Психологічні складові схильності особистості до самозмінювання

Дослідження основних індивідуально-психологічних характеристик схильності особистості до самозмінювання. Теоретичне обґрунтування ключових типів прагнення до самозмінювання за загальним рівнем вираженості і особливостями її індивідуальної структури.

Рубрика Психология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2015
Размер файла 19,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Однією з основних ознак життя людини XXI сторіччя є стрімкість змін, що виникають на всіх рівнях функціонування суспільства. Всепроникаючий динамізм відображається на особливостях взаємодії особистості із навколишнім світом та зі собою. Сьогоднішня дійсність встановлює високі вимоги до внутрішніх адаптивних ресурсів особистості та є сприятливою «цариною» для ініціації в людині самоперетворювальної активності. У зв'язку з цим актуальним є дослідження таких властивостей особистості, які забезпечують енергійність і продуктивність її роботи над собою та внутрішніх трансформацій. Однією з таких властивостей є схильність до самозмінювання.

Самостійне місце серед означеного кола наукових проблем посідає дослідження схильності до самозмінювання, яка є складною властивістю особистості зі специфічним психологічним змістом. Важливим є вивчення складових, що несуть інформацію про рівень енергії, форму, динаміку та якість прояву цієї властивості, про її психологічну сутність.

У цьому напрямку актуальним є дослідження індивідуального аспекту зазначеної властивості, що має не тільки теоретичне значення, але й обумовлено потребою практики у зв'язку з необхідністю широкого впровадження знань і розвитку вмінь особистості щодо управління власним змінюванням і розвитком, створення умов для саморозвитку особистості професіонала, передусім, у соціономічній галузі, врахування індивідуальних особливостей схильності до самозмінювання при наданні психологічної допомоги особистості.

Потреба у вивченні психологічних складових схильності до самозмінювання та її індивідуально-психологічних особливостей і обумовила вибір теми запропонованого дослідження.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних складових схильності особистості до самозмінювання, вивчення індивідуально-психологічних особливостей її прояву.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми самозмінювання особистості; визначити психологічний зміст і структуру феномена схильності до самозмінювання, обґрунтувати й описати її психологічні складові; виявити спектр властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних зі схильністю до самозмінювання.

2. Розробити логіку емпіричного дослідження та створити систему психодіагностичних методів та процедур, адекватних меті дослідження.

3. Емпірично дослідити співвідношення між показниками схильності до самозмінювання і виявленим спектром властивостей особистості.

4. Дослідити індивідуально-психологічні характеристики схильності особистості до самозмінювання; описати психологічні портрети осіб із різною вираженістю і специфікою схильності до самозмінювання;

5. Вивчити специфіку схильності до самозмінювання в осіб, які відрізняються за емоційністю.

1. Теоретико-методологічні засади дослідження психологічних складових схильності до самозмінювання та специфіки її прояву

Здійснено аналіз кола понять, що входять до наукового дискурсу з проблеми змінювання та розвитку особистості; різних підходів до вивчення проблеми самозмінювання особистості та розуміння його сутності; розкрито психологічний зміст феномену схильності до самозмінювання; окреслено його структуру з позицій континуально-ієрархічного підходу; експліковано й описано формально-динамічні та якісні складові властивості, що вивчається; проаналізовано можливі співвідношення схильності до самозмінювання з широким спектром властивостей особистості.

Теоретико-методологічний аналіз літератури показав, що існує досить велика кількість понять, які позначають різного роду змінювання особистістю себе: самозмінювання, саморозвиток, самомоделювання, самовдосконалення, самотворення, самоконституювання, самоактуалізація, самореалізація та інші (Г.О. Балл, Н.Р. Бітянова, О.О. Бодальов, Р. Ділтс, Н.Ф. Каліна, Г.С. Костюк, Д.О. Леонтьєв, П.В. Лушин, С.Д. Максименко, А. Маслоу, В.О. Татенко, І.І. Чеснокова, К. Юнг тощо).

У розробці проблеми самозмінювання особистості виділяються два напрямки. У межах першого напрямку самозмінювання, що є вищою формою особистісного змінювання, розглядається як процес, і досліджуються його стадії, рівні, особливості перебігу, об'єкти та зміни як продукти і результати цього процесу (Дж. Гурін, С.С. Ді Клементе, О.В. Киричук, П.В. Лушин, Дж. Нокрос, Дж. Прочаска, К. Роджерс). У межах другого напрямку самозмінювання розглядається як фундаментальна якість особистості, а предметом дослідження виступають здатність до саморозвитку, здатність і готовність до самозмінювання (самозмін), здатність до професійного самозростання тощо. Роботи цього напрямку спрямовані на дослідження структури зазначених інтегральних властивостей та особливостей їх розвитку або формування (В.В. Давидов, В.В. Завірюха, А.Ф.Копьов, Д.О. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Л.А. Степнова). Обидва напрямки доповнюють один одного, що відображено у працях, де самозмінювання розглядається як процес, представлений «системою форм, що розкривають певну здатність» (П.В. Лушин). Такий синтез можливий через розуміння самозмінювання як певного прояву психічної активності особистості, її самоактивності (М.Й. Боришевський). У розумінні сутності цієї активності також можна виокремити певні підходи. Один з підходів пов'язаний із позитивністю (саморозвиток, конструктивність активності особистості) і негативністю (саморуйнування) векторної спрямованості самозмінювання (О.П. Єлисєєв, П.В. Лушин, А.В. Мудрик, Л.А. Худорошко, І.І. Чеснокова). Інший - з адаптивною та неадаптивною сутністю його розгортання (Г.О. Балл, Р.М. Кривко, Д.О. Леонтьєв, В.А. Петровський).

У даному дослідженні самозмінювання розглядається як конструктивні прояви адаптивної і неадаптивної активності, спрямованої на самостійно ініційоване здійснення змін, перетворень власних психічних якостей і поведінки. Аналіз теоретико-емпіричних досліджень дав підстави розглядати усталений прояв такої активності як складну властивість особистості, як її схильність до самозмінювання.

У якості теоретико-методологічного підґрунтя для вивчення схильності до самозмінювання та її психологічних складових у даній роботі обрано континуально-ієрархічний підхід до структури особистості та її властивостей (О.П. Саннікова). З позицій зазначеного підходу схильність до самозмінювання є складною багатокомпонентною властивістю, що по-різному виявляється на всіх рівнях особистісної структури: формально-динамічному (рівень енергії, особливості форми, динаміки та якостей активності, спрямованої на роботу над собою і змінювання себе), змістовно-особистісному (самозмінювання і саморозвиток як цінності, ідеали та інтереси), соціально-імперативному (уявлення про соціокультурні норми стосовно самозмінювання, моральні цінності, духовність та їх реалізація в поведінці).

На даному етапі дослідження вивчаються формально-динамічні та якісні складові схильності до самозмінювання, оскільки вони містять інформацію про кількісні характеристики і психологічну сутність активності, яка спрямована на роботу над собою.

Аналіз робіт Л.І. Анциферової, А.С. Гусєвої, Д.О. Леонтьєва, П.В. Лушина, В.О. Моляко, Дж. Нокроса, С.Р. Пантелєєва, Дж. Прочаски, К. Роджерса, Л.А. Степнової та ін. дозволів виділити психологічні складові схильності до самозмінювання. У якості формально-динамічних складових теоретично виділені: потреба в самозмінюванні; ініціативність у самозмінюванні; усталеність спрямованості на самозмінювання; широта поля самозмінювання, різносторонність; легкість самозмінювання; гнучкість самозмінювання; творчість у самозмінюванні. Якісні складові схильності до самозмінювання представлені прийняттям переживань самозмінювання (афективна складова), схильністю до аналізу самозмінювання (аналітична складова), схильністю до дій, спрямованих на самозмінювання (конативна складова), відкритістю новому досвіду, чутливістю до стимуляторів самозмінювання.

У ході аналізу було встановлено, що зі схильністю до самозмінювання співвідносяться такі властивості як особистісний динамізм, толерантність до невизначеності, життєстійкість, адаптивність, внутрішній локус контролю і оцінки, схильність до ризику, незадоволеність собою у поєднанні з прагненням до саморозвитку, самоприйняття, креативність тощо (С. Баднер, Г.О. Балл Н.Ф. Вишнякова, Л.Я. Дорфман, М. Коллінз, О.В. Кузнєцова, Д.О. Леонтьєв, П.В. Лушин, С. Мадді, С.Д. Максименко, А. Маслоу, В.О. Моляко, М.М. Огінська, С.Р. Пантелєєв, О.І. Рассказова, К. Роджерс, О.П. Саннікова, Д.В. Сапронов, В.М. Ямницький та ін.). Серед характерологічних властивостей на підставі аналізу літератури виділені: відповідальність, безпосередність, доброзичливість, щирість, мужність, сміливість, самовідданість, здатність до довіри, відданість самому собі і життю, критичність, незалежність, впевненість у собі та ін.; серед вольових якостей: цілеспрямованість, самодисципліна, наполегливість, самостійність, високий самоконтроль тощо (Л.Я. Дорфман, В.В. Завірюха, Р. Кеттелл, М.Л. Князєва та ін.); серед якостей потребово-мотиваційної сфери: потреба в саморозвитку, прагнення до вдосконалення, ідеали і цінності самоактуалізації, бажання змін, відкритість новому досвіду (Д.О. Леонтьєв, А. Маслоу, В.О. Моляко, О.І. Мотков). До ряду складних інтегральних утворень особистості, які співвідносяться із схильністю до самозмінювання, входять розвинута здатність до саморегуляції, саморефлексії, самопізнання, конструктивне самовідношення, адекватна самооцінка, позитивна динамічна Я-концепція. Прагнення особистості до саморозвитку і самовдосконалення пов'язується із високим рівнем самосвідомості (А. Адлер, Р. Бернс, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, І.С. Кон, О.О. Конопкін, А. Маслоу, С.Д. Максименко, Н.І. Пов'якель, К. Роджерс, В.В. Столін, І.І. Чеснокова, К. Юнг та ін.). У руслі зазначеної проблеми було також окреслено коло темпераментальних характеристик особистості, її емоційної сфери: спонтанність, гнучкість поведінки, самоініціація, активність, енергійність, емоційна стійкість, нефрустрованість, знижена тривожність, спокійність, схильність до переживань позитивних емоцій, радість, а також сором, страх тощо (В.К. Вілюнас, Дж. Гурін, К. Ізард, Р. Кеттелл, А. Маслоу, В.О. Моляко, Є.І. Реріх та ін.).

Дані про зв'язок самозмінювання, саморозвитку особистості із темпераментальними характеристиками та особливостями емоційної сфери (Н.Є. Бондар, І.В. Бондар, Дж. Гурін, П.В. Лушин, А. Маслоу, К. Роджерс) дали підстави для вивчення співвідношення між схильністю до самозмінювання та емоційністю. Припущення існування специфіки цього співвідношення витікає з положень про взаємообумовленість психічної активності та емоційності як двох важливих складових темпераменту (А.І. Крупнов, А.Є. Ольшаннікова, О.П. Саннікова), природу і структуру емоційності (В.Д. Небиліцин, А.Є. Ольшаннікова, О.П. Саннікова), її системоутворюючу і регулюючу функції по відношенню до властивостей індивідуальності, поведінки та діяльності (І.В. Пацявічус, В.А. Пінчук, Л.А. Рабінович, О.П. Саннікова).

2. Організація і логіка емпіричного дослідження схильності до самозмінювання

Розкрито етапи і визначено напрями емпіричного дослідження, обґрунтовано вибірку, визначено методичну процедуру дослідження схильності до самозмінювання і широкого спектру властивостей особистості, які співвідносяться з нею, надано результати апробації оригінального тест-опитувальника «Схильність до самозмінювання».

Відповідно до результатів аналізу літератури розроблено процедуру емпіричного дослідження індивідуально-психологічних характеристик схильності до самозмінювання; обґрунтовано вибірку стандартизації (205 осіб) і основну вибірку (249 осіб); визначено етапи і час проведення дослідження; створено комплекс методів і процедур, спрямованих на діагностику схильності до самозмінювання та широкого спектру властивостей особистості, що співвідносяться з нею; визначено систему методів обробки емпіричних даних.

Аналіз існуючого психодіагностичного інструментарію показав відсутність методик, які діагностують означений конструкт схильності до самозмінювання, а саме її формально-динамічні та якісні складові. На основі аналізу літератури і наших попередніх емпіричних досліджень були описані теоретично експліковані психологічні складові схильності до самозмінювання, які представляють собою біполярні континууми - від яскравої вираженості цієї властивості на одному полюсі до невираженості, навіть відсутності проявів на протилежному:

1. Формально-динамічні: а) потреба в самозмінюванні - бажання, відчуття необхідності змінювати, вдосконалювати свої психічні якості і особливості поведінки; б) ініціативність у самозмінюванні - тенденція до самостійної ініціації внутрішніх і/або зовнішніх дій, спрямованих на самозмінювання, коли бажання і здійснення спроб змінитися виникає за власною ініціативою, а не під впливом оточення або вимог ситуації; в) усталеність спрямованості на самозмінювання - стійке прагнення суб'єкта працювати над собою, своєю поведінкою і постійне виконання дій для досягнення мети змінювання і розвитку себе; г) широта поля самозмінювання, різносторонність - схильність суб'єкта змінювати якомога більше аспектів, сторін свого «Я» у відношенні до себе і свого тіла, до сім'ї і оточуючих, до професії і праці, до світу і життя в цілому та поведінки; д) легкість самозмінювання - легкість у досягненні мети роботи над собою у вигляді бажаних змін, які починають природно проявлятися у житті; е) гнучкість самозмінювання - схильність до пошуку і використання різноманітних способів для досягнення мети в роботі над собою, а також здатність бути гнучким по відношенню до цілей самозмінювання; ж) творчість у самозмінюванні - схильність до пошуку і реалізації оригінальних авторських, синтетичних підходів, шляхів і засобів самозмінювання, вдосконалення, про перевагу власного творчого синтезу над різними готовими моделями у чистому вигляді.

2. Якісні: а) прийняття переживань самозмінювання (афективна складова) - конструктивне ставлення до досвіду змінювань, до будь-яких емоційних переживань, невдалих спроб, що супроводжують роботу над собою і появу самозмін; б) схильність до аналізу самозмінювання(аналітична складова) - схильність суб'єкта до самоаналізу, роздумів над собою, власною поведінкою і досвідом з перспективою самозмінювання; в) схильність до дій, спрямованих на самозмінювання (конативна складова) - тенденція суб'єкта до здійснення конкретних дій, спроб, спрямованих на самозмінювання, до самокорекції думок, емоцій і поведінки, управління власним змінюванням; г) відкритість новому досвіду - схильність суб'єкта прагнути та приймати все нове, що може сприяти самозмінюванню, розширювати межі реалізації власних можливостей змінювання та розвитку; д) чутливість до стимуляторів самозмінювання - здатність суб'єкта вибірково сприймати сигнали навколишнього середовища (побажання оточуючих, соціальні очікування, образи інших людей) і внутрішні сигнали (власні психічні стани, відчуття незадоволеності собою, різні психологічні зміни, події власного життя тощо) як стимулятори до роботи над собою з метою змінювання та розвитку.

При зборі інформації про ці складові було використано методи бесіди, спостереження, нестандартизованого інтерв'ю. На основі узагальнення цієї інформації і даних аналізу багатьох теоретико-емпіричних досліджень було створено «предмети оцінки» показників властивості, що вивчається, які були застосовані у модифікованій (у співавторстві) самооціночній методиці «Розташування себе на умовній шкалі схильності до самозмінювання».

За вимогами психометрики (у співавторстві) було створено психодіагностичний інструментарій за різним призначенням. Для діагностики якісних складових схильності до самозмінювання було розроблено надійний і валідний тест-опитувальник «Схильність до самозмінювання». Перевірка індикаторів-тверджень за допомогою факторного аналізу підтвердила теоретично закладену структуру методики. Для отримання інформації про задоволеність-незадоволеність особистістю самою собою було розроблено оригінальну шкалу „Незадоволеність собою”. З метою вивчення вираженості формально-динамічних складових схильності до самозмінювання було модифіковано метод полярних профілів і створено психодіагностичну процедуру „Формально-динамічний профіль схильності до самозмінювання”.

Для вивчення певного кола психологічних властивостей, з якими в ході теоретичного аналізу було виявлено співвідношення схильності до самозмінювання, підібрано психодіагностичний комплекс методик.

3. Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних особливостей схильності до самозмінювання

Викладено результати аналізу співвідношення між схильністю до самозмінювання і визначеним колом властивостей особистості та надано чотирьохфакторну модель групування показників усіх властивостей, що вивчалися; описано психологічні портрети осіб із різною специфікою схильності до самозмінювання та індивідуально-психологічні особливості її прояву в осіб із різною емоційною диспозицією.

Кореляційний аналіз підтвердив передбачувані зв'язки між показниками схильності до самозмінювання і особистісного динамізму, адаптивності, толерантності до невизначеності, життєстійкості, самоактуалізації, локусу контролю, факторами особистості за Р. Кеттеллом, а також параметрами емоційності. Характер зазначених зв'язків свідчить про складність феномену, що вивчається, його неоднозначність у прояві окреслених властивостей особистості.

Як видно з таблиці, показники схильності до самозмінювання, включаючи її загальний показник, є додатньо пов'язаними із показниками особистісного динамізму, життєстійкості та від'ємно - з більшістю показників толерантності до невизначеності (р?0.01). Це свідчить про те, що вираженість схильності до самозмінювання, різних її складових супроводжуються високим рівнем особистісного динамізму, тобто прагненням і готовністю до змін; розвинутими характеристиками життєстійкості: залученістю до життя, контролем над подіями власного життя, прийняттям ризику заради досвіду та вираженою толерантністю до новизни і складності проблем, толерантністю до невизначеності в цілому й інтолерантністю до нерозв'язаності проблем.

У результаті факторного аналізу показників усіх психологічних властивостей, що вивчалися, було обрано модель, яка включає чотири біполярні фактори: 1. «Адаптивність - тривожність, печаль»; 2. «Самоактуалізація - інтолерантність, страх»; 3. «Схильність - несхильність до самозмінювання»; 4. «Екстраверсія - самодостатність». Показники схильності до самозмінювання ввійшли у два фактори, один з яких пов'язаний із адаптивністю, готовністю діяти в напрямку бажаних змін, інший - власне зі схильністю до самозмінювання, що підтверджується змістом включених до них інших показників.

У результаті якісного аналізу було вивчено індивідуальні особливості особистісного динамізму, адаптивності, толерантності до невизначеності, життєстійкості, самоактуалізації, локусу контролю, факторів особистості за Р. Кеттеллом в осіб із різним проявом схильності до самозмінювання. За допомогою методу «асів» було виділено групи осіб з високою та низькою вираженістю властивості та групи осіб із домінуванням її певних складових, що дозволило виявити типи схильності до самозмінювання. Завдяки методу «профілів» було встановлено, що кожному типу схильності до самозмінювання властива своя специфіку прояву пов'язаних із нею властивостей особистості. Таким чином, якісний аналіз дав можливість виявити індивідуально-психологічні особливості схильності до самозмінювання і скласти диференціально-психологічну характеристику осіб із різною специфікою цієї властивості.

Особам з вираженою схильністю до самозмінювання притаманно толерантно ставитись до новизни і складності проблем, що відображується на їх переживаннях ситуацій невизначеності. Вони можуть з інтересом перебувати і конструктивно діяти в таких ситуаціях, проте їм властивий дещо низький рівень толерантності до нерозв'язаності проблем. Такі особи відрізняються розвинутими характеристиками життєстійкості: прийняттям ризику заради розвитку, залученістю до життя і діяльності, контролем над подіями.

Особи з низьким ступенем схильності до самозмінювання відрізняються вираженою інтолерантністю до невизначеності, особливо до новизни і складності проблем, виникаючих у високоентропічних ситуаціях. Проте їм властиве толерантне ставлення до нерозв'язаності проблем, що може пояснюватися схильністю очікувати, коли ситуація розв'яжеться «сама собою». Таких осіб можна охарактеризувати як не життєстійких, оскільки їм властиві відчуття неспроможності впливати на своє життя, низький рівень залученості до його різних сторін, неприйняття ризику заради змін.

Завдяки якісному аналізу також було виявлено, що особи з високою вираженістю схильності до самозмінювання відрізняються вираженим особистісним динамізмом; розвинутою адаптивністю, а саме, легкістю розпізнавання і ієрархізації сигналів соціуму, точністю орієнтації в них, готовністю досягати мети і готовністю змінюватися; такими складовими самоактуалізації як незалежність, схильність керуватися своїми переконаннями, цінностями, ідеалами та компетентність у часі; інтернальним локусом контролю в міжособистісних стосунках, у сфері досягнень і сімейних відносин та екстернальною тенденцією у сфері виробничих відносин.

Не схильні до самозмінювання особи характеризуються відсутністю особистісного динамізму, низькою адаптивністю, особливо невираженістю її когнітивних компонентів, низьким рівнем прояву характеристик самоактуалізації - схильністю акцентувати увагу на негативних сторонах людської природи, зниженою пізнавальною інтенцією, низьким рівнем самоприйняття, загальної творчої спрямованості, самоповаги і відчуття самоцінності; екстернальним типом локусу контролю, особливо у сфері виробничих відносин, невдач, сімейних стосунків та у сфері досягнень.

У ході перевірки припущення про те, що особи з різною емоційною диспозицією мають певну специфіку схильності до самозмінювання, було виявлено: а) особи з емоційною диспозицією «радість» відрізняються вираженою схильністю до самозмінювання, особливо тенденцією до спроб, конкретних дій, спрямованих на нього; б) особи з емоційною диспозицією «гнів» продемонстрували слабко виражену схильність до самозмінювання, особливо конативної складової; в) особи з емоційною диспозицією «страх» виявили досить виражену тенденцію до прийняття різних емоційних переживань і дій, пов'язаних із самозмінюванням, що дозволяє вважати їх у певній мірі схильними до самозмінювання; г) в осіб з емоційною диспозицією «печаль» на тлі невміння приймати різні емоційні, особливо негативні сторони змінювання, слабко виражених дієвості в самозмінюванні та відкритості новому досвіду виділяються тенденції до аналізу самозмінювання і чутливості сприйняття різних сигналів як стимуляторів до нього; д) особи з полімодальною емоційною диспозицією (поєднання модальностей «гнів», «страх», «печаль») відрізняються нерозвиненістю всіх складових властивості, що вивчається, окрім схильності до аналізу самозмінювання. Таким чином, якість емоційних переживань, що виражається у прийнятті або неприйнятті об'єкту, спрямованості на нього або від нього, активній чи пасивній формі взаємодії з ним, впливає на прояв схильності особистості до самозмінювання.

Висновки

самозмінювання психологічний індивідуальний

У висновках викладено результати узагальнення даних теоретико-емпіричного аналізу проблеми схильності до самозмінювання, її психологічного змісту та індивідуально-психологічних проявів у широкому спектрі властивостей особистості.

1. Встановлено, що схильність до самозмінювання є складною властивістю особистості, яка виявляється в її активності, спрямованій на самостійно ініційоване здійснення змін, перетворень власних психічних якостей та особливостей поведінки. З позицій континуально-ієрархічного підходу схильність до самозмінювання є континуальним утворенням, що виявляється на всіх рівнях особистісної організації. У даному дослідженні вивчаються: а) формально-динамічні складові властивості, що містять інформацію про рівень енергії, форму і особливості перебігу активності самозмінювання: потреба у самозмінюванні, ініціативність, усталеність спрямованості на самозмінювання, широта поля прояву, легкість протікання і досягнення змін, гнучкість, творчість форми); б) якісні складові феномену: прийняття переживань самозмінювання, схильність до аналізу самозмінювання, схильність до дій, спрямованих на самозмінювання, відкритість новому досвіду, чутливість до стимуляторів самозмінювання. Саме якісні показники містять інформацію про психологічну сутність схильності до самозмінювання.

2. Створено (у співавторстві) психодіагностичний інструментарій, який спрямований на діагностику схильності до самозмінювання: тест-опитувальник «Схильність до самозмінювання», шкала «Незадоволеність собою», процедура «Формально-динамічний профіль схильності до самозмінювання» та «Розташування себе на умовній шкалі схильності до самозмінювання». Результати апробації оригінального тест-опитувальнику і оригінальної шкали показали високий ступінь валідності і надійності, що дозволяє їх використовувати не тільки в наукових, а і в практичних цілях.

3. Теоретично обґрунтовано і емпірично доведено взаємозв'язок між схильністю до самозмінювання і показниками особистісного динамізму, адаптивності, толерантності до невизначеності, життєстійкості, характеристик самоактуалізації, локусу контролю, факторами особистості за Р. Кеттеллом, а також параметрами емоційності. Факторний аналіз, який включав ротацію, дозволив упорядкувати показники всіх властивостей особистості, що вивчалися, і згрупувати їх у чотирьохфакторну модель, де кожен з факторів є біполярним: 1) «Адаптивність - тривожність, печаль», 2) «Самоактуалізація - інтолерантність, страх», 3) «Схильність - несхильність до самозмінювання», 4) «Екстраверсія - самодостатність».

4. Виявлені типи схильності до самозмінювання за загальним ступенем вираженості та особливостями якісно-кількісного поєднання її показників. Домінування прийняття переживань самозмінювання утворило афективний тип; схильності до аналізу в самозмінюванні - аналітичний тип; схильності до дій, спрямованих на самозмінювання - конативний тип. Яскрава вираженість усіх показників представляє «додатний» мультимодальний тип.

5. Встановлено, що схильні до самозмінювання особи характеризуються вираженим особистісним динамізмом, високою адаптивністю, толерантністю до невизначеності, розвинутими компонентами життєстійкості, вираженими характеристиками самоактуалізації, інтернальним типом локусу контролю; емоційною стабільністю, силою «Я», сміливістю, довірливістю, упевненою адекватністю, самоконтролем і нефрустрованістю. Особам із низьким ступенем схильності до самозмінювання властиві: слабкий рівень прояву особистісного динамізму, низька адаптивність, інтолерантне ставлення до невизначеності, нерозвинуті компоненти життєстійкості, слабко виражені характеристики самоактуалізації, екстернальний тип локусу контролю; покірність, конформність, залежність, практичність, консерватизм. Встановлено, що особам, які відрізняються якісним типом схильності до самозмінювання, притаманна певна специфіка зазначених психологічних властивостей.

Виявлені особливості психологічних властивостей осіб, схильних і несхильних до самозмінювання, дають підставу стверджувати, що розвинута схильність до самозмінювання є однією з важливих якостей, які забезпечують розгортання активності, спрямованої на змінювання та розвиток.

6. Підтверджено, що особливості емоційності виявляються в індивідуально-психологічних проявах схильності до самозмінювання. Особи з певною емоційною диспозицією відрізняються як за рівнем вираженості схильності до самозмінювання, так і за якісно-кількісним поєднанням її складових.

Запропоноване дисертаційне дослідження не є вичерпним. Перспективним є напрямок, пов'язаний із вивченням змістовних, імперативних показників схильності до самозмінювання, результативних характеристик самоперетворювальної активності особистості. Також перспективним представляється гендерний і онтогенетичний напрямки дослідження схильності до самозмінювання.

Література

1. Лущикова Д.В. Саморазвитие личности как творческий процесс / Д.В. Лущикова // Наука і освіта. - 2007. - № 4-5. - С. 101-105.

2. Лущикова Д.В. Взаимосвязь показателей склонности к самоизменению и психологических факторов личности (по Р. Кеттеллу) / Д.В. Лущикова // Наука і освіта. - 2007. - №8-9. - С. 95-98.

3. Лущикова Д.В. Схильність до самозмінювання у співвідношенні з характеристиками особистісного потенціалу / Д.В. Лущикова // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія; за ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. - Київ-Ніжин: Видавництво НДУ; ДС “Міланік”, 2008. - Т. 10, вип.6. - Ч. 2. - С. 27-31.

4. Лущикова Д.В. Діагностика схильності до самозмінювання / Д.В. Лущикова, О.П. Саннікова // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - 2008. - № 4-5. - С.114-120.

5. Лущикова Д.В. Саморазвитие личности в контексте христианских ценностей / Д.В. Лущикова // Виховання і культура. - 2007. - № 1-2 (11-12). - С. 262-265.

6. Лущикова Д.В. Попытка эмпирического исследования склонности личности к самоизменению/ Д.В. Лущикова: матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару, (Одеса, 22 грудня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - Одеса: СМИЛ, 2006. - С. 99-102.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Характеристика проблеми своєрідності особистості. Концепції індивідуалізації особистості в зарубіжній та вітчизняній психології. Самоактуалізація особистості, як прояв її індивідуальності. Дослідження індивідуально-психологічних відмінностей між людьми.

    курсовая работа [63,5 K], добавлен 12.06.2014

  • Вивчення мотиваційної природи (особистісно-нормативним, емоційний), теорій виникнення (соціального обміну, загальнолюдських норм, еволюційної психології) альтруїзму. Емпіричне дослідження гіпотези зв'язку проявів альтруїзму із високим рівнем емпатії.

    курсовая работа [72,5 K], добавлен 09.04.2010

  • Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.

    курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011

  • Сутність особистості - системи психологічних характеристик, що забезпечують індивідуальну своєрідність, тимчасову і ситуативну стійкість поведінки людини. Вивчення теорій особистості - сукупності гіпотез про природу і механізми розвитку особистості.

    реферат [31,0 K], добавлен 20.09.2010

  • Виявлення особливостей структури й формування спрямованості особистості старшокласника, його життєвих орієнтацій та мотивів. Соціально–психологічні настановлення особистості старшокласників. Методика О.Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери.

    курсовая работа [86,4 K], добавлен 29.04.2014

  • Вікові психологічні особливості розвитку особистості молодших школярів. Роль особистості вчителя в становленні особистості учня. Дослідження рівня самоефективності в Я-концепції школярів. Співвідношення між рівнем самоефективності та емоційним станом.

    дипломная работа [183,6 K], добавлен 27.05.2013

  • Дослідження типових патологічних психологічних характеристик мислення хворих на неврастенію. Загальні уявлення про мислення особистості. Аналіз динаміки мислення особистості при неврастенії. Методологічні основи патопсихологічного дослідження хворого.

    курсовая работа [125,8 K], добавлен 21.09.2010

  • Методологічні основи дослідження рівня домагань особистості, аналіз літератури за проблемою. Формування рівня домагань в онтогенезі. Взаємозв'язок між рівнем домагань, самооцінкою та самоповагою. Обґрунтування та опис методик з дослідження рівня домагань.

    курсовая работа [67,5 K], добавлен 25.04.2011

  • Особливості психологічного розвитку підлітків. Чинники, які впливають на формування суїцидальних уявлень молоді. Дослідження рівня конфліктності, самооцінки та схильності до стресів підлітків. Анкета для визначення причин самогубства, обробка результатів.

    курсовая работа [119,5 K], добавлен 25.12.2013

  • Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.

    дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014

  • Основні види темпераменту, їх психологічна характеристика. Поняття характеру - сукупності придбаних індивідуально-психологічних стійких властивостей особистості. Моральна оцінка характеру, його емоційні та вольові риси, природні й соціальні передумови.

    презентация [535,3 K], добавлен 24.09.2015

  • Сучасні психологічні підходи до вивчення емоційності, її феномен у працях вітчизняних та зарубіжних психологів. Емоційність у структурі особистості, фактори, що її обумовлюють, емпіричне дослідження. Модальні характеристики емоційності особистості.

    курсовая работа [40,5 K], добавлен 15.10.2009

  • Професійна придатність: поняття, способи формування і діагностики. Професія медичного працівника. Розвиток професійної придатності медичної сестри. Порівняльне дослідження психологічних якостей особистості медсестри-фельдшера і медсестри-лаборанта.

    курсовая работа [36,4 K], добавлен 20.02.2012

  • Основні вимоги до програм соціально-психологічних досліджень. Типологічні методики дослідження особистості, психологічне тестування. Головні критерії якості методик. Значення соціально-психологічних методик при вивченні міжособистісних стосунків.

    курсовая работа [51,3 K], добавлен 29.04.2015

  • Проблеми особистості в психологічній літературі. Особистість та її характерні риси. Вклад Б.Г. Ананьєва в розвиток онтопсихології та акмеології. Основні положення концепції людинознавства. Експериментально-психологічні методики дослідження особистості.

    курсовая работа [45,1 K], добавлен 24.04.2011

  • Суіцид як соціальна проблема. Особливості суіцидальної поведінки у різні вікові періоди. Методи оцінки схильності особистості до суіцидальної поведінки. Види соціально-психологічної допомоги особистості у випадках суіцидально-оріентованої поведінки.

    курсовая работа [55,2 K], добавлен 16.11.2012

  • Самотність як складний і суперечливий феномен розвитку особистості. Негативна сторона переживання самотності. Визначення зв’язку домінуючого показника самотності з компонентами структури переживання самотності. Мобілізація ресурсів особистості.

    статья [298,6 K], добавлен 05.10.2017

  • Девіантна поведінка особистості як психологічна проблема та соціально-психологічний феномен. Фактори, які впливають на девіантну поведінку підлітків. Види психологічної корекції. Психологічна діагностика схильності особистості до девіантної поведінки.

    курсовая работа [161,5 K], добавлен 16.06.2010

  • Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми когнітивної сфери особистості у психологічній науці. Структура когнітивної сфери особистості та вплив на її розвиток. Когнітивний стиль як індивідуальна інтеграція особливостей пізнавальних процесів.

    курсовая работа [42,8 K], добавлен 24.04.2011

  • Теоретичний аналіз дослідження психологічних особливостей учнівських груп і згуртованності. Поняття малої групи, рівневий аналіз групової структури. Розвиток особистості дитини у шкільному віці. Особливості структури міжособових відносин в групах дітей.

    курсовая работа [33,9 K], добавлен 15.09.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.