Психологічні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Моначин Інна Леонідівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти».

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Ложкін Георгій Володимирович,

Національний технічний університет України

«КПІ», кафедра психології і педагогіки, професор.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Волянюк Наталія Юріївна,

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»,

кафедра педагогіки вищої школи та прикладної психології, професор;

кандидат психологічних наук, доцент,

Губенко Олександр Володимирович,

Інститут психології ім. Г. С. Костюка

АПН України, лабораторія теорії та методології психології, старший науковий співробітник.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Психологічне вивчення процесу переживання педагогічними працівниками ситуації втрати роботи визначається дефіцитом узагальнених досліджень даного феномену, а також причинами соціально-політичного характеру - незавершеність економічних перетворень в країні, в тому числі вступ України до СОТ, який, окрім змін на ринку праці, зумовлює збільшення кількості безробітних.

Нині у вітчизняній економіці мають місце серйозні суперечності - на ринку праці одночасно поєднуються і безробіття, і гострий дефіцит представників окремих професій. Сучасний ринок праці принципово відрізняється від тієї сфери трудової діяльності, яка існувала двадцять років тому. Суть різниці описується відмінностями в «моделях зайнятості». В радянському суспільстві існував ринок робочої сили з обмеженими ресурсами, тобто з дефіцитом працівників та їх прихованим резервуванням на підприємствах. Ліберальна модель економіки пропонує існування ринку робочої сили з обмеженим попитом, коли кількість працівників завжди перевищує кількість доступних робочих місць і, як наслідок, - передбачає наявність безробіття.

Ключовим принципом ринку робочої сили з обмеженим попитом є так звана негарантована зайнятість, яка передбачає законодавчо закріплену відсутність гарантій з будь-якої сторони. Дію цього принципу відчувають всі працездатні громадяни, одні - як реальну відсутність роботи, інші - потенційно, як ймовірність чи загрозу її втрати. Як результат - велика кількість людей потрапляє в ситуацію безробіття. Так, за даними останнього обстеження з питань економічної активності населення віком 15-70 років, яке проводилося за методологією Міжнародної Організації Праці (МОП), рівень зайнятості населення загалом по Україні складає - 58,7 %, а по окремих областях, наприклад, в Тернопільській, є ще нижчим - 52,7 %.

Серед безробітної молоді найбільшу частку акумулюють економісти (28 %), педагогічні працівники (22 %) та працівники сфери послуг (18 %), а найменшу - складають медичні працівники (14 %), технологи (10 %) та інженери (8 %). Однією з причин того, що освітяни займають друге місце серед безробітних, є демографічна криза, і як наслідок, закриття навчальних закладів різних рівнів.

Ситуація втрати роботи педагогічним працівником є, безумовно, стресовою, і в більшості випадків може бути охарактеризована як «шок відставки». З'ясування психологічних особливостей переживання ситуації втрати роботи створить необхідні передумови для організації та планування діяльності, спрямованої на підвищення психологічної стійкості фахівця. Варто наголосити, що важливими детермінантами самовладання особистості в складних життєвих ситуаціях є її індивідуально-психологічні особливості, уявлення, світоглядні настанови, переконання та стереотипи. Саме від цих особистісних утворень залежатиме тип переживання, себто специфіка внутрішньої діяльності, за допомогою якої і формується основа вибору тієї чи іншої моделі поведінки.

Професійний розвиток особистості в сучасних умовах втрачає риси лінійності, нормативної стадійності і безперервності. А на зміну приходять ненормативність, системний детермінізм, варіативність, контекстуальна обумовленість, суб'єктивізм в оцінках успішності.

Попри велику кількість досліджень природи та механізмів переживань, серед яких праці Ф.Ю.Василюка, К.Ізарда, С.Д.Максименка, О.П.Саннікової та ін., сьогодні бракує наукових розвідок, присвячених проблемі конструктивного переживання як процесу активного діяльнісного подолання. Н.О.Дєєва, М.В.Дмітрієва, С.Д.Максименко, К.К.Платонов, О.П. Саннікова, та ін. розглянули різні аспекти переживань в певних сферах діяльності, проте вивчення означеної проблеми у безробітних педагогічних працівників не було предметом окремого дослідження.

Все вищезазначене й обумовило вибір теми дисертаційної роботи: «Психологічні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи». Актуальність та значущість пропонованого дослідження визначається також і практичними завданнями, пов'язаними з розробкою дієвих психокорекційних заходів підтримки безробітних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до теми «Каузалістика суспільних конфліктів на Україні» (ВК 25-08) кафедри психології у виробничій сфері Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя та тематичного плану наукових досліджень Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» (ДВНЗ УМО) за темою «Формування психологічної компетентності керівників закладів освіти в системі післядипломної педагогічної освіти» (номер державної реєстрації - 0109U003632). Тему дисертації затверджено вченою радою ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» (протокол № 11 від 17 грудня 2008 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 31 березня 2009 року).

Мета дослідження полягала у з'ясуванні особливостей переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи, виокремленні основних типів переживань та розробці на цій основі програми психологічної підтримки.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми переживання в психолого-педагогічному аспекті.

2. З'ясувати вікові, гендерні та особистісні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи

3. Визначити типи переживань педагогічними працівниками ситуації безробіття.

4. Розробити та апробувати програму психологічної підтримки педагогічних працівників, які втратили роботу.

Об'єктом дослідження є процес переживання особистістю критичних життєвих ситуацій.

Предметом дослідження є психологічні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи.

Методологічні та теоретичні основи дослідження склали концептуальні положення щодо переживань складних ситуацій (О.Ф.Бондаренко, Ф.Ю.Василюк, К.Ізард, О.Ю.Коржова, В.Франкл та ін.); уявлення про суперечливі тенденції розвитку професіонала (О.І.Бондарчук, Р.М.Грановська, К.І.Гуревич, Е.Ф.Зеєр, Л.М.Карамушка, Є.О.Клімов, Г.В.Ложкін, Н.І.Пов'якель Ю.О.Приходько, Т.М.Титаренко та ін.); системний підхід до вивчення активності людини як суб'єкта власного життя (Л.І.Анциферова, Г.О.Балл, І.Д.Бех, А.В.Брушлінський, О.В.Губенко, Н.О.Дєєва, С.Д.Максименко, В.І.Моросанова, О.П.Саннікова, В.А.Семиченко, В.О.Татенко, Н.В.Чепелєва та ін.); фасилітативний підхід до розвитку внутрішніх потенцій особистості (П.В.Лушин, Т.С.Яценко та ін.).

Для вирішення поставлених завдань була розроблена програма, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, адекватних предмету дослідження. Зокрема, були використані: теоретичні методи - аналіз, синтез, осмислення та узагальнення положень психологічної, соціально-психологічної, педагогічної наукової літератури, класифікація, структурно-функціональне моделювання; психодіагностичні методи - анкетування, опитування, тестові методики, зокрема для дослідження структурних компонентів складових переживання:

– змістова складова - методика «Самооцінки особистості» (С. Будассі), методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокич), «Томський питальник ригідності» Г.В.Залевського (ТОРЗ), методика «Діагностика внутрішнього конфлікту» (О.Б.Фанталова);

– процесуальна складова - методика SACS «Стратегії подолання стресових ситуацій» (С. Хобфолл, 1994), та методика Дж. Роттера «Діагностика рівня суб'єктивного контролю» (адаптація Є.Бажина, Є.Голинкіна, А.Еткінд);

– особистісна складова - модифікована форма «В» Фрайбургського багатофакторного особистісного опитувальника (FPI), та «Питальник життєвих орієнтацій» (О.Ю.Коржова).

Обробку отриманих емпіричних даних здійснено за допомогою методів математичної статистики - перевірка достовірності відмінностей (критерій ч²,
t-критерій Стьюдента) та багатовимірної статистики (кореляційний та факторний аналіз). Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися на базі пакета статистичних програм SPSS 10.0.

Експериментальна база. Дослідження проводилося впродовж 2003-2009 років на базі обласного та міського центрів зайнятості міста Тернополя та районного центру зайнятості міста Шумська Тернопільської області. До констатувального експерименту було залучено 187 осіб віком від 18 до 55 років. Для проведення формувальних заходів досліджуваних було поділено на контрольну та експериментальну вибірки по 22 особи у кожній.

Наукова новизна одержаних результатів:

– вперше виокремлено та описано типи переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи;

– вперше визначено особистісні якості безробітних педагогів, що обумовлюють індивідуальний тип реагування та стратегії копінг-поведінки в ситуації втрати роботи;

– обґрунтовано діагностичні прийоми вивчення особливостей переживання педагогічними працівниками ситуації втрати роботи;

– розроблено й апробовано програму групової форми психологічної підтримки педагогічних працівників, які втратили роботу;

– доповнено наукові дані щодо переживання, яке розглядається як особливий вид активності, спрямований на подолання різних критичних ситуацій, визначаються його змістова, процесуальна та особистісна складові.

Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає:
у розширенні та поглибленні знань про роль, специфіку, структуру та складові переживання особистості як психологічного феномену; у визначенні основних психологічних детермінант розвитку конструктивних стратегій переживань безробітних педагогічних працівників.

Практичне значення роботи визначається розробкою та перевіркою дієвості програми психологічної підтримки безробітних педагогів, спрямованої на формування конструктивних переживань та своєчасну мобілізацію для розв'язання проблем, пов'язаних із втратою роботи. Створена програма може бути використана в діяльності соціально-психологічних служб та центрах зайнятості для діагностики стратегій поведінки в складних ситуаціях з метою формування та розвитку конструктивних стратегій переживань та опанування ситуацією втрати роботи.

Шляхи впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені в процес психологічного супроводу безробітних педагогічних працівників для розв'язання проблем, пов'язаних із втратою роботи. Впровадження здійснювалось у Тернопільському обласному центрі зайнятості (довідка № 09-08/3221-08-8 від 16.11.2006 р.), у Шумському районному центрі зайнятості Тернопільської області (довідка № 312 від 7.11.2006 р.) а також у практиці викладання психологічних дисциплін на факультеті підвищення кваліфікації Тернопільського державного технічного університету імені І.Пулюя (довідка № 1150 від 12.06.09 р.).

Особистий внесок здобувача. У публікації, підготовленій у співавторстві, доробок автора полягає у постановці проблеми, здійсненні емпіричного дослідження та інтерпретації отриманих даних. Розробки та ідеї, які належать співавторам навчального посібника, у дисертації не використовуються.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи були представлені для обговорення на: VІ Костюківських читаннях «Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку» (Київ, 2003); конференціях: Формування гендерної культури молоді: проблеми та перспективи (Тернопіль, 2003); «Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці» (Рівне, 2004); Міжнародній конференції «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність» до
80-річчя від дня народження В.А. Роменця) (Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006; 2008); методичних семінарах та розширених засіданнях кафедри психології у виробничій сфері ТДТУ імені І.Пулюя (2004-2009), кафедри психології управління ДВНЗ УМО АПН України (2008-2009).

Публікації. Зміст та результати дисертації викладено у 15 друкованих працях: 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 9 публікацій - статті та тези в інших наукових виданнях і матеріалах конференцій та одному посібнику для студентів вузів (у співавторстві).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 200 сторінках тексту, що містить 21 таблицю, 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет та теоретико-методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення проблеми переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи» подано аналіз природи та особливостей переживань особистості, здійснено систематизований опис загальнотеоретичних підходів до розуміння процесу переживання. Описано структуру та механізми переживання особистістю ситуації втрати роботи. Розкрито психологічні та педагогічні аспекти феномену безробіття.

Проведений теоретичний аналіз проблеми засвідчив наявність різноспрямованих підходів до визначення категорії переживання та розуміння її психологічних детермінант. Систематизація наукових підходів до означеної проблеми показує, що у розумінні переживання як психологічного феномену існує три взаємозв'язані аспекти. Щонайперше - переживання - певний рівень функціонування свідомості як системи, що існує і діє поряд з такими рівнями, як рефлексія, усвідомлення і несвідоме (Б.І.Додонов, О.П.Саннікова Г.Сельє, та ін.); по-друге - як емоційно забарвлений стан і явище дійсності, що безпосередньо представлені в свідомості особи та сприймаються нею як подія власного життя (Д.В.Колесов, О.М.Лєонтьєв, К.К.Платонов та ін.); по третє - переживання як особливий вид активності, що допомагає людині долати різні критичні ситуації, результатом чого є зміни у внутрішньому світі людини (Ф.Ю.Василюк, М.В.Дмітрієва, Н.А.Дєєва, П.В.Лушин та ін.).

Категоріальний аналіз означеної проблеми уможливив розуміння процесу переживання як особливої форми активності, що спрямована на відновлення душевної рівноваги, втраченої осмисленості, існування та пошук життєвого сенсу. Згідно з логікою розвитку та буття особистості переживання є тією внутрішньою діяльністю, завдяки якій вона долає психологічні труднощі, перебуваючи у критичній життєвій ситуації, до якої ми відносимо і втрату роботи.

На основі методологічних принципів та концептуальних праць (Ф.Ю.Василюк, Л.С. Виготський, Г.В.Ложкін, П.В.Лушин, С.Д.Максименко, В.М.Мясіщев, та ін.) запропоновано модель структури переживання, яка включає в себе змістову, процесуальну та особистісну складові (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура переживання

Аналіз відомих концепцій переживання (Ф.Ю.Василюк, 1997; К.Леан, Д.Фельдман, 1995) показує, що серед науковців наявні розбіжності у поглядах на психологічні закономірності та типологію цього процесу. Найбільш вдалим, на наш погляд, є підхід Ф.Ю.Василюка щодо типологізації переживань, в основу якої покладено психологічні закономірності життя. Відповідно автор виокремлює та подає детальну характеристику чотирьом типам переживання: гедоністичному, реалістичному, ціннісному та творчому.

Опираючись на найбільш визнану теорію Л.С.Виготського, дослідники одностайні у розумінні необхідності виокремлення у розвитку будь-якого процесу певних періодів. Важливу роль в осмисленні ґенези переживання мають також праці А. Лав'є, який стверджує, що людина, яка втрачає роботу, ставши бездіяльною, неминуче і закономірно проходить 5 стадій емоційного переживання, а саме: 1) шок, емоційне потрясіння; 2) неприйняття дійсності; 3) гнів, обурення з приводу того, що відбулося; 4) депресія, понуреність, сум, апатія, стан, близький до відчаю; 5) переоцінка цінностей.

Опрацювання наукового доробку щодо проблеми втрати роботи дозволило виявити дві форми існування безробіття педагогічних працівників: актуальної та латентної. Актуальна форма - це дійсна ситуація втрати роботи і пошук нового робочого місця, латентна ж визначається як стан страху і невпевненості зайнятих освітян, оскільки вони не застраховані від безробіття як у найближчому так і віддаленому майбутньому. За даними дослідників (А.Климентьєва, 1996; Г.Коцелко, 2005; А.Кочетов, 1992; В.Логвиненко, 2005 та ін.) специфічність феномену втрати роботи позначається особливостями спустошення, ригідності, нездатністю знайти вихід з складної ситуації, негативними проявами в особистісних та поведінкових сферах, низьким рівнем адаптаційного потенціалу, низькою конкурентоспроможністю.

Другий розділ «Емпіричне дослідження особливостей переживань педагогічних працівників ситуації втрати роботи» присвячений обґрунтуванню комплексу психодіагностичних методик, з'ясуванню вікових, гендерних та особистісних особливостей переживань безробітних педагогічних працівників. У відповідності до отриманих результатів виділено типи переживання (емоційно-погоджувальний, ситуативно-фрагментарний та проективно-перетворювальний) та наведено їх характеристику. Психологічні засоби вивчення складових переживання особистості в ситуації втрати роботи за групами подано у таблиці 1.

З метою вивчення особливостей змістової складової переживання було використано метод вільного самоопису. Тексти самоопису безробітних піддавалися контент-аналітичній обробці. Підґрунтям для виокремлення категорій контент-аналізу слугувала теоретична основа дослідження, а також зміст текстів самоописання безробітних та аналіз малюнків «Я в ситуації втрати роботи». Результати дослідження змістової складової переживання, показали, що максимальну насиченість у безробітних педагогічних працівників чоловічої статі (26,5 %) мають контент-аналітичні категорії «злість на ситуацію, яка склалась в країні» та «сором перед рідними» (12,3 %), тоді як у безробітних освітян жіночої статі домінуючими переживаннями є «страх опинитися в ситуації втрати роботи» (26,3 %) та «радість за можливість досягти більшого» (20,1 %). Бажання довести свою компетентність відчували 16,3 % чоловіків і 12,3 % жінок. Це свідчить про присутність бажання професійної компетенції як чоловіків так і жінок в будь-якій галузі.

Таблиця 1

Емпіричні показники та психодіагностичні засоби вивчення складових переживання безробітних педагогічних працівників

Структурні складові переживання
Змістова
Когнітивний компонент	Афективний компонент	Аксіологічний компонент
Методики дослідження
«Діагностика внутрішнього конфлікту» (О.Б.Фанталова); Самоописи безробітних.	Проективний малюнок «Мої відчуття в ситуації втрати роботи»; «Методика самооцінки особистості» (С.Будассі).	Методика «Ціннісні орієнтації» (М.Рокич).
Процесуальна
Стратегіальний компонент	Саморегуляційний компонент
Методики дослідження
«Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (C.Хобфолл); методика «Томський питальник ригідності Г.В.Залевського» (ТОРЗ).	Методика Дж.Роттера «Діагностика рівня суб'єктивного контролю» (адаптація Є.Бажина, Є.Голинкіна, А.Еткінда)
Особистісна
Індивідуально-психологічні властивості	Модальність життєвої позиції
Методики дослідження
Модифікована форма «В» Фрайбургського багатофакторного особистісного опитувальника (FPI).	«Питальник життєвих орієнтацій» (О.Ю.Коржова).

Виходячи з того, що самооцінка входить до архітектоніки когнітивно-афективного компонента змістової складової структури переживання, нами здійснено її рефлексивний аналіз. Самооцінка як складне, відносно стійке структурне утворення відображає ступінь задоволення чи незадоволення людини собою, створюючи основу для сприймання власного успіху чи поразки, досягнення мети певного рівня. Від рівня самооцінки залежить активність суб'єкта, його участь у життєдіяльності, ініціативність у вирішенні та подоланні критичних ситуацій. Оптимальною для розвитку особистості є стійка, виважена й водночас достатньо гнучка самооцінка, що може змінюватися під впливом нової інформації, набуття досвіду, оці-нок оточуючих тощо. Емпіричний аналіз показав, що у безробітних педагогічних працівників жіночої статі зафіксовано п'ять рівнів розвитку самооцінки, тоді як у чоловіків - лише чотири. Якісний аналіз загального розподілу свідчить, що при переживанні втрати роботи, в чоловіків спостерігається переважно «низький» (34,7 %), а у жінок «низький» (32,3 %) та «нижче середнього» (11,4 %) рівні розвитку самооцінки. У непрацюючих з такими показниками незадоволеність собою обумовлена, на наш погляд, або високим рівнем критичності та вимогливості щодо себе, або усвідомленням злиденного стану, який обмежує та утруднює вияв активності. Рівень «вище середнього» зафіксовано у 15,7 % безробітних чоловіків та у 17,5 % жінок котрі втратили роботу. Вони реально оцінюють власну особистість, здатні переживати позитивні почуття стосовно самих себе, можуть прийняти себе такими, якими вони є, з позитивними й негативними якостями.

Аксіологічний компонент змістової складової структури переживання досліджувався за допомогою методики «Ціннісних орієнтацій» М.Рокича. Одержані результати дають підстави стверджувати, що надважливого значення у безробітних педагогічних працівників в системі ціннісних орієнтацій мають: спілкування, затребуваність, самоствердження та фінанси.

Дослідження процесуальної структурної складової переживання здійснювалося за допомогою опитувальника С.Хобфолла, що спрямований на оцінку поведінкових стратегій педагогічних працівників, які опинилися в статусі безробітного. Якісний аналіз отриманих даних показав, що у безробітних педагогічних працівників на першому місці (42,8 %) за частотою використання стоїть асоціальна стратегія (агресивні дії), на другому (36,4 %) - пряма, пасивна стратегія (уникання та імпульсивні дії), на третьому (20,8 %) - просоціальна стратегія (пошук соціальної підтримки). Переживання ситуації втрати роботи безробітними жінками більше пов'язані з просоціальними, пасивними, прямими та асоціальними стратегіями подолання, вони частіше проявляють соціальну несміливість і в той же час їх поведінка в проблемних ситуаціях більш агресивна щодо оточуючих. Очевидно, останнє є компенсаторним механізмом подолання внутрішнього дискомфорту чи психологічних комплексів невпевненості в собі і негативізму стосовно навколишніх. У ситуації переживання втрати роботи безробітні педагогічні працівники чоловічої статі переважно використовують асоціальні, прямі й пасивні стратегії подолання: обережні дії, імпульсивні дії та агресивні дії. переживання безробіття педагогічний психологічний

Кореляційний аналіз показників стратегій копінг-поведінки безробітних педагогічних працівників довів, що реальний процес подолання складається із декількох моделей копінг-поведінки або їх варіантів (рис. 2).

При цьому результативність подолання залежить від того, яка з них є домінуючою. Аналіз кореляційних плеяд показує, що маніпулятивні дії мають найбільшу кількість достовірних зв'язків (4) з іншими стратегіями копінгу.

Зокрема, вони позитивно корелюють із агресивними, асертивними та асоціальними діями, що свідчить про відмову від пошуку альтернативних рішень, обережні дії, ухиляння та невпевненість у досягненні певної мети або подоланні певної перешкоди. Так, основною метою вступу до соціального контакту осіб в ситуації втрати роботи є пошук емоційної, інформаційної, інструментальної та функціональної підтримки, а також можливість використання непрямих дій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Інтеркореляційні зв'язки між показниками стратегій копінг- поведінки в осіб, які переживають втрату роботи

Умовні позначення - прямий зв'язок на рівні значущості 0,05;

- обернений зв'язок на рівні значущості 0,05.

Певним доповненням до проведеного кореляційного аналізу можна вважати результати застосування процедури факторного аналізу до отриманих у дослідженні показників. Факторний аналіз як статистичний метод знаходження прихованих латентних зв'язків, причин їхнього виникнення та внутрішніх закономірностей взаємозв'язку допомагає стиснути простір інформаційних ознак до невеликої кількості генералізованих факторних характеристик.

Враховуючи той факт, що локус контролю спричиняє регулюючий вплив на чималу кількість аспектів поведінки суб'єкта, відіграючи важливу роль у способі вирішення проблемних ситуацій, було проведено загальну факторизацію показників стратегій подолання та показників РСК (табл. 2).

Із результатів, поданих у табл. 2, видно, що перший фактор пояснює 22 % загальної дисперсії. Зі значущим навантаженням і однаковим знаком у його складі домінують показники непрямої та асоціальної стратегії подолання (маніпулятивні дії - 0,784, асоціальні дії - 0,800, агресивні дії - 0,791). Зміст цього фактора відображає депресивність, невпевненість та агресію щодо оточуючих осіб.

Другий фактор (17,5 % загальної дисперсії) - показники активної (асертивні дії - 0,659), просоціальної (пошук соціальної підтримки - 0,531) та пасивної (обережні дії - 0,804) стратегій подолання. Цей фактор можна охарактеризувати як вибір впевненої та просоціальної поведінки.

Таблиця 2

Загальна факторизація показників стратегій подолання та показників локусу контролю

Показники	Фактори після обертання
	1	2	3
Асертивні дії	0,112	0,659	0,035
Вступ до соціального контакту	0,098	0,531	0,531
Пошук соціальної підтримки	0,345	0,234	0,837
Обережні дії	0,156	0,693	0,233
Імпульсивні дії	0,076	0,267	0,495
Уникнення	0,123	0,283	0,173
Маніпулятивні дії	0,784	0,151	0,327
Асоціальні дії	0,800	0,211	0,023
Агресивні дії	0,791	0,312	0,349
Загальна інтернальність	0,242	0,121	0,906
Інтернальність у галузі досягнень	0,086	0,342	0,471
Інтернальність у галузі невдач	0,098	0,234	0,496
Інтернальність у галузі сімейних стосунків	0,349	0,183	0,091
Інтернальність у галузі виробничих відносин	0,234	0,231	0,628
Інтернальність у галузі міжособистісних стосунків	0,092	0,322	0,177
Інтернальність у галузі здоров'я - хвороб	0,345	0,231	0,321
Частка сумарної дисперсії (%)	22,0	17,5	15,6

До складу третього фактора (15,6 %) увійшли вступ в соціальний контакт (0,531), пошук соціальної підтримки (0,837), імпульсивні дії (0,495), загальна інтернальність (0,906), інтернальність у галузі досягнень (0,471), інтернальність в галузі невдач (0,496), інтернальність у виробничих відносинах (0,628). Зміст цього фактора відображає істотний зв'язок інтернального локусу контролю із просоціальною стратегією подолання.

Ситуація втрати роботи і є тією причиною, за якої безробітні схильні до фіксованих форм поведінки. Для цього використано методику Томського опитувальника ригідності Г.В.Залевського (ТОРЗ). Кожна зі шкал опитувальника охоплює оцінку широкого спектру фіксованих форм поведінки. Виявлено, що у безробітних педагогічних працівників ступінь прояву симптомокомплексу ригідності (СКР) є високим. Психологічною інтерпретацією цього феномену може бути наступне апріорне заключення: безробітні педагогічні працівники нездатні при об'єктивній необхідності змінити власну думку, ставлення або модус переживання. Викликає занепокоєння той факт, що у безробітних педагогічних працівників зафіксовано високий ступінь прояву сенситивної ригідності, тобто негативну емоційну реакцію на нове, на ситуацію, що вимагає будь-яких змін, страх перед новим, так звану неофобію.

На підставі кількісного та якісного аналізу виявлено три типи переживання: емоційно-погоджувальний, ситуативно-фрагментарний та проектувально-перетворювальний.

У випробуваних із емоційно-погоджувальним типом переживання (41,6 %) зафіксовано високі показники невротичності та спонтанної агресивності, середні показники депресивності та дратівливості. Встановлено, що емоційні реакції (цинічність, негуманні дії, тиск, відмова від пошуку альтернатив, суперництво тощо) є наслідком невпевненості в собі та своїх діях.

У досліджуваних із ситуативно-фрагментарним типом переживання (46,3 %) зафіксовано низькі показники товариськості, відкритості та маскулінності/фемінності, що характеризує закритість, реальні прояви соціальної пасивності та низький рівень самокритичності.

У випробуваних із проектувально-перетворювальним типом переживання (12,1 %) зафіксовано високі показники реактивної агресивності, яка характеризується агресивним ставленням до соціального оточення і вираженим прагненням до домінування, пошуку соціальної підтримки, означеної набуттям нового, корисного досвіду для творення майбутнього професійного життя.

На основі висновків, зроблених із констатувального експерименту, було поставлено завдання - обґрунтувати алгоритм та програму психологічної підтримки безробітних.

У третьому розділі «Технологія психологічної підтримки педагогічних працівників у ситуації втрати роботи» обґрунтовано концептуальні засади, подано зміст та основні напрямки розробки програми психологічної підтримки безробітних, що ґрунтується на необхідності формування конструктивності переживань через вплив на його компоненти.

Для проведення формувального експерименту було розроблено алгоритм психологічної підтримки безробітних, який передбачав: реалізацію етапів відновлення психічного здоров'я та переоцінку професійних цінностей; врахування внутрішніх та зовнішніх умов; застосування заходів спрямованих на формування конструктивності переживань.

Основною формою реалізації психологічної підтримки педагогічних працівників в ситуації втрати роботи обрано груповий тренінг (складання афірмацій, використання технік самофутурування, опанування стратегіями копінг-поведінки).

Критеріями оцінки ефективності програми психологічної підтримки безробітних визначено: позитивні зміни у типах переживань; поліпшення стану фізичного, психічного та соціального здоров'я, зниження проявів агресивності, невротичності, роздратованості, депресивності, сором'язливості; зниження проявів асоціальних, агресивних та маніпулятивних моделей поведінки.

Результати кінцевого вимірювання дають наступні співвідношення. В експериментальній групі показники фізичного здоров'я (79,2±10,3) покращились за рахунок використання резервів витривалості та переоцінки і позбавлення своїх шкідливих звичок. На нашу думку, підвищення фізичного здоров'я слугуватиме гарним фоном для активного пошуку роботи безробітними педагогічними працівниками. Показники психічного здоров'я (17,9±2,8) свідчить про ймовірне відновлення внутрішньої гармонії завдяки підвищенню конструктивності переживань. Це змушує безробітного переусвідомити власне уявлення про себе як про особистість, здатну будувати своє життя відповідно до своєї мети та уявлень. Після впровадженої програми у досліджуваних експериментальної групи зафіксовано зниження конфліктності до норми, опанування тактиками асертивності, толерантності та сміливого висловлювання власної думки (показник самооцінки соціального здоров'я склав - 22,1±8,2).

Порівняння результатів вихідного та кінцевого етапів вимірювань динаміки типів переживань у педагогічних працівників, які опинилися в ситуації втрати роботи, подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Динаміка типів переживань у безробітних контрольної
та експериментальної груп (%)

Типи переживань	Вихідне вимірювання	Кінцеве вимірювання
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
Емоційно-погоджувальний	41,6	47,8	35,7	38,6
Ситуативно-фрагментарний	46,3	42,1	41,2	25,2
Проектувально-перетворюючий	12,1	10,1	23,1	36,2
чІ-критерій	ч І > ч І кр.

Примітка. чІ кр.= 18,46 (0,001 %).

Із таблиці 3 видно, що результати кінцевого вимірювання засвідчують ефективність запропонованих заходів, адже відсоток емоційно-погоджувального типу переживання у експериментальній (38,6 %) групі знизився. Відбулися якісні зміни в емоційному сприйманні даної ситуації, більш спокійному її відреагуванні, у вивільненні необхідних ресурсів, які дозволяють першими переходити до активних форм взаємодії з ситуацією.

Ситуативно-фрагментарний тип переживання характеризується високим рівнем залежності від ситуації та думок оточуючих. Вихідне вимірювання такого типу переживань у контрольній (46,3 %) та експериментальній (42,1 %) групах вказує на несформованість потреби в усвідомленому плануванні та програмуванні власних дій. Результати, що отримані в контрольній (41,2 %) та експериментальній групах (25,2 %) після проведення формувальних заходів засвідчують ефективність обраних напрямів щодо мінімізації вияву даного типу переживання у педагогічних працівників.

Проектувально-перетворювальний тип переживання вимагає від людини здатності до виправданого ризику, готовності змінити свої позиції. Після впровадження програми за означеним типом переживання зафіксовано позитивні зрушення в експериментальній групі (36,2 %) та незначущі в контрольній - (23,1 %). Безробітні з таким типом переживання самостійні, здатні гнучко та адекватно реагувати на зміни умов, мають чітке уявлення про свої можливості в складній ситуації, особистісну значущість та передбачення сприятливого вирішення проблем свого працевлаштування.

Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження дає можливість сформулювати наступні висновки:

1. Показано, що у розумінні переживання як психологічного феномену існує три взаємозв'язані аспекти. Щонайперше - переживання - розглядається як певний рівень функціонування свідомості як системи, що існує і діє поряд з такими рівнями, як рефлексія, усвідомлення і несвідоме; по-друге - як емоційно забарвлений стан і явище дійсності, що безпосередньо представлені в свідомості особи та виступають для неї як подія власного життя; по третє - переживання як особливий вид активності, який допомагає людині долати різні критичні ситуації, результатом чого є зміни у внутрішньому світі людини.

2. Розуміємо процес переживання, в контексті даного дослідження, як особливу форму активності, що спрямована на відновлення душевної рівноваги, втраченої осмисленості існування та пошук життєвого сенсу. До структури переживання віднесено наступні складові: змістова, яка охоплює когнітивний, афективний та аксіологічний компоненти; процесуальна, яка представлена стратегіальним і саморегуляційним компонентами; особистісна, що характеризує індивідуально-психологічні властивості та модальність життєвої позиції людини.

3. Доведено, за результатами дослідження когнітивного компоненту змістової складової переживання, яке здійснювалося за допомогою методу вільного самоопису, що максимальну насиченість у безробітних педагогічних працівників чоловічої статі (26,5 %) мають контент-аналітичні категорії «злість на ситуацію, яка склалась в країні» та «сором перед рідними» (12,3 %), тоді як у безробітних педагогічних працівників жіночої статі домінуючими переживаннями є «страх опинитися в ситуації втрати роботи» (26,3 %) та «радість за можливість досягти більшого» (20,1 %). Бажання довести свою компетентність майже однаково з невеликою різницею відчували і чоловіки (16,3 %) і жінки (12,3 %).

4. Встановлено, що найвищі значення отримані за показниками невротичності (6,3), спонтанної агресивності (6,02), дратівливості (6,55), реактивної агресивності (7,18) та сором'язливості (8,3), що загалом характеризує безробітних педагогічних працівників, як занадто імпульсивних, нетерплячих, агресивних та сором'язливих.

5. Виявлено, що у безробітних педагогічних працівників превалює дезінтеграція середнього рівня, що є основним показником відображення неузгодженості в їх мотиваційно-особистісній сфері. Встановлено, що у безробітних педагогічних працівників жіночої статі (від 19 до 29 років) рівень дезінтеграції високий та з віком він спадає. У педагогічних працівників чоловічої статі зафіксовано зростання рівня дезінтеграції із набуттям життєвого досвіду.

6. Зафіксовано високий рівень показників асоціальних, агресивних, непрямих дій, а також низький рівень виразності таких стратегій подолання, як: асертивні дії, вступ в соціальний контакт та обережні дії. Результати кореляційного аналізу дають підстави стверджувати, що реальний процес подолання вміщує в себе чи складається із декількох моделей копінг-поведінки або їх варіантів. При цьому результативність подолання залежить від того, яка з них є домінуючою.

7. Визначено три типи переживання: емоційно-погоджувальний, ситуативно-фрагментарний та проектувально-перетворювальний. У досліджуваних із емоційно-погоджувальним типом переживання (41,6 %) зафіксовано високі показники невротичності та спонтанної агресивності, середні показники депресивності та дратівливості. У досліджуваних із ситуативно-фрагментарним типом переживання (46,3 %) зафіксовано низькі показники товариськості, відкритості та маскулінності/фемінності, що характеризує закритість, соціальну пасивність та низький рівень самокритичності. У випробуваних із проектувально-перетворювальним типом переживання (12,1 %) зафіксовано високі показники реактивної агресивності, що загалом характеризує їх як занадто самовпевнених і таких, які прагнуть до незалежності й домінування; прагнення пошуку соціальної підтримки, означеної набуттям нового, корисного досвіду для творення майбутнього професійного життя.

8. Розроблено програму психологічної підтримки безробітних, яка містила два етапи: основне спрямування першого полягало у відновленні потенціалу психічного здоров'я, другого - в оптимізації процесу переорієнтації, вибудовуванні лінії переоцінки професійних цінностей та розкритті власної унікальності. На етапі відновлення психічного здоров'я за допомогою способу моніторингу та самомоніторингу здійснювалось: вивчення самооцінки, готовності до пошуку роботи та соціальної сприйнятливості. На етапі переорієнтації особистості в ситуації втрати роботи відбувалося оволодіння техніками афірмацій, самофутурування, опанування стратегіями копінг-поведінки та розвиток проективно-перетворювального типу переживання.

9. Встановлено, що основними передумовами психологічної підтримки безробітних є внутрішні (когнітивні, мотиваційні та ціннісні аспекти особистості, готовність до співпраці, активність, ініціативність) та зовнішні (наявність кваліфікованого персоналу, матеріально-технічне забезпечення, науково-методичне забезпечення, стратегії і тактики діяльності працівників соціальних служб).

10. Здійснено порівняння показників сформованості складових переживань та їх елементів у контрольній та експериментальній групах після реалізації розробленої програми. У процесі кінцевого вимірювання експериментально доведено, що безробітні експериментальної групи за ступенем вибору проектувально-перетворювального типу переживання значно перевищують безробітних контрольної групи.

Перспективами подальших досліджень є поглиблення існуючих уявлень про механізми, які визначають динаміку й спрямованість внутрішньої роботи особистості у складних життєвих ситуаціях з пошуку сенсу, та створення продуктивніших психологічних засобів актуалізації цих механізмів. Потребують також подальшого вдосконалення форми і методи психологічної підтримки педагогічних працівників, котрі опинилися в ситуації втрати роботи. Цікавим, на наш погляд, було б здійснити порівняльний аналіз стратегій подолання українських безробітних з стратегіями осіб, що переживають втрату роботи у інших державах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Моначин І. Л. Психологічний аналіз вчинку особистості в ситуації протистояння. / І. Л.Моначин // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : 2002, - Т. IV, ч. 7. - С. 170-175.

2. Моначин І. Л. Залежність професійного становлення особистості від системи вищої освіти / І. Л. Моначин // Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. - К. : ІВЦ «Політехніка», 2005. - № 3, ч. 1.- С. 154-156.

3. Моначин І. Л. Вплив переживань на кар'єру професіонала / І. Л. Моначин // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Главник, 2005. - Т. 3, вип. 26 - С.134-137.

4. Моначин І. Л. Поведінка подолання при переживанні труднощів професійного життя / І. Л. Моначин // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 27. - С. 421-428.

5. Моначин І. Л. Життєві колізії як поштовх до розвитку особистості / І. Л. Моначин // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : 2006. - Т. VІІІ, вип.1. - С. 241-244.

6. Моначин І. Л. Гендерні особливості coping-поведінки заробітчан. / І. Л. Моначин // Соціалізація особистості в умовах системних змін : теоретичні і прикладні проблеми : зб. праць міжнар. наук.-практ. конф. / за ред. С. Д. Максименка. - К. : 2008.- С. 125-134.

7. Моначин І. Л. Професійна соціалізація особистості та гендерні стереотипи / І. Л. Моначин // Психологія в ХХІ столітті : перспективи розвитку. Матер. VІ Костюківських читань (28-29 січня 2003 р.) / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2003. - Т. 2. - С. 308-311.

8. Моначин І. Л. Особливості внутрішніх переживань практичного психолога / І. Л. Моначин // Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (27-28 лютого 2003 р.) [ред. кол. : М. І. Дідора, Г. К. Радчук, С. В. Іщук] / ТДПУ імені В.Гнатюка. - Тернопіль : ТДПУ, 2003. - С. 212-218.

9. Моначин І. Л. Гендерні переживання життєвих ситуацій / І. Л. Моначин // Формування гендерної культури молоді : проблеми та перспективи : зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. (30-31 жовт. 2003 р.) [ред. кол. : Кравець В. П., Кікінежді О. М., Кізь О. Б., Хмурич Р. М.]. - Тернопіль : ТДПУ, 2003. - С. 72-75.

10. Моначин І. Л. Бар'єр протистояння деструктивним впливам / І. Л. Моначин // Матеріали сьомої наук. конф. Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. - Тернопіль : ТДТУ, 2003. - С. 204.

11. Моначин І. Л. Протистояння як фактор особистісного самотворення / І. Л. Моначин // Оновлення змісту форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. праць. Серія «Психологія» // Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці. - Рівне, 2004. - С.135-137.

12. Моначин І. Л. Переживання міжособистісного конфлікту в системі викладач - студент / І. Л. Моначин // Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі : матеріали ІV міжнар. симпозіуму (жовтень, 2004.) / відп. ред. Т. І. Рибак. - Тернопіль : ТДТУ, 2004.- С. 250-254.

13. Моначин І. Л. Гендерний чинник у суспільних процесах / Євген Юрківський, Інна Моначин // Матеріали восьмої наук. конф. Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. - Тернопіль : ТДТУ, 2004. - С. 160 (Автору належить обґрунтування теоретичного матеріалу та висновки)

14. Моначин І. Л. Суб'єктивні переживання у прийнятті ризикованих рішень / І. Л. Моначин // Матеріали восьмої наук. конф. Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. - Тернопіль : ТДТУ, 2004. - С. 166.

15. Моначин І. Л. Практикум з конфліктології: посібник для студентів вузів / Ложкін Г. В., Юрківський Є. В., Моначин І. Л. - Тернопіль : Воля, 2005. - 168 с. (Автору належить виклад теоретичного матеріалу у третьому розділі під назвою: «Стратегії і тактики поведінки в конфлікті» та четвертому розділі: «Формування конструктивних підходів у інтерактивній взаємодії» навчального посібника, а також практичні та тренінгові вправи у вищеназваних розділах)

АНОТАЦІЯ

Моначин І. Л. Психологічні особливості переживань педагогічними працівниками ситуації втрати роботи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» - Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу та визначенню типів переживання у безробітних педагогічних працівників. У роботі проаналізовано складові структури переживання, як особливого виду активності. Визначений пропріум структурних складових містить: змістову, процесуальну та особистісну складові.

Проаналізовано категорію переживання за трьома взаємопов'язаними аспектами: як функціонування свідомості, як емоційно-забарвлений стан та особливий вид активності. Запропоновано відповідну структуру переживання особистістю ситуації втрати роботи.

Охарактеризовано та систематизовано типові стратегії переживання, що мають місце у професійній діяльності педагогічних працівників та детермінують зміни їх форм поведінки. Виокремлено типи переживання педагогічних працівників: емоційно-погоджувальний, ситуативно-фрагментарний та проектувально-перетворювальний.

Розроблено та апробовано програму психологічної підтримки безробітних педагогічних працівників в ситуації втрати роботи.

Ключові слова: безробіття, ситуація втрати роботи, структура переживання, типи переживань, емоційно-погоджувальний, ситуативно-фрагментарний, проектувально-перетворювальний, психологічна підтримка.

Моначин И. Л. Психологические особенности переживаний педагогическими работниками ситуации потери работы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - ГВУЗ «Университет менеджмента образования». - Киев, 2009.

Диссертационное исследование посвящено анализу и определению типов переживаний у безработных педагогических работников. В диссертации проанализированы структурные компоненты переживания как особого вида активности. Сформулировано определение переживания безработных педагогических работников, под которым подразумевается два взаимосвязанных аспекта. Первый - уровень функционирования сознания, системы, которая живет и действует вместе с рефлексией; второй - переживание как особый вид активности, который помогает человеку преодолевать разные критические ситуации, результатом чего есть изменения внутреннего мира человека.

В диссертации представлена структура переживания педагогическими работниками ситуации потери работы.

Обозначены смысловой, процессуальный и личностный структурные компоненты переживания. Смысловой представлен когнитивным, аффективным и аксиологическим компонентами, с помощью которых осознаются переживания, познавательная активность, умение переоценивать ценности и взаимодействовать. Процессуальная составляющая, в свою очередь, охватывает стратегиальный и саморегуляционный компоненты, с помощью которых безработные овладевают ситуацией. Следующей составляющей есть личностная, которая включает индивидуально-психологические свойства и модальность жизненной позиции, что еще раз подчеркивает целостность и ценность человека и мира.

Разработан алгоритм психологической поддержки безработных, который предвидел: реализацию этапов обновления психического здоровья и переоценку профессиональных ценностей; внедрение работы направленной на формирование конструктивных стратегий переживаний.

В работе систематизированы типичные стратегии переживаний в профессиональной деятельности педагогических работников. За выделенными блоками психодиагностического инструментария мы определили следующие типы: эмоционально-согласующий, ситуативно-фрагментарный и проективно-преобразующий.

Выделение и смысловое наполнение типов переживания педагогических работников, которые преодолевают ситуацию потери работы, рассматривается как присутствие некоторых признаков, которые сопутствуют, или замедляют процесс поиска работы.

Представлена разработанная и апробированная программа психологической поддержки безработных педагогических работников. Оценка эффективности программы психологической поддержки безработных осуществлялась за такими критериями: положительные изменения типов переживаний; улучшения состояния физического, психического и социального здоровья, а также снижения агрессивности, невротичности, депрессивности, что дает возможность переоценить профессиональные ценности и открыть личностную уникальность.

...