Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні засоби формування соціального інтелекту в майбутніх менеджерів

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Ожубко Галина Володимирівна

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології творчості.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Коваленко Алла Борисівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Симоненко Світлана Миколаївна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Марусинець Мар'яна Михайлівна

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, докторант.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Останнім часом досить продуктивного розвитку набула психологія управління, що зумовлено важливістю підвищення рівня якості підготовки фахівців управлінських професій з урахуванням сучасних економічних, соціальних та правових умов.

Проблемні питання підготовки управлінських кадрів охоплені у низці досліджень (А.А.Деркач, В.М.Дьячков, А.Л.Журавльов, В.Г.Зазикін, Л.М.Карамушка, А.І.Кітов, Н.Л.Коломінський, Р.Л.Кричевський, Н.В.Кузьміна, Б.Ф.Ломов, А.К.Маркова, В.Ф.Рубахін, А.Л.Свенцицький, Г.В.Суходольський, А.В.Філіппов та ін.). Значна частина існуючих досліджень присвячена проблемі розвитку в управлінців необхідних особистісних якостей, а також формуванню професійних знань та вмінь, які дозволяють зробити їх цілеспрямовану діяльність найефективнішою. Відомі численні переліки психологічних вимог до професії менеджера у вигляді списків професійно важливих якостей (ПВЯ), поняття соціального інтелекту не включене до жодної з них. При цьому широко представлені особистісні якості, які складають основу соціального інтелекту.

Існуючі в літературі підходи до соціального інтелекту викликають неоднозначність у його тлумаченні: його розуміють як «практично-психологічний розум» (Л.І.Уманський); як умову вибору профілю діяльності у майбутніх практичних психологів (Н.А.Амінов і М.В.Молоканов); як здатність до раціональних, розумових операцій, об'єктом яких є процеси міжособистісної взаємодії (Н.А.Кудрявцева) як умову досягнення високих результатів у соціально значущій діяльності (Л.М.Кубишкіна); як здатність до розуміння і оперування інформацією про взаємостосунки людей і груп (М.Г.Некрасов); як індивідуальні задатки, здібності, властивості, що полегшують вироблення в особистому досвіді вмінь і навичок соціальних дій та контактів (В.Н.Куніцина); як засіб розуміння вчинків та дій людей, розуміння мовної продукції людини, а також його невербальних реакцій (О.С.Михайлова). У деяких дослідженнях аналогом соціального інтелекту є соціальні здібності, соціальна обдарованість. О.І.Власова розглядає соціально обдаровану людину як особистість, що має стійку потребу та значний дієвий потенціал здійснення активних перетворень у соціальному середовищі.

Роль соціального інтелекту в діяльності менеджера важко переоцінити, оскільки для кожного менеджера важливою є здатність правильно розуміти свою та поведінку інших людей, а також на підставі цього налагоджувати спілкування. Разом з тим, психологічні механізми соціального інтелекту, особливості його прояву і розвитку в процесі підготовки майбутніх менеджерів та у професійній діяльності вивчені недостатньо.

Зв'язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що проводяться в лабораторії психології творчості Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України за темою: “Психологічні особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах»” (номер держреєстрації 0107U012430). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 15 від 27 березня 2008 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 23 грудня 2008 року).

Об'єкт дослідження - соціальний інтелект майбутніх менеджерів.

Предмет дослідження - психологічні засоби формування соціального інтелекту майбутніх менеджерів.

Метою дослідження є з'ясування особливостей розвитку соціального інтелекту в студентів-менеджерів та пошук шляхів його формування.

Для досягнення мети дослідження слід розв'язати наступні завдання:

1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до тлумачення поняття соціального інтелекту, визначити місце соціального інтелекту в структурі професійно важливих якостей особистості менеджера.

2. Здійснити добір комплексу методик для діагностики соціального інтелекту менеджера, визначити критерії його оцінки.

3. З'ясувати особливості розвитку і структуру соціального інтелекту майбутніх менеджерів.

4. Розробити та апробувати програму формування соціального інтелекту в майбутніх менеджерів.

5. З'ясувати вплив програми на формування соціального інтелекту майбутніх менеджерів.

6. Виявити чинники інтенсивності розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: особистісно-діяльнісний підхід (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); концепція динамічної функціональної структури особистості (К.К.Платонов) та структура особистості, орієнтованої на процес управлінської діяльності (А.Д.Карнишев); основні дидактичні принципи, розроблені К.Д.Ушинським, М.А.Даниловим, Б.П.Єсиповим, та доповнені принципами, які визначають навчання у вузі (М.Н.Скаткін, Т.В.Кудрявцев, Р.А.Нізамов, Ф.І.Науменко, І.І.Кобиляцький).

Методи дослідження. Відповідно до завдань дослідження, нами використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, методи емпіричного дослідження: спостереження, аналізу документів, формувальний експеримент, психодіагностичне тестування; методи статистичної обробки даних. Психодіагностичний комплект створено на підставі прийнятої в дослідженні моделі соціального інтелекту.

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідження проводилося на базі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

І етап (вересень 2004 - червень 2005) - теоретичний аналіз проблеми соціального інтелекту, постановка мети та завдань дослідження, вивчення методик дослідження.

ІІ етап (жовтень 2005 - квітень 2007) - розробка моделі успішного менеджера, добір методик дослідження, проведення експериментального дослідження соціального інтелекту, апробація програми, аналіз результатів.

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася використанням апробованих методів дослідження, комплексним застосуванням валідних та надійних діагностичних засобів, репрезентативною вибіркою (162 студенти вузу, 31 менеджер-практик), застосуванням адекватних методів статистики, а також змістовим аналізом одержаних даних.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому:

- показано, що соціальний інтелект займає важливе місце в структурі професійно важливих якостей менеджера;

- соціальний інтелект розглядається як комплексна професійна якість менеджера, яка включає низку комунікативних та організаційних умінь;

- показано взаємозв'язок моделі соціального інтелекту, виокремлено на підставі особистісно-діяльнісного підходу, з структурами особистості та структурою діяльності;

- виявлено рівні та структуру соціального інтелекту на початковому етапі професіоналізації та на стадії професійної зрілості особистості менеджера;

- виявлено закономірності якісних та кількісних змін соціального інтелекту в результаті психолого-педагогічного впливу;

- показано, що ефективною формою роботи з розвитку соціального інтелекту студентів-менеджерів є соціально-психологічний тренінг, який включає як традиційні форми навчання, так і активні методи психолого-педагогічного впливу.

Практична значущість дослідження полягає в наступному:

- у формуванні та апробації комплексу методик для діагностики соціального інтелекту менеджера;

- розроблена програма розвитку соціального інтелекту студентів-менеджерів;

- розроблено практичні рекомендації з проведення занять, які розвивають соціальний інтелект студентів.

Результати дослідження використовуються при розробці програми і викладанні курсу «Менеджмент і маркетинг» для студентів-менеджерів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Апробація дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис буття особистості» (м. Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність» (м. Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні процеси та творчість» (Одеса, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми духовності в психології розвитку особистості» (Ніжин, 2008), на засіданні лабораторії психології творчості Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України, кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використовуються при читанні курсу „Менеджмент і маркетинг” для студентів, що навчаються за спеціальністю „Менеджмент організацій” Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт впровадження № 490 від 12.05.09 р.). ключові концептуально-теоретичні положення дисертації стали методологічною основою для низки дипломних і курсових робіт.

Емпіричні результати дисертаційної роботи апробовані в науково-дослідних проектах кафедри менеджменту та підприємництва і втілюються упродовж викладацької діяльності.

Публікації. Головні положення дисертації висвітлено у 4 одноосібних публікаціях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАКу України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 123 найменування, у тому числі 10 іноземною мовою, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 156 сторінках. Робота містить 16 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження. Розкриваються наукова новизна, теоретична та практична значущість результатів дисертаційного дослідження, подано дані про апробацію та впровадження цих результатів.

У першому розділі - «Місце соціального інтелекту в професійній діяльності менеджера: теоретичний аналіз» - здійснено теоретичний аналіз структури професійної діяльності менеджера, місця соціального інтелекту в структурі професійно важливих якостей менеджера, сутності та структури соціального інтелекту.

Існує значна кількість публікацій, присвячених особистості сучасного менеджера. Кожен з авторів робить спробу створити повний перелік якостей і вимог, що ставляться до менеджера, а також визначити характеристики, які не повинен мати керівник, що прагне до успіху (Є.П.Варламова, А.В.Карпов, Р.Л.Кричевський, С.Ю.Степанов, Р.Х.Шакуров, Г.П.Щедровицький та ін.). Аналіз елементів структури здібностей до управлінської діяльності дозволяє виявити у кожній з трьох категорій якостей здібності, або комплекс здібностей, які так чи інакше пов'язані з соціальним інтелектом.

Узагальнюючи різні підходи до характеристик і здібностей ефективного управлінця, можна сформулювати такі висновки. Поняття «соціальний інтелект» безпосередньо не існує в жодному з переліків професійно важливих якостей менеджера. Водночас, істотне місце в структурі професійно важливих якостей (ПВЯ) відводиться комунікативній компетентності, товариськості, вмінню впливати на людей, вмінню розв'язувати проблеми міжособистісної взаємодії, тобто якостям, які відносяться до сфери соціального інтелекту. Крім того, в кожному з розглянутих переліків ПВЯ обов'язково є «інтелектуальні здібності», «здатність розв'язувати», «вміння передбачувати» тощо, і це дає підставу вважати, що характеристики соціального інтелекту також існують імпліцитно в цих структурах ПВЯ.

Термін «соціальний інтелект» введений у психологію Е.Торндайком в 1920 році для позначення далекоглядності в міжособистісних стосунках. Він розглядав соціальний інтелект як специфічну пізнавальну здібність, яка забезпечує успішну взаємодію із людьми.

У 60-ті роки Дж.Гілфорд, творець першого тесту для вимірювання соціального інтелекту, розглядав його як систему інтелектуальних здібностей, незалежних від фактора загального інтелекту, і пов'язаних, насамперед, з пізнанням поведінкової інформації. Згідно з концепцією Дж.Гілфорда, соціальний інтелект - це інтегральна інтелектуальна здібність, яка визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. Соціальний інтелект об'єднує і регулює пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людини, як партнера по спілкуванню, групи людей). До процесів, які його утворюють, належать соціальна сензитивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять і соціальне мислення.

Іноді в літературі соціальний інтелект ототожнюється з практичним мисленням. Л.І.Уманський визначив соціальний інтелект як відносно незалежне праксеологічне утворення - те, що безпретензійно можна визначити як «практично-психологічний розум». У працях Н.А.Амінова і М.В.Молоканова соціальний інтелект розглядається як умова вибору профілю діяльності у майбутніх практичних психологів.

Н.А.Кудрявцева розуміє соціальний інтелект як здатність до раціональних, мисленнєвих операцій, об'єктом яких є процеси міжособистісної взаємодії. Вона встановила неоднозначну картину взаємозв'язку загального і соціального інтелекту: соціальний інтелект відносно незалежний від загального інтелекту.

У дослідженні Л.М.Кубишкіної виявлено, що соціальний інтелект сприяє досягнення високих результатів у соціально значущій діяльності. М.Г.Некрасов звертається до поняття «соціальне мислення», близькому за змістом до поняття «соціальний інтелект» і визначає його як здатність до розуміння і оперування інформацією про взаємостосунки людей і груп.

В.Н.Куніцина розуміє соціальний інтелект як індивідуальні задатки, здібності, властивості, що полегшують вироблення в особистому досвіді вмінь і навичок соціальних дій та контактів. Соціальний інтелект допомагає людині прогнозувати розвиток міжособистісних подій, загострює інтуїцію, передбачливість та забезпечує психологічну витривалість.

О.С.Михайлова вважає, що соціальний інтелект забезпечує розуміння вчинків та дій людей, розуміння мовної продукції людини, а також його невербальних реакцій.

У деяких дослідженнях аналогом соціального інтелекту є соціальні здібності, соціальна обдарованість. О.І.Власова розглядає соціально обдаровану людину як особистість, що має стійку потребу та значний дієвий потенціал здійснення активних перетворень у соціальному середовищі.

Теоретичний аналіз досліджень соціального інтелекту дав змогу визначити соціальний інтелект як здатність людини розуміти не лише інших, але й самого себе у постійній зміні психічних станів та міжособистісних стосунків, розуміти і прогнозувати результати як власної поведінки, так і поведінки партнерів по взаємодії.

Другий розділ - „Дослідження рівня розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів” - присвячений розробці моделі соціального інтелекту менеджера, обґрунтуванню методик емпіричного дослідження та аналізу його результатів.

Соціальний інтелект пропонується розглядати як трирівневу модель: 1) рівень потенційних здібностей; 2) рівень актуальних здібностей; 3) результативний рівень.

З метою дослідження соціального інтелекту майбутніх менеджерів нами було визначено набір психодіагностичних методик, які дозволяють комплексно підійти до вивчення проблеми, виявити особливості прояву соціального інтелекту менеджера і розглянути міру вираженості здібностей, які належать до структури соціального інтелекту.

Для діагностики рівня потенційних здібностей соціального інтелекту були використані:

- ситуативно-рольове завдання «Рефлексія» (А.П.Вяткін);

- методика міжособистісної прийнятності Н.Бехтерєвої (прийнятність індивідом групи);

- методика визначення самооцінки особистості;

- тест емпатії Мехрабіяна-Епштейна;

- коротка шкала вимірювання самоактуалізації.

Для діагностики рівня актуальних здібностей соціального інтелекту застосовувалися:

- методика оцінки особистісно-ділових професійно важливих якостей особистості Т.Ю.Базарова;

- методика міжособистісної прийнятності Н.Бехтерєвої (соціально-психологічний статус індивіда в групі);

- методика Скока оцінки комплексної продуктивності в управлінських ситуаціях.

Актуальні здібності або фактори соціального інтелекту вимірювалися за допомогою тесту Дж.Гілфорда і М.Саллівена, адаптованого О.М.Михайловою.

Комплекс з 8-ми методик дозволяє враховувати більше 30 психологічних вимірів, які допомагають зрозуміти зміст і структуру соціального інтелекту менеджера.

Емпіричне дослідження соціального інтелекту проводилося на базі факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка протягом 2005-2006 років. За своїм видом експеримент було визначено як природний, оскільки проходив в умовах занять з навчального курсу «Менеджмент та маркетинг» для студентів факультету менеджменту і маркетингу, які навчаються за спеціальністю «Менеджмент організацій».

Дослідження охоплювало три етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

На першому етапі дослідження (жовтень-грудень 2005 року) були організовані дві групи досліджуваних в залежності від поєднання двох незалежних змінних: 1) рівень освіченості; 2) наявність досвіду менеджерської роботи. Перша група - студенти-менеджери, які навчаються на 3-4 курсах ДДПУ за вказаними спеціальностями. Вік досліджуваних - 21-24 роки, кількість 162 особи, з них чоловіків - 43%, жінок - 57%.

Друга група досліджуваних - менеджери-практики. До неї увійшли люди, які мають практичний менеджерський досвід в ринкових умовах, пройшли жорсткий конкурентний відбір і підготовку за сучасними технологіями менеджменту. Середній вік досліджуваних - 30,5 років, освіта вища, досвід практичної роботи від 3 до 10 років. Чисельність групи - 31 особа, з них 5 жінок (16%) і 26 чоловіків (84%).

Результати психологічного обстеження дозволили виявити рівень соціального інтелекту студентів, а також рівень розвитку здатності до емпатії, точність рефлексії, самооцінку, рівень самоактуалізації і міру прийнятності своєї групи студентами-менеджерами.

З метою підтвердження висновку про те, що розвинений соціальний інтелект є професійно значущим для менеджера, було виокремлено результативний рівень, що включає професійні вміння та якості менеджера. Ми висунули припущення про те, що показники результативного рівня є критеріями соціального інтелекту в управлінській діяльності.

З цією метою ми використали кореляційний аналіз оцінок рівня соціального інтелекту в експериментальній групі з його результативними показниками в цій самій групі.

Таблиця 1.

Коефіцієнти кореляції між показниками рівня соціального інтелекту та результативними показниками менеджера

Результативні показники соціального інтелекту	Коефіцієнт кореляції (r)	р
Комунікативний	Ефективність взаємодії з людьми	0,29	<0,05
	Гнучкість у спілкуванні	0,14	-
	Вміння вести переговори	0,32	<0,05
Організаційний компонент	Орієнтація на конкретний результат діяльності	0,08	-
	Вміння планувати і проектувати	0,46	<0,01
	Вміння керувати групою	0,23	<0,05
Комплексний компонент	Особиста продуктивність менеджера	0,23	<0,05
	Соціально-психологічний статус в групі	0,59	<0,01

Найтісніший зв'язок спостерігається між показниками рівня соціального інтелекту і соціально-психологічним статусом в групі. Значення коефіцієнта кореляції (r=0,59) вказує на домінуюче значення соціально-психологічного статусу в низці результативних показників соціального інтелекту менеджера.

Наступною за значущістю є кореляція показника рівня соціального інтелекту і вміння планувати і проектувати (r=0,46), що визначається як вміння передбачати розвиток подій, конкретні механізми, послідовність їх реалізації, необхідні для досягнення результату з урахуванням існуючих умов. В умінні планувати і проектувати найбільшою мірою знайшли своє відображення прогностична функція соціального інтелекту і функція розв'язання поточних завдань.

Два показники, які належать до комунікативного компоненту результативного рівня, корелює з показником рівня соціального інтелекту з більшими за значенням коефіцієнтами. Це ефективність взаємодії з людьми, яка полягає у вмінні цілеспрямовано впливати на думки і поведінку інших людей, настроюючи їх позитивно щодо себе (r=0,32), і вміння вести переговори, тобто вміння і прагнення досягати результату на основі взаєморозуміння (r=0,29).

Помірні кореляційні зв'язки відзначаються між рівнем соціального інтелекту і двома результативними показниками: вмінням керувати групою і особистою продуктивністю менеджера (r=0,23). Це свідчить про зближення двох результативних показників менеджера на основі мобілізаційної функції соціального інтелекту, яка допомагає долати критичні управлінські ситуації, тривалі стреси. інтелект професійний менеджер психологічний

При тестуванні потенційних здібностей студентів-менеджерів виявлено досить низькі середні показники. Зокрема, виявлено низький рівень середніх показників здатності студентів до емпатії (17,8). Те саме стосується і середніх показників розвитку точності рефлексії. Результати рівня самооцінки і самоактуалізації у майбутніх менеджерів. (t=0,67; t=1,45; р<0,05). При цьому рівень самооцінки також є дещо заниженим, що свідчить по наявність невпевненості в собі. Про рівень розвитку самоактуалізації можна сказати те саме, що й про низку попередніх показників потенційних здібностей.

Аналізуючи результати дослідження за методикою Н.Бехтерєвої, слід сказати про незначний рівень розвитку коефіцієнта прийнятності групи (t=7,49; р<0,01). Це може свідчити про недостатній рівень розвитку соціально-перцептивних здібностей, недостатність розвитку перцептивних механізмів, необхідних для налагоджування ефективних стосунків між людьми, які (стосунки) відносяться до основних об'єктів пізнання людьми один одного.

Аналіз кореляційних зв'язків соціального інтелекту в еталонній групі показує, що в цій групі домінують два зв'язки: 1-4 (r=0,58) і 1-2 (r=0,52). Тому можна припустити, що зв'язки 1-4 і 1-2 складають психологічну основу ефективної структури соціального інтелекту. В експериментальній групі домінує зв'язок 1-4 (r=0,38). тобто в структурі інтелекту існують відношення, які визначають всю психологічну систему соціального інтелекту на певному рівні.

Для перевірки припущення про те, що темп розвитку соціального інтелекту залежить від його початкового рівня, за результатами першого тестування соціального інтелекту було проведене диференціювання експериментальної групи за мірою вираженості цієї здатності на три підгрупи: 1) підгрупа з низьким соціальним інтелектом; 2) підгрупа з середньою мірою вираженості; 3) підгрупа з високим соціальним інтелектом.

У рамках виявлення закономірностей розвитку соціального інтелекту нас цікавили також кореляційні зв'язки показників розвитку потенційних здібностей з розвитком соціального інтелекту (ДКО) і кореляція ДКО з рівнем самооцінки і самоактуалізації. У таблиці 2. представлені названі кореляції.

Таблиця 2.

Кореляційні зв'язки показників розвитку соціальних здібностей з показниками розвитку потенційних здібностей

Розвиток потенційних здібностей	Коефіцієнт кореляції (r)	р
Розвиток емпатії	0,36	<0,05
Розвиток точності рефлексії	0,31	<0,05
Розвиток прийнятності групи	0,13	-
Рівень самооцінки	-0,12	-
Рівень самоактуалізації	-027	<0,05

Слід відзначити виражений позитивний кореляційний зв'язок розвитку здатності до емпатії і точності рефлексії з розвитком соціального інтелекту (r=0,31-0,36). Оскільки в ході дослідження був організований розвиток рівня потенційних здібностей, то їх зміна вважається незалежною змінною, а зміна рівня соціального інтелекту - залежною змінною, і таким чином, узгоджені зміни незалежної і залежної змінної можуть розглядатися як свідчення причинно-наслідкового зв'язку. Це означає, що розвиток здатності до емпатії і до точності рефлексії спричинює розвиток соціального інтелекту.

Кореляційний зв'язок розвитку прийнятності індивідом групи з розвитком соціального інтелекту набагато менший (r=0,13; р<0,05), тим не менш, позитивний характер зв'язку свідчить про те, що зростання прийнятності індивідом групи пов'язане з розвитком соціального інтелекту.

Третій розділ - „Психологічні засоби формування соціального інтелекту майбутніх менеджерів” - присвячено обґрунтуванню програми розвитку соціального інтелекту майбутніх менеджерів, представлено результати формувального експерименту.

Розроблена програма формувального експерименту складається з двох частин: теоретичної і прикладної (тренінгової). Загальна тривалість передбачених програмою занять - 46 годин, з них 10 лекції, 36 - практичні заняття. Метою теоретичної частини програми є формування знань про феномен соціального інтелекту, його функції та особливості його прояву в професійній діяльності менеджера. Теоретична частина передбачає лекційні заняття, в яких використовувалися також індивідуальні реферативні виступи студентів. Тренінгова частина формувального експерименту спрямована на розвиток здібностей потенційного рівня соціального інтелекту.

Формувальний експеримент проводився з лютого до грудня 2006 року. Експериментальна група включала 127 осіб, з них чоловіків - 45%, жінок - 55%. Було скомплектовано 8 навчальних груп чисельністю 13-17 осіб однорідного складу. В контрольних групах, одна з яких становила 17, інша - 18 осіб, з них чоловіків 34%, жінок - 66%. Всі досліджувані навчалися на 4 курсі ДДПУ за спеціальністю «Менеджмент організацій».

Програма розвитку соціального інтелекту є структурним компонентом навчального курсу «Психологія управління» для вищевказаних спеціальностей. Апробація програми проводилася в режимі практичних занять: одне 6-годинне заняття на тиждень.

Технологія конструктивної зміни соціального інтелекту менеджера охоплює наступні етапи:

1. Одержання нової інформації про себе і особливості своєї взаємодії з іншими людьми.

2. Усвідомлення до переосмислення уявлень про себе і свою поведінку.

3. Вибудовування нових форм пізнання поведінки і регулювання міжособистісної взаємодії.

4. Закріплення позитивного досвіду в умовних ситуаціях управлінської взаємодії.

Після завершення програми розвитку соціального інтелекту в експериментальній групі було проведено повторний психодіагностичний зріз з метою виявлення розвитку потенційних і актуальних здібностей моделі соціального інтелекту. В контрольній групі також проводилася діагностика рівня актуальних здібностей.

Часткова діагностика організаційного та комунікативного компонентів результативного рівня була проведена в експериментальній групі на останньому занятті формувального експерименту за допомогою групових вправ методики Т.Ю.Базарова. На оцінному етапі дослідження для діагностики професійних вмінь в експериментальній групі використовувалися ще два тести, які входили до складу методики Т.Ю.Базарова: типологічний опитувальник МВТІ та особистісний опитувальник СРІ. Для діагностики комплексного компоненту результативного рівня соціального інтелекту використовувалися: тест міжособистісної прийнятності Н.Бехтерєвої і тест Скока.

Тренінг викликав достовірне збільшення оцінок за трьома тестами: здатність до емпатії, точність рефлексії, прийнятність групи. Причому, розвиток здатності до емпатії (t=3,97; р<0,01) істотно перевищує розвиток точності рефлексії (t=2,29; р<0,05). Ця відмінність може пояснюватися як особливостями програми тренінгу, так і особливостями формування цих здібностей. Здатність до емпатії онтогенетично формується раніше, ніж здатність до рефлексивного аналізу.

Представляють інтерес показники зміни прийнятності індивідом групи (t=7,49; р<0,01). У результаті розвитку соціально-перцептивних здібностей у ході тренінгу відбуваються зміни у стосунках між людьми, які (стосунки) відносяться до основних об'єктів пізнання людьми один одного.

Таким чином, розроблена програма достовірно розвиває потенційні здібності соціального інтелекту: прийнятність групи, здатність до емпатії, точність рефлексії. Найбільш істотний розвиток спостерігається для прийнятності групи.

Зростання оцінок за цими тестами недостовірний (t=0,67; t=1,45; р<0,05). Подібні результати узгоджуються з висновками Ю.М.Ємельянова про те, що особистісні модифікації не вкладаються у часові рамки тренінгу. Це тривалий процес, результативність якого виявляється тільки у ході реальної життєдіяльності людини.

Попередня оцінка ефективності тренінгу за результатами розвитку факторів соціального інтелекту виконана на підставі порівняльного аналізу оцінок соціального інтелекту до та після тренінгу.

Таблиця 3.

Порівняльний аналіз факторів соціального інтелекту до та після формувального експерименту (n=127)

Рівень СІ (бал)	Фактори соціального інтелекту (частоти)
	І	ІІ	ІІІ	ІV	КО
	до	після	до	після	до	після	до	після	до	після
2	7	2	14	4	5	3	25	4	11	3
3	43	11	90	11	54	29	65	40	76	48
4	61	72	20	72	61	80	32	76	36	69
5	15	42	3	42	7	15	5	7	4	7
Середнє	3,7	4,25	3,1	4,25	3,5	3,8	3,1	3,7	3,2	3,6
Дисперс	0,58	0,43	0,35	0,23	0,43	0,41	0,58	0,39	0,43	0,39
Д	0,55	1,15	0,30	0,60	0,40
t	6,27	17,0	3,70	6,9	5,0
p	<0,001	<0,001	<0,01	<0,001	<0,001

Д - різниця між середніми арифметичними показниками частот до та після тренінгу;

t - критерій Стьюдента;

р - рівень статистичної значущості;

n - кількість досліджуваних

У результаті тренінгу відзначається достовірне зростання оцінок за всіма чотирма субтестами. Найбільші зміни показників відзначаються за субтестом ІІ - «Групи експресії» (t=17,0; р<0,001). Це означає, що у процесі соціально-психологічного тренінгу більш помітного розвитку набула здатність правильно оцінювати стани, почуття, наміри людей за їх невербальними проявами: міміці, позами, жестами. Ці дані узгоджуються з відзначеними раніше показниками розвитку здатності до емпатії.

Звертає на себе увагу той факт, що за субтестом ІІІ показники розвитку нижчі, ніж за іншими субтестами (t=3,7; р<0,01). Порівняно невисокий розвиток здатності розуміти зміни значень подібних вербальних реакцій людини залежно від контексту ситуації, що їх викликала, пояснюється частково, недостатньою увагою до розвитку цієї здатності у ході тренінгу, частково - досить високим початковим рівнем розвитку здатності до розуміння вербальної експресії. Разом з тим, тренінг викликав достовірний розвиток цього фактора соціального інтелекту.

Загалом у результаті апробації програми психолого-педагогічного експерименту відбулося значне зростання композитної оцінки (t=5,0; р<0,001), що свідчить про достовірне підвищення рівня соціального інтелекту в результаті формувального експерименту.

Оцінка ефективності тренінгу включає в себе також порівняльний аналіз результатів експериментальної та контрольної груп. Результати тестування експериментальної та контрольної груп на першому зрізі практично не відрізняються як за композитною оцінкою, так і за всіма субтестами. Результати другого тестування свідчать про те, що розподіл частот характеризується зрушенням в бік підвищення рівня соціального інтелекту. Але розрахункові значення t-критерію Стьюдента для контрольної групи показує недостовірність цих відмінностей. Одержані результати можуть свідчити про те, що за часовий інтервал 1,5-2 місяці природним шляхом, поза умовами цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу, не відбувається значущого розвитку здібностей до пізнання поведінки (однак можна відзначити тенденції природного розвитку соціального інтелекту).

Впровадження тренінгу привело не тільки до зміни рівнів соціального інтелекту, але й до певної зміни його структури. Для виявлення зміни внутрішньосистемних зв'язків використовувався кореляційний аналіз. Результати представлені в таблиці 6, де нуль і кома в значеннях коефіцієнтів кореляції опущені.

Таблиця 4.

Матриця інтеркореляцій оцінок соціального інтелекту

Субтест	Еталонна група	Експеримен.група	Контрольна група
	2	3	4	КО	2	3	4	КО	2	3	4	КО
1	52	43	58	92	7	22	38	73	40	26	32	73
2		-10	12	54		32	30	54		-10	29	45
3			39	61			24	57			22	74
4				74				77				74

Аналіз кореляційних зв'язків соціального інтелекту в еталонній групі показує, що в цій групі домінують два зв'язки: 1-4 (r=0,58) і 1-2 (r=0,52). З урахуванням того, що до еталонної групи увійшли люди, що мають менеджерський досвід в ринкових умовах, що пройшли конкурсний відбір і підготовку за сучасними технологіями менеджменту, можна припустити, що зв'язки 1-4 і 1-2 складають психологічну основу ефективної структури соціального інтелекту.

В експериментальній групі до тренінгу домінує зв'язок 1-4 (r=0,38). Після проходження тренінгу зв'язок 1-4 зберігається (r=0,32) і проявляється зв'язок 1-2 (r=0,40), тобто в структурі виникають нові відношення, які ставлять всю психологічну систему соціального інтелекту на вищий рівень.

Резюмуючи одержані у ході порівняльного і кореляційного аналізу емпіричних даних, слід зазначити, що ефективність розвивальної програми проявляється у наступних моментах:

1) формувальний експеримент привів до розвитку потенційних здібностей соціального інтелекту: прийнятності групи, здатності до емпатії та точності рефлексії. Розвиток прийнятності групи перевищує розвиток здатності до емпатії і точності рефлексії;

2) зміна самооцінки і самоактуалізації в результаті формувального експерименту відзначено лише на рівні тенденції, тобто достовірного розвитку самооцінки і самоактуалізації не відбувається;

3) Розвиток соціального інтелекту в результаті психолого-педагогічного впливу виявляється як у достовірному розвитку факторів соціального інтелекту, так і в зростанні композитної оцінки соціального інтелекту, що визначається за допомогою тесту Дж.Гілфорда;

4) Тренінг формує адекватну структуру соціального інтелекту, психологічна основа якої полягає у зв'язку здатностей передбачувати наслідки поведінки і розуміти логіку розвитку складних ситуацій, а також у зв'язку здатностей передбачати наслідки поведінки і логічно узагальнювати невербальні реакції.

Для перевірки гіпотези про те, що темп розвитку соціального інтелекту в тренінгу залежить від його початкового рівня, за результатами першого тестування соціального інтелекту було проведене диференціювання експериментальної групи за мірою вираженості цієї здатності на три підгрупи: 1) підгрупа з низьким соціальним інтелектом; 2) підгрупа з середньою мірою вираженості; 3) підгрупа з високим соціальним інтелектом.

Таблиця 5.

Залежність розвитку соціального інтелекту від його початкового розвитку. Композитна оцінка (КО)

	Початковий рівень оцінки	Загальна оцінка
	низький	середній	високий
	Х	у	Х	у	Х	у	Х	у
початок	27,7	2,47	34,5	1,08	39,3	1,94	33,0	4,74
закінчення	34,8	2,32	39,8	2,!4	42,5	2,06	38,9	5,07
розвиток	7,1	5,3	3,2	5,9
t-критерій	20,9	22,1	11,3	8,4
р	<0,001	<0,001	<0,001	<0,001

Інтенсивність розвитку соціального інтелекту в формувальному експерименті залежить від початкового рівня його сформованості: чим нижчий початковий рівень, тим інтенсивніший процес розвитку соціального інтелекту в умовах соціально-психологічного тренінгу. Інтенсивність розвитку соціального інтелекту в тренінгу прямо пов'язана з початковим рівнем емотивного компонента потенційних здібностей (здатність до емпатії, прийнятності групи), і зворотно - з початковим рівнем когнітивного компоненту (точність рефлексії, рівнем самооцінки, рівнем самоактуалізації).

Виявлено виражений позитивний кореляційний зв'язок розвитку здатності до емпатії і точності рефлексії з розвитком соціального інтелекту (r=0,31-0,36). Це означає, що розвиток здатності до емпатії і до точності рефлексії спричинює розвиток соціального інтелекту. Кореляційний зв'язок розвитку прийнятності індивідом групи з розвитком соціального інтелекту набагато менший (r=0,13; р<0,05), тим не менш, свідчить про те, що зростання прийнятності індивідом групи пов'язане з розвитком соціального інтелекту.

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного теоретико-експериментального дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Теоретичний аналіз проблеми дослідження свідчить про те, що поняття «соціальний інтелект» безпосередньо не існує в жодному з переліків професійно важливих якостей менеджера, водночас, істотне місце в структурі професійно важливих якостей відводиться комунікативній компетентності, товариськості, вмінню впливати на людей, вмінню розв'язувати проблеми міжособистісної взаємодії, тобто якостям, які відносяться до сфери соціального інтелекту. Це дає підставу вважати, що характеристики соціального інтелекту також існують імпліцитно в структурах професійно важливих якостей менеджера. Співставлення теоретичних описів професійно важливих якостей менеджера і феномена соціального інтелекту дозволило підтвердити припущення про те, що соціальний інтелект є професійно важливою якістю менеджера.

Соціальний інтелект визначається як здатність людини розуміти не лише інших, але й самого себе у постійній зміні психічних станів та міжособистісних стосунків, розуміти і прогнозувати результати як власної поведінки, так і поведінки партнерів по взаємодії.

2. Психодіагностичний комплекс створювався на основі прийнятої в дослідженні моделі соціального інтелекту Апробований психодіагностичний інструмент, адекватний цілям дослідження, містить 8 методик, які дозволяють дослідити близько 30 психологічних якостей, які відображають зміст соціального інтелекту.

3. Результати дослідження рівня потенційних здібностей у студентів-менеджерів свідчить про досить низький рівень розвитку здатності до емпатії, рефлексії, що відповідає низькому рівню розвитку соціально-перцептивних якостей. Ці показники підтверджуються низькими даними за тестом Дж.Гілфорда - виявлено низький рівень розвитку здатності правильно оцінювати стани, почуття, наміри за їх невербальними проявами. Разом з тим, виявлено досить високий рівень здатності до розуміння вербальної експресії. Значення композитної оцінки свідчить про те, що загальні показники розвитку соціального інтелекту знаходиться на рівні нижче середнього.

4. Програма розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів складається з двох частин - теоретичної та прикладної. Метою теоретичного блоку програми є формування в студентів знань про поняття «соціальний інтелект», його функції та особливості його прояву в професійній діяльності менеджера. Прикладна частина програми спрямована на розвиток і стимуляцію в студентів здібностей, які складають потенційний рівень соціального інтелекту: точність рефлексії, здатність до емпатії, соціальна сензитивність, прийнятність групи. Програма обґрунтовує методичний інструментарій, який дозволяє комплексно підійти до проблеми розвитку соціального інтелекту як на вузівському етапі професійної підготовки майбутніх менеджерів, так і на етапі підвищення кваліфікації менеджерів-практиків.

5. Апробація програми розвитку соціального інтелекту засвідчила її високу ефективність: виявлено значущі відмінності у розвитку потенційних здібностей соціального інтелекту: прийнятності групи, здатності до емпатії та точності рефлексії, а також у достовірному зростанні оцінок за чотирма субтестами методики Дж.Гілфорда, так і в зростанні композитної оцінки соціального інтелекту. У ході експерименту сформовано адекватну структуру соціального інтелекту, психологічні засади якої полягають у зв'язку здатності передбачати наслідки поведінки і розуміти логіку розвитку складних ситуацій, а також у зв'язку здатності передбачати наслідки поведінки і логічно узагальнювати невербальні реакції.

6. Інтенсивність розвитку соціального інтелекту в формувальному експерименті залежить від початкового рівня його сформованості: чим нижчий початковий рівень, тим інтенсивніший процес розвитку соціального інтелекту в умовах соціально-психологічного тренінгу. Виявлено пряму залежність темпу розвитку соціального інтелекту від початкового рівня емотивного компоненту потенційних здібностей (здатності до емпатії, рівня прийнятності групи). Між інтенсивністю розвитку соціального інтелекту і початковим рівнем когнітивного компонента потенційних здібностей (точність рефлексії, рівень самооцінки, самоактуалізації) виявлено зворотний зв'язок. Розвиток соціального інтелекту в тренінгу значуще корелює з розвитком здатності до емпатії та з розвитком точності рефлексії.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з пошуком шляхів удосконалення процесу підготовки майбутніх менеджерів та апробацією запропонованої програми формування соціального інтелекту на інших групах фахівців, зокрема, майбутніх вчителів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ожубко Г.В. Формування соціального інтелекту майбутніх менеджерів у навчальному процесі / Г.В. Ожубко // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України. / за ред. Максименка С.Д. - К.: „Логос”, 2007. - т.7, вип. 12. - С. 164-170.

2. Ожубко Г.В. Соціальний інтелект в структурі професійно важливих якостей менеджера / Г.В. Ожубко // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. Випуск 11. - К.: КиМУ, 2007. - С. 115-125.

3. Ожубко Г.В. Модель соціального інтелекту менеджера / Г.В. Ожубко // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т.IX, част. 4. - К.., 2007. - С. 277-283.

4. Ожубко Г.В. Розвиток соціального інтелекту в студентів-менеджерів / Г.В. Ожубко //Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: збірник наукових праць / За ред. В.О.Моляко. - Т.12. - Вип. 5. - Ч.ІІ. - Житомир: вид-во ЖДУ ім.. І.Франка, 2008. - С.149-157.

АНОТАЦІЯ

Ожубко Г.В. „Психологічні засоби формування соціального інтелекту в майбутніх менеджерів”. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. - Харків, 2009.

У дисертаційному дослідженні подано психолого-педагогічний аналіз проблеми соціального інтелекту як професійно важливої якості менеджера.

Соціальний інтелект визначається як здатність людини розуміти не лише інших, але й самого себе у постійній зміні психічних станів та міжособистісних стосунків, розуміти і прогнозувати результати як власної поведінки, так і поведінки партнерів по взаємодії.

З'ясовано, що загальні показники розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів перебувають на нижче середньому рівні.

Подано аналіз програми розвитку соціального інтелекту в майбутніх менеджерів, що складається з теоретичної та прикладної частин. Теоретичний блок формує в студентів знання про поняття «соціальний інтелект», його функції та особливості його прояву в професійній діяльності менеджера. Прикладна частина спрямована на розвиток і стимуляцію в студентів здібностей, які складають потенційний рівень соціального інтелекту: точність рефлексії, здатність до емпатії, соціальна сензитивність, прийнятність групи.

Апробація програми розвитку соціального інтелекту показала її високу ефективність: виявлено значущі відмінності у розвитку потенційних здібностей соціального інтелекту: прийнятності групи, здатності до емпатії та точності рефлексії, а також у достовірному зростанні оцінок за методикою Дж.Гілфорда, так і в зростанні композитної оцінки соціального інтелекту.

Показано, що інтенсивність розвитку соціального інтелекту в формувальному експерименті залежить від початкового рівня його сформованості.

Ключові слова: соціальний інтелект, менеджер, комунікативна компетентність, емпатія, рефлексія, рівень прийнятності групи.

Ожубко Г.В. „Психологические средства формирования социального интеллекта у будущих менеджеров”. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук. 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина. - Харьков, 2009.

В диссертационном исследовании дается психолого-педагогический анализ проблемы социального интеллекта как профессионально важного качества менеджера.

Социальный интеллект определяется как способность человека понимать не только других, но и самого себя в постоянной смене психических состояний и межличностных отношений, понимать и прогнозировать результаты как собственного поведения, так и поведения партнеров по взаимодействии.

Результаты исследования уровня потенциальных способностей у студентов-менеджеров свидетельствует о достаточно низком уровне развития способности к эмпатии, рефлексии, что соответствует низкому уровню развития социально-перцептивных качеств. Обнаружено низкий уровень развития способности правильно оценивать состояние, чувства, намерения за их невербальными проявлениями. Вместе с этим у испытуемых обнаружено достаточно высокий уровень способности к пониманию вербальной экспрессии. Значения композитной оценки свидетельствует о том, что общие показатели развития социального интеллекта находится на уровне ниже среднего.

Представлен анализ программы развития социального интеллекта у будущих менеджеров, которая содержит теоретическую и прикладную части. Теоретический блок формирует у студентов знания о понятии «социальный интеллект», его функциях и особенность его проявления в профессиональной деятельности менеджера. Прикладная часть направлена на развитие и стимуляцию у студентов способностей, которые составляют потенциальный уровень социального интеллекта: точность рефлексии, способность к эмпатии, социальная сензитивность, приемлемость группы.

Апробация программы развития социального интеллекта показала ее высокую эффективность: выявлено значащие отличия в развитии потенциальных способностей социального интеллекта: приемлемости группы, способности к эмпатии и точности рефлексии, а также в достоверном росте оценок по методике Дж.Гилфорда, так и в росте композитной оценки социального интеллекта.

Показано, что интенсивность развития социального интеллекта в формирующем эксперименте зависит от начального уровня его сформированности: от начального уровня эмотивного компонента потенциальных способностей (способности к эмпатии, уровня приемлемости группы), от развития способности к эмпатии и точности рефлексии.

Оценка уровня социального интеллекта по результативным показателям подтвердила важность развитого социального интеллекта менеджера. Значимые корреляционные связи позволяют рассматривать коммуникативный, организационный и комплексный показатели, которые определяются в исследовании, как профессиональные критерии социального интеллекта менеджера.

Ключевые слова: социальный интеллект, менеджер, коммуникативная компетентность, эмпатия, рефлексия, уровень приемлемости группы.

Ozhubko G. “ Psychological forming tools of social intellect of future managers”. A manuscript.

Dissertation for gaining the scientific degree of candidate of psychological sciences. 19.00.07. pedagogical and age psychology. Kharkiv national university named after V.N.Karazin. - Kharkiv, 2009.

In dissertation research the psychological and pedagogical analysis of problem of social intellect as professionally important quality of manager is given.

A social intellect is defined as the individual ability to understand not only others, but also oneself in a constant change of psychical states and interpersonal relations, to understand and predict the results of both own conduct and conduct of interaction partners.

It was clarified, that general indexes of development of social intellect for future managers are at level below middle.

The analysis of the program of development of social intellect is given for future managers, which consists of theoretical and applied parts. A theoretical block forms knowledge about a notion «social intellect», its functions and peculiarities of its display in professional activity of manager. The applied part is directed on development and stimulation for the students' capabilities, which make the potential level of social intellect: the exactness of reflection, the ability to empathy, the social sensitivity, the acceptability of group.

Approbation of the program of development of social intellect showed its high efficiency: meaningful differences in development of potential capabilities of social intellect were manifested: the acceptability of group, the ability to empathy and to exactness of reflection, and also in reliable growth of estimations after the method of G. Gillford, so in growth of composite estimation of social intellect.

It is also showed that intensity of development of social intellect in a forming experiment depends on the initial level of its forming.

Keywords: social intellect, manager, communicative competence, empathy, reflection, level of acceptability of group.

Размещено на Allbest.ru

...