Соціально-психологічні особливості аутоагресії в осіб, засуджених до позбавлення волі

Аутоагресія визначається як складне, динамічне явище, яке формується під впливом соціальних та індивідуально-психологічних впливів, міра прояву яких є різною і залежить як від специфічних умов ситуації, так і самої особистості. Вона виявляється проекцією індивідуально-психологічних проявів особистості та тиску чинників соціального середовища, які у своєму системному поєднанні призводять до деструктивного вибуху, що має внутрішній вектор спрямованості та, який призводить до руйнування психічного, соматичного або фізичного здоров'я індивіда.

У засуджених до позбавлення волі аутоагресивні тенденції посилюються завдяки негативному впливу умов соціальної ізоляції та соціально-психологічних чинників, які породжуються цими умовами. Виокремлено взаємопов'язані соціальні та соціально-психологічні чинники. До перших відносяться: проблемогенний соціум та факт скоєння злочину; умови перебування в пенітенціарному закладі; порушення функціонально-рольової структури; деформації спілкування та соціальної взаємодії. Другі складають: індивідуально-психологічна схильність до агресії та асоціальної поведінки; підвищена емоційна збудливість; високий рівень особистісної та ситуативної тривожності; соціальна відчуженість; складність адаптації до умов пенітенціарного закладу; демонстрація протесту; перебування в позиції "знехтуваного"; загострене почуття провини, страх та зневіра у майбутньому.

2. Умови відбування покарання утворюють систему детермінант (соціальні та психологічні чинники), які негативно впливають на соціально-психологічну адаптацію засуджених та, в цілому, ускладнюють процес відбування кримінального покарання. Соціальними чинниками виступають: соціальна ізольованість, негативний вплив кримінальної субкультури, місце у груповій ієрархії серед засуджених, наявність конфліктного соціального середовища, позитивне ставлення до агресивних дій оточуючих та насильства, специфіка спілкування та міжособистісної взаємодії, обмеження на спілкування та соціальну взаємодію з рідними та друзями. Психологічними чинниками: набуті до ув'язнення моделі антисоціальної поведінки, прийняття нормативного впливу субкультури, зростання деіндивідуалізації, посилення конформності, загострене почуття провини, переживання пенітенціарного стресу, фрустрація, самотність.

Приналежність до кримінальної субкультури та психологічні тенденції, які виникають на цьому ґрунті (зміщення життєвих орієнтирів, незадоволення потреб безпеки та захисту серед працівників пенітенціарного закладу і неможливість перебування в референтній групі, недовіра до власного досвіду у поєднанні із нестійкістю емоційної сфери, неврівноваженість, висока тривожність, підозрілість) здатні посилювати прояви аутоагресії засуджених.

3. Комплексне вивчення соціально-психологічних особливостей детермінації аутоагресії засуджених чоловіків і жінок має свою специфіку, що обумовлено гендерними, психологічними, психофізіологічними відмінностями, які проявляються у комплексі психічних станів, афективних, психотравмуючих переживаннях та високій імпульсивності.

Якісні відмінності у детермінації аутоагресії засуджених жінок і чоловіків полягають у тому, що психічний стан жінок є більш залежним від соціальної ситуації, їхній фізичний стан скоріше піддається деструктивним впливам, а соціальна та особистісна деградація наступає скоріше. Жінкам більше властиві такі психічні стани, як туга, фрустрація, розпач, депресія, безнадійність. Притаманні жінкам імпульсивність, афективність, загострення психотравмуючих переживань створюють складність у соціальному прогнозуванні та психокорекції їхніх аутоагресивних намірів.

Детермінація аутоагресії засуджених з різних вікових груп має якісні відмінності. У засуджених-чоловіків віком від 18 до 25 років спостерігається високий рівень особистісної тривожності, домінує непряма агресія та підлеглість, а у жінок цього віку ще й фізична агресія та образа. У засуджених-чоловіки 26-40 років аутоагресія зумовлюється високим рівнем ситуативної тривожності, підозрілістю, ворожістю та депресією, а жінкам цього віку ще властиві низький рівень стресостійкості, високий рівень дезадаптації та емоційного дискомфорту. Засуджені, віком понад 40 років проявляють аутоагресію на підставі високого рівня особистісної та ситуативної тривожності, дратівливості та глибокої депресії, а жінки ще й відвертого неприйняття себе.

Важливу роль у зменшенні проявів аутоагресії засуджених відіграє успішність процесу соціально-психологічної адаптації у процесі відбування покарань. Успіх такої адаптації значно залежить від умов соціальної ізоляції, емоційної напруженості, впливу колективу засуджених та співробітників пенітенціарних установ, наявності стресових ситуацій та конфліктів.

4. Ефективність застосування психокорекційної програми з використанням таких методів корекційно-профілактичної роботи, як групова дискусія, методи невербальної взаємодії, рольова гра підтверджені результатами формувального експерименту. Апробована програма тренінгових занять сприяла оволодінню засудженими знаннями, необхідними для взаємопорозуміння з іншими людьми, розвитку вмінь аналізувати власну поведінку та поведінку інших, знаходити позитивні варіанти розв'язання різних складних життєвих ситуацій. Системне та комплексне застосування зазначених прийомів дозволило досягти позитивних результатів у подоланні аутоагресії засуджених, сприяло підвищенню їхньої соціальної активності, акумуляції внутрішніх сил для формування високого рівня саморегуляції власної поведінки.

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у розробці психодіагностичного інструментарію щодо діагностування схильності засуджених до аутоагресії, який вимірював би рівень та ступінь прояву її структурних компонентів. Потребують удосконалення соціально-психологічні технології, які використовуються у процесі профілактики аутоагресивної активності засуджених, що мають різні терміни відбування покарання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Марунчак В.С. Психологічні особливості аутоагресивної поведінки осіб, позбавлених волі / В.С. Марунчак // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008.-Вип. 13. - Ч. 1. - С. 265-274.

2. Марунчак В.С. Самогубство як соціально-психологічний феномен / В.С. Марунчак // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008. - Вип. 13. - Ч. 2. - С. 274-283.

3. Марунчак В.С. Специфіка аутоагресивної поведінки жінок, засуджених до позбавлення волі / В.С. Марунчак // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: "Плай" ЦІТ, 2009. - Вип. 14. - Ч. 1. - С. 340-348.

4. Марунчак В.С. Соціально-психологічні аспекти формування аутоагресивної поведінки / В.С. Марунчак // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: "Плай" ЦІТ, 2009. - Вип. 14. - Ч. 2. - С. 271-278.

5. Марунчак В.С. Соціально-психологічні аспекти формування девіантної поведінки особистості в умовах соціокультурного простору / В.С. Марунчак // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. ХІ, Ч. 1. - К., 2009. - С. 310-318.

6. Шкраб'юк В.С. Психологічна динаміка поведінки індивіда в умовах кримінальної субкультури / В.С. Шкраб'юк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 2010.-Вип. 15.-Ч.1.-С. 297-306.

Размещено на Allbest.ru