Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів особистості

Степаненко Л.В.

19.00.01 - загальна психологія

Одеса - 2010

Вступ

Актуальність теми. Умови сучасного життя вимагають від кожної людини прийняття самостійних рішень, проявів ініціативності та уміння адаптуватися до оточуючого світу. Водночас, трансформації соціально-економічних та політичних сфер життя, нестабільність сімейних стосунків та психологічне напруження у сфері міжособистісного спілкування зумовлюють виникнення у людей психічних станів невизначеності, невпевненості, тривожності, фрустрованості, агресивності, що, у свою чергу, призводить до появи у них особистісних дисгармоній. Найбільші труднощі процеси життєствердження викликають у молодого покоління, особливо в підлітковому віці. Розвиток свідомості підлітка багато в чому залежить від загального особистісного розвитку його як суб'єкта, від стабільності його психічних станів та їх впливу на нього.

Гармонізація емоційних станів розглядається в психології в аспекті самозмінювання світу особистості, через необхідність пошуку гармонії в процесі емоційного самопізнання. Дисгармонійні емоційні стани особливо загострюються у підлітковому віці, а під час набуття життєвого досвіду відбувається їх закріплення у поведінці, згодом вони перетворюються у відповідні риси особистості і викликають прояви особистісних дисгармоній. Тому особливо гостро постає питання дослідження та з'ясування негативних психічних станів підлітків, зокрема їх емоційних станів, що призводять до виникнення гострих особистісних проблем.

Проблема вивчення емоційних станів різнобічно представлена в українських та зарубіжних дослідженнях (М.Й.Боришевський, Б.О.Вяткін, В.О.Ганзен, Л.Г.Дика, Є.П.Ільїн, Л.В.Куліков, М.Д.Левітов, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, М.П.Наєнко, Т.А.Немчин, О.О.Прохоров, І.І.Чеснокова та ін.). Заслуговує на увагу вивчення емоційних станів та їх регуляції в процесі онтогенетичного становлення особистості, запропонована у наукових працях низки авторів (К.Ізард, Т.С.Кириленко, Е.Л.Носенко, Г.М.Прихожан, О.О.Прохоров, В.А.Семиченко, Ю.Е.Сосновікова, З.Фрейд, К.Хорні, О.А.Чебикін та ін.).

У психіатрії дисгармонійний психічний розвиток визначається як форма порушення розвитку особистості (Н.Ю.Максимова, Е.Л.Мілютіна, В.М.Піскун), іноді дисгармонію особистості пов'язують лише з зовнішніми ознаками (В.І.Гарбузова, О.І.Захарова, А.І.Співаковська та ін.). Дисгармонійність особистості досліджувалась і як супутня до інших проблем підліткового віку (Г.М.Бреслав, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв та ін.). Тому потрібний комплексний аналіз проблеми, що передбачає вивчення різноманітних деструктивних проявів особистості, які впливають на її становлення. Серед них важливе місце займають негативні психічні стани, які виступають дестабілізуючим чинником у формуванні особистості та негативно впливають на її здатність контролювати і регулювати свою поведінку.

Аналіз наукової літератури із зазначеної проблеми засвідчив, що на теперішній час недостатньо праць присвячено аналізу дисгармонійних емоційних станів підлітків та розробці засобів їх корекції. Для з'ясування особливостей дисгармонійних емоційних станів особистості у пубертатному періоді та їх корекції необхідно визначити чинники, що впливають на різні психологічні зсуви у підлітків. Актуальність даної проблеми, соціальна значущість та її недостатня розробленість зумовили тему даного дисертаційного дослідження "Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів особистості".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Слов'янського державного педагогічного університету "Самоактуалізація і саморегуляція особистості в процесі діяльності". Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Слов'янського державного педагогічного університету (протокол № 4 від 27.12.2007р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 27.04.2010р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та емпірично визначити психологічні чинники і форми їх впливу на дисгармонійні емоційні стани особистості та розробити систему корекційних заходів.

Мета дисертаційного дослідження визначила завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних досліджень з проблем прояву дисгармонійних емоційних станів.

2. Експериментально дослідити систему чинників, критеріїв прояву дисгармонійних емоційних станів (на прикладі підліткового періоду).

3. Визначити взаємозв'язок дисгармонійних емоційних станів та чинники їх виникнення у підлітків.

4. Обґрунтувати систему заходів корекції дисгармонійних емоційних станів підлітків, надати рекомендації практичним психологам щодо роботи з клієнтами, схильними до дисгармонійних емоційних станів.

Об'єкт дослідження - емоційні стани особистості.

Предмет дослідження - особливості прояву дисгармонійних емоційних станів особистості.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: положення психологічної науки про сутність особистості та її розвиток (О.Г.Асмолов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн); принципи єдності, цілісності, взаємодетермінованості зовнішнього і внутрішнього у психіці (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн); концепції діяльнісного, особистісного і вікового підходів до процесу формування особистості (М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.Г.Солодухова); про психологічні механізми психічних станів розвитку особистості (Л.І.Божович, Б.О.Вяткін, Н.Н.Данілова, М.Д.Левітов, О.О.Прохоров).

Методи дослідження. У роботі використовували наступні методи дослідження: теоретико-методологічний аналіз літературних джерел; методи збору емпіричних даних (спостереження; самоспостереження; бесіди; опитування); констатувальний експеримент; методи психодіагностичного обстеження з використанням методик: методика діагностики стану агресії підлітків А.Басса-А.Дарки; опитувальник фрустрації з пакету авторських діагностичних методик А.І.Захарова; методика діагностики тривожності Ч.Д.Спілбергера в адаптації Ю.Л.Ханіна; методика дослідження самоставлення (МДС) С.Р.Пантілєєва; методика оцінки рівня депресивних станів за В.Зунге (модифікація Т.Н.Балашової); тест-опитувальник ЕРІ Г.Айзенка (підлітковий варіант) адаптований А.Г.Шмельовим; методика соціально-психологічної адаптації К.Роджерса та Р.Даймонда (адаптація Т.В.Снегірьової); методика "Шкала диференційних емоцій" К.Ізарда; методика самооцінки Дембо-Рубінштейна в адаптації Г.М.Прихожан; методика діагностики мотивації афіліації А.Мехрабіан в адаптації М.Ш.Магомед-Емінова; методика "Особистісний семантичний диференціал" (адаптована співробітниками Психоневрологічного інституту імені В.М.Бехтерєва); методи математично-статистичного аналізу: метод t-критерій Ст'юдента з групуючою змінною для визначення достовірності відмінностей; кореляційний аналіз Пірсона, кластерний та факторний аналіз досліджуваних показників. Обробка даних виконувалась за допомогою ЕОМ (пакет Statistica, версія 15.0 для Windows XP).

Дослідницька робота здійснювалась на базі загальноосвітніх шкіл № 1, № 11, № 13 м.Слов'янска та загальноосвітньої школи № 9 м.Костянтинівки, Донецької області. Вибірку склали підлітки віком від 13 до 15 років. Усього в дослідженні брали участь 227 школярів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

вперше:

- визначено та теоретично обґрунтовано зміст поняття "дисгармонійні емоційні стани особистості";

- виявлено внутрішні критерії прояву дисгармонійних емоційних станів особистості;

- розроблено модель особистості з дисгармонійними емоційними станами;

- поглиблено уявлення про психологічні чинники дисгармонійних емоційних станів, їх показники;

- дістали подальшого розвитку та емпіричного підтвердження ідеї про взаємозв'язки між дисгармонійними емоційними станами особистості (на прикладі підліткового періоду);

- поглиблене уявлення про можливості психокорекції дисгармонійних емоційних станів підлітків.

Практичне значення дослідження полягає у розробці та апробації корекційної програми дисгармонійних емоційних станів особистості, яка може бути використана щодо профілактики проявів емоційних станів підлітків в умовах навчання, спілкування. Результати дослідження були впроваджені в практику роботи вчителів і практичних психологів Слов'янського педагогічного ліцею (довідка про впровадження № 958 від 24.06.2010р.). Матеріали дослідження використовувались у курсах лекцій "Загальна психологія", "Вікова психологія", "Основи психотерапії", "Психічні стани особистості" та на практичних заняттях зі студентами Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка (акт впровадження № 1/843 від 26.03.2010р.); Черкаського Національного університету імені Богдана Хмельницького (акт впровадження № 204/03 від 15.04.2010р.); Кримського гуманітарного університету (акт впровадження № 56 від 20.05.2010).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародній науково-практичній конференції "Теория и практика развивающего обучения" (Луганськ, 29 вересня 2006р.), міжнародній науково-практичній конференції "Ґенеза буття особистості" (Київ, 18-19 грудня 2006р.), міжнародній науково-практичній конференції "Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями" (Полтава-Київ, 19-21 квітня 2007р.), VIII Всеукраїнській науково-практичної конференції "Актуальні проблеми практичної психології" (Херсон, 17-18 квітня 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції "Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини" (Донецьк, 18-20 квітня 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми психології творчості" (Луганськ-Київ, 1-2 жовтня 2008р.), II міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми психосоматики: системний погляд" (Харків, 3-5 квітня 2009р.), міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми практичної психології" (Херсон, 23-24 квітня 2009р.); шляхом звітних доповідей на засіданнях кафедри психології Слов'янського державного педагогічного університету

Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації висвітлені у 15 публікаціях, із них 7 наукових статей, які надруковані у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел, який містить 232 найменувань. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, основний обсяг дисертації - 177 сторінок комп'ютерного набору, містить 8 рисунків та 27 таблиць.

1. Основний зміст дисертації

У вступі теоретично обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовані наукова новизна й практична значущість роботи, наведені дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти дослідження емоційних станів людини" представлено результати теоретико- методологічного аналізу проблеми вивчення емоційних станів у сучасній психологічній науці.

Психічні стани як науковий феномен мають самостійний статус, але розглядаються в одному розділі з емоціями, внаслідок чого їм приділяється недостатньо уваги. Серед дослідників не існує єдиної точки зору на феноменологію, механізми функціонування, загальну кількість психічних станів представлених у людини, ступінь їх співвіднесення один з одним. Окрім того, поняття психічних станів часто використовується в різноманітних тлумаченнях, відсутнє їх точне визначення. Залишаються проблематичними й модальні характеристики психічних станів, що ускладнює виявлення їхніх інваріантних характеристик і визначення ролі в процесі розвитку особистості.

Систематичне вивчення сутності психічних станів в психології пов'язується з ім'ям У.Джеймса, а аналіз різних аспектів та визначення цього поняття як загальнопсихологічної категорії здійснювався Б.Г.Ананьєвим, В.А.Ганзеном, М.Д.Левітовим, В.М.Мясищевим, О.О.Прохоровим та ін. До вивчення емоційних станів зверталися В.Ф.Березін, Б.І.Додонов, Є.П.Ільїн, В.А.Моляко, Т.С.Кириленко та ін.

Не дивлячись на широку представленість досліджень у галузі психічних, зокрема, емоційних станів, у сучасній науці залишаються недостатньо опрацьованими питання дисгармонізації емоційних станів.

У роботах О.І.Захарова, В.І.Гарбузова, Л.С.Співаковської дисгармонія ототожнюється з дезадаптацією, що звужує поняття дисгармонії, яка, зокрема, може розглядатися лише за зовнішніми ознаками; Е.А.Донченко та Т.М.Титаренко розглядають дисгармонію як відхилення в поведінці, дивацтва; С.В.Васьківська та П.П.Горностай визначають дисгармонію як несприятливий поведінковий комплекс. Інший ракурс поняття дисгармонії та дисгармонійної особистості досліджують Д.Д.Єнікєєва, Н.Ю.Максимова, які трактують дисгармонійний психічний розвиток як форму порушення розвитку.

Аналіз наукових першоджерел показав, що семантична наповненість поняття "дисгармонійність особистості" характеризується досить різноманітним, а іноді й протилежними підходами та дослідницькими концепціями. У контексті представленої роботи дисгармонія особистості - це недостатність розвитку емоційно-вольової і мотиваційної сфер, що спричиняє психологічні труднощі та включає несприятливий поведінковий комплекс. Тому вважається, що дисгармонію особистості можна розглядати з об'єктивного і суб'єктивного боків.

Узагальнення та аналіз психоаналітичних, гуманістичних, соціокультурних, діяльнісних та інших підходів щодо розуміння природи та походження емоційних станів особистості, дозволив виокремити основні підходи та стверджувати, що емоційні стани супроводжують практично будь-яку діяльність особистості, оскільки відображають зв'язки між мотивами і можливістю успішної реалізації діяльності суб'єкта; стани можуть виступати і як форма саморегуляції психіки, і як механізм інтеграції особистості, як динаміка психічних процесів, і актуальних особливостей як окремих сфер особистості, так і в цілому. Тобто, будь-який психічний стан одночасно виступає і переживанням, і діяльністю, що має певне зовнішнє вираження.

У другому розділі "Етапи та методи емпіричного дослідження дисгармонійних емоційних станів" схарактеризовано процедуру і методи, використані для реалізації поставлених завдань.

Підготовка та проведення теоретико-емпіричного дослідження особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів особистості включали три основні етапи.

Перший етап емпіричного дослідження передбачав здійснення теоретичного аналізу наукових першоджерел з означеної проблематики, узагальнення існуючих теорій та підходів щодо вивчення дисгармонійних емоційних станів особистості. Другий етап дозволив здійснити порівняльний аналіз перебігу дисгармонійних емоційних станів підлітків та типологізувати дисгармонійні емоційні стани, найбільш несприятливі для розвитку особистості. Третій етап емпіричного дослідження передбачав укладення основних висновків дисертаційного дослідження, надання практичних рекомендацій та створення програм тренінгових корекційних занять тощо.

Така трьохетапна структура дослідження особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів особистості на сензитивному етапі онтогенетичного розвитку важлива, тому що надає можливість високого рівню узагальнення отриманої інформації, виступає елементом цілісної системи, та сама по собі вже виступає психодіагностичним комплексом.

Результати, отримані в процесі діагностичного дослідження, підлягали багатомірному якісному і кількісному аналізу.

У третьому розділі "Емпіричне дослідження дисгармонійних емоційних станів (на прикладі підліткового віку)" надано результати дослідження проблеми прояву дисгармонійних емоційних станів.

Результати аналізу отриманих даних надали можливість оцінити ступінь вираженості того чи іншого дисгармонійного емоційного стану за середньостатистичними показниками, а також зробити порівняльний аналіз їх проявів у підлітковому віці (табл. 1).

Таблиця 1 Вираженість дисгармонійних емоційних станів підлітків за діагностичними показниками

До основних дисгармонійних емоційних станів особистості, які найбільш чітко відстежуються у підлітковому віці віднесено тривожність, агресивність, фрустрацію, депресію, нейротизм та емоційний дискомфорт. Серед найбільш виражених особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків отримані показники емоційного дискомфорту (41%) та нейротизму (39%).

Під час аналізу кореляційних зв'язків дисгармонійних емоційних станів підлітків та фундаментальних емоцій за методикою К.Ізарда встановлено, що всі дисгармонійні емоційні стани досліджуваних отримали зворотній кореляційний зв'язок з емоцією радості, а також прямий кореляційний зв'язок з емоцією горя та огидою, крім показника агресивності.

Фрустрація має прямий кореляційний зв'язок з емоціями провини (r?0,25)|, огидою (r?0,25)|, презирством (r?0,19), здивуванням (r?0,18), соромом (r?0,18), горем (r?0,31)|. При нейротизмі спостерігаємо зворотній кореляційний зв'язок з емоцією радості та інтересу (r?-0,21) та прямий кореляційний зв'язок з емоцією горя, огиди (r?0,22), гнівом та провиною (r?0,19), здивування (r?0,18). Прояви агресивності не мають численних кореляційних зв'язків із запропонованими емоціями. Проте, що звичайно за своєю природою, у показника агресивності простежується прямий кореляційний зв'язок з емоцією гніву (r?0,20) і зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості (r?-0,19). Імовірно, стан агресивності може носити прихований характер і не мати вираження у відкритих проявах емоцій.

Тривожність має зворотній кореляційний зв'язок з емоцією радості (r?-0,46) та інтересом (r?-0,29). Діагностовано наявність прямих ккореляційних зв'язків тривожності з показниками горя (r?0,27), огидою (r?0,24), соромом (r?0,20). Депресія має зворотній кореляційний зв'язок з емоцією радості (r?-0,38), інтересом (r?-0,24) та прямі кореляційні зв'язки з емоціями огиди (r?0,32), сорому (r?0,24), страхом (r?0,22), горем (r?0,18), презирством (r?0,17). Треба відзначити, що тільки в стані депресії визначається взаємозв'язок з емоцією страху.

Емоційний дискомфорт показав прямий кореляційний зв'язок з емоцією сорому (r?0,31), горя (r?0,29), провини (r?0,28), огидою (r?0,26) та зворотній зв'язок з емоцією радості (r?-0,21).

Отже, особливості прояву емоційних станів фрустрації, агресивності, тривожності, депресії, емоційного дискомфорту, емоційної нестійкості мають негативний відтінок, але вони найбільш характерні для підліткового віку. У всіх дисгармонійних емоційних станах присутні відчуття невизначеності, неможливість знайти вихід із складної ситуації, що супроводжується болісними, тяжкими негативними емоційними переживаннями, монотонністю, емоційною нестабільністю, незадоволеністю підлітком життєдіяльністю у цілому.

У зв'язку з тим, що самооцінка, рівень домагань, самоставлення, локус контролю, мотиваційні тенденції, Я-образ є центральними утвореннями особистості, з метою виділення найбільш значущих з точки зору їх впливу на особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків, були зіставлені наявні дані про рівні дисгармонійних емоційних станів підлітка з розглянутими особистісними утвореннями. Найбільш значний вплив на зниження рівня самооцінки мають стани депресії і фрустрації (табл. 2). Можна припустити, що прояви стану депресії і фрустрації є несприятливим для формування самооцінки в підлітковому віці.

Таблиця 2 Значущі коефіцієнти кореляцій показників дисгармонійних емоційних станів та показників самооцінки

Результати кореляційного аналізу дозволяють зробити висновок про те, що підліткам, які переживають стани депресії і тривожності, притаманний низький рівень самооцінки і домагань, а також сильний ступінь розбіжності між самооцінкою і рівнем домагань.

Близьким за змістом до показника самооцінки є показник шкали "прийняття себе/неприйняття себе", що підтверджується наявністю у показника самооцінки позитивного кореляційного зв'язку з показником "прийняття себе" (r?0,35|) і зворотнього кореляційного зв'язку з показником "неприйняття себе" (r?-0,20).

Показник "прийняття себе" виявляє зворотні кореляційні зв'язки з усіма показниками дисгармонійних емоційних станів, окрім стану агресивності (табл.3).

Найбільш значущий прямий кореляційний зв'язок виявлено між показником "неприйняття себе" з показниками емоційного дискомфорту (r?0,63) та фрустрації (r?0,42). Водночас, спостерігається прямий кореляційний зв'язок між показником "неприйняття себе" і ступенем розбіжності самооцінки і рівня домагань (r?0,30|). Зокрема, чим більш проблематичним для підлітка є сприйняття себе, тим більший у нього ступінь розбіжності між рівнем самооцінки і домаганням, і тим сильніше він переживає дисгармонійні емоційні стани.

Таблиця 3 Значущі коефіцієнти показників дисгармонійних емоційних станів та показників шкали "прийняття-неприйняття себе"

Усі показники дисгармонійних емоційних станів виявляють прямі кореляційні зв'язки з показниками таких компонентів самоставлення як "внутрішня конфліктність" і "самозвинувачення", а також зворотній кореляційний зв'язок з показником "віддзеркаленого самоставлення" (табл.4). У свою чергу, показники "внутрішньої конфліктності" і "самозвинувачення" мають значущий прямий кореляційний зв'язок між собою (r?0,71) і зворотній зв'язок з показником "віддзеркаленого самоставлення". Отже, при дисгармонійних емоційних станах підліток відчуває внутрішнє незадоволення, важкі переживання з приводу себе, невпевненість, сумніви, негативний фон ставлення до себе, фіксується на своїх недоліках, особистість обвинувачує себе за свої невдачі. Найбільш цікавим є факт наявності прямого кореляційного зв'язку між показником внутрішньої конфліктності і ступенем розбіжності між самооцінкою і рівнем домагань (r?0,26).

Таблиця 4 Результати кореляційного аналізу дисгармонійних емоційних станів та показників самоставлення

Примітка: 1-замкнутість, 2-самовпевненість, 3-самокерування, 4-віддзеркалене самоставлення, 5-самоцінність, 6-самосприйняття, 7-самоприхильність, 8-внутрішня конфліктність, 9-самозвинувачення.

Чим вище у підлітків проявляються| дисгармонійні емоційні стани, тим більше виявляється внутрішня конфліктність, це все призводить до конфлікту між "Я"-реальним і "Я"-ідеальним, рівнем домагань і досягненнями.

Найбільшу кількість кореляційних зв'язків продемонстрували показники станів фрустрації та тривожності: зворотні - з показниками "самовпевненість", "самоприхильність", "віддзеркалене самоставлення", "самоцінність", "замкнутість"; прямі - з показниками "внутрішньої конфліктності" та "самозвинувачення". Крім того, показники "самоприхильність", "самовпевненість", "самоцінність" і "віддзеркалене самоставлення" прямо корелюють між собою.

Показник нейротизму має зворотній кореляційний зв'язок з показниками "самоприхильність" (r?-0,30), "самовпевненість" (r?-0,29), "замкнутість" (r?-0,22) і "віддзеркалене самоставлення" (r?-0,21) та прямий кореляційний зв'язок з показниками "внутрішня конфліктність" (r?0,51) та "самозвинувачення" (r?0,45).

Показник агресивності має значущі кореляційний зв'язки: зворотній - з показником "віддзеркалене самоставлення" (r?-0,19) та прямий - з показниками "внутрішня конфліктність" (r?0,40) та "самозвинувачення" (r?0,37), "самоприйняття" (r?0,18).

Показник депресії має зворотній кореляційний зв'язок з показниками "самовпевненість" (r?-0,30), "віддзеркалене самоставлення" (r?-0,23), "самоцінність" (r?-0,19), "самоприхильність" (r?-0,28) і прямо пов'язаний з показниками "внутрішня конфліктність" (r?0,32) та "самозвинувачення" (r?0,30).

Показник емоційного дискомфорту близький до показника стану депресії за характером кореляційних зв'язків: зворотні зв'язки з показниками "самовпевненість" (r?-0,32), "віддзеркалене самоставлення" (r?-0,26), "самоприхильність" (r?-0,22); прямі кореляційні зв'язки з показниками "внутрішня конфліктність" (r?0,41) та "самозвинувачення" (r?0,31).

Отже, загальна тенденція у взаємозв'язку дисгармонійних емоційних станів і показників самоставлення має характер залежності, про що свідчать прямі кореляційні зв'язки внутрішньої конфліктності та самозвинувачення з показниками дисгармонійних емоційних станах підлітка.

Особливу увагу привертають дані мотивації афіліації, представлені показниками "страх бути знехтуваним" і "прагнення до прийняття" ( табл.5).

Таблиця 5 Значущі коефіцієнти кореляцій показників дисгармонійних емоційних станів і показників мотивації афіліації

Результати кореляційного аналізу дозволяють зробити висновок про своєрідний склад комплексу виявлених зв'язків, що у сукупності підтверджує особливі характеристики мотивації афіліації в підлітковому віці. Мотивація афіліації розглядається як потреба у спілкуванні. Така потреба, зокрема, не властива підліткам з дисгармонійними емоційними станами. Виділяються зворотні кореляційні зв'язки між показником "прагнення до прийняття" із фрустрацією (r?-0,17|), із тривожністю (r?-0,18), з депресією (r?-0,21|). Водночас, зафіксована відсутність у показників агресивності, нейротизму та емоційного дискомфорту кореляційних зв'язків з показником "прагнення до прийняття" у порівнянні з показниками страху бути знехтуваним. Встановлені значущі кореляційні зв'язки між дисгармонійними емоційними станами і "страхом знехтування": із фрустрацією (r?0,42), з агресивністю (r?0,20), з нейротизмом (r?0,37), емоційним дискомфортом (r?0,36), з депресією (r?0,34) та тривожністю (r?0,30). Це свідчить, що переживання підлітком страху бути знехтуваним пов'язане з перебігом дисгармонійних емоційних станів.

Існують тісні кореляційні зв'язки показників "зовнішній контроль" та "страх бути знехтуваним" з показниками дисгармонійних емоційних станів. Також виявлений прямий кореляційний зв'язок між показником мотивації афіліації - "страх бути знехтуваним" і показником "зовнішній контроль" (r?0,32). У цілому, результати кореляційного аналізу, показали співпадання і взаємозв'язок двох складових внутрішніх критеріїв: мотивації афіліації та внутрішнього контролю, що визначають особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків (табл. 6).

Виділяються прямі кореляційні зв'язки між показником "зовнішній контроль" із фрустрацією (r?0,40), з агресивністю (r?0,28), з нейротизмом (r?0,40), емоційним дискомфортом (r?0,74), з депресією (r?0,38) та тривожністю (r?0,34). У свою чергу, показник "внутрішній контроль" не отримав значущих кореляційних зв'язків з показниками дисгармонійних емоційних станів, за винятком показників депресії (r?-0,26). Отже, високий рівень зовнішнього контролю пов'язаний із перебігом дисгармонійних емоційних станів.

Таблиця 6 Значущі коефіцієнти кореляцій показників дисгармонійних емоційних станів і показників локус контролю

Проведення факторного аналізу дозволило нам виділити п'ятифакторну модель дисгармонійних емоційних станів особистості (на прикладі підліткового віку).

Перший чинник має найбільшу вагу практично за рівними значеннями дисгармонійних емоційних станів у вибірці підлітків, саме тому даний фактор може бути названий дисгармонійно-емоційним.

Другий чинник, емоційний, включає більшість фундаментальних емоцій: здивування, горе, гнів, огида, презирство, страх, сором, провина.

Третій чинник, біполярний, визначається позитивними полюсами змінних, які об'єднали показники емоцій: інтерес і радість, показники рівня самооцінки, "Я-реального" (який також відповідає характеристикам самооцінки), рівень домагання, показник самоставлення - "замкнутість". У цьому чиннику негативний полюс представлений тільки однією змінною - депресією.

Четвертий чинник, особистісний, найбільш відобразив показники самоставлення: самоприйняття, самоцінність, самовпевненість, віддзеркалене самоставлення, самокерування, самоприхильність; також показники таких психологічних характеристик як прийняття себе, прийняття інших, внутрішній контроль. Цей фактор об'єднав показники, які представляють внутрішні характеристики особистості.

П'ятий чинник, Я-образний, репрезентований показниками "Я-ідеальне" і "ступенем розбіжності Я-реального та Я-ідеального". Ці два показники мають найбільшу вагу у всій вибірці підлітків і вони найбільше впливають на особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків.

Отже, дисгармонійні емоційні стани, представлені в першому і третьому чинниках, мають тільки ті психологічні характеристики, які характеризують процеси деформації особистості в підлітковому віці. А тому показники самоставлення, мотиваційні тенденції, емоційні переживання пов'язані з внутрішньою взаємодією особистості, що значною мірою визначає прояв дисгармонійних емоційних станів і специфіку результатів формування особистості в підлітковому віці. Психологічні характеристики самоставлення не тільки включають особливості прояву дисгармонійних емоційних станів, але й займають певне місце в низці чинників, що впливають на процес переживання цих станів.

Результати факторного аналізу дозволили виявити п'ять чинників, що включають у максимально узагальненому вигляді сукупність показників, які дали можливість уточнити психологічні критерії прояву дисгармонійних емоційних станів особистості, виділити найбільш істотні їх характеристики та показати їх включеність в особливості прояву дисгармонійних емоційних станів.

Своєрідність розробленої програми корекції дисгармонійних емоційних станів та тренінгу полягає в тому, що вони спрямовані на створення індивідуальних та групових впливів на особистість, схильну до переживання дисгармонійних емоційних станів, з метою забезпечення її психосоціальної гармонізації. Подібні програми повинні поєднувати комунікативні технології впливу з одночасним стимулюванням власної активності, розкриттям внутрішнього потенціалу подолання дисгармонійних емоційних станів та розвитку компенсаторних можливостей.

Подальший розвиток наукової теми передбачає розробку спеціального методичного інструментарію діагностики дисгармонійних емоційних станів та його апробацію на різних соціально-демографічних категоріях досліджуваних.

психологічний дисгармонійний емоційний підлітковий

Висновки

1. Узагальнення психоаналітичних, гуманістичних, соціокультурних, діяльнісних та інших підходів щодо розуміння природи та походження емоційних станів особистості, дозволяє стверджувати, що емоційні стани супроводжують будь-яку діяльність особистості та виконують подвійну функцію: можуть виступати і як форма саморегуляції психіки, і як механізм інтеграції особистості. Аналіз наукових першоджерел показав, що психологічний зміст поняття "дисгармонійність особистості" характеризується досить різноманітним, а іноді й протилежними підходами та дослідницькими концепціями. У контексті проведеного теоретико-емпіричного дослідження, дисгармонія особистості - це недостатність розвитку емоційно-вольової і мотиваційної сфер, що спричиняє психологічні труднощі, містить несприятливий поведінковий комплекс й дозволяє характеризувати дисгармонію особистості з об'єктивного і суб'єктивного боку. До об'єктивного боку відносяться прояви дисгармонії, наприклад, особистісні акцентуації, а до суб'єктивного, внутрішнього прояву дисгармонії, пов'язаної з емоційним ядром, - переживання, комплекси, внутрішні конфлікти, почуття неповноцінності, що несуть у собі незадоволеність, негативні емоційні стани, які можуть бути і показником дисгармонії.

2. Розв'язання поставлених завдань потребувало використання системи методів, а саме: метод узагальнення та аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми; метод наукового спостереження; метод психодіагностичного обстеження; метод бесіди; метод порівняльного аналізу отриманих результатів; метод математичної статистики (кореляційний, факторний та кластерний аналізи).

3. До основних дисгармонійних емоційних станів особистості, які найбільш чітко відстежуються у підлітковому віці, віднесені тривожність, агресивність, фрустрація, депресія, нейротизм та емоційний дискомфорт. Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків визначаються емоційною нестабільністю - нейротизмом. Аналіз отриманих результатів показав, що при домінуванні показників нейротизму емоційні стани досліджуваних характеризуються більшою емоційною нестабільністю. Ця особливість є характерною для більшості досліджуваних підліткового віку та може бути пов'язана з наявністю таких дисгармонійних емоційних станів як тривожність, фрустрація, агресивність, які, у свою чергу, викликані неадекватністю самооцінки і рівня домагань, відсутністю рефлексії, низьким рівнем самоставлення, внутрішніми чинниками й іншими негативними психологічними особливостями особистості..

4. Внутрішніми критеріями прояву дисгармонійних емоційних станів виступають глобальне самоставлення особистості, самооцінка та рівень домагань (прийняття себе/інших - неприйняття себе/інших, зниження внутрішньої узгодженості, конгруентності "образу Я"), протилежних мотиваційних тенденцій, критерієм яких може бути мотивації афіліації, локалізація контролю за власними діями тощо.

5. На підставі теоретико-емпіричного матеріалу була виділена п'ятифакторна модель особистості з дисгармонійними емоційними проявами.

Перший чинник, дисгармонійно-емоційний, містить показники практично всіх значень дисгармонійних емоційних станів (емоційного дискомфорту, фрустрації, нейротизму, агресивності, тривожності) та показники внутрішньої конфліктності, самозвинувачення, зовнішнього контролю, неприйняття себе і неприйняття інших, розбіжності рівня самооцінки і рівня домагань, страху бути знехтуваним. Другий чинник, емоційний, включив більшість фундаментальних емоцій (здивування, горе, гнів, огида, презирство, страх, сором, провина) та показник "прагнення прийняття" з негативним значенням. Третій чинник, біполярний, визначився позитивними полюсами змінних, які об'єднали показники емоцій: інтерес і радість; показники рівня самооцінки, "Я-реального" (який також відповідає характеристиці самооцінки), рівень домагання; показник самоставлення -замкнутість. У цьому факторі негативний полюс представлений тільки однією змінною - депресією. Четвертий чинник, особистісний, включав такі показники самоставлення як самоприйняття, самоцінність, самовпевненість, віддзеркалене самоставлення, самокерування, самоприхильність; показники таких психологічних характеристик як прийняття себе, прийняття інших, внутрішній контроль, тобто об'єднав показники, які також представляють внутрішні характеристики особистості. П'ятий чинник, Я-образний, репрезентований у нашій моделі показниками "Я-ідеальне" і "ступенем розбіжності Я-реального і Я-ідеального", ці два показники більшою мірою впливають на особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків.

6. Розроблена корекційна програма та тренінг, що базуються на принципах активізації, ресоціалізації та особистісної центрованості, адресується практичним психологам, соціальним педагогам, студентам-психологам тощо, і ґрунтується на врахуванні основних психологічних особливостей розвитку особистості в пубертатному періоді, які створюють підґрунтя емоційної дисгармонізації дитини.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Степаненко Л.В. Особливості психічних станів дітей підліткового віку / Л.В.Степаненко // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків ХДПУ, 2001. - Вип. 7. - С. 155-159.

2. Степаненко Л.В. Проблема гармонійного та дисгармонійного розвитку особистості в психолого-педагогічній літературі / Л.В.Степаненко // Вісник Харківського державного педагогічного ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків ХДПУ, 2002. - Вип. 8. - С. 175-179.

3. Степаненко Л.В. Основні детермінанти психічних станів підлітків / Л.В.Степаненко // Вісник Харківського національного ун-ту ім. Г.С.Сковороди. Психологія. - 2005. - Вип. 14. - С. 182-188.

4. Степаненко Л.В. Психологічні детермінанти спілкування дітей підліткового віку / Л.В. Степаненко // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - Міленіум, 2006. - Вип. 30. - С. 250-257.

5. Степаненко Л.В. Кризові явища підліткового віку як передумова виникнення негативних психічних станів / Л.В. Степаненко // Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К.: Логос, 2007. - Т.7, Вип. 11. - С. 300-306.

6. Степаненко Л.В. Особливості прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків та їх корекція / Л.В.Степаненко // Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, В.Д.Потапової. - Київ, 2008. - Т.XV, част.2. - С. 302-307.

7. Степаненко Л.В. Психологічна корекція дисгармонійних емоційних станів у підлітковому віці / Л.В.Степаненко // Вісник Харківського національного педагогічного ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Психологія. - 2009. - Вип. 31. - С. 206-212.

8. Степаненко Л.В. Дисгармонійний розвиток особистості підлітка / Л.В.Степаненко // Гуманізація навчально-виховного процесу: наук. - метод. зб. / за заг. ред. Легенького Г.І. та Сипченко В.І. - Слов'янськ: ІЗМН-СДПІ, 2000.- Вип. VII- С. 224-228.

9. Степаненко Л.В. Деякі аспекти профілактики негативних психічних станів підлітків / Л.В.Степаненко // Соціальна робота і сучасність: теорія і практика: Тези доповідей учасників II Міжнародної наук.-практ. Конференції. - Київ: Політехніка, 2004. - С. 94-95.

10. Степаненко Л.В. Саморегуляция психических состояний в процессе общения подростков / Л.В.Степаненко // Психолого-педагогические проблемы воспитания подрастающего поколения: Материалы международной научно-практической конференции. - Брянск: Изд-во БГУ, 2004. - С. 137-140.

11. Степаненко Л.В. Психічні стани підлітків у навчальній діяльності / Л.В.Степаненко // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка. - 2006. - №16(111). - С.217-224.

12. Степаненко Л.В. Психічні стани студентів-першокурсників при дезадаптації / Л.В.Степаненко // Проблема психолого-педагогічного супроводу підготовки фахівців у вищій школі: матеріали Всеукраїнського наук.-практ. семінару. - Одеса: СМИЛ, 2006. - С. 47-49.

13. Степаненко Л.В. Теоретичне вивчення проблеми дисгармонійних емоційних станів підлітків та їх психокорекція / Л.В.Степаненко // Актуальні проблеми практичної психології: зб. наук. пр. - Херсон, 2008.- Ч.I.- С. 375-377.

14. Степаненко Л.В. Мотивационные детерминанты негативних эмоциональных состояний подростков / Л.В.Степаненко // Состояние здоровья: медицинские и психолого-педагогические аспекты: материалы научно-практической интернет-конференции. - Чита (Россия); Славянск (Украина), 2009. - Ч.1. - С.196-199.

15. Степаненко Л.В. Особливості самовідношення підлітків з різними дисгармонійними емоційними станами / Л.В.Степаненко // Актуальні проблеми практичної психології: зб. наук. праць. - Херсон, 2009. - Ч.II. - С. 471-477.

Размещено на Allbest.ru