Психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

Психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів

Костюк Андрій Валерійович

Одеса 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова Науковий керівник: Академік УАН, доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна Волинський національний університет імені Лесі Українки, декан факультету психології

кандидат психологічних наук, доцент Колот Світлана Олександрівна Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри психології

Захист відбудеться “14” січня 2011 року о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “14 ” грудня 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.А. Крюкова

1. Загальна характеристика роботи

оперативний психолог емоційний вигорання

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах політичної, соціально-економічної нестабільності, соціальних і професійних стресів, підвищеної відповідальності у виконанні професійних задач, зростають вимоги, що ставляться до особистості. Проте, далеко не кожний може адаптуватися, ефективно здійснюючи свою професійну діяльність і соціальну роль, а тому зростає вірогідність розвитку несприятливих психічних станів. У зв'язку з цим, однією з пріоритетних задач загальної психології є дослідження специфічних соціально-психологічних явищ, до числа яких відноситься синдром емоційного вигорання. Багаторічні дослідження P.J. Mazur, M.D. Lynch, М. Грабе дали змогу розширити сферу розповсюдження феномену емоційного вигорання, включивши в це коло професії, які пов'язані із наданням допомоги (до яких відноситься правоохоронна діяльність). Численні зарубіжні дослідження підтвердили зв'язок синдрому емоційного вигорання з показниками віку суб'єкта (L.C. Dietzel, R.D. Coursey, E.S. Huebner, J.S. Oktay, C. Van Wijk та ін.), належністю до чоловічої статі (R.J. Burke, E. Greengalass), сімейним станом (J. Daniel, I. Shabo, G.R. Gross, SJ. Larson, G.D. Urban, L.L. Zupan С. Maslach, S.E. Jackson, M.P. Leiter), рівнем освіти (W.B. Schaufeli, D. Enzmann), задоволеністю працею (R.J. Burke, J. De Jonge).

В науці існують теоретико-методологічні передумови щодо повного та різнобічного дослідження означеної проблематики, зокрема, положення вітчизняної психології, пов'язані з теорією єдності психіки і діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов та ін.); основами загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та ін.); системно-структурним підходом щодо вивчення психологічної готовності до діяльності (О.Д. Ганнушкін, М.І. Д'яченко, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін, О.Д. Сафін, М.І. Томчук та ін.); концепцією психологічного стресу (В.О. Бодров, Л.О. Китаєв-Смик, А.Б. Леонова, Н.І. Наєнко та ін.). Крім того, суттєве значення для даного дослідження мають праці сучасних вітчизняних психологів з теорії та практики психологічної допомоги, формування творчого потенціалу особистості майбутнього практика (О.Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірна, В.П. Москалець, Н.В. Чепелєва, С.І. Яковенко, Т.С. Яценко та ін.). Суттєвий внесок у поглиблення уявлень про специфіку протікання синдрому емоційного вигорання у представників різних професій зробили дослідження В.В. Бойко, О.П. Бусовикова, В.С. Заслуженюк, Г.В. Ложкін, В.В. Макаров, В.А. Семіченко, О.І. Холостова та ін.). Традиційно у вітчизняній психології емоційне вигорання досліджується через феномен професійного стресу (Т.В. Зайчикова, В.Є. Орел, Т.В. Форманюк та ін.), професійну дезадаптацію (Н.М. Булатевич). Проблема емоційного вигорання не обмежується професійною сферою та робочими стресами. Загальнопсихологічний підхід до означеної проблеми суттєво розширює науковий простір та дає змогу організувати дослідницький пошук через зв'язок емоційного вигорання з психологічним здоров'ям (Т.В. Архипова, Г.В. Бороздина, Н.О. Кормнова), з екзистенціальними пошуками особистості (Н.В.Гришина, Б.Д.Карвасарський, Л.М. Лось та ін.).

Не дивлячись на широку представленість досліджуваної проблематики у вітчизняній та зарубіжній психології, вивчення впливу емоційного вигорання на фахівців, зайнятих в психологічній службі органів внутрішніх справ, проводилося мало. Психологи, які несуть службу в органах внутрішніх справ, піддаються сильному психоемоційному навантаженню; якісний психологічний супровід проходження служби припускає знання психологом специфіки діяльності співробітників (дільничних, оперативних співробітників, патрульних, співробітників підрозділів спеціального призначення, керівників відділів), що припускає безпосередню участь психолога в оперативних заходах. Але, як показав аналіз наукових першоджерел, безпосередніх досліджень емоційного вигорання серед працівників психологічної служби правоохоронних органів майже не виявлено. Частіше це - опосередковане дослідження проблеми через вивчення професійної деформації (С.Є. Борисова, В.С. Медведєв та ін.), девіантної поведінки працівника міліції (Т.Ю. Ваврик), психологічного здоров'я (В.Г. Кохан), професійної Я-концепції (П.В. Макаренко) тощо. Враховуючи схильність психологів до вигорання, середовище і контингент, з яким доводитися працювати, підвищену відповідальність діяльності, а також важливість збереження професійних якостей у психолога системи внутрішніх справ, своєчасність дослідження даного аспекту емоційного вигорання виходить на перший план. Складність, багатогранність та недостатня досліджуваність основних структурних компонентів емоційного вигорання особистості оперативного психолога та їхній взаємозв'язок й зумовили актуальність теми нашого наукового дослідження «Психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів».

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану досліджень кафедри диференціальної і експериментальної психології «Психологія особистості на даному етапі розвитку науки» (№ державної реєстрації: 0109U000279), затверджена вченою радою Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (протокол № 2 від 15.12.2009) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології АПН України (протокол №.5 від 15.06.2010).

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей емоційного вигорання особистості та встановлення складових компонент цього явища і співвідношення між ними.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. На основі аналізу теоретико-методологічних робіт вітчизняних та зарубіжних авторів визначити основні підходи до проблеми емоційного вигорання особистості .

2. Укласти комплекс психометрично обґрунтованих методів і процедур дослідження відповідно меті дослідження.

3. Сконструювати теоретико-емпіричну модель формування вигорання у оперативних психологів, що працюють в системі ОВС.

4. Розробити теоретико-емпіричні основи тренінгової програми запобігання емоційного вигорання у оперативних психологів системи ОВС.

Об'єкт дослідження: емоційне вигорання особистості.

Предмет дослідження: психологічні особливості емоційного вигорання особистості та співвідношення його основних складових компонентів (на прикладі оперативних психологів ОВС).

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі використана низка методів для забезпеченням об'єктивності дослідження емоційного вигорання, а саме: системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою; метод наукового спостереження; метод психолого-діагностичного обстеження; метод констатуючого експерименту; метод порівняльного аналізу отриманих результатів; метод математичної статистики (кореляційний, кластерний, факторний аналіз).

Метод психолого-діагностичного обстеження включав в себе низку психодіагностичних методик, спрямованих на дослідження основних структурних компонентів емоційного вигорання, а саме: опитувальник В.В. Бойко «Діагностика емоційного вигорання»; «Опитувальник на «вигорання» MBI С. Maslach & S.E. Jackson», адаптований Н.Е. Водоп'яновою; особистісний 16PF опитувальник Р. Кеттелла, індивідуальна анкета.

Для статистичної обробки даних відібрана комп'ютерна програма SSPS v11.5 for Windows з пакетами обчислювання t-критерія Стьюдента, кореляційного, однофакторного дисперсійного аналізу з використанням критерію Фішера та ін. Інтерпретація отриманих результатів здійснювалася на основі використання кількісних порівняльно-статистичних методів з наступним якісним аналізом та узагальненням результатів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження.

Вперше:

- визначено структуру емоційного вигорання особистості;

- виділено основні чинники формування емоційного вигорання оперативних психологів;

- виявлено вплив особливостей професійної діяльності, ставлення до роботи і до власного Я на емоційне вигорання оперативного психолога;

- уточнено роль особистісних особливостей в процесі становлення емоційного вигорання у оперативних психологів;

- удосконалено поняття «емоційне вигорання» особистості;

- розширено й доповнено зміст поняття «самосвідомість особистості».

Практичне значення дослідження. Результати проведеного дослідження дозволяють керівництву МВС та психологам, які працюють в правоохоронній системі, глибше зрозуміти причини особистісних та професійних труднощів працівників органів внутрішніх справ, що сприяють розвитку у них синдрому емоційного вигорання, і прийняти відповідні заходи з його попередження і усунення. Розроблена і апробована програма тренінгу щодо профілактики виникнення основних ознак емоційного вигорання у оперативних психологів та інших працівників органів внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження допоможуть соціальним психологам і психологам-консультантам в організації психолого-просвітницької роботи серед представників інших соціальних професій, наприклад, співробітників МНС, педагогів, обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, медиків і т.п.

Основні результати теоретико-емпіричного дослідження були впроваджені протягом 2006-2010р.р. в процес психологічного супроводу проходження служби працівників органів внутрішніх справ ГУМВС України в Одеській області (довідка № 005 від 13.07.2010), та в лекційній роботі зі студентами факультету психології ОНУ ім. І.І. Мечникова (довідка № 4 від 02.06.2010).

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням початкових положень дослідження, адекватністю й валідністю психодіагностичного інструментарію меті, завданням, об'єкту і предмету дослідження; обсягом і репрезентативністю вибірки досліджуваних; використанням сучасних математичних і статистичних процедур для обробки й аналізу отриманих результатів.

Апробація роботи. Матеріали й результати дослідження висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 22-23 травня 2008), - Донецький юридичний інститут ЛГУВС ім. Е.О. Дидоренко; Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 28-29 травня 2009), - Донецький юридичний інститут ЛГУВС ім. Е.О. Дидоренко; Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства» (14-15 липня 2006 року), Одеса: ГУМВС України в Одеській області; на засіданнях кафедри диференціальної і експериментальної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (2006-2009р.р.).

Публікації. Основний зміст і результати дослідження представлені в 10 наукових публікаціях, з них 4 опубліковані в спеціалізованих наукових журналах і збірках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Основний текст дисертації включає 164 сторінки машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (що налічує 200 найменувань). Робота містить 13 таблиць, 14 рисунків.

2. Основний зміст роботи

У вступі теоретично обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовані наукова новизна й практична значущість роботи, наведені дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення емоційного вигорання особистості» теоретично досліджені і обґрунтовані основні положення про необхідність та актуальність вивчення емоційного вигорання оперативних психологів.

Синдром емоційного вигорання - складний психофізіологічний феномен, який визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження із-за тривалого емоційного навантаження, виражається в депресивному стані, відчутті втоми і спустошеності, нестачі енергії і ентузіазму, втраті здібностей бачити позитивні результати своєї праці, негативній установці відносно роботи і життя взагалі. Індивідуальні чинники виникнення емоційного вигорання, виділені в роботах зарубіжних психологів, представлені широким колом одиниць аналізу, а саме, P. Holt, M.J. Fine, N. Tollefson, R. T.Lee, B.E. Ashforth, C.M. Pierce, G.N. Molloy зосередили науковий пошук у напрямку досліджень зв'язку вигорання та індивідуальними стратегіями опору стресогенним ситуаціям; в дослідженнях B.M. Byrne, К. Fuqua, К. Couture, F.C. Linenburg був виявлений тісний зв'язок між психічним вигоранням і локусом контролю. В низці досліджень виявлена негативна кореляційна залежність між компонентами вигорання і самооцінкою (B.M. Byrne, J.G. Rosse, R.W. Boss, A.E. Johnson, D.F. Crown, W.B. Schaufeh). Щодо інших особистісних характеристик, то їх зв'язок з вигоранням розглядався, в основному, з позиції концепції п'ятифакторної моделі особистості Р. Costa і R. Мссгае. Cаме особистісні моделі дозволяють системно дослідити означене психічне явище, але системно-структурний підхід - це та головна, стрижнева методологічна основа, яка відсутня у численних зарубіжних дослідженнях, що суттєво знижує їх ефективність та значущість для науки. Дослідження психологічних особливостей емоційного вигорання оперативних психологів традиційно здійснювалося в науці опосередковано, через вивчення професійної деформації (С.Є. Борисова, В.С. Медведєв та ін.), девіантної поведінки працівника міліції (Т.Ю. Ваврик), психологічного здоров'я (В.Г. Кохан), професійної Я-концепції (П.В. Макаренко) тощо. В проведеному дослідженні показано, що у оперативних психологів простежується подвійне навантаження: специфіка професійної діяльності психолога поєднується з елементами оперативно-розшукової діяльності, що певним чином впливає на становлення емоційного вигорання.

У другому розділі «Організація та методи дослідження» схарактеризовано процедуру організації та проведення дослідження психологічних особливостей емоційного вигорання оперативних психологів та основні методи, використані в процесі наукової роботи.

Теоретико-емпіричне дослідження особливостей емоційного вигорання оперативних психологів органів внутрішніх справ здійснювалося з дотриманням основних принципів психодіагностики - професійної компетенції, конфіденційності, об'єктивності, психопрофілактичного викладення матеріалу тощо. Завдання дослідження реалізовувалися на протязі трьох етапів: підготовчого, власне діагностичного, інтерпретаційного, кожен з яких передбачав конкретні дії та способи їхньої реалізації. На підготовчому етапі були визначені головні стратегії дослідження, здійснений аналіз наукових першоджерел з досліджуваної проблематики, сформульовані основні завдання та мета власного теоретико-емпіричного дослідження, підібрана батарея тестів для найбільш ємної діагностики основних показників емоційного вигорання оперативних психологів органів внутрішніх справ, сформульовані критерії виділення груп досліджуваних і здійснений їх безпосередній відбір. Власне діагностичний етап за своєю структурою та завданням припускав безпосередній збір психодіагностичного матеріалу. Інтерпретаційний етап передбачав використання методів математичної статистики для встановлення особливостей емоційного вигорання різних категорій досліджуваних, певного взаємозв'язку між їх вираженістю в різних групах досліджуваних, складання їхніх психологічних характеристик та розробку психотренінгової програми, спрямованої на попередження виникнення ранніх симптомів емоційного вигорання працівників органів внутрішніх справ. Кількісний аналіз включав кореляційний, спрямований на угрупування властивостей особистості, які вивчаються, і факторний аналіз, спрямований на виявлення структури і змісту чинників. З метою вирішення поставлених завдань та для забезпечення об'єктивності дослідження в роботі була використана низка методів, яка включала традиційні методики та розроблену анкету. У третьому розділі «Психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів органів внутрішніх справ» подані результати дослідження психологічних особливостей емоційного вигорання оперативних психологів. На основі аналізу наукових джерел та врахування особливостей діяльності оперативних психологів було уточнене поняття «емоційне вигорання», яке розуміється як динамічний, певним чином структурований процес, що виникає поетапно, в повній відповідності з механізмом розвитку стресу. В таблиці 1 представлені результати, що ілюструють ступінь сформованості кожної з трьох фаз синдрому емоційного вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ.

Таблиця 1 Сформованість фаз емоційного вигорання оперативних психологів ОВС (N = 138)

Як видно з даної таблиці, відносно кожної з трьох фаз емоційного вигорання можна констатувати, що вона формується або сформована у меншої частини досліджуваних. Проте, сформованість кожної з трьох фаз була виражена на різному рівні: найменш виражена фаза - це виснаження, відносна частка у вибірці фази напруження декілька вище, а найчастіше зустрічаються респонденти з фазою резистенції, що формується або сформована (37,6%). Слід зазначити, що загальна частка осіб, у яких відсутня будь-яка з вказаних фаз, складає 60,9%, таким чином, схильність даної вибірки до переживання синдрому емоційного вигорання не досягає і середнього ступеня. Іншими словами, приблизно у кожного третього оперативного психолога органів внутрішніх справ в процесі професійної діяльності наголошується розвиток вигорання.

Детальніше уявлення про особливості розвитку досліджуваного феномену отримано за допомогою оцінки вираженості симптомів вигорання у оперативних психологів (таблиця 2).

Таблиця 2 Вираженість симптомів емоційного вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ

Згідно підходу В.В.Бойко, критичне значення в 10 балів свідчить про симптом, який тільки складається. Найбільш близькими до даного значення були середні показники по шкалах неадекватного емоційного реагування та редукції професійних обов'язків. Домінування вказаних симптомів може виражатися в зростанні числа спроб полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат з боку оперативного психолога ОВС, а також як обмеження емоційної віддачі за рахунок вибіркового реагування в ході робочих контактів. Партнери з міжособистісного спілкування або зовнішні спостерігачі можуть сприймати таку поведінку як емоційну черствість, нечемність, байдужість, недостатній культурний рівень.

Значення стандартного відхилення свідчать про неоднорідність вибірки за ступенем вираженості симптомів вигорання. Так, найбільша гетерогенність наголошувалася відносно шкали розширення сфери економії емоцій, найменша - відносно показника деперсоналізації. Відповідно, оперативні психологи помітно відрізнялися один від одного стосовно питання щодо істотного порушення їх відносин з особами найближчого кола унаслідок емоційного вигорання і викликаного ним «пересичення» міжособистісними контактами. Це може пояснюватися тим, що якість таких відносин у досліджуваних істотно варіюється. Вищезгадана теза підтверджує і той факт, що нижчі значення за показниками шкали розширення сфери економії емоцій були відмічені у тих респондентів, для яких сім'я приносить найбільше актуальне задоволення. Порівняння середніх значень за даною шкалою проводилося за допомогою процедури однофакторного дисперсійного аналізу з використанням критерію Фішера (F = 4,663, р = 0,033). З іншого боку, досліджувані були єдині відносно того, наскільки їм цікава робота з людьми, наскільки вона доставляє задоволення і представляє соціальну цінність. Враховуючи, що окрім низької величини стандартного відхилення, показник деперсоналізації характеризувався низькими абсолютними значеннями, можна констатувати, що респонденти рідко сприймають оточуючих як неживий предмет, як об'єкт для маніпуляцій, а в повній або частковій мірі відчувають інтерес до людини - суб'єкта професійної дії. Можна стверджувати, що у даної групи вигорання слабо змикається з психопатологічними проявами особистості, з неврозоподібними або психопатичними станами. Крім симптому деперсоналізації, слабким ступенем вираженості відрізнялися також симптоми загнаності в клітку і психосоматичних та психовегетативних порушень, що може свідчити про те, що емоційне вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ не спричиняє істотних патологічних змін.

Таблиця 3 ілюструє вираженість основних показників вигорання у оперативних психологів.

Таблиця 3 Вираженість показників вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ (за даними опитувальника MBI в адаптації Н.Є. Водопьянової)

Емоційне виснаження як основна складова професійного вигорання у вибірці виражене слабкою мірою, що свідчить про наявність у досліджуваних достатніх емоційних ресурсів для опору вигоранню. Середньогрупові значення за іншими шкалами указують на тенденцію до формалізації і знеособлення міжособистісних контактів, а також на прагнення понизити активність дій, пов'язаних з трудовою діяльністю або спростити їх.

Для вивчення взаємозв'язків між показниками професійного вигорання, з одного боку, та віком і стажем досліджуваних - з другого, був проведений парний лінійний кореляційний аналіз за методом Пірсона. Показники віку статистично значущо корелюють з деякими показниками вигорання. Виявлений негативний взаємозв'язок з параметром загнаності до клітки (r = -0,187; p = 0,028). Отже, з віком у представників даної професії знижується вираженість станів інтелектуально-емоційного затору, безвиході, відчуття безвихідності. Між показниками віку і шкалою психосоматичних і психовегетативних порушень також відмічений негативний зв'язок (r = -0,182; p = 0,033), що дає змогу зробити висновок про те, що чим менший вік, то тим більш вираженим є переживання труднощів, серед яких є симптоми фізичного і психічного самопочуття, що проявляються у формах вегето-судинних реакцій, безсоння, відчуття страху, неприємних відчуттів в області серця, загостренні хронічних захворювань. Також слід відмітити статистично значущий негативний взаємозв'язок між показниками віку і неадекватного емоційного реагування (r = -0,348; p = 0,000). Тобто, з віком оперативний психолог органів внутрішніх справ набуває певної гармонійності щодо вираження емоцій у професійній комунікації, що виражається у легкій усмішці, привітному погляді, м'якому, спокійному тоні мовлення, стриманих реакціях на сильні подразники, лаконічних формах виразу непогодження, відсутності категоричності, грубості.

Отже, можна відмітити, що вік робить переважно протективний вплив щодо емоційного вигорання оперативних психологів органів внутрішніх справ. Життєвий досвід фахівця, формування стійких ціннісних орієнтацій сприяє більшому опору щодо негативних чинників хронічної напруженої психоемоційної діяльності і, відповідно, до формування на її підставі й інших симптомів вигорання. Проте необхідно враховувати, що досліджуваний контингент в переважній більшості представлений особами у віці від 20 до 40 років, тобто ряд феноменів, пов'язаних з віковими аспектами періоду пізньої зрілості і особливостями вигорання, залишилися з цієї причини не дослідженим.

Аналіз статистичної значущості відмінностей за гендерною ознакою показав, що жінки характеризуються більшою вираженістю симптомів тривоги і депресії, тоді як у чоловіків - переважає симптом загнаності в клітку. Для симптомів, які превалюють у жінок, характерне їх поступове наростання, для відчуття загнаності в клітку - його раптове усвідомлення, що свідчить про те, що процес розвитку вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ, має статеві особливості. Наявність дітей в сім'ї оперативних психологів, які працюють в системі органів внутрішніх справ, виступає протективним чинником, який захищає від таких аспектів емоційного вигорання, як відчуття «загнаності до клітки», переживання психотравмуючих обставин, емоційна усунутість та деперсоналізація.

Дисперсійний аналіз показів відсутність статистично значущих відмінностей в особливостях вигорання між групами, виділеними за сімейним статусом. Якщо групу неодружених/незаміжніх об'єднати з групою розлучених (тобто за принципом: ті, що перебувають у шлюбі і не перебувають), то значущих відмінностей також не виявляється. Отже, у оперативних психологів органів внутрішніх справ сімейний статус не можна вважати чинником, який так або інакше впливає на вигорання.

Для вивчення взаємозв'язків між особливостями вигорання, з одного боку, посадовим положенням та міліцейським званням, з іншого, використовувався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Виявлено, що чим нижче посада психолога, тим більше виражені у нього такі симптоми вигорання як незадоволеність собою (с = -0,199; р = 0,019), тривога і депресія (с = -0,174; р = 0,041) і емоційна відчуженість (с = -0,189; р = 0,027). Тобто, оперативні психологи на нижчих посадах вигорають сильніше. Відносно звання наголошуються дві різноспрямовані тенденції: психологи, які мають вищі звання, схильні до розширення сфери економії емоцій (с = 0,204; р = 0,041), нижчі - до неадекватного емоційного реагування (с = -0,185; р = 0,030). Відповідно, перші оперативні психологи здійснюють захист від стресу на роботі поза професійною сферою - емоційні реакції набувають дезадаптивного характеру в спілкуванні з рідними, приятелями та знайомими. Друга група - оперативні психологи нижчих звань - обмежують емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування в ході робочих контактів.

Вплив особливостей професійної діяльності, ставлення до роботи і до власного Я на емоційне вигорання оцінювався для різних сфер практичної роботи в психологічній службі органах внутрішніх справ: психологічне консультування, психокорекція, профвідбір, психодіагностика, проведення тренінгів, участь в оперативно-слідчих заходах, адміністративна робота і організаційна діяльність. Перша розмірність найкращим чином пояснює дисперсію показників задоволеності в таких сферах, як психологічне консультування, психодіагностика, проведення тренінгів, участь в оперативно-слідчих заходах і організаційна діяльність. Друга розмірність - в таких сферах, як психокорекція і адміністративна робота. Дисперсія дихотомічного показника вигорання практично однаково пояснювалася як першою, так і другою розмірністю, відповідно їх роль у формуванні вигорання практично рівноцінна.

Найбільш схильні до вигорання ті психологи, які не задоволені або слабо задоволені діяльністю, пов'язаною з профвідбором. У другу чергу це стосується таких сфер діяльності, як психодіагностика, адміністративна і організаційна діяльність, участь в оперативно-слідчих заходах. Очевидно, що спеціальні заходи, здатні підвищити у психологів, що працюють в ОВС, ступінь задоволеності при виконанні описаних посадових обов'язків матимуть позитивний ефект в запобіганні розвитку вигорання. Задоволеність реалізацією функцій, пов'язаних з психологічною дією на особистість (психокорекція, консультування, тренінги тощо) була значно слабкіше пов'язана з формуванням фаз емоційного вигорання. Ті оперативні психологи, які відчувають, що їхня професія не є важливою, відрізняються суттєво вищими значеннями по всіх без виключення фазах вигорання і за більшістю симптомів. Відповідно, заходи, спрямовані на формування відчуття важливості професії психолога, який працює в органах внутрішніх справ, створять протективну дію відносно різноманітних аспектів вигорання.

В дослідженні розглянуті особливості взаємодії між вигоранням і відношенням до релігії. Відсутність фаз вигорання більшою мірою характерна для тих оперативних психологів, які вважають себе віруючими, тоді як у атеїстів частіше наголошується формування або наявність фаз вигорання. У даного контингенту проявляється протективна роль релігійності, завдяки чому важкі ситуації, що виникають на робочому місці, викликають меншу психоемоційну напругу, і, відповідно, у меншій мірі сприяють вигоранню. Параметр невизначеності в питаннях віри, що відображає перехідний стан між атеїзмом і релігійністю, не був асоційований з вигоранням. Крім того, для тих оперативних психологів, у яких відсутні фази вигорання, характерний оптимістичний внутрішній стан, для тих, у кого такі фази формуються або вже присутні, властиві відчуття безглуздя і песимізм; а у взаєминах між вигоранням і негативними чинниками на робочому місці певну опосередковуючу роль грає рівень суб'єктивного контролю в професійній сфері. Можна узагальнити та виділити наступні особливості професійної діяльності, ставлення до роботи і до власного Я, взаємозв'язані з вигоранням у оперативних психологів, які працюють в органах внутрішніх справ: наявність або формування фаз вигорання супроводжується відчуттям безглуздя і песимізму, актуальною незадоволеністю, як своєю професійною діяльністю, так і взаєминами в сім'ї, а також прагненням до зміни діяльності, тим самим знижуючи їх лояльність правоохоронним органам; розвиток вигорання найбільш характерний для тих психологів, які не схильні вважати, що їх професія важлива, які дотримуються атеїстичних переконань, а також намагаються купірувати тривогу шляхом аддиктивної поведінки. Вигорають також частіше ті психологи, які не були соціально орієнтовані при виборі професії і керувалися при цьому порадами близьких осіб.

Структурна модель виникнення емоційного вигорання у оперативних психологів була представлена на рис.1. У даній діаграмі овали (кола) відповідають латентним змінним, прямокутники відповідають спостережуваним змінним, однонаправлені стрілки відповідають причинним зв'язкам, двонаправлені стрілки відповідають коваріаціям або кореляціям. Числові значення на діаграмі є стандартизованими оцінками: біля однонаправлених стрілок - стандартизовані регресійні коефіцієнти, біля двонаправлених - коефіцієнти парної кореляції, біля залежних змінних - квадрати множинних кореляцій.

Дана модель відрізнялася високим коефіцієнтом детермінації для латентної змінної «Вигорання» (R2 = 0,904) і відповідно пояснювала більше 90% її дисперсії. Критерій ч2, розрахований для даної моделі, був статистично незначущим (p > 0,05), що говорить про її прийнятність. Модель ілюструє, що вплив стажевих чинників на вигорання розцінювався як пряме (із стажем розвивається), тоді як решта латентних змінних робила на вигорання зворотний (що змістовно інтерпретується як протективне) вплив. У останньому випадку, спостережувані змінні, визначувані позитивними коефіцієнтами регресії, характеризуватимуть протективні аспекти взаємин, а визначувані негативними - сприяючі вигоранню. Найбільший внесок (за абсолютною величиною) до дисперсії латентного показника вигорання вносять особистісні чинники, меншу роль грають соціально-психологічні і стажеві латентні змінні. Внесок соціально-демографічних чинників у розроблену модель був мінімальний. Латентна змінна «Стаж» найсильніше проявляє себе в такій змінній, як «Стаж роботи психологом в ОВС». Даний показник, в порівнянні з двома іншими, найкращим чином відображав характеристики латентної змінної. Внесок трьох чинників методики Кеттелла в пояснення особистісної латентної змінної був приблизно однаковим.

Позитивний полюс чинника Н і негативні полюси чинників G та N відображають особистісні механізми захисту від вигорання. Навпаки, негативний полюс чинника Н, а також позитивні - чинників G і N були маркерами характерологічної детермінації вигорання у психологів, що працюють в ОВС. Посада більшою мірою, чим кількість дітей в сім'ї, характеризує спостережувані прояви латентної змінної «соціально-демографічний статус». На даному рівні латентний чинник «Відношення до діяльності і до власного Я» найсильніше маніфестує у вигляді спостережуваних змінних «Нелояльність» і «Відчуття безпорадності відносно чинників, що утруднюють діяльність» (як аспекти, що відображають соціально-психологічні характеристики вигорання у досліджуваного контингенту), а також у вигляді загального показника задоволеності роботою (як протективний аспект даного чинника).

Хоча побудована модель не претендує на універсальність, проте не виключена її теоретична екстраполяція на інші схожі контингенти, оскільки вона розглядає взаємини між чинниками, відповідальними за формування професійного вигорання у психологів, що працюють в ОВС, як систему структурно взаємозв'язаних параметрів.

З урахуванням проаналізованих наукових джерел, результатів проведеного психодіагностичного обстеження працівників органів внутрішніх справ, був укладений комплекс превентивних і коректувальних заходів, що забезпечують оптимальний коректувальний і профілактичний ефект вигорання в умовах оперативно-службової діяльності.

Рис. 1. Структурна модель виникнення вигорання у оперативних психологів, що працюють в системі ОВС. (нулі перед комами опущені)

Теоретико-методичну основу організації програми тренінгу склали наукові положення Ж.П.Вірної щодо основ формування творчого потенціалу особистості психолога-практика та розвитку у фахівця психологічної служби мотиваційно-смислової регуляції його професійного становлення та вдосконалення. Психологічний тренінг складається з 3 модулів (рис. 2), та може бути адаптованим окремо під кожну службу (оперативні підрозділи, міліція громадської безпеки, підрозділи спеціального призначення та ін.). Комплексна програма включала чотири основні напрямки: заходи організаційного та методичного забезпечення; практичні заходи щодо покращання професійно-психологічної підготовки (навчання, просвітництво); заходи щодо вдосконалення психологічного рівня (система соціально-психологічного вивчення та психологічного супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій, формування здорового способу життя); лікувально-профілактичні заходи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Схема психологічного тренінгу (адаптованого для проведення в оперативних службах системи органів внутрішніх справ України)

Проведення психологічного тренінгу саме з представниками оперативних підрозділів, дозволило забезпечити чітке та ефективне функціонування комплексної програми. За отриманими результатами важливо відмітити, що на етапі проведення третього модуля психологічного тренінгу (Модуля В), де працівники ОВС (учасники тренінгу) формують алгоритм дій щодо попередження професійного вигорання, враховуючи набуті знання впродовж перших двох модулів та схему програми, спостерігалася активізація розробленої комплексної програми і бажання працівників ОВС взаємодіяти з іншими службами та в особистому колективі в напрямку попередження та профілактики вигорання.

Результатом проведених заходів є підвищена якість виконуваної працівниками ОВС роботи, узгоджена взаємодія в групах та відчутні позитивні зміни в колективному настрою.

Висновки

1. Синдром емоційного вигорання - складний психофізіологічний феномен, який визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження із-за тривалого емоційного навантаження, виражається в депресивному стані, відчутті втоми, спустошеності, недоліку енергії і ентузіазму, втраті здібностей бачити позитивні результати своєї праці, негативній установці відносно роботи і життя взагалі. Фактично емоційне вигорання виступає різновидом виробленого особистістю механізму психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у відповідь на певні психотравмуючі дії. Головним джерелом виникнення вигорання та його основних симптомів виступає взаємодія з людьми.

В зарубіжних дослідженнях основні підходи щодо вивчення означеного наукового феномену спираються на акцентування глобальної невідповідності - між вимогами, що пред'являються до працівника, і його ресурсами; невідповідність роботи і особистості (яка може виникнути за відсутності уявлення про справедливість на роботі); невідповідності між етичними принципами і принципами особистості й вимогами роботи тощо. Але, не дивлячись на актуальність та практичне значення подібного підходу, в ньому відсутня глибока психологічна інтерпретація та системність подання інформації, що поєднує дослідження цього напрямку в більшій мірі з соціологічними дослідженнями. У вітчизняній психології традиційно вигорання розглядається як особливий стан людини, який є наслідком професійних стресів та професійної адаптації, але останнім часом проблемне поле вивчення емоційного вигорання суттєво розширюється - через екзистенціальний підхід, феномен психологічного здоров'я тощо. Тобто, психологічні наслідки емоційного вигорання можуть відчутно проявлятися в особистому житті людини, взагалі, в різних аспектах її буття, а не тільки у професійному спілкуванні. Не дивлячись на широку представленість досліджуваної проблематики у вітчизняній та зарубіжній психології, вивчення впливу емоційного вигорання на особистість оперативного психолога, який працює у правоохоронній системі, здійснене в недостатній мірі, безпосередніх досліджень емоційного вигорання серед даних фахівців правоохоронних органів не виявлено.

2. З метою вирішення поставлених завдань та для забезпечення об'єктивності дослідження в роботі була використана низка методів, а саме, системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу і узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; метод вивчення виробничої інформації; метод наукового спостереження; метод аналізу критичних ситуацій; метод психолого - діагностичного обстеження; методи психологічної корекції; метод математичної статистики.

Методичний комплекс був укладений таким чином, що включав надійні та валідні психодіагностичні методики, які дозволяють отримати достовірні дані та на їх основі провести глибокий якісний аналіз феномену емоційного вигорання.

3. Аналіз отриманих результатів дозволяє стверджувати, що психологічна схильність оперативних психологів, які працюють в системі ОВС, до переживання синдрому емоційного вигорання не досягає і середнього ступеня, найбільш характерною для досліджуваного контингенту є фаза резистенції, яка формується або вже сформована, в поведінці переважають симптоми неадекватного емоційного реагування і редукції професійних обов'язків. Синдром емоційного вигорання у оперативних психологів має виражені своєрідні риси, які не тільки характеризують фахівців даного профілю, але й дозволяють формувати превентивно-коректувальну програму щодо запобігання виникнення симптомів емоційного вигорання. З конструктом емоційного вигорання у оперативних психологів, які працюють в органах внутрішніх справ, тісно пов'язані такі компоненти як особливості професійної діяльності, ставлення до роботи і до власного Я. Наявність або формування фаз вигорання супроводжується відчуттям безглуздя і песимізму, актуальною незадоволеністю як своєю професійною діяльністю, так і взаєминами в сім'ї, а також прагненням до зміни діяльності, тим самим знижуючи їх лояльність правоохоронним органам. Розвиток вигорання найбільш характерний для тих психологів, які не схильні вважати, що їх професія важлива, які не були соціально орієнтовані при виборі професії і керувалися при цьому порадами близьких осіб.

Досліджувані респонденти рідко сприймають оточуючих як неживий предмет, як об'єкт для маніпуляцій, а в повній або частковій мірі відчувають інтерес до людини - суб'єкта професійної дії. Можна стверджувати, що у даної групи (оперативні психологи) вигорання слабо змикається з психопатологічними проявами особистості, з неврозоподібними або психопатичними станами (крім симптому деперсоналізації, слабким ступенем вираженості відрізнялися також симптоми загнаності в клітку і психосоматичних та психовегетативних порушень, що може свідчити про те, що емоційне вигорання у оперативних психологів органів внутрішніх справ не спричиняє за собою істотних патологічних змін).

4. У оперативного психолога органів внутрішніх справ, який добре усвідомлює соціальні вимоги і намагається їх акуратно виконувати, піклується про враження, яке створює своєю поведінкою, про свою суспільну репутацію, є ризик накопичення напруження. Воно може виявлятися у вигляді зменшення або спрощення дій, пов'язаних з трудовою діяльністю, зниження відчуття компетентності в своїй роботі, незадоволеності собою, зменшення цінності своєї діяльності, негативного самосприйняття в професійному плані. Помічаючи за собою негативні відчуття або прояви, такий психолог звинувачує себе, у нього знижується як професійна, так і особистісна самооцінка, з'являється відчуття власної неспроможності, байдужість до роботи, зниження значущості досягнутих результатів власної праці. Тобто, вигорання оперативних психологів багато в чому визначається таким чинником корпоративної культури як позиція керівництва - задовільні взаємини з вищими особами, винагорода за діяльність здатні понизити інтенсивність вигорання у психологів, що працюють в ОВС. Сприйняття важливості своєї професії, є, фактично, рефлексією свого професійного Я в очах інших. Очевидно, цей показник відображає комплексний соціально-психологічний конструкт, на який впливає не тільки визнання керівництва, але й визнання колег, співробітників інших підрозділів ОВС, оцінка з боку близького кола осіб і суспільства в цілому.

5. Структурна модель виникнення емоційного вигорання у оперативних психологів, що працюють в системі ОВС, включає в себе наступні чинники: 1)соціально-демографічний (посада, наявність дітей та ін.), 2)стажевий (загальний стаж в ОВС, стаж на основній посаді, стад роботи психологом в ОВС). 3)особистісний, 4)ставлення до роботи та власного Я (задоволення від праці, соціально-орієнтована та індивідуально-орієнтована орієнтація, відчуття безпорадності, нелояльності, аддиктивне подолання тривоги та ін.). Побудована модель взаємин між чинниками, відповідальними за формування вигорання у психологів, які працюють в ОВС, дозволила відзначити роль особистісних чинників як провідних в цьому процесі. Меншу відносну вагу мали стажеві чинники, а також особливості відношення психологів до діяльності і до власного Я.

6. Розроблена превентивно-коректувальна комплексна програма дозволяє мобілізувати внутрішній потенціал особистості, розширити коло її можливостей, які визначаються особливостями робочого місця та специфікою діяльності оперативного психолога. Психологічний тренінг складається з трьох основних модулів та може бути адаптованим окремо під кожну службу (оперативні підрозділи, міліція громадської безпеки, підрозділи спеціального призначення та ін.). Комплексна програма включає в себе чотири основні напрямки: заходи організаційного та методичного забезпечення; практичні заходи щодо покращання професійно-психологічної підготовки (навчання, просвітництво); заходи щодо вдосконалення психологічного рівня (система соціально-психологічного вивчення та психологічного супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій, формування здорового способу життя); лікувально-профілактичні заходи.

Перспективи роботи над темою можуть полягати у визначенні місця феномена вигорання в структурі інших понять, пов'язаних з професійним розвитком особистості; адаптації тих, що існують і можливій розробці нових методик діагностики стресу та емоційного вигорання та їх апробація на вітчизняній вибірці; порівняльних дослідженнях вигорання в різних групах професій і виявленні специфіки виникнення цього феномена в наший культурі.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Костюк А.В. Практичне застосування психології, її методів і технологій у діяльності органів внутрішніх справ/ А.В.Костюк//Наукові записки інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України / за ред.. академіка С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип.26, в 4 -томах. Том2. - С. 365-368.

2. Костюк А.В. Использование тренинговых технологий в системе профессиональной подготовки персонала /А.В. Костюк, О.Г. Васютинская// Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Донецьк, 27-28 травня 2005 року: У 2-х ч. - Донецьк: ДЮІ МВС при ДонНУ, 2005. - Ч. 1. - С. 224-230.

3. Костюк А.В. Феномен емоційного вигорання та його прояви у керівників відділів оперативних служб органів внутрішніх справ/ А.В.Костюк// Наукові записки інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України / за ред.. академіка С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. - Вип.30. - С.388-394.

4. Костюк А.В. Синдром емоційного вигорання керівників оперативних підрозділів /А.В. Костюк// Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції(14-15 липня 2006 року)/ За заг. ред. Доц..пед наук Яворської Г.Х. кан. юрид.наук Цимбалюка М.М. - Одеса: ГУМВС України в Одеській області / 2006. - С.279-283.

5. Костюк А.В.Психологические аспекты формирования духовности в профилактике синдрома эмоционального выгорания сотрудников МВД /А.В.Костюк// Міжнародний науково-практичний журнал «Виховання і Культура». - 2007. - №1-2 (11-12). - С.246.

6. Костюк А.В. Навчання засобам попередження синдрому емоційного вигорання співробітників органів внутрішніх справ в системі первинної професійної підготовки /А.В.Костюк// Матеріали науково-практичної конференції «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології», Харків, 2007. - C.292-298.

7. Костюк А.В. Стратегії зниження дії стресів в профілактиці СЕВ у співробітників органів внутрішніх справ / А.В.Костюк// Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: міжвузівський зб. наук. праць [ ред. кол.: В.П. Бех, К.Ю. Богомаз, Л.Ф. Бурлачук та ін.] - Одеса: Астропринт, 2008. - Вип.. 39-40. - С.229-233.

8. Костюк А.В. Обучение методам предупреждения синдрома эмоционального выгорания на этапе первичной профессиональной подготовки / А.В.Костюк// Психологические технологии в экстремальных видах деятельности [Материалы международной научно-практической конференции] (г. Донецк, 22-23 мая 2008). - Донецк: Донецкий юридический институт ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2008. - С.327-328.

9. Костюк А.В. Использование духовных практик на базе тренинга в психопрофилактической работе среди сотрудников органов внутренних дел /А.В.Костюк// Психологические технологии в экстремальных видах деятельности: материалы международной научно-практической конференции (г. Донецк, 28-29 мая 2009). - Донецк: Донецкий юридический институт ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2009. - С.345-347.

10. Костюк А.В. Превентивні заходи в профілактиці професійного вигорання співробітників органів внутрішніх справ /А.В.Костюк// Вісник Одеського національного університету. - Том 14., Випуск 5 Психологія. - 2009. - С.56-63.

Анотація

Костюк А.В. Психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2011.

Дисертаційне дослідження розглядає психологічні особливості емоційного вигорання оперативних психологів системи МВС.

В дисертації представлено теоретичний та емпіричний аналіз проблеми емоційного вигорання у представників різних професій, наукові підходи щодо його структури та можливих шляхів подолання і профілактики. На основі аналізу теоретико-методологічних робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників визначені основні підходи до проблеми емоційного вигорання та визначено місце власного дослідження означеного феномену. Модель виникнення емоційного вигорання у оперативних психологів, що працюють в системі ОВС, включає в себе наступні чинники: соціально-демографічний (посада, наявність дітей та ін.), стажевий (загальний стаж в ОВС, стаж на основній посаді, стад роботи психологом в ОВС), особистісний, ставлення до роботи та власного Я (задоволення від праці, соціально-орієнтована та індивідуально-орієнтована орієнтація, відчуття безпорадності, нелояльності, аддиктивне подолання тривоги та ін.). Побудована модель взаємин між чинниками, відповідальними за формування вигорання у психологів, які працюють в ОВС, дозволила відзначити роль особистісних чинників як провідних в цьому процесі. Меншу відносну вагу мали стажеві чинники, а також особливості відношення психологів до діяльності і до власного Я.