Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ МОН УКРАЇНИ

УДК 159.92-053.6

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Соціально-психологічні чинники формування толерантності підлітків у сім'ї

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Федосєєва Ірина Володимирівна

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Коваленко Алла Борисівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної психології.

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор Карамушка Людмила Миколаївна, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, завідувачка лабораторії організаційної психології;

кандидат психологічних наук Третьяченко Валерія Олександрівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України, доцент кафедри психології.

Захист відбудеться «14» квітня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.11 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля МОН України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Автореферат розіслано «12» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Гарькавець

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлюється протиріччям між наявністю доволі значного досвіду емпіричного дослідження феномену толерантності з одного боку, і еклектичністю теоретичних конструктів, що пояснюють природу толерантної свідомості і поведінки особистості, - з іншого. Зазначена невизначеність свідчить передусім про складність феномену толерантності, її проявів і сутності.

Як міждисциплінарна проблема толерантність розглядається в найрізноманітніших аспектах, кожен із яких уводить у розв'язок цієї проблеми власний контекст і власне розуміння змісту цього поняття.

Положення, що визначають роль і місце толерантності в суспільному житті, містяться в роботах Г.А. Бакієвої, Р.Р. Валітової, Б.С. Гершунського, Д.В. Зинов'єва, О.М. Ісакової, В.А. Лекторського, О.О. Леонтьєва, В.А. Петровського, Л.В. Скворцова, В.А. Тишкова та ін.

У наукових доробках О.Г. Асмолова, І.Б. Гриншпун, А.А. Реана толерантність розглядається як психологічний феномен. У працях Е.Л. Носенко, М.С. Шаповал та ін. толерантність розкрито як умову ефективної адаптації до невизначених умов діяльності. Чимало досліджень присвячено ролі толерантності в самоактуалізації особистості (М. Бубер, А. Маслоу, Р. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фром).

З огляду диспозиційної теорії толерантність постає як усталена особистісна риса, що визначає схильність (готовність) особистості до терплячого ставлення до певної соціальної ситуації чи об'єкта (І.Б. Гасанов, Є.П. Ільїн, Ю.А. Іщенко). Із соціально-психологічного погляду толерантність розглядається головним чином як характеристика соціального контексту, що актуалізує толерантну поведінку людини в певній соціальній ситуації через домінування в даному суспільстві системи переконань, культурних і субкультурних стереотипів тощо (І.В. Воробйова, В.В. Крутова, Л.М. Карамушка, О.Г. Левченко, Н.В. Недорєзова, О.М. Присяжнюк, С.М. Толстікова, Г.П. Цуканова).

Аналіз психологічних досліджень феномену толерантності в просторі соціальних інтеракцій людини вказує на зміщення акценту уваги дослідників із макросоціальної в мікросоціальну площину, зокрема на сферу сімейних стосунків як ключову ланку і базове джерело виховних та освітянських впливів, завдяки яким підростаюча людина набуває первинного досвіду організації власних взаємостосунків як із близьким оточенням, так і згодом, із широким полікультурним середовищем (Г.О. Егізарьянц, О.С. Іоніна, А.Г. Скок).

Тому є всі підстави вважати, що внутрісімейні стосунки можуть відігравати роль визначального позитивного чи негативного соціально-психологічного чинника формування толерантності як стрижневої здатності особистості.

Особливе місце в цьому контексті займає підлітковий вік як найуразливіший період у психосоціальному розвиткові особистості. Результати психологічних досліджень особливостей підліткового віку традиційно фіксують факт проявів у підлітків інтолерантної поведінки, агресивності, неприйняття індивідуальності іншого, почуття власної винятковості, самовпевненості, що, як правило, призводить до міжособистісних конфліктів, неприйняття батьків, навіть оточення як такого. Аналіз робіт Л.С. Виготського, Ф. Дольто, А.В. Мудрика, Д.І. Фельдштейна, Е. Еріксона дозволяє припустити, що формування толерантності буде найефективнішим саме в підлітковому віці.

З-поміж усього, для вітчизняної психології поставлена проблема є відносно новою, через відсутність її належної теоретичної обґрунтованості, що суттєво ускладнює визначення якісної характеристики толерантності загалом, можливість задоволення однієї з гострих на сьогодні потреб у розробленні та впровадженні в практику, зокрема в практику сімейного виховання, апробованої системи відповідних психологічних впливів розвивального характеру.

Зважаючи на актуальність зазначеної проблеми, її недостатню теоретичну розробленість, а також очевидну вагомість у практичному розв'язанні задач формування толерантності особистості загалом, підлітків в умовах сімейного виховання зокрема, було визначено тему дисертаційного дослідження «Соціально_психологічні чинники формування толерантності підлітків у сім'ї».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної теми «Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави», що виконується на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер державної реєстрації 0198U000061). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 21.10.2009 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Об'єкт дослідження - толерантність як риса особистості.

Предмет дослідження - соціально-психологічні чинники формування толерантності підлітків у сім'ї.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні експериментальним шляхом змісту, структури і форм прояву толерантності підлітків залежно від стилю взаємин у сім'ї, а також соціально-психологічних чинників та особливостей її вікової трансформації і розробка на цій основі програми реалізації психологічних впливів, спрямованих на оптимізацію толерантних взаємин у системі сімейних взаємовідносин.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:

? зміст, структура і форма вияву толерантності-інтолерантності підлітків перебувають у прямій залежності від характеру внутрісімейних взаємин, минулого досвіду соціальних інтеракцій суб'єкта толерантності та сформованої впродовж онтогенезу констеляції особистісних утворень;

? психологічні особливості певного вікового етапу постають важливою детермінантою специфікації форми прояву толерантності в просторі сімейних і референтних взаємин особистості;

? здатність особистості до толерантної поведінки уможливлюється в разі оволодіння нею в умовах спеціального навчання відповідними техніками самоатрибуції, самоконтролю і саморегуляції.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв'язання таких завдань:

1. Проаналізувати теоретичні підходи до вивчення проблеми толерантності особистості взагалі, підліткового віку зокрема.

2. Встановити характер співвідношення стилю взаємин у сім'ї та форм вияву толерантності-інтолерантності підлітка.

3. Розробити і верифікувати технологію оптимізації готовності особистості підлітка до толерантної поведінки в системі взаємин із найближчим і референтним оточенням.

4. Здійснити порівняльний аналіз ефективності впровадженої програми як спеціального засобу психологічного впливу.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про сутність, розвиток та закономірності становлення самосвідомості особистості загалом (К.О. Альбуханова-Славська, Л.І. Анциферова, О.Г. Асмолов, Г.О. Балл, А.В. Брушлинський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.В. Москаленко, А.Б. Орлов, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, П.Р. Чамата, Н.В. Чепелєва), на етапі загальноосвітньої підготовки у закладах середньої освіти зокрема (О.М. Волкова, О.К. Дусавицький, М.М. Заброцький, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, Л.М. Мітіна, В.А. Семиченко); психологічні теорії толерантності як базового утворення в складі психологічної структури особистості (О.Г. Асмолов, В.В. Бойко, Л.М. Карамушка, А.А. Реан, Г.У. Солдатова); наукові положення про зміст, структуру і функції практики виховання в умовах повної сім'ї (М.І. Алексєєва, О.І. Бондарчук, Ю.В. Борисенко, В.Н. Дружинін, З.І. Кісарчук, І.В. Юрченко), про принципи надання психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, О.І. Бондарчук, А.Й. Капська, З.І. Кісарчук, Н.Ю. Максимова, І.Ю. Хамітов).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв'ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання, індивідуальні та групові техніки, спрямовані на розвиток здатності особистості до толерантності.

Отримані результати аналізувалися кількісно (факторний, кластерний аналіз) із подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне оброблення даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп'ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.

Організація й експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі загальноосвітніх середніх шкіл м. Переяслава_Хмельницького. Загальна кількість досліджуваних становила 470 осіб: серед них 251 підліток (136 дівчаток та 115 хлопчиків) і 219 батьків. Дослідження здійснювалося впродовж 2006 - 2009 рр.

На першому етапі (2006 р.) були визначені теоретико-експериментальні підходи до поставленої проблеми, конкретизовані методи та загальна стратегія дослідження.

На другому етапі (2007 - 2008 рр.) на базі розробленої методики діагностики толерантності підлітків шляхом констатувального дослідження з використанням комплексу психодіагностичних методів і прийомів був встановлений актуальний рівень розвитку та вікові особливості вияву толерантності досліджуваних вибірок та їх зв'язок з особистісними змінними, визначено загальну стратегію програми формувальних впливів.

На третьому етапі (2008 - 2009 рр.) здійснювалась апробація та верифікація отриманих за допомогою розробленої програми результатів, сформульовано висновки, окреслено шляхи практичного впровадження отриманих результатів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.

Наукова новизна дослідження.

– вперше: з'ясовано особливості взаємозв'язку між стилем взаємин у родині підлітків, зокрема, позитивним інтересом, директивністю, ворожістю, автономністю і непослідовністю, із формами вияву толерантності (афективною, комунікативною і ментальною); встановлено, що належність підлітка до певної форми вияву толерантності корелює з переліком суб'єктних змінних як відносно усталеної вікової константи;

– показано, що толерантність як базовий внутрішній фактор забезпечує продуктивність міжперсонального спілкування, його структурні й змістовні компоненти;

– виявлено, що джерелом прояву у підлітка толерантного-інтолерантного ставлення до іншого постає усталена в сім'ї система взаємовідносин, які кристалізуються у вигляді певних стильових інтеракційних уподобань;

– доведено, що досягнення підлітками оптимального прояву толерантності до партнера взаємодії уможливлюється в разі усвідомлення останнього в якості універсальної цінності, а конкретний зміст ціннісної установки постає ключовою детермінантою в процесі актуалізації відповідних форм прояву толерантності_інтолерантності особистості;

– розроблено опитувальник, що дає змогу виявити афективну, комунікативну та ментальну форми толерантності-інтолерантності особистості;

– поглиблено уявлення про психологічний зміст понять «толерантність_ інтолерантність», «стиль взаємин у сім'ї», «форма вияву толерантності»;

– дістала подальшого розвитку розробка прийомів та засобів формування толерантності підлітків у сім'ї.

Теоретичне значення дослідження полягає у виокремленні переліку складників, що становлять із певною формою толерантності підлітка взаємопов'язану єдність, та в розширенні й поглибленні можливості вчасної фіксації особливостей взаємин підлітка в сім'ї залежно від вікової специфіки вияву толерантності.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати дозволяють діагностувати вікові форми прояву толерантності підлітків і на цій основі рекомендувати психологічно обґрунтовані засоби консультаційно_корекційної роботи з підлітками та їх батьками з метою організації умов їх оптимального психологічного розвитку й саморозвитку.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі індивідуального консультування підлітків та їх батьків, які мають труднощі в міжперсональних взаєминах, а також у ході лекційних і семінарських занять із курсів «Психологія толерантності підлітка» та «Психологія міжлюдських взаємин». Розроблений у дослідженні комплекс прийомів виявлення особливостей прояву толерантності може використовуватися практичними психологами як психодіагностичний інструментарій в індивідуальному консультуванні підлітків та їх батьків з питань організації ними оптимального процесу внутрісімейних взаємин.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати наукового дослідження обговорювалися на конференціях різного рівня: міжнародного (науково-практичній конференції «Методологічні засади практичної психології» (Переяслав-Хмельницький, 2008), ІІ науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2009), ІІІ науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (Київ, 2009), ХІІ конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2010)); всеукраїнського (науковій конференції «Соціально-психологічні особливості сучасної молоді» (Чернігів, 2009), науковій конференції «І Сіверянські соціально-психологічні читання» (Чернігів, 2010)), а також на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено в навчально_виховний процес Переяслав-Хмельницьких ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 (довідка № 14 від 21.01.2010 р.), ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 (довідка № 12 від 16.04.2010 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка № 956 від 09.11.2010 р.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у 8 наукових публікаціях у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 250 найменувань, 12 з яких іноземною мовою, та 23 додатків на 25 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках. Дисертація містить 20 таблиць на 28 сторінках та 12 рисунків на 12 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета, гіпотези та завдання дослідження, окреслюються методологічні засади та методи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подаються відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження формування толерантності підлітків у сім'ї» викладено результати аналізу літературних джерел із досліджуваної проблеми, узагальнено наявні в зарубіжних і вітчизняних дослідженнях підходи до осмислення феномену толерантності_ інтолерантності, обґрунтовано теоретичні засади та методичні прийоми дослідження, зміст та процедура верифікації висунутих гіпотез.

У результаті здійсненого аналізу констатується, по-перше, значне посилення останнього часу уваги дослідників до проблеми толерантності, по-друге, надзвичайна строкатість теоретико-експериментальних підходів та схем пояснення і тлумачення результатів дослідження залежно від обраного дослідником ракурсу досліджуваної реальності.

Серед загалу поглядів щодо змісту й обсягу поняття «толерантність» найпоширенішими у літературі є тлумачення останньої, зокрема як особистісної якості, що вказує на здатність людини до прийняття іншого, довіра та допомога йому (О.Г. Асмолов, Н.А. Іванова), як механізм опанування ситуації чи проблеми (А.В. Лібін, О.Н. Луніна, В.О. Третьяченко), як здатність до прийняття переконань, цінностей, моделей поведінки інших індивідів чи груп (Д.О. Леонтьєв, В.С. Кожухар), як здатність людини тривалий час зносити несприятливі впливи зі збереженням адаптаційних можливостей (О.Г. Левченко), як засіб усунення конфлікту і розвитку форм взаємодії з соціальним оточенням (О.Г. Асмолов) та ін.

Не менш чисельними є дослідження відповідних форм толерантності - статевої, вікової, соціальної, політичної, етнічної, конфесійної, комунікативної, афективної тощо (Л.М. Дробижева, В.Г. Миронов, В.А. Петрицький, Г.У. Солдатова, О.В. Шавріна), критеріїв її класифікації та індикації (за принципом рівності, поваги, справедливості, діалогу), а також прийомів діагностики і формування залежно від приналежності особистості до тієї чи тієї соціальної страти чи локалізації мети дослідження - самоставлення, міжособистісні або міжгрупові взаємини тощо.

Узагальнення вивчення феномену толерантності в психології дозволило дійти висновку, що проблема загального визначення цього поняття і відповідні схеми його операціоналізації, які сформульовані різними авторами, є радикально відмінними і складно узгоджуваними між собою позиціями. Відсутній спільний погляд щодо природи і детермінації феномену толерантності (зовнішніми або внутрішніми чинниками), відповідно і щодо засобів її актуалізації та формування, а також стосовно вікових особливостей її перебігу на певному відтинку онтогенетичного шляху особистості. Бракує відомостей про особливості прояву толерантності в оптимальних і фрустраційних умовах поведінки й діяльності особистості. Незаперечним залишається лише ствердження про те, що толерантність складає інтегральну (базову, ключову) здібність особистості, що забезпечує їй безконфліктність процесу взаємодії з соціальним середовищем.

Констатується значна кількість досліджень проблеми толерантності у філософському (О.А. Грива, В.М. Золотухін, А.П. Куніцин, В.А. Лекторський), соціологічному (Г.А. Бакієва, Р.В. Валітова, О.М. Ісакова, Л.В. Скворцова), культурологічному (Г.Д. Дмитрієв, А.Н. Дружинський, В.В. Шаліна), загально_ психологічному (О.Г. Асмолов, Г.О. Балл, Д.О. Леонтьєв, А.Б. Орлов, А.А. Реан) і педагогічному аспектах, який, в свою чергу, розглядається в площині формування ставлення учнів до толерантності як суспільно значущої цінності (Т.В. Болотіна, І.В. Крутова, М.С. Міріманова), міжетнічної толерантності (З.Ф. Мубінова, В.А. Тишков, Ф.М. Філіпов), толерантної свідомості (Г.В. Скрябіна, Г.У. Солдатова, О.Д. Шарова). Незважаючи на те, що на даний час проблема формування толерантності в учнівської молоді, зокрема в учнів підліткового (Д.В. Єфімова, Н.Л. Зіганшина, Т.І. Ліхачова) і старшого шкільного віку (Н.В. Недорєзова, О.Г. Шавиріна), віднайшла своє місце у практиці освітянських закладів, проте вона не отримала належного рішення в практиці сімейного виховання і понині скеровується минулим досвідом та інтуїцією батьків. Натомість соціально_психологічний аналіз чинників ґенези, перебігу й формування толерантності підлітка в умовах його сімейного виховання й дотепер є недостатньо з'ясованим.

Із_поміж цього, в складі психологічних функцій сім'ї як базового соціального інституту, в якому закладається й опановується система цінностей як фундаментальної основи для подальшого самоініціативного розвитку особистості, проблема формування в підлітка якостей толерантної особистості залишається за межами внутрісімейних стосунків.

За результатами теоретичного аналізу пошук ефективних моделей осмислення природи толерантності-інтолерантності сучасного підлітка, а також засобів діагностики і умов оптимізації останньої через розроблення продуктивних психотехнік розвивального характеру складає одну з нагальних теоретичних та емпіричних потреб сьогодення.

У другому розділі «Організація та методичні засоби емпіричного дослідження толерантності в підлітковому віці» викладається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується закладений у його зміст перелік методичних прийомів, здійснюється аналіз отриманих у процесі констатувального етапу дослідження даних, окреслюються шляхи побудови системи розвивальних впливів.

У процесі теоретичного аналізу ми дійшли висновку, що психологічний запит на дослідження феномену толерантності потребує розроблення ефективного методичного інструменту, який відповідав би психометричним вимогам з одного боку, а з іншого - задачам, що ставляться практикою до відповідності такого інструмента вимогам, що висуваються перед діагностичною і прогностичною його можливістю в разі застосування останнього як у процесі індивідуального, так і групового дослідження.

Евідентно, що діагностичні засоби, які використовуються сучасними психологами для оцінки різноманітних аспектів толерантності, можна визнати прийнятними із певними обмеженнями, оскільки останні у своїй переважній більшості є або сумнівними перекладами зарубіжних аналогів, які далеко не завжди відповідають вітчизняній специфіці, або апелюють до окремих аспектів досліджуваного явища, які дозволяють розв'язувати ті чи ті локальні дослідницькі припущення.

Задача розроблення діагностичної процедури вимірювання толерантності, адекватної соціально-психологічному статусу особистості (соціальній ситуації розвитку), віковим особливостям і досвіду взаємодії її з референтним оточенням, уявляється нам в якості неодмінної передумови усунення суб'єктивізму, а, отже, і певного свавілля здійснюваних на такій основі висновків.

Дослідження здійснювалося на базі загальноосвітніх середніх шкіл м. Переяслава-Хмельницького. Загальна кількість досліджуваних становила 470 осіб: серед них 251 - підлітки (92 учня 7-го, 73 - 8-го і 86 - 9-го класу) і 219 батьків (76 батьків учнів 7-го класу, 61 - 8-го і 82 - 9-го). Дослідження здійснювалося впродовж 2006-2009 рр.

Загальна процедура емпіричного дослідження складалася із 4 етапів.

Перевірка розробленої нами версії опитувальника толерантності_ інтолерантності на відповідність наявним психометричним вимогам складала зміст першого етапу.

Мета другого етапу полягала в селекції (шляхом застосування експлораторного факторного аналізу) з загального переліку методичних прийомів, зокрема, опитувальника самоставлення (С.Р. Пантілєєва), шкали самоповаги (М. Розенберга), тест-опитувальника «Упевненість в собі», опитувальника особистісної тривожності (Ч.Д. Спілбергера ? Ю.Л. Ханіна), опитувальника Р. Кеттела (16 PF - 105), опитувальника «Здібності до емпатії» (А. Мехрабяна) найбільш інформативних показників; особливості взаємин підлітків у сім'ї діагностувалися за допомогою апробованої на репрезентативній вибірці досліджуваних підліткового віку методики «Підлітки про батьків», а також тест_опитувальника А.Я. Варги - В.В. Століна, призначеного для батьків.

Третій етап передбачав застосування процедури верифікації припущення щодо наявності міжвікових відмінностей як за формами прояву толерантності, так і за специфікою поєднання і мірою виразності залучених до дослідження особистісних змінних.

Змістовий аналіз та інтерпретація властивої для кожної з виокремлених форм толерантності констеляції психологічних змінних складав зміст четвертого етапу.

Розроблений нами варіант опитувальника толерантності-інтолерантності є відповіддю на відсутність аналогічних прийомів діагностики у вітчизняній соціальній психології.

Первинна форма тест-опитувальника складалася з 57 пунктів з трибальною шкалою оцінок (так-інколи-ні). Оцінка інформативності вказаного переліку пунктів передбачала задачу максимального обмеження орієнтації відповіді досліджуваного на середню шкалу, усунення так званого позиційного ефекту (схильність досліджуваного обирати крайні полюси шкал), а також уникнення спроб досліджуваних давати спонтанні відповіді згоди чи незгоди з крайніми полюсами пунктів опитувальника. Додатковою умовою було задоволення критерію інформативності пунктів (на кожний пункт має бути не менше 10-11 відсотків відповідей і не більше 65-70 %).

У результаті факторизації первинної версії опитувальника, яка була запропонована групі пробандів чисельністю 173 особи і селекції тверджень, які не відповідали прийнятій величині факторного навантаження (не менше 0,40), остаточна версія опитувальника, що налічувала 45 пунктів, була запропонована основній вибірці досліджуваних підліткового віку, яка складалася із 251 особи.

Наступний крок полягав у встановленні можливих угрупувань досліджуваних за показниками розробленого нами опитувальника, що давало можливість підтвердити обґрунтованість виокремлення окремих шкал опитувальника, а також розглядати в подальшому такі угрупування у формі відносно усталеного класифікатора.

Таким чином, у результаті застосування кластер-аналізу (за об'єктами), як адекватного для розв'язання такої задачі статистичного прийому, було отримано три таксони (групи), які складалися відповідно із 92 осіб молодшого підліткового віку, які отримали максимальні бали за шкалою афективної толерантності_інтолерантності розробленого нами опитувальника, 73 особи середнього підліткового віку, які набрали високі бали за шкалою комунікативної толерантності-інтолерантності і 86 осіб старшого підліткового віку, які у своїх відповідях орієнтувалися головним чином на ствердження, що презентували шкалу ментальної толерантності-інтолерантності.

Процедура визначення внутрігрупових дескрипторів між формою прояву толерантності-інтолерантності й множиною змінних, отриманих даною групою досліджуваних за вказаним вище комплексом методик (що складало зміст другого і третього етапів дослідження), дозволила встановити перелік статистично значущих внутрігрупових відмінностей (за критерієм Стьюдента) за рівнем прояву і психологічним змістом показника толерантності, кількісно-якісне співвідношення яких становило: 63 на 29 для першої групи, 57 на 16 - для другої та 72 на 14 - для третьої. За психологічним змістом отриманих співвідношень перші складали нормативний рівень прояву толерантності, другі - утворювали групи з позанормативними величинами, які й були кваліфіковані нами як інтолерантні. Виокремлені групи виконували надалі роль контрольної та експериментальної.

Встановлено, що практика застосування батьками таких поєднань стилів взаємин із дітьми молодшого підліткового віку, як позитивний інтерес, директивність і ворожість призводить до виникнення в них афективної інтолерантності, що виявляється в агресивності, схильності до афективних нападів невмотивованої природи, лабільності настрою, підвищеного стану тривожності, збудженості й напруги, прояви яких відбуваються на фоні низької самоповаги, підозрілості, внутрішньої конфліктності, непевності в собі і своїх вчинках, схильності до самозвинувачення, низького самоконтролю, водночас за наявності високої мотивації до успіху і цілком раціональної оцінки ними змісту й перебігу тих чи тих життєвих ситуацій.

Виявлено, що чинником виникнення в осіб середнього підліткового віку комунікативної форми інтолерантності є поєднання таких виховних стилів батьків як: автономність (відстороненість), непослідовність і директивність, які мають своїм наслідком прояви в підлітків низької товариськості, замкнутості, низького рівня групового конформізму, дистанціювання від оточуючих, прагнення до усамітнення, пасивності і нерішучості, тенденції до індивідуалізму, незадоволеності власним Я (позитивний смисл Я), поміркованості у виборі партнерів спілкування, водночас і до нечутливості до фрустраційних впливів і схильності до внутрішнього локусу контролю.

Визначено, що таке поєднання стилів взаємин батьків із особами старшого підліткового віку як: непослідовність, ворожість, автономність і директивність сприяють породженню в них ментальної форми інтолерантності, що віднаходить свій вияв у ригідності мислення, непоступливості власною і неприйнятті позиції іншого, некритичному ставленні до думки і поглядів інших, категоричності у судженнях, неготовності до групових дискусій, що супроводжується конфліктним смислом Я, самовпевненістю, радикалізмом і прагнення до домінування. Поза тематичного предмета спілкування виявляють водночас достатню відвертість, гнучкість і стабільність комунікативних актів, а також емоційну відгукуваність у широкому просторі міжперсональних і соціальних стосунків.

Отримані дані та зроблені на їх підставі висновки слугували основою для визначення основних напрямів подальшого дослідження формувального характеру.

У третьому розділі «Засадові принципи та стратегії формування толерантності підлітків у сім'ї» подається загальна процедура організації та застосування програми психологічної допомоги (з використанням соціально_психологічного тренінгу), обґрунтовується закладений в її зміст комплекс методичних прийомів, аналізуються і обговорюються отримані результати, здійснюється порівняльний аналіз ефективності впровадженої програми, окреслюється перспектива реалізації розробленої програми в педагогічну практику.

Зміст розробленої нами програми навчально-тренінгових занять (окремо для підлітків та їх батьків) складався із 17 сесій для перших і 8 - для других.

Мета формувальної частини дослідження передбачала реалізацію таких завдань:

– розвиток прагнення до розуміння себе та інших;

– оволодіння техніками самоконтролю і продуктивного спілкування;

– формування особистісних складових, якими уможливлюється досягнення необхідного рівня толерантної свідомості.

Програма для батьків передбачала розвиток у них толерантності шляхом розвитку здатності до встановлення довірливих контактів із підлітками, озброєння їх відповідними комунікативними техніками, здатністю до вибору власних виховних впливів, адекватних психологічним особливостям підліткового віку.

Експериментальна вибірка підлітків складалася з 59 осіб, із них: 29 учнів 7-го класу з афективною формою інтолерантності; 16 учнів 8-го класу з комунікативною формою інтолерантності і 14 учнів 9-го класу з ментальною формою інтолерантності.

Аналогічною за кількісним складом та розподілом була і група батьків.

Здійснений у підсумку формувального етапу дослідження порівняльний аналіз отриманих результатів розробленої окремо для підлітків та їх батьків програми відповідних психологічних впливів дозволив констатувати наявність позитивних трансформацій у всіх експериментальних групах (порівняно з контрольною вибіркою, де одержані зміни не сягали мінімального рівня достовірності відмінностей), як за індикаторами виховних тактик батьків (стилів взаємин у сім'ї), так і за низкою особистісних утворень парціального і загального змісту.

Встановлено, що за умови збереження з боку батьків групи досліджуваних з афективною формою інтолерантності позитивного інтересу (рис. 1), спостерігається істотне послаблення авторитарного стилю і настанови батьків на домінування з одночасною відмовою їх від надмірної педантичності, суворості і формально_байдужого ставлення до підлітка, разом з цим посилення довіри і доброзичливого ставлення до нього за рахунок дотримання принципу послідовності та надання підлітку більшої автономності.

Рис. 1. Гістограма динаміки оцінки підлітками з афективною формою інтолерантності взаємин у сім'ї до і після експерименту:

1 - позитивний інтерес;

2 - директивність;

3 - ворожість;

4 - автономність;

5 - непослідовність

Психологічно вагомі зрушення в напрямку їх позитивації відбулися за аналогічними показниками стилю взаємин у сім'ї з комунікативною формою інтолерантності (рис. 2), зокрема має місце постійне підвищення з боку батьків позитивного інтересу до підлітка, мінімізація практики безумовної підкорюваності (директивності), відсутність тенденції до ворожості, непослідовності з визнанням за підлітком певної автономності дій та вчинків.

Рис. 2. Гістограма динаміки оцінки підлітками з комунікативною формою інтолерантності взаємин у сім'ї до і після експерименту:

1 - позитивний інтерес;

2 - директивність;

3 - ворожість;

4 - автономність;

5 - непослідовність

За результатами аналізу даних, уміщених на рис. 3, є всі підстави зробити висновок про позитивний вплив зреалізованої програми на переоцінку досліджуваними експериментальної групи з ментальною формою інтолерантності стилю взаємин у сім'ї. А саме: поруч із очевидним домінуванням у сім'ї позитивного інтересу до підлітка, довірливих, партнерських взаємин, шанобливого ставлення до його поглядів і думок має місце виразна тенденція до істотного скорочення випадків застосування директивних форм впливу агресивного забарвлення, непослідовного застосування останніх, а також до послаблення практики опікунства, що виправдовується особистим досвідом батьків, у напрямку надання підлітку більшої самостійності й автономності.

Рис. 3. Гістограма динаміки оцінки підлітками з ментальною формою інтолерантності взаємин у сім'ї до і після експерименту:

1 - позитивний інтерес;

2 - директивність;

3 - ворожість;

4 - автономність;

5 - непослідовність

Критеріальними, з огляду доведення продуктивності зреалізованої програми, можуть слугувати результати динаміки форм інтолерантності, отримані на постекспериментальному етапі дослідження (рис. 4).

За психологічним змістом і кількісним показником зрушень (t=2,35, p?0,01), що відбулися у групі досліджуваних із афективною (у 86,2 % випадків), комунікативною (81,2 %) і ментальною (92,8 %) формами інтолерантності як за сформованими, що властиві для зазначених форм проявів толерантності здатностей (врівноваженість, стриманість у конфліктних ситуаціях, емоційна стійкість і витривалість до фрустраційних впливів - для перших; готовність до контактів із іншими, товариськість, гнучкість у спілкуванні, відкритість - для других; нонконформізм, гнучкість мислення, готовність до перегляду власної точки зору і прийняття позиції іншого - для третіх), так і за базовими утвореннями особистості як суб'єкта самоздійснення (позитивний смисл Я, внутрішній локус контролю, упевненість у собі, самоконтроль і саморегуляція).

Рис. 4. Гістограма розподілу форм інтолерантності експериментальної групи до і після експерименту:

1 - афективна інтолерантність;

2 - комунікативна інтолерантність;

3 - ментальна інтолерантність

Узагальнюючи результати аналізу ефективності впровадження експериментальної програми формування толерантності підлітків із різними формами інтолерантності, маємо констатувати наявність достатньої аргументації для висновку щодо досягнення досліджуваними експериментальної вибірки такого рівня особистісного розвитку, який узгоджується із сучасними вимогами суспільства до особистості, здатної до взаємодії з іншим на засадах рівності, поваги та діалогізму.

толерантність підліток поведінка оточення

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми формування толерантності підлітків у сім'ї. Отримані теоретичні та емпіричні результати свідчать про досягнення мети дослідження та підтвердження висунутих гіпотез.

За результатами проведеного дослідження можна зробити такі висновки.

1. У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичний аналіз та узагальнення наявних у науковій літературі основних підходів до вивчення проблеми толерантності. Визначено, що толерантність складає інтегральну (базову, ключову) здібність особистості, що забезпечує їй безконфліктність процесу взаємодії з соціальним середовищем. Виявлено теоретичну та емпіричну потребу пошуку ефективних моделей осмислення природи толерантності-інтолерантності сучасного підлітка, а також засобів діагностики й умов оптимізації останньої через розроблення продуктивних психотехнік розвивального характеру.

2. Експериментальним шляхом доведено зв'язок між панівним у сім'ї стилем взаємин із підлітками і формою прояву у них толерантності-інтолерантності як єдності досвіду переживання суб'єктом толерантності міжперсональних інтеракцій та змістом зумовлених вказаним досвідом самовиявів особистісних ресурсів; показано, що чинником специфікації форми толерантності-інтолерантності підлітка постає факт перебування його на певній стадії вікового розвитку (молодший, середній та старший підлітковий вік).

3. Усталена практика застосування батьками таких поєднань стилів взаємин із дітьми молодшого підліткового віку як: позитивний інтерес, директивність і ворожість призводить до виникнення в них афективної інтолерантності, що виявляється в агресивності, схильності до афективних нападів невмотивованої природи, лабільності настрою, підвищеного стану тривожності, збудженості і напруги, прояви яких відбуваються на фоні низької самоповаги, підозрілості, внутрішньої конфліктності, непевності в собі і своїх вчинках, схильності до самозвинувачення, низького самоконтролю, водночас за наявності високої мотивації до успіху і цілком раціональної оцінки ними змісту й перебігу тих чи тих життєвих ситуацій.

4. Чинником виникнення в осіб середнього підліткового віку комунікативної форми інтолерантності є поєднання таких виховних стилів батьків як: автономність (відстороненість), непослідовність і директивність, які мають своїм наслідком прояви в підлітків низької товариськості, замкнутості, низького рівня групового конформізму, дистанціювання від оточуючих, прагнення до усамітнення, пасивності й нерішучості, тенденції до індивідуалізму, незадоволеності власним Я (позитивний смисл Я), поміркованості у виборі партнерів спілкування, нечутливості до фрустраційних впливів і схильності до внутрішнього локусу контролю.

5. Поєднання таких стилів взаємин батьків з особами старшого підліткового віку як: непослідовність, ворожість, автономність і директивність сприяють породженню в них ментальної форми інтолерантності, що віднаходить свій вияв у ригідності мислення, непоступливості власною і неприйняття позиції іншого, некритичному ставленні до думки і поглядів інших, категоричності у судженнях, неготовності до групових дискусій, що супроводжується конфліктним смислом Я, самовпевненістю, радикалізмом і прагненням до домінування. Поза тематичного предмета спілкування виявляють водночас достатню відвертість, гнучкість і стабільність комунікативних актів, а також емоційну відгукуваність у широкому просторі міжперсональних і соціальних стосунків.

6. Розробка і верифікація технології оптимізації готовності особистості підлітка до толерантної поведінки в системі взаємин із найближчим і референтним оточенням довела, що умовою усунення проявів інтолерантної поведінки підлітків є оволодіння ними в ході тренінгових занять спеціальними техніками саморозуміння і самопред'явлення у просторі міжперсональних і соціальних відносин.

7. Порівняльний аналіз впровадженої окремо для підлітків та їх батьків програми відповідних психологічних впливів засвідчив наявність позитивних трансформацій (порівняно із контрольною групою, де зміни виявилися на рівні, що не досягає мінімального показника достовірності відмінності). Відбулися позитивні зрушення:

– у структурі самоставлення досліджуваних експериментальної групи, зокрема у напрямку більшої відкритості внутрішньому досвіду переживання, товариськості, а також підвищення прагнення до толерантного сприйняття поведінки, мотивів і позиції іншого суб'єкта взаємодії;

– у способах самостійного вибору ними моделей поведінки, властивих толерантній особистості.

Розроблення та впровадження в найближчій перспективі психодіагностичних засобів фіксації процесу становлення й розвитку толерантності-інтолерантності особистості на більш ранньому етапі онтогенезу дозволило б простежити вікову динаміку і психологічний зміст проявів толерантності-інтолерантності на значно ширшому віковому діапазоні, а отже, і надати таким результатам статусу закономірних, що являє собою актуальну соціально-психологічну задачу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях, включених до переліку ВАК України:

1. Федосєєва І.В. Соціально-психологічні особливості спілкування в підлітковому віці / І.В. Федосєєва // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук. праць / [за ред. Л.В. Долинської]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 20 (44). - С. 91 - 96.

2. Федосєєва І.В. Проблема спілкування в юнацькому віці як предмет теоретичного дослідження / І.В. Федосєєва // Актуальні проблеми психології / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2008. - Т. Х, вип. 4. - С. 279-285.

3. Федосєєва І. В. Особливості становлення продуктивного спілкування в системі «вчитель-учень» / І. В. Федосєєва // Актуальні проблеми психології / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2008. - Т. Х, ч. 8. - С. 591-599.

4. Федосєєва І.В. Соціально-психологічні особливості формування толерантності підлітка в системі сімейних відносин / І. В. Федосєєва // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : наук.-теор. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 300-303.

5. Федосєєва І.В. До проблеми діагностики толерантності в підлітковому віці / І.В. Федосєєва // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : зб. наук. праць / [за ред. Л. В. Долинської]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - № 26 (50). - С. 320-325.

6. Федосєєва І.В. Психолого-педагогічні технології формування толерантності в підлітків / І.В. Федосєєва // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Психологічні науки: зб. наук. праць. - Чернігів : ЧДПУ, 2009. - Вип. 74. - С. 164-168.

7. Федосєєва І.В. Роль сім'ї у формуванні толерантності підлітка / І. В. Федосєєва // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : наук.-теор. зб. - Переяслав_Хмельницький, 2010. - С. 344-346.

8. Федосєєва І.В. Особливості співвідношення особистісних змінних молодших підлітків з афективною формою толерантності-інтолерантності / І.В. Федосєєва // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / [за ред. С.Д. Максименка]. - К., 2010. - Т. Х, ч. 3. - С. 386-389.

Анотації

Федосєєва І. В. Соціально-психологічні чинники формування толерантності підлітків у сім'ї. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. - Луганськ, 2011.

У дослідженні узагальнені й систематизовані психологічні підходи до вивчення природи, структури й функції толерантності-інтолерантності особистості взагалі, соціально-психологічних факторів і особливостей прояву толерантності_ інтолерантності підлітків залежно від домінуючого в родині стилю взаємин зокрема.

Експериментальним шляхом установлені співвідношення між самооцінкою підлітками та їх батьками стилів взаємин в родині (позитивний інтерес, директивність, ворожість, автономність, непослідовність), формою прояву толерантності-інтолерантності підлітків (афективної, комунікативної й ментальної) і зумовленою даними формами відносно усталеною констеляцією особистісних утворень (самоставлення, упевненість у собі, зовнішній або внутрішній локус контролю, конформізм-нонконформізм, прийняття рішень, мотивація приближення _ уникнення).

У роботі подається розроблена автором програма формування толерантності в підлітків та їхніх батьків, ефективність якої знайшла підтвердження як на рівні суб'єктивних оцінок досліджуваних, так і кількісних індикаторів, підтверджених прийомами кількісної оцінки їхньої вірогідності.

Практичне значення отриманих у дослідженні результатів полягає в тому, що вони відкривають реальну можливість ураховувати й попереджати неадекватні форми прояву інтолерантності підлітків залежно від домінуючого в родині стилю взаємин як у формі практичних (тренінгових) занять, так і консультативної допомоги, пов'язаної з організацією в сім'ї умов, що задовольняють провідні потреби підліткового віку з одного боку, запити суспільства у вихованні толерантної і відкритої для творчої самореалізації особистості - з іншого.

Ключові слова: толерантність, підліток, стиль взаємин, соціальна ситуація розвитку, самооцінка, сім'я, психологічна допомога, саморегуляція.

Федосеева И. В. Социально-психологические факторы формирования толерантности подростков в семье. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля МОН Украины. - Луганск, 2011.

Выполненное исследование содержит теоретико-экспериментальный материал, посвященный анализу и обобщению социально-психологических факторов становления и развития толерантности-интолерантности подростков в условиях их семейного воспитания.

В исследовании обобщены и систематизированы психологические подходы к изучению природы, структуры и функции толерантности-интолерантности личности вообще, социально-психологических факторов и особенностей проявления толерантности-интолератности подростков в зависимости от доминирующего в семье стиля взаимоотношений в частности.

Экспериментальным путем установлены соотношения между самооценкой подростками и их родителями стилей взаимоотношений в семье (позитивный интерес, директивность, враждебность, автономность, непоследовательность), формой проявления толерантности-интолерантности подростков (аффективной, коммуникативной и ментальной) и обусловленной данными формами относительно устойчивою констелляцией личностных образований (самоотношение, уверенность в себе, внешний или внутренний локус контроля, конформизм-нонконформизм, принятие решений, мотивация приближения-избегания).

Показано, что, несмотря на имеющиеся различия в стилях взаимоотношений родителей с подростками, отличающихся формой проявления толерантности_ интолерантности (позитивный интерес, враждебность и директивность в семье подростков с аффективной формой интолерантности; автономность, непоследовательность и директивность - в семье подростков с коммуникативной формой интолерантности; непоследовательность, враждебность, автономность и директивность - в семье подростков с ментальной формой интолератности), а также в содержании и характере структурирования личностных переменных (низкая толерантность к фрустрациям, лабильность настроения, агрессивность, конфликтность, подозрительность и нонконформизм - у подростков с аффективной формой интолератности; замкнутость, индивидуализм, склонность к обособлению, нерешительность, пассивность и безучастность к групповым формам деятельности - в подростков с коммуникативной формой интолерантности; стремление к доминированию, ригидность установок, неуступчивость, категоричность, некритическое отношение к мнениям окружающих и групповым нормам - в подростков с ментальной формой интолератности), между ними обнаруживаются и общий, относительно устойчивый перечень личностный образований (конфликтный смысл Я, низкий уровень самоконтроля и саморегуляции, неуверенность в себе, тревожность, неудовлетворенность собственным Я), который и выступил в дальнейшем основной мишенью коррекционных воздействий с помощью специально разработанной нами формирующей (тренинговой) программы.

В работе приводится разработанная автором программа формирования толерантности в подростков и их родителей, эффективность которой нашла подтверждение как на уровне субъективных оценок исследуемых, так и количественных индикаторов, подтвержденных приемами количественной оценки их достоверности.

Практическое значение полученных в исследовании результатов заключается в том, что они открывают реальную возможность учитывать и предупреждать неадекватные формы проявления интолератности подростков в зависимости от доминирующего в семье стиля взаимоотношений как в форме практических (тренинговых) занятий, так и консультативной помощи, связанной с организацией в семье условий, удовлетворяющих ведущим потребностям подросткового возраста с одной стороны, запросам общества в воспитании толератной и открытой для творческой самореализации личности - с другой.

Ключевые слова: толерантность, подросток, стиль взаимоотношений, социальная ситуация развития, самооценка, семья, психологическая помощь, саморегуляция.

Fedoseeva I. V. Social psychological factors of forming tolerance of adolescents in the family. - Manuscript.

Dissertation for Candidate degree in Psychological Sciences in specialty 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. - East-Ukrainian Volodymyr Dahl National University Ministry of Education and Science of Ukraine. - Lugansk, 2011.

...