Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 159:351.745.7

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО РИЗИКУ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ

19.00.06 - юридична психологія

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Барко Вадим Іванович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри загальної та соціальної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Морозова Тетяна Романівна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії фундаментальних і прикладних проблем спілкування

кандидат психологічних наук, доцент Александров Денис Олександрович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри практичної психології

Захист відбудеться “18” березня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий “16” лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філософських наук, професор М.Г. Братасюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; схарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Психологічні особливості професійного ризику в діяльності працівників кримінальної міліції та психологічний їх аналіз” містить три підрозділи, в яких надано характеристику ризику, виявлено його ознаки, особливості, функції, елементи, умови, джерела, види, взаємозв'язок із небезпекою, концепції, зарубіжний досвід, проблеми мінімізації, юридичної кваліфікації, визначено умови правомірності ризику.

У підрозділі 1.1 “Психологічна характеристика ризику як явища суспільного життя” на підставі попередніх досліджень узагальнено ознаки, особливості, характеристики, поняття ризику. Окрім того, запропоновано авторське тлумачення ризику як загальної категорії. На думку дисертанта, етапами ризикованої діяльності є: встановлення бажаних цілей, яких необхідно досягнути прийнятними методами з передбаченими втратами; здійснення відповідних дій після прийняття відповідальності за ризик; отримання у процесі діяльності інформації, яка до цього відома не була, її оброблення та аналізування, корегування поведінки внаслідок цього, за необхідності - зміна величини передбачених втрат, методів дії, прагнень особи, що ризикує; її адаптація до вищевказаних змін; досягнення видозміненої мети корегованими методами.

Автор пропонує впровадити у практичну діяльність МВС України під час підготовки до проведення важливих заходів чи операцій новітніх елементів роботи в системі ризик-менеджменту, зокрема, ідентифікацію ризиків, аналіз та оцінювання ризиків, розроблення стратегії і тактики керування ризиками, конкретної процедури керування ризиками.

У підрозділі 1.2 “Психологічні особливості категорій ризику й небезпеки в діяльності працівника міліції” визначено, що ризик, на думку автора, слід розуміти в діалектичній єдності об'єктивного та суб'єктивного підходів. Категорії ризику та небезпеки відрізняються в юридичному, психологічному та загальному розумінні, про що свідчить низка розбіжностей між ними, серед яких такі: на відміну від небезпеки, ризик - це вибір; нерозривний зв'язок ризику з діянням; ризик має суб'єктивні риси, тобто головні його характеристики, наприклад величина, залежать безпосередньо від дій суб'єкта, що ризикує; ризик - це вільне волевиявлення; ризику можуть бути притаманні позитивні елементи; ризик - це обдуманий та обраний варіант дій. Категорії ризику й небезпеки мають також спільні риси. На думку автора, ризик є специфічним видом небезпеки. Поняття професійного ризику працівників кримінальної міліції слід розуміти як дії спеціального суб'єкта під час здійснення ним своїх повноважень, реалізації прав та/або виконання обов'язків з метою запобігання, попередження, припинення злочинів чи правопорушень, притягнення винних до відповідальності за умов дотримання вимог законодавства про кримінальну відповідальність і законів України, відповідно до своїх прав та обов'язків, в ускладненій обстановці, під час виконання яких імовірне настання негативних наслідків (заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам) чи успішніше здійснення професійної діяльності.

Визначено характеристики, особливості професійного ризику, вимоги щодо раціональних дій в умовах ризику (попередня підготовка, продуманість дій, рішучість тощо), основні шляхи мінімізації ризику (необхідність ураховувати сукупний ризик - тобто ризик разом із наслідками причинно-наслідкових зв'язків та інших обставин, пов'язаних із його виникненням, своєчасна регуляція психологічного стану, попередня підготовка до ризикованих дій, визначення комплексу рекомендацій до дій в умовах підвищеного ризику, оснащення працівників міліції сучасними видами озброєння, спеціальних засобів захисту, а також проведення з працівниками практичних вправ щодо ефективного їх використання, носіння, застосування).

У підрозділі 1.3 “Нормативно-правове регулювання діяльності, що пов'язана з професійним ризиком, у системі органів внутрішніх справ” здійснено огляд вітчизняного й зарубіжного законодавства та сформульовано умови професійного ризику, визначено ознаки, за наявності яких ризик не можна визнавати правомірним. Установлено, що нормативно-правове регулювання у правоохоронній діяльності потребує вдосконалення, оскільки в Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” прямо не визначено поняття професійного ризику та його ознаки, а у відомчих документах про таку категорію майже не згадують, хоча діяльність в умовах ризику має бути належним чином регламентована й відповідати певним вимогам. Як свідчать результати опитування, проведеного серед курсантів ІІ курсу Київського національного університету внутрішніх справ, щодо чинників, які сприяють забезпеченню захисту працівника міліції, 38 % опитаних ставлять законодавчий захист на перше місце; на другому місці -психологічна підготовка (28 % опитаних); моральні якості займають третє місце (41 %); четверте місце відводять переважно фізичній підготовці (24 %); і останнє місце, на думку більшості опитаних (45 %), посідає озброєння. Наведені дані свідчать про те, що психологічна підготовка займає одне з пріоритетних місць серед факторів, що допомагають забезпечити захист працівника кримінальної міліції. Окремі позитивні елементи нормативно-правового регулювання діяльності, пов'язаної з професійним ризиком, можна запозичити з досвіду зарубіжних країн (США, Франції, Російської Федерації, Республіки Білорусь та інших) за умов їх адаптації до застосування в Україні. Так, наприклад, у США держава гарантує посадовим особам з підтримання правопорядку право першого пострілу в нападника, захист у випадку провокаційних дій, право на інший законний заробіток у вільний від служби час (крім федеральних службовців), значні компенсаційні виплати у разі загибелі правоохоронців чи нещасних випадків.

Розділ 2 “Психологія дій працівників оперативних підрозділів кримінальної міліції в умовах ризику” містить два підрозділи, в яких схарактеризовано екстремальні ситуації, розглянуто психологічні стани, їх характеристики, викладено результати психодіагностичного обстеження, визначено вид лінійної регресивної залежності рівня відношення до ризику від індивідуально-типологічних особливостей, установлено статистичні межі психологічної готовності до ризику.

У підрозділі 2.1 “Психологічні особливості діяльності працівників міліції в екстремальних ситуаціях” визначено, що екстремальною можна назвати ситуацію, за якої виникає усвідомлена небезпека надважливим для конкретної особи цінностям і яка характеризується значним психологічним та емоційним напруженням, що може позначитися на діяльності індивіда. Під час небезпеки в особи можуть виникати стрес, фрустрація, конфлікт, криза. Розроблено шляхи подолання деструктивного впливу таких станів. Так, для уникнення стресу працівникам кримінальної міліції, психологам, що здійснюють психологічне супроводження, а також керівникам стосовно підлеглих працівників доцільно застосовувати психологічні засоби: а) попередню підготовку (психологічну, фізичну, функціональну); б) періодичний контроль і підтримання фізіологічних резервів організму; в) своєчасне корегування негативних елементів поведінки та сприйняття. У випадку фрустрації: а) своєчасний контроль за емоційним фоном; б) пошук нових шляхів розв'язання проблеми; в) обрання подальших раціональних дій. Під час конфлікту: а) залучення вольових механізмів контролю та підготовки до майбутніх дій, як індивідуальних, так і засвоєних у процесі спеціальних тренувань; б) прогнозування причинно-наслідкового зв'язку дій і наслідків, з урахуванням їх імовірності; в) формування пріоритетів; г) розроблення раціональних рішень. У випадку кризи: а) застосування прийомів і методів для повернення організму в оптимальний працездатний стан, зокрема, релаксація, самонавіювання; б) залучення творчого мислення, реалізації індивідуальних особливостей, а також інтелекту для здійснення раціонального аналізу.

В екстремальних обставинах слід концентрувати увагу не на майбутньому результаті, а на процесі безпосереднього виконання діяльності, пов'язаної з професійним ризиком. Установлено, що особа реагує на екстремальні обставини шляхом поєднання емоційного й інтелектуального підходів, унаслідок чого й вибудовує подальшу діяльність. Якщо особа не може з будь-яких причин реагувати на таку ситуацію свідомо, то вона буде реагувати підсвідомо, керуючись інстинктами.

У підрозділі 2.2 “Результати психодіагностичного обстеження працівників кримінальної міліції щодо здатності до адекватної поведінки в умовах професійного ризику” сформульовано критерії оцінювання готовності до ризику: характерологічні, індивідуально-типологічні, когнітивні, емоційно-вольові. Установлено, що середнє значення готовності до ризику в різних категорій працівників за методикою діагностики ступеня готовності до ризику Шуберта становить: у курсантів І курсу - 13,9, у курсантів IV курсу - 8,9, у молодших офіцерів - 4,27, у досвідчених офіцерів - 6,15, що дає підстави вважати (на основі проведеного дисперсійного аналізу на рівні значущості =0,05), що курсанти І курсу вважають себе більш готовими до ризику, ніж курсанти IV курсу, а досвідчені офіцери більш готові до ризику, ніж молодші.

На підставі проведених автором досліджень установлено, що готовність до ризику залежить від виду діяльності: що більше професійні умови наближені до ризику, то обережніше до нього будуть ставитися працівники міліції (у курсантів більш виражені показники готовності до ризику, ніж в офіцерів). Ризик може залежати від статусу: що вищий статус працівників, то більше вони схильні до ризику (в молодших офіцерів менш виражені показники готовності до ризику, ніж у досвідчених офіцерів). Від віку спостерігається така залежність: якщо курсанти перших курсів вважають себе достатньо готовими до ризику, то надалі така готовність у курсантів IV курсу знижується, у молодших офіцерів її показник ще нижчий, а от у досвідчених офіцерів спостерігається незначна тенденція до її зростання. Залежно від досвіду виявлено таку закономірність: на початку професійної діяльності в курсантів досвід незначний, але показники готовності до ризику високі. З досвідом і віком відповідні показники зменшуються, але згодом, коли працівник достатньо адаптований, - починають зростати (у курсантів більш виражені показники готовності до ризику, ніж у досвідчених офіцерів).

Оскільки застосована в роботі методика забезпечує наближений до нормального розподіл виміряних показників відношення до ризику (що підтвердив тест Колмогорова-Смірнова щодо отриманих результатів досліджень), відповідно до стандартизованої шкали досліджувану групу працівників кримінальної міліції було розділено на п'ять категорій, серед яких перша категорія мала занижений рівень відношення до ризику, а п'ята - підвищений. У результаті дослідження встановлено, що висока готовність до ризику має кореляційний зв'язок із високими показниками екстраверсії (так, у першої категорії працівників показники екстраверсії, що виражені в кількісному відношенні, становлять 5,44, у п'ятої категорії ці самі показники становлять 6,88), спонтанності (для першої категорії показники спонтанності становлять 5,00, для п'ятої - 6,38), агресивності (для першої відповідні показники становлять 3,89, для п'ятої - 5,63); низьких показників інтроверсії (для першої категорії показники інтроверсії становлять 4,67, для п'ятої - 2,38), сензитивності (для першої показники сензитивності становлять 5,44, для п'ятої - 4,38), тривожності (для першої показники становлять 4,00, для п'ятої - 3,13). Потреба в гострих відчуттях невмотивовано підвищує ризикованість поведінки у працівників кримінальної міліції (так, якщо у першої категорії працівників показники потреби в гострих відчуттях становлять 8,07, у п'ятої ті самі показники становлять 10,30), а отже, така потреба може стати однією з причин професійної деформації в разі перевищення вищевказаних значень. Мотивація до успіху певним чином впливає на готовність і ставлення до ризику, але така залежність не є чітко вираженою. Однак на підставі негативної кореляції на рівні показників (-0,325) за методикою Шуберта (довірча ймовірність 99 %) установлено: що сильніша мотивація на уникнення невдач, то слабша готовність до ризику, а отже, працівник міліції буде частіше ризикувати тоді, коли намагається досягнути успіху, і рідше - коли буде мотивований на уникнення невдачі.

Для працівників, що за відношенням до ризику належать до першої (занижений рівень) і п'ятої (підвищений рівень) груп, установлено вид лінійної регресійної залежності показника рівня відношення до ризику від індивідуально-типологічних особливостей, з допомогою якого за наявності даних індивідуально-типологічних особливостей (показники таких особливостей визначаються на підставі даних за індивідуально-типологічним опитувальником, наведеним у роботі) можна встановити показник відношення до ризику:

Рівень відношення до ризику = 29,7 + 4,9 Ч екстраверсія + 5,4 Ч спонтанність + 7,75 Ч агресивність - 4,61 Ч інтроверсія - 5,33 Ч лабільність.

При цьому рівень значущості щодо залежності рівня відношення до ризику від кожної з індивідуально-типологічних особливостей, наведених у рівнянні, не перевищує 0,01 (відповідно довірча ймовірність становить 99 %).

Розділ 3 “Психологічна підготовка працівників оперативних підрозділів до дій, пов'язаних із ризиком, та її особливості” містить два підрозділи, в яких окреслено завдання психологічної підготовки, види, пропозиції, рекомендації та фактори її вдосконалення. Запропоновано зміни до нормативно-правового регулювання професійно-психологічної підготовки, представлено розроблений тренінг “Розвиток і реалізація особистісного потенціалу для адекватної поведінки в умовах професійного ризику”, визначено завдання, функції, структуру, параметри, принципи, вимоги та рекомендації щодо його застосування. Здійснено порівняльний аналіз ефективності тренінгу.

У підрозділі 3.1 “Психологічні засади формування важливих умінь у працівників кримінальної міліції в умовах професійного ризику” зазначено, що з метою ефективнішого здійснення професійної діяльності працівник кримінальної міліції має пройти відповідну підготовку. Остання може бути довготривалою (тренування, курси вправ, тренінги) та короткочасною (яку здійснюють безпосередньо до або під час виникнення обставин, пов'язаних із професійним ризиком, зокрема, це налаштування власної психіки на рішуче та успішне досягнення поставленого завдання, виявлення та корегування негативних чи неприйнятних способів реагування, здійснення самоконтролю та саморегуляції психологічного стану, пошук найраціональніших та найефективніших шляхів виконання поставлених завдань). Психологічна підготовка, на думку автора, має передбачати поступове посилення навантажень, їх своєчасність і систематичність. Важливим елементом є зацікавлення учасників, авторитетність викладача. Не варто придушувати прагнення діяти під час підготовки; здійснення контролю за поведінкою в процесі тренувань має виражати очікування слушного моменту для ефективної реалізації можливостей працівника. Якщо діяльність працівника кримінальної міліції не приводить до успіху, не можна допускати формування комплексів, що надалі провокують відмову від небезпечної діяльності, кризи особистості та інших негативних психологічних тенденцій, доцільно акцентувати увагу на отриманні саме позитивного досвіду. Слід ураховувати специфіку майбутньої служби та вимоги конкретного напряму роботи, профіль підготовки, зосереджувати увагу на дотриманні законності, необхідності закріплення теоретичних знань практичним досвідом, надавати рекомендації згідно з напрямом, закріплювати відповідні знання спеціальними вправами.

Психологічну підготовку необхідно здійснювати, реалізуючи такі її завдання: а) забезпечення опанування працівниками кримінальної міліції психологічними знаннями; б) формування вміння враховувати психологічні умови ефективності виконання професійних дій; в) розвиток індивідуально-психологічних якостей; г) розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості фахівця органів внутрішніх справ; ґ) формування психологічних умінь ефективної комунікації; д) формування вміння користуватися психологічними прийомами; е) психологічне загартування емоційно-вольової сфери; є) ознайомлення працівників із психічними процесами, які виникають під час діяльності в умовах ризику; ж) формування навичок адекватної поведінки в умовах ризику; з) мотивування та створення умов для самовдосконалення. При цьому доцільно активно використовувати психологічні засоби (практичні вправи, вправи-розминки, дебрифінги) та методи (словесні, словесно-наочні, практичні). Психологічна підготовка має бути спрямована на формування якостей працівника кримінальної міліції, необхідних для успішної діяльності в умовах ризику. У процесі дослідження визначено, що до них належать: рішучість, кмітливість, інтелект, креативність, достатня сила та підвищена лабільність нервової системи, вольова регуляція дій, ініціативність, уважність, спостережливість, відповідальність, цілеспрямованість, самовладання, витримка, організованість, компетентність, здатність використовувати власні фізичні, психологічні й інтелектуальні здібності для досягнення успіху. Крім того, під час психологічної підготовки необхідно вдосконалювати такі якості, як: упевненість у собі, уміння та здатність брати на себе відповідальність, діяти самостійно й ініціативно в разі необхідності. Для формування цих якостей варто застосовувати такі прийоми психологічної підготовки: активно використовувати моделі чи окремі елементи екстремальних ситуацій (наприклад, створювати ефект раптовості), ускладнення обставин з метою підвищення емоційного напруження (дії в темряві), періодичної зміни обстановки (використання підвалів, будинків, горищ, автотранспорту), дії в бойовому спорядженні (у бронежилетах, з муляжами бойової зброї), дії в умовах зниження адаптаційних можливостей (після фізичного виснаження).

Під час проведення інструктажів перед виходом на службу чи здійсненням операцій із затримання злочинців необхідно акцентувати увагу, зокрема, на питаннях саморегуляції в умовах професійного ризику, а також інших важливих питаннях психологічної підготовки. У процесі підготовки й безпосереднього застосування знань і вмінь в умовах професійного ризику у свідомості працівника кримінальної міліції має переважати образ сміливого, рішучого, кмітливого й успішного правоохоронця, який здатний, уміє та повинен, використовуючи власні фізичні, психологічні й інтелектуальні здібності, виконати поставлені завдання, обов'язки працівника міліції і досягти успіху.

Для підвищення рівня готовності до професійного ризику доцільно ввести в курс службової підготовки тестові опитування з метою виявлення працівниками кримінальної міліції власного рівня відношення до ризику та його корегування на підставі засобів психокорекції, рекомендацій, запропонованих автором та іншими науковцями, що досліджують проблематику поведінки в умовах ризику чи екстремальних ситуацій, а також індивідуальних прийомів самоконтролю (за допомогою тестових методик, які використано в цьому дослідженні, або інших валідних та апробованих методик, призначених для вимірювання рівня ризику). На підставі проведених досліджень запропоновано такі рекомендації для осіб з підвищеним рівнем відношення до ризику: 1) вивчення нормативно-правової бази, врахування загальновизнаних норм і правил поведінки; 2) детальне планування власних дій, позитивних і негативних наслідків, їх неупереджене співвідношення, оцінювання вірогідності вищевказаних наслідків, прийняття на підставі цього виважених рішень; 3) засвоєння способів саморегуляції та пригнічення недоцільних емоційних виявів, які можуть спонукати до надмірно ризикованих дій. Особам із заниженим рівнем відношення до ризику доцільно надавати такі рекомендації: 1) необхідність самовдосконалення з метою формування впевненості у власних силах, самостійності й ініціативності на належному рівні (наприклад, за допомогою аутотренінгу); 2) уникнення думок про постійні невдачі, в разі виникнення негативних думок слід пригадувати власний позитивний досвід; 3) ототожнення себе з образом успішної людини; 4) самопереконання в тому, що працівник є необхідним, важливим і домінуючим елементом у певній ситуації, а не безпорадною чи безпомічною жертвою; 5) формування навичок перехоплювати ініціативу, використання набутих знань або творчого пошуку в разі втрати контролю над ситуацією. Спільними вимогам для всіх категорій осіб є: 1) об'єктивна оцінка обставин; 2) об'єктивна оцінка власних можливостей.

У роботі запропоновано відповідні зміни до нормативних документів, зокрема, Настанови з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, з приводу вдосконалення підготовки до ризикованих ситуацій, а саме здійснення ретельного оцінювання та формування психологічної готовності до дій в умовах ризику.

У підрозділі 3.2 “Формування психологічної надійності працівників кримінальної міліції в ситуаціях, пов'язаних із професійним ризиком, з використанням тренінгових технологій” автором розроблено тренінг “Розвиток і реалізація особистісного потенціалу для адекватної поведінки в умовах професійного ризику”. Ефективність тренінгу забезпечено наявністю цілей, адекватністю завдань функціонально-предметному змісту професійної діяльності, механізмом контролю з боку тренера й самоконтролем безпосередньо учасниками, інформаційним, матеріальним і навчально-методичним забезпеченням вимог щодо релевантності, підбиттям підсумків тренінгу, формуванням у працівників кримінальної міліції особистої мотивації на самовдосконалення, поповнення власних знань щодо більш ефективних дій в умовах професійного ризику, адекватної самооцінки та прийняття на підставі цього виважених рішень.

Метою тренінгу є розвиток і реалізація особистісного потенціалу для адекватної поведінки в умовах ризику. Складовими тренінгу є кількість учасників (14 осіб), місце проведення (спеціально обладнана аудиторія), кількість занять (15 сесій протягом трьох днів), основний зміст занять, психодіагностичний інструментарій (методика діагностики ступеня готовності до ризику Шуберта й індивідуально-типологічний опитувальник). Тренінг передбачав три головні частини: вступна - знайомство, презентація, формування зацікавленості та визначення упередженості щодо тренінгу, вхідне опитування (5 % виділеного часу); основна - теоретична частина, виконання тренінгових вправ, самостійна робота (90 % виділеного часу); завершальна - підсумковий контроль, обговорення вражень учасників тренінгу (5 % виділеного часу). Експеримент засвідчив, що ефективність тренінгу підтверджено порівняльним аналізом загалом за групою показників готовності до професійного ризику на початку тренінгу, а також після його проведення. Т-тест Стьюдента показав збільшення середнього значення готовності до ризику (від -1,55 на початку тренінгу - до 3,45 в кінці) на рівні значущості 0,053 (5,3 %). Це свідчить, що готовність до професійного ризику у працівників кримінальної міліції зросла й перебуває в межах визначеної в дослідженнях статистичної норми, що є оптимальною для ефективної їх діяльності. Крім того, встановлено, що показники індивідуально-типологічних особливостей стабілізувалися й після проходження тренінгу перебувають у межах середніх значень згідно з даними, наведеними у використаній методиці. Можна констатувати, що в цілому тренінг досягнув позитивних результатів, про що свідчить підвищення рівня готовності працівників до професійного ризику.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягало у спробі вивчення психологічних особливостей діяльності працівника кримінальної міліції в умовах професійного ризику, напрямів і методів формування в нього професійно-психологічних властивостей та якостей.

На підставі проведеної роботи можна дійти таких висновків:

1. Поняття професійного ризику працівників кримінальної міліції слід розуміти як дії спеціального суб'єкта під час здійснення ним своїх повноважень, реалізації прав та/або виконання обов'язків з метою запобігання, попередження, припинення злочинів чи правопорушень, притягнення винних до відповідальності за умови дотримання вимог законодавства про кримінальну відповідальність і законів України, відповідно до своїх прав та обов'язків, в ускладненій обстановці, під час виконання яких імовірне настання негативних наслідків (заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам) чи успішніше здійснення професійної діяльності. Визначено цілісну категорію ризику, наведено такі його характеристики: суперечливість; альтернативність; правомірність; невизначеність; конкретно-історичний характер. Професійний ризик має такі психолого-юридичні ознаки: а) можливість відхилення напряму діяльності від бажаної мети в умовах невизначеності; б) є вільним волевиявленням працівника органів внутрішніх справ; в) учинення дій в обстановці, коли досягнення поставленої мети неможливе або занадто ускладнене обставинами, що не залежать від працівників; г) спрямування ужитих заходів на відвернення ймовірної шкоди, якщо такі заходи вважались достатніми, відповідно до даних, наявних на момент прийняття рішення; ґ) спрямованість на досягнення суспільно значущого результату.

2. Ризик можна класифікувати за відповідними критеріями на такі види: локальний і стратегічний, організаційний і кримінально-правовий, мотивований, немотивований і змішаний, ситуативний і надситуативний, плановий і неплановий, ризик виконавців та учасників тощо. Запропоновано доповнити цю класифікацію за ознакою правомірності таким видом як необхідний ризик. Отже, за юридичними ознаками ризик поділяють на правомірний, неправомірний і необхідний. Необхідний ризик - це ризиковані дії в ситуації, коли негативні наслідки в разі невчинення ризикованого діяння більші або прирівнюються до можливих негативних наслідків після вчинення ризикованого діяння. Дослідження меж правомірності професійного ризику дає змогу виокремити такі його умови: 1) неможливість досягнення мети звичайними, неризикованими засобами; 2) шкоду інтересам, які охороняє закон, спричиняють дії (бездіяльність) особи, яка ризикує, спрямовані на досягнення суспільно корисної мети; 3) усвідомлення шкідливих наслідків як побічного та можливого варіанта дії (бездіяльності) особи, що ризикує; 4) здійснення дії (бездіяльності) забезпечується відповідними знаннями та вміннями, що об'єктивно здатні в конкретній ситуації попередити настання шкідливих наслідків; 5) ужиття особою достатніх, на її думку, заходів для уникнення шкоди правоохоронюваним інтересам; 6) продуманість ризику (він повинен бути виваженим, чітко розрахованим, нелегковажним); 7) відповідність співвідношення значення суспільно корисної мети несприятливим наслідкам ризику; 8) можливість, а не необхідність заподіяння шкоди; 9) відсутність порушення вчиненими діями прямої заборони, передбаченої законом; 10) відсутність загрози для життя інших людей, загрози екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій або наявність належним чином зафіксованої згоди особи, життю чи здоров'ю якої виникає загроза заподіяння шкоди; 11) добровільність діяння, тобто рішення приймають на власний розсуд, воно не є наказом чи вказівкою керівництва.

3. Результати дослідження дають змогу дійти висновку, що працівники міліції, дії яких підпадають під ознаки необхідного ризику, мають звільнятися від дисциплінарної та правової відповідальності. Якщо діяння, вчинене ними, не підпадає під ознаки необхідного ризику, але відповідає умовам правомірності професійного ризику, то в разі успішного розвитку подій відповідальність за таке діяння має бути виключена, а за негативних обставин діяння, пов'язане з професійним ризиком, слід ураховувати як пом'якшуючу обставину. Вищевказані умови доцільно, на думку автора, включати як підстави правомірності діяння, пов'язаного з ризиком, до наказів, що регулюють діяльність працівника кримінальної міліції, пов'язану з професійним ризиком, а також до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

4. Психологічними особливостями професійного ризику працівника кримінальної міліції є: а) виникнення стану психологічного напруження; б) зміна характеру емоційних реакцій; в) зміна характеру пізнавальних процесів, зокрема, сприйняття, уваги, мислення, уяви; г) поява додаткових подразників, що впливають на психіку працівника (дефіцит інформації, підвищена мотивація до досягнення мети тощо); ґ) виникнення особливих психологічних станів. Під час діяльності в умовах ризику в особи можуть виникати такі особливі психологічні стани: стрес, фрустрація, конфлікт, криза. Психофізичними станами, що можуть виникати під час проведення складних оперативно-розшукових дій в умовах підвищеного ризику, є: а) стан тривоги; б) втоми; в) шоку; г) асоціальної поведінки; ґ) затьмарення свідомості; д) конверсійної істерії. Форми реагування працівників органів внутрішніх справ у ризиконебезпечних умовах оперативно-службової діяльності можуть поділятися на: а) адекватні; б) неадекватні; в) активні; г) пасивні. професійний ризик екстремальний міліція

5. Критерії оцінювання готовності особистості до ризику: а) характерологічні: схильність до ризику (визначають показниками тестів щодо відношення та готовності до ризику); б) індивідуально-типологічні (визначають підвищеними показниками екстраверсії, спонтанності й агресивності, заниженими показниками інтроверсії, сензитивності); в) когнітивні: знання про дії в умовах ризику, уміння, навички самоконтролю (визначають у процесі бесід із психологом, тестуванням, оцінюванням та іншими методами дослідження особистості); г) емоційно-вольові: емоційна стійкість, здатність до вольових зусиль (визначають експертними оцінками інших осіб тощо).

6. Методами психологічної підготовки до дій в умовах ризику є: словесні, словесно-наочні, практичні. Доцільно також застосовувати репродуктивний, частково-пошуковий методи, проблемне викладення навчального матеріалу, а також активні методи навчання: брейнстормінг, методи інверсії, фокальних об'єктів, кейсів, ключових запитань, вправ і тренувань, критичних ситуацій та стресового впливу. Завданнями психологічної підготовки до дій в умовах ризику є: а) забезпечення опанування працівниками органів внутрішніх справ психологічними знаннями, необхідними для компетентної оцінки й урахування психологічних аспектів оперативно-службової діяльності; б) формування вміння враховувати психологічні умови ефективності виконання професійних дій; в) ефективний розвиток індивідуально-психологічних якостей: професійної пам'яті, професійної спостережливості, мислення, уваги та інших; г) розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості фахівця органів внутрішніх справ; ґ) формування психологічних умінь ефективної комунікації, вербального та невербального спілкування; д) формування вміння користуватися прийомами психологічної стійкості до труднощів в умовах професійного ризику; е) психологічне загартування емоційно-вольової сфери, удосконалення професійних навичок, умінь; є) ознайомлення працівників із психічними процесами, які виникають під час діяльності в умовах ризику; ж) формування навичок адекватної поведінки в умовах ризику; з) мотивування та створення умов для самовдосконалення. До психологічних засобів, які можна ефективно використовувати під час тренування, належать: практичні вправи, вправи-розминки, дебрифінги. Визначено якості працівника кримінальної міліції, необхідні для успішної діяльності в умовах ризику, а саме: рішучість, кмітливість, інтелект, креативність, достатня сила та підвищена лабільність нервової системи, вольова регуляція дій, ініціативність, уважність, спостережливість, відповідальність, цілеспрямованість, самовладання, витримка, організованість, компетентність, здатність використовувати власні фізичні, психологічні й інтелектуальні здібності для досягнення успіху та ін. Ці якості можна умовно поділити на такі, що забезпечують: спрямованість особистості (переконання в соціальній необхідності професії правоохоронця, мотиви, почуття патріотизму тощо); пізнавальні компоненти (особливості відчуттів і сприймання, професійна спостережливість, професійне мислення, пам'ять, професійна увага); емоційно-вольову сферу особистості (стійкість, урівноваженість тощо) та інші якості та властивості особистості (комунікативні, психофізичні).

7. Запропоновано психологічні засоби подолання негативних реакцій. Під час стресу такими засобами є: а) попередня підготовка (психологічна, фізична, функціональна тощо); б) періодичний контроль і підтримання фізіологічних резервів організму; в) своєчасне корегування негативних елементів поведінки та сприйняття. У разі фрустрації: а) своєчасний контроль за емоційним фоном; б) пошук нових шляхів розв'язання проблеми; в) обрання подальших раціональних дій. Під час конфлікту: а) залучення вольових механізмів контролю та підготовки до майбутніх дій; б) прогнозування причинно-наслідкового зв'язку дій і наслідків, урахування їх імовірності; в) формування пріоритетів; г) розроблення раціональних рішень. У випадку кризи: а) застосування прийомів і методів для повернення організму в оптимальний працездатний стан, зокрема релаксації, самонавіювання тощо; б) залучення творчого мислення, реалізації індивідуальних особливостей, а також інтелекту для здійснення раціонального аналізу.

8. Пропозиціями щодо вдосконалення психологічної підготовки є збільшення кількості годин для професійно-психологічних дисциплін під час навчання курсантів вищих навчальних закладів МВС України, включення до навчальних планів спеціалізованих дисциплін, на заняттях із яких проводити тренінги поведінки в ризиконебезпечних ситуаціях (за рахунок циклу дисциплін спеціалізації та пакету дисциплін вільного вибору), а також проведення тренінгів під час факультативних занять. Запропоновано додати до переліку тем із професійної підготовки такі: “Психологічна безпека та самоконтроль працівника міліції”, “Тактика дій і психологічна регуляція в умовах професійного ризику”, “Психологія ситуацій, пов'язаних із ризиком працівника кримінальної міліції”.

9. Важливою технологією підготовки до дій в умовах професійного ризику є психологічний тренінг. Доцільно в процесі тренінгу застосовувати методи та прийоми: протидії стресовим обставинам, саморелаксації, самонавіювання та саморегуляції, моделювання ситуацій, пов'язаних із професійним ризиком, які можуть виникнути на практиці (затримання, конвоювання, спроба втечі, психологічне протиборство під час допиту тощо). Розроблено програму тренінгу “Розвиток і реалізація особистісного потенціалу для адекватної поведінки в умовах професійного ризику”. Метою тренінгу є розвиток і реалізація особистісного потенціалу для адекватної поведінки в умовах професійного ризику. Складовими тренінгу є: а) оптимальна кількість учасників; б) спеціально обладнана аудиторія; в) кількість занять і час проведення; г) основний зміст занять; ґ) психодіагностичний інструментарій; д) завдання психотренінгової підготовки; е) функції тренінгу. Тренінг передбачав три частини: вступна - знайомство, презентація, вхідне опитування; основна - теоретична, виконання тренінгових вправ, самостійна робота; завершальна. Тренінг успішно апробований в Академії управління МВС і дав позитивні результати. Статистично достовірно готовність до професійного ризику у працівників кримінальної міліції експериментальної групи зросла і перебуває в межах визначеної в дослідженнях норми готовності до ризику, оптимальної для ефективної діяльності. Показники індивідуально-типологічних особливостей стабілізувалися і після проходження тренінгу знаходяться в межах середніх значень, згідно з даними, вказаними у використаній методиці. Можна констатувати, що в цілому тренінг досягнув позитивних результатів, свідченням чого є підвищення рівня готовності працівників до професійного ризику.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хлонь О. М. Психологічні чинники професійного ризику працівників міліції у переговорному процесі / О. М. Хлонь // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - Т. VІІІ, ч. 8. - К. : Гнозіс, 2006. - С. 320-324.

2. Хлонь О. М. Проблематика професійного ризику з позиції психології та його місце в діяльності ОВС / О. М. Хлонь // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - Т. VІІІ, ч. 8. - К. : Гнозіс, 2006. - С. 397-403.