Особливості саморегуляції довільної активності у школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДОВІЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ У ШКОЛЯРІВ

Виконала Петренко Ірина Володимирівна

Київ - 2011

АНОТАЦІЯ

психологічний самоконтроль вольовий школяр

Петренко І.В. Особливості саморегуляції довільної активності у школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертація відображає результати теоретичного та експериментального дослідження особливостей саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю.

Розкрито змістові і динамічні характеристики складових саморегуляції довільної активності школярів: особистісного контролю, самоконтролю, а також комплексу регулятивно-вольових якостей особистості. Проаналізовано конструктивні й деструктивні тенденції у становленні регулятивної сфери школярів. Запропоновано модель продуктивного розвитку саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю. На її основі розроблено й апробовано корекційно-розвивальну програму з активізації конструктивних тенденцій у розвитку саморегуляції довільної активності школярів у взаємозв'язку з їх навчальною успішністю.

Ключові слова: регулятивна сфера, саморегуляція довільної активності, навчальна успішність, особистісний розвиток.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблеми всебічного розвитку особистості школяра й активізації його суб'єктної активності у навчально-виховному процесі набувають особливої значущості у контексті розв'язання першочергових завдань модернізації сучасного вітчизняного освітнього простору. Оскільки одним з істотних проявів суб'єктності школяра є його довільна, усвідомлена активність, дослідження її регуляції дадуть можливість поглибити розуміння особливостей розгортання, перебігу та прогнозування результатів його навчальної діяльності. У зв'язку з цим підвищується потреба у вивченні саморегуляції довільної активності школяра, її структурно-функціональних і динамічних характеристик, що справляють вплив на його навчальну успішність.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень регулятивної сфери особистості школяра показав, що її розгляд здійснювався в таких напрямках: вивчення процесів саморегуляції навчальної діяльності дітей різного віку (Н.Ф. Круглова, В.І. Моросанова, О.О. Смирнова); дослідження детермінант і механізмів саморегуляції суб'єкта у навчанні і вихованні (М.Й. Боришевський, Л.В. Долинська, О.В. Єфтімова, В.А. Іванніков, Є.П. Ільїн, Т.А. Індіна, Н.Г. Кондратюк, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, О.І. Кульчицька, О.О. Обознов, С.П. Тищенко, Д. Мак-Клелланд, Дж. Флейвелл, Д. Форрест-Пресслі); вивчення ролі саморегуляції у здійсненні педагогічної взаємодії (Ю.С. Жуйков, О.К. Осницький, Н.О. Прядко, І.В. Сергеєва, Е. Маккобі); дослідження вікових й індивідуальних особливостей саморегуляції школярів (О.С. Безверхий, О.І. Висоцький, І.В. Дубровіна, Є.І. Ісаєв, Т.В. Кириченко, І.В. Плахотнікова, С.А. Поліщук, Р.І. Суннатова, Є.К. Фещенко, Т.І. Шульга й ін.).

Особистісні чинники навчальних досягнень учнів були предметом вивчення ряду вітчизняних дослідників: М.І. Алексєєвої, М.Т. Дригус, О.М. Корніяки, В.П. Кутішенко, Т.М. Лисянської, Л.В. Мар'яненко, М.В. Матюхіної, Н.О. Менчинської, В.Ф. Моргуна, Н.І. Мурачковського, Н.І. Мусіяки, Н.В. Рудої, О.В. Скрипченка, І.В. Яворської-Вєтрової. У психологічних дослідженнях дістали своє розкриття й особистісні детермінанти навчальної успішності школярів з різним рівнем навчальних досягнень: пізнавальні, мотиваційні, самооцінкові, суб'єктні. Проте поза межами експериментального вивчення залишилася проблема саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю.

Актуальність окресленої проблеми, недостатнє її вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Особливості саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах таких комплексних тем лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України: «Особистісні чинники навчальних досягнень школярів» (номер держреєстрації - 0104U000307), «Становлення особистості школярів із різними навчальними досягненнями в онтогенетичному просторі» (номер держреєстрації - 0108U000308). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України (протокол № 10 від 25 грудня 2006 р.), її узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 31 березня 2009 р.).

Об'єкт дослідження: саморегуляція довільної активності у школярів.

Предмет дослідження: особливості саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю.

Мета дослідження: експериментально дослідити особливості саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю, з'ясувати конструктивні тенденції у становленні їх регулятивної сфери.

Гіпотези дослідження:

- особливості становлення саморегуляції у школярів пов'язані з рівнем їх навчальної успішності, вони є проявом особистісної довільної активності учнів у процесі навчання;

- виникнення конструктивних чи деструктивних тенденцій у процесі становлення регулятивної сфери школярів зумовлюється структурно-функціональними відмінностями в саморегуляції ними довільної активності;

- розвиток конструктивних тенденцій у становленні регулятивної сфери школярів у навчальній діяльності залежить від активізації процесу саморегуляції з урахуванням його динамічних особливостей в учнів з різною навчальною успішністю.

Відповідно до поставленої мети і для перевірки висунутих у дослідженні гіпотез поставлено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз стану розробки проблеми довільної регуляції у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, а також визначити концептуальні підходи до вивчення проблеми саморегуляції довільної активності школярів.

2. Вивчити становлення особливостей структури саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю (мікрогенетичні тенденції).

3. Простежити - упродовж лонгітюдного експерименту - динамічні характеристики становлення саморегуляції довільної активності у школярів з різним рівнем навчальної успішності (макрогенетичні тенденції).

4. Розробити й апробувати корекційно-розвивальну програму з активізації конструктивних тенденцій у розвитку саморегуляції довільної активності школярів.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: положення про системний підхід до вивчення закономірностей психічного розвитку (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.О. Моляко); принципи побудови і реалізації генетико-моделюючого методу дослідження особистості (С.Д. Максименко); науково-психологічні положення про детермінованість розвитку психіки (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв); принцип активності й самоактивності особистості (К.О. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський, С.Л. Рубінштейн й ін.); концепція розвитку саморегуляції поведінки школяра (М.Й. Боришевський); принцип розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (Г.С. Костюк, В.О. Моляко, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн); концепція усвідомленої саморегуляції діяльності (О.О. Конопкін, В.І. Моросанова).

Методи дослідження. З метою розв'язання поставлених завдань застосовувалися теоретичний аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження, лонгітюдний констатувальний психолого-педагогічний експеримент, включене спостереження, психодіагностичне обстеження за допомогою комплексу відповідних методик, експертне оцінювання, індивідуальні та групові прийоми психологічного тренінгу, контент-аналіз. Для статистичного опрацювання даних - з наступною їх змістовою інтерпретацією та узагальненням - використовувалися методи математичної статистики, подані у програмі SPSS 13.0.

Організація дослідження. В експерименті взяли участь 318 учнів 2-5-х класів середньої загальноосвітньої школи № 138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу і загальноосвітньої школи № 228 м. Києва. Дослідження здійснювалося упродовж 1999-2010 років.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечуються послідовною реалізацією концептуальних положень у розв'язанні завдань експериментального дослідження; використанням валідних і надійних взаємодоповнювальних методик, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи; репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних даних; застосуванням сучасних методів математичної статистики - зокрема, багатофункціонального критерію кутового перетворення ц* Фішера, критерію F Фішера, коефіцієнта рангової кореляції r_s Спірмена.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше розкрито - у процесі лонгітюдного експерименту - макро- і мікрогенетичні особливості становлення саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю; поглиблено розуміння змісту характеристик саморегуляції довільної активності учнів у структурному, функціональному та генетичному аспектах; встановлено взаємозв'язки між особистісними регулятивними детермінантами і рівнем навчальної успішності школярів; з'ясовано наявність конструктивних і деструктивних тенденцій у розвитку регулятивної сфери учнів з різним рівнем навчальних досягнень; розширено уявлення про поняття саморегуляції довільної активності; створено модель продуктивного розвитку саморегуляції довільної активності, інваріантну для школярів з різною навчальною успішністю.

Практичне значення дослідження зумовлюється розробкою і впровадженням у навчально-виховний процес авторської програми активізації конструктивних тенденцій у становленні саморегуляції довільної активності школярів з різним рівнем навчальних досягнень. Визначені особливості регулятивної сфери учнів з різною навчальною успішністю дадуть змогу вчителям і практичним психологам більш продуктивно здійснювати корекційно-розвивальну роботу на підставі урахування вікових та індивідуалізованих характеристик їх саморегуляції.

Апробація результатів дисертації. Концептуальні підходи і результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції «Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології» (Київ, 2001); VI Костюківських читаннях «Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку» (Київ, 2003); Українсько-польській конференції «Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації» (Львів, 2003); II Міжнародній науково-практичній конференції «Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні» (Дрогобич, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Херсон, 2006); Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Кременець, 2008); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Суми, 2009); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Формування світогляду особистості.

Ґенеза існування особистості» (Краснодон, 2010); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми екологічної психології» (Київ, 2010); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Севастополь, 2010); Х Міжнародній науковій психологічній конференції «Психологічні проблеми творчості» (Київ, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Кам'янець-Подільський, 2011).

Результати вивчення проблеми дослідження репрезентовано на таких психологічних конгресах: Першому Всеукраїнському конгресі психологів - IV з'їзді Товариства психологів України - (Київ, 2005); ІІ Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110-й річниці від дня народження Г.С. Костюка (Київ, 2010); а також на зарубіжних конференціях: V Miкdzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Dynamika naukowych badaс» (Перемишль, 2009); V Mezinarodni vмdecko-praktickб konference «Nastolenн modernн vмdy» (Прага, 2009); VI і VII Міжнародних науково-практичних конференціях «Найновите постижения на европейската наука» (Софія, 2010, 2011); VI Mezinбrodnн vмdecko-praktickб konference «Aktuбlnн vymoћenosti vedy» (Прага, 2010); VI Miкdzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Nauka i inowacja» (Перемишль, 2010).

Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (2005-2010 рр.), а також на звітних наукових сесіях Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України «Психологічні проблеми навчання та розвитку особистості» (Київ, 2001 р.) і «Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості» (2003, 2004, 2005, 2009, 2011 рр.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та методи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію результатів і впровадження їх у психолого-педагогічну практику.

У першому розділі - «Довільна регуляція як предмет психологічного дослідження» - здійснено теоретико-методологічний аналіз вивчення проблеми регуляції довільної активності у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі. Розкрито наукові уявлення про становлення процесу саморегуляції довільної активності у структурному, функціональному та онтогенетичному аспектах різних концептуальних парадигм.

У сучасному психологічному тезаурусі змістова характеристика регуляції психічної активності особистості розкривається у таких психологічних конструктах: «саморегуляція», «самоконтроль», «самоактивність», «вольова регуляція», «самодетермінація», «Я-концепція», «образ Я», «самосприймання», «самоактуалізація», «внутрішня каузальність», «особистісна причинність», «самоефективність», «саморефлексія», «трансценденція», «екзистенція», що свідчить про розмаїття інтерпретацій, багатогранність та складноструктурованість регулятивної системи особистості.

Аналіз сучасних тенденцій у вивченні проблеми саморегуляції показав перспективність її новітніх напрямків: маємо на увазі перехід від мультисуб'єктної до метаімплікативної моделі саморегуляції, яка дає змогу розкрити становлення її транзактного контуру (В.А. Петровський); а також у зв'язку зі створенням моделі особистості практичного психолога (Н.В. Чепелєва).

Огляд наявних концептуальних підходів до досліджуваної проблеми показав, що у теоретико-методологічному плані саморегуляція вивчається у різних площинах: зокрема, як цілісна регулятивна система; багаторівнева, багатопланова та поліфункціональна система і як детермінований та динамічний процес. Звідси можна виділити такі аспекти дослідження системи саморегуляції: структурний, функціональний та онтогенетичний, що дає можливість вивчати особливості регулятивної системи з погляду на її становлення і розвиток.

Теоретико-методологічний аналіз проблеми у структурному аспекті показав, що процеси саморегуляції особистості мають багаторівневу організацію, в якій можна виділити такі рівні розвитку: імпульсивні процеси, що за своєю природою є рефлекторними (П.К. Анохін, М.О. Берштейн); довільні процеси, що формуються через самоусвідомлення особистістю потреби і можливості регулювання власної активності завдяки мовленнєвому опосередкуванню (Л.С. Виготський, В.І. Селіванов); вольові процеси як особистісний рівень довільної регуляції, за якого особистістю свідомо створюється додаткове спонукання до дії через зміну її сенсу (Л.М. Веккер, В.А. Іванніков). Отже, найважливішими характеристиками довільної регуляції особистості є її усвідомленість та знакова опосередкованість. Домінуючою є точка зору, за якою регулятивні процеси з безпосередніх перетворюються на опосередковані, з імпульсивних - у довільні, з неусвідомлюваних - у свідомі (М.І. Бобнєва, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, О.Р. Лурія, К.В. Шорохова).

Аналіз психологічних досліджень регулятивної сфери особистості у функціональному аспекті дав змогу виділити такі різнопланові теоретико-методологічні підходи: мотиваційний підхід - породження та ініціація довільної активності; підхід до регуляції як самоактивності та довільного самоуправління - усвідомлений самосуб'єктний вплив на довільну активність (М.Й. Боришевський, О.І. Висоцький, Є.П. Ільїн, В.К. Калін, Г.С. Никифоров, Є.Д. Хомська, М. Брихцин, А. Косаківський). На підставі аналізу вищевказаних підходів саморегуляція пов'язується, по-перше, з мотиваційною сферою особистості - ініціацією активності в разі подолання перешкод; по-друге, визначається як усвідомлений самостійний процес прийняття особистістю рішення щодо вибору мотивів, цілей, власних дій, незалежних від зовнішніх умов і впливу соціального оточення; по-третє, характеризується з точки зору її регулюючої, виконавської і контролюючої функцій щодо перебігу довільної активності; по-четверте, розглядається як усвідомлений самосуб'єктний вплив на діяльність - в ракурсі самоуправління, самоактивності особистості.

В ході концептуального аналізу окреслено наукове бачення процесу становлення саморегуляції довільної активності в онтогенетичному аспекті. У дослідженнях проблеми розвитку довільних процесів на різних етапах онтогенезу простежуються такі самостійні напрямки: вивчення розвитку довільної поведінки як стадії розвитку волі; дослідження сформованості довільної регуляції у дітей різного віку; визначення рівня розвитку системи саморегуляції та її окремих компонентів на різних етапах онтогенезу; нарешті, ще одним найважливішим напрямком є дослідження процесів саморегуляції навчальної діяльності школярів різного віку (Є.М. Баканов, М.Й. Боришевський, С.В. Велієва, Л.В. Долинська, Л.О. Кожаріна, О.М. Корніяка, В.К. Котирло, Н.Ф. Круглова, C.Є. Кулачківська, О.І. Кульчицька, Я.З. Неверович, В.Г. Нечаєва, О.К. Осницький, О.О. Прохоров, О.О. Смирнова, С.П. Тищенко, Т.І. Шульга, Е. Маккобі, Дж. Флейвелл й ін.).

Аналіз стану вирішення проблеми саморегуляції у ретроспективі і сучасній психології дав змогу дійти висновку про те, що її вивчення перебуває в такому різноаспектному діапазоні: від дослідження саморегуляції сенсомоторики і функціональних станів до особистісних характеристик саморегуляції довільної активності; від розкриття структури усвідомленої саморегуляції, її загальних і вікових закономірностей до становлення індивідуалізованої системи саморегуляції. Однак, попри значну кількість наукових праць з проблеми довільної регуляції, є аспекти цієї проблеми, які залишилися поза межами наукового пошуку. Це, зокрема, дослідження особливостей саморегуляції довільної активності школярів у контексті їх навчальної успішності.

У другому розділі - «Характеристика структури саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю» - визначено методологічні засади вивчення особливостей саморегуляції у школярів з різною успішністю у навчанні; викладено загальну процедуру дослідження, обґрунтовано вибір психодіагностичного інструментарію; проаналізовано результати лонгітюдного вивчення структурних особливостей регулятивної сфери учнів з різною навчальною успішністю.

У сучасній психології саморегуляція визначається як системна форма довільної активності школяра, що виступає критерієм і результатом його розвитку як суб'єкта навчальної діяльності. Від ступеня досконалості процесів саморегуляції залежать надійність, продуктивність і результативність довільної активності особистості. Індивідуальні особливості діяльності зумовлюються рівнем функціональної сформованості, динамікою і змістом тих процесів саморегуляції, що здійснюються суб'єктом активності (М.Й. Боришевський, Є.П. Ільїн, В.К. Котирло, О.О. Конопкін, Н.Ф. Круглова, В.І. Моросанова, Г.С. Никифоров, Ю.О. Миславський, О.О. Обознов, О.К. Осницький, С.П. Тищенко).

У зв'язку з цим саморегуляція довільної активності школяра розуміється нами як складно організована система, становлення якої забезпечується констеляцією таких її структурно взаємопов'язаних компонентів: зовнішнього і внутрішнього особистісного контролю, оперативного самоконтролю, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю власної діяльності.

Репрезентантами саморегуляції стали також характеристики регулятивно-вольових якостей особистості - наполегливість, організованість, витримка, рішучість, самостійність, що виявляються у школяра як суб'єкта активності у процесі його цілеспрямованої навчальної діяльності.

Психологічне дослідження проводилося у чотири етапи. На першому етапі здійснено теоретико-методологічний аналіз саморегуляції довільної активності як предмета психологічного дослідження. На другому - визначено основні концептуальні засади емпіричного дослідження, розроблено загальну стратегію його проведення, підібрано методичний інструментарій: це, зокрема, опитувальник для визначення ступеня прояву самоконтролю в діяльності та поведінці, розроблений Г.С. Никифоровим, В.К. Кисельовим, С.В. Фірсовою; комплекс методик для оцінки регулятивно-вольових якостей особистості Є.П. Ільїна, Є.К. Фещенка; методика «Використання методу спостереження для оцінки вольових якостей» О.І. Висоцького; методика «Графічний диктант» Д.Б. Ельконіна; методика «Визначення усвідомленості компонентів мотиву» А.М. Єрмоліна, Є.П. Ільїна; методика дослідження вольової організації особистості М.С. Гуткіна, Г.Ф. Михальченко, О.В. Прудило. Протягом третього етапу - в ході лонгітюдного психолого-педагогічного експерименту - з'ясовано структурні особливості становлення саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю. На четвертому етапі розкрито динамічні особливості регулятивної сфери школярів з різним рівнем навчальних досягнень, а також побудовано модель продуктивного становлення саморегуляції довільної активності учнів; створено програму активізації конструктивних тенденцій в розвитку регулятивної сфери школярів з різним рівнем навчальних досягнень і здійснено її апробацію.

Вивчення особливостей саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю здійснювалося в межах концептуального підходу, розробленого М.Т. Дригус. Цей підхід дає змогу дослідити особливості саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю у двох площинах. У межах першої площини здійснено аналіз, спрямований на визначення мікрогенетичних особливостей саморегуляції довільної активності у школярів на певному етапі онтогенезу, а також встановлено тенденції впливу цієї активності на їх навчальну успішність. У межах другої площини розкрито - за допомогою аналізу емпіричних даних - макрогенетичні особливості саморегуляції довільної активності у школярів різного віку з низьким, середнім та високим рівнями навчальних досягнень. Рівні навчальної успішності визначалися згідно з нормативними вимогами, які ставляться до результативності навчання в сучасній школі.

У процесі дослідження простежено становлення структурних особливостей саморегуляції довільної активності школярів за рівнем їх прояву - низьким, середнім та високим.

Як показали отримані результати, структурні компоненти саморегуляції: особистісний контроль, оперативний самоконтроль, антиципуючий самоконтроль, самоконтроль своєї діяльності у школярів з різною навчальною успішністю - мають за критерієм ц* (кутове перетворення Фішера) суттєві кількісні відмінності на статистично значущому рівні: від с ? 0,001 до с ? 0,05.

Узагальнення результатів вивчення особливостей становлення особистісного контролю у школярів з різними навчальними досягненнями в мікрогенетичному аспекті показало, що для учнів з високим рівнем навчальної успішності - порівняно з слабковстигаючими школярами - характерний здебільшого внутрішній особистісний контроль (2 клас - 54,2 %, ц* = 1,57 при с ? 0,05; 3 клас - 57,9 %, ц* = 2,85 при с ? 0,001; 4 клас - 63,3 %, ц* = 4,78 при с ? 0,001). Отже, високовстигаючі школярі спроможні оцінювати й аналізувати власні психічні стани, вияв особистісних якостей у процесі перебігу навчальної діяльності переважно за внутрішніми ознаками, вони здатні також прогнозувати наслідки цієї діяльності та свої зусилля для досягнення в ній успіху. До того у високовстигаючих учнів - порівняно з слабковстигаючими школярами - переважають такі високі рівні самоконтролю, як антиципуючий самоконтроль (2 клас - 29,0 %, ц* = 1,31 при с ? 0,09; 3 клас - 40,6 %, ц* = 2,44 при с ? 0,001; 4 клас - 47,5 %, ц* = 2,89 при с ? 0,001) й оперативний самоконтроль (2 клас - 45,2 %, ц* = 3,38 при с ? 0,001; 3 клас - 31,3 %, ц* = 1,94 при с ? 0,05; 4 клас - 46,4 %, ц* = 2,82 при с ? 0,001). Одержані результати щодо високого рівня самоконтролю власної діяльності (2 клас - 38,7 %, ц* = 3,88 при с ? 0,001; 3 клас - 34,4 %, ц* = 1,89 при с ? 0,05; 4 клас - 45,6 %, ц* = 4,35 при с ? 0,001) вказують на те, що високовстигаючі учні - порівняно із слабковстигаючими - вміють завбачувати наслідки своєї діяльності та її успішність, а також здатні добре контролювати її перебіг, демонструючи швидкість і точність у виконанні завдань (рис. 2.1 і 2.2).

У середньовстигаючих школярів показник внутрішнього особистісного контролю якісно не відрізняється від аналогічного показника, зафіксованого у високовстигаючих учнів (2 клас - 48,7 %; 3 клас - 63,2 %; 4 клас - 74,6 %). Водночас кількість середньовстигаючих учнів з внутрішнім особистісним контролем збільшується, а із зовнішнім - зменшується, але це не стосується школярів 2-го класу (2 клас - 51,3 %; 3 клас - 36,8 %; 4 клас - 25,4 %). Зауважимо, що у середньовстигаючих школярів з високими рівнями оперативного (2 клас - 41,6 %; 3 клас - 35,1 %; 4 клас - 51,2 %) й антиципуючого самоконтролю (2 клас - 19,4 %; 3 клас - 32,5 %; 4 клас - 24,6 %) більш високими є і навчальні досягнення. У разі дисбалансу між оперативним і антиципуючим самоконтролем рівень навчальної успішності учнів здебільшого знижується на статистично значущому рівні.

Щодо характеристик особистісного контролю у слабковстигаючих учнів - порівняно з високовстигаючими школярами - спостерігається домінування зовнішнього особистісного контролю (2 клас - 56,9 %, ц* = 1,56 при с ? 0,05; 3 клас - 61,5 %, ц* = 2,81 при с ? 0,001; 4 клас - 79,8 %, ц* = 4,74 при с ? 0,001). Цим школярам притаманні неадекватно завищена або занижена самооцінка власних особистісних якостей, недостатнє усвідомлення процесу навчальної діяльності та низька прогнозованість наслідків своїх дій у ході її реалізації. Встановлено, що слабковстигаючі учні (порівняно з високовстигаючими) характеризуються низьким рівнем оперативного самоконтролю (2 клас - 30,8 %, ц* = 4,17 при с ? 0,001; 3 клас - 37,0 %, ц* = 3,01 при с ? 0,001; 4 клас - 42,3 %, ц* = 3,01 при с ? 0,001), що призводить до численних помилок при виконанні навчальних завдань і швидкого згортання довільної активності - школярі не можуть працювати продуктивно і без помилок протягом тривалого часу. У школярів з низькою навчальною успішністю - порівняно з високовстигаючими учнями - спостерігається так само «погіршення» кількісних і якісних характеристик антиципуючого самоконтролю, що проявляється у зниженні його високих показників (2 клас - 17,9 %, ц* = 1,31 при с ? 0,09; 3 клас - 18,5 %, ц* = 2,44 при с ? 0,001; 4 клас - 20,9 %, ц* = 2,89 при с ? 0,001) і підвищенні низьких (2 клас - 23,2 %, ц* = 1,83 при с ? 0,05; 3 клас - 44,5 %, ц* = 3,67 при с ? 0,001; 4 клас - 37,8 %, ц* = 4,9 при с ? 0,001). Рівень передбачення результатів та наслідків довільної активності у цих школярів є здебільшого недостатнім і неадекватним, що призводить до незадоволення своєю навчальною діяльністю. З'ясовано, що недостатня сформованість у слабковстигаючих школярів (порівняно з високовстигаючими) оперативного та антиципуючого самоконтролю веде до зниження показника самоконтролю власної діяльності (2 клас - 33,3 %, ц* = 4,06 при с ? 0,001; 3 клас - 44,5 %, ц* = 4,61 при с ? 0,001; 4 клас - 57,1 %, ц* = 6,22 при с ? 0,001) і рівня навчальної успішності (рис. 2.3 і 2.4).

У ході дослідження проаналізовано розвиток регулятивно-вольових якостей, що визначають успішність навчальної діяльності школярів і справляють істотний вплив на функціонування саморегуляції їх довільної активності. Застосування коефіцієнта рангової кореляції r_s Спірмена дало змогу зафіксувати високий кореляційний зв'язок (на статистично значущому рівні с ? 0,01) між успішністю/неуспішністю учнів і рівнем розвитку у них регулятивно-вольових рис. З'ясовано, що сформованість у школярів з різним рівнем навчальних досягнень таких вольових якостей, як наполегливість, організованість, витримка, рішучість і самостійність, робить вагомий внесок у забезпечення їх навчальної успішності. У процесі дослідження зафіксовано генералізовану тенденцію до залежності між рівнем прояву регулятивно-вольових якостей у школярів та їх навчальними досягненнями.

Емпіричні дані свідчать про те, що високовстигаючим школярам більшою мірою притаманна тенденція до вияву високих та середніх рівнів розвитку регулятивно-вольових рис, а слабковстигаючим учням властиве здебільшого зниження рівнів їх розвитку. Разом з тим високі показники прояву вольових якостей мають і слабковстигаючі школярі, а низькі - високовстигаючі. Підґрунтям такого взаємозв'язку є неадекватно завищена або занижена самооцінка учнів. Мікрогенетичний аналіз вияву вищеозначених вольових якостей у школярів показав наявність тенденції до гармонізації розвитку регулятивно-вольових рис. Якщо у другокласників спостерігається дисбаланс, коли одна якість розвинена більшою мірою, ніж інша, то у п'ятикласників розвиток регулятивно-вольових рис є узгодженим, що свідчить про існування тенденції до збалансованості розвитку регулятивно-вольових якостей. Такий характер структурних змін зберігається і у високовстигаючих, і у слабковстигаючих школярів (рис. 2.5 і 2.6).

Отже, встановлені упродовж лонгітюдного експерименту структурні характеристики саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю (в мікрогенетичній площині) стали підгрунтям для визначення - вже на наступному етапі дослідження - динамічних особливостей становлення регулятивної сфери учнів і з'ясування конструктивних тенденцій її розвитку.

У третьому розділі - «Динамічні особливості становлення регулятивної сфери школярів з різною навчальною успішністю» - розкрито динамічні характеристики становлення саморегуляції довільної активності школярів з різним рівнем навчальних досягнень; визначено особливості індивідуалізованого контуру саморегуляції довільної активності школярів; побудовано модель продуктивного розвитку в учнів саморегуляції довільної активності; проаналізовано результати, одержані у процесі реалізації корекційно-розвивальної програми, спрямованої на розвиток регулятивної сфери школярів з різною успішністю в навчанні.

Емпіричні дані щодо динамічних характеристик становлення компонентів саморегуляції довільної активності школярів - особистісного контролю, різновидів самоконтролю і комплексу регулятивно-вольових якостей - дали змогу розкрити її особливості у макрогенетичній площині. В результаті аналізу визначено рівень розвитку саморегуляції довільної активності, що є значущим предиктором навчальної результативності учнів. З'ясовано, що онтогенетичний розвиток регулятивної сфери школярів відбувається у такому напрямку: від злитості, неструктурованості до диференціації та інтеграції її складових.

Макрогенетичний аналіз компонентів системи саморегуляції довільної активності учнів з різною навчальною успішністю показав наявність тенденції до становлення у них індивідуалізованого контуру саморегуляції: конструктивного, дисбалансованого (компенсаторного/некомпенсаторного) та деструктивного. У свою чергу, одержані дані про тип індивідуалізованого контуру саморегуляції дали змогу з'ясувати адаптаційні та компенсаторні можливості учня до умов навчання.

Тим часом високовстигаючим школярам притаманні достатньо високий рівень структурної єдності, збалансованість і злагодженість взаємозв'язку між компонентами саморегуляції довільної активності. Такі її характеристики ведуть до становлення конструктивного та компенсаторного типів індивідуалізованого контуру саморегуляції. Це виявляється в позитивних тенденціях у розвитку регулятивної сфери школярів - високому рівні внутрішнього особистісного контролю, оперативного, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю власної діяльності та регулятивно-вольових якостей: наполегливості, організованості, самостійності тощо. У свою чергу, у слабковстигаючих школярів зафіксовано дисбаланс у розвитку структурно-динамічних характеристик, що веде до становлення деструктивного та некомпенсаторного типів індивідуалізованого контуру саморегуляції особистості. Ці типи виявляються через негативні тенденції у розвитку регулятивної сфери учнів - домінуванні зовнішнього особистісного контролю, низького рівня оперативного, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю своєї діяльності та низькому прояві регулятивно-вольових якостей.

До того аналіз результатів лонгітюдного експерименту підтвердив потребу в створенні корекційно-розвивальної програми. Цю програму, розроблену на основі запропонованої нами моделі продуктивного розвитку саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю (див. схему 1), апробовано у процесі експериментального дослідження.

Корекційно-розвивальна система впливу на саморегуляцію довільної активності школярів впроваджувалася у шкільну практику послідовно протягом чотирьох років. Вона пов'язана з реалізацією семи етапів, що доповнювали один одного: методологічно-моделювального, системно-організаційного, навчально-методичного, корекційно-розвивального, інтерактивного, діагностично-моніторингового і прогностично-аналітичного. Перевірка ефективності впливу корекційно-розвивальної програми на регулятивну сферу школярів забезпечувалася через утворення двох груп досліджуваних: експериментальної (n = 78) і контрольної (n = 76).

Узагальнення експериментальних даних, одержаних до і після впровадження корекційно-розвивальної програми, показало, що найбільш значущі позитивні зміни - завдяки активізації конструктивних тенденцій у розвитку саморегуляції довільної активності - відбулися у середньо- і слабковстигаючих школярів стосовно таких її компонентів: внутрішнього особистісного контролю, операційного, антиципуючого самоконтролю і самоконтролю своєї діяльності (рис. 3.1 і 3.2).

Встановлено, що завдяки застосуванню системи корекційно-розвивальних впливів у школярів 2-5-х класів зростає вияв внутрішнього особистісного контролю - порівняно із зовнішнім особистісним контролем - у межах високого, середнього та низького рівнів їх навчальної успішності. При цьому спостерігається позитивна тенденція до орієнтації школярів на внутрішні критерії при оцінюванні власних дій, умов навчальної діяльності та її результативності. На підставі одержаних даних з'ясовано, що найбільш суттєві конструктивні зміни у становленні внутрішнього особистісного контролю відбулися на статистично значущому рівні (с ? 0,01) у слабковстигаючих школярів 3-4-х класів (у третьокласників до корекційно-розвивального впливу - 38,0 %, після - 63,1 %; у четвертокласників - 20,0 % і 43,2 % відповідно). Такі результати переконливо свідчать про наявність позитивних перетворень у структурі саморегуляції довільної активності учнів.

У дослідженні з'ясовано, що завдяки корекційно-розвивальній взаємодії прояв самоконтролю та його складових у школярів 2-4-х класів з середнім та низьким рівнем навчальної успішності став більш інтенсивним. Це виявляється у зростанні схильності учнів експериментальних груп до оперативного, антиципуючого самоконтролю та самоконтролю власної діяльності, що позитивно позначається на рівні їх навчальних досягнень. Підвищення самоконтролю відбулося на статистично значущому рівні (с ? 0,01) у середньовстигаючих учнів 2-го класу - на 18,9 %, 3-го класу - на 20,2 %, 4-го класу - на 24,1 %; у слабковстигаючих школярів 2-го класу - на 26,5 %, 3-го класу - на 23,2 %, 4-го класу - на 18,8 %.

У ході реалізації корекційно-розвивальної програми зафіксовано тенденцію до конструктивних змін у розвитку регулятивно-вольових якостей середньо- і слабковстигаючих школярів 4-5-х класів. Так, аналіз динаміки інтенсивного вияву у цих школярів таких рис, як наполегливість, організованість, витримка і самостійність, показав зростання високого рівня розвитку цих рис - порівняно з контрольною групою. Таке зрушення сприяло позитивним змінам у структурі саморегуляції, що забезпечило спроможність учнів адекватно оцінювати умови навчальної діяльності, переборювати труднощі заради поставленої мети, долати імпульсивність, самостійно виконувати завдання.

Застосування дисперсійного аналізу з повторним вимірюванням показників дало можливість визначити статистично значущі зміни у складових саморегуляції школярів з різною навчальною успішністю до і після впровадження корекційно-розвивальної системи, а також порівняти результати, зафіксовані в учнів експериментальних і контрольних груп.

У результаті дослідження з'ясовано, що конструктивна трансформація параметрів особистісного контролю і самоконтролю, а також сформованість комплексу регулятивно-вольових якостей сприяють підвищенню навчальної успішності у школярів експериментальних груп. Взаємодія і взаємовплив вимірюваних параметрів є достовірними на високому рівні статистичної значущості (від с ? 0,001 до с ? 0,05), оскільки F_емп. (критерій Фішера), одержаний в ході математичного обчислювання, дорівнює чи більший від критичного значення: F_0.05 або F_0,01 (F_емп. ? F_0,05; F_емп. ? F_0,01). У контрольних групах визначені відмінності не відрізняються від казуальних (F_емп. ? F_0,05).

Таким чином, реалізація корекційно-розвивальної системи дій з метою розвитку конструктивних і нівелювання деструктивних тенденцій у саморегуляції довільної активності сприяла позитивним перетворенням у становленні регулятивної сфери школярів експериментальних класів і привела до підвищення рівня їх навчальної успішності.

ВИСНОВКИ

Всебічний аналіз і узагальнення результатів дослідження підтвердили висунуті нами гіпотези і дали змогу дійти таких висновків:

1. Лонгітюдне дослідження особливостей саморегуляції довільної активності школярів з різною навчальною успішністю дало змогу уточнити сутність поняття саморегуляції як складно організованої системи, становлення якої забезпечується констеляцією її структурно взаємопов'язаних компонентів: зовнішнього і внутрішнього особистісного контролю, оперативного самоконтролю, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю власної діяльності.

2. Регулятивну сферу школярів досліджено у мікро- і макрогенетичній площинах. У межах першої площини здійснено аналіз, спрямований на визначення мікрогенетичних особливостей саморегуляції довільної активності у школярів на певному етапі онтогенезу, а також визначено тенденції впливу цієї активності на їх навчальну успішність. У межах другої площини проаналізовано макрогенетичні особливості саморегуляції довільної активності у школярів різного віку з низьким, середнім та високим рівнями навчальних досягнень.

3. Відповідно до результатів дослідження, у школярів з різною навчальною успішністю особистісний контроль і самоконтроль - як компоненти їх регулятивної системи - мають істотні кількісні та якісні відмінності і в мікро-, і в макрогенетичному аспектах. З'ясовано, що у слабковстигаючих учнів переважають зовнішній особистісний контроль, низький рівень прояву оперативного й антиципуючого самоконтролю, що призводить до зниження самоконтролю своєї діяльності та рівня навчальної успішності. У свою чергу, високовстигаючі школярі характеризуються домінуванням внутрішнього особистісного контролю, високого рівня оперативного, антиципуючого самоконтролю та самоконтролю своєї діяльності.

4. В ході експериментального дослідження проаналізовано особливості становлення регулятивно-вольових якостей особистості, що виступають репрезентантами саморегуляції і виявляються у школяра як суб'єкта активності у процесі його цілеспрямованої навчальної діяльності. З'ясовано, що високовстигаючим школярам притаманна стійка тенденція до вияву високих та середніх рівнів розвитку регулятивно-вольових рис, а слабковстигаючим учням властиві здебільшого більш низькі рівні їх прояву. Така особливість простежується як у мікро-, так й у макрогенетичній площині. Макрогенез вищеозначених регулятивно-вольових якостей показав наявність у школярів тенденції до їх збалансованого розвитку в процесі онтогенезу, що характерно і для високовстигаючих, і для слабковстигаючих школярів.

5. Процес онтогенезу саморегуляції довільної активності у школярів молодшого шкільного та раннього підліткового віку відбувається в такому напрямку: від становлення і розвитку окремих її компонентів до гармонізації та систематизації її структурно-динамічних характеристик у цілому. До того диференціація структури саморегуляції довільної активності має і конструктивний, і деструктивний характер, що залежить від рівня навчальних досягнень високовстигаючих і слабковстигаючих школярів.

6. Як показав лонгітюдний психолого-педагогічний експеримент, виникнення конструктивних чи деструктивних тенденцій у процесі становлення регулятивної сфери учнів зумовлюється відмінностями в саморегуляції ними довільної активності. Високовстигаючим школярам притаманні високий рівень сформованості, збалансованість і злагодженість взаємозв'язку компонентів саморегуляції довільної активності. Це приводить до виникнення конструктивного і компенсаторного типів індивідуалізованого контуру саморегуляції. У слабковстигаючих школярів спостерігаються дисбаланс, недостатня розвиненість та низький ступінь прояву цих компонентів, що веде до становлення деструктивного і некомпенсаторного типів індивідуалізованого контуру саморегуляції довільної активності особистості.

7. У процесі дослідження встановлено, що особливості саморегуляції довільної активності учнів тісно пов'язані з рівнем їх навчальної успішності. Отримані дані про характеристики індивідуалізованого контуру саморегуляції дали змогу з'ясувати адаптаційні та компенсаторні можливості школярів, що забезпечують їх психологічно комфортний особистісний розвиток.

8. В ході реалізації корекційно-розвивальної програми побудовано модель продуктивного розвитку саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю. З'ясовано, що конструктивна трансформація параметрів особистісного контролю, самоконтролю, комплексу регулятивно-вольових якостей зумовлює підвищення навчальної успішності у школярів експериментальних груп. Таким чином, реалізація корекційно-розвивальної системи дій з метою розвитку конструктивних і нівелювання деструктивних тенденцій у саморегуляції довільної активності не тільки веде до позитивних зрушень в її структурі, а й сприяє підвищенню рівня навчальної успішності учнів. Розвиток конструктивних тенденцій у становленні регулятивної сфери школярів відбувається завдяки активізації процесу саморегуляції з урахуванням її структурно-динамічних особливостей в учнів з різною навчальною успішністю.

Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо в експериментальному вивченні розвитку саморегуляції довільної активності школярів на наступних етапах онтогенезу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петренко І.В. Структурно-функціональні характеристики регулятивної системи школяра / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Вид-во «Любіть Україну», 1999. - Т. І, ч. 1. - С. 57-60.

2. Петренко І.В. Індивідуалізована метасистема саморегуляції школяра і навчальна успішність / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Вид-во «Любіть Україну», 2000. - Т. І ч. 3. - С. 33-37.

3. Петренко І.В. Особистісні компоненти системи саморегуляції у школярів з різною навчальною успішністю / І.В. Петренко // Психологія : зб. наук. праць НПУ імені М. П. Драгоманова / за ред. : С. Д. Максименка, О. В. Скрипченка. - К. : Друкарня НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. - Вип. 1 (8). - С. 141-149.

4. Петренко І.В. Особливості інтринсивної та екстринсивної мотивації у школярів з різною навчальною успішністю / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : ЗАТ «НЕВТЕС», 2001. - Т. ІІІ, ч. 6. - С. 210-214.

5. Петренко І.В. Структуральні особливості мотиваційної системи у школярів з різною навчальною успішністю / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : «ГНОЗІС», 2002. - Т. ІV, ч. 1. - С. 197-205.

6. Петренко І.В. Вивчення компонентів мотиваційної системи у молодших школярів з різною навчальною успішністю / І.В. Петренко // Актуальні проблеми психології: Соціальна психологія. Психологія управління : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : УФЦ, 2002. - Т. І, ч. 7. - С. 148-151.

7. Петренко І.В. Вивчення мотиваційних компонентів у молодших школярів з різною успішністю у навчанні / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : «ГНОЗІС», 2003. - Т. V, ч. 6. - С. 195-199.

8. Петренко І.В. Вольова активність школярів як чинник навчальних досягнень / І.В. Петренко // Актуальні проблеми психології. Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред.: С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. - К. : Міленіум, 2004. - Т. І, вип. 13. - С. 74-77.

9. Петренко І.В. Вольова активність та регулятивна система особистості школяра / І.В. Петренко // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 30. - С. 183-190.

10. Петренко І.В. Особливості саморегуляції довільної активності у школярів із різними навчальними досягненнями / І.В. Петренко // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : ВД «ТРОЯ», 2008. - Вип. 36. - С. 266-275.

11. Петренко І.В. Проблема «свободи вибору» у дослідженнях регулятивної сфери особистості / І.В. Петренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2009. - Т. ХІ, ч. 5. - С. 292-300.

12. Петренко І.В. Вивчення регулятивної сфери особистості у площині «свободи вибору» / І.В. Петренко // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. : С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 6. - С. 167-175.

13. Петренко І.В. Дослідження регулятивної сфери школярів із різними навчальними досягненнями / І.В. Петренко // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Ніка-Центр, 2010. - Вип. 38. - С. 257-263.

14. Петренко І.В. Усвідомлений самосуб'єктний вплив у контексті вивчення довільної активності особистості / І.В. Петренко // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. : С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - Вип. 11. - С. 624-633.

Размещено на Allbest.ru