Емоційний інтелект як складова комунікативної компетентності студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК 159.942 - 057.87

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК СКЛАДОВА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

Милославська Олена Володимирівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському гуманітарному університеті "Народна українська академія" Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Головньова Ірина Володимирівна, Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", завідувач кафедри загальної та прикладної психології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Кузнєцов Марат Амірович, Харківський національний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри практичної психології

кандидат психологічних наук, доцент Попова Галина Вікторівна, Національний технічний університет "Харківський Політехнічний Інститут", доцент кафедри педагогіки та психології управління соціальними системами

Захист відбудеться "28" травня 2011р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 442.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "27" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Барінова

Анотації

Милославська О.В. Емоційний інтелект як складова комунікативної компетентності студентів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню проблеми емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності. У роботі розглянуто й проаналізовано теоретичні аспекти та взаємозв'язок цих феноменів, а також особливості емоційного інтелекту й комунікативної компетентності.

У роботі розглянуто особливості та виявлено взаємозв'язки між складовими комунікативної та соціальної компетентності, складовими соціального інтелекту, комунікативними уміннями та рівнем емоційного інтелекту студентів. Виявлено взаємозв'язки між рівнем складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" та окремими елементами комунікативної та соціальної компетентності й соціального інтелекту. емоційний інтелект комунікативний

Отримані результати підтверджують наявність взаємозв'язку між складовими емоційного інтелекту і складовими соціальної та комунікативної компетентності, складовими соціального інтелекту та комунікативними уміннями.

У роботі використаний факторний аналіз для встановлення характеру взаємозв'язків, які були визначені за допомогою кореляційного аналізу. Отримана двофакторна структура включає різні компоненти комунікативної компетентності як складного утворення та дозволяє констатувати, що однією з її складових є емоційний інтелект.

Ключові слова: емоційний інтелект, комунікативна компетентність, комунікативні уміння, розпізнавання емоцій інших людей, соціальний інтелект, студенти.

Myloslavska E. V. Emotional intelligence as a component of communicative competence of students. - Manuscript.

A dissertation submitted for the research degree of Candidate of Science (PhD) in Psychology. Specialism 19.00.01 - general Psychology, history of Psychology. - V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2011.

The thesis is devoted to study of the problem of emotional intelligence as a component of communicative competence. There were reviewed and analyzed the theoretical aspects and intercorellation of these phenomena, as well as characteristics of emotional intelligence and communicative competence.

The study describes the features and the interrelations between the components of communicative and social competence, components of social intelligence, communicative skills and the level of emotional intelligence of students. There were revealed the correlations between the level of the "recognition of emotions of other people" like a component of emotional intelligence and the components of the communicative and social competence and social intelligence.

Factor analysis was used for determination of the speciality of the intercorellations that were established by correlation analysis. Obtained two-factor structure that includes various components of communicative competence that's an evidence that one of its components is emotional intelligence.

Key words: emotional intelligence, communicative competence, communication skills, recognition of emotions of other people, social intelligence, students.

Милославская Е.В. Эмоциональный интеллект как составляющая коммуникативной компетентности студентов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2011.

Диссертация содержит теоретическое и эмпирическое исследование эмоционального интеллекта как составляющей коммуникативной компетентности.

В диссертационном исследовании представлен теоретический анализ коммуникативной компетентности, эмоционального интеллекта, а так же особенностей взаимосвязи этих феноменов. Дан анализ специфики формирования эмоционального интеллекта и коммуникативной компетентности у студентов.

Полученные в диссертационном исследовании результаты показали наличие взаимосвязи между составляющими эмоционального интеллекта и составляющими коммуникативной компетентности, социальным интеллектом и коммуникативными умениями. Эмпирическое исследование продемонстрировало наличие статистически значимых различий и позитивных корреляционных связей между высоким уровнем эмоционального интеллекта студентов и такими шкалами КОСКОМ как "сноровка, хватка", "оперативная социальная компетентность", "коммуникативная компетентность", "коммуникативно-личностный потенциал". Установлены положительные корреляционные связи в группе студентов с высоким уровнем показателей по шкале эмоционального интеллекта "распознавание эмоций других людей" и по таким шкалам КОСКОМ как "понимание профессиональных ситуаций", "сноровка, хватка", "социально-психологическая компетентность", "вербальная компетент-ность", "эго-компетентность", "коммуникативная компетентность", "уверенность" и "коммуникативно-личностный потенциал".

Зафиксированы позитивные корреляционные связи между показателями по шкалам КОСКОМ "социально-психологическая компетентность" и "коммуникативно-личностный потенциал" со всеми составляющими эмоционального интеллекта. А также между показателями по шкалам КОСКОМ "понимание профессиональных ситуаций", "сноровка, хватка", "коммуникативная компетентность" и следующими составляющими эмоционального интеллекта: "управление своими эмоциями", "самомотивация", "эмпатия", "распознавание эмоций других людей". Выявлена положительная взаимосвязь между показателем по шкале "вербальная компетентность" и такими составляющими эмоционального интеллекта как "самомотивация", "эмпатия", "распознавание эмоций других людей".

Получены положительные взаимосвязи составляющей социального интеллекта "истории с дополнением" с составляющими эмоционального интеллекта "эмоциональная осведомленность" и "эмпатия". Установлена также положительная взаимосвязь между общим уровнем социального интеллекта и составляющей эмоционального интеллекта "распознавание эмоций других людей".

В работе использован факторный анализ для определения характера связей, которые были установлены с помощью корреляционного анализа. Получена двухфакторная структура, которая включает различные компоненты коммуникативной компетентности и позволяет констатировать, что одной из ее составляющих является эмоциональный интеллект. Такие компоненты ЭИ, как "управление своими эмоциями", "самомотивация", входящие в структуру фактора 1, являются проявлением внутриличностного эмоционального интеллекта и входят в структуру поведенческого компонента коммуникативной компетентности. Компоненты ЭИ "распознавание эмоций других людей", "эмпатия", которые объединены в факторе 2, являются проявлением межличностного эмоционального интеллекта и входят в структуру эмоционального компонента коммуникативной компетентности.

Полученные данные используются при разработке тренинговых программ, направленных на развитие эмоционального интеллекта и коммуникативной компетентности студентов с целью повышения конкурентоспособности выпускников на рынке труда.

Ключевые слова: эмоциональный интеллект, коммуникативная компетентность, коммуникативные умения, распознавание эмоций других людей, социальный интеллект, студенты.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні умови життя диктують високі вимоги до підготовки фахівців у будь-якій сфері професійної діяльності, що викликано необхідністю підвищити конкурентноздатність випускників вузів на ринку праці. На сьогодні ефективно діючим виявляється фахівець, який швидко реагує на соціальні зміни, здатний до ефективного спілкування та професійного самовдосконалення. Важливою ознакою успішного професіонала є високий рівень комунікативної компетентності, що виступає як умова та як складова практично будь-якої предметної діяльності.

У процесі підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності вищі навчальні заклади повинні давати не тільки знання, уміння й навички, але й розвивати здатність до конструктивної міжособистісної взаємодії, уміння керувати своїми емоціями, комунікативну компетентність які так необхідні майбутнім фахівцям усіх сфер діяльності. Сукупність комунікативних навичок, знань і вмінь, що становлять комунікативну компетентність, впливає на результативність і успішність будь-якої діяльності - як навчальної, так і професійної. Комунікативну компетентність вітчизняні та російські вчені розглядають як умову формування певних особистісних властивостей (Г.М. Андреєва, О.О. Бодальов, О. І. Головаха, Г.С. Костюк), як умову успішності в міжособистісній взаємодії (Б.Ф. Ломов, В.М. Куніцина), як засіб забезпечення спільної діяльності та чинник успішності професійної діяльності (Ю.М. Ємельянов, М.М. Заброцький, С.Д. Максименко, Л.Е. Орбан-Лембрик, Н.В. Чепелєва), а також як інтегративне явище, що складається з певних структурних компонентів (М.О. Коць, Є. В. Руденський).

Комунікативна компетентність значною мірою залежить від рівня емоційного інтелекту. Емоційний інтелект є досить новим для сучасної психології поняттям, яке неоднозначно трактується різними дослідниками.

У зарубіжній психології емоційний інтелект визначають як групу ментальних здібностей, які сприяють усвідомленню й розумінню власних емоцій та емоцій оточуючих (Д. Карузо, Дж. Майєр, П. Саловей), як сполучення когнітивних здібностей і особистісних характеристик (Д. Голмен).

Вітчизняні автори трактують поняття емоційного інтелекту як "емоційну розумність" (Н.В. Коврига, Е.Л. Носенко), як "емоційне самоусвідомлення" (О. І. Власова), як детермінанту внутрішньої свободи особистості та показника цілісного її розвитку (О.В. Філатова). Дані, які наведені в науковій літературі, дозволяють припустити, що емоційний інтелект входить до структури соціально-перцептивної компетентності, котра належить до структури комунікативної компетентності (А.М. Федосєєва).

У сучасній психологічній науці проблема вивчення емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності є недостатньо розробленою, саме недостатня вивченість емоційного інтелекту і його місця в структурі комунікативної компетентності і обумовлює актуальність обраної теми. Поглиблення уявлень про структуру та функції емоційного інтелекту дає можливість виявити взаємозв'язки між емоційним інтелектом і комунікативною компетентністю та визначити характер цих взаємозв'язків.

Актуальність дослідження зумовлена також потребою реалізації компетентнісного підходу в навчальному процесі шляхом цілеспрямованої підготовки до ефективної міжособистісної взаємодії за допомогою тренінгових програм, які спрямовані на формування та розвиток навичок конструктивного ділового спілкування, що є важливим чинником успішності професіонала в усіх сферах діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової тематики кафедри загальної та прикладної психології Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" у рамках теми "Формування особистості в умовах соціальних трансформацій" (номер державної регістрації 0106U006371). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" (протокол №7 від 26.01.2009 року) та рішенням Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №7 від 21.10.2009, реєстраційний номер 1130 від 25.11.2009 р.)

Мета і завдання дослідження. Мета - висвітлити специфіку емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності студентів.

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати теоретичний стан проблеми співвідношення емоційного інтелекту та комунікативної компетентності в сучасній психологічній науці.

2. Визначити особливості та виявити взаємозв'язки складових комунікативної компетентності, соціального інтелекту та комунікативних умінь у студентів з різним рівнем емоційного інтелекту.

3. Виявити взаємозв'язки між рівнем складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" та складовими комунікативної компетентності, соціального інтелекту й комунікативними уміннями.

4. Визначити взаємозв'язки між складовими емоційного інтелекту та складовими комунікативної компетентності, соціального інтелекту, комунікативних умінь студентів.

5. Визначити факторну структуру та характер взаємозв'язків між складовими емоційного інтелекту та складовими комунікативної компетентності.

Об'єкт дослідження - комунікативна компетентність.

Предмет дослідження - емоційний інтелект як складова комунікативної компетентності.

Методи дослідження. У дисертації використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають меті й завданням роботи. До комплексу увійшли такі методи: теоретико-методологічній аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення даних за проблемою дослідження, психодіагностичний метод та методи математичної статистики. У межах психодіагностичного методу обрано такі методики: методика діагностики "емоційного інтелекту" (Н. Холл), методика КОСКОМ (В.М. Куніцина), методика дослідження соціального інтелекту (Дж. Гілфорд), тест оцінки комунікативних умінь. Для підвищення надійності та вірогідності результатів дослідження було використано такі методи математичної обробки, як t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз r-Пірсона, факторний аналіз з подальшою ротацією, який здійснювався за допомогою комп'ютерної програми SPSS 17.0 for Windows.

Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять: теоретичні дослідження емоційного інтелекту (І. М. Андреєва, Р. Бар-Он, Д. Голмен, Д. Карузо, Н.В. Коврига, Д.В. Люсин, Дж. Майєр, Г. Олпорт, П. Саловей), теоретико-методологічний аналіз феномена комунікативної компетентності (Г.М. Андреєва, Г.О. Балл, Ю.М. Ємельянов, М.М. Забродський, В.П. Зінченко, Г.С. Костюк, М.О. Коць, В.М. Куніцина, С.Д. Максименко, Л.В. Сохань, Н.В. Чепелєва).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:

вперше

- визначено факторну структуру та характер взаємозв'язків між складовими емоційного інтелекту і складовими комунікативної компетентності, а саме: компоненти емоційного інтелекту "управління своїми емоціями", "самомотивація" є складовими фактору, який забезпечує поведінковий компонент комунікативної компетентності; компоненти емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей", "емпатія" є складовими фактору, що відбиває емоційний компонент комунікативної компетентності;

- виявлено, що рівень складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" позитивно пов'язаний з такими проявами комунікативної компетентності, як розуміння професійних ситуацій, вправність, хватка, соціально-психологічна-компетентність, вербальна компетентність, его-компетентність, упевненість та комунікативно-особистісний потенціал;

подальшого розвитку дістало уявлення

- про емоційний інтелект як складову комунікативної компетентності;

- про взаємозв'язок між рівнем емоційного інтелекту студентів та окремими складовими комунікативної компетентності, а саме: "вправність, хватка", "оперативна соціальна компетентність", "комунікативна компетентність", "комунікативно-особистісний потенціал";

- про специфіку взаємозв'язків між складовими емоційного інтелекту та такими складовими комунікативної компетентності, як: "соціально-психологічна компетентність" і "комунікативно-особистісний потенціал".

Практичне значення роботи. На ґрунті отриманих результатів розроблено практичні рекомендації, які використовуються для реалізації компетентнісного підходу в ВНЗ та створення комплексних програм, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту та комунікативної компетентності. Впровадженні результати дослідження використовуються у викладанні таких курсів для студентів ХГУ "НУА", як "Тренінг управлінського спілкування" та "Тренінг організації проведення переговорів", "Психологія ділового спілкування", а також при проведенні тренінгового курсу для молодих викладачів і молодих вчених "Сучасні психологічні технології спілкування та взаємодія в роботі викладачів". Довідка про впровадження від 15.04.2011р., №216. Отримані результати мають практичне значення для умов особистісного росту самовизначення, самопізнання та в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців-психологів.

Особистий внесок здобувача у наукових публікаціях "Гендерные и возрастные особенности социальной перцепции негативных качеств личности", "Особенности внутренних взаимосвязей в процессе социальной перцепции", які виконано у співавторстві, полягає в зборі емпіричного матеріалу, в математично-статистичній обробці отриманих даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було представлено на науково-практичних конференціях: 1) "Интеграционные процессы в системе образования Украины: проблемы теории и практики" (Харків, Народна українська академія, 2007); 2) Х Всеукраїнська науково-практична конференція "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції" (Київ, 2007); 3) VI Міжнародна науково-практична конференція-семінар керівників ВНЗ, учених-дослідників і представників владних структур із проблем сучасної інтелігенції "Інтелігенція та влада" (Харків, 2008); 4) XV Международная студенческая научная конференция "Социокультурные функции высшей школы в транзитивном обществе" (Харків, 2008); 5) XVI Международная студенческая научная конференция "Студент ХХI века. Социальный портрет на фоне общественных трансформаций" (Харків, 2009); 6) Молодіжна науково-практична конференція "Вектори психології - 2009" (Харків, 2009); 7) Международная научная конференция "Научный потенциал мира" (Болгария, 2010).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи відображено в 12 наукових публікаціях, 5 з яких - статті, що входять до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, рекомендацій, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 190 сторінки, з них 164 сторінки займає основна частина. Текст дисертації містить 14 таблиць та 11 ілюстрацій. Список використаних джерел становить 238 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, висвітлено його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі "Емоційний інтелект та комунікативна компетентність як предмет психологічних досліджень" здійснено аналіз теоретичних джерел стосовно розуміння феноменів емоційного інтелекту (ЕІ) та комунікативної компетентності. Розглянуто зміст поняття та напрямки досліджень проблем емоційного інтелекту та комунікативної компетентності у сучасній психологічній науці, а також теоретичні основи їх взаємозв'язку. У вітчизняній та російській психології можна виділити не менш трьох підходів до визначення комунікативної компетентності. Перший розглядає її як частину більш широкого явища (В.М. Куніцина, Л.А. Петровська). Другий визначає цю психологічну категорію як самостійний феномен (Ю.М. Ємельянов, М.М. Обозов). Третій ототожнює комунікативну компетентність з компетентністю у спілкуванні (Ю.М. Жуков, С.В. Петрушин). У роботі комунікативна компетентність визначається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікативної дії в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії. У дослідженні, також, використаний методичний підхід С.В. Петрушина. Автор розглядає комунікативну компетентність як складну організацію, до якої належать знання, установки, вміння та досвід міжособистісного спілкування; як систему внутрішніх засобів регуляції комунікативних дій, як орієнтованість у спілкуванні, що заснована на знаннях і чуттєвому досвіді спілкування. Це означає, що комунікативна компетентність охоплює когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти.

Специфіка сучасного стану проблеми емоційного інтелекту зумовлена відсутністю єдиної психологічної теорії та загальних уявлень про інструментарій його дослідження. Моделі здібностей розглядають емоційний інтелект як поєднання когнітивних здібностей, у складі яких виділяються два компоненти: перший пов'язаний з власними емоціями, другий - з емоціями інших людей (О.В. Білоконь, С.П. Дерев'янко).

Змішані моделі включають когнітивні, особистісні та мотиваційні риси, що дозволяє визначити емоційний інтелект як емоційну компетентність особистості (Р. Бар-Он). Як специфічні чинники, що лежать в основі емоційного інтелекту, різні автори називають емоційність, регулювання емоційних станів, можливість кодувати та декодувати емоційні репрезентації (І. М. Андреєва, Дж. Майєр,).

Д.В. Люсин стверджує, що емоційний інтелект, з одного боку, пов'язаний з когнітивними здібностями, а з іншого боку - з особистісними характеристиками. Д.В. Ушаков вказує на специфіку емоційного інтелекту - рефлексію аспектів, що викликають емоційні реакції, тобто усвідомлення сенсу тих явищ світу людини, які мають для нього цінність. У межах дослідження було використано визначення емоційного інтелекту за Дж. Майєром - П. Саловеєм: емоційний інтелект - це здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, керувати емоціями на основі інтелектуальних процесів. Аналіз досліджень

О.І. Власової, Т.В. Грінченка, А.М. Федосєєвої дозволив припустити, що емоційний інтелект є передумовою розвитку комунікативної компетентності в онтогенетичному розвитку особистості на етапах, котрі передують ранній молодості, і далі виступає в якості складової комунікативної компетентності.

У другому розділі "Методологічне та методичне забезпечення емпіричного дослідження емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності" подано розгорнуту характеристику дослідження, обґрунтовано комплекс застосованих методів і діагностичних методик. Дослідження здійснювалося впродовж 2006-2010 рр. і охоплювало низку етапів наукового пошуку.

На підготовчому етапі (2006-2007 рр.) вивчався стан розробленості даної проблеми у психологічній літературі. Проаналізовано напрямки вивчення емоційного інтелекту та комунікативної компетентності.

На аналітичному етапі (2008 р.) простудійовано питання підбору відповідних методичних засобів, що діагностують емоційний інтелект, його рівень та складові, а також елементи комунікативної компетентності. Було сформульовано мету, завдання дослідження, визначено теоретико-методологічну основу вивчення емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності студентів.

На емпіричному етапі (2008-2009 рр.) здійснено апробацію блоку методик, зроблено аналіз результатів та їх порівняння між групами, утвореними за рівнем емоційного інтелекту та рівнем складової ЕІ "розпізнавання емоцій інших людей".

На узагальнювальному етапі (2009-2010 р.) описано перебіг та результати дослідження, виконано обробку результатів, їх аналіз. Узагальнені дані теоретичного і емпіричного пошуку оформлено в кандидатську дисертацію.

За рівнем емоційного інтелекту, як визначено за методикою Н. Холла, усі досліджувані розподілені на групи. У групу з низьким рівнем емоційного інтелекту увійшли 79 осіб, групу із середнім рівнем склали 106 осіб, групу з високим рівнем досліджуваного показника склала 91 особа.

Виходячи з підходу Д.В. Люсина, емоційний інтелект (ЕІ) можна визначити як здатність до розуміння своїх і чужих емоцій і управління ними. Саме це стало причиною виявлення в дослідженні взаємозв'язків складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" зі складовими комунікативної та соціальної компетентності (КОСКОМ), складовими соціального інтелекту (СІ) та комунікативними уміннями. До групи з високим рівнем "розпізнавання емоцій інших людей" увійшло 90 осіб, до групи з низьким рівнем - 83 особи, із середнім рівнем - 103 особи.

У третьому розділі "Специфіка та характер взаємозв'язків емоційного інтелекту студентів зі складовими комунікативної компетентності" досліджено особливості та взаємозв'язки емоційного інтелекту, комунікативної компетентності, соціального інтелекту та комунікативних умінь студентів з різним рівнем емоційного інтелекту.

Виявлено статистично значущі відмінності між групами студентів з різним рівнем ЕІ за окремими шкалами КОСКОМ (рис.1).

Рис. 1. Складові КОСКОМ у групах з різним рівнем емоційного інтелекту

Примітки. Складові КОСКОМ: РЛ - розуміння людей; РПС - розуміння професійних ситуацій; ВХ - вправність, хватка; МУ - моральні установки; МД - мотивація досягнення; ЕС - емоційна стабільність; ІС - імідж, самопрезентація; СПК - соціально-психологічна компетентність; ВК - вербальна компетентність; ОСК - оперативна соціальна компетентність; ЕК - его-компетентність; КК - комунікативна компетентність; У - упевненість; СЛВ - стабільність людських взаємин; КОП - комунікативно-особистісний потенціал.

Таким чином, з підвищенням рівня ЕІ у випробуваних спостерігається достовірне підвищення усіх показників КОСКОМ, крім "розуміння людей", "моральні установки", "мотивація досягнення" та "стабільність людських ввзаємин". Це свідчить, що морально-етична складова міжособистісної взаємодії не залежить від рівня розвитку емоційного інтелекту.

У дослідженні зафіксовано позитивні кореляційні зв'язки між рівнем ЕІ та окремими складовими КОСКОМ (табл.1).

Таблиця 1 Взаємозв'язки між показниками комунікативної та соціальної компетентності та емоційного інтелекту (ЕІ) студентів з різним його рівнем

Шкали	Загальна вибірка	Група I Високий EІ	Група II Середній ЕІ	Група III Низький ЕІ
РПС	0,384**	0,223	-0,010	0,160
ВХ	0,295**	0,275*	0,177	-0,176
ЕС	0,270**	0,122	-0,073	0,203
ІС	0,184**	-0,171	0,100	-0,140
СПК	0,375**	0,225	0,126	0,030
ВК	0,232**	0,169	0,187	-0,054
ОСК	0,253**	0,262*	0,070	0,103
ЕК	0,305**	0,230	0,309**	0,109
КК	0,340**	0,407**	-0,001	-0,070
У	0,273**	0,206	-0,138	-0,239
КОП	0,384**	0,379**	0,121	0,131

Примітки: 1.* - p? 0,05; 2. ** - p? 0,01

Між рівнем ЕІ у загальній вибірці встановлені позитивні взаємозв'язки з показниками за такими шкалами КОСКОМ: "розуміння професійних ситуацій", "вправність, хватка", "емоційна стабільність", "імідж, самопрезентація", "соціально-психологічна компетентність", "вербальна компетентність", "оперативна соціальна компетентність", "его-компетентність", "комунікативна компетентність", "упевненість", "комунікативно-особистісний потенціал". Тобто з підвищенням рівня ЕІ підвищується здатність особи розпізнавати в різних життєвих ситуаціях слушні моменти і ефективно діяти відповідно до цього, контролювати власні емоційні переживання, демонструвати свої позитивні сторони, точно розпізнавати контекст і варіативність висловлювань, ефективно орієнтуватись в умовах невизначеності, використовувати свої ресурси та можливості, більш розвиненими є уявлення про різноманітність соціальних ролей та способів взаємодії, про рольову поведінку та її відповідність ситуації, а також уміння проявляти ініціативу, керувати контактами та бути більш успішним у створенні соціальних контактів.

У групі з високим рівнем ЕІ виявлені позитивні взаємозв'язки між показниками ЕІ та показниками за такими шкалами КОСКОМ: "вправність, хватка", "оперативна соціальна компетентність", "комунікативна компетентність", "комунікативно-особистісний потенціал". Це засвідчує, що саме високий рівень здатності оцінювати та розпізнавати власні емоційні стани та емоції інших людей, аналізувати й прогнозувати емоційні реакції оточення забезпечує підвищення здатності діяти на вимогу моменту, бути ефективними у мінливих ситуаціях взаємодії, бути компетентним у спілкуванні та управлінні міжособистісними контактами.

Між показниками емоційного інтелекту в групі із середнім рівнем виявлено позитивний взаємозв'язок з показниками за шкалою "его-компетентність". Таким чином, підвищення рівня ЕІ в межах середнього діапазону забезпечує уявлення особи про свої сильні і слабкі сторони, а також уміння користуватися власними ресурсами у певних ситуаціях взаємодії.

У загальній вибірці випробовуваних виявлено позитивний взаємозв'язок між показниками ЕІ та показниками СІ за шкалою "історії з доповненням", яка відбиває здатність розпізнавати структуру міжособистісних стосунків у динаміці (r=0,175; p?0,05). Таким чином, підвищення здатності аналізувати складні ситуації взаємодії, добудовувати невідомі ланки у низці цих взаємодій, передбачати поведінку оточуючих пов'язане з підвищенням рівня емоційної неригідності, здатності керувати власними емоціями, розпізнавати емоції інших людей.

Зафіксовано позитивний взаємозв'язок показників ЕІ та комунікативного "уміння слухати" у загальній вибірці (r=0,183; p=0,01). Це вказує, що уміння бути уважним до партнера по спілкуванню, проявляти терпимість і зацікавленість пов'язане зі здатністю довільно керувати своїми емоціями, емпатією, емоційною обізнаністю.

Позитивні взаємозв'язки між "розумінням професійних ситуацій" та "розпізнаванням емоцій інших людей" у загальній вибірці та в групі з високим рівнем свідчить про те, що чим вищим є рівень психологічної прозорливості, тим більшою мірою представлено уміння правильно оцінювати сенс і логіку подій в професійній взаємодії, тим краще випробовувані орієнтуються в соціальному середовищі, змінюють свою поведінку відповідно до очікувань партнера по спілкуванню, що відбиває шкала "вправність, хватка". Чим вищою є здатність до розпізнавання емоцій інших людей на всьому просторі вибірки, тим ефективніше людина проявляє себе щодо самопрезентації. Уміння відчувати емоційний світ іншої людини сприяє підвищенню показників "соціально-психологічної компетентності", тобто умінню орієнтуватися в структурі міжособистісних стосунків і в складному соціальному середовищі, підвищує ефективність процесу комунікації. За показником "вербальна компетентність": чим вищим є рівень розвитку здатності визначати емоційні стани інших людей, тим краще випробовувані можуть вибудовувати мовні конструкти, використовувати різні стилі спілкування (табл. 2).

Таблиця 2 Взаємозв'язки між показниками комунікативної та соціальної компетентності та показниками "розпізнавання емоцій інших людей" у групах з різним її рівнем

Шкали	Загальна вибірка	Група І високий рівень	Група ІІ середній рівень	Група ІІІ низький рівень
РПС	0,274**	0,329**	0,068	0,258
ВХ	0,191*	0,411**	0,033	-0,005
ІС	0,188**	0,111	0,011	0,093
СПК	0,314**	0,292*	0,049	0,247
ВК	0,235**	0,303*	0,085	-0,078
ЕК	0,355**	0,314**	0,197	0,079
КК	0,253**	0,427**	-0,182	-0,043
У	0,136	0,418**	-0,102	-0,132
КОП	0,317**	0,368**	0,006	0,263

Примітки: 1.* - p? 0,05; 2. ** - p? 0,01

Наявність кореляцій за шкалою "его-компетентність" вказує на те, що високий рівень розпізнавання емоцій інших людей забезпечує підвищення рівня сприйняття себе та інших, який сприяє ефективності міжособистісних стосунків, за шкалою "комунікативна компетентність" - дозволяє стверджувати, що уміння розуміти емоційний стан іншої людини, оцінювати глибину переживань іншого дозволяє ефективно встановлювати контакти, проявляти ситуативну адаптивність, вільно володіти вербальними та невербальними засобами спілкування. Можна стверджувати, що саме високий рівень розпізнавання емоцій інших людей забезпечує підвищення показників "упевненості" в спілкуванні та спроможність встановлювати соціальні контакти, керувати ними. Спроможність визначати особливості емоційних проявів оточуючих дозволяє людині інтегрувати всі комунікативні уміння й навички та використовувати їх в процесі спілкування, що і визначає комунікативну успішність особистості; це відбиває шкала "комунікативно-особистісний потенціал".

Виявлена позитивна кореляція між "емпатією" (r=0,155; p?0,05), "емоційною обізнаністю" (r=0,167; p?0,05) та здатністю розпізнавати структуру міжособистнісних стосунків у динаміці за субтестом СІ "історії з доповненням". Можна стверджувати, що емпатія як здатність співпереживати і співчувати та "емоційна обізнаність" як здатність переводити емоційні переживання в раціональну площину дозволяють успішно визначати сутність того, що відбувається, ясно розуміти справжні цілі та мотиви поведінки оточення.

Зафіксований негативний кореляційний взаємозв'язок між комунікативним умінням "оцінка себе як співрозмовника" та шкалою ЕІ "керування своїми емоціями" (r= - 0,181; p?0,01), тобто переоцінка своїх можливостей бути гарним співрозмовником пов'язана з послабленням емоційного самоконтролю. Зафіксований позитивний кореляційний взаємозв'язок "уміння слухати" та "керування своїми емоціями" (r=0,161; p?0,05); це свідчить, що чим більше розвинена здатність контролювати свій емоційний стан, тим більше розвинена спроможність бути активним слухачем.

Виявлені позитивні взаємозв'язки свідчать про те, що існує зв'язок між складовими ЕІ та окремими складовими КОСКОМ (табл.3).

Зафіксована позитивна кореляція між показниками за шкалами ЕІ "ємоційна обізнаність", "керування своїми емоціями", "самомотивація", "емпатія", "розпізнавання емоцій інших людей" та такими шкалами КОСКОМ, як "соціально-психологічна компетентність", "комунікативно-особистісний потенціал". Таким чином, уміння розпізнавати свої емоції та емоції інших людей, емоційна неригідність, довільність в управлінні емоціями, схильність до співпереживання забезпечують відповідну міжособистісну орієнтацію, уміння вирішувати різними способами конфлікти та складні ситуації взаємодії, а також високу інтеграцію комунікативних і особистісних якостей, що забезпечують успіх у створенні та управлінні соціальними контактами.

Виявлена позитивна кореляція між показниками за шкалами ЕІ "керування своїми емоціями", "самомотивація", "емпатія", "розпізнавання емоцій інших людей" за такими шкалами КОСКОМ, як "розуміння професійних ситуацій", "вправність, хватка", "комунікативна компетентність". Це доводить, що чим вище розвинені емоційна відхідливість, довільне управління своїми емоціями, емпатія, уміння впливати на емоційний стан інших людей, тим краще особа може адекватно сприймати ситуації, які виникають в професійному середовищі; вміє діяти згідно з обставинами, є більш ефективною в між особистісних контактах.

Визначений позитивний взаємозв'язок між показниками за шкалами ЕІ "самомотивація", "емпатія", "розпізнавання емоцій інших людей" та шкалою КОСКОМ "вербальна компетентність". Таким чином, саме ці прояви ЕІ пов'язані зі здатністю особи ефективно користуватися способами передачі інформації, застосувати адекватні мовленнєві засоби. Зафіксовані позитивні взаємозв'язки між показниками за шкалами ЕІ "самомотивація", "керування своїми емоціями" та шкалою КОСКОМ як "емоційна стабільність", "упевненість".

Таблиця 3 Показники взаємозв'язку складових соціальної та комунікативної компетентності та складових емоційного інтелекту (ЕІ) студентів

Шкали КОСКОМ	Шкали ЕІ
	Емоційна обізнаність (ЕО)	Керування своїми емоціями (КСЕ)	Самомо-тивація (С)	Емпатія (Е)	Розпізнавання емоцій інших людей (РЕІЛ)
РПС	0,091	0,285**	0,355**	0,160*	0,274**
ВХ	0,119	0,217**	0,243**	0,151*	0,191**
ЕС	0,005	0,509**	0,162*	-0,108	0,014
ІС	0,05	0,077	0,161*	0,139	0,188**
СПК	0,156*	0,235**	0,245**	0,145*	0,314**
ВК	0,064	0,138	0,157*	0,165*	0,235**
ОСК	0,096	0,268**	0,129	0,089	0,107
ЕК	0,144*	0,112	0,113	0,178*	0,355**
КК	0,083	0,281**	0,160*	0,235**	0,253**
У	0,057	0,272**	0,217**	0,034	0,135
КОП	0,161*	0,222**	0,273**	0,273**	0,317**

Примітки: 1.* - p? 0,05; 2. ** - p? 0,01

Це свідчить, що емоційна відхідливість та довільне управління своїми емоціями є підґрунтям для здатності особи контролювати свій емоційний стан, долати негативні емоції, а також для цілеспрямованої активності та успішності в процесі спілкування. Отримані множинні позитивні взаємозв'язки між емоційним інтелектом та комунікативною компетентністю дозволяють констатувати значну близькість цих явищ.

У межах даного дослідження було використано факторний аналіз для встановлення характеру взаємозв'язків, які були визначені за допомогою кореляційного аналізу (табл. 4).

Отримана двофакторна структура включає різні компоненти комунікативної компетентності як складного утворення та дозволяє констатувати, що однією з її складових є емоційний інтелект.

Таблиця 4 Факторні навантаження на всій вибірці

Фактори загальної вибірки досліджуваних	Факторні навантаження
Ф 1	"Управління своїми емоціями" (0, 709); "Самомотивація" (0,737); "Оперативна соціальна компетентність" (0,715); "Соціально-психологічна компетентність" (0,759); "Комунікативна компетентність" (0,747); "Комунікативно-особистісний потенціал"(0,874).
Ф 2	"Розпізнавання емоцій інших людей (0,765); "Емпатія" (0,754), "Емоційна стабільність" (0,730), "Упевненість" (0,769)

Фактор 1 поєднує емоційну неригідність, довільне керування своїми емоціями, загальну соціальну орієнтацію та обізнаність, адекватність рольової поведінки, знання механізмів людської взаємодії, вміння успішно вирішувати міжособистісні проблеми, а також психологічну контактність, комунікативну сумісність та адаптивність. Це дозволяє стверджувати, що такі компоненти ЕІ, як "управління своїми емоціями", "самомотивація" є проявом внутрішньоособистісного емоційного інтелекту та входять у структуру поведінкового компоненту комунікативної компетентності.

Фактор 2 поєднує вміння впливати на емоційний стан інших людей, здатність до співпереживання, уміння першим вступати в контакт, спрямовувати спілкування, визначати характер спілкування самостійно, а також емоційний самоконтроль, урівноваженість. Таким чином, компоненти ЕІ "розпізнавання емоцій інших людей", "емпатія" є проявом міжособистісного емоційного інтелекту та входять у структуру емоційного компоненту комунікативної компетентності.

Такий аналіз двофакторної структури дозволяє стверджувати, що емоційний інтелект є складовою комунікативної компетентності як комплексного утворення.

Висновки

У дисертаційній роботі представлені результати теоретичного узагальнення й емпіричного дослідження емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності студентів. Отримані результати свідчать про досягнення поставлених завдань відповідно до мети роботи й дають можливість сформулювати такі висновки:

1. У системі компетентностей комунікативна компетентність становить здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне спілкування. Емоційний інтелект визначають як здатність керувати своїми емоціями, розпізнавати емоції інших людей, вербалізовувати свої емоційні стани. Емоційний інтелект є передумовою формування комунікативної компетентності в онтогенезі особистості на етапах, що передують ранній молодості. Далі він предиспонує розвиток комунікативної компетентності та виступає як її склад. Емоційний інтелект та комунікативна компетентність набувають розвитку протягом усього життя. У студентському віці відбувається активне їх формування, яке може бути підсилене впровадженням у навчальний процес та його психологічний супровід тренінгових програм, що спрямовані на підвищення рівня емоційного інтелекту та комунікативної компетентності.

2. Високий рівень ЕІ кореспондує такі прояви комунікативної компетентності, що дозволяють особистості проявляти здатність до конструктивної взаємодії в професійному середовищі, легкість до встановлення контактів, розуміння своїх внутрішніх переживань, здатність демонструвати свої позитивні якості, уміння справляти гарне враження, діяти відповідно до очікувань партнерів по спілкуванню. Досліджувані з високим рівнем ЕІ демонструють розвинену лінгвістичну компетентність, схильність коригувати свою поведінку залежно від змін соціального середовища. Вони виявляють вищі показники соціального інтелекту, є більш успішними в аналізі складних ситуацій взаємодії, більшою мірою розуміють логіку розвитку стосунків, здатні розпізнавати структуру міжособистісних взаємин у динаміці. Чим вищим є рівень емоційного інтелекту, тим вищим є рівень такого комунікативного уміння як "уміння слухати", тобто спроможність проявляти терпимість і зацікавленість позитивно пов'язане з рівнем здатності до прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретації інформації та поведінки, готовністю до соціальної взаємодії та прийняття рішень, можливості керувати власними емоціями, вербалізовувати свої емоційні стани. Студенти із середнім і низьким рівнем ЕІ відрізняються більшою емоційною реактивністю, недостатньою емоційною саморегуляцією, з меншою точністю оцінюють свої особистісні особливості та внутрішні ресурси.

3. Високий рівень складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" є підґрунтям для успішної міжособистісної взаємодії. Це забезпечує такі якості конструктивної комунікації, як: здатність до ефективної професійної взаємодії, успішність у встановленні контактів, розуміння та контроль своїх емоційних переживань, схильність до самопізнання, упевненість у соціальних контактах, уміння діяти відповідно до очікувань партнерів по спілкуванню. Студенти з середнім і низьким рівнем складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" меншою мірою здатні до конструктивної комунікації.

4. Такі компоненти ЕІ як емоційна відхідливість, вільне управління своїми емоціями та схильність до співпереживання забезпечують розуміння випробовуваними професійних ситуацій, спроможність діяти на вимогу моменту та інтеграцію комунікативних навичок і умінь. Студенти, що проявляють здатність до співпереживання, до розуміння своїх і чужих емоційних станів, мають багатий словниковий запас, уміють відчувати підтекст фрази, що забезпечує високий рівень комунікативної взаємодії. Емпатія та емоційна обізнаність продукують здатність особи до розпізнавання структури міжособистісних стосунків в динаміці, до аналізу складних ситуацій взаємодії. Компонент ЕІ "управління своїми емоціями" негативно пов'язаний з комунікативним умінням "оцінка себе як співрозмовника": чим менше розвинена здатність до управління своїми емоціями, тим вищою є оцінка себе як співрозмовника, тоді як "уміння слухати" тим вище, чим вище здатність до управління своїми емоціями.

5. Отримана в дослідженні двофакторна структура дозволяє визначити комунікативну компетентність як комплексне утворення та констатувати, що однією з її складових є емоційний інтелект. У перший фактор увійшли компоненти ЕІ "управління своїми емоціями", "самомотивація", вони є проявом внутрішньо особистісного емоційного інтелекту та є елементами структури поведінкового компоненту комунікативної компетентності. Другий фактор представлений компонентами ЕІ "розпізнавання емоцій інших людей", "емпатія", вони є проявом міжособистісного емоційного інтелекту та входять у структуру емоційного компоненту комунікативної компетентності.

У цілому, теоретично обґрунтовано та емпірично виявлено існування взаємозв'язків між складовими емоційного інтелекту та елементами комунікативної компетентності, а також встановлено факторну структуру та характер цих взаємозв'язків. Отримані результати дозволяють стверджувати, що емоційний інтелект є складовою комунікативної компетентності. Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективою подальших досліджень можуть бути такі напрями роботи: 1) вивчення вікових та гендерних особливостей взаємозв'язків емоційного інтелекту та комунікативної компетентності; 2) дослідження емоційного інтелекту та комунікативної компетентності в динаміці професійної діяльності, що дозволить поширити та узагальнити уявлення про досліджувані феномени.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Милославська О.В. Взаємозв'язок комунікативної компетентності та емоційного інтелекту в студентів / О.В. Милославська // Вісн. Нац. акад. оборони України: зб. наук. пр. - К., 2010. - № 4. - С. 190-195.

2. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих коммуникативной компетентности и уровня развития эмоционального интеллекта у студентов / Е.В. Милославская // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Психологія. - 2010. - Вип. 43, № 902. - С. 189-192.

3. Милославская Е.В. Влияние когнитивного стиля полезави-симость/поленезависимость на проявления социальной компетентности / Е.В. Милославская // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Психологія. - 2008. - Вип. 39, № 793. - С. 301-306.

4. Ламаш И.В. Гендерные и возрастные особенности социальной перцепции негативных качеств личности / И.В. Ламаш, Е.В. Милославская // Теорія і практика упр. соц. системами: філос., психологія, педагогіка, соціол.- 2007. - № 3. - С. 80-85.

5. Ламаш И.В. Особенности внутренних взаимосвязей в процессе социальной перцепции / И.В. Ламаш, Е.В. Милославская // Право і безпека. - 2006. - № 5'2. - С. 164-167.

6. Милославская Е.В. Социальный интеллект и социальная компетентность как основные составляющие успешной коммуникации / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2007 : прогр. и материалы конф. молодых ученых, 21 апр. 2007 г. / Нар. укр. акад. - Х., 2007. - С. 77-78.

7. Милославська О.В. Конфліктологічна компетенція як складова соціального інтелекту / О.В. Милославська // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість в умовах європейської інтеграції : зб. матеріалів Х Всеукр. наук.-практ. конф. (16-18 трав. 2007 р.) : у 6 т. - К., 2007. - Т. 4. - С. 166-168.

8. Милославская Е.В. Воспитание социальной зрелости и формирование эмоционального интеллекта будущих специалистов-гуманитариев / Е.В. Милославская // Інтелігенція та влада: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф.-семінару кер. ВНЗ, учених-дослідників і представників влад. структур із пробл. сучас. інтелігенції,14 берез. 2008 р./ Нар. укр. акад. - Х., 2008. - С. 139-141.

9. Милославская Е.В. Практический интеллект и социальная компетентность как факторы успешности будущего специалиста / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2008 : прогр. и материалы конф. молодых ученых / Нар. укр. акад. - Х., 2008. - С. 61-63.

10. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих эмоционального и социального интеллекта студента / Е.В. Милославская // Вектори психології - 2009 : матеріали молодіж. наук.-практ. конф. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2009. - С. 186-188.

11. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих эмоционального интеллекта и коммуникативных умений у студентов / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2009 : прогр. и материалы конф.,18 апр. 2009г. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2009. - С. 64-67.

12. Милославская Е.В. О взаимосвязи эмоционального интеллекта и коммуникативной компетентности / Е.В. Милославская // Материали за VI международна научна практична конференция "Научният потенциал на света - 2010", 17-25 септември 2010. - София: Бял ГРАД-БГ, 2010. - Т. 5: Психология и социология. Философия. Политика. - С. 6-8.

Размещено на Allbest.ru

...