Мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

УДК: 159.923:316.61

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

МОТИВАЦІЙНО-СМИСЛОВЕ СТРУКТУРУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ЯК МЕХАНІЗМ НАРАТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Черемних Катерина Олегівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Титаренко Тетяна Михайлівна завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Чепелєва Наталія Василівна заступник директора Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

кандидат психологічних наук Масієнко Юлія Олександрівна асистент кафедри загальної та організаційної психології КНУ імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 09.10. 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий 08.09. 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема ідентичності опинилася сьогодні в центрі зарубіжних та вітчизняних соціогуманітарних досліджень. Вона актуалізується на перетинах дисциплін та виступає синтетичною по відношенню до різних напрямків наукового пошуку: історичного, культурологічного, лінгвістичного, соціологічного, соціально-психологічного. Переосмислення питань, пов'язаних із біографічними процесами та структурами, обумовлено феноменом, що універсально характеризує психологічну сферу сучасної соціокультурної ситуації та фіксується у метафоричному терміні “криза ідентифікації”. Цей феномен не лише вказує на неможливість переживання сучасною людиною власної семантичної цілісності через ототожнення з певною аксіологічною конфігурацією. Криза ідентифікації обумовлює актуальність пошуку форм персональної ідентичності, лояльних до часової і просторової нетотожності, та змушує принципово переглянути самі підвалини її інтерпретації, у зв'язку з чим артикулюється поняття наративної ідентичності.

Психологічний зміст проблеми наративної ідентичності бере початок з комунікативно-діалогічного повороту в психології, який на методологічному рівні постає як наративно-дискурсивний поворот і фактично вказує на соціально-психологічний зміст проблеми (Р.Барт, Й. Брокмейєр, Дж. Брунер, К. Герген, М. Готдинер, Ф. Джеймісон, К. Меррей, Т.Р. Сабрін, Х. Уайт, Дж. Уард, Р. Харре, Дж. Шоттер). В межах цього повороту через поєднання ідей аутентичності і осмисленості життя, з одного боку, та його діалогічності і культурної опосередкованості - з іншого, знімається опозиція суб'єктивізму та антисуб'єктивізму в розумінні персональної ідентичності, що презентована традиційною психологією. Наративна ідентичність розглядається як інтертекстуальність - діалог Я-тексту і тексту культури (компліментарність інтеріоризації та екстеріоризації). Внаслідок цього актуалізуються питання аксіологічного змісту дискурсу та мотиваційно-смислового (подієвого) структурування життя як ідентифікаційної практики, що виявляються топологічно близькими до вітчизняної традиції психології події та вчинку (М.М. Бахтін, С.Л. Рубінштейн, В.А. Роменець, К.О. Абульханова, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва).

Наративні та дискурсивні дослідження на сьогоднішній день складають одне з найбільш актуальних та активно розроблюваних теоретичних та емпіричних полів сучасної психології (як зарубіжної, так і вітчизняної), що відповідають численним запитам психологічної практики. Проте питання про релевантність моделі наративної ідентичності особистості умовам актуального інформаційного простору, про збереження особистістю можливості переживання процесуальності і осмисленості життя в умовах "кризи ідентифікації" поки що залишаються відкритими. Розв'язання цих питань пов'язане, в першу чергу, з мотиваційно-смисловим структуруванням майбутнього як формою розгортання особистісних смислів, в світлі яких людина інтерпретує своє життя. Отже, запропонована робота передбачає дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації належить до комплексних науково-дослідних тем лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Життєві домагання як соціально-психологічний механізм самоздійснення особистості", що розроблялася у 2003-2006 роках (державний реєстраційний номер 0199 U 000432) та "Життєві завдання як передумова особистісного самоздійснення в соціумі", що розробляється у 2007-2010 роках (державний реєстраційний номер 0106 U 002160).

Об'єктом дослідження є наративна ідентичність особистості.

Предметом дослідження виступає мотиваційно-смислове структурування студентами майбутнього як механізм наративної ідентичності.

Мета дослідження полягає у визначенні моделей наративної ідентичності студентської молоді на основі мотиваційно-смислового структурування майбутнього.

Відповідно до предмета і мети дослідження було сформульовано такі завдання:

обґрунтувати роль і місце мотиваційно-смислового структурування майбутнього у процесі розгортання наративної ідентичності особистості;

визначити профіль емпіричного дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності на епістемологічному, теоретико-методологічному та методичному рівнях;

здійснити емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді та окреслити перспективні напрямки досліджень наративної ідентичності особистості.

Теоретико-методологічні основи дослідження складають положення наративної психології (Р.Барт, Й. Брокмейєр, К. Герген, М. Готдинер, Ф. Джеймісон, К. Меррей, Х. Уайт, Дж. Уард, Р. Харре, Дж. Шоттер), що звертаються до витоків комунікативно-діалогічного повороту у психології (М.М. Бахтін, Л.С. Виготський, Б.Ф. Поршнєв) та згідно яких феномену автобіографії надається наративний характер, у зв'язку з чим будь-яка історія життя зазвичай охоплює декілька історій. В силу семіотичної артикульованості простору особистісного буття розповіді про життя реально змінюють сам його хід. Розщеплене у дискурсивних практиках "Я" може набути своєї єдності лише в контексті суб'єкт-суб'єктних стосунків - через зверненність своїм життям до Іншого. Також дослідження ґрунтується на концепції життєвого світу особистості та реалізується в межах суб'єктно-вчинкового методологічного підходу (М.М. Бахтін, С.Л. Рубінштейн, В.А. Роменець, К.О. Абульханова, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко), беручи за основу інтерпретацію людини як активного суб'єкта власного життя та розвитку і спираючись на положення про соціальну обумовленість просторово-часових меж життєвого світу.

Для розв'язання завдань дослідження було застосовано наступні методи: аналіз та узагальнення теоретичних та емпіричних розробок досліджуваної проблеми у науковій літературі, наративне інтерв'ю, анкетування, модифікована для дослідження перспективного життєструктурування методика життєвих прагнень Р Еммонса, якісний аналіз наративних оповідань та еквівалентних їм форм я-тексту, факторний аналіз, ієрархічний кластерний аналіз, порівняння середніх K-незалежних субвибірок (Крускал-Уолліс тест), порівняння середніх значень показників двох незалежних вибірок (T-тест Ст'юдента), теоретичний синтез. Математична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою пакету статистичних програм SPSS.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що розкрито соціально-психологічний зміст категорії наративної ідентичності. Наративну ідентичність визначено як пожиттєвий процес підтримки людиною динамічної цілісності себе та свого життя. Обгрунтовано розгляд мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Визначено інтегральні характеристики та емпіричні вияви мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Запропоновано типологію моделей наративної ідентичності студентської молоді. Визначено основні фактори часової локалізації та суб'єктивної оцінки студентами подій майбутнього. Визначено роль концептів ідентичності та наративу в контексті трансформаційних процесів в історії соціогуманітарного пошуку та його сучасного стану на епістемологічному та теоретико-методологічному рівнях, що дозволяє локалізувати сучасну соціальну психологію у просторі міждисциплінарного наукового пізнання. структурування майбутнє епістемологічний наративний

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані в психоконсультативній та психотерапевтичній практиці, в роботі центрів психологічної допомоги та соціальних служб при супроводі людей з проблемами ідентифікації та адикції. Результати дослідження розширюють можливості практичного психолога на методологічному, методичному, діагностичному та корекційному рівні.

Вірогідність і надійність отриманих даних забезпечувалися шляхом побудови емпіричного дослідження відповідно до теоретичних положень; використання методик і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; поєднання якісного і кількісного аналізу емпіричних фактів; застосування методів математичної статистики з використанням комп'терних програм обробки даних.

Апробація результатів. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на науковому семінарі “Домагання. Досвід. Особистість” (Київ, 2 червня 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції “Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями” (Полтава, 19-21 квітня 2007 року), науковому семінарі “Інтерпретація життєвого досвіду та життєві завдання людини” (18 червня 2007 року, м.Київ), міжнародній конференції “Каузометрия в исследованиях психологического времени и жизненного пути личности: прошлое, будущее, настоящее” (Київ, 28-29 лютого 2008 року), звітній науковій сесії співробітників Інституту соціальної та політичної психології АПН України за підсумками досліджень 2008 року (Київ, 10 квітня 2008 року), науковому семінарі “Розуміння життєвого досвіду та конструювання майбутнього” (Київ, 12 червня 2008 року), засіданнях лабораторії соціальної психології особистості (2005-2008).

Публікації. Результати дослідження представлено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях та тезах доповіді на науковій конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 176 сторінок, у тому числі представлено 1 таблицю, 20 рисунків та 4 додатки, які займають 29 сторінок. Список використаних джерел нараховує 140 найменувань. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності в сучасних соціокультурних умовах; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; окреслено теоретичні та методологічні основи дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі "Теоретичні засади розгляду особистісної ідентичності як процесу наративного життєструктурування" висвітлено роль проблеми ідентичності в еволюції філософської та соціогуманітарної рефлексії; обґрунтовано зміст поняття наративної ідентичності як категорії соціальної психології; визначено роль і місце мотиваційно-смислового структурування майбутнього в процесі розгортання наративної ідентичності особистості; запропоновано теоретичну модель дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності.

На підставі аналізу робіт метатеоретиків сучасності (К.-О. Апель, З. Бауман, У.Еко, Ж.-Ф. Ліотар, П. Рікер, Х. Уайт, Дж. Уард, М. Фуко) показано, що актуальна інтерпретація категорії ідентичності належить, в першу чергу, постструктуралістсько-герменевтичній перспективі. Остання великою мірою спирається на дискурс ідентичності у подоланні спадку класичної і (частково) некласичної раціональності. Відповідну критику представлено у вигляді двох основних етапів - фіксації "кризи ідентифікації" як соціокультурного феномену та вироблення програми "воскресіння суб'єкта" як способу подолання цієї кризи. В контексті означеної програми проінтерпретовано зближення філософського і соціогуманітарного дискурсів ідентичності, комунікативно-діалогічний поворот у соціогуманітарних науках та тлумачення наративної ідентичності як інтертекстуальності, діалогу Я-тексту і тексту культури.

Аналіз основних векторів становлення категорії особистісної ідентичності в соціогуманітарному знанні показав, що традиційні концепції презентують опозицію суб'єктивізму (психоаналіз, екзистенційно-гуманістичні концепції) і об'єктивізму (символічний інтеракціонізм, статусно-рольові концепції) в інтерпретації персональної ідентичності, яка знімається із формуванням конструктивістської методологічної парадигми (Дж. Брунер, К. Герген, С. Квалє, Т.Р. Сабрін, Дж. Поттер, М. Уизерел, Р. Харе, Дж. Шотер та ін), завдяки психологізації і соціологізації феноменології Е. Гусерля (М. Мерло-Понті, А. Шюц, П. Бергер, Т. Лукман). Такий підхід поєднує ідеї екзистенційної осмисленості життя та життєвого світу особистості, з одного боку, та ідеї культури і соціальних структур як джерела системи значень, - з іншого. Ідентичність починає інтепретуватися в контексті діалогу людини та культури, в контексті комунікації з Ішим (як єдність інтеріоризації та екстеріоризації) і фактично зливається з філософським дискурсом наративної ідентичності.

Сучасні дослідники, які працюють у конструктивістській парадигмі апелюють до ідей діалогічності та культурної опосередкованості в роботах російських формалістів, що приводить до зближення західного конструктивізму і відповідної лінії вітчизняної психології (М.М. Бахтін, С.Л. Рубінштейн, В.А. Роменець, К.О. Абульханова, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва). Завдяки зосередженню на контекстуально-ситуаційному винесенні, позначенні і реалізації ціннісно-смислового змісту в комунікативно-діалоговому просторі, суб'єктно-вчинковий підхід до ідентичності може бути проінтерпретований як вітчизняна версія розгортання соціально-психологічного втілення постмодерного дискурсу ідентичності.

На підставі проведеного теоретичного аналізу було зроблено ряд висновків, що специфікують теоретичну модель дослідження.

Категорія наративної ідентичності вказує на інтерпретацію персональної ідентичності як конструювання людиною власної семантичної цілісності у часі та просторі. Означена цілісність постає як процесуальність і осмисленість життя, як переживання власної присутності, що протиставляється хаосу, абсурду, небуттю.

Конструювання семантичної цілісності відбувається як подієве структурування життя у різних комунікативних контекстах. Подія виступає маркером життєвого обрію, центром ситуації проміжного фіналу. Подієве структурування реалізується як наративізація (символічне означення) цінностей і смислів у подіях майбутнього та інтерпретація в їх світлі подій минулого. Отже, семантична транспектива життя як процесуальність осмисленості відкривається людині через мотиваційно-смислове структурування майбутнього, яке розглядається як основний механізм наративної ідентичності.

В умовах сучасної соціокультурної ситуації цілісна історія життя розпадається на множину наративних оповідань, що характеризуються часовою і просторовою нетотожністю. Часова нетотожність обумовлює розірваність ідентичності, в той час як просторова - контекстуальність і релятивність ідентичності.

Питання пошуку форм персональної ідентичності, лояльних до часової і просторової нетотожності, на рівні мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності постає як питання про динамічне подієве структурування. Останнє передбачає закладання людиною нефінального фіналу історії свого життя, наявність у неї життєвих смислів, які б містили ресурс плюральної інтерпретації (зберігали завжди-можливість переходу у метаситуацію, метаконтекст) та ресурс відновлення у часі (знову-зустрічі і впізнавання після розриву). Наявність або відсутність таких метасмислів обумовлює принципове ставлення людини до невідомого майбутнього і жорсткість її семантичної життєвої моделі, що невідомому протиставляється.

Основним змістовним виявом динамічного структурування майбутнього постає свобода розгортання діалогу Я-тексту і тексту культури. Такий діалог реалізується у формі екстеріоризаційних та інтеріоризаційних ідентифікаційних процесів як джерел життєвої зміни, інтеграції у пояснювальну життєву модель нового досвіду та відсування її меж. Дотримання або недотримання умови вільного розгортання екстеріоризаційних та інтеріоризаційних процесів визначає переживання людиною власної динамічної цілісності як руху смислу в часі та просторі або побудову замісних механізмів імітації такого руху.

Джерелом свободи розгортання екстеріоризаційних та інтеріоризаційних ідентифікаційних процесів у подієвому структуруванні майбутнього є звільненість життєвих цінностей і смислів особистості від зовнішніх і внутрішніх умов. Остання уможливлює перехід ідентифікаційної моделі у нову якість та забезпечує можливість розширення часу і простору ситуації майбутнього.

У другому розділі "Стратегія дослідження мотиваційно-смислового структурування студентами майбутнього як механізму наративної ідентичності" визначено методологічні основи дослідження, обґрунтовано його емпіричну модель та організаційно-процедурне рішення. Особливу увагу звернено на епістемологічний контекст дисертації як виток її методологічного профілю.

Емпіричне дослідження змодельоване як якісне наративне дослідження, доповнене кількісними елементами, що передбачає послідовність здійснення розвідувального та основного етапів, спрямованих на розв'язання завдань зондування емпіричних виявів основних категорій дослідження, побудови типології моделей наративної ідентичності студентській молоді, аналізу релевантності цих моделей сучасним соціокультурним умовам та їх опису за допомогою кількісно виміряних параметрів.

З урахуванням принципової контекстуальності наративної ідентичності дослідження передбачало зчитування способів подієвого структурування майбутнього на рівні наративного оповідання конкретного контекстуального змісту на прикладі професійного життя досліджуваних. Вибір структурування професійного майбутнього в якості прикладу контекстуального розгортання наративної структури обумовлений тим, що значна частина життєвих планів студентів пов'язана саме з професійним самоздійсненням, ця сфера життя є актуальною, а отже - подієво насиченою.

Загальний методичний профіль дослідження визначено як наративний аналіз із застосуванням стратегії найбільшого контрасту в межах еклектичного підходу продукування смислу через ситуаційні прийоми з акцентом на інтерпретації.

В якості емпіричного об'єкту дослідження за принципом випадковості було сформовано вибіркову сукупність студентів, неспецифічну за іншими ознаками. У дослідженні взяли участь 95 осіб віком від 17 до 22 років, серед яких 36 чоловіків і 59 жінок. Було залучено студентів різної фахової спрямованості вищих навчальних закладів м. Києва з II-го по VI-й курс навчання.

У третьому розділі "Емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді" здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів.

Попередніми параметрами якісного аналізу способів мотиваційно-смислового структурування майбутнього виступили підтримка у суб'єктивному майбутньому метаконтекстуальних смислів, яка обумовлює ставлення людини до невідомого, та її здатність або нездатність до динамічного подієвого структурування майбутнього. Ці параметри конкретизувалися через свободу розгортання екстеріоризаційних та інтеріоризаційних ідентифікаційних процесів та звільненість життєвих смислів особистості від зовнішніх і внутрішніх умов.

В ході установчої стадії наративного аналізу попередні параметри розклалися на параметри другого порядку. Чинниками здатності особистості до динамічного подієвого структурування постали засвоєння у вигляді життєвого досвіду ідей недефіцитарних цінностей та інтегрованість цих цінностей у вигляді особистісного досвіду як кристалізованість смислів. Таке структурування виявляється у можливості перманентного відсування просторово-часових меж ситуації майбутнього. Воно реалізується на рівні подій як маркерів життєвого обрію, що звільнені від жорстких часових або просторових (атрибутивних) фіксацій і виконують функцію смислового азимуту життєвого руху.

За означеними критеріями мотиваційно-смислове структурування майбутнього студентською молоддю диференціюється у сім основних способів. Відповідно виокремлюються наступні моделі наративної ідентичності:

моделі самоконституювання, коли відбувається переосмислення засвоєних цінностей, і джерелами життєвої зміни є зміни людиною себе через інтеграцію нового досвіду;

творчі моделі, коли цінності є засвоєними і інтегрованими, а динамічність моделі забезпечується змінами життєвої ситуації, розширенням її інтерпретативних меж, привнесенням в неї результату творчого вчинку;

неперервні моделі як набуття завдяки чергуванню самоконституювання та творчості форми динамічної цілісності;

замісні моделі, коли надіндивідуальні цінності є засвоєними, але неінтегрованими внаслідок самооцінкового дефіциту;

інфантильні моделі, коли надіндивідуальні цінності є засвоєними, але неінтегрованими внаслідок невдалого переосмислення первинної пояснювальної системи;

скептичні моделі наративної ідентичності, коли засвоєні цінності не інтегруються через заперечення;

примітивні моделі, коли відсутня перша умова динамічного життєструктурування - засвоєння недефіцитарних цінностей на рівні ідей.

Моделі самоконституювання, творчі та неперервні моделі виступають стадіями розгортання наративної ідентичності і набуття нею характеру нонфінальної процесуальності. Примітивні, замісні, інфантильні та скептичні моделі є результатом реакції особистості на порушення вільного розгортання екстеріоризаційних та / або інтеріоризаційних процесів.

За критерієм динамічності, як умови релевантності сучасним соціокультурним умовам, означені моделі об'єднуються у три групи. Диференціюються статичні моделі, де життєва ситуація є незмінною, полюсно-статичні, де ілюзія зміни життєвої ситуації забезпечується змінами певної кількісно вимірюваної ознаки, та динамічні моделі, джерелами самозміни яких є неперервність самокоституювання та життєтворчості.

Ієрархічний кластерний аналіз показників суб'єктивної локалізації у часі значущих подій бажаного майбутнього дозволив виокремити визначеність-невизначеність та процесуальність-лінійність як загальні фактори часової локалізації подій та диференціювати на їх основі актуально-процесуальну, лінійно-задану та невизначену моделі часової локалізації. Результати кластеризації також підтверджуються результатами порівняння середніх K-незалежних субвибірок (Крускал-Уолліс тест).

Урахування поряд із особливостями часової локалізації специфіки суб'єктивної оцінки студентами подій дозволяє виокремити шляхом факторного аналізу наступні фактори мотиваційно-смислового структурування майбутнього: впевненість у конкретному майбутньому, суб'єктивна життєва успішність, подієва визначеність часової перспективи та інтегрованість картини майбутнього у реальну життєву ситуацію. Перший і другий з перелічених факторів виступають самооцінковими компонентами життєструктурування, в той час як третій і четвертий характеризують реальну розгорнутість останнього.

Інтегральна вираженість та співвідношення самооцінкових компонентів та компонентів розгорнутості дозволяє характеризувати життєструктурування в термінах активності і адекватності та визначити активно-адекватну, активно-неадекватну, пасивно-адекватну та пасивно-неадекватну моделі життєструктурування.

Попереднє співставлення моделей нартивної ідентичності з отриманими факторами та їх конфігураціями (рис.. 1,2,3,4),

дозволяє зробити ряд припущень, які визначають перспективу подальшого дослідження:

піддослідним з творчими моделями наративної ідентичності притаманна актуально-процесуальна модель часової локалізації подій та активно-адекватна модель життєструктурування;

піддослідні із замісними моделями характеризуються лінійно заданою локалізацією подій у часі та активно-неадекватним життєструктуруванням;

носії аутичних моделей демонструють невизначеність часової локалізації подій в комплексі з пасивно-неадекватним життєструктуруванням;

піддослідні із примітивними моделями та моделями самоконституювання характеризуються меншою радикальністю вияву факторів і демонструють моделі часової локалізації подій та життєструктурування у пом'якшених формах;

для піддослідних із примітивними моделями характерні поміркована лінійність у часовій локалізації подій та низькоактивне слабоадекватне життєструктурування;

піддослідні з моделями самоконституювання можуть рівноймовірно характеризуватися різними моделями часової локалізації подій та демонструють низькоактивне адекватне життєструктурування.

ВИСНОВКИ

На основі теоретико-методологічного аналізу досліджуваної проблеми наративна ідентичність визначена як реконструювання людиною власної семантичної цілісності у часі та просторі. Встановлено, що така цілісність переживається людиною як процесуальність і осмисленість життя та реалізується як подієве структурування останнього у різних комунікативних контекстах. Обґрунтовано розгляд мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності. Зафіксовано кризу ідентифікаційного механізму ототожнення в сучасних соціокультурних умовах та проблематизовано пошук динамічних форм персональної ідентичності.

На цих засадах змодельовано якісно-кількісне емпіричне дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді, проведення якого дає підстави для наступних висновків:

Мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності інтегрально характеризується здатністю особистості до динамічного подієвого життєструктурування. Критерієм виокремлення способів мотиваційно-смислового структурування та відповідних їм моделей наративної ідентичності є те, наскільки бажані події жорстко маркують просторово-часові межі ситуації майбутнього та стримують розгортання екстеріоризаційних та інтеріоризаційних процесів.

Наративна ідентичність студентської молоді реалізується у вигляді семи основних моделей: моделі самоконституювання, творчої моделі, неперервної моделі, замісної моделі, інфантильної моделі, скептичної моделі та примітивної моделі наративної ідентичності. Найбільш популярними серед студенської молоді є замісні та примітивні моделі наративної ідентичності, що пояснюється схильністю до інтенсивних захисних реакцій та недостатньою особистісною зрілістю відповідної вікової групи.

Означені моделі виступають або стадіями розгортання наративної ідентичності, або формами реакції на порушення останнього, що визначає їх релевантність сучасним соціокультурним умовам. В першому випадку йдеться про моделі самоконституювання, творчі та неперервні моделі, які постають динамічними - містять у собі джерела життєвої зміни. В другому випадку, залежно від інтенсивності захисної реакції, мають місце статичні або полюсно-статичні моделі. До статичних належать інфантильні та скептичні моделі наративної ідентичності, в їх межах життєва ситуація є незмінною. Полюсно-статичні моделі передбачають поляризацію життя відносно певного дефіциту і об'єднують примітивні та замісні моделі.

Відповідно до результатів кількісного аналізу суб'єктивна локалізація подій майбутнього у часі реалізується у вигляді актуально-процесуальної, лінійно заданої та невизначеної моделей, а життєструктурування в цілому може бути охарактеризоване за допомогою факторів активності і адекватності.

Результати кількісного аналізу мотиваційно-смислового структурування майбутнього узгоджуються з класифікацією моделей наративної ідентичності та розглядаються як специфічні вияви способів мотиваційно-смислового структурування, що були диференційовані в якісному аналізі.

Перспективи подальшого дослідження наративної ідентичності визначаються попередніми співставленнями результатів кількісного і якісного аналізів мотваційно-смислового структурування. Встановлення зв'язків між результатами якісного і кількісного аналізу мотиваційно-смислового структурування майбутнього дозволить описати моделі наративної ідентичності на рівні виявів, що фіксуються методами самозвіту, та розкриє можливості їх непрямої діагностики.

Перспективними також видаються порівняння особливостей наративної ідентичності молоді і людей зрілого віку та проведення лонгітюдного дослідження вікової динаміки розгортання наративної ідентичності. Особливий інтерес становить поглиблене вивчення зовнішніх і внутрішніх умов конструювання та підтримки особистістю неперервних моделей наративної ідентичності та виявлення типових ситуацій втрати людиною динамічної цілісності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черемних К.О. Вплив професійного самовизначення студентів на їхню самооцінку та ідентифікацію стаття // Психологія і суспільство. - №1. - 2006. - 154 с. - С. 127-133

2. Черемних К.О. Життєві домагання як чинник професійного самоздійснення особистості // Наукові студії із соціальної та політичної психології - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 13(16). - С. 33-42

3. Черемних К.О. Професійний вимір самоздійснення особистості // Наук. студ. із соц. та політ. психол.: Зб. статей. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 16 (19). - С. 330-336.

4. Черемних К.О. Автонаратив як модель самореалізації студентської молоді // Актуальні проблеми психології. Т. 2. Психологічна герменевтика / За ред. Н. В. Чепелєвої. - К., 2007. - Вип. 5. - С. 112-119.

5. Черемних К.О. Субъективное структурирование времени в свете «кризиса идентификации» // Матер. міжнар. наук. конф. “Каузометрия в исследованиях психологического времени и жизненного пути личности: прошлое, настоящее, будущее”, м. Київ, 28-29 лютого 2008 р. - К.: Ін-т соціології НАНУ, 2008. - С. 94-96.

АНОТАЦІЯ

Черемних К.О. Мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності студентської молоді. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді. Показано, що спосіб, у який студенти структурують своє майбутнє за допомогою наративізації бажаних подій, є визначальним для розгортання тієї або іншої моделі наративної ідентичності. З'ясовано, що мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності інтегрально характеризується здатністю особистості до динамічного подієвого життєструктурування. Обґрунтовано, що така здатність обумовлюється засвоєнням на рівні життєвого досвіду ідей недефіцитарних цінностей та інтегрованістю цих цінностей на рівні досвіду особистісного.

Відповідно до способів мотиваційно-смислового структурування майбутнього диференційовано моделі самоконституювання, творчі моделі, неперервні моделі, замісні моделі, інфантильні моделі, скептичні моделі та примітивні моделі наративної ідентичності. Окреслено перспективи опису моделей наративної ідентичності за допомогою параметрів суб'єктивної локалізації у часі та суб'єктивної оцінки подій майбутнього.

Ключові слова: наративна ідентичність, часова і просторова нетотожність, динамічне подієве життєструктурування, мотиваційно-смислове структурування майбутнього, способи мотиваційно-смислового структурування майбутнього, моделі наративної ідентичності.

АННОТАЦИЯ

Черемных Е.О. Мотивационно-смысловое структурирование будущего как механизм нарративной идентичности студенческой молодежи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию мотивационно-смыслового структурирования будущего как механизма нарративной идентичности студенческой молодежи. В работе раскрыто значение проблемы идентичности в эволюции философской и социогуманитарной рефлексии; обосновано содержание понятия нарративной идентичности как категории социальной психологии; определены роль и место мотивационно-смыслового структурирования будущего в процессе разворачивания нарративной идентичности личности.

В рамках конструктивистской исследовательской парадигмы предложена теоретическая модель исследования мотивационно-смыслового структурирования будущего как механизма нарративной идентичности. В качестве интегральной характеристики мотивационно-смыслового структурирования будущего рассмотрена способность личности к динамическому событийному жизнеструктурированию, которая обусловлена усвоением идей недефицитарных ценностей в виде жизненного опыта и интеграцией таких ценностей в виде личностного опыта - кристаллизированных смыслов.

Показано, что динамическое событийное структурирование будущего проявляется как возможность перманентного отодвигания пространственно-временных границ ситуации будущего и реализуется на уровне событий как маркеров жизненного горизонта свободных от жестких временных или пространственных (атрибутивных) фиксаций.

На основании обозначенных положений дифференцированы основные способы мотивационно-смыслового структурирования будущего и соответствующие им модели нарративной идентичности. Выделены и описаны модели самоконституирования, творческие модели, непрерывные модели, заместительные модели, инфантильные модели, скептические модели и примитивные модели нарративной идентичности. Различные модели нарративной идентичности проанализированы с точки зрения свободы разворачивания экстериоризационных и интериоризационных идентификационных процессов и релевантности современным социокультурным условиям.

Определены перспективы описания моделей нарративной идентичности с помощью параметров субъективной локализации во времени и субъективной оценки событий будущего.

SUMMARY

Cheremnykh K.O. Motivational-semantic future-structuring as the narrative identity mechanism of student youth. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate degree in psychological sciences, speciality 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. Institute of social and political psychology, Academy of pedagogical sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted to the investigation of motivational-semantic future-structuring as the mechanism of narrative identity of student youth. It is shown that students` motivational-semantic future-structuring mood is the essential mechanism of narrative identity. It is discovered, that the ability of dynamic event life-structuring, which is provided by ideas of non-deficient values and integration of these values, is the general characteristic of motivational-semantic future-structuring According to the motivational-semantic future-structuring moods the typology of narrative identity models is proposed. Self-constituting models, creative models, non-stop models, infant models, sceptic models and primitive models of narrative identity of student youth are differentiated. The perspectives of description of narrative identity models with the help of parameters of subjective time localization and subjective future events evaluation are defined..

Key words: narrative identity, time and space difference, dynamic event life-structuring, motivational-semantic future-structuring, motivational-semantic future-structuring mode, models of narrative identity.

Размещено на Allbest.ru