Психологічні особливості імперативних та діалогічних впливів батьків на підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сьогодні у зв'язку з економічними й культурними перетвореннями в нашій країні актуальним є глибоке і всебічне пізнання та адекватне використання методів психологічних впливів (виховних, управлінських, пропагандистських, психокорекційних та ін.), здійснюваних у масових, групових, міжособистісних формах, за допомогою вербальних і невербальних засобів, а також переконування, примус, навіювання, зараження тощо. Попри свою специфіку і можливості, цілковите й ефективне втілення кожного з цих впливів стає можливим лише у контексті реалізації конкретних завдань і умов діяльності та спілкування. Результативність зазначених впливів залежить від того, наскільки адекватно буде підібрано інструментарій до обставин взаємодії.

Особливо важливого значення знання законів і практичних методів організації психологічного впливу набуває у тих сферах діяльності, де провідне місце посідає процес міжособистісної взаємодії. Це насамперед сім'я, якій належить першість серед агентів соціалізації особистості. На роль сім'ї у соціалізації особистості вказували Т. Парсонс і Р. Бейлз, Дж. Мід, І. Кон, К. Муздибаєв та ін.

Сім'я чинить вирішальний орієнтаційний вплив на формування особистості: становлення характеру, формування ціннісних орієнтацій, провідних пріоритетів, соціальної зрілості (Ю. Альошина, М. Громико та ін.). Сімейні умови, включаючи соціальний стан, рід занять, матеріальний рівень і рівень освіти батьків, значною мірою визначають життєвий шлях дитини. Крім цілеспрямованого виховання, яке здійснюють батьки, на дитину впливає внутрішньосімейна атмосфера загалом, причому ефект цього впливу проявляється з віком, відбиваючись у структурі особистості.

За останнє десятиліття помітно збільшилась кількість змістовних досліджень проблеми переходу від дитинства до дорослості (М. Боришевський, В. Конел, Н. Максимова, Т. Мальковська, Т. Снєгирьова, М. Удовенко, О. Василенко, М. Ярошко та ін.). Однак недостатньо розробленою, а відтак актуальною, залишається проблема взаємин батьків і дітей у цьому віці. Адже з кожним новим поколінням вона ставиться по-новому, залежно від тієї соціальної ситуації розвитку, у якій вони перебувають. Виникають нові проблемні ситуації, які потребують вивчення. Здебільшого, криза взаємин між підлітками і батьками виявляє себе у сфері спілкування.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., психологія і поведінка підлітків в Україні зазнали помітних змін. Порівняно з попередніми поколіннями, діти цього віку є більш розкутими та самостійними, швидше починають орієнтуватися в сучасному суспільстві. Водночас, стикаючись з доволі сумними реаліями життя, частина підлітків стають цинічними та байдужими до навколишнього світу, погіршуються їхні взаємини з батьками, більш помітними стають егоїстичні спрямування, зростають показники девіантної поведінки, агресія та інші негативні прояви. Батькам важче добирати і застосовувати адекватні стратегії виховного впливу на підлітка на тлі потужних впливів засобів масової інформації, які пропагують культ сили, бездуховність.

Відтак, виховний вплив постає як стрижнева проблема у процесі взаємодії батьків з підлітками. Оскільки ефективність батьківського виховного впливу безпосередньо залежить від адекватного вибору виховних впливів, які сприяли б розвитку особистості підлітка, формуванню його високих моральних якостей, розкриттю творчого ядра й потенціалу постійного самовдосконалення, навичок просоціальної поведінки.

Однак психолого-педагогічна теорія і практика підтверджують, що не всілякий виховний вплив може мати позитивний ефект. Основні проблеми виховання в сучасній сім'ї саме й пов'язані з недостатньою виразністю або відсутністю у батьків знань і навичок ефективної організації процесів міжособистісної взаємодії, спілкування, умінь правильного інструментування психологічних впливів відповідно до індивідуальних характеристик іншої особистості, а також навичок особистої співучасті в цьому процесі.

Актуальність проблематики виховних впливів у взаємодії батьків з підлітками та недостатня її розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Психологічні особливості імперативних та діалогічних впливів батьків на підлітків".

Мета дослідження полягає у визначенні психологічного змісту імперативних та діалогічних (розвивальних) батьківських виховних впливів на підлітків, а також у розкритті умов ефективного вибору і застосування батьками адекватних виховних впливів на підлітків.

Основною гіпотезою дослідження стало припущення про те, що співвідношення імперативних та діалогічних виховних впливів залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком і статевих особливостей.

Для перевірки висунутих гіпотез дослідження та досягнення його мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати теоретико-методологічні підходи до проблем виховного впливу та описати найбільш типові закономірності формування стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком;

- дослідити психолого-педагогічний зміст виховних впливів батьків на підлітків у контексті стилю батьківської виховної взаємодії;

- виявити співвідношення імперативних і діалогічних виховних впливів батьків на підлітків та їх залежність від стилю виховної взаємодії;

- розробити соціально-психологічну програму формування у батьків навичок адекватного вибору імперативних та діалогічних виховних впливів при взаємодії зі своїми дітьми (підлітками).

1. Психологічний аналіз міжособистісної взаємодії у контексті виховного впливу батьків на підлітків

Здійснено психологічний аналіз міжособистісної взаємодії у цілому та батьківської взаємодії зокрема в контексті виховних впливів батьків на підлітків. Розкрито психологічний зміст таких понять, як "вплив", "взаємодія", "виховний вплив", "стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком"; визначаються мотиваційно-цільові та структурні характеристики виховного впливу, а також описано специфічні особливості імперативних та діалогічних виховних впливів у взаємодії батьків з підлітками.

У розділі розглядаються різні підходи зарубіжних дослідників до розуміння поняття "вплив" (М. Альберт, М. Маскон, Дж. Тернер, Р. Чалдіні та ін.), а також аналізуються погляди вітчизняних психологів щодо обгрунтування закономірностей процесів спілкування та взаємодії людини з людиною (Б. Ананьєв, О. Бодальов, Г. Балл, Є. Доценко, А. Ковальов, Г. Ковальов, В. Куликов, А. Панасюк, О. Сидоренко, Н. Скотна, А. Фурман та ін.).

На основі аналізу праць Г. Балла, О. Бодальова, Г. Ковальова, В. Куликова, О. Сидоренко та ін., присвячених вивченню феномену "вплив", авторка визначає його як процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її поглядів, переконань, намірів, настановлень, уявлень, оцінок, інтересів тощо в процесі взаємодії.

У роботі розглядаються різні психологічні підходи до феномену взаємодії, яку досліджували Г. Андреєва, Б. Ломов, О. Леонтьев, М. Обозов, однак вона й надалі трактується неоднозначно та залишається недостатньо вивченою. Розгляд взаємодії у контексті комунікативних процесів, дозволив стверджувати, що виховний вплив є його змістовою характеристикою, окремою своєрідною змістовою одиницею, оскільки у ході здійснення впливу батьків на підлітків реалізується одна з соціальних функцій, яку виконує кожна сім'я, а саме функція - виховання.

Г. Костюк стверджує, що "виховання за своєю суттю - це керівництво індивідуальним становленням людської особистості", яке відбувається за допомогою здійснення впливу. У зв'язку з цим у дисертаційному дослідженні виховний вплив визначається як зовнішня умова виховання, а точніше процес організації активності вихователя й вихованців і здійснення їхніх цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну психологічних характеристик об'єктів виховного впливу (їхньої мотивації, потреб і установок, цінностей та рис характеру), а також перебудову поведінки останніх з огляду на характерні для певного суспільства уявлення про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість. Осередком таких змін є ціннісно-орієнтаційна сфера психіки особистості.

Підлітки, порівняно з молодшими школярами, більш вимогливі до форм та змісту виховних впливів, що зумовлюється насамперед їхнім почуттям дорослості. Відтак більш продуктивними щодо них є такі виховні впливи, у яких підліток знаходить підтвердження своєї дорослості.

Особлива увага в дисертації приділяється аналізу імперативних та діалогічних (розвивальних) виховних впливів, які, з позиції автора, найчастіше використовуються батьками у процесі виховання підлітків. Ці впливи мають різну психологічну суть та ефективність. Імперативний виховний вплив загалом є авторитарним, директивним апелюванням до підлітка з метою досягнення контролю над його поведінкою і налаштування, примушування його до певних дій або рішень, при цьому не торкаючись глибинної структури психічної організації його особистості. Діалогічний виховний вплив забезпечує актуалізацію потенціалів особистісного саморозвитку кожної із взаємодіючих сторін (батьків та підлітка) у процесі діалогу, організація якого можлива лише при умові відкритості обох взаємодіючих сторін. Тільки суб'єкт-суб'єктний вплив зумовлює особистісний розвиток підлітка, викликає позитивні якісні зміни в його психіці, тоді як імперативний здатний лише ситуативно його стимулювати.

Співвідношення даних виховних впливів залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком (рефлексивного, гіперопікувального, потурального й авторитарного) - сукупності характерних способів взаємовідносин між батьком і підлітком, що виражається у використанні першими певних стратегій виховних впливів з метою зміни поведінки останніх.

Рефлексивний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком передбачає занурення в емоційний досвід підлітка, пошук нових шляхів виховання почуттів самоповаги та дорослості, що з'явилися у нього. Батьки оволодівають базовими знаннями про потреби і поведінку підлітка, навичками комунікації - прийняттям та відображенням почуттів, навичками встановлення дисципліни й регуляції поведінки своєї дитини.

Батьки авторитарного стилю ставлять до підлітка жорсткі вимоги, які формують у нього аналогічний спосіб взаємодії з людьми, пасивність, на його думку та емоційний світ не зважають. Усе це обмежує автентичний особистісний розвиток підлітка.

Потуральний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком будується на основі принципу уседозволеності, а тому підліток дуже швидко засвоює способи маніпулювання батьками та іншими людьми, що своєю чергою успішно посилює його егоїзм, агресію і нігілізм.

Гіперопікувальний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком характеризується пильною увагою і турботою про підлітка, тотальною опікою не лише його зовнішніми діями та поведінкою, а й прагненнями заволодіти його інтимними переживаннями.

У тексті дисертації проаналізовано мотиваційно-цільові характеристики виховного впливу. Необхідність такого аналізу пояснюється тим, що пряма апеляція до свідомості, формальне ознайомлення підлітка з системою соціальних цінностей та норм малоефективні. Батьки повинні апелювати до його актуальних потреб, а також забезпечити їх актуалізацію, тобто стимулювати емоційні переживання цих цінностей і норм як особистісно значущих для нього.

Використання суб'єкт-суб'єктної стратегії виховного впливу (що передбачає різнобічну внутрішню та зовнішню активність підлітка) призводить до якісних і стійких новоутворень у його ціннісно-орієнтаційній сфері, до зростання його можливостей у розвитку здібностей, засвоєнні знань, виробленні умінь, навичок, тобто найбільш ефективно забезпечує виконання його завдань. Ефективний виховний вплив передбачає виконання наступних психолого-педагогічних завдань, що конкретизують мету виховного впливу, розкривають його реалізацію відповідно до етапів їх виконання та є особистісно-значущими для батьків:

1) допомога підліткам у переході від дитинства до дорослості;

2) самовідтворення шляхом проекції на підлітка для надолуження того, що не вдалося реалізувати самому;

3) підтвердження батьками факту свого існування й своєї значущості;

4) задоволення батьками власних потреб за допомогою підлітків або завдяки їх посередництву.

Проведений у процесі написання роботи аналіз мотиваційно-цільових характеристик впливу дає підставу для припущення, що вибір батьками імперативних-діалогічних виховних впливів щодо підлітків зумовлений стилем їх взаємодії. Відповідно до цього у дослідженні особлива увага приділяється вивченню проблеми стилів батьківської виховної взаємодії з підлітком з метою визначення специфіки використання ними імперативних та діалогічних виховних впливів.

2. Експериментальне дослідження імперативних та діалогічних виховних впливів батьків на підлітків

Наведений опис процедури та результатів емпіричного дослідження стилів батьківської взаємодії з підлітком у контексті їх виховання з метою визначення специфіки використання імперативних та діалогічних виховних впливів.

Для проведення емпіричної частини дисертаційного дослідження була сформована вибірка батьків учнів 7-9 класів загальноосвітніх шкіл м. Дрогобич № 14, № 16, Рудківської та Новокалинівської загальноосвітніх шкіл Самбірського району. На етапі пілотажного дослідження кількісні параметри вибірки складали 125 осіб. Загальна кількість респондентів на констатувальному етапі дослідження складала 108 осіб.

З метою визначення домінуючих стильових тенденцій використано тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей Варги-Століна. Було здійснено змістовий аналіз та пілотажне дослідження, що дало змогу стверджувати: зміст першого полюса шкали "прийняття-неприйняття" відображає характеристики рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком; друга шкала "кооперація" відповідає потуральному стилю виховної взаємодії батьків з підлітком; третя шкала "симбіоз" - гіперопікувальному; четверта шкала "авторитарна гіперсоціалізація" - авторитарному. П'ята шкала "маленький невдаха", на нашу думку, є крайньою формою ліберально-потурального стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком: батьки не довіряють своїй дитині, намагаються відгородити від труднощів життя, контролюючи її неуспішні і малодоречні дії (показники за даною шкалою не бралися до уваги).

Аналіз результатів дослідження показав, що найпоширенішими серед даної вибірки досліджуваних є авторитарний та гіперопікувальний стилі батьківської виховної взаємодії з підлітком, які використовують відповідно 34,4% та 29,6% батьків. Рефлексивним стилем володіли 10,4% батьків зі 125 опитаних, а для 12% протестованих батьків характерний потуральний стиль виховної взаємодії з підлітком.

Неприйняття як стиль реагування на поведінкові прояви підлітків властивий 13,6% досліджуваних. Дані цієї шкали не враховувались у подальшому емпіричному дослідженні, оскільки при такому стилі взаємодія з підлітком не відбувається, її уникають, а отже, не має виховного впливу.

У процесі дослідження статевих відмінностей у використанні стилю батьківської виховної взаємодії було встановлено, що існують відмінності у їх використанні. Матері із рефлексивним, потуральним та гіперопікувальним стилями батьківської виховної взаємодії з підлітком мають значну кількісну перевагу над батьками. Процентне співвідношення татів та матерів з авторитарним стилем батьківської виховної взаємодії становить 62,8% проти 37,2% відповідно.

Вивчення міри імперативності-діалогічності у досліджуваних батьків було проведено за спеціально розробленим методичним прийомом "Імперативні-діалогічні виховні впливи при взаємодії батьків з підлітками". Критеріями ознак розглядалися характеристики імперативного-діалогічного виховного впливу, виокремлені нами у процесі багаторічної професійної діяльності шкільним практичним психологом під час консультативно-корекційної роботи з батьками та підлітками.

Отримані в процесі цього дослідження результати засвідчують про існування тенденції до суттєвого домінування імперативних виховних впливів (72,2%) над діалогічними (27,8%), середні значення яких відповідно становлять 30,3% та 59,8%. Це свідчить про те, що батьки при взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливи.

У результаті аналізу статевих особливостей розподілу імперативності-діалогічності вдалося з'ясувати, що у чоловічій вибірці спостерігається незначна перевага імперативних виховних впливів: 51,3% у батьків і 48,7% у матерів. Матері ж, у порівнянні з батьками, демонструють тенденцію до діалогічності: відповідно 60,0% і 40,0%. Це є свідченням того, що батьки та матері при взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливи, при цьому їх вибір істотно залежить насамперед від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком та від соціальної ситуації розвитку.

Аналіз вираженості імперативності-діалогічності виховних впливів у кожному стилі показав, що чітко вираженими є тенденції діалогічності (76,9% при середньому значенні цього показника 71,7%) у батьків рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком. Для батьків авторитарного, потурального та гіперопікувального стилів характерне застосування як імперативних, так і діалогічних виховних впливів, однак у різному процентному співвідношенні. Домінування імперативного виховного впливу властиве батькам авторитарного (88,4%) та гіперопікувального (78,4%) стилів батьківської виховної взаємодії, але середні значення цього показника лежать відповідно у межах 30,8% та 30,3%. Використання діалогічного виховного впливу більше властиве батькам гіперопікувального стилю (21,6%), аніж авторитарного (11,6%): середні значення цього показника 53,3% та 52,0% відповідно. Батьки потурального стилю використовують імперативні та діалогічні виховні впливи з незначним домінуванням імперативних (53,3% при середньому значенні цього показника 27,0%) над діалогічними (46,7% при середньому значенні цього показника 58,4%).

Аналіз статевих відмінностей у застосуванні батьками того чи іншого стилю виховної взаємодії з підлітком показав, що у чоловічій вибірці домінують імперативні виховні впливи серед досліджуваних рефлексивного (66,7%), авторитарного (63,2%) та потурального (62,5%) стилів. При гіперопікувальному стилі імперативність так само властива батькам, однак меншою мірою - 31% проти 69,0% у матерів. Матері рефлексивного (70,0%), потурального (57,1%) та гіперопікувального (62,5%) стилів у порівнянні з чоловіками продемонстрували тенденцію до діалогічності.

Для здійснення аналізу впливу особистісних рис на вибір батьками імперативних чи діалогічних виховних впливів було застосовано методичний прийом "Особистісні риси батьків та їх вплив на вибір імперативних та діалогічних виховних впливів". В основу розробленої методики покладено структуру "Карти особистості дорослої людини". Психологічний зміст даного інструментарію вимірювання визначається трьома групами рис, кожна з яких містить п'ять 100-бальних шкал. Першу групу складали комунікативні риси, другу - перцептивні, а третю - інтерактивні. Кожна шкала відображає диференціал конкретної риси від проявів абсолютної імперативності (0 балів) до абсолютної діалогічності (100 балів).

При розподілі рис особистості за даними імперативності-діалогічності відповідно до чотирьох стилів батьківської виховної взаємодії з підлітком було визначено: найбільша розбіжність в показниках імперативності-діалогічності, представлених комунікативними рисами, спостерігається у досліджуваних із потуральним стилем батьківської виховної взаємодії з підлітком (імперативність - 26,4%, діалогічність - 59,2%). Також у цих самих представників спостерігається відностно велика різниця за репрезентацією інтерактивних рис (імперативність - 30,4%, діалогічність - 59,3%).

Рефлексивний стиль за трьома групами рис репрезонтований як діалогічністю, так й імперативністю, процентна різниця яких є відносно великою у порівнянні з іншими стилями (особливо у перцептивних рисах: імперативність - 46,6%, діалогічність - 72,1%). Гіперопікувальний та авторитарний стилі представлені у всіх трьох групах рис тенденцією до імперативності (від 29,8% до 32,5%) та відносно низькими показниками діалогічності (відповідно від 51,6% до 54,5%).

Емпіричне дослідження показало, що найпоширенішими серед усіх стилів батьківської виховної взаємодії з підлітком є авторитарний та гіперопікувальний стилі. З'ясовано, що у взаємодії батьків з підлітками простежується тенденція до суттєвого домінування імперативних виховних впливів над діалогічними, а їхнє співвідношення залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком.

Теоретичний та емпіричний аналіз досліджуваної проблеми підводить до необхідності вирізнення форм роботи з батьками з метою сприяння їм у виборі адекватних імперативних/діалогічних виховних впливів при взаємодії з підлітками.

3. Психологічні засоби оптимізації адекватного вибору імперативних та діалогічних виховних впливів батьків на підлітків

Окреслено теоретико-методологічні засади соціально-психологічної освіти батьків, а також описано формувальний експеримент, спрямований на визначення ступеня впливу запропонованої тренінгової програми "Формування у батьків навичок адекватного вибору імперативних і діалогічних виховних впливів".

Тренінг спрямований на розв'язання таких взаємопов'язаних завдань: сприяти засвоєнню батьками основ психофізіологічних знань і особливостей розвитку підлітків, специфіки взаємодії з ними; поглибленню знання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей; усвідомленню своїх дій і мотивів, утвердженню позитивних якостей особистості та формуванню навичок адекватної поведінки у проблемних соціальних ситуаціях. Окремі види робіт передбачали поглиблене пізнання вчинків, емоційних переживань, думок підлітка; аналіз особливостей імперативних та діалогічних виховних впливів батьків на підлітків; засвоєння системи прийомів цілеспрямованого вибору батьками імперативних/діалогічних виховних впливів відповідно до специфіки ситуації взаємодії з підлітком; знаходження оптимальних способів спілкування з підлітком, пошук та використання адекватних методів виховання і розвитку підлітка.

У формувальному експерименті, що проходив у три етапи протягом 2004 - 2005 рр. на базі ЗОШ № 14, № 6 м. Дрогобич, Рудківської та Новокалинівської загальноосвітніх шкіл Самбірського району, взяли участь 47 батьків підлітків, що увійшли до експериментальної групи та
61 досліджуваний склали основу контрольної групи. Три тренінгові групи були гетерогенні. До першої входили 15 батьків, другої та третьої - по 16 батьків віком від 35 до 50 років. Робота з батьками підлітків була комплексна у тому числі передбачала 10 тренінгових занять.

Після реалізації основних завдань тренінгової програми імперативність виховних впливів батьків з експериментальної групи при взаємодії з підлітками в цілому зазнала позитивних змін. Помітною стала тенденція до використання батьками конструктивних імперативних і діалогічних виховних впливів. Якщо до корекційної роботи, у більшості цих батьків, середні показники імперативності склали 28,5%, а діалогічність - 58,1%, то після проведеної роботи вони відповідно становили 32,1% і 65,0%. Водночас показники імперативності/діалогічності батьків контрольної групи знизилися на 0,5% та 0,2% (відповідно).

Аналіз за t-критерієм Ст'юдента засвідчив тенденцію до суттєвих змін при використанні діалогічних виховних впливів (t=1,78 при p?0,05), в той час як показники імперативних виховних впливів значно нижчі (t=1,26 при p?0,05).

Розподіл показників за статевими особливостями показав, що у матерів та батьків найбільші зміни відбулися у використанні діалогічних виховних впливів: t=1,35 при p?0,05 - у матерів, t=1,42 при p?0,05 - у батьків. Менш значущі відмінності спостерігаються у використанні імперативних виховних впливів: t=1,07 при p?0,05 - у матерів, t=1,02 при p?0,05 - у батьків. Проведена в подальшому тренінгова робота дозволила констатувати її помітний корекційний вплив на матерів, в той час як батьки порівняно менше піддаються змінам раніше сформованих батьківських впливів. Ці зрушення засвідчують про розвиток умінь у батьків з різними стилями виховної взаємодії з підлітком щодо використання ними конструктивних імперативних та діалогічних виховних впливів.

Кількісний аналіз використання батьками контрольної групи імперативних і діалогічних виховних впливів у взаємодії з підлітками дає підставу для твердження, що після другого вимірювання, порівняно з експериментальною групою спостерігається зниження показників як імперативності, так і діалогічності у всіх стилях батьківської взаємодії із підлітком.

Найбільш нестійкими у контрольній групі виявилися показники імперативності та діалогічності у рефлексивному (імперативність чіІ=0,043, діалогічність чдІ=0,028) та авторитарному (відповідно чіІ=1,062 та чдІ=0,019) стилях батьківської виховної взаємодії з підлітком. Найменших змін зазнали дані показники у гіперопікувальному (чіІ=0,631, чдІ=0,209) та потуральному (чіІ=0,250, чдІ=0,100) стилях батьківської виховної взаємодії з підлітком.

В експериментальній групі спостерігалися яскраво виражені позитивні зміни після проведеного соціально-психологічного тренінгу. Зафіксовано динаміку змін у використанні батьками імперативних виховних впливів з притаманним їм стилем батьківської виховної взаємодії, а саме: рефлексивного чІ=0,191, чконтрІ=0,043 потурального чІ=4,065, чконтрІ=0,250, гіперопікувального - чІ=6,427, чконтрІ=0,631 та авторитарного - чІ=5,710, чконтрІ=1,062. Найбільшого кількісного виразу набули середні значення процентних показників діалогічності у батьків рефлексивного стилю, які збільшилися від 69,3% до 80,8% (чІ=6,809, чконтрІ=0,286), а інтервал цих показників діалогічності у батьків потурального (чІ=2,572, чконтрІ=0,100) та гіперопікувального (чІ=2,273, чконтрІ=0,209) стилів батьківської виховної взаємодії показує статистичну достовірність позитивних змін. Найменш піддатливими до змін виявилися показники в авторитарному стилі (чІ=0,753, чконтрІ=0,019).

Аналіз результатів замірів, проведених до початку і після завершення тренінгу в обидвох групах батьків, свідчить, що механізм самоконтролю та самокорекції батьками стилю їх взаємодії з підлітком почав працювати більш системно та продуктивно відповідно до їх можливостей, навичок спілкування та уявлень про виховну мету.

Висновки

батьківський психологічний виховний діалогічний

1. У роботі констатовано, що виховний вплив - це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її поглядів, переконань, намірів, настановлень, уявлень, оцінок, інтересів тощо в процесі взаємодії. Тож "взаємодія" і "вплив" є явищами одного психологічного ряду.

2. Обґрунтовано, що сімейне середовище найбільше впливає на процес становлення особистості підлітка, незважаючи на те, що зміст, способи, стилі виховної взаємодії у сім'ї змінюються з переходом дитини на нові вікові етапи, а сам підліток активно зорієнтований на спілкування з ровесниками. Серед впливів особливе значення мають виховні, оскільки саме вони цілеспрямовано використовуються дорослими з метою сприяння розвитку особистості дитини. Виховний вплив - це зовнішня спонука внутрішнього ініціювання особистісних змін адекватно до ситуації спілкування (зони найближчого розвитку). Ці зміни можуть стосуватися сукупності думок і почуттів індивіда щодо себе як до об'єкта - тобто зміну Я-концепції.

Особливого значення виховні впливи набувають для підлітків, які стають більш вимогливими до форми та змісту цього впливу, що пояснюється виникненням у них почуття дорослості. Більш продуктивними виявляються опосередковані впливи, у яких підліток знаходить підтвердження своєї дорослості, або ж прямі паритетні впливи, коли дорослий апелює до підлітка як до рівного собі.

3. Доведено, що незважаючи на ситуативну імпровізацію, яка має місце при взаємодії батьків і підлітків, значна частина виховних впливів цілеспрямована, стійко детермінована ціннісними орієнтаціями, ідеальними уявленнями батьків, патернами, перенесеними з власного досвіду дорослішання. При цьому встановлено, що батьки у процесі виховання підлітків найчастіше використовують імперативні й діалогічно-розвивальні виховні впливи, які мають різну психологічну сутність та ефективність. Імперативний виховний вплив є авторитарним, директивним апелюванням до підлітка з метою досягнення контролю над його поведінкою і налаштуваннями, примушуванням його до певних дій або рішень, не торкаючись при цьому глибинної структури психічної організації його особистості. Водночас він відіграє істотну роль у підкріпленні статусних позицій батьків. Діалогічний виховний вплив забезпечує актуалізацію потенціалів особистісного саморозвитку кожної із взаємодіючих сторін (батьків та підлітка) у процесі діалогу.

У процесі вивчення стилю батьківської виховної взаємодії з'ясувалося, що найпоширенішими серед досліджуваної вибірки є авторитарний та гіперопікувальний стилі, а до рефлексивного та потурального вдається менша частина досліджуваних батьків.

4. Встановлено відсутність незаперечної відповідності певного стилю сімейного виховання конкретному стилю батьківської виховної взаємодії: кожен з п'яти описаних в емпіричній частині стилів сімейного виховання (потураюча гіперпротекція, домінуюча гіперпротекція, жорстке ставлення, емоційне відмежування, підвищена моральна відповідальність) може бути представлений у кожному конкретному стилі батьківської виховної взаємодії.

5. Показано, що існують статеві відмінності у застосуванні батьками та матерями стилю батьківської виховної взаємодії та стилю сімейного виховання. Матері рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії при використанні потураючої гіперпротекції кількісно значно переважають чоловіків, а матері гіперопікувального стилю - у використанні потураючої гіперпротекції та домінуючої гіперпротекції як стилів виховання підлітків. Використання батьками та матерями потурального стилю батьківської виховної взаємодії визначено на користь потураючої гіперпротекції у порівнянні з домінуючою гіперпротекцією. Процентне співвідношення батьків та матерів авторитарного стилю батьківської виховної взаємодії у процесі виховання підлітків за певним стилем варіює: матері більше схильні до застосування домінуючої гіперпротекції та підвищеної моральної відповідальності як стилів сімейного виховання, а батьки до емоційного відмежування та жорсткого ставлення.

6. Співвідношення імперативних і діалогічних виховних впливів у стилях батьківської виховної взаємодії свідчить, що батьки у взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливу. Виявлено тенденцію до суттєвого домінування імперативних виховних впливів над діалогічними, однак їхній вибір залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком.

На основі результатів вивчення поведінкових та особистісних якостей батьків у взаємодії з підлітками виокремлено дві групи, до яких були віднесені батьки залежно від міри вираженості у них імперативних чи діалогічних виховних впливів. Першу групу склали батьки з вираженою діалогічною спрямованістю (характерний для досліджуваних рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії), другу - з різною мірою вираженості насамперед імперативних тенденцій (батьки авторитарного, потурального та гіперопікувального стилів). Зокрема, у другій групі виявлено домінування імперативного виховного впливу для авторитарного та гіперопікувального стилів батьківської виховної при одночасному використанні у меншому процентному співвідношенні діалогічного виховного впливу. Батьки потурального стилю у взаємодії з підлітком використовують імперативні та діалогічні виховні впливи з незначним домінуванням імперативних над діалогічними.

7. Аналіз результатів дисертаційного дослідження засвідчив ефективність проведення психокорекційної роботи на основі розробленої та впровадженої у систему роботи психологічної служби школи програми тренінгу для батьків підлітків "Формування у батьків навичок адекватного вибору імперативних і діалогічних виховних впливів", що дає змогу рекомендувати її для використання практичними психологами з метою сприяння конструктивній взаємодії батьків з підлітками. Встановлено, що у батьків з експериментальної групи помітною стала тенденція до використання імперативних конструктивних і діалогічних стратегій виховного впливу. Зокрема, це позначилося на збільшенні середніх процентних показників у бік мінімальної імперативності та максимальної діалогічності при взаємодії батьків з підлітком.

Перспектива подальшого дослідження бачиться у з'ясуванні новітніх тенденцій та закономірностей соціального впливу на підлітка в умовах сучасних суспільних трансформацій.

Література

1. Борисенко З.Т. Особистість у соціальному просторі (філософський аспект) // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ ім. І. Франка. - Дрогобич: Вимір, 1999. - Випуск ІV. - С. 111 - 123.

2. Борисенко З.Т. Соціальний вплив крізь призму підліткового віку // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ ім. І. Франка. - Дрогобич: Вимір, 2000. - Випуск VІ. - С. 66 - 76.

3. Борисенко З.Т. Підлітковий вік: період набуття зрілості чи неповноцінності // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). - Збірник наукових праць. - Київ: Пед. думка, 2000. - Кн. І. - С. 139 - 142.

4. Борисенко З.Т. Проблема впливу у контексті стилів сімейної взаємодії // Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Самбір, 2002. - С. 23 - 26.

5. Борисенко З.Т. Педагогічний і батьківський впливи на взаємодіючі компоненти соціального впливу // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ ім. І.Франка. - Дрогобич: НВЦ "Каменяр", 2002. - Випуск 10. - С. 78 - 88.

6. Борисенко З.Т. Використання технік батьківського впливу у взаємодії з підлітками // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Випуск 152: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 29 - 33.

Размещено на Allbest.ru