Соціально-психологічні чинники міжособистісної залежності в ранній юності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

НАПН УКРАЇНИ

УДК 159.923.2-053.6

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ

Гавриленко Ярослава Анатоліївна

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України

Науковий керівник: член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор Титаренко Тетяна Михайлівна, завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Петрунько Ольга Володимирівна, провідний науковий співробітник лабораторії соціально-психологічних технологій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

кандидат психологічних наук, доцент Папуча Микола Васильович, завідувач кафедри загальної та практичної психології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Захист відбудеться "15" вересня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжособистісна залежність, або залежність від стосунків із іншою людиною, лише нещодавно постала перед дослідниками як окремий феномен, що потребує наукового аналізу. Тривалий час проблематичність даного явища була не завжди помітна, адже в будь-яких значущих стосунках залежність певною мірою наявна. Впускаючи до свого життя близьких людей, особистість обов'язково реагує на їхній емоційний стан, пристосовується до їхнього способу життя (О. В. Ємельянова). Нерідко залежність від близької людини розглядалася як особливість передусім жіночої поведінки (А. В. Коцар, В. Д. Москаленко, Р. Норвуд). Навіть вочевидь деструктивні форми міжособистісної залежності зазвичай не оцінювалися як небезпечні порівняно з алкоголізмом, наркоманією, ігроманією тощо.

Однак, на нашу думку, не варто недооцінювати важливість проблеми залежності, що виникає в близьких стосунках. Адже перебування в них стає комплексною проблемою особистості, що безумовно впливає на найважливіші аспекти життя: розвиток, побудову життєвого сценарію, вибір шлюбного партнера, психічне та соматичне здоров'я (А. Бродський, С. Піл). Як зазначають Н. Г. Гаранян та А. Б. Холмогорова, залежні стосунки перетворюються на «трагедію цілого життя», коли нічого не збудовано, але багато чого зруйновано - душевне та фізичне здоров'я, можливості інших стосунків. За даними американських дослідників, ця проблема вражає велику частину населення (Дж. Вайнхолд, Б. Вайнхолд). Тому актуальність вивчення міжособистісної залежності є безперечною.

Дослідження даного явища, які існують на сьогоднішній день як у зарубіжній психології (А. Бродський, Е. Гідденс, Р. Норвуд, С. Піл, Б. Вайнхолд, Дж. Вайнхолд, Е. Фромм, К. Хорні), так і у вітчизняній (А. Ю. Акопов, О. В. Ємельянова, А. В. Котляров, В. Д. Москаленко, Г. В. Старшенбаум, О. М. Цибур), описують цей феномен різнобічно. Аналізуються індивідуально-типологічні властивості залежних (Л. Вермсер, С. Даулинг, М. Є. Жидко, В. Ю. Зав'ялов, Ц. П. Короленко, Г. Кристал, Е. Себшин, Є. В. Фролова, Е. Ханзян), механізми виникнення та функціонування залежних стосунків (О. В. Ємельянова, В. Д. Москаленко, Р. Норвуд, К. Хорні), феноменологія та зміст (М. Є. Жидко, А. А. Коцюба, А. С. Кочарян, Б. Вайнхолд, Дж. Вайнхолд), способи подолання залежності (А. Ю. Акопов, А. В. Котляров, С. К. Нартова-Бочавер). Але соціально-психологічні чинники, що зумовлюють даний феномен в інтимній взаємодії, нині є недостатньо з'ясованими.

Крім того, деструктивна природа міжособистісної залежності вивчалася переважно на зрілих людях, які перебували у шлюбі. А от досліджень, присвячених аналізу перших форм залежності, добре виражених у ранньому юнацькому віці, поки що явно недостатньо. Хоча інтимні міжособистісні стосунки (дружба, любов) посідають чи не найголовніше місце в системі взаємодії в ранній юності. Усі почуття даного віку мають винятково яскраве емоційне забарвлення і часто загрожують залежністю саме через брак особистісної зрілості, уміння осмислювати свою життєву позицію та загальний контекст власного життя. Саме для цього вікового етапу дуже актуально не розгубитися, не втратити себе в інтимній взаємодії, а знайти конструктивні форми стосунків, що сприятимуть у майбутньому створенню гармонійної сім'ї.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України «Життєві завдання як передумова особистісної самореалізації в соціумі», що розроблялась у 2007-2010 роках (номер держреєстрації 0107U000548).

Мета дослідження полягає в розкритті соціально-психологічного змісту явища міжособистісної залежності та у визначенні чинників, що її спричиняють у ранньому юнацькому віці.

Відповідно до мети поставлено такі завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз і систематизувати соціально-психологічні дослідження з питань міжособистісної залежності в ранній юності. деструктивний залежність діагностичний психологічний

Визначити параметри, за якими розрізняються конструктивна та деструктивна форми залежності.

Підготувати та реалізувати програму діагностичного дослідження міжособистісної залежності й соціально-психологічних чинників, що її зумовлюють.

Визначити зміст впливу соціально-психологічних чинників на якість міжособистісної залежності.

Об'єктом дослідження є міжособистісна залежність у ранній юності.

Предмет дослідження - соціально-психологічні чинники міжособистісної залежності в ранньому юнацькому віці.

Для виконання завдань дослідження було застосовано такі методи:

теоретичні: аналіз, синтез і узагальнення теоретичних та емпіричних напрацювань досліджуваної проблеми в науковій літературі;

емпіричні:

- методи збору інформації: сконструйований автором опитувальник для дослідження міжособистісних стосунків, проективний метод Т. В. Рум'янцевої «Кола взаємостосунків», метод семантичного диференціалу «Ступінь семантичної близькості “Я” - “Ми”» (модифікація Т. С. Баранової), напівпроективний тест «Ми - це...» Ю. Ю. Дмитрук, методика «Хто Я?» Т. Макпартленда - М. Куна в модифікованому Т. В. Рум'янцевою варіанті, методика дослідження особливостей цільової направленості особистості «Я хочу...» чи «Мені хочеться...», футурологічний наратив «Моє майбутнє»;

- методи обробки та інтерпретації результатів: описова статистика, кростабуляційний аналіз, двофакторний дисперсійний аналіз, ієрархічний кластерний аналіз, порівняння середніх та якісний аналіз наративів.

Організація дослідження. В емпіричному дослідженні брали участь юнаки та дівчата 10-11 класів Київської гімназії №86 «Консул», Київського ліцею №38 ім. В. Молчанова, Ніжинського обласного педагогічного ліцею при НДУ ім. Миколи Гоголя, Чернігівської гімназії №32, Чернігівської загальноосвітньої школи №7, Чернігівського ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою, Куликівської загальноосвітньої школи в Чернігівській області. Загальна кількість учасників дослідження - 187 (100 дівчат та 87 хлопців), вік - від 15 до 17 років.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

уточнено теоретичні уявлення щодо можливості існування міжособистісної залежності в конструктивній та деструктивній формах; окреслено параметри, за якими дані форми розрізняються (мотиваційні конструкти, тло розгортання міжособистісної взаємодії, особливості простору Ми-існування та динаміка розгортання стосунків);

поглиблено розуміння деструктивної міжособистісної залежності, з'ясовано внутрішньоконфліктну сутність даного феномену, яка проявляється в одночасному існуванні двох потреб, що виключають одна одну: підтримувати стосунки та звільнитися від них;

сформульовано визначення деструктивної міжособистісної залежності, в якому вона характеризується як патерн міжособистісної взаємодії, що стала для особистості, з одного боку, основою позитивної ідентифікації, і саме через це є необхідною, бажаною, важливою; а з іншого - приносить страждання, від яких хочеться звільнитися. Без даних стосунків особистість не уявляє свого життя, розраховує на них, сподівається досягти завдяки їм благополуччя й захищеності від різноманітних труднощів; водночас вона розчаровується, мучиться й не може від цих стосунків звільнитися;

уперше описано типологію міжособистісних стосунків за якістю представленості в них проблеми залежності; виділено латентно залежні, тотально залежні, конфліктні та автономні взаємини;

уперше доведено, що на міжособистісну залежність у ранньому юнацькому віці впливають не тільки зовнішні та внутрішні умови розвитку стосунків, а й інтерпретація даних умов та любовних взаємин юнаками;

виявлено кластерну структуру Я-образу в різних типах залежності й уточнено уявлення про те, що протиріччя та неузгодженість у розумінні себе, протиставлення позитивних та негативних характеристик образу Я, відсутність інтегрованості сильних сторін Я в широкий комунікативний простір зумовлюють деструктивні типи залежності; тоді як цілісність Я-образу в різних комунікативних контекстах сприяє розвитку автономної взаємодії;

доведено, що організація життєвого простору навколо поверхових, ціннісно-нейтральних аспектів життя зумовлює залежність у стосунках;

визначено, що способи моделювання майбутнього впливають на залежність у взаєминах: інтегрованість майбутнього в сьогодення, гнучка окресленість життєвих планів, відкритість далекого обрію сприяють розвитку автономних стосунків; тоді як формальність, розмитість, абстрактність або ригідна далекоглядність життєвих контурів можуть породжувати залежні взаємини в деструктивній формі.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання розробленого та апробованого діагностичного інструментарію для своєчасного виявлення особливостей залежності в міжособистісних стосунках та профілактики деструктивних варіантів даного явища в ранньому юнацькому віці. Отриманими даними можна послуговуватися з метою вдосконалення діагностичної та консультативної роботи психологів, педагогів та соціальних працівників зі старшокласниками. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці профілактичного спецкурсу з даної проблеми; впроваджені у тренінгову та групову психологічну роботу з юнаками, які ризикують вступити в обтяжливу інтимну взаємодію чи вже страждають від неї.

Апробація результатів. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми духовності в психології розвитку особистості» (Ніжин, 21-23 травня 2008 року), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 19-20 лютого 2008 року), науковому семінарі «Розуміння життєвого досвіду та конструювання майбутнього» (Київ, 12 червня 2008 року), ІІ Міжнародному науково-практичному конгресі «Проблеми розвитку сучасної психологічної допомоги: концепції та практики» (МДЦ «Артек», 2-4 жовтня 2009 року), звітній науковій сесії Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за підсумками досліджень 2010 року (Київ, 26 квітня 2010 року), засіданнях лабораторії соціальної психології особистості (2006-2010).

Публікації. Результати дослідження представлено в семи статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях та тезах доповіді на науковій конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 197 найменувань, у тому числі 15 - іноземною мовою, та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок, основний зміст роботи викладено на 165 сторінках. Робота містить 11 таблиць і 14 рисунків, які займають 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, подано характеристику стану проблеми, її сутності та значущості; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи; наведено дані про організацію дослідження, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності в ранній юності» - відображено стан вивчення даної проблеми вітчизняними й зарубіжними психологами; проаналізовано й узагальнено провідні напрями та підходи до аналізу феномену міжособистісної залежності; описано варіанти стосунків, у яких виявляється проблема залежності; теоретично передбачено низку соціально-психологічних чинників, що зумовлюють дане явище в інтимних любовних стосунках у ранній юності.

Систематизація праць із проблеми залежності дала змогу виділити три основні напрями, у межах яких досліджується це явище. Найбільшою мірою виявився розробленим напрям, у якому залежність аналізується в контексті інших психологічних розладів: невротичних, обсесивно-компульсивних (МКБ-10), адиктивних розладів під час вживання психоактивних речовин (Л. Вермсер, С. Даулинг, А. В. Котляров, Г. Кристал, Е. Себшин, Г. В. Старшенбаум, Е. Ханзян, О. М. Цибур). У межах другого напряму залежність розглядається в контексті впливу на особистість соціальної групи (О. А. Ліщинська, А. В. Петровський, О. В. Петрунько, В. Е. Чудновський). У третьому залежність - це феномен, який розгортається в близьких значущих стосунках (А. Бродський, О. В. Ємельянова, М. Є. Жидко, О. С. Кочарян, О. П. Макушина, В. Д. Москаленко, С. Пил, Б. Вайнхолд, Дж. Вайнхолд, Є. В. Фролова, Е. Фромм, К. Хорні). Встановлено, що розробки останнього напряму найбільшою мірою відповідають нашому розумінню даної проблеми.

Проаналізовані джерела дозволяють зробити висновок, що дослідження міжособистісної залежності описують даний феномен системно й різнопланово. Проте вивчення цієї проблеми не є цілісними й завершеними. Це стосується насамперед визначення змісту поняття «міжособистісна залежність», ролі даного явища, його сутності, проявів, механізмів розгортання.

Існує тенденція розглядати міжособистісну залежність як хворобу, психологічний розлад (А. Бродський, О. В. Ємельянова, О. Кернберг, С. Піл, К. Хорні). Прихильники протилежної точки зору описують її як звичайну властивість міжособистісних стосунків, акцентуючи увагу на позитивних аспектах (Р. Борштейн, М. Д. Ейнсворд, А. Усков, Г. В. Старшенбаум). Крім того, існує кілька компромісних підходів, яким властиве обговорення різних рівнів залежності, певної межі, за якою нормальна психологічна близькість переростає в деструктивну форму залежності (Ю. Ю. Дмитрук, В. Д. Москаленко, Р. Норвуд, Н. В. Самоукіна, В. І. Слєпакова). На основі аналізу зазначених першоджерел було встановлено, що міжособистісна залежність має дві форми: конструктивну та деструктивну, які відрізняються за своєю сутністю та мають низку різних якісних характеристик.

Розбіжності фіксуються у таких характеристиках стосунків: мотиваційні конструкти, що підтримують стосунки; тло розгортання міжособистісної взаємодії; особливості простору Ми-існування та динаміка розгортання стосунків. Наше дослідження більшою мірою присвячене вивченню саме деструктивної форми залежності.

Узагальнюючи теоретичні дані з цієї проблематики, нами введено нове визначення поняття деструктивної міжособистісної залежності - патерн міжособистісної взаємодії, яка стала для особистості, з одного боку, основою позитивної ідентифікації, і саме через це є необхідною, бажаною, важливою; а з іншого - приносить страждання, від яких хочеться звільнитися. Без даних стосунків особистість не уявляє свого життя, розраховує на них, сподівається на благополуччя та захищеність від різноманітних труднощів; водночас вона розчаровується, мучиться й не може від них звільнитися. Сутність досліджуваного явища полягає у внутрішньоконфліктній природі міжособистісної залежності, яка представлена двома потребами, що виключають одна одну: підтримувати ці стосунки і звільнитися від них.

Систематизація згаданих у літературі чинників такого розвитку стосунків показує, що найчастіше вивчається вплив зовнішнього середовища (Е. Гідденс, Б. Вайнхолд, Дж. Вайнхолд, Е. Фромм) або внутрішньоособистісні детермінанти (А. Бродський, О. В. Ємельянова, М. Є. Жидко, А. В. Котляров, Г. Кристал, Р. Норвуд, С. Піл, Е. Себшин, Г. В. Старшенбаум, Є. В. Фролова, Е. Ханзян, О. М. Цибур). І хоча ці дослідження є вельми ґрунтовними, у них залишаються невисвітленими чинники, у межах яких відбувається інтерпретація зовнішніх та внутрішніх умов, а також вплив таких інтерпретацій на особливості побудови стосунків.

Можливість власної інтерпретації вперше актуалізується в ранній юності, яка стає справжнім дебютом у цілеспрямованому формуванні життєвого шляху. Спираючись на роботи класиків, у яких визначено особливості розвитку людини на етапі ранньої юності (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, І. В. Дубровіна, Е. Еріксон, І. С. Кон, О.М. Леонтьєв), та на сучасні соціально-психологічні дослідження даного вікового періоду (О. В. Зазимко, О. Кернберг, П. Криттенден, М. В. Папуча, В. А. Полікарпов, Т. М. Титаренко), встановлено, що саме в цьому віці здійснюється переоцінка закладених у дитинстві цінностей, переосмислюється ставлення до всього, що оточує, до своєї життєвої історії, батьків, референтної групи. Завдяки бурхливому розвиткові самосвідомості молода людина стає спроможною самостійно інтерпретувати події, вчинки, відносини.

Проаналізувавши низку праць, де аналізуються особливості інтимних любовних стосунків у ранньому юнацькому віці (Р. Джонсон, І. В. Дубровіна, Е. Еріксон, І. С. Кон, Л. Н. Мнацакаян, С. В. Несина, О. В. Петрунько, В. А. Полікарпов, В. В. Розанов, Н. А. Клепкова, Н. А. Снєгірьова), було гіпотетично окреслено чинники, які можуть мати вплив на якість міжособистісної залежності на даному віковому етапі. Серед них виділено:

особливості інтерпретативних меж інтимної взаємодії (рівень їх диференційованості, гнучкості, відкритості, проникливості);

конструювання ідентичності (як процесу самоінтерпретації);

особливості організації простору існування (процес інтерпретації значущого оточення);

специфіка моделювання перспективи (процес інтерпретації свого життєвого потенціалу).

Другий розділ - «Методичне забезпечення емпіричного дослідження соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності в ранній юності» - присвячено опису емпіричної моделі дослідження, розкриттю його загальної процедури, обґрунтуванню комплексу застосованих у роботі методів та прийомів.

Представлена емпірична модель дослідження включає критерії деструктивної форми залежності та теоретично передбачені соціально-психологічні чинники.

Рис. 1. Емпірична модель дослідження соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності

З метою виявлення особливостей впливу включених до моделі чинників на якість міжособистісної взаємодії нами було підготовлено програму емпіричного дослідження, яка передбачала триетапну реалізацію дослідницьких процедур.

На першому етапі здійснювався підбір методів для відбирання юнаків та дівчат, які на момент проведення дослідження перебували в емоційно-значущих інтимних любовних стосунках. З цією метою було вибрано такі методи: 1) шкала емоційної проникливості стосунками в сконструйованому нами опитувальнику, що дає змогу діагностувати рівень переживань, пов'язаних зі стосунками; 2) методика вивчення особливостей цільової направленості особистості «Я хочу... Мені хочеться...», яка дає змогу оцінити рівень значущості інтимних бажань у контексті інших; та 3) проективний тест «Кола взаємостосунків» Т. В. Рум'янцевої, за допомогою якого можна діагностувати дистанцію в стосунках та відобразити низку додаткових особливостей партнерських взаємин, їх динаміку.

Другий етап емпіричного дослідження мав на меті вивчення якості міжособистісної залежності, яка визначається особливостями представленості у взаємодії потреби в стосунках та потреби у звільненні від них. Виділені в емпіричній моделі критерії, що маркують потребу залежності, було досліджено за допомогою комплексу методів: шкали суб'єктивного відчуття самотності та підпорядкованості в сконструйованому нами опитувальнику, яка дає змогу оцінити рівні представлених характеристик; оцінки Я-характеристик у методиці «Хто Я?» в модифікованій Т. В. Рум'янцевою формі дозволяють визначити якість самооцінки. Критерії, що маркують потребу у звільнені від залежності, вивчалися за допомогою такого інструментарію: 1) методика семантичного диференціалу, що допомагає визначити рівень ототожнення себе з Ми; 2) оцінка Ми-характеристик у модифікованому Ю. Ю. Дмитрук тесті «Ми - це...», яка дає змогу визначити якість оцінки любовної взаємодії.

На основі якості представленості потреби в залежності від стосунків та потреби у звільнені від них було створено робочу типологію інтимних стосунків.

Таблиця 1 - Типи інтимних стосунків

Потреба у звільненні від стосунків	Потреба в стосунках
	існує	не існує
Існує	Тотально залежні	Конфліктні
Не існує	Латентно залежні	Автономні

Так, наявність потреби в стосунках і відсутність потреби у звільнені від них розкривають суть латентно залежних стосунків. Наявність обох потреб, що виключать одна одну, характеризує тотально залежні відносини. Відсутність потреби в стосунках та наявність потреби у звільнені від них властиві конфліктним стосункам. Відсутність обох потреб вказує на відсутність деструктивної залежності та розкриває зміст автономних взаємин.

На третьому етапі роботи вивчалися теоретично виділені соціально-психологічні чинники: способи конструювання інтерпретативних меж стосунків, інтеграційні процеси ідентичності, особливості організації життєвого простору та способи моделювання життєвої перспективи.

Дослідження особливостей конструювання інтерпретативних меж стосунків здійснювалося шляхом аналізу Ми-характеристик за методикою «Ми - це...». Міра диференційованості та когнітивної складності інтерпретативних меж вивчалася на основі підрахунку кількості визначень, які давали досліджувані своїм любовним взаєминам. Виділялися відповідно високий, середній та низький рівні диференційованості інтерпретативних меж за допомогою методу рангових перетворень. Змістовний аналіз Ми-характеристик мав два етапи. Спочатку було систематизовано 16 характеристик, які представляють три рівні психічного:

Раціонально-когнітивні: ролі, особистісні якості, об'єднавчі, протиставні, доповнення, неясність.

Емоційні характеристики стосунків: приємні почуття, неприємні почуття, стабілізуючі почуття, енергетичні почуття.

Поведінкові характеристики стосунків: конструктивна взаємодія; деструктивна взаємодія; відсутність взаємодії; перешкоди у взаємодії; характеристики, що вказують на неможливість жити без стосунків.

Далі за допомогою порівняння середніх значень з'ясовувалися характеристики, відмінності між якими в межах виділених нами груп є статистично значущими.

Особливості інтеграційних процесів ідентичності досліджувалися за допомогою методики «Хто Я?». Вивчалися змістовні характеристики образу Я, особливості внутрішньої конфігурації. Аналіз ідентифікаційних якостей теж мав два етапи: спершу було узагальнено категорії даних характеристик, а потім проведено їх кластерний наліз у межах кожної групи досліджуваних.

Аналіз ідентифікаційних характеристик включає в себе 14 показників, що об'єднуються здебільшого в біполярні шкали, які виявляють самоідентифікацію:

- у загальному широкому комунікативному контексті: соціальні ролі; конструктивне - деструктивне комунікативне Я;

- у контексті любовних стосунків: ідентифікація через стосунки; позитивні - негативні любовні якості;

- у контексті Я: конструктивні - неконструктивні когнітивні якості; позитивні - негативні емоційні якості; сила Я - слабкість Я; пасивне Я - активне Я.

Особливості організації життєвого простору вивчалися за допомогою футурологічного наративу. На розширеність чи звуженість життєвого простору вказувала кількість значущих тем, представлених у наративі, а на простоту чи складність організації простору значущих взаємодій - такі параметри, як обсяг твору, деталізація в зображені подій, структура наративної розповіді. На основі даних параметрів було виділено чотири варіанти організації життєвого простору: простий-вузький; простий-широкий; складний-вузький; складний-широкий.

Особливості моделювання життєвої перспективи визначалися за допомогою методики дослідження особливостей цільової направленості особистості «Я хочу... Мені хочеться...» та футурологічного наративу. Перша методика краще підходила для окреслення часового горизонту прогнозованих подій, тоді як наратив був інформативнішим щодо способу організації подій майбутнього. Параметри аналізу наративу для дослідження майбутнього були такими: абстрактність - конкретність опису; динаміка розгортання подій (послідовна, статично-циклічна, через подолання перешкод); зв'язок із теперішнім; обґрунтування (гедоністичні, нарцистичні, інтернальні, без обґрунтувань, емоційне тло, жанрові характеристики).

Результати пілотажного дослідження показали, що вибраний блок методик дає змогу вирішити дослідницьку задачу, тобто діагностує тип залежності в стосунках та особливості тих аспектів життєвого світу юнаків і дівчат, що можуть спричиняти залежність.

У ролі досліджуваних виступили 187 учнів 10-11 класів, із яких 47% - хлопці, 53% - дівчата.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності в ранньому юнацькому віці» викладено основні результати дослідження.

Аналіз отриманих результатів здійснювався в декілька етапів, на першому з яких відбувався відбір юнаків та дівчат, що перебували на момент дослідження в значущих любовних стосунках. Із загальної сукупності вибірки (187 осіб) було відсіяно тих, для кого стосунки були не дуже актуальними. Таких виявилося 36. Отже, до остаточного якісно-кількісного аналізу ми долучили 151 досліджуваного із яких 62% дівчата та 38% хлопці.

Задача другого етапу полягала у вивченні виділених критеріїв залежності та типу взаємодії. Виявилося, що латентно залежні стосунки підтримують юнаки та дівчата з неадекватною і нестійкою самооцінкою, основні аспекти життя яких підпорядковано стосункам із коханою людиною і визначаються останніми; такі стосунки їх повністю задовольняють, про що свідчить їх позитивна оцінка та семантична близькість понять Я та Ми. Тотально залежні стосунки розгортаються досліджуваними, життя яких підпорядковується взаєминам із коханою людиною; при цьому вони залишаються досить самотніми, а їхня самооцінка є або заниженою, або нестійкою. Такі взаємини є обтяжливими, від них хочеться звільнитися. Конфліктні стосунки підтримують юнаки та дівчата, задоволені собою (адекватна самооцінка), несамотні, життя яких не є підпорядкованим; водночас взаємини таких осіб мають аспекти, які їх не задовольняють і які вони оцінюють негативно. Взаємодія їм не подобається. Автономні стосунки розгортаються досліджуваними з адекватною самооцінкою, достатнім рівнем самотності, які не є підпорядкованими та оцінюють взаємини позитивно.

Було встановлено, що 43% досліджуваних підтримують латентно залежні стосунки, 25% - тотально, 8% - конфліктні й 24% - автономні. Отже, практично дві третини старшокласників, за нашими даними, вже потрапили чи можуть потрапити до залежних емоційних стосунків, що утруднює їхній особистісний розвиток та стає негативною передумовою майбутніх сімейних взаємин. Аналіз додаткових характеристик стосунків показав, що дані типи взаємин вельми тісно пов'язані з етапом їх розгортання (докризовий, кризовий, посткризовий). На це вказує ч 2 = 104,97, що відповідає р = 0,001 за рівнем значущості. Така пов'язаність дозволяє говорити, що виділені типи можна розглядати як етапи розвитку взаємодії. Теоретично можна уявити декілька ліній розгортання стосунків. Найзагальніша, в якій найповніше розкривається динаміка перетворення деструктивної залежності на конструктивну, може мати такий вигляд: латентна залежність рано чи пізно перетворюється на тотальну; тотальна через кризовий, конфліктний етап стосунків може перерости в автономний тип взаємин або через непродуктивне проходження кризи заново запускати невротичне коло залежності.

Крім того, досліджувані даних груп відрізняються позиціями, які найчастіше вибирають у взаємодії. У юнаків та дівчат, що входять до автономних та конфліктних груп, найчастіше спостерігаються симетричні горизонтальні стосунки (міра зв'язку ч2 =30,91, р = 0,001). У межах деструктивних форм залежності дівчата є більш зверхніми, домінуючими - за латентної залежності та більшою мірою підпорядкованими - за тотальної (міра зв'язку ч 2 = 18,62, р = 0,001). У хлопців не було виявлено статистично значущих показників (міра зв'язку ч 2 = 10,55, р = 0,1). Такий коефіцієнт може лише вказувати на тенденцію бути більше підкореними в латентно залежних стосунках та більш зверхніми, домінуючими - в тотально залежних.

На третьому етапі проводився аналіз зумовленості виділених типів стосунків зазначеними в емпіричній моделі чинниками. Було встановлено, що особливості інтерпретативних меж стосунків суттєво позначаються на взаємодії та впливають на специфіку залежності в них. Так, юнаки й дівчата, які підтримують латентно залежні стосунки, описують їх через призму простих однозначних узагальнень емоційного характеру. Подібне сприйняття стосунків є дуже інфантильним та однобокими. Для даних юнаків та дівчат вони є казкою, феєрією, романтичним сном. Однак таке бачення може провокувати бажання шукати в коханні захисту, схованки від зрілості, відповідальності.

Інтерпретації тотально залежних стосунків є внутрішньоконфліктними; вони створюють напруження, яке заважає адекватно вибудовувати контакт.

Семантично-інтерпретативний простір стосунків автономних юнаків є достатньо диференційованим, різноманітним, широко осмисленим на всіх рівнях психічного. Найбільшою мірою аналізується поведінковий компонент. Юнаки цієї групи осмислюють стосунки в площині реальної дії, аналізуючи поведінку. Хоча, як і в латентно залежних, тут переважають позитивні інтерпретації спілкування, уже починає визрівати толерантність до амбівалентності. Досягнення амбівалентності у ставленні до партнера, відмова від категоричності в оцінках і очікуваннях щодо його поведінки передбачають певну гнучкість мислення, що, у свою чергу, сприяє більшій диференційованості інтерпретативних меж, розвиває вміння бачити ситуацію не вузько, а різнобічно, нюансовано.

Наступний чинник стосувався інтеграційних ідентифікаційних процесів, характерних для даного вікового етапу. Кластерний аналіз дав змогу побачити декілька суттєвих відмінностей об'єднання в кластери характеристик образу Я в різних групах досліджуваних.

У семантичному просторі латентно залежних юнаків роль коханого чи коханої є дисоційованою щодо інших якостей. Внутрішній образ Я розділяється на Я в стосунках та Я поза ними. При цьому в любовних стосунках Я оцінюється позитивно, а в інших життєвих контекстах - негативно. Саме стосунки є тим простором взаємодії, де особистість виявляє свої найкращі якості; у них юнаки забувають та витісняють свої неприємні риси. Напевне, через це інтимні стосунки у випадку латентної залежності й стають винятковими, унікальними, визначальними. Адже в них легко заховатися від самого себе, від тієї частини себе, яка не подобається.

У групі тотально залежних теж спостерігається розщеплення образу Я на позитивний та негативний полюси; але в інтимній взаємодії такі юнаки вже не можуть віднайти свій позитивний образ, оскільки він має відбиток неприємного та слабкого. Вирізняємо окремо: неприємне Я в інтимних стосунках, абсолютно позитивне Я, негативний образ Я в ширшому соціальному контексті. Таким чином, позитивне Я виявляється поза комунікативними межами.

В автономних юнаків кластерні групи утворюють амбівалентні за оцінкою характеристики. Це дозволяє негативні моменти, слабкі аспекти в Я-характеристиках сприймати на фоні позитивних якостей та м'яко їх інтегрувати в загальний образ Я. Саме ця особливість робить ідентичність дуже реалістичною та відкритою до розмаїтого досвіду (як позитивного, так і негативного).

Особливості організації життєвого простору теж великою мірою зумовлюють залежність у взаємодії. Зв'язок між моделлю психологічного простору та типом міжособистісної залежності в кількісному еквіваленті становить ч 2 = 32,72, що відповідає рівню значущості р = 0,001 та говорить про значний зв'язок між виділеними явищами. Простий-широкий життєвий простір найбільшою мірою представлено латентно залежними юнаками (54%), простий-звужений - латентно (58%) та тотально (39%) залежними, складний-широкий - автономними (53%), а складний-звужений - рівномірно всіма виділеними групами. Це дало змогу зробити висновок, що такі параметри, як широта та звуженість, спричиняють заглиблення в адикцію, але, як правило, не провокують її. Спусковими чинниками є, скоріше, простота, недиференційованість, поверховість ціннісно-смислових відносин, через призму яких організується власний простір. Тільки включеність, зацікавленість, організація простору навколо важливих, ціннісно-насичених сфер життя, які, з одного боку, є простором самовияву, а з іншого - саморозвитку, роблять його ресурсним; тільки такий простір може бути опорою під час подолання негараздів у стосунках. В іншому випадку він легко звужується, і різні його аспекти легко ігноруються після заглиблення в залежні стосунки.

Четвертий чинник стосується особливостей часової перспективи. Спершу на основі кластерного аналізу показників методики «Я хочу... Мені хочеться...» та якісного наративного аналізу було виділено можливі варіанти прогнозування майбутнього, які отримали назви «розірвана», «абстрактна», «відсторонено-диференційована» та «диференційовано-близька» перспективи. Далі було виявлено тісний зв'язок між виділеними варіантами майбутньої перспективи та групами міжособистісної залежності, який в кількісному еквіваленті відображується як ч 2 = 47,97, що відповідає рівню значущості р = 0,001. Це дало змогу констатувати факт впливу способу структурування майбутнього на якість міжособистісних стосунків.

Змістовний аналіз даного зв'язку показав, що розірвана життєва перспектива, а саме відсторонене та формально визначене у свідомості юнаків майбутнє, яке фіксується у вигляді якихось загальних подій, не є ресурсним і тому не сприяє подоланню залежності у стосунках, не допомагає розімкнути коло адикції. Відсутність переживань стосовно свого майбутнього нагадує спосіб втечі від відповідальності, труднощів, задач дорослого життя. Такий варіант майбутнього здебільшого представлено деструктивно залежними групами - 93% (35% латентно та 57% тотально залежних). Абстрактна футурологічна нарація по-різному впливає на залежність у стосунках хлопців та дівчат. Розмитість і абстрактність життєвих контурів у дівчат провокують загальну життєву тривогу та стають основою залежності в стосунках. Водночас у хлопців зв'язок є неоднозначним. Дуже часто хлопці з таким баченням майбутнього підтримують автономні стосунки.

Диференційовано-відсторонена життєва перспектива теж по-різному впливає на стосунки хлопців і дівчат. Так, далекоглядна, чітка, достатньо однозначна перспектива у дівчат пов'язана з можливістю підтримувати автономні стосунки; тоді як для хлопців, навпаки, характерна тенденція мати деструктивно залежні взаємини на фоні таких перспектив.

Диференційовано-близька перспектива найоптимальнішим чином впливає на інтимну міжособистісну взаємодію та на якість залежності. Протяжність власного життєвого світу в часі надає юнакам більшої стійкості в стосунках, а близький часовий горизонт робить майбутнє відкритим та гнучким. Як наслідок, найчастіше така перспектива властива юнакам, що підтримують автономні стосунки (65%).



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до дослідження проблеми соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності в ранньому юнацькому віці. З'ясовано сутність феномену міжособистісної залежності; визначено параметри, за якими розрізняються конструктивна та деструктивна форми залежності; окреслено типи стосунків за представленістю проблеми залежності в них, та з'ясовано ряд чинників, які її зумовлюють; визначено інтерпретативні особливості виявлених соціально-психологічних чинників.

Конструктивна міжособистісна залежність полягає в тому, що люди у своїх вчинках не лише керуються власними намірами, а й зважають на погляди одне одного, зіставляють свою думку з думкою партнера, реагують на емоційний стан один одного, пристосовуються до способу життя, звичок, потреб, іноді поступаються своїми інтересами. Така залежність є симетричною, діалогічною. Крім того, в цих стосунках залишається достатньо простору для власних потреб та цілей.

Деструктивну залежність визначено як патерн міжособистісної взаємодії, яка стала для особистості, з одного боку, основою позитивної ідентифікації, і саме через це є необхідною, бажаною, важливою; а з іншого - приносить страждання, від яких хочеться звільнитися. Без даних стосунків особистість не уявляє свого життя, розраховує на них, сподівається досягти завдяки їм благополуччя й захищеності від різноманітних труднощів; водночас вона розчаровується, мучиться й не може від цих стосунків звільнитися. Сутнісною характеристикою деструктивно залежних стосунків є емоційно-афективна амбівалентність прагнень, яка одночасно зумовлюється двома потребами, що виключають одна одну: підтримувати стосунки та звільнитися від них. Саме ці потреби формують невротичний механізм розгортання залежності.

Чинники, які зумовлюють і запускають деструктивний механізм залежності в ранньому юнацькому віці, стосуються інтерпретативних можливостей особистості та способів організації нею простору й часу життя загалом. Саме порушення якості інтерпретативних можливостей в найзагальнішому смислі може робити існування людини підпорядкованим, відкритим для різних впливів. Адже особистість починає визначатися не в процесі асиміляції та інтерпретації досвіду, а ніби без участі неї самої. Така життєва лінія є основою формування різноманітних залежностей загалом та залежності в стосунках зокрема. Саме такі теоретико-методологічні основи розуміння міжособистісної залежності й інтерпретативної природи чинників було покладено в основу емпіричного дослідження, за результатами якого зроблено такі висновки:

Інтимні стосунки з коханою людиною є важливим простором взаємодії в ранньому юнацькому віці. Явище міжособистісної залежності по-різному представлено в них на даному віковому етапі. За якістю вияву даної проблеми було виділено чотири типи взаємин: латентно залежні, тотально залежні, конфліктні та автономні.

У латентно залежних стосунках проблема існує в прихованому, потенційному вигляді: без даних стосунків закоханим важко уявити своє життя, адже вони стали основою позитивного самоприйняття, допомагають уникнути самотності, їм підпорядковуються найважливіші аспекти життя; але на суб'єктивному рівні така залежність не сприймається як проблема, адже взаємини повністю задовольняють закоханих. Тотальна залежність виникає в стосунках, коли потреба у взаєминах співіснує з необхідністю звільнення від них через неможливість витримати їхні негативні аспекти. Конфліктні взаємини характеризуються актуалізацією незадоволення стосунками і водночас - відсутністю підпорядкованості їм. В автономних взаєминах особистість не підпорядковує себе їм і задоволена ними.

Названі типи стосунків можуть розглядатися як етапи розвитку взаємодії в напрямі поступової автономізації, перетворення деструктивної залежності на конструктивну: латентна залежність рано чи пізно перетворюється на тотальну, тотальна через кризовий, конфліктний етап стосунків може перерости в автономний тип взаємин або, внаслідок непродуктивного проходження кризи, знову запускати невротичне коло залежності.

Конфліктні та автономні стосунки характеризуються рівноправ'ям, симетричністю позицій у взаємодії, тоді як у латентно та тотально залежних стосунках відчутна тенденція до владно-підвладних, вертикальних стосунків. При цьому дівчата є більш зверхніми, домінуючими в латентно залежних стосунках і більшою мірою підпорядкованими - в тотально залежних. У хлопців, навпаки, помітна тенденція бути підкореними в латентних та домінантними - у тотально залежних взаєминах.

Проблема міжособистісної залежності в деструктивній формі є дуже поширеною в ранньому юнацькому віці (68% всіх досліджуваних, серед яких 43% - латентно залежних та 25% - тотально залежних), що зумовлено низкою властивих цьому віковому етапу соціально-психологічних чинників.

Перший чинник стосується особливостей інтерпретації любовного досвіду, який набувається вперше в даному віці. Так, недиференційованість, радикальність позитивних оцінок, когнітивна та емоційна простота інтерпретативних меж, які стосуються взаємин, зумовлюють їх інфантильне сприймання. Юнакам видається можливим назавжди заховатися в стосунках від усіх складнощів дорослого життя. Такі особливості інтерпретативних меж лежать в основі латентної залежності. Ригідність, внутрішня конфліктність інтерпретативних меж не дозволяє гнучко та варіативно сприймати всі нюанси взаємодії, що веде до крайнощів у переживаннях і поведінці закоханих та може запускати невротичний механізм тотальної залежності.

Другий чинник пов'язаний із особливостями самоінтерпретації в процесі оформлення перших контурів власної ідентичності, межі якої є основною умовою розбудови конструктивних діалогічних стосунків. Дезінтеграція позитивного та негативного полюсів Я-образу веде до того, що в любовних взаєминах юнаки намагаються віднайти свій позитивний образ, а любовна взаємодія стає основою позитивної самоідентифікації. Але неможливість реалізуватися в кохані цілісно, в усіх можливих проявах, як позитивних, так і негативних, рано чи пізно призводить до заперечення стосунків та запускає невротичне коло адикції. Третій чинник стосується особливостей організації життєвого простору, який легко звужується до одного-єдиного контексту любовної взаємодії й замикає залежність на собі за умови організації на основі простих (одноманітних), поверхових, ціннісно-нейтральних відношень до різних аспектів буття. Четвертий чинник характеризує способи моделювання життєвої перспективи і стосується інтерпретації свого життя в майбутньому. Такі особливості, як інтегрованість майбутнього в сьогодення, гнучка окресленість життєвих планів, відкритість далекого обрію, сприяють гармонізації стосунків, встановленню балансу між процесами зближення та збереження власної життєвої позиції. Розмитість та абстрактність життєвих контурів у дівчат провокують загальну життєву тривогу, що може призвести до залежності в стосунках. У хлопців цього віку помітна тенденція, відповідно до якої чіткість, диференційованість, ригідна часова далекоглядність призводять до того, що майбутнє стає нересурсним, обмежувальним, таким, яке надто зобов'язує. А це врешті-решт і провокує залежність.

Отримані в дисертаційному дослідженні узагальнення можуть стати підґрунтям для попередження розладів інтимних стосунків, оптимізації міжособистісної взаємодії в ранній юності за рахунок поглиблення й розширення процесів усвідомлення та рефлексії цілісного життєвого контексту, власної життєвої позиції поряд із іншою значущою людиною.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування міжособистісної залежності. Зокрема, чекає свого висвітлення порівняння особливостей міжособистісної залежності в юності та зрілому віці. Перспективним є також підбір методів і розробка програм, орієнтованих на подолання проблем залежності в інтимній взаємодії.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гавриленко Я. А. Некоторые аспекты психологической зависимости / Я. А. Гавриленко // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / [за ред. С. Д. Максименка]. - Т. 7. - Ч. 1. - К., 2003. - С. 64-69.

2. Гавриленко Я. А. Міжособистісна залежність в ранній юності: постановка проблеми / Я. А. Гавриленко // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / [за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі]. - Київ - Ніжин, 2008. - Т. 10. - Вип. 6. - С. 158-163.

3. Гавриленко Я. А. Особливості футурологічного автонаративу в ранньому юнацькому віці / Я. А. Гавриленко // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / [за ред. С. Д. Максименка]. - Т. Х, Ч.3. - К., 2008. - С. 81-90.

4. Гавриленко Я. А. Особливості футурологічного автонаративу юнаків, залежних від значущих стосунків / Я. А. Гавриленко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / НАПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. - К. : Міленіум, 2009 - Вип. 22 (25). - С. 147-157.

5. Гавриленко Я. А. Особливості усвідомлення власного майбутнього як фактор самовизначення в ранній юності / Я. А. Гавриленко // Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 19-20 лютого 2008 р. / [за заг. ред. О. В. Петренка, О. М. Ічанської]. - К. : НАУ, 2008. - С. 28-30.

6. Гавриленко Я. А. Особливості жіночої міжособистісної залежності в любовних стосунках в період ранньої юності / Я. А. Гавриленко // Актуальні проблеми практичної психології: збірник наукових праць: частина І. - Херсон, ПП Вишемирський В. С., 2009. - С. 238-246.

7. Гавриленко Я. А. Типи залежності в міжособистісних стосунках юнаків / Я. А. Гавриленко // Журнал практикуючого психолога. Матеріали ІІ міжнародного науково-практичного конгресу «Проблеми розвитку сучасної психологічної допомоги: концепції та практики» 2-4 жовтня 2009 р. / [за ред. О. Ф. Бондаренко]. - МДЦ «Артек», 2009. - Вип. 16. - С. 265-275.

8. Гавриленко Я. А. Вплив міжособистісної залежності на моделювання майбутнього в ранньому юнацькому віці / Я. А. Гавриленко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / НАПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. - К. : Міленіум, 2009. - Вип. 24 (27). - С. 113-126.



АНОТАЦІЇ

Гавриленко Я. А. Соціально-психологічні чинники міжособистісної залежності в ранній юності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ, 2011.

Дисертація присвячена вивченню проблеми соціально-психологічних чинників міжособистісної залежності в ранньому юнацькому віці.

У роботі проаналізовано соціально-психологічний зміст феномену міжособистісної залежності. Виділено конструктивну та деструктивну форми досліджуваного явища й окреслено параметри, за якими дані форми розрізняються. Розкрито сутність деструктивної міжособистісної залежності, з'ясовано внутрішню конфліктність даного феномену, яка проявляється в одночасному існуванні двох потреб, що виключають одна одну: підтримувати стосунки та звільнитися від них.

Показано вплив специфічних для даного вікового етапу соціально-психологічних чинників. Виявлено, що особливості конструювання інтерпретативних меж стосунків, інтеграційні процеси ідентичності, способи організації цілісного життєвого простору та особливості моделювання життєвої перспективи впливають на якість міжособистісної залежності в інтимній взаємодії.

Ключові слова: міжособистісна залежність, латентна залежність, тотальна залежність, автономність, інтерпретативні межі, ідентичність, життєвий простір, життєва перспектива.



Гавриленко Я. А. Социально-психологические факторы межличностной зависимости в ранней юности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. Институт социальной и политической психологии НАПН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию факторов межличностной зависимости в любовных отношениях. На основании систематизации основных концептуальных подходов к изучению феномена межличностной зависимости в работе предлагается выделять конструктивную и деструктивную формы данного явления. Определяются параметры, по которым данные формы отличаются друг от друга. К ним относятся: мотивационные конструкты, фон разворачивания отношений, пространство Мы-существования и динамика отношений.

Сущность деструктивной межличностной зависимости состоит во внутренней конфликтности стремлений относительно взаимодействия: быть в отношениях и избавиться от них. Деструктивная зависимость определяется как паттерн межличностных отношений, которые, с одной стороны, стали для личности основой положительной идентификации, а с другой - являются очень болезненными, порождающими желание избавиться от них. Без этих отношений личность не представляет своей жизни, рассчитывая с их помощью достичь благополучия. В то же время они вызывают у нее разочарования, муки, от которых, как и от самих отношений, человек не может освободиться.

Установлено, что конструктивность или деструктивность зависимости в интимных любовных отношениях определяется интерпретативными возможностями личности, а также способами организации ее пространства и времени жизни в целом. В качестве интерпретативных возможностей выделены: интерпретативные границы отношений, особенности конструирования идентичности, особенности организации жизненного пространства, особенности моделирования перспективы.

Данные, полученные в результате эмпирического исследования, позволили выделить типы отношений, в которых по-разному представлена проблема зависимости.

Деструктивный ее вариант может разворачиваться в виде латентной и тотальной зависимости. В латентной форме зависимость существует, когда интимная связь уже необходима, но это еще не чувствуется из-за полной удовлетворенности отношениями; в тотальной - когда необходимость интимных отношений сосуществует с необходимостью освобождения от них.

Конструктивный вариант реализуется тоже в двух типах отношений: автономных (когда взаимодействие скорее желательно, чем необходимо; к тому же оно полностью удовлетворяет) и конфликтных (когда просто желательные отношения перестают удовлетворять). Данные типы взаимодействия рассматриваются как этапы развития отношений в направлении их постепенной автономизации, перерастания деструктивной зависимости в конструктивную.

...