Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ПОТЕНЦІАЛУ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

ОСОБИСТОСТІ

САДОВА МИРОСЛАВА АНАТОЛІЇВНА

Луцьк - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, кафедра загальної та соціальної психології, МОН України, м. Одеса

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Подшивалкіна Валентина Іванівна,

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

завідувач кафедри загальної та соціальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

член Національної спілки журналістів України

Фурман Анатолій Васильович,

Тернопільський національний економічний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи

кандидат психологічних наук, доцент

Хомик Володимир Степанович,

Волинський національний університет імені Лесі Українки,

доцент кафедри загальної та соціальної психології

Захист відбудеться 11 червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.05 Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Потапова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30а.

Автореферат розісланий "07" травня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Малімон Л.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливими умовами повноцінного розвитку людини є її усвідомлене прагнення до максимально повного розкриття та реалізації власних потенційних можливостей, здатність самостійно визначати свій життєвий шлях і досягати поставлених цілей. Водночас, теорія особистісного росту й саморозвитку, заснована на тезах про позитивну природу людини, цінність кожної особистості, може розглядатися як моральний ідеал, необхідний сучасному українському суспільству у складних умовах його демократичного становлення.

Особливо чутливою до суспільних змін та відкритою до самозмін є молодь. Цей віковий період пов'язаний не тільки з одержанням професійних знань, формуванням професійних умінь і навичок, але й характеризується розвитком особистісної зрілості, усвідомленням себе як суб'єкта життєдіяльності, намаганням реалізувати себе у різних сферах. Процес особистісного та професійного самовизначення є непростим, оскільки, з одного боку, існування в соціальному середовищі висуває вимоги до адаптації особистості в суспільстві, а з іншого - амореалізація тісно пов'язана з унікальністю та неповторністю людини.

У гуманістичній психології проблема самореалізації займає одне з чільних місць у працях А. Адлера, А. Маслоу, А. Ангяла, Дж. Бюдженталя, К. Гольдштейна, Р. Мея, К. Роджерса, Е. Фромма, С.Р. Альдерфера та інших дослідників, які трактують самореалізацію (самоактуалізацію) як уроджену властивість людини.

В радянській та українській психології самореалізація розглядається у контексті розвитку особистості через: роль діяльності у розвитку особистості (О.Г. Асмолов, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, В.В. Рубцов, Д.Й. Фельдштейн та ін.); характер становлення і розвитку людини як особистості (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, В.Г. Асеєв, О.Г. Асмолов, Л.І. Божович, А.В. Брушлінський, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв та ін.); можливості саморегуляції, саморозвитку, самореалізації особистості у відповідній сфері життєдіяльності (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, В.П. Зінченко, О.О. Конопкін, Л.О. Коростильова, Д.О. Леонтьєв, В.І. Слободчиков, В.В. Столін та ін.).

Особливості самореалізації та умови прояву і реалізації потенційних можливостей людини представлені у працях українських науковців Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, В.Г. Панка, В.А. Роменця, П. Підласистого, М.І. Пірен, Л. Фрідмана і М. Гарунова, Т.М. Титаренко та ін. Самореалізація окремих професійних груп аналізується у наукових дослідженнях Л.В. Мови, О.М. Мірошниченко; ґендерні та вікові відмінності самореалізації висвітлені у працях Т. П. Вівчарик, В.А. Гупаловської; О.М. Мірошниченко, В.В. Зарицької та ін.

Водночас, незважаючи на різносторонні теоретичні підходи та напрями емпіричного вивчення самореалізації особистості, малодослідженим залишається питання визначення психологічних складових та типологічних особливостей потенціалу самореалізації, що зумовлює актуальність заявленої проблеми та вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова «Соціально-психологічний та культурно-історичний потенціал особистості» (державний реєстраційний номер 0107U007980). Тема затверджена вченою радою Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (протокол № 2, 26.10.2007) та узгоджена Міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 28.04.2009 р.).

Об'єкт дослідження - потенціал самореалізації особистості.

Предмет дослідження - психологічні складові потенціалу самореалізації особистості.

Мета дослідження - теоретично та емпірично обґрунтувати структуру потенціалу самореалізації особистості.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз наукової літератури з проблеми самореалізації особистості.

2. Визначити та обґрунтувати психологічні складові потенціалу самореалізації особистості.

3. Виявити типологічні особливості потенціалу самореалізації особистості.

4. Дослідити психологічні особливості осіб з різним типом потенціалу самореалізації.

З метою реалізації завдань дослідження, забезпечення вірогідності його результатів використано комплекс методів: теоретичні (узагальнення та систематизація наукових джерел з проблеми дослідження); емпіричні (спостереження, бесіда, контент-аналіз, діагностичні методики: «Самоактуалізаційний тест» Е. Шострома, «Мотиваційні здібності: свідомі мотиви» Ю. Куля, «Тест гумористичних фраз» О.Г. Шмельова, 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла, «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана, «Вихід з важких життєвих ситуацій» Р.С. Нємова); математичної статистики (частотний, факторний, кластерний, дисперсійний, дискримінантний аналізи; критерій Фішера, критерій Колмогорова-Смирнова). Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми SPSS 13.0 for Windows.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі Первомайського інституту Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки. Вибірку дослідження склали студенти спеціальностей «Менеджмент організацій» та «Психологія» (n=412).

Наукова новизна дослідження:

-уточнено поняття потенціалу самореалізації особистості як динамічного інтегративного утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини, її здатності до оволодіння та продуктивного здійснення різних видів діяльності;

-вперше емпірично обґрунтовано структуру потенціалу самореалізації особистості, у яку входять такі психологічні складові: модальність активності, спрямованість особистості, соціальне включення;

-вперше розроблена та емпірично обґрунтована типологія потенціалу самореалізації особистості, яка включає чотири типи: потенціал екзистенційної самореалізації, соціальний потенціал самореалізації, потенціал активного та пасивного саморозвитку;

-встановлено психологічні особливості осіб з різним типом потенціалу самореалізації.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись психологами шкіл, вчителями та викладачами вишів для активізації процесу саморозвитку учнів та студентів, формування їх прагнення до максимальної реалізації потенційних задатків і здібностей. Матеріали дослідження були використані автором для розробок навчальних і робочих програм з дисциплін «Психологія самореалізації», «Профорієнтація та профвідбір», «Психодіагностика», «Психологія праці».

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) (акт впровадження № 01-812 від 25.02.2010 р.), Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (довідка № 06.08-01-290 від 23.02.2010 р.), Первомайської філії медичного коледжу «МОНАДА» (довідка № 84/к від 16.11.2009 р.).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена всебічним теоретичним аналізом проблеми, використанням надійних та валідних методів, адекватних меті й завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародному науковому форумі «Другі Коломінські читання» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини» (Донецьк, 2008); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Биографический метод в современном гуманитарном знании» (Одеса, 2008); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень в психології» (Київ, 2008); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (Одеса, 2009); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Вызовы эпохи в аспекте психологической и психотерапевтической науки и практики» (Казань, 2009); Першій Всеросійській науково-практичній конференції «Психология психических состояний: теория и практика» (Казань, 2008); Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Студентська наука: проблеми і перспективи ХХІ століття» (Кіровоград, 2003, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності» (Дніпропетровськ, 2008); конференції молодих науковців «Теоретичні та практичні проблеми розвитку та реалізації потенціалу особистості» (Одеса, 2008, 2009); обласній студентській науково-практичній конференції «Студентська наука як інтегруючий чинник у вищому навчальному закладі» (Кіровоград, 2004); Міжвузівській науково-практичній конференції «Генезис, діагностика та розвиток особистості як цілісного системного утворення в онтогенетичній розгортці» (Первомайськ, 2008, 2009); засіданнях секції психологів в Одеському Будинку вчених (Одеса, 2009) та кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (2007-2009 рр.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, з них 1 - навчально-методичний посібник, 6 статей опубліковано у виданнях, що належать до переліку, затвердженому ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний зміст дисертації становить 198 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 161 сторінці. Ілюстрований матеріал подано у 22 таблицях та 19 малюнках. Список використаних джерел налічує 240 найменувань, з них - 30 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, аргументовано вибір теми дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні передумови дослідження самореалізації особистості» - розкрито передумови дослідження означеної проблеми, здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми в працях вітчизняних та зарубіжних науковців; висвітлено наукові позиції вивчення феномену самореалізації особистості; розглянуто теоретичні підходи щодо психологічних складових потенціалу самореалізації.

Логіка наукових фактів загальної психології та їх концептуального осмислення й узагальнення закономірно висуває проблему вивчення особистості як суб'єкта діяльності (Ж.П. Вірна, Н.Ю. Волянюк, З.С.Карпенко, В.Д. Потапова, В.О. Татенко та ін.). Одним з найсуттєвіших проявів суб'єктності людини є її самореалізація, завдяки якій відбувається максимальне розкриття в людині її активних діяльних сил та індивідуально своєрідного творчого потенціалу.

Аналіз основних підходів до розуміння поняття самореалізації особистості у зарубіжній та вітчизняній психології показав, що самореалізація особистості є важливою міждисциплінарною, багатоаспектною, комплексною проблемою в системі наук про людину, що дає змогу значно розширити потенційні можливості суб'єкта за рахунок власних зусиль, переконань, ціннісних орієнтацій, мотивів. Шляхи експериментального вивчення самореалізації особистості знаходимо у дослідженнях К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, А.В. Брушлинського, Е.В. Галажинського, Л.О. Коростильової, Д.О. Леонтьєва, І.П. Манохи, Б.Д. Паригіна, С.Р. Рубінштейна та ін.

Теоретичний аналіз проблеми включає аспекти структурно-функціонального і динамічного вивчення самореалізації в описі змісту, рівнів та форм самореалізації (Є.В. Галажинський, Л.О. Коростильова, Д.О. Леонтьєв та ін.) та вивчення детермінації самореалізації через логіку регулюючої ролі свідомості та діяльності (Л.С. Виготський, Є.П. Ільїн, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.). Огляд основних уявлень про самореалізацію особистості в психологічних теоріях (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фром, В. Франкл та ін.) доповнює методологічні підстави інтерпретації цього психологічного феномену та актуалізує його розуміння як збалансованого особистісного потенціалу у розкритті генетичних, індивідних та соціальних аспектів життєздійснення.

Наукова інтерпретація феномену самореалізації зосереджена у його визначенні як процесу реалізації людини в житті і повсякденній діяльності за допомогою власних зусиль і співтворчості з іншими людьми. Отже, самореалізація пов'язана із самоздійсненням людини, де чітко простежується її взаємозв'язок із розкриттям сутнісних сил людини. Конкретизація такого визначення відображена у наукових доробках сучасних психологів, де самореалізація розглядається як свідомий цілеспрямований процес розкриття й упредметнення сутнісних сил особистості в її різноманітній практичній діяльності (Г.С. Костюк, В.Г. Панок, В.І.Подшивалкіна, В.А. Роменець, Т.М. Титаренко та ін.); властивість суспільно активної та гармонійно розвиненої особистості (Г.О. Балл, Т.В. Говорун, С.Д. Максименко, О.Б. Орлов, М.І. Пірен, В.С. Хомик, А.В. Фурман та ін.).

З огляду на наукові здобутки психологів простежується закономірність виділення психологічних складових потенціалу самореалізації особистості, зокрема через вивчення особливостей самооцінки і зовнішньої оцінки (К. Роджерс), рис особистості (Г. Оллпорт), особливостей мотиваційно-потребної сфери (А. Маслоу), цілепокладання (Ю.М. Швалб), ідентичності (Е. Еріксон), бар'єрів та копінг-стратегій (Л.О. Коростильова), життєвої позиції (В.І. Подшивалкіна); системи ставлень (В.М. М`ясищев).

Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми самореалізації виступив основою розробки програми емпіричного дослідження психологічних складових потенціалу самореалізації особистості.

У другому розділі - «Організація та методи дослідження психологічних складових потенціалу самореалізації особистості» - опрацьовано теоретико-методологічні принципи та засоби дослідження проблеми; презентовано експериментально-діагностичну програму емпіричної верифікації структури потенціалу самореалізації особистості; визначено вибірку дослідження та основні діагностичні прийоми.

У запропонованій програмі фіксації, аналізу й оцінки психологічних складових потенціалу самореалізації особистості чітко реалізовано структурний підхід до інтерпретації теоретичних та емпіричних даних.

Зокрема, на основі психологічних доробок виділено такі складові потенціалу самореалізації особистості: 1) модальність активності, яка включає внутрішні процесуальні характеристики реалізації потенційних можливостей особистості; 2) спрямованість особистості, що визначає цільові, мотиваційні характеристики потенціалу самореалізації особистості; 3) соціальне включення, яке вміщує характеристики соціальної нормативності та соціально-рольового статусу людини.

На тлі теоретичного аналізу досліджень психологів гуманістичного напряму (К. Альдерфер, А. Маслоу, К. Роджерс) виокремлено три головні типи самореалізації особистості: 1 - самореалізація, спрямована на власне буття; 2 - самореалізація, спрямована на міжособистісні відносини; 3 - самореалізація, спрямована на власне зростання (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Типи потенціалу самореалізації особистості

Основними принципами виділення психологічних складових та типів потенціалу самореалізації особистості є: принцип системності, принцип вивчення людини в її прогресивному розвитку як особистості, принцип нестійкої динамічної рівноваги, принцип активності, принцип подолання психологічних бар'єрів розвитку, принцип цільової детермінації. Їх зміст конкретизує визначення потенціалу самореалізації особистості як динамічного інтегративного утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини та її здатності до оволодіння й продуктивного здійснення різних видів діяльності.

Організація емпіричного дослідження психологічних складових потенціалу самореалізації особистості включала 3 етапи, які реалізовувалися протягом 2007-2009 років: 1 етап (2007-2008 рр.) - обґрунтування проблеми й розробка інструментарію дослідження; 2 етап (2008 р.) - проведення емпіричного дослідження; 3 етап (2008-2009 рр.) - інтерпретація отриманих результатів.

Реалізація запропонованої емпіричної програми дала змогу виявити типологічні особливості потенціалу самореалізації особистості та дослідити індивідуально-психологічні особливості осіб з різним типом потенціалу самореалізації.

У третьому розділі - «Емпіричне обґрунтування структури потенціалу самореалізації особистості» - узагальнено показники самореалізації студентів; емпірично досліджено структуру та типологічні особливості потенціалу самореалізації; визначено його вікові та ґендерні характеристики, а також особливості самореалізації залежно від профілю професійного становлення; виявлено особливості пізнавальної сфери осіб з різними типами потенціалу самореалізації.

Охарактеризовано особливості самореалізації, особистісних рис, мотиваційної та ціннісної сфер досліджуваних студентів. Виявлено високі показники самореалізації за шкалами самоповаги, синергії, кар'єрного росту, статевих стосунків, екстравертивного спілкування, пізнання навколишнього світу, домінування мотиву досягнення; показники нижче середнього за шкалами ціннісних орієнтацій, гнучкості поведінки, контактності, агресії самопізнання, страху відповідальності та сенситивного спілкування. Аналіз гендерних особливостей демонструє значущі розбіжності за шкалами E - «підпорядкованість - домінантність» (відповідно 91,1% у чоловіків та 67,9% у жінок) та I - «черствість - чутливість» (відповідно 53,3% та 71,7%). Показано, що у осіб старшої вікової групи (20-23 роки) краще виражена самореалізація за характеристикою гнучкості поведінки (відповідно 59,6% та 31,4%) та цій віковій групі притаманний більший розвиток пізнавальних потреб (відповідно 40,4% та 13,7%). Узагальнений аналіз отриманих результатів демонструє їх узгодженість та високу достовірність, а також те, що вони можуть виступати основою для подальшого дослідження потенціалу самореалізації особистості.

З метою виділення та обґрунтування психологічних складових потенціалу самореалізації особистості проведено факторний аналіз результатів дослідження, який дав змогу виділити три головні фактори, що разом пояснюють 33% сумарної дисперсії. Аналіз змісту показників, що увійшли до кожного із факторів з абсолютною вагою більше 0,40, підтвердив запропоновану теоретичну структуру потенціалу самореалізації. Кожна з психологічних складових розкрита за змістом шкал залежно від їх факторної ваги. психологічний потенціал самореалізація особистість

Перший фактор «модальність активності» (12% сумарної дисперсії) містить сім індикаторів "Самоактуалізаційного тесту" Е. Шострома: сензитивність до себе (0,86), контактність (0,76), спонтанність (0,72), прийняття агресії (0,71), самоповага (0,66), самоприйняття (0,59), гнучкість поведінки (0,59), які розкривають процесуальність самореалізації особистості у поєднанні зовнішньої соціальної та внутрішньої рефлексивної активності.

Другий фактор «соціальне включення» (10,6% сумарної дисперсії) охоплює дев`ять характеристик: стратегічність досягнення мети (0,71), домінування мотиву досягнення (0,69), I - «емоційна чутливість» (0,68), сенситивне спілкування (0,62), Q1- «радикалізм» (0,60), альтруїстична влада (0,57), Q3 - «високий самоконтроль» (0,57), інтегративне спілкування (0,56), MD - «адекватність самооцінки» (0,54), що характеризують сутність соціальних взаємин, комунікативних зв'язків та особистісних рис, які спрямовані на адаптацію особистості до умов соціального оточення.

Третій фактор «спрямованість особистості» (10,3% сумарної дисперсії) містить шість індикаторів: сімейні негаразди (0,65), соціальні проблеми (0,64), естетична сенситивність (0,59), страх перед відповідальністю (0,59), O - «впевненість у собі» (-0,56), H - «боязкість» (-0,72), що визначають особливості соціальної спрямованості особистості.

Загальний масив отриманих результатів дослідження був підданий кластерному аналізу, на основі якого виділено чотири типи потенціалу самореалізації особистості: екзистенційний тип потенціалу самореалізації (22% досліджуваних), потенціал пасивного саморозвитку (31%), потенціал активного саморозвитку (18%) та соціальний потенціал самореалізації особистості (29%). Таким чином, у досліджуваній вибірці найбільше представлені студенти з потенціалом пасивного саморозвитку та з соціальним потенціалом самореалізації. Меншу за чисельністю групу складають досліджувані з екзистенційним потенціалом самореалізації і значно меншу - з активним потенціалом саморозвитку.

Виявлено, що для суб'єктів з активним типом саморозвитку характерними є найвищі показники за такою психологічною складовою потенціалу самореалізації як «модальність активності» і навпаки, для осіб з пасивним типом саморозвитку та екзистенційним типом потенціалу самореалізації властивою є низька модальність активності. Досліджувані з соціальним типом потенціалу самореалізації особистості отримали найвищі показники за характеристикою «соціального включення».

Для розуміння якісної своєрідності кожного із типів потенціалу самореалізації було визначено статистичні функції представленості їх у просторі дискримінантного аналізу (рис.2).

Рис. 2. Типи та складові самореалізації особистості у просторі дискримінантного аналізу

Використання дискримінантного аналізу отриманих даних дозволило виявити особливості співвідношення типів потенціалу самореалізації у просторі за трьома функціями, що відповідають його психологічним складовим: функція Х - «спрямованість особистості», функція Y - «модальність активності», функція Z - «соціальне включення».

Аналіз даних свідчить про існування відмінностей у виділених типах потенціалу самореалізації. Визначено, що тип активного саморозвитку потенціалу самореалізації суттєво відрізняється від інших типів (особливо екзистенційного) за всіма психологічними складовими. Екзистенційний тип потенціалу самореалізації має протилежні активному типу саморозвитку характеристики за такою складовою як «модальність активності». Пасивний тип саморозвитку та соціальний тип потенціалу самореалізації за цією складовою відрізняються менше, проте вони різняться за складовою «соціальне включення» (функція Z). Отже, особливості потенціалу самореалізації визначаються тим, яка із його складових найбільше притаманна особистості.

Інтерпретація отриманих даних засвідчує, що соціальна самореалізація - це один із типів самореалізації, який зорієнтований на зовнішній світ; водночас існують й інші типи, які зосереджені на власному розвитку, або на буттєвому існуванні. Таким чином, запропонована у дисертації структура потенціалу самореалізації особистості підтверджена виділенням на її основі груп досліджуваних з різними типами потенціалу самореалізації.

У роботі представлено результати емпіричного аналізу психологічних особливостей осіб з різними типами потенціалу самореалізації за такими показниками: статтю, віком, особистісними орієнтаціями, особистісними рисами, копінг-стратегіями, рівнем інтелектуального розвитку, успішністю навчання тощо. Виявлено, що соціальний тип самореалізації більшою мірою характерний для осіб жіночої статі (78,6% на противагу 21,4%), а тип пасивного саморозвитку домінує у представників чоловічої статі (62,1% на противагу 37,9% ). За віковим розподілом у студентів молодших курсів переважаючим є екзистенційний та соціальний типи самореалізації (57,1% та 64,3% відповідно), а у старшокурсників домінують типи активного та пасивного саморозвитку (82,4% та 62,1% відповідно).

Встановлено, що соціальному типу потенціалу самореалізації притаманна стратегія соціальної підтримки (17,9 бали), водночас, стратегія уникнення проблем більшою мірою характеризує осіб із потенціалом пасивного саморозвитку (16,4 бали).

Результати дослідження свідчать, що групі досліджуваних з типом потенціалу активного саморозвитку властиві високі показники пізнавальних потреб та креативності. Для студентів з екзистенційним типом самореалізації характерним є низький інтелектуальний потенціал та низька креативність, водночас, досліджувані з соціальним потенціалом самореалізації відрізняються достатньо високими показниками креативності.

Виявлено відмінності в успішності навчання студентів з різними типами потенціалу самореалізації: найвищу успішність демонструють досліджувані з активним типом саморозвитку (94,62%); середній рівень успішності характерний для студентів з екзистенційним типом самореалізації та з пасивним типом саморозвитку (85,62% та 85,17%); значно нижчу успішність у навчанні мають студенти з соціальним типом самореалізації (76,68%).

Охарактеризовано особливості осіб з різним потенціалом самореалізації за профілем професійного самовизначення: високий показник потенціалу активного саморозвитку притаманний майбутнім менеджерам, низький - майбутнім психологам (94,1% та 5,9% відповідно). Водночас, соціальний потенціал самореалізації більшою мірою характерний майбутнім психологам, ніж майбутнім менеджерам (57,1% та 42,9% відповідно). Суттєвих відмінностей у вираженні екзистенційного потенціалу самореалізації та потенціалу пасивного саморозвитку за профілем професійної самореалізації студентів не виявлено.

Таким чином, теоретико-методологічний аналіз проблеми самореалізації особистості та інтерпретація результатів емпіричного дослідження дали змогу обґрунтувати психологічні складові та розробити типологію потенціалу самореалізації особистості.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційної роботи дало підстави для таких висновків:

1. Самореалізація як форма суб'єктного буття особистості розкриває сутність реалізації людини в житті та повсякденній діяльності за допомогою власних зусиль і співтворчості з іншими людьми. Багатоаспектний розгляд самореалізації як цінності, умови та гарантії свободи особистості, як базової потреби, як безперервного динамічного процесу розвитку і вдосконалення особистості та як чинника психічного здоров'я і довголіття людини, презентує нові обрії розуміння цього феномену як збалансованого та гармонійного особистісного потенціалу життєздійснення.

Потенціал самореалізації особистості розглядається як динамічне інтегративне утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини, її здатності до оволодіння і продуктивного здійснення різних видів діяльності.

2. У структурі потенціалу самореалізації особистості виділено три складові, які емпірично експліковані в особистісних характеристиках: модальність активності представлена сенситивністю до себе, контактністю, прийняттям агресії, спонтанністю та самоповагою; спрямованість особистості визначає інтенцію до сімейного та соціального добробуту, етичної сенситивності, впевненості у собі та сміливості; соціальне включення вміщує характеристики наполегливості у досягненні мети, домінування мотиву досягнення, сенситивного спілкування, вираженого самоконтролю та орієнтації на альтруїстичну владу.

3. Узагальнення результатів емпіричного дослідження на основі кластерного аналізу дало змогу виділити чотири типи потенціалу самореалізації особистості: екзистенційний тип потенціалу самореалізації, потенціал активного саморозвитку, потенціал пасивного саморозвитку та соціальний потенціал самореалізації особистості, кожний з яких визначається сукупністю значень його змістових складових. Виявлено, що для осіб з екзистенційним типом потенціалу самореалізації притаманна самореалізація у буттєвому існуванні; соціальному типові властива самореалізація в міжособистісних стосунках. Студенти з типом активного саморозвитку відрізняються потребами в особистісному рості та постійній реалізації внутрішнього потенціалу; для осіб з типом пасивного саморозвитку, навпаки, притаманна пасивність в особистісному зростанні.

4. Виявлені та охарактеризовані психологічні особливості осіб з різними типами саморозвитку. Для осіб жіночої статі більшою мірою властивий соціальний тип самореалізації, чоловічої - тип пасивного саморозвитку. Студенти молодшої вікової категорії характеризуються екзистенційним та соціальним типами самореалізації, студенти-старшокурсники - типами активного та пасивного саморозвитку. Досліджувані з типом потенціалу активного саморозвитку більш успішні у навчанні, їм притаманні вищі показники розвитку інтелекту, пізнавальних потреб та креативності. І навпаки, студенти з екзистенційним типом самореалізації відрізняються низьким інтелектуальним потенціалом, не вираженою креативністю та мають низьку навчальну успішність. Виявлено, що екзистенційний потенціал самореалізації більш притаманний студентам молодших курсів незалежно від статі та обраної професії, і, навпаки, потенціал активного саморозвитку більшою мірою властивий дівчатам-старшокурсникам - майбутнім менеджерам. Соціальний тип самореалізації характеризує здебільшого осіб жіночої статі, які навчаються на молодших курсах за спеціальністю «Психологія».

Перспективами дослідження є виявлення вікових, національних та регіональних особливостей самореалізації особистості; вплив конфесійної належності на потенціал самореалізації та розвиток особистості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Навчальні посібники:

1. Садова М.А. Психологія самореалізації / Мирослава Анатоліївна Садова; [Навчально-методичний посібник]. - Первомайськ: Первомайська друкарня, 2008. - 113 с.

Статті у наукових виданнях, затверджених ВАК України:

2. Садова М.А. Потенціал самореалізації особистості як предмет психологічного дослідження: методологічні аспекти / Мирослава Анатоліївна Садова // Наукові праці МАУП. - 2008. - Т.15. - Ч.2. - С. 231-238.

3. Садова М.А. Категория целей как основная составляющая потенциала самореализации личности / Мирослава Анатольевна Садова // Наукові праці МАУП. - 2009. - Т.14. - Ч.1. - С. 220-229.

4. Садова М.А. Психологические факторы профессиональной и брачно-семейной сфер жизнедеятельности / Мирослава Анатольевна Садова //Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ за ред. С.Д. Максименка, В.Д. Потапової, 2008. - Т.15. - Ч.2. - С. 231-238.

5. Садова М.А. Професійна самореалізація особистості: біографічний аспект / Мирослава Анатоліївна Садова // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: міжвузівський збірник наукових праць. - Одеса: Астропринт, 2008.- Вип. 39-40. - С. 291-296.

6. Садова М.А. Психологічні компоненти науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи / Мирослава Анатоліївна Садова // Вісник Одеського національного університету. - Одеса: Астропринт, 2007. - Том 12. - Вип. 16. - С. 45-52.

7. Садова М. А. Психологические особенности профессиональной и брачно-семейной сфер жизнедеятельноси / Мирослава Анатольевна Садова // Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, (Дніпропетровськ, 13-14 листопада 2008 р.). - Дніпропетровськ: Друкарня ДНУ, 2008. - С. 156-158.

8. Садова М. А. Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості / Мирослава Анатольевна Садова // Вісник Одеського національного університету. - Одеса: Астропринт, 2009. - Том 14. - Вип. 17 - С. 102-109.

Матеріали наукових конференцій, семінарів:

9. Садова М.А. Кризисы профессионального становления студентов высшего учебного заведения / Мирослава Анатольевна Садова // Психология психических состояний: теория и практика. Материалы первой Всероссийской научно-практической конференции, (Казань, 18-21 ноября 2008 г.). - Казань: ЗАО ”Новое знание”, 2008.- С. 240-244.

10. Садова М.А. Методи формування свідомості особистості / Мирослава Анатоліївна Садова // Студентська наука як інтегруючий чинник у вищому навчальному закладі: тези доповідей учасників обласної студентської науково-практичної конференції, (Кіровоград, 20-21 квітня 2004 р.). - Кіровоград: ПП ”Поліграф-Терція”, 2004. - С. 113-116.

11. Садова М.А. Основні тенденції сучасної психологічної освіти в провідних країнах Європи та Америки / Мирослава Анатоліївна Садова // Сторінки історії, духовне життя первомайська і Первомайщини: присвяченої 330-річчю заснування м. Первомайська (Первомайськ, 5-6 травня 2006 р.). - Первомайськ: Видавництво ПІ ОНУ імені І.І. Мечникова. - 2002. - С. 53-58.

12. Садова М.А. Потенціал самореалізації особистості як предмет психологічного дослідження: методологічні аспекти / Мирослава Анатольевна Садова // Матеріали Другого Міжнародного наукового форуму "Коломінські читання". - Київ: Персонал, 2009. - С. 127-133.

АНОТАЦІЇ

Садова М.А. Психологічні складові потенціалу самореалізації особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню потенціалу самореалізації особистості, який розглядається як динамічне інтегративне утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини, її здатності до оволодіння та продуктивного здійснення різних видів діяльності.

У роботі розроблено та обґрунтовано структуру потенціалу самореалізації особистості, що включає такі складові: модальність активності, соціальне включення та спрямованість особистості.

На основі кластерного аналізу виділено типи потенціалу самореалізації: екзистенційний тип, соціальний тип, тип активного та пасивного саморозвитку. Виявлено, що для осіб з екзистенційним типом потенціалу самореалізації притаманна самореалізація у буттєвому існуванні; соціальний тип характеризується самореалізацією у міжособистісних стосунках. Тип, спрямований на активний саморозвиток, відрізняється потребою у постійній реалізації власного внутрішнього потенціалу, для осіб з пасивним типом саморозвитку необхідна стимуляція зовнішнього середовища.

У дисертації описано психологічні особливості осіб з різними типами самореалізації, виявлено диференціацію типів потенціалу самореалізації за статтю, віком та профілем професійного самовизначення.

Ключові слова: самореалізація, самоактуалізація, потенціал самореалізації, індивідуальність, особистість, типи потенціалу самореалізації, структура потенціалу самореалізації.

Садова М.А. Психологические составляющие потенциала самореализации личности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Волынский национальный университет имени Леси Украинки, г. Луцк, 2010.

Диссертация посвящена исследованию потенциала самореализации личности. Теоретический анализ проблемы показал, что в современной психологии отсутствует единственный подход к определению понятия "потенциал самореализации личности". Показано, что объединение научных подходов позволяет определить потенциал самореализации личности как динамическое интегративное образование, которое определяет ресурсные возможности развития человека и его способность к овладению и производительному осуществлению своих возможностей в разных видах деятельности.

В работе разработана структура потенциала самореализации личности, которая включает три главные составляющие: модальность активности, социальную включенность и направленность личности. Выявлено, что составляющая «модальность активности» включает процесуальные, внутренние характеристики реализации потенциала. Направленность личности определяет целевые, мотивационные характеристики: на что направлен потенциал, каковы главные баръеры и способы преодоления препятствий. Социальноая включенность определяет особенности взаимоотношений с другими, степень вхождения человека в систему социальних требований, норм, правил, обязательств и ожиданий, которые связаны с определенными статусами и сферами жизнедеятельности.

В исследовании показано, что индивиды в зависимости от особенностей потенциала могут быть объединены в четыре типологические группы. Экзистенциональному типу потенциала самореализации присуща самореализация в бытийном существовании. Наоборот, для социального типа характерна самореализация в межличностных взаимоотношениях. Кроме того, обнаружены два противоположных типа: тип, который направлен на активное саморазвитие, ему присуща потребность в постоянной реализации собственного внутреннего потенциала, потребность в постоянном личностном росте и тип пассивного саморазвития, который позволяет личности развиваться благодаря воздействию среды.

Виявлена дифференциация типов потенциала самореализации по полу, возрасту и профессиональному определению. Показано, что экзистенциональный потенциал самореализации в большей степени присущ молодежи независимо от пола и профессии, и наоборот, потенциалом пассивного саморазвития чаще владеют старшие по возрасту мужчины обеих профессиональных груп. Потенциал активного саморазвития характерный студентам-менеджерам женского пола, старшим по возрасту. Социальний тип самореализации имеют, в большей мере, женщины-психологи младших курсов. Сравнительный анализ развития интеллекта, познавательных потребностей и креативности в четырех эмпирических типах самореализации подтвердил обоснованность разработанной типологии потенциала самореализации. Показано, что группе респондентов с типом потенциала активного саморазвития присущие високие показатели развития интеллекта, познавательных потребностей и креативности. Они также более успешны в учебе. Экзистенциональный тип самореализации присущ тем, кто имеет низкий интеллектуальний потенциал, не отличается високой креативностью и имеет низкую учебную успеваемость.

Ключевые слова: самореализация, самоактуализация, потенциал самореализации, индивидуальность, личность, типы потенциала самореализации, структура потенциала самореализации.

Sadova M.A. Psychological constituents of potential of individual self-realization. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Psychological Sciences, speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - Volyn National University of Lesya Ukrainka, Luzk, 2010.

The research is devoted to the investigation of the potential of individual self-realization. The theoretical analysis of the research has shown that there is not the only approach to determine the term “potential of individual self-realization”. It has been shown that combination of the scientific approaches permits to determine potential of individual self-realization as a dynamic integral formation that determines resource opportunities of human development and its ability to the capture and productive realization in different types of activity. The conceptual model of the structure of potential of individual self-realization that includes three main constituents: modality of activity, social entering and orientation of a personality has been developed in the work.

The research has shown that depending on the peculiarities of the potential individuals can be classified into four groups. So, the existential type of self-realization potential is characterized by self-realization in existence. Vice versa, the social type is characterized by self-realization in interpersonal attitudes. Besides, the two opposite types have been found. The type that is directed to the active self-development which is characterized by the necessity in permanent realization of the personal inner potential, the necessity in permanent personal growth and passive self-development- the type which, on the contrary, is characterized by passivity. Also, sexual, age-specific and professional differences of potential of individual self-realization have been found.

Keywords: Self-realization, self-actualization, potential of self-realization, individuality, personality, types of potential of self-realization, structure of potential of self-realization.

Размещено на Allbest.ru

...