Соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінського стресу

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ МОН УКРАЇНИ

УДК 316.622:613.6.027

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ СТРЕСІВ

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПЛУЖНИК ЯНА АНАТОЛІЇВНА

Луганськ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля МОН України, кафедра психології, м. Луганськ

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України, м. Луганськ кафедра психології, завідувач

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Карамушка Людмила Миколаївна Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, лабораторія організаційної психології, завідувач

кандидат психологічних наук, доцент Назаров Олег Олександрович Національний університет цивільного захисту України Міністерства надзвичайних ситуацій України, м. Харків, перший проректор з навчальної та методичної роботи

Захист відбудеться «31» березня 2011 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.11 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля МОН України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля МОН України

Автореферат розіслано «28» лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Гарькавець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Динаміка сучасних соціально-політичних перетворень, розгортання нових умов функціонування суб'єктів господарювання, впровадження організаційних змін підвищують значущість управлінської діяльності в забезпеченні конкурентоздатності організації. Проте нова модель управління, суттєві зміни змісту та технології управлінської діяльності, екстремальність умов її здійснення стимулюють розвиток організаційно-управлінських стресів менеджерів.

Організаційно-управлінські стреси, негативно впливаючи на фізичне, психічне, інтелектуальне здоров'я людини, знижують продуктивність управлінської діяльності, призводять до професійних і особистісних деструкцій, абсентеїзму менеджерів. Це, в свою чергу, порушує дієздатність апарату управління, знижує фінансову ефективність і стабільність роботи всієї організації.

В останні роки визначилось кілька напрямків вивчення феномену стресу: когнітивний (Ф.Б. Березін, В.А. Бодров, S. Folkman, R.S. Lazarus), динамічний (Л.О. Кітаєв-Смик, Т.О. Нелюбова), поведінковий (В.І. Євдокімов, А.В. Калуєв, В.Л. Маріщук, A. Kagan, L. Levi, H.G. Wolff), адаптаційний (Є.С. Горелова, Ф.З. Меєрсон), особистісний (К.В. Судаков, Ю.В. Щербатих, A. Billings, S. Folkman, R.S. Lazarus, R. Moos). Значна кількість наукових праць присвячена вивченню факторів організаційного стресу та організаційної поведінки (Р. Byosiere, R.L. Kahn), висвітленню впливу професійної діяльності на особистість та здоров'я працівників (О.О. Баранов, Л.М. Мітіна, А.А. Реан, Н.В. Самоукіна, І.В. Сурніна, Т.М. Титаренко, J. Johansson, M. Frankenhaeuser), аналізу взаємозв'язку професійного та особистого життя людини (R.S. Bhagat, C.L. Cooper).

Вітчизняними та зарубіжним науковцями активно розробляються методи психічної регуляції та адаптації людини до стресогенних факторів (Ф.Л. Березін, В.А. Бодров, Л.Г. Дікая, Є.Н. Кірьянова, Г.Б. Леонова, В.Л. Маріщук, С.А. Шанкін, Ю.В. Щербатих), саморегуляції психічних станів (Л.Г. Дікая, Є.П. Ільїн, О.А. Конопкін, В.І. Моросанова, Р.Р. Сагієв, В.І. Щедров), програми профілактики стресів та управління стресовим станом (J.I. Elkind, M. Frese, S.E. Jackson).

Однак, при всьому розмаїтті досліджень недостатньо вивченими залишаються соціально-психологічні чинники виникнення організаційно-управлінських стресів у менеджерів підприємств та організацій. Поза увагою науковців залишається проблема попередження та корекції стресових станів в умовах здійснення управлінської діяльності. Очевидною є необхідність комплексного вивчення причин, закономірностей організаційних стресів з урахуванням специфіки управлінської діяльності, а також впливу соціально-психологічних чинників на формування та ступінь прояву, якісну своєрідність синдромів організаційних стресів менеджерів підприємств.

Отже, недостатнє вивчення та соціальна значущість цієї проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження - „Соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів”.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною робіт, виконаних згідно плану науково-дослідних робіт кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, які пов'язані з комплексною темою „Соціально-психологічне забезпечення інноваційних технологій у навчальному процесі вищої школи” (номер державної реєстрації 0105U000263). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 5 від 26.12.2008) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 1 від 24.02.2009).

Об'єкт дослідження: організаційно-управлінські стреси у менеджерів середньої ланки управління.

Предмет дослідження: соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів у менеджерів середньої ланки управління.

Мета дослідження полягає у вивченні соціально-психологічних детермінант виникнення й прояву організаційно-управлінських стресів менеджерів середньої ланки управління та розробці програми психічної корекції стресових розладів.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення професійних і організаційних стресів та визначити стан розробки проблеми організаційно-управлінських стресів.

2. Розробити концептуальну модель організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління.

3. Провести емпіричне дослідження стрес-факторів управлінської діяльності менеджерів середньої ланки управління та соціально-психологічних детермінант організаційно-управлінських стресів.

4. Запропонувати математичну модель прогнозування та оптимального управління організаційно-управлінськими стресами.

5. Розробити програму управління організаційно-управлінськими стресами з урахуванням специфіки управлінської діяльності та особистісної соціально-психологічної феноменології менеджерів й оцінити ефективність запропонованих заходів.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: основні положення про сутність особистості (Л.С. Виготський, С.Д. Максименко, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн); принципи системно-діяльнісного підходу до вивчення праці (О.О. Деркач, А.В. Журавльов); концепції психологічного стресу (В.О. Бодров, Л.О. Кітаєв-Смик, Г. Сельє, C.D. Spielberger); теорії професійного становлення особистості (Г.О. Балл, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва); парадигми вивчення професійного стресу (В.А. Бодров, Г.Б. Леонова, В.Л. Маріщук, Ю.В. Щербатих, C.L. Cooper, R.S. Lazarus, W. Schonpflug); теоретичні моделі стресу на робочому місці (T. Cox, J.R. Hackman, R.A. Karasek, A. Marcell); теорії організаційного стресу та організаційної поведінки (Р. Byosiere, R.L. Kahn); методологія системного підходу до управлінської діяльності керівника (Н.Л. Коломінський, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.В. Третьяченко), положення про стресори управлінської діяльності (В.Г. Дибшлаг, Е.С. Кузьмін, T.A. Beehr, C. Cooper, L. Lang, J.S. Newman, W. Siegert); фундаментальні положення про професійну діяльність в особливих умовах (О.О. Назаров, О.В. Тімченко); концепція професійного вигорання (Н.Є. Водопьянова, Л.М. Карамушка); основні положення теорії стресостійкості (Б.Х. Варданян, П.Б. Зільберман) та адаптивності (В.А. Абабков, К.С. Горелова, Ф.З. Меєрсон, С.А. Шапкін); концептуальні підходи до вивчення копінг-поведінки (Л.І. Анцифєрова, І.Г. Сізова, С.І. Філіпченкова, S. Folfman, S.E. Hobfoll, R.S. Lazarus); теоретичні та методологічні засади соціально-психологічного тренінгу (Л.А. Петровська, О.С. Прутченков, К. Рудестам, Т.С. Яценко).

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи:

- теоретичні: аналіз наукової літератури та нормативних документів, узагальнення, систематизація та інтерпретація даних, класифікація, побудова аналогій, структурно-функціональне моделювання;

- емпіричні: експериментальні методи дослідження; діагностичні методи (анкетування, тестування, інтерв'ювання); обсерваційні методи (спостереження); прогностичні методи (узагальнення незалежних характеристик, моделювання, шкалування, психокорекційні методи впливу);

- статистичні: математико-статистична обробка даних (таблиці спряженості, дисперсійний, кореляційний аналіз) здійснювалася за допомогою комп'ютерного пакету статистичних програм SPSS (17 версія).

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичним аналізом проблеми, відповідністю використаних методів меті та завданням дослідження, послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань дослідження, репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом емпіричних даних, застосуванням методів математичної статистики для оцінки результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично обґрунтовано та всебічно розглянуто феномен організаційно-управлінського стресу менеджерів середньої ланки управління, запропоновано теоретичні та прикладні підходи до його вивчення;

- розроблено загальну концептуальну модель організаційно-управлінського стресу менеджерів середньої ланки управління, яка дає змогу встановлювати не тільки головні закономірності та механізми впливу на психіку керівника стрес-факторів управлінської діяльності, а й визначати їх специфічні та неспецифічні наслідки;

- поглиблено уявлення про вплив соціально-психологічних детермінант на формування та ступінь прояву організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління;

- дістало подальшого розвитку положення про стрес-компетенції менеджерів, що забезпечують раціональну когнітивну оцінку стрес-факторів управлінської діяльності, вибір оптимальної копінг-стратегії для подолання стресових ситуацій та ефективне управління організаційно-управлінським стресом в цілому;

- запропоновано: загальний підхід щодо прогнозування ступеню можливого розвитку організаційно-управлінського стресу менеджерів із застосуванням методів математичного моделювання; науково та методично обґрунтовану програму управління організаційно-управлінськими стресами, яка спрямована на розвиток та формування стрес-компетенцій менеджерів.

Теоретичне значення дослідження полягає в розвитку системних уявлень про організаційно-управлінський стрес як багатомірний соціально-психологічний феномен, пов'язаний з подоланням недосконалості організаційних умов управлінської праці та з високим навантаженням при виконанні керівниками професійних обов'язків в конкретній організаційній структурі, а також пошуком неординарних рішень в екстремальних умовах; узагальненні теоретичних концепцій та дослідницьких парадигм професійних, робочих, організаційних стресів; в теоретичному обґрунтуванні комплексу соціально-психологічних детермінант, що впливають на розвиток та рівень прояву стресового розладу у керівників; в побудові загальної концептуальної моделі організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління.

Практичне значення дослідження полягає в розробці конкретних пропозицій, які містять комплекс рішень з прогнозування та управління організаційно-управлінськими стресами у менеджерів. Висновки та рекомендації можуть бути використані в управлінській практиці при розробці рекомендацій та цільових програм щодо мінімізації негативних психологічних наслідків управлінської діяльності; в навчальному процесі при розробці лекційних і практичних курсів з психології управління, організаційної психології, конфліктології; в процесі проведення цільової підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних спеціалістів і фахівців. Розроблена модель прогнозування організаційно-управлінських стресів, яка містить систему діагностичних показників, може бути використана для підбору управлінських кадрів і формування їх резерву на підприємствах, прогнозу успішності управлінської діяльності в стресогенних умовах. менеджер стрес психологічний управління

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були опубліковані в наукових збірниках та періодичних виданнях, доповідалися й були схвалені на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, також обговорювалися на науково-практичних конференціях: міжнародних (ХІІІ, ХІV, ХV Міжнародних науково-практичних конференціях „Університет і регіон” (Луганськ, 2007, 2008, 2009), Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Вектори психології” (Харків, 2010), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу” (Софія, 2010), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Становлення сучасної науки” (Прага, 2010), II Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Гуманітарні та соціальні науки” (Львів, 2010)); всеукраїнських (V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації суспільства” (Луганськ, 2008), I Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Актуальні питання теорії та практики менеджменту” (Луганськ, 2010)); регіональних (І Регіональній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Економіка” (Сєвєродонецьк, 2007), VIII Науково-практичній конференції „Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2008)).

Теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес кафедр психології, адміністрування, державного управління Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108-115-284/148 від 09.09.2010 р.), в практику підвищення кваліфікації керівних спеціалістів і фахівців, керівного складу газорятувальних служб промислових підприємств на базі ТОВ „Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки та підготовки кадрів” в м. Сєвєродонецьку (довідка № 9 від 20.11.2010 р.), в процес корпоративного навчання керівного складу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську (довідка № 16444 від 17.11.2010 р.), в управлінську практику ВАТ „Одеський припортовий завод” (довідка № 77 від 10.08.2010 р.), в практику роботи служб персоналу ВАТ „РовноАзот” (довідка № 49 від 10.08.2010 р.) та в практику управління персоналом ПрАТ „ЛИНІК” (довідка № 22-215 від 23.07.2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 6 наукових публікаціях, надрукованих у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та 7 тезах, надрукованих в збірниках науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 208 найменувань, з яких 34 іноземними мовами, та 2 додатків на 75 сторінках. Основний зміст роботи викладений на 195 сторінках. Загальний обсяг дисертації 289 сторінок. Робота містить 30 таблиць на 19 сторінках, 30 рисунків на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено суть проблеми та стан її вивчення, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми організаційно-управлінських стресів” проаналізовано основні теоретичні підходи, концепції та моделі професійних стресів, уточнено поняття „стрес”, „професійний стрес”, „організаційно-управлінський стрес”. Встановлено, що в сучасній прикладній психології склалися три основні парадигми дослідження стресів в робочому середовищі: екологічна, трансактна та регуляторна. У першій стрес розуміється як результат взаємодії індивіда з оточуючим середовищем (J.R.P. French, R.V. Harrison, R.A. Karasek, J. Weitz, R.S. Lazarus); у другій - як індивідуальна реакція пристосування людини на ускладнення ситуації (R.S. Lazarus, W. Schonpflug, Т. Cox, J.E. Drath, M.J. Smith, В. Абабков і М. Перре); у третій - як особливий клас станів, що відображають механізм регуляції діяльності в ускладнених умовах (G.R. Hockey, С. Cooper).

Аналіз робіт W. Siegert, L. Lang, Т.A. Beehr, J.S. Newman, С. Cooper і S. Cartwright, Е.С. Кузьміна, В.Г. Дибшлага, Ю.В. Щербатих, присвячених вивченню стрес-факторів професійної діяльності, дозволив визначити основні джерела управлінського стресу: специфіка трудової діяльності, роль в організації, вза'ємини на роботі, розвиток кар'єри, організаційна структура і психологічний клімат, позаорганізаційні джерела. Розвиток та ступінь прояву організаційно-управлінських стресів обумовлені впливом комплексних соціально-психологічних детермінант, таких як: особистісні характеристики, ґендерні особливості, вікові зміни і професійні кризи особистості, властивості соціального оточення, моделі і механізми долаючої поведінки. Узагальнення результатів теоретико-метологічного дослідження дозволило побудувати концептуальну модель розвитку організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Концептуальна модель організаційно-управлінських стресів менеджерів

Розроблена концептуальна модель описує причинно-наслідкові зв'язки між стрес-факторами робочого середовища, особистісними ресурсами та організаційно-управлінським стресом, опосередковані когнітивної оцінкою, а також визначає наслідки стресового розладу.

У другому розділі - „Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант організаційно-управлінських стресів” викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик, проаналізовані стрес-фактори управлінської діяльності, дана оцінка взаємозв'язку між соціально-психологічними властивостями особистості та ступенем прояву організаційно-управлінського стресу.

Емпіричне дослідження організаційно-управлінських стресів проводилось упродовж 2006-2008 рр., в ньому прийняли участь 120 фахівців управлінського профілю (менеджери середньої ланки управління).

Метою констатувального експерименту було визначення стрес-факторів управлінської діяльності та дослідження соціально-психологічних детермінант організаційно-управлінських стресів менеджерів середньої ланки управління відповідно до розробленої загальної концептуальної моделі. Констатувальний експеримент проводився в три етапи.

На першому етапі було встановлено, що 51,49% менеджерів мають високий рівень організаційно-управлінського стресу, який зумовлений нездатністю до самопізнання, вузькістю інтересів, невмінням приймати цінності колег по роботі, низькою активністю та продуктивністю. Це свідчить про уразливість представників управлінської праці до професійних стресів, схильність до переживання дістресу, наявність таких стрес-синдромів, як психічне вигоряння, хронічна втома, синдром менеджера. Узагальнений профіль основних проявів організаційно-управлінських стресів у менеджерів представлений на рис. 2.

Рис. 2 Гістограма профілю організаційно-управлінських стресів за методикою A.McLean „Шкала організаційного стресу” (N = 120)

Другий етап дослідження був спрямований на визначення стрес-факторів управлінської діяльності та аналіз проявів організаційно-управлінського стресу у менеджерів в процесі здійснення управлінської діяльності. Встановлено, що найбільш стресогенними для управлінців є стреси робочих перевантажень: 31,67 % менеджерів мають високий, 58,33 % - середній та лише 12 % - низький рівень стресу за цією шкалою. Досить вираженими в управлінській діяльності є стреси „вертикальних” комунікацій: 16,67 % керівників середньої ланки мають високий, 72,5 % - середній, 13 % - низький рівень стресу за цією шкалою. Аналіз взаємозв'язку рівня організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління та наявних стресогенних факторів управлінської діяльності представлений в табл. 1.

Таблиця 1

Взаємозв'язок рівня організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління та наявних стресогенних факторів управлінської діяльності (N = 120)

Найменування шкал стресостійкості	Рівні стресогенних факторів	Рівень організаційно-управлінського стресу	ч2 Пірсона
		Низький	Середній	Високий
		кіл-ть осіб	відн. доля, %	кіл-ть осіб	відн. доля, %	кіл-ть осіб	відн. доля, %
Конфліктність комунікацій	Низький	46	38,5	55	46,2	18	15,4	32,28*
	Середній	0	0	39	32,8	81	67,2
	Високий	0	0	20	16,7	100	83,3
Стреси робочих перевантажень	Низький	45	37,5	45	37,5	30	25,0	25,09*
	Середній	5	4,3	54	44,7	61	51,1
	Високий	0	0	14	12,0	106	88,0
Інформаційний стрес	Низький	21	17,4	57	47,8	42	34,8	14,81**
	Середній	2	2,0	38	32,0	79	66,0
	Високий	0	0	0	0	120	100,0
Стреси „верти-кальних” комунікацій	Низький	48	40,0	36	30,0	36	30,0	26,06*
	Середній	2	1,8	47	39,3	71	58,9
	Високий	0	0	17	14,3	103	85,7

Примітка: * р ? 0,005; ** р ? 0,01

Встановлено, що 37,5 % респондентів мають високий, 55 % - середній та лише 7,5 % - низький рівень рольового конфлікту. Це дозволяє зробити висновок про виражений психологічний конфлікт при виконанні менеджерами соціальної ролі в умовах перехресних очікувань щодо них як управлінців. Математико-статистичний аналіз результатів дослідження підтвердив статистично значущий зв'язок між проявом рольового конфлікту та рівнем організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління (р ? 0,005, р ? 0,01).

На третьому етапі експерименту були проаналізовані соціально-психологічні детермінанти, що впливають на рівень розвитку організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління. Дослідження соціально-демографічних характеристик не виявило статистично значущий зв'язок між статтю, віком й стажем роботи на керівній посаді менеджерів середньої ланки управління та рівнем їх організаційно-управлінського стресу.

Аналіз взаємозв'язку стресостійкості менеджерів та рівня організаційно-управлінського стресу показав, що для 29,4 % управлінців, які мають високий рівень стресостійкості, був характерний низький, для 52,9 % - середній та 17,6 % - високий рівень стресу. Серед керівників, що мають низький рівень стресостійкості, 13,8 % мають середній, 86,2 % - високий рівень організаційно-управлінського стресу, жодна особа не має низького рівня стресового розладу (р ? 0,005, р ? 0,01). Тобто стресостійкість дозволяє менеджерам переносити значні інтелектуальні, вольові та емоційні перевантаження, обумовлені специфікою управлінської діяльності, без значних шкідливих наслідків для діяльності та власного здоров'я (рис. 3).

Рис. 3 Порівняльна гістограма показників стресостійкості в групах менеджерів з різним рівнем організаційного стресу (N = 120)

Встановлено, що на розвиток організаційно-управлінського стресу у керівників також впливає рівень соціально-психологічної професійної адаптації: всі дезадаптовані менеджери мають високий рівень організаційно-управлінського стресу, 84,6% управлінців з низьким рівнем соціально-психологічної адаптації мають також високий рівень стресового розладу. Але ті менеджери, що є соціально адаптованими, не «застраховані» від дістресу: 21,2% керівників з високим рівнем адаптаційних можливостей мають високі показники управлінського стресу (р ? 0,005, р ? 0,01). Найбільш значущими дезадаптуючими факторами виявилися: невідповідні умови праці, незадоволеність роботою, взаєминами з малою групою, низький рівень колективізму.

Певна стратегія подолання стресових ситуацій також визначає рівень розвитку та характер прояву організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління, що підтверджується статистично значущим рівнем достовірності спряженості показників (р ? 0,005, р ? 0,01). З'ясовано, що конструктивні стратегії подолання стресу, такі як асертивна поведінка, пошук соціальної підтримки, дозволяють менеджерам купіювати стрес. І навпаки, імпульсивні, маніпулятивні, агресивні дії, уникнення, асоціальна поведінка зумовлюють високий рівень організаційно-управлінського стресу.

Зазначено, що не менший вплив на розвиток організаційно-управлінського стресу чинять спрямованість і тип емоційної реакції особи на фруструючу ситуацію (р ? 0,005, р ? 0,01). Так, 70 % менеджерів з домінуванням ектрапунітивної спрямованості реакцій на фруструючі ситуації, 75 % керівників з перешкоджально-домінантним та 70 % - з его-захисним типом реакцій мають високі показники організаційно-управлінського стресу. Тобто саме ці паттерни поведінки в конфліктних, фрустраційних ситуаціях, що виникають в процесі здійснення управлінських функцій, є деструктивними, неадекватними, пов'язані з високим рівнем стресового розладу.

Аналіз сегментограм профілів реакцій респондентів на фруструючу ситуацію дозволив зробити висновок про домінуючий тип та спрямованість емоційної реакції менеджерів (рис. 4).

Рис. 4 Сегментограми профілів напрямків та типів реакцій менеджерів на фруструючу ситуацію в управлінській діяльності (N = 120)

За результатами емпіричного дослідження за допомогою методу відновлення одномірних залежностей була розроблена математична модель організаційно-управлінського стресу:

Y = X8D3*X5D3*X23D3*X27D1*X14D3*X10D3*X28D1*X31D1*

*X25D1*X26D1*X11D3*X15D1*X6D3*X7D3*X35D3,

де Y - рівень організаційно-управлінського стресу, Xi - певні соціально-психологічні детермінанти.

Ця модель дозволила визначити найбільш значущі („сильні”) фактори, що чинять вплив на рівень і динаміку організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління, а саме: стреси „вертикальних” комунікацій, конфліктність комунікацій, агресивні дії оцінка колективізму, рівень стресостійкості, схильність все ускладнювати, відношення до праці (задоволеність працею), задоволеність собою на роботі, взаємовідносини між робітниками, задоволеність положенням в колективі, схильність до психосоматичних захворювань, асертивні дії, стреси робочих перевантажень, інформаційний стрес, неузгоджені очікування щодо декількох ролей однієї особи.

Розроблена багатофакторна модель організаційно-управлінського стресу надає можливість прогнозувати ймовірність виникнення стресового розладу менеджерів середньої ланки управління виходячи з певного набору параметрів соціально-психологічних характеристик та їх діапазонів.

У третьому розділі - „Соціально-психологічні умови управління організаційно-управлінськими стресами” розглянуто загальну стратегію формувального експерименту, наведені модель, методика, принципи та змістовна характеристика програми управління організаційно-управлінськими стресами, висвітлені соціально-психологічні особливості її впровадження, а також здійснений аналіз ефективності даної програми.

Формувальний експеримент проводився впродовж 2009-2010 рр. і складався з трьох етапів. На першому етапі було розроблено програму управління організаційно-управлінськими стресами, яка спрямована на розвиток наступних стрес-компетенцій менеджерів: стресостійкість, стресоадаптивність, конструктивна рольова взаємодія та конструктивний копінг.

Для визначення та розкриття сукупності певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів формування стрес-компетенцій менеджерів була побудована методологічна модель (рис. 5).

Рис. 5 Модель процесу формування компетенцій управління організаційно-управлінським стресом

Програма управління організаційно-управлінськими стресами складається з трьох послідовних етапів-модулів.

1. Особистісний модуль спрямований на формування у менеджерів мотивації до самоефективності, інформування учасників про причини, особливості прояву та наслідки організаційно-управлінських стресів, розвиток інтелектуальної, особистісної й соціальної рефлексії, когнітивності й емоційної гнучкості, стресостійкості й соціально-психологічної адаптивності.

2. Професійно-управлінський модуль передбачає розвиток у менеджерів комунікативної, соціально-психологічної та професійної компетенції з питань керівництва, групової динаміки та розподілу ролей, підвищення ефективності міжособистісної та групової взаємодії, розширення діапазону рольової поведінки, оволодіння техніками управління конфліктними ситуаціями.

3. Поведінково-формуючий модуль включає інформування учасників про механізми, моделі та стратегії копінгу як засобу подолання організаційно-управлінських стресів, спрямований на розвиток самоконтролю й саморегуляції, оволодіння адекватними й продуктивними копінг-стратегіями, формування індивідуальної моделі подолання організаційно-управлінського стресу.

На другому етапі було здійснено апробацію програми управління організаційно-управлінськими стресами в групі менеджерів середньої ланки управління підприємств виробничого, приватного, наукового та державного сектору, які приймали участь в констатувальному експерименті. Для реалізації поставлених завдань щодо формування стрес-компетенції менеджерів середньої ланки управління було обрано тренінгову форму роботи, оскільки така форма психологічної взаємодії сприяє професійному та особистісному розвиткові менеджерів, формуванню конструктивних та адекватних моделей стресодолаючої поведінки.

На третьому етапі аналізувалися результати впровадження програми управління організаційно-управлінськими стресами. Математико-статистичний аналіз, порівняння результатів оцінки рівня й особливостей прояву організаційно-управлінського стресу в контрольних та експериментальних групах до й після проведення формувального експерименту, дозволили визначити, що: загальний рівень організаційного стресу в експериментальній групі знизився на 25,58 %, тобто збільшилась толерантність менеджерів до стрес-факторів та продуктивність управлінської діяльності; однак структурні зміни організаційного стресу були не однаковими, найбільші зсуви спостерігаються з шкалами „гнучкість поведінки” (34,93 %), „здатність до самопізнання” (30,91 %) та „активність й продуктивність” (23,53 %). Розбіжність показників організаційного стресу в експериментальній групі до та після проведення тренінгу показано на графіку (рис. 6).

Наявна розбіжність показників свідчить про розвиток у менеджерів експериментальної групи рефлексивних здібностей, здатності до пізнання своєї сутності, підвищення активності, самостійності, ініціативності, продуктивності та задоволеності роботою, а також формування поведінкової гнучкості, що проявляється в стриманості, тактовності й толерантності.

Рис. 6 Графік розбіжностей показників організаційного стресу в експериментальній групі до та після формуючого експерименту (N = 46)

В експериментальній групі загальний рівень рольового конфлікту знизився на 19,52%, що свідчить про зменшення у менеджерів психологічного конфлікту при виконанні соціальної ролі в умовах перехресних очікувань щодо них як управлінців (рис. 7).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 7 Порівняльні діаграми змін показників рольового конфлікту в експериментальній і контрольній групах до та після формувального експерименту

Значні зсуви відбулися в експериментальній групі за показниками стресостійкості, а саме: на 44,22 % зменшилась частота використання деструктивних засобів подолання стресу та на 40,4 % частіше стали використовуватися конструктивні засоби боротьби зі стресом, на 34,54 % знизилась схильність все ускладнювати та на 28,14 % рідше стала проявлятися підвищена реакція на обставини, на які ми не можемо вплинути. Таким чином, впровадження програми управління організаційно-управлінськими стресами позитивно вплинуло на когнітивну оцінку стрес-факторів, реакцію на стресогенні обставини, зумовило використання більш конструктивних засобів подолання стресу, що дозволило підвищити загальну стресостійкість менеджерів на 32,25 %.

Формувальний експеримент зумовив суттєве підвищення у менеджерів експериментальної групи загального рівня соціально-психологічної адаптації у порівнянні з контрольною групою (на 19,40 %). Порівняльний аналіз стратегій подолання стресових ситуацій, що застосовувалися менеджерами для подолання організаційно-управлінського стресу до і після формувального етапу експерименту, в контрольній та експериментальній вибірках наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Динаміка показників стратегій подолання стресових ситуацій в експериментальній і контрольній групах до та після формувального експерименту (G-критерій)

Назви шкал	Експериментальна група (N = 46)	Контрольна група (N = 46)
	до формувального експерименту	після формувального експерименту	зсув	до формувального експерименту	після формувального експерименту	зсув
			абсолют-ний (+,-)	віднос-ний, %			абсолют-ний (+,-)	віднос-ний, %
Асертивні дії	19,54*	23,44*	3,9	19,96	19,58	19,88	0,3	1,53
Вступ до соціального контакту	24,81*	31,12*	6,31	25,43	24,86	25,16	0,3	1,21
Пошук соціальної підтримки	24,03*	29,78*	5,75	23,93	23,98	24,14	0,16	0,67
Обережні дії	22,21**	19,42**	-2,79	-12,56	22,25	23,06	0,81	3,64
Імпульсивні дії	17,59*	14,38*	-3,21	-18,25	17,56	18,12	0,56	3,19
Уникнення	16,26*	13,57*	-2,69	-16,54	16,3	17,04	0,74	4,54
Маніпулятивні дії	18,97*	15,28*	-3,69	-19,45	18,93	18,76	-0,17	-0,90
Асоціальна поведінка	14,78*	8,42*	-6,36	-43,03	14,83	14,44	-0,39	-2,63
Агресивні дії	17,58*	10,24*	-7,34	-41,75	17,61	17,82	0,21	1,19
Індекс конструктив-ності	1,08*	1,46*	0,38	35,19	1,1	1,12	0,02	1,82

Примітки: * р ? 0,01; ** р ? 0,05.

Найбільш значущими в експериментальній групі виявилися зрушення рівня задоволеності собою на роботі (33,85 %), задоволеності положенням в колективі (20,82 %), оцінки колективізму (20,18 %), ставлення до керівника (19,41 %).

Встановлено значні зміни в профілі копінг-поведінки в експериментальній групі в результаті формувального експерименту: загальний індекс конструктивності збільшився на 35,19 %, що свідчить про більш адекватний, продуктивний стиль поведінки в стресових ситуаціях та ефективну професійну й соціальну адаптацію менеджерів. Аналіз зрушень за окремими моделями долаючої поведінки дозволяє зробити наступні висновки: найбільші зсуви спостерігаються за шкалами „Асоціальна поведінка” (зниження на 43,03 %), „Агресивні дії” (зниження на 41,75 %), „Вступ до соціального контакту” (збільшення на 25,43 %), „Пошук соціальної підтримки” (збільшення на 23,93 %) та „Асертивні дії” (збільшення на 19,96 %). Крім того, відбулося зниження показників частоти використання таких неконструктивних стратегій, як уникнення, маніпулятивні дії.

Таким чином, в експериментальній групі менеджери стали частіше використовувати „здорові” стратегії подолання стресогенних ситуацій, що виражається у впевненій поведінці, раціоналізації та пошуку позитивного в емоційно-напружених професійних ситуаціях. Моделі їх поведінки на етапі контрольного експерименту характеризуються більшою активністю, просоціальністю та гнучкістю.

Достовірність зсувів досліджених показників в експериментальній та контрольній групі в результаті проведення формувального етапу експерименту підтверджена розрахунком G-критерію знаків, який показав достатньо значущий зсув показників (р ? 0,01, р ? 0,05) в експериментальній та недостовірний зсув в контрольній групах. Отже, програма управління організаційно-управлінськими стресами виявилася ефективною щодо розвитку стрес-компетенцій менеджерів.

ВИСНОВКИ

За результатами наукового дослідження було сформульовано ряд висновків.

1. Організаційно-управлінський стрес є багатофакторним соціально-психологічним феноменом управлінської діяльності, який проявляється в психічній напрузі й обумовлений специфікою професійної діяльності та дією певних стрес-факторів організаційного середовища: рольовими конфліктами, вза'єминами на роботі, розвитком кар'єри, організаційною структурою, психологічним кліматом, позаорганізаційними джерелами. Розвиток та ступінь прояву організаційно-управлінських стресів обумовлені впливом комплексних соціально-психологічних детермінант, таких як: особистісні характеристики, ґендерні особливості, вікові зміни й професійні кризи особистості, властивості соціального оточення, моделі й механізми долаючої поведінки.

2. Розроблена концептуальна модель розвитку організаційно-управлінського стресу описує причинно-наслідкові зв'язки між стрес-факторами робочого середовища, особистісними ресурсами та організаційно-управлінським стресом, опосередковані когнітивної оцінкою, а також визначає наслідки стресового розладу. Вона має такі складові: стрес-фактори робочого середовища, серед яких можна виокремити чинники, зумовлені специфікою управлінської діяльності, та організаційні стрес-фактори; особистісні ресурси (стресостійкість, соціально-психологічна адаптивність, копінгові ресурси); когнітивна оцінка (аналіз ситуації, оцінка стрес-факторів); реакції на стресову ситуацію (фізіологічні, емоційні, когнітивні та поведінкові); наслідки (еустрес чи дістрес).

3. Емпірично доведено, що 51,49% менеджерів середньої ланки управління переживають високий рівень організаційно-управлінського стресу. Найвагомішими стрес-факторами управлінської діяльності є стреси робочих перевантажень, стреси „вертикальних” комунікацій, рольовий конфлікт. Розвиток організаційно-управлінських стресів у менеджерів середньої ланки управління визначається певними особистісними соціально-психологічними детермінантами: стресостійкість та адаптивність особистості, схильність до певного типу поведінки в стресовій ситуації, вибір копінг-стратегії. Найбільш значущими дезадаптуючими факторами виявилися: невідповідні умови праці, незадоволеність роботою та взаєминами з малою групою, низький рівень колективізму. Конструктивні стратегії подолання стресу, такі як асертивна поведінка, пошук соціальної підтримки, дозволяють менеджерам купіювати стрес. І навпаки, імпульсивні, маніпулятивні, агресивні дії, уникнення, асоціальна поведінка зумовлюють високий рівень організаційно-управлінського стресу. Екстрапунітивна спрямованість, перешкоджально-домінантний та его-захисний тип реакцій менеджерів на фруструючі, конфліктні ситуації є деструктивними, неадекватними й обумовлюють високий рівень стресового розладу.

4. Запропонована багатофакторна математична модель організаційно-управлінського стресу дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення стресового розладу менеджерів середньої ланки управління виходячи з певного набору параметрів соціально-психологічних характеристик й оптимізувати процес управління організаційними стресами за рахунок експрес-аналізу стресогенних чинників та їх динаміки.

5. Розроблена комплексна програма управління організаційно-управлінськими стресами у менеджерів середньої ланки спрямована на формування певних стрес-компетенцій: стресостійкість, стресоадаптивність, конструктивна рольова взаємодія, конструктивний копінг, що дозволяють ефективно попереджувати, протидіяти, переборювати стресові розлади. Математично-статистичний аналіз і порівняння результатів оцінки рівня, особливостей прояву організаційно-управлінського стресу в контрольних та експериментальних групах до й після апробації розробленої програми, довів її ефективність.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Подальшого вивчення вимагають індивідуально-типологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів та когнітивні параметри стресових ситуацій управлінської діяльності. Перспективи дослідження полягають у визначенні особливостей виникнення та прояву організаційно-управлінських стресів у менеджерів підприємств та організацій різної форми власності, а також менеджерів вищої ланки управління.

Перелік опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Плужник Я.А. Індивідуально-типологічні та соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів / Я.А. Плужник // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Луганськ, 2008. № 1 (18). С. 125 - 132.

2. Плужник Я.А. Гендерні аспекти виникнення і прояву професійних стресів в процесі організаційних трансформацій / Я.А. Плужник // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Луганськ, 2008. № 2 (19). С. 215 - 220.

3. Плужник Я.А. Вікові аспекти виникнення і прояву професійних стресів в процесі організаційних трансформацій / Я.А. Плужник // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Луганськ, 2008. №3 (20). C. 163 - 167.

4. Плужник Я.А. Організаційні зміни на підприємстві як причина організаційно-управлінських стресів менеджерів / Я.А. Плужник // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка. К., 2010. Т. ХІІ, част. 2. С. 213 - 221.

5. Плужник Я.А. Концептуальна модель організаційно-управлінських стресів / Я.А. Плужник // Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка. Житомир, 2010. Т. 7, вип. 23. С. 179 - 184.

6. Плужник Я.А. Соціально-психологічні проблеми управління організаційно-управлінськими стресами [Електронне фахове видання] / Я.А. Плужник // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Хмельницький, 2010. №5.

Матеріали науково-практичних конференцій:

1. Плужник Я.А. Соціально-психологічні детермінанти протидії персоналу організаційним змінам на підприємстві / Я.А. Плужник // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету: матеріали ХІV Міжнародної науково-практичної конференції „Університет і регіон”, (Луганськ, 29 - 30 жовтня 2008 р.). Луганськ, 2008. С. 110 - 111.

2. Плужник Я.А. Теорії та моделі організаційно-управлінських стресів / Я.А. Плужник // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету: матеріали ХV Міжнародної науково-практичної конференції „Університет і регіон”, (Луганськ, 29 - 30 жовтня 2009 р.). Луганськ, 2009. С. 129 - 130.

3. Плужник Я.А. Дослідження стресогенних факторів управлінської діяльності / Я.А. Плужник // Матеріали 1-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Актуальні питання теорії та практики менеджменту”, (Луганськ, 17 - 19 березня 2010 р.). Луганськ, 2010. С. 306 - 307.

4. Плужник Я.А. Дослідження соціально-психологічних детермінант організаційно-управлінських стресів / Я.А. Плужник // Матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції „Вектори психології - 2010”, (Харків, 12 - 13 квітня 2010 р.). Харків, 2010. С. 244 - 245.

5. Плужник Я.А. Математичні засоби моделювання соціально-психологічної детермінації організаційно-управлінських стресів / Я.А. Плужник // Материали за 6-а международна научна практична конференция „Научният потенциал на света”, (София, 17 - 25 септември 2010). София, 2010. Том 5. С. 20 - 23.

6. Плужник Я.А. Обумовленість розвитку та прояву організаційно-управлінського стресу соціально-психологічною феноменологією особистості / Я.А. Плужник // Materiбly VI mezinбrodni vкdesko-praktickб konference „Nastolenн modernн vкdy - 2010”, (Praha, 27 zбшн - 05 шнjna 2010). Praha, 2010. Dнl 6. S. 64 - 66.

7. Плужник Я.А. Вплив особистісних соціально-психологічних характеристик на розвиток організаційно-управлінських стресів у менеджерів середньої ланки управління / Я.А. Плужник // Гуманітарні та соціальні науки: матеріали ІІ Міжнародної конференції молодих вчених HSS - 2010, (Львів, 25 - 27 листопада 2010 р.). Львів, 2010. С. 246 - 247.

АНОТАЦІЯ

Плужник Я.А. „Соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінського стресу” - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля МОН України. - Луганськ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню проблеми соціально-психологічних детермінант організаційно-управлінських стресів. У роботі теоретично обґрунтовано феномен організаційно-управлінських стресів, розроблено його загальну концептуальну модель.

Експериментально виявлено закономірності впливу соціально-психологічних детермінант на ступінь та специфіку прояву організаційно-управлінського стресу у менеджерів середньої ланки управління.

Розроблено авторську багатофакторну математичну модель організаційно-управлінського стресу, яка дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення стресового розладу у менеджерів виходячи з певного набору параметрів соціально-психологічних характеристик, а також оптимізувати процес управління організаційними стресами.

Запропоновано концептуально-методологічну модель та програму управління організаційно-управлінськими стресами. Розроблена програма в формі соціально-психологічного тренінгу спрямована на формування певних стрес-компетенцій у менеджерів: стресостійкість, стресоадаптивність, конструктивна рольова взаємодія, конструктивний копінг, що дозволяють ефективно попереджувати, протидіяти, переборювати стресові розлади. Її апробація засвідчила доцільність та ефективність корекційних заходів.

Ключові слова: організаційно-управлінський стрес, соціально-психологічні детермінанти, концептуальна модель, стрес-компетентність, соціально-психологічний тренінг.

АННОТАЦИЯ

Плужник Я.А. „Социально-психологические детерминанты организационно-управленческих стрессов” - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля МОН Украины. - Луганск, 2011.

Диссертационное исследование посвящено изучению проблемы социально-психологических детерминант организационно-управленческих стрессов.

В работе теоретически обоснован феномен организационно-управленческих стрессов, проанализированы специфические особенности профессиональной деятельности менеджеров, изучены стресс-факторы управленческой деятельности, определены социально-психологические характеристики, которые обуславливают возникновение, уровень развития и особенности проявления организационно-управленческих стрессов. На основе обобщения результатов теоретического анализа разработана общая концептуальная модель организационно-управленческого стресса, которая отражает причинно-следственные связи между стрессогенными факторами управленческой деятельности и возникновением стрессового расстройства у менеджеров.

В результате эмпирического исследования выявлены стресс-факторы управленческой деятельности, обозначен круг организационных проблем, влияющих на психическое состояние менеджеров, а также определено влияние ролевых конфликтов на уровень организационно-управленческого стресса у руководителей. Кроме того, экспериментально выявлены закономерности влияния социально-психологических детерминант на степень и специфику проявления организационно-управленческого стресса у менеджеров среднего звена управления, таких как: возраст, стаж работы, пол, стрессоустойчивость, социально-психологическая адаптивность личности, модель поведения в фрустрирующих ситуациях, выбор копинг-стратегий преодоления стрессов.

Разработана авторская многофакторная математическая модель организационно-управленческого стресса, которая позволяет прогнозировать вероятность возникновения стрессового расстройства у менеджеров исходя из определенного набора параметров социально-психологических характеристик, а также оптимизировать процесс управления организационными стрессами.

Автором предложена концептуально-методологическая модель и программа управления организационно-управленческими стрессами в форме социально-психологического тренинга, которая направлена на формирование определенных стресс-компетенций менеджеров: стрессоустойчивость, стрессоадаптивность, конструктивное ролевое взаимодействие, конструктивный копинг.

Программа управления организационно-управленческими стрессами учитывает временные параметры воздействия стресс-факторов и включает четыре направления формирования стресс-компетенций менеджеров: подготовка к стрессору (осуществляется до его появления), работа со стрессором (в процессе его воздействия), восстановление (после окончания его воздействия) и профилактика (на протяжении всего времени).

...