Психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

УДК 159.928.22:37.018.1(043.3)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Янковчук Марина Миколаївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія психології навчання ім. І. О. Синиці

Науковий керівник

дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Клименко Віктор Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, кафедра психології, професор;

кандидат психологічних наук, доцент Марусинець Мар'яна Михайлівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, докторант

Захист відбудеться 4 жовтня 2011 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий «2» вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиТ. М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Найбільшою цінністю суспільства був, є та залишиться інтелектуальний потенціал держави. Здавна кожна суспільно-економічна формація висувала не тільки на керівні посади, а й на ключові соціальні, економічні, політичні та інтелектуальні позиції людей обдарованих. Стрімкі зміни, що відбуваються в наш час, ставлять перед суспільством проблеми, від вирішення яких залежить можливість збереження інтелектуального потенціалу держави або його знищення; у зв'язку з цим надзвичайно важливою є проблема розвитку обдарованості.

Теоретичні передумови для вивчення природи обдарованості, її виникнення та можливостей розвитку були створені завдяки досягненням вікової та педагогічної психології, диференціальної психології та психології особистості. Обдарованість - це багатокомпонентне психологічне явище, яке не можна відокремити від цілісної особистості людини. Становлення особистості - складний процес, що функціонує на всіх етапах онтогенезу. Особлива увага надається вивченню проблеми розвитку обдарованої особистості з раннього віку (Д. Б. Богоявленська, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, В. А. Крутецький, Н. С. Лейтес, О. М. Матюшкін, Н. О. Менчинська, В. О. Моляко, О. І. Савенков, Р. О. Семенова-Пономарьова, Б. М. Теплов, Н. Б. Шумакова, О. І. Щебланова, В. С. Юркевич, Дж. Галлахер, Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Е. Торндайк та ін.). Природа дитячої обдарованості, її витоки та механізми формування - проблема, що вимагає спеціальних досліджень.

Зініційований свого часу Г. С. Костюком напрямок дослідження проблеми обдарованості отримав чимало послідовників (В. В. Клименко, О. І. Кульчицька, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, Р. О. Семенова-Пономарьова, М. Л. Смульсон), які започаткували широкомасштабні за проблематикою фундаментальні дослідження творчості та обдарованості. Зокрема, В. О. Моляко належить відома концепція творчості, яка відзначається глибоким теоретичним та практичним опрацюванням. У працях зазначених вище авторів здійснено потужний теоретичний аналіз сучасного стану проблеми обдарованості та надані суто практичні рекомендації щодо діагностики та розвитку обдарованості. Незважаючи на значну кількість досліджень у галузі вивчення проблеми обдарованості (Д. Б. Богоявленська, В. М. Дружинін, Г. С. Костюк, В. А. Крутецький, Н. С. Лейтес, С. Д. Максименко, О. М. Матюшкін, Н. О. Менчинська, В. О. Моляко, Р. О. Семенова-Пономарьова, Б. М. Теплов, В. С. Юркевич та ін.), а також на наявні дослідження проблеми сімейного виховання (Т. Ф. Алєксєєнко, А. Я. Варга, С. В. Волікова, І. В. Гребенніков, В. М. Дружинін та ін.), відкритим залишається питання про особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї.

Виявлення обдарованих дітей повинно здійснюватися в рамках комплексних та індивідуалізованих програм, на основі не лише психодіагностичних методів, а й вивчення процесу розвитку обдарованої дитини в цілому, розвитку обдарованості дитини в сім'ї та визначення ролі сім'ї в цьому процесі, зокрема. При цьому діагностика обдарованості не повинна слугувати методом відбору дітей або їх виділенню чи протиставленню, а поставати засобом для найбільш ефективної організації навчання та розвитку обдарованої дитини. Натомість практика навчання та розвитку обдарованих дітей на сьогодні не має достатньої цілісності, з одного боку, та, з іншого, недостатньо індивідуалізована. Нагальність проблеми виявлення, розвитку та підтримки обдарованості дитини викликала неабиякий інтерес як психологічної, так і педагогічної практики (Д. Б. Богоявленська, М. М. Гнатко, В. В. Давидов, В. М. Дружинін, В. В. Клименко, Г. С. Костюк, О. І. Кульчицька, В. О. Моляко, О. Л. Музика, Н. С. Лейтес, О. М. Матюшкін, В. І. Панов, В. С. Юркевич та ін.).

Реалізація оптимального навчально-виховного процесу обдарованих дітей має відбуватися з урахуванням індивідуальності дитини. Для цього створюються нові моделі навчання та виховання, які є адекватними когнітивній і особистісній своєрідності обдарованих дітей. Особлива актуальність досліджуваної теми обумовлена зростанням уваги до індивідуальної освіти дітей (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, С. Н. Лисенкова, Ю. М. Швалб, Дж. Галлахер, В. Ґрір). У процесі навчання обдарованих дітей провідними принципами індивідуального підходу є наступне: забезпечення повноцінного та різнобічного розкриття потенціалу обдарованої особистості; створення та підтримка психологічного клімату, найбільш оптимізованого до потреб обдарованої дитини; соціалізація обдарованої дитини у колективі, який відповідає рівню її психологічного та інтелектуального розвитку; задоволення пізнавальної потреби обдарованої дитини у повній мірі; розвиток здібності обдарованої дитини до самонавчання; гармонійність розвитку обдарованої особистості.

Таким чином, проблема дослідження полягає у з'ясуванні психологічних особливостей розвитку обдарованості дитини в сім'ї, адже сім'я є важливим інститутом виховання дитини, в ній закладаються основи особистості та саме на батьках лежить особлива відповідальність за виявлення та розвиток обдарованості дитини.

Отже, безперечна актуальність та недостатня розробленість проблеми, зумовили вибір теми даного дослідження “Психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї”.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексних тем лабораторії психології навчання ім. І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України “Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі” (номер державної реєстрації 0105U001036) та “Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі” (номер державної реєстрації 0109U000558).

Тему затверджено Вченою радою Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (протокол № 1 від 07.02.2008 р.) та узгоджено з Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 21.12.2010 р.).

Об'єкт дослідження - процес розвитку обдарованої особистості.

Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї.

Мета дослідження - визначити психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї та розробити програму оптимізації розвитку обдарованості дитини в умовах сімейного навчання та виховання.

В основу дослідження покладено такі гіпотези:

– обдарованість дитини повноцінно розвивається в сім'ї за умови індивідуальної освіти, коли сім'я бере участь у процесі розвитку дитини від її народження та є активним учасником освітнього процесу;

– на становлення та розвиток обдарованості дитини суттєвий вплив здійснюють особливості сімейного виховання, які пов'язані з уявленням батьків про особливості обдарованих дітей, зміст і способи їх навчання.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні дослідження проблем обдарованості та розвитку обдарованості дитини в сім'ї в психологічній та загальноосвітній літературі.

2. З'ясувати чинники та умови, які впливають на успішний розвиток обдарованості дитини в сім'ї.

3. Виявити яка з форм освіти найбільш адекватна для обдарованої дитини.

4. Виділити психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї.

5. Розробити психолого-педагогічні рекомендації щодо організації навчання та виховання обдарованої дитини в сім'ї.

Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження стали:

– концепція обдарованості як системної якості особистості, що розвивається протягом всього життя і визначає можливості досягнення найвищих результатів у суспільно значущих видах діяльності (Б. Г. Ананьєв, Д. Б. Богоявленська, Н. С. Лейтес, О. М. Матюшкін, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадріков та ін.);

– концепція творчої обдарованості (В. О. Моляко, О. М. Матюшкін);

– вивчення розвитку обдарованості дитини у віковому аспекті (Н. С. Лейтес);

– теорія здібностей (Б. Г. Ананьєв, Б. М. Теплов, Н. С. Лейтес, О. М. Леонтьєв, В. Д. Шадріков, М. О. Холодна та ін.);

– теорія впливу нужди як структурно-функціональної одиниці на генезис обдарованості (С. Д. Максименко).

Методи дослідження. Відповідно до поставлених задач дослідження використовувались наступні методи: теоретичний аналіз літератури за проблемами дослідження, представленими у науковій літературі та узагальнення отриманої інформації; систематизація та інтерпретація отриманих даних; спостереження; бесіда; опитування; анкетування; аналіз продуктів діяльності обдарованої дитини; біографічний метод.

Організація та експериментальна база. Дослідження проведено на базі загальноосвітньої школи “Школа екстернів” м. Київ, Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова; також у дослідженні брали участь викладачі середніх та вищих навчальних закладів (учасники ХІІ Міжнародної виставки навчальних закладів України). Дослідженням було охоплено 144 чол. (батьки, які навчають дітей в “Школі екстернів” - 24 чол., студенти Університету ім. М. П. Драгоманова - 65 чол., викладачі середніх та вищих навчальних закладів - 40 чол., досліджувані обдаровані діти - 5 чол., батьки, які виховують обдарованих дітей - 10 чол.).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися глибоким різнобічним теоретичним аналізом проблеми; методологічною обгрунтованістю вихідних положень; взаємодоповненістю використаних методів дослідження, їх відповідністю цілі, об'єкту, предмету та завданням дослідження; багаторічним досвідом виховання обдарованої дитини в сім'ї автора та спостереженням за обдарованими дітьми у сім'ях досліджуваних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше використовується поняття альтодональної особистості; проведено теоретико-експериментальне дослідження психологічних умов організації розвитку обдарованої (альтодональної) дитини в сім'ї; вперше розглянуто розвиток обдарованості як розгортання структурно-функціональної одиниці нужди; виявлено особливості функціонування сім'ї як цілісної системи при вихованні обдарованої (альтодональної) дитини; показано розвиток обдарованості дитини в умовах навчання в сім'ї.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що створена теоретична модель діяльності сім'ї у вихованні, навчанні та розвитку обдарованої дитини; розроблено психолого-педагогічні засоби та методи розвитку обдарованості дитини в сім'ї.

Практичне значення дослідження полягає у розробці психолого-педагогічних рекомендацій щодо розвитку обдарованості дитини в сім'ї, які можуть бути використані широкою батьківською спільнотою в процесі організації розвитку обдарованості дитини; матеріали даної дисертаційної роботи можуть бути використані при викладанні курсу “Особливості навчання та розвитку обдарованих дітей” з метою підготовки педагогів, а також спеціалістів, які будуть працювати з сім'ями, що виховують обдарованих дітей.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено у практику роботи вчителів з батьками обдарованих учнів “Школи екстернів” м. Києва (довідка про впровадження № 843 від 16.11.2010 р.), а також у процес роботи Асоціації фахівців індивідуального навчання та виховання в м. Києві (довідка про впровадження № 1 від 14.10.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідженя доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 17-19 жовтня 2002 р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 15-16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Методологічні засади практичної психології” (Переяслав-Хмельницький, Київська область, 28-29 січня 2008 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування світогляду особистості. Генеза існування особистості” (Краснодон, 9-10 квітня 2010 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми індивідуальної освіти” (Київ,

13-17 квітня 2010 р.); ІІ Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110 річниці від дня народження Г. С. Костюка (Київ, 19-20 квітня 2010 р.) та на засіданнях лабораторії психології навчання ім. І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.

Публікації. Основний зміст дослідження відображено у 16 наукових публікаціях, серед них 10 - у фахових виданнях, що включені до переліку, затвердженого ВАК України, 5 - у матеріалах виступів на наукових конференціях та конгресах, також у авторських розділах колективної монографії та методичних рекомендаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, 6 додатків (на 27 сторінках) та списку використаних джерел, що налічує 175 найменувань (з них 24 іноземною мовою). Основний обсяг дисертації становить 158 сторінок. Повний обсяг дисертації складає 213 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі “Психологічні дослідження проблем обдарованості” розглянуто наявні підходи до вивчення проблеми обдарованості в історії філософії та психології. Висвітлено психологічні особливості обдарованості та виявлено вплив сім'ї як виховної інституції на розвиток обдарованості дитини.

Розглянуто теоретико-експериментальні підходи до вивчення обдарованості (В. А. Крутецький, О. Г. Ковальов, Г. С. Костюк, Н. С. Лейтес, В. М. Мясіщев, Б. М. Теплов, С. Л. Рубінштейн). Обдарованість розглядається через призму особистісних якостей (Д. Б. Богоявленська, Н. С. Лейтес, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.), де діяльність є джерелом формування особистості.

Узагальнюючи досвід досліджень психологічної науки з проблеми обдарованості, зроблено висновок, що розвиток і становлення обдарованої особистості являє собою процес переробки, інтеграції та системного поєднання в людині того, що протягом всього життєвого шляху мало вплив на неї. Зважаючи на це, не можна не враховувати активне начало самої обдарованої особистості, яка “вбирає” вплив навколишнього середовища та породжує процес самоорганізації особистості, який характеризується особливими психологічними рисами.

Отже, задатки як анатомо-фізіологічні передумови, матеріалізуючись у процесі діяльності, під час якої виникають позитивні емоції, розвиваються у здібності, а ті, в свою чергу, забезпечують розвиток обдарованості, яка має соціально-біологічну природу (Д. Б. Богоявленська, Т. Кросс, В. А. Крутецький, О. Г. Ковальов, Г. С. Костюк, М. Д. Левітов, Н. С. Лейтес, О. М. Леонтьєв, А. Р. Лурія, С. Д. Максименко, Н. О. Менчинська, В. М. Мясіщев, Б. М. Теплов, С. Л. Рубінштейн, В. Е. Чудновський, В. С. Юркевич).

У розділі констатовано, що в сім'ї відбувається закладання основ особистості дитини та до часу вступу до школи дитина вже сформована як особистість більш як наполовину, що саме сім'я як інституція має неабиякий вплив на розвиток обдарованості дитини (У. Р. Морроу, К. К. О'Ніл, М. П. Санборн, Р. С. Уілсон). Це підтверджується результатами досліджень впливу сімейного мікросередовища на розвиток здібностей дітей - емоційні стосунки та способи взаємодії членів сім'ї мають суттєвий вплив на розвиток інтелекту та креативності дитини (В. М. Дружинін, Н. В. Хазратова, Д. В. Ушаков, Т. Н. Тихомирова, Дж. Х. Флавелл, Дж. Данн, МакГір, Ю. Ковас, С. А. Петрілл, Р. Пломін та ін.).

Відзначено (О. О. Бодальов, Л. І. Божович, В. В. Давидов, М. І. Лісіна, В. М. Мясіщев), що для повноцінного розвитку обдарованої дитини, становлення її адекватної самооцінки, поруч має знаходитися значущий для неї дорослий, який має спрямованість на її підтримку. Важливим аспектом у розвитку і навіть збереженні обдарованості дитини є тип ставлення батьків до дитячої обдарованості.

Аналіз результатів дослідження дозволив виділити типи ставлення батьків до обдарованості дитини:

· негативний (коли батьки сприймають обдарованість дитини, як щось непотрібне, вони не знають, що з “цим” робити, “краще б дитина була така як всі”);

· ігноруючий (коли батьки ніяк не реагують на прояви обдарованості дитини, чекають, коли “це” закінчиться);

· гіперсоціальний (коли батьки вбачають в обдарованості дитини престижність, можливість самоствердитися через видатні здібності власних дітей чи реалізувати свій потенціал);

· позитивний (коли батьки уважно спостерігають за розвитком дитини, виявляють ранні прояви обдарованості, адекватно сприймають цей факт);

· конструктивно-позитивний (коли батьки розвивають обдарованість дитини всіма доступними методами, зважаючи на потреби дитини, включаються в процес розвитку, розвиваючись і навчаючись паралельно).

Зроблено узагальнення, що одним із найважливіших чинників і умовою успішного розвитку обдарованої дитини є сім'я, яка має спрямованість на дитину (С. Р. Лайкок) та позитивний чи конструктивно-позитивний тип ставлення до факту обдарованості дитини, створює умови, які відповідають своєрідним потребам і можливостям обдарованої дитини.

У другому розділі “Психолого-педагогічні основи розвитку обдарованості” розглянуті: розвиток обдарованості як розгортання структурно-функціональної одиниці нужди, проблема психологічної організації індивідуальної освіти та виховання обдарованих дітей, проблеми особистісного розвитку в контексті обдарованості. Введено поняття альтодональної особистості, розглянуто психологічні особливості альтодональної особистості. Доведено доцільність використання біографічного методу для дослідження альтодональної особистості.

Поняття “нужда” використовується в контексті даного дослідження для того, щоб стала зрозумілою точка відліку, поштовху, що спонукає до народження дитини саме від визначеного партнера, саме у визначений час. Поняття “нужда” - особлива життєдайна загальна інтенція як прагнення бути, жити, продовжуватися в інших. Нужда - вихідна точка, всеохоплюючий, напружений стан біосоціальної істоти, який направляє її активність - життя. Природа нужди являє собою вихідну енергетично-динамічну єдність біологічних і соціальних складових людини (С. Д. Максименко). Нужда також розглядається як втілення людського у людське, як те, що реалізує рух особистості, формалізує низку її атрибутивних властивостей: здатність до саморозвитку, спрямованість і т.д.

Показано, що особистість у становленні та розвитку обдарованості відіграє важливу роль, обдарованість залучає цілісну особистість людини, включаючи мотиваційну сферу, інтереси, вольові вияви, почуття, креативність, саме від рівня розвитку та сформованості особистості залежить еволюція обдарованості (Б. Г. Ананьєв, О. О. Бодальов, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Дж. Галахер, Д. Б. Ельконін, П. Кляйн, І. С. Кон, Н. С. Лейтес, О. М. Лєонтьєв, С. Д. Максименко, О. М. Матюшкін, Н. О. Менчинська, В. Е. Чудновський, В. С. Юркевич).

У дослідженні розглядаються психологічні особливості розвитку обдарованості дитини, а також навчання та виховання обдарованої (альтодональної) дитини в сім'ї. З'ясовується, яка з форм освіти, методів навчання є найприйнятнішими для обдарованої (альтодональної) особистості. Для кожної обдарованої (альтодональної) дитини необхідно індивідуально добирати методи навчання. Адекватний вибір форми навчання є однією зі складових комплексу для створенням необхідних умов повноцінного розвитку обдарованої (альтодональної) дитини. Важливою складовою у вирішенні проблеми освіти обдарованих дітей є створення спеціальних освітніх програм, які б відповідали потребам і можливостям цієї категорії дітей і могли б забезпечити подальший розвиток обдарованої (альтодональної) дитини. На сьогоднішній день існує немало різних систем індивідуального навчання, до них можна зарахувати - дистанційну освіту, домашню освіту, екстернат, а також нову форму освіти, яку зараз застосовують у США та Канаді, так звану unschooling.

З метою визначення найбільш ефективних прийомів встановлення психологічних особливостей обдарованої дитини у роботі розглянуті деякі з них, а саме: самоактуалізація, система цінностей, перфекціонізм. Спільним для обдарованих людей та для людей, схильних до самоактуалізації, є те, що домінуючим мотивом поведінки найчастіше є радість від використання власних здібностей. Виходячи з того, що духовність являє собою системоутворювальний чинник обдарованості, констатується, що для забезпечення моральності, духовності особистості обдарованої людини необхідно створювати умови для формування системи цінностей, внутрішньої мотивації діяльності, спрямованості особистості в цілому.

У даному дослідженні вводиться поняття “альтодональна особистість” (від. лат. altus - високий, donus - дар), де “дар” розглядається не як дане, а як можливість до дії, до самоздійснення, до самореалізації. Альтодональна особистість - це, перш за все, всебічно високорозвинена обдарована особистість. Така дитина досягає високих результатів у всіх сферах діяльності, якою вона займається, при цьому вікові норми значно перевищуються (як, наприклад, дострокове закінчення школи). Альтодональність пронизує та змінює всі види діяльності, всі аспекти життя без виключення, змінює особистість, змінює соціальні стосунки (манера мовлення, жестикуляція, звички, риси характеру, специфіка стосунків з живим і неживим навколишнім світом). Альтодональна особистість - це людина, яка має, перш за все, ранній розвиток мислення, вона розвивається не в залежності від соціального визнання, а швидше всупереч йому. Альтодональній дитині необхідно відчувати та розуміти, що цінною є саме вона в своїй неординарності, батьки та дорослі люблять її та вбачають в ній зростаючу особистість, а не тільки набір певних видатних здібностей і досягнень. На основі вивчення феномену альтодональності ми визначили такі критерії альтодональної особистості: високий рівень інтелектуального розвитку; високий рівень здатності до навчання; успішне дострокове завершення формальної освіти; подальші досягнення.

У розділі підтверджено, що біографічний метод є дієвим у дослідженні життєвого шляху обдарованої особистості (В. О. Моляко, О. І. Кульчицька). Вказаний метод доцільно застосовувати для аналізу умов, чинників та механізмів розвитку обдарованості, виявлення базових структур творчої особистості, її творчого потенціалу (В. О. Моляко). У дослідженні біографічний метод спрямовувався на вивчення життєвого шляху особистості на основі безпосередньої взаємодії з нею (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, В. О. Моляко, С. Л. Рубінштейн). Біографічні дослідження сприяли не лише виявленню окремих фактів, але й усвідомленню особистістю, що досліджувалася значення для неї окремих життєвих подій, а також внутрішніх ресурсів розвитку здібностей. Саме біографічний метод дав можливість вивчати ґенезу обдарованої (альтодональної) особистості.

На підставі результатів дослідження розвитку особистості обдарованої дитини в цілому, а не тільки в межах вивчення її пізнавальних здібностей, зроблено висновок про те, що за певних зовнішніх і внутрішніх умов, обдарована людина може стати залежною від пізнавальної діяльності (Т. В. Якимова). В цьому контексті слід розрізняти захопленість процесом пізнання, природного для альтодональних дітей, від симптомів залежної поведінки в процесі пізнавальної діяльності. Загалом пізнавальна діяльність соціально схвалюється, стимулюється та підтримується, у зв'язку з цим вона сприймається позитивно навіть тоді, коли явно витісняє інші види діяльності.

У третьому розділі “Дослідження особливостей розвитку обдарованості дитини в сім'ї” здійснено опитування з метою визначення адекватної форми освіти для обдарованих дітей; проведено експериментальне дослідження розвитку обдарованих (альтодональних) дітей в сім'ї; викладено зміст та принципи розроблених нами психолого-педагогічних рекомендацій щодо організації навчання та виховання обдарованої (альтодональної) дитини в сім'ї.

Щоб з'ясувати ставлення педагогів та студентів - майбутніх педагогів, а також батьків, які навчають дітей екстерном, до проблеми освіти дітей поза школою, нами було розроблено анкету. Дослідження проводилось у вигляді соціологічного опитування, яке було спрямовано на з'ясування наступних питань: чи може дитина отримати освіту в сім'ї, не відвідуючи школу; чи сімейна освіта рівноцінна шкільній.

У дослідженні взяли участь студенти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (1 і 2 курс); батьки, які навчають дітей екстерном; викладачі середніх та вищих навчальних закладів (учасники ХІІ Міжнародної виставки навчальних закладів України). Всього опитано 129 респондентів.

У ході дослідження було з'ясовано ставлення опитуваних до сімейної освіти. Батьки, що навчають дітей екстерном, продемонстрували однозначну підтримку ідей сімейної освіти - 83 % впевнені в такій можливості, 17 % респондентів не виключать можливості отримати освіту поза школою; 21 % не виключають рівноцінності сімейної та шкільної освіти, а 79 % впевнені в ній. Майбутні фахівці освіти виявили критичну позицію - 62 % опитаних студентів Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова не погоджуються з тим, що дитина може отримати освіту в сім'ї, не відвідуючи школу; 69 %, - виключають рівноцінність сімейної та шкільної освіти. Опитані викладачі виявились більш толерантними - 57.5 %, не відкидають можливості отримати освіту в сім'ї, а 70 % не заперечують рівноцінності двох освітніх форм (результати викладені в табл. 1).

Таблиця 1 Результати опитування щодо ставлення до сімейної освіти

	Батьки, які навчають дітей екстерном	Викладачі середніх та вищих навчальних закладів (учасники ХІІ Міжнародної виставки навчальних закладів України)	Студенти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова
	Дитина може отримати освіту в сім'ї, не відвідуючи школу(%)	Освіта, яка може бути отримана в сім'ї, рівноцінна шкільній освіті (%)	Дитина може отримати освіту в сім'ї, не відвідуючи школу (%)	Освіта, яка може бути отримана в сім'ї, рівноцінна шкільній освіті (%)	Дитина може отримати освіту в сім'ї, не відвідуючи школу (%)	Освіта, яка може бути отримана в сім'ї, рівноцінна шкільній освіті (%)
Погод- жуюсь	83	79	17,5	12,5	4	5
Частково не погод- жуюсь	17	21	40	57,5	34	26
Не погоджуюсь	-	-	42,5	30	62	69

Відмінність у розумінні запропонованих питань між студентами та викладачами можна пояснити тим, що, по-перше, опитувані студенти - це зовсім молоді люди, які не мають життєвого досвіду (вік - 20-25 рр.); по-друге, в них немає власних дітей, і вони не замислювались над питанням: “Де та яким чином будуть навчатися мої діти?”; і, по-третє, обрана професія шкільного вчителя також мала вплив на їх ставлення до навчання дітей поза школою.

Було встановлено, що проблемою у виборі форми навчання для обдарованої дитини є ставлення батьків до альтернативних методів навчання. У свою чергу, таке адекватне ставлення формується під впливом власного досвіду або окремою зацікавленістю за умови достатньої інформованості. Отже, можна констатувати недостатній рівень інформованості людей щодо існуючих форм навчання. Також великий вплив на вибір освітніх форм має досвід тих дітей, які навчалися не в загальноосвітній школі та отримали високі результати.

З метою перевірки однієї з висунутих гіпотез було проведено дослідження. Для спостереження були відібрані п'ять сімей, які виховували обдарованих дітей і які дали згоду на експеримент. Дітей ми обирали за наступними критеріями: пришвидшений розумовий розвиток (діти знали всі букви до двох років, у віці трьох років вміли писати та рахувати в межах 1000 та навчилися читати подумки до чотирьох років); коефіціент інтелекту не менше 140 (батьки надали відомості про тестування); діти не відвідували дитячий садок (рання відмова від денного сну, конфлікт з вихователем, дитина знаходила спільну мову з більш дорослими дітьми або батьки взагалі не планували відвідування дитячого садка); широке коло інтересів (малювання, гра на музичних інструментах, складання віршів, заняття спортом).

Батькам було запропоновано вести щоденники спостереження, вказуючи дату та фіксуючи наступну інформацію:

· пізнавальна діяльність дитини: що читала, скільки та що продукувала (писала, малювала, ліпила, розповідала), яку гру обирала;

· особистісна діяльність дитини: які психологічні проблеми чи питання турбували дитину в той чи інший час (екзистенціальні, соціальні, особистісні проблеми тощо);

· соціальна активність дитини: з ким (родичі, друзі-однолітки або старші за віком діти, вчителі, вихователі тощо) та як (зустрічі, бесіди, заняття, ігри, спорт) взаємодіяла, з яким емоційним забарвленням.

Досліджувалися також окремі особистісні властивості, а також чинники зовнішньої біографії - оточення, сім'ї, особливостей виховання, навчання - усього того, що стимулює або ж, навпаки, гальмує розвиток обдарованості.

Для проведення поглибленого інтерв'ю з батьками було розроблено анкету, яка є результатом теоретичного аналізу з досліджуваної теми та досвіду автора в навчанні та вихованні обдарованої (альтодональної) дитини.

Отримані результати інтерв'ю та аналізу щоденників спостережень дозволили виявити спільні ознаки у розвитку обдарованих (альтодональних) дітей, а саме:

· значний час спілкування зі значущим дорослим;

· скороченний час добового сну, порівняно з визначеною нормою (рання відмова від денного сну після одного року);

· серед іграшок діти обирали ті, з яких можна було щось конструювати, використовували різні предмети в якості іграшок, а також цікавилися,

· з чого вони зроблені та як улаштовані;

· соціалізація через рольові ігри з дітьми-однолітками, бажання вибудовувати сценарій гри, керувати однолітками;

· читання книжок дорослими на вимогу дитини (за умови, що в полі зору дитини є книги та батьки самі читають);

· тривала стадія “чомучки”: дитина ставить питання, формулюючи їх, чекаючи відповіді, просить пояснити навколишні явища та сама бере участь у роботі над відповідями;

· активність і саморегуляція в діяльності, самодисципліна в роботі, систематичне самонавчання, висока мотивація та самостійність у діяльності;

· формування креативності (уміння застосовувати стереотипні алгоритми в нових обставинах), продуктивного та творчого мислення, схильності до творчої праці;

· різноманітність інтересів та велика наполегливість у їх реалізації;

· циклічне научіння з поверненням до вивчення тих самих питань, але на новому (вищому) рівні.

Отже, для досліджуваних обдарованих (альтодональних) дітей властиві широке коло інтересів і надзвичайно глибоке занурення у тему.

У цілому можна констатувати, що у всіх досліджуваних сім'ях:

· спостерігається висока цінність освіти (читання книжок дітям було щоденним обов'язком досліджуваних батьків);

· усі батьки мають вищу освіту, високий рівень культурного та інтелектуального розвитку (ця обставина значною мірою обумовлює розвиток високих здібностей дитини);

· незалежно від загального матеріального статку, досліджувані діти забезпечувались усім необхідним для повноцінного розвитку;

· розвитком дітей займалися переважно матері, але чоловіки підтримували їх не лише у побутових питаннях, але також брали участь в усіх аспектах виховання дітей;

· головним у стосунках з дитиною є принцип рівноправності, спілкування відбувається “на рівних”;

· батьки з повагою ставляться до дитини, приймають її обдарованість.

За результатами проведеного експерименту були виявлені певні відмінності у розвитку обдарованих (альтодональних) дітей, які можна пояснити індивідуальними особливостями кожної обдарованої особистості та типом ставлення батьків до факту дитячої обдарованості. Залежно від цього в кожній досліджуваній сім'ї спостерігалися такі особливості:

· відсутність негативного та ігноруючого типу ставлення батьків до факту дитячої обдарованості;

· батьки постають провідниками соціальних вимог при наявності гіперсоціального типу ставлення; вибір професії дитини нав'язується батьками відповідно до суспільних очікувань;

· наявність позитивного типу ставлення, тобто відмова від зайвого батьківського тиску; підтримка розвитку власних когнітивних потягів дитини; вибір професії відбувається за бажанням дитини;

· за наявності конструктивно-позитивного типу ставлення соціальні вимоги використовуються батьками як певний важіль з метою розвитку обдарованості - суспільні норми не нав'язуються, але використовуються для формування соціально прийнятної норми поведінки; вибір професії повністю залежить від бажання та інтересів дитини.

Виходячи з отриманих результатів були розроблені психолого-педагогічні рекомендації щодо організації навчання та виховання обдарованої дитини в сім'ї.

З цією метою нами побудована модель розвитку обдарованої дитини. Згідно з такою моделлю, процес розвитку обдарованості дитини в умовах навчання та виховання в сім'ї має містити наступні складові:

1) виявлення батьками ранніх проявів обдарованості;

2) визначення типу обдарованості дитини;

3) з'ясування особливостей середовища для розвитку обдарованої дитини;

4) вибір найбільш продуктивного методу отримання знань обдарованою дитиною;

5) побудова стосунків “батьки-діти” з метою розвитку обдарованості дитини;

6) визначення форми навчання обдарованої дитини (екстернат, дистанційна освіта, домашня освіта, unschooling (розшколювання);

7) з'ясування особистісних властивостей обдарованих дітей.

У дослідженні з'ясовано, що для значного вдосконалення навчально-виховного процесу обдарованих дітей, для того, щоб дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти практичним розумінням основ наук, вкрай необхідно забезпечити: відвідування гуртків, спортивних секцій, походів, екскурсій, участь у фестивалях, конкурсах, предметних олімпіадах, конференціях, здійснення наукової роботи в МАН (Малій академії наук), вивчення іноземних мов. Оскільки для обдарованої (альтодональної) дитини процес засвоєння освітньої програми не потребує значної мобілізації інтелектуального потенціалу, такий додатковий комплекс дасть можливість соціалізації у колективі однолітків або старших за віком дітей та вдовольнить потреби обдарованої дитини у всебічному розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні психологічних особливостей розвитку обдарованості дитини в сім'ї шляхом експерименту для розробки психолого-педагогічних положень щодо організації навчання та виховання обдарованої дитини в сім'ї.

1. На основі теоретичного аналізу наукових досліджень з проблеми обдарованості з'ясовано, що обдарованість визначається як сукупність когнітивного, творчого та мотиваційного потенціалів, яка дає можливість досягнення високих результатів в одному чи декількох напрямках діяльності. Констатовано, що задатки як анатомо-фізіологічні передумови, матеріалізуючись у процесі діяльності, під час якої виникають позитивні емоції, розвиваються у здібності, а ті, в свою чергу, забезпечують розвиток обдарованості, яка має соціально-біологічну природу.

Розвиток обдарованості розглядається як розгортання структурно-функціональної одиниці нужди. Нужда - вихідна точка, всеохоплюючий, напружений стан біосоціальної істоти, який спрямовує її життєву активність. Природа нужди являє собою вихідну енергетично-динамічну єдність біологічних і соціальних складових людини.

2. Встановлено, що сім'я як соціальна інституція має вирішальний вплив на розвиток обдарованості дитини. Важливим чинником розвитку обдарованості дитини є тип ставлення батьків до дитячої обдарованості, оскільки останнє істотно впливає на реалізацію можливостей обдарованої дитини.

Одним із найважливіших чинників і умовою успішного розвитку обдарованої дитини, становлення та реалізації її особистісного потенціалу є сім'я, яка повинна мати конструктивно-позитивний тип ставлення до обдарованості дитини та створювати умови, психологічні в тому числі, які відповідають індивідуальним потребам і можливостям цієї дитини, її особистісній своєрідності та цілям розвитку.

3. З'ясовано, що для кожної обдарованої (альтодональної) дитини необхідно індивідуально добирати методи навчання. Адекватний вибір форми навчання є однією зі складових комплексу для створенням необхідних умов повноцінного розвитку обдарованої (альтодональної) дитини. Важливою складовою у вирішенні проблеми освіти обдарованих дітей є створення спеціальних освітніх програм, які б відповідали потребам і можливостям цієї категорії дітей і могли б забезпечити подальший розвиток альтодональної дитини. Виявлено чинник вибору форми навчання для обдарованих дітей, а саме: рівень інформованості їх батьків щодо альтернативних методів навчання.

4. Виділені психологічні особливості розвитку обдарованої (альтодональної) дитини в сім'ї: значний час спілкування зі значущим дорослим; соціалізація через рольові ігри з дітьми-однолітками; активність і саморегуляція в діяльності; самодисципліна в роботі, систематичне самонавчання, висока мотивація та самостійність у діяльності; різноманітність інтересів та велика наполегливість у їх реалізації; циклічне научіння з поверненням до вивчення тих самих питань, але на новому (вищому) рівні.

5. Встановлено, що батькам, які виховують обдарованих дітей, доводиться вирішувати низку психолого-педагогічних та методологічних проблем. Розроблені психолого-педагогічні рекомендації щодо організації навчання та виховання обдарованих дітей в сім'ї дають можливість підвищити рівень інформованості стосовно особливостей розвитку обдарованих дітей і це, в свою чергу, дає можливість батькам позитивно впливати на розвиток обдарованості дітей.

Перспективи подальшої розробки ми вбачаємо у накопиченні даних про альтодональних дітей для проведення масового експерименту, що дало б можливість статистично обґрунтувати теоретичні положення, які розглядалися в даній роботі. обдарованість дитина сімейний навчання

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) статті у фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України:

1. Янковчук М. Н. Некоторые вопросы воспитания одаренного ребенка / М. Н. Янковчук // Актуальні проблеми психології. - Том 6. - К. : “BONA MENTE”, 2002. - Вип. 3, ч. 2. - С. 250-255.

2. Янковчук М. М. Особливості саморозвитку обдарованої особистості / М. М. Янковчук // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. академіка С. Д. Максименка. - К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2007. - Вип. 35. - С. 618-624.

3. Янковчук М. М. Задатки як функціональна передумова розвитку обдарованої особистості / М. М. Янковчук // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2007. - том. Х, вип. 2. - С. 651-661.

4. Янковчук М. М. Психологічна організація індивідуальної освіти та виховання обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 3 (108). - С. 63-66.

5. Янковчук М. М. Нужда як спонукаючий фактор народження обдарованої особистості / М. М. Янковчук // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології обдарованості / [за ред. С. Д. Максименко та Р. О. Семенової]. - Т. 6 - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - С. 31-35.

6. Янковчук М. М. Огляд досліджень впливу сім'ї на розвиток обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2008. - Том. Х, вип. 9. - С. 519-530.

7. Янковчук М. М. Діапазон сприйняття обдарованості: до виховання обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Проблеми сучасної психології : (збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України) / [за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої]. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 3. - С. 444-454.

8. Янковчук М. М. Сім'я в дидакто-емоційній генезі обдарованості / М. М. Янковчук // Проблеми сучасної психології : (збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України) / [за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої] - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 6, ч. 2. - С. 422-431.

9. Янковчук М. М. Вплив сім'ї як виховної інституції на розвиток обдарованості / М. М. Янковчук // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - № 10 (127). - С. 57-61.

10. Янковчук М. М. До питання нових освітніх систем для навчання обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Проблеми сучасної психології : (збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України) / [за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої]. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2010. - Вип. 7. - С. 802-811.

б) статті, тези доповідей у збірниках наукових конференцій та інші публікації:

11. Янковчук М. Н. Некоторые вопросы воспитания одаренного ребенка / М. Н. Янковчук // Актуальні проблеми психології : Том 6. Обдарована особистість : пошук, розвиток, допомога : матеріали доповідей та повідомлень на Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 17-19 жовт. 2002 р.) / [за загальною редакцією С. Д. Максименка]. - К. : “BONA MENTE”, 2002. - Вип. 3 (2 частина) - С. 250-255.

12. Янковчук М. М. Психологічні особливості обдарованості: природа, генеза, розвиток / М. М. Янковчук // Методологічні засади практичної психології : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Переяслав-Хмельницький, Київська область, 28-29 січ. 2008 р.). - ДСОЦ “Славутич”, 2008. - С. 29-31.

13. Янковчук М. М. Нужда як спонукаючий фактор народження обдарованої особистості / М. М. Янковчук // Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога : матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару, (Київ, 15-16 трав. 2008 р.). - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - С. 31-35.

14. Янковчук М. М. Психологічні особливості обдарованої дитини: самоактуалізація, перфекціонізм, система цінностей / М. М. Янковчук // Матеріали ІІ Всеукр. психологічного конгресу, присвяченого 110 річниці від дня народження Г. С. Костюка, (Київ, 19-20 квіт. 2010 р.). - К. : ДП “Інформаційно аналітичне агенство”, 2010. - Т. ІІ. - С. 314-319.

15. Янковчук М. М. Деякі аспекти виховання та індивідуального навчання обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Формування світогляду особистості. Генеза існування особистості : матеріали Міжрегіональної наук.-практ. конф., (Краснодон, 9-10 квіт. 2010 р.). - Краснодон, 2010. - С. 223-226.

16. Янковчук М. М. Психологические особенности воспитания одаренной личности в семье / М. М. Янковчук // Психологические факторы развития одаренной личности : монография / под ред. Р. А. Семеновой-Пономаревой. - Житомир : Изд-во ЖГУ им. И. Франка, 2007. - С. 153-173.

17. Янковчук М. М. Методичні рекомендації по організації процесу научіння і всебічного розвитку обдарованої дитини в умовах сімейного навчання і виховання / М. М. Янковчук // Психологічне опосередкування педагогічних впливів на розвиток особистісної активності в освітньому просторі : метод. рек. / С. Д. Максименко [та ін.] ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агенство”, 2008. - С. 290-312.

18. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості: практичний досвід / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2007. - № 9. - С. 48-54.

19. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості: практичний досвід : біографічний метод як засіб дослідження обдарованості / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2007. - № 10. - С. 30-36.

20. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості: практичний досвід : психологічні особливості виховання обдарованої особистості / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2008. - № 2. - С. 47-53.

21. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості: практичний досвід : психологічна організація індивідуальної освіти обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2008. - № 4. - С. 59-67.

22. Янковчук М. М. Розвиток обдарованості : практичний досвід. Виховання обдарованої дитини : критичний аналіз досвіду / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2008. - № 6 - С. 43-49; № 8 - С. 55-62; № 10 - С. 43-50; 2009. - № 1 - С. 47-54; № 2 - С. 35-41; № 4 - С. 49-55; № 5 - С. 59-66.

23. Янковчук М. М. Аналіз освітніх систем для навчання обдарованих дітей / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2010. - № 6. - С. 57-63.

АНОТАЦІЇ

Янковчук М. М. Психологічні особливості розвитку обдарованості дитини в сім'ї. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2011.

Робота присвячена вивченню психологічних особливостей розвитку обдарованості дитини в сім'ї. В дослідженні замість загальноприйнятого вимірювального методу був використаний опис розвитку самого явища, спираючись на те, що у вияві обдарованості виступає цілісна особистість.

У контексті дослідження розвиток обдарованості розглядається як розгортання структурно-функціональної одиниці нужди.

Досліджено ставлення до сімейної освіти студентів-педагогів та спеціалістів галузі освіти в порівнянні з практиками сімейної освіти (батьками дітей, що навчаються екстерном). Показано негативне ставлення педагогів до сімейної освіти в цілому та недовіри до якості сімейної освіти зокрема.

Проведено експериментальне дослідження розвитку обдарованих (альтодональних) дітей у сім'ях. Отримані матеріали за результатами проведених інтерв'ю дозволили виділити схожі ознаки у розвитку обдарованих (альтодональних) дітей, а також деякі відмінності, які можна пояснити індивідуальними особливостями кожної особистості та характером сімейних стосунків. Були виділені п'ять типів ставлення батьків до факту дитячої обдарованості (негативне, ігноруюче, гіперсоціальне, позитивне і конструктивно-позитивне).

Розроблені у дослідженні психолого-педагогічні рекомендації щодо організації навчання та виховання обдарованих дітей у сім'ї дають можливість батькам позитивно впливати на розвиток обдарованих дітей.

Ключові слова: обдарованість, нужда, альтодональна особистість, тип ставлення до обдарованості, альтернативні форми навчання.

Янковчук М. М. Психологические особенности развития одаренности ребенка в семье. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии имени Г. С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2011.

Работа посвящена изучению психологических особенностей развития одаренности ребенка в семье. В исследовании вместо реализации общепринятого измерительного метода было описано развитие самого явления, опираясь на то, что в проявлениях одаренности выступает целостная личность.

Развитие одаренности рассматривается как развертывание структурно-функциональной единицы нужды.

Исследовано отношение к семейному образованию студентов-педагогов и специалистов области образования в сравнении с практиками семейного образования (родителями детей, которые обучаются экстерном). Показано негативное отношение педагогов к семейному образованию в целом и недоверие к качеству семейного образования в частности.

Проведено экспериментальное исследование развития одаренных (альтодональных) детей в семьях (количество исследуемых обусловлено критериями отбора и необходимостью индивидуального подхода к исследуемым).

Полученные результаты позволили выделить похожие признаки в развитии одаренных (альтодональных) детей, а также некоторые различия, которые можно объяснить индивидуальными особенностями каждой личности и характером внутрисемейных отношений.

Выделены пять типов отношения родителей к факту детской одаренности (негативное, игнорирующее, гиперсоциальное, позитивное и конструктивно- позитивное).

Разработаны психолого-педагогические рекомендации по организации обучения и воспитания одаренных детей в семье, которые дают возможность поднять уровень информированности родителей об особенностях развития одаренных детей, что в свою очередь позитивно влияет на понимание ими собственных одаренных детей.

Научная новизна исследования состоит в том, что впервые используется понятие альтодональной личности; проведено теоретико-экспериментальное исследование психологических условий организации развития одаренного (альтодонального) ребенка в семье; впервые рассмотрено развитие одаренности как развертывание структурно-функциональной единицы нужды; выявлены особенности функционирования семьи как целостной системы в процессе воспитания одаренного (альтодонального) ребенка; показано развитие одаренного ребенка в условиях обучения в семье.

...