Емоційні розлади у чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

19.00.04 - Медична психологія

УДК 616.89-02:116.12-005.4:159.923

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ЕМОЦІЙНІ РОЗЛАДИ У ЧОЛОВІКІВ, ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ З ПОРУШЕННЯМИ СЕКСУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ

Петренко В'ячеслав

Юрійович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник Доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти Доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський національний медичний університет

МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології з курсом сексології, завідувач кафедри

Доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії та наркології, завідувач кафедри

Захист відбудеться «21» квітня 2009 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий «21» березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцентН.К. Агішева

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ішемічна хвороба серця (ІХС) є однією з найчастіших серцево-судинних хвороб. За даними багатьох авторів хворі на ІХС складають 35% серед пацієнтів, що часто і тривало хворіють і біля 20% госпіталізованих, причому у останні десятиріччя ця патологія нерідко стала виступати як головна причина захворюваності й смертності серед населення цивілізованих країн. Зростає і кількість хворих на ІХС найбільш активного віку (О. С. Чабан, 2004; В. А. Абрамов, 2005; С. І. Табачніков, 2005; Б. В. Михайлов, 2007; О. К. Напрєєнко, 2008; М. В. Маркова, 2008; та ін.).

Емоційні перенапруження, які обумовлені зростанням темпу життя, урбанізацією, інформаційними перевантаженнями, адинамією, тощо, є однією з провідних причин невротичних і, особливо, серцево-судинних хвороб сучасної людини (Н. О. Марута, 2002; Л. М. Юр'єва, 2002; О. І. Сердюк, 2003; В. Д. Мішиєв, 2004; Л. Ф. Шестопалова, 2004; О. А. Панченко, 2005; А. В. Самохвалов, 2006; В. Л. Гавенко, 2007; Н. Г. Пшук, 2008; Б. Л. Гульман, 2005; Н. Ф. Шевченко, 2007; та ін.). Саме емоційні реакції є найбільш чутливим компонентом психічної діяльності і супроводжуються специфічним спектром вегетативних та ендокринних проявів, серед яких серцево-судинним реакціям відводиться провідна роль.

Проблема ІХС має величезне не лише медичне, але й соціальне значення, і привертає постійну увагу дослідників. Існує чисельна література, присвячена різним аспектам цієї проблеми. В деяких роботах констатуються й розлади сексуальної функції, які виникають у хворих на ІХС: зниження лібідо і статевої активності, порушення ерекції та еякуляції, змінення сексуальної поведінки, що ускладнюють лікування основного захворювання та реабілітацію пацієнтів (І. О. Бабюк, 2002; В. В. Кришталь, 2002; О. Г. Луценко, 2002; І. Й. Влох, 2006; Г. С. Кочарян, 2007; та ін.).

Нервово-психічні порушення у хворих на ІХС висвітлені в низці досліджень, але афективна патологія у кардіологічних хворих, які пред'являють скарги на сексуальні порушення, не знайшла належного висвітлення в літературі. Є дані про те, що існує достовірний зв'язок еректильної дисфункції з соматичними захворюваннями - хворобами серця, цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, а також з депресивними та тривожними розладами. Згідно цим даним, порушення еректильної функції являє собою симптом або наслідок іншого захворювання.

Навіть дані про частоту сексуальних розладів у хворих з патологією, що розглядається, суперечливі, а клінічний досвід свідчить про те, що ці розлади часто супроводжують кардіологічну патологію.

Питання терапії непсихотичних психічних розладів при соматичних захворюваннях широко висвітлені в багатьох дослідженнях (В. С. Бітенський, 2002; В. М. Козідубова, 2002; Л. Ф. Бурлачук, О. С. Кочарян, 2003; С. Є. Казакова, 2003; В. С. Підкоритов, 2003; М. П. Беро, 2006; В. В. Чугунов, 2007; та ін.). Але проблема відновлення психічного здоров'я хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції не була предметом спеціальної розробки, незважаючи на те, що його, безперечно, слід розглядати як одну з важливіших умов реабілітації та підвищення якості життя пацієнтів.

Усе вищевикладене обумовило необхідність проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану досліджень кафедри сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України у межах науково-дослідної роботи «Здоровя сімї: Причини, механізми розвитку, клінічні прояви та система психодіагностики, психокорекції та психопрофілактики його порушень», № Державної реєстрації 0107 U 002615.

Мета і задачі дослідження. Система диференційованої терапії емоційних розладів у чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції на основі комплексного клінічного та психодіагностичного дослідження їх клінічної структури та особливостей патопсихологічних механізмів.

Задачі дослідження.

1.Вивчити клінічну характеристику і виділити синдромальну структуру емоційних розладів у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції.

2.Визначити особливості емоційно-афективної сфери і типологічні характеристики особистості за даними психодіагностичних досліджень у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції.

3.Встановити співвідношення невротичних розладів і преморбідних особливостей (акцентуацій особистості) та визначити ступень їх взаємного обтяження.

4.Виявити особливості порушень сексуальної функції в обстежених групах хворих.

5.Розробити та апробувати оптимальні терапевтичні схеми відносно емоційних розладів у чоловіків, хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції, в залежності від їх клінічної структури та динаміки.

Об'єкт дослідження - емоційні розлади у хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції.

Предмет дослідження - клінічні та патопсихологічні особливості емоційних розладів.

Методи дослідження. Динамічне спостереження містило в собі наступний комплекс досліджень: клінічне спостереження хворих, у ході якого оцінювався стан соматичної, неврологічної і психічної сфер; психодіагностичне дослідження з використанням шкали реактивної тривоги й особистісної тривожності Спілбергера - Ханіна, шкали Гамільтона для оцінки депресії (HDRS), опитувальника для дослідження акцентуйованих рис особистості (методика Леонгарда - Шмішека в адаптації В. М. Блейхера, 1970), тесту диференціальної самооцінки функціонального стану («Самопочуття, Активність, Настрій» - САН), особистісного опитувальника Бехтеревського інституту (ЛОБИ), опитувальника О. І. Сердюка для вивчення самооцінки соціальної значимості хвороби; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; клініко-статистичний аналіз отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше здійснене комплексне клінічне і психодіагностичне дослідження хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції. Вивчені і зіставлені особливості емоційних розладів в залежності від форми соматичного захворювання.

Вивчена клінічна структура сучасних форм емоційних розладів у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції, виділені патопсихологічні механізми формування афективної симптоматики.

Вперше показано неоднорідність емоційних розладів за формою переважаючих порушень психічної сфери. Встановлені співвідношення тривожної і депресивної симптоматики в структурі сполучених емоційно-афективних розладів і визначено ступень їх взаємного обтяження.

Встановлено роль індивідуально-типологічних особливостей та порушень емоційно-афективної сфери у формуванні клінічної синдромології у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції.

Розроблені концептуальні підходи до побудови патогенетично обґрунтованої системи психотерапевтичної корекції відносно хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень визначені клінічні варіанти синдромологічних співвідношень компонентів емоційних порушень в структурі непсихотичних психічних розладів в залежності від нозологічної приналежності соматичного захворювання.

Виділені критерії діагностики та прогнозу емоційних розладів на основі клініко-психопатологічних і патопсихологічних характеристик у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції.

Визначені зміст і послідовність психотерапевтичних заходів, які спрямовані на зниження рівнів тривожності та депресії, нормалізацію психічного стану і редукцію клінічних проявів захворювання як результату перебудови порушених відносин особистості.

Доведена ефективність застосування сформованих диференційованих психотерапевтичних заходів.

Отримані дані використовуються в Центральній клінічній лікарні Укрзалізниці, міській клінічній лікарні № 5 м. Суми, обласному психоневрологічному диспансері та міській поліклініці № 8 м. Харкова. Теоретичні положення знайшли відображення в навчальному процесі і лекційних курсах на кафедрах психотерапії та сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведене комплексне вивчення емоційних розладів у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції. Самостійно проведене клінічне, психодіагностичне обстеження всіх хворих, проведений аналіз і зіставлення клінічних, психопатологічних, психодіагностичних даних, а також даних системно-структурного аналізу сексуального здоров'я. Проведена психотерапевтична корекція 170 хворим на ІХС з порушеннями сексуальної функції. Результати досліджень згруповані в таблиці й оброблені за допомогою методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи доповідалися на науково-практичних конференціях «Психотерапія, медична психологія і гранична психіатрія в системі надання медичної допомоги» (Харків, 2008), «Фізичні чинники у медичній реабілітації на поліклінічному, стаціонарному та санаторному етапах» (Харків, 2008), обласній науково-практичній конференції «Застосування психотерапії в загально соматичній практиці» (Суми, 2008), засіданнях Харківського психотерапевтичного товариства (2007, 2008, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 робіт, з них 3 - у фахових виданнях ВАК України. 3 роботи є самостійними.

Структура й обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладений на 147 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, п'яти глав власних досліджень, заключення, висновків, покажчика літератури, що містить 284 джерел. Робота ілюстрована 25 таблицями, 5 малюнками.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

В основу роботи було покладено комплексне дослідження 240 хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції, що були розподілені на 3 клінічні групи в залежності від тяжкості соматичного стану згідно класифікації ІХС відповідно трьом клінічним формам ІХС.

І форма ІХС (1-а група) - стабільна стенокардія напруги, функціональний клас І-ІІ, в анамнезі - інфаркт міокарду (ІХС ССІМ). Напади стенокардії турбували хворих від 2 разів на добу до 2-3 разів на місяць і були пов'язані із фізичною або емоційною напругою. Групу склали 100 хворих на ІХС.

ІІ форма ІХС (2-а група) - стабільна стенокардія напруги, функціональний клас І-ІІ, без інфаркту міокарду в анамнезі (ІХС СС). Ця група була середньою за тяжкістю соматичного стану, напади стенокардії виникали у хворих від 1 разу у 7-10 діб до 1 разу у 1-2 місяця і провокувалися переважно фізичним навантаженням. Групу склали 100 хворих.

ІІІ форма ІХС (3-я група) - постінфарктний кардіосклероз (ІХС ПК). Цю групу склали особи, які мали в анамнезі інфаркт міокарду (за 1-2 роки до обстеження), які знаходилися на кардіологічному обліку та 3-4 рази на рік відвідували лікаря. Скарг на болі у серці вони не пред'являли. Група містила 40 осіб.

Усі обстежені були чоловіки віком від 35 до 60 років, які мали порушення сексуальної функції.

Контрольну групу склали 50 чоловіків з наявністю сексуальних розладів без ознак захворювання ІХС.

Клінічне обстеження дозволило виявити порушення психічної сфери у всіх хворих на ІХС з сексологічними порушеннями. При цьому психічні порушення були представлені розладами невротичного рівня зі значною участю афективних компонентів.

Найбільш розповсюдженими у хворих усіх досліджуваних груп були скарги на психічну і фізичну втомлюваність (83,75±2,38%), дратливість (78,75±2,64%), неможливість контролювати афект (58,75±3,18%), часті зміни настрою (53,33±3,22%), загальну слабкість (50,83±3,23%). У хворих 1-ї групи значуще частіше зустрічалися зниження фону настрою (81,00±3,92% при 57,00±4,95% і 45,00±7,87% у хворих 2-ї та 3-ї груп відповідно, p<0,001), загальна слабкість (60,00±4,90% при 46,00±4,98% і 40,00±7,75% відповідно, p<0,05), порушення сну (64,00±4,80% при 27,00±4,44% і 30,00±7,25% відповідно, p<0,001), труднощі в спілкуванні (16,00±3,67% при 6,00±2,37% і 5,00±3,45% відповідно, p<0,05). Це, певне, зв'язано з фіксацією хворих на ІХС ССІМ на своєму стані, підвищеною увагою до відчуттів з боку серця, а також більшою помисливістю, яка також достовірно частіше відмічалася у хворих 1-ї групи - у 43,00±4,95% випадків при 25,00±4,33% (p<0,01) і 22,50±6,60% (p<0,05) у хворих 2-ї і 3-ї груп відповідно.

Взагалі непсихотичні психічні розлади у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції характеризувалися широким спектром психопатологічних порушень. Комплексна оцінка дозволила виділити два основних їх варіанта: невротичні реакції і невротичну депресію.

У всіх обстежених пацієнтів нами спостерігались невротичні реакції, які характеризувалися швидким розвитком, як правило, безпосередньо після перенесеної психогенії, поліморфізмом клінічної картини, помірною вираженістю. Клінічно невротичні реакції проявлялися у вигляді варіантів: фобічного, обсесивно-компульсивного, дезадаптації, іпохондричного (табл. 1).

Таблиця 1 Варіанти невротичних реакцій

Варіанти невротичних реакцій	1-а група (n=100)	2-а група (n=100)	3-я група (n=40)	Всього (n=240)
	абс	% ± m	абс	% ± m	абс	% ± m	абс	% ± m
Фобічний	59	59,00±4,92	41	41,00±4,92	13	32,50±7,41	113	47,08±3,22
Обсесивно- компульсивний	6	6,00±2,37	5	5,00±2,18	3	7,50±4,16	14	5,83±1,51
Дезадаптації	16	16,00±3,67	30	30,00±4,58	8	20,00±6,32	54	22,50±2,70
Іпохондричний	19	19,00±3,92	24	24,00±4,27	16	40,00±5,80	59	24,58±2,78

Клінічна картина фобічних реакцій характеризувалася наявністю хронічного страху, як правило, з фабулою сексуального змісту. Страх обмежувався певним фобічним об'єктом або ситуацією, а саме ситуація при можливості уникалася. Із специфічних (ізольованих) фобій спостерігалася коітофобія.

Обсесивно-компульсивна реакція характеризувалася наявністю повторюваних думок або компульсивними діями. Обсесивні сумніви переважно торкалися правильності встановлення діагнозу та лікування соматичного захворювання, обсесивні побоювання - сфери професійної діяльності та сексуальної сфери. Компульсивні дії (ритуали) були представлені необхідністю завжди мати «серцеві» препарати. Часто приєднувалися вегетативні симптоми тривоги. Існував певний взаємозв'язок між обсесивними симптомами і депресивними проявами.

Клінічна картина реакцій дезадаптації характеризувалася поліморфізмом, містила депресивний настрій, тривогу, занепокоєність, відчуття неможливості подолати ситуацію, а також зниження продуктивності. Інколи відмічалися розлади поведінки.

Іпохондричний варіант реакцій проявлявся у вигляді постійної стурбованості можливістю тяжкого і прогресуючого перебігу основного соматичного захворювання. Увага звичайно фіксувалася на серцево-судинній системі.

Для 1-ї та 2-ї груп найчастішими були фобічні реакції (відповідно у 59,00±4,92% і 41,00±4,92% хворих при 32,50±7,41% в 3-й групі, розбіжності достовірні між 1-ю та 3-ю групами, p<0,01). В 3-й групі значно частіше регіструвалася іпохондрична реакція (40,00±5,80% випадків, в 1-й і 2-й групах відповідно - 19,00±3,92%, p<0,01; 24,00±4,27, p<0,05). Реакції дезадаптації найбільш часто були представлені у 2-й групі (30,00±4,58% хворих), при цьому статистичної значущості зазначені розбіжності досягали лише з 1-ю групою (16,00±3,67%, p<0,05).

Поряд з невротичними реакціями у 164 хворих (68,33±3,00%) була діагностована невротична депресія. На відміну від невротичних реакцій невротична депресія характеризувалася поступовим формуванням в умовах тривалої психотравмуючої ситуації та стабільністю клінічної картини. В структурі афективних порушень у різних хворих відмічалося домінування одного з 3 основних компонентів: тривоги, туги, апатії при значному переважанні тривоги (47,50±3,22% випадків).

Тривожний афект проявлявся в суб'єктивному почутті внутрішньої напруги, хвилювання, занепокоєності. Відсутні були риси віталізації. Значне місце в структурі депресії займали зниження інтересу к спілкуванню, відлюдність, ангедонія. Особливого значення в тривожному варіанті невротичної депресії набували іпохондричні і власне депресивні ідеї.

При переважанні тужливого афекту хворі характеризували свій настрій як пригнічений, сумний. Хворі відрізнялися замкнутістю, звуженням колу інтересів, ідеї малоцінності сполучалися в них з ідеями звинувачення оточуючих.

Хворих з переважанням апатії відрізняли відсутність ініціативи, сповільненість, монотонність. Для них було притаманно зниження бажань, потягів, байдужість. Астенічні прояви були пов'язані, як правило, з психічним станом. Ідеї малоцінності та іпохондричні ідеї займали в їх переживаннях значне місце. Всім цим пацієнтам була притаманна гіперсомнія.

Проведене комплексне патопсихологічне обстеження хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції дозволило виявити ряд особливостей, що приймають участь у формуванні розладів психічної сфери.

Аналіз даних, отриманих за допомогою шкали особистісної тривожності та реактивної тривоги Спілбергера-Ханіна, дозволив встановити наступні закономірності (табл. 2).

Таблиця 2 Розподіл рівнів реактивної тривоги і особистісної тривожності (за даними тесту Спилбергера-Ханіна)

Рівень	1-а група (n=100)	2-а група (n=100)	3-я група (n=40)	Контрольна група (n=50)
	% ± m	% ± m	% ± m	% ± m
Реактивна тривога
низький		-	7,50±4,16	6,00±3,36
помірний	14,00±3,47	21,00±4,07	40,00±7,75	30,00±6,48
високий	86,00±3,47	79,00±4,07	52,50±7,90	64,00±6,79
Особистісна тривожність
низький			10,00±4,74	12,00±4,60
помірний	12,00±3,25	24,00±4,27	60,00±7,75	72,00±6,35
високий	88,00±3,25	76,00±4,27	30,00±7,25	16,00±5,18

Як в основній, так і в контрольній групах значуще частіше реєструвалися високі рівні реактивної тривоги - у хворих на ІХС у 77,50±2,70% випадків, у чоловіків без ІХС - у 64,00±6,79%, в обох групах розбіжності з частотою зустрічаємості низьких та помірних показників p<0,001. У більшості хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції реєструвався високий рівень особистісної тривожності (73,33±2,85%, розбіжності з частотою зустрічаємості помірного та низького рівнів p<0,001). У чоловіків контрольної групи значуще переважали помірні показники особистісної тривожності - 72,00±6,35% (p<0,001).

Розподіл рівнів тривоги і тривожності був аналогічним в групах хворих на ІХС зі стабільною стенокардією поза залежністю від наявності в анамнезі інфаркту міокарду. Не зустрічалися низькі рівні цих показників, статистично значуще переважали особи з високими рівнями (p<0,001). Частіше зустрічалися високі рівні в 1-й групі, за показниками особистісної тривожності ці розбіжності набували статистичної значущості (p<0,05).

Група хворих на ІХС ПК за показниками тривожності займала проміжне положення між групами хворих на ІХС зі стабільною стенокардією та контрольною групою. При незначному переважанні високих показників реактивної тривоги (52,50±7,90% при 40,00±7,75% випадків помірних рівнів) значуще переважали хворі з помірними рівнями особистісної тривожності (60,00±7,75%, p<0,01). емоційний розлад ішемічний невротичний

Для дослідження власне депресивного компоненту використовувалася шкала Гамільтона (HDRS), яка дозволяла надати об'єктивну стандартизовану оцінку тяжкості депресії.

Хоча клінічно ознаки невротичної депресії виявлялися у 68,33±3,00% хворих, за даними шкали Гамільтона наявність депресії було виявлено у всіх хворих як основної, так і контрольної груп. При близьких значеннях кількості осіб з помірно вираженою депресією в контрольній групі переважали особи з легким ступенем вираженості депресії (p<0,001) і не зустрічалися особи з вираженою депресією. В основній групі біля половини хворих (48,34±3,23%) характеризувалися наявністю вираженої депресії. У всіх групах не було осіб з важким ступенем депресії (табл. 3).

Таблиця 3 Розподіл хворих за ступенем вираженості депресії (за даними методики Гамільтона)

Тяжкість депресії	1-а група (n=100)	2-а група (n=100)	3-я група (n=40)	Контрольна група (n=50)
	% ± m	% ± m	% ± m	% ± m
легка	6,00±2,37	9,00±2,86	27,50±7,06	62,00±6,86
помірна	23,00±4,21	46,00±4,98	72,50±7,06	38,00±6,86
виражена	71,00±4,54	45,00±4,97	-	-
важка		-		-

Більшість хворих 1-ї групи (71,00±4,54%) характеризувалися наявністю вираженої депресії (розбіжності з 2-ю та 3-ю групами p<0,001). В 2-й групі зіставна кількість хворих виявляли наявність вираженої та помірної депресії (відповідно 45,00±4,97% і 46,00±4,98%). В 3-й групі переважали особи з помірною депресією 72,50±7,06%, p<0,001), біля треті (27,50±7,06%) мали легку депресію, не зустрічалася виражена та тяжка депресія.

Таким чином, виражена депресія переважала у хворих на ІХС ССІМ, помірна - у хворих на ІХС ПК. Група хворих на ІХС СС займала проміжне положення з рівномірним розподілом осіб з помірною та вираженою депресією. Для аналізу результатів, отриманих за допомогою тесту диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), було проведено співставлення частоти реєстрації низьких показників самопочуття, активності та настрою в групах досліджених. В цілому у хворих на ІХС с порушеннями сексуальної функції частіше зустрічалися низькі показники самопочуття і настрою, ніж в контрольній групі. У чоловіків з порушеннями сексуальної функції без ІХС декілька частіше реєструвалися низькі показники активності. Більшість хворих 1-ї та 2-ї клінічних груп оцінювали свій настрій і самопочуття як низькі, значуще рідше - активність (62,00±4,85% і 60,00±4,90% відповідно в 1-й і 2-й групах, в обох випадках розбіжності з показниками настрою та самопочуття p<0,001). В групі хворих на ІХС ПК зниження всіх показників зустрічалося рідше, ніж в групах хворих на ІХС зі стенокардією. Самопочуття як низьке оцінювали лише 30,00±7,25%, а активність - 17,50±6,01% (розбіжність між групами p<0,001).

Для дослідження впливу хвороби на соціальний статус хворого, коло його інтересів, стан в суспільстві і мікросоціальному середовищі нами використовувався опитувальник О. І. Сердюка (2002) для вивчення самооцінки соціальної значущості хвороби. Аналіз отриманих даних виявив неоднорідність значущості соціальних сфер для хворих основної і контрольної груп при порівнянній розповсюдженості соціалізації хвороби в цілому по групам.

Так, для хворих контрольної групи найбільш розповсюдженими сферами соціалізації хвороби були «погіршення відношення до хворого у сім'ї» та «формування почуття ущербності» (по 98,00±1,98% безумовно позитивних відповідей), «обмеження задоволень» (92,00±3,84%), «зниження фізичної привабливості» (90,00±4,24%), «обмеження почуття сили та енергії» (64,00±6,79%). У хворих основної групи також найбільш розповсюдженими були сфери «обмеження задоволень» (94,58±1,46%) і «погіршення відношення до хворого у сім'ї» (82,92±5,90%), крім того, безумовно позитивні відповіді найчастіше зустрічалися у сферах: «обмеження кар'єри» (67,92±3,01%) і «погіршення відношення до хворого на роботі» (55,00±3,21%), що не було актуальним для хворих контрольної групи.

Однак значущість тієї чи іншої соціальної сфери для хворих на ІХС була різною в різних клінічних групах. Для хворих 1-ї і 2-ї груп найбільш розповсюдженими сферами були «обмеження задоволень» (відповідно 100% і 96,00±1,96%), «обмеження кар'єри» (82,00±3,84% і 66,00±4,74%), «погіршення відношення до хворого у сім'ї» (73,00±4,44% і 92,00±2,71%), «погіршення відношення до хворого на роботі» (62,00±4,85% і 57,00±4,95%). В 3-й групі більшість хворих дали відповідь «Безумовно, так» при оцінці параметру «погіршення відношення до хворого у сім'ї2 (85,00±5,65%) і «обмеження задоволень» (77,50±6,60%), значущість інших сфер не набувала актуальності для хворих на ІХС ПК.

З типів акцентуацій, які виделені за допомогою методики Леонгарда-Шмішека, у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції зустрічалося 9, тоді як у осіб контрольної групи - лише 2 типи (табл. 4). Питома вага хворих на ІХС із акцентуаціями характеру в порівнянні з контрольною групою була значуще вище - у всіх хворих основної групи були виявлені акцентуації, в контрольній - лише у 28,00±6,35%, (р<0,001). Найпоширенішими в основній групі були акцентуації застрягаючого (26,67±2,85%) і тривожного (23,75±2,75%) типів, потім йшли - педантична (14,17±2,25%), дистимічна (12,08±2,10%) і емотивна (10,42±1,97%) акцентуації, не зустрічався гіпертимний тип акцентуацій.

Таблиця 4 Розподіл типів акцентуації характеру (за даними методики Леонгарда-Шмішека)

Тип акцентуації	1-а група (n=100)	2-а група (n=100)	3-я група (n=40)	Контрольна група (n=50)
	% ± m	% ± m	% ± m	% ± m
Демонстративний	5,00±2,18	-	-	-
Застрягаючий	28,00±4,49	21,00±4,07	37,50±4,84	-
Педантичний	34,00±4,74	-	-	-
Збудливий	2,00±1,40	2,00±1,40	12,50±5,23	8,00±3,84
Дистимічний	-	29,00±4,54	-	-
Тривожний	20,00±4,00	28,00±4,59	22,50±6,60	-
Екзальтований	-	8,00±2,71	5,00±3,45	-
Емотивний	11,00±3,13	9,00±2,86	12,50±5,23	-
Циклотимічний	-	3,00±1,71	10,00±4,74	-
Гипертимний	-	-	-	20,00±5,66
Без явних акцентуацій	-	-	-	72,00±6,35

У першій групі хворих найпоширенішими були педантична (34,00±4,74%), застрягаюча (28,00±4,49%) і тривожна (20,00±4,00%) акцентуації, не зустрічалися дистимичний, афективно-екзальтований, циклотимічний і гіпертімний типи. У другій групі переважали дистимичний (29,00±4,54%), тривожний (28,00±4,59%) і застрягаючий (21,00±4,07%) типи, не зустрічалися демонстративна, педантична і гіпертимна акцентуації. Третя група хворих характеризувалася перевагою осіб з застрягаючою (37,50±4,84%) і тривожною (22,50±6,60%) акцентуаціями, не зустрічалися демонстративна, педантична, дистимічна і гіпертимна акцентуації.

Відношення до захворювання значною мірою визначає емоційно-афективне реагування, рівень зацікавленості в лікувальному процесі, соціальне функціонування, формування невротичних реакцій, тобто в кінцевому рахунку - характер і ефективність способів індивідуально-психологічної адаптації до хвороби. Найбільш розповсюдженими серед хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції за даними методики ЛОБИ були тривожний, іпохондричний та ергопатичний типи відношення до хвороби.

Наявність тривожного типу відношення до хвороби у 33,00±4,70%, 29,00±4,54% і 22,50±6,60% хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп відповідно свідчила про їх безперервну занепокоєність та помисливість відносно несприятливого перебігу хвороби, можливих ускладнень та неефективності лікування, пошуки нових спеціалістів і способів лікування, тривожний настрій та пригніченість.

Іпохондричний тип відношення до хвороби, виявлений відповідно у 24,00±4,27%, 19,00±3,92% і 17,50±6,01% хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї клінічних груп, свідчив про зосередженість на хворобливих почуттях, перебільшення своїх страждань, сполучення бажання лікуватися з невірою в успіх.

Хворих з ергопатичним типом відношення до хвороби (14,00±3,47%, 19,00±3,92% і 20,00±6,32% відповідно в 1-й, 2-й та 3-й групах) характеризувало прагнення «поринути в роботу», самовіддача праці, часто - зі шкодою для здоров'я внаслідок неповноцінного обстеження і нерегулярного лікування.

Аналіз стану сексуальної функції показав, що у всіх хворих спостерігалася еректильна дисфункція, але лише у пацієнтів 1-й групи цей розлад спостерігався й до виникнення ІХС. Лібідо було порушено після захворювання у більшості чоловіків, причому у переважній більшості - в 1-й і майже у всіх - в 3-й групі обстежених. Сексуальну незадоволеність відчували всі чоловіки 2-ї та 3-ї груп, відсутність цього почуття у пацієнтів 1-ї групи, мабуть, була пов'язана з їх слабкою статевою конституцією. Стертий оргазм при ІХС спостерігався у переважній більшості обстежених 1-й та у всіх обстежених 3-ї групи. Передчасна еякуляція відмічалася у біля третини чоловіків 1-й групи й до хвороби, у частини з них з'явилося й затримане сім'явиверження. Для усіх обстежених виявилося характерним зниження сексуальної активності, яке, таким чином, поряд зі зниженням ерекції та сексуального задоволення, з'явилося найчастішим сексопатологічним наслідком ІХС.

Слід зазначити також, що незалежно від вікової групи всі сексуальні порушення були більш вираженими у хворих на стабільну стенокардію напруги з інфарктом міокарда в анамнезі, а також на постінфарктний кардіосклероз.

Для корекції виявлених емоційних розладів в обстежених нами хворих була розроблена комплексна диференційована система психотерапевтичного впливу для різних груп, що включала в себе комплекс прийомів раціональної, гіпносугестивної, особистісно-реконструктивної та сімейної психотерапії. Використовувалися оригінальні програми, що містили психотерапію з конкретно-індивідуалізованим компонентом.

Раціональна психотерапія використовувалася нами для трансформування уявлень хворого про характер хворобливого стану, виявлення і корегування характеру конфлікту між особистістю та оточенням.

Використання гіпнотерапії, як компонента інтегративної психотерапії, було зумовлено її здібністю в найбільшій мірі реалізувати сугестивний вплив, який був спрямований на зняття емоційної напруги, поліпшення соматичного стану, корегування емоційного стану.

Для реконструкції порушених відносин особистості, дезактуалізації психотравмуючої ситуації, відновлення соціального функціонування застосовувалась групова особистісно-реконструктивна психотерапія.

Для соціально-психологічної адаптації в сім'ї застосовувалася сімейна психотерапія, в ході якої подружжя оволодівали навичками позитивної комунікації та способами сумісного рішення виникаючих проблем.

В середньому на курс лікування кожний пацієнт одержував 8-10 сеансів психотерапії в групі, 4-6 сеансів сімейної психотерапії та 7-8 індивідуальних сеансів і отримував подальші психопрофілактичні рекомендації.

Комплексна психотерапія за розробленими нами схемами була проведена 170 хворим на ІХС з порушеннями сексуальної функції, з них 70 - хворим на ІХС ССІМ, 70 - на ІХС СС, 30 - ІХС ПК. У 70 хворих групи порівняння терапія обмежувалася стандартними схемами фармакотерапії.

Після проведення терапії проводилося повторне клінічне обстеження хворих, а також психодіагностичне за допомогою шкали реактивної тривоги й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, шкали Гамільтона для оцінки депресії, тесту диференціальної самооцінки функціонального стану (САН).

В основних групах в процесі терапії було досягнуте значне поліпшення стану у 140 хворих (82,35±2,92%), незначне поліпшення - у 22 (12,94±2,57%), у 8 хворих (4,71±1,62%) не вдалося досягти позитивного зміну стану.

В групі порівняння значне поліпшення стану відмічалося у 36 хворих (51,43±5,97%, різниця з основною групою p<0,001), незначне поліпшення - у 28 (40,00±5,86%), у 6 хворих (8,57±3,35%) не вдалося досягти позитивної зміни стану.

За результатами катамнестичного спостереження, що проводилося протягом двох років, були отримані такі дані. Серед хворих основної групи, у яких в процесі терапії було досягнуто значне поліпшення стану, через 1 рік рецидиви емоційних розладів були діагностовані у 11 хворих (6,47±1,89%), через 2 роки - ще у 5 (2,94±1,30%). Таким чином, з 170 хворих, котрим була проведена комплексна диференційована терапія за розробленими нами схемами, у 124 (72,94±3,41%) був досягнутий стійкий терапевтичний ефект, який зберігався протягом двох років. Таким чином, включення системи психотерапевтичних заходів в комплексну терапію емоційних розладів у хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції підвищує ефективність проведеного лікування.

ВИСНОВКИ

1.В дисертації дано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі розробки системи диференційованої терапії емоційних розладів у чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції на основі комплексного клінічного та психодіагностичного дослідження їх клінічної структури і особливостей патопсихологічних механізмів.

2.Психопатологічна структура у хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції характеризується наявністю афективних розладів (невротична депресія у 68,33±3,00% хворих) і невротичних реакцій (фобічна - 47,08±3,22%, іпохондрична - 24,58±2,78%, дезадаптації - 22,50±2,70%, обсесивно-компульсивна - 5,83±1,51%).

3.Хворі на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції характеризуються переважанням високого рівня реактивної тривоги (77,50±2,70%). Високий рівень особистісної тривожності при цьому реєструється лише у хворих зі стабільною стенокардією поза залежністю від наявності в анамнезі інфаркту міокарду (82,00±2,72%), хворі з постінфарктним кардіосклерозом відрізняються помірним рівнем особистісної тривожності (60,00±7,75%).

Виражена депресія виявляється у 58,00±3,49% хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції (стабільна стенокардія), для хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції (постінфарктний кардіосклероз) характерні показники помірно вираженої депресії (72,50±7,06%).

Більшість хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції, стабільною стенокардією, оцінюють своє самопочуття, активність і настрій як низькі (відповідно 84,50±2,56%, 61,00±3,45%, 87,00±2,38%), хворі з постінфарктним кардіосклерозом як низький оцінюють лише настрій (62,50±7,65%).

4.Ступень впливу ішемічної хвороби серця з порушеннями сексуальної функції на соціальне функціонування хворих складає 42,50±3,19% і не має значущих розбіжностей між клінічними групами. При цьому структура даного впливу характеризується високим ступенем як віталізації (значущість сфери «обмеження задоволень» 94,58±1,46%), так і соціалізації (значущість сфери «погіршення відношення у сім'ї» 82,92±5,90%).

Найбільш розповсюдженими серед хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції є тривожний (29,58±2,95%), іпохондричний (20,83±2,62%) і ергопатичний (17,08±2,43%) типи відношення до хвороби.

5.При усіх формах захворювання найчастіше спостерігаються застрягаючий (26,67±2,85%) і тривожний (23,75±2,75%) типи акцентуації, рідше - демонстративний (2,08±0,92%), циклотимічний (2,92±1,09%), збудливий (3,75±1,50%) та екзальтований (4,17±1,67%) типи.

6.Для всіх обстежених характерно зниження сексуальної активності, котре поряд зі зниженням ерекції і сексуального задоволення є найчастішим наслідком ішемічної хвороби серця з порушеннями сексуальної функції. Незалежно від вікової групи всі сексуальні порушення більш виражені у хворих зі стабільною стенокардією напруги з інфарктом міокарду в анамнезі та з постінфарктним кардіосклерозом.

7.Розроблені схеми лікування включають застосування раціональної, гіпносугестивної, особистісно-реконструктивної та сімейної психотерапії в індивідуальній та груповій формах. Апробація запропонованої системи терапії свідчить про її високу ефективність у 82,35±2,92% хворих, при цьому стійкий терапевтичний ефект протягом двох років зберігається у 72,94±3,41% хворих.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петренко В. Ю. Нарушения сексуальной адаптации мужчин с ишемической болезнью сердца / В. Ю. Петренко // Медицинская психология. - 2007. - Т. 2, № 4. - С. 90-93.

2. Петренко В. Ю. Акцентуация характера больных ишемической болезнью сердца и их роль в формировании супружеской дезадаптации / В. Ю. Петренко // Медицинская психология. - 2008. - Т. 3, № 1. - С.103-106.

3. Петренко В. Ю. Эмоциональные расстройства у мужчин, страдающих ишемической болезнью сердца / В. Ю. Петренко // Медицинская психология. - 2008. - Т. 3, № 3. - С.66-69.

4. Влияние новых форм и методов организации и управления на качество и эффективность лечения больных в специализированных лечебно-профилактических учреждениях / [В. Ю. Петренко, О. А. Короп, А. И. Сердюк и др.] // 3-й з'їзд соціальних гігієністів і організаторів охорони здоров'я України, 4-6 черв. 1997 р. : матеріали. - Одеса, 1997 р. - С. 26-28. Здобувачем особисто проаналізовано стан кардіологічної допомоги.

5. Застосування алгоритмізованих психотерапевтичних технік в умовах санаторного лікування / [Б. В. Михайлов, В. Ю. Петренко, П. Г. Андрух та ін.] // Фізичні чинники у медичній реабілітації на поліклінічному, стаціонарному та санаторному етапах : наук.-практ. конф., 4-5 грудня 2008 : матеріали. - Харків, 2008. - С.118-119. Здобувачем особисто визначений порядок застосування психотерапії на реабілітаційному етапі.

АНОТАЦІЯ

Петренко В. Ю. Емоційні розлади у чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця, з порушеннями сексуальної функції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. Харків, 2009 р.

У дисертаційній роботі розроблено систему диференційованої терапії емоційних розладів у чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції на основі комплексного клінічного та психодіагностичного дослідження їх клінічної структури і особливостей патопсихологічних механізмів.

Вивчені клінічна характеристика і виділена синдромальна структура емоційних розладів у хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції.

Визначені особливості емоційно-афективної сфери і типологічні характеристики особистості за даними психодіагностичних досліджень у хворих на ішемічну хворобу серця з порушеннями сексуальної функції.

Встановлені співвідношення невротичних і особистісних розладів та визначена ступень їх взаємного обтяження.

Виявлені особливості порушень сексуальної функції в обстежених групах хворих.

Апробація запропонованої системи терапії довела її високу ефективність.

Ключові слова: емоційні розлади, ішемічна хвороба серця, порушення сексуальної функції, клінічна структура, патопсихологічні особливості, психотерапія.

Петренко В. Ю. Эмоциональные расстройства у мужчин, больных ишемической болезнью сердца с нарушениями сексуальной функции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. Харьков, 2009 г.

Разработана система дифференцированной терапии эмоциональных расстройств у мужчин, больных ишемической болезнью сердца с нарушениями сексуальной функции на основе комплексного клинического и психодиагностического исследования их клинической структуры и особенностей патопсихологических механизмов.

В работе представлены результаты обследования 240 мужчин (100 человек - больные ишемической болезнью сердца, стабильная стенокардия напряжения, функциональный класс І-ІІ, в анамнезе - инфаркт миокарда; 100 человек - больные ишемической болезнью сердца, стабильная стенокардия напряжения, функциональный класс І-ІІ без инфаркта миокарда в анамнезе, 40 человек - больные ишемической болезнью сердца, постинфарктный кардиосклероз). Контрольную группу составили 50 мужчин с нарушениями сексуальной функции без признаков ишемической болезни сердца.

Психопатологическая структура у больных ишемической болезнью сердца с нарушениями сексуальной функции характеризуется наличием аффективных расстройств (невротическая депрессия у 65,00±3,08% больных) и невротических реакций (фобическая - 47,08±3,22%, обсессивно-компульсивная - 5,83±1,51%, ипохондрическая - 24,58±2,78%, дезадаптации - 22,50±2,70%).

Больные ишемической болезнью сердца с нарушением сексуальной функции характеризуются преобладанием высокого уровня реактивной тревоги (77,50±2,70%). Высокий уровень личностной тревожности при этом регистрируется лишь у больных со стабильной стенокардией (82,00±2,72%), больные с постинфарктным кардиосклерозом отличаются умеренным уровнем личностной тревожности (30,00±7,25%).

Выраженная депрессия регистрируется у 58,00±3,49% больных ишемической болезнью сердца (стабильная стенокардия), тогда как для больных постинфарктным кардиосклерозом характерны показатели умеренно выраженной депрессии (72,50±7,06%).

Большинство больных ишемической болезнью сердца, стабильная стенокардия, оценивают свое самочувствие, активность и настроение как низкие (соответственно 84,50±2,56%, 61,00±3,45%, 87,00±2,38%), тогда как больные постинфарктным кардиосклерозом как низкое оценивают лишь настроение (62,50±7,65%).

При всех формах заболевания чаще всего наблюдаются застревающий (26,67±2,85%) и тревожный (23,75±2,75%) типы акцентуации и реже всего - демонстративный (2,08±0,92%), циклотимический (2,92±1,09%), возбудимый (3,75±1,50%) и экзальтированный (4,17±1,67%) типы.

Для всех обследованных характерно снижение сексуальной активности, которое наряду с отсутствием эрекции и сексуального удовлетворения является самым частым следствием ишемической болезни сердца. Независимо от возрастной группы все сексуальные расстройства более выражены у больных со стабильной стенокардией напряжения и постинфарктным кардиосклерозом.

Разработанные схемы лечения включают психотерапию с применением рациональной, гипносуггестивной и личностно-реконструктивной психотерапии. Апробация предложенной системы терапии доказала ее высокую эффективность у 82,35±2,92% больных, при этом стойкий терапевтический эффект на протяжении двух лет сохраняется у 72,94±3,41% больных.

Ключевые слова: эмоциональные расстройства, ишемическая болезнь сердца, нарушения сексуальной функции, клиническая структура, патопсихологические особенности, психотерапия.

Petrenko V.Y. Emotional disorders on male coronary heart disease patients, included sexual function disorders. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of the Candidate of Medical Sciences on specialty -- 19.00.04. -- Medical Psychology. -- Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Public Health of Ukraine. Kharkiv, 2009.

The thesis developed system of differential treatment of emotional disorders on male patients with coronary heart disease with disorders of sexual function, based on a complex clinical, pathopsychological study of the structure and features pathopsychological mechanisms.

Studied the clinical characteristics and pathopsychological syndromal structure of emotional disorders on patients with coronary heart disease with disorders of sexual function is determined.

Identify the features of emotional and emotive sphere and typological characteristics of personality according to psychodiagnostic studies in patients with coronary heart disease with disorders of sexual function.

Established ratio of neurotic and personality disorders and determine their degree of mutual obligation.

Identified features of violations of sexual function in the examined groups of patients.

Approbation of the proposed therapy has proved its high efficiency.

Key words: emotional disorders, ischemic heart disease, violation of sexual function, clinical structure, pathopsychological features, psychotherapyy.

Размещено на Allbest.ru

...