Релігійна віра як чинник протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 159.923: 616.89 - 008.441.44: 241- 057.87

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

РЕЛІГІЙНА ВІРА ЯК ЧИННИК ПРОТИДІЇ СУЇЦИДАЛЬНИМ ТЕНДЕНЦІЯМ У СЕРЕДОВИЩІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Олійник Алла Вікторівна

Івано-Франківськ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри загальної та експериментальної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри психології; кандидат психологічних наук Онищенко Галина Іванівна, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії психологічного консультування та психотерапії.

Захист відбудеться 25 вересня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий 21 серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Паркулаб



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Самогубство є однією з найбільш болісних проблем сьогодення. Щорічно у світі здійснюється близько мільйона самогубств і приблизно у десять разів більше суїцидальних спроб. Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності - приблизно 22,5 самогубств на 100000 населення (за офіційними даними МОЗ України станом на 2009 р.). Велику стурбованість викликає зростання кількості суїцидів серед молоді. Максимум суїцидальних спроб припадає на 16 - 24 рр. - вік особистісного та професійного самовизначення, «студентський» вік (який за віковою періодизацією охоплює межі 17-18 - 35-40 рр.). Самогубство є другою у кількісному вимірі причиною смерті молодих людей, а якщо врахувати суїциди, замасковані під інші види насильницької смерті, то вірогідно й першою.

Некрофільні тенденції сучасного світу, падіння рівня зацікавленості духовними цінностями (глобальна криза духовності), моральний занепад суспільства, відсутність чітких перспектив життя призводять до зростання чисельності людей різного віку, особливо молодих, охоплених почуттям абсурдності існування та духовної порожнечі. Це безпосередньо пов'язано із загальним неблагополучним станом психічного здоров'я нації і спричиняє постійне зростання прямих і непрямих суспільних витрат на саморуйнівну поведінку громадян та еквівалентні їй форми.

Помітне зростання кількості самогубств та суїцидальних спроб у сучасному світі зумовило поглиблене вивчення цієї проблеми у різних країнах, пошук ефективних засобів психопрофілактики та психокорекції аутодеструктивності. Феномен суїциду все більше стає предметом серйозних наукових розробок представників низки суміжних наук - філософії, психології, психіатрії, соціології, етнографії, антропології, культурології, біології та ін. Але, як свідчить статистика, кількість аутодеструктивних дій у світі продовжує зростати, причому серед різних категорій населення.

Цілковито позбавити суспільство від цього жахливого явища неможливо, враховуючи всю сукупність чинників, які його спричиняють, але з метою запобігання суїцидальним діям необхідно шукати найбільш ефективні шляхи гармонізації душевного стану людини, прищеплювати їй життєствердні антисуїцидальні диспозиції.

Як свідчить статистика та наукові дослідження, потужним антидеструктивним, антисуїцидальним потенціалом володіють високі гуманістично-релігійні духовно-моральні цінності, релігійна віра, які ефективно сприяють стабілізації й гармонізації психіки індивіда, позбавляють мук переживання екзистенційного абсурду, надають високого сенсу людському існуванню. Тому поглиблений аналіз теоретичних студій та емпіричних досліджень проблеми впливу релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі студентської молоді (вік, на який за статистичними даними припадає максимум суїцидальних дій) дозволить зробити вагомі наукові висновки щодо психопрофілактики самогубств. Водночас цей аспект проблеми протидії суїцидальним тенденціям недостатньо досліджений.

Таким чином, актуальність дослідження психологічних аспектів антисуїцидального впливу релігійної віри обумовлена:

недостатньою практичною ефективністю наукових досліджень феномену суїциду за критерієм зниження показників його розповсюдженості;

необхідністю знаходження дієвих засобів духовної протидії суїцидальності, піднесення цінності людського життя, особливо у середовищі молоді;

недостатньою психотехнічною розробленістю особливостей впливу релігійної віри на суїцидальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з виконанням державної програми «Здоров'я нації» (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.02 р., № 14), Європейської декларації з охорони психічного здоров'я, що була прийнята на Європейській конференції ВООЗ на рівні міністрів охорони здоров'я у Гельсінкі (Фінляндія, 12-15 січня 2005 р.; ЕUR/04/5047810/6 від 14 січня 2005 р., № 52670) за участю посадовців Міністерства охорони здоров'я України; воно є продовженням науково-дослідної роботи кафедр загальної та експериментальної і соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Причини і профілактика суїцидів серед студентської молоді», що виконувалася на замовлення і фінансувалася МОН України (керівник - доктор психологічних наук, професор В.П. Москалець). Дослідження також є складовою частиною фундаментальної науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Наукові проблеми розбудови держави», в контексті якої проводяться розробки кафедри загальної та експериментальної психології, а саме: «Духовні цінності українського народу: джерела, сучасний стан, формування» (№ 0197, держреєстрація 013273).

Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні та емпіричному встановленні зв'язків релігійної віри з суїцидальністю у психології студентської молоді, розширенні науково-методичної бази психопрофілактики та психокорекції суїцидальних тенденцій.

Об'єкт дослідження - релігійна віра як антисуїцидальний чинник.

Предмет дослідження - психологічні особливості антисуїцидального впливу релігійної віри на свідомість і поведінку студентської молоді.

Основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукові погляди на проблему впливу релігійної віри на суїцидальність суб'єкта (особи та групи).

2. Емпірично дослідити наявність зв'язків між релігійною вірою та суїцидальністю у психології студентської молоді.

3. Обґрунтувати особливості впливу релігійної віри в аспекті її протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентства.

4. Експериментально перевірити практичну ефективність використання антисуїцидального потенціалу релігійної віри у психопрофілактиці аутодеструктивності.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали:

1) основні принципи вітчизняної психологічної науки (детермінізму, єдності психіки та поведінки, розвитку психіки), відповідні теоретичні положення, визначені Л.С.Виготським, З.С.Карпенко, Г.С.Костюком, О.М.Леонтьєвим, С.Д.Максименком, С.Л.Рубінштейном, М.В.Савчиним, В.О.Татенком, Т.М.Титаренко, О.М.Ткаченком, А.В.Фурманом про природу особистості;

2) положення, пов'язані з трактуванням феномену суїциду в межах поняття аутодеструктивної поведінки (З.Фройд, К.Меннінгер, В.Штекель, С.Шпільрейн та ін.);

3) різноманітні концепції суїциду:

залежності суїциду від біогенетичних чинників (Р.В.Ващенко, В.А.Розанов, В.В.Сулицький та ін.);

тлумачення абсурдності існування у філософії екзистенціалізму (А.Камю, С.К'єркегор, М.Хайдеггер, Л.Шестов, К.Ясперс та ін.);

- соціологічна теорія самогубства Е.Дюркгайма;

- трактування суїциду як наслідку соціально-психологічної дезадаптації особистості (А.Г.Амбрумова, Л.І.Постовалова, А.М.Понизовський, В.А.Тихоненко та ін.);

4) концептуальне осмислення особливостей антисуїцидального впливу релігії, релігійної віри, загалом:

соціологія релігії Е.Дюркгайма (тлумачення релігії як могутньої інтегрувальної суспільство антисуїцидальної сили);

трактування релігійної віри як «вершини свідомості» - віри у високий сенс людського існування у концепції В.Джемса;

логотерапія В.Франкла, концепції Е.Фромма, представників гуманістичної психології (Г.Олпорта, К.Роджерса та ін.) щодо потужності антидеструктивного, антисуїцидального потенціалу віри в Бога, гуманістичних релігій;

- тлумачення життєдайності релігійних смислів існування в російській релігійній філософії (М.О.Бердяєв, Ф.М.Достоєвський, Л.М.Толстой, С.Л.Франк та ін.).

психологія релігії В.П.Москальця (трактування релігійної віри як надпотужного антисуїцидального чинника).

Суттєве значення для концептуального осмислення та організації емпіричного дослідження мали також наукові праці Р.М.Грановської, М.В.Миколайського, Г.І.Онищенко, Г.Я.Пілягіної, О.І.Предко, В.В.Рибалки, О.В.Тимченко, О.В.Тімченка, Л.М.Юрьєвої та ін.

Методи дослідження. У процесі теоретичного та емпіричного вивчення проблеми використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз наукової літератури; комплексний, гіпотетико-дедуктивний та порівняльний методи; систематизація та узагальнення отриманої інформації; класифікація;

б) емпіричні: спостереження, бесіда, діагностичні методи (особистісні опитувальники);

в) математичної статистики: параметричні та непараметричні критерії розрізнення; експериментальні матеріали, отримані під час дослідження, піддавалися статистичній обробці за допомогою спеціалізованого пакету прикладних програм для психологічних досліджень SPSS 13.0.

У ході розв'язання поставлених завдань використовувалися методики: СМДО Л.Собчик (стандартизований метод дослідження особистості); методика диференціальної діагностики депресивних станів Зунге (адаптація Т.І.Балашової), опитувальник Б.Любан-Плоцца (для визначення ризику суїциду), опитувальник Н.Пезешкіана (для діагностики осіб із суїцидальними тенденціями), авторська анкета для виявлення взаємозв'язку релігійної віри з суїцидальними тенденціями в середовищі студентської молоді.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в розширенні уявлень щодо психопрофілактики суїцидальних тенденцій у середовищі студентської молоді.

Вперше: релігійний віра аутодеструктивність психопрофілактика

на основі детального аналізу наукових підходів до проблеми впливу релігійної віри на суїцидальність суб'єкта (особи та групи) теоретично обґрунтовано та експериментально доведено антисуїцидальний вплив віри в Бога на свідомість і поведінку сучасного українського студентства;

емпірично виявлено загальний гармонізуючий вплив віри в Бога на психіку студентської молоді;

обґрунтовано психологічні особливості антисуїцидального впливу релігійної віри на свідомість і поведінку студентства, які полягають: у життєствердному релігійному розв'язанні основної людської проблеми - скінченності земного існування, трактуванні життя як найвищої цінності й самогубства як зазіхання на найцінніше; життєдайності релігійного тлумачення сенсу людських страждань, хибності вузькоегоїстичного утилітарно-меркантильного способу життя; орієнтації на високодуховні екзистенційні смисли;

розроблено та експериментально апробовано анкету для виявлення впливу релігійної віри в контексті її протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді.

Набули подальшого розвитку: розуміння природи аутодеструктивності особистості; уявлення про ефективні засоби психопрофілактики суїцидальних тенденцій у середовищі студентської молоді.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та експериментальному підтвердженні антисуїцидального впливу релігійної віри на ціннісно-смислову та мотиваційно-поведінкову сфери студентської молоді. Отримані результати дослідження можуть бути використані в діяльності психологічної служби ВНЗ при розробці рекомендацій та плануванні програм, спрямованих на психопрофілактику та психокорекцію аутодеструктивних тенденцій у молодіжному середовищі. Апробована авторська анкета для діагностики релігійної віри і наявності суїцидальних тенденцій респондентів може знайти ефективне застосування при вивченні відповідної проблематики, оскільки переважна частина наявних у психодіагностиці опитувальників для визначення суїцидального ризику не враховує фактор релігійності індивіда.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистим внеском автора у розв'язання проблеми психопрофілактики саморуйнівних тенденцій студентської молоді з використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри.

У статті «Релігійна віра як антисуїцидальний чинник», написаній у співавторстві з В.П. Москальцем, особистий внесок здобувача полягає в проведенні та інтерпретації результатів психодіагностичного дослідження та формувального експерименту.

Впровадження у практику. Матеріали дослідження використовуються у розвивально-виховній роботі з курсантами Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, Національної Академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, студентами Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, курсантами та студентами Національного університету цивільного захисту України, слухачами Академії управління МВС з метою психопрофілактики суїцидальних тенденцій.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та результати дослідження розглядалися та обговорювалися на засіданнях та наукових семінарах кафедри загальної та експериментальної психології, звітно-наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2005-2010 рр.), І та ІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні» (Івано-Франківськ, 2000; Дрогобич, 2005), VІІ Всеукраїнській конференції секції системної сімейної психотерапії УСП «Психологічна та психотерапевтична допомога сім'ям» (Київ, 2007), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Кам'янець-Подільський, 2010), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні аспекти національної безпеки: організована злочинність» (Львів, 2010).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 5 статтях (4 одноосібних) у фахових наукових журналах, збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків на 25 сторінках, списку використаних джерел. Основний зміст містить 187 сторінок. Список використаних джерел налічує 254 найменування (у тому числі 40 іноземних авторів). Ілюстративний матеріал у тексті дисертації подано у 18 таблицях на 16 сторінках та в 6 рисунках на 6 сторінках; в додатках - у 6 таблицях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, основні завдання дослідження, методи їх вирішення, наукову новизну та практичну значущість роботи. Висвітлено апробацію та впровадження здобутих результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретичне обґрунтування проблеми антисуїцидального впливу релігійної віри» - здійснено детальний теоретичний аналіз наукових поглядів на проблему самогубства, впливу релігії, релігійної віри на суїцидальність суб'єкта (особи та групи).

Ми трактуємо суїцид як навмисне знищення власного життя, самогубство. Це усвідомлений акт укорочення собі віку під впливом психотравмуючих факторів, за яких життя як найвища цінність втрачає для суб'єкта сенс.

Загальноприйнятим у науці став термін «суїцидальна поведінка», який дозволяє описати широке коло явищ суїцидального характеру - суїцидальні тенденції, суїцидальні дії, етап постсуїцидальної кризи.

Пошук ефективних засобів психопрофілактики і психокорекції суїцидальних тенденцій, особливо у середовищі молоді студентського віку (у якому реєструється максимум суїцидальних спроб), вимагає комплексного підходу до вивчення проблеми самогубства: досліджуються його загальнопсихологічні, соціально-психологічні, психопатологічні, соціальні, нейробіохімічні, геокосмічні аспекти. Адже суїцид є трагічним вчинком, який визначають психологічні, біохімічні, природні, соціальні, світоглядні, космічні чинники. Представники різних шкіл та напрямків суїцидології розробляють концепції суїциду залежно від гіпотетичного надання пріоритету якомусь із них.

Представники медико-біологічного підходу (Е. Esquirol, 1838; Ф. Пінель, 1889; П.Г. Розанов, 1881) пов'язували самогубство виключно з душевною патологією. Але у ХІХ - І чверті ХХ ст. з'явилися вчені (С.С. Корсаков, Н.І.Баженов та ін.), які поставили під сумнів психічну неповноцінність суїцидентів і заклали основи трактування самогубства як автентично-індивідуального вчинку, що здійснюється психічно здоровими людьми.

Активно ведуться дослідження нейробіохімічного базису суїцидальної поведінки (Р.В. Ващенко, В.А. Розанов, В.В. Сулицький та ін.), що уможливлює превентивне виявлення осіб, схильних до суїциду, та їх госпіталізацію.

Представники психоаналітичної школи (З.Фройд, В.Штекель, С.Шпільрейн, К.Меннінгер) суїцидальні тенденції індивідів пов'язують із дією несвідомих механізмів психіки.

А.Адлер схильність індивіда до саморуйнування пояснював його прагненням підкорити собі оточуючих, компенсувати свою природну неповноцінність; К.Юнг - несвідомим прагненням індивіда до духовного переродження. З точки зору К.Хорні, до самогубства призводить страх існування людини в суспільстві, який, трансформуючись у базисну тривогу, досягає рівня нестерпності; Г.Саллівен суїцидальні тенденції індивіда виводив із внутрішнього неспокою, особистісної тривоги, які є наслідком його низької самооцінки, невідповідності його прагнень і можливостей, відсутності належного рівня адаптації. Р.Мей причину суїцидальності особистості вбачав у тривозі, що є результатом зустрічі в її свідомості буття з небуттям, яка породжує «парадокс свободи та реального існування людини».

Психотерапевти когнітивної школи пов'язували суїцидальні тенденції особистості з ригідністю, негнучкістю її мислення: якщо суб'єкт із такими особливостями мисленнєвих процесів «зациклився» на висновку про жахливість життя, то він неминуче вважатиме альтернативою йому тільки смерть.

В.Франкл вважав самогубство поразкою перед життям і наголошував, що індивід стає на шлях саморуйнування тоді, коли більше боїться життя, ніж смерті.

На думку відомого суїцидолога Е. Шнейдмана, поштовхом до суїциду є нестерпний душевний біль суб'єкта - психалгія, соціально-психологічна причина якої - неможливість задоволення основних його потреб.

А.Г. Амбрумова, В.А.Тихоненко трактують суїцид як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту.

Представники екзистенційної філософії (А.Камю, С.К'єркегор, М.Хайдеггер, К.Ясперс та ін.) основним джерелом суїцидальності вважають виразне усвідомлення індивідом абсурдності життя, його трагізму, зумовленого болісними екзистенційними переживаннями внаслідок усвідомлення фатальної приреченості земного існування людини на смерть, а відтак - марності усіх життєвих досягнень і зусиль.

Е. Дюркгайм зростання рівня суїцидальної активності індивідів пов'язував з аномією суспільства, втратою значущості для його членів моральних, правових та інших соціальних норм внаслідок радикальної невідповідності між офіційним проголошенням пріоритету моралі та верховенства права та фактичним беззаконням й аморальністю в реальних взаєминах.

Узагальнення наведених тлумачень феномену самогубства дає підстави для висновку: суїцид є одним із варіантів відповіді на кризу існування. Зростання рівня суїцидальності індивідів у суспільстві корелює з падінням рівня їх зацікавленості духовно-моральними цінностями. Бурхливий та всеохоплюючий процес меркантилізації та раціоналізації суспільства, духовний вакуум, надмірний індивідуалізм, тотальне відчуження індивідів один від одного та від своєї духовної сутності є сприятливим ґрунтом для культивування аутодеструктивності.

Чинником протидії суїцидальним тенденціям, який створює щодо них духовний імунітет, запас антисуїцидальної міцності особистості, є віра в Бога, у сакральні гуманістично-релігійні духовно-моральні цінності. Релігійна віра, яка орієнтує на життєдайні смисли існування, ефективно протидіє формуванню сприятливих щодо суїцидальності станів - екзистенційної тривоги та відчаю, фрустрації, вселяючи надію на вічне життя, - є потужним чинником здорової психіки, життєвої наснаги, натхнення, радості буття. Жодна наука з її незаперечними фактами і неспростовними законами на сьогоднішній день не спроможна звільнити людину від мук суперечливого невтішного існування, не володіє таким могутнім життєдайним потенціалом, як релігійна віра.

Е. Дюркгайм вважає релігію потужною інтегрувальною щодо суспільства, особи та групи антисуїцидальною силою, В. Джемс - «вершиною» свідомості, яка надає високого сенсу людському існуванню, дає надію і шанс на щасливе, сповнене Істиною, Добром і Красою безсмертне життя, Г. Олпорт - ефективним інтегратором психіки людини, що вселяє душевний спокій та гармонію, оптимістичне сподівання на майбутнє. На значущість антисуїцидального, внутрішньо гармонізуючого психіку індивіда потенціалу гуманістичних релігій, заснованих на істинно гуманістичних принципах духовної свободи, братерства та любові і незалежних від суспільних пріоритетів, вказував Е. Фромм. Взірцем ефективної психотерапії засобами релігії є логотерапія В. Франкла, яка вчить розглядати життєві негаразди як шлях до зцілення, зберігаючи віру навіть у найважчі періоди відчаю

Ф. Достоєвський, Л.Толстой, М. Бердяєв, С. Франк віру в Бога, активне прилучення особистості до християнських духовно-моральних цінностей вважали єдиним справді дієвим засобом протидії суїцидальним настроям.

Психологічно обґрунтовує протидію релігійної віри суїцидальним тенденціям В. Москалець: будучи надійним психологічним захистом людини від деструктивного невротично-депресивного впливу усвідомлення неминучості смерті, віра в Бога рятує людей від мук переживання екзистенційної абсурдності, має надзвичайно високу психотерапевтичну та психопрофілактичну цінність загалом, і щодо суїцидальності зокрема.

Віру в Бога, у божественні цінності Всесвіту та Вічності В.В. Рибалка відносить до чинників, що створюють особливий імунітет, запас протисуїцидної міцності особистості, сприяють розвитку гармонійної особистості.

У результаті теоретичного аналізу проблеми і узагальнення наукових аргументів доведено: ставлення особистості до самогубства значною мірою залежить від змісту її екзистенційних (смисло-життєвих) ціннісних орієнтацій та емоційно-вольових налаштувань, зокрема, що віра в Бога є потужним чинником протидії суїцидальним тенденціям у її психіці та поведінці.

Релігія, як основний складник культури, закладає її світоглядні і ціннісні основи, як суспільна сила, вона впливає на вчинки людей не лише віруючих, але й невіруючих. У багатьох країнах світу релігійно-культуральні традиції, пов'язані зі ставленням до явища самогубства, відіграють величезну роль у регуляції рівня суїцидальної активності індивідів. Відтак, як свідчать статистичні дані, антисуїцидальні релігійно-культуральні імперативи і табу завжди ефективно протидіяли і протидіють самознищенню: у країнах із неприпустимим релігійним ставленням до феномену самогубства рівень суїцидальної активності істотно нижчий порівняно з тими, релігія яких не трактує суїцид як абсолютне зло.

Християнство, яке є базовим віросповіданням у традиційній українській культурі, категорично засуджує суїцид як брутальне посягання на святість людського життя, що належить Богу (трактуючи його як один із найтяжчих гріхів, зраду Всевишньому), наголошує на хибності проголошеної ринковим суспільством системи цінностей та ідеалів, натомість зорієнтовуючи на прийняття й дотримання абсолютно життєдайних високих гуманістичних духовно-моральних цінностей.

За час існування людства є чимало свідчень того, що віра в Бога є могутньою антисуїцидальною перепоною: завжди і всюди, де царювало зневір'я, відсутність віри в Бога і в потойбічне життя, гріховне свавілля людини, де надавалась перевага матеріальному над духовним, було поширеним самогубство. Такі прикмети були притаманні язичництву, таким є XVIII ст., наш час нехтування високими гуманістично-релігійними духовно-моральними цінностями й орієнтаціями.

Емпіричне доведення антисуїцидальної протидії релігійної віри у середовищі сучасної української студентської молоді на основі детального теоретичного обґрунтування проблеми сприятиме розширенню наукових уявлень щодо можливостей психопрофілактики і психокорекції суїцидальних тенденцій.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження впливу релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі студентської молоді» - представлено методологічні засади, методичний інструментарій та характеристику вибірки емпіричного фрагменту дослідження, кількісно-якісний аналіз емпіричних даних про вплив релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі сучасної української студентської молоді.

Виведені геніальними письменниками Ф.Достоєвським і Л.Толстим, видатними філософами М.Бердяєвим, А.Камю, С.К'єркегором, М.Хайдеггером, М.Шеллером, Л.Шестовим, К.Ясперсом, соціологом Е.Дюркгаймом, психологами В.Джемсом, В.Москальцем, В.Франклом, Е.Фроммом та ін. особливості впливу релігії та релігійної віри на суїцидальність суб'єкта (особи та групи) були покладені в основу дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, що мотивувалось особливою актуальністю проблеми суїцидів серед правоохоронців України. Ще однією додатковою великою групою досліджуваних була студентська молодь Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Всього дослідженням було охоплено 496 осіб (296 курсантів та 200 студентів).

Основні труднощі у проведенні опитування полягали в тому, що серед курсантів спостерігалася тенденція подати себе у більш благополучному світлі, зумовлена боязню власної невідповідності нормативній моделі правоохоронця.

У результаті емпіричного дослідження проблеми доведено відсутність зв'язків релігійної віри сучасного українського студентства із суїцидальністю та станами, сприятливими щодо її формування:

серед курсантів та студентів, які ідентифікували себе як віруючих, осіб із вираженими суїцидальними тенденціями виявлено не було; але за окремими шкалами, які корелюють із суїцидальністю, - депресивності, розчарованості, наявності антивітальних переживань, почуття провини і ін., і серед них було виявлено певний відсоток осіб (депресивність - у 4,68%, розчарованість - у 27,39%, антивітальні переживання - в 3,34%, почуття провини - в 14,03 % віруючих респондентів);

серед невіруючих суїцидальні тенденції виявлено в 36,17% курсантів і студентів.

Емпірично доведено:

- ставлення сучасної української студентської молоді до самогубства значною мірою залежить від наявності у неї релігійної віри, змісту її екзистенційних (смисло-життєвих) ціннісних орієнтацій;

- віра в Бога сучасного студентства є вагомим чинником його антисуїцидальних налаштувань (табл. 1).

Таблиця 1 - Показники ставлення до суїциду віруючої та невіруючої студентської молоді

Ставлення до самогубства	Віруючі ( %)	Невіруючі (%)
Негативне	73,27	29,79
Позитивне	2,45	12,77
Індиферентне	6,24	8,51
Не виявлено ставлення	18,04	48,93
Всього	100%	100%

Емпірично встановлено:

відсутність кореляції релігійної віри сучасних українських курсантів і студентів із депресивністю, сприятливої щодо формування суїцидальних тенденцій: депресивні стани виявлено в 4,68% віруючих і в 48,93% невіруючих респондентів;

релігійна віра не корелює з негативним ставленням до життя, яке пов'язане з суїцидальністю: позитивне ставлення до власного життя виявлено в 73,27% віруючих та в 44,7% невіруючих; яскраво виражене негативне - у 3,34% віруючих і в 36,17% курсантів та студентів, які ідентифікували себе як невіруючих;

невіруюча молодь сприймає власне майбутнє як більш насичене проблемами: із песимізмом - 36,17%, зі страхом - 6,38%, з байдужістю - 12,77%, з тривогою - 14,89%, із впевненістю та оптимізмом - 29,79%, тоді як віруючі - з песимізмом - 4,68%, зі страхом - 7,46%, з байдужістю - 9,8%, з тривогою - 16,48%, із впевненістю та оптимізмом - 48,66%;

чітко окреслені життєві смисли (що не корелює із суїцидальністю) виявлено у 73,72% віруючих й 42,71% невіруючих курсантів та студентів - віруюча студентська молодь вважає життя унікально важливим, наповненим високим сенсом;

як віруючі (за винятком 5,35%), так і невіруючі курсанти та студенти здебільшого зорієнтовані на матеріальні життєві цінності;

віруюча у Бога студентська молодь менш піддатлива до розчарувань, наявність яких корелює із суїцидальністю: серед віруючих курсантів та студентів не розчаровані у жодній сфері життя - 72,61%, у середовищі невіруючих - 4,26%; особи з групи суїцидального ризику (усі з них - невіруючі) розчаровані водночас у кількох життєвих сферах;

серед невіруючих курсантів і студентів виявлено вищий рівень прояву почуття провини - в 29,79% (тоді як серед віруючих - у 14,03%), імпульсивності - в 48,94% (у вибірці віруючих - у 16,26%).

Емпіричне дослідження впливу релігійної віри на суїцидальність студентської молоді дозволяє стверджувати: віра в Бога сучасних українських курсантів і студентів протидіє формуванню у їх середовищі суїцидальних тенденцій, є ефективним чинником їх антисуїцидального налаштування.

У третьому розділі - «Психолого-педагогічні засоби релігійної протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді» - обґрунтовано практичну ефективність, психокорекційний ефект використання життєдайного потенціалу релігійної віри у навчально-виховній роботі з молоддю, запропоновано орієнтовну схему індивідуальної психопрофілактичної бесіди зі студентством із використанням цього потенціалу.

У результаті теоретико-методологічного і кількісно-якісного аналізу, експериментальної роботи з теми дослідження доведено: ефективність психокорекції суїцидонебезпечних станів, психопрофілактики суїцидальних тенденцій у середовищі сучасної української студентської молоді з використанням антисуїцидального потенціалу віри в Бога; превентивно-профілактична робота з антисуїцидальної протидії засобами релігійної віри повинна носити системний та комплексний характер та ґрунтуватися на:

життєствердному релігійному трактуванні життя як найвищої цінності і ставленні до самогубства як до брутального зазіхання на найцінніший дар Божий;

оптимістичному розв'язанні релігією основної людської проблеми - скінченності земного існування, що є не тільки джерелом болісних переживань людини, але й стимулом до гідної своєї божественної місії самореалізації;

релігійному тлумаченні хибності вузькоегоїстичного, утилітарно-меркантильного способу життя, сприятливого щодо формування аутодеструктивності, та орієнтації на високодуховні екзистенційні смисли;

життєдайності релігійного обґрунтування сенсу людських страждань;

її могутньому катарсичному ефекті;

сприянні віри в Бога почуванню душевної гармонії, життєвої наснаги, радості буття, що протидіє формуванню у психіці сприятливих щодо суїцидальності невротично-депресивних деструкцій (рис.1).

Рис. 1. Антисуїцидальний потенціал релігійної віри у корекційно-профілактичній роботі зі студентською молоддю

У ході дослідження розроблено й апробовано у формувальному експерименті:

- орієнтовну схему індивідуальної психопрофілактичної бесіди зі студентством із використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри, що передбачає відхід від ототожнення проблем матеріально-побутового характеру з абсолютним сенсом життя, розширення системи потенційних життєвих смислів, актуалізацію власного духовного потенціалу у розв'язанні життєвої кризи, оптимістичне бачення латентного релігійного смислу найнестерпніших людських страждань (табл. 2);

Таблиця 2 - Орієнтовна схема психопрофілактичної бесіди з використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри

№	Структура бесіди	Зміст
1	Налагодження емпатійного контакту	Уважне емпатійне вислуховування аутодеструктанта, доброзичливе, щире прагнення зрозуміти, сприяння саморозкриттю.
2.	З'ясування детермінант антивітального налаштування	Тактовне з'ясування причин зниження для нього цінності життя.
3.	Усвідомлене об'єктивне сприймання життєвої ситуації	1.Сприяння адекватному баченню життєвої реальності з усвідомленням усіх її як негативних, так і позитивних аспектів, відхід від самоцентрованості, абсолютизації життєвої проблеми, кризи. 2.Поступове підведення до розуміння цінності будь-якого життєвого досвіду.
4.	Визнання страждання (кризи, проблеми) як духовного випробування	Визнання страждання як життєво важливого випробування, можливо, покладеного Богом, що має глибинний духовний смисл - шлях до духовного зростання. Вселити почування самоцінності, унікальності, неповторності (ефективним буде використання елементів логотерапії В.Франкла).
5.	Актуалізація духовного потенціалу, вітальних ресурсів	1. Спонукання до відкриття у собі й актуалізації духовного потенціалу: виходу за межі виключно біологічних та соціально-психологічних засад існування. 2. Підведення до сприймання життя як абсолютної духовної цінності, себе - суб'єктом життєтворчості (вплинути на ціннісно-смислову сферу шляхом піднесення цінності життя, особистої самоцінності). 3. Актуалізація збережених вітальних ресурсів (орієнтація на сімейно-родинні цінності, дружні, творчі задатки) з обов'язковим врахуванням індивідуальних особливостей, життєвої ситуації пресуїцидента, детермінант його антивітальності.
6.	Конструктивна зміна особистісної спрямованості	Допомогти збагнути власну життєву спроможність до змін. 2. Усвідомлення осмисленої, невипадкової, незавершеної власної духовної екзистенції (з обов'язковим врахуванням індивідуально-психологічних особливостей, насамперед диспозицій пресуїцидента). 3. Підвести до розуміння переваги духовно-морального способу життя (орієнтації на доброчинність, гуманістичні смисли існування). 4.Спільне формулювання, вироблення конструктивної життєвої позиції, орієнтації на майбутнє.
7.	Закріплення налаштування на вітально-конструктивну трансформацію життєвих реалій суб'єкта	Засвоєння основних принципів та механізмів позитивного мислення і формування здатності оперувати ними з використанням гуманістично-релігійних духовно-моральних цінностей

програму групової профілактично-корекційної роботи «Використання антисуїцидального потенціалу релігійної віри у психопрофілактиці аутодеструктивності та формуванні життєствердної позиції студентської молоді», яка включає систему бесід і тренінгових вправ, зорієнтовану на усвідомлення високої цінності життя, особистісної самоцінності, формування ставлення до самогубства як до зазіхання на найвищу цінність, психологічну корекцію дезадаптивних особистісних установок на основі активного когнітивного та емоційного включення у процес пошуку та прийняття життєствердного розв'язання актуальних проблем;

- програму інформативно-просвітницького спецкурсу «Гуманістично-релігійні духовно-моральні цінності як чинник протидії суїцидальності», який спрямований на розширення знань студентів про детермінанти, глибинні чинники формування суїцидальності, ресурси допомоги (суїцидологічні служби, телефони довіри), популяризацію релігійного способу життя, трансцендентних гуманістично-релігійних духовно-моральних цінностей як запобіжних у боротьбі із саморуйнівними настроями, розвиток екзистенційного імунітету молоді щодо суїциду і передбачає цілеспрямоване читання й аналіз із профілактично-корекційною, психолого-педагогічною метою творів («бібліорецептур») Ф.Достоєвського, М.Бердяєва, Л.Толстого та ін.

Експериментально встановлено і теоретично обґрунтовано: використання антисуїцидального потенціалу віри в Бога у психолого-педагогічній, профілактично-корекційній роботі зі студентською молоддю сприяє корекції сприятливої щодо формування суїцидальних тенденцій антивітальності (відсоток осіб з антивітальними переживаннями внаслідок експериментального впливу знизився з 42,86% до 9,52%, p?0,01); зменшенню рівня розчарованості (відсоток розчарованих віруючих знизився з 54,55% до 18,18%, p?0,05, невіруючих - із 90% до 40%, p?0,01); антисуїцидальному налаштуванню (в експериментальній групі досліджуваних частка антисуїцидально налаштованого віруючого студентства зросла із 45,45% до 81,82%, невіруючого - з 30% до 70%, p?0,01); гармонізації емоційного стану; формуванню більш позитивно-оптимістичного ставлення до власного життя та майбутнього, особистісної самоцінності; орієнтації на автентично-духовне осмислення життя, перспективне цілепокладання; зростанню доброзичливості та довіри у взаєминах з оточенням.

Отримані результати дослідження аж ніяк не є підставою для твердження, що релігійна віра є абсолютною панацеєю від серйозних розчарувань, екзистенційних депресивних переживань, суїцидальності (ці психологічні стани - результат складної взаємодії багатьох факторів, серед яких і ендогенні, що спричиняють різноманітні розлади емоційної сфери особистості). Але якщо віра в Бога все-таки рятує людину від цинічного прийняття екзистенційного абсурду, світоглядних потрясінь, зневір'я, фрустрації життєвих перспектив, то це є вагомою підставою для констатації її високої психопрофілактичної та психотерапевтичної цінності у протидії аутодеструктивності.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове розв'язання проблеми впливу релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі студентської молоді. Розкрито процес розробки та експериментальної апробації діагностичного інструментарію для виявлення релігійної віри і наявності суїцидальних тенденцій респондентів. Висвітлено зміст і методику впровадження програми корекційно-профілактичної роботи зі студентством із використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри.

1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми дозволив встановити:

- релігійна віра, релігійний світогляд чинить потужний вплив на свідомість і поведінку людини і є одним із найважливіших регуляторів її ставлення до самогубства;

- віра в Бога, зорієнтовуючи на життєствердні смисли існування, протидіє суїцидальним тенденціям, формуванню сприятливих щодо суїцидальності станів у психіці сучасної української студентської молоді;

- релігійна віра послаблює почування екзистенційної тривоги, зорієнтовує молодь на сповнене оптимізмом майбутнє, що сприяє виробленню дієвого антисуїцидального імунітету;

- гуманістичний потенціал віри в Бога здійснює загальногармонізуючий вплив на психіку і є чинником життєвої наснаги, натхнення, радості буття, що суперечить формуванню суїцидальних тенденцій;

- використання життєдайного потенціалу релігійної віри у психолого-педагогічній, корекційно-профілактичній роботі зі студентами сприяє гармонізації їх міжособистісних взаємин, протидіє формуванню сприятливої щодо суїцидальності ворожості і деструктивності;

- необхідність запровадження у навчально-виховний процес закладів освіти ІІІ -ІV рівнів акредитації програм, які:

а) формують і розвивають декларовані релігією антисуїцидальні високодуховні гуманістичні смисли існування, що протидіють агресивності, жорстокості та відчуженості у диспозиціях та взаєминах суб'єктів;

б) інформують про діяльність деструктивних культів, тоталітарних сект, об'єднань і груп, які пропагують аутодеструктивну ідеологію (що сприяє суїцидальності).

2. Розроблено й апробовано авторську анкету на виявлення взаємозв'язку релігійної віри з суїцидальними тенденціями у середовищі студентської молоді, яка може застосовуватися при вивченні відповідної проблематики, оскільки переважна більшість наявних у психодіагностиці опитувальників для визначення суїцидального ризику не враховує фактор релігійності респондентів.

3. Розроблено та експериментально верифіковано орієнтовну схему індивідуальної психопрофілактичної бесіди зі студентською молоддю з аутодеструктивними тенденціями, програму групової профілактично-корекційної роботи «Використання антисуїцидального потенціалу релігійної віри у психопрофілактиці аутодеструктивності та формуванні життєствердної позиції студентської молоді» та інформативно-просвітницького спецкурсу «Гуманістично-релігійні духовно-моральні цінності як чинник протидії суїцидальності» з використанням антисуїцидального потенціалу віри в Бога.

4. Превентивно-профілактична робота зі студентською молоддю передбачає конструктивну зміну її дезадаптивних особистісних установок на основі активного когнітивного та емоційного включення у процес пошуку та прийняття життєствердного вирішення актуальних проблем і ґрунтується на:

формуванні ставлення до життя як найвищої цінності, до самогубства - як його брутального нищення;

- усвідомленні абсолютизації психотравматичного досвіду, проминальних прагматичних життєвих цінностей;

- актуалізації внутрішньоособистісних ресурсів, ієрархізації духовних цінностей, посередництвом яких людина відкривається Абсолюту;

- усвідомленні самоцінності, унікальності, незавершеності і невипадковості власного життєвого покликання;

- формуванні та закріпленні здатності до вітально-конструктивного осмислення життєвих реалій з використанням гуманістично-релігійних духовно-моральних цінностей.

5. З теоретико-експериментального дослідження випливають такі рекомендації:

інформувати студентство про детермінанти виникнення суїцидальних тенденцій, релігійне трактування суїциду, діяльність телефонів довіри, кризових та реабілітаційних центрів;

під час планування та проведення навчально-виховного процесу в освітніх закладах усіх рівнів конструктивно співпрацювати з церквою, духовенством та віруючими, активно використовувати життєдайний потенціал віри в Бога у протидії поширенню суїцидальних тенденцій у молодіжному середовищі;

активізувати діалог із представниками ЗМІ, професіоналами у сфері суїцидології з метою взаємних консультацій та обговорення безпечних шляхів повідомлення відомостей про самогубство, прищеплення та популяризації серед молоді високих гуманістично-релігійних духовно-моральних цінностей, ефективного використання вітальних ресурсів релігійної віри у протидії суїцидальності, можливостей громадського контролю за діяльністю деструктивних культів, об'єднань, які пропагують аутодеструктивну ідеологію. Потребують подальшого вивчення:

глибинно-психологічні антисуїцидальні механізми впливу віри в Бога, сповіді, молитви та інших духовних практик у протидії суїцидальності;

з практичного боку важливим завданням є створення при навчальних закладах спеціалізованих центрів, у тому числі тренінгових, які в разі прогнозованого ризику суїцидальності учнівської та студентської молоді будуть враховувати наявність у неї релігійної віри, використовувати її життєдайний потенціал під час організації психопрофілактичної і психокорекційної роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Олійник А.В. Проблема самогубства як наслідок духовного занепаду суспільства / А.В.Олійник // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. академіка С.Д.Максименка]. - К., 2008. - Т. Х. - Ч.4. - С. 400 - 409.

2. Олійник А.В. Релігійна віра як фактор протидії суїцидальним тенденціям особистості / А.В.Олійник // Зб. наук. праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. - Вип.13. - Ч.1. - С.226 - 236.

3. Москалець В.П. Релігійна віра як антисуїцидальний чинник / В.П. Москалець, А.В. Олійник // Практична психологія та соціальна робота: [наук.-практ. освітньо-метод. журнал]. - 2009. - № 2. - С. 71 - 80.

4. Олійник А.В. Життєдайність релігійної віри у розв'язанні проблеми абсурдності людського існування / А.В. Олійник // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. академіка С.Д.Максименка]. - К., 2009. - Т. ХІ. - Ч 4. - С. 319 - 328.

5. Олійник А.В. Особливості використання життєдайного потенціалу релігійної віри у системі психопрофілактики суїцидальних тенденцій у психіці індивідів / А.В.Олійник // Проблеми сучасної психології: [зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка, Л.А.Онуфрієвої].- Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - Вип.9. - С. 155 - 164.



АНОТАЦІЯ

Олійник А.В. Релігійна віра як чинник протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2010.

У дисертації розглянуто вплив релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі студентської молоді. Трактування релігією життя як абсолютної цінності, хибності проголошених суспільством цінностей, життєствердне тлумачення нею сенсу людських страждань, оптимістичність релігійного розв'язання основної людської проблеми - життєвої скінченності чинить могутній антисуїцидальний вплив на свідомість і поведінку сучасного студентства.

У результаті теоретико-методологічного аналізу проблеми, доступних статистичних даних про рівень суїцидальної активності індивідів у різних країнах світу з різним віросповіданням доведено: релігійна віра, релігійний світогляд є ефективними регуляторами ставлення людини до самогубства.

Розроблено і апробовано: авторську анкету для діагностики релігійної віри і наявності суїцидальних тенденцій; програму групової профілактично-корекційної роботи зі студентством; орієнтовну схему індивідуальної психопрофілактичної бесіди з потенційним суїцидентом із використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри.

Ключові слова: релігійна віра, самогубство, суїцидальні тенденції, студентська молодь, цінності, антисуїцидальний потенціал релігійної віри, психопрофілактика і психокорекція.



АННОТАЦИЯ

Олейник А.В. Религиозная вера как фактор противодействия суицидальным тенденциям в среде студенческой молодежи. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2010.

В диссертации рассмотрено влияние религиозной веры на суицидальные тенденции в среде студенческой молодежи. Толкование религией жизни как абсолютной ценности, ошибочности провозглашенных обществом ценностей, жизнеутверждающее объяснение ею смысла страданий человека, оптимистичность религиозного разрешения главной человеческой проблемы - конечности жизни оказывает мощное антисуицидальное воздействие на сознание и поведение современной студенческой молодежи. Религиозная интерпретация мира выступает как одно из средств овладения им, помогающих осмысливанию окружающей действительности.

Достижения религии в психотерапевтической сфере особенно значительны. В отличие от рационального подхода к жизни, искренняя вера в Бога противодействует формированию экзистенциальной тревоги и отчаяния, подавляет депрессию и меланхолию, вселяет душевную гармонию и радость существования, оптимистическую надежду на будущее, помогает человеку увидеть новые значимые цели в своем внутреннем мире.

В результате теоретико-методологического анализа проблемы, доступной статистической информации об уровне суицидальности в разных странах мира с различным вероисповедованием доказано: религиозная вера, религиозное мировоззрение мощно влияет на сознание человека, являясь важным регулятором его отношения к самоубийству. Религия есть универсальным, объединяющим людей духовным явлением и неприкосновенность жизни есть главной общечеловеческой духовной ценностью в толковании мировых религий.

Разработаны и апробированы: авторская анкета для диагностики религиозной веры и наличия суицидальных тенденций; программа групповой коррекционно-профилактической работы со студенчеством; ориентировочная схема индивидуальной психопрофилактической беседы с потенциальным суицидентом с использованием антисуицидального потенциала религиозной веры.

Экспериментально доказана необходимость целенаправленного внедрения в среду современной студенческой молодежи специальных психолого-педагогических программ, направленных на формирование отношения к жизни как к наивысшей человеческой ценности и отношения к самоубийству как к посягательству на высшую ценность, декларированные религией гуманистические смыслы существования, профилактику и коррекцию агрессии, жестокости, межличностной вражды.

Религиозное обучение и воспитание, ориентация на трансцендентные гуманистические жизнеутверждающие смыслы существования, культивирование духовности будет способствовать формированию жизнестойкой антисуицидальной позиции студенческой молодежи.

Подчеркивается необходимость объединения усилий средств массовой информации, образовательных учреждений всех уровней, общественности, духовенства и верующих с целью противодействия суицидальности, используя целительный потенциал веры в Бога; пристального внимания к деятельности деструктивных культов, тоталитарных сект, объединений и групп, пропагандирующих антиаутодеструктивную идеологию.

Ключевые слова: религиозная вера, самоубийство, суицидальные тенденции, студенческая молодежь, ценности, антисуицидальный потенциал религиозной веры, психопрофилактика и психокоррекция.



SUMMARY

Oliynyk A.V. Religion as the factor of counteraction the suicide tendencies of the students. Manuscript. - Dissertation of the candidate's scientific degree on the speciality - 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - Vasyl Stefanuk Precarpathian national university. Ї Ivano-Frankivsk, 2010.

The influence of religion on suicide tendencies of the students is examined in the work. Religious perception of human's life as absolute value, mistaking proclaimed society's values, hers explanation of person's sufferings has affirming the life; successful solution of the main human's problem - mortality has powerful anti-suicide influence. As result of scientific analysis the problem of suicide, peculiarities of self-consciousness of autodestructive person has been made author's question-naire for diagnostics risk of suicide (it contains religious of respondent, this is important for psycho-prophylaxis of suicide tendencies).

...