Психологічні особливості проявів комунікативних здібностей дітей 6-11 років з синдромом Дауна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

АВТОРЕФЕРАТ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ 6-11 РОКІВ З СИНДРОМОМ ДАУНА

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м.Запоріжжя).

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор, Бочелюк Віталій Йосипович, Класичний приватний університет (м.Запоріжжя), завідувач кафедри практичної психології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Пріб Гліб Анатолійович, Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, м.Київ, професор кафедри психології

кандидат психологічних наук Душка Алла Луківна, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, доцент кафедри експериментальної та диференціальної психології,

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий „15” грудня 2010р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.А.Крюкова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасною світовою тенденцією є прагнення до соціальної адаптації осіб з особливостями психофізичного розвитку. Вона передбачає формування нової культури й освітньої норми, насамперед поваги до фізично й інтелектуально неповносправних людей, забезпечення достатніх умов для їхньої інтеграції в суспільство. Окреслена тенденція найперше стосується осіб зі складними порушеннями психофізичного розвитку, зокрема осіб із синдромом Дауна. Згідно наукових досліджень кількість таких дітей становить 1 на 700 новонароджених, поміж яких 75% осіб мають помірну розумову відсталість, 25% - легку.

Теоретичний аналіз та узагальнення наукових досліджень з проблеми вивчення дітей з синдромом Дауна свідчить про їх спрямованість на розв'язання клініко-фізіологічних завдань пов'язаних особливостями порушень психофізичного розвитку (А.Ю. Асанова, В.І.Гаврилов Н.С.Демікова, С.О.Морозов, К.М.Мастюкова, О.Г.Москвіна, Pueschel S.M.). У наукових працях вітчизняних і зарубіжних дослідників представлено експериментальні дані щодо характеристики пізнавальної діяльності дітей з помірною розумовою відсталістю різної етіології у тому числі і синдрому Дауна, зокрема розвитку сенсорно-перцептивних дій (О.В. Альохіна, К.Ф. Давиденкова, І.С.Ліберман); психомоторики (М.П.Вайзман, М.Б. Лурьє, С.Д. Забрамна); уваги (Н.ОґКоннор); перцептивної діяльності (О.А.Орєхова, Г.В.Цикуто); мислення (Г.Є.Сухарєва, А.Р.Маллер, Б.Хермелін, Н.ОґКоннор, Г.В.Цикото). У дослідженнях розглядаються можливості розвитку дітей з помірною розумовою відсталістю в умовах спеціально організованого корекційного виховання і навчання (О.В.Гаврилов, Т.В.Демґяненок, Р.І.Кравченко, М.І.Кузьмицька, А.Р.Маллер, Г.В.Цикото, Г.Ф.Нестерова та ін.); результативними є психолого-педагогічні дослідження присвячені питанню ранньої корекції осіб із синдромом Дауна (Є.Р. Баєнська, К.С. Лебединська, Є.М. Мастюкова, Г.А. Мішина, О.С. Нікольська, Ю.А. Разенкова, Є.А. Стребелєва, М.Д. Шматко та ін); дослідження присвячені впливу мікроклімату сім'ї на розвиток дитини з синдромом Дауна (О. К. Агавелян, Р.Ф. Майрамян, Г.О. Мішина, О.С.Співаковска, В. В. Ткачова, Е. Г. Эйдеміллер, В.П. Юстицький, Berger J., Cunningham C., Thurston J. ,Rossetti L., Simington N). психологічний комунікативний здібність дитина

Одержані дані достатньо вагомі, однак у проблемі пошуку ефективних шляхів соціальної адаптації дітей із синдромом Дауна залишається низка питань, пов'язаних з розвитком комунікативних умінь, які забезпечують входження дітей означеної категорії в соціум.

У спеціальній психології та корекційній педагогіці проблема розвитку комунікативних здібностей у дітей з помірною розумовою відсталістю частково втілена в дослідженнях проблем взаємозв'язку глибокого порушення інтелектуального розвитку і мовленнєвого недорозвинення (Г.Є.Сухарєва, Є.Ф.Соботович); особливостей мовлення при глибоких враженнях лобних відділів кори головного мозку (Т.Сімсон, М.Певзнер); специфічністю усного мовлення (В.Липакова, О. Маллер, Р.Луцкіна); можливості компенсувати вербальне мовлення жестовим (K.Barnard, M.Hammond, C. Booth.). Водночас психологічні особливості проявів комунікативних здібностей дітей із синдромом Дауна не були предметом спеціальних досліджень. Тому вивчення проблеми психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей дітей 6-11 років із синдромом Дауна становить значний науковий інтерес, а підсумки дослідження матимуть вагоме практичне значення. Одержані результати стануть підґрунтям для розробки системи заходів, спрямованих на включення в соціум цієї категорії дітей, уточнять психологічні особливості проявів комунікативних здібностей, дадуть змогу визначити психолого-педагогічні умови реабілітацій й абілітації осіб із синдромом Дауна в умовах спеціального освітнього закладу, будуть покладені в основу системи раннього впливу на розвиток дитини із синдромом Дауна в умовах сімґї.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 6 від 25 січня 2006 р.), а також узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 15.06.2010.). Робота виконана згідно з комплексною науково-дослідною темою, яка виконується кафедрою практичної психології Класичного приватного університету м. Запоріжжя: “Соціально-психологічні та педагогічні засади самоорганізації особистості” (№ державної реєстрації теми 0108U002324).

Мета дослідження - визначити та теоретично обґрунтувати психологічні особливості проявів комунікативних здібностей у дітей 6-11 років із синдромом Дауна і розробити систему корекційних заходів їх розвитку.

Реалізація поставленої мети передбачала вирішення наступних завдань:

1. Провести аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури з феноменології синдрому Дауна.

2. Розробити діагностичну методику, спрямовану на вивчення психологічних особливостей прояву комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна 6-11 років.

3. Визначити особливості основних складових проявів комунікативних здібностей дітей 6-11 років з синдромом Дауна;

4. Визначити психолого-педагогічні умови корекційного розвитку комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна 6-11 років.

5. Розробити й апробувати систему формування комунікативних здібностей у дітей з синдромом Дауна в умовах спеціального дитячого закладу й в умовах сімейного виховання і визначити ефективність цієї системи.

Об'єкт дослідження - здібності дітей із синдромом Дауна 6-11 років.

Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку комунікативних здібностей дітей 6 -11 років із синдромом Дауна.

Методи дослідження:

- Теоретичні методи: вивчення і теоретичне узагальнення наукових матеріалів із спеціальної та корекційної психології і медичної літератури з проблеми дослідження; аналіз анамнестичних даних; консультації та бесіди з батьками, персоналом з метою вивчення нервово-психічної і соціальної картини розвитку дітей з синдромом Дауна;

- Дослідницькі методи: психодіагностичне обстеження (методика «Драбинка» (С. Г. Якобсон, В. Г. Щур); методика дослідження самосвідомості (Непомяща Н.І.); методика «Оцінка емоційної та комунікативно-поведінкової сфери дітей з важкими порушеннями розвитку»(В. В. Ткачова); методика «Два будинки»(І. Вандвік і П. Екблад); методика« Вільна класифікація» (Є. Я. Агаєва); методика« Нісенітниці »(Садикова А.Н .).

Інтерпретація отриманих результатів здійснювалася за допомогою кількісних порівняльно-статистичних методів з подальшим якісним аналізом і узагальненням результатів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що

Вперше:

- одержано відомості щодо психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей у дітей 6-11 років з синдромом Дауна;

- визначено основні показники проявів комунікативних здібностей у у дітей 6-11 років з синдромом Дауна;

- визначено психолого-педагогічні умови розвитку комунікативних здібностей у дітей 6-11 років з синдромом Дауна в умовах сім'ї й спеціального навчального закладу;

- доповнені відомості про взаємозв'язок глибокого порушення інтелектуального розвитку і мовленнєвого недорозвинення;

- удосконалено методи, прийоми і засоби розвитку комунікативних здібностей у дітей з глибокими порушеннями інтелектуального розвитку в умовах спеціального дитячого закладу й у сім'ї.

Практичне значення дослідження полягає в:

- розробці методики діагностики особливостей проявів комунікативних здібностей, яка може використовуватися в якості комплексної методики діагностики мовленнєвого розвитку у дітей зі зниженим інтелектуальним розвитком (легка й помірна розумова відсталість);

- розробці системи розвитку комунікативних здібностей у дітей з синдромом Дауна в умовах спеціального дитячого закладу й в умовах сімейного виховання;

Матеріали дослідження використовуються при читанні лекцій зі спеціальної психології в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова (акт впровадження № 7 від 15.05.2010) і в Класичному приватному університеті м. Запоріжжя (акт впровадження № 27 від 11.04.2010), в комунальній установі «Запорізький дитячий будинок інтернат» Запорізької обласної ради Запорізької області (акт впровадження №47 від 06.09.10).

Апробація результатів дисертації. Висновки та результати дисертаційного дослідження викладені автором у виступах на науково-практичних конференціях і семінарах:

Міжнародна науково-практична конференція: «Наукові дослідження та їх практичне вживання. Сучасний стан та шляхи розвитку», Одеса 2006; Міжнародна науково-практична конференція: Дні Науки. м.Запоріжжя, 2006; Міжнародна конференція: Наука і вища освіта. м.Запоріжжя 2007; Міжнародна наукова конференція: Наука і вища освіта, м. Запоріжжя, 2009, 2010, Всеукраїнська наукова конференція: Дні Науки. м. Запоріжжя, 2007, 2008.; Міжвузівська конференція: Наука і вища освіта. Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління» м. Запоріжжя, 2006.

Публікації: Основні положення та результати дисертаційної роботи викладені в 6 наукових статтях, 4 з яких входять до "Переліку" ВАК України.

Структура дисертації. Основний текст дисертації включає 163 сторінки машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, що налічує 214 найменувань. Робота містить 32 таблиці, 2 рисунки.

Основний зміст

У вступі теоретично обґрунтована актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначена наукова новизна і практична значущість роботи, наведено дані про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Феноменологія синдрому Дауна за даними зарубіжної та вітчизняної літератури» - здійснено аналіз розробки цієї проблеми в рамках етіології, патогенезу й клініко-фізіологічних характеристик означеної патології; описано основні напрямки психолого-педагогічних підходів до вивчення синдрому Дауна й перспективи розвитку дитини з цією патологією в зарубіжних і вітчизняних дослідженнях; окреслено сучасний стан вивчення комунікативних здібностей дітей з синдромом Дауна.

Досліджено, що у вітчизняній дефектології синдром Дауна розглядається як вроджена непрогредієнтна і диференційована форма розумової відсталості (Л.А.Булахова, Ю.Б.Юров, А.К.Берешева, Н.Ф.Рігіна). Дане поняття означає, що розвиток такої дитини значно відрізняється від розвитку здорової термінами дозрівання окремих нервово-психічних функцій, і якісною своєрідністю психіки. Вітчизняні фахівці вважають, що при трисомії-21 хромосоми є порушення розвитку плоду, викликане патологічним хромосомним набором в клітинах всіх тканин і органів (Л.А.Булахова, М.Г.Блюміна, С.Д.Забрамна, Ю.А Костенкова, Н.Ф.Рігіна).

З'ясовано, що показники зниження рівня когнітивних процесів у дітей із синдромом Дауна варіюють від легкої розумової відсталості до помірної. При цьому спостерігається глибоке недорозвинення пізнавальної діяльності і мовлення (П.І. Ковалевський, Г. Ворсанова, Ю.Б.Юров, І.О. Демидова, А.К. Берешева, А.С. Грибоєдова); має місце нестійкість афективної сфери - від в'ялості, апатії, до розгальмованості, збудливості

(Л.А.Булахова, С.Д.Забрамна, А.К. Берешева); спостерігається надмірна здатність розконцентровувати увагу (К.Ф.Давиденкової, І.С. Ліберман, О.А. Орєхова, Barnard K. E. ). Для дітей цієї категорії характерна затримка розвитку статичних і локомоційних функцій, різних видів моторики, особливо дрібної що, на думку дослідників, є первинним дефектом, так само як і недорозвиток інтелектуальної сфери (Л.П.Григорьєва, К.Ф. Давиденкова).

Дослідження сімей, у яких виховується дитини із синдромом Дауна, вказує на їхній особливий мікросоціальний стан, зумовлений народженням аномальної дитини, який у багатьох випадках призводить до психічних травм обох батьків, шокового стану, депресії; можливої зміни стосунків батьків один з одним і з близькими членами сім'ї (Л.С.Виготський, А.Н.Грабаров, С.Д.Забрамна, К.С.Лебединська, В.І.Лубовський, Е.М.Мастюкова, А.Г.Московкіна, Є.А.Стребелєва, B.E., Vaughn, S.Goldberg, L.Atkinson, N. Simington).

Аналіз досліджень комунікативних здібностей дітей із синдромом Дауна вказує на мовленнєве недорозвинення, найперше усного мовлення, яке у частини дітей може обмежуватися окремими словами, фразове мовлення не формується взагалі (Р.Т. Августова, O.K Агавелян). З'ясовано, що застосування жестового мовлення у корекційному навчанні дітей із синдромом Дауна помітно поліпшує мовленнєвий розвиток й інтелектуальний розвиток в цілому (K.Barnard, M.Hammond, C.Booth); одним із способів навчання писемному мовленню таких дітей може бути глобальне читання (D.B.Bailey).

Таким чином, проблема комунікативного й когнітивного розвитку дітей із синдромом Дауна попри різнобічне представлення у психолого-педагогічній літературі, залишається актуальною в полі дослідження психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей і визначення впливу психолого-педагогічних умов на розвиток у таких дітей.

Другий розділ «Організація та методи даного дослідження» охарактеризовано процедуру і методи, які були використані для реалізації поставлених завдань.

Дослідницька робота проводилася на базі Комунального закладу «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради і складалася із чотирьох етапів наукового пошуку.

Було досліджено 17 хлопчиків і 10 дівчаток у віці від 6 до 11 років, з діагнозом синдром Дауна за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКБ-10).

Для проведення корекційної роботи була відібрана група дітей з синдромом Дауна у кількості 12 осіб - 9 хлопчиків і 3 дівчинки.

Для виявлення відхилень від норми була відібрана група дітей без відставань у психічному розвитку, в кількості 43 особи.

З метою вирішення поставлених завдань на основі системно-структурний підходу у роботі використані наступні методи: метод теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; метод наукового спостереження; метод психолого - діагностичного обстеження; методи психологічної корекції; метод констатувального та формувального експериментів; метод порівняльного аналізу отриманих результатів;

метод математичної статистики (метод варіаційного аналізу, достовірність визначалася за t-критерієм Стьюдента).

У третьому розділі «Комунікативні особливості у дітей та підлітків з синдромом Дауна» представлено результати дослідження означеної проблеми.

Підґрунтям для дослідження психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей дітей 6-11 років із синдромом Дауна стали роботи О.Р.Лурія, А.В. Семенович, К.С. Лебединської, О.С. Никольскої, які допомогли конкретизувати структуру психічного розвитку і психічної діяльності, а також з'ясувати зміни у цій структурі при різних дизонтогенетичних порушеннях. Такими складниками визначені:

- довільність психічної активності;

- просторові і просторово-часові уявлення;

- базова афективна регуляція.

Окреслені базові складники розвитку спираються з одного боку, на нейробіологічні, функціональні і соціальні характеристики, а з іншого - є основою для формування вищих психічних функцій.

В дослідженнях (О.Р.Лурія, А.В. Семенович, Є.Д.Хомська), йде мова про те, що просторово-часові уявлення є основою формування не лише вищих психічних функцій, а й емоційної сфери дитини. У цьому ключі недостатність сформованості просторових і квазіпросторових уявлень у дитини безпосередньо впливає на рівень її актуального інтелектуального розвитку.

У структурі просторових уявлень виділено чотири основних рівні, кожен з яких, у свою чергу, складається з декількох підрівнів. Можливо, надалі буде проведена додаткова диференціація кожного рівня.

Перший рівень - просторові уявлення про власне тіло.

Підрівнями є:

- відчуття, що йдуть від пропріоцептивних рецепторів - напруга-розслаблення;

- відчуття, що йдуть від «внутрішнього світу» тіла (наприклад, голод, ситість);

- відчуття від взаємодії тіла із зовнішнім простором, а також від взаємодії з дорослим.

При визначенні частин тіла людини за малюнком правильно назвали голову, руки, ноги, тулуб (тіло) 28% дітей, 9% - визначили голову як «волосся», а тулуб не назвали взагалі. Більший відсоток дітей 9 -11 років безпомилково вказали на такі частини тіла, як очі, вуха, язик. Функцію мови як органу мови розуміють 6% досліджуваних («говорити»), інші (24%) - визначили його призначення таким чином - «їсти». Із загального числа обстежених 17% зуміли навести приклади смакових відчуттів, тобто правильно назвали те, що може бути солодким (цукерки, морозиво, торт), солоним (сіль, огірок), кислим (лимон); вірно визначили те, що може бути холодним (вода, морозиво), гарячим (суп, чай) .

Другий рівень - просторові уявлення про взаємовідносини зовнішніх об'єктів і тіла (по відношенню до власного тіла).

Підрівнями є:

- уявлення про взаємовідносини зовнішніх об'єктів і тіла: топологічні уявлення, координатні подання, метричні подання, подання про просторові взаєминах між двома і більше предметами, що знаходяться в навколишньому просторі.

З метою вивчення стану уявлень про навколишній світ у дітей з синдромом Дауна були досліджені такі уявлення:

- про себе, відчуття тіла, органах почуттів і найближчому оточенні;

- про об'єкти живої природи: рослинах, диких і домашніх тварин, птахів, риб, комах;

- про сезонні зміни в природі, їх причина.

Питання, пов'язані уявленнями про об'єкти живої природи, викликають найбільші труднощі, проте не можна говорити про те, що такі уявлення взагалі відсутні. Так, 14% дітей правильно визначили дерева, кущі, трави, квіти як рослини, а також вибрали їх зображення з серії предметних малюнків, однак не змогли пояснити, чому вони вважають їх рослинами. Діти називають ті чи інші фрукти; як правило, це «апельсини, банани, виноград, ананас», рідше згадуються «яблуко, груша»; з овочів були такі слова: «картопля, капуста, морква, огірок, помідори ».

З назв тих чи інших тварин були перелічені: собака, кішка, ведмідь, лисиця, вовк, заєць, лев, тигр, корова, коза, свиня, крокодил. Більшість досліджуваних називали собаку та кішку, тому що ці тварини найбільш їм відомі. Відповіді на питання про те, де живуть ті чи інші тварини викликали утруднення і лише 15% дітей віком 9-11 років впоралися з цим завданням. Розрізнення домашніх і диких тварин викликало труднощі у дітей всіх вікових категорій. Розуміння самого визначення домашні та дикі тварини також визвало труднощі.

Досліджувані знають назви деяких птахів, найпомітнішим у відповідях часто звучать: ворона, голуб, сорока, є указування і на ластівку, лебедя, орла.

Причини осіннього відльоту птахів не знають 94% дітей. Інші діти пов'язують це головним чином з зміною погоди: «холодно».

Визначення пори року за низкою ознак на основі вербального описання показало наступне: зиму дізналися 7%, літо - 9%, осінь - 3%, весну - 7%. Більш високі результати отримані при визначенні пори року по малюнку: зиму впізнали 12% дітей, літо - 13%, осінь - 15%, весну-11%.

Діти з синдромом Дауна відчували труднощі, відповідаючи на питання про причини спостережуваних явищ: чому взимку - холодно, влітку - жарко, навесні - тане сніг, а восени - опадає листя. Деякі діти (6%) вказували не причину, а наслідок того чи іншого явища: «зимою холодно, бо випав сніг». Причину ж літньої спеки 4% досліджуваних вірно пов'язали з діяльністю сонця: «сонце гріє».

Третій рівень - вербалізація просторових уявлень. У дитини спочатку в імпресивному плані, а пізніше в експресивному (іноді паралельно) з'являється можливість вербалізації уявлень другого рівня. Існує певна послідовність появи в мові позначень топологічного плану.

Прояв просторових уявлень на вербальному рівні співвідноситься із законами розвитку руху в онтогенезі (закон основної вісі). Прийменники, що позначають подання про відносне положення додатку об'єктів як по відношенню до тіла, так і по відношенню один до одного (в, над, під, за, перед і т.п.) з'являються в мові дитини пізніше, ніж такі слова, як верх, низ, близько, далеко і т.п.

Четвертий рівень - лінгвістичні уявлення (простір мови). Цей рівень є найбільш складним і пізно формується. Він йде корінням в просторові уявлення «нижчого» порядку, формується безпосередньо як мовна діяльність, будучи в той же час однією з основних складових стилю мислення та власне когнітивного розвитку дитини.

Уявлення про фізичний світ формуються в результаті індивідуального досвіду. Багато авторів сходяться на тому, що особливо важливу роль у розвитку уявлень про самого себе відіграє процес формування уявлень про власне тіло. Останнє, у великій мірі, забезпечується нормальним функціонуванням пропріоцептивної сфери.

Аналіз первинних даних показав, що 32% досліджуваних знають своє ім'я та прізвище 17% - свій вік, 6% досліджуваних ¬ назвали домашню адресу. Діти, починаючи з віку 8-9 років, знали склад своєї сім'ї, називаючи імена батьків та інших родичів.

При вивченні рівня розвитку процесів загального пізнання у дітей 6-11 років із синдромом Дауна, було зазначено, що незважаючи на вроджене бажання спілкуватися, діти з синдромом Дауна часто володіють певними фізичними і когнітивними характеристиками, які ускладнюють для них процес оволодіння мовою. Дітям із синдромом Дауна зазвичай важче вчитися через затримку в розвитку. В оволодінні мовою це проявляється досить яскраво. З вимовою, в першу чергу, пов'язані такі розумові процеси, як логіка, розуміння, пам'ять. Ці проблеми найчастіше заважають дитині, але над ними можна працювати все життя, постійно покращуючи результат. Однак, діти з синдромом Дауна здатні засвоїти безліч понять і постійно розширювати коло цих понять і слів.

У четвертому розділі «Корекційна робота з розвитку проявів комунікативних здібностей» - представлено характеристику психолого-педагогічних умов і систему психологічної корекції комунікативних здібностей дітей 6-11 років із синдромом Дауна.

У формуючому експерименті взяли участь 12 дітей від 6 до 11 з діагнозом синдром Дауна. Діти перебували на експериментальному навчанні протягом двох років.

Навчальний експеримент починався з організації психолого-педагогічних умов, визначення напрямів і змісту спеціально організованого корекційного впливу, проведення консультацій з психолого-педагогічним персоналом дошкільного закладу.

У дослідженні були виділені наступні психологічні чинники, які треба враховувати при формуванні комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна:

- засвоєння дитиною суспільного досвіду відбувається в процесі його спілкування з дорослими при безпосередній участі;

- необхідною умовою розвитку дитини є емоційно-особистісний контакт з дорослим;

- створення передумов до співпраці з дорослими і з однолітками може бути забезпечене системою прийомів, спрямованих на набуття соціального та емоційного досвіду, зафіксовано в слові;

- включення дітей у спільну ігрову діяльність сприяє вдосконаленню в них навичок колективної діяльності;

- підготовка і організація занять передбачає індивідуально-диференційований підхід в навчанні, систематичність і послідовність, повторюваність і концентричність процесу, зв'язок з життям і використання матеріалу, доступного розумінню дітей.

Схему теоретичної бази для проведення корекційної роботи ми відобразили на рис.1



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1. Cхема теоретичної бази для побудови корекційної роботи з розвитку комунікативних здібностей у досліджуваного контингенту

З метою проведення корекційно-психологічної роботи з формування початкових уявлень про себе у дітей та підлітків з синдромом Дауна для розумово відсталих вихованців були створені такі психолого-педагогічні умови:

- встановлення емоційно-особистісного контакту кожної дитини з дорослим;

- врахування рівня розвитку у кожної дитини способів засвоєння суспільного досвіду;

- забезпечення системою прийомів, спрямованих на придбання кожною дитиною соціального та емоційного досвіду, зафіксованого в слові;

- спеціально організоване навчання дитини в умовах рольової гри з метою формування механізму ідентифікації;

- індивідуальний та диференційований підхід до кожної дитини;

- систематичність і послідовність, повторюваність їх і сконцентрованість запропонованого змісту програмного матеріалу, його зв'язок з щоденним досвідом дитини;

- взаємодія всього персоналу (психологів, вихователів, вчителя-дефектолога, інструктора з фізичного виховання та музичного керівника) щодо забезпечення соціального розвитку;

- включення соціального розвитку дітей у різні види діяльності (формування елементарних математичних уявлень, елементів образотворчої діяльності, музичні та фізкультурні заняття, ознайомлення з навколишнім світом);

- створення предметно-розвиваючого середовища в групі.

Корекційно-психологічна робота з формування початкових уявлень про себе самого у дітей з синдромом Дауна включала наступні аспекти:

- ознайомлення дітей зі своїм організмом, частинами тіла та обличчя, їх функціями, зовнішнім виглядом;

- формування уявлень про своє ім'я, прізвище;

- формування статевовікових уявлень;

- формування елементарних потреб, бажань, інтересів;

- організація власного соціально-емоційного досвіду;

- формування уявлень про свою сім'ю і про відносини в ній.

Відповідно до окреслених завдань на першому році навчання вирішувалися такі конкретні завдання:

- розпізнавання і називання основних частин власного тіла й іншої особи;

- визначення найпростіших функцій деяких частин власного тіла й іншої особи;

- впізнавання себе в дзеркалі, на фотографіях, називання свого імені;

- вироблення досвіду відгукуватися на своє ім'я, давати емоційну і рухову реакцію на нього; називати своє ім'я, відповідаючи на запитання: «Як тебе звуть?», «Як твоє ім'я?»;

- виділення себе за статевою ознакою (зовнішній ознаці), віднесення себе до дівчаток або хлопчиків;

- вироблення вміння звертати увагу дітей на свої базові потреби (їжа, сон, відпочинок, гра);

- фіксування комфортного стану дітей на прихід, перебування в групі, закріплення стану позитивними словами: «добре», «здорово», «весело»;

- виділення близького дорослого,вихователя, психолога, однолітків, звертаючи увагу на їхні дії, емоційно реагувати на них; підкріплення емоційної реакції на ласкаве звернення до дитини знайомого дорослого;

- вміння виділяти маму (або іншого близького дорослого), даючи емоційно-рухову реакцію (ініціативну посмішку, рухову реакцію, з назвою імені);

- навчання вмінню використовувати емоційно-тактильні способи для вираження почуття прихильності до близьких дорослих.

Перераховані вище завдання були розподілені по кварталах. Такий підхід до планування спеціально організованого корекційного впливу з формування початкових уявлень про себе у дітей з синдромом Дауна забезпечував послідовність і систематичність у роботі і був невід'ємною частиною всього корекційно-психологічного процесу, що проводиться в спеціальному дошкільному закладі інтернаті компенсуючого виду.

Основним ефектом корекційно-розвивальної роботи можна вважати підвищення активності дітей та формування у них передумов для підвищення рівня пізнавальної діяльності. Проведене дослідження показало, що за допомогою описаних прийомів корекційної роботи можна досягти певного прогресу у вирішенні психологічних завдань щодо формування комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна.

Має місце помітна динаміка розвитку мовлення і когнітивних процесів у дітей з синдромом Дауна експериментальної групи.

Таблиця 1 Результати порівняння даних дітей із синдромом Дауна до і після експериментального навчання по методиці «Драбинка»

Методика«Драбинка»	Основна група n=12 (СД) і контрольна група n=43 (Н)
	Середнє СД	Середнє Норма	t-критерій	p-рівень знач.	Кіл-сть.СД	Кіл-сть.Норм.	Ст.відхилСД	Ст.відхи.Норма	F-критерій	p-рівень знач.
До корекції	11,33	22,40	-6,71	0,001	12	43	0,48	0,73	21,30	0,027
Після корекції	22,00	22,40	-3,71	0,001	12	43	0,56	0,71	11,30	0,027

Таким чином, впровадження програм корекційної роботи зменшить ймовірність відставання у розвитку дітей з синдромом Дауна, підвищить компетенцію членів сім'ї у задоволенні їх особливих потреб, зменшить ймовірність сегрегації дітей (ізоляція в спеціальних установах у відриві від сім'ї і суспільства), підвищить можливість їх соціального адаптації, повноцінної інтеграції у суспільство та згодом дасть шанс до незалежного самостійного життя.

Проведення дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Аналіз наукових джерел з проблеми психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей дітей із синдромом Дауна показав необхідність вивчення особливостей комунікативних здібностей дітей цієї категорії, й обґрунтування психолого-педагогічних умов їхнього корекційного розвитку. Основні напрямки розв'язання поставлених завдань ґрунтуються на клініко-фізіологічних дослідженнях, згідно яких синдром Дауна розглядається як вроджена непрогредієнтна і диференційована форма розумової відсталості, яка найчастіше має ознаки помірної розумової відсталості. Аналіз наукових джерел зі спеціальної психології привів до висновків про недорозвиток мовлення, глибоке порушення усіх когнітивних процесів, емоційно-вольової сфери, які мають первинне походження у структурі дизонтогенетичного розвитку при синдромі Дауна.

2. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань в дисертаційній роботі та для забезпечення об'єктивності, повноти і достовірності дослідження психологічних особливостей проявів комунікативних здібностей дітей із синдромом Дауна було дібрано комплекс психолого-обгрунтованих методів: системно-структурний; теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; наукового спостереження; психолого - діагностичного обстеження; психологічної корекції; констатувального та формувального експериментів; порівняльного аналізу отриманих результатів; який включав методики, спрямовані на дослідження: емоційної та комунікативно-поведінкової сфери дітей з тяжкими вадами розвитку; особливостей спілкування дитини; визначення адекватності та рівня самооцінки; самосвідомості; елементів образного мислення.

3. Визначено основні складові проявів комунікативних здібностей дітей 6-11 років з синдромом Дауна. До них належать: розвиток уявлень про власний внутрішній світ; просторові уявлення про власне тіло; розвиток уявлень про навколишній світ; розвиток процесів спілкування.

4. Результати експериментального дослідження дають підставу стверджувати, що у дітей із синдромом Дауна стан уявлень про навколишній світ (уявлення про себе, найближче оточення, будову людського тіла, органи чуттів та їх функції) фрагментарні, неточні. Попри те, що у деяких дітей вже сформовані елементарні уявлення про об'єкти живої і неживої природи, вони недостатньо точні, не відображають зв'язки, що існують між об'єктами і явищами навколишнього світу. Дітям недоступне узагальнення, перенесення сформованих елементарних умінь у нові умови. У процесі мовлення дітям складно обрати зі свого лексичного запасу слова, які потрібно використовувати в конкретній ситуацій, внаслідок чого страждає швидкість мовлення, рівень його складності, довжина мовленнєвих фраз і / або граматична правильність, узгодження слів у реченні. Зазвичай діти краще розуміють звернене мовлення, ніж говорять.

Дослідження особливостей комунікативно-поведінкової сфер дітей із синдромом Дауна виявили низькі показники за такими шкалами як: формування навичок, знаходження способу взаємодії з дорослим, що свідчить про низький рівень розвитку соціалізації, утруднення налагодження стосунків з іншими; відсутня здатність ідентифікації власних почуттів.

4. На основі узагальнення даних про особливості проявів комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна було виділено психолого-педагогічні умови, які ефективно впливають на мовленнєвий розвиток і когнітивну сферу дитини в цілому; розроблено систему корекційно-психологічної роботи, визначені етапи її проведення.

Доведено, що корекційно-розвивальна робота буде успішною за умови комплексного підходу, який включає: корекційно-розвивальні заняття; заняття з сенсорного розвитку; ігрову терапію; лікувальну фізкультуру (ЛФК); розвиток предметно-практичної діяльності; музичні заняття; стимуляція сенсорного розвитку.

5. Впровадження корекційно-розвивальної системи формування комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна свідчить про позитивні зрушення у розвитку комунікативних здібностей й когнітивної сфери в цілому. Так, покращилась адекватність та рівень самооцінки - до корекції середній показник становив 1,33, а після корекції 2,00, при середньому значенні для групи в нормі 2, 40, що показує динаміку в бік поліпшення і наближення показників до показників норми.

При дослідженні самосвідомості показники в експериментальній групі зросли, показуючи тенденцію наближення до норми. Так, до корекції значення середніх величин за сферами становили 2,15, 2,22 та 2,19 відповідно, а після корекції ці показники зросли до 3,71, 2,89 і 2,44.

При дослідженні емоційної та комунікативно-поведінкової сфер суттєво поліпшилася взаємодія дитини з дорослим: до корекції 1,15 - після - 1,27; контакти з дітьми - до корекції - 1,22 після - 1,67; взаємодія з матір'ю до корекції 0,93 - після 0,99; засвоєння нових навичок було - 1,04, стало - 1,43. При дослідженні сфери спілкування показники до корекції - вибір матері 7,07, після - 5,07, що показує зменшення симбіотичної зв'язку з матір'ю, вибір батька становив 4, 22 до корекції, а після - 4, 47, вибір бабусі / дідуся - до - 2 ,59, після - 3,57.

Розвиток елементів логічного мислення, вільна класифікація до корекції -1, 30 (середній показник по групі з синдромом Дауна), а після корекції - 1, 99. Дослідження уявлень про навколишній світ - до - 4,19, після -6,11.

Таким чином, наведені дані свідчать про ефективність розробленої корекційної системи формування комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування комунікативних здібностей у дітей із синдромом Дауна. Подальша перспектива розробки окресленої теми полягає у необхідності ранньої корекції як комунікативних здібностей, так і когнітивних процесів дітей дошкільного віку із синдромом Дауна.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ковтун Р.А. «Феномен ризику в сучасному українському суспільстві: соціально-психологічний аспект.»/Р.А.Ковтун// Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України:, Київ,2006.-Вип.5.-С.134-140

2. Ковтун Р.А. «Ефективність уникнення стресових ситуацій в професійній діяльності соціального працівника-консультанта.»/Р.А.Ковтун//Вісник Чернігівського педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка: Чернігів, 2006.-Вип.41.-С.147-151

3.Ковтун Р.А. «Конфлікти в соціальних організаціях»/Р.А.Ковтун//Міжнародний міжвузівський збірник наукових праць: Соціальні технології:, Київ-Москва-Одеса-Запоріжжя,2007.-Вип.35.-С.78-84

4.Ковтун Р.А. «Особливості структури психологічного недорозвитку дітей з синдромом Дауна»/Р.А.Ковтун// Науковий вісник Миколаївського державного університету В.О Сухомлинського: Збірник наукових праць за ред. С.Д.Максименка, Н.О.Євдокимової .- Т.2.- вип.5.-Миколаїв: МДУ імені В.О.Сухомлинського,2010.-С.154-158.

5. Ковтун Р.А.«Програма розвитку комунікативних здібностей у дітей з синдромом Дауна/Р.А. Ковтун//Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Психологія.-Харків: ХНПУ, 2010.-Вип.36.-С.55-63

6. Ковтун Р.А «Синдром Дауна та причини його виникнення» Р.А. Ковтун// Вісник Одеського університету. Психологія. Том 15.Випуск 16. - 2010. с.24-30.

Анотація

Ковтун Р.А. Психологічні особливості прояву комунікативних здібностей у дітей 6-11 років з синдромом Дауна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук по спеціальності 19.00.08 - спеціальна психологія -Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. - Одеса, 2011.

Дисертація присвячена проблемі розвитку комунікативних здібностей у дітей 6-11 років з синдромом Дауна та діагностиці їх розвитку. Розроблено структурно-функціональну модель корекційної програми, яка містить у собі такі структурні компоненті як розвиток психічної активності, сенсорної корекції, корекція рухової діяльності. У відповідності до запропонованої моделі підібрано комплекс психодіагностичних методик, що дозволили виявити особливості проявів комунікативних здібностей дітей з синдромом Дауна. Аналіз отриманих у ході дослідження даних дозволив визначити та обґрунтувати психологічну модель розвитку комунікативних здібностей, яка передбачає обов'язкове проходження ряду етапів: встановлення емоційного контакту, встановлення тілесного контакту, наслідування,безпосередня корекція.

Отримані у ході дослідження дані дозволяють виокремити такі структурні компоненти комунікативних здібностей як уявлення про власний внутрішній світ, уявлення про власне тіло, уявлення про навколишній світ, процеси спілкування.

Аннотация

Ковтун Р.А. Психологические особенности проявления коммуникативных способностей у детей 6-11 лет с синдромом Дауна. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08 - специальная психология

Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова. - Одесса, 2011.

Диссертация посвящена проблеме развития коммуникативных способностей у детей 6-11 лет с синдромом Дауна и диагностике их развития. Разработана структурно-функциональная модель коррекционной программы, которая включает в себя следующие структурные компоненты: занятия по развитию психической активности, занятия по сенсорной коррекции, занятия на улучшение двигательной деятельности. В соответствии с предложенной моделью, подобран комплекс психодиагностических методик, которые позволили выявить особенности проявлений коммуникативных способностей детей с синдромом Дауна. Анализ полученных в ходе исследования данных, позволил определить и обосновать психологическую модель развития коммуникативных способностей, которая предусматривает обязательное прохождение ряда этапов: установление эмоционального контакта, установление телесного контакта, подражания, непосредственной коррекции.

Полученные в ходе исследования данные позволяют выделить следующие структурные компоненты коммуникативных способностей: представление о собственном внутреннем мире, представление о собственном теле, представления об окружающем мире, процессы общения.

Summary

Kovtun R.A. Psychological features of communicative abilities display of children 6-11 years old with Down's syndrome. - Manuscript

Dissertation for obtaining the scientific degree of candidate of Psychological sciences in speciality 19.00.08 - Special Psychology

Odessa I.I. Mechnikov National University . - Odessa, 2011.

The dissertation is devoted to the development of communicative abilities of children 6-11 years old with Down's syndrome and diagnosis of their development. The structural-functional model of correctional program was created and it includes the following structural components: training of mental activity development, sensory correction training, exercises for motion improvement. In accordance with the proposed model, a set of diagnostics instruments was selected, which revealed the characteristic features of the communicative and multiplicative abilities of children with Down's syndrome. Analysis of the data obtained in the course of the study allowed us to define and justify a psychological model of the communicative abilities, which consists of the following stages: emotional contact establishment, body contact establishment, imitation, immediate correction.

Data obtained in the course of the study allowed us to define the following structural components of the communicative abilities: the conception of his/her own inner world, the conception of own body, the conception of the outside world, the processes of communication.

Размещено на Allbest.ru

...