментальна діяльність задля уникнення невдачі (24,7 %); низький рівень: очікування успіху (20,5 %), самосхвалення (15,5 %).

Таблиця 1 - Категорії мотивації досягнення у юнаків-каратистів

Категорії мотивації досягнення	Кількість спортсменів, у %
	17-18 років	19-20 років
Потреба в досягненні успіху	34,1	35,8
Потреба уникнення невдачі	29,4	33,8
Інструментальна діяльність задля досягнення успіху	31,2	38,5
Інструментальна діяльність задля уникнення невдачі	24,7	32,8
Очікування успіху	20,5	29,7
Очікування невдачі	37,7	34,2
Самосхвалення	15,5	17,9
Самокритика	27,4	23,1
Позитивний емоційний стан	29,2	37,1
Негативний емоційний стан	35,2	29,1
Тема успіху	30,8	39,5
Тема невдачі	39,7	28,4

Низький рівень прояву категорій мотивації досягнення не дає змогу каратистам 17-18 років досягти успіху на тренуваннях та змаганнях.

Так, потреба в досягненні успіху перевищує потребу в уникненні невдачі на 4,7 % (34,1 %), інструментальна діяльність задля досягнення успіху - інструментальну діяльність задля уникнення невдачі - на 6,5 % (31,2 %), очікування невдачі - очікування успіху - на 17,2 % (37,7 %), самокритика - самосхвалення - на 11,9 % (27,4 %), негативний емоційний стан - позитивний емоційний стан - на 6,0 % (35,2 %), тема невдачі - тему успіху - на 8,9 % (39,7 %).

У каратистів 19-20 років спостерігається процес посилення позитивних й конструктивних тенденцій у системі категорій досягнення і послаблення негативних й деструктивних тенденцій і проявів мотивації досягнення в спортивній діяльності. Хоча треба зазначити, що цей процес йде досить повільно, зі значними коливаннями, що часто призводить до труднощів і зривів на тренуваннях та змаганнях на татамі, кризи та негативного емоційного стану каратистів.

Спостерігається підвищення мотивації досягнення: потреба в досягненні успіху - на 1,7 % (35,8 %), потреба уникнення невдачі - на 4,4 % (33,8 %), інструментальна діяльність задля досягнення успіху - на 7,3 % (38,5 %), інструментальна діяльність задля уникнення невдачі - на 8,1 % (32,8 %), очікування успіху - на 9,2 % (29,7 %), самосхвалення - на 2,4 % (17,9 %), позитивний емоційний стан - на 7,9 % (37,1 %), тема успіху - на 8,7 % (39,5 %); зменшуються: очікування невдачі - на 3,5 % (34,2 %), самокритика - на 4,3 % (23,1 %), негативний емоційний стан - на 6,1 % (29,1 %), тема невдачі - на 11,3 % (28,4 %).

Слід зауважити, що в мотиваційній сфері спортсменів є досить впливовими категорії мотивації досягнення, котрі спрямовані на уникнення невдачі: очікування невдачі, самокритика, негативний емоційний стан, тема невдачі.

Зазначимо, що на перших рангових місцях у двох вікових групах каратистів знаходяться антиномічні категорії мотивації спортивної діяльності: тема невдачі - тема успіху; очікування невдачі - інструментальна діяльність задля досягнення успіху; негативний емоційний стан - позитивний емоційний стан. Це свідчить про складну психологічну природу мотивації досягнення й велику значущість її для каратистів.

Рівні мотивації досягнення у спортсменів досліджувалися за опитувальником “Потреба в досягненні” Ю.М.Орлова та в процесі тренувань й змагань. Також в нашому дослідженні ми використовували експертні оцінки при спостереженні за спортсменами під час тренування.

Було визначено три рівні мотивації досягнення: високий, середній, низький. Каратистам з високим рівнем мотивації досягнення притаманні цілеспрямованість і стійкість щодо перемог на татамі. Середній рівень мотивації досягнення каратистів характеризується наполегливістю, ініціативою у досягненні спортивного результату. У спортсменів з низьким рівнем мотивації досягнення не визначено мету досягнення, вони діють за певними обставинами. В тренувальному та змагальному процесах з віком високий рівень мотивації досягнення підвищується, а середній та низький знижуються. Так, високий рівень у змагальному процесі досягає свого максимуму: у двох вікових групах відповідно становить: 15,7 % - 18,0 %; середній: 59,5 % - 59,0 %; низький: 24,8 % - 23,0 %.

На третьому етапі досліджувалися результати спортивної діяльності каратистів, котрі дають змогу простежити динаміку перемог і поразок у змагальному процесі в групі спортсменів 17-18 років. Як з'ясувалось, тут панує стійка тенденція домінування поразок над перемогами: першість міста - на 12,4 % (36,2 %), Кубок Донбасу - на 10,8 % (22,9 %), чемпіонат України - на 1,2 % (2,5 %) і, лише на чемпіонаті Європи, кількість перемог і поразок зрівнялись (0,6 %). Сумарний показник групи: поразки перевищують перемоги на 24,4 % (62,2 % - 37,8 %), тобто в 1,6 рази.

В групі каратистів 19-20 років виявляється подібна тенденція, але з'являється також і протилежна тенденція, особливо на чемпіонаті Європи. Поразки перевищують перемоги: першість міста - на 12,3 % (35,8 %), Кубок Донбасу - на 10,2 % (22,6 %); на чемпіонаті України кількість перемог зрівнюється з кількістю поразок - 1,9 %, чемпіонат Європи - перемоги перевищують поразки на 0,7 % (1,3 %). Сумарний показник групи: поразки перевищують перемоги на 21,8 % (60,9 % - 39,1 %) - більш, ніж в 1,5 рази.

Слід зазначити, що в групі спортсменів 19-20 років суттєво підвищується майстерність володіння техніками та прийомами кіокушинкай карате, зміцнюється мотиваційна сфера спортсменів.

Представимо послідовність поясів майстерності кіокушинкай карате згідно традиційній японській філософії та сучасній методиці тренувального процесу. В кіокушинкай карате виокремлюють чотири рівні майстерності: перший рівень (низький) - білий, помаранчовий пояси (10 кю - 9 кю); другий рівень (середній) - синій, жовтий пояси (8 кю - 5 кю); третій рівень (високий) - зелений, коричневий пояси (4 кю - 1 кю); четвертий рівень (юданша, майстерності) - чорний пояс (1 дан - 10 дан).

Вивчаючи рівні спортивної кваліфікації каратистів, спостерігаємо розподіл поясів майстерності серед спортсменів 17-18 років, членів клубів кіокушинкай карате. Представимо пояси майстерності згідно з кількістю каратистів, що є їх володарями: 7 кю (14,1 %), 5 кю (12,0 %), 8 кю (11,7 %), 6 кю (11,5 %), 4 кю (11,2 %), 9 кю (10,5 %), 3 кю (10,1 %), 10 кю (9,2 %), 1 кю (4,9 %), 2 кю (4,2 %), 1 дан (0,6 %).

В групі каратистів 19-20 років в порівнянні зі спортсменами 17-18 років зростає кількість каратистів, що мають пояси майстерності: на 0,3 % - 4 кю (11,5 %); на 0,2 % - 6 кю (11,7 %), 5 кю (12,2 %), 2 кю (4,4 %); на 0,1 % - 3 кю (10,2 %), 1 кю (5,0 %), 1 дан (0,7 %); знижуються: на 0,4 % - 10 кю (8,8 %); на 0,3 % - 8 кю (11,4 %), 7 кю (13,8 %); на 0,2 % - 9 кю (10,3 %).

Значна кількість спортсменів середнього рівня кваліфікації (8 кю - 5 кю) пояснюється складністю засвоєння тактико-технічного та бойового арсеналів кіокушинкай карате і водночас слід зазначити, що на цьому рівні відбувається формування певних якостей особистості: завзятості, ініціативи.

Аналізуючи рангові місця спортивної кваліфікації каратистів, спостерігаємо, що перші п'ять рангових місць займають в основному представники середнього рівня кваліфікації, лише п'яте місце в групі спортсменів 17-18 років та четверте місце в групі каратистів 19-20 років посідають представники високого рівня (4 кю). Каратисти високого кваліфікаційного рівня та юданша (майстерності) - 1 кю, 2 кю, 1 дан в обох вікових групах займають останні рангові місця.

Домінування представників середнього рівня майстерності на високих сходинках рангової ієрархії свідчить про те, що в даний період відбувається становлення мотиваційно-потребової сфери каратистів.

Потребу в самоактуалізації каратистів ми виявляли за допомогою методики А.Шострома. В групі спортсменів 17-18 років в констатувальному експерименті категорії самоактуалізації розподілились таким чином: високий рівень: прийняття агресії (57,8 %), спонтанність (50,8 %), контактність (45,3 %); середній рівень: орієнтація у часі (44,7 %), підтримка (40,5 %), пізнавальні потреби (39,1 %), синергія (37,2 %), креативність (36,2 %), уявлення про природу людини (35,1 %); низький рівень: ціннісні орієнтації (34,9 %), гнучкість поведінки (33,4 %), самоприйняття (32,8 %), сенситивність (31,2 %), самоповага (30,9 %).

У каратистів 19-20 років в порівнянні з групою спортсменів 17-18 років в системі категорій самоактуалізації відбуваються деякі зміни: зростають: орієнтація у часі - на 3,2 % (47,2 %), підтримка - на 1,3 % (41,8 %), ціннісні орієнтації - на 1,2 % (36,1 %), гнучкість поведінки - на 2,3 % (35,7 %), сенситивність - на 0,9 % (32,1 %), самоповага - на 1,4 % (32,3 %), самоприйняття - на 2,2 % (35,0 %), уявлення про природу людини - на 1,8 % (36,9 %), синергія - на 1,6 % (38,8 %), контактність - на 2,1 % (47,4 %), пізнавальні потреби - на 2,2 % (41,3 %), креативність - на 2,3 % (38,5 %); знижуються: спонтанність - на 1,7 % (49,1 %), прийняття агресії - на 1,3 % (56,5 %).

В старшій віковій групі підвищується самоактуалізація, зокрема: орієнтація у часі, контактність, підтримка.

Зауважимо, що на першому та другому рангових місцях в обох вікових групах знаходяться відповідно прийняття агресії та спонтанність, що свідчить про своєрідність бойового стилю кіокушинкай карате. На третьому ранговому місці: в групі спортсменів 17-18 років - контактність, а в групі каратистів 19-20 років - орієнтація у часі. На останніх сходинках рангової ієрархії в обох вікових групах домінують категорії: самоприйняття, сенситивність, самоповага.

Таким чином, у дослідженні було виявлено якісно і кількісно низький рівень прояву мотивації досягнення у спортсменів. На підставі цього було зроблено висновок про доцільність створення тренінгу оптимізації мотивації досягнення каратистів.

У третьому розділі - “Засоби розвитку мотивації досягнення у спортивній діяльності юнаків-каратистів” - викладено результати формувального експерименту, впровадження програми оптимізації мотивації досягнення у каратистів, представлено програму мотиваційного тренінгу, накреслено шляхи впровадження отриманих результатів у тренувально-змагальний процес.

На формувальному етапі у нашому дослідженні взяли участь 130 спортсменів 17-20 років. Експериментальні групи: перша група - 17-18 років - 69 каратистів, друга група - 19-20 років - 61 каратист. Експериментальні групи були виділені на основі наявності у каратистів низького та середнього рівнів прояву мотивації досягнення. Контрольні групи складались із 27 спортсменів: перша група - 17-18 років - 13 каратистів, друга група - 19-20 років - 14 каратистів.

Програма оптимізації мотивації досягнення здійснювалась у формі мотиваційного тренінгу.

Мета тренінгу: формування у спортсменів мотивації досягнення успіху, оптимізації уявлення про себе і ставлення до себе, а також розвиток навичок самоаналізу, емоційної і поведінкової саморегуляції, розвиток здатності самопізнання та самовдосконалення. Нами були використані програми тренінгових занять С.С.Занюка, М.Оями, Д.Д.Романовської, Л.Д.Тодоріва, які ми адаптували саме до вибірки спортсменів-каратистів. Тренінгові заняття проводились у шести групах: 17-18 років (три групи, кількісний склад яких 23 каратисти кожна), 19-20 років (четверта, п'ята групи - 20 каратистів в кожній; шоста група - 21 каратист). З кожною групою було проведено 20 занять. Тривалість одного заняття - 2 години. Заняття проводились під час тренувального процесу.

Програма тренінгу складалась з таких частин:

Засвоєння прийомів релаксації. Релаксаційні вправи дозволяють розслабитись, зняти напругу тіла і мозку, знизити нервове напруження, відновити душевну рівновагу, поглибити самопізнання.

Розвиток самоусвідомлення передбачав стимулювання у спортсменів рефлексії, самоспостереження та самоаналізу, постійного діалогу з самим собою. Вправи були спрямовані на самоусвідомлення, самовизначення за допомогою самодіагностики емоційних станів, розвиток здатності до заглибленого самопізнання, формування більш адекватної самооцінки, уявлення про своє “Я”, корекцію особистісних недоліків, пробудження потреби в самовдосконаленні шляхом створення ситуації нового бачення себе та обговорення своїх думок, вражень, почуттів й переживань, які виникають у процесі роботи.

Вироблення здатності до цілепокладання. Розвиток стратегії дій, адекватне розуміння досягнутих результатів своєї діяльності. Вправи допомагають спортсменам актуалізувати свою мрію або мету щодо досягнення успіху в спортивній діяльності. Каратисти вчилися формувати нове ставлення до власної спортивної діяльності (робити її цікавішою і привабливішою), розвивали вміння ставити перед собою життєві цілі та плани, аналізувати їх, враховуючи власні особистісні якості, визначали шляхи їх досягнення.

Бойові вправи складались з чотирьох взаємопов'язаних частин: загальнорозвивальні вправи, робота з холодною зброєю, тамешиварі, “лабіринт сміливості”.

Загальнорозвивальні вправи спрямовані на підвищення загальної фізичної підготовки. Використовувались п'ять типів загальнорозвивальних вправ: розігріваючі, розтягувальні, вправи на підвищення рівноваги, вправи на розвиток сили і витривалості.

Робота з холодною зброєю включала наступні етапи: фехтування зброєю без партнера; захист із зброєю від озброєного; захист без зброї від озброєного; захист, у якому маєш один вид холодної зброї, а суперник озброєний двома видами зброї; захист від метальної зброї. Використовувались такі види зброї: ханбо (палиця), тонфа (палиця з перпендикулярною рукояттю), нунчаку (дві короткі й круглі палиці, з'єднані шнурком або ланцюжком), ніж, сюрикен (металева плоска метальна зброя із гострозаточеними закрайками).

Тамешиварі - розбивання твердих предметів (дошок) різними частинами тіла (руками, ногами). Виконувались одиничні та багаточисельні розбивання.

“Лабіринт сміливості” - підсумкове випробування каратиста, спрямоване на перевірку його фізичних та психічних якостей під час подолання перешкод різної складності за секторами: сили, спритності, рішучості, витривалості, стійкості, ризику, наполегливості, витримки, координації, сміливості, уважності, перемоги.

На заняттях використовувались такі методичні прийоми: бесіди, рольові ігри, групові дискусії, тренінгові вправи, проективне малювання, написання творів з мотиваційної тематики.

Тренінг охоплював стимулювання та розвиток таких психологічних механізмів мотивації досягнення.

Мотиваційне переключення - психологічний механізм формування мотивації (інтересу) до об'єкту шляхом перенесення енергії, позитивної мотивації з чогось важливого і привабливого на об'єкт, до якого ми прагнемо сформувати інтерес (мотивацію).

Мотиваційне зумовлення подається як переключення і фіксація емоцій на новий зміст (предмет).

Мотиваційне зміщення - тривале підкріплення операції, дії (яка була лише засобом задоволення потреби) позитивними емоціями в процесі її задоволення, що приводить до емоційного і мотиваційного зміщення емоцій з потреби на дію.

Сенсоутворення свідчить про те, що мотив ще не сформовано, але існує передумова його розвитку - певне мотиваційне утворення (“знаний мотив”).

Позитивне підкріплення - певні позитивні наслідки виконаної каратистом діяльності (щось позитивне, приємне, що отримує він в результаті виконання ним деяких дій, як от: похвала, позитивна оцінка, гроші), що спонукає його до продовження виконання цієї діяльності в майбутньому.

Самопідкріплення - процес, коли каратист сам себе хвалить, підбадьорює, створює собі ситуацію успіху, винагороджує себе.

Опосередковане підкріплення, тобто спостереження за підкріпленням, яке отримали інші люди.

Імітаційна поведінка - спортсмен навчається більш конструктивним способам поведінки за рахунок наслідування психолога та інших успішних членів групи.

Інтерперсональний вплив - отримання нової інформації за рахунок зворотного зв'язку, що призводить до зміни та розширення образу “Я”.

Ідентифікація - ототожнення каратистом себе з іншим суб'єктом, групою, зразком.

Порівняльний аналіз мотивації спортивної діяльності каратистів в контрольних та експериментальних групах свідчить, що в експериментальних групах стійко та якісно зміцнюються мотиви діяльності: досягнення успіху в спорті, соціально-емоційний, соціально-моральний, громадянсько-патріотичний, підготовки до професійної діяльності (за винятком мотиву самоствердження).

Позитивна тенденція спостерігається в категоріях мотивації досягнення каратистів. Суттєвим є той факт, що в експериментальних групах простежується посилення категорій мотивації, пов'язаних з досягненням успіху: потреба в досягненні успіху, інструментальна діяльність задля досягнення успіху, очікування успіху, самосхвалення та послаблення категорій мотивації уникнення невдачі: очікування невдачі, самокритика, негативний емоційний стан, тема невдачі.

В експериментальних групах постійно зростає високий рівень мотивації досягнення: в змагальному процесі він стає максимальним (40,5 %). Так, в експериментальній групі каратистів 19-20 років в порівнянні з контрольними групами спортсменів 17-18 і 19-20 років високий рівень мотивації досягнення зростає відповідно в 2,3 і 2 рази.

З віком суттєво зростає рівень спортивної кваліфікації та покращується якість виступів каратистів на відповідальних змаганнях (Кубок Донбасу, чемпіонат України, чемпіонат Європи).

За результатами формувального експерименту виявлено значущі кореляційні зв'язки за К.Пірсоном на рівні (Р<0,01) між мотивацією досягнення та рівнем спортивної кваліфікації юнаків 17-18 і 19-20 років в категоріях: “Потреба в досягненні успіху”: 10 кю (r = 0,304; r = 0,317); 1 дан (r = 0,712; r = 0,729); “Очікування невдачі”: 10 кю (r = - 0,589; r = - 0,458); 1 дан (r = - 0,564; r = - 0,269). Між мотивацією досягнення та результатами спортивних змагань в категоріях: “Потреба в досягненні успіху”: перемоги (r = 0,737; r = 0,745); поразки (r = 0,619; r = 0,623); “Очікування невдачі”: перемоги (r = 0,659; r = 0,671); поразки (r = - 0,544; r = - 0,552). Між рівнем спортивної кваліфікації та результатами спортивних змагань: 10 кю: перемоги (r = 0,315; r = 0,327); поразки (r = - 0,249; r = - 0,244); 1 дан: перемоги (r = 0,697; r = 0,715); поразки (r = 0,617; r = 0,609).

Було виявлено статистично значущі відмінності між показниками мотивації досягнення за методикою Х.Хекхаузена у респондентів контрольної та експериментальної груп після формувального експерименту за критерієм Ст'юдента. Найбільш вагомі зрушення мали місце у таких категоріях, як: потреба в досягненні успіху (t-кр. = 2,57) та очікування невдачі (t-кр. = 2,49); потреба уникнення невдачі (t-кр. = 2,52) та очікування невдачі (t-кр. = 2,38).

Отже, можна стверджувати, що мотиваційний тренінг дає змогу переорієнтувати каратистів з низьким рівнем мотивації досягнення з прагнення уникати невдачі на прагнення досягати успіху в спортивній діяльності.

Позитивні зміни в експериментальній групі дають підставу стверджувати, що проведений мотиваційний тренінг сприяє розвиткові самоактуалізації каратистів: орієнтації у часі, підтримки, ціннісних орієнтацій, гнучкості поведінки, сенситивності, самоповаги, самоприйняття, уявлення про природу людини, синергії, константності, пізнавальних потреб, креативності. Також зміцнюються мотиви спортивної діяльності, посилюються категорії мотивації, пов'язані з досягненням успіху, зростає високий рівень мотивації досягнення та спортивної кваліфікації, збільшується кількість перемог каратистів на престижних змаганнях.

Загалом одержані результати дають підставу стверджувати, що проведений мотиваційний тренінг є досить ефективним щодо оптимізації мотивації спортивних досягнень у юнаків-каратистів.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове практичне вирішення наукової проблеми мотивації спортивних досягнень, що виявилось у доповненні і уточненні сутності понять “мотивація досягнення”, “змагальність”, виокремленні категорій мотивації досягнення та самоактуалізації; встановленні рівнів мотивації досягнення, спортивної кваліфікації каратистів, результатів спортивних змагань. Розроблено та апробовано програму тренінгу, спрямованого на розвиток мотивації досягнення у юнаків-каратистів.

Проведений теоретико-методологічний аналіз сутності та особливостей мотивації досягнення в спортивній діяльності, розвитку й закономірностей регуляції та саморегуляції життєдіяльності каратистів дозволяє стверджувати, що мотивація досягнення успіху та уникнення невдачі обумовлена як зовнішніми (соціальними і матеріальними) - міжособистісними взаєминами у спортивному колективі, винагородами, проживанням, харчуванням, так і внутрішніми умовами - мотивами, потребами, емоціями, переживаннями, інтелектом, спрямованістю каратистів на якісну, досконалу та ефективну спортивну діяльність.

Встановлено основні мотиви спортивної діяльності каратистів, ними є: досягнення успіху у спорті, мотив фізичного самоствердження, спортивно-пізнавальний, раціонально-вольовий (рекреаційний), громадянсько-патріотичний мотиви.

Показано, що упродовж юнацького віку ключовими категоріями мотивації досягнення є: тема успіху (успіх, що стимулює спортивну діяльність), очікування невдачі (невпевненість у досягненні поставленої мети), інструментальна діяльність задля досягнення успіху (конкретні дії, спрямовані на розв'язання певних задач без допомоги інших на шляху досягнення мети), негативний емоційний стан (негативні емоції, спричинені поразкою і неможливістю продовжувати діяльність), позитивний емоційний стан (позитивні емоції, що налаштовують на оволодіння завданнями, досягнення та успіх). Все зазначене свідчить про складність взаємовпливів між структурними компонентами мотивації досягнення.

Виокремлено високий, середній та низький рівні мотивації досягнення каратистів. При цьому встановлено, що досліджувані з низьким рівнем мотивації досягнення, як правило, свій успіх у спортивній діяльності приписують певним обставинам. Водночас у досліджуваних з високим рівнем мотивації досягнення домінує спрямованість на конкретні та вагомі перемоги на татамі, що свідчить про особистісне прагнення до успіху.

Виявлено, що з віком суттєво підвищується рівень кваліфікації та кількість перемог каратистів, особливо на престижних змаганнях (Кубок Донбасу, чемпіонат України, чемпіонат Європи) завдяки саме психологічним особливостям їх мотивації.

Дослідження системи категорій самоактуалізації дало змогу визначити структуру та виокремити ключові категорії самоактуалізації: прийняття агресії, спонтанність, контактність, орієнтація у часі, підтримка, пізнавальні потреби. Підвищення рівня самоактуалізації каратистів відбувається завдяки застосуванню спортсменами тренінгової програми.

Показано, що застосування спеціальної тренінгової програми планомірного розвитку мотивації досягнення в спортивній діяльності дає змогу суттєво підвищити спортивні результати. Використані в програмі активні засоби (рольові ігри; проективне малювання, написання творів з мотиваційної тематики; вправи, спрямовані на розвиток когнітивного компоненту мотивації, внутрішньої мотивації, мотивації досягнення, саморозвитку та соціальної ідентифікації; релаксаційні вправи; бойові вправи: загальнорозвивальні, з холодною зброєю, тамешиварі, “лабіринт сміливості”) сприяли розвиткові мотиваційно-потребової сфери юнаків-каратистів, формуванню у них свідомості та самосвідомості.

Проведений формувальний експеримент дає підстави констатувати наявність високих кореляційних зв'язків між показниками мотивації досягнення та результатами спортивних змагань й рівнем спортивної кваліфікації; між рівнем спортивної кваліфікації та результатами спортивних змагань каратистів.

Перспектива дослідження - вивчення особливостей мотивації спортивних досягнень у змагальному процесі в різних вікових періодах підготовки спортсменів стилю кіокушинкай карате та високопрофесійного тренерського складу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Статті, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України:

2. Осика К. С. Розвиток вольових якостей у спортсменів-каратистів / К. С. Осика // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія “Психологія”. - Харків : ХНПУ, 2005. - Вип. 14. - С. 149-152.

3. Осика К. С. Вольові якості як компонент творчості в процесі підготовки спортсменів-каратистів / К. С. Осика // Науковий Часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12 “Психологія” : зб. наук. праць. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - № 6 (30), ч. 2. - С. 86-92.

4. Осика К. С. Психологічні засоби розвитку вольових якостей спортсменів-каратистів / К. С. Осика // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VІІІ, вип. 3. - С. 229-234.

5. Осика К. С. Психологічні умови розвитку вольових якостей спортсменів-каратистів / К. С. Осика // Науковий Часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12 “Психологія” : зб. наук. праць. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - № 10 (34). - С. 251-255.

6. Осика К. С. Проблема мотивації досягнення спортсменів у сучасних психологічних дослідженнях / К. С. Осика // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія “Психологія”. - Харків : ХНПУ, 2006. - Вип.19. - С. 91-98.

7. Осика К. С. Психологічні особливості мотивації досягнення у спортсменів-каратистів / К. С. Осика // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VІІІ, ч. 8. - С. 192-197.

8. Осика К. С. Психологічні особливості динаміки мотивації досягнення у спортивній діяльності / К. С. Осика // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія “Психологія”. - Харків : ХНПУ, 2007. - Вип. 22. - С. 122-129.

9. Осика К. С. Методологічні засади мотивації спортивних досягнень юнаків / К. С. Осика // Актуальні проблеми психології / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Главник, 2008. - Т. Х, вип. 4. - С. 125-130.

10. Статті, опубліковані у збірках матеріалів наукових конференцій:

11. Осика К. С. Вольові якості як компонент самотворення особистості спортсмена-каратиста / Костянтин Осика // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні : зб. матеріалів Другої міжнар. наук.-практ. конф., 6-8 жовт. 2005 р. - Дрогобич : Коло, 2005. - С. 203-210.

...