Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

УДК 159.922.1: - 055.2

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

Яценко Тамара Семенівна,

Республіканський вищий навчальний заклад «Кримський гуманітарний університет», м. Ялта, професор кафедри психології;

кандидат психологічних наук

Асланян Тетяна Сергіївна,

Слов'янський державний педагогічний університет,

старший викладач кафедри прикладної психології

Захист відбудеться 16 квітня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 442.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 15 березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Барінова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Комунітарна парадигма усе більше реалізується як культура близькості, інтимності та тілесності (Д. Мак-Нілі, О.Ш. Тхостов), дефіцити яких відрефлексовано в різних концептуалізаціях: страх психологічної інтимності (Т. Scheffler), симптомокомплекс емоційного холоду (Т.С. Асланян, О.С. Кочарян, Н.М. Терещенко), токсична (І.В. Гуртова, Є.В. Фролова, Р. Mellody) та залежна любов (А. Бродскі, Г.О. Коцюба, С. Піл, Б. Уайнхольд, Дж. Уайнхольд), самотність (О.В. Некмоєва, В.І. Сіляєва) тощо. Отже близькість та намагання розділити долю іншого становить собою важливий вектор вирішення проблем людського існування (М. Бубер, Э. Левінас тощо).

Довгий час любов та сексуальність були винесені за рамки психологічного аналізу. Проте С.Д. Максименко сформулював тезу, що особистість може бути зрозумілою в стосунках любові, бо вона «починається з любові», в яку інтегровані власне кохання та сексуальність. Проблема сексуальності в останні роки є предметом інтересу психологів (Т.В. Говорун, Дж. Стернберг, Р. Mellody), що пов'язано з емансипацією репродуктивної функції жінки від сексуальності та відщепленням сексуальності від кохання (Е. Гідденс). Тому сексуальність перетворюється, власне, на автономний феномен.

Зміни в сексуальній культурі зачіпають не тільки сфери моралі, норм та настанов, але й першочергово - інтимно-особистісний простір жінки. Це відбивається в пошуку нової гендерної ідентичності (О.С. Кочарян), в пріоритеті реалізації жінки в діловій сфері та відстроченні материнства (О. Бреднікова), в збільшенні кількості абортів (Д. Пайнз) та занепокоєності жінок своїм сексуальним здоров'ям і, як наслідок, у зростанні частоти звертань до сексопатологів.

Розгляд сексуальності в загальнопсихологічному, а не в медичному (Г.С. Васильченко, В. Джонсон, У. Мастерс) контексті спрямований на поглиблення та поширення поняття «функціонування особистості», важливим елементом якого є визволення раніше табуйованих й рестриктивних форм сексуальності та повернення їх до цілісного об'єму функціонування особистості. Сексуальність становить собою не тільки самореалізацію сексуальної функції, а включає багаточисельні психологічні репрезентанти: фантазії, потяги, мотивації, когніції, емоції тощо, які є сферою дослідження в психології. Тому актуальним стає визначення саме індивідуально-психологічних параметрів сексуальної реалізації в умовах гендерних трансформацій та зміни ролі й місця жінки в сучасному суспільстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема входить у коло наукових досліджень кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна у рамках НДР «Гендерний простір особистості: сучасні проблеми формування ідентичності» (№ держреєстрації 0110U000586). Тему дисертаційної роботи було затверджено на засіданні вченої ради факультету психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол №9 від 22.11.2006). Тему дисертаційної роботи було закоординовано рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 23.02.2010).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на основі статеворольового підходу поглибити теоретичні уявлення про структурну організацію й функціонування жіночої сексуальності. Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз феномену сексуальності та проблеми формування зрілої сексуальності.

2. Виявити зв'язок симптомокомплексу маскулінності/фемінінності на різних рівнях його функціонування (соціогенному, поведінковому, біогенному) та інфантильної сексуальності у жінок.

3. Визначити типи жіночої сексуальності та особливості їх функціонування.

4. Проаналізувати структурну організацію жіночої сексуальності.

5. Дослідити зв'язок особливостей тілесної ідентичності та сексуальності у жінок.

6. Визначити особистісні характеристики жіночої сексуальності.

7. Проаналізувати зміст психосемантичного простору сексуальності та реалізації себе як жінки.

8. Розробити програму психологічної корекції жіночої сексуальності.

Об'єкт дослідження - сексуальність жінки.

Предмет дослідження - психологічні структурно-функціональні характеристики жіночої сексуальності.

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької мети був застосований комплекс методів: теоретичний (аналіз психологічної літератури); емпіричний (інтерв'ювання, анкетування, бесіда, тестування, експертна оцінка) та математико-статистичні методи дослідження.

· вперше визначено типи жіночої сексуальності (маскулінний, залежний та істеричний), які ґрунтуються на класифікації параметрів психосексуального розвитку;

· вперше визначено п'ять стилів сексуальних фантазій («гра», «шанування», «нав'язливість», «ефект новизни» та «поширення меж»), які пов'язані з характерологічними особливостями жінки.

· поглиблено теоретичні уявлення щодо структурної організації жіночої сексуальності, а саме визначено п'ять її компонентів: соціальна реалізація, інфантильна сексуальність, сексуальна амбівалентність, фемінінність, сексуальна емансипація;

· подальшого розвитку дістали теоретичні уявлення щодо статеворольового забезпечення інфантильної сексуальності, яка спочатку спирається лише на структури маскулінності, а з часом починає регулюватися структурами фемінінності;

· поширено теоретичні уявлення щодо походження інфантильної сексуальності жінок із ранніх об'єктних стосунків, а саме показано, що жоден із компонентів інфантильної сексуальності не пов'язаний з показником маскулінності/фемінінності біогенного рівня;

· подальшого розвитку дістали теоретичні уявлення стосовно специфіки психосемантичного простору сексуальних сценаріїв жінок, що регулюються сексуальним задоволенням та визначаються трьома структурами, а саме: знецінення сексуальності, розщеплення сексуальності та сексуальна зрілість;

· уточнено суб'єктивну психосемантичну структуру образу сексуальності, який найбільш пов'язаний з ідентичністю жінки та має ознаку інфантильності, а саме: містить фігуру батька.

Практичне значення роботи. У роботі було запропоновано програму психологічної корекції: «Шлях до жіночності». Програма націлена на актуалізацію (розкриття) жіночого потенціалу у когнітивній, емоційній, тілесній та сексуальній репрезентаціях.

Результати дослідження було використано у консультативній та психотерапевтичній практиці Харківської асоціації практичних психологів, Майстер школи клієнт-центрованої психотерапії (м. Харків), у педагогічному процесі підготовки психологів у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (у рамках курсів: «Основи сексології», «Основи психотерапії», «Методи психокорекції та психотерапії»).

Особистий внесок здобувача в роботах, які виконано у співавторстві, полягає у розробці плану дослідження, зборі емпіричного матеріалу, статистичній обробці даних та в інтерпретації результатів дослідження, що становить 60% від обсягу статей.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2007, 2008); на Міжнародному конгресі з психотерапії «Проблеми та тенденції у сучасній вітчизняній психотерапії» (м. Гурзуф, «Артек», 2008); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми девіантної поведінки у дітей та підлітків» (м. Євпаторія, 2008); на Міжнародній науково-практичній конференції «Практична психологія у міждисциплінарному аспекті: проблеми та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 2008); на II Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (м. Київ, 2008); на молодіжній науково-практичній конференції «Вектори психології - 2009», (Харків, 2009); на XI Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2009); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2009); на II Міжнародній науково-практичній

конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянської особистості» (м. Суми, 2009); на III Всеукраїнському науковому семінарі «Методологічні проблеми психології особистості» (Івано-Франківськ, 2009).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 11 статтях, 7 з яких розміщено у збірниках наукових праць, що входять до переліку ВАК України.

Структура і об'єм роботи. Дисертація викладена на 221 с. машинного друку (основний текст займає 186 с.) і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку з 215 джерел (з них 36 - іноземними мовами), 6 додатків. Дисертація містить 24 таблиці та 26 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження феномена сексуальності» розглядаються підходи до концептуалізації сексуальності, особливості інфантильної сексуальності, феноменологія зрілої сексуальності, психологічні концепції жіночої сексуальності, а також механізми й чинники формування психосексуального розвитку жінки.

У сучасному світі поняття «сексуальність» змінила своє розуміння від комплексу біологічних інстинктів до поліпараметричного утворення, що існує на різних рівнях функціонування особистості та зачіпає різні сфери життя. Проблема сексуальності висвітлюється у рамках багатьох теоретичних напрямів, які ілюструють багатовимірність феномену сексуальності. Автори «соціо-культурного» підходу роблять акцент на соціальній природі сексуальності, яка визначається впливом історичних епох та культурних трансформацій (Е. Гідденс, М. Фуко). «Нормативний» підхід розмежовує допустимі та недопустимі прояви сексуальності, зони її реалізації та приділяє увагу значенню соціальних норм та експектацій членів певних соціальних груп (І.С. Кон). «Клінічний» напрямок вивчає фізіологічну суть досліджуваного феномена відносно сексуальної норми та патології (Г.С. Васильченко, Г.С. Кочарян, В.В. Кришталь, З. Лев-Старович). «Гендерний» підхід розкриває специфіку сексуальних стосунків, задану ієрархією ролей гендерної схеми (І.С. Жерьобкіна, А. Тьомкіна). Психологічні концепції підкреслюють значення сексуальності як властивості цілісної особистості, а також роль емоційного досвіду, який набувається в дитинстві в результаті взаємодії з найближчим оточенням (М. Кляйн, З. Фрейд).

Даний феномен вивчається з урахуванням досліджень інфантильної та зрілої сексуальності. Психоаналіз найбільш розгорнуто описав проблему сексуальності в межах теорії психосексуального розвитку та теорії об'єктних стосунків. Концепція едипового комплексу є наріжним каменем у вченнях про розвиток жіночої сексуальності (З. Фрейд, К. Хорні). Невирішені інфантильні травми та конфлікти впливають не тільки на формування дорослої сексуальної поведінки, але й на формування характерологічних структур (С. Джонсон, А. Лоуен, Н. Мак-Вільямс, В. Райх, З. Фрейд), перверзій та парафілій (А.А. Ткаченко, Б.В. Шостакович), гомосексуальності (Г.С. Кочарян), сексуальних комплексів (З. Лев-Старович) та сексуальних сценаріїв (А.В. Коцар, Г.О. Коцюба, А. Тьомкіна).

Зріла сексуальність має феноменологічний характер, так як у літературі не існує певного теоретичного напрямку, який би вивчав це питання. Дана проблема розглядається в межах контекстів та наукових парадигм: як прикінцева стадія психосексуального розвитку (Г.С. Васильченко, А. Лоуен, З.Фрейд), як супровід об'єктних стосунків (Д. Шарф), як здібність до оргаїстичної розрядки (А. Лоуен, В. Райх), як компонент атракції (В. Франкл), як компонент любові (О. Кернберг, Е. Фромм).

Таким чином, феномен жіночої сексуальності пов'язаний з багатьма сферами життя і є недостатньо визначений в особистісному контексті та у співвідношенні інфантильної та зрілої сексуальності. Вектори вивчення проблеми сексуальності залишаються відкритим питанням для сучасної науки.

У другому розділі “Організація та методи дослідження” подано розгорнуту характеристику дослідницьких вибірок та обґрунтовано методи дослідження.

Загалом, у дослідженні взяли участь 160 осіб, які складали 2 вибірки: підліткову та дорослу. Підліткову вибірку склали 60 дівчат, віком 13-15 років. Дорослу вибірку склали 100 жінок, віком 22-27 років, з однаковим соціальним (студентки та випускниці харківських вищів) та сімейним (незаміжні, не народжували дітей) станом.

Вибір підліткової дослідницької вибірки зумовлений тим, що цей вік є найбурхливішим періодом у сексуальному розвитку, під час якого відбувається статеве дозрівання, формування платонічної, еротичної та початкової фази сексуального потягу -- лібідо (Г.С. Васильченко). Цей вік супроводжується появою травми менархе, після якої відбувається прийняття жіночого гендера, що важливо для формування статеворольових структур особистості та тілесної ідентичності (О.С. Кочарян, Н.М. Терещенко).

Основними критеріями, за якими формувалася доросла дослідницька вибірка було те, що обраний віковий період (22-27 років) характеризується становленням зрілої сексуальності, загостренням проблем статеворольової сфери, пошуком шлюбного партнера та будуванням стосунків з чоловіками. Крім того, це період активного засвоєння жіночих гендерних ролей, зумовлений вступом дівчат у доросле соціальне життя та розширенням діапазону саморепрезентацій у соціумі. За переконаннями Е. Еріксона лише на цей вік припадає соціальна та сексуальна готовність до інтимних стосунків (до цього прояви сексуальності пов'язані з пошуком его-ідентичності). Формування інтимності передбачає не лише сексуальну близькість, але й здібність до емпатичних переживань та емоційної відкритості. Тому криза «інтимність-ізоляція» може призводити до утруднень у реалізації сексуальних потягів та формування інтимних стосунків з чоловіком.

У дослідженні використовувався такий комплекс психодіагностичних методик: 1) для вивчення статеворольової сфери: АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-та шкала ММРI, показник виразності чоловічих та жіночих рис ПДО, шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi; 2) для виявлення особливостей сексуальної сфери: проективна методика «Blacky Pictures» (І.О. Морозова), шкала сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini, напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуальних сценаріїв за А.А. Тьомкіною, анкета для виявлення типів сексуальних фантазій за W. Masters, V. Johnson; 3) для діагностики особливостей особистісної та емоційної сфер: шкала диференційованих емоцій К. Ізарда, стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (MMPI в адаптації Л. Собчік), опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова; 4) для вивчення психосемантичного простору особистості: метод семантичного диференціалу, метод семантичного вибору; 5) для виявлення структури кохання: опитувальник тріади кохання Р. Стернберга.

Для математико-статистичної обробки результатів застосовувалися методи перевірки значущості відмінностей незв'язаних вибірок: ц-критерій Фішера (критерій кутового перетворення); U-критерій Уілкоксона-Манна-Уітні; G-критерій знаків; методи багатовимірної статистики (кореляційний аналіз та факторний аналіз); метод класифікації даних за допомогою нейронних мереж (мережа Кохонена).

У третьому розділі “Розвиток жіночої сексуальності: генезис та структура" розглядається структурна організація жіночої сексуальності та її функціональні характеристики, які проявляються в контексті реалізації себе як жінки; подано опис створеної за результатами дослідження програми психологічної корекції «Шлях до жіночності».

Для визначення особливостей психосексуального розвитку жінки була використана методика «Blacky Pictures». Інфантильні комплекси мають вікову динаміку та є невід'ємною частиною дорослої сексуальності. На основі факторизації простору ознак було визначено структури інфантильної сексуальності в підлітків: 1) заборона сексуальності - пов'язана з батьківськими фігурами, які блокують прояви аутоеротизму; 2) інфантильний садизм - невиражена агресія на матір за первинну прихильність та контроль з її боку; 3) комплекс Електри - лібідозна прихильність до батька та позитивна ідентифікація з матір'ю; 4) амбівалентна ідентичність - прагнення до чоловічого світу та ідентифікація з матір'ю. У жінок так само виявлені структури інфантильної сексуальності: 1) фалічна заборона - виражені елементи догенітальної сексуальності, які перешкоджають генітальній реалізації жінки; 2) фіксація на матері - містить ідентифікацію та ідеальні его-утворення за образом матері, 3) фіксація на батькові - пов'язана з лібідозною прихильністю до батька; 4) маскулінна ідентичність - прагнення до чоловічого світу, що супроводжується відчуттям провини. Структури інфантильної сексуальності актуалізуються в залежності від життєвих криз та проблем, що вирішуються на тій, чи іншій віковій стадії. Так, для підлітків це питання становлення ідентичності та відриву від батьківської родини, а для дорослих жінок - обмеження та вимоги жіночої гендерної та сексуальної ролі.

Завдяки факторному аналізу було визначено варіанти статеворольового забезпечення інфантильної сексуальності у дослідницьких групах. У підлітків зберігається симбіотичний зв'язок з матір'ю та лібідозні почуття до батька і це зумовлює фактори «соціогенної маскуліннності» та «поведінкової маскулінності». У дорослому віці збереження компонентів інфантильної сексуальності (елементи доедипальної сексуальності та едипальна фіксація на батькові) зумовлює «соціогенну фемінінність», а фактор «маскулінність» - є вільним від подібних конструктів та реалізовується на поведінковому та соціогенному рівнях функціонування особистості (див. табл. 1). Таким чином, спочатку жіноча сексуальність є маскулінною, а згодом вона змінюється на фемінінну, або залишається маскулінною. Біогенний рівень статеворольової ідентичності не забезпечує жодних з компонентів інфантильної сексуальності незалежно від віку, і це може свідчити про соціогенну природу сексуальності.

Таблиця 1. Статеворольове забезпечення інфантильної сексуальності у жінок

Було з'ясовано типологію жіночої сексуальності на підставі класифікації параметрів психосексуального розвитку та дорослої сексуальної реалізації (сексуальні сценарії, сексуальні фантазії, сексуальна самооцінка), а також особливостей симптомокомплексу фемінінності/маскулінності, гендерних ролей та структури кохання (за Дж. Стернбергом). Були виділені три типи жіночої сексуальності: маскулінний, залежний та істеричний.

Маскулінний тип сексуальності (42% вибірки) характеризується комплексом мужності та відчуттям провини, біогенною маскулінністю та визначає прагнення жінки до асиміляції материнської та сексуально-партнерської ролей. Цей тип характеризується активною ролевою позицією, має розкріпачену та інструментальну сексуальну реалізацію, але не достатньо приділяє уваги емоційній близькості у партнерських стосунках.

Залежний тип сексуальності (28% вибірки) містить симбіотичний зв'язок з матір'ю та прояви усіх трьох компонентів кохання. Цей тип розуміє сексуальність тільки в категоріях: «ідеальне кохання» або «досконале кохання» (Дж. Стернберг) і має невиражену сексуальну активність. Симбіотичний зв'язок з матір'ю згодом може трансформуватися у залежність від чоловіка.

Істеричний тип сексуальності (30% вибірки) має лібідозну прихильність до батька та визначає позиціонування розкріпаченої та вільної сексуальності, яка припускає поверхневі стосунки, або дружбу з чоловіками поза емоційним, чи гедоністичним контекстом.

Сексуальність має багаторівневу організацію та складається з компонентів, які вказують на роль несвідомих інфантильних утворень, що впливають на дорослу реалізацію. Виокремлено п'ятифакторну структуру жіночої сексуальності. Для більш повної та коректної інтерпретації глибинних структур сексуальності був використаний архетипічний підхід К. Юнга. У цій роботі використовувалися прототипи старогрецьких богинь, оскільки старогрецький пантеон найбільш близький до європейської культури.

Перший фактор - «соціальна реалізація» є вільним від інфантильної сексуальності, але орієнтованим на програвання різноманітних гендерних ролей, які несуть компенсаторний механізм сексуальної поведінки. Ця структура відповідає архетипу Деметри (богині материнства, родючості), який символізує діяльність та демонстрацію переваги власної ефективності перед чоловіком.

Другий фактор - «інфантильна сексуальність», що характеризується симбіотичним зв'язком з матір'ю та невираженою агресією до неї, відчуттям суперництва та неповноцінності, а також сексуальною занепокоєністю. Отримана структура відповідає архетипу Гарпії - озлоблена однобока напівжінка-напівптах, яка приречена бути «недожінкою» через свою тілесну не сформованість (наявність величезних крил) та агресію.

Третій фактор - «сексуальна амбівалентність», характеризується, з одного боку інфантильною прихильністю до батька, сприйняттям матері як его-ідеалу та фемінінною ідентичністю, а з іншого боку - сексуальною пригніченістю, яка заважає зрілій партнерській сексуальності. Ця структура відповідає архетипу Персефони, повелительці підземного царства та маминої дочки. Головний внутрішній конфлікт богині - це сепарація від батьків (матері Деметри) та перехід до сім'ї чоловіка (бога Аїда).

Четвертий фактор - «фемінінність» - припускає реалізацію жіночності в контексті романтичних сексуальних стосунків та гендерної ролі господині будинку. Ця структура відповідає архетипу Гестії - богині дому та храму, яка занурюється до ролі жінки-домогосподині, а у стосунках з чоловіками, її сексуальність холодна і зовсім не пов'язана з отриманням задоволення.

П'ятий фактор - «сексуальна емансипація» - припускає прагнення до чоловічої незалежності, свободи та реалізацію сексуальності через підняття сексуальної самоцінності й отримання захопленої оцінки від чоловіка. Ця структура відповідає архетипу Афіни - богині мудрості, стратегові та дочці свого батька. Образ Афіни символізує знецінення романтичних стосунків і тим самим возведення себе до рангу рівних чоловікові.

На підставі факторного аналізу було виявлено структуру тілесної ідентичності, що несе семантику сексуальності. Спостерігається вікова динаміка психосемантичних уявлень про жіноче тіло. У групі підлітків було визначено: 1) «еротичність» - стереотипні уявлення про жіночу привабливість тіла (груди, сідниці, стегна); 2) «вразливість» - символізує «сховище» страху, тривожності та інших деструктивних емоцій (ноги, живіт); 3) «соціальна привабливість» - відображає стандарти соціальної апперцепції (Я, обличчя, шкіра); 4) «сексуальність» - це символізація сексуального лібідо (геніталії, стегна). Підлітки позиціонують себе через структуру «соціальна привабливість», орієнтовану на стандарти образу тіла, визначених суспільством. У жінок тілесна ідентичність характеризується (див. табл. 2): 1) «сексуальністю» - інтеграція усіх тілесних структур, які символізують сформованість сексуального лібідо та відвертість сексуальної реалізації, 2) «еротичною привабливістю» - що відображає стандарти суспільства еротичного тіла, 3) «впевненістю» - символізацією стійкості та заземлення (ноги). Жінки ідентифікують себе через структуру «сексуальність» та «упевненість».

Таблиця 2. Структура тілесного простору та сексуальності у жінок

Було визначено характерологічні структури, які пов'язано з догенітальними елементами інфантильної сексуальності, а саме: анальна, орально-садистична, орально-еротична.

Анальна структура характеризується зв'язком інфантильної сексуальності (анальний садизм), сексуальної депресії та особистісних рис таких як: упертість, емоційна напруженість, суперечність реакцій, тощо. Отримані данні, як підтверджують, так і доповнюють специфіку анального характеру, описаного в літературі (С. Джонсон, З.Фрейд).

Орально-садистична структура характеризується завищеною самооцінкою, утрируваним позитивним та легким відношенням до дійсності, що можна розглядати як інфантилізм та компенсаторну реакцію на внутрішній конфлікт (невиражена агресія, пов'язана з материнською фігурою). Ця структура доповнена й відображає специфіку орального характеру, описаного в літературі (А. Лоуен, Н. Мак -Вільямс).

Орально-еротична структура - включає фіксацію на матері, що приводить до формування таких особистісних рис, як невдоволеність, замкнутість, песимістичність, постійну потребу в любові, залежність та низьку сексуальну самооцінку жінки. Такі результати свідчать про те, що елементи догенітальної сексуальності виявилися більш стійкими, ніж генітальної.

Було виявлено зв'язок сексуальних фантазій та характерологічних особливостей жінки. На відміну від сюжетно-рольової наповненості, зміст сексуальних фантазій має особистісний напрямок, та представлений певними стильовими характеристиками: «гра», пов'язана з оптимістичністю, «нав'язливість» - з тривожністю, «ефект новизни» - з імпульсивністю, «шанування» - з індивідуалістичністю та «розширення меж» - з ригідністю.

За результатами класифікації компонентів різних сфер реалізації було виявлено, що у свідомості жінки існують незалежні категорії: материнство, сексуальність, хазяйновитість, сексуальність, любов, самореалізація, доброчесність, сором, залежність та протест. Для виявлення психосемантичних характеристик жіночої сексуальності був використаний метод суб'єктивного шкалювання (у варіанті методики універсального семантичного диференціалу). В результаті визначено, що психосемантичний образ сексуальності містить такі конструкти: «Я», «мій батько», «сексуальність», «секс», «шлюб», «пристрасть», «злиття», «радість», «жінка», «жінка - сексуальний партнер», «жінка-друг», «піклування». Сфера сексуальності найбільш пов'язана з ідентичністю жінки, але наявність конструкту «мій батько» свідчить про те, що уявлення щодо сексуальності характеризуються також незрілістю. Подальший розвиток сексуальності полягає у вивільненні та готовності вступити до такого зв'язку з партнером, що наповнений якістю психологічної інтимності.

Для вивчення суб'єктивного показника сексуальності була досліджена психосемантична близькість понять «секс» та «задоволення» та її зв'язок з різними проявами дорослої сексуальності (сексуальні фантазії, сексуальні сценарії та особливості партнерської реалізації).

Сексуальні фантазії визначені двома структурами, що мають різні функціональні призначення: «делібідизація» (характеризується широким репертуаром сексуальних фантазій, які не мають зв'язку з сексуальним задоволенням та виконують функцію заміщення реальної сексуальної активності) та «стабільність» (орієнтована на отримання задоволення з одним сексуальним об'єктом та нівелювання мрій про інших партнерів). Таким чином, сексуальні фантазії - це культурний феномен, який не наповнюється новими смислами (фантазування за шаблонами) та має лібідозну рестриктивність.

Сексуальні сценарії мають різну структурну організацію залежно від наявності сексуального задоволення (див. табл. 3): 1) «знецінення сексуальності» характеризується активністю у межах досягницького та ринкового сценарію, але є вільним від сексуального задоволення; 2) «сексуальна зрілість» характеризується реалізацією романтичних сексуальних стосунків з партнером у поєднанні із сексуальним задоволенням, а також виключає реалізацію сексуальності через пронатальний сценарій (демонструючи тим самим відхід від обмеженого репродукцією відношення до сексуального життя); 3) «розщеплення сексуальності» пов'язано з невідповідністю позиціонування своєї сексуальності як вільної, розкріпаченої та гедоністично-орієнтованої на відміну від реального сексуального задоволення.

Таблиця 3. Структура сексуальних сценаріїв у жінок

Дослідницька вибірка була поділена на дві групи відповідно наявності (група 1) та відсутності (група 2) семантичної близькості понять «секс» і «задоволення». У першій групі жінки будують гармонійні стосунки з чоловіком через довіру, відданість, турботу, дружбу тощо. Проте чоловік здається недосяжною фігурою та його кохання можна отримати лише через секс. У другій групі жінки так само бачать партнерські стосунки: «кохання-секс-чоловік», але вони відокремлюють себе від них. Такі жінки з одного боку переслідують безпеку та цілісність свого «Я», а з іншого - свідомо знецінюють себе як сексуального партнера. Це дає підставу вважати, що семантика сексуального задоволення може бути описана у категоріях «включеність» або «відстороненість».

Програма психологічної корекції «Шлях до жіночності» створена за результатами дослідження і побудована на принципах клієнт-центрованої психотерапії. Програма орієнтована на незаміжніх жінок, які невдоволені своєю сексуальністю та реалізацією себе як жінки. Мета програми - усвідомлення дезадаптивної сексуальної поведінки, асиміляція жіночності і формування позитивного образу тіла. Тривалість програми - 30 годин протягом п'яти тижнів. Мішенями психокорекційного впливу є такі структурні утворення: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, сексуальні сценарії жінок, інфантильний (травматичний) досвід та відповідні переживання. До основних завдань психокорекційного впливу відносять: робота з неадаптивними статеворольовими сценаріями; прийняття свого тіла як жіночного та сексуального; психокорекція когнітивних установок стосовно вибору сексуальних сценаріїв; усвідомлення інфантильного досвіду (травматичного); зміцнення зрілих особистісних структур; формування позитивного образу сексуальних стосунків з чоловіками. Для реалізації програми психологічної корекції «Шлях до жіночності» використовувалися такі психотерапевтичні підходи та методи: гештальттерапія, тілесно-орієнтована психотерапія, провокативна психотерапія, арт-терапія, метод ранніх спогадів.

Ефективність програми була визначена такими показниками: 1) підвищенням самооцінки тіла, появою адаптивних когніцій стосовно сексуальних сценаріїв, зниженням почуття сорому; 2) експертними оцінками вираженості 9 критеріїв сексуальності до та після проведеної психокорекційної програми; 3) оцінюванням ефективності програми у контрольній групі. У таблиці 4 наведено дані щодо позитивного зрушення за зазначеними ознаками з урахуванням статистичного критерію знаків (G).

Таблиця 4. Показник ефективності проведеної психокорекційної програми

жіночий сексуальність феномен дослідження

Слід зазначити, що достовірні позитивні зрушення спостерігаються за 7 ознаками, а за двома (1, 7) зміни не досягають статистично значущого рівня. У контрольній групі позитивних зрушень не виявлено. Таким чином, можна стверджувати, що запропонована психокорекційна програма є ефективною.

ВИСНОВКИ

У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми розвитку жіночої сексуальності. На підставі поглиблення теоретичних уявлень щодо структурної та функціональної організації сексуальності, її статеворольових, характерологічних, тілесних й емоційних репрезентацій розроблено програму психологічної корекції «Шлях до жіночності». У результаті проведеного дослідження дійшли таких висновків:

1. Важливою характеристикою жіночої сексуальності є наявність в її структурі елементів інфантильних за походженням компонентів, які пов'язані з певними параметрами особистості. Елементи догенітальної сексуальності (діадні стосунки «мати - дитина») відбиваються в емоціях (радість, огида, презирство) та характерологічних структурах. Характерологічний радикал, який у психоаналізі прийнято називати «орально-еротичний», включає

песимістичність та соціальну інтроверсію та має схильність до розвитку пронатального сценарію в майбутньому. Доповненням до «орально-садистичної» структури, окрім агресивності є імпульсивність та оптимістичність. «Анальна» структура містить не тільки так звану анальну тріаду (бережливість, упертість, акуратність), а й ригідність, індивідуалістичність, емоційну лабільність, невротичний надконтроль, тривожність та соціальну інтроверсію. Такий тип характерологічної структури предиспонує до сексуальної депресії.

2. Інфантильна за походженням сексуальність спирається на різні статеворольові структури: у підлітковому віці - на соціогенну та поведінкову маскулінність, а у дорослому - на соціогенну фемінінність. Таким чином, інфантильна сексуальність забезпечується маскулінністю, яка з часом змінюється та наповнюється ознаками фемінінності. Біогенний рівень статеворольової ідентичності є вільним від компонентів інфантильної сексуальності і це свідчить про соціальне походження сексуальності та її витоки треба шукати у первинних стосунках з матір'ю та батьком.

3. Виявлено три типи жіночої сексуальності: маскулінний, залежний, істеричний. Кожен тип побудований за особливостями констеляції компонентів інфантильної сексуальності та має певні механізми розвитку. Маскулінний тип зумовлений комплексом мужності («заздрість до пенісу»), відчуттям провини, біогенною маскулінністю та активною ролевою позицією. Залежний тип базується на симбіотичному зв'язку з матір'ю та вимірює сексуальність тільки в категоріях «ідеального кохання» у відриві від сексуальної реалізації. Істеричний тип зумовлений лібідозною прихильністю до батька та визначає «тікаючий» тип стосунків та дружбу з чоловіками.

4. Загальна структурна організації жіночої сексуальності визначена п'ятьма факторами. Кожен фактор репрезентує деякі особливості сексуальності та може бути персоналізований у архетип (древньогрецьких богинь). Сексуальність містить такі фактори: «соціальна реалізація» (Деметра), «інфантильна» сексуальність (Гарпія), «сексуальна амбівалентність» (Персефона), «фемінінність» (Гестія), «сексуальна емансипація» (Афіна). Архетип Деметри компенсує дефіцит сексуальності через розширення репертуару гендерних ролей. У Гарпії домінують елементи догенітальної сексуальності та присутня сексуальна занепокоєність. Персефона прив'язана до батьків і це заважає партнерським стосункам. Гестія не пов'язує сексуальність із задоволеністю та уходить до ролі домогосподині. Афіна прагне дістатися чоловічого світу та підвищити власну значущість в очах чоловіка через секс. Визначені сексуальні структури мають суперечливу природу і містять параметри як зрілої, так й інфантильної сексуальності.

5. Тілесна ідентичність жінок має сексуальну семантику, яка реалізується через: еротичність, упевненість, сексуальність. З віком позиціонування себе через «соціальну привабливість» (орієнтовану на суспільні стандарти жіночого тіла) змінюється «сексуальністю», яка відображає сформованість сексуального лібідо. В жінок неприйняття свого тіла зумовлено лібідозним зв'язком з батьком що пов'язано з почуттям провини та інцестуозними рестрикціями, а прийняття свого тіла як сексуального корелює з прийняттям матері, що знижує почуття провини.

6. Простір сексуальних сценаріїв за психосемантичною організацією утворюється трьома компонентами: «знецінення сексуальності», «розщеплення сексуальності» і «сексуальна зрілість». «Знецінення сексуальності» спрямовано на сексуальну активність, але її психосемантика є вихолощеною і не навантажена показником сексуального задоволення. «Розщеплення сексуальності» містить дисоціацію сексуального афекту (задоволення) і гедоністично-орієнтованого позиціонування своєї сексуальності. «Сексуальна зрілість» - адаптивна когнітивна установка, яка поєднує емоційну близькість з партнером та сексуальне задоволення.

7. Конотованість сексуальних фантазій у жінок визначена двома факторами: «делібідизація» та «стабільність». «Делібідизація» - це варіативне фантазування, яке є компенсацією та не має гедоністичного компоненту. «Стабільність» виключає сексуальну свободу та спрямована на постійний сексуальний об'єкт й отримання задоволення. Зміст сексуальних фантазій має зв'язок з характерологічними рисами та представлений стильовими характеристиками: «гра» (непостійність і емоційна залученість), «нав'язливість» (фрустрація і тривожність), «шанування» (вибірковість та нестандартність), «ефект новизни» (імпульсивність та готовність до експериментів), «розширення меж» (свобода від напруги та ригідності).

8. У жінок Я-ідентичність занурюється у сферу сексуальності, тобто конструкт «Я» має сексуальну ідентичність (яка «Я», як жінка). Проте суб'єктивний психосемантичний образ сексуальності несе в собі ознаки інфантильності, оскільки образ батька денотований жіночою сексуальністю, а відрив та вивільнення лібідо з батьківською фігурою ще не стався.

9. За результатами дослідження була розроблена програма психологічної корекції, мета якої - актуалізація (розкриття) жіночого потенціалу у когнітивній, емоційній, тілесній та сексуальній репрезентаціях. Мішенями психокорекційного впливу є такі структурні утворення: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, сексуальні сценарії жінок, інфантильний (травматичний) досвід та відповідні переживання. В програмі реалізовується групова форма роботи, яка побудована на принципах клієнт-центрованого підходу, а в технічному плані - є мультимодальною і містить техніки гештальттерапії, арт-терапії, провокативної психотерапії тощо. Психокорекційна програма є ефективною і може бути рекомендована для подальшого використання.

Перспективи подальших досліджень можуть полягати у вивченні зв'язку сімейних констеляцій із сексуальністю жінки, а також розробці та вдосконаленні інструментарію для психодіагностики жіночої сексуальності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Смахтина Н. А. Концептуализация инфантильной сексуальности в телесно-ориентированной психотерапии / Н. А. Смахтина // Вісник Харківського національного університету іменi В. Н. Каразіна. Серія «Психологія». ? 2009. ? Вип. 41, № 842. ? С. 307?312.

2. Смахтина Н. А. Развитие зрелой сексуальности: анализ проблемы / Н. А. Смахтина // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». ? К.: Гнозис, 2009. ? Вип. 1. ? С. 85?89.

3. Смахтіна Н. О. Особливості організації психосексуальної сфери особистості дівчат-підлітків / Н. О. Смахтіна // Вісник Одеського національного університету. Серія «Психологія». ? 2009. - Т. 14, вип. 6. ? С. 97?103.

4. Смахтіна Н. О. Соціокультурні трансформації сексуальної поведінки сучасних жінок / Н. О. Смахтіна // Проблеми загальної та педагогічної психології.: зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. ? К., 2009. - Т. XI, ч. 5. ? С. 347?354.

5. Смахтіна Н. О. Структура жіночої сексуальності / Н. О. Смахтіна // Вісник Одеського національного університету. Серія «Психологія». - 2009. - Т. 14, вип. 18. ? С. 138?145.

6. Кочарян О. С. Сексуальність в структурі жіночої реалізації / О. С. Кочарян, Н. О. Смахтіна // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія «Філософія. Психологія. Педагогіка».: зб. наук. праць. ? Київ: ІВЦ «Політехніка», 2009. ? № 3(27), Ч. 2. ? С. 42?47.

7. Кочарян О. С. Психологічні особливості типів жіночої сексуальності / О. С. Кочарян, Н. О. Смахтіна // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія «Психологічні науки».: зб. наук. праць. ? Миколаїв, ТОВ «Фірма ІЛЛІОН», 2010. - Т. 2, вип. 4. ? С. 120?125.

8. Смахтина Н. А. Психологические традиции концептуализации инфантильной сексуальности / Н. А. Смахтина // Журнал практикующего психолога. ? 2008. - Вип. 14. ? С. 35?41.

9. Смахтина Н. А. Диагностика психологических аспектов сексуальности / Н. А. Смахтина // Проблеми емпіричних досліджень у психології. - К.: Гнозис, 2009. ? Вип.3. ? С. 168?175.

10. Смахтина Н. А. Психологические детерминанты сексуальных нарушений у детей и подростков / Н. А. Смахтина // Девіантна поведінка в дитячому віці: наук. симпозіум, 3 жовтня 2008 р.: тези доп. ? Євпаторія, 2008. ? С. 70?73.

11. Смахтина Н. А. Особенности женской полоролевой идентичности / Н. А. Смахтина // Вектори психології - 2009: молодіжна наук.-практ. конф., 13-14 березня 2009 р.: тези доп. - Харків, 2009. - С. 271?274.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2011.

У роботі проаналізовано роль параметрів психосексуального розвитку та їх вплив на дорослу сексуальність жінки. Вивчений зв'язок симптомокомплексу маскулінності/фемінінності та компонентів інфантильної сексуальності жінки. Загальна структура сексуальності представлена п'ятьма компонентами, які демонструють багаторівневу організацію жіночої сексуальності та відповідають п'яти архетипам, представлених у міфологічній літературі. Ґрунтуючись на класифікації параметрів інфантильної сексуальності була виявлена типологія жіночої сексуальності, яка характеризує певні типи сексуальної поведінки. Особливості тілесної ідентичності та задоволеності тілом несуть семантику сексуальності та мають вікову динаміку. Знайдений зв'язок властивостей особистісних характеристик із жіночою сексуальністю. Аналіз психосемантичних особливостей сексуальності дозволив визначити розуміння сексуальності у жінок, суб'єктивний показник сексуального задоволення та його роль у реалізації сексуального фантазування, сексуальних сценаріїв, структури кохання та партнерських стосунків. Розроблена програма психокорекції «Шлях до жіночності» та наведена її ефективність.

Ключові слова: інфантильна сексуальність, зріла сексуальність, жіноча реалізація, фемінінність, маскулінність, інфантильні травми.

АННОТАЦИЯ

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена теоретическому обобщению и эмпирическому исследованию женской сексуальности. В работе рассматриваются структурно-функциональные характеристики женской сексуальности, которые проявляются в контексте реализации себя как женщины на личностном, эмоциональном и телесном уровнях.

Показано, что компоненты инфантильной сексуальности являются важной частью взрослой сексуальной реализации. Была выявлена возрастная динамика выраженности инфантильных комплексов и их связь с симптомокомплексом маскулинности/фемининности. Для подростков характерны следующие полоролевые структуры: «социогенная маскулинность» и «поведенческая маскулинность», а для женщин характерны: «социогенная фемининность» и «маскулинность». Показано, что биогенный уровень полоролевой идентичности не связан с инфантильной сексуальностью и это указывает на ее социальное происхождение.

Основываясь на классификации параметров инфантильной сексуальности, была выявлена типология женской сексуальности, которая характеризует определенные типы сексуального поведения: «маскулинный», «зависимый» и «истеричный».

Общая структура сексуальности представлена пятью компонентами, которые демонстрируют многоуровневую организацию женской сексуальности и соответствуют пяти архетипам, представленных в мифологической литературе. Сексуальность определяется следующими структурами: «социальная реализация» (Деметра), «инфантильная сексуальность» (Гарпия), «сексуальная амбивалентность» (Персефона), «фемининность» (Гестия), «сексуальная эмансипация» (Афина).

Особенности телесной идентичности и удовлетворенности телом несут семантику сексуальности и имеют возрастную динамику актуализации. Особенности телесной идентичности у подростков представлены: «эротичностью», «уязвимостью», «социальной привлекательностью», «сексуальностью». Девочки-подростки позиционируют себя через структуру «социальная привлекательность», которая ориентирована на стандарты образа тела, представленные в обществе. У женщин телесная идентичность характеризуется: «сексуальностью», «эротичной привлекательностью», «уверенностью». Женщины позиционируют себя через структуру «сексуальность», которая демонстрирует сформированность сексуального либидо и открытость для сексуальной реализации.

Показано, что сексуальность обеспечивается характерологичными радикалами. Полученные структуры демонстрируют связь с компонентами инфантильной сексуальности, специфику социальной реализации, расширение теоретических представлений об «анальном», «орально-эротичном» и «орально-садистичном» типах характера. Содержание сексуальных фантазий представлено стилевыми характеристиками: «игра», «навязчивость», «эффект новизны», «ценительство» и «расширение границ». Стилевые показатели соответствуют таким характерологичным радикалам: оптимистичность, тревожность, импульсивность, индивидуалистичность и ригидность.

Анализ психосемантических особенностей сексуальности позволил определить образ сексуальности в представлении женщин, субъективный показатель сексуального удовольствия и его роль в реализации сексуального фантазирования, сексуальных сценариев, структуры любви и партнерских отношений с мужчиной. Субъективный образ сексуальности характеризуется инфантильностью, так как несет привязанность к отцу. Сексуальные фантазии представлены двумя функциональными структурами: «делибидизация» и «стабильность». «Делибидизация» предполагает широкий репертуар сексуальных фантазий, а «стабильность» свободна от фантазирования и ориентирована на получение сексуального удовольствия. Социальный уровень сексуальности реализуется через сценарные структуры, которые регулируются сексуальным удовольствием: «обесценивание сексуальности», «сексуальная зрелость» и «расщепление сексуальности». Психосемантика сексуального удовольствия в партнерских отношениях характеризуется в категориях «включенность» в отношения (как потребность в зависимых отношениях) и «отстраненность» (фантазирование о любви, но независимая позиция женщины).