Психологічні особливості професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ КОМАНДИРІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА КОНТРАКТОМ

РЖЕВСЬКИЙ Геннадій Миколайович

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова України як суверенної держави потребує створення сприятливих умов для гарантування її національної безпеки, зміцнення боєздатності Збройних Сил, що значною мірою зумовлене людським фактором, психічним станом, професійною, фізичною та психологічною підготовкою молодших командирів військової служби за контрактом.

Вагома суспільна та наукова значимість здійснення заходів, спрямованих на забезпечення виконання Указу Президента України від 17.04.2002 року № 348 “Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом”, потребує всебічного психолого-педагогічного забезпечення переходу до комплектування солдатами, сержантами і старшинами контрактної служби.

У цей період надзвичайно важливим є розробка принципово нового механізму підготовки військових спеціалістів, оптимізація організаційно-штатної структури органів управління, з'єднань, частин та установ.

В умовах сьогодення сержантський корпус має володіти новими й суттєво розширеними обов'язками та ступенями відповідальності молодших командирів як допоміжної ланки офіцерського складу.

В умовах реформування Збройних Сил виникає потреба в пошуку нових підходів щодо забезпечення підготовки молодшого командирського складу.

У психологічній науці питанням професійної діяльності особистості приділено значну увагу (Н. А. Агаєв, В. А. Бодров, С. В. Василенко, Н. Ю. Волянюк, Ж. П. Вірна, Ю. Л. Трофімов, Г. В. Ложкін, Е. Ф. Зеєр, О. М. Кокун, М. С. Корольчук, П. П. Криворучко, С. Д. Максименко, О. Р. Малхазов, С. М. Миронець, М. В. Макаренко, В. М. Невмержицький, В. І. Осьодло, Є. М. Потапчук, О. Д. Сафін, В. В. Стасюк, О. Ф. Хміляр, А. І. Черняк, В. Д. Шадриков, В. В. Ягупов та інші), проте питання професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом значною мірою залишилися поза увагою дослідників і не мають наукового розв'язання.

Наукові праці даних авторів свідчать про відсутність єдності поглядів з вивчення критеріїв оцінки професійного становлення, його рівнів, етапів. Більшість авторів пояснює це досить по-різному. Розуміння природи професійного становлення базується головним чином на емпіричних уявленнях.

Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень у військовій сфері показує, що проблема професійного становлення молодших командирів поки що докладно не розглянута і саме тому потребує подальшого її вивчення.

Важливість, актуальність і недостатня розробленість проблеми, суспільна та наукова необхідність її розв'язання зумовили вибір теми “Психологічні особливості професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України й пов'язане з реалізацією державної програми переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, науково-дослідної роботи “Професійний відбір у Збройні Сили України призовників та кандидатів на військову службу за контрактом” (шифр “Професіонал” № 0102U005960) та науково-дослідної роботи “Теоретичні основи соціально-психологічної роботи в Збройних Силах України” (шифр “Взаємодія” № 0101U000800).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Київського військового гуманітарного інституту 26 лютого 1998 року, протокол № 3, повторно перезатверджена вченою радою Національної академії оборони України (протокол № 4 від 26 лютого 2007 року) та погоджена з бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 3 від 20 березня 2007 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів на різних етапах їхньої професійної діяльності, що дасть змогу на основі встановлених психологічних особливостей розробити модель професійного становлення молодших командирів.

Відповідно до мети було сформульовано такі завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних досліджень проблем професійного становлення особистості в сучасній психології, виявити її особливості у військово-професійній діяльності.

2. Обґрунтувати комплекс методів і методик дослідження особливостей професійного становлення та за їхньою допомогою проаналізувати психологічний зміст процесу становлення, розробити методику його вивчення й оцінки рівнів.

3. З'ясувати психологічні особливості, встановити їхній вплив на темпи і якісні показники процесу професійного становлення.

4. Розробити модель професійного становлення молодшого командира служби за контрактом з урахуванням отриманих емпіричних даних та на її основі дати практичні рекомендації щодо оптимізації процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом.

Об'єкт дослідження - процес професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом.

Предмет дослідження - психологічні особливості професійного становлення молодших командирів служби за контрактом.

Методи дослідження. Для розв'язання завдань у роботі було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: теоретичні - аналіз проблеми професійного становлення в сучасній науковій літературі з питань вивчення психологічних особливостей професійного становлення людини в особливих та екстремальних умовах; узагальнення наукових джерел із зазначеної проблематики; емпіричні - спостереження (застосовувалось для вивчення службової активності та ефективності реалізації професійних навичок і вмінь); бесіда (використовувалась для отримання соціально-психологічної інформації); метод експертних оцінок (оцінювались критерії показників вивчення й оцінки рівня становлення), аналіз результатів діяльності (враховувалися показники службової діяльності), опитування; психодіагностичні - методика Г. Айзенка EPQ (використовувалась для визначення рівня інтро-екстраверсії та нейротизму); методика “Прогноз-2” (використовувалась для виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості); методика оцінки властивостей нервової системи та темпераменту “методика трьох Т” (використовувалась з метою оцінки рівня розвитку у військовослужбовців необхідних особистісних якостей, самооцінки властивостей нервової системи); методика К. Томаса “Визначення типу поведінки особистості в групі” (оцінювались основні тенденції поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прагнення до “боротьби” і “уникнення боротьби”); методика “Оцінки комунікативних, організаторських здібностей)” (використовувалась для виявлення комунікативних та організаторських здібностей особистості); проективна методика “Незакінчені речення” Сакса і Сіднея (використовувалась для визначення рівнів спонук, професійних мотивів); опитувальник “Басса-Дарки” (використовувався для дослідження основних агресивних тенденцій - мотиваційної та інструментальної агресії); математичні - обчислення первинних описових статистик, кореляційний аналіз (використовувався для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними особливостями), методи перевірки значущості відмінностей у досліджуваних показниках (порівнювалися середні значення за параметричним критерієм t-Стьюдента, критерєм r-Пірсона, критерєм сферичності Бартлетта, критерєм вибіркової адекватності Кайзера-Мейєра-Олкіна та ін.), факторний аналіз, моделювання. Для статистичного опрацювання було використано комп'ютерні програми (STATISTIKA 6.0., SPSS 16.0).

Наукова новизна одержаних результатів:

– уперше виявлено психологічні особливості професійного становлення молодших командирів з різним рівнем нервово-психічної стійкості;

– вперше емпірично перевірено та обґрунтовано модель психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом, яка показала, що вона дає змогу забезпечити належний рівень професійної готовності відповідних фахівців до діяльності;

– зроблено подальший крок у розвитку системи наукових поглядів на сутність професійного становлення особистості;

– удосконалено комплекс діагностичних методик дослідження, який охоплює найбільш стійкі індивідуально-психологічні особливості молодших командирів;

– одержано та конкретизовано психологічні критерії у визначенні підготовленості до діяльності (ступінь вираженості в молодших командирів військової служби за контрактом знань і навичок військового фахівця командира, який навчає й виховує підлеглих); авторитетності (ступінь пошани до молодшого командира військової служби за контрактом і характер підпорядкування йому); службової активності (ступінь розвитку ініціативи та самостійності молодшого командира військової служби за контрактом); результату діяльності (ступінь досягнення мети); задоволення діяльністю (вираженість відношення і його модальність) та процесом свого становлення і на цій основі вперше розроблено й запропоновано методику визначення рівнів професійного становлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні моделі психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів у практиці повсякденної діяльності Збройних Сил України.

Обґрунтований і апробований комплекс методик може бути використаний фахівцями з виховної та соціально-психологічної роботи під час психологічного супроводу процесу професійного становлення молодших командирів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено під час професійно-психологічного відбору кандидатів на контрактну службу до 169-го навчального центру центрального підпорядкування Командуванню Сухопутних військ (акт впровадження від 17 січня 2007 р.); Військового інституту ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького Сумського державного університету (акт впровадження від 20 грудня 2006 р.); Науково-дослідного центру Гуманітарних проблем Збройних Сил України в науково-дослідній роботі “Професійний відбір у Збройних Силах України призовників та кандидатів на військову службу за контрактом” (акт впровадження від 19 грудня 2006 р.); Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького (акт впровадження від 10 січня 2007 р.); частин центрального підпорядкування Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України; Кіровоградського обласного військового комісаріату (акт впровадження від 16 січня 2007 р.); військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (акт впровадження від 14 лютого 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри психології НАОУ (Київ, 2001-2007 рр.); у Військовому інституті ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького (Суми, 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Ґенеза буття особистості”(Київ, 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психології: нові підходи, досвід, перспективи” (Севастополь, 2007 р.), на науково-практичній конференції факультету підготовки фахівців з гуманітарних питань НАОУ “Напрями вдосконалення системи роботи з особовим складом Збройних Сил України” (Київ, 2007 р.), на Всеармійській науково-практичній конференції “Філософсько-методологічні та соціально-психологічні проблеми реалізації людського фактора в умовах переходу Збройних Сил України до професійної армії” (Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 10 публікаціях, із яких 9 опубліковано у фахових виданнях, що визначені ВАК України як фахові в галузі психології.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який включає 338 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Рукопис дисертації становить 183 сторінки основного тексту. Ілюстративний матеріал подано у 40 таблицях та 13 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження та визначено рівень розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано завдання, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, описано методи дослідження, наведено дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження та їх практичне впровадження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи проблеми професійного становлення спеціалістів” висвітлено стан вивчення цієї проблеми в психологічній літературі, подано огляд досліджень, присвячених питанням професійного становлення фахівців, діяльність яких відбувається в особливих умовах, узагальнено підходи до сутності та етапів професійного становлення молодших командирів.

Аналіз літературних джерел показав, що феномен професійного становлення викликає широкий інтерес на різних рівнях наукового пізнання. Проблему професійного становлення розглянуто в кількох напрямах: згідно з першим - це міра відповідності особистих якостей вимогам професії (В. А. Бодров, В. А. Бараннік, О. А. Блінов, Н. Ю. Волянюк, Ж. П. Вірна, А. В. Видай, Е. Ф. Зеєр, Є. О. Клімов, М. С. Корольчук, Г. В. Ложкін, М. В. Макаренко, О. Р. Малхазов, Л. М. Мітіна, Ф. Парсонс, А. Т. Ростунов, О. Д. Сафін, В. Д. Шадріков); інший напрям базується на здатності особистості до саморозвитку в процесі діяльності завдяки власним потенційним можливостям (Н. Ю. Волянюк, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна, В. І. Слободчиков, О. Р. Фонарьов).

Аналіз наукових джерел щодо професійного становлення молодших командирів засвідчив, що ця проблематика не була об'єктом окремого дослідження. Відсутня єдність поглядів на етапи професійного становлення. Виняток становлять розвідки Н. А. Агаєва, присвячені адаптації контрактників, та А. І. Черняка, який розглядає можливості застосування професійного відбору майбутніх молодших командирів.

Систематизація наукових підходів засвідчує наявність значних розходжень у розумінні процесу професійного становлення людини. Це зумовлено передусім тим, що психічні явища, окреслені поняттям “професійне становлення”, мають винятково складний, багатоплановий характер й природно виходять за змістові межі наукових категорій. Саме тому науковці змушені звужувати обсяг даного поняття, інтерпретуючи його стосовно предмета та завдань дослідження, розглядаючи професійне становлення як процес формування та розвитку в фахівців професійно важливих психологічних якостей, знань, навичок та умінь.

Загалом у науковій літературі відсутня єдність поглядів на структуру професійного становлення і визначення критеріїв професійного розвитку молодших командирів. На підставі виокремлених підходів дано авторське розуміння професійного становлення молодших командирів як процесу освоєння ними особливостей службової діяльності, утвердження на посаді, формування і розвиток сукупності цінностей, важливих професійно-психологічних властивостей, практичних умінь і командирських якостей, потрібних для ефективної діяльності. Професійне становлення молодших командирів доцільно розглядати через проходження ними етапів допрофесійної підготовки, професійного навчання та професійної діяльності.

У другому розділі “Організація та методики дослідження становлення молодших командирів військової служби за контрактом у частині” розглянуто шляхи досягнення мети та розв'язання завдань дослідження, виокремлено критерії становлення молодших командирів, обґрунтовано методики, схарактеризовано експериментальну вибірку.

Програма дослідження реалізовувалась протягом трьох етапів. На першому етапі розроблено методичний апарат та схему дослідження, обґрунтовано комплекс психодіагностичних методик.

На другому етапі проводилось вивчення психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів шляхом визначення кількісних та якісних змін їхніх індивідуально-психологічних властивостей.

Обстеження проводилося протягом 1999-2005 рр. на 296 молодших командирах військових частин Сухопутних військ Збройних Сил України, у тому числі: в пілотажних дослідженнях - на 114 військовослужбовцях, а також на 172 військовослужбовцях на етапі допрофесійної підготовки (3-6 місяців) і етапі професійного навчання (наступні шість місяців) та на 124 військовослужбовцях - на останньому етапі, тобто на етапі професійної діяльності.

На цьому етапі було проведено формуючий експеримент тривалістю 12 місяців, у ньому брали участь 74 сержанти в констатуючому і 52 - в формуючому експериментах. Зібрано й вивчено 296 анкет, опитувальних листів і бланків експертної оцінки сержантів військових підрозділів. Проведено понад 150 бесід з офіцерами підрозділів, частин і слухачами академії, проанкетовано 296 командирів і заступників командира по роботі з особовим складом.

На третьому етапі (2005-2008 рр.) узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, розроблено модель визначення психологічних особливостей молодших командирів та психологічні рекомендації щодо психологічного супроводу професійного становлення молодших командирів в особливих умовах.

Спираючись на дослідження М. С. Корольчука, М. В. Макаренка, О. Р. Малхазова, С. М. Миронця, О. М. Кокуна, якими встановлено, що ефективність діяльності особистості в екстремальних умовах пов'язана з рівнем її нервово-психічної стійкості та нейротизму, всіх опитуваних ми розподілили на чотири групи залежно від рівня провідного фактора професійного становлення - нервово-психічної стійкості (0,76).

Під час дослідження спостерігали за процесом становлення молодших командирів, визначали їхні провідні властивості і показники рівня становлення та на основі отриманих даних розробили методичні рекомендації.

За допомогою експертних оцінок визначено такі якості, як спрямованість, темперамент, характер, здібності, самостійність.

Обґрунтований нами інструментарій відповідав визначеним предмету та завданням дослідження. Визначені методи та методики дали змогу комплексно дослідити психологічні особливості, ознаки та рівні професійного становлення молодших командирів.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом у професійній діяльності” подано результати емпіричного дослідження, здійснено їх аналіз та інтерпретацію, запропоновано модель професійного становлення спеціалістів військової служби за контрактом.

Результати дослідження професійного становлення молодших командирів показали, що для кожного досліджуваного цей процес має свої особливості, та індивідуальний характер у динаміці. З урахуванням провідного фактора професійного становлення - нервово-психічної стійкості у командирів чотирьох груп за допомогою факторного аналізу виявляли наявність психічних якостей та їх зміни на всіх етапах проходження служби.

Результати аналізу першої групи дають підставу стверджувати, що з кожним етапом становлення кількость факторів зменшується. Саме цей показник свідчить про позитивний процес становлення військовослужбовця як молодшого командира підрозділу. З огляду на важливість перших двох факторів можемо стверджувати, що на етапі допрофесійної підготовки домінували: співробітництво - 16,9 % (свідчить про прагнення до такого розв'язання спірного питання, яке б задовольнило інтереси обох сторін), комунікативні здібності 13,8 % (командири, які одержали оцінку “добре”, віднесені до групи з високим рівнем прояву комунікативних та організаторських здібностей, вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, займаються громадською роботою, допомагають близьким, друзям тощо), непряма агресія - 11,5 % (обхідним шляхом направлена на іншу особистість), уникнення - 9,01 % (означає відсутність в опитуваного прагнення як до спільного розв'язання проблеми, так і до досягнення власних цілей). На етапі професійного навчання домінантою виступали: організаторські здібності - 22,69 % (група обстежуваних, що одержала оцінку “відмінно”, має високий рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей, вони відчувають постійну потребу в комунікативній та організаторській діяльності), компроміс - 16,75 % (може свідчити про вираженість у молодшого командира прагнення поступитися в одному в обмін на інше), суперництво - 15,01 % (свідчить про наявність в обстежуваного прагнення домогтися своїх інтересів у суперечці на шкоду іншому). На етапі професійної діяльності - ухилення - 31,63 % (свідчить про прагнення уникнути взаємодії, зберігати нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень) та залежність - 21,34 % (тенденцію до залежності слід розуміти як внутрішнє або зовнішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних та морально-етичних).

У динаміці становлення психологічних якостей молодших командирів першої групи зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості (р ? 0,05) такі показники особливостей, як співробітництво, організаторські здібності, комунікативні здібності, ухилення.

У військовослужбовців другої групи отримано такі результати. Етап допрофесійної підготовки свідчить про наявність домінант: заздрість - 16,73 % (образа і почуття ненависті до оточення за дійсні і вигадані дії), пристосування - 8,66 %, врівноваженість - 10,05 % (можна припустити, що молодші командири мають сильну, рухливу і неврівноважену нервову систему, а подібне поєднання властивостей дає підстави віднести їх до холеричного рухливого темпераменту). На етапі професійного навчання проявляються майже такі самі домінанти, як і на етапі допрофесійної підготовки: заздрість - 16,74 %, врівноваженість - 10,1 %, пристосування - 8,65 %.

Етап професійної діяльності показує, що молодші командири прагнуть до встановлення стосунків з підлеглими, а саме: спілкування - 15,67 %, реактивна тривожність - 13,49 %, заздрість - 10,62 %, суперництво - 8,69 % по відношенню до можливих конкурентів з числа найбільш підготовлених військовослужбовців, компроміс - 7,38 %.

В динаміці становлення психологічних якостей молодших командирів зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості (р ? 0,05) такі показники, як заздрість, врівноваженість, спілкування з проявом яскраво вираженої тенденції до зниження роздратованості, заздрості та пристосування, які свідчать про поліпшення процесів адаптування до умов управлінської діяльності.

За результатами аналізу третьої групи можна вважати, що на етапі допрофесійної підготовки домінували: пристосування - 18,14 %, комунікативні здібності - 11,76 % (у молодших командирів, які одержали оцінку “незадовільно”, розвиток комунікативних та організаторських здібностей перебуває нижче середнього, вони не прагнуть до спілкування, почуваються ніяково в новій обстановці, колективі, відчувають ускладнення у встановленні контактів з людьми, прояви їхньої ініціативи вкрай обмежені), непряма агресія - 8,22 %, уникнення - 9,02 %, відчуття провини - 10,37 % (виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить недобре, докори совісті, що відчуваються ним). На етапі професійного навчання домінували: пристосування - 17,12 %, непряма агресія - 13,15 %, відчуття провини - 10,05 %, організаторські здібності - 10,67 % (для обстежуваних, які одержали оцінку “задовільно”, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей, “потенціал” цих здібностей не відрізняється високою стійкістю). На етапі професійної діяльності домінували: непряма агресія - 18,31 %, ухилення - 10,64 %, уникнення - 11,17 %, пристосування - 13,75 % (молодші командири налаштовані на пристосування до умов служби, у них спостерігається прояв комунікативних здібностей).

У динаміці становлення психологічних якостей зазнали позитивних змін такі особливості, як пристосування, комунікативні здібності, непряма агресія, ухилення.

Респондентам четвертої групи на етапі допрофесійної підготовки притаманні такі психологічні якості: співробітництво - 15,4 %, бажання боротьби - 13,12 % - (тенденція до боротьби розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, як досягнення вищого статусу в системі міжособових взаємин), комунікативні здібності - 10,84 %, інтро-екстраверсія - 9,5 %, суперництво - 8,01 %. На етапі професійного навчання домінували: співробітництво - 15,4 %, залежність - 9,49 %, комунікативні здібності - 10,83 %, бажання боротьби - 13,14 % (розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, як досягнення вищого статусу в системі міжособових взаємовідносин). На етапі професійної діяльності домінують: співробітництво - 18,83 %, залежність - 14,11 %, бажання боротьби - 11,95 %, комунікативні здібності - 9,56 %.

У динаміці становлення психологічних якостей зазнали позитивних змін співробітництво, комунікативні здібності, залежність, бажання боротьби.

Дослідженням окреслено критерії успішного професійного становлення, серед них: а) рівень професійних знань; б) якість виконання службових завдань; в) суб'єктивне ставлення до військової служби (зацікавленість, творчість, задоволення професійною діяльністю); г) рівень розвитку командирських якостей (ініціативність, самостійність, упевненість, вимогливість, авторитетність).

На основі узагальнення критеріїв, після відповідних процедур оцінки ступеня вираженості показників дано якісну характеристику рівня становлення молодшого командира. Нами було виокремлено п'ять рівнів професійного становлення (табл. 1).

професійний становлення молодший командир

Таблиця 1. Шкала рівнів професійного становлення

Ці рівні не лише дають змогу отримати комплекс ознак, притаманних для кожного етапу становлення, але й характеризують повноту професійного самовираження молодшого командира в особливих умовах професійної діяльності.

У цілому вивчення індивідуально-психологічних якостей показало, що вони принципово впливають на успішність діяльності. Дослідження підтвердило, що дефіцит групи якостей, які характеризують соціальну зрілість особистості, не заповнюється ніякими перевагами в розумовому, фізичному й іншому розвитку.

Результати дослідження свідчать, що на процес професійного становлення особистості впливають не тільки психологічні, соціально-психологічні та педагогічні чинники, але й чинники макросередовища, які визначають антагоністичний розвиток індивіда.

Для аналізу ступеня впливу на становлення молодших командирів військової діяльності за допомогою експертного опитування всі підрозділи, задіяні в експерименті, були розподілені на дві групи. Першу становили підрозділи, що відрізнялися високим рівнем організації праці, служби. Другу групу склали підрозділи, що мають низькі показники.

Порівняння результатів показало безсумнівний зв'язок успішності становлення молодших командирів із досліджуваними чинниками. 44,4 % від числа командирів, становлення яких відбулося протягом перших дванадцяти місяців служби на посаді, служили в підрозділах з більш високим рівнем організації військової діяльності, тобто в першій групі. У наступні тридцять шість місяців ця залежність ще більше посилилася, і частина таких командирів у першій групі досягла вже 51,3 % від загального числа професійно придатних. До закінчення 36-го місяця служби “слабких” у першій групі було вдвічі менше, ніж у другій. Виявлена поміж груп залежність підтвердилася і при аналізі результатів зрізових вимірів у багатьох військових підрозділах.

Сильний позитивний і систематичний вплив на процес становлення і розвитку молодших командирів здійснює добре організована в підрозділі (бригаді) їхня навчально-бойова й службова діяльність. Анкетування, бесіди з офіцерським складом і молодшими командирами дали змогу виявити загальні причини недоліків у підготовці майбутніх командирів. Про серйозні труднощі в організації роботи з молодшими командирами служби за контрактом, недостатній рівень психолого-педагогічної підготовленості до неї заявили близько 1/3 всіх опитаних офіцерів. Характерно, що значна частина їх, 43,8 % - командири і заступники командира з виховної та соціально-психологічної роботи підрозділів, тобто ті, хто безпосередньо займаються цією роботою. Опитуваним також ставилось питання про джерела отримання потрібних для роботи з молодшими командирами знань. Нами з'ясовано, що 92,8 % отримали такі відомості з особистого досвіду офіцерської служби; 27,2 % - із спілкування зі старшими офіцерами; 15,7 % - з наукових джерел; 20 % - з особистого досвіду - самі були молодшими командирами служби за контрактом; 15,7 % - з публікацій у періодичній пресі. І лише 10 % офіцерів набули потрібні для роботи з молодшими командирами знання в результаті навчання в училищі, а 1,4 % - із занять у системі командирської підготовки (опитано близько 150 офіцерів військових частин і 50 слухачів академії).

Ці дані свідчать про те, що уміння молодих офіцерів працювати зі своїми найближчими помічниками формується з різних джерел, в основному ж методом проб і помилок. Цілеспрямоване спостереження та уточнюючі бесіди про специфіку керівництва молодшими командирами служби за контрактом, проведені з командирами підрозділів, показали, що однією з причин їхньої неефективної роботи є слабке знання ними соціально-психологічних особливостей цієї категорії військовослужбовців, чинників і психологічних умов успішного становлення їх.

Загальний задум експериментальної роботи виходив з того, що система командирського і методичного навчання, яка склалася, форм і методів роботи з цією категорією командирів у принципі дає змогу активізувати, підвищити ефективність становлення молодших командирів, якщо будуть забезпечені потрібні для цього компетентність і практичні зусилля офіцерів підрозділів. Тому ставилося завдання навчити психологічно грамотно будувати навчально-виховну роботу з молодшими командирами та допомогти її організувати на науковій основі з урахуванням визначених психологічних особливостей.

З урахуванням цього в експерименті було сплановано і проведено такі заходи. Протягом підготовчого періоду і на початку навчального року офіцерам і прапорщикам були прочитані лекції, проведені з ними практичні й методичні заняття з курсу військової психології, навчання і виховання.

Крім того, під час експерименту з офіцерами проводилися індивідуальні консультації з психологічних аспектів процесу становлення молодших командирів. У певних випадках проводилися інструктаж, індивідуальні та групові бесіди.

Через шість місяців після початку експериментальної роботи з метою узагальнення і поширення позитивного досвіду було підготовлено і проведено заняття з офіцерами частин на тему “Актуальні проблеми і шляхи підвищення ролі молодших командирів у роботі з навчання та виховання особового складу, зміцнення дисципліни у військових колективах”. Психологічні питання управління процесом становлення молодших командирів обговорювалися на заняттях та загальних зборах і службових нарадах офіцерів та старшин. Систематично здійснювався обмін досвідом роботи з молодшими командирами.

Удосконалення психолого-педагогічних і методичних знань, навиків, умінь молодших командирів здійснювалося під час командирської підготовки.

В експериментальних підрозділах успішно використовувалися серії ситуативно-рольових завдань, що поступово ускладнюються, та ділових ігор. Вони ставали своєрідною сполучною ланкою між теорією і реальною практикою роботи молодших командирів з підлеглими, сприяли формуванню уміння працювати з підлеглими й інтересу до цієї роботи.

Логічним продовженням експериментальної роботи щодо підвищення психолого-педагогічної компетентності офіцерів підрозділів і сержантського складу була оцінка її ефективності. Вона дала змогу проаналізувати отримані результати, зробити висновки про психологічні особливості та умови успішного становлення молодших командирів, випробувати практичні рекомендації.

Для розв'язання завдання з визначення психолого-педагогічної компетентності офіцерів і молодших командирів та їхньої готовності до роботи з підлеглими було застосовано розроблену нами діагностичну методику, суть якої полягала в тому, що як офіцерам, так і молодшим командирам давалися контрольні серії логічних завдань, ситуативних завдань, правильне розв'язання яких забезпечувала наявність відповідних знань. Вимір проводився методом групової оцінки особистості за чотирьохбальною шкалою. Експертами виступали командири і начальники штабів частин, заступники командира з виховної та соціально-психологічної роботи та експериментатор. Процедура оцінки будувалася у формі ділових ігор з командирами взводів і рот з питань роботи з молодшими командирами, які проводилися на методичних зборах офіцерського складу через 6 місяців після початку експериментальної роботи. При оцінці мотиваційних і операціональних компонентів готовності молодших командирів до роботи з підлеглими використовувався тест для оцінки підготовленості молодших командирів військової служби за контрактом до роботи з підлеглими.

Психолого-педагогічна підготовленість офіцерів до роботи з молодшими командирами в експериментальних підрозділах була значно вищою порівняно з контрольними. Однак в осіб з невеликим службовим досвідом, недостатньою базовою психолого-педагогічною підготовкою і певною інертністю стосовно роботи з молодшими командирами служби за контрактом спостерігаємо низькі показники.

Порівняння отриманих даних показує, що рівень компетентності, виявлений молодшими командирами експериментальної групи, значно вищий, ніж у молодших командирів контрольних підрозділів (відмінних оцінок -7 і 0, добрих - 37 і 18, задовільних - 13 і 23, незадовільних - 2 і 8). Це призвело до певних позитивних змін у рівні демонстрованих ними практичних умінь у сфері повсякденного керівництва, навчання і виховання підлеглих. Так, до 12-го місяця перебування на посаді середні значення оцінних балів таких умінь у молодших командирів експериментальної групи і контрольної групи відповідно були: управлінських умінь - 3,85 і 3,5; організаційних умінь - 3,63 і 3,47; педагогічних умінь - 3,76 і 3,44. Аналіз узагальнених результатів експерименту через шість місяців роботи значущих відмінностей не виявив. У подальші шість місяців становище дещо змінилося, експериментальна робота почала давати відчутніші результати. Зросла службова і суспільна активність молодших командирів, згуртованішими стали їхні первинні колективи, помітно посилився вплив цієї категорії командирів у сфері службових і міжособових стосунків військовослужбовців.

У цілому, можна зробити висновок про те, що підвищення психолого-педагогічної компетентності командирів позитивно позначилося на якості їхньої навчально-виховної роботи, дало змогу поліпшити керівництво підготовкою молодших командирів.

Констатуючий експеримент показав, що процесом становлення молодших командирів у частині можна і потрібно керувати. Експериментальна робота щодо вдосконалення управління процесом становлення включає: розробку її змісту - системи керівних і формуючих дій на молодших командирів, психологічно обґрунтованих рекомендацій командирам і заступникам командира з виховної та соціально-психологічної роботи; впровадження таких рекомендацій у життєдіяльність підрозділів і частин; виявлення результативності запропонованих заходів, обґрунтування висновків і психологічних умов ефективного становлення молодших командирів у підрозділі, бригаді.

Результати оптимізації оцінно-стимулюючої діяльності командирів і заступників командирів з виховної та соціально-психологічної роботи щодо ставлення до молодших командирів позитивно впливали на процес їхнього командирського становлення і особливо помітно виявлялися в підвищенні їхньої службової активності.

Таким чином, удосконалення керівництва процесом становлення службової діяльності молодших командирів під час дослідження стало можливим завдяки проведеній цілеспрямованій роботі, що дало змогу підвищити психолого-педагогічну компетентність керівників у роботі з молодшими командирами. Експеримент підтвердив, що основні практичні рекомендації, спрямовані на створення в процесі керівництва молодшими командирами психологічних умов підвищення ефективності їхнього командирського становлення в підрозділі (бригаді), вибрано правильно.

Формуючий експеримент, проведений протягом року в чотирьох військових підрозділах, було спрямовано на вивчення динаміки професійного становлення молодших командирів. Виміри рівнів освоєння діяльності та оцінка успішності процесу становлення через шість і дванадцять місяців з початку експериментальної роботи показали її зростаючу ефективність (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка становлення молодших командирів експериментальної і контрольної груп (у % до їхнього чисельного складу)

З наведених даних видно, що на початку експерименту молодші командири експериментальної і контрольної груп володіли практично рівною майстерністю. Через шість місяців частина молодших командирів, у яких відбулося часткове становлення і становлення в основному, в експериментальних і контрольних підрозділах також залишалася приблизно однаковою. Разом з тим треба зазначити, що в експериментальній групі скоротилося число професійно непридатних молодших командирів (5,3 % порівняно з 14,3 % в контрольній групі). Але в цілому висновку про ефективність зроблених з метою оптимізації процесу становлення молодших командирів заходів зробити ще не можна. Відмінності в успішності процесу становлення виявилися тільки в подальші шість місяців. Так, частина командирів, що в цілому справлялися зі своїми обов'язками в експериментальній групі, досягла на цей часу 85,9 % порівняно з 71,4 % - у контрольній. Тобто, зросла в середньому на 15 %. Істотним результатом проведеної роботи також з'явилося значне, майже вдвічі зменшення в підрозділах кількості молодших командирів з недостатніми для успішної служби рівнями освоєння діяльності. Показово і те, що відсоток командирів, становлення яких до 12-го місяця практичної діяльності в основному відбулося, у цих ротах в 1,6 раза вищий, ніж у контрольних. Крім того, якщо серед молодших командирів контрольної групи частина тих, хто досяг вищого рівня становлення, дорівнює 2 %, то в експериментальній групі таких молодших командирів - 7 %.

Ми вважаємо, що виявлені за результатами кореляційного та факторного аналізів психологічні особливості діагностичних показників є однією з передумов для побудови факторної моделі виявлення психологічних особливостей успішного молодшого командира військової служби за контрактом.

Згідно з критерієм адекватності вибірки Кайзера-Мейєра-Олкіна (0,751), результати нашого дослідження характеризуються ступенем високої адекватності застосування факторного аналізу.

Проведене нами дослідження дало змогу побудувати модель психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом, яка складається із позитивних і негативних індивідуально-психологічних характеристик.

До складу позитивних характеристик увійшли: організаторські здібності (0,789), комунікативні здібності (0,715), співробітництво (0,809), спілкування (0,727), емоційна стабільність (0,726), пристосування (0,780), інтро-екстраверсія (0,887).

До складу негативних характеристик увійшли: негативізм (0,883), заздрість (0,645), уникнення (0,639), суперництво (-0,794), нейротизм (0,734), ухилення (-0,783), роздратованість (0,733), небажання спілкуватися (-0,698) (тобто, при їх збільшенні збільшується рівень НПС, що негативно впливає на рівень становлення молодших командирів).

Отже, результати дослідження показують, що між перемінними моделі існує значний лінійний регресійний зв'язок на рівні статистичної значимості p?0,01, p?0,05. Це доводить, що чим нижчий рівень НПС, то молодші командири, яким притаманні вище подані в моделі психологічні особливості, швидше та успішніше набувають вищого рівня професійного становлення.

Водночас серед молодших командирів спостерігалося зростання негативних тенденцій користолюбства, обтяження службою і сумнів щодо доцільності вибору професії, намагання достроково звільнитися в запас.

Таким чином, існує проблема щодо становлення молодших командирів. Розв'язання цієї проблеми потребує розробки нової системи організації психологічного супроводу професійного становлення, яка інтегрувала б усі наявні основні види і способи організованого впливу на свідомість і психіку молодших командирів.

З метою методичного забезпечення роботи з молодшими командирами використано розроблену тренінгову методику “Ділова гра - Конфлікт”.

Отримані нами експериментальні дані, відгуки та побажання, що були висловлені під час опитування командирів і військовослужбовців контрактної служби, дають нам підстави вважати, що це йде на користь згуртуванню первинних колективів, формуванню в них відчуття професійної гордості й відповідальності за виконання службового обов'язку, підвищення адміністративно-правової і психолого-педагогічної компетентності та мотиваційної сфери сержантського складу. Для оптимізації процесу професійного становлення молодших командирів ми пропонуємо втілити такі практичні рекомендації: а) підготувати й прийняти “Положення про ради молодших командирів служби за контрактом військових частин і підрозділів”, у якому закріпити їхні права, завдання і накопичений у військах позитивний досвід роботи; б) практикувати періодичне проведення в Збройних Силах України зльотів (нарад) молодших командирів служби за контрактом і старшин; в) розглянути можливість видання орієнтованого на сержантську аудиторію журналу “Сержант”; г) створити телевізійну програму, присвячену висвітленню особливостей проходження служби та поширення передового досвіду, рекламування контрактної служби, посилити дисциплінарні права; підвищити грошове забезпечення; ввести одноразові винагороди за успіхи в роботі з підлеглими за підсумками періоду навчання за рішенням командира військової частини; розробити і поліпшити форми їхнього одягу; встановити систему розрядів за відповідними рівнями проходження служби, з відповідним збільшенням грошового забезпечення, а також різниці в розрядах залежно від обсягу відповідальності за посадою і кількості підлеглих, надавати короткострокові відпустки зі збереженням грошового забезпечення; встановити переваги і пільги в питаннях вступу до військово-навчальних закладів; направляти на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації до НАОУ сержантського складу, який відібраний та планується до призначення на посади головних сержантів департаментів, Генерального штабу, центрального апарату та видів Збройних Сил України, факультетів педагогічних вишів.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукового завдання щодо визначення психологічних особливостей молодших командирів і на цій основі розроблено оптимальну модель професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом.

У результаті вивчення та розв'язання вказаного наукового завдання автор прийшов до таких висновків:

1. Аналіз теоретико-методологічних досліджень професійного становлення особистості дає підстави стверджувати, що становлення молодших командирів - це процес освоєння ними особливостей службової діяльності, утвердження на посаді, формування і розвиток сукупності цінностей, важливих професійно-психологічних властивостей, практичних умінь і командирських якостей, необхідних для ефективної діяльності.

Відбувається інтеграція психічних явищ, формуються уміння практичного виконання посадових обов'язків і якостей особистості командира. Зростає їхня здатність до саморегуляції, ініціативи та самостійності, формуються впевненість у собі як в командирові і часткове задоволення ходом та результатами діяльності, підвищується ефективність роботи з підлеглими, завойовується визнання й авторитет у колективі.

2. Обґрунтований нами комплекс методів і методик дав змогу комплексно виявити систему показників, критеріїв оцінки рівня становлення молодших командирів, побудувати на цій основі цілісну методику дослідження.

Встановлено, що до основних чинників рівня освоєння службової діяльності належать: ступінь вираженості знань і навичок командира - вихователя підлеглих, авторитетність, службова активність, результати діяльності та суб'єктивне задоволення.

Про надійність методики свідчать стійкі значення (від 0,590 до 0,750) коефіцієнтів кореляції між повторними (через 6 міс.) вимірами рівня становлення молодших командирів тих самих підрозділів. Достатня внутрішня адекватність методики підтверджується наявністю вагомих кореляційних зв'язків в обраній системі показників становлення, що коливалися в межах від 0,535 до 0,713.

Виконання процедур дослідження в динаміці дало змогу підвищити точність визначення рівня становлення молодших командирів, забезпечило зближення їх кількісних і якісних характеристик.

3. У динаміці становлення і подальшої служби молодших командирів у військовій частині встановлено такі три основні етапи: допрофесійний, професійного навчання, професійної діяльності.

3.1. На етапі допрофесійної підготовки домінують стабільність та незалежність (16,9 %), комунікабельність (13,8 %), врівноваженість (11,5 %). На цьому етапі спостерігається тимчасове зниження ефективності виконання своїх обов'язків, відносне незадоволення умовами служби, перебудова мотиваційно-цільових компонентів діяльності та системи стосунків.

3.2. На етапі професійного навчання домінують такі психологічні якості: комунікативність (22,7 %), пристосування (17,1 %), бажання боротьби (16,7 %), компроміс (16,5 %), агресивність (13,1 %), організаторські здібності (10,7 %), нервово-психічна стійкість (10,7 %), відчуття провини (10,1 %), активність у спілкуванні (6,1 %). Молодші командири на цьому етапі характеризуються зростанням рівня знань, службової активності, авторитетності, успішністю в навчанні і підвищенням суб'єктивного задоволення.

3.3. На етапі професійної діяльності домінують: компроміс-врівноваженість (31,6 %), комунікативні здібності (21,3 %), суперництво (10,6 %), співробітництво (8,7 %). Зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості (р ? 0,05) такі якості, як врівноваженість, нервово-психічна стійкість, небажання спілкуватись змінилось на пошук контактів з підлеглими. Проте підвищилось бажання боротьби, що ми характеризуємо як бажання зайняти роль лідера в підрозділі.

4. Визначено психологічні особливості професійного становлення, якими є: сильна, врівноважена, лабільна нервова система; емоційно-вольова стійкість, дисциплінованість, працелюбність, вимогливість, уміння спланувати й організувати справу, простота в спілкуванні, товариськість, активність, ясність і чіткість мови, уміння переконувати.

Специфіку професійного становлення молодших командирів відображають: прагнення до лідерства, здатність до керівництва, сильні вольові якості, готовність до розумного ризику, прагнення до успіху, здатність до діяльності в екстремальних умовах, самодостатність, стійкість проти стресу, адаптабельність та якості, які отримують за розробленою нами методикою визначення рівнів професійного становлення. Ці особливості забезпечують виконання обов`язків, пов`язаних з організаторською і виховною функцією, і забезпечують успішність його професійного становлення.

5. Розроблена модель успішного професійного становлення молодшого командира включає п'ятнадцять визначених нами психодіагностичних характеристик моделі: сім є позитивними і вісім - негативними. Коефіцієнт множинної кореляції цих показників виявився достатньо надійним та високим (R=0,843).

6. Успішність становлення молодших командирів визначають такі параметри: рівень організації і ступінь зрілості взаємин військовослужбовців у підрозділі, стиль повсякденної роботи з молодшими командирами командування підрозділу, рівень згуртованості та ступінь зрілості первинного колективу, характер дружніх зв'язків референтної групи командирів-початківців. До провідних індивідуально-психологічних детермінант становлення молодших командирів належать початковий рівень їхньої підготовленості до майбутньої діяльності і пов'язані з ним якісні характеристики мотиваційно-вольової сфери особистості.

7. Становлення молодших командирів у військовій частині - процес керований. Підвищення його ефективності у військах можливе шляхом розширення системи психолого-педагогічних знань, необхідних для офіцерів, а також удосконалення керівництва молодшими командирами в підрозділах. Психологічними засобами керування цим процесом виступають навчання, виховання, інструктаж, стимулювання, наслідування, ідентифікація, референтність, самооцінка і самоутвердження особи.