Взаємозв'язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зміни в соціальному, економічному та політичному середовищі людського життя ведуть до змін у свідомості та самосвідомості особистості, що впливає на її розвиток, реалізацію перспектив соціального і духовного зростання, зумовлює необхідність адаптації до нових умов. Необхідність вивчення самосвідомості як ставлення людини до себе визначається низкою практичних потреб особистості. Насамперед, таких як детермінація життєвих цілей, вибір адаптивних механізмів і стратегій поведінки в різних ситуаціях, вибудова життєвої перспективи. Це визначає актуальність досліджень, спрямованих на вивчення емоційно-ціннісного ставлення особистості до себе в складних життєвих ситуаціях, чинників, які забезпечують успішність їх переживання та подолання (К. Абульханова-Славська, Р. Бернс, М. Боришевський, О. Гуменюк, С. Максименко, І. Маноха, А. Налчаджян, С. Пантелєєв, В. Столін, Н. Сарджвеладзе, Н. Татенко, Т. Титаренко, С. Рубінштейн; А. Фурман, Ю. Швалб, Т. Яценко).

Психологи В. Лушин, А. Налчаджян, О. Соколова; В. Столін та інші встановили факти змінності складових компонентів самосвідомості особистості під впливом переживання різних життєвих ситуацій, різновидом яких виступають психотравмуючі ситуації, що пов'язані з важкими емоційними переживаннями. Це зміни в афективній оцінці уявлень про себе, самоповазі, самоприниженні, самозвинуваченні, що мотивують поведінку особистості, спрямовуючи її або на гармонійний розвиток, або на його порушення (Т. Кириленко, Н. Татенко, Т. Титаренко, А. Фурман, Л. Фестінгер та інші).

У психологічних дослідженнях вказується також на роль емоційно-вольових властивостей особистості у переживанні психотравмуючих ситуацій. С. Лазарус, Е.Ільїн, Т. Кириленко, О. Саннікова, Е. Носенко, О. Торчинська, Т. Титаренко наголошують на регулятивній та захисній ролі емоцій особистості та її вольових властивостей у процесі переживання складних життєвих ситуацій.

У дослідженнях емоційного компоненту самосвідомості (А. Бандура, Р. Бернс, А. Махнач, В. Столін, А. Налчаджян, А. Фурман) підкреслюється вплив соціальної ситуації на самоставлення особистості, оскільки самоставлення не може розглядатися поза ситуацією життєдіяльності.

Залишається невивченим вплив соціального змісту ситуації на спрямованість змін емоційного компоненту самосвідомості, його звґязок з емоційними та вольовими властивостями особистості. Також поза увагою залишаються питання зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з життєвою перспективою особистості (А. Кронік, І.П. Маноха, Н.О. Татенко, Т.М. Титаренко).

Існуючі окремі підходи не розкривають цілісно детермінацію самоставлення та переживання психотравмуючих ситуацій, особливості їх зв'язку. Нерозв'язаність зазначених проблем і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковими розробками кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо досліджень ціннісних орієнтацій студентської молоді (№0102 U 003112) та з науковими планами Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка щодо технологій підготовки спеціаліста з практичної психології та соціального педагога.

Мета дослідження: встановити закономірності зв'язку емоційного компоненту самосвідомості особистості та особливостей переживання психотравмуючих ситуацій, визначити особливості їх детермінації.

Завдання дослідження:

Визначити відмінності емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій у осіб, які перебувають у ситуаціях різного соціального змісту.

Показати зумовленість складових емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості.

Встановити вікові особливості зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій.

Виявити закономірності зв'язку емоційного компоненту самосвідомості особистості, особливостей переживання нею психотравмуючої ситуації та особливостей її життєвої перспективи в ситуаціях різного соціального змісту як основу для розробки методичних рекомендацій з регуляції переживань психотравмуючої ситуації.

Об'єкт дослідження - самосвідомість особистості в психотравмуючій ситуації.

Предмет дослідження - взаємозв'язок емоційного компоненту самосвідомості з особливостями переживання психотравмуючих ситуацій.

Робоче положення полягає в тому, що зв'язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій опосередкований емоційно-вольовими властивостями особистості як регуляторами переживань. При аналізі зв'язку необхідно враховувати соціальний зміст ситуації, у якій перебуває особистість.

Емоційно-вольові властивості особистості впливають на силу, форму переживання психотравмуючої ситуації, виразність складових емоційного компоненту самосвідомості. Особливості взаємозв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій, залежно від їх змісту, виражаються в емоційній насиченості життєвої перспективи особистості.

Методи дослідження. Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір методів та методик дослідження, а саме: теоретичні - аналіз й узагальнення наукової літератури; емпіричні - психодіагностичні методи та методи математико-статистичного аналізу даних для кількісної і якісної обробки отриманих результатів (середні показники, кореляційний, факторний аналіз, t-критерій Стьюдента).

У роботі використано методики, спрямовані на вивчення емоційного компоненту самосвідомості (тест-опитувальник «Самооцінка» В.В. Століна), особливостей переживання психотравмуючої ситуації («Шкала оцінки впливу травмуючої події» М. Горовітца) вивчення емоційно-вольових властивостей особистості - («Опитувальник А. Ольшаннікової - Л. Рабинович», шкала Тейлора, тест «Самооцінка сили волі» Н. Обозова, «Опитувальник для самооцінки терпеливості» Е.Ільїна, Н. Фещенко); емоційної насиченості життєвої перспективи (Модифікована Т. Кириленко методика вивчення психологічного віку людини А. Кроніка, А. Головахи);

У дослідженні взяли участь 174 особи, що перебувають у різних соціальних ситуаціях: І група - 95 осіб, що перебувають у соціально благополучній ситуації (працівники та студенти навчальних закладів), ІІ група - 79 осіб, що перебувають у соціально неблагополучній ситуації (ув'язнені). За віком виділилося по дві групи досліджуваних: неповнолітні - середній вік 17 років, повнолітні - середній вік 35 років. За статевою ознакою групи розподілилися таким чином: 105 осіб - чоловіки, 69 осіб - жінки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Уперше емпірично досліджено, що взаємозв'язок емоційного компоненту самосвідомості з силою та формою переживання психотравмуючих ситуацій обумовлюється емоційно-вольовими характеристиками особистості та соціальним змістом ситуації.

Обґрунтовано, що позитивне самоставлення детермінується емоцією «Радість», а негативне - тривожністю та емоцією «Страх».

Уперше виокремлено відмінності обумовленості збереження самосимпатії вольовими властивостями особистості, а саме: терпеливістю у соціально благополучній групі та силою волі - у групі ув'язнених.

Уперше розроблено типологію зв'язків емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Виділено позитивно-емоційний та негативно-вольовий типи у соціально благополучній групі, а також активний позитивно-вольовий та пасивний негативно-емоційний типи у групі ув'язнених.

Набуло подальшого розвитку вивчення емоційної насиченості життєвої перспективи як змістовного аспекту зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. В умовах соціального благополуччя відзначено позитивну емоційну насиченість життєвої перспективи досліджуваних незалежно від сили переживання психотравмуючих ситуацій. В умовах ув'язнення відзначена наявність позитивної емоційної насиченості майбутнього при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації та негативної емоційної насиченості майбутнього - при високій силі переживання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що отримані в результаті дослідження висновки щодо особливостей прояву емоційно-вольових механізмів регуляції психотравмуючих переживань можуть враховуватися при організації психологічної допомоги людям, що перебувають у складних життєвих ситуаціях.

Виділені типи зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій можуть бути покладені в основу тренінгових та корекційних програм для збереження позитивного самоставлення особистості в психотравмуючих ситуаціях.

Результати дослідження також мають важливе практичне значення для організації психологічної допомоги ув'язненим. Розроблена програма тренінгових занять сприятиме ефективному переживанню ними психотравмуючих ситуацій, підтримці самоставлення, формуванню життєвої перспективи.

Результати дослідження впроваджені у програму роботи центру соціальних служб для молоді м. Дрогобич Львівської області для соціального супроводу сімей, що опинилися у складних життєвих ситуаціях (Акт впровадження №121 від 2 вересня 2008 р). Результати дисертаційного дослідження запропоновані як методичні рекомендації з метою організації консультативної, корекційної та реабілітаційної роботи з ув'язненими, що перебувають у Дрогобицькій виправній колонії (Акт впровадження №3 від 14 серпня 2008 р).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Психологія сучасності: наука і практика» (Одеса, 2003); Восьмій Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2006); Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальна робота і сучасність: теорія і практика» (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери» (Мелітополь, 2007); на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2005-2007).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях, з них 4 статті у фахових наукових виданнях. Одна публікація підготовлена у співавторстві.

Особистий внесок здобувача у спільну публікацію полягає у зборі та обробці емпіричного матеріалу, побудові моделей співвідношення складових емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій в різних соціальних умовах (2/3 обсягу публікації).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 217 назв, з них 32 іноземними мовами, додатків. Повний обсяг дисертації налічує 201 сторінку, з них 170 сторінок основного тексту. Робота містить 14 таблиць, 7 додатків.

Основний зміст роботи

психотравмуючий емоційний соціальний переживання

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об`єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; розкрито методологічні засади дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи; наведено дані стосовно апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій.

У першому розділі - «Аналіз проблеми вивчення емоційного компоненту самосвідомості особистості в психотравмуючих ситуаціях» - систематизовано основні аспекти вивчення самосвідомості особистості, її структури, функцій у межах вітчизняних та зарубіжних наукових підходів, висвітлено основні напрями дослідження емоційного компоненту самосвідомості особистості у переживанні психотравмуючих ситуацій.

Однією з найбільш висвітлених у психологічній літературі є концепція В.В. Століна, в межах якої у структурі самосвідомості виділяють «Я-образ» (знання, уявлення про себе - когнітивний компонент) та самоставлення (переживання, що визначається ставленням до себе - емоційний компонент). Самоставлення трактується як цілісна система, що проявляється у формі безпосередніх емоційних реакцій та має власну внутрішню структуру: оцінну складову (самоповага) та емоційну складову (самосимпатія, емоційно-ціннісне ставлення до себе).

В українській психологічній науці (О. Гуменюк, Г. Костюк, С. Максименко, Т. Титаренко, І. Маноха, А. Фурман) підкреслюється, що емоційний компонент самосвідомості впливає на зміни, пов'язані з руйнуванням цілісності особистості, що найбільш повно виявляються у психотравмуючих ситуаціях.

Психологічні дослідження, що присвячені ролі емоційного компоненту самосвідомості в переживанні психотравмуючих ситуацій, його зв'язку з особливостями цих переживань, можна охарактеризувати такими напрямами:

Дослідження, в яких зазначається вплив емоційного компоненту самосвідомості на переживання ПТС, роль самооцінки, самоповаги та самоприйняття у цьому процесі (Р. Бернс, М. Розенберг, І. Чеснокова, І.М. Трубавіна, Г. Каплан, С. Кобаза).

Дослідження, в яких наголошується на зміні проявів емоційного компоненту самосвідомості при переживанні ПТС як механізмів, що забезпечують психологічний захист особистості з метою збереження цілісності «образу Я» і вироблення стратегії адаптації особистості. Це може зумовлювати як конструктивні особистісні зміни (Т. Кириленко, Т. Титаренко, В. Бодров, В. Лушин, І. Маноха), так і деструктивні, що призводять до деградації особистості (Н. Максимова та ін).

Дослідження, пов'язані з виявленням чинників, які впливають на зв'язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням ПТС певного типу. В класифікації психотравмуючих ситуацій за критерієм детермінованості, запропонованою Т. Титаренко, виділяються інтерпсихічні (смерть близьких, ув'язнення, зміна соціального середовища, конфлікти) та інтрапсихічні (психосоматичні захворювання, підвищена емоційність) ситуації. Заявлені чинники можна розглядати як ситуаційні (Л. Анциферова, Л. Бурлачук, О. Коржова) та особистісні (Т. Кириленко, О. Саннікова, Е. Носенко, Н. Трубавіна) до яких належать вікові, емоційно-вольові властивості особистості.

На основі теоретичних підходів вивчення змін в емоційному компоненті самосвідомості та їх зв'язку з переживанням психотравмуючих ситуацій, емпіричного матеріалу, напрацьованого в їх межах, запропоновано теоретичну модель вивчення взаємозв'язку емоційного компоненту самосвідомості особистості та особливостей переживання ПТС. У ній зазначається, що зміна самоповаги, самосимпатії під впливом переживання психотравмуючих ситуацій, детермінованими інтерпсихічними факторами, опосередковується особистісними властивостями і на цій основі може впливати на силу та форму переживання, розкриваючи психологічну регуляцію особистості.

У другому розділі - «Методичні основи та організація емпіричного дослідження взаємозв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій» - була розроблена програма та модель емпіричного дослідження, обґрунтовано психодіагностичний інструментарій.

На основі досліджень структури емоційного компоненту самосвідомості в межах діяльнісного та особистісного підходів (С. Пантелєєв, О. Соколова, І. Чеснокова); концепцій впливу та взаємовпливу самосвідомості та переживання психотравмуючих ситуацій, визначення чинників, які їх обумовлюють (В. Бодров, Ф. Василюк, Е.Ільїн, Н. Фещенко, Р. Янофф-Бульман); зв'язку самосвідомості з життєвою перспективою особистості (Т. Кириленко, Т. Титаренко, І. Маноха) запропоновано емпіричну модель дослідження взаємозв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Вона враховує опосередкованість зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій, емоційно-вольовими властивостями залежно від віку та соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість, а також змістовне вираження в емоційній насиченості життєвої перспективи.

Модель емпіричного дослідження включає:

1. Вивчення емоційного компоненту самосвідомості, що представлене через три емоційні вісі: «симпатія - антипатія», «повага - неповага», «наявність - відсутність інтересу до себе».

2. Вивчення переживання психотравмуючих ситуацій, їх кількісну характеристику - силу переживання, та якісну характеристику - форму переживання, за виразністю основних субшкал: «вторгнення», «уникання», «фізіологічне збудження».

3. Вивчення впливу зовнішніх ситуаційних чинників, а саме, різних за змістом соціальних ситуацій, що відрізняються за ознакою соціального благополуччя - неблагополуччя (за класифікацією Л. Бурлачука).

4. Вивчення індивідуально-особистісних властивостей особистості, які розглядаються як внутрішні чинники, що обумовлюють прояви складових емоційного компоненту самосвідомості в переживанні ПТС, у межах таких аспектів:

формального, що включає вікові особливості особистості;

якісного, що включає емоційно-вольові властивості особистості.

5. Вивчення емоційної насиченості життєвої перспективи, що виражає змістовну сторону зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій.

Відповідно до завдань емпіричного дослідження нами було визначено такі етапи: теоретичний, на якому розроблена теоретична та емпірична моделі дослідження; етап визначення вибірки та підбору психодіагностичного інструментарію, на якому обґрунтовано репрезентативність вибірки та методичні основи дослідження; діагностико-дослідницький етап отримання емпіричних результатів; аналітико-інтерпретаційний етап, на якому на основі методів статистичної обробки було проведено інтерпретацію отриманих результатів.

У третьому розділі - «Аналіз зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій» - відображено результати дослідження ситуаційних та індивідуально-особистісних детермінант емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій.

Виявлено достовірні відмінності емоційної та оцінної складових самоставлення (за t-критерієм Стьюдента) при різній силі переживання ПТС. При низькому рівні сили переживання ПТС складові самоставлення достовірно вищі у СБЛ групі досліджуваних. У групі ув'язнених при високому рівні сили переживання ПТС відзначено домінування самозвинувачення та низький рівень інтересу до себе (р<0,01; р<0,05).

Результати емпіричного дослідження показників емоційно-вольових властивостей досліджуваних засвідчили, що у CБЛ групі достовірно вищі показники вираження типу емоційності за переважаючими модальностями емоцій гніву, страху та радості. У групі ув'язнених достовірно вищі показники рівня тривожності та сили волі.

Проведений кореляційний аналіз результатів (за критерієм r-Пірсона) спрямований на визначення особливостей зв'язку складових емоційного компоненту самосвідомості та сили переживання психотравмуючих ситуацій залежно від соціального змісту ситуації, e якій перебуває особистість.

У досліджуваних СБЛ групи виявлено негативний зв'язок самосимпатії та самоповаги з усіма формами переживання - вторгненням (r?0,01), униканням (r?0,01) та фізіологічним збудженням (r? 0,01). Що вища самосимпатія, то менше виражене заперечення чи уникання факту ПТС, переосмислення її у формі повторного відновлення травми і роздратування, фізіологічне збудження. Вищий рівень складових самоставлення особистості зумовлює рівноможливе використання усіх форм переживання психотравмуючих ситуацій для успішного їх подолання у ситуації соціального благополуччя.

У групі ув'язнених відзначено негативний зв'язок самосимпатії з униканням (r?0,05) та самоповаги - з фізіологічним збудженням (r?0,05), тобто відсутній зв'язок складових самоставлення із вторгненням.

Аналіз зв'язків емоційного компоненту самосвідомості з емоційно-вольовими властивостями досліджуваних, що перебувають у різних за змістом соціальних ситуаціях, засвідчив, що:

незалежно від соціального змісту ситуації, вища самосимпатія та самоповага зумовлена емоційною модальністю «радість», а самозвинувачення - емоційною модальністю «страх»; емоційна модальність «гнів» не має значимих кореляційних зв'язків зі складовими емоційного компоненту самосвідомості;

залежно від соціального змісту ситуації, складові емоційного компоненту самосвідомості по-різному пов'язані з вольовими властивостями особистості. У СБЛ групі самоставлення тим вище, чим вища терпеливість як протидія несприятливим факторам. У групі ув'язнених відзначена сила волі при більшій виразності самозвинувачення та інтересу до себе. Це може бути пов'язане з активністю у досягненні своєї мети, доланням перешкод, зростанням вольового зусилля;

відзначено відмінності у зв'язках емоційного компоненту самосвідомості з тривожністю особистості. У СБЛ групі, при вищому рівні тривожності виявлено нижчий рівень самосимпатії та інтересу до себе. У групі ув'язнених - чим вищий рівень тривожності, тим вище самозвинувачення, що пов'язане з порушенням саморегуляції, з перебільшенням негативних наслідків.

За результатами факторного аналізу, що відображені у табл. 1, в структурі показників обох груп було виділено емоційно-вольовий та віковий фактори. Це підтверджує наше припущення про те, що взаємозв'язок складових емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій обумовлюється індивідуально-особистісними властивостями, а саме - емоційно-вольовими та віковими особливостями, залежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість.

Розкрито вікові особливості зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням ПТС. Відзначено, що у СБЛ групі неповнолітніх, порівняно з ув'язненими, достовірно вищий рівень складових самоставлення при низькому рівні сили переживання ПТС. При високому рівні сили переживання ПТС достовірно вищий рівень самоповаги (р<0,01) в СБЛ групі. У групі ув'язнених - вищий рівень самосимпатії (р<0,05).

Незалежно від змісту соціальної ситуації, неповнолітніми використовуються емоційні властивості як регуляція переживань, а саме: «Гнів» - у СБЛ групі та «Страх» - у групі ув'язнених при високій силі переживання.

При різній силі переживання ПТС групи повнолітніх достовірно відрізняються за показниками складових самоставлення залежно від соціального змісту ситуації. Встановлено, що при низькому рівні сили переживання вищий рівень складових самоставлення у СБЛ групі. При високому рівні - вищий рівень складових самоставлення в ув'язнених.

Як регуляція негативних переживань повнолітні з СБЛ групи використовують емоційні властивості, а саме: «радість» при низькій силі переживання та «страх» - при високій, а ув'язнені - вольові властивості, силу волі, незалежно від сили переживання ПТС.

На основі результатів якісно-змістовного, кореляційного, факторного аналізу виявлено типи зв'язків складових емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій, що співвідносяться з особливостями емоційної насиченості життєвої перспективи.

У групах досліджуваних, що перебувають у соціально благополучній ситуації, виділено два типи зв'язків:

1. Позитивно-емоційний тип, для якого характерне позитивне самоставлення. У досліджуваних цього типу домінує позитивна спрямованість емоційної сфери, високий рівень емоційної насиченості життєвої перспективи. Вони відзначаються низьким рівнем сили переживання ПТС у формі «уникання» (64%). Переживання ПТС не знижує рівня самоставлення; домінують позитивні емоції, що використовуються як регуляція переживань. Передбачається перевага позитивних емоцій в майбутньому.

Схематично виділений тип представлений так:

Емоційна складова самоставлення (Sms⁺)+ оцінна складова самоставлення (Sp⁺) + Інтерес до себе (Inds⁺)+ тип емоційності «радість» (Р⁺) +позитивна виразність сьогодення (Тр⁺) + висока оцінка життєвої перспективи (Mb⁺).

2. Негативно-вольовий тип. Подолання високого рівня переживання ПТС, підвищення самоповаги, самосимпатії вимагає вольової активності особистості. Цей тип зв'язків характерний для СБЛ групи з високим рівнем переживання ПТС у формі уникання (35%) та фізіологічного збудження (32%).

Особи названого типу відзначаються негативною спрямованістю емоційної та оцінної складових самоставлення при високому рівні інтересу до себе. Саме терпеливість виступає як регуляція негативних переживань, що посилюються високим рівнем тривожності та виразністю типу емоційності за модальністю «Страх». Відсутність внутрішньої гармонії, цілісності «образу-Я» призводить до внутрішньої напруги, відчуття непередбачуваності подій. Високий рівень терпеливості свідчить про внутрішню напруженість, відчуття втоми. Використання вольових механізмів регуляції переживань під впливом негативного самоставлення та негативних емоцій посилює силу переживання ПТС.

Негативно-вольовий тип може бути представлений так:

Негативна спрямованість емоційної складової (Sms^-)+ негативна спрямованість оцінної складової самоставлення (Sp^-)+ інтерес до себе (Inds⁺) + терпеливість(Tpl⁺)+позитивна виразність минулого (Mn⁺) + негативна виразність сьогодення (Tp^-) + позитивна емоційна насиченість життєвої перспективи (Mb⁺).

У групах досліджуваних, що перебувають у ситуації ув'язнення, також виділено два типи зв'язків емоційного компоненту самосвідомості з переживанням ПТС:

1. Активний позитивно-вольовий тип відзначається відсутністю поваги до себе та вольовим зусиллям з успішного збереження самосимпатії, низьким рівнем сили переживання ПТС у формі «уникання». Особам названого типу притаманна позитивна виразність емоційної складової самоставлення при негативній спрямованості оцінної складової. Вони відзначаються позитивною спрямованістю емоційної сфери, високим рівнем сили волі, що використовується як механізм регуляції негативних переживань, мобілізації внутрішніх ресурсів особистості, спрямованих на активне подолання труднощів. Особистість намагається зберегти цілісність власного «Я» за рахунок пристосування до інших.

Для ув'язнених цієї групи характерна негативна емоційна оцінка подій сьогодення, що змістовно виражає факт ізоляції, нереалізованості, життєвих труднощів. Бажання реалізувати життєві плани в майбутньому, досягнути поставленої мети у досліджуваних цієї групи проявляється у позитивній емоційній насиченості життєвої перспективи

Схематично даний тип зв'язку зображений так:

Позитивна виразність емоційної складової самоставлення (Sms⁺)+ негативна спрямованість оцінної складової (Sp^-)+ відсутність інтересу до себе ⁽Inds^-)+ тривожність (Tryv⁺)+ сила волі (SV⁺) + позитивна виразність минулого (Mn⁺) негативна оцінка подій сьогодення (Tp^-)+ позитивна оцінка життєвої перспективи (Mb⁺).

2. Пасивний негативно-емоційний тип пов'язаний із проявами пасивної провини, зумовленої страхом, високим рівнем тривожності і не передбачає переваги позитивних подій у майбутньому. Характерний для ув'язнених з високим рівнем сили переживання ПТС. Цьому типу властиві домінування самозвинувачення, переживання емоцій за модальністю «Страх», що проявляється у вигляді руйнування життєвих планів і прояву безнадійності, відчаю, приреченості.

Підвищена збудливість виражається через механізм «вторгнення», повторного відновлення травми та проявляється у порушеннях сну, озлобленості, роздратованості. Домінування емоцій негативної спрямованості, низька соціальна контактність ув'язнених негативно-емоційного типу змістовно виражається у негативній оцінці емоційної насиченості подій сьогодення та відсутністю життєвої перспективи.

Схематично представлений тип зображено так:

Високий рівень самозвинувачення (Szvun⁺) + негативна спрямованість оцінної складової самоставлення (Sp-)+ відсутність інтересу до себе(Inds^-)+ емоційна модальність «Страх» (С⁺) + тривожність (Tryv⁺) негативна виразність сьогодення (Тр-) + низька емоційна насиченість минулого (Mn^-) + відсутність життєвої перспективи (Mb^-).

Результати дослідження покладені в основу розробки методичних рекомендацій з врахування особливостей регуляції при переживанні ПТС залежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість;

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розвґязання наукової задачі, що виявляється в дослідженні опосередкованості взаємозв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості та соціальним змістом ситуації, в якій вона перебуває, що виражається в емоційній насиченості життєвої перспективи.

2. Виявлено особливості емоційного компоненту самосвідомості при різній силі психотравмуючих переживань залежно від соціального змісту ситуації.

При низькій силі переживання позитивне самоставлення характеризується високим рівнем оцінної та емоційної складових, інтересом до себе в умовах соціального благополуччя. А в умовах ув'язнення - домінуванням емоційної складової, при неповазі до себе та відсутності інтересу до себе.

При високій силі переживання психотравмуючих ситуацій виражене негативне самоставлення незалежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість. У соціально благополучній групі воно проявляється у неповазі до себе, відсутності симпатії до себе, проте високим рівнем самоінтересу. У групі ув'язнених негативне самоставлення пов'язане з домінуванням самозвинувачення, неповагою до себе та відсутністю інтересу до себе.

3. Відзначено наявність відмінностей в обумовленості емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості як психологічними регуляторами переживань.

Незалежно від соціального змісту ситуації позитивне самоставлення детермінується емоцією «Радість» при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, а негативне самоставлення - тривожністю та емоцією «Страх» при високій силі переживання.

Залежно від соціального змісту ситуації відзначено відмінності обумовленості збереження самосимпатії вольовими властивостями, а саме терпеливістю у соціально благополучній групі з високим рівнем сили переживання психотравмуючих ситуацій, а силою волі - у групі ув'язнених з низьким рівнем сили переживання.

4. Визначено вікові особливості зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій.

Незалежно від сили переживання психотравмуючих ситуацій, показники емоційної і оцінної складових самоставлення, а також рівень інтересу до себе достовірно вищі у неповнолітніх соціально благополучної групи, порівняно з ув'язненими.

В якості регуляції негативних переживань неповнолітніми використовуються емоційні механізми, а саме: гнів - у соціально благополучній групі, а страх та тривожність - у групі ув'язнених.

Зв'язок емоційного компоненту самосвідомості з переживаннями психотравмуючих ситуацій повнолітніх соціально благополучної групи обумовлений емоційними властивостями, а саме «радістю» при низькій силі переживання та «страхом» - при високій силі, а в ув'язнених - силою волі, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації.

5. Визначено особливості емоційної насиченості життєвої перспективи у функціонуванні зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючої ситуації.

Вищий рівень емоційної насиченості життєвої перспективи характерний для досліджуваних соціально благополучної групи, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації. У групі ув'язнених відзначено наявність позитивної емоційної насиченості майбутнього при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, та негативної емоційної насиченості майбутнього - при високій силі переживання.

6. Результати якісно-змістового, кореляційного та факторного аналізу емоційного компоненту самосвідомості уможливили виділити чотири типи зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Це позитивно-емоційний та негативно-вольовий типи у соціально благополучній групі, які характеризуються високою оцінкою життєвої перспективи у майбутньому. А також активний позитивно-вольовий та пасивний негативно-емоційний типи у групах ув'язнених.

7. На основі вивчення зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з особливостями переживання психотравмуючих ситуацій, їх детермінації, запропоновані методичні рекомендацій:

для зниження рівня переживання психотравмуючих ситуацій;

для подолання внутрішніх барґєрів, зняття емоційної напруженості, формування позитивної емоційної сфери особистості;

для формування здібностей до самовизначення життєвих цілей та позитивної життєвої перспективи особистості.

Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні особливостей зв'язку емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій; дослідженні регулятивних механізмів та стратегій психологічного захисту особистості при переживанні психотравмуючих ситуацій, їх зв'язок із самоставленням особистості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Керик О.Є. Особливості прояву самосвідомості молоді в психотравмуючих ситуаціях / О. Керик // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - 2005. - Вип. 21. - Серія: Психологічні науки. - Т. ІІ. - С. 18 - 22.

2. Керик О.Є. Емоційно-ціннісний компонент самосвідомості особистості в психотравмуючих ситуаціях: аспекти вивчення / О. Керик // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2006. - Вип. 24-25. - С. 86 - 89.

3. Керик О.Є. Співвідношення особливостей самосвідомості та емоційних переживань особистості в життєвих кризових ситуаціях / О. Керик // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. - 2006. - Вип.17. - Психологія. - С. 79 - 89.

4. Керик О.Є. Особливості відмінностей емоційного компоненту самосвідомості в різних життєвих ситуаціях / Т. Кириленко, О. Керик // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2008. - Т. 7. Екологічна психологія. - Вип. 14. - С. 112 - 118.

5. Керик О.Є. Проблемні аспекти особливостей самосвідомості особистості в різних життєвих ситуаціях / О. Керик // Психологія сучасності: наука і практика: збірник тез міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців [Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, 2004]: тези доп. - Одеса, 2004. - С. 24-25.

6. Керик О.Є. Аналіз моделей переживання психотравмуючих кризових ситуацій у соціальній роботі / О. Керик // Соціальна робота і сучасність: теорія і практика: матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції [Київ, 18-19 травня 2006 р.]: тези доп. - К., 2006. - С. 29 - 30.

Размещено на Allbest.ru