Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

Формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

психологія агресивність поведінка вчитель

Актуальність теми. Необхідність підвищення якості підготовки майбутнього вчителя визначено у Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття), Законах “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті. Основні положення цих документів потребують утворення в навчальних закладах умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно, фізично здорового покоління громадян. Однак реалізація гуманістичних принципів гальмується однією із головних суперечностей сучасного суспільства, яка виявляється у двох протилежних тенденціях: посиленні прагнення до вищих духовних цінностей та, водночас, - зростанні агресивності, жорстокості населення.

Основи феномена агресії в психології розглянуті у роботах А.Адлера, Л.Берковіця, Дж.Долларда, Д.Зільмана, Н.Міллера, З.Фрейда, Х.Хекхаузена. В сучасній українській психології природу агресії вивчають О.Б.Бовть, Н.Ф.Каліна, А.Е.Мелоян, С.П.Третяков, Т.С.Яценко.

Багатьма вченими (О.Б.Бовть, Н.І.Гуткина, С.Н.Єнікополов, М.Г.Іванчук, Ю.М.Ковалевська, Н.Ю. Максимова та ін.) відзначається, що агресія «молодіє» з кожним роком. За рядом досліджень, зростає кількість дітей зі стійкими видами соціально-психологічної дезадаптації за рахунок проявів агресії, порушень поведінки, що досягають рівня клінічної й кримінальної ворожості (О.В.Альохіна, О.М.Ананьєв, Л.І.Анциферова, С.А.Бадоєва, Б.С.Братусь, Г.М.Бреслав, Т.І.Доцевич, А.І.Захаров, Д.Н.Ісаєв, І.Ю.Левченко, О.Ю.Пономарьова, С.О.Савицька, С.М.Томчук, М.І.Тіхонова, Н.М.Цап).

Необхідність подолання негативних явищ, пов'язаних із зростом агресії серед школярів, потребує якісних змін у змісті та методах професійної підготовки вчителів. Оскільки вчителю доводиться вирішувати не тільки педагогічні, а й психологічні задачі, що полягають в індивідуальному підході, швидкому з'ясуванні причин і корекції негативних проявів в поведінці дитини, доцільним є впровадження у підготовку вчителів сучасних методів психологічної діагностики, корекції і розвитку особистості.

Різні аспекти професійної підготовки майбутнього вчителя вивчали: Ф.М. Гоноболін, Е.І.Ісаєв, К.Я.Клімова, О.Г.Мороз, О.М.Піхота, В.Є.Прокопчук, П.А.Просецький, В.А.Семиченко, В.О.Сластьонін, Н.М.Тарасевич, О.І.Щербаков, Т.С.Яценко та ін. Багатьма дослідниками відзначається низький рівень готовності випускників застосовувати теоретичні, формалізовані знання на практиці, зокрема психологічні (Е.І.Горбачова, В.В.Павленко, В.П.Параніч, В.Ф.Савченко, В.А.Семиченко, В.Є.Сорочинська, Т.Д.Щербан, О.Ф.Яковенко та ін.). Окрім того, практика підтверджує, що частина вчителів посилюють негативні поведінкові прояви дитини своєю агресивністю, невмінням регулювати свій емоційний стан.

У зв'язку із зазначеним найактуальнішим постає питання про цілеспрямоване формування психологічної готовності майбутніх вчителів до такого виду роботи, як забезпечення психолого-педагогічної корекції агресивності у дітей молодшого шкільного віку.

Недостатня теоретична, методична і практична розробленість цієї проблеми, її актуальність, а також потреби практики зумовили вибір теми дослідження: «Формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності».

Зв'язок з науковими планами і програмами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідних робіт Кримського гуманітарного університету за напрямком «Розробка інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору» (номер державної реєстрації 0103U004597). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої|ученої| ради|поради| Кримського гуманітарного університету (протокол № 8 від 22.03.2000 р.) та узгоджена| Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 23.05.2000). Автором досліджувались питання формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми як новий напрям у професійній підготовці педагогів.

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні і експериментальній перевірці програми формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми.

Завдання дослідження:

Дослідити ступінь розробленості проблеми агресивності у вітчизняній і зарубіжній літературі; розкрити чинники, що визначають виникнення агресивної поведінки у дітей.

Визначити поширеність агресивної поведінки серед молодших школярів; виявити основні утруднення, які зазнають учителі початкових класів під час оцінювання поведінки учнів як агресивної або неагресивної.

Конкретизувати, обґрунтувати та уточнити зміст психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми.

Розробити методику діагностики рівня психологічної готовності вчителя до профілактики і корекції дитячої агресивності, виявити ступінь готовності студентів випускних курсів і вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми.

Визначити види агресії переважаючі у майбутніх вчителів молодших класів і у педагогів початкової школи.

Розробити та експериментально апробувати програму підготовки майбутніх вчителів початкових класів до розв'язання проблеми профілактики і корекції проявів дитячої агресивності.

Об'єкт дослідження - процес формування психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

Предметом дослідження є умови формування психологічної готовності майбутнього вчителя початкових класів до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності.

Гіпотези дослідження:

1. Ефективність підготовки майбутніх вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми буде забезпечена за умов формування в процесі навчання у вузі відповідних знань, умінь, мотивації до даного виду діяльності і особистісних якостей.

2. Між компонентами психологічної готовності майбутнього вчителя початкових класів до роботи з агресивними дітьми та рівнем агресивності самого майбутнього педагога існує зворотний зв'язок.

3. Упровадження в навчально-виховний процес програми, яка включає: систему теоретичних положень, практичних занять з розвитку особистісних якостей, які перешкоджають агресії у майбутніх вчителів, формування вмінь та навичок діагностики, профілактики і корекції агресивної поведінки молодших школярів; завдань для самостійної роботи під час педагогічної практики в школі, сприятиме підвищенню рівня психологічної готовності майбутніх вчителів до роботи з агресивними дітьми.

4. Дитяча танцювальна терапія може бути використана як метод профілактики та корекції агресивної поведінки.

Для вирішення поставлених задач було залучено сукупність методів дослідження, як теоретичних, так і емпіричних:

1) аналіз літературних джерел з метою визначення стану розробленості позначеної проблеми, виявлення методів роботи з агресивними дітьми;

2) методика виявлення дитячої агресивності (О.Н. Істарова), проективна методика “Неіснуюча тварина” (М.З. Дукаревич), оцінювання вчителем дітей по критеріях агресивності (М. Алвоврд, П. Бейкер) з метою виявлення поширеності агресивності серед дітей початкової школи;

3) авторська комплексна методика вивчення знань, вмінь, мотивації майбутніх вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми.

4) методика «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса - А.Даркі; методика самооцінки психічних станів за Г. Айзенком; тест А. Ассінгера у модифікованому для студентів варіанті з метою визначення рівня та видів агресії у майбутніх вчителів молодших класів і у педагогів початкової школи;

5) методика експертних оцінок, з метою вивчення ефективності дитячої танцювальної терапії як засобу психопрофілактиці і психокорекції агресивної поведінки у молодших школярів;

6) психолого-педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий);

7) статистичні методи для підведення підсумків констатуючого експерименту, перевірки ефективності результатів експериментальної роботи.

Дослідження проходило поетапно впродовж 2000-2008 років. На першому етапі (2000-2001рр.) було проаналізовано стан розробки проблеми агресії та агресивності у зарубіжній та вітчизняній психології, а також визначено зміст психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми. На другому етапі (2002-2003рр.) було дібрано психодіагностичний інструментарій та проведено експериментальне вивчення агресивної поведінки серед молодших школярів. Третій етап (2004-2005рр.) склало експериментальне вивчення психологічної готовності студентів випускних курсів і вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми. На четвертому етапі (2006-2007рр.) було розроблено та апробовано програму формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності. На п'ятому етапі (2007-2008рр.) узагальнювались результати експериментальної роботи, відбувалось оформлення тексту кандидатської дисертації та автореферату.

Експериментальна база дослідження - Кримський гуманітарний університет та навчально-виховні заклади міста Ялта. В дослідженні взяли участь 156 студентів факультету педагогіки і психології у віці 20-23 років, 32 вчителі початкових класів, та 674 учня загальноосвітніх шкіл міста Ялта: № 1, 9, 13, приватна загальноосвітня школа першого ступеню №1.

Практична значущість дослідження полягає в розробці комплексної методики діагностики психологічної готовності майбутнього вчителя до профілактики і корекції дитячої агресивності; розробці метода дитячої танцювальної терапії, спрямованого на профілактику і корекцію агресивності у дітей молодшого шкільного віку; розробці, експериментальній перевірці й упровадженні програми формування психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми, що складається з навчальної програми і спецкурсу «Профілактика і корекція агресивної поведінки молодших школярів», а також завдань для самостійної роботи під час педагогічної практики у школі.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес у Кримському гуманітарному університеті в межах підготовки вчителів початкових класів (довідка № 162 від 21.12.2007р.р), у систему роботи психологічних служб загальноосвітніх шкіл м. Ялти та методичних рад Управління освіти міста Ялти (довідка № 01-12/268 від 25.03.2008 р.).

Надійність та вірогідність результатів дослідження та основних його висновків забезпечувалися теоретичною обґрунтованістю основних позицій дослідження; застосуванням взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті, завданням дослідження; застосуванням кількісного і якісного аналізу психологічної готовності майбутніх вчителів до вирішення проблеми дитячої агресивності; застосуванням сучасних математико-статистичних методів; репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, конгресах: Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна співпраця у сфері освіти: підсумки і перспективи на порозі ХХI століття» (Ялта, 1998р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (Ялта, 2000р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вибору та експертної оцінки педагогічних технологій” (Полтава, 2001р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм вчителя початкових класів” (Ялта, 2002р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія і практика особистоорієнтованої освіти» (Запоріжжя, 2003р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Професіоналізм педагога» (Проективна педагогіка: питання теорії та практики) (Ялта, 2004р.); науково-практичній конференції викладачів і студентів Кримського державного гуманітарного інституту «Професійна підготовка майбутнього фахівця: проблеми теорії і практики” (Ялта, 2002р.).

Публікації. Результати та основний зміст дослідження висвітлено у 14 авторських друкованих працях, з них 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку літературних джерел та додатків (окремою книгою - 166 сторінок). Загальний зміст дисертації викладено на 338 сторінках, основний зміст - на 172 сторінках. Робота містить 28 таблиць та 23 малюнки. Список використаних джерел включає 249 праць українських та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, позначені мета, задачі, об'єкт, предмет дослідження, розкрито методологічні основи роботи, методи дослідження, наукова новизна, теоретична і практична значущість, приведені дані про експериментальну базу і апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Проблема агресії та агресивності в основних теоретичних системах психології” розкриваються різні позиції дослідників проблеми агресивності в контексті філософії і психології.

Теоретичний аналіз доводить, що поняття «агресія» та «агресивність» не є тотожними. У психологічній літературі представлені різноманітні підходи до трактування поняття «агресія», залежно від того, які чинники автори визначають як детермінантні у виникненні агресії. Проте загальним для цих досліджень є трактування агресії як сукупності певних дій, що заподіють збиток іншому об'єкту. Як вихідну прийнято точку зору Р. Берона і Д. Річардсона, згідно з якою під агресією розуміється індивідуальна або колективна поведінка, дія, направлена на заподіяння фізичної або психологічної шкоди чи збитку. Агресивність розглядається як якість особистості, що виражається у готовності до агресії.

Відомо декілька підходів до вивчення і пояснення феномену і механізмів агресії: інстинктивістська теорія агресії (З.Фрейд, К.Лоренц); фрустраційна (Дж.Доллард, Н.Міллер); теорія соціального навчання (А.Бандура); теорія перенесення збудження (Д.Зильман); когнітивні моделі агресивної поведінки (Л.Берковець).

У психоаналізі, де агресія постає одним із центральних механізмів людської поведінки, уперше проблему агресії було виокремлено з широкої області девіантної поведінки як самостійну наукову проблему.

В американській психології, що дотримується біхевіористських позицій, найчастіше йдеться про агресивну поведінку, тобто маються на увазі відкриті, назовні виражені дії. Чимало представників цього напряму (А.Басс, А.Бандура та ін.) уважають агресію результатом навчання, «вивченими реакціями». У цей час теорія соціального навчання визнана найефективнішою в психопрофілактиці і психокорекції агресивної поведінки, особливо за наявності відомостей про агресора і ситуацію соціального розвитку.

Дуже широко, в першу чергу в зарубіжній психології, обговорюється спеціальне питання про зв'язок між фрустрацією і агресією. Фрустраційна теорія агресії запропонована Дж.Доллардом. Основні положення цієї теорії можуть бути узагальнені у двох тезах: фрустрація завжди приводить до агресії у будь-якій формі; агресія завжди є результатом фрустрації.

Розглядаючи проблему джерел агресії, автор спирається на теоретичну позицію О.Б.Бовть, яка наголошує на провідній ролі суспільних умов в процесі її формування. При цьому акцентується на широкому розумінні суспільних умов розвитку особистості: вони включають як суспільну формацію, так і найближче до особистості суспільне середовище, малу групу. Біологічною основою агресії О.Б.Бовть вважає підвищену збудливість нервової системи при слабкій дії активного гальмування та природний характер оборонного рефлексу.

Пошуки причин підвищеної агресивності у дітей проводяться у різних напрямках. Більшість дослідників визнає, що головну роль у виникненні агресивних тенденцій у дитини грає соціальна ситуація розвитку, що виявляється у певному характері внутрішньо родинних відносин дитини (О.Е.Асадуліна, А.І.Захаров, О.І.Кульчицька, Й.Лангмейер, М.І.Лісіна, З.Матейчик, А.А.Новаковська, А.В.Петровський, Л.С.Славіна, Е.О.Смірнова, А.С.Співаковська, В.С.Собкін та ін.) та в неблагополуччі в спілкуванні в дитячому колективі (С.А.Бадоєва, Л.І.Божович, А.Берестів, Т.І.Доцевич, С.Н.Енікополов, В.А.Киричак, Е.В.Матюхіна., Т.А.Репіна, Н.М.Цап. та ін.).

Теоретичний аналіз проблеми агресивності дозволив визначити її специфіку у дітей молодшого шкільного віку. Біологічними передумовами агресивності молодшого школяра можуть стати особливості розвитку його нервової системи: збудливість, імпульс нервових процесів. Вплив біологічних чинників на розвиток агресивності опосереднюється стосунками з оточуючими дорослими і однолітками: незадоволеністю змістом спілкування з близькими дорослими і з однолітками; помилками батьків у вихованні дитини; неуспіхом у спільній з однолітками діяльності; невмінням стримувати свій гнів або проявляти його в соціально-бажаних формах; незадоволеністю потреби у визнанні. У зв'язку із цим профілактика та корекція агресивної поведінки дитини повинна включати: цілеспрямований вплив на сім'ю; навчання агресивних дітей способам саморегуляції, вираження гніву в прийнятній формі, навичкам спілкування у конфліктних ситуаціях; формування таких якостей, як емпатія, довіра до людей; створення сприятливого психологічного клімату в учнівських колективах, нормалізацію міжособистісних стосунків учнів. Ці напрямки роботи передбачають наявність у педагогів та майбутніх вчителів психологічної готовності до відповідної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, схильними до агресивності.

У другому розділі „Психологічна готовність майбутніх педагогів початкової школи до роботи з дітьми схильними до агресивності” проведено аналіз як загальної проблеми психологічної готовності до педагогічної діяльності, так і її складової - готовності вчителя до роботи з агресивними дітьми.

Дані дослідження, що було організовано для виявлення поширеності агресії серед молодших школярів, демонструють наявність агресивної поведінки у 22,8% з них, тенденція до агресивної поведінки виявлена у 26,3% дітей. Було також проаналізовано результати тестування учнів у порівнянні з результатами оцінки вчителем ступеня агресивності кожного учня. Визначено основні труднощі вчителя при оцінюванні поведінки учнів як агресивної або неагресивної: відсутність знань у педагога про агресію; наявність педагогічних стереотипів до показників агресивної поведінки. Таким чином, підготовка майбутніх вчителів до психологічної роботи з агресивними дітьми є актуальним напрямом.

Поняття і структура професійної готовності, запропоновані А.К. Марковою, об'єднують уявлення про готовність багатьох авторів. Тому в дисертаційному дослідженні психологічну готовність студентів до роботи з агресивними дітьми нам представляється можливим визначити як структуру, що складається з чотирьох компонентів (відповідно до структури професійної готовності, запропонованої А.К. Марковою): знання, уміння, мотивованість, особистісні якості, що забезпечують діяльність з профілактики і корекції проявів агресивності. Структура психологічної готовності майбутнього вчителя початкової школи до профілактики та корекції проявів дитячої агресивності представлена в табл. 1.

Таблиця 1. Структура психологічної готовності майбутнього вчителя початкової школи до профілактики та корекції проявів дитячої агресивності

Достатня сформованість компонентів, представлених у табл.. 1, та їх взаємоузгодженість - показник високого рівня психологічної готовності вчителя до профілактики і корекції агресивних проявів у дітей.

У другому розділі представлено комплекс методів вивчення психологічної готовності майбутнього вчителя до профілактики і корекції агресивних проявів. Для вивчення знань, умінь і мотивації (складові психологічної готовності до профілактики і корекції агресивних проявів) застосована авторська комплексна методика. Методика включає десять питань, а також додаткове запитання у формі психолого-педагогічної задачі. Окремо за допомогою тестових методів був вивчений компонент особистісних якостей. Надані якісні і кількісні характеристики психологічної готовності майбутніх вчителів до профілактики і корекції агресивної поведінки молодших школярів.

У результаті дослідження виявлено, що більшість (57,0 %) студентів не є готовою до проведення психопрофілактики і психокорекції агресивних проявів. Ці студенти мають помилкове уявлення про агресивну поведінку, не можуть виявити або неправильно виявляють дітей з агресивними тенденціями, орієнтуються на помилкові показники агресивності; не знають засобів корекції або пропонують авторитарні методи. 57,0% респондентів не можуть адекватно проаналізувати свою поведінку, заперечують агресивні тенденції у своїй особистості. 98,1% студентів п'ятого курсу потребують додаткових знань про особливості агресивної поведінки молодших школярів та методи ефективної роботи з такими дітьми, мають потребу в оволодінні методами самоаналізу і саморегуляції.

Констатується нерозвиненість у майбутніх педагогів потреби у вивченні проявів агресивної поведінки школярів і ознайомлення з відповідною психолого-педагогічною літературою; студенти не усвідомлюють необхідності систематичної профілактики і корекції агресивної поведінки.

Аналіз особистісних якостей, пов'язаних з відповідним компонентом психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми, показав наступне. Високий рівень емпатійності спостерігається лише у 21,8% опитаних. Отже, в підготовці студентів до психопрофілактики і психокорекції агресивних тенденцій у молодших школярів необхідно акцентувати увагу на методах розвитку доброзичливості, співчуття. Водночас у 73,0% студентів відмічено середній і низький рівні розвитку умінь самоконтролю та саморегуляції

Загальні результати дослідження агресивності студентів свідчать про те, що більшість з них (71,8%) має середній рівень агресивності. Високий рівень агресивності спостерігається у 25,6 % майбутніх педагогів. Ці студенти нерідко бувають неврівноваженими і надмірно жорсткими у відношеннях до інших людей. Низький рівень агресивності у 2,6% респондентів. Даній групі студентів властива надмірна миролюбність, що може бути обумовлене недостатньою упевненістю у власних силах і можливостях, а також дуже високим рівнем емпатійності.

Визначено, що переважаючими видами агресії у студентів є вербальна агресія (високий рівень - 73,7%); роздратування (високий рівень - 52,6%) і негативізм (високий рівень - 41,7%).

Отримано дані про психологічну готовність вчителів початкових класів до роботи з агресивними дітьми. Виявлено її залежність від стажу роботи вчителя (за компонентами: знання, уміння, мотивація): чим більше стаж роботи, тим вище рівень готовності. Проте, у цілому більшість вчителів не є готовими до цієї роботи. Порівняльний аналіз видів агресії у студентів і у педагогів початкової школи виявив певні відмінності і дозволив припустити, що педагогічна діяльність певним чином впливає на розвиток рівнів агресивності та її видів. Завдяки педагогічній діяльності у вчителів початкових класів знижуються у тій або іншій мірі фізична (на 10,3%), непряма агресія (на 1,9%), негативізм (на 1,1% менше показників по високому рівню і на 7,3% більше по низькому рівню), образа (на 4,2% менше показників по високому рівню і на 10,1% більше по низькому рівню), аутоагресія (на 9% менше показників по високому рівню і на 19,6% більше по низькому рівню). Водночас встановлено, що педагогічна діяльність може спричиняти підвищення рівня схильності до роздратування (на 6,8%) і підозрілості (на 13%).

Проведене дослідження свідчить - в цілому вчителі початкової школи мають схожі із студентами педагогічного вузу показники з мотивованості, емпатійності, самоконтролю, агресивності.

В результаті дослідження виявлено, що більшість студентів не готові до відповідного напряму роботи, оскільки навчальна програма не передбачає навчання майбутніх педагогів психопрофілактиці і психокорекції дитячої агресивності. Включення молодих вчителів в професійну діяльність не формує знань, умінь, мотивації, необхідних для роботи з проявами агресивності у дітей.

Виявлено тісний зв'язок між агресивністю студентів педагогічного вузу, вчителів початкових класів і знаннями, уміннями, необхідними для роботи з агресивними дітьми, мотивацією до даної роботи. Тіснота кореляційного зв'язку між рівнем агресивності та компонентами психологічної готовності до роботи з агресивними дітьми (знаннями, уміннями, мотивацією) вимірювалася за допомогою двомірної лінійної моделі. Перевірка адекватності проводилася шляхом підрахунку теоретичного кореляційного відношення. Результати представлені в табл. 2.

Таблиця 2. Результати кореляційного аналізу показників агресивності майбутнього педагога та компонентів психологічної готовності до роботи з агресивними дітьми

Примітка. Чим ближче кореляційне відношення до 1, тим зв'язок між ознаками тісніший. 0,86 - сила зв'язку досить тісна; 0,59 та 0,58 - сила зв'язку помітна.

Отже, чим вище рівень знань, умінь і мотивації до роботи з агресивними дітьми, тим нижче рівень агресивності респондента, і навпаки. Корекція агресивної поведінки самих майбутніх вчителів може бути здійснена шляхом поповнення теоретичних знань студентів до сутності агресивності; формування відповідних умінь; розвитку мотивації до роботи з проблеми агресивності.

У третьому розділі «Розробка і апробація програми формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дітьми схильними до агресивності» представлено програму проведення підготовки майбутніх вчителів до роботи з агресивними дітьми; доведено ії ефективність.

Програма складається зі спецкурсу «Діагностика, психопрофілактика і психокорекція агресивної поведінки» та завдань для самостійної роботи студентів під час педагогічної практики. Зміст спецкурсу побудований поліструктурно, відповідає прийнятій концептуальній моделі готовності до профілактики і корекції агресивних тенденцій у дітей молодшого шкільного віку

На лекціях висвітлюється узагальнена концепція курсу, розкриваються основні поняття, наводяться змістовні характеристики окремих аспектів проблеми, що вивчається. На семінарських заняттях обговорюються теоретичні питання та заслуховуються підготовлені студентами повідомлення. На практичних заняттях студенти опановують технологією проведення діагностичної і психокоректувальної роботи з агресивними дітьми. Студенти вчаться обстежувати учнів, виявляти підстави виникнення агресивних тенденцій у себе і у дітей; вчаться планувати коректувальні заходи відповідно до форм агресивних тенденцій. Практичні заняття проводяться у вигляді тренінгів, що складаються з психологічних ігор, вправ релаксації, захистів індивідуальних проектів, коригуючих занять.

До програми спецкурсу «Діагностика, психопрофілактика і психокорекція агресивної поведінки» увійшло навчання майбутніх педагогів прийомам дитячої танцювальної терапії. Дитяча танцювальна терапія є авторським методом, в роботі представлено її обґрунтування.

У літературі зазвичай не вказуються вікові межі танцювальної терапії. Практична робота з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку переконує, що така форма терапії не є для них придатною: у дітей цього віку рефлексія ще недостатньо розвинена, діти не спроможні самостійно розповісти про свої проблеми, не бачать у танцювальній терапії такого глибокого сенсу, як дорослі, і - як наслідок - їх важко надовго захопити та зацікавити нею, тому танцювальна терапія для дітей має проводитися в іншій формі: як уважається, найоптимальнішим є навчання «контролю» за своїм тілом, зняттю емоційної напруженості та м'язових затисків через ритмічний танець

Умовами ефективності дитячої танцювальної терапії постають: фізичне навантаження, активна робота пізнавальних процесів, сприятлива емоційна атмосфера, участь у дитячій танцювальній терапії всього класу або більшості дітей. Важливою функцією дитячої танцювальної терапії є звільнення від раніше накопичених страхів, емоційних переживань, що сприяє профілактиці агресивної напруги.

Ефективність використання цього методу для корекції дитячої агресивності підтвердили експертні оцінки вчителів початкових класів. Як критерії ефективності дитячої танцювальної терапії розглядалися уміння контролювати емоції, оптимізація спілкування в класі, зниження рівня агресивності. 10% експертів відзначили середню результативність дитячої танцювальної терапії та вважають, що дитяча танцювальна терапія частково вплинула на взаємодію дітей у класі та, певною мірою, сприяла профілактиці й корекції агресивної поведінки. 46,7% експертів відзначили швидше високу результативність дитячої танцювальної терапії, а 43,3% вважають, що дитяча танцювальна терапія має високу результативність. Таким чином, 90,0% вчителів початкових класів підтвердили ефективність дитячої танцювальної терапії. Це дозволяє зробити висновок що дитяча танцювальна терапія може бути використана як метод профілактики та корекції агресивної поведінки.

Програма формування готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми апробована на базі Кримського гуманітарного університету (міста Ялта). До експериментальної групи увійшли 79 студентів п'ятого курсу факультету педагогіки та психології. Контрольна група включає 77 студентів п'ятого курсу того ж факультету.

Результати діагностики рівню сформованості психологічної готовності майбутнього вчителя початкових класів до роботи з агресивними дітьми за всіма компонентами в цілому в експериментальній і контрольній групах до і після формуючого експерименту представлені в табл. 3.

Таблиця 3. Зміни рівню сформованості психологічної готовності до роботи з агресивними дітьми в експериментальній і контрольній групах (до і після формуючого експерименту)

Дані табл. 3 демонструють суттєву різницю між результатами до і після експерименту у студентів експериментальної групи. Для статистичного підтвердження значущості змін, що відбулися, для кожного з компонентів психологічної готовності майбутнього вчителя початкових класів до роботи з агресивними дітьми розраховувався t-критерій Стьюдента.

Доведено, що після виконання програми формуючого експерименту у студентів експериментальної групи підвищилися показники всіх складових психологічної готовності. Студенти в основному впоралися із вирішенням психолого-педагогічної задачі, продемонструвавши високий рівень аналітичних, проектувальних умінь, змогли детально описати методи корекції агресивної поведінки у молодших школярів, що вони застосовують у практиці. Вони змогли детально описати методи корекції агресивної поведінки у молодших школярів, яких вони використовують в своїй практиці. Після формуючого експерименту показники комунікативних і конструктивних умінь стали відповідати середньому рівню. Вони змогли запропонувати ряд вправ релаксації, які вони використовують в своїй практиці. Окрім цього, майбутні педагоги відзначили, що навчилися контролювати свої емоції, що допомагає їм встановлювати доброзичливі відносини зі школярами. Це у свою чергу свідчить про достатній рівень розвитку комунікативних умінь, необхідних для роботи з агресивними дітьми. В результаті проведеної роботи студенти зацікавилися проблемою агресивності, у них виникла потреба у вивченні проявів агресивної поведінки школярів, з'явилося усвідомлення необхідності систематичної психопрофілактики і психокорекції агресивної поведінки.

Після проведення формуючого експерименту у студентів оптимізувався рівень емпатійності. Значно збільшилася кількість студентів із високим рівнем самоконтролю. Серед студентів експериментальної групи стало більше респондентів із середнім рівнем агресивності за рахунок значного зменшення кількості осіб з високим рівнем агресивності.

В цілому за результатами формуючого експерименту студенти експериментальної групи:

а) опанували цілісною, систематизованою сукупністю знань про вікові особливості та форми прояву агресивної поведінки у дітей; про роль родини у виникненні та прояві агресивної поведінки у дітей; а також про види агресивної поведінки; методи і способи вивчення агресії;

б) навчилися виділяти агресивні прояви в поведінці школяра; передбачати дії агресивних школярів у конкретній педагогічній ситуації; переборювати негативні установки, стереотипи сприйняття при оцінюванні та інтерпретації поведінки школярів; організовувати цілеспрямоване систематичне вивчення, профілактику та корекцію проявів дитячої агресивності з використанням методів психолого-педагогічної діагностики та психокорекції, зокрема, методу дитячої танцювальної психотерапії;

в) усвідомили важливість розв'язання проблеми дитячої агресивності, зацікавилися цією проблемою;

г) навчилися різним способам емоційного самоконтролю, стали більш емпатійними; розвили навички адекватного оцінювання своєї поведінки та аналізу її причини; знизили рівень агресивності.

У студентів контрольної групи рівень психологічної готовності до роботи з агресивними дітьми залишився практично незмінним. 80,5% студентів контрольної групи навіть на випускному курсі недостатньо готові до проведення психопрофілактики та психокорекції агресивних тенденцій у молодших школярів.

Таким чином, доведено, що впровадження в навчально-виховний процес програми, яка включає: систему теоретичних положень, практичних занять з розвитку особистісних якостей, які перешкоджають агресію у майбутніх вчителів, формування вмінь та навичок діагностики, профілактики і корекції агресивної поведінки молодших школярів; завдань для самостійної роботи під час педагогічної практики в школі, сприятиме підвищенню рівня психологічної готовності майбутніх вчителів до роботи з агресивними дітьми.

Результати дослідження проблеми формування психологічної готовності майбутніх вчителів початкових класів до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності дозволили зробити такі висновки:

1. У сучасній науковій літературі представлені різні підходи до трактування поняття «агресія», залежно від того, які чинники той або інший автор визначає як детермінанти виникнення агресії. Загальним у відповідних дослідженнях є погляд на агресію як на індивідуальну або колективну поведінку, дія якої, направлена на нанесення фізичної чи психологічної шкоди, на знищення іншої людини або групи людей. Дія може при цьому призводити до знищення матеріальних об'єктів, принесення збитків іншій людині, знищення самого суб'єкта агресії (аутоагресія). Агресивна поведінка людей зумовлена соціальними, суспільно-історичними умовами, а також біологічними чинниками.

2. Визначена поширеність агресивної поведінки серед молодших школярів. Емпірично підтверджена особлива значущість психопрофілактики і психокорекції агресивної поведінки у молодших школярів. Продуктивність психолого-педагогічної корекції дитячої агресивності залежить від адекватності і повноти пізнання педагогом особистості учня. Основними утрудненнями вчителя при оцінюванні поведінки учнів як агресивної або неагресивної є відсутність знань педагога про агресію, наявність педагогічних стереотипів до показників агресивної поведінки.

3. Спираючись на загальне уявлення про психологічну готовність особистості до професійної діяльності, обґрунтовано та уточнено зміст і структуру психологічної готовності майбутнього вчителя до роботи з агресивними дітьми, яка складається із чотирьох компонентів: знання, уміння, мотивація і особистісні якості. Визначено рівні сформованості кожного компоненту та в цілому психологічної готовності вчителя до роботи з агресивними дітьми.

4. Розроблено авторську комплексну методику діагностики рівня психологічної готовності майбутнього вчителя до профілактики і корекції дитячої агресивності.

5. Установлено, що більшість студентів випускних курсів і вчителів початкових класів проявляють недостатній рівень психологічної готовності до роботи з агресивними дітьми. Найбільш слабко в загальній системі готовності до відповідного виду роботи представлені знання про поняття «агресія», види агресії; розвинуті організаторські, комунікативні, конструктивні уміння і мотивованість. Студенти п'ятого курсу потребують додаткових знань про особливості агресивної поведінки молодших школярів, методи ефективної роботи з такими дітьми, методи самоаналізу і саморегуляції.

6. Виявлено пряму залежність психологічної готовності вчителів до роботи з проявами дитячої агресивності від їх стажу роботи.

7. Порівняльний аналіз видів агресії у студентів і у педагогів початкової школи виявив певні відмінності переважаючими видами агресії у студентів є вербальна агресія, роздратування і негативізм. У вчителів початкових класів знижується фізична, непряма агресія, негативізм, образа, аутоагресія. Проте, педагогічна діяльність сприяє підвищенню рівня схильності до роздратування і підозрілості.

8. Виявлена наявність тісного позитивного кореляційного зв'язку між рівнями знань, умінь, мотивованості і рівнем агресивності респондентів.

9. Доведено, що ефективним засобом зниження агресивності дітей є метод дитячої танцювальної терапії. Дитяча танцювальна терапія формує у дітей уміння контролювати свої емоції, сприяє поліпшенню спілкування у класі, знижує рівень агресивності.

10. Розроблена і реалізована програма формування психологічної готовності майбутнього вчителя до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності, що включає спецкурс «Діагностика, психопрофілактика і психокорекція агресивної поведінки» і цілеспрямовану організацію роботи студентів на педагогічній практиці. Експериментальна перевірка розробленої програми підтвердила її ефективність. В результаті проведення формуючого експерименту у студентів експериментальної групи підвищився рівень психологічної готовності до профілактики і корекції проявів дитячої агресивності. Студенти експериментальної групи засвоїли сучасні, ефективні методики, що дозволяють проводити діагностику, профілактику і корекцію проявів агресивності молодших школярів. Вони навчилися способам емоційного самоконтролю, стали більш емпатійними, розвинули навички адекватного оцінювання своєї поведінки знизили рівень агресивності. У студентів контрольної групи відбулися лише незначні зміни.

Проведене дослідження підтвердило можливість і результативність здійснення спеціальної підготовки майбутніх вчителів початкової школи до психопрофілактики і психокорекції проявів агресивності молодших школярів.

Подальших досліджень вимагають питання розширення змісту роботи з агресивними дітьми і апробації нових форм підготовки майбутніх вчителів до психопрофілактики і психокорекції проявів дитячої агресивності.

Основні положення і висновки дисертації зроблені автором в таких публікаціях

1. Кирейчев А.В. Ситуационные факторы агрессивного поведения / А.В.Кірейчев // Наука і освіта. - 2002. - №5. - С. 21-24.

2. Кирейчев А.В. Сущность профессиональной готовности учителя к психолого-педагогическому изучению агрессивного поведения младшего школьника / А.В.Кірейчев // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - 2003. - Вип. 5. - С.136-142.

3. Кірейчев А.В. Психологічне забезпечення підготовки майбутніх вчителів до роботи з агресивними дітьми / А.В.Кірейчев // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. - 2005.- №9 (33).- С. 185-191.

4. Кирейчев А.В. Детская танцевальная терапия как метод профилактики и коррекции агрессивного поведения младших школьников / А.В.Кірейчев // Гуманітарні науки. - 2005. - № 1. - С. 155-159.

5. Кірейчев А.В. Особливості сімейного виховання і агресивна поведінка дитини / А.В.Кірейчев // Наукові записки Інституту психології Г.С. Костюка АПН України. - 2005. - Вип. 26. Том 2. - С. 236-240.

6. Кирейчев А.В. Формирование неагрессивного поведения студентов в условиях социально-психологического тренинга / А.В. Кірейчев // Проблеми сучасної педагогічної освіти - 2006. - № 9.- Ч.1. - С. 37-42.

7. Кирейчев А.В. Результаты исследования агрессивности младших школьников и анализ адекватности оценивания учителем поведения учеников / А.В.Кірейчев // Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки.- 2007.- № 19 (43).- С. 302-307.

8. Кирейчев А.В. Готовность учителя к работе с агрессивными детьми как компонент общей професиональной готовности / А.В.Кірейчев // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - 2000. - С. 236-243.

9. Кирейчев А.В. Биологические предпосылки агрессивных проявлений в детском возрасте и зависимость поведения от эмоций / А.В.Кірейчев // Світ знань. - 2000. - №1-2. - С. 51-54.

10. Кирейчев А.В. Анкета для выявления знаний об агрессивном поведении у студентов и педагогов / А.В.Кірейчев // Проблеми сучасної педагогічної освіти. -- 2001. - С. 88-91.

11. Кирейчев А.В. Спецкурс як одна із форм підготовки майбутніх учителів до роботи з агресивними дітьми / А.В.Кірейчев // Імідж сучасного педагога. - 2001. - № 3-4. - С. 85-87.

12. Кирейчев А.В. Проблема изучения агрессии в психологии / А.В.Кірейчев // Світ знань. - 2001. - № 3-4. - С. 27-31.

13. Кирейчев А.В. Психологический иммунитет как фактор развития личности: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти»], (Запоріжжя, 8-10 квітн. 2003 р.) / М.во освіти і науки України, АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти [та ін.]. - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - С.236-239.

14. Кирейчев А.В. Диагностика и формироание психологической готовности детей к обучению в школе: метод. посібник / А.В.Кірейчев, Кірейчева Є.В. - К.: Педагогічна преса. - 2000. - 98 с.

Размещено на Allbest.ru