Психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

УДК 159.922(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Литвиненко Ольга Дмитрівна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Цуканов Борис Йосипович, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології.

Академік УАН, доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Шинкарюк Анатолій Іванович, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, завідувач кафедри загальної та практичної психології;

кандидат психологічних наук, доцент Орищенко Оксана Анатоліївна, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, доцент кафедри загальної та диференціальної психології.

Захист відбудеться 12.02.2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м.Одеса, вул. Дворянська, 2. психіка математичний науковий

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65082, м.Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий 12.01.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.А.Крюкова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасній психологічній науці пошук структурних одиниць психіки та поєднання поглядів щодо цілісної природи психічного, не дивлячись на широку представленість в теоретичних та емпіричних дослідженнях, стикається зі значними труднощами в систематизації та класифікації. Традиційний діяльнісний підхід за основу вивчення психіки брав категорію предметної діяльності (Л.С.Виготський, 2000; С.Л.Рубінштейн, 1989; О.М.Леонтьєв, 1983 та ін.), основний акцент робився на породженні, функціонуванні та структурі психічного відображення в процесі діяльності індивідів, сама ж психіка визначалася як системна властивість високоорганізованої матерії, яка полягає в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу, та на цій підставі саморегуляція власної поведінки та діяльності (А.В.Петровський, 1996).

Генетичний підхід, застосований в інтерпретації Л.С.Виготського (2000) та С.Л.Рубінштейна (1989), пропонував дослідження психічних явищ не тільки в процесі їхнього актуального функціонування (в процесі становлення в кожному окремому психічному акті, наприклад, в актуальному перцептогенезі), але й в процесі онтогенезу й філогенезу, дозволяючи, таким чином, виділяти в них первинні й вторинні компоненти. Згідно до О.Р.Лурії (2004), такими компонентами або одиницями аналізу психіки виступають вищі психічні функції - складні види психічної діяльності, системні за своїм складом, сформовані прижиттєво, опосередковані знаками-символами (перш за все, мовленням) та такі, що регулюються довільно. В.І.Слободчиков (1995), Є.І.Ісаєв (1995) таким осередком визначають «суб'єктивність», тобто ту категорію, яка виражає сутність внутрішнього світу людини, коли за точку відліку береться «внутрішнє». В.А.Роменець (1999) в цьому ж контексті виділяє «вчинок» та «післядійові» компоненти вчинку, тобто, услід за М.Г.Ярошевським, виділяє не одну, а декілька «клітин», а за точку відліку бере поєднання «зовнішнього» і «внутрішнього».

Сучасна українська психологія має глибокі традиції вивчення структури та функцій психіки і психічного (П.А.М'ясоїд, 2002; В.М.Пискун, 1999; В.А.Роменець, 1999; О.М.Ткаченко, 1979; Д.Г.Елькін, 1969; Б.Й.Цуканов, 2000; Т.С.Яценко, 2004 та ін.). Щільний зв'язок психіки, ритмічності й індивідуально-типологічних особливостей індивіда неодноразово підкреслювався низкою дослідників, а саме, Є.П.Ільїним, 2004; Д.Г.Елькіним, 1969; Б.Й.Цукановим, 2000; А.Томасом і С.Чессом, 1977 та ін.

Але, не дивлячись на глибину та опрацьованість теорії психіки та психічного, вона не в змозі охопити всю складність та багатокомпонентність підходів до проблеми цілісного розуміння психіки в її структурних компонентах.

Зазначені вище напрямки вивчення структури психіки та основні протиріччя в наукових підходах зарубіжних та вітчизняних авторів й зумовили актуальність та своєчасність дослідження саме ритмічної організації психіки індивіда.

Виходячи з предмету та об'єкту нашого дослідження, ми акцентуємо увагу саме на внутрішніх точках відліку в психіці людини, оскільки темп і ритм моторики є властивостями психіки, які відносяться до темпераменту, тобто стійко характеризують динамічний бік психічної діяльності.

У зв'язку з тим, що в науці ця проблема стає дискутивною та набуває нового, сучаснішого змісту, категорію ритмічної структури психіки необхідно звужувати, конкретизувати, включати тільки ті її форми, при яких має місце відображення внутрішніх та зовнішніх підструктур внаслідок активності суб'єкта. Таку конкретну взаємодію підструктур психіки доцільно включати в основну дефініцію (в нашому випадку - ритм), а не тільки підкреслювати регулятивну функцію психіки.

Для подальшого опрацювання проблеми цілісності психіки особливого значення набуває обґрунтування ритмічної структури психіки як підґрунтя становлення її перцептогенезу та різних боків психологічної сумісності індивідів в процесі життєдіяльності.

Виходячи з важливості зазначених питань, недостатньої їх розробленості в сучасній психології як у теоретичному, так і в емпіричному аспектах, а також значущості для психологічної практики і був здійснений вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт «Психологія часу» (№ держреєстрації 0104U000498) Наукового центру психології часу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова; затверджена вченою радою Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (протокол № 5 від 26.06.2008 р.) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 29.09.2009р.). Автором досліджувалися психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда.

Мета дослідження: встановити і теоретично обґрунтувати особливості підструктур загальної ритмічної структури психіки індивіда та розробити рекомендації щодо їх практичного використання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні дослідницькі завдання:

1. Визначити основні підходи до проблеми цілісного розуміння психіки та її ритмічної структури на основі аналізу теоретико-методологічних робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників.

2. Розробити комплекс психометрично обґрунтованих методів і процедур дослідження, релевантних меті дослідження.

3. Встановити психологічні особливості підструктур загальної ритмічної структури психіки та їх взаємозв'язок.

4. Розробити рекомендації щодо практичного використання особливостей підструктур загальної ритмічної структури психіки індивіда.

Об'єкт дослідження: ритмічна організація психіки індивіда.

Предмет дослідження: психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда.

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених задач в дисертаційному дослідженні була використана система методів: узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблематики; наукове спостереження; психодіагностичне обстеження; постдіагностична бесіда; методи математичної статистики.

Метод психодіагностичного обстеження включав наступні методики: об'єктивна методика визначення ф-типу як кількісного показника темпераменту за Б.Й.Цукановим; Тест словесної асоціації Ф.Гальтона; Тести моторних здібностей Брейса; Інтерв'ю монологічне; методики дослідження особливостей ритмічних проявів в психіці індивіда Цуканова-Литвиненко: Методика визначення віршованих ритмів, яким надається перевага; Методика визначення музичних ритмів, яким надається перевага; Методика визначення комфортних ритмів життєдіяльності.

Дослідження проводились на базі Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. В емпіричному дослідженні брало участь 300 осіб віком від 20 до 35 років.

Інтерпретація отриманих даних здійснювалася на підставі використаних кількісних статистичних методів з подальшим узагальненням та якісним аналізом.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що

вперше:

- визначено безпосередньо ритмічну структуру організації психіки;

- удосконалено уявлення про взаємозв'язки між структурними компонентами психіки;

- доповнено дефініцію психіки з боку її ритмічної організації;

- встановлено психологічні особливості підструктур загальної ритмічної організації психіки;

- розроблено методичний комплекс для діагностики психологічних особливостей ритмічної організації психіки;

Практичне значення отриманих результатів полягає у:

- розробці практичних рекомендацій для психологів щодо використання ритмічної структури психіки в практичній діяльності;

- використанні результатів дослідження в лекційних та лабораторних курсах «Прикладні аспекти психологічної науки», «Диференціальна психологія» «Експериментальна психологія», «Психологія часу» в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова (акт впровадження від 25.12.2008р.),

- в розробці авторської програми спецсемінару «Ритмічна структура психіки індивіда», яка використовується у практичній діяльності психологів (акт впровадження від 25.12 2008р.)

Результати дослідження також можуть бути використані в сімейному консультуванні, при профвідборах, а також реалізовані в психології реклами та при проведенні піар-технологій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались та обговорювалися на І Міжнародній науково-практичній конференції «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (присвячена 120-річчю з дня народження С.Л. Рубінштейна), 25-26 вересня 2009р. ОНУ імені І.І.Мечникова (м. Одеса); на Міжнародній конференції «Психологія особистості: теорія, досвід, практика» 25-26 вересня 2009р. ПНПУ імені К.Д.Ушинського (м. Одеса); на Міжнародній конференції «Сучасні технології в навчанні і вихованні у вищій школі» 7-8 жовтня 2009р. ПНПУ імені К.Д.Ушинського (м. Одеса); на ІІІ Харківських Міжнародних читаннях «Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві» 6-7 травня 1999р. ХДУ (м. Харків); на конференції професорсько-викладацького складу та наукових працівників Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (Одеса - 2009); науково-методологічному семінарі кафедр диференціальної і експериментальної психології та загальної і соціальної психології (Одеса - 2009); на засіданнях кафедри диференціальної і експериментальної психології (2005-2009).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи опубліковано в 10 самостійних наукових статтях, серед яких 9 у спеціалізованих виданнях, що входять до переліку видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації представлений на 230 сторінках, основний зміст включає 163 сторінки. Робота містить 6 таблиць, 13 рисунків. Список використаної літератури складає 224 джерела українських і зарубіжних авторів.

Основний зміст дисертації

У вступі теоретично обґрунтовані актуальність обраної теми, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовані наукова новизна й практична значущість роботи, наведені дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Проблема дослідженості ритмічної організації психіки індивіда в сучасній психологічній науці» представлено результати теоретико-методологічного аналізу досліджень, спрямованих на вивчення цілісного розуміння психіки та її структурних компонентів в психологічній науці.

Узагальнення даних літератури показало, що сучасна українська психологія має розвинені загальнопсихологічні, глибиннопсихологічні та онтогенетичні традиції висвітлення аспектів цілісності та структуризації психіки (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, П.А.М'ясоїд, В.М.Пискун, В.А.Татенко, Т.С.Яценко та ін.). Але пошук структурних одиниць та поєднання поглядів щодо цілісної природи психічного, не дивлячись на широку представленість в теоретичних та емпіричних дослідженнях, стикається зі значними труднощами, що об'єктивно залежать від складної психічної реальності, яку важко охопити будь-якою однією науковою схемою (в першу чергу це стосується осередку або одиниці аналізу психіки та психічного взагалі). Такою одиницею аналізу психіки в науці вважали вищі психічні функції, суб'єктивність, «вчинок» та «післядійові» компоненти вчинку тощо. Виходячи з предмету та об'єкту нашого дослідження, ми акцентуємо увагу на внутрішніх точках відліку в психіці людини, оскільки темп і ритм моторики є властивостями психіки, які відносяться до темпераменту та забезпечують стійкість проявів. Цей теоретичний підхід дозволяє нам в якості одиниці аналізу ритмічної структури психіки виділити власну ритмічну одиницю, під якою ми розуміємо індивідуально-типологічний, притаманний лише даному індивідові, ритмічний крок.

Аналіз наукових першоджерел показав, що дослідження особливостей ритмічної організації психіки потребує сьогодні пошуку нових комплексних методологічних підходів, які дозволять обґрунтувати та всебічно дослідити цей феномен. Тому теоретико-методологічне підґрунтя нашого дослідження складають основні положення системного, системно-діяльнісного підходів, генетико-модельний метод дослідження С.Д.Максименка, принцип системної асиметрії розвитку психіки та основні тези реляційної і субстанціональної концепцій часу.

Не дивлячись на досить широку представленість у класичних та сучасних дослідженнях проблематики ритму та ритмічності у психіці індивіда, сама дефініція ритму має досить обмежене коло визначень та семантичних окрасів. Л.С.Виготський підкреслював, що людина схильна привносити ритм та приписувати його майже всім зовнішнім подразникам незалежно від того, володіють вони ним насправді чи ні, П.Фресс визначав ритм як порядок в послідовності, Б.Й.Цуканов характеризував ритм як складову темпераменту, яка визначає часову структуру поведінки й характеризується кількістю рухів за одиницю часу, а експериментальні дослідження Є.О.Маковецького констатували заснованість ритму на подільності часу. Ось чому особливого теоретичного й емпіричного значення набуває проблема єдиної структуризації саме ритмічного боку психіки.

У напрямку подальшої модифікації визначення ритмічної структури психіки та визначення ролі її динамічних властивостей в подальшому становленні в сучасній психології використовується поняття інтегральної індивідуальності, яка визначається як велика система, що саморегулюється, самоорганізується та складається з різнопорядкових підсистем дійсності. В цій різнопідпорядкованій системі провідну системостворюючу функцію, яка узгоджує основні властивості, відіграє індивідуальний стиль діяльності, до якого відноситься динамічна характеристика психіки, зокрема її темп і ритм, що й склало основне проблемне поле нашого дослідження.

У другому розділі «Організація та методи проведення дослідження» визначено програму дослідження та основні етапи її реалізації, обґрунтовано склад та об'єм вибірки, а також залучення кожного із методів і методик дослідження.

Емпіричне дослідження включало три етапи: підготовчий, діагностичний та аналітико-інтерпретаційний.

На підготовчому етапі зроблено вибір об'єкта, сформульовані завдання в термінах теоретико-методологічних засад дослідження, розроблена тактика емпіричних зрізів дослідження, що дозволило отримати найбільш повний набір характеристик ритмічної структури психіки як системного об'єкта. На другому, діагностичному етапі, основним завданням став збір емпіричних даних. На третьому, аналітико-інтерпретаційному етапі дослідження, основним завданням стали математико-статистична та психологічна інтерпретація діагностичних результатів. Отримані результати пройшли через первинну (математичну) та вторинну (статистичну) обробки.

З метою вирішення поставлених задач в дисертаційному дослідженні нами була використана система методів: узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблематики; наукове спостереження; психодіагностичне обстеження; постдіагностична бесіда; методи математичної статистики. Метод психодіагностичного обстеження включав наступні методики: об'єктивна методика визначення ф-типу як кількісного показника темпераменту за Б.Й.Цукановим; Тест словесної асоціації Ф.Гальтона; Тести моторних здібностей Брейса; Інтерв'ю монологічне; методики дослідження особливостей ритмічних проявів в психіці індивіда Цуканова-Литвиненко: Методика визначення віршованих ритмів, яким надається перевага; Методика визначення музичних ритмів, яким надається перевага; Методика визначення комфортних ритмів життєдіяльності.

У третьому розділі «Психологічні особливості підструктур ритмічної організації психіки індивіда» представлено результати емпіричного дослідження ритмічної структурованості психіки через призму сприйняття віршованих і музичних ритмів, як найбільш стародавніх і свідомо продукованих аспектів людської діяльності.

Аналіз наукових першоджерел та власні дослідження дозволяють нам визначити ритмічну структуру психіки як провідну категорію інтегральної індивідуальності часового порядку, яка існує як у стані автономності, так і в субординаційній залежності і включає в себе наступні підструктури: психічні ритми (стійкі формально-динамічні характеристики темпераменту, які забезпечують індивідуальні відмінності та індивідуальний стиль поведінки); перцептивні ритми (повторення через рівні інтервали одного або декількох елементів, які організовані у цілісні структури та лежать в основі сприйняття музики та поезії); інтерактивні ритми (виступають функціональним базисом, однією з основних умов гармонійного засвоєння, виконання діяльності та психологічної сумісності індивідів в цій діяльності).

Ґрунтуючись на теоретико-методологічних передумовах дослідження, в першому емпіричному дослідженні ми поставили перед собою завдання виявити співвідношення між підструктурою психічних та перцептивних ритмів, припустивши, що психічні та перцептивні підструктури психіки певним чином сполучаються між собою, кожен віршований розмір відповідає певному типу ритмічних структур. За допомогою Методики визначення віршованих ритмів, яким надається перевага було отримано наступне: знаходячись в ситуації вибору, індивід обирає той віршований варіант, який найбільш відповідає його індивідуальній ритмічній підструктурі психіки.

Графічна візуалізація отриманих результатів представлена на рис.1, який надає уявлення стосовно тенденції виборів віршованих ритмів, а саме: віршований ритм хорей обрали 29% досліджуваних, ямб обрали 20 % досліджуваних, дактиль - 15% досліджуваних, амфібрахій - 7%, анапест - 29%.

Особливий дослідницький інтерес для нас представляла мотивація виборів того чи іншого віршованого стилю. В процесі постдіагностичної бесіди ми з'ясували, що 42% досліджуваних не змогли конкретно пояснити причину свого вибору («сподобалося», «просто так», «не знаю»); 10% - вказували як мотивування вибору побудови вірша вподобану риму, приємний ритм; 21% досліджуваних говорили про зв'язок з відчуттями («захоплює», «хвилює», «відверте»); 27% намагалися пояснити вибір особистісними асоціаціями, спогадами.

Рис. 1. Вибір досліджуваними віршованих розмірів (емп. досл.1)

Примітка: 1 - хорей, 2 - ямб, 3 - дактиль, 4 - амфібрахій, 5 - анапест.

Цей факт ще раз підтверджує фундаментальне загальнопсихологічне припущення стосовно того, що перевага, яку індивід надає тому чи іншому ритму (ритму вірша, спілкування, чергування подій, емоційної насиченості життя тощо) є несвідомою проекцією його внутрішнього часового механізму на весь стиль життєдіяльності.

Виділений феномен, на наш погляд, не залежить ані від статі, ані від віку, ані від соціального статусу індивіда. Саме тому структурна логіка проведеного дослідження передбачала здійснення тестування на трьох незалежних одна від одної окремих вибірках досліджуваних в наступних емпіричних дослідженнях.

В результаті проведеного психодіагностичного обстеження вся вибірка досліджуваних була об'єднана в п'ять умовних груп «А», «Б», «В», «Г» і «Д». Отримані в результаті емпіричного дослідження і розрахунку дані були об'єднані в таблицю 1:

Таблиця 1 Середні часові і ритмічні показники прочитання

Гр.	Кільк.досл (%)	‹T› (в с)	‹T› (в с)	‹t› (в с)	‹t› (в с)	‹R› (уд/хв)	‹R› (уд/хв)
«А»	29	5,972	4,931	0,3739	0,308	215,467	208,288
«Б»	20	7,505	6,23	0,3752	0,312	166,325	215,260
«В»	15	9,026	7,94	0,5641	0,496	115,042	145,282
«Г»	7	8,129	5,9428	0,5806	0,424	104,147	145,868
«Д»	29	11,444	9,789	0,7153	0,618	85,666	106,79
Заг.	100	8,435	7,122	0,522	0,431	137,329	164,297

Примітка:‹T›- середній час прочитання вголос;‹T_ - середній час прочитання вірша про себе; ‹R› - середній ритм прочитання всередині кожної групи вголос ;‹R› - середній ритм прочитання всередині кожної групи про себе; ‹t›- середній час прочитання однієї стопи всередині кожної групи вголос; ‹t› - середній час прочитання стопи в даній групі про себе.

До найбільш загальних тенденцій можна віднести наступні. Як видно з таблиці 1, показники ‹T> і ‹T> _ збільшуються від групи «А» до групи «Д», тобто середній час прочитання сповільнюється від групи до групи; ‹t> і ‹t>- відповідно збільшується від групи «А» до групи «Д», тобто час прочитання однієї стопи поступово сповільнюється від групи до групи. І навпаки, показники ‹R> і ‹R> - зменшуються від групи «А» до групи «Д» - ритм прочитання сповільнюється, від частішого в групі «А» стає рідше в міру наближення до групи «Д». При цьому прочитання про себе, зазвичай, швидше, ніж вголос.

Аналіз таблиці 1 дозволяє нам констатувати наступне: індивіди, які надають перевагу чотиривіршу варіанту «А», швидші (за термінологією, пропонованою Б.Й.Цукановим), ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «Б», «В», «Г», «Д»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «Б», швидші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам «В», «Г» і «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршу варіанту «А»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «В», швидші, ніж індивіди «Г» і «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «А» і «Б»; індивіди, які надають перевагу віршу варіанту «Г», швидші, ніж індивіди «Д», але повільніші, ніж індивіди, що надають перевагу віршам варіантів «А», «Б» і «В»; індивіди, які надають перевагу чотиривіршу варіанту «Д», - найповільніші в порівнянні з іншими досліджуваними.

Аналіз співвідношення між суб'єктивною одиницею часу й середнім внутрішньогруповим часом прочитання відображений нами у таблиці 2.

Таблица 2 Співвідношення між суб'єктивною одиницею часу й середнім внутрішньогруповим часом прочитання

№	ф	‹t›, c	‹t›, c	k	k
«А»	0,7	0,3739	0,308	1,89	2,27
«Б»	0,8	0,3752	0,312	2,13	2,56
«В»	0,9	0,5641	0,496	1,59	1,81
«Г»	1,0	0,5806	0,424	1,72	2,36
«Д»	1,1	0,7153	0,618	1,55	1,78

Примітка:‹t› - середнє прочитання однієї стопи вголос; ‹t› - середній час прочитання однієї стопи про себе; ф- власна одиниця часу; k - коефіцієнт співвідношення прочитання однієї стопи вголос; k - коефіцієнт співвідношення прочитання однієї стопи про себе.

Як видно з таблиці 2, коефіцієнт k (вголос) в усіх групах коливається від 1,55 до 2,13, з різницею в 0,58; k (про себе) коливається від 1,78 до 2,56, з різницею в 0,78. Отже, k в усіх групах приблизно однаковий; k - також. Незначна розбіжність пояснюється вираженою індивідуальністю суб'єктивної одиниці часу у кожного суб'єкта, що передбачає наявність певних погрішностей. Приблизна тотожність коефіцієнтів дозволяє стверджувати про вірність припущення стосовно співвідношення психічних ритмів у структурі психіки з перцептивними (п'яти типологічних груп з п'ятьма віршованими розмірами).

Таким чином, на даному етапі емпіричного дослідження був виявлений факт впливу ритмічної структури психіки на вибір досліджуваними віршованих ритмів. При цьому хореїчний розмір - відповідає холероїдній ритмічній структурі, ямб - сангвіноїдній, дактиль - рівноважній, амфібрахій - флегматоїдній, анапест - меланхолоїдній, що потребує подальшого емпіричного підтвердження. Можливі, звичайно, і зміни всередині двоскладових (холерик може обрати ямб, сангвінік - хорей); всередині трискладових - аналогічно. Це походить від того, що чистих типів темпераменту в природі не існує, індивід за своєю ритмічною структурою може лише тяжіти, більшою чи меншою мірою, до якої-небудь групи. Але, безумовно, залишається загальна тенденція ділення на «швидких» і «повільних», а отже, і принципове співвідношення: «швидкі» - вибір двоскладових розмірів, «повільні» - вибір трискладових розмірів.

Метою наступного емпіричного дослідження було вивчення музичних темпоритмів, яким надається перевага, а також внутрішніх зв'язків перцептивної підструктури психіки (між віршованими і музичними ритмами) за допомогою Методики визначення музичних ритмів, яким надається перевага Цуканова-Литвиненко.

Отримані результати другого емпіричного зрізу представлені в табл. 3.

Таблиця3 Співвідношення між виборами темпів мелодій і віршованих розмірів (емп. досл. 2)

№	Темп мелодії	Кількість досліджуваних (%)	Обрані віршовані ритми
			Хорей	Ямб	Дактиль	Амфібрахій	Анапест
1	maestoso 84 - 81	9	4	3	2	-	-
2	comodo 80 - 77	4	2	-	-	2	-
3	sostenuto 76 - 73	13	4	2	1	-	6
4	andantino 72 - 67	58	21	6	6	6	19
5	andante 66 - 64	2	-	1	-	-	1
6	larghetto 63 - 58	8	2	2	-	-	4
7	adagio 57 - 54	6	3	2	-	-	1
	Усього	100	36	16	9	8	31

Аналіз другого емпіричного зрізу показав, що фраза, якій найбільш надається перевага (58%), знаходиться в середній ритмічній ділянці - andantino (72 - 67 уд/хв), яка є найбільш протяжною. При виборі музичного твору досліджувані надають перевагу середньому, найбільш протяжному й стійкому ритму (в порівнянні з крайніми - maestoso (84 - 81 уд/хв) - 9% виборів, і adagio (57 - 54 уд/хв) - 6% виборів.

Отже, можна рекомендувати дану музичну ритмічну структуру як найбільш оптимальну для використання в якості загального музичного фону або супроводження в ситуації прихованого тиску або припустимого маніпулювання, коли індивідові необхідно зробити вибір. Що стосується віршованих розмірів, то, як і в першому емпіричному дослідженні, найбільш розповсюдженими, яким надається перевага, є крайні точки - хорей і анапест.

Додаткова візуалізація отриманих даних надана у рис.2.

Зв'язок між ритмічною структурою вірша й музичним ритмом в психіці індивіда був прорахований кількісно за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції й дисперсійного аналізу. Отриманий лінійний коефіцієнт, r =-0,98, показує, що прояв обох ритмічних структур (музичної та віршованої) має одне походження (закладений в психіці індивіда внутрішній годинниковий механізм, який характеризує його ритмічну структуру), та, відповідно, вони відносяться до однієї, цілісної перцептивної підструктури ритмічної структури психіки.

Рис. 2. Вибір досліджуваними музичних ритмів (емп. досл.2)

Примітка: 57 - 54 уд/хв - адажіо; 63 - 58 уд/хв. - ларжетто; 66 - 64 уд/хв - анданте; 72 - 67 уд/хв - андантіно; 76 - 73 уд/хв - состенуто; 80 - 77 уд/хв - комодо; 84 - 81 уд/хв - маестозо.

Основні музичні ритми від maestoso (84 уд/хв) до adagio (54 уд/хв) відповідають суцільному спектру «ф-типів». У «поспішаючих» і «повільних» індивідів їх «ф-тип» визначає власну ритмічну структуру і темп рухів. «Точні» індивіди, через їх здатність подовжувати або скорочувати проміжки часу всього лише на 0,01 с, можуть вільно переходити від одного музичного ритму до іншого. При виборі музичного твору індивіди надають перевагу середньому, найстійкішому темпоритму - andantino. Дану музичну ритмічну структуру можна рекомендувати як відповідну у разі потреби створення впливу на більшість індивідів з людської популяції (58 %).

Музичний і віршований ритм мають між собою міцний зв'язок і закладені в ритмічній структурі психіки індивіда (вони входять у підструктуру перцептивних ритмів). Даний зв'язок підтверджується статистично: лінійний коефіцієнт кореляції r =-0,98. Застосований дисперсійний аналіз дозволив встановити кореляційні відносини між обраними віршованими розмірами і музичними фразами як складовими єдиної перцептивної підструктури психіки: з = 0,487. Як ми бачимо, зв'язок дійсно існує, але він половинчастий. Набагато сильніші протилежні кореляційні відносини між обраною музичною фразою і віршем (з = 0,99). В даному випадку простежується безперечний і сильний зв'язок між музичним ритмом і віршованим розміром.

Отже, між складовими перцептивної підструктури психіки існують щільні зв'язки. Музична фраза більш співвідноситься з віршем, ніж навпаки, тобто музична ритмічна структура закладена в природі індивідуальних особливостей, і музичний ритм є більш давнім в психіці індивіда порівняно з віршованим ритмом.

Продовжуючи дослідження в області вивчення ритмічної структуризації психіки індивіда, з використанням Методики визначення комфортних ритмів життєдіяльності нами було проведено третє емпіричне дослідження. Як і в попередніх зрізах, дане дослідження складалось з двох кроків. Традиційний - вибір вірша, якому надається перевага, за схемою, розробленою нами в попередніх емпіричних дослідженнях, мав на меті з'ясування розподілу виборів досліджуваних порівняно з двома попередніми емпіричними дослідженнями та співвідношення виборів віршованого розміру і ритму індивіда, яким надається перевага. Отриманий розподіл виборів співвідноситься з попередніми дослідженнями. В них, як і в третьому дослідженні, крайні віршовані ритми - хорей і анапест - отримали найбільшу кількість виборів. Графічно це може бути представлено наступним чином (Рис.3):

Таким чином, ми бачимо, що, як і в попередніх емпіричних зрізах, даний графік має криволінійний характер. Тенденція виборів зберігається протягом усіх емпіричних досліджень. Виходячи з цього, ми припускаємо, що крайні ритмічні віршовані структури - хорей і анапест - є найбільш переважними в людській популяції, що забезпечує їхню специфічну функцію та можливе використання в різних галузях процесу життєдіяльності. У поєднанні з найбільш переважним музичним темпоритмом - андантіно, можливе отримання необхідних умов для прихованого психологічного тиску.

Рис.3. Вибір досліджуваними віршованих розмірів (емп. досл. 3)

Примітка:1 - хорей, 2 - ямб, 3 - дактиль, 4 - амфiбрахiй, 5 - анапест.

Умовно вся вибірка розподілилася на три групи залежно від періоду між ударами метронома: а) «повільні» індивіди (у яких період між ударами метронома дорівнював 3); б) «середні» індивіди (у яких період між ударами метронома дорівнював 2); в) поспішаючі» індивіди (у яких період між ударами метронома дорівнював 1).

Аналізуючи вибір учасниками емпіричного дослідження комфортного ритму життєдіяльності, ми звернули увагу на той факт, що локалізація темпу і ритму в психіці індивіда носить зонний, а не точковий (математично точний) вигляд, тобто сприймаються вони індивідом в певній зоні, а не точково. Подібні тези ми зустрічали в науковій літературі, але умови локалізації темпу й ритму в психіці індивіда не розкриваються. Отримані нами дані свідчать, що ширина зони обумовлюється як суб'єктивними, так і об'єктивними причинами.

Практичне застосування отриманих результатів було оформлене у методичні рекомендації для практичних психологів, а кожна з запропонованих в даних рекомендаціях діагностичних процедур мала власну мету, теоретичне підґрунтя. Спільно із студентами-психологами нами було проведене дослідження «Я та мій друг (подруга, партнер, близька людина)», в основі якого лежала оригінальна авторська програма відповідної назви та змісту.

Висновки

1. В проблемі дослідження цілісного сприймання психіки та її ритмічної структури виділяються наступні основні підходи: діяльнісний, генетичний (онтогенетичний), історичний, системний, системно-діяльнісний, генетико-модельний та ін. Діяльнісний підхід за основу вивчення психіки брав категорію предметної діяльності, а основний акцент робив на породженні, функціонуванні та структурі психічного відображення в процесі діяльності індивідів; розвиток психіки в цьому контексті розглядався як процес послідовного включення людини в низку соціально-предметних діяльностей, а інтеріоризація структур цих діяльностей детермінувала формування багаторівневих базових структур психіки. Генетичний підхід, застосований в класичній інтерпретації, пропонував дослідження психічних явищ не тільки в процесі актуального функціонування (в процесі їхнього становлення в кожному окремому психічному акті, наприклад, в актуальному перцептогенезі), але й в процесі онтогенезу й філогенезу, дозволяючи, таким чином, виділяти в них первинні й вторинні компоненти, розкривати механізми формування, видкремлювати підструктури, диференціювати рівні як функціональної, так і структурної організації. В онтогенетичному підході основний акцент робився на двофазному характері психофізіологічних функцій індивіда, який комплексно характеризує людину як індивіда і як особистість, тобто розкриває зміст психологічної активності, пов'язаної з активністю соціальною. Вказаний зв'язок дозволяв здійснювати історичний підхід до особистості та її психічної діяльності, уявляючи життєвий шлях людини як історію особистості та суб'єкта діяльності.

Сучасна українська психологія не обмежується будь-яким одним науковим підходом у дослідженні ритмічних одиниць психіки або її узагальненої структури, оскільки таке обмеження суттєво звужує можливості аналізу проблемної зони та підсилює залежність від надскладної психічної реальності, яку важко охопити будь-якою однією науковою схемою, а спирається на комплекс сучасних теоретичних підходів, які створюють найбільш оптимальні умови щодо розкриття основних стратегій дослідження цілісного сприймання психіки та її ритмічної структури, а саме: системний, системно-діяльнісний, генетико-модельний підходи, принцип системної асиметрії розвитку психіки та основні тези реляційної й субстанціональної концепцій часу тощо.

2. Процедура розв'язання основних задач дослідження включала три етапи: підготовчий, діагностичний і аналітико-інтерпретаційний.

На підготовчому етапі був зроблений вибір об'єкта, сформульовані завдання в термінах теоретико-методологічних засад дослідження, розроблена тактика емпіричних зрізів дослідження; на діагностичному - основним завданням став збір емпіричних даних, а аналітико-інтерпретаційний етап дослідження передбачав математико-статистичну та психологічну інтерпретацію діагностичних результатів.

З метою вирішення поставлених задач в дисертаційному дослідженні нами була використана низка методів: узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблематики; наукове спостереження; психодіагностичне обстеження; постдіагностична бесіда; методи математичної статистики. Метод психодіагностичного обстеження включав наступні методики: об'єктивна методика визначення ф-типу як кількісного показника темпераменту за Б.Й.Цукановим; Тест словесної асоціації Ф.Гальтона; Тести моторних здібностей Брейса; Інтерв'ю монологічне; методики дослідження особливостей ритмічних проявів в психіці індивіда Цуканова-Литвиненко: Методика визначення віршованих ритмів, яким надається перевага; Методика визначення музичних ритмів, яким надається перевага; Методика визначення комфортних ритмів життєдіяльності.

3. В сучасній психологічній науці пошук структурних одиниць та поєднання поглядів щодо цілісної природи психічного, не дивлячись на широку представленість в теоретичних та емпіричних дослідженнях, стикається зі значними труднощами (в першу чергу це стосується осередку або одиниці аналізу психіки та психічного взагалі). Такою одиницею аналізу психіки вважали вищі психічні функції, суб'єктивність, «вчинок» та «післядійові» компоненти вчинку тощо. Виходячи з предмету та об'єкту нашого дослідження, ми акцентуємо увагу на внутрішніх точках відліку в психіці людини, оскільки темп і ритм моторики є властивостями психіки, які відносяться до темпераменту та забезпечують стійкість проявів. Цей теоретичний підхід дозволяє нам в якості одиниці аналізу ритмічної структури психіки виділити власну ритмічну одиницю, під якою ми розуміємо індивідуально-типологічний, притаманний лише даному індивідові, ритмічний крок.

На наш погляд, ритмічна структура організації психіки - це провідна категорія інтегральної індивідуальності часового порядку, яка існує як у стані автономності, так і в субординаційній залежності та включає в себе наступні підструктури: психічні ритми (стійкі формально-динамічні характеристики темпераменту, які забезпечують індивідуальні відмінності та індивідуальний стиль поведінки); перцептивні ритми (повторення через рівні інтервали одного або декількох елементів, які організовані в цілісні структури та лежать в основі сприйняття музики й поезії); інтерактивні ритми (виступають функціональним базисом, однією з основних умов гармонійного засвоєння, виконання діяльності та психологічної сумісності індивідів в цій діяльності). В контексті нашого дослідження психіка - це найважливіша регуляторна система організму, яка здійснює свої функції за допомогою ритмічного відображення властивостей зовнішнього та внутрішнього середовища й трансформує взаємодії особистості з зовнішнім світом через відповідні ритмічні підструктури.

4. Ритмічна структура психіки індивіда характеризується низкою психологічних особливостей, а саме: індивід, знаходячись в ситуації швидкого і несподіваного вибору, надає перевагу тому віршованому розміру, ритмічна структура якого найбільш відповідає ритмічній структурі його психіки. Розподіл досліджуваних на п'ять груп, відповідно до вибору чотиривірша, залежить від внутрішньої ритмічної організації психіки індивіда, від його приналежності до тих, що «поспішають» або до «повільних» індивідів. «Швидкі» індивіди, з прискореним ритмом, надають перевагу двоскладовим віршованим розмірам (хорей, ямб), а «повільні» - трискладовим віршованим розмірам (дактиль, амфібрахій, анапест). В результаті аналізу даних трьох незалежних емпіричних досліджень, першим кроком яких був вибір вірша, якому надавалася перевага, було з'ясовано, що найбільш розповсюдженими, тобто такими, яким надається перевага, є крайні віршовані розміри: хорей (з двоскладових) і анапест (з трискладових). Найменш вибирані віршовані розміри - дактиль і амфібрахій. Таким чином, графічно представлений варіант вибірки у всіх трьох випадках має криволінійний характер. Крім того, ґрунтуючись на теоретичних передумовах дослідження психіки, додатково виявлені психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда, які проявляються у співвідношенні між підструктурою психічних та перцептивних ритмів (психічні та перцептивні підструктури психіки певним чином сполучаються між собою, кожен віршований розмір відповідає певному типу ритмічних структур).

5. В досліджуваній вибірці існують індивіди, у яких час зовнішньої та внутрішньої мовної дії співпадає. Дані індивіди володіють особливим відчуттям ритму, якісним ходом власного годинника, який і допомагає їм реалізувати власний інтелектуальний та емоційний потенціал. Виходячи з отриманих даних, можна надати сприятливий прогноз стосовно навчання, професійного і кар'єрного зростання, гармонізації власного життя, відносин з тими, що оточують для тих індивідів, які володіють цим особливим відчуттям ритму.

6. Музика як ритмічний і емоційний подразник здатна підвищувати рівень функціонування різних фізіологічних процесів організму, робити їх найбільш оптимальними, енергетично економнішими. Мелодійні звукові подразники підсвідомо сприймаються людиною і, синхронізуючись з циклічними фізіологічними процесами, змінюють дієздатність життєво важливих функцій організму в цілому. Основні перцептивні музичні ритми від maestoso (84 уд/хв) до adagio (54 уд/хв) відповідають суцільному спектру «ф - типів». При виборі музичного твору індивіди надають перевагу середньому, найстійкішому і найбільш протяжнішому темпоритму - andantino (72 - 67 уд/хв). Дана ритмічна перевага пояснює прагнення досліджуваних до рівноваги як найбільш сприятливого виду існування живих систем.

Музичний і віршований ритми як перцептивна складова психіки мають між собою міцний зв'язок і закладені в її ритмічній структурі. Причому музичний ритм превалює над віршованим і, мабуть, є більш давнім. Даний зв'язок підтверджується за допомогою математичної обробки даних результатів емпіричного дослідження.

7. Локалізація темпу і ритму в психіці індивіда найчастіше виражається в зонному, а не в точковому (математично точному) вигляді. Чим ширша зона локалізації темпу і ритму, тим простіше індивідові приєднатися до інших індивідів, до їх ритмів праці, життя і творчості. Ширша зона також припускає велику пластичність індивіда і більшу кількість людей як потенційних партнерів. Вузька або точкова зона указує на жорсткість, ригідність, меншу пристосовність до інших людей.

Подібна локалізація надає можливості більш диференційованої діагностики індивідуальних особливостей за допомогою власної ритмічної одиниці, відображеної у віршованій та музичній формах. В науковій літературі зазначені особливості взаємодії темпу і ритму в психіці індивіда не розкриті.

Індивід надає перевагу як своїм партнерам тим людям, психоритмічна структура яких співпадає або співвідноситься з його власною ритмічною структурою психіки. Виділена властивість тотожна інтерактивній підструктурі психіки та припускає наявність зв'язку між перцептивною та інтерактивною підструктурами психіки.

8. Система практичного застосування даних представленого теоретико-емпіричного дослідження ритмічної структури психіки відображена у програмі «Я та мій друг (подруга, партнер, близька людина)» і умовно поділяється нами на три основних етапи або рівні: первинна або превентивна діагностична процедура, вторинна превентивна діагностична процедура та третинна корекційна діагностична процедура. Кожна з виділених нами діагностичних процедур має власну мету, теоретичне підґрунтя та емпіричних гарантів, що знайшло відображення у методичних рекомендаціях для практичних психологів щодо застосування даних про психологічні особливості ритмічної організації психіки та укладений методичний комплекс в профілактичній та корекційній роботі.

Вирішене коло дослідницьких завдань в рамках представленої дисертації вказує на нові напрямки пошуку віддзеркалення ритмічної структури психіки індивіда на вироблених людством свідомо продукованих ритмах праці і творчості. У практичному ключі результати можуть бути застосовані в області загальної психології, для використання в диференціальній психології, соціальнiй психології, психології творчості, психології праці, при проведенні профвідборів і піар-технологій.

Подальший розвиток розробленої теми передбачає декілька напрямків, а саме: вдосконалення психодіагностичного інструментарію щодо вивчення власної ритмічної одиниці індивіда у контексті розширення інтерактивної підструктури психіки, розширення уявлень про щільність взаємозв'язків між власною одиницею часу - ф та власною ритмічною одиницею індивіда та розробка психологічних тренінгів і корекційних програм на підставі наданих методичних рекомендацій.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Литвиненко О.Д. Выбор предпочитаемого стихотворного ритма индивидом / О.Д.Литвиненко // Перспективи. - Одеса. - 1998. - №3-4. - С. 106-109.

2. Литвиненко О.Д. Ритмическая гармония в сознании человека / О.Д.Литвиненко // Практична психологія та соціальна робота. - Київ. - 1999. - №6. - С. 43-44.

3. Литвиненко О.Д. Связь стихотворного и музыкального ритмов в психике индивида / О.Д.Литвиненко // Вісник Харківського державного університету. - Харків, 1999. - №439. Серія “психологія, політологія”, ч. 4-5. - С. 82-84.

4. Литвиненко О.Д. Ритмическая организация сознания / О.Д.Литвиненко // Наука і освіта. - Одеса. - 2000. - №3. - С. 42-45.

5. Литвиненко О.Д. Ритми у психіці індивіда / О.Д.Литвиненко // Вісник Одеського національного університету. - Одеса. - 2001. - Т.6. Вип.2. Психологія. - С. 59 - 62.

6. Литвиненко О.Д. Теоретико-методологічні аспекти ритмізації психіки як складової інтегральної індивідуальності / О.Д.Литвиненко // Вісник Одеського національного університету. - Матеріали Міжнародної конференції [«Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (присвячена 120-річчю з дня народження С.Л. Рубінштейна)], (Одеса, 25-26 вересня 2009) / ОНУ ім. І.І. Мечникова. - Одеса. - 2009. - Т.14. Вип.17. Психологія. - С. -29.

7. Литвиненко О.Д. Цілісне розуміння психіки у вітчизняній психології / О.Д.Литвиненко // Науковий вісник Південноукраїнського державного університету ім. К.Д. Ушинського (збірник наукових праць). Спеціальний випуск. - Матеріали Міжнародної конференції [«Психологія особистості: теорія, досвід, практика»], (Одеса 25-26 вересня 2009) / ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - Одеса. - 2009. - С.9-15.

8. Литвиненко О.Д. Зв'язок ритмічної структури психіки індивіда з іншими ритмами / О.Д.Литвиненко // Науковий вісник Південноукраїнського державного університету ім. К.Д. Ушинського (збірник наукових праць). Спеціальний випуск. - Матеріали Міжнародної конференції [«Сучасні технології в навчанні і вихованні у вищій школі»], (Одеса, 7-8-жовтня 2009) / ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - Одеса. - 2009. - С.188-196.

9. Литвиненко О.Д. До питання про ритмічну структуру психіки / О.Д.Литвиненко // Наука і освіта. - Одеса. - 2009. - № 8. - С.208-212.

10. Литвиненко О.Д. Використання ритмічної структури психіки у діяльності психолога / О.Д. Литвиненко // Вісник Одеського національного університету. - Одеса. - 2009. - Т. 14. Вип.18.Психологія. - С.89-97.

Анотації

Литвиненко О.Д. Психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда.. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному та емпіричному обґрунтуванню особливостей ритмічної структури психіки індивіда.

У дисертації представлено проблему пошуку структурних одиниць ритмічного аналізу та поєднання поглядів щодо цілісної природи психічного. Здійснений структурно-змістовий аналіз поняття «ритмічна структура психіки» та виділені основні її підструктури. З'ясовані основні психологічні особливості ритмічної структури психіки індивіда.

Емпірично показана специфіка локалізації темпу і ритму в психіці індивіда. Визначена система практичного застосування результатів теоретико-емпіричного дослідження ритмічної структури психіки, яка поділяється на первинну, вторинну та третинну превентивно-корекційні діагностичні процедури.

Ключові слова: ритмічна структура психіки, власна ритмічна одиниця, психічні ритми, перцептивні ритми, інтерактивні ритми.

Литвиненко О.Д. Психологические особенности ритмической структуры психики индивида. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова, 2010.

В диссертации представлено теоретическое обобщение исследований целостного восприятия психики и ее ритмической структуры, выделены следующие основные подходы: деятельностный, генетический (онтогенетический), исторический, системный, системно-деятельностный, генетико-модельний и др. Определены направления поиска структурных единиц и целостной природы психики и психического в современной отечественной психологии.

Разработана и апробирована серия авторских методик исследования особенностей психомоторных проявлений в психике индивида.

Выяснены психологические особенности ритмической структуры психики индивида. Анализ результатов эмпирического исследования показал, что индивид, находясь в ситуации быстрого и неожиданного выбора, отдает предпочтение тому стихотворному размеру, ритмическая структура которого наиболее соответствует ритмической структуре его психики. Распределение испытуемых на пять групп, в соответствии с выбором четверостиший, зависит от внутренней ритмической организации психики индивида. В результате анализа данных трех независимых эмпирических исследований, первым шагом которых был выбор стихотворения, выяснено, что наиболее распространенными и предпочитаемыми являются крайние стихотворные размеры: хорей (из двусложных) и анапест (из трехсложных). Наименее предпочитаемые стихотворные размеры - дактиль и амфибрахий. В исследуемой выборке выделяются индивиды, у которых время внешнего и внутреннего речевого действия совпадает. Данные индивиды владеют особенным чувством ритма, качественным ходом собственных часов, которые и помогают им реализовать собственных интеллектуальный и эмоциональный потенциал.

Определены особенности музыки как ритмического и эмоционального раздражителя, способного повышать уровень функционирования различных физиологических процессов организма, делать их наиболее оптимальными, энергетически более экономными. Показано, что музыкальный и стихотворный ритм как перцептивная составляющая психики имеют между собой крепкую связь и заложены в ее ритмичной структуре. Причем, музыкальный ритм превалирует над стихотворным и, по-видимому, является более древним. Данная связь подтверждается с помощью математической обработки данных результатов эмпирического исследования.

Эмпирически показано, что локализация темпа и ритма в психике индивида чаще всего выражается в зонном, а не в точечном (математически точном) виде. Чем шире зона локализации темпа и ритма, тем проще индивиду присоединиться к другим индивидам, к их ритмам труда, жизни и творчества. Более широкая зона также допускает большую пластичность индивида и большее количество людей как потенциальных партнеров. Узкая или точечная зона указывает на жесткость, ригидность, меньшую приспособляемость к другим людям.

Ключевые слова: ритмическая структура психики, собственная ритмическая единица, психические ритмы, перцептивные ритмы, интерактивные ритмы.

...