Рефлексивне забезпечення соціального втручання в соціальній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Серед актуальних проблем соціальної роботи найменш розробленим є питання психологічного забезпечення соціального втручання. Проте цей метод є найбільш активним видом соціального впливу, що передбачає особливу відповідальність соціального працівника за дії, спрямовані на зміну життєвої ситуації клієнта. При здійсненні соціального втручання перед фахівцем постає задача не просто вмотивувати клієнта до зміни його життєвої ситуації, а й подолати супротив, який чинить клієнт по відношенню до агента соціальних змін. Відтак, ситуація соціального втручання характеризується підвищеним ризиком ускладнення як з точки зору об'єктивних труднощів взаємодії фахівця і клієнта, так і з точки зору суб'єктивного сприйняття фахівцем професійної ситуації. Подолання труднощів професійної ситуації стає можливим при використанні рефлексивних засобів, зміст яких полягає у переході фахівця із позиції діяча в позицію дослідника самого себе як суб'єкта діяльності.

Аналіз існуючих концепцій соціального втручання (Н. Голан, Г. Гольдштейн, І.М. Трубавіна та ін.) показав, що вирішення його задач передбачає наявність у соціального працівника ряду важливих професійних навиків, які пов'язані з розвитком рефлексивної здатності. Однак зазначені моделі відображають, передусім, зовнішній процесуальний та операційний аспекти здійснення соціального втручання (етапи, форми і методи роботи з клієнтами). Поза увагою дослідників (О.І. Бородкіна, І.Д. Звєрєва, І.І. Мигович та ін.) залишається внутрішній суб'єктивний аспект діяльності фахівця, а саме ті рефлексивні засоби та методи, які він використовує на рівні опрацювання власних думок і переживань, і які є основою свідомого управління діяльністю в професійній ситуації. Попри існування великої кількості робіт, присвячених дослідженню різних аспектів рефлексії (І.С. Булах, М.Ю. Варбан, Н.І. Гуткіна та ін.), питання визначення специфіки рефлексії як складової фахової компетентності соціального працівника досі є недостатньо вивченим. У соціальній роботі рефлексія традиційно висвітлюється у рамках соціально-психологічного підходу як механізм, що опосередковує сприйняття в міжособистісному спілкуванні (О.М. Савчук, Н.В. Кабаченко та ін.). Як засіб менеджменту рефлексія радше розглядається у якості допоміжного інструменту, необхідного для здійснення контрольно-оцінної функції на кінцевому етапі діяльності фахівця (самооцінювання) (Т.В. Семигіна, І.М. Грига та ін.), і не досліджується у її цілісному, системному прояві на всіх етапах соціальної роботи. Отже, актуальною є проблема дослідження ефективності здійснення соціального втручання та її зв'язку з рівнем розвитку індивідуальних рефлексивних здатностей соціального працівника.

Мета дослідження - визначення структури та закономірностей розгортання професійної рефлексії соціального працівника, що забезпечує здійснення соціального втручання.

Завдання дослідження:

Визначити теоретичні засади дослідження професійної рефлексії у процесі соціального втручання та побудувати теоретичну модель структури рефлексивного забезпечення соціального втручання.

Емпірично дослідити рівень розвитку рефлексії соціальних працівників та його зв'язок з ефективністю здійснення соціального втручання.

Визначити особистісні властивості соціального працівника, що пов'язані з ефективністю професійної рефлексії.

Розробити та апробувати систему визначення ступеню сформованості професійної рефлексії соціальних працівників та засоби її розвитку.

1. Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми рефлексивного забезпечення соціального втручання

Розглянуто основні підходи до розуміння змісту соціального втручання та моделей його реалізації, проаналізовано поняття рефлексії та визначено її значення в організації мислення і діяльності соціального працівника, який здійснює соціальне втручання.

На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних концепцій соціального втручання (В. Рейд, Т.В. Семигіна, М.В. Фірсов та ін.) з'ясовано, що існує три групи моделей теоретичного обґрунтування соціального втручання: соціологічно орієнтовані, психологічно орієнтовані теорії та теорії міждисциплінарної орієнтації. Аналіз найбільш розроблених моделей соціального втручання, як то: когнітивна, біхевіористська, зосереджена на завданні модель, кризове соціальне втручання, - показав, що функціональне місце рефлексії соціального працівника в забезпеченні цього процесу полягає у: виконанні контрольно-оцінної функції; постановці задач на вивчення проблемної життєвої ситуації клієнта; побудові спільного рефлексивного поля для її обговорення і вироблення стратегій подолання; дослідженні когнітивних карт реальності - своїх і клієнта - та їх співставленні; сприянні розвитку власної здатності клієнта до рефлексії.

Існуючі дослідження рефлексії розкривають її зміст у трьох аспектах: особистісному, інтелектуальному та комунікативно-кооперативному (міжособистісному). При цьому виділяються відповідні види та типи рефлексії. Аналіз показав, що в основі такого виділення лежить спрямованість рефлексії на об'єкт та предмет. Об'єктом рефлексії виступають сама особистість, її діяльність та інша особа-учасник взаємодії, а предметом рефлексії є певний аспект, площина її об'єкту (когнітивний, емоційний та поведінковий зміст свідомості).

Окрему групу досліджень складають роботи, присвячені вивченню особливостей фахової рефлексії представників соціономічних професій (Г.О. Бізяєва, І.Я. Мельничук, Н.І. Пов'якель, Т.О. Скворцова та ін.). Характерною рисою їх є використання методу узагальнення та експлікації існуючих уявлень про рефлексію у сферу певної професійної діяльності. Виходячи з розуміння рефлексії як особливої здатності, що базується на самоставленні і покладанні себе у якості об'єкта усвідомлення й аналізу, для її дослідження ми обрали системний підхід (Н.І. Гуткіна, А.М. Матюшкін, О.А. Савенко та ін.). Це дозволило подолати звужене традиційне бачення рефлексії та об'єднати існуючі аспекти її вивчення. Однак пряме перенесення уявлень про механізми рефлексії у площину соціальної роботи є науково некоректним. В такому разі ігнорується той факт, що рефлексія, яка супроводжує діадичну або групову взаємодію, спрямовану на вирішення проблемної задачі (М.І. Найдьонов, Л.А. Найдьонова, І.Н. Семьонов, С.Ю. Степанов), суттєво відрізняється від рефлексії, яка забезпечує соціальне втручання, оскільки тут діють не рівноправні партнери, а суб'єкти, які займають специфічні позиції - агента соціального впливу та клієнта.

Встановлено, що рефлексія, яка забезпечує організацію мислення і діяльності фахівця, найчастіше пов'язується з вивченням професійних функцій та кола конкретних задач спеціаліста. Аналогічно структурно-функціональна організація діяльності соціального працівника в процесі соціального втручання знаходить своє відображення в структурі його професійної рефлексії. На підставі існуючих моделей свідомості й діяльності, професійної самосвідомості особистості та уявлення про трикомпонентну структуру професійної інтеракції у соціальній роботі, ми визначили основні рівні розгортання рефлексії в ході соціального втручання. На першому етапі налагоджується взаєморозуміння партнерів задля адекватного відображення змісту проблемної ситуації та виявляються можливі суперечності. На другому етапі відбувається проблематизація, усвідомлення недостатності наявних уявлень і здатностей, здійснюється пошук нових способів перетворення ситуації, у т.ч. пошук якісно інших рефлексивних засобів відображення проблемного змісту, розробка та узгодження плану спільних дій. Третій етап забезпечує реалізацію знайденого принципу рішення і пов'язаний з визначенням цілей щодо зміни проблемної ситуації, щодо взаємодії з партнером та щодо особистісної здатності діяти новим способом (самовизначення).

Дана модель відображає зміст рефлексивного забезпечення основних етапів соціального втручання у контексті подолання проблемності професійної ситуації. Це обумовлено тим, що у дослідженнях рефлексії її задіяння виступає у якості умови подолання розривів у професійній ситуації, тобто об'єктивних протиріч в діяльності, які внутрішньо особистість переживає як суперечність між різними структурами власної свідомості. Виходячи з цього, нами визначено основні фактори ускладнення професійної ситуації соціального працівника, які можуть спричиняти зазначені розриви: 1) необхідність дотримання логіки процесуальності соціального втручання та здійснення контролю результатів кожному з його етапів; 2) наявність у фахівця певних особистісних властивостей, які утруднюють процес взаємодії з клієнтом; 3) необхідність вийти в рефлексивну позицію щодо самого себе, клієнта, його проблеми та спільної з ним діяльності з її подолання, а також необхідність здійснювати рефлексію за двох - себе і клієнта.

У результаті проведеного аналізу виділено два базових аспекти, що лежать в основі визначення компонентів моделі рефлексивного забезпечення соціального втручання: а) спрямованість рефлексії на себе, клієнта соціальної роботи, ситуацію професійної взаємодії в цілому (об'єкт рефлексії) та б) спрямованість рефлексії на сферу потреб, мотивів і смислів фахівця, сферу ставлень і міжособистісної комунікації, а також сферу мислення, предметом якого є дії фахівця (тип рефлексії - особистісна, комунікативно-кооперативна та інтелектуальна). Перевірка цих теоретичних припущень здійснювалась в ході емпіричного дослідження.

2. Емпіричне дослідження професійної рефлексії соціального працівника, що забезпечує здійснення соціального втручання

Подано опис основних етапів дослідження рівня розвитку рефлексії соціального працівника, що забезпечує здійснення соціального втручання, за якісними параметрами, охарактеризовано групи досліджуваних, обґрунтовано методики дослідження та наведено результати аналізу отриманих емпіричних даних.

На першому етапі дослідження було здійснено відбір досліджуваних з точки зору визначення їх ефективності щодо вирішення задач соціального втручання. Було сформовано три групи досліджуваних: І група - досліджувані, що були оцінені як найбільш ефективні у здійсненні соціального втручання за усіма трьома параметрами - оцінкою спостерігача, клієнта та самооцінкою (32%), ІІ група - досліджувані, що отримали неоднозначні оцінки (38%), ІІІ група - досліджувані, що отримали низькі оцінки (30%). Другий етап дослідження був присвячений перевірці вихідної гіпотези стосовно зв'язку ефективності здійснення соціального втручання та рівня рефлексивної розвиненості соціальних працівників.

На основі аналізу результатів дослідження рефлексивних уявлень з'ясовано, що більш ефективні до здійснення соціального втручання фахівці продукують більше конструктів, які є результатом виходу у рефлексивну позицію щодо різних об'єктів професійної ситуації (r=0,612 при р<0,001). Виявлені позитивні кореляційні зв'язки показників змістовності рефлексії (кількість змістовних конструктів та змістовність самозвіту) з показниками ефективності соціального втручання (r=0,459 при р=0,004 та r=0,721 при р<0,001).

Виявлено особливості оцінювання досліджуваними професійних ситуацій та себе в них з урахуванням трьох вимірів - “Я в минулому”, “Я в теперішньому” та “Я в майбутньому, такий, яким я прагну бути”. Визначено, що в своїх оцінках професійних ситуацій соціальні працівники відображають образ себе як спеціаліста і те, наскільки вони вважають себе компетентними у їх вирішенні. Чим нижчими є оцінки професійних ситуацій, тим більш критично оцінюють себе в них фахівці і тим більш глибокий рівень усвідомлення їх проблемності вони виявляють. З'ясовано, що ефективні соціальні працівники бачать себе в майбутньому здатними до вирішення досить проблемних професійних ситуацій (середня оцінка -5,63), а, отже, виявляють готовність до роботи у більш складних умовах професійної діяльності. Натомість недостатньо ефективні соціальні працівники (ІІ та ІІІ групи) проектують образ себе у майбутньому як успішного в умовах простих, звичних, типових ситуацій, що не вимагають особливих професійних зусиль (середня оцінка 2,76 та 2,85 відповідно).

Результати дослідження особливостей сформованості здатності до усвідомлення стосунків з клієнтом в усіх групах виявились схожими з переважанням високих показників. Припускаємо, що цей факт пояснюється специфікою підготовки соціальних працівників з орієнтацією на формування комунікативних компетенцій. Водночас, у досліджуваних усіх груп виявлено низьку здатність свідомо поставитися до своїх негативних переживань та вербалізувати їх. Це підтверджує обґрунтованість виділення даного фактору у якості чинника виникнення розриву в професійній ситуації. Зв'язок рівня усвідомлення стосунків з ефективністю соціального втручання виявлено на рівні р<0,05 (r=0,405).

Зв'язок між ефективністю соціального втручання та здатністю до активізації інтелектуальної рефлексії становить r=0,631, особистісної рефлексії - r=0,689, комунікативно-кооперативної рефлексії - r=0,604 (при р<0,001). Зафіксовано, що вихід соціального працівника у рефлексивну позицію щодо різних об'єктів професійної ситуації пов'язаний з типом рефлексії, її предметною спрямованістю. Так, саморефлексія наповнюється в основному висловлюваннями, які відносяться до особистісного та інтелектуального типу, рефлексія клієнта - висловлюваннями особистісного та комунікативно-кооперативного типу, рефлексія ситуації в цілому - висловлюваннями комунікативно-кооперативного та інтелектуального типу. Виходячи з цього, ми конкретизували дослідницьку модель, виділивши три компоненти професійної рефлексії: 1) рефлексію спільної діяльності фахівця і клієнта (“Що відбувається в ситуації?”); 2) рефлексію персональних позицій в структурі їх взаємодії (“Як ми з клієнтом це бачимо і що це для нас означає?”); 3) рефлексію особистісної компетентності фахівця (“Що я можу змінити в ситуації та в собі і для чого це мені?”).

Виявлено відмінності між показниками активізації компонентів професійної рефлексії у досліджуваних груп на різних етапах соціального втручання. Встановлено закономірності протікання професійної рефлексії соціального працівника: підпорядкування одного компоненту рефлексії іншому з точки зору послідовності та повноти розгортання. Так, недостатність рефлексії спільної з клієнтом діяльності на 1-му етапі соціального втручання у представників ІІІ групи та рефлексії персональних позицій в структурі взаємодії на 2-му етапі у представників ІІ групи спричинила збільшення питомої ваги цих компонентів на наступних етапах.

На основі аналізу показників рівня розвитку рефлексії та співвіднесення їх з показниками ефективності соціального втручання по кожному з досліджуваних виділено чотири основні типи рефлексивного забезпечення соціального втручання:

системний - характеризується високим рівнем розвитку саморефлексії, здатності до цілісного аналізу професійної ситуації, високим ступенем усвідомлення стосунків з клієнтом;

орієнтований на клієнта - базується на високому рівні розвитку комунікативного типу рефлексії; характеризується розвиненою здатністю до усвідомлення почуттів клієнта, власних негативних почуттів, дещо зниженими показниками продуктивності роботи над змістом проблемної ситуації та здатності до планування дій;

технологічний (орієнтований на проблему) - характеризується високим рівнем розвитку інтелектуального та комунікативно-кооперативного типів рефлексії, розвиненою здатністю до усвідомлення змісту проблемної ситуації, помірним розвитком чутливості до почуттів клієнта та недостатньо розвиненою саморефлексією;

непрофесійний - рефлексія щодо усіх об'єктів професійної ситуації активізується на мінімальному рівні. Досліджувані цього типу виявляють низький рівень здатності до усвідомлення почуттів як своїх, так і клієнта, взаємних реакцій, здатності до мисленнєвого моделювання, вербалізації продуктів рефлексії.

Другий та третій типи рефлексивного забезпечення є відносно продуктивними, однак у випадку невідповідності професійній ситуації або абсолютизації провідної орієнтації стають, як і останній тип, непродуктивними. Більшість досліджуваних, що виявили продуктивні типи рефлексивного забезпечення соціального втручання, є представниками І та ІІ груп. Непрофесійний тип продемонстрували 64% досліджуваних ІІІ групи.

3. Розвиток професійної рефлексії соціальних працівників з допомогою тренінгових форм навчання

Наведено програму формуючого етапу дослідження, методику та результати спеціально організованого впливу, спрямованого на розвиток професійної рефлексії соціальних працівників. Обґрунтовано доцільність застосування авторської методики визначення рівня сформованості професійної рефлексії у якості методу експрес-діагностики, наведено результати її апробації.

Методика розроблена у формі опитувальника, який включає шкали, що відповідають трьом компонентам професійної рефлексії. Доказом валідності опитувальника є виявлені кореляційні зв'язки між показниками шкал та показниками рівня розвитку рефлексивної розвиненості соціальних працівників. Шкала рефлексії спільної з клієнтом діяльності корелює з показником рефлексії ситуації в цілому (r=0,412, р=0,011) та з показником рівня усвідомлення стосунків з клієнтом (r=0,511, р<0,001). Кореляція шкали рефлексії персональних позицій в структурі взаємодії з показниками рефлексії клієнта становить r=0,330 (при р=0,046) та з показниками рівня усвідомлення стосунків з клієнтом - r=0,638 (при р<0,001). Шкала рефлексії особистісної компетентності корелює з показниками саморефлексії (r=0,326, р=0,049) та кількості змістовних конструктів (r=0,333, р=0,044).

З огляду на результати констатуючого дослідження, формуючий експеримент було спрямовано на розвиток двох провідних блоків рефлексивної компетентності, що забезпечують здатність до реалізації повноцінного процесу рефлексії: здатності активізувати різні типи рефлексії; здатності виходити в рефлексивну позицію щодо основних складових професійної ситуації соціального втручання.

Розроблений тренінг розвитку професійної рефлексії спрямований на вирішення таких задач: а) розвиток здатності до усвідомлення й аналізу власних предметно-змістовних, операційно-змістовних складових уявлень про професійну ситуацію та уявлень про бажаний результат діяльності; б) розвиток рефлексивних навиків, які допомагають у налагодженні взаєморозуміння, взаємоузгодження та кооперації дій учасників ситуації соціального втручання; в) розвиток здатності до усвідомлення особистісних особливостей та оптимізація ставлення до себе, актуалізація суперечностей, що засвідчують професійну некомпетентність, та самовизначення щодо них як до задач особистісного саморозвитку.

Тренінг передбачав використання таких методів: лекція-діалог; лекція-практикум; дискусія; тренінгові вправи з різних психологічних та психотерапевтичних шкіл (гештальт-терапія, психосинтез, психодрама, нейролінгвістичне програмування, системо-мисле-діяльнісний підхід, трансактний аналіз). Використовувались також тренінгові техніки у авторській модифікації: психотехніка “занурення” в проблематику, імітаційно-ігрове моделювання ситуації взаємодії з клієнтом за різних умов, ігрове моделювання “Побудова моделі професійної рефлексії фахівця із соціальної роботи”.

Поточний моніторинг змін включав методи суб'єктивного та об'єктивного відстеження динаміки розвитку рефлексивності (порівняльний аналіз анкет, самозвіти, результати виконання домашніх завдань). Перевірка ефективності запропонованої програми здійснювалась шляхом оцінки змін у динаміці розвитку професійної рефлексії учасників тренінгу з використанням двох методик: методу змістовно-смислового аналізу самозвітів досліджуваних та авторської методики оцінювання сформованості компонентів професійної рефлексії.

Порівняння показників до і після впливу на групу (t-критерій Ст'юдента для залежних вибірок) засвідчило існування статистично достовірних відмінностей між результати вхідного та повторного вимірювання рівня сформованості професійної рефлексії (р=0,009). При цьому найбільш суттєво зросли показники рівня сформованості рефлексії персональних позицій в структурі взаємодії (р=0,030). У цілому між змінними, отриманими за результатами вхідного та повторного вимірювання, існує суттєва позитивна кореляція (r=0,894, p=0,001), яка свідчить про те, що чим вищі результати вхідного вимірювання, тим вищі показники повторної діагностики.

Виявлено зміни у показниках ефективності здійснення соціального втручання, що відбулися після завершення тренінгу. Найбільш суттєво показники ефективності соціального втручання змінилися у ІІ групі досліджуваних - в середньому загальний показник зріс на 36%. У І першій групі цей показник становить 7%, у ІІІ групі - близько 6%. За результатами порівняльного аналізу показників рівня розвитку компонентів професійної рефлексії до та після проходження тренінгу виявлено зміни у розподілі досліджуваних за типом рефлексивного втручання (див. табл.1). Отже, запропонована програма надала можливість досліджуваним виявити свої “білі плями” у сформованості кожного окремого компоненту професійної рефлексії та спрямувати зусилля на розвиток рефлексивних здатностей, яких не вистачає для ефективної діяльності в ситуації соціального втручання.

Розподіл досліджуваних за типом рефлексивного втручання до і після проведення формуючого експерименту (N=22)

Аналіз даних, отриманих за матеріалами тренінгу, дозволив констатувати, що в процесі розвитку професійної рефлексії соціальні працівники проходять ряд етапів: 1) дослідження різноманітних підходів до сфери надання допомоги і організації рефлексії цього процесу; 2) проведення аналізу власного підходу до надання допомоги і його рефлексивного забезпечення, усвідомлення професійних обмежень; 3) розробка власної психотехнічної концепції соціального втручання і його рефлексивного забезпечення. Подальший професійний саморозвиток фахівців передбачає вдосконалення індивідуальної стратегії професійної діяльності, забезпечення її більшої гнучкості, адекватності окремих дій особливостям професійної ситуації.

Висновки

рефлексивний професійний соціальний особистісний

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підвищення ефективності здійснення соціального втручання шляхом розвитку індивідуальних рефлексивних здатностей соціального працівника, що формують його професійну рефлексивну компетентність. Розроблено теоретичну модель структури рефлексивного забезпечення соціального втручання, визначено рівень розвитку рефлексії соціальних працівників та емпірично доведено його зв'язок з ефективністю здійснення соціального втручання, визначено особистісні властивості соціального працівника, що пов'язані з ефективністю професійної рефлексії, розроблено та апробовано методику розвитку професійної рефлексії соціальних працівників. Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне.

Рефлексивне забезпечення соціального втручання являє собою комплекс рефлексивних засобів створення, підтримки розвитку та реорганізації професійної ситуації надання допомоги клієнту соціальної роботи; включає в себе сукупність рефлексивних здатностей соціального працівника, які сприяють ефективному розв'язанню проблемної життєвої ситуації клієнта у взаємодії, підвищенню власної компетентності фахівця у вирішенні незвичних, нетипових задач. Необхідність входження у безпосередню взаємодію з клієнтом навіть тоді, коли він сам не бажає допомоги, та взяти на себе відповідальність за його життя зумовлює дію низки специфічних чинників ускладнення професійної ситуації соціального працівника, що відображаються на структурі його рефлексії, а саме: організаційно-процесуальних, особистісних та структурно-ситуаційних.

Особливості структури професійної рефлексії соціального працівника визначаються спрямуванням рефлексивного осмислення на об'єкт професійної ситуації та типом рефлексивного процесу. Структурна модель рефлексивного забезпечення соціального втручання включає три основні компоненти, що мають рівнево-ієрархічний характер: 1) рефлексію спільної діяльності; 2) рефлексію персональних позицій в структурі взаємодії; 3) рефлексію особистісної компетентності.

Емпірично доведено, що ефективність соціального втручання пов'язана з рівнем розвитку професійної рефлексії соціального працівника, а саме з загальним рівнем розвитку рефлексивної здатності особистості, рівнем сформованості здатності до усвідомлення стосунків з клієнтом та рівнем розвитку здатності зробити професійну ситуацію соціального втручання об'єктом рефлексії. Розгортання професійної рефлексії соціального працівника обумовлене переліком професійних задач, які вирішуються в процесі соціального втручання на кожному з його етапів. Встановлено, що якщо певний компонент виявляється недостатньо сформованим і не задіюється на поточному етапі вирішення професійної задачі, то він актуалізується на наступному етапі у зв'язку з необхідністю опрацювати неусвідомлювану раніше проблемність.

З'ясовано, що відповідно до особистісних властивостей фахівців існує чотири основні типи рефлексивного забезпечення соціального втручання, що відповідають рівням його продуктивності та детермінуються структурою професійної рефлексії: системний, орієнтований на клієнта, технологічний (орієнтований на проблему), непрофесійний. Найбільш продуктивним процес рефлексії виявляється тоді, коли суб'єкт рухається в ньому від аналізу ситуації і співвіднесення з нею власних дій до аналізу ставлень і взаємодії з клієнтом та усвідомлення себе як фахівця, своїх потреб, мотивів і смислів, що забезпечують готовність до самоствердження себе як компетентного у професійній сфері.

Розроблено систему визначення ступеню сформованості професійної рефлексії соціальних працівників та тренінгову методику її розвитку. В основі тренінгу лежить принцип формування найбільш продуктивного типу рефлексивного забезпечення соціального втручання - системного, що забезпечується застосуванням інтерактивних рефлексивних технологій, які побудовані за наступним принципом: входження в проблемну ситуацію - аналіз стандартних способів взаємодії - вихід за межі проблеми в рефлексивну позицію - реалізація знайденого принципу рішення.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо в адаптації моделі професійної рефлексії соціального працівника до умов роботи з окремими категоріями клієнтів та у впровадженні її в сферу підготовки майбутніх соціальних працівників.

Література

1. Байдарова О.О. Експериментальне дослідження професійної рефлексії соціального працівника, що забезпечує здійснення соціального втручання / О.О. Байдарова // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2008. - Т. 7, Вип.15. - С. 13-17.

2. Байдарова О.О. Особливості професійної рефлексії соціального працівника під час роботи з девіантами / О.О. Байдарова // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2007.- Т.ІХ, Ч.7. - С. 7-15.

3. Байдарова О.О. Професійна рефлексія в самоорганізації діяльності соціального працівника щодо вирішення проблемної ситуації / О.О. Байдарова // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. - 2007. - Вип.35. - С. 233-241.

4. Байдарова О.О. Рефлексивні компоненти взаємодії соціального працівника і клієнта у процесі соціального втручання / О.О. Байдарова // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №4(97). - С. 4-9.

5. Байдарова О.О. Застосування тренінгових технологій для розвитку професійної самосвідомості соціальних працівників / О.О. Байдарова // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти. - 2007.- Т.3(6). - С. 9-13.

6. Байдарова О.О. Рефлексивні компоненти соціального втручання / О.О. Байдарова // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: матер. VIII Міжнар. конф. молодих науковців, 27-28 квітня 2006 р., Київ / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - С. 97-99.

Размещено на Allbest.ru