Роль саморегуляції в успішності професійної діяльності прокурорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 159.922+340.11:17.022

19.00.06 - юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ

Анушкевич Володимир Ігорович

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській державній академії фізичної культури, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Самойлов Микола Григорович, Харківська державна академія фізичної культури, завідувач кафедри психології та педагогіки

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Тімченко Олександр Володимирович, Університет цивільного захисту України, науково-дослідна лабораторія екстремальної та кризової психології, начальник лабораторії;

кандидат психологічних наук, доцент Логачов Микола Георгійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра прикладної психології, доцент

Захист відбудеться "31" травня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий "28" квітня 2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Макаренко П.В.

Анотації

Анушкевич В.І. Роль саморегуляції в успішності професійної діяльності прокурорів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. Харківська державна академія фізичної культури. Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту. Харків, 2008.

Дисертація присвячена вивченню впливу саморегуляції на якості особистості прокурорів та можливості за рахунок використання засвоєних ними способів саморегуляції, підвищення успішності професійної діяльності. В роботі показані зв'язки індивідуально-психологічних особливостей особистості прокурорів з вибором ними способів саморегуляції.

Встановлено, що негативні зміни у психіці прокурорів обумовлюються їх персональною відповідальністю за рішення, які приймаються, організаційними проблемами, частими сутичками з керівництвом і тиском на них владних структур. прокурор саморегуляція особистість

Експериментальним шляхом показана можливість, застосовуючи усвідомлені способи саморегуляції, впливати на якості та стани особистості. Зроблено аналіз виробничого навантаження прокурорів України і показано роль саморегуляції у збереженні й підтримці психосоматичного здоров'я, підвищенні стійкості до дії стресогенних чинників та успішності у професійній діяльності.

Ключові слова: прокурори, саморегуляція, психічні стани, професійна успішність.

Анушкевич В.И. Роль саморегуляции в успешности профессиональной деятельности прокуроров. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. Харьковская академия физической культуры. Министерство Украины по делам семьи, молодежи и спорта.

В диссертационном исследовании решается проблема роли саморегуляции в осуществлении функций психики работников прокуратуры. Установлено, что выбор способов саморегуляции зависит от индивидуально-психологических особенностей личности прокурора. На выбор способов саморегуляции влияет уровень интровертированности, нервно-психической устойчивости, качеств темперамента и специфика профессиональной деятельности.

Показано, что профессиональная деятельность прокуроров насыщена нервно-психическими напряжениями, стрессогенными и психотравмирующими факторами, которые вызывают расстройства психики. Среди факторов, которые негативно влияют на психику прокуроров, существенное значение имеют их персональная ответственность за принимаемые решения, организационные проблемы, частые стычки с руководством.

Установлено, что для снижения усталости и нервно-психического напряжения прокуроры используют известные им из жизненного опыта способы саморегуляции. Среди них, чаще всего, применяются такие как анализ ситуации, размышление, самоконтроль, волевые усилия, сон, пассивный отдых и юмор и шутки.

Для экспериментального доказательства роли саморегуляции и возможности с ее помощью подействовать на уровень проявления личностных качеств и успешности профессиональной деятельности, прокуроров обучали эффективным способам саморегуляции в течение двух месяцев. В дальнейшем в течение 10 месяцев они систематически их применяли.

В конце эксперимента (через год) обнаружено, что использование способов саморегуляции положительно отражается как на соматическом так и на психологическом компонентах здоровья прокуроров. Установлена возможность уменьшить уровень проявления негативных психических качеств (депрессия, раздражительность, тревожность, агрессивность) и повысить уровень проявления положительных качеств (эмоциональной устойчивости, инициативности, независимости, самоконтроля).

Обнаружена также возможность, используя способы саморегуляции, снизить утомляемость, одновременно повысив работоспособность и успешность профессиональной деятельности прокуроров.

Ключевые слова: прокуроры, саморегуляция, психические состояния, профессиональная успешность.

Anushkevich V.I. A role of regulation itself in successful professional activity of the public prosecutors. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of psychological sciences on a speciality 19.00.06 - legal psychology. The Kharkov academy of physical culture. The ministry of Ukraine on family, youth and sports.

In research in the dissertation the problem of a role of regulation itself in realization of functions of public prosecutors' mentality. Is established, that the choice of ways of regulation itself depends on individual - psychological features of the person of the public prosecutor. The choice of ways of regulation itself is influenced with a level of introvertation, psychological stability, qualities of temperament and specificity of professional activity.

Is shown, that the professional activity of the public prosecutors is sated with psychological pressure, stressful and psychologically injuring factors, which cause frustration of mentality. Among the factors, which negatively influence mentality of the public prosecutors essential importance have their personal responsibility for the accepted decisions, the organizational problems, often skirmishes with a management.

Is established, that for decrease of weariness and psychological voltage the public prosecutors use known by them from vital experience ways of regulation themselves. Among them, more often, such are applied as the analysis of a situation, reflection, self-checking, strong-willed efforts, dream, passive rest both humour and jokes.

For the experimental proof of a role of regulation itself and opportunity with its help to work on a level of display personal qualities and positive results of professional activity, the public prosecutors trained to effective ways of regulation itself within two months. Further within 10 months they regularly applied them.

At the end of experiment it is revealed, that use of ways of regulation itself is positively reflected both on somatic and psychological components of health of the public prosecutors. The opportunity is established to reduce a level of display of negative mental qualities (depression, irritability, uneasiness, aggression) and to raise(increase) a level of display of positive qualities (emotional stability, initiative, independence, self-checking).

The opportunity is found out also, using ways of regulation itself, to lower fatigue, simultaneously having increased serviceability and success of professional activity of the public prosecutors.

Key words: the public prosecutors, regulation itself, mental conditions, professional success.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Загострення соціально-політичних та економічних протиріч в нашій державі привело до зростання злочинності, яка є результатом дії людей, що порушують закони суспільства. Безумовно, це веде до збільшення виробничого навантаження на всі правоохоронні органи і в тому числі на прокуратуру як структуру, яка покликана здійснювати нагляд за дотримуванням законів.

Так, за статистичними даними Генеральної прокуратури України, порівняння кількості справ, які були розглянуті прокурорами в 2006 та 2007 роках переконує, що операціональне навантаження за цей період у прокурорів зросло від 0,6% до 15,1%. А як повідомляють деякі автори (Я.Й. Радзівідло, 2003), особливістю праці прокурорів є наявність великої кількості нервово-психічних перевантажень, які викликають розлади в психіці. Саме у зв'язку з цим актуальною задачею сьогодення є пошук шляхів та способів зменшення негативного впливу на психіку психотравмуючих чинників професійної діяльності цих фахівців.

Але аналіз літератури в цьому напрямку свідчить, що досліджень специфіки праці прокурорів, з метою психокорекції негативних змін та оптимізації професійної діяльності не проводилось. Існують роботи, в яких розглядаються умови професійного становлення особистості прокурорів (Я.Й. Радзівідло, 2004) або особливості категоріальної структури їх правосвідомості (О.В. Кобець, 2007).

Хоча в дисертаційному дослідженні Ю.В. Позіненко (1994) доведено, що зменшення психічної напруги у виробничій діяльності суддів з успіхом можна досягти використовуючи способи саморегуляції. Тому, врахування актуальності проблеми пошуку шляхів та методів підвищення успішності професійної діяльності прокурорів та відсутність досліджень з цих питань й зумовило вибір теми нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з "Пріоритетними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки", Наказом Генерального прокурора України №5 від 05.10.98 "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України", Законом України "Про прокуратуру".

Тема затверджена рішенням Вченої ради Харківської академії фізичної культури (протокол № 4 від 25 грудня 2007 року)

Об'єкт дослідження - психологічний аналіз професійної діяльності прокурорів.

Предмет дослідження - дія саморегуляції на психіку та успішність професійної діяльності прокурорів.

Мета дослідження - установити роль особливостей особистості прокурорів у виборі ними способів саморегуляції і обґрунтувати можливість її використання для корекції негативних змін у психіці та підвищення успішності їх професійної діяльності.

Задачі дослідження:

1) здійснити теоретичний аналіз сучасного вирішення проблеми дії саморегуляції на психіку фахівців і вплив цього феномена на результати їх професійної діяльності;

2) здійснити психологічний аналіз специфіки професійної діяльності прокурорів та виявити чинники, що викликають появу у них негативних змін у психіці;

3) встановити наявність зв'язку між особливостями особистості прокурорів і вибором ними способів саморегуляції;

4) довести можливість зменшення негативних змін у психіці прокурорів та підвищення успішності їх професійної діяльності у результаті використання способів саморегуляції.

Гіпотеза дослідження:

1) припускається існування зв'язку між особливостями особистості прокурорів та вибором і застосуванням ними способів саморегуляції засвоєних з життєвого досвіду;

2) для отримання позитивного результату в дії на життєдіяльність, психосоматичну сферу і продуктивність праці прокурорів необхідне засвоєння і усвідомлення впливу на ці фактори ефективних способів саморегуляції

Методи дослідження. Реалізація задач здійснювалась наступною групою методів:

а) теоретичного характеру: аналіз наукової літератури, документів, узагальнення інформації;

б)емпіричного характеру: експериментальні методи, діагностичні методи (інтерв'ювання, бесіда, анкетування), психокорекційні методи впливу;

в) кількісні дані оброблялись статистично.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- встановлено зв'язок між особливостями особистості прокурорів і вибором ними способів саморегуляції;

- здійснено психологічний аналіз специфіки професійної діяльності прокурорів та виявлені стресогенні чинники, які викликають виникнення у них негативних змін у психіці;

- обґрунтовано можливість психологічної корекції негативних змін у психіці прокурорів та підвищення успішності їх професійної діяльності внаслідок використання засвоєних ними ефективних способів саморегуляції;

- отримало подальший розвиток уявлення про структуру, зміст та механізми функціонування саморегуляції;

- уточнені сучасні уявлення про дію психотравмуючих факторів у професійній діяльності фахівців.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

ь в своїй практичній діяльності прокурори можуть застосовувати експериментально перевірені способи саморегуляції, що дозволить їм зменшувати нервово-психічні напруження, ступінь прояву негативних психічних змін при одночасному підвищенні опірності до дії стресогенних чинників;

ь для збереження та відновлення працездатності, психосоматичного здоров'я та підвищення успішності своєї професійної діяльності прокурори можуть засвоїти і усвідомлено використовувати рекомендовані їм способи саморегуляції;

ь отримані в роботі об'єктивні результати можуть використовуватись в подальших наукових дослідженнях проблеми саморегуляції;

ь дані про шляхи та способи корекції психіки прокурорів і оптимізації їх праці можуть бути використані при викладанні юридичної та правової психології у ВУЗах юридичного профілю.

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені в органах прокуратури: прокуратури Жовтневого, Кам'янобрідського та Артемівського районів м. Луганська, акти впровадження, відповідно від 26.03.08, 27.03.08, 28.03.08.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядались на засіданні кафедр загальної та прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, у доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях: "Формування та розвиток особистості в умовах ВУЗів МНС України" (Харків, 2003), на всеукраїнській науковій конференції "Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства" (Суми, 2004).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 4 - у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із виступу, трьох роділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 167 сторінок машинописного тексту, містить 10 рисунків, 33 таблиці. Список використаних джерел складає 166 найменувань, з них іноземних джерел - 38.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається зв'язок роботи з науковими планами та проблемами, об'єкт та предмет дослідження, формулюється гіпотеза та зазначаються методи дослідження, висвітлюється новизна та наукове і практичне значення роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора та апробацію результатів дослідження.

Перший розділ: "Проблема саморегуляції в сучасній психології" присвячений теоретичному аналізу наукових праць з цієї проблеми. Незважаючи на неоднозначне тлумачення терміна "саморегуляція" і розуміння суті цього феномена різними дослідниками, даній проблемі присвячено багато праць (А.Ю. Прохоров, 1992; Е.Dесі, 1994; A. Furhman, 1997; С.Д. Максименко, 2000; О.В. Тімченко, 2003; Ю.В. Позіненко, 2004). В цих та інших роботах науковці відмічають широту впливу саморегуляції на психіку людини, її суттєве значення в регуляції психічних процесів та станів, в мобілізації та розвитку індивідуальних можливостей.

В роботах Г.С. Нікіфорова (2006, 2007) саморегуляція розглядається з позиції її ролі у збереженні психосоматичного здоров'я. Особливу роль саморегуляції відводять у підвищенні стресостійкості та опірності проти психотравмуючих чинників (М.В. Корольчук, В.М. Крайнюк, 2006). Зроблені також спроби визначення структури, змісту та класифікації процесів саморегуляції (Ю.Я. Голіков, А.Н. Костін, 1994; Л.Б. Забєлова, 1997). В цитованих та інших роботах автори розглядали вплив саморегуляції на психіку фахівців різних професій.

Водночас досліджень впливу саморегуляції на працівників прокуратури проведено не було. Існують деякі дослідження ролі саморегуляції в професійній діяльності працівників судової системи (А.Р. Ратінов, 2000; Ю.В. Позіненко, 2002), в яких стверджується, що використання ними прийомів та методів саморегуляції значно зменшує негативні зміни у психіці цих фахівців.

Здійснивши аналіз специфіки професійної діяльності прокурорів, ми переконались, що вона насичена стресогенними чинниками, які, безумовно, на їх психіку діють негативно. Тому висновком до теоретичного аналізу стало переконання в тому, що проблему впливу саморегуляції на особистість і професійну діяльність прокурорів необхідно вирішувати. І головними питаннями, які мають бути вирішені, це пошук шляхів зменшення нервово-психічного напруження, збереження психічного і соматичного здоров'я та підвищення працездатності прокурорів.

У другому розділі: "Вплив індивідуально-психологічних особливостей прокурорів на вибір ними способів саморегуляції", перш за все, дається характеристика досліджуваних та інформація про методи дослідження.

Учасниками емпіричної частини роботи були дві групи прокурорів та їх замісників районних і місцевих прокуратур м. Луганська і м. Донецька та Луганської обласної прокуратури. Перша група (n=37) - експериментальна, складалась із названих фахівців (особи чоловічої статі віком від 35 до 50 років). Стаж роботи в прокуратурі коливався від 7 до 10 років.

Друга група - контрольна (n=36), складалась із фахівців з такими ж паспортними даними. Різниця між цими групами зводилась до того, що після виявлення особливостей особистості та способів саморегуляції, якими вони довільно керувались, з експериментальною групою був проведений комплекс наступних заходів.

По-перше, з ними були проведені бесіди про позитивний вплив на психіку і в цілому на здоров'я рекомендованих способів саморегуляції. До свідомості учасників експерименту доносилось, що засвоєння і використання рекомендованих їм способів саморегуляції підніме стійкість їх психіки проти психотравмуючих чинників і забезпечить зменшення прояву психосоматичних та психовегетативних порушень. Для нас на цьому етапі було важливим досягнення їх віри в позитивний результат експерименту.

По-друге, учасників експериментальної групи протягом двох місяців по три рази на тиждень навчали способам саморегуляції, до яких були віднесені наступні: дихальні вправи, аутогенне тренування, м'язове розслаблення, фізичні навантаження та відключення, тобто свідоме залишення ситуації.

Третім блоком роботи було щоденне використання ними протягом 10 місяців способів саморегуляції в процесі своєї професійної діяльності.

Особи, які увійшли до контрольної групи, по-перше, використовували відомі їм з життєвого досвіду способи саморегуляції (головним чином, гумор, жарти, пасивний відпочинок, сон, хіміотерапію та інше). А по-друге, з ними не проводили бесід про роль саморегуляції в їх психосоматичному здоров'ї.

До проведення експерименту всі учасники дослідження приймали участь у емпіричному виявленні їх індивідуально-психологічних особливостей та взаємозв'язку з їх перевагою до використання тих чи інших способів і методів саморегуляції. На цьому ж етапі з досліджуваними проводились бесіди, інтерв'ювання, аналіз особливостей їх праці та контент-аналіз службової документації (інструкції, накази та інше).

З метою отримання даних про індивідуально-психологічні особливості прокурорів використовували наступні методи дослідження:

1) опитувальник Г.Айзенка;

2) тест раціонально-життєвих орієнтацій;

3) визначення рівня суб'єктивного контролю.

Діагностику самооцінки психічних станів за Г. Айзенком ми використовували маючи на увазі два моменти:

1) наша мета - виявити вплив саморегуляції на психічні стани особистості, а використання цієї методики дозволяє виявити саме рівень прояву психічних станів;

2) з літератури відомо, що ті стани, які можна діагностувати користуючись цією методикою (тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність) вельми суттєво впливають на психіку і, безумовно, професійну діяльність фахівців.

Тому використання цієї методики відповідало завданням дослідження, було доречним і цілком логічним.

В тесті раціонально-життєвих орієнтацій передбачається, що стандартними відхиленнями і середніми значеннями величин за шкалою "локус контролю-Я" є для чоловіків 21,3±3,85. У зв'язку з цим, для підрахування екстремальності ми вважали, що чоловіки, які мають значення за шкалою "локус контролю-Я" < 17,28 (тому що 21,13-3,85=17,28) можуть бути віднесені до групи екстерналів.

Потім підраховувався показник інтернальності: 21,13+3,85=24,98. Чоловіки, які мали значення за шкалою "локус контролю-Я" > 24,98 були віднесені до групи інтерналів.

Дослідження рівня суб'єктивного контролю здійснювалось з метою отримання даних цієї інтегральної характеристики у прокурорів. Адже відомо, що в індивідуально-психологічних особливостях людини важливе значення мають такі характеристики як ступінь незалежності, самостійності й активності в досягненні своїх цілей, розвиток почуття особистої відповідальності за свої вчинки.

Різні аспекти поведінки особистості залежать від узагальнюючої характеристики суб'єктивного контролю, яка грає важливу роль в міжособистісних відносинах, в способах вирішення кризових ситуацій професійної діяльності.

Ми врахували, що локус контролю, характерний для даної особи, універсальний не залежно від подій та ситуацій. Тип контролю один і той же і в разі перемог і після невдач. Саме завдяки можливості виявити рівень суб'єктивного контролю у досліджуваних прокурорів ми і застосували цей метод.

Для виявлення ступеня стресогенності професійної діяльності прокурорів була використана "шкала професійного стресу", яка розроблена А.К. Марковою і модифікована Л.Б. Забєловою (1997).

З метою визначення способів, якими прокурори користувались стараючись урегулювати свій психічний стан, ми застосували опитувальник "Способи саморегуляції психічних станів" Л.Б. Забєлової (1997). В цьому опитувальнику частота використання будь-якого способу саморегуляції оцінювалась в діапазоні від 1 до 3 балів: 3 - використовують часто; 2 - використовують час від часу; 1 - зовсім не використовують.

Реалізуючи свою мету, підвищення успішності професійної діяльності прокурорів за рахунок використання саморегуляції, ми відібрали п'ять способів саморегуляції і навчили їх прокурорів.

Контроль результативності використання цих способів саморегуляції здійснювався наступними методами: "Загальне здоров'я - GHQ-28", експрес-оцінка адаптивності, діагностика рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко, опитувальник багатофакторного дослідження особистості Р.Б. Кеттелла (16PF), Фрейбургський особистий опитувальник (FPI), діагностика самооцінки психічних станів Г. Айзенка, методика визначення нервово-психічної стійкості та емпатії (Д.Я. Райгородський, 2001).

Перераховані методи дослідження дали можливість виявити ступінь впливу застосовуваних прокурорами способів саморегуляції на їх психоемоційну сферу та на рівень прояву психологічних станів.

Безпосередньо вплив використовуваних прокурорами способів саморегуляції на успішність їх професійної діяльності перевірявся за допомогою методики М.В. Пряхіної (1997). Кількісні дані про результати роботи прокуратури в містах України отримані у відділі статистичної інформації та аналітичної роботи Генеральної прокуратури України.

Математична обробка отриманих даних здійснювалась з урахуванням рекомендацій О.В. Сидоренко (2001).

В емпіричній частині дослідження в першу чергу виявлялись чинники професійної діяльності прокурорів, які викликають виникнення та збільшення ступеня прояву негативних психічних станів. Встановлено, що до них відносяться наступні: професійна (персональна) відповідальність, організаційні проблеми та часті сутички з керівниками. До цих чинників також належать: тиск на прокурорів владних структур, ненормований робочий день, зростання кількості справ, які припадають на одного працівника.

Вплив перелічених та інших стресогенних чинників створює об'єктивні умови для виникнення та розвитку у прокурорів негативних змін у психіці. Тому, відчуваючи нервово-психічні перевантаження, прокурори, покладаючись на свій життєвий досвід, використовували відомі їм способи саморегуляції.

Але виникало питання: чи залежить вибір способів саморегуляції від індивідуально-психологічних особливостей прокурорів? Для відповіді на це запитання був проведений наступний етап дослідження. Виявилось, що найчастіше вони обирають наступні способи саморегуляції: аналіз ситуації, роздуми (53%), самоконтроль, вольові зусилля (46%), сон, пасивний відпочинок (43%), гумор, жарти (40%), фізичні навантаження (33%).

Слід зазначити, що специфіка професійної діяльності прокурорів настільки сильно впливає на їх особистість (здійснюючи професійну деформацію), що навіть у виборі способів саморегуляції вони керуються більше не почуттями та емоціями, а роздумами та аналізом ситуації.

Було також встановлено, що на вибір прокурорами того чи іншого способу саморегуляції впливає ступінь їх екстравертованості, тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності. Так, екстраверти віддають перевагу спілкуванню, гумору та жартам, а інтроверти - аналізу ситуації, роздумам та самоконтролю. Серед досліджених прокурорів виявлено інтровертів - 64,4%, а екстравертів - 35,6%.

Від ступеня прояву емоційної стійкості досліджених фахівців теж залежав їх вибір способа саморегуляції. Емоційно стійкі перш за все обирають самоконтроль та вольові зусилля, а емоційно нестійкі - гумор та жарти. Встановлено, що емоційно стійких прокурорів 79,5%, а емоційно нестійких - 20,5%.

Цікаво, що прокурори, які мали досить високі показники з негативних психічних станів менше за інших звертались до таких способів саморегуляції, де необхідно було щось обдумувати або використовувати вольові зусилля. Так, наприклад, прокурори з високим рівнем тривожності віддають перевагу хіміотерапії, фрустрації - аутогенному тренуванню, агресивності - фізичним навантаженням, а ригідності - дихальним вправам.

Використавши методику самооцінки структури темпераменту, ми одержали дані, які дають можливість переконатись, що і якості темпераменту прокурорів впливали на вибір ними способів саморегуляції. Було показано, наприклад, що особи, які відрізнялись високою мірою активності, в своєму виборі наполягали на використанні таких способів саморегуляції, які потребують залучення інтелектуального компоненту.

Таким чином, одержані в цій частині дослідження результати дали можливість переконатись в наступному: 1) використання способів саморегуляції здійснюється прокурорами не систематично, а час від часу - в періоди загострення нервово-психічних перевтомлень; 2) способи саморегуляції, які використовуються прокурорами з метою впливу на свій психічний стан відомі їм з життєвого досвіду, як правило, вони їх спеціально не вивчали і глибоких знань відносно механізму їх дії не мають; 3) на вибір способів саморегуляції впливає специфіка професійної діяльності прокурорів та індивідуально-психологічні особливості особистості.

Тому на наступному етапі нашого дослідження цілком логічним було серед відомих способів саморегуляції відібрати найефективніші, роз'яснити прокурорам механізм їх дії, навчити їх правильно виконувати і в кінці експерименту перевірити очікуваний результат. І, безумовно, при наявності позитивного результату, впевнитись у доказі гіпотези дослідження.

Саме це і було виконано, а результати експерименту описані в третьому розділі.

В третьому розділі: "Використання саморегуляції для психологічної корекції та підвищення успішності у професійній діяльності прокурорів" наводяться експериментальні дані про можливість використання способів саморегуляції психічних станів з метою підвищення рівня працездатності, адаптивності, зниження негативних змін у психіці. Показано, що виробниче навантаження та його специфіка у прокурорів викликає втомлюваність, психосоматичні та психовегетативні розлади. А систематичне застосування засвоєних ними способів саморегуляції зменшує прояв хворобливих симптомів, підвищує працездатність, опірність до психотравмуючих чинників і (як результат цього) спостерігається підвищення успішності в їх професійній діяльності.

Виявлення здатності прокурорів протистояти дії стресогенних чинників професійної діяльності та вплив використовуваних ними способів саморегуляції на емоційну сферу здійснювався за допомогою методики В.В. Бойко "Діагностика рівня емоційного вигоряння". Одержані результати пересвідчують в тому, що за даними отриманими після аналізу кожної фази синдрому вигоряння, контрольна та експериментальна групи суттєво відрізнялись. Так, якщо на початку експерименту показники за фазами напруги, резистенції та виснаження відрізнялись на 0,2-0,3 бала (p<0,05), то наприкінці експерименту отримано наступні дані. Фаза напруги в контрольній групі - 63,7 балів, а в експериментальній - 36,3 бали; фаза резистенції, відповідно, - 64,9 та 34,0 балів. Фаза виснаження - 76,2 та 40,2 балів (p<0,05).

Це означає, що, по-перше, до кінця року у прокурорів обох досліджених груп спостерігається емоційне виснаження, а, по-друге, в групі контролю цей показник (а значить і ступінь прояву цього стану) майже вдвічі більший. Тобто позитивна роль систематичного використання способів саморегуляції наглядно показана.

Використовуючи методики Р.Кеттелла та FPI, ми намагались вияснити можливості впливу використання засвоєних прокурорами способів саморегуляції на якості особистості. Отримані дані свідчать про можливість такого впливу, причому на деякі риси їх особистості він вельми суттєвий. Так, усвідомлене використання прокурорами способів саморегуляції викликало підвищення витримки, емоційної стійкості, незалежності, ініціативності, самоконтролю. Водночас такі якості як роздратованість, невротичность, агресивність, депресивність, дратівливість після експерименту стали проявлятись значно менше.

Специфіка професійної діяльності прокурорів вимагає від цих фахівців "не підкорятись ситуації", зберігати розсудливість, впевненість, рівновагу, а однією з важливих якостей для цього є нервово-психічна стійкість. Результати експерименту свідчать, що використання засвоєних способів саморегуляції приводить до підвищення у прокурорів і цієї якості: в групі контролю зафіксована зміна на 0,6 балів, а в експериментальній - на 3,0 бали (<0,05).

Таблиця 1. Показники тривожності, фрустрації, агресивності й ригідності у прокурорів до та після експерименту (у балах)

Досліджені стани	Контрольна група	Експериментальна група	Рівень вірогідно-сті (р)
	До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту
Тривожність	16,1±1,17	15,3±1,24	16,2±0,98	14,7±0,87	<0,05
Фрустрація	8,1±0,66	7,4±0,58	8,0±0,73	7,1±0,58	<0,05
Агресивність	11,6±0,36	11,1±0,51	11,7±0,58	10,1±0,61	<0,01
Ригідність	6,0±0,37	5,4±0,32	5,9±0,47	5,0±0,40	<0,01

Як видно з даних таблиці 1, в обох групах прокурорів є зміни тривожності, фрустрації, агресивності і ригідності. Але в експериментальній групі, в кінці експерименту, показники, які вимірювались, зменшились від 0,9 (за шкалами фрустрація та ригідність) до 1,5 балів (за шкалою тривожність) і 1,6 (за шкалою агресивність). При цьому в контрольній групі ці зміни на рівні 0,5-0,8 балів.

Наявність впливу способів саморегуляції на психосоматичні та психовегетативні зміни у прокурорів демонструють дані представлені у таблиці 2.

Таблиця 2. Показники професійного стресу, чутливості, кризи та суб'єктивного рівня захворювання прокурорів до та після експерименту (у балах)

Вимірювані стани	Контрольна група	Експериментальна група	Рівень вірогідно-сті (р)
	До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту
Професійний стрес	13,7±1,62	22,8±2,46	13,5±1,44	14,7±1,30	<0,05
Чутливість до кризи	9,3±0,77	14,4±1,07	9,4±0,61	9,6±0,51	<0,01
Виснаження	14,3±1,33	19,6±2,01	15,6±0,84	16,3±1,40	<0,05
Шлункові скарги	11,4±0,96	15,5±1,54	11,7±0,71	12,7±1,02	<0,01
Ревматичний фактор	16,5±1,34	19,7±2,06	14,6±1,07	16,1±0,94	<0,01
Серцеві скарги	18,4±1,68	22,5±2,16	18,6±1,50	19,8±1,87	<0,05
Суб'єктивний рівень захво-рювання(інтенсивність скарг)	60,6±5,18	77,3±6,44	60,5±5,24	64,9±5,72	<0,05

Як видно з даних таблиці 2, виявлено позитивний вплив використання саморегуляції на вимірювані стани. За рахунок застосування способів саморегуляції, прокурорам з експериментальної групи вдалось достовірно зменшити чутливість до кризи, виснаження, шлункові та серцеві скарги, прояв ревматичного фактору і особливо рівень професійного стресу (на 9,1 балів, а в контролі - на 1,2 бали).

Фахівці з контрольної групи теж мали зниження ступеня прояву вимірюваних станів, але усвідомлене і систематичне використання способів саморегуляції прокурорами з експериментальної групи привело до отримання значно кращих результатів. А це означає, що до кінця експерименту психосоматичні та психовегетативні симптоми у прокурорів накопичувались, але зменшення ступеня їх прояву в експериментальній групі відбувалось активніше.

Закінчується третій розділ аналізом об'єму виробничого навантаження прокурорів та доказом можливості за рахунок саморегуляції зменшити втомлюваність, незадоволеність роботою, втрату робочого часу через хворобу і в результаті підвищити успішність їх професійної діяльності.

Так, в таблиці 3 наводяться дані про зростання виробничого навантаження у прокурорів України в 2007 році порівняно з 2006 роком. За деякими видами робіт більше, ніж на 15% (наприклад, апеляції прокурора).

Таблиця 3. Об'єм роботи прокуратури та виробничого навантаження прокурорів України (у %)

№ з/п		2006 рік	2007 рік	%
1.	Порушено кримінальних справ	15 133	15 227	0,6
2.	Направлено до суду кримінальних справ	10 455	10 979	5,0
3.	Задоволено протестів	47 193	52 595	11,4
4.	Притягнуто до відповідальності посадових осіб	111 747	118 318	5,9
5.	Скасовано постанов про відмову в порушенні справи з одночасним порушенням	16 233	16 715	3,0
6.	Нагляд за додержанням законів при здійсненні ОРД	69 253	75 985	12,5
7.	Всього по органах:
	А) по МВС	52 695	59 696	11,6
	Б) по СБУ	6 010	6 714	6,6
№ з/п		2006 рік	2007 рік	%
8.	Участь у розгляді справ судами першої інстанції	139 598	132 130	-5,3
9.	Розглянуто апеляції прокурора	10 283	11 834	15,1
10.	Задоволено апеляції прокурора	8 454	9 161	8,4
11.	Притягнуто до відповідальності працівників органів	7 459	7 861	5,4

Маючи за мету визначити як впливає використання способів саморегуляції на успішність виконання прокурорами своїх професійних обов'язків, ми здійснили наступну серію дослідження (Таблиця 4).

Таблиця 4. Показники наглядів за додержанням законів при здійсненні ОРД та розглянутих апеляцій прокурорами контрольної та експериментальної груп протягом 2007 року

Місяці року	Контрольна група	Експериментальна група
	Здійснення наглядів за органами	Розглянуто апеляцій	Здійснення наглядів за органами	Розглянуто апеляцій
Січень	6	39	6	37
Лютий	5	38	7	41
Березень	6	38	5	39
Квітень	4	35	8	41
Травень	5	33	7	38
Червень	4	30	5	37
Липень	3	33	5	37
Серпень	4	31	5	37
Вересень	4	34	7	40
Жовтень	5	34	6	39
Листопад	3	33	8	41
Грудень	3	32	7	40
ВСЬОГО:	52	442	76	507

Показники таблиці 4 свідчать, що прокурорами експериментальної групи за один і той же відрізок часу (за рік) виконано наглядів за додержанням законів та розглянуто апеляції відповідно на 24 і 65 більше, ніж їх колегами з контрольної групи. Причому, звертає на себе увагу різна стабільність у виконанні своїх обов'язків прокурорами. В контрольній групі з початку до кінця року кількість виконаних обов'язків весь час зменшувалась. Водночас в експериментальній групі їх кількість зменшилась тільки в літні місяці, коли частина прокурорів перебувала у перепустках.

Накопичення нервово-психічної стомлюваності, чисельні негативні зміни в психоемоційному стані, збільшення психосоматичних та психовегетативних симптомів до кінця року знижують продуктивність праці прокурорів. Так, на рисунку 1 демонструється кінетика кількості порушених справ дослідженими прокурорами протягом 2007 року.



Рис 1. Кінетика кількості порушених кримінальних справ прокурорами контрольної та експериментальної груп протягом 2007 року

Виявилось, що як за 10 місяців року (перші два місяці фахівці експериментальної групи засвоювали виконання способів саморегуляції), так і сумарно за рік, прокурори з експериментальної групи мали більшу успішність в своїй роботі. У контрольній групі за цей період було порушено 225 кримінальних справ, а в експериментальній - 259.

Зниження працездатності прокурорів відбивається і на других виробничих показниках, наприклад, на кількості нерозглянутих справ. Так, за цей же період по областях це: у Луганській - 24,3%, у Донецькій - 25,7%, у Харківській - 23,8%. Тобто майже на четверту частину справ прокурори не встигають відреагувати і вони залишаються на другий рік.

Саме у зв'язку з цим, слід наголосити на тому, що для підтримання, збереження і відновлення як соматичного так і психічного здоров'я прокурорам необхідно мотивовано користуватись усвідомленими способами саморегуляції. Їх використання буде сприяти й підвищенню рівня працездатності, підйому виробничих показників та в цілому успішності їх професійної діяльності.

Висновки

Реалізація поставленої мети та виконання завдань дослідження дало можливість одержати теоретичні та емпіричні результати, аналіз яких дозволяє зробити наступні висновки.

1. На сучасному етапі розвитку психології проблемою саморегуляції займається велика кількість науковців. Незважаючи на неоднозначне тлумачення цього поняття, досліджені її структура, зміст, вплив на психічні процеси та стани і застосування з метою управління ними та корекції психічних розладів.

Використання способів саморегуляції з метою корекції негативних змін у психіці прокурорів, зниження психофізичної втоми, підвищення нервово-психічної стійкості та впливу на успішність в їх професійній діяльності досліджене не було.

2. Специфічною для професійної діяльності прокурорів є наявність психотравмуючих і стресогенних чинників. В діяльності прокурора мають місце нервово-психічні перевантаження, напруження емоційно-вольової сфери викликається жорсткою, детальною законодавчою регуляцією, персональною відповідальністю за прийняті рішення, взаємовідносинами з міліцією, судом, органами влади, нерівномірним темпом роботи, тиском на рішення прокурора владних структур.

Серед чинників, що викликають та підвищують рівень прояву негативних психічних станів виявлені наступні: професійна відповідальність (2,45 балів), організаційні проблеми (2,14 балів), часті сутички з керівництвом (1,97 балів).

3. З метою зменшення нервово-психічної напруги у своїй професійній діяльності, прокурори використовують відомі їм з життєвого досвіду способи саморегуляції. Найчастіше використовуються наступні: аналіз ситуації, роздуми (53 %), самоконтроль, вольові зусилля (46 %), сон, пасивний відпочинок (43 %) та гумор і жарти (40 %).

Використання цих та інших способів саморегуляції здійснюється ними епізодично, безсистемно і без чіткого усвідомлення їх дії та впевненості у результатах.

Залежність вибору способів саморегуляції обумовлюється індивідуально-психологічними та особистісними особливостями прокурорів. До них належать рівень екстравертованості, емоційної стійкості, тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності.

На вибір способів саморегуляції впливають також якості темпераменту фахівців і специфіка їх професійної діяльності. Найчастіше прокурори користуються способами саморегуляції, які пов'язані з впливом на психічні стани через мислення та усвідомлення ситуації, тобто когнітивні. І значно рідше афективні, що діють через почуття та емоції.

4. Опанування прокурорами рекомендованими їм способами саморегуляції та мотивоване систематичне їх використання протягом року привело до значних позитивних змін: а) психосоматичних та психовегетативних показників; б) ступеня прояву рис особистості; в) успішності професійної діяльності.

В групі, де позитивно змінились психосоматичні та психовегетативні показники, встановлено: підвищення рівня опірності проти психотравмуючих та стресогенних чинників професійної діяльності; толерантність їх чутливості до кризи; ослаблення дії на них професійного стресу, суб'єктивної чутливості до прояву соматичних симптомів (нервово-психічного виснаження, шлункових скарг, ревматичних та серцево-судинних скарг); зниження рівня психовегетативних симптомів та емоційного вигоряння; підвищення показників "загального" здоров'я та адаптивності.

В групі, де позитивно змінився ступінь прояву рис особистості, встановлено: підвищення психоемоційної стійкості та ступеня прояву таких рис особистості як товариськість, доброзичливість, обережність, серйозність, організованість, розсудливість, практичність, ініціативність, самоконтроль, емпатія, урівноваженість; зменшення рівня прояву негативних рис (залежності, тривожності, незадоволеності, покірливості, збудливості, агресивності, депресивності, дратівливості, фрустрації, ригідності). Одержані дані свідчать про вплив саморегуляції на розвиток особистості прокурорів.

В експериментальній групі, позитивно змінився рівень успішності професійної діяльності прокурорів, в результаті чого виявлено: підвищення працездатності і зниження стомлюваності; підняття рівня службової дисципліни; збільшення задоволення своєю роботою; зменшення витрат робочого часу внаслідок захворювань; підвищення рівня професійної успішності та результатів виробничої діяльності прокурорів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Анушкевич В.І. Оптимізація екстремальних умов професійної діяльності працівників прокуратури методами саморегуляції

2. // Вісник Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна. - Харків, 2007. - № 759. - С. 30-36.

3. Анушкевич В.И. Факторы профессиональной деятельности прокуроров, вызывающие усиление проявления негативных психических состояний // Право і безпека. - Харків, 2007. - Т.6, №1. - С. 39-42.

4. Анушкевич В.І. Застосування способів і методів саморегуляції працівниками прокуратури з метою підвищення ефективності праці // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків, 2007. - Вип. 3(29). - С. 159-164.

5. Анушкевич В.И. Влияние особенностей личности прокуроров на выбор ими способов саморегуляции психических состояний // Вісник Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна. - Харків, 2008. - № 793. - С. 19-22.

6. Анушкевич В.И. Влияние применения саморегуляции на успешность профессиональной деятельности прокуроров // Материалы IV Международной научно-практической конференции "Современные научные технологии - 2008". - Днепропетровск, 2008. - С. 54-58.

Размещено на Allbest.ru

...