Формування готовності майбутніх практичних психологів до розв’язання міжособистісних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

УДК 159.942.2:316.485.6

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ

Варлакова

Євгенія Олегівна

Київ

2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія консультативної психології та психотерапії, м. Київ

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Панок Віталій Григорович, Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, директор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Ващенко Ірина Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної психології, професор

кандидат психологічних наук Дзюба Тетяна Михайлівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, кафедра психології, доцент

Захист відбудеться 26 жовтня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.

Автореферат розіслано 23 вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

В. Л. Зливков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах соціально-економічної трансформації суспільства неминуче зростають напруженість і конфліктогенність у міжособистісних стосунках у всіх верствах населення, зумовлені недостатньою психологічною підготовкою особистості до конструктивної взаємодії в різних сферах суспільного життя. У зв'язку з цим актуалізується значущість психологічної допомоги особистості у конструктивному розв'язанні міжособистісних конфліктів і, відповідно, готовності психолога до успішного виявлення прихованих внутрішніх та зовнішніх причин конфліктів клієнта; володіння мистецтвом управління конфліктним процесом та корекції своєї поведінки у конфлікті; здатності виступати посередником при розв'язанні конфліктів клієнтів.

Водночас, аналіз практики надання консультативної допомоги клієнтам свідчить про недостатній рівень готовності практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, що виявляється, зокрема, у невмінні керувати своїм емоційним станом, у недостатньому рівні толерантності по відношенню до думки, відмінної від власної, у не здатності вести діалог у рамках конструктивної суперечки тощо. Це, в свою чергу актуалізує проблему визначення соціально-психологічних чинників та умов формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів як за запитом клієнта, так і під час професійної взаємодії з ним.

Слід зазначити, що окремі аспекти досліджуваної проблеми вже були предметом уваги дослідників. Зокрема, досліджено зміст, види, чинники виникнення міжособистісних конфліктів, питання підготовки особистості до їх попередження та конструктивного розв'язання загалом (А. Я. Анцупов, Х. Бесемер, І. В. Ващенко, Н. В. Грішина, М. Дойч, С. М. Ємельянов, Л. М. Карамушка, Г. В. Ложкін, М. І. Пірен, А. І. Шипілов та ін.), в сім'ї (Ю. Є. Альошина, З. Г. Кісарчук, В. Сатір та ін.), в освіті (О. І. Бондарчук, Т. М. Дзюба, Л. М. Карамушка, Н. Л. Коломінський, В. Г. Панок) й ін.

З іншого боку, досліджувались різні аспекти проблеми професійної підготовки практичних психологів. Зокрема, було розглянуто стандарти та вимоги до особистості психолога, проведено аналіз його професійно важливих якостей (Г. С. Абрамова, М. О. Амінов, О. Ф. Бондаренко, І. В. Дубровіна, С. Д. Максименко, В. Г. Панок, Н. І. Пов'якель, Н. В. Пророк, Л. В. Скрипко, Н. В. Чепелєва та ін.); досліджувались психологічні умови формування готовності та професійного розвитку особистості майбутніх психологів до різних аспектів професійної діяльності (Ж. П. Вірна, Л. В. Долинська, Л.М. Карамушка, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. Г. Панок, В. Д. Потапова, О. П. Саннікова, Т. М. Титаренко та ін.).

Водночас, проблема формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, попри всю її актуальність, залишилась поза увагою дослідників, що й зумовило наш вибір теми дослідження "Формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів".

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України "Теоретико-методологічні засади психотерапевтичної допомоги людині в її особистісному розвитку" (2005-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U000279) та "Соціокультурні чинники становлення сучасної парадигми психотерапевтичної допомоги особистості" (2008-2011 рр., номер державної реєстрації 0108U000272). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 02.02.2006) та узгоджено Міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 31.03.2009).

Об'єкт дослідження - готовність майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Предмет дослідження - соціально-психологічні чинники та умови формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Мета дослідження: визначити зміст, соціально-психологічні чинники та умови формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що:

по-перше, готовність майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів зумовлена сукупністю організаційно-професійних чинників, таких як: зміст професійної діяльності, особливості професійної підготовки, тип навчального закладу; та соціально-демографічних чинників: вік, стать, місце проживання, соціометричний статус, форма власності ВНЗ та ін;

по-друге, формування готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів можливе в результаті спеціально організованого навчання, що передбачає актуалізацію потреби майбутніх практичних психологів у попередженні та конструктивному розв'язанні міжособистісних конфліктів шляхом забезпечення їхньої спільної діяльності на партнерських засадах у спеціально створеному соціально-психологічному середовищі за умов використання активних соціально-психологічних форм і методів навчання тощо.

Відповідно до висунутих мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми визначити зміст і показники готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

2. Дослідити рівні та чинники готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

3. Визначити умови формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

4. Розробити та апробувати програму формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Теоретико-методологічними основами дослідження стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, єдності свідомості і діяльності, розвитку, системного підходу та ін.); концептуальні підходи до розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (К. О. Абульханова-Славська, О. В. Киричук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та ін.), і, передусім, у процесі професійної діяльності та підготовки до неї (Г. О. Балл, Г. В. Ложкін, С. Д. Максименко, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. А. Семиченко, В. В. Третьяченко, Ю. М. Швалб та ін.); концептуальні положення щодо проблеми конфлікту та засобів його розв'язання (А. Я. Анцупов, І. В. Ващенко, Н. В. Грішина, М. Дойч, Л. М. Карамушка, Г. В. Ложкін, М. І. Пірен, Н. І. Пов'якель та ін.), підходи щодо змісту, основних напрямів та форм формування готовності, в тому числі, практичних психологів, до здійснення професійної діяльності (Ж. П. Вірна, Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. Г. Панок, Н. І. Пов'якель О. П. Саннікова, В. А. Семиченко, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів:

· теоретичні методи: теоретичний аналіз, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання, що застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних основ розвитку особистісної готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів;

· емпіричні методи: анкетування, інтерв'ювання, тестування, аналіз документації, контент-аналіз, метод експертної оцінки - які використовувалися для дослідження особливостей та чинників розвитку: а) емоційної складової готовності: методика оцінювання емоційної зрілості (О. Я. Чебикін), діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні (В. В. Бойко); б) комунікативної складової готовності: методика діагностики комунікативної інтолерантності (В. В. Бойко), методика діагностики вміння спілкуватися (М. Снайдер), методика визначення рівнів розуміння сигналів невербального мовлення (М. Снайдер); в) когнітивної складової готовності: авторська анкета щодо рівня обізнаності психологів про зміст, структуру, динаміку, чинники конфліктів та готовність психологів до їх розв'язання; г) мотиваційної складової готовності: модифікований варіант методики ранжування професійних мотивів діяльності фахівців (О. І. Бондарчук, Л. М. Карамушка); авторська модифікація методики "Незавершені речення" для дослідження ставлення психологів до конфліктів та готовності до їх розв'язання, методика для діагностики типу спрямованості особистості практичного психолога (Т. М. Данилової); д) операційної складової готовності: авторські модифікації методики "Аналіз конфліктних ситуацій" та методики "Конфліктні ситуації" для визначення вмінь і навичок попередження та розв'язання міжособистісних конфліктів як за запитами клієнта, так і у процесі взаємодії з ним (А. Є. Єршов); методика "Діагностика схильності особистості до конфліктної поведінки" (К. Томас);

· формувальний експеримент;

· методи активного соціально-психологічного навчання (соціально-психологічний тренінг, навчально-рольові та ділові ігри й ін.);

· методи математичної обробки даних (кореляційний, факторний. дисперсійний, кластерний аналіз) з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою пакета статистичних програм SPSS (версія 13.0).

Організація дослідження. Дослідження проводилось в чотири етапи.

На першому етапі (2005-2006 рр.) було вивчено теоретичні та практичні аспекти проблеми, визначено провідні ідеї дослідження та розроблено його програму.

На другому етапі (2007-2008 рр.) в ході проведення констатувального етапу було здійснено збір та інтерпретацію емпіричних даних щодо якісних і кількісних особливостей та чинників готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, визначено умови її формування.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) у процесі здійснення формувального експерименту на основі визначених нами соціально-психологічних умов формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів розроблено та апробовано відповідну програму, здійснено аналіз ефективності її впровадження у процес підготовки майбутніх психологів.

На четвертому етапі (перша половина 2011 р.) було проведено узагальнення результатів дослідження та їх представлення у тексті дисертаційного дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі НПУ ім. Драгоманова та Інституту соціальних наук і самоврядування ім. Г. Алієва Міжрегіональної Академії управління персоналом. Загальний обсяг вибірки - 441 майбутній психолог, які навчалися у даних ВНЗ. Кількість досліджуваних була обрана пропорційно до чисельності кожного курсу.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалася методологічним обґрунтуванням дослідження; валідністю психодіагностичних методик, адекватних його меті та завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасної програми обробки даних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше: визначено соціально-психологічні чинники та умови готовності психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів; розроблено та апробовано програму її формування; уточнено теоретичні уявлення про зміст і структуру готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів; систематизовано чинники виникнення міжособистісних конфліктів у взаємодії психолога з клієнтом; розроблено критерії сформованості готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів; дістали подальшого розвитку обґрунтування змісту й особливостей формування у психологів готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів у процесі їхньої підготовки.

Практичне значення роботи: визначається тим, що розроблена автором програма формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів впроваджена у процес підготовки майбутніх психологів у вищій школі у вигляді розділу курсу "Основи психологічної практики". Апробований у дослідженні методичний інструментарій може стати основою моніторингу успішності підготовки психологів до майбутньої професійної діяльності.

Матеріали дисертації можуть бути використані при проведенні психокорекційної роботи з психологами, які мають недостатній рівень готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів, а також при прогнозуванні ефективності майбутньої професійної діяльності практичного психолога.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес на факультеті психології Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (довідка про впровадження № 17-14/ 3235 від 23 листопада 2010 р.); навчальний процес Севастопольського міського гуманітарного університету (довідка про впровадження № 19 від 30 вересня 2010 р.); Інституту соціальних наук і самоврядування ім. Г. Алієва Міжрегіональної Академії управління персоналом (довідка про впровадження № 1809 від 29 червня 2010 р.); Інституту соціології, психології та управління НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка про впровадження № 121/01 від 25 червня 2010 р.).

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження висвітлювалися в публікаціях автора, доповідалися на міжнародних і всеукраїнських наукових форумах: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання безробітних" (м. Київ, 28 вересня 2006 р.), Міжвідомчій науково-практичній конференції "Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційні питання" (м. Київ, 28 лютого 2007 р.), Перших Коломінських читаннях, присвячених пам'яті доктора психологічних наук, професора Н.Л. Коломінського (м. Київ, 28 березня 2007 р.), Других Коломінських читаннях (м. Київ, 18 лютого 2008 р.), звітній науковій сесії "Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості" інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (м. Київ, 7-8 квітня 2008 р.), Третьому міжнародному науковому форумі "Суспільство ХХІ століття: соціально-психологічні проблеми гармонізації та гуманізації" (м. Київ,

16 березня 2009 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти" (м. Київ, 16 квітня 2010 р.), Перших Сіверянських соціально-психологічних читаннях (м. Чернігів, 24 листопада 2010 р.) та обговорювалися на засіданнях лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (2005-2010).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в 11 публікаціях, з них - 7 у виданнях, що входять до переліку фахових видань з психології, затвердженому ВАК України, і 4 матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, 4 додатків (на 67 сторінках), списку використаної літератури (233 найменування, з них 4 - іноземними мовами). Основний текст дисертації викладено на 160 сторінках. Робота містить 26 таблиць (на 6 сторінках), 11 рисунків (на 4 сторінках).



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, визначено завдання, теоретико-методологічні основи та методичну базу дослідження. Викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі "Теоретичні підходи до проблеми формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів" висвітлюються питання вивчення феномену міжособистісного конфлікту у змісті професійної діяльності практичного психолога. Проаналізовано основні психологічні підходи до міжособистісного конфлікту, обґрунтовано зміст і показники готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, проведено теоретичний аналіз чинників її формування.

На основі теоретичного аналізу літератури виокремлено основні підходи до проблеми конфліктів взагалі та міжособистісних конфліктів зокрема: психоаналітичний (З. Фройд та ін), біхевіористичний (А. Бандура та ін.), гуманістичний (К. Роджерс та ін.), когнітивний (А. Елліс, Дж. Келлі та ін.), інтеракціоністський (Т. Парсонс, Т. Шибутані, Ф. Гайдер, М. Дейч та ін.), системний (А. Я. Анцупов, І. В. Ващенко, О. А. Донченко, Л. М. Карамушка, Г. В. Ложкін, С. Д. Максименко, В. В. Москаленко, М. І. Пірен та ін.).

Показано, що ефективність виконання будь-якого виду діяльності практичного психолога значною мірою залежить від сформованості у нього певних психологічних якостей, до яких, зокрема, належить і готовність розв'язувати міжособистісні конфлікти. На основі теоретичного аналізу літератури було визначено зміст і показники готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. При цьому показано, що у структурі готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів можна виділити компоненти: 1) мотиваційний, 2) когнітивний; 3) операційний; 4) комунікативний; 5) емоційний (табл. 1).

Таблиця 1

Зміст і показники готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів

Компоненти готовності	Показники готовності
МОТИВАЦІЙНИЙ (сукупність мотивів, що зумовлюють позитивне ставлення психолога до конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів як у життєдіяльності клієнта, так і під час взаємодії з ним)	· Прагнення розв'язувати міжособистісні конфлікти, орієнтуючись на партнерські стосунки з клієнтом, гуманістична спрямованість особистості психолога при роботі з клієнтами; · позитивне, неупереджене ставлення психолога до міжособистісних конфліктів, готовність їх розв'язати; · значущість мотивів конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів в ієрархії мотивів професійної діяльності практичного психолога.
КОГНІТИВНИЙ (сукупність знань про зміст, прояви, стратегії розв'язання міжособистісних конфліктів)	· Знання особливостей міжособистісних конфліктів, їх видів, причин виникнення, динаміки та наслідків; · знання основних стратегій і тактик розв'язання міжособистісних конфліктів.
ОПЕРАЦІЙНИЙ (сукупність умінь та навичок, що дозволяють конструктивно розв'язувати міжособистісні конфлікти у безпосередній взаємодії з клієнтом)	· Уміння здійснювати психологічний аналіз конфліктних ситуацій; ініціативно реагувати на ситуацію загострення міжособистісних конфліктів з метою їх конструктивного розв'язання; · уміння використовувати стратегії конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів; · володіння технологією переговорного процесу; · врахування потреб й запитів клієнта як пріоритет роботи психолога при розв'язанні міжособистісних конфліктів.
ЕМОЦІЙНИЙ (сукупність переживань, що дозволяють адекватно реагувати на ситуацію взаємодії з клієнтом, яка потребує розв'язання міжособистісних конфліктів із урахуванням його почуттів)	· Емоційна зрілість психолога, що виявляється в експресивності, емпатійності, здатності до емоційної саморегуляції під час розв'язання міжособистісних конфліктів; · відсутність емоційних бар'єрів у взаємодії з клієнтом (адекватний прояв емоцій, їхнє дозування, гнучкість у виразності емоцій, керування ними, здатність до зближення з клієнтом на емоційній основі, домінування позитивних емоцій тощо).
КОМУНІКАТИВНИЙ (сукупність комунікативних властивостей і здібностей, що забезпечують конструктивне спілкування у процесі розв'язання міжособистісних конфліктів)	· Комунікативна толерантність (прийняття індивідуальності клієнтів, безоцінні висловлювання у спілкуванні, терпимість до дискомфортних станів навколишніх людей); · здатність до адекватного розпізнавання та використання у спілкуванні з клієнтом невербальних сигналів; · уміння спілкуватися, дотримання правил роботи з конфліктогенами у спілкуванні.

Виокремлено зовнішні та внутрішні чинники, що позначаються на формуванні готовності майбутніх фахівців-психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

До зовнішніх чинників віднесено: а) статус професії психолога у контексті трансформаційних соціально-економічних процесів у суспільстві, що, з одного боку, зумовлюють попит на професію психолога та психологічні знання, а з іншого, часто визначають вибір професії психолога не за покликанням, а через її популярність; б) недоліки професійної підготовки (недостатню кількість часу, відведеного на формування конфліктної компетентності (за І. В. Ващенко); відсутність розвивального соціально-психологічного середовища у ВНЗ; неготовність значної кількості викладачів демонструвати зразки конструктивної поведінки у конфлікті через "професійне вигорання", професійні деформації, що властиві професії педагога та ін).

Серед внутрішніх чинників виокремлено, насамперед, мотиви вибору професії, а також особистісну зрілість психолога, відсутність деструктивних внутрішньоособистісних проблем. Показано, що значній частині психологів притаманні мотиви вибору професії, неадекватні меті та завданням професії психолога, а також особистісні проблеми; нерозв'язані внутрішньоособистісні конфлікти.

Результати теоретичного аналізу літератури засвідчили актуальність і необхідність дослідження особливостей та чинників готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

У другому розділі "Емпіричне дослідження особливостей готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів" викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано методичну базу дослідження особливостей та чинників готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, подано кількісний і якісний аналіз результатів дослідження з використанням методів математичної статистики.

У результаті емпіричного дослідження констатовано недостатній рівень готовності значної частини майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. Виявлено, що високий рівень такої готовності має лише п'ята частина досліджуваних. Схожі результати встановлено і за всіма складовими готовності, при цьому особливо низькі показники виявлено за емоційною складовою готовності, за якою майже у 40 % досліджуваних констатовано низький рівень її розвитку. Лише десяту частину майбутніх психологів можна охарактеризувати як емоційно зрілих, таких, що здатні щиро проявляти власні емоції та вміти робити їх доступними для сприйняття іншою людиною; вміють керувати своїм емоційним станом; бути чуйним до клієнтів та розуміти їх емоційний стан; конструктивно взаємодіяти з ними.

У результаті проведення факторного аналізу зазначених показників було виокремлено 4 фактори, що описували 70,2 % загальної дисперсії. До першого фактору (25,2 % загальної дисперсії) увійшли "егоцентричний" (0,871) та "прагматичний" (0,826) типи спрямованості, що дало підстави ідентифікувати даний фактор як "Егоцентризм і прагматизм". До другого фактору (18,8 % загальної дисперсії) увійшли "гуманістичний" (0,840) та "екзистенційний" (0,806) типи спрямованості, внаслідок чого даний фактор було визначено як "Гуманістична спрямованість". Третій фактор "Інтолерантність" (13,1 % загальної дисперсії) визначили такі показники: "наявність емоційних проблем у спілкуванні" (0,848), "комунікативна інтолерантність" (0,737). Четвертий фактор "Емоційна зрілість" (12,7 % загальної дисперсії) утворили "емоційна зрілість" (0,688) та "здатність до невербального мовлення" (0,777).

Кластерний аналіз, здійснений за даними факторами, дозволив виокремити п'ять типів особистісної готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. При цьому лише незначну частину досліджуваних (21,9 %) можна віднести до "Гуманістично спрямованого та емоційно зрілого типу". Такі студенти здатні щиро проявляти власні емоції та вміти робити їх доступними для сприйняття іншою людиною; вміють керувати своїм емоційним станом; бути чуйним до клієнтів та розуміти їх емоційний стан; конструктивно взаємодіяти з ними. Решта майбутніх психологів мають ті чи інші особистісні проблеми, які утруднюють попередження й конструктивне розв'язання міжособистісних конфліктів. Так, 17,2 % досліджуваних студентів віднесено до "Інтолерантного типу", 20,3 % - до "Емоційно незрілого типу", 22,7 % - до "Егоцентричного типу", 18,0 % - до "Невизначеного типу".

Констатовано ґендерні відмінності у рівнях готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів: у чоловіків виявлено більш високий рівень емоційної, мотиваційної та комунікативної складових готовності, натомість, жінки-майбутні психологи мають вищий рівень розвитку когнітивної складової.

Визначено, що з віком рівень готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів знижується, особливо чітко ці відмінності виявляються в емоційній та когнітивних складових готовності (p < 0,05). Водночас, залежно від курсу навчання особливих зрушень у рівнях готовності не виявлено. Лише за операційною складовою можна говорити про певну тенденцію до зростання рівня готовності студентів по мірі навчання у ВНЗ.

Виявлено відмінності за окремими складовими готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів залежно від форми власності ВНЗ: у студентів ВНЗ з приватною формою власності вищий рівень мотиваційної, комунікативної та операційної складових готовності, натомість, у студентів, які навчаються у державних ВНЗ, дещо вище рівень когнітивної складової. На рівні тенденції визначено переважання в рівнях розвитку мотиваційної та когнітивної складових студентів, які здобувають першу освіту, порівняно із тими, хто отримує другу освіту.

Встановлено зв'язок між соціометричним статусом майбутніх психологів у студентській групі та рівнем їхньої готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів: чим вище статус студента, тим вищий рівень його готовності до даного виду майбутньої професійної діяльності.

Таким чином, на констатувальному етапі дослідження виявлено значні проблеми у розвитку готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

У третьому розділі "Соціально-психологічні умови формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів" викладено загальну стратегію, мету та завдання формувального експерименту, висвітлено програму формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, наведено дані щодо ефективності її впровадження у процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів.

Формувальний експеримент було проведено протягом 2009-2010 рр. на базі Міжрегіональної Академії управління персоналом. У дослідженні взяли участь 52 студенти, з яких 25 осіб було включено в експериментальну групу, а 27 - у контрольну. Досліджувані кожної з груп мали приблизно однакові соціально-професійні характеристики: вони навчалися в одному й тому ВНЗ та перебували на одному етапі навчання (четвертий курс), мали приблизно однаковий вік та рівні розвитку готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів. В експериментальній групі тренінг проводився системно, цілісно, відповідно до психологічних умов та етапів формування готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів, визначених і втілених в авторській програмі, які забезпечувалися певними методами, прийомами та техніками тренінгової роботи. У контрольній групі підготовка майбутніх практичних психологів носила традиційний характер відповідно до змісту навчальної дисципліни "Конфліктологія".

На основі теоретичного аналізу літератури, констатувального етапу дослідження та аналізу практики підготовки майбутніх психологів виокремлено основні соціально-психологічні умови розвитку готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів: 1) включення до змісту професійної підготовки знань щодо змісту та складових готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів; 2) створення у процесі навчання толерантного розвивального соціально-психологічного середовища, що сприяє самопізнанню, трансформації й розвитку власної готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів за рахунок ініціації відносин довіри, підтримки, взаємоповаги в студентській групі; 3) розвиток ціннісно-смислового ставлення до формування готовності психолога до розв'язання міжособистісних конфліктів; 4) рефлексія емоційного змісту формування готовності; 5) спеціальна підготовка викладачів до формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, розвиток їхньої комунікативної толерантності, сприяння виявам щирості та конгруентності в стосунках з тими, хто вчиться, прийняття й розуміння поведінки й почуттів студентів; 6) активізація суб'єктивного досвіду студентів щодо попередження та конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів через включення їх у спеціально створені навчальні ситуації та ін.

Визначені соціально-психологічні умови було покладено в основу розробки авторської програми, що мала на меті формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів та вироблення відповідних умінь і навичок на основі активізації процесів особистісного розвитку.

Програма складалася з трьох базових модулів. У першому модулі "Міжособистісний конфлікт як предмет професійної діяльності психолога" передбачалося висвітлення змісту, виду, чинників міжособистісних конфліктів, з приводу яких клієнт звертається по допомогу до психолога, а також особливостей розв'язання конфліктів у різних сферах життєдіяльності клієнта. Другий модуль "Міжособистісний конфлікт у взаємодії клієнта з психологом" був спрямований на формування уявлень студентів-психологів про міжособистісні конфлікти в діяльності психологів, а також аналіз причин виникнення конфліктів у взаємодії психолога з клієнтом. Третій модуль "Готовність психолога до розв'язання міжособистісних конфліктів: зміст та умови розвитку" був спрямований на висвітлення змісту, компонентів, чинників та ресурсів формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Дані модулі реалізовувалися у формі навчального спецкурсу-тренінгу, тривалість якого склала 2 кредити (72 годин, з яких 54 години - аудиторних занять, 18 годин - самостійної роботи), а заняття зберігали всі ознаки тренінгових форм роботи - дотримання принципів функціонування групи, спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в самопізнанні; переоцінка й розширення цінностей, просторова організація, вербалізована рефлексія, об'єктивація почуттів і емоцій, клімат психологічної довіри й близькості тощо.

У процесі спецкурсу-тренінгу використовувалися: а) на підготовчому етапі: групові дискусії, мозковий штурм, міні-лекції, спрямовані на актуалізацію установки на розвиток готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів; б) на діагностичному етапі: психологічний практикум, діагностично-рефлексивні процедури, що забезпечували самопізнання студентами рівнів розвитку готовності та її складових до розв'язання міжособистісних конфліктів; в) на етапі актуалізації здатності до розвитку готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів: міні-лекції, рольові ігри, аналіз ситуацій міжособистісної взаємодії психолога з клієнтом, спрямовані на засвоєння знань щодо міжособистісних конфліктів, розвиток умінь і навичок їх розв'язання на основі саморегуляції й самоконтролю; г) на етапі закріплення та розвитку компонентів готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів: виконання спеціальних вправ (ведення щоденників, рефлексивний аналіз поведінки у міжособистісних конфліктах та ін.) у процесі самостійної роботи.

Результати впровадження спецкурсу в процес навчання майбутніх психологів у ВНЗ довели його ефективність, про що свідчить порівняльний аналіз результатів першого (до початку формувального експерименту) та другого (після завершення формувального експерименту) психодіагностичних зрізів, проведених в експериментальній та контрольній групах (рис. 1).

Рис. 1. Рівні розвитку готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів "до" (1 зріз) і "після" (2 зріз) формувального експерименту, де: 1 - низький рівень; 2 - середній рівень; 3 - високий рівень

Так, зокрема, в експериментальній групі в результаті формувального експерименту зафіксовано статистично значущі зміни (р<0,05), які відображають зменшення кількості студентів з низьким рівнем готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів (з 16,0 % до 4,0 %), збільшення кількості студентів з високим рівнем готовності (з 20,0 % до 48,0 %).

Натомість, у контрольній групи зафіксовано незначну різницю між отриманими даними "до" й "після" проведення формувального експерименту: деяке зменшення кількості студентів з низьким рівнем розвитку (з 18,5 % до 11,1 %) і зростання кількості студентів з високим рівнем розвитку (з 20,0 % до 22,2 %), але за критерієм знаків ця різниця не є статистично значущою та в цілому не змінює ситуацію щодо розвитку готовності майбутніх психологів контрольної групи до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Проведений науково-теоретичний аналіз проблеми формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів та результати експериментального дослідження дозволили зробити загальні висновки та окреслити перспективи подальшої розробки проблеми.



ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Ефективність виконання будь-якого виду діяльності практичного психолога значною мірою залежить від сформованості у нього певних психологічних якостей, до яких, зокрема, належить і готовність розв'язувати міжособистісні конфлікти, в структурі якої можна виділити складові: 1) мотиваційну (сукупність мотивів, що ґрунтуються на позитивному ставленні до конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів як у життєдіяльності клієнта, так і під час взаємодії з ним психолога); 2) когнітивну (сукупність знань про зміст, прояви, стратегії розв'язання міжособистісних конфліктів, у тому числі, й власні); 3) операційну (сукупність умінь та навичок, що дозволяють конструктивно розв'язувати міжособистісні конфлікти у безпосередній взаємодії з клієнтом); 4) комунікативну (сукупність комунікативних властивостей і здібностей, що забезпечують конструктивне спілкування психолога з клієнтом у процесі розв'язання міжособистісних конфліктів); 5) емоційну (сукупність переживань, що дозволяють адекватно реагувати на ситуацію взаємодії з клієнтом щодо розв'язання міжособистісних конфліктів із урахуванням його емоційного стану).

2. Виокремлено зовнішні (статус професії психолога, недоліки професійної підготовки) і внутрішні чинники (мотиви вибору професії, особистісна зрілість психолога, відсутність деструктивних внутрішньоособистісних проблем), що позначаються на формуванні готовності майбутніх фахівців-психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

3. За результатами емпіричного дослідження констатовано недостатній рівень готовності значної частини майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. Виявлено, що високий рівень такої готовності має лише п'ята частина досліджуваних майбутніх психологів, при цьому особливо низькі показники виявлено за емоційною складовою готовності. Лише десяту частину майбутніх психологів можна охарактеризувати як емоційно зрілих, таких, що вміють керувати своїм емоційним станом; бути чуйним до клієнтів та розуміти їхній емоційний стан; конструктивно взаємодіяти з ними.

4. Виявлено відмінності у рівнях готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів залежно від статі: у чоловіків виявлено більш високий рівень емоційної, мотиваційної та комунікативної складових готовності, натомість, жінки-майбутні психологи мають вищий рівень розвитку когнітивної складової.

Констатовано відмінності за окремими складовими готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів залежно від форми власності ВНЗ: у студентів ВНЗ з приватною формою власності вищий рівень мотиваційної, комунікативної та операційної складових готовності, натомість, у студентів, які навчаються у державних ВНЗ, дещо вищий рівень когнітивної складової.

На рівні тенденції встановлено переважання в рівнях розвитку мотиваційної та когнітивної складових студентів, які отримують першу освіту, порівняно з тими, хто отримує другу освіту. Виявлено, що із зростанням соціометричного статусу майбутніх психологів у студентській групі зростає рівень їхньої готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів.

5. Визначено соціально-психологічні умови розвитку готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів: 1) включення до змісту професійної підготовки знань щодо змісту та складових готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів; 2) створення у процесі навчання розвивального соціально-психологічного середовища, що сприяє самопізнанню, трансформації й розвитку власної готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів за рахунок ініціації відносин довіри, підтримки, взаємоповаги в студентській групі; 3) розвиток ціннісно-смислового ставлення до формування готовності психолога до розв'язання міжособистісних конфліктів; 4) рефлексія емоційного змісту формування готовності; 5) спеціальна підготовка викладачів ВНЗ до формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, розвиток їхньої комунікативної толерантності, сприяння виявам щирості та конгруентності в стосунках з тими, хто вчиться, прийняття й розуміння поведінки й почуттів студентів; 6) активізація суб'єктивного досвіду студентів щодо попередження та конструктивного розв'язання міжособистісних конфліктів через включення їх у спеціально створені навчальні ситуації та ін.

6. Розроблена з урахуванням зазначених умов програма формування готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів передбачала участь студентів - майбутніх психологів у тренінгу з використанням інтерактивних форм і методів навчання, які ґрунтувались на принципах гуманістичної психології. Результати впровадження авторської програми в процес професійної підготовки майбутніх психологів засвідчили її ефективність.

Таким чином, можна зробити висновок, що висунута на початку дисертаційного дослідження гіпотеза знайшла своє підтвердження в ході емпіричного дослідження.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективним у даному контексті є, на наш погляд, подальше вивчення психологічних чинників формування готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів практичних психологів. Актуальною є проблема підготовки викладачів вищої школи до формування готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів майбутніх психологів, що передбачає дослідження рівнів і умов готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів самих викладачів ВНЗ.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях із психології, затверджених ВАК України:

1. Варлакова Є. О. Готовність практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів: зміст і складові / Є. О. Варлакова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. : С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. - К. : А.С.К., 2010. - Т. 1, ч. 27. - С. 122-128.

2. Варлакова Є. О. Міжособистісний конфлікт між психологом та клієнтом в процесі надання психологічної допомоги / Є. О. Варлакова // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. 12, ч. 7. - С. 63-74. Варлакова Є. О. Основи подружніх конфліктів / Є. О. Варлакова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. : С. Д. Максименка, З. Г. Кісарчук. - Ніжин : МІЛАНІК, 2007. - Т. 3 , вип. 4 : Консультативна психологія і психотерапія. - С. 61-68.

3. Варлакова Є. О. Особливості готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів / Є. О. Варлакова // Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. : С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. - К. : А.С.К., 2010. - Т. 1, ч. 28. - С. 289-293.

4. Варлакова Є. О. Особливості емоційної готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів / Є. О. Варлакова // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. наук. статей. Сер. Педагогіка і психологія. - Ялта : РВВ КГУ, 2010. - Вип. 26, ч. 2. - С. 258-264.

5. Варлакова Є. О. Програма формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів / Є. О. Варлакова // Вісник післядипломної педагогічної освіти. - К., 2010. - Ч. 15. - С. 183-195.

6. Варлакова Є. О. Способи вирішення конфліктів між викладачем та студентами / Є. О. Варлакова // Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка. - К. : Логос, 2007. - Т. 7, ч. 12. - С. 29-33.

У матеріалах конференцій та інших виданнях:

7. Варлакова Є. О. Професійні особливості майстерності психолога - конфліктолога / Є. О. Варлакова // Коломінські читання : мат-ли Другого Міжнар. наук. форуму, присвяч. пам'яті д-ра психол. наук, проф. Н. Л. Коломінського ; редкол. : М. Ф. Головатий (голов. ред.), О. Л. Туриніна (відп. ред.). - К. : Персонал, 2009. - С. 101-105.

8. Варлакова Є. О. Психологія конструктивної критики в умовах переговорів / Є. О. Варлакова // Психологія: теоретичні і практичні дослідження : матеріали Третього Міжнар. форуму "Суспільство ХХІ століття: соціально-психологічні проблеми гармонізації та гуманізації" / редкол. : М. Ф. Головатий (голов. ред.), О. Л. Туриніна (відп. ред.). - К. : Персонал, 2010. - Вип. 1. - С. 45-50.

9. Варлакова Є. О. Розв'язання міжособистісного конфлікту як особистісний розвиток в ситуації "кризи безробіття" / Є. О. Варлакова // Актуальні проблеми професійної орієнтації та професійного навчання безробітних : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. / упор. В. Є. Скульська - К. : ІПЗУ, 2006. - С. 124-130.

10. Варлакова Є. О. Способи та прийоми особистісного ставлення до передконфліктної ситуації / Є. О. Варлакова // Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання : матеріали Міжвідомчої наук.-практ. конф. ; ред. кол. : Є. М. Моісеєв, В. Я. Горбачевський, О. М. Джужа [та ін.]. - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. - С. 260-264.



АНОТАЦІЇ

Варлакова Є. О. Формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню формування готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій та підходів до вивчення проблеми готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. Визначено зміст і показники готовності майбутніх практичних психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів. Виокремлено структурні компоненти готовності до розв'язання міжособистісних конфліктів: 1) мотиваційну; 2) когнітивну; 3) операційну; 4) комунікативну; 5) емоційну.

Виявлено психологічні особливості, організаційно-професійні та соціально-демографічні чинники розвитку готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Розроблено та апробовано програму формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, результати впровадження якої в процесі підготовки майбутніх психологів довели її ефективність. психологічний фахівець мотиваційний когнітивний

Ключові слова: міжособистісні конфлікти, майбутні психологи, готовність майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів, програма формування готовності майбутніх психологів до розв'язання міжособистісних конфліктів.

Варлакова Е. О. Формирование готовности будущих практических психологов к разрешению межличностных конфликтов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности - 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. - Институт психологии имени Г. С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию формирования готовности будущих практических психологов к разрешению межличностных конфликтов.

В работе представлен анализ научно-теоретических концепций и подходов к изучению проблемы готовности к разрешению межличностных конфликтов.

На основании результатов обосновывается содержание и структура готовности будущих практических психологов к разрешению межличностных конфликтов, в которую входят составляющие: 1) мотивационная; 2) когнитивная; 3) операциональная; 4) коммуникативная; 5) эмоциональная.

Результаты эмпирического исследования показывают недостаточный уровень готовности значительной части будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов. Обнаружено, что высокий уровень такой готовности характерен лишь для пятой части испытуемых.

По результатам констатирующего этапа эксперимента выявлены психологические проблемы развития готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов. Решение этих проблем возможно в процессе специально организованного обучения, имеющего целью создание социально-психологических условий формирования такой готовности у будущих психологов в процессе их профессиональной подготовки.

Определены следующие социально-психологические условия формирования готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов: 1) включение в профессиональную подготовку знаний о содержании и составляющих готовности к разрешению межличностных конфликтов; 2) формирование представлений о себе и о клиентах как равноправных партнерах взаимодействия; 3) развитие ценностно-смыслового отношения к формированию готовности психолога к разрешению межличностных конфликтов; 4) рефлексия эмоционального содержания формирования готовности; 5) создание в процессе учебы толерантной развивающей социально-психологической среды, которая способствует самопознанию, развитию собственной готовности к разрешению межличностных конфликтов; 6) специальная подготовка преподавателей для формирования готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов; 7) активизация субъективного опыта студентов относительно предупреждения и конструктивного разрешения межличностных конфликтов через включение их в специально созданные учебные ситуации, которые способствуют развитию навыков к прогнозированию конфликтов.

Разработана программа формирования готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов, состоящая из трех базовых модулей, направленных на: 1) формирование у студентов знаний о готовности к разрешению межличностных конфликтов как в жизнедеятельности клиента, так и в процессе взаимодействия с ним, а также представлений о ресурсах ее развития; 2) развитие мотивации к ответственной, активной, осознанной позиции в конфликтных ситуациях межличностного взаимодействия; 3) развитие коммуникативной составляющей готовности к разрешению межличностных конфликтов; 4) развитие эмоциональной составляющей, в первую очередь, формирование навыков эмоциональной саморегуляции; 5) осознание участниками преимуществ конструктивного реагирования в напряженных ситуациях через выбор оптимального стиля поведения в конфликте и тренировки соответствующих навыков; 6) развитие способности к прогнозированию конфликтной ситуации на основе психологической наблюдательности как важного момента в понимании себя и клиента.

В ходе апробации программа показала свою эффективность для формирования готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов.

Ключевые слова: межличностные конфликты, будущие психологи, готовность к разрешению межличностных конфликтов, программа формирования готовности будущих психологов к разрешению межличностных конфликтов.

...