Суб’єктно-вчинкові критерії оцінки особистісної зрілості студентської молоді

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Суб'єктно-вчинкові критерії оцінки особистісної зрілості студентської молоді

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

психологічний зрілость молодь

Актуальність теми. В умовах демократичних перетворень суспільства, переоцінки всієї системи цінностей актуалізуються проблеми, пов'язані з формуванням всебічно розвиненої, високоморальної особистості, яка усвідомлює смисл свого життя, впевнена у можливості його реалізації, здатна адекватно сприймати зміни, що відбуваються у суспільстві і проявляти суто людську здатність до творення світу і себе в цьому світі.

Сучасний стан українського суспільства спонукає по-новому поглянути на проблеми виховання громадянина, формування інтелектуального і творчого потенціалу особистості у вищому навчальному закладі. Саме у студентському середовищі молоді люди оволодівають стійкими життєвими орієнтирами, необхідними для повноцінної соціальної взаємодії у різних сферах діяльності, формують особистісну готовність до самостійного прийняття рішень у ситуації вибору, відповідальність за власні вчинки.

Поряд із вирішенням завдань навчального характеру вищий навчальний заклад повинен створювати умови для розвитку особистості студента, зокрема сприяти повноцінному прояву його індивідуальності, досягнення ним належного рівня особистісної й професійної зрілості. Розв'язання цих завдань задеклароване у державній національній програмі “Освіта: Україна ХХІ століття”, Законах України “Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та інших важливих державних документах, де вища освіта розглядається як фундамент для різнобічної підготовки спеціалістів, розвитку й розкриття потенційних здатностей студентів, досягнення ними суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей.

Протягом останнього часу у вітчизняній психологічній науці зростає зацікавленість у поглибленому теоретичному осмисленні та емпіричному дослідженні проблеми особистісної зрілості студентської молоді (О.С. Штепа, Л.О. Пясецька, О.В. Темрук, Ю.В. Уварова, Ю.В. Рябков, Л.А. Лєпіхова). Продовжують розвиватися традиції психологічного дослідження особистості, започатковані працями Б.Г. Ананьєва, В.В. Давидова, С.Д. Максименка, А.В. Петровського, К.К. Платонова, С.Л. Рубінштейна, а також працями представників різних напрямків зарубіжної психології - Ш. Бюлер, А. Маслоу, З. Фрейда, Г. Олпорта, Ф. Перлса та ін.

У працях цих вчених розкриті окремі аспекти зрілості: її сутність, ознаки, характеристики, механізми, показники. Однак, різноманітність напрямів наукового дослідження зрілості як певної стадії розвитку, закономірного результату попередніх стадій (Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Бромлей, Ш. Бюлер, Е. Еріксон), як характеристики особливостей розвитку людини на різних вікових етапах (Л.І. Анциферова, В.В. Давидов, А.В. Петровський, Д.І. Фельдштейн) і як особистісної характеристики (А. Елліс, Л. Колберг, Л.І. Божович, Д.О. Леонтьєв, Є.М. Кєдрова, І.В. Дубровіна, А.П. Чернявська), не охоплює всього спектру пов'язаних із зазначеним феноменом проблемних питань.

Важливою обставиною, що посилює актуальність дослідження особистісної зрілості, є необхідність визначення психологічних критеріїв її оцінки, якими повинні керуватися навчальні заклади і система освіти загалом, створюючи умови для перетворення людини з об'єкта зовнішніх виховних впливів на автентичного суб'єкта життєдіяльності та саморозвитку.

Теоретично-методологічні підходи до наукового дослідження проблеми особистісної зрілості людини та критеріїв її оцінки, представлені науково-психологічними розробками О.Л. Журавльова, В.О. Кольцової, Т.Д. Марцинковського, С.К. Нартова-Бочавер, В.М. Русалова, О.М. Под'якова, Є.А. Сергієнко та низки інших учених, потребують, в одних випадках, уточнення щодо сутнісних характеристик досліджуваного феномену, в інших - подальшого розвитку з огляду на своєрідні умови життєдіяльності сучасної людини.

Суперечливість підходів до визначення поняття особистісної зрілості, сфокусованість на окремих аспектах досліджуваної проблеми, відсутність наукових праць, у яких здійснюється спроба визначення та якісного аналізу структурних компонентів, критеріїв оцінки особистісної зрілості, а також соціальна та наукова значущість окресленої проблеми підтверджують актуальність теми дослідження: “Суб'єктно-вчинкові критерії оцінки особистісної зрілості студентської молоді”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри практичної психології Запорізького національного університету й виконано у рамках комплексної теми “Психолого-педагогічне забезпечення підготовки фахівців для впровадження освітніх інновацій” (державний реєстраційний номер 0106U012657). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Запорізького національного університету (протокол № 2 від 27 вересня 2006 р.) та погоджено Міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 26 грудня 2006 р.).

Об'єкт дослідження - особистісна зрілість студентської молоді.

Предмет дослідження - психологічні критерії оцінки особистісної зрілості студентів.

Мета дослідження полягає у концептуальній та емпіричній експлікації суб'єктно-вчинкової моделі оцінки особистісної зрілості студентської молоді.

В основу дослідження покладено припущення про те, що процес досягнення особистісної зрілості детермінований рівнем готовності суб'єкта до прояву вчинкової активності.

Відповідно до визначеної мети та сформульованого припущення поставлені такі завдання дисертаційного дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз та систематизацію сучасних загальнопсихологічних досліджень з проблеми особистісної зрілості та обґрунтувати методологічні можливості суб'єктно-вчинкової парадигми у дослідженні критеріїв її оцінки.

2. Побудувати психологічну модель оцінки особистісної зрілості.

3. На фактичному матеріалі експліфікувати та обґрунтувати розроблену модель оцінки особистісної зрілості студентської молоді, виявити рівні сформованості кожного структурного компонента особистісної зрілості.

4. Розробити типологію особистісної зрілості студентської молоді.

Теоретико-методологічною основою дослідження особистісної зрілості обрано суб'єктно-вчинкову парадигму (В.О. Татенко). Важливе методологічне значення для розробки досліджуваної проблеми мають концептуальні погляди щодо сутності особистісної зрілості (С.Д. Максименко, Ж.П. Вірна, О.Л. Журавльов, А.О. Реан, П.М. Якобсон, О.С. Штепа, О.В. Темрук, Л.О. Пясецька, Л.М. Потапчук та ін.), науково-психологічні уявлення про людину як суб'єкта психічної діяльності (К.О. Абульханова, А.В. Брушлинський, В.О. Васютинський, З.С. Карпенко, С.Л. Рубінштейн, О.Б. Старовойтенко, В.О. Татенко та ін.), наукові положення про вчинок та вчинкову природу психічного (М.М. Бахтін, В.А. Роменець, І.П. Маноха, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, що включає: аналіз, систематизацію, порівняння й узагальнення даних теоретичних та емпіричних досліджень; системно-структурне моделювання, в ході якого створена модель особистісної зрілості людини; анкетування, контент-аналіз, психологічне тестування; методи математичної статистики.

Діагностичним інструментарієм дослідження компонентів особистісної зрілості студентів виступили: “Мотиваційний тест Хекхаузена” та методика “Життєвий вибір” (Л.С.Кравченко) для отримання інформації щодо ситуативної компоненти; методика “Ціль-Засіб-Результат” (А.А.Карманов) для дослідження таких компонентів структури особистісної зрілості як постановка цілі, вибір засобів, прийняття рішення, виконання дії та оцінка результату; “Тест смисложиттєвих орієнтацій” (Д.О.Леонтьєв) для вивчення рівня насиченості життя і задоволеності самореалізацією як основних показників здатності до інтеграції набутого у досвіді; методики “Оцінка рівня творчого потенціалу” (В.І.Андрєєв) та “Діагностика рівня морально-етичної відповідальності особистості” (І.Г.Тимощук) для отримання інформації щодо рівня розвитку творчих здібностей та відповідальності як додаткових параметрів дослідження особистісної зрілості; “Методика визначення типів психологічних механізмів самоконструювання суб'єкта” (А.В.Маричева) для визначення типу суб'єктності досліджуваних студентів.

Отримані емпіричні дані піддавалися кількісному аналізу (кореляційному, кластерному та факторному) із подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням. Математичне обчислювання та графічна презентація емпіричних даних здійснювались на персональному комп'ютері за допомогою пакету статистичних програм SPSS v 13.0 for Windows.

Організація і база дослідження. Науково-дослідницька робота відбувалася на базі Запорізького національного університету (м. Запоріжжя) впродовж 2007-2008 років. Контингент досліджуваних склали студенти першого-п'ятого курсів різних факультетів загальною кількістю 421 особа.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження:

- уперше з позиції суб'єктно-вчинкової парадигми на теоретичному та емпіричному рівнях обґрунтовано підхід до психологічного розуміння феномену особистісної зрілості;

- розширено та доповнено науково-психологічні уявлення про особистісну зрілість, її змістові, структурні та функціональні характеристики, особливості та умови досягнення у студентському віці; концептуалізовано модель особистісної зрілості та виокремлено суб'єктно-вчинкові критерії її оцінки; виявлено типи особистісної зрілості та емпірично досліджено їх психологічний зміст.

Практичне значення роботи визначається тим, що розроблена та апробована методика оцінки рівня досягнення особистісної зрілості може використовуватись психологами-практиками і працівниками психологічних служб у психодіагностичній та консультативній роботі, а також у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів з метою нарощування та актуалізації вчинкового потенціалу студентів у процесі особистісного та суб'єктного розвитку. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів під час викладання таких навчальних курсів як “Загальна психологія”, “Психологія розвитку”, “Психологія особистості”.

Результати дисертаційної роботи впроваджено у навчально-виховний процес відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка № 01/21-469/1 від 24.11.2009 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/81 від 21.01.2010 р.), університету економіки та права “КРОК” (довідка № 74 від 21.01.2010 р.), Запорізького національного університету (довідка № 01-25/101 від 25.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати наукового дослідження доповідались на І Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна молодь: крок у майбутнє” (Суми, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки” (Запоріжжя, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (Київ, 2007), ІІ Міжнародній конференції “Науковий прогрес на межі століть - 2007” (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми духовності в психології розвитку особистості” (Ніжин, 2008), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Наука в інформаційному просторі” (Дніпропетровськ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та технології практичної психології в системі освіти” (Київ, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (Херсон, 2006), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психологічна служба ВНЗ: досвід та перспективи розвитку” (Запоріжжя, 2009), ІV навчально-методичному семінарі “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (Ялта, 2007), ХІV Міжвузівській студентській науковій конференції “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2006), V науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології “Психологічні основи ефективної діяльності освітніх організацій в умовах соціально-економічних змін” (Запоріжжя, 2008). Концептуальні положення роботи висвітлено й обговорено на засіданнях кафедри практичної психології Запорізького національного університету (2005-2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 16 одноосібних наукових публікаціях, з яких 7 - статті у затверджених ВАК України фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 192 найменування (із них 9 - іноземною мовою) та 8 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 177 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 12 таблиць та 17 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження, які конкретизовано у завданнях. Викладено базові теоретичні й методологічні положення, визначено наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність роботи.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження проблеми особистісної зрілості” - здійснено аналіз психологічної літератури з теми дослідження: визначено зміст поняття і загальні характеристики зрілості людини, виділено основні підходи до розуміння поняття особистісної зрілості та критеріїв її оцінки.

На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових праць розкрито основні поняття “індивід”, “людина”, “особистість”, “індивідуальність”, представлено основні концептуальні погляди вітчизняних та зарубіжних вчених на особистість, її структуру, розвиток і функціонування як суб'єкта діяльності.

Проведений теоретичний огляд наукових джерел показав, що проблема зрілості людини є однією з найскладніших та найбільш дискусійних як у теоретичному, так і у практичному аспектах (В.М. Русалов, Є.А. Сергієнко, О.Л. Журавльов, Т.Д. Марцинковська) - сутність феномену особистісної зрілості важко концептуалізувати та досліджувати.

Розглянуто основні підходи до розуміння поняття “зрілість”, представлені у сучасній психології: як стадії розвитку, закономірного результату попередніх стадій (Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Бромлей, Ш. Бюлер, Е. Еріксон), як загальної тенденції розвитку, здатності до постійного саморозвитку, змін при збереженні своєї унікальності (Л.І. Анциферова, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Д.І. Фельдштейн) і як розвитку модулів психічної організації на різних вікових етапах: емоційна зрілість (А. Елліс), моральна зрілість (Л.І. Божович, Л. Колберг, Д.О. Леонтьєв), інтелектуальна зрілість (Є.М. Кєдрова), ідейна зрілість (Д.Й. Фельдштейн), шкільна зрілість (І.В. Дубровіна), професійна зрілість (А.П. Чернявська) тощо.

Диференційовано поняття “психосоціальна зрілість” і “соціально-психологічна зрілість”, “соціальна зрілість” і “психологічна зрілість”, що відрізняються за специфічними ознаками, механізмами, показниками, критеріями зрілості/незрілості. Психосоціальна зрілість є інтегрованою формою соціальної і психологічної зрілості, і детермінована психосоціальним генезом особистості. Розвиток соціально-психологічної зрілості безпосередньо включений у загальний процес психосоціального розвитку людини.

Встановлено неоднозначність у трактуванні поняття "особистісна зрілість", незважаючи на те, що ця проблема розглядалась вченими впродовж тривалого часу у руслі різноманітних філософських та психологічних течій. Розглянуто можливі критерії оцінки особистісної зрілості: високий соціальний інтерес і рівень активності (А. Адлер), прагнення до самості (К. Юнг), самоактуалізація (А. Маслоу, К.Роджерс), відповідальність і духовний розвиток (В. Франкл), генеративність (Е. Еріксон), стійка ієрархія мотивів (О.М. Леонтьєв), самовираження та саморозкриття (Л.І. Божович), здатність до самодетермінації (Д.О. Леонтьєв), відповідальність (М.В. Гамєзо), прагнення до самовдосконалення і самореалізації (А.О. Реан), творча активність (В.В. Давидов), суб'єктність (К.О. Абульханова, Л.І. Анциферова, А.В. Брушлінський, З.С. Карпенко, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко), потенціал вчинковості, здатність до здійснення вчинку (М.М. Бахтін, В.А. Роменець, В.О. Татенко).

На основі аналізу основних теоретичних підходів до розуміння змісту особистісної зрілості та її критеріїв, підкреслено важливість використання суб'єктно-вчинкової парадигми, що акцентує увагу як на індивідуальній, так і соціальній детермінації психічного розвитку людини.

У другому розділі - “Концептуальне обґрунтування дослідження особистісної зрілості” - послідовно аргументовано доцільність використання суб'єктно-вчинкової парадигми як теоретико-методологічної основи дослідження, представлено загальну модель особистісної зрілості, обґрунтовано програму емпіричного дослідження та здійснено огляд методичних прийомів і діагностичних методик для його реалізації.

Опираючись на концептуальні положення суб'єктно-вчинкової парадигми, особистісна зрілість визначена як найвища ступінь розвитку певних інтенцій та потенцій, здібностей та властивостей особистості, зумовлених об'єктивними критеріями, що пропонуються соціумом в історично-культурному контексті.

Обґрунтовано можливість використання категорій “суб'єктності” та “вчинковості” для вивчення особистісної зрілості людини. Відповідно до наукової традиції, що склалася у вітчизняній психології, поняття “суб'єкт” в дисертаційному дослідженні визначається як іманентна властивість людини і здатність до інтеграції її внутрішнього світу у його зв'язку зі світом зовнішнім, що забезпечує цілісність психічного життя, його структурно-функціональну єдність і розвиток в онтогенезі, ефективне використання психічного потенціалу у різних видах діяльності та проявах активності. Змістовно-психологічним критерієм, що вказує на соціально-орієнтований, морально-творчий, відповідальний та вільний вияв людиною власної активності, спрямованої на перетворення світу і себе в ньому, визначено вчинок.

Розглядаючи вчинок як унікальний спосіб сутнісної самореалізації людини як соціальної істоти і суб'єктність як ізсередини детерміновану спонтанійну активність творення індивідом власної психіки і себе як її суб'єкта, розроблено структуру та проаналізовано основні характеристики й ознаки особистісної зрілості.

Сутнісними ознаками особистісної зрілості визначено здатність людини орієнтуватися в ситуації життєдіяльності, свідомо ставити життєві цілі, знаходити та обирати необхідні засоби їх досягнення, відповідально приймати рішення, послідовно їх виконувати, критично оцінювати результати і закріплювати їх в індивідуальному досвіді. Встановлено, що кожна з наведених здатностей, як психічне новоутворення, включається у розвиток на певному етапі онтогенезу. Генетична послідовність включення у розвиток окремих здатностей складає сукупно функціональну структуру суб'єкта психічної діяльності. Відтак, особистісна зрілість постає як показник відповідності психічного рівня розвитку особистості відповідній онтогенетичній нормі. Досягнення особистісної зрілості як цілісного психологічного утворення можливе за умови трансформації генетичної структури розвитку окремих психічних здатностей у їх функціональну структуру.

Ґрунтуючись на змістовному аналізі досліджуваного явища, побудовано психологічну модель особистісної зрілості, що представлена сукупністю таких компонентів: ситуація, постановка мети, вибір засобів, прийняття рішення, виконання дії, рефлексія, закріплення досвіду (Рис. 1).

Рис. 1. Психологічна модель особистісної зрілості людини

На основі концептуалізації розробленої структурної моделі сформульовано положення про те, що особистісна зрілість характеризується психологічною спроможністю, спрямованістю і внутрішньою готовністю людини до вчинку, що передбачає наявність відповідних здатностей до орієнтації у ситуації, постановки мети, вибору засобів, прийняття рішення, виконання дії, рефлексії та закріплення досвіду.

Виходячи з побудованої психологічної моделі особистісної зрілості, запропонована й обґрунтована концепція емпіричного вивчення особливостей процесу досягнення особистісної зрілості на прикладі студентів вищих навчальних закладів.

Програма емпіричного дослідження реалізовувалась у три етапи: збір емпіричного матеріалу, проведення констатувального експерименту (аналіз та інтерпретація результатів), побудова типології особистісної зрілості.

На першому етапі дослідження з'ясовано особливості процесу досягнення особистісної зрілості студентською молоддю. Зокрема, виявлено: а) особливості розуміння ними сутності феномену особистісної зрілості, а також основні критерії, якими вони керуються при визначенні цього поняття; б) здатність респондентів орієнтуватися у проблемах, пов'язаних з визначенням ситуації життєдіяльності, своїх цілей, засобів їх досягнення, рішень, які необхідно прийняти, їх виконання, оцінки виконаного, а також набутого досвіду; в) оцінка студентами власних можливостей та перспектив досягнення особистісної зрілості.

На другому етапі дослідження проведено констатувальний експеримент, у ході якого з'ясовано психологічні особливості кожної із компонент, що утворюють структуру особистісної зрілості: ситуація, постановка мети, вибір засобів, прийняття рішення, його виконання, оцінка результату, закріплення досвіду.

Конкретизуючи уявлення про особистісну зрілість, було встановлено, що:

- ситуативна компонента визначає здатність особистості виокремити себе із середовища, усвідомити і пережити зміст ситуації, її можливі (як позитивні, так і негативні) наслідки, а також здійснити вибір щодо того чи іншого вектору її розв'язання;

- постановка мети визначається здатністю людини самостійно, креативно, морально підійти до розв'язання проблемної ситуації;

- вибір засобів розглядається як здатність людини віднайти найбільш оптимальні, ефективні та адекватні засоби досягнення мети;

- прийняття рішення інтерпретовано як здатність адекватного співвіднесення своїх можливостей з динамікою ситуаційних змін та творчого й відповідального прийняття рішення щодо своїх дій;

- дієвою компонентою передбачено здатність людини послідовно і неухильно виконати прийняте рішення, долаючи можливі перешкоди;

- рефлексивний компонент визначається здатністю до самостійної, критичної, адекватної, об'єктивної, конструктивної оцінки вдіяного;

- закріплення досвіду охарактеризовано як спроможність особистості все успадковане і набуте креативно інтегрувати у власному досвіді, що сприяє подальшому особистісному розвитку.

Відповідно до змісту кожної із компонент структури особистісної зрілості, особливостей їх прояву визначено комплекс діагностичних методик для вивчення загального рівня особистісного розвитку студентської молоді.

На третьому етапі дослідження побудовано типологію особистісної зрілості залежно від рівня сформованості кожного з компонентів вчинку. Процедура типологізації передбачала вибір основи та побудову загальної психологічної моделі, структурування типології особистісної зрілості, виділення диференційованої типологічної структури конкретної особистості.

У третьому розділі - “Дослідження психологічних особливостей процесу досягнення особистісної зрілості студентською молоддю” - проаналізовано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей процесу досягнення особистісної зрілості в умовах навчання у вищому навчальному закладі, визначення його специфіки через встановлення індивідуально-типологічних характеристик студентської молоді.

Встановлено, що більшість респондентів (76 %) мають розмите, неконкретне уявлення про те, що таке особистісна зрілість.

Визначаючи особистісну зрілість як явище, що знаходиться під впливом певних соціально-психологічних факторів, студенти основними опозиційними характеристиками особистісної зрілості називають відповідальність - легковажність, самостійність - залежність, цілеспрямованість - нерішучість, духовність, моральність - аморальність тощо.

Проведений аналіз експлікованих ознак особистісної зрілості дає підстави вважати, що юнаки не приділяють належної уваги здатності до вчинкової активності. Лише 11 % опитуваних студентів серед основних ознак особистісно зрілої людини назвали вчинковість.

Період досягнення особистісної зрілості, на думку 30,9 % опитуваних студентів, припадає на юнацький вік. Серед респондентів (31,9 %) переважає думка, що особистісної зрілості людина може досягнути навіть у підлітковому віці, а може загалом не стати особистісно зрілою.

Результати вивчення особливостей розв'язання студентами складної життєвої ситуації демонструють наявність певних труднощів при усвідомленні та виборі способу її вирішення, стереотипність алгоритму вчинювання та нездатність закріплювати набутий досвід і відтворювати його у наступних діях.

До складної або навіть кризової студенти відносять ситуацію відстоювання своєї самостійності і свободи самопрояву (24,2 %), особистісне і професійне самовизначення (23,1 %). Пріоритетним способом розв'язання складної ситуації для більшості студентської молоді (68,8 %) є усунення критичності ситуації шляхом зниження її суб'єктивної значущості, визнання критичних умов ситуації нормальними, прийнятними для себе. Значна кількість осіб юнацького віку (78 %), що брали участь у дослідженні, схильні розв'язувати складну ситуацію, спираючись передусім на набутий досвід, на засвоєні раніше форми поведінки. Лише 22 % опитуваних спрямовані на експериментування, пошук нових можливостей прояву своєї сутності, власне на вчинковий спосіб життєдіяльності.

За даними дослідження, переважна більшість респондентів (95 %) розуміють важливість досягнення особистісної зрілості, однак половина з них (58 %) не відносять себе до категорії зрілих людей, уточнюючи, що знаходяться на шляху її досягнення.

Перший етап дослідження дав змогу зробити висновок щодо позитивних тенденцій у розумінні студентами вищого навчального закладу сутності особистісної зрілості. Констатовано наявність у досліджуваних відмінностей у рефлексії феномену особистісної зрілості; виявлено труднощі при розв'язанні складної ситуації: уникнення та ігнорування як пріоритетний спосіб її вирішення, стереотипний алгоритм діяльності, обмежений суспільними нормами, нездатність ефективно використовувати набутий досвід тощо.

За результатами другого етапу емпіричного дослідження визначено психологічні характеристики основних компонентів особистісної зрілості респондентів.

З'ясовано, що у переважної більшості студентів (82 %) життєва ситуація характеризується позитивними та конструктивними тенденціями, тобто у більшості випадків студенти сприймають ситуацію як сприятливу для прояву вчинкової активності. Встановлено, що більшість респондентів (89 %) здатні позитивно оцінити ситуацію, усвідомлюючи та враховуючи власні потреби і можливі варіанти її розвитку. 18 % студентів продемонстрували низький рівень сенситивності щодо оцінки ситуації життєдіяльності, наявність егоцентричних, а також стереотипних цільових настановлень, пов'язаних із задоволенням фізіологічних потреб та миттєвих уподобань.

Високий рівень насиченості життя подіями у 14 % студентів пояснює їх здатність впливати на своє життя, рефлексувати власну життєву позицію, здатність здійснювати вибір оптимального способу вирішення ситуації як зрілої особистості, усвідомлюючи та переживаючи зміст ситуації, її можливі наслідки.

Як свідчать отримані емпіричні дані, переважна більшість студентів (87 %) ставить перед собою нестійкі та не завжди обґрунтовані цілі. Відчуваючи в окремих випадках ускладнення при виборі та формулюванні цілей, вони легко використовують підказку ззовні, демонструють готовність прийняти “ціль” від інших. Майже половина студентів (46 %) вважають себе вільними при виборі засобів та внутрішньо впевненими щодо правильності прийнятого рішення; вони чітко усвідомлюють власні можливості, здатні оцінити рівень відповідності обраних засобів поставленій меті та своєчасно вносити необхідні корективи. Третина досліджуваних студентів (35,8 %) спроможні діяти як автономні, вільні люди, що орієнтуються на вищі цінності. Більшість студентів (52 %) схильні переоцінювати результати своєї діяльності, проявляючи ригідність та надмірну критичність як при оцінюванні власних результатів, так і при оцінюванні поведінки інших людей. 36 % студентської молоді, як правило, адекватно, критично й осмислено оцінюють результати своєї діяльності.

Встановлено, що в юнацькому віці найбільшого значення (37 % досліджуваних) набувають продуктивність життя, самооцінка прожитого та його осмисленість. Високим виявився показник за шкалою внутрішнього локусу контролю-Я (39 %). Це свідчить про те, що ця категорія студентів оцінює себе як сильних особистостей, здатних побудувати своє життя відповідно до власних цілей. Виявили упевненість в тому, що людині дано контролювати свою активність, вільно і легко приймати рішення та втілювати їх у життя лише 9 % студентів.

Показники нижче норми виявлено у 7 % юнаків, що свідчить про незадоволеність власним життям та спрямованість студентів у майбутнє або, навпаки, редукцію до минулого, як наслідок - невіра студентів у можливість контролювати події власного життя, впевненість у тому, що “свобода ілюзорна” і немає сенсу планувати майбутнє.

Результати, отримані при дослідженні додаткових параметрів особистісної зрілості, засвідчили, що у більшості молодих людей прояв творчої спрямованості знаходиться на середньому (82 %) та низькому рівнях (6 %). Лише для 12 % студентів важливим є креативне ставлення до процесу здійснення вчинку, що проявляється у здатності реалізовувати власний потенціал, вмінні довести до оточуючих авторське бачення світу, виражаючи свою індивідуальну своєрідність, неповторність тощо.

Схожа тенденція простежується при діагностиці рівня морально-етичної відповідальності особистості. Найбільша кількість студентів (50 %) має середній рівень відповідальності. Ця категорія осіб юнацького віку лише в окремих питаннях виявляє самостійність та незалежність, добре пристосовуючись до оточуючих і, якщо потрібно, отримуючи підтримку з боку інших людей. 47 % респондентів вважають, що більшість подій у їхньому житті є наслідком власних дій, що вони можуть керувати ними та контролювати їх і, відповідно, завжди відчувають свою відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя загалом.

При з'ясуванні індивідуального характеру змісту, засобів, ціннісних та смислових ознак вчинкової активності, визначено ступінь узгодженості між рівнем розвитку окремого компонента і відповідного суб'єктного механізму самоконструювання за допомогою коефіцієнта кореляції Спірмена. Виявлено зв'язок між постановкою цілі, вибором засобів і суб'єктним механізмом самоідентифікації (r = 0,25 при p < 0,001), прийняттям рішення і суб'єктним механізмом самосхвалення (r = 0,13 при p < 0,001), виконанням дій і суб'єктним механізмом самоформування (r = 0,39 при p < 0,001), оцінкою дій, рефлексією і суб'єктним механізмом самооцінювання (r = 0,27 при p < 0,001). Підтверджено, що процес досягнення студентами особистісної зрілості, зокрема переживання вчинкової ситуації, зумовлений характерними особливостями функціонування основних механізмів суб'єктної активності.

Оперуючи даними емпіричного дослідження та використовуючи сучасні методи статистичного аналізу, побудовано типологію особистісної зрілості, яка демонструє залежність характеру особистісного розвитку від особливостей розвитку вчинкового потенціалу особистості.

Зокрема, на підставі вчинкової моделі особистісної зрілості, проведено дихотомічну типологізацію варіантів досягнення особистісної зрілості, типоутворювальними ознаками для якої слугували сім дихотомічних критеріїв, що відповідали критеріям (компонентам моделі) оцінки особистісної зрілості.

Для підтвердження побудованої дихотомічної типології даними емпіричного дослідження, спочатку, на основі результатів кластерного аналізу, методом розрахунку евклідової відстані між показниками та об'єктами дослідження, виділено сім груп студентів, що характеризуються індивідуально-специфічним способом здійснення вчинку та типом суб'єктності.

З метою вивчення індивідуальних особливостей вчинювання кожної виділеної групи студентів, масив діагностичних даних був підданий факторному аналізу, процедура якого складалася з чотирьох основних стадій: обчислення кореляційної матриці для всіх змінних, вилучення факторів, обертання факторів з метою створення спрощеної структури та безпосередньо інтерпретацію факторів. В результаті факторизації і подальшого обертання було виділено сім факторів, що пояснюють 66,42 % дисперсії. Вклад кожного фактора в загальну дисперсію відображений на рис. 2.

Рис. 2. Інформативність отриманих факторів як домінуючих детермінант формування особистісних типів

Результати інтерпретації виділених факторів показали, що кожний фактор виступає в якості домінуючої детермінанти при формуванні відповідного особистісного типу: “індивідуальні цінності” (+ 0,57), “суб'єктні цінності” (+ 0,75), “кількість виборів” (+ 0,69), “результат” (- 0,41) - складають ситуативно-зорієнтований тип особистісної зрілості; “адаптаційні цінності” (+ 0,96) та “кількість виборів” (+ 0,63) - характеризують цілеспрямовано-наполегливий тип особистісної зрілості; “засіб” (+ 0,69) і “самопрезентація” (- 0,73) - розкривають ініціативний тип особистісної зрілості; “самоопредметнення” (+ 0,81), “самооцінювання” (+ 0,61) та “відповідальність” (- 0,49) - визначають рішучо-впевнений тип особистісної зрілості; “самоформування” (+ 0,57) та “ситуація” (- 0,72) - характеризують виконавчо-відповідальний тип особистісної зрілості; “самосхвалення” (+ 0,76) - складає рефлексивний тип особистісної зрілості; “ситуація” (+ 0,87), “процес” (+ 0,89), “ціль в житті” (+ 0,86), “результативність життя” (+ 0,87), “локус контролю життя” (+ 0,91 ), “локус контролю Я” (+ 0,89) , “творчість” (+ 0,59) - визначають особистісно-зрілий тип.

Отже, інтерпретація отриманих емпіричних даних дала змогу виділити такі типи особистісної зрілості студентів:

- ситуативно-зорієнтований тип (характеризується здатністю людини перетворити звичайну життєву ситуацію на ситуацію вчинкового рівня);

- цілеспрямовано-наполегливий (характеризується здатністю особистості до самостійного цілепокладання, що передбачає правильну оцінку суб'єктом домінуючих потреб, інтересів і пов'язаних із ними цілей, субординацію цілей між собою);

- ініціативний (характеризується здатністю особистості враховувати реальні можливості, ресурси, власні сили, необхідні для досягнення поставленої мети);

- рішучо-впевнений (характеризується здатністю упевнено приймати рішення щодо переходу від намірів до практичних дій);

- виконавчо-відповідальний (характеризується здатністю особистості виконувати прийняті рішення);

- рефлексивний (характеризується здатністю особистості адекватно і самокритично оцінювати результати виконаних дій);

- особистісно-зрілий тип (характеризується високим рівнем розвитку усіх компонентів вчинкової активності особистості, здатністю і готовністю до здійснення вчинку).

Презентовані модель та типологія особистісної зрілості дають змогу визначити життєві ціннісні орієнтири особистості, рівень її розвитку, ступінь інтеграції, а також врахувати стійкі та мінливі аспекти в її житті, поєднати дослідження структури внутрішніх якостей особистості і структури вчинкової активності, встановити співвідношення об'єктивних залежностей особистості з її суб'єктним потенціалом, розкрити можливу динаміку життєвих тенденцій.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми особистісної зрілості студентської молоді через встановлення сутнісних ознак, характерологічних рис та критеріїв особистісної зрілості, місця зрілості в онтогенетичному розвитку. Розроблено та впроваджено психологічну модель особистісної зрілості та побудовано відповідну типологію.

1. Особистісна зрілість розглядається як психологічна спроможність і внутрішня готовність і здатність суб'єкта до прояву вчинкової активності, що має свої особливості на різних етапах онтогенезу. Крім того, спираючись на теоретичні розробки в дослідженні структури вчинку (В.А. Роменець, В.О. Татенко), поняття “особистісної зрілості” розглядається як структурне і динамічне утворення, що включає такі компоненти: ситуація, мотивація, вибір засобів, прийняття рішень, виконавська активність, рефлексивне оцінювання, формування індивідуального досвіду.

2. Представлено загальну модель оцінювання особистісної зрілості, основними критеріями якої є здатність особистості орієнтуватися у проблемах, пов'язаних з визначенням ситуації життєдіяльності, своїх життєвих цілей, засобів їх досягнення, рішень, які необхідно прийняти, того, що потрібно виконати, з оцінкою своїх можливостей і здобутків, а також набутого досвіду і перспектив подальшого особистісного розвитку.

3. Визначено психологічні характеристики основних компонентів особистісної зрілості.

Проблемна життєва ситуація студентів характеризується активною позицією щодо її розв'язання. Однак, дійсно потрапляючи у ті чи інші життєві обставини, молоді люди не здатні перетворити їх у вчинок, насамперед через брак можливості усвідомлення змісту колізійних ознак ситуації та проявляючи несамостійність та залежність від неї. Успішному розв'язанню проблемних життєвих ситуацій заважає застосування молодими людьми різного роду неконструктивних способів активності (шаблонні, запозичені форми поведінки, нездатність закріплювати і ефективно використовувати набутий досвід, уникнення, ігнорування тощо).

Студенти здатні самостійно сформулювати ціль, усвідомлюючи та враховуючи власні потреби і можливі варіанти розвитку подій. Втім, студентська молодь орієнтована, в першу чергу, на досягнення егоцентричних, стереотипних цілей, задоволення матеріальних, тілесних потреб та миттєвих захоплень, що обмежує їхні мотиваційно-вчинкові можливості.

При виборі засобів молоді люди проявляють свободу та внутрішню впевненість щодо правильності прийнятого рішення, чітко усвідомлюють власні можливості, здатні оцінити рівень відповідності обраних засобів поставленій меті та внести необхідні і своєчасні корективи.

При намаганні перейти від прийняття рішення до вчинкової дії студенти відчувають дефіцит засобів психологічної активності, дотримуючись стереотипного, звичного для них способу діяння.

З певними труднощами студентська молодь стикається у рефлексії, поясненні причин, що спонукали до вибору саме такого способу поведінки, що заважає їм адекватно, критично й осмислено оцінити результати своєї діяльності. Проблемним також для молодих людей виявилась спроможність цілеспрямовано фіксувати в індивідуальному досвіді результати і способи вчинкового діяння, беручи відповідальність на себе, надаючи сенс своєму життю власними зусиллями.

Отже, проблемним для більшості студентів є не процес прийняття рішення щодо змісту актуальної ситуації, не реалізація прийнятого рішення через продукування результату вчинкової активності, а саме боротьба мотивів, визначення справді “вчинкової” мети і післядієва рефлексія вчинкової активності.

4. На основі результатів, отриманих за допомогою кластерного і факторного аналізів, розроблено типологію особистісної зрілості, основою якої виступає готовність і здатність молодої людини до здійснення вчинку. Враховуючи основні показники вчинковості, встановлено індивідуальні особливості процесу досягнення особистісної зрілості студентами, що брали участь у дослідженні. Констатовано наявність семи типологічних груп респондентів, що характеризуються індивідуально-специфічним способом здійснення вчинку та проявом суб'єктності. На основі проведеного теоретичного та емпіричного дослідження виділено сім базових типів, що відповідають етапам особистісного розвитку: ситуативно-зорієнтований, цілеспрямовано-наполегливий, ініціативний, рішучо-впевнений, виконавчо-відповідальний, рефлексивний і, як узагальнюючий, - тип особистісно-зрілої людини.

Перспективи дослідження. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів вивчення проблеми оцінки особистісної зрілості людини. Подальшого розгляду потребують питання щодо аналізу динаміки досягнення особистісної зрілості людиною на різних етапах її онтогенезу. Особливої уваги і подальшого вивчення вимагає вплив таких загальнопсихологічних факторів, як суб'єктність і вчинковість, а також культурного середовища на особистісній розвиток людини і досягнення нею особистісної зрілості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових виданнях, затверджених ВАК України

1. Лукасевич О.А. Особистісна зрілість як психологічна проблема у вітчизняній психології / О.А. Лукасевич // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименко. - К., 2006. - Т.VІІІ. - Вип.7. -- С.79-84.

2. Лукасевич О.А. Особистісна зрілість: труднощі та основні протиріччя визначення / О.А. Лукасевич // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименко. - К., 2007. - Т.ІХ. - Вип.1. -- С.99-105.

3. Лукасевич О.А. Акмеологічний контекст вивчення проблеми особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: Зб. наук. праць. - К., 2007. - № 19 (43). - С.295-299.

4. Лукасевич О.А. Суб'єктно-вчинкові критерії оцінки особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д.Максименка, М.В.Папучі. - Київ-Ніжин, 2008. - Т.10. - Вип.6. - С. 21-24.

5. Лукасевич О.А. Особливості досягнення особистісної зрілості студентами вищого навчального закладу / О.А. Лукасевич // Науковий часопис. Збірник НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 12. Психологічні науки: Зб. наук. праць. - К., 2009. - № 21 (45). - С.115-121.

6. Лукасевич О.А. Психологічні аспекти процесу досягнення особистісної зрілості студентами під час професійної підготовки / О.А. Лукасевич // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 449-450. - Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧНУ, 2009. - С. 31-36.

7. Лукасевич О.А. Особистісна зрілість студентів: психодіагностичне забезпечення дослідження / О.А. Лукасевич // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименко. - К., 2009. - Т.ХІ. - Вип.7. -- С. 303-315.

Матеріали наукових конференцій і семінарів

8. Лукасевич О.А. Проблема особистості з позиції суб'єктно-вчинкової парадигми / О.А. Лукасевич // Сучасна молодь: крок у майбутнє: Матеріали І Міжн. наук.-практ. конф. 17-18 квітня 2006 р. - Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2006. - С. 300-303.

9. Лукасевич О.А. Теоретичні підходи до дослідження особистісної зрілості у зарубіжній та вітчизняній психології / О.А. Лукасевич // Актуальні проблеми практичної психології: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 18-19 квітня 2006 р. - Херсон, 2006. - С. 65-68.

10. Лукасевич О.А. Особистісна зрілість в світлі диспозиційної моделі Г.Олпорта / О.А. Лукасевич // Дні науки - 2006: Матеріали ІІ Міжн. наук.-практ. конф. 17-28 квітня 2006 р. - Дніпропетровськ, 2006. - Т.25. - С.

11. Лукасевич О.А. Соціально-психологічні аспекти вивчення особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Наука і вища освіта: Матеріали ХІV Міжвуз. наук. конф. 18 травня 2006 р. - Запоріжжя, 2006. - Ч.1. - С. 159.

12. Лукасевич О.А. Актуальні проблеми вивчення особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Дні науки - 2006: Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. 5-6 жовтня 2006 р. - Запоріжжя, 2006. - Т.4. - С. 217-218.

13. Лукасевич О.А. Психологічний аналіз процесу становлення майбутнього спеціаліста / О.А. Лукасевич // Науковий прогрес на межі тисячоліть - 2007: Матеріали ІІ Міжн. наук.-практ. конф. 1-15 червня 2007 р. - Дніпропетровськ, 2007. - Т.7. - С. 61-63.

14. Лукасевич О.А. Про актуальність суб'єктно-вчинкової парадигми при дослідженні особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. 17-18 травня 2007 р. - Рівне, 2007. - С. 89-90.

15. Лукасевич О.А. Методичні аспекти дослідження особистісної зрілості / О.А. Лукасевич // Наука в інформаційному просторі: Матеріали ІV Міжн. наук.-практ. конф. 15-16 жовтня 2008 р. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 38-40.

16. Лукасевич О.А. Дослідження основних компонентів особистісної зрілості студентів / О.А. Лукасевич // Психологічна служба ВНЗ: досвід та перспективи розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 19-20 травня 2009 р. - Запоріжжя, 2009. - С.26-28.

Размещено на Allbest.ru