Особливості розвитку стресостійкості майбутніх правоохоронців у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

УДК 159.947:355.01

19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Кім Катерина Володимирівна

Харків - 2008



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Університеті цивільного захисту України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент САДКОВИЙ Володимир Петрович, Університет цивільного захисту України, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор САФІН Олександр Джамільович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, кафедра військової педагогіки та психології, професор кафедри;

кандидат психологічних наук, професор ЛІПАТОВ Іван Іванович, Академія внутрішніх військ МВС України, кафедра оперативного застосування внутрішніх військ МВС України, професор кафедри.

Захист відбудеться " 13" грудня 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.707.02 Університету цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Університету цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023.

Автореферат розіслано "12" листопада 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук , доцент В.Є. Христенко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поступове реформування суспільних інститутів української держави на засадах світових та європейських стандартів, зокрема правоохоронних органів, висунуло на одне із пріоритетних місць інтерес до наукової розробки і практичної реалізації проблематики щодо психологічного забезпечення різних аспектів, пов'язаних із зазначеною проблематикою. У зв'язку із цим необхідним є дослідження специфіки професійних і особистісних якостей майбутніх працівників та співробітників правоохоронних органів України.

Актуальність дослідження стійкості до стрес-факторів на етапі професіоналізації курсантів вищих навчальних закладів МВС, СБУ, ДПСУ та інших правоохоронних органів держави обумовлена, насамперед, тим, що їх професійна діяльність є одним з напружених (у психологічному аспекті) видів соціальної діяльності і входить до групи професій екстремального профілю. Висока стресонасиченість правоохоронної діяльності обумовлена через присутність у її складі таких стрес-агентів, як: соціальна оцінка, невизначеність, повсякденна рутина, ризик для життя та здоров'я і т.д. Тому стійкість до стресу, високий рівень професійної адаптації, на думку В.І. Барка, В.С. Медвєдєва, Є.М. Потапчука, О.Д. Сафіна, О.В. Тімченка, С.І. Яковенка та інших вітчизняних дослідників, визнається одним з головних факторів професійної придатності до правоохоронної діяльності, що дозволяє розглядати стійкість до стресу (фрустраційну толерантність) як професійно значиму якість особистості.

Як показав проведений аналіз літератури з проблеми, на цей час, з одного боку, накопичена значна кількість результатів багатопланових досліджень, присвячених вивченню стійкості до стресу, а з іншого боку - багато авторів відзначають складність, суперечливість і недостатність концептуальних та методологічних розробок даного психологічного феномену. Тим часом, використання даних про рівень стійкості до стресу і факторів, що детермінують її, отриманих при обстеженні курсантів правоохоронних вищих навчальних закладів, являє собою певну цінність із погляду надійності прогнозування наступної реальної діяльності. У цьому сенсі певний інтерес представляють дослідження, виконані С.Б. Олексієнком, Ю.В. Галімовим та іншими науковцями. Безумовно, в процесі професійного навчання структура стійкості до стресу та її рівень можуть зазнавати певних змін, однак, структура стійкості до стресу буде трансформуватися відповідно до вже наявних особистісного і суб'єктно-діяльнісного утворень, що детермінують її.

Урахування виявлених особливостей може стати основою як для цілеспрямованої роботи з курсантами з осмислення і перетворення структури стійкості до стресу і факторів, що спричиняють її (протягом періоду навчання), так і для диференційованого прогнозування професійно-психологічної відповідності курсантів вищих начальних закладів правоохоронних структур держави. Дослідження рівня і структури стійкості до стресу цієї категорії курсантів дозволить на ранніх етапах оптимізувати вибір і специфіку потенційного професійного місця діяльності і, тим самим, захистити як самого претендента від непосильної за психологічними параметрами роботи, так і суспільство від негативних наслідків його психологічної невідповідності. Тому варто звернути увагу на те, що освіта повинна припускати інтеграцію професійного навчання з формуванням і розвитком особистості курсантів. Специфіка майбутньої професії вимагає від курсанта, поряд з необхідним обсягом професійних знань, певного рівня соціально-психологічної компетентності. У зв'язку з цим, у процесі навчання курсанта необхідний розвиток умов, що стимулюють його як професійний, так і особистісний розвиток.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до Концепції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої рішенням колегії МВС України від 03.02.1997 р. №2КМ/2; рішення колегії МВС України від 29.11.2003 р. №8КМ/1 "Про результати роботи та подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України". Тема дисертаційного дослідження узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №6 від 17.06.2008 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні психологічних можливостей розвитку стійкості до стресу у курсантів правоохоронних органів держави під час їх навчання у вищих навчальних закладах.

Завдання дослідження:

здійснити теоретичний аналіз проблеми стійкості до стресу на етапі навчання курсантів у вищих навчальних закладах;

розробити і реалізувати адекватну предмету дослідження програму емпіричного дослідження, у ході якого визначити фактори, що детермінують рівень стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах;

розробити тренінгову програму з розвитку стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах і визначити її ефективність. стійкість стрес курсант тренінговий

Об'єкт дослідження: стійкість до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: розвиток стійкості до стресу як професійно значимої якості майбутнього правоохоронця.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що стійкість до стресу є професійно значимою якістю курсанта як майбутнього працівника (співробітника) правоохоронних органів держави. Технологія розвитку стійкості до стресу під час навчання курсанта у вищих навчальних закладах сприяє його професійному розвитку і є ефективним способом профілактики професійної стагнації.

Методологічна основа дисертаційного дослідження представлена теоретичними положеннями О.Р. Ратінова, Д.П. Котова, Г.Г. Шиханцева, К.М. Гуревича, В.В. Романова, О.В. Тімченка про визнання стійкості до стресу однією з головних детермінант професійної придатності та успішності у здійсненні правоохоронної діяльності.

Теоретична основа вивчення психологічного аспекту професійного становлення майбутнього правоохоронця під час його навчання у вищих навчальних закладах представлена у роботах Є.А. Климова (особистісні аспекти стадії адепта, критерії адекватності професійної придатності), Р.В. Габдреєва (психологічні резерви професійної підготовки), Е.Ф. Зеєра, В.О. Бодрова, М.С. Глуханюк (психологічні основи професійної відповідності), Є.П. Ільїна, І.М. Фейгенберга, Л.М. Корнеєвої, О.М. Борисової (проблема компенсації професіонально-психологічної невідповідності), В.В. Романова, М.В. Кроза, О.Р. Ратінова, Л.М. Собчик та ін. (критерії психологічної оцінки кадрів для правоохоронних органів), В.С. Медвєдєва (психологічні аспекти профілактики професійної деформації) та ін.

При аналізі проблеми стійкості до стресу були розглянуті основні точки зору на визначення стійкості до стресу в інтерпретації В.Е. Мільмана, В.Г. Норакідзе, Л.С. Славиної, В.Л. Марищука, R.В. Саttell, J.P. Guilford, П. Фрес та ін., а також напрямків, що вивчають стійкість до стресу (традиційно-аналітичний, системно-регулятивний, системно-структурний); основні групи умов, що впливають на рівень стійкості до стресу.

Певний інтерес при аналізі проблеми представили для нас основні положення про особистісні та суб'єктно-діяльнісні характеристики, що визначають ступінь стійкості до стресу, серед яких: темпераментальні властивості (О.В. Махнач і Ю.В. Бушов, В.І. Моросанова, Є.М. Коноз), окремі риси характеру (Б.О. Вяткін, А.Б. Леонова), мотиваційно-потребнісна сфера (А.О. Реан, О.А. Баранов, Т. Шибутані, Я. Рейковський), рівень тривожності (Л.Д. Гіссен, Н.Д. Левітов та ін.), локус контроль (В.Л. Марищук, О.М. Боковіков, А.О. Реан), самооцінка (А.К. Маркова, К. Левін та ін.), інтелектуальний рівень особистості (Р. Лазарус, Т.А. Немчин, Я. Рейковський, М.Д. Дворяшина, Т.В. Корнілова), комунікативний потенціал суб'єкта (Л.О. Китаєв-Смик, Т. Рібо, А.Г. Маклаков).

Методи дослідження:

оглядово-аналітичне теоретичне дослідження психологічної літератури з досліджуваної проблеми з використанням категоріального апарату і загальнопсихологічних принципів;

емпіричне дослідження рівня стійкості до стресу та психофізіологічних, соціально-психологічних і власне психологічних характеристик, що обумовлюють цю стійкість, шляхом використання комплексу діагностичних методик:

- Шкала психосоціального стресу, особистісний опитувальник „Ваше самопочуття” (О.С. Копіна, О.О. Суслова, Є.В. Заїкіна), Шкала самооцінки здоров'я - для дослідження рівня психосоціального стресу;

- особистісний опитувальник 16 РF Р. Кеттела (модифікована форма В), Шкала нервово-психічної стійкості, МОО „Адаптивність” А.Г. Маклакова та С.В. Чермяніна, показник емоційного комфорту-дискомфорту; методика СПА (К. Роджерса, Р. Даймонда) - для вивчення рівня стійкості до стресу;

- Шкала реактивної та особистісної тривожності (Особистісний опитувальник П.Д. Спілберга, модифікований Ю.Л. Ханіним), Шкала ригідності; особистісний опитувальник „Діагностика ригідності” М. Айзенка, Шкала „прийняття інших і самоприйняття” - для вивчення особистісних властивостей;

- опитувальник для виміру результуючої тенденції мотивації досягнення А. Мехрабіана, Шкала задоволеності ОЖП, особистісний опитувальник „Ваше самопочуття” (О.С. Копіна, О.О. Суслова, Є.В. Заїкіна), Шкала, що визначає показник моральної нормативності, Шкала, що визначає рівень прагнення до домінування; методика СПА (К. Роджерс, Р. Даймонд), особистісний опитувальник УСК (Дж.Роттер), методика самооцінки своїх професійних якостей, модифікована на основі методики І.Т. Дембо-С.Л. Рубінштейн, експертне оцінювання виразності професійних якостей у курсантів - майбутніх правоохоронців, особистісний опитувальник „ДМО” Т. Лірі, модифікований варіант М. Саллівена, в інтерпретації Л.М. Собчик.; шкала „комунікативних особливостей” - для дослідження суб'єктно-діяльнісних якостей.

Дослідження рівня психосоціального стресу проводилося нами за допомогою особистісного опитувальника „Ваше самопочуття” (О.С. Копіна, О.О. Суслова, Є.В. Заїкін), що включає шкалу психосоціального стресу Л.Рідера і шкалу самооцінки здоров'я. Показник стійкості до стресу досліджувався нами за допомогою декількох методик: особистісний опитувальник 16 РF Р. Кеттела (модифікована форма В), багаторівневий особистісний опитувальник „Адаптивність” А.Г. Маклакова та С.В. Чермяніна, методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс, Р. Даймонд);

методи математичної статистики (кореляційний аналіз, факторний аналіз), що забезпечують якісний і кількісний аналіз результатів.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у тому, що:

уперше досліджено факторну структуру стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів правоохоронних органів, загальні і спеціальні механізми, що детермінують рівень стійкості до стресу майбутніх правоохоронців під час їх навчання у вищих навчальних закладах; розроблена та апробована тренінгова програма з розвитку стійкості до стресу на стадії професіоналізації у курсантів вищих навчальних закладів правоохоронних органів держави;

уточнено структурний зміст стійкості до стресу під час навчання курсантів у вищих навчальних закладах, що сприяє поглибленню уявлень про особливості стійкості до стресу на етапі професіоналізації;

отримали подальший розвиток уявлення про зміст структури стійкості до стресу майбутніх правоохоронців з різним рівнем стійкості до стресу під час навчання у вищих навчальних закладах, а також про основні підходи до вивчення проблеми стійкості до стресу на етапі професіоналізації особистості.

Практична значимість отриманих результатів дослідження полягає у тому, що вони створюють можливість їх використання для розробки програми моніторингу з метою дослідження ступеня адекватності рівня стійкості до стресу майбутніх правоохоронців. Отримані дані можуть бути використані при практичній реалізації психологічної корекції (включаючи самокорекцію), спрямованої на підвищення стійкості до деструктивного впливу стрес-факторів, що виникають на етапі професіоналізації і відповідно до більш високого професійного розвитку. Отримані дані можуть бути використані при розробці спецкурсу для психологів правоохоронних органів. Дані дослідження можуть бути враховані психологами та педагогами вищих навчальних закладів у практичних і наукових працях із проблем підготовки курсантської молоді до протидії негативному впливу стрес-факторів підвищеної інтенсивності.

Особистий внесок здобувача. У науковій статті "Психосемантичний аналіз поняття "стресостійкість" у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі", написаній у співавторстві з А.І. Черняком, особистий внесок здобувача полягає в узагальненні зарубіжного досвіду щодо аналізу феномену та дефініції, що означає стійкість до стрес-факторів підвищеної інтенсивності.

У науковій статті "Про результати реалізації програми з формування стійкості до стресу у курсантів вищих навчальних закладів МВС України", написаній у співавторстві з А.І. Черняком, особистий внесок здобувача полягає у висвітленні результатів реалізації програми з формування стійкості до стресу у курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Апробація та реалізація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми екстремальної та кризової психології" (листопад 2007 року), м. Харків, IV Міжнародній науково-практичній конференції "Психологічні технології в екстремальних видах діяльності" (травень 2008 року), м. Донецьк. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються під час проведення тренінгових занять с курсантами Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ у науково-дослідному центрі психотренінгових технологій та включена у навчальний курс "Тренінг із професійно-психологічної підготовки працівників ОВС" (акт впровадження від 17 липня 2008 року), а також у навчально-виховному процесі курсантів навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій та навчально-наукового інституту слідства та дізнання Харківського національного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін "Соціально-психологічний тренінг", "Професійно-психологічна підготовка працівників міліції", "Психологія допиту", "Психологія слідчої діяльності" (акт впровадження від 22 вересня 2008 року).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, дві тези доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 8 додатків та списку використаних джерел. Рукопис дисертації містить 171 сторінку комп'ютерного тексту. Ілюстративний матеріал подано у 7 таблицях та 20 рисунках. 20 сторінок займає список використаних джерел (229 найменування, з них 34 - іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - "Теоретико-методологічний аналіз проблеми стійкості до стресу" - зазначається, що теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. В ході цього процесу розв'язується специфічний комплекс протиріч між вимогами майбутньої професійної діяльності і професійного співтовариства та власними сформованими властивостями, якостями, можливостями і здібностями, індивідуальним стилем поведінки, спілкування і досвідом. Одним зі значимих етапів професіоналізації є період професійної підготовки. Саме на цьому етапі передбачається розвиток професійний важливих особистісних якостей, їхнє структурування у систему; формування професійної придатності як системної організації суб'єкта у специфічному професійному середовищі.

У рамках дослідження розглянута специфіка правоохоронної діяльності, яка знайшла своє відображення у професіограмі правоохоронної діяльності, що включає в себе ряд особливостей: владний характер професійних повноважень, екстремальний і нестандартний характер діяльності, високий ступінь персональної відповідальності, а також виховний, організаційно-управлінський і пізнавально-прогностичний компоненти. Відповідно до виявленої специфіки правоохоронної діяльності показник професійної придатності до правоохоронної діяльності визначається високим рівнем загального розвитку особистості, високим рівнем розвитку особистісної відповідальності, високим рівнем соціальної (професійної) адаптації, нервово-психічною (емоційною) стійкістю, комунікативною компетентністю, збалансованістю питомої ваги потреб і цінностей. Визнання одним з найважливіших професійних якостей нервово-психічної, емоційної стійкості жадає від молодого фахівця, поряд з необхідним обсягом професійних знань, певного рівня сформованості стійкості до стресу, що у свою чергу сприяє успішному професійному та особистісному розвитку.

Не дивлячись на різноманіття визначень стійкості до стресу, представлених у науковій літературі, більшість авторів досліджень сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Ці фактори у свою чергу детермінують рівень стійкості індивіда, а так само ефективність і результативність його діяльності в екстремальних умовах. Найбільш значимими є особистісні і суб'єктно-діяльнісні характеристики, що визначають ступінь стійкості до стресу, серед яких: окремі риси характеру (Б.О. Вяткін, А.Б. Леонова, О.В. Тімченко), мотиваційно-потребнісна сфера (А.О. Реан, О.А. Баранов, Т. Шибутані, Я. Рейковський), рівень тривожності (Л.Д. Гіссен, Н.Д. Левітов та ін.), локус контролю (В.Л. Марищук, О.М. Боковіков, А.О. Реан), самооцінка (А.К. Маркова, К. Левін та ін.), інтелектуальний рівень особистості (Р. Лазарус, Т.А. Немчин, Я. Рейковський, М.Д. Дворяшина, Т.В. Корнілова), комунікативний потенціал суб'єкта (Л.О. Китаєв-Смик, Т. Рібо, А.Г. Маклаков). При цьому вплив зазначених вище психологічних особливостей на рівень стійкості до стресу залежить від ступеня виразності окремих психічних особливостей. Таким чином, дані, отримані в ході теоретичного дослідження, указують на можливість і доцільність розвитку стійкості до стресу як професійно важливої (значимої) якості на етапі професіоналізації.

У другому розділі - "Емпіричне дослідження стійкості до стресу як професійно значимої якості майбутнього правоохоронця" відповідно до даних теоретичного аналізу була розроблена і реалізована адекватна предмету дослідження програма емпіричного дослідження. Дослідження проводилося протягом 2003-2007 рр. Випробуваними виступили 220 курсантів, що навчаються на 3-5 курсах вищих навчальних закладів правоохоронних міністерств та відомств Донецька та Харкова. Репрезентативність вибірки підтверджується нормальним розподілом величини розкиду даних, що вказує на збереження центральної тенденції.

Емпіричне дослідження, з одного боку, дозволило виявити особливості змістовної структури стійкості до стресу курсантів як майбутніх правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах, а з іншого боку - визначити, які саме фактори і механізми обумовлюють рівень стійкості до стресу курсантів-правоохоронців. Нами було отримано підтвердженням того, що структура стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів правоохоронних органів представлена психофізіологічними, соціально-психологічними і власне психологічними компонентами.

З метою стискання вихідної інформації і витягу найбільш значимих і прихованих зв'язків між представленими перемінними нами був проведений факторний аналіз за методом Р. Кеттела "кам'яниста осип". Аналіз проводився для перемінних, що корелюють із показниками стійкості до стресу курсантів. Даний аналіз дозволив нам виділити підструктурні фактори у рамках структури стійкості до стресу майбутніх правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах. У результаті факторного аналізу структури стійкості до стресу курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах було виявлено 4 основні фактори (рис. 1).



Рис. 1. Факторна структура стійкості до стресу курсантів

1-й фактор (75,4% загальної дисперсії) містить у собі наступні компоненти: локус контролю (0,942), показник прийняття інших (соціальна терпимість) (0,988), компромісний і чуйний стиль поведінки у міжособистісному спілкуванні (0,974) і (0,972), показник самоприйняття (0,854), комунікативну компетентність (0,798), а також самооцінку професійно значимих якостей (0,798) і мотивацію досягнення успіху (0,717). Проаналізувавши зміст компонентів, що входять до змісту даного фактора, ми позначили останній як "Інтегральний".

2-й фактор (4,5% загальної дисперсії) містить наступні складові: емоційна лабільність (0,885), моральна нормативність (-0,842), особистісна і реактивна тривожність (0,800), владно-домінантний та агресивно-лідируючий стиль поведінки у міжособистісному спілкуванні (0,792) і (0,792), сумлінність-безпринципність (фактор G) (-0,790). Даний фактор був названий "Дефіцит моральної нормативності", оскільки характеристики, що входять до нього, деякою мірою пов'язані з низькими значеннями показника моральна нормативність, що є значимою якістю у професійній компетентності курсанта і впливає на стійкість до стресу.

3-й фактор (3,8% загальної дисперсії) містить у собі наступні компоненти: абстрактно-логічні здібності (0,917), комунікативну компетентність (0,879), задоволеність життям (0,862) та емоційний комфорт (0,860). У цьому зв'язку фактор був названий "Прагнення до самореалізації". При достатньо оптимальному інтелектуальному контролі життя, як правило, достатньо розвинена здатність до саморефлексії, самоприйняття, що у свою чергу веде до мінімізації внутрішньоособистісних конфліктів і сприяє самозбережній поведінці, збільшенню адаптаційного репертуару, що сприятливо відображається на рівні стійкості до стресу (емоційний комфорт).

4-й фактор (4,1% загальної дисперсії) представлений показниками значимості самоконтролю (0,854), соціальної бажаності (0,823) і самооцінки професійно значимих якостей (0,731), прагненням до домінування (0,720). Відповідно до них цей фактор був названий "Соціальна бажаність".

Кожний зі згаданих показників справляє значний негативний вплив на самооцінку розвитку професійно важливих якостей, що не сприяє професійній активності, а лише підсилює внутрішньоособистісний конфлікт, створюючи "порочне коло", що веде до стагнації професійно важливих якостей і регресу у професійному становленні.

Підводячи підсумок аналізу змісту факторної структури стійкості до стресу курсантів, виділимо основні тенденції: зі ступенем стійкості до стресу найбільш тісно пов'язані наступні характеристики:

мотивація досягнення успіху,

інтернальний локус контролю,

адекватний рівень самоприйняття і прийняття інших (соціальна терпимість),

комунікативна компетентність, що знаходить реалізацію у компромісному і чуйному стилі поведінки у міжособистісному спілкуванні,

адекватна моральна нормативність і самооцінка професійно значимих якостей, нервово-психічна стійкість та емоційний комфорт.

Особливо слід зазначити роль інтелектуального контролю і показника моральної нормативності у розвитку стійкості до стресу, що дозволяє стверджувати, що саме цим утворенням належить провідна роль у зниженні рівня емоційної лабільності і підвищення стійкості.

В ході факторного аналізу так само визначено ряд особливостей, що негативно позначаються (особистісна і реактивна тривожність, висока соціальна бажаність, низька самооцінка, мотивація уникнення невдач, низький рівень розвитку комунікативних навичок) на показниках стійкості до стресу курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах, які опосередковано впливають на самооцінку рівня розвитку професійно значимих якостей, сприяючи стагнації професійного розвитку. Результати факторного аналізу дають можливість припустити, що рівень стійкості до стресу курсанта під час навчання у вищих навчальних закладах регламентується не стільки наявністю тих або інших суб'єктно-діяльнісних та особистісних характеристик, а рівнем їхнього розвитку у майбутніх правоохоронців.

Так, перевага факторів, що знижують стійкості до стресу, буде забезпечуватися за рахунок механізмів компенсації (пасивно-оборонний або агресивно-домінантний тип поведінки), що буде сприяти виникненню протиріч між реальним "Я" (рівень розвитку професійно значимих якостей) і належним "Я" (ідеальна модель професійної придатності правоохоронця), провокуючи виникнення внутрішнього конфлікту з наступними руйнівними для особистості і майбутньої діяльності наслідками.

Із вищезазначеного випливає, що особистісні і суб'єктно-діяльнісні характеристики, які наповнюють зміст стійкості до стресу, по-різному можуть визначати реальну поведінку потенційного правоохоронця в обраній ним діяльності, відповідно до наявного рівня розвитку представлених якостей, ступеня їхньої структурованості і свідомості.

Засобами факторного аналізу нам так само вдалося виділити загальні (універсальні) і специфічні механізми подолання стресу курсантами. До загальних механізмів подолання стресу можна віднести наступні особливості, отримані в рамках нашого дослідження:

не виявлено достовірних розбіжностей між високим і низьким рівнем стійкості до стресу і показниками екстраверсії-інтроверсії, однак високі показники стійкості до стресу характерні для інтровертованих курсантів, а у групі курсантів з низьким рівнем стійкості до стресу превалюють показники екстраверсії;

особливості взаємодії мотиваційного компонента з показниками стійкості до стресу свідчать про безпосередній вплив мотиваційного механізму на показник стійкості до стресу майбутніх правоохоронців;

дія універсальних механізмів, що підвищують стійкість до стресу майбутніх правоохоронців, так само забезпечується за рахунок низького рівня ригідності, тривожності, і високого рівня розвитку комунікативних навичок;

високий рівень сформованості професійних навичок та їхня адекватна самооцінка гарантують більший ступінь стійкості до стресу майбутніх правоохоронців, що так само є, на наш погляд, універсальним механізмом. Специфічні механізми, які детермінують формування стійкості до стресу, знаходять своє відображення в адекватній моральній нормативності, високій соціальній терпимості, що підтверджується наявністю цих якостей у групи курсантів з високими показниками стійкості до стресу і відсутністю їх у курсантів з низькою стійкістю до стресу, а так само інтернальності перших і "захисної екстернальності" інших. Поряд із цим інтелектуальний розвиток, як одна зі значимих особистісних характеристик курсанта у професійному становленні, так само має свої особливості у забезпеченні стійкості до стресу. Констатувати специфічність даного механізму у протидії стресу дозволяє нам той факт, що високий загальний інтелектуальний розвиток, відзначений у курсантів з високим рівнем стійкості до стресу, сприяє ефективному вирішенню виникаючих труднощів. Тоді як знижені (щодо курсантів з високим рівнем стійкості до стресу) інтелектуальні потенції, вірогідно, дають можливість курсантам з низьким і середнім рівнем стійкості до стресу не звертати уваги на об'єктивно виникаючі труднощі (стресори).

У третьому розділі - "Реалізація програми з розвитку стійкості до стресу у слухачів вищих навчальних закладів МВС України" зазначається, що розроблена програма дозволяє вирішувати питання, пов'язані з діагностикою, прогнозом, корекцією професійного розвитку особистості, а також будувати інноваційні проекти і програми загальної і спеціальної безперервної освіти, починаючи зі стадії оптації і закінчуючи професійною майстерністю. Після реалізації програми з розвитку стійкості до стресу курсантів під час навчання з метою виявлення змін підструктурних факторів у рамках структури стійкості до стресу було проведено повторне дослідження з повторним аналізом отриманих даних в експериментальній і контрольній групах.

На основі висновків, отриманих в ході кореляційного і факторного аналізу, була розроблена та апробована програма психологічних тренінгів, спрямована на пошук резервних можливостей, що підвищують стійкість до стресу курсантів-правоохоронців. Змістовні особливості програми полягають у тому, що формування і розвиток стійкості до стресу можливі через усвідомлення особистісних особливостей і вдосконалення людиною своєї моделі відносин з оточуючими, що припускає перетворення мотиваційної, інтелектуальної, афективної і, у врешті-решт, поведінкової структур особистості, у результаті чого зовнішня детермінація життєдіяльності змінюється на внутрішню. Програма ґрунтується на принципі поступовості та поетапності: кожний наступний етап повинен логічно випливати з попереднього. Завдяки цьому людина поступово заглиблюється в процес усвідомлення себе, відкриваючи різні сторони свого "Я", що є основою для продуктивного спілкування.

При складанні тематики та змісту тренінгових занять враховані майбутні професійні інтереси курсантів. За результатами повторного дослідження у контрольній та експериментальній групах можна констатувати, що у контрольній групі курсантів за період проведення дослідження не виявлено істотних розбіжностей між показниками стійкості до стресу і характеристиками, що її детермінують. Не відбулося змін і у факторній структурі стійкості до стресу курсантів, що становили контрольну групу.

Зміст факторної структури стійкості до стресу курсантів-правоохоронців експериментальної групи значно наблизився і став схожим з факторною структурою стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів з високим рівнем стійкості до стресу. Це свідчить про адекватність та ефективність програми поетапного розвитку стійкості до стресу на етапі професійного навчання поряд з іншими впливами у скорочений термін і дозволяє стверджувати, що розвиток стійкості до стресу у курсантів-правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах носить не стихійний характер, а формується поетапно через підвищення рівня усвідомлення особистісних особливостей і зміни взаємодії і взаєморозташування особистісних і суб'єктно-діяльнісних утворень у структурі стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів.

Отримані результати дозволяють припустити, що розвиток стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах носить не стихійний характер, а формується поетапно через підвищення рівня усвідомлення особистісних особливостей і зміни взаємодії і взаєморозташування особистісних і суб'єктно-діяльнісних утворень у структурі стійкості до стресу майбутніх правоохоронців. У структурі особистості курсантів, що брали участь у програмі після проведення формуючого експерименту, виявлені позитивні тенденції гармонізації особистості. Необхідно так само відзначити, що в експериментальній групі при повторному дослідженні виявлено збільшення середньостатистичних показників стійкості до стресу і збільшення ваги показників стійкості до стресу. Це, на наш погляд, свідчить про адекватність та ефективність програми поетапного розвитку стійкості до стресу під час навчання у вищих навчальних закладах поряд з іншими впливами у скорочений термін.

Для оптимізації саморегуляції психічної стійкості майбутнього правоохоронця важливо виділити ті фактори, які безпосередньо впливають на суб'єкта діяльності і залежать від нього. При цьому науковий і практичний інтерес викликають результати вивчення незадіяних можливостей і резервів. Ми виходимо з того, що людина являє собою відкриту саморегулюючу систему з підсистемами від молекулярно-генетичного до інтегративного соціально-психічного рівня - рівня індивідуальності.

Досвід створення та застосування рефлексивних методів у нашому експерименті дозволяє стверджувати, що основними змістовно-психологічними принципами, які конструюють практику організації рефлексивно-інноваційних процесів (рефлепрактику) у рамках підготовки майбутніх правоохоронців до протидії стресу, є принципи пролонгованості, суб'єктивної паритетності, співтворчості, полілогічного самовизначення, поліфонічності та інші. У цілому знання фізіологічних і психологічних основ саморегуляції дало можливість кожному курсанту надалі самостійно приступити до активного компетентного саморозвитку та удосконалювання своїх якостей. Це суттєво вплинуло на розвиток стійкості до стресу. Загалом наведене дослідження забезпечило значне підвищення продуктивності вивчення потенціалу технології саморегуляційної діяльності майбутніх правоохоронців. Ця технологія як стратегія, тактика і техніка використання інструментарію саморегуляції набула цілісного оформлення.

Теоретична модель персоналізації процесу підготовки кадрів правоохоронних органів держави припускає модельне відображення загального, особливого та одиничного компонентів у становленні сучасного працівника; опис процесу персоналізації у психологічних категоріях і визначення його місця у системі професіоналізації; виділення механізмів, умов і факторів, окремої сукупності елементів персоніфікації, які можуть бути покладені в архітектоніку технології підготовки кадрів правоохоронних органів держави.

У запропонованій моделі самоуправління виділяється як системоутворюючий початок у підготовці до субординаційної взаємодії. Модель персоналізації процесу підготовки курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів правоохоронних органів заснована на самопізнанні, самоуправлінні, самобутньому вираженні і саморегуляції творчого потенціалу, потрібна розробка особистісно-породжуваної феноменології праці. Її діяльнісна характеристика припускає виділення у структурі сукупної мети, мотиваційно-операціональної сфери і результату, а динаміка процесу розкривається через реалізацію основних аналітико-конструктивних, діяльнісно-регулятивних, інформаційно-комунікативних та оціночно-корекційних функцій. Базована на цих структурно-функціональних уявленнях теоретична модель правоохоронної діяльності припускає організацію підготовки з розширювальною характеристикою процесу професіоналізації.



ВИСНОВКИ

Не дивлячись на різноманіття визначень поняття стійкості до стресу, представлених у науковій літературі, більшість дослідників сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, які у свою чергу детермінують рівень стійкості особистості, а так само ефективність і результативність її діяльності в екстремальних умовах. Стійкість до стресу як комплексне, інтегральне утворення, обумовлена наявністю властивостей та якостей особистості, що детермінують рівень стійкості до екстремальних факторів. Найбільш значимими з них є особистісні і суб'єктно-діяльнісні характеристики, що обумовлюють ступінь стійкості до стресу, серед яких: темпераментальні властивості, окремі риси характеру, мотиваційно-потребнісна сфера, рівень тривожності, локус контролю, самооцінка, інтелектуальний рівень особистості, комунікативний потенціал суб'єкта. Дані, отримані в ході теоретичного дослідження, підтверджують припущення про можливість і доцільність розвитку стійкості до стресу як професійно важливої (значимої) якості на етапі професіоналізації.

Теоретичний аналіз проблеми розвитку стійкості до стресу у курсантів під час навчання у вищих навчальних закладах дозволяє розглядати професійне становлення майбутнього правоохоронця як частину процесу професіоналізації, що полягає у спрямованому розвитку особистості. В процесі професіоналізації розв'язується специфічний комплекс протиріч між вимогами майбутньої професійної діяльності і професійного співтовариства та власними сформованими властивостями, якостями, можливостями і здібностями, індивідуальним стилем поведінки, спілкування і досвідом. Одним зі значимих етапів професіоналізації є період професійної підготовки. Саме на цьому етапі передбачається розвиток професійно важливих особистісних якостей, їхнє структурування у систему; формування професійної придатності як системної організації суб'єкта у специфічному професійному середовищі.

Основу конструктивних механізмів стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів складають високий рівень сформованості професійних навичок і вмінь та його адекватна самооцінка, інтровертованість, інтервальний локус контролю, мотивація досягнення успіху, високий інтелектуальний розвиток, адекватна моральна нормативність, високий рівень розвитку комунікативних навичок. Саме ці механізми дозволяють продуктивно вирішувати проблемні професійні ситуації і завдання, що у свою чергу сприяє професійному росту та особистісній самореалізації, тоді як їхня відсутність або не достатньо високий рівень розвитку сприяє домінуванню ситуаційних способів подолання стресу (перекладання відповідальності, відхід від труднощів, екстрапунктивний і покірно-сором'язливий стиль поведінки і тощо), що гальмує їхнє професійне становлення та особистісний розвиток. На основі отриманих в ході кореляційного і факторного аналізу результатів необхідним, на наш погляд, є розробка і впровадження програми психологічних тренінгів, спрямованої на пошук резервних можливостей, на підвищення стійкості до стресу майбутніх правоохоронців.

Одним із факторів, що визначають рівень психічної стійкості людини до стресу, є ступінь розвитку її саморегулятивних можливостей. Цим і викликано те, що серед засобів, використовуваних для підвищення психічної стійкості людини, провідне місце останнім часом зайняли засоби та методи психічної саморегуляції (аутогенне тренування, психорегулююче тренування та ін.), дія яких спрямована безпосередньо на вдосконалювання та тренування регулятивних механізмів людини. В основі психічної саморегуляції лежить акт психологічного самовпливу з метою регуляції станів, реакцій, дій, діяльності того, хто нею займається. Аналіз джерел наукової інформації дозволяє визначити метод психічної саморегуляції як систему прийомів психічного самовпливу, що навчає управлінню деякими вегетативними функціями та психічними процесами. В аспекті розвитку стійкості до стресу майбутнього правоохоронця важливо забезпечити не лише контекстне забезпечення саморегуляції його психічної стійкості, але й використання цілеспрямованих психотехнологій. Відповідно до цього провідним системоутворюючим елементом особистісно-орієнтованого розвитку майбутнього правоохоронця є рефлексія особистості і процесів професійної діяльності.

На основі висновків, отриманих у ході кореляційного і факторного аналізу, була розроблена та апробована програма психологічних тренінгів, спрямована на пошук резервних можливостей, що підвищують стійкість до стресу курсантів-правоохоронців. Після апробації зазначеної програми зміст факторної структури стійкості до стресу курсантів-правоохоронців експериментальної групи значно наблизився і став схожим з факторною структурою стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів з високим рівнем стійкості до стресу. Це свідчить про адекватність та ефективність програми поетапного розвитку стійкості до стресу на етапі професійного навчання поряд з іншими впливами у скорочений термін і дозволяє стверджувати, що розвиток стійкості до стресу у курсантів-правоохоронців під час навчання у вищих навчальних закладах носить не стихійний характер, а формується поетапно через підвищення рівня усвідомлення особистісних особливостей і зміни взаємодії і взаєморозташування особистісних і суб'єктно-діяльнісних утворень у структурі стійкості до стресу курсантів вищих навчальних закладів.

Розглядаючи модель як емпіричну знакову структуру, вважаємо, що вона містить у собі чотири основні складові: мотиваційно-ціннісний компонент; психічну стійкість майбутнього чи сучасного правоохоронця та його професіональну компетентність; модель особистісно-орієнтованого розвитку і професіоналізації; зміст саморегуляції психічної стійкості правоохоронців і професіоналізації у контексті їх професійної діяльності. Усі ці компоненти наповнені конкретним змістом і у своїй сукупності утворюють модель особистісно-орієнтованої професіоналізації працівників правоохоронних органів. Центральною ланкою у даній схемі є характеристики психічної стійкості та професійної компетентності правоохоронця, для розвитку яких створені моделі індивідуально-професійного розвитку. Реалізація потенціалу моделі здійснюється поетапно, кінцевим результатом якої є психічна стійкість і професійна компетентність сучасного правоохоронця.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження отримала емпіричну підтримку висунута на початку роботи гіпотеза про те, що стійкість до стресу є професійно значимою якістю, яка справляє позитивний вплив на етапі професіоналізації. Індивідні, особистісні і суб'єктно-дяльнісні характеристики, що наповнюють зміст стійкості до стресу, по-різному можуть визначати реальну поведінку потенційного правоохоронця в обраній ним діяльності, відповідно до наявного рівня розвитку представлених якостей, ступеня їхньої структурованості та усвідомленості.

Основними напрямками подальших досліджень із зазначеної проблематики можуть бути: узагальнення і створення системної моделі, що могла б змістовно відобразити особливості функціонування організму і психічної детермінації професійного стресу на всіх рівнях та етапах його розвитку серед представників конкретних видів правоохоронної діяльності; методологічні проблеми виміру професійного стресу серед представників різних правоохоронних міністерств та відомств.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кім К.В. Теоретико-методологічні основи вивчення процесу професійного становлення майбутнього правоохоронця під час навчання у ВНЗ / К.В. Кім // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2008. - Т.X, Вип. 3. - С. 291-295.

2. Кім К.В. Психосемантичний аналіз поняття "стресостійкість" у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі / К.В. Кім, А.І. Черняк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія "Військово-соціальні науки". - 2007. - №18-19. - С. 31-33.

3. Кім К.В. Аналіз результатів емпіричного дослідження стійкості до стресу у курсантів - майбутніх правоохоронців / К.В. Кім // Зб. наук. праць НА ДПСУ ім. Б.Хмельницького. - 2008. - №41, Ч.II. - С. 196-199.

4. Кім К.В. Про результати реалізації програми з формування стійкості до стресу у курсантів вищих навчальних закладів МВС України / К.В. Кім, А.І. Черняк // Зб. наук. праць ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2008. - №20. - С. 35-37.

5. Кім К.В. Психологічні особливості формування стійкості до стресу у майбутніх правоохоронців / К.В. Кім // Проблеми екстремальної та кризової психології: міжнар. наук.-практ. конф., 23 листопада 2007 р.: тези доп. -Х., 2007. - С. 213-221.

6. Кім К.В. Удосконалювання технології саморегуляції психічної стійкості до стресу / К.В. Кім // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності: IV Міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 травня 2008 р.: тези доп. - Донецьк, 2008. - С. 359-362.



АНОТАЦІЇ

Кім К.В. Особливості розвитку стресостійкості майбутніх правоохоронців у процесі професійної підготовки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - "Психологія діяльності в особливих умовах". Університет цивільного захисту України. - Харків, 2008.

Здійснено теоретичний аналіз проблеми стійкості до стресу на етапі навчання курсантів у вищих навчальних закладах. Розроблено і реалізовано адекватну предмету дослідження програму емпіричного дослідження, під час якого визначено фактори, що детермінують рівень стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах. Розроблено тренінгову програму з розвитку стійкості до стресу у курсантів під час їх навчання у вищих навчальних закладах і визначено її ефективність.

Виявлено, що стійкість до стресу є професійно значимою якістю курсанта як майбутнього працівника (співробітника) правоохоронних органів держави, а технологія розвитку стійкості до стресу під час навчання курсантів у вищих навчальних закладах сприяє їхньому професійному розвитку і є ефективним способом профілактики професійної стагнації.

Ключові слова: стійкість до стресу, майбутній правоохоронець, професійний розвиток.



Ким Е.В. Особенности развития стрессоустойчивости будущих правоохранителей в процессе профессиональной подготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 - "Психология деятельности в особых условиях". Университет гражданской защиты Украины. - Харьков, 2008.

Осуществлен теоретический анализ проблемы устойчивости к стрессу на этапе обучения курсантов в высших учебных заведениях. Разработана и реализована адекватная предмету исследования программа эмпирического исследования, во время которой определены факторы, детерминирующие уровень устойчивости к стрессу у курсантов во время их обучения в высших учебных заведениях. Разработана тренинговая программа по развитию устойчивости к стрессу у курсантов во время их обучения в высших учебных заведениях и определена ее эффективность.

Выявлено, что устойчивость к стрессу является профессионально значимым качеством курсанта как будущего работника (сотрудника) правоохранительных органов государства, а технология развития устойчивости к стрессу во время обучения курсантов в высших учебных заведениях оказывает содействие их профессиональному развитию и есть эффективным способом профилактики профессиональной стагнации.

Развитие устойчивости к стрессу у курсантов в период их обучения в высших учебных заведениях носит стихийный характер и формируется поэтапно через повышение уровня осознания личностных особенностей и изменение взаимодействия и взаиморасположения личностных и субъектно-деятельностных образований в структуре устойчивости к стрессу.

В основе факторов, детерминирующих уровень устойчивости к стрессу у курсантов в период их обучения в высших учебных заведениях, лежат: высокий уровень сформированности профессиональных привычек и умений и его адекватная самооценка, интровертированность, интервальный локус контроля, мотивация достижения успеха, высокий уровень интеллектуального развития, адекватная моральная нормативность, высокий уровень развития коммуникативных навыков.

Профессиональное развитие курсантов с низким уровнем устойчивости к стрессу будет обеспечиваться за счет механизмов компенсации (пассивно-оборонительный или агрессивно-доминантный тип общения), что оказывает содействие возникновению противоречий между реальным "Я" (уровень развития профессионально значимых качеств) и надлежащим "Я" (идеальная модель профессиональной пригодности правоохранителя), провоцируя возникновение внутреннего конфликта с разрушительными для его личности и будущей деятельности последствиями.

Развитие устойчивости к стрессу у курсантов в период их обучения в высших учебных заведениях позволяет оптимизировать процесс приобретения профессионального образования, содействуя профессиональному становлению будущего работника (сотрудника) правоохранительных органов Украины. Этому в значительной степени призвана способствовать разработанная автором программа по развитию устойчивости к стрессу на этапе обучения в высших учебных заведениях.

Ключевые слова: устойчивость к стрессу, будущий правоохранитель, профессиональное развитие.



Kim K.V. The features of stability to stress development from the future officers of law enforcement bodies during professional training. - The Manuscript.

Thesis is for obtaining the Scientific Degree of the Candidate of Psychological Sciences in Speciality 19.00.09 - Psychology of Activity under Special Conditions. - The University of Civil Defense of Ukraine. - Kharkiv City, 2008.

The theoretical analysis of a problem of stability to stress at a grade level of cadets in a higher educational institution is carried out. The program of empirical research adequate to an object of research during which the factors determining a level of stability to stress at cadets during their training in a higher educational institution are certain is developed and realized. The training program on formation of stability to stress at cadets during their training in higher educational institution is developed and its efficiency is certain.

It is revealed, that stability to stress is professionally significant quality of the cadet as future officer of law enforcement bodies of the state, and the technology of formation of stability to stress during training the cadets in higher educational institution assists theirs professional development and is in the effective way of preventive maintenance of professional stagnation.

...