Психолого-педагогічні умови розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психолого-педагогічні умови розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

підліток комунікативний спілкування

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку людства процеси гуманізації та демократизації потребують пошуку нових шляхів підвищення цінності життя людей з вадами здоров'я. Швидкоплинні зміни суспільного устрою обумовлюють активне включення науковців в психолого-педагогічний процес задля обґрунтування засад та розробки програм соціально-психологічного розвитку підлітків, що мають порушення опорно-рухового апарату, сприяючи їх всебічному та гармонійному розвитку. Протягом підліткового періоду можна спостерігати та фіксувати процеси, від результату яких багато в чому залежить напрямок подальшого розвитку особистості. Головна проблема підлітка з обмеженими можливостями полягає в ускладненні мобільності, бідності контактів з однолітками та дорослими, в обмеженості спілкування з природою, доступу до культурних цінностей, а іноді - до освіти. У багатьох підлітків із фізичними вадами не формується стійка позитивна самооцінка, “базове” почуття довіри до навколишнього світу, достатня мотивація і навички спілкування, результатом чого є їх замкнутість, відгородженість від людей, що посилює соціальну дезадаптацію.

Джерела сучасних концепцій соціального розвитку особистості відображено в працях А. Бандури, Г. Тарда, Т. Парсонса. Як свідчать дані наукових досліджень А. Адлера, А. Бандури, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.В. Мудрик, Г. Тарда, Т. Парсонса, можливість успішного соціального розвитку визначається різними факторами: станом здоров'я, віком, індивідуальними особливостями, міцністю зв'язків дитини із середовищем та іншим. Соціальний розвиток не завжди буває успішним, зміна соціальних зв'язків, ціннісних орієнтацій викликає соціально-психологічну напруженість, і виникають труднощі й проблеми, які особистість в процесі свого розвитку не може самостійно подолати. Ці труднощі, на думку Е. Еріксона, В.У. Кузьменко, К. Левіна, Л.Е. Орбан-Лембрик, Г.А. Пріба та інших, можуть бути обумовлені віковими кризами, індивідуально-психологічними особливостями дитини, внутрішньоособистісними й міжособистісними конфліктами, поведінковими розладами. Проблеми, які виникають у процесі соціального розвитку підлітка, можуть бути пов'язані з родиною й особливостями сімейного і соціального виховання, з референтним співтовариством однолітків, на що вказують Е. Еріксон, О.В. Мамічева, О.В. Мудрик, Л.Е. Орбан-Лембрик та інші. Допомога підлітку з порушеннями опорно-рухового апарату в соціально-психологічному розвитку на рівні конкретних корекційних програм стає предметом психолого-педагогічної діяльності науковців.

Питання розвитку комунікативних якостей особистості впродовж багатьох років посідають значне місце в дослідженнях багатьох авторів. Серед них слід відзначити наукові праці А. Адлера, Б.Г. Ананьєва, А. Бандури, В.М. Бехтерева, Д.Б. Ельконіна, І.С. Кона, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.М. Мясищева та інших. Проблемі формування особистості розвитку дітей з обмеженими можливостями та питанню цілеспрямованого розвитку комунікативних якостей присвячені дослідження таких авторів, як Є.А. Клопота, В.І. Козявкін, М.П. Матвєєва, О.В. Романенко, В.М. Синьов, О.П. Хохліна та інші. Але в цілому ще відчувається дефіцит досліджень з концептуальних проблем спілкування підлітків, що мають порушення опорно-рухового апарату, цілеспрямованого розвитку їх комунікативних якостей. У науковій літературі чітко не визначені психолого-педагогічні умови цілеспрямованого розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату.

Все вище зазначене й обумовило актуальність напрямку і вибір теми дисертаційного дослідження “Психолого-педагогічні умови розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 6 від 25 січня 2006 р.), а також узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.). Робота виконана згідно з комплексною науково-дослідною темою, яка виконується кафедрою практичної психології Класичного приватного університету м. Запоріжжя: “Соціально-психологічні та педагогічні засади самоорганізації особистості” (№ державної реєстрації теми 0108U002324).

Мета дослідження - визначити психолого-педагогічні умови становлення комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та розробити програму їх розвитку.

Завдання дослідження:

1. Систематизувати теоретико-методологічні підходи до характеристики особливостей спілкування в підлітковому віці.

2. Охарактеризувати особливості розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та порівняти їх з розвитком комунікативних якостей підлітків без подібних порушень.

3. Визначити психолого-педагогічні чинники, які обумовлюють розвиток комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату.

4. Розробити і апробувати програму розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та оцінити її ефективність.

Об'єкт дослідження - психологічні особливості особистості підлітка з порушеннями опорно-рухового апарату.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови цілеспрямованого розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату.

Методологічну основу дослідження становлять: дослідження А.О. Бодальова, І.С. Кона, М.Ю. Кондратьєва, К. Левіна, А. Левченко, О.В. Мудрик, О.Ю. Уваріної та інших, у яких розглядаються теоретико-методологічні основи підліткового віку та особливості соціального розвитку неповнолітніх. Концептуальні ідеї вітчизняних психологів Б.Г. Ананьєва, В.М. Бехтерева, А.О. Бодальова, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, Ж.М. Глозман, В.А. Крутецького, А.Ф. Лазурського, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, В.М. Мясищева, Р.С. Нємова, Т.С. Яценко та інших, які всебічно розглядають спілкування як важливу умову психічного розвитку людини, її соціалізації й індивідуалізації; формування особистості та дослідження закордонних психологів Ч. Тойча, Дж. Тойч (психогенетичний напрямок), Е. Берна (трансактний аналіз), Р. Бендлера і Дж. Гріндера (нейро-лінгвістичне програмування) й інших, щодо характеру і можливостей підвищення успіху в спілкуванні. Вчення вітчизняних та зарубіжних психологів, які найбільш безпосередньо стосуються нашого дослідження, серед них роботи: щодо класифікації та опису клінічної картини церебрального паралічу - З. Фрейда, В. Літтла, К.А. Семенової та інших; щодо визначення категорії дітей із фізичними вадами - А. Адлера, Л.О. Бадалян, Т.А. Власової, Ф. Гамбургера, Т. Геллера, М.Й. Гуревича, С.П. Дуванової, Г. Дюпре, Л.Т. Журба, Т.Д. Ілляшенко, О.М. Мастюкової, Т.Ф. Пушкіної, Н.М. Трофімової, Н.Б. Трофімової, В. Штерна, К. Якобса та інших; особливостей психофізіологічного розвитку дітей із церебральним паралічем - С.І. Григорьєва, Є.С. Каліжнюк, В.А. Лапшина та інших; напрацювання з проблем виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку - М.В. Іпполітової, Р.Д. Бабенкової, О.В. Мамічевої, О.М. Мастюкової, C. Davis, W. Hackenberg, R. Illingworth, A. Ross, E. Schuchardt, F. Stang, M. Stone та інших; щодо корекції психосоціального розвитку дітей із церебральним паралічем - А.Г. Обухівської, О.В. Романенко, Н.С. Скрипки та інших.

Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні: аналіз, зіставлення, порівняння, узагальнення, систематизація; вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми комунікативних якостей для обґрунтування теоретичних підходів до проблеми розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату; емпіричні: спостереження, бесіда, опитування, тестування, констатувальний та формувальний експеримент, психодіагностуючий метод (тест-опитувальник ставлення батьків до дітей (А.Я. Варга та В.В. Століна), тест-опитувальник “Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування” (В.О. Лабунська), “Шкала прийняття інших Фейя”, “Шкала доброзичливості Кемпбелла”, “Шкала довіри Розенберга”, “Шкала ворожості Кука-Медлей”, “Шкала маніпулятивного ставлення Банта”, “Опитувальник міжособистісних стосунків Шутца”); методи математичної статистики: методи варіаційної статистики, зокрема факторний та кореляційний аналізи, обчислення процентних співвідношень. Для перевірки достовірності отриманих результатів застосовано непараметричний критерій Манна-Уітні для незалежних вибірок. Аналіз зв'язків між показниками здійснювався за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона rp.

Комунікативні якості підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату вивчалися в процесі спеціальної шкільної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку. У дослідженні брали участь діти старшого підліткового віку (14-15 років) з порушеннями опорно-рухового апарату зі збереженою інтелектуальною сферою (202 особи, 104 хлопця та 98 дівчат), їх батьки (193 особи) та вчителі (41 особа) спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 1 для дітей з наслідками поліомієліту та дитячого церебрального паралічу, Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру м. Запоріжжя, Запорізької міської асоціації батьків дітей-інвалідів “Надія”, а також підлітки з нормальним фізичним розвитком (205 осіб) Запорізького навчально-виховного комплексу № 88 та Запорізької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 104. Дослідження здійснювалось упродовж 2006-2010 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

визначено особливості розвитку комунікативних якостей підлітків із фізичними вадами, до яких віднесено: відчуття сильної потреби бути прийнятими соціальним оточенням та встановлювати близькі емоційні стосунки з іншими людьми, невизнання контролю над собою та домінування над оточуючими (переважно для отримання бажаного) у підлітків із незначними руховими та мовленнєвими розладами; надання переваги самотності, активному уникненні прийняття рішень та взяття на себе відповідальності, обережності при встановленні емоційних контактів, доброзичливості та неманіпулятивного ставлення до партнера по спілкуванню у підлітків з важкими руховими та мовленнєвими розладами; прояви цинічного ставлення до оточуючих, агресивної та ворожої поведінки, яка є своєрідним захисним механізмом та реакціями емансипації, що є характерним для всіх підлітків;

розширено уявлення про відмінності особливостей розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та без таких порушень, що виявляються у підлітків з фізичними вадами при взаємодії проявами обережності, агресивності, обережності при виборі осіб, з якими встановлюють глибокі емоційні стосунки;

уточнено психологічні характеристики підлітка з фізичними вадами як суб'єкта спілкування в системі “батьки - однолітки - вчителі”, а саме: труднощами спілкування в уявленні підлітків, їх батьків та вчителів є невміння партнера по спілкуванню поставити себе на місце іншої людини; труднощами спілкування з однолітками в уявленні підлітків є пересування під час спілкування, підозріле та неприязне ставлення до них однолітків та тривале спілкування з однією й тією ж людиною;

дістали подальшого розвитку:

характеристика ролі педагогічного спілкування як чинника становлення комунікативних якостей підлітків із фізичними вадами, а саме: в уявленні підлітків про соціально-психологічні характеристики спілкування в системі “вчитель - учень” труднощами є невміння поставити себе на місце іншої людини, співвіднести дії та вчинки людини з якостями її особистості, вимогливе ставлення до інших людей та бажання партнера більше говорити, ніж слухати;

напрямки застосування методів активного соціально-психологічного навчання в роботі шкільного психолога з підлітками, які мають порушення опорно-рухового апарату.

Практичне значення отриманих результатів полягає у:

доборі комплексу методів дослідження особливостей спілкування підлітків та розробці розвивальної програми формування комунікативних якостей, які можуть бути застосовані в роботі шкільного психолога. Матеріали дослідження використовуються в роботі шкільних психологів, що підтверджується довідками впровадження, виданими Запорізьким навчально-виховним комплексом №88 (акт впровадження № 83 від 05.10.2010 р.), Запорізькою загальноосвітньою школою I-III ступенів № 104 (довідка впровадження № 213 від 05.10.2010 р.), Хортицьким національним навчально-реабілітаційним багатопрофільним центром (акт впровадження № 697 від 11.10.2010 р.), спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом № 1 для дітей з наслідками поліомієліту та дитячого церебрального паралічу м. Запоріжжя (акт впровадження № 434 від 05.10.2010 р.); Запорізькою міською асоціацією батьків дітей-інвалідів “Надія” (акт впровадження № 201 від 14.10.2010 р.);

створенні бази для спецкурсів, які можуть бути використані при навчанні майбутніх психологів. Матеріали дослідження використовуються в курсах лекцій та практичних занять зі студентами вищих навчальних закладів, що підтверджується актами впровадження, виданими закладами України - Класичний приватний університет (акт впровадження № 02-10 від 20.10.2010 р.), Запорізький коледж вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” (акт впровадження № 547/10 від 04.10.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися автором на міжнародних науково-практичних конференціях: “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” (Мелітополь, 2007), “Проблеми емпіричних досліджень у психології” (Київ, 2008), “Глобалізація і психологічна наука у XXI столітті: проблеми та перспективи” (Дніпропетровськ, 2009); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Розвиток життєвої компетенції учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Київ - Запоріжжя, 2005), “Дні науки: соціальні та психологічні аспекти суспільних перетворень” (Запоріжжя, 2007), “Проблеми психосоматики в сучасній науці та практиці” (Харків, 2008), “Дні науки - 2008: соціологія та психологія соціальної сфери” (Запоріжжя, 2008), “Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб'єктів освітнього простору” (Запоріжжя, 2010); міжвузівських наукових та науково-практичних конференціях: “Дні науки: Психологія освіти: сучасний стан та перспективи розвитку” (Запоріжжя, 2005), “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2006), “Дні науки - 2006: соціальні та психологічні особливості інституціональних змін в сучасній Україні” (Запоріжжя, 2006); науково-практичному семінарі “Соціально-педагогічна реабілітація осіб з обмеженими можливостями” (Запоріжжя, 2008); I Обласному інтегрованому молодіжному форумі “Крок у майбутнє” (Запоріжжя, 2008), а також на науково-методичних семінарах кафедри практичної психології Класичного приватного університету.

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження висвітлені у 19 наукових публікаціях, з них 9 - у наукових фахових виданнях з психології затверджених ВАК України. Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, трьох додатків і списку використаних джерел, який налічує 176 найменувань, з них 8 іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації викладено на 229 сторінках. Основний обсяг дисертації викладений на 193 сторінках комп'ютерного набору, містить 45 рисунків та 9 таблиць.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також описано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі - “Теоретичні основи спілкування особистості підлітків із фізичними вадами” здійснено аналіз сучасних теоретико-методологічних підходів до характеристики особливостей спілкування в підлітковому віці; розкрито комунікативні бар'єри підлітків із фізичними вадами та психолого-педагогічні умови розвитку особистості підлітків із фізичними вадами.

Засвоєння дитиною норм поведінки, поглядів та переконань, що характерні для її родини та найближчого оточення відбувається через спілкування. Основні теоретико-методологічні підходи до вивчення характеристики спілкування підлітків із фізичними вадами ґрунтуються на психофізіологічних, соціально-психологічних особливостях підліткового віку та спілкуванні як провідної діяльності цього віку.

Загальнотеоретичною основою дослідження слугують теорія соціального розвитку (А. Адлер, А. Бандура, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Мудрик, Л.Е. Орбан-Лембрик, Г. Тард, Т. Парсонс та ін.), теорія здібностей (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, В.М. Мясищев та ін.). Спеціально-теоретичною основою роботи є концептуальні погляди Т.А. Власової, Л.А. Данилової, С.П. Дуванової, М.В. Іпполітової, Е.С. Каліжнюк, Є.І. Кіріченко, В.І. Козявкіна, О.В. Мамічевої, О.М. Мастюкової, Г.А.Пріба, О.В. Романенко, Т.В. Сак, Н.Б. Трофімової та ін.

Необхідні передумови для вирішення проблеми спілкування підлітків із фізичними вадами створюють певні групи досліджень. Першу групу складають дослідження вчених, в яких розглядаються теоретико-методологічні основи підліткового віку та особливості соціального розвитку неповнолітніх. До другої відносяться дослідження вітчизняних психологів, які всебічно розглядають спілкування як важливу умову психічного розвитку людини, її соціалізації й індивідуалізації, формування особистості та дослідження закордонних психологів (психогенетичний напрямок, трансактний аналіз, нейролінгвістичне програмування) щодо характеру та можливостей підвищення успіху у спілкуванні. Третю групу, яка найбільш безпосередньо стосується нашого дослідження, складають окремі аспекти досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів. Серед них роботи щодо класифікації та опису клінічної картини церебрального паралічу; щодо визначення категорії дітей із фізичними вадами; особливостей психофізіологічного розвитку дітей із церебральним паралічем; з проблем виховання дітей з порушеннями фізичного розвитку; щодо корекції психосоціального розвитку дітей із церебральним паралічем.

У науковій літературі чітко не визначено структуру комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та їх особливості, психолого-педагогічні умови цілеспрямованого розвитку таких якостей цієї категорії осіб. Розробка перерахованих положень, які не повною мірою розроблені у науковій літературі, необхідні не тільки як теоретичний внесок у спеціальну психологію, але і як практична допомога шкільним психологам з метою підвищення ефективності комунікативної взаємодії в процесі педагогічної діяльності в системі “вчитель - учень”, “підліток - однолітки”.

Аналіз підходів вчених до характеру бар'єрів в процесі спілкування дозволив виділити основні комунікативні бар'єри, які постають на шляху розвитку спілкування підлітків із фізичними вадами та сфери їх прояву, а саме: естетичний, мовленнєвий та інтелектуальний, які проявляються в сімейних, шкільних та міжособистісних стосунках з однолітками. До психолого-педагогічних умов розвитку особистості підлітків із фізичними вадами відносять їх найближче оточення, а саме сім'ю, школу та групу однолітків. Специфіка та характер цих умов в межах комунікативного процесу визначається їх стихійним розвитком. Психолого-педагогічні умови розвитку особистості підлітків із фізичними вадами в процесі спілкування визначаються на базі основних комунікативних якостей особистості, а саме експресивно-мовленнєві, соціально-перцептивні та інструментальні.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження особливостей спілкування підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату” теоретично обґрунтовано добір психодіагностичного інструментарію щодо дослідження особливостей спілкування підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату, виявлено вплив сімейного спілкування на розвиток комунікативних якостей підлітків, встановлено характер педагогічного спілкування та його вплив на розвиток особистості підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату. Емпірично проаналізовано рівні сформованості комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату в процесі спілкування з однолітками; проведено порівняльний аналіз труднощів спілкування та ставлення до іншого в процесі спілкування в соціальних системах “підліток - батьки”, “підліток - вчитель”, “підліток - однолітки”.

Дослідницька робота проводилась у три етапи. На першому етапі (2005 - 2006 р.р.) було вивчено літературу загального та спеціального характеру з проблеми; проаналізовано стан її розробки в Україні та за кордоном. У дослідженні брали участь діти старшого підліткового віку з порушеннями опорно-рухового апарату зі збереженою інтелектуальною сферою (переважно церебральний параліч та поліомієліт), їх батьки та вчителі, а також підлітки без подібних вад з інтелектом у нормі. Всього було обстежено 202 підлітка з порушеннями опорно-рухового апарату, їх батьків - 193 особи, вчителів - 41 особа та 205 підлітків без таких вад з інтелектом норма. На цьому етапі також був розроблений психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення психолого-педагогічних умов цілеспрямованого розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та оцінки рівня сформованості комунікативних якостей підлітків.

На другому етапі (2006 - 2008 р.р.) здійснено діагностичний констатувальний експеримент з метою виявлення рівня сформованості комунікативних якостей підлітків із фізичними вадами та підлітків без таких вад у системах “підліток - батьки”, “учень - вчитель”, “підліток - однолітки” та особливостей спілкування підлітків без таких вад. Перевірка отриманих результатів здійснювалась за допомогою методів математичної статистики, а саме кореляційного та факторного аналізу.

На третьому етапі (2008 - 2010 р.р.) було впроваджено програму розвитку комунікативних якостей у підлітків з порушеннями опорно-рухового апарату та проведено діагностичний формувальний експеримент з метою виявлення ефективності програми, було здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження, визначено їх статистичну достовірність; узагальнено результати та сформульовано висновки.

Для визначення типів структури ставлення до іншого суб'єктів спілкування використовувався факторний аналіз показників інтенсивності виразності ставлення до іншого, які були отримані в результаті обробки відповідей досліджуваних на питання і твердження опитувальників-шкал міжособистісних відносин. Факторний аналіз проводився за методом головних компонент з подальшим Varimax-обертанням факторів за допомогою пакета SPSS 17. Для визначення кількості факторів використовувався критерій Кеттела. Міра адекватності вибірки Кайзера-Мейера-Олкіна (КМО) склала 0,58, що свідчить про задовільну адекватність факторної моделі матриці кореляцій такому набору змінних. Значущість тесту сферичності Бартлетта складає 0,000, що свідчить про існування кореляційних зв'язків між змінними вихідного масиву та можливість їх групування на основі тісноти кореляції. Було виділено чотири відносно незалежних фактори, які пояснюють 55,5% варіацій значень за шкалами. Цей показник вважається достатнім для психологічних досліджень. За допомогою факторного аналізу відокремлено чотири чинники, які представляють чотири типи структури ставлення до іншого суб'єкта спілкування (табл. 1.).

Перший чинник “Ворожо-агресивно-цинічний” - ця структура відповідає теоретичній моделі структури ставлення суб'єкта ускладненого спілкування, відповідно, підлітки з фізичними вадами, які мають факторну вагу за цим показником, були позначені як суб'єкти ускладненого спілкування (23,3 %). Другий чинник “Включено-контролюючий” - ця структура позначена як амбівалентна тому, що в неї з високим факторним навантаженням увійшли ставлення, які складають теоретичну модель структури ставлення суб'єкта як неускладненого спілкування, так і ускладненого (21,8 %). Третій чинник “Доброзичливо-довірливо-приймаючий” - ця структура відповідає теоретичній моделі структури ставлення суб'єкта неускладненого спілкування, відповідно, підлітки з фізичними вадами, які мають факторну вагу за цим показником, були позначені як суб'єкти неускладненого спілкування (25,2 %). Четвертий чинник “Емоційно-підкорено-приймаючий” - ця структура відповідає теоретичній моделі структури ставлення суб'єкта неускладненого спілкування, відповідно, підлітки з фізичними вадами, які мають факторну вагу за цим показником, були позначені як суб'єкти неускладненого спілкування (29,7 %).

Таблиця 1Структура ставлення до іншого суб'єктів (підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату) спілкування

Примітка: F1 - “Ворожо-агресивно-цинічний” чинник, F2 - “Включено-контролюючий” чинник, F3 - “Доброзичливо-довірливо-приймаючий” чинник, F4 - “Емоційно-підкорено-приймаючий” чинник.

Встановлено, що уявлення досліджуваних про соціально-психологічні характеристики спілкування, які ускладнюють взаємодію у системі “підліток - батьки” в більшості не збігаються. Уявлення про те, що партнер по спілкуванню не вміє поставити себе на місце іншої людини, збігаються у двох груп опитуваних (у підлітків 61,9 % та у батьків 61,7 %). Уявлення досліджуваних про соціально-психологічні характеристики спілкування, що ускладнюють взаємодію у системі “учень - вчитель” також у більшості не збігаються. Так, тільки уявлення про те, що партнер по спілкуванню не вміє поставити себе на місце іншої людини, збігаються у двох груп опитуваних (у підлітків 52,0 % та вчителів 56,1 %). В уявленні досліджуваних із порушеннями опорно-рухового апарату про соціально-психологічні характеристики спілкування у системі “підліток - однолітки” труднощами виявлено систематичне пересування під час спілкування (50,0 %), підозріле (53,0 %), байдуже (56,9 %), зарозуміле (69,0 %) та неприязне ставлення оточуючих до підлітків (65,8 %) та їх тривале спілкування з однією і тією ж людиною (56,4 %).

За результатами дослідженні виявлено, що особливостями ставлення підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату до оточуючих є: недовіра до оточуючих людей (53,5 %), прояв обережності при взаємодії (35,6 %), але в цілому доброзичливе (74,0 %) та неманіпулятивне ставлення (77,7 %). Характерним є цинічне ставлення до оточуючих (68,8 %), прояв агресивної поведінки (63,0 %), яка є своєрідним захисним механізмом та ворожі прояви поведінки (протести), які є реакціями емансипації (48,0 %).

Визначено, що підлітки відчувають сильну потребу бути прийнятими соціальним оточенням та належати до нього, і щоб оточення, у свою чергу, брало участь в їх діяльності, але для підлітків, які мають достатньо важкі рухові та мовленнєві розлади характерний низький рівень включеності в соціальний контекст (11,9 %). Їм властиве певне домінування над оточуючими (переважно як спосіб отримання бажаного), неприйняття контролю над собою, хоча така поведінка переважає у підлітків із незначними руховими розладами. Активне уникнення прийняття рішень та взяття на себе відповідальності властиве тим підліткам, які значно обмежені у пересуванні, в сімейному вихованні домінує авторитарний стиль (21,3 %). Схильність встановлювати близькі емоційні відносини переважають у підлітків із незначними руховими розладами (24,3 %). Підлітки з більш важкими руховими та мовленнєвими розладами дуже обережні при встановленні емоційних відносин.

У третьому розділі - “Формування комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату” визначено принципи та особливості групової роботи шкільного психолога з підлітками із порушеннями опорно-рухового апарату; обґрунтовано та встановлено структуру та зміст програми розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату; проведено контрольні дослідження рівнів сформованості комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату. Методи вивчення актуального рівня розвитку комунікативних якостей були застосовані щодо вибірки даних про розвиток підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату (202 особи). На підставі статистичного аналізу матеріалів обстеження (80 осіб) виявлено тенденції розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату, що виховуються в спеціальних освітніх установах та центрах реабілітації м. Запоріжжя. Після завершення формувального експерименту було проведено контрольні дослідження, мета яких - визначення його ефективності, для цього було сформовано експериментальну (40 осіб) та контрольну групу (40 осіб).

Застосування формувального експерименту з розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату дозволило: - підвищити у підлітків довіру до оточуючих в процесі міжособистісної взаємодії (із 27,5 % до 47,5 % досліджуваних), здатність приймати партнера по спілкуванню (із 57,5 % до 82,5 % досліджуваних) та неманіпулятивно ставитися до нього (із 77,5 % до 80,0 % досліджуваних); - зменшити у підлітків недоброзичливе (із 70,0 % до 60,0 % досліджуваних), вороже (із 52,5 % до 35,0 % досліджуваних), агресивне (із 57,5 % до 20,0 % досліджуваних) ставлення до партнера по спілкуванню; - збільшити у підлітків прагнення належати до різних соціальних груп, прагнення приймати навколишніх, щоб вони, у свою чергу, виявляли до них інтерес (із 35,0 % до 72,5 % досліджуваних); - зменшити у підлітків застосування стратегії уникнення при прийнятті рішення (із 17,5 % до 10,0 % досліджуваних) та підвищити застосування стратегії узяття на себе відповідальності (із 37,5 % до 47,5 % досліджуваних); - збільшення у підлітків прагнення більш емоційно близьких стосунків з однолітками (із 22,5 % до 60,0 % досліджуваних); - зменшення у підлітків уявлення, де однолітки сприймалися як суб'єкти ускладненого спілкування (середньогрупова оцінка), а саме експресивно-мовленнєві характеристики (із 8,8 до 6,29 досліджуваних), соціально-перцептивні (із 9,2 до 6,51 досліджуваних), “ставлення-звертання” (із 10,5 до 7,63 досліджуваних), “уміння та навички взаємодії” (із 9,3 до 6,34 досліджуваних), “умови спілкування” (із 10,2 до 7,25 досліджуваних). В результаті порівняльного аналізу виявлено, що застосування формувального експерименту спричинило вплив на ті показники інтенсивності виразності ставлення до іншого та соціально-психологічні характеристики спілкування підлітків, які за результатами кореляційного та факторного аналізів виявились істотними типами структури ставлення до іншого суб'єктів спілкування.

Теоретико-методологічні положення та результати дослідження надали підставу для побудови структури корекційної програми розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату. З метою набуття батьками та вчителями знань та вмінь щодо застосування засобів міжособистісної взаємодії з підлітками із порушеннями опорно-рухового апарату для поліпшення міжособистісного спілкування в системах “вчитель - підліток”, “батьки - підліток” було виділено структуру психологічної просвіти (рис. 1). Особливостями психокорекційної програми розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату є: теоретико-методологічне підґрунтя програми, яке складають соціально-психологічні та психологічні критерії характеристики суб'єктів ускладненого та неускладненого спілкування В.О. Лабунської; спрямованість програми на розвиток таких комунікативних якостей особистості, як експресивно-мовленнєві, соціально-перцептивні та інструментальні; окремий етап програми розроблений для розвитку комунікативних якостей особистості в актуальних соціальних для підлітків із фізичними вадами умовах, що дозволить закріпити набуті комунікативні навички в реальних життєвих ситуаціях.

Рис. 1 Структура психологічної просвіти суб'єктів психолого-педагогічної взаємодії

За результатами дослідження визначено, що організація психологічної просвіти в системі спеціальної шкільної освіти обов'язково має ґрунтуватися по-перше, на загальних засадах просвітницької діяльності соціально-психологічної служби загальної шкільної освіти; по-друге, на змістовних знаннях особливостей соціально-психологічного розвитку дітей з порушеннями опорно-рухового апарату; по-третє, на вміннях ефективної взаємодії з такою категорією осіб.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення актуального наукового завдання - визначення психолого-педагогічних умов розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату. Науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено у практичну діяльність програму розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату та оцінено її ефективність.

2. Виділено основні комунікативні бар'єри, які виникають на шляху розвитку спілкування підлітків із фізичними вадами та сфери їх прояву, а саме: естетичний, мовленнєвий та інтелектуальний, які виявляються в сімейних, шкільних та міжособистісних стосунках з однолітками.

3. Встановлено, що до психолого-педагогічних умов розвитку особистості підлітків із фізичними вадами відносять їх найближче оточення, а саме: сім'ю, школу та групу однолітків. Психолого-педагогічні умови розвитку особистості підлітків із фізичними вадами в процесі спілкування визначаються на базі основних комунікативних якостей особистості (експресивно-мовленнєвих, соціально-перцептивних та інструментальних).

4. В уявленні підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату про соціально-психологічні характеристики спілкування у системі “підліток - однолітки” труднощами виявлено систематичне пересування під час спілкування (50,0 %), підозріле (53,0 %), неприязне (65, 8%), байдуже (56,9 %) та зарозуміле (69,0 %) ставлення оточуючих до підлітків та їх тривале спілкування з однією й тією ж людиною (56,4 %).

Особливостями міжособистісного ставлення підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату до оточуючих є: недовіра до оточуючих людей (53,5 %), прояв обережності при взаємодії (35,6 %), але в цілому доброзичливе (74,0 %) та неманіпулятивне ставлення (77,7 %). Характерним є цинічне ставлення до оточуючих (68,8 %), прояв агресивної поведінки (63,0 %), яка є своєрідним захисним механізмом, та ворожі прояви поведінки (протести), які є реакціями емансипації (48,0 %). Підліткам із незначними руховими та мовленнєвими розладами подобається бути з іншими людьми, а підлітки з важкими руховими та мовленнєвими розладами віддають перевагу самотності. Схильність встановлювати близькі емоційні відносини переважає у підлітків із незначними руховими розладами. Підлітки з більш важкими руховими та мовленнєвими розладами дуже обережні при встановленні емоційних відносин.

Структура ставлення до іншого суб'єктів спілкування (підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату) включає чотири чинники: “Ворожо-агресивно-цинічний” - підлітки з фізичними вадами, які можуть бути позначені як суб'єкти ускладненого спілкування (23,3 %); “Включено-контролюючий” - амбівалентна модель структури ставлення суб'єкта як неускладненого спілкування, так і ускладненого (21,8 %); “Доброзичливо-довірливо-приймаючий” (25,2 %) та “Емоційно-підкорено-приймаючий” - це підлітки з фізичними вадами, які можуть бути позначені як суб'єкти неускладненого спілкування (29,7 %).

5. Встановлено, що будова формувального експерименту з розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату має включати чотири етапи: рефлексивний, розвивальний, закріплювальний та просвітницький. Перший етап передбачає актуалізацію власних потенційних комунікативних можливостей, які лежать в основі розвитку особистості підліткового віку. Другий етап - розвиток комунікативних навичок особистості, які в нашому дослідженні представлені у вигляді експресивно-мовленнєвих, соціально-перцептивних та інструментальних якостей особистості. Третій етап - ставить на меті моделювання комунікативних навичок в актуальних соціальних для підлітків умовах. Четвертий етап передбачає роботу з батьками та педагогами підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату з розвитку психологічного просвітництва.

6. За результатами оцінювання ефективності впровадження та застосування корекційно-розвивальної програми, побудованої на основі уявлення про соціально-психологічні характеристики суб'єктів спілкування та структуру ставлення до іншого, виявлено що старший підлітковий вік є сенситивним до розвитку таких комунікативних якостей, як експресивно-мовленнєві, соціально-перцептивні та інструментальні. Зменшення у підлітків уявлення, де однолітки сприймалися як суб'єкти ускладненого спілкування (середньогрупова оцінка), а саме експресивно-мовленнєві характеристики (із 8,8 до 6,29 досліджуваних), соціально-перцептивні (із 9,2 до 6,51 досліджуваних), “ставлення-звертання” (із 10,5 до 7,63 досліджуваних), “уміння та навички взаємодії” (із 9,3 до 6,34 досліджуваних), “умови спілкування” (із 10,2 до 7,25 досліджуваних).

Пропоноване дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. У подальшій дослідницькій роботі глибше будуть розглянуті психолого-педагогічні умови цілеспрямованого розвитку комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату в соціальних системах “підліток - батьки”, “підліток - вчителі”.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Турубарова А.В. Проблема групового спілкування підлітків з ДЦП / А.В. Турубарова // Динаміка наукових досліджень 2004 : матеріали III Міжнародної наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Том 2. - С. 57-58.

2. Турубарова А.В. Психологічний супровід батьківства дітей з ДЦП / А.В. Турубарова // Розвиток життєвої компетенції учнів у загальноосвітньому навчальному закладі : матеріали Всеукраїнської наук.-пошук. конф. (Запоріжжя, 7-8 жовтня 2004 р.) - Київ - Запоріжжя, 2005. - С. 281-285.

3. Турубарова А.В. Психологічні особливості підлітків із ДЦП в умовах дефіциту спілкування / А.В. Турубарова // Психологія освіти: сучасний стан та перспективи розвитку : збірник тез доповідей наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 27-28 жовтня 2005 р.) - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2005. - С. 314-315.

4. Турубарова А.В. Сім'я як показник ставлення оточення до підлітків з дефектами та порушеннями опорно-рухового апарату / А.В. Турубарова // Соціальні та психологічні особливості інституціональних змін в сучасній Україні : збірник тез доповідей Міжнародної наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.) - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - С. 201-202.

5. Турубарова А.В. Соціально-психологічні бар'єри соціалізації підлітків з фізичними вадами / А.В. Турубарова // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України : збірник наукових праць. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 29. - С. 282-290.

6. Турубарова А.В. Соціально-психологічні проблеми соціалізації підлітків з дефектами та порушеннями опорно-рухового апарату : теоретико-методологічний аспект / А.В. Турубарова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2006. - Вип. 41. - Том 2. - С. 155-158.

7. Турубарова А.В. Особливості формування особистості дітей із ДЦП / А.В. Турубарова // Соціальні та психологічні аспекти суспільних перетворень : збірник тез доповідей Всеукраїнської наук. конф. (Запоріжжя, 11-12 жовтня 2007 р.) - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т.3. - С. 249-250.

8. Турубарова А.В. Принципи психокорекційної групової роботи шкільного психолога з підлітками із фізичними вадами / А.В. Турубарова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків : ХНПУ, 2007. - Вип. 26. - С. 120-127.

9. Турубарова А.В. Психолого-педагогічні аспекти відношення до підлітків з фізичними вадами / А.В. Турубарова // Соціально-економічний розвиток України : європейський вибір : матеріали VII Міжнародної наук. конф. студентів та молодих учених (Мелітополь, 18 травня 2007 р.). - Мелітополь : МІДМУ ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Ч. 2. - С. 292-293.

10. Турубарова А.В. Фактори, які впливають на процес соціалізації підлітків з дефектами та порушеннями опорно-рухового апарату / А.В. Турубарова // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. - К. : Гнозіс, 2007. - Т. IX, Част. 4. - С. 363-370.

11. Турубарова А.В. Вплив сімейного спілкування на розвиток комунікативних якостей підлітків з фізичними вадами / А.В. Турубарова // Социальные технологии : актуальные проблемы теории и практики : Международный межвузовский сборник научных работ. - Киев - Москва - Одесса - Запорожье : КПУ, 2008. - С. 409-415.

12. Турубарова А.В. Вплив спілкування на психосоматичне здоров'я підлітків-інвалідів / А.В. Турубарова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків : ХНПУ, 2008. - Вип. 24. - С. 164-169.

13. Турубарова А.В. Особливості ставлення підлітків з порушеннями рухової сфери до свого фізичного дефекту / А.В. Турубарова // Соціологія та психологія соціальної сфери : збірник тез доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 23-24 жовтня 2008 р.) - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 3. - С. 217-218.

14. Турубарова А.В. Особливості міжособистісного спілкування підлітків із фізичними вадами / А.В. Турубарова // Проблеми емпіричних досліджень у психології. - Вип. 3. - К. : Гнозис, 2009. - С. 253-259.

15. Турубарова А.В. Особливості психокорекційної програми розвитку комунікативних здібностей підлітків із фізичними вадами / А.В. Турубарова // Актуальні проблеми сучасної психології : збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : Інновація. 2009. - Вип. II. - С. 133-145.

16. Турубарова А.В. Організація психологічного просвітництва у роботі з підлітками з порушеннями опорно-рухового апарату / А.В. Турубарова // Вісник Одеського національного університету. - 2010. - Том 15. - Вип. 4. - С. 178-186.

17. Турубарова А.В. Особливості взаємовпливу міжособистісного ставлення та соціально-психологічних характеристик спілкування підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату / А.В. Турубарова // Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб'єктів освітнього простору : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 14-15 жовтня 2010 р.) - Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. - С. 248-252.

18. Турубарова А.В. Особливості ставлення підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату до інших суб'єктів спілкування в системі “підліток - однолітки” / А.В. Турубарова // Вісник Одеського національного університету. - 2010. - Том 15. - Вип. 16. - С. 83-94.

19. Турубарова А.В. Тренінг комунікативних якостей підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату / А.В. Турубарова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків : ХНПУ, 2010. - Вип. 36. - С. 182-210.

Размещено на Allbest.ru