Вторинна соціалізація як чинник динаміки соціальних здібностей особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

ВТОРИННА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ДИНАМІКИ СОЦІАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

ВИКОНАЛА СТАНОВИХІНА ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЇВНА

Київ - 2009

АНОТАЦІЯ

міжособистісний соціалізація психологічний

Становихіна О.С. Вторинна соціалізація як чинник динаміки соціальних здібностей особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.05 - соціальна психологія, психологія соціальної роботи. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації соціальні здібності визначено як здібності людини, які розвиваються і проявляються в умовах професійної діяльності та спілкування й забезпечують ефективність її функціонування в ситуаціях міжособистісних взаємин. У результаті дослідження виявлено основні фактори, які стали основою для побудови моделі, яка дозволила обґрунтувати наявність зв'язків між складовими вторинної соціалізації та компонентами соціальних здібностей. Представлено результати емпіричного дослідження впливу вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей та апробації навчально-розвивальних засобів розвитку й прояву соціальних здібностей особистості.

Ключові слова: соціальні здібності, вторинна соціалізація, складові вторинної соціалізації, динаміка соціальних здібностей.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки з появою нових професій важливим завданням державних і бізнесових структур, соціальних організацій як основних інститутів вторинної соціалізації стає діагностика, розвиток й удосконалення здібностей особистості. На етапі входження особистості в трудову діяльність і формально-ділові відносини, що її супроводжують, досягнення нею професійної майстерності та кар'єрного росту, особливо актуальною для сучасної психології є проблема змін, які відбуваються в структурі соціальних здібностей під впливом вторинної соціалізації.

Феномен соціальних здібностей розглянуто науковцями в контексті проблеми соціального й емоційного інтелекту особистості (Р. Бар-Он, Дж. Гілфорд, Д. Гоулмен, Дж. Мейер, П. Саловей, Р. Дж. Стернберг, Г. Олпорт, Ю. М. Ємельянов, Е. Л. Носенко, А. Л. Южанінова та ін.), її соціальної обдарованості та комунікативної компетентності (Н. М. Ануфрієва, О. О. Бодальов, О. І. Власова, Л. А. Петровська та ін.), соціального мислення та соціальних уявлень особистості (К. О. Абульханова-Славська, С. Московичі, Є. В. Прямікова). В українських психологічних дослідженнях, які беруть початок у науково-психологічних розробках Г. С. Костюка, досліджено окремі аспекти проблематики здібностей, а саме вивчено особливості онтогенетичного становлення творчих (В. О. Моляко, О. Л. Музика) і музичних здібностей (С. І. Науменко), технічної та інтелектуальної обдарованості (О. В. Зазимко, М. Л. Смульсон та ін.).

Окрему групу наукових праць присвячено проблемі розвитку особистості та її здібностей (Т. І. Артем'єва, Л. П. Василенко, Г. Крайг, О. М. Леонтьєв, Т. Д. Марцинковська, І. Ф. Муханова, С. Л. Рубінштейн, М. В. Савчин, Ю. М. Швалб, О. П. Щотка), різним аспектам її соціалізації (Г. М. Андрєєва, П. Бергер, Т. Лукман, В. В. Москаленко, Л. Е. Орбан-Лембрик, А. О. Реан, В. А. Роменець), взаємозв'язку здібностей та діяльності (Н. С. Лейтес, Б. М. Теплов, В. Д. Шадриков).

Незважаючи на певну вивченість даної проблеми, аналіз відомих концепцій показав, що відсутнє єдине визначення соціальних здібностей особистості та не розкрито специфіку їхньої динаміки в залежності від впливу вторинної соціалізації. Це унеможливлює створення цілісного погляду на зазначену проблему, проте успішність зрілої людини в процесі соціальної адаптації, професійного розвитку й оволодіння різними видами діяльності, пов'язаними із взаємодією, спілкуванням з іншими людьми та керуванням ними, залежить від наявності певного набору компонентів її соціальних здібностей і особливостей їхнього прояву у зв'язку зі специфічними умовами трудової, сімейної та дозвільної соціалізації.

Отже, актуальність і недостатня розробленість даної проблеми визначили вибір теми дисертаційної роботи: „Вторинна соціалізація як чинник динаміки соціальних здібностей особистості”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у відповідності з науково-дослідною темою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України” (№ державної реєстрації: 0108U002461).

Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні особливостей впливу вторинної соціалізації для оптимізації системи соціальних здібностей особистості в контексті основних сфер її життєдіяльності.

Завдання дослідження:

1) здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми соціальних здібностей зрілої особистості та їхньої динаміки з урахуванням впливу вторинної соціалізації;

2) розробити модель складових вторинної соціалізації, які зумовлюють динаміку соціальних здібностей особистості залежно від дії соціальних та індивідуально-особистісних чинників;

3) емпірично дослідити зв'язок між складовими вторинної соціалізації та соціальними здібностями зрілої особистості;

4) визначити особливості впливу вторинної соціалізації на динаміку структурних компонентів соціальних здібностей зрілої особистості;

5) розробити та апробувати навчально-розвивальну програму, спрямовану на оптимізацію системи соціальних здібностей особистості в межах формування її основних соціально-професійних компетенцій.

Об'єкт дослідження - соціальні здібності особистості.

Предмет дослідження - вплив вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей особистості.

Методологічну й теоретичну основу дослідження склали: основні концепції здібностей (Б. Г. Ананьєв, Т. І. Артем'єва, О. І. Власова, А. Г. Ковальов, Н. С. Лейтес, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов, В. Д. Шадріков); положення теорій соціального та емоційного інтелекту (Р. Бар-Он, Дж. Гілфорд, Д. Гоулмен та ін.), розвитку дорослої людини (Б. Г. Ананьєв, Л. П. Василенко, Г. Крайг, Т. Д. Марцинковська, М. В. Савчин) та її здібностей (Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, В. О. Моляко, О. Л. Музика, Б. М. Теплов); підходи до проблеми трудової соціалізації (Г. М. Андрєєва, В. В. Москаленко, П. Бергер, Т. Лукман та ін.).

Методи дослідження. Для здійснення теоретико-методологічного аналізу проблеми соціальних здібностей особистості та їхньої динаміки з урахуванням впливу вторинної соціалізації використано методи теоретичного дослідження наукових розробок проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення й систематизація емпіричних і теоретичних даних.

Для дослідження впливу вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей особистості використано емпіричні методи: структуроване спостереження, анкетування (авторський опитувальник для виявлення складових вторинної соціалізації), опитувальники діагностики формально-динамічних властивостей індивідуальності М. В. Русалова та здатності до емпатії Н. Епштейна, А. Мехрабіана. Структуру соціальних здібностей зрілої особистості досліджено за допомогою методики діагностики соціального інтелекту Дж. Гілфорда, М. Саллівена, соціально-інтегративного потенціалу О. І. Власової та інтраіндивідуального модусу розвитку емоційного інтелекту людини М. А. Березюк, О. І. Власової. Розроблено та апробовано систему навчально-розвивальних заходів, спрямованих на оптимізацію соціальних здібностей дорослої людини в межах формування її основних соціально-професійних компетенцій.

Інтерпретацію отриманих даних здійснено на основі використання кількісних порівняльно-статистичних методів (кореляційний, факторний аналіз, аналіз значущості відмінності).

Дослідження було здійснено впродовж 2006-2008 рр. на базі державних і бізнесових організацій м. Києва й м. Сєвєродонецька Луганської області: Сєвєродонецький хіміко-механічний інститут Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, малі та середні підприємства м. Сєвєродонецька, рекрутингові компанії та кадрові агенції м. Києва. Загальний обсяг вибірки склав 112 осіб віком від 22 до 60 років (50 чоловіків, 62 жінки).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- розроблено модель складових вторинної соціалізації, яка включає такі компоненти: належність особистості до сімейної групи та професійної діяльності, входження її до груп дозвілля;

- розширено й доповнено уявлення про динамічну сутність системи соціальних здібностей, а саме: доведено, що розвиток і прояв соціальних здібностей зрілої особистості відбувається під впливом професійної діяльності, сімейного й дозвільного спілкування;

- установлено достовірний зв'язок між соціально-емоційними, соціально-перцептивними, соціально-креативними компонентами соціальних здібностей особистості та індивідуально-особистісними (вік, стать, формально-динамічні властивості особистості) й соціальними чинниками (належність до сімейної групи та професійної діяльності, входження особистості до груп дозвілля);

- удосконалено систему навчально-розвивальних методів підвищення ефективності функціонування потенціалу соціальних здібностей в контексті реалізації завдань розвитку соціально-професійних компетенцій особистості, яка працює в системі людина-людина.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці системи оптимізації соціальних здібностей зрілої особистості у зв'язку зі складовими її вторинної соціалізації, що дозволяє прискорити розвиток окремих підсистем цих здібностей на визначених етапах трудового досвіду та віку. Розроблено методичний інструментарій з метою його використання в практиці навчально-розвивальної роботи із соціально зрілим контингентом клієнтів, у роботі з персоналом, у викладанні курсів і спецкурсів із соціальної психології для студентів ВНЗ.

Упровадження результатів дослідження було здійснено в процесі психолого-консультаційної роботи із співробітниками ТОВ „Корпоративні ресурси” (довідка № 160 від 14 серпня 2009 р.), а також під час професійної підготовки консультантів ТОВ „Управління персоналом” у рамках корпоративного тренінгу формування соціально-професійних компетенцій персоналу (довідка № 479 від 14 серпня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованій у співавторстві статті [4] полягає в обґрунтуванні основних положень дослідженої проблеми, у визначенні складових вторинної соціалізації сучасної людини й аналізі їхніх впливів на динаміку соціальних здібностей особистості за результатами емпіричного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було висвітлено в доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції „Ґенеза буття особистості” (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні чинники становлення особистості в поліетнічному середовищі” (Одеса - Мукачево, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Тенденції розвитку психології в Україні: історія і сучасність” (Київ, 2006). Авторські спостереження й зроблені на їхній основі теоретичні узагальнення дисертації обговорено також на університетській науково-практичній конференції факультету соціології та психології КНУ імені Тараса Шевченка „Дні науки” (Київ, 2007).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і зв'язок з державними науковими програмами, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, сформульовано науковий апарат дослідження: мета й основні завдання, об'єкт, предмет і методи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, подано інформацію, пов'язану з апробацією роботи.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження динаміки соціальних здібностей зрілої особистості” - здійснено теоретичний аналіз структури та динаміки соціальних здібностей зрілої особистості у зв'язку з особливостями її соціалізації.

На основі дослідження вітчизняних і зарубіжних концепцій соціальних здібностей (О. О. Бодальов, О. І. Власова, Дж. Гілфорд, Д. Гоулмен, П. Селовей, Р. Дж. Стернберг та ін.) з'ясовано, що систему соціальних здібностей сучасної людини утворюють: соціально-регулятивні властивості, здатність до ефективного соціального впливу, до розрізнення, адекватного вираження й управління власними емоційними переживаннями, соціально-адаптивний потенціал людини, її соціально-перцептивні здібності та соціально-креативні властивості.

У контексті проблеми розвитку дорослої особистості та її здібностей у зв'язку з діяльністю (О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов, В. Д. Шадриков) установлено, що вирішальну роль у формуванні та розвитку соціальних здібностей відіграють соціальні умови, спілкування та професійна діяльність.

Питання етапів і стадій соціалізації вирішується в соціально-психологічній літературі неоднозначно. За ознакою „становлення до трудової діяльності” Г. М. Андрєєва виокремлює три стадії соціалізації: дотрудова, трудова й післятрудова. Згідно з іншим підходом (П. Бергер, Т. Лукман) виділяємо два етапи соціалізації: первинна і вторинна.

У нашому дослідженні розрізняємо поняття трудової і вторинної соціалізації. У межах останньої звернено увагу на ті зміни, які відбуваються в соціальному розвитку особистості завдяки її входженню не лише в трудову діяльність, а й у сімейні та дозвільні групи.

Сформульоване робоче визначення соціальних здібностей вказує на те, що вони є системним утворенням, яке складається з підсистем соціально-перцептивних (аналітичних), соціально-емоційних, соціально-конативних (адаптивних, компетентних способів дій) та соціально-креативних складових. Ці здібності розвиваються і проявляються в умовах спілкування та професійної діяльності, і забезпечують ефективність її функціонування в ситуаціях міжособистісних взаємин.

Методом аналізу наукової літератури зроблено висновок, що вітчизняні вчені заклали теоретико-методологічну основу дослідження соціальних здібностей, у межах створення якої визначено соціальну природу здібностей, їхню функціональну структуру, різновиди, механізми розвитку, взаємозв'язок становлення здібностей зі властивостями особистості й особливостями діяльності. У роботах зарубіжних учених акцентовано увагу на ролі емоцій, соціально-перцептивних здібностей, емпатії, соціальної уяви та взагалі комунікативної компетентності особистості як складових соціально-емоційних, перцептивних, конативних підсистем соціальних здібностей людини. Уважаємо, що соціальні здібності особистості треба вивчати в контексті соціальних відносин, який представлено системою реальних стосунків індивіда і суспільства.

У другому розділі - „Емпіричне дослідження впливу вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей особистості” - представлено дослідницьку модель і програму констатувального етапу дослідження, подано характеристику вибірки, обґрунтовано вибір діагностичного інструментарію для виявлення впливу вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей та наведено результати аналізу отриманих емпіричних даних.

Ми розробили модель, яка засвідчує розвиток і прояв соціальних здібностей, що відбувається, перш за все, у таких сферах соціалізації особистості, як професійна діяльність, сімейне й дозвільне спілкування. Згідно з цим вторинну соціалізацію розглянуто як один із чинників динаміки соціальних здібностей. Належність особистості до сімейної групи та професійної діяльності, входження до груп дозвілля визначено складовими вторинної соціалізації, які сприяють виникненню динамічних змін у структурі соціальних здібностей. До цієї моделі включено індивідально-особистісні чинники: вік, стать, формально-динамічні властивості особистості. Перевірка зв'язку між виділеними складовими вторинної соціалізації та компонентами соціальних здібностей зрілої особистості здійснено в ході емпіричного дослідження.

За результатами кореляційного аналізу встановлено чисельні зв'язки між окремими компонентами системи соціальних здібностей особистості й такими її формально-динамічними властивостями, як емоційність, соціальна емоційність (як чутливість особистості до оцінок інших людей), пластичність, соціальний темп, соціальна й предметна ергічність, а також здатність до емпатії. Наведені вище властивості включено до структури соціальних здібностей зрілої особистості у зв'язку зі складовими підсистем соціально-емоційних (управління, вираження та диференціація емоцій, прийняття відповідальності за свій емоційний стан), соціально-перцептивних (здатність правильно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами, передбачувати наслідки поведінки) здібностей.

Засвідчено наявність відмінностей у системі компонентів соціальних здібностей респондентів на певних етапах трудового досвіду та віку. На основі порівняння обраних середніх значень і t-критерію Стьюдента виявлено значні розбіжності за такими компонентами, як соціальна ергічність (t-критерій = 3,208; Sig. = 0,002) та темп, активність (t-критерій = 3,490; Sig. = 0,001). Отже, з віком і відповідним збільшенням стажу роботи рівень потреби в соціальних контактах людини, яка працює, зменшується, її швидкісні характеристики уповільнюються.

Чинник належності до сімейної групи вказує на те, що одружені респонденти, які створили власну сім'ю та мають більше двох дітей є чутливішими до комунікативної сфери, оцінок людей, які їх оточують, невдач у спілкуванні (соціальна емоційність) - r = 0,250 (р < 0,01). У них більшою мірою виражено здатність до емпатії - r = 0,246 (р < 0,01), проте менш розвиненими є здатність до розпізнавання структури міжособистісної ситуації в динаміці та аналізу складних ситуацій взаємодії людей - r = -0,300 (р < 0,01). Аналіз вибірки за фактором належності до професійної діяльності дозволив нам зробити висновок про те, що наявність вищої освіти чи наукового ступеня позитивно впливає на розвиток соціальної креативності - r = 0, 194 (р < 0,05), диференціації емоцій - r = 0,200 (р < 0,05) та загального показника емоційного самоусвідомлення людини (емоційний інтелект) - r = 0,195 (р < 0,05). Постійне самовдосконалення, безперервна освіта, проходження особистістю додаткових тренінгів пов'язані із зростанням потреби людини в соціальних контактах, спрямованістю особистості на засвоєння нових соціальних форм діяльності - r = 0,298 (р < 0,01). На основі порівняння обраних середніх значень та t-критерію Стьюдента з'ясовано, що з віком і відповідним збільшенням стажу роботи рівень потреби працівника в соціальних контактах - соціальна ергічність (р < 0,01) та швидкісні особливості особистості знижуються (р < 0,01).

У роботі доведено, що людині, яка працює, властивий вищий рівень швидкісних характеристик мовнорухових актів у процесі спілкування -r = 0,206 (р < 0,05). Особистість, яка посідає керівну посаду, є чутливішою до комунікативної сфери - r = 0,253 (р < 0,01), вона здатна правильно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами - r = 0,232 (р < 0,05). Керівникові властивий високий рівень розуміння характеру та відтінків людських стосунків - r = 0,194 (р < 0,05). Робота респондентів у сфері соціономічних професій позитивно пов'язана з розвитком у людини здатності до емпатії - r = 0,274 (р < 0,01), оцінки стану, почуттів, намірів людей за їхніми невербальними проявами - r = 0,226 (р < 0,05), чутливості до комунікативної сфери - r = 0,302 (р < 0,01). Вагомою складовою вторинної соціалізації соціальних здібностей виступає і сектор економіки, в якому опитані професійно самореалізуються. За результатами обраних середніх значень та t-критерію Стьюдента встановлено, що якщо особистість працює в бізнесовій структурі, то її потреба в освоєнні предметного світу, прагнення до діяльності, розумової чи фізичної праці є значно вищими (р < 0,01), ніж в особистості, яка працює в державній структурі. Зафіксовано позитивний вплив роботи в державній структурі на розвиток емоційності, здатності до емпатії (р < 0,05).

Дослідження фактору входження особистості до неформальних груп дозволяє нам стверджувати, що у випадку, коли соціально зріла людина має велику кількість знайомих, вона володіє вищим рівнем соціальної ергічності - r = 0,233 (р < 0,05), прийняттям відповідальності за власний емоційний стан - r = 0,230 (р < 0,05), а також краще розвиненим умінням розпізнавати структуру міжособистісних ситуацій у динаміці - r = 0,196 (р < 0,05). Особистість, яка спілкується з постійним колом двох-трьох друзів, є емоційнішою - r = -0,266 (р < 0,01) та емпатійнішою - r = -0,248 (р < 0,01).

З'ясовано, що зайняття спортом дорослою людиною впливає на збільшення рівня вираженості її потреби в соціальних контактах - r = 0,334 (р < 0,05). Така людина, як правило, більше за інших захоплена соціальною діяльністю, прагне до лідерства. У профілі її діяльності представлено розвинені швидкісні характеристики активності - r = 0,202 (р < 0,05), проте відмічено зменшення чутливості до характеристик комунікативної сфери існування - r = -0,271 (р < 0,01).

Окремим блоком дослідження було виявлення розбіжностей у структурі соціальних здібностей жінок і чоловіків. Засвідчено наявність достовірних відмінностей (за t-критерієм Стьюдента) порівнюваних підгруп опитаних. Установлено, що чоловіків і жінок розрізняють за такими компонентами соціальних здібностей, як соціальна емоційність (р < 0,01), емпатія (р < 0,01), здібність передбачати наслідки поведінки (р < 0,05), соціальний інтелект (р < 0,05). Жінок виявлено більш емпатійними, здатними ефективно передбачати наслідки поведінки іншої людини.

За допомогою процедури факторного аналізу в роботі здійснено інтегроване дослідження чинників динаміки соціальних здібностей людини у зв'язку зі складовими вторинної соціалізації. У результаті виділилися п'ять особистісних факторів: соціальний інтелект, соціальна емоційність, інтенсивність емоційного життя, темпераментологічні властивості, професійна самореалізація.

Перший фактор „Соціальний інтелект” з найбільшою питомою вагою (11,468 %) утворено проекціями показника соціального інтелекту (0,782), позитивним навантаженням шкал невербальної чутливості (0,642), здатності прогнозувати причини динаміки соціальних подій (0,624) і передбачення наслідків соціальних подій (0,550), а також шкали вербальної чутливості (0,483). З цими шкалами негативно пов'язані показники кількості дітей у респондентів (-0,598), досвіду роботи з людьми (-0,576), віку (-0,450), сімейного стану (-0,422), які свідчать про те, що вищий рівень розвитку здібностей невербальної та вербальної чутливості, здатності прогнозувати причини й передбачувати наслідки поведінки властиві неодруженим, бездітним працівникам віком від 22-23 років з невеликим досвідом роботи (до 1 року). Усі ці показники підтверджують, що на початку вторинної соціалізації, коли особистість лише починає входження в обрану професійну діяльність, велику роль у цих процесах відіграє активне функціонування механізмів соціального інтелекту.

Другий фактор „Соціальна емоційність” описує 9,684 % варіацій від загальної дисперсії. У ньому простежено позитивний зв'язок шкал соціальної емоційності (0,754) та емоційності жінок (0,604) з динамікою показника кількості дітей (0,422). Це вказує на те, що жінка, яка має трьох чи більше дітей, є чутливою до емоційного клімату сімейних стосунків і прагне їхнього розвитку у власноруч створеній родині. Негативно навантажені в цьому факторі шкали управління емоціями (-0,486) і прийняття відповідальності (-0,473) підкреслюють, що зі зростанням емоційності послаблюються здібності опитаних жінок керувати своїми емоціями й усвідомлювати відповідальність за власні переживання. Якщо ж така жінка не займається спортом (-0,439) і не має близьких дружніх стосунків (-0,466), то вона є нестриманішою у своїх емоційних переживаннях.

Третій фактор „Темпераментологічні властивості” (7,323 %) підкреслює позитивний зв'язок темпу активності (0,731), гнучкості мислення (0,662), швидкісних характеристик мовних і рухових актів особистості в процесі спілкування (0,599), легкості переключення її уваги з однієї людини на іншу (0,592) зі зростанням рівня її потреби в соціальних контактах (0,511) та орієнтації такої людини на освоєння предметного світу (0,444).

Четвертий фактор названо „Професійна самореалізація” (5,300 %). Зростання характеристик жінок за показниками кар'єрного росту (0,590), освіти (0,560), приналежності до соціального типу професійної діяльності (0,555) демонструють виражені здатності жінок, які займають керівну посаду, продуктивно використовувати свої соціально-креативні здібності (0,531) і добре розуміти, що й за яких обставин вони переживають (0,463). Найбільш яскравий розвиток креативного потенціалу та внутрішньо-особистісного емоційного інтелекту ми спостерігали у жінок-керівників компаній.

П'ятий фактор „Інтенсивність емоційного життя” (4,985%) складається з проекції шкали вираження емоцій (0,659), розвитку емоційної самосвідомості (0,505), особистісної спрямованості (-0,504) і типу організаційної структури (підприємницька чи державна) (-0,444), до якої належать опитані. Отримані навантаження свідчать про те, що особистість, яка працює в державній структурі схильна до емоційно насиченішого життя. Це виявляємо у вільній демонстрації власних емоцій і їхньому глибшому усвідомленні, вона також є відкритішою до спілкування з іншими людьми, що слугує джерелом її емоційних вражень. Зазначені тенденції пояснюємо характерним для працівників вітчизняних державних організацій більш формальним ставленням до виконання функціональних обов'язків, підкріпленим погодинним принципом оплати праці, що встановлює певний стиль роботи службовців державної установи та взаємовідношення формальних і неформальних інтересів працівників. З іншого боку, такі умови пов'язані і з необхідністю службовців повніше себе реалізовувати особистісно, не обмежуючись інтересами справи та жорсткими професійними зобов'язаннями. Останнє є характерним для вітчизняних бізнесових структур чи організацій, які культивують західні стандарти організації праці, де посадові обов'язки - чіткіші і визначеніші, а темп роботи - інтенсивніший.

У третьому розділі - „Оптимізація соціальних здібностей особистості в контексті реалізації завдань розвитку її соціально-професійних компетенцій” - представлено прикладний розвивальний етап дослідження, на якому апробовано ефективність системи оптимізації соціальних здібностей зрілої особистості. За результатами емпіричного дослідження розроблено навчально-розвивальну програму з метою формування соціально-професійних компетенцій особистості, яка працює в системі людина-людина. Програма містить два змістовних блоки: 1) актуалізація потенціалу соціальних здібностей, розвиток окремих складових підсистем соціально-перцептивних (аналітичних), соціально-емоційних, соціально-конативних і соціально-креативних здібностей; 2) формування та розвиток професійних умінь і навичок партнерської взаємодії. Її учасниками стали консультанти кадрової агенції з невеликим стажем роботи (до 3-х років), середній вік яких склав 22 - 25 років, загальною чисельністю 12 осіб. Програму створено з опорою на актуалізацію розвитку тих компонентів соціальних здібностей, які забезпечують ефективність формування базових навичок професійної діяльності консультанта, проведено у формі тренінгових занять упродовж двох днів (16 годин). Основну увагу приділено актуалізації соціально-перцептивних і соціально-емоційних здібностей учасників, відпрацюванню набутих професійно-компетентних умінь спеціалістів з консалтингу та прояву їхніх соціально-конативних здібностей.

У результаті в учасників тренінгу було зафіксовано тенденції до підвищення здатності об'єктивно передбачати наслідки поведінки і правильно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами, збільшення швидкісних характеристик мовних і рухових актів в процесі спілкування, покращення вміння розуміти й керувати своїми емоціями. Виявлено зниження показників здатності до безпосереднього емпатійного співпереживання, надання переваги більш інтелектуалізованим емоційним проявам.

За результатами експертного оцінювання після тренінгових занять консультанти продемонстрували сформовані навички партнерської взаємодії та вміння встановлювати контакт під час особистої зустрічі з клієнтом; затверджувати з ним територію пошуку кандидатів, добирати методи пошуку й оцінки кандидатів; узгоджувати тривалість етапів пошуку та підбору персоналу, проводити переговори з клієнтом і відібраними кандидатами впродовж гарантійного строку; установлювати довготривалі відносини з клієнтами; проводити переговори з новими клієнтами й здійснювати пасивний продаж послуг компанії; об'єктивно й тактовно інформувати кандидатів про результати відбору та встановлювати довготривалі стосунки з кандидатами.

Значущими виявлено розбіжності між консультантами, які взяли участь у тренінгу, з невеликим досвідом роботи (до 3-х років), середній вік яких склав 22-25 років, та досвідченішими (від 3-х років) й дорослішими (від 35-40 років) консультантами за такими компонентами соціальних здібностей, як здатність правильно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами (Sig. = 0,033), диференціація емоцій (Sig. = 0,006), вираження емоцій (Sig. = 0,049), соціальний темп (Sig. = 0,007).

Отримані результати тренінгових занять засвідчують, що соціальні здібності молодших консультантів з невеликим досвідом роботи виявлено розвиненішими за складовими соціального інтелекту, швидкісними характеристиками мовних і рухових актів у процесі спілкування, здатністю до розрізнення та вираження власних почуттів.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічний аналіз проблеми соціальних здібностей зрілої особистості та їхньої динаміки з урахуванням впливу вторинної соціалізації дозволив сформулювати робоче визначення соціальних здібностей як таких, які розвиваються і проявляються в умовах спілкування та професійної діяльності, і забезпечують ефективність функціонування особистості в ситуаціях міжособистісних взаємин. Ці здібності є системним утворенням, яке складається з підсистем соціально-перцептивних (аналітичних), соціально-емоційних, соціально-конативних (адаптивних, компетентних способів дій) та соціально-креативних складових. Визначено, що стадія соціалізації є одним із чинників динаміки соціальних здібностей особистості. Вплив вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей здійснюється в період зрілості, коли особистість залучається до різних сфер життєдіяльності. Своєрідність проявів соціальних здібностей зумовлено особливостями освоєння людиною відповідного соціального досвіду, включенням її до професійної діяльності та спілкування.

Розроблена в роботі модель складових вторинної соціалізації, які зумовлюють динаміку соціальних здібностей особистості, вказує на те, що розвиток та прояв соціальних здібностей відбуваються в умовах професійної діяльності, сімейного й дозвільного спілкування. Вплив вторинної соціалізації здійснюється невід'ємно з дією індивідуально-особистісних чинників. З'ясовано, що такі складові вторинної соціалізації, як належність особистості до сімейної групи та професійної діяльності, входження особистості до груп дозвілля, виступають соціальними чинниками динаміки соціальних здібностей.

Емпірично доведено, що існує зв'язок між складовими вторинної соціалізації та соціальними здібностями зрілої особистості. Збільшення трудового досвіду й віку опитаних підвищує показники їхньої соціальної емоційності, вираження емоцій та проявів емпатії, проте знижує показники диференціації й управління емоціями, соціальної ергічності, соціального інтелекту та прийняття ними відповідальності за свій емоційний стан. Установлено, що постійне професійне самовдосконалення, здобуття вищої освіти та наукового ступеня сприяє розвитку соціальної креативності, емоційного самоусвідомлення, спрямованості на засвоєння нових соціальних форм діяльності. Опитаних, які обіймають керівну посаду та працюють у сфері соціономічних професій, виявлено чутливими до комунікативної сфери, здатними об'єктивно оцінювати стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами. Робота в бізнесовій структурі підвищує потребу особистості в освоєнні предметного світу, рівень внутрішньоособистісного емоційного інтелекту. Чутливішими до оцінок людей, які їх оточують, невдач у спілкуванні виявлено одружених респондентів, які створили власну сім'ю та мають двох чи більше дітей. Уходження особистості до неформальних груп, зайняття спортом підвищують рівень її потреби в соціальних контактах, прийняття відповідальності за власний емоційний стан, сприяє розвитку здатності розпізнавати структуру міжособистісних ситуацій в динаміці. Установлення близьких стосунків з двома-трьома друзями позитивно пов'язано з підсистемою соціально-емоційних здібностей.

Особливостями впливу вторинної соціалізації на динаміку компонентів соціальних здібностей зрілої особистості можна вважати динамічні зміни в системі соціально-емоційних, соціально-перцептивних, соціально-креативних компонентів соціальних здібностей, які зумовлені структурою зв'язків зі складовими вторинної соціалізації. Уходження особистості до різних сфер життєдіяльності та груп (сім'я, професійна діяльність, дозвілля) сприяє виникненню відмінностей в системі компонентів соціальних здібностей особистості. Вплив вторинної соціалізації здійснюється нерозривно з дією індивідуально-особистісних чинників (вік, стать, формально-динамічні властивості особистості).

На основі розробленої навчально-розвивальної програми, спрямованої на оптимізацію системи соціальних здібностей особистості в межах формування її основних соціально-професійних компетенцій, виявлено тенденції до значного підвищення рівня емоційного та соціального інтелекту й соціального темпу учасників, які засвідчують ефективність функціонування потенціалу соціальних здібностей у консультантів з досвідом роботи до 3-х років. З'ясовано, що досвідчені консультанти важче розрізняють власні емоції та оцінюють стан, почуття, наміри людей за їхніми невербальними проявами. Зафіксовано уповільнення швидкісних характеристики їхніх мовних і рухових актів.

Перспективи подальших досліджень пов'язано з розробкою соціально-психологічних засобів розвитку потенціалу соціальних здібностей зрілої особистості та вивченням механізмів, які протидіють уповільненню соціального темпу активності досвідчених працівників з тривалим стажем роботи, розвитку їхньої здатності об'єктивно оцінювати стан, почуття, наміри людей за невербальними проявами, диференціації та вираження власних емоцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Стась О.С. Головні аспекти дослідження соціальних здібностей в дорослому віці / О.С. Стась // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 28. - С. 507-517.

Стась О.С. Динаміка соціальних здібностей у дорослому віці: актуальні проблеми / О.С. Стась // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. пр. - Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2006. - № 3 (14). - С. 228-233.

Стась О.С. Дослідження динаміки соціальних здібностей особистості в дорослому віці / О.С. Стась // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. С. Д. Максименка - К., 2007. - Т. Х, вип. 2. - С. 527-535.

Стась О.С. Вплив чинників вторинної соціалізації на динаміку соціальних здібностей особистості / О.С. Стась, О. І. Власова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Логос, 2008. - Т. 7, вип. 15. - С. 333-337.

Стась О.С. Розробка і проведення тренінгу з розвитку соціальних здібностей в умовах вторинної соціалізації / О.С. Стась // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України / за ред. С. М. Симоненко. - 2008. - № 7. - С. 182-187.

Стась О.С. Соціально-психологічні чинники дослідження соціальних здібностей в умовах вторинної соціалізації / О.С. Стась // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі. - Київ-Ніжин, 2008. - Том 10. - Вип. 6, ч. 2. - С. 248-253.

Размещено на Allbest.ru