Особливості усвідомлення власного досвіду жінками, які потребують психологічної допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут психології імені Г.С. Костюка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Особливості усвідомлення власного досвіду жінками, які потребують психологічної допомоги

Сосіс Л.В.

19.00.01 - загальна психологія

Київ - 2010

Вступ

Актуальність дослідження. Історія жіночих досліджень бере початок від 1970 року, що пов'язано з відкриттям першої однойменної програми в університеті Сан-Дієго (США). Однак задовго до того, починаючи від середини ХІХ століття, феміністський рух сфокусував суспільну увагу на жінці як на соціальному суб'єкті.

На цей час в дослідженнях жінок застосовують широкий набір емпіричних підходів соціальних і гуманітарних наук: аналіз статистики, архівні дослідження, експерименти, усі види інтерв'ю, аналіз тексту, дискурсивний аналіз та ін. (С.Л. Бем, Т.В. Бендас, Ш. Берн, М. Боксер, Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді, М. Палуді, Т.М. Титаренко).

Методологія досліджень жінок недостатньо опрацьована в напрямку психологічної герменевтики та наративної психології. Розуміння та інтерпретація досвіду жінок як предмет наукового інтересу тільки починає формуватися у фемінології. До цього часу дослідження вітчизняних та зарубіжних наративних психологів були зосереджені на патріархальному дискурсі, та пов'язаних з ним проблемах гендерної поляризації та гендерної асиметрії (Т.М. Титаренко, К. Темейсіс, Дж. Спіді, Р. Хеа-Мастін, Дж. Коатс). Зумовлюють значний інтерес і ретельно вивчаються також проблеми насильства в сім'ї (А. Акумура, Ш. Беккет, Н. Грей, М. Кім, М. Мартінез, М. Пекін, М. Саїд-Олбіс, К. Темейсіс, Ч. Уайт, Дж. Уорд, А. Юен), яке інтерпретується як культурно зумовлений феномен.

Досвіду материнства в контексті наративної психології приділяють свою увагу такі дослідники, як Н. Л. Пушкарьова, К.А. Токтибаєва, С.М. Шакірова, Л.С. Томас, А. Реналло, П. Баракуей, Дж. Адамс, Дж. Мейєр, М. Рейлі, Л. Холтейн, І. Еслер.

Дотримуючись принципів постструктуралізму та постмодернізму, наративні психологи в жіночих дослідженнях фокусують свою увагу на локальному досвіді, що спонукає їх до дослідження представників маргіналізованих груп, таких як люди з тяжкими невиліковними захворюваннями (К. Вайнгартен), лесбіянки (К. Джонсон, Дж. Коен, М. Пентекост, Дж. Спіді, Д. Стюарт), люди похилого віку (Дж. Ендрюс), іммігранти (Р. Бергер, А. Франклін).

Однак, як і раніше, залишається недостатньо вивченим досвід буденного життя жінок, такі його аспекти, як особисте життя, міжособистісні стосунки та самореалізація у сучасних умовах і вплив соціальних, культурних, гендерних та інших дискурсів на інтерпретацію жінками свого досвіду. Недостатньо розроблені підходи до проблеми вивчення впливу наративної терапії на специфічні проблеми сучасної жінки.

Отже, соціальна значущість, актуальність і недостатня вивченість цієї проблеми і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Особливості усвідомлення власного досвіду жінками, які потребують психологічної допомоги".

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 1 від 02.02.2006 р.) та узгоджена бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 25.11.2008 р.)

Тема пов'язана з науково-дослідними темами лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України "Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особистого досвіду" (номер державної реєстрації 0104U000222) та "Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник розвитку особистості" (номер державної реєстрації 0108U000310).

Об'єкт дослідження - особистий досвід жінок, що потребують психологічної допомоги.

Предмет дослідження - особливості усвідомлення власного досвіду жінками, що потребують психологічної допомоги.

Мета дослідження - визначити особистісно-психологічні, соціальні та культурні фактори, які впливають на формування проблемно-насиченого наративу у жінок, що потребують психологічної допомоги; розробити програму психологічної допомоги таким жінкам, базуючись на основних положеннях наративної психотерапії.

Гіпотези дослідження:

- домінантні культурні дискурси обмежують можливість вибору інтерпретації життєвих подій, перешкоджають переживанню преференційного досвіду, що призводить до формування проблемно-насичених наративів у жінок;

- процес усвідомлення особистого досвіду відкриває простір для особистісного зростання, переживання більш преференційного досвіду та формування позитивної жіночої ідентичності, що ґрунтується на власних цінностях та етичних принципах;

Згідно з метою та основними гіпотезами були поставлені такі завдання дослідження:

1) визначити психологічні характеристики найтиповіших жіночих проблем в сферах особистого життя, міжособистісних стосунків та самореалізації;

2) встановити можливості застосування наративного підходу до дослідження психологічних проблем у жінок;

3) виявити особистісні та ситуативні фактори, які впливають на формування проблем в особистому житті, міжособистісних стосунках та в самореалізації жінок;

4) дослідити особливості функціонування проблемно-насиченого наративу в жінок;

5) розробити та апробувати програму наративного тренінгу, що спрямована на усвідомлення та реінтерпретацію жінками їх проблемного досвіду.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є: філософський і психологічний підходи до проблеми розуміння досвіду (Р. Барт, І.В. Березко, Дж. Берклі, К. Бремон, І. Брокмейєр, Х. - Г. Гадамер, О.М. Лактіонов, Дж. Локк, С.Д. Максименко, П. Рикер, К. Роджерс, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб, Д. Юм), основні положення психологічної герменевтики (А.А. Брудний, П. Рикер, Н.В. Чепелєва), теоретичний підхід до дослідження наративу, як засобу усвідомлення особистого досвіду (Дж. Брунер, Дж. Гінзбург, Н.Ф. Каліна, Є.С. Калмикова, Е. Мергенталер, Б. Слугоский, М. Уайт, Н.В. Чепелєва), основні положення гендерної психології (С. Бем, Т.В. Бендас, Ш. Берн, Т.В. Говорун, Є.П. Ільїн, О.М. Кікінежді, М. Палуді), наративний підхід до жіночих досліджень і до розв'язання проблем жінок (П. Баракуей, Ш. Беккет, К. Вайнгартен, Н. Грей, М. Кім, Ш. Ліннелл, М. Мартинез, М. Пекін, Дж. Райт, А. Реналло, М.У. Сеїтова, Т.К. Темейсис, Т.М. Титаренко, Л.С. Томас, Ч. Уайт, А. Франклін, Р. Хеа-Мастін, С.М. Шакірова, Дж. Ендрюс, А. Юен), наративний підхід до ситуації надання психологічної допомоги (Дж. Говард, Є.С. Жорняк, Дж. Комбс, Дж. Спіді, М. Уайт, Дж. Фрідман, Н.В. Чепелєва, Д. Епстон).

Методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз й узагальнення філософської та психологічної літератури з проблем дослідження; 2) емпіричні: психодіагностичні методи (для визначення особистісно-психологічних і ситуативних факторів, які детермінують психологічні проблеми жінок); контент-аналіз (для вивчення факторів, що впливають на процес породження наративу); психокорекційні методи, які втілились у розробці та апробації наративного тренінгу (для дослідження можливостей використання наративних технік у процесі групової та індивідуальної консультативної роботи). Застосування методів математичної статистики - кореляційного й факторного аналізу, а також метод порівняння (для зіставлення даних, отриманих в одній і тій же групі, одними й тими ж методами), забезпечило всебічний кількісний та якісний аналіз експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програми Statistika 6.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних дослідження, експериментальною перевіркою гіпотез, репрезентативністю вибірки, сучасним апаратом багатомірної статистики, відповідністю діагностичного інструментарію критеріям надійності та валідності.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

вперше визначено сукупність особистісно-психологічних та соціальних факторів, що впливають на формування проблемно-насичених наративів повсякденного життя жінок;

доповнено методологію жіночих досліджень методом аналізу жіночих наративів у взаємозв'язку з особистісно-психологічними рисами жінок;

поглиблено психологічні знання відносно функціонування проблемно-насиченого наративу; виявлено його негативний, обмежувальний вплив на самооцінку, активність, оцінку власного досвіду, внутрішнього ресурсу й перспектив щодо майбутнього, на взаємовідносини з оточуючими, на розуміння та врахування реальної дійсності;

отримала подальший розвиток розробка наративних методів, як засобу усвідомлення особистого досвіду (виявлення обмежувальних дискурсів; вибір життєвих стратегій, побудованих на власних цінностях та етичних нормах; прийняття власного досвіду в процесі реконструкції історії життя).

Практичне значення дослідження полягає в тому, що:

- розроблений та апробований автором тренінг реінтерпретації проблемного досвіду може бути використаний практичними психологами в процесі психокорекційної роботи, що спрямована на формування навичок виявлення та переоцінки тих стереотипів, переконань, поглядів, які впливають на породження проблемно-насичених наративів; на створення умов для прийняття та інтеграції свого досвіду й формування позитивнішої ідентичності.

Апробація та впровадження результатів дослідження: основні результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім. проф. Сергія Бураго (Київ, червень 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини" (Донецьк, квітень 2008 р.); V Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Методичні та теоретичні принципи глибинної корекції: проблеми адаптації" (Ялта, жовтень 2008 р.); XVIII Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім. проф. Сергія Бураго (Київ, червень 2009 р.); Другому Міжнародному Кримському конгресі по психотерапії "Проблемы развития современной психологической помощи: концепции и практика" (АР Крим, МДЦ "Артек", жовтень 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Історії, які ми розповідаємо" (Київ, жовтень-листопад 2009 р.) на засіданнях лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (2006-2009 рр.).

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено в програму курсу "Основні психологічні практики" Донецького національного університету (довідка № 217/01-26/6.6.0 від 19.02.2010 р.) та в програму спеціального курсу "Сучасні психологічні техніки" Макіївського економіко-гуманітарного інституту (довідка № 01/87 від 12.02.2010 р.).

Публікації. Результати дослідження відображені у 7 публікаціях, серед яких: методичний посібник, 5 статей у фахових виданнях, включених до списку, що затверджений ВАК України та матеріалах конференції.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків, налічує 198 сторінок основного тексту, містить 6 таблиць (представлених на 14 сторінках), 16 рисунків (на 16 сторінках), список використаних джерел (162 найменування), 14 додатків (на 52 сторінках).

1. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, його об'єкт, предмет та методологічні основи, висвітлено наукову новизну й теоретичне значення роботи, а також практичну значущість отриманих результатів, визначено гіпотези, наведено дані про апробацію і впровадження отриманих результатів дисертаційного дослідження в практику.

У першому розділі - "Особливості розуміння та інтерпретації особистого досвіду жінками в контексті наративної психології" проаналізовано та узагальнено провідні напрямки й підходи з досліджуваної проблеми, розроблено процедуру та засоби емпіричного дослідження.

Визначено, що в багатьох напрямках психології досвід вважається безумовною цінністю особистості, джерелом її знань про себе та про світ (К. Роджерс, А. Маслоу, Дж. Енрайт), головною умовою її адаптації до навколишнього середовища (О.М. Лактіонов). Наративна психологія акцентує увагу на тому, що результатом осмислення та інтерпретації особистого досвіду є особистісний досвід, основною одиницею його є сенс, який об'єднує події та результат їх усвідомлення особистістю (Д.А. Кутузова, В.В. Нуркова, В.П. Руднєв, Т.М. Титаренко, М. Уайт, Н.В. Чепелєва, Д. Епстон). Наратив розглядається як засіб організації, осмислення свого особистого досвіду, який містить в собі не тільки інтерпретацію навколишньої дійсності, але й внутрішнього світу людини, її самосвідомість (Р. Барт, Дж. Брунер, Дж. Гінзбург, Дж. Комбс, Б. Слугоський, Дж. Спіді, М. Уайт, Дж. Фрідман, Н.В. Чепелєва, Д. Епстон). На процес інтерпретації особистістю свого досвіду впливають як раніш сконструйовані нею історії (Є.С. Калмикова, Е. Мергенталер), так і домінантні культурні наративи (Є.С. Жорняк, Дж. Комбс, М. Уайт, Дж. Фрідман). Отже, попередній негативний досвід у сукупності з домінантними культурними наративами, що обмежують діапазон його інтерпретацій, можуть сформувати проблемно-насичений наратив, який негативно впливає на самоідентифікацію особистості та її можливості реалізувати преференційний досвід. Таким чином, мета наративної психотерапевтичної практики - переоцінка та реінтерпретація особистого досвіду на основі сенсів, яким надається перевага, життєвих позицій, власних цінностей та етичних принципів індивіда; створення позитивнішої ідентичності.

У розділі проаналізовано значний обсяг робіт, присвячених дослідженням і практичній роботі з жіночими проблемами, такими, як: проблеми дискримінації за гендерною ознакою (С. Бем, Дж. Коатс, Т.М. Титаренко, Р. Хеа-Мастін), проблеми материнства (Дж. Адамс, П. Баркуей, Дж. Мейер, М. Рейли, А. Реналло, К.А. Токтибаєва, Л.С. Томас, С.М. Шакірова, І. Еслер), особистого життя (С.Д. Поліщук, Р. Хеа-Мастін), насильства (Ш. Беккет, М. Кім, М. Мартінез, А. Окумура, М. Саїд-Олбіс, А. Тсун Он-кі, Д. Уорд, А. Франклін), маргіналізації за ознаками стану здоров'я (К. Вайнгартен), сексуальної орієнтації (Дж. Коен, С. Джонстон, М. Пентекост, Дж. Спіді, Д. Стюарт), віку (Дж. Ендрюс).

Наративні психологи досліджують історії життя людей, їх проблеми в культурному, гендерному та історичному контекстах, відшукуючи домінантні дискурси, що стоять за проблемою. Спираючись на надії, бажання, мрії, цінності, принципи, знання та уміння людини психологи допомагають віднайти в їхньому досвіді дії, спрямовані на вирішення проблеми, які підкреслюватимуть відчуття особистої активності та формуватимуть, таким чином, альтернативну історію та позитивнішу ідентичність.

Для оцінки ступеня впливу соціальних і психологічних факторів на формування психологічних проблем у жінок був проведений аналіз психологічних характеристик найтиповіших проблем жінок, що описані у науковій літературі. З метою оптимізації процесу дослідження, проблеми повсякденного життя були розділені на три основні групи в залежності від їх "локусу": особисте життя, міжособистісні стосунки та самореалізація.

Серед детермінант проблем особистого життя жінок автори виділяють такі: особистісні риси, розбіжність очікувань чоловіків і жінок щодо стосунків, відмінність любовних стилів чоловіків і жінок, недостатня участь чоловіків у вихованні дочок (Т.В. Бендас, В.В. Бойко, М. Девіс, Е.П. Ільїн, Г.Н. Казанцева, В.Т. Лісовський, О.В. Шишкіна). Однак більшість дослідників не враховують вплив соціальних дискурсів на формування норм та очікувань у взаєминах чоловіків і жінок, невідповідність яким призводить до проблем у цій сфері.

У міжособистісних стосунках виділяють два найбільш проблемних типи поведінки - залежний і конфліктний. Більшість дослідників схильні розглядати проблеми жінок у цій сфері з позиції гендерних відмінностей та неспівпадаючих виховних настанов щодо хлопчиків і дівчат (К. Джеклін, Ж. Дяткін, І.О. Залисіна, П.О. Ковальов Е., Маккобі, Є.С. Смирнова, Е. Счифер).

Проблема самореалізації жінок є найбільш дискусійною, як у повсякденному дискурсі, так і в науковій літературі. Представники біосоціального напрямку в науці роблять наголос на біологічній зумовленості диференціації статевих ролей (Д. Басс, В.А. Геодакян, Д. Кенрік Е. Кларк, Г. Модслі, Б.О. Никитюк, З. Фрейд, С. Голл). Однак представники феміністського напрямку гендерної психології заперечують біологічну зумовленість статевих відмінностей у самореалізації чоловіків та жінок та спрямовують свою увагу на дослідження впливу на них диференційної соціалізації (С. Бем, Ш. Берн, Дж. Коатс, К. Горні).

Таким чином можна зробити висновок про певну односторонність дослідження цих проблем, що не дозволяє врахувати вплив фактору суб'єктивної інтерпретації особистого досвіду, який становить собою продукт взаємодії між особистісно-психологічними рисами та різними контекстами життя суб'єкта.

У другому розділі - "Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант психологічних проблем у жінок" наведено загальну процедуру організації дослідження, обґрунтовано комплекс застосованих методів та прийомів, наведено результати аналізу даних, отриманих на етапі експериментального дослідження.

Емпіричне дослідження здійснювалось на базі Донецького національного університету та Донецького ботанічного саду. Вибірку досліджуваних склали, відповідно, студентки названого університету та робітниці саду. Вибірка формувалась за квотним принципом, що відповідав генеральній сукупності досліджуваних, і тому є всі підстави вважати її репрезентативною. Загальна кількість досліджуваних становила 138 осіб віком від 18 до 46 років. Із загальної вибірки за допомогою інтерв'ю та тестування були утворені такі групи: група "проблеми особистого життя" - 39 осіб; дві групи "проблеми міжособистісних стосунків", серед них група "з залежним типом міжособистісної поведінки" - 30 осіб та група "з конфліктним типом міжособистісної поведінки" - 28 осіб; на основі аналізу текстів проективної методики уникання успіху (М. Хорнер) було виділено три групи "з різним типом самореалізації": "домогосподарки" - 25 осіб; "кар'єристки" - 25 осіб та "змішаний тип" - 53 особи.

Методичний апарат діагностичного дослідження добирали згідно зі сформульованим у теоретичній частині уявленням про суб'єктивну інтерпретацію особистого досвіду, як продукту взаємодії між особистісно-психологічними рисами і соціальним контекстом життя людини. Соціальною ситуацією формування тих чи інших інтерпретаційних комплексів особистості була обрана батьківська родина, як головний соціум індивіда. Для діагностики сімейної ситуації було застосовано методику "Вимірювання батьківських настанов та реакцій" PARI (parental attitude research instrument) Є. Шиффера і К. Белла, апробована Т.В. Нещерет. Ця методика дозволяє оцінити специфіку внутрішньосімейних стосунків, особливості організації сімейного життя та ставлення батьків до дітей, а також до різних аспектів сімейного життя.

Як інструмент дослідження усталеної системи поглядів і ставлень до сім'ї, протилежної статі, до сексуальних відношень, до батьків, до власних можливостей, а також для визначення можливих страхів та побоювань в групі "проблеми особистого життя" було використано методику "Незакінчені речення" (Сакса й Леві).

Інструментом діагностики особистісних рис досліджуваних був обраний особистісний тест СМДО (MMPI) в інтерпретації Л.М. Собчик. На додаток до особистісного тесту був використаний "Особистісний диференціал", адаптований в НДІ ім. В.М. Бехтєрева, який дозволяє дослідити певні властивості особистості, її самосвідомість і самооцінку.

Для визначення типу міжособистісних стосунків у досліджуваних групах було відібрано "Методику діагностики міжособистісних стосунків" (Т. Лірі, в адаптації Л.М. Собчик).

Окремо для "груп з різним типом самореалізації" головним інструментом дослідження був використаний контент-аналіз текстів проективної методики уникання успіху (М. Хорнер, модифікація Т.В. Бендас).

Для проведення контент-аналізу було виділено 6 категорій аналізу: 1) мотив прийняття того чи іншого рішення (далі - мотив); 2) передбачувана в подальшому кар'єра героїні (кар'єра); 3) передбачуване в майбутньому особисте життя героїні (особисте життя); 4) ставлення оточуючих до прийнятого рішення; 5) особистісні якості головної героїні та 6) почуття, які пережила головна героїня у момент прийняття рішення (почуття).

А також, з метою виявити схильність до маніпулювання під час вибору певного типу самореалізації, було обрано методику "Шкала макіавеллізму" Р. Крісті та Ф. Гейза (1970): Мак-V.

У результаті факторного аналізу методом головних компонент були виділені такі особистісно-ситуативні фактори, що детермінують проблеми в обраних сферах.

У групі "проблеми особистого життя" було виявлено п'ять особистісно-ситуативних факторів, що детермінують проблеми у цій сфері життя жінок: "інтеріоризація батьківського конфліктного стилю сімейних відносин"; "самопрограмування на невдачу"; "домінантний стиль міжособистісної поведінки"; "маскулінізація рольової поведінки" та "концентрація на негативних аспектах досвіду".

У групі з залежним типом міжособистісної поведінки було виявлено наступні особистісно-ситуативні фактори, що детермінують проблеми міжособистісних стосунків: "авторитарний стиль сімейних відносин", "соціальна дезадаптація", "обмеження самостійності", "виправдання пасивності".

У групі з конфліктним типом міжособистісної поведінки було виділено чотири особистісно-ситуативні фактори, що обумовлюють проблеми міжособистісних стосунків: "сімейні конфлікти", "відсутність навичок комунікації", "внутрішній конфлікт", "відчуття самопожертвування".

Експеримент для груп з різним типом самореалізації показав наступне. У групі "домогосподарки" було виявлено чотири особистісно-ситуативні фактори, що вплинули на вибір їх самореалізації: "соціальна пасивність", "поринання у материнство", "жіноча мудрість", "залежність від експектацій оточуючих". При ідентичних умовах у групі "кар'єристки" було виділено наступні фактори: "впевненість у собі та стенічність особистості", "очікування невдач у особистому житті", "спроби відповідати образу "ідеальної жінки"", "невдоволеність роллю дружини та матері".

У групі "змішаний тип" було виділено наступні фактори, що детермінують їх вибір самореалізації: "приховані образи та розчарування"; "песимістична оцінка своїх можливостей у соціумі"; "заміщення зовнішніх домагань альтруїзмом".

Таким чином, за результатами дослідження у трьох сферах життя жінок встановлено, що у формування суб'єктивної інтерпретації особистого досвіду як проблемного рівноцінний "внесок" роблять як особистісні, так і ситуативні детермінанти. Індивідуальні особистісні риси є лише передумовою виникнення психологічних проблем жінок. А домінантні соціальні та культурні дискурси, засвоєні, у першу чергу, в батьківській родині, є провідником, інструментом, що забезпечує формування та закріплення негативного ставлення до свого досвіду.

У третьому розділі - "Дослідження особливостей розуміння та інтерпретації свого досвіду жінками, що потребують психологічної допомоги" - представлено процедуру дослідження особливостей функціонування проблемно-насиченого наративу, описано загальну процедуру організації й послідовності застосування програми психотехнічних вправ, здійснюється порівняльний аналіз ефективності розробленої програми, накреслюються перспективи впровадження отриманих результатів.

За результатами контент-аналізу наративів "Історія проблеми", створених учасниками експерименту до початку тренінгу, було встановлено, що сформований у досліджуваних проблемно-домінантний наратив впливає на їхнє життя за такими позиціями: знижує самооцінку, змушуючи сприймати проблему як власну ідентичність; формує пасивну позицію відносно до проблеми, схильність сприймати себе як безпорадних, залежних від обставин та інших людей; усуває можливість пошуку внутрішнього ресурсу в боротьбі з проблемою; фіксує увагу виключно на негативних аспектах досвіду без виокремлення позитивних моментів; формує тенденцію передбачати та очікувати проблемне майбутнє; формує неадаптивні засоби опанування стресу та тривоги, спричинених проблемною ситуацією, які реалізуються у таких механізмах захисту, як проекція, уникання, заперечення.

За результатом кореляційного аналізу шкал особистісного тесту та категорій контент-аналізу наративів були виявлені такі вірогідні взаємозв'язки: між категорією "ставлення до себе" та шкалами песимістичності (-0,46), ригідності (-0,40), тривожності (-0,42), індивідуалістичності (-0,41); категорією "ставлення до майбутнього" та шкалами ригідності (0,60), оптимістичності (0,40); категорією "стосунки з оточуючими" та шкалами невротичного надконтролю (-0,49), емоційної лабільності (-0,49); категорією "ставлення до реальності" та шкалою соціальної інтроверсії (0,40). Отже, аналіз отриманих даних виявив зв'язок між негативними оцінками за цими категоріями в самоописах досліджуваних і рисами психастенічного, тривожно-помисливого, сенситивного та істероїдного типів.

З метою формування вмінь виявлення та переоцінки тих стереотипів, переконань, поглядів, що впливають на породження проблемно-насичених наративів, був розроблений та проведений тренінг усвідомлення та реінтерпретації проблемного досвіду.

Тренінг складався з двох циклів, один з яких був спрямований на деконструкцію проблемно-домінантного наративу, а другий - на конструювання альтернативної історії. Загальна тривалість тренінгу - 24 години. В першому циклі застосовувалися такі техніки як екстерналізація проблеми, деконструктивні питання, "подвійне вислуховування", вправи на деконструкцію, у другому циклі: пошук унікальних епізодів, вправи на "згущення" альтернативної історії.

Експериментальна вибірка становила 29 жінок віком від 18 до 46 років. Якісно-кількісну оцінку ефективності впровадження програми психотехнічних вправ здійснювали шляхом порівняльного аналізу текстів досліджуваних, створених ними до тренінгу та після його закінчення.

Проведений на останньому етапі експерименту інтергруповий аналіз відмінностей (за критерієм Вілкоксона) виявив значущі позитивні зсуви за всіма категоріями аналізу (табл. 1).

Також в автонаративах, створених досліджуваними після тренінгу, було виявлено значну кількість додаткових категорій аналізу, які свідчать про глибоке пропрацювання досліджуваними своєї проблемно-насиченої історії шляхом розширення інтерпретаційних рамок і підтверджує здійснене в ході психокорекційної роботи переосмислення та інтеграцію особистого досвіду досліджуваними та трансформацію проблемно-насиченої історії в історію боротьби з проблемою.

Таблиця 1 Результати порівняльного аналізу текстів досліджуваних "до" і "після" тренінгу

Таким чином, висновки та матеріали дисертаційного дослідження доводять, що процес усвідомлення особистого досвіду, побудований на наративній теорії і практиці, відкриває простір для особистісного зростання, переживання преференційного досвіду, формування позитивнішої ідентичності, сприяє інтеграції свого досвіду та набуванню більшої компетентності в його розумінні.

психологічний жіночий проблема наративний

Висновки

У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично перевірено новий підхід у жіночих дослідженнях, заснований на вивченні розуміння особистого досвіду жінками, що потребують психологічної допомоги.

За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:

Одним з найважливіших механізмів усвідомлення особистого досвіду є наративізація, тобто - перетворення досвіду в оповідну форму. Наративна структура є інтерпретаційною рамкою, яка накладається на усвідомлювану дійсність, дозволяючи трансформувати зовнішні події у внутрішній досвід особистості, впливаючи на її самоусвідомлення. Істотне значення під час інтерпретації особистого досвіду мають сенси, які особистість приписує подіям свого життя.

Наратив є не тільки засобом розуміння себе, але й конструювання як внутрішньої так і зовнішньої реальності. Розбіжність особистих бажань, цінностей, етичних принципів суб'єкта з домінантними в культурі наративами, дискурсами та нормалізаційними судженнями зумовлює почуття особистісної неспроможності, власної маргінальності та призводить до формування проблемно-насиченого наративу.

За результатами досліджень було виявлено особистісно-ситуативні фактори, що детермінують виникнення проблем у трьох сферах життя жінок (особисте життя, міжособистісні стосунки та самореалізація), які дають підстави зробити загальний висновок, що у формування суб'єктивної інтерпретації особистого досвіду як проблемного тотожний "внесок" роблять як особистісні, так і ситуативні детермінанти. Перебуваючи у ситуації гендерно-поляризованого та андроцентричного суспільства сучасна жінка зазнає впливу різноманітних гендерних дискурсів, настанов і норм, котрі, у першу чергу транслюються соціумом через батьківську родину. Жінки, яким характерні риси залежності, соціальної пасивності та невпевненості у собі легше пристосовуються до існуючих гендерних норм, набуваючи манипулятивних навичок у взаєминах. У стенічних жінок з незалежним характером і рисами лідера наявний первісний конфлікт між їхньою природою та патріархальним дискурсом. Будь-який зроблений ними вибір - відповідати існуючим нормам, або відмовитися від відповідності, буде поєднаний з низкою соціальних і внутрішньо-особистісних проблем, які впливатимуть на інтерпретацію особистого досвіду.

Дослідження особливостей розуміння особистого досвіду жінками, які потребують психологічної допомоги показало, що інтерналізація проблемного досвіду призводить до утворення проблемно-насиченого наративу, який істотно знижує самооцінку, формує пасивну позицію особистості стосовно проблеми, ізолюючи її від внутрішнього ресурсу. Вплив проблемно-насиченого наративу активізує неадаптивні засоби подолання стресу та тривоги, які виражаються у таких механізмах захисту, як уникнення, заперечення та проекція, останній з яких спонукає сприймати оточення як вороже агресивне середовище. Фіксація своєї уваги на негативних аспектах минулого досвіду призводить до екстраполювання його на майбутнє.

У процесі дослідження було також виявлено, що включення таких механізмів психологічного захисту, як уникнення та заперечення, заважає пропрацюванню проблемного досвіду і призводить до прихованої форми функціонування проблемно-насиченого наративу.

Ефективність розробленого тренінгу, спрямованого на усвідомлення та реінтерпретацію проблемного досвіду, що базується на наративний техніках було підтверджено аналізом автонаративів досліджуваних, створених ними перед початком тренінгу та через місяць після його завершення.

Таким чином, гіпотези, що було висунуто на початку роботи повністю знайшли своє підтвердження в ході емпіричного дослідження.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї проблеми. Перспективи її подальшого вивчення пов'язані з аналізом етнічних контекстів формування жіночої ідентичності. Також представляє інтерес дослідження особливостей усвідомлення особистого досвіду жінками, які належать до різних поколінь.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сосіс Л. В. Гендерна асиметрія та проблеми самореалізації жінок / Л. В. Сосіс // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. - Т. ІХ, ч. 1.- С. 370-379.

2. Сосис Л. В. Психологический анализ скрытых посланий в нарративе / Л. В. Сосис // Актуальні проблеми психології / за ред. С.Д. Максименка. - К. : Главник, 2008. - Т. Х, ч. 8. - С. 555-563.

3. Сосис Л. В. Личностные и ситуативные детерминанты проблемных межличностных отношений женщин / Л. В. Сосис // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. : С. Д. Максименка, В. Д. Потапової. - К., 2008. - Т. XV, ч. 2. - С. 292-302.

4. Сосис Л. В. Семейно-психологические детерминанты проблем личной жизни женщин / Л. В. Сосис // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - Житомир : "Вид-во ЖДУ ім. І. Франка", 2009. - Т. 7, вип. 19. - С. 234-238.

5. Сосис Л. В. Особенности проблемно-насыщенного нарратива у женщин / Л. В. Сосис // Журнал практикующего психолога. - К. : КНЛУ, 2009. - Вып. 15. - С. 26-43.

6. Сосис Л. В. Трансформация личного опыта методом нарративного тренинга : метод. пособие для практикующих психологов. - Донецк : ДонНУ, 2009. - 38 с.

7. Сосис Л. В. Исследование личностных черт женщин с различным типом самореализации на основе анализа нарративов / Л. В. Сосис // Мова і культура (Науковий журнал). - К. : Видавничій Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10, т. І (101). - С. 41-45.

Размещено на Allbest.ru