Психологічні особливості внутрішньої картини здоров’я в осіб з виразковою хворобою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.04 - медична психологія

Психологічні особливості внутрішньої картини здоров'я в осіб з виразковою хворобою

Лісова Олена Сергіївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ситник Сергій Іванович, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти, професор кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Шестопалова Людмила Федорівна, ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України", відділ медичної психології, завідуюча відділом;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Маркова Маріанна Владиславівна, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, сектор психотерапії, медичної психології та сексології, завідуюча сектором.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

Анотація

Лісова О.С. Психологічні особливості внутрішньої картини здоров'я в осіб з виразковою хворобою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2008.

У дисертації обґрунтовано багатовимірну теоретичну модель внутрішньої картини здоров'я, яка включає в себе поряд із сенситивним, емоційним, когнітивним та мотиваційним компонентами, суб'єктивні образи фізичного, афективного, інтелектуального, соціального і духовного здоров'я.

Розроблено критерії діагностики внутрішньої картини здоров'я: відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та здатність до їх ефективного вираження; рівень тривожності; ступінь компетентності у сфері здоров'я; характер самооцінки здоров'я; місце здоров'я у системі ціннісних орієнтацій; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров'я; міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я. Запропоновано нову диференціацію типів внутрішньої картини здоров'я: інфантильно-оптимістичний, ціннісно-продуктивний (зрілий), ціннісно-адаптивний (умовно зрілий), інфантильно-песимістичний, ціннісно-заперечуючий та іпохондрично-сенситивний. Встановлено, що у хворих на виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки переважають інфантильно-песимістичний, ціннісно-адаптивний та ціннісно-заперечуючий типи. Вперше описано функції внутрішньої картини здоров'я: направляюча, регулятивна, когнітивно-структуруюча, прогностична, креодизуюча, саногенна та комунікативно-оптимізуюча.

Розроблено систему ефективних психокорекційних заходів, спрямованих на оптимізацію внутрішньої картини здоров'я хворих на виразкову хворобу.

Ключові слова: внутрішня картина здоров'я, внутрішня картина хвороби, ставлення до хвороби, виразкова хвороба, психологічні особливості хворих, психологія здоров'я.

Аннотация

Лисовая Е.С. Психологические особенности внутренней картины здоровья у лиц с язвенной болезнью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей субъективного отражения здоровья у больных язвенной болезнью желудка и 12-перстной кишки.

В диссертационной работе дополнена многомерная модель внутренней картины здоровья. Данный психологический феномен определяется як структурно сложное динамическое образование в самосознании человека, которое содержит сенситивный, эмоциональный, когнитивный и ценностно-мотивационный компоненты, а также субъективные образы физического, аффективного, интеллектуального, социального и духовного здоровья. Описаны функции внутренней картины здоровья: направляющая, регулятивная, когнитивно-структурирующая, прогностическая, креодизирующая, саногенная и коммуникативно-оптимизирующая.

Получила дальнейшее развитие концепция взаимосвязи и соотношения внутренней картины здоровья и внутренней картины болезни, которая состоит в том, что внутренняя картина болезни является частью внутренней картины здоровья в ситуации болезни.

Описаны особенности внутренней картины здоровья у лиц, больных язвенной болезнью (ЯБ) желудка и 12-перстной кишки. Показано, что ее признаками является уменьшение психосоматического потенциала в сфере физического, интеллектуального и духовного здоровья, а также переход сенситивного, когнитивного и, частично, эмоционального компонентов во внутреннюю картину болезни. Психологические особенности ВКЗ в значительной мере зависят от половых и возрастных факторов. У молодых пациентов с ЯБ трансформация ВКЗ охватывает физическое, интеллектуальное и духовное измерения здоровья, тогда как у лиц зрелого возраста только духовное. У больных мужчин зрелого возраста наблюдается практически полное замещение ВКЗ на ВКБ. У больных женщин зрелого возраста ВКЗ больше напоминает таковую у практически здоровых лиц.

Личностный профиль больных ЯБ отличается такими доминирующими чертами как конкретность и некоторая ригидность мышления, недостаточныя эмоциональная стойкость и зрелость, прямота, наивность, сильный контроль своих эмоций и поведения, забота о социальной репутации. Типичными личностными характеристиками больных ЯБ являются склонность к переживанию изолированности и несчастья, снижение общей активности в сочетании с пессимистической установкой на будущее, поиск социо-эмоциональной поддержки.

Показано, что психологические особенности ВКЗ больных ЯБ значительно зависят от гендерных и возрастных факторов, а также от клинических особенностей течения болезни. Наиболее оптимистичными характеристиками обладают ВКЗ больных женщин зрелого возраста, тогда как у их сверстников мужчин ВКЗ практически полностью трансформируется в ВКБ.

На основе проведенного эмпирического исследования разработаны критерии диагностики внутренней картины здоровья: мера ощущения телесного комфорта, энергетического резерва; уровень тревожности, связанной со своим здоровьем; степень осведомленности и компетентности в сфере здоровья; характер самооценки здоровья; место здоровья в системе ценностных ориентаций; уровень внутренней мотивации к здоровому стилю жизни; мера активности позиции человека относительно собственного здоровья; мера субъективной ценности разных аспектов здоровья (физического, аффективного, интеллектуального, социального, духовного). Соответственно отмеченным критериям выделено 6 типов ВКЗ: инфантильно-оптимистический, ценностно-продуктивный (зрелый), ценностно-адаптивный (условно зрелый), инфантильно-пессимистический, ценностно-отрицающий, ипохондрически-сенситивный. Установлено, что у больных ЯБ преобладают инфантильно-пессимистический, ценностно-адаптивный и ценностно-отрицающий типы внутренней картины здоровья.

Разработана система эффективных психокоррекционных мероприятий, направленных на оптимизацию внутренней картины здоровья больных ЯБ, которая может стать основой для психопрофилактических программ, адресованных лицам с поведенческими факторами риска и программ развития "здоровья здоровых".

Ключевые слова: внутренняя картина здоровья, внутренняя картина болезни, отношение к болезни, язвенная болезнь, психологические особенности больных, психология здоровья.

Annotation

Lisova O.S. Psychological peculiarities of the self-perception of health of the persons suffering from ulcer. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of psychology science degree in specialty 19.00.04 - medical psychology. - Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. - Kharkov, 2008.

The dissertation substantiates the multi-dimensional theoretical model of self-perception of health, which alongside with the sensitive, emotional, cognitive and motivational components also includes subjective images of physical, affective, intellectual, social and mental health.

The following criteria have been developed for health-perception diagnostics: feeling of corporal comfort, energy reserve; clear differentiation between the person's feelings and his/her ability to express them efficiently; anxiety level; degree of competence in the sphere of health; self-evaluation of health character; place of health in the system of values; level of internal motivation towards healthy lifestyle; level of the person's active treatment of his/her health; subjective value of various health aspects. The dissertation offers a new differentiation of health-perception types: infantile-optimistic, value-productive (mature), value-adaptive (conditionally mature), infantile-pessimistic, value-rejecting and hypochondriac-sensitive. It has been established that the infantile-pessimistic, value-adaptive and value-rejecting types are common with people suffering from stomach and duodenum ulcer. Health perception functions have been first described: directive, regulatory, cognitive-structuring, prognostic, channel, sanitation and communication-optimizing.

The system of effective psycho-correctional measures aimed at the optimization of perception of health of patients suffering from ulcer has been developed.

Key words: self-perception of health, self-perception of illness, attitude towards the illness, ulcer, psychological peculiarities of the patients, health psychology.

1. Загальна характеристика роботи

виразковий хвороба психокорекція

Актуальність теми. Необхідність досліджень у напрямку визначення шляхів та розробки психологічних методів збереження та розвитку індивідуального здоров'я людини пов'язана з пріоритетними завданнями, зазначеними, зокрема, у Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров'я нації" на 2002-2011 рр., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2002 р. № 14. Прийняття такої програми було зумовлене кризовим станом здоров'я у сучасній Україні (І. Курило, 2002). Коефіцієнт життєстійкості населення (комплексний показник для оцінки популяційного здоров'я, максимальне значення якого 5, а критичне - 1 бал) України, за оцінками експертів, становить 1,4 бала (Ю.В. Вороненко, С.М. Зоріна, 2000).

У загальній структурі захворюваності значний відсоток належить так званим "хворобам цивілізації", однією з яких є виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки (ВХ). Її поширеність серед усього населення в Україні з 1999 по 2005 рр. зросла від 149,83 до 156,3 на 100 тис. чоловік (Показники здоров'я населення…: Довідник МОЗ, 2001, 2006). Це хронічне захворювання, яке періодично рецидивує, схильне до прогресування, характеризується розвитком загрозливих для життя ускладнень і тривалими періодами зниження працездатності. Остання обставина винятково важлива, оскільки виразкова хвороба виявляється у 10-15% населення і вражає переважно осіб працездатного віку, що розглядається не тільки як медична, але і як соціальна та економічна проблема (Г.Д. Фадєєнко, 2001).

Ряд дослідників зазначають, що самооцінка здоров'я як психологічний чинник відіграє важливу роль у перебігові хронічних захворювань системи травлення (Т.М. Максимова, 1991; В.І. Онопрієв та ін., 2001). Сприйняття пацієнтами свого здоров'я, його суб'єктивні оцінки вважаються одними з найважливіших для визначення результативності у процесі контролю і подолання хвороби (I.H. Khan and etc., 1995; J.A. Mattera and etc., 2000; K. Callahan, J. Secrest, 2002; R.Goodwin and etc., 2002; E. Eurenius and etc., 2007).

У зв'язку з цим дослідження суб'єктивного відображення здоров'я (внутрішньої картини здоров'я), зокрема при виразковій хворобі, подальші розробки методів виявлення його особливостей та оптимізації оцінюються як важливі й необхідні (P. Phull and etc., 1995; Я.С. Ціммерман, Ф.В. Білоусов, 2005).

Внутрішня картина здоров'я як психологічний феномен розглядається у контексті сучасного холістичного підходу до трактування здоров'я людини (J.T. Tapp, R.Warner, 1985; Р. Becker, 1995; А. Лоуен, 1996; В.А. Ліщук, О.В. Мосткова, 1997; A. Brzezinska, 1997; В.А. Ананьєв, 1998; K.C. Calman, 1998; Л.А. Руїс, 2000; А.Л. Катков, 2006), системного підходу до вивчення особистості (В.С. Мерлін, 1986; Б.Ф. Ломов, 2003; С.Д. Максименко, 2006), а також у рамках психосоматичного підходу, який, як показують найновіші дослідження (O.С. Кочарян, 2001; В.В. Кришталь, 2001; М.В. Маркова, В.В. Кришталь, 2002; Г.С. Кочарян, 2005; М.М. Пустовойт, 2006) особливо актуальний в останні роки у медичній психології. Водночас констатується брак досліджень внутрішньої картини здоров'я у хворих осіб (Г.В. Кукуруза та ін., 2007). І це при тому, що наголошується на необхідності реалізації суб'єктного підходу в лікувальному процесі, урахування переживань пацієнта та його особистого впливу на ефективність лікування (Л.Ф. Шестопалова, 2006). Подібні зауваження висловлюють В.В. Ніколаєва (1987), а також М.І. Губанов і Г.І. Царегородцев (1990), які вказують на потребу в розробці поняття "внутрішня картина здоров'я" за аналогією з поняттям "внутрішня картина хвороби".

Важливо підкреслити, що внутрішня картина здоров'я може виступати потужним психосоматичним потенціалом індивіда за умови її відповідності певним оптимальним характеристикам, які мають бути виділені на основі комплексного дослідження і слугувати діагностичними критеріями ВКЗ.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження входило до комплексної теми кафедри фізіології та медичної психології "Аналіз динаміки показників психологічного здоров'я осіб із соматичними розладами в контексті еколого-психологічної парадигми" (№ держреєстрації 0106U004526). Автор є безпосереднім виконавцем індивідуальних фрагментів даної науково-дослідницької роботи.

Мета дослідження: на основі комплексного вивчення внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу розробити критерії діагностики її типів та систему, етапи, методи психокорекції її дезадаптивних варіантів.

Завдання дослідження:

Визначити поняття внутрішньої картини здоров'я, її багатовимірну структуру та обґрунтувати її теоретичну модель.

Дослідити особливості структурних компонентів внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу.

Визначити роль особистісних, соціально-демографічних та клінічних чинників у формуванні ВКЗ хворих.

Виявити взаємозв'язки та співвідношення внутрішньої картини здоров'я і внутрішньої картини хвороби у хворих на виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки.

Розробити діагностичні критерії типів внутрішньої картини здоров'я та визначити її функції.

Розробити систему, етапи, методи психокорекції дезадаптивних типів внутрішньої картини здоров'я у хворих виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки.

Об'єкт дисертаційного дослідження: внутрішня картина здоров'я.

Предмет дослідження: психологічні особливості суб'єктивного відображення здоров'я у хворих на виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки.

Методи дослідження: спостереження; стандартизоване інтерв'ю; психодіагностичний метод (16-факторний опитувальник Кеттела, Гессенський перелік соматичних скарг, Торонтська шкала алекситимії, Шкала оцінки дискомфорту, методика "Рівень співвідношення Цінності-Доступності в різних життєвих сферах", Методика для психологічної діагностики типів ставлення до хвороби (ТОБ), проективна методика "Дерево здоров'я"); статистичні параметричні та непараметричні методи (U-критерій Манна-Уїтні; Н-критерій Крускала-Уолліса - аналог методу дисперсійного однофакторного аналізу для незв'язаних вибірок; багатофункціональний критерій ц^* Фішера; коефіцієнт рангової кореляції r_s Спірмена).

Наукова новизна одержаних результатів:

доповнено багатовимірну теоретичну модель внутрішньої картини здоров'я, яка включає в себе поряд з сенситивним, емоційним, когнітивним та ціннісно-мотиваційним компонентами й суб'єктивні образи фізичного, афективного, інтелектуального, соціального і духовного здоров'я;

вперше розкрито психологічні особливості внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу та запропоновано нову її типологію; встановлено, що у хворих на виразкову хворобу переважають інфантильно-песимістичний, ціннісно-адаптивний та ціннісно-заперечуючий типи;

вперше описано функції внутрішньої картини здоров'я: направляюча, регулятивна, когнітивно-структуруюча, прогностична, креодизуюча, саногенна та комунікативно-оптимізуюча;

отримала подальший розвиток концепція взаємозв'язку і співвідношення внутрішньої картини здоров'я та внутрішньої картини хвороби, який полягає у тому, що внутрішня картина хвороби є часткою внутрішньої картини здоров'я в умовах хвороби.

Практичне значення одержаних результатів:

запропоновано новий психодіагностичний підхід до вивчення внутрішньої картини здоров'я - комплексна оцінка компонентів суб'єктивного відображення різних аспектів здоров'я людини;

розроблено критерії діагностики внутрішньої картини здоров'я: відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та здатність їх ефективного вираження; рівень тривожності, пов'язаної зі своїм здоров'ям; ступінь поінформованості й компетентності у сфері здоров'я; характер самооцінки здоров'я; місце здоров'я у системі ціннісних орієнтацій та суб'єктивне співвідношення його цінності/доступності; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров'я; міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я (фізичного, афективного, інтелектуального, соціального, духовного);

розроблено систему ефективних психокорекційних заходів, спрямованих на оптимізацію внутрішньої картини здоров'я хворих на ВХ, яка може також виступати основою для психопрофілактичних програм, адресованих особам з поведінковими чинниками ризику, програм розвитку "здоров'я здорових".

Результати дослідження впроваджено у практику роботи КМУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня", Чернівецького міського центру соціальних служб для молоді, Відділу у справах сім'ї та молоді Тернопільської міської ради. Результати дослідження лягли в основу розробки навчального спецкурсу "Психологія здоров'я", який викладається студентам спеціальності "Психологія" у Чернівецькому національному університеті (м. Чернівці) та Волинському національному університеті (м. Луцьк), а також включені до змісту курсів "Клінічна психологія", "Психогігієна", "Спецпрактикум з медичної психології".

Апробація основних результатів роботи. Основні положення та результати дослідження доповідалися на П'ятих Костюківських читаннях (29-30 січня 1997 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції "Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ ст." (1-2 листопада 2001 р., м. Чернівці), Науково-практичній конференції "Психологічна наука в медицині та соціальній практиці" (23-24 квітня 2002 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми розвитку системи соціальної роботи та неперервної освіти в Україні та зарубіжжі" (28-29 жовтня 2002 р., м. Чернівці), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (24-26 жовтня 2005 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми, закономірності та перспективи морального розвитку особистості" (3-4 липня 2006 р., м. Рівне), Міжнародній науково-практичній конференції "Гендерні стереотипи індивідуального здоров'я" (3 жовтня 2007 р., м. Луцьк).

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено у 13 публікаціях, 7 з яких - у фахових виданнях, внесених до реєстру ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, чотирьох розділів власних досліджень та висновків, додатків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 238 друкованих сторінок, обсяг основного тексту - 168 друкованих сторінок. Основний текст роботи містить 19 рисунків і 29 таблиць. Додатки викладено на 39-а сторінках. Список використаної літератури містить 274 джерела, 50 з яких - латиницею.

2. Основний зміст роботи

Характеристика досліджуваних груп. Дослідження проводилося на базі Чернівецької обласної клінічної лікарні (гастроентерологічне відділення) та Чернівецької міської поліклініки № 1. Загальна кількість обстежених у вибірці - 180 чоловік. Вибірка була розділена на 3 групи за рівнем здоров'я.

Перша група (n = 60) - особи, хворі на виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки (ВХ), серед яких 31 чоловік і 29 жінок.

У значної більшості (92%) хворих діагностовано виразку 12-палої кишки і лише у 8% - виразку шлунку. У 30% пацієнтів зазначена хронічна патологія є єдиною на момент обстеження, у 50% вона супроводжується іншими розладами (кардіо- та гастроентерологічною патологією), у 20% пацієнтів виразка ускладнена кровотечею. Середня тривалість захворювання у вибірці складає 2,79 ± 0,53 роки.

Хворі отримували стандартну адекватну для ВХ терапію, спрямовану на ерадикацію Helicobacter pylori, та симптоматичну терапію, зумовлену індивідуальними особливостями перебігу захворювання. Лікування було консервативним у комплексі з фізіо- та фітотерапевтичними засобами. Середня тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі складала 16,6 ± 0,71 дня. Більшість хворих (67%) проходили лікування у гастроентерологічному відділенні. У результаті терапії при виписці покращення стану спостерігалося в усіх хворих (100%); повністю відновлена працездатність у 92% обстежених, знижена працездатність спостерігалася у 8 %.

Друга група (n = 59) - особи з поведінковими чинниками ризику (ПЧР) розвитку психосоматичних розладів (тютюнопаління), серед яких 29 чоловіків і 30 жінок; цю групу склали особи зі стажем паління не менше 5 років й інтенсивністю щонайменше 10-15 цигарок на добу. Тютюнопаління визнається одним зі значимих чинників, що негативно впливає на рухову активність верхніх відділів травного тракту (Б.В.Чурин, 1995) і сприяє інвазії Helicobacter pylorі (I.Calan, Y.Baron, 2001), а відтак - створює ризик виникнення ВХ.

Третя група (n = 61) - практично здорові особи, у яких були відсутні скарги на погане самопочуття, будь-які патологічні симптоми та хронічні захворювання в анамнезі; у дану групу, яка виступала у якості контрольної, входили 30 чоловіків і 31 жінка.

Середній вік досліджуваних 33,46 ± 0,92 роки.

Вибірки хворих на ВХ, осіб з ПЧР і практично здорових майже не відрізняються за критеріями "зайнятість", "рівень освіти" і "місце проживання". Близько 14 % респондентів у кожній групі - студенти, 52% - працюють, 34% - не працюють. Майже 18% у кожній групі мають лише середню освіту, 42% - середню спеціальну, 14% - незакінчену вищу і 26% мають вищу освіту. У середньому 56% респондентів кожної групи проживає у селі, а 44% - у місті.

Методи дослідження. У ході дослідження відбувалися збір та вивчення психологічного анамнезу життя і хвороби пацієнтів з ВХ, а також діагностика їхніх особистісних особливостей. Проводилося вивчення внутрішньої картини здоров'я пацієнтів та їхнього ставлення до своєї хвороби. Паралельно досліджувалися особливості внутрішньої картини здоров'я осіб групи з ПЧР і практично здорових. Отримані результати у всіх трьох групах порівнювалися.

Було розроблено стандартизоване інтерв'ю, спрямоване на ознайомлення з історією життя і хвороби пацієнтів, а також виявлення особливостей когнітивного компоненту їх ВКЗ. Методику багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела (16 PF - Form C) використовували для вивчення особистісних особливостей респондентів усіх груп. Для діагностики особливостей сенситивного компоненту ВКЗ використовували "Шкалу оцінки дискомфорту" О.Б. Фанталової, а також Гіссенський перелік соматичних скарг. З метою вияву особливостей ціннісно-мотиваційного компоненту ВКЗ досліджуваних осіб застосовували методику "Рівень співвідношення Цінності-Доступності в різних життєвих сферах" О.Б. Фанталової. Для діагностики алекситимії як зниженої здатності до диференціації та вербалізації емоційних станів і когнітивної переробки конфлікту, а також для перевірки правильності виділення групи осіб з ПЧР використовувалася Торонтська шкала алекситимії (TAS). Вивчення типів ставлення до хвороби у хворих здійснювалося за допомогою методики для психологічної діагностики "Типів ставлення до хвороби (ТОБ)", розробленої колективом авторів під керівництвом А.Є. Лічко.

Проективний малюнок "Дерево здоров'я" (в інтерпретації Р. Стора) використовували для діагностики особистісних особливостей досліджуваних, а також особливостей емоційного та когнітивного компонентів ВКЗ. Для вияву особливостей репрезентації у ВКЗ досліджуваних різних аспектів здоров'я (фізичного, афективного, інтелектуального, соціального та духовного) дана методика була модифікована нами (О.С. Лісова, С.І. Ситник, 2003) на основні загальновизнаної проективної методики "Дерево" (О.С. Романова, 2002) з використанням пентаграми Гінгера (С. Гінгер, А. Гінгер, 2001). Описано техніку проведення дослідження. Подається теоретичне обґрунтування методики "Дерево здоров'я", показана її задовільна надійність і валідність як психодіагностичного інструменту.

Математико-статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакетів статистичного аналізу даних Microsoft® Office Excel 2003 і STATISTICA 6.0 for Windows на ПК Pentium IV з процесором AMD Athlon(tm)XP 2200+.

Результати дослідження. Вивчення особистості пацієнтів показало, що особистісний профіль хворих на ВХ відрізняється від такого у практично здорових осіб достовірним (p ? 0,05) зниженням оцінок за такими домінуючими первинними факторами як "інтелект", "слабкість-сила Я", "прямота-дипломатичність" й підвищенням оцінок за фактором "контроль бажань". Відповідно, для хворих на ВХ характерними є конкретність і ригідність мислення, недостатні емоційна стійкість і зрілість, прямота, сильний контроль своїх емоцій та поведінки, піклування про соціальну репутацію.

Особистісний профіль чоловіків, хворих на ВХ, достовірно (p ? 0,05) відрізняється від такого у жінок дещо вищими норми показниками за факторами домінантність та протенсія, що вказує на такі характеристики чоловіків як незалежність, агресивність, домінантність, підозріливість, здатність мати власну думку і не піддаватися обману. В особистісному профілі хворих чоловіків "піки" відзначаються за факторами "(низький) інтелект", "сила над-Я" і "контроль бажань"; у профілі хворих жінок - лише за фактором "(низький) інтелект".

Особистісний профіль осіб з ПЧР достовірно не відрізняється від такого у хворих на ВХ.

Аналіз проективного малюнка "Дерево здоров'я" (за інтерпретацією Р.Стора) показав, що у хворих на ВХ і осіб з ПЧР з однаковою частотою виявляються ознаки, які свідчать про схильність до агресивної критики з можливим почуттям провини, сумніви стосовно рівня власної інтелектуальної продуктивності та своєї цінності, розвиток рефлексії як засобу самоконтролю, тривожно-фобічні реакції, пов'язані з ситуацією хвороби. Ці ознаки майже не зустрічаються у практично здорових. При цьому схильність до агресивної критики у хворих на ВХ проявляється достовірно частіше, ніж в осіб з ПЧР (65% у порівнянні з 42% при p ? 0,05).

Типовими для хворих на ВХ (за методикою "Дерево здоров'я") виявилися ознаки, що відображають переживання ізольованості й нещастя (48%), зниження загальної активності у поєднанні з песимістичною установкою на майбутнє (40%), пошук соціо-емоційної підтримки (33%). Для практично здорових осіб типовими є ознаки, які свідчать про прагнення до чіткої регламентації і систематизації діяльності (45%) та орієнтацію на самовдосконалення (36%). В обстежуваних з ПЧР не виявлено типових особистісних характеристик за вказаною методикою.

В основі вивчення особливостей ВКЗ досліджуваних лежить доповнена та обґрунтована нами теоретична модель внутрішньої картини здоров'я, котра представляє її як багатовимірне динамічне утворення у самосвідомості особистості, в якому на різних рівнях (сенситивному, емоційному, когнітивному, ціннісно-мотиваційному) відображаються фізичний, афективний, інтелектуальний, соціальний і духовний аспекти здоров'я людини.

В умовах виникнення хронічного захворювання внутрішня картина здоров'я зазнає змін, які проявляються у трансформації частини ВКЗ у ВКХ (внутрішню картину хвороби) - відбувається розгортання широкого спектру ставлень людини до свого хворобливого стану і ситуації захворювання в цілому.

Внутрішня картина здоров'я хворих на виразкову хворобу має певні особливості, що відрізняють її від внутрішньої картини здоров'я практично здорових осіб. Значна більшість обстежених хворих, особливо чоловічої статі (44%), виявляють виражений внутрішній дискомфорт, а також інтенсивні соматичні скарги (41,28 ± 2,13 бали у порівнянні з 17,26 ± 1,03 у практично здорових), які відповідають клініці епігастрального синдрому (15,83 ± 0,28 бали у порівнянні з 2,72 ± 0,24 у практично здорових). Це узгоджується зі зменшенням у структурі їхньої ВКЗ частки суб'єктивного образу фізичного здоров'я (r_s = -0,99, р ? 0,00001). У хворих, які мали шлунково-кишкову кровотечу як ускладнення ВХ, рівень виснаження достовірно вищий, ніж у тих хворих, які не мали ускладнень перебігу хвороби (р ? 0,01).

Переважним емоційним тлом, на якому відбувається розгортання ВКЗ хворих на ВХ, виступає інтенсивніше, ніж у здорових осіб (р ? 0,05), переживання відчуття покинутості, ізольованості, нещастя (53% у порівнянні з 23% у практично здорових), пригнічення й розбитості (30% у порівнянні з 10% у практично здорових), а також схильність до агресивних вербальних проявів (62% у порівнянні з 31% у практично здорових). У ВКЗ хворих на ВХ, як і у ВКЗ осіб з ПЧР, показники емоційного компоненту не пов'язані з представленістю в її структурі суб'єктивних образів п'яти аспектів здоров'я, тоді як у ВКЗ практично здорових осіб такий зв'язок є. Це узгоджується з висловленою вище думкою про дезінтеграцію структури ВКЗ у хворих на ВХ у зв'язку із частковою її трансформацією у ВКХ. На користь цього свідчить і те, що показники емоційного компоненту ВКЗ у хворих виявляють тенденцію до кореляції з типами ставлення до хвороби: позитивні афективні переживання - з анозогнозичним типом (r_s=0,27, р ? 0,04), негативні афективні переживання -з неврастенічним (r_s=0,21 р ? 0,1), іпохондричним (r_s=0,25, р ? 0,06) та з гармонійним (r_s= -0,22, р ? 0,09) типами.

Загалом емоційний компонент ВКЗ більше виражений у хворих, у яких у результаті лікування працездатність залишилася зниженою, ніж у хворих, працездатність яких відновлено у процесі лікування (р ? 0,03). Ці хворі частіше були схильні до імпульсивної критики, звинувачення і погроз на адресу лікарів, після чого, обдумавши сказане, шкодували про свою поведінку; такі спалахи гніву у них зазвичай змінювалися депресивним настроєм.

Хворі на ВХ схильні значно (р ? 0,05) недооцінювати свій когнітивний потенціал (53% у порівнянні з 34% у практично здорових), що узгоджується зі зменшенням у структурі їхньої ВКЗ суб'єктивного образу інтелектуального здоров'я (r_s= -0,51, р ? 0,003) і з показниками алекситимії (r_s = 0,51, р ? 0,003). При цьому спостерігається значно вища, порівняно зі здоровими, алекситимічність, тобто нездатність диферен-ціювати й ефективно виражати свої почуття (p ? 0,001). У групі хворих на ВХ "неалекситимічний тип" діагностувався у 10% пацієнтів (у порівнянні з 62% у контрольній групі), "алекситимічний тип" - у 53% (і 10% у контрольній групі). У решти 37% діагностувався межовий рівень алекситимії (у контрольній групі - 28%). Хворі, які були госпіталізовані за терміновими показниками, мають достовірно вищий (середній бал у групі - 81) рівень алекситимії, ніж хворі, які були госпіталізовані за планом (72 бали, p ? 0,02).

Мотиваційно-ціннісний компонент ВКЗ хворих на ВХ характеризується високою (54,18 бала у порівнянні з 35,70 у контрольній групі, р ? 0,0001) дезінтеграцією мотиваційно-особистісної сфери, що виявляється у переживанні внутрішнього конфлікту (цінне, але не доступне) у сферах "здоров'я", "впевненість у собі", "щасливе сімейне життя", "матеріально забезпечене життя", а також у переживанні "мотиваційного вакууму" (доступне, але не цінне) у сферах "активне діяльне життя", "пізнання", "краса природи і мистецтва". Найменш сприятливий стан мотиваційно-особистісної сфери у чоловіків зрілого віку. Рівень дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери пов'язаний із інтенсивністю скарг (r_s = 0,82, р ? 0,0001) та рівнем внутрішнього дискомфорту (r_s = 0,64, р ? 0,001).

Частина ВКЗ трансформується у ставлення до хвороби, яке характеризується широким діапазоном переживань з домінуванням неврастенічних (42%), паранояльних (35%), сенситивних (33%) та іпохондричних реакцій (27%); з віком він розширюється і включає в себе тривожні (37%) та егоцентричні (33%) реакції. У хворих на виразкову хворобу найчастіше діагностується змішаний (38%, з переважанням пасивно-оборонних та деструктивних тенденцій подолання хвороби) та дифузний (25%) типи ставлень до хвороби. У хворих, які мешкають у місті, сила вияву апатичного реагування на ситуацію хвороби значно вища, ніж у тих хворих, які проживають у селі (p ? 0,05). У хворих зі шлунково-кишковою кровотечею сила вияву сенситивного типу значно менша, ніж у хворих, які не мають таких ускладнень перебігу хвороби (p ? 0,037). У хворих, які були госпіталізовані за планом, значно вищі показники ергопатичного переживання хвороби, ніж у тих, хто був госпіталізований за терміновими показниками (p ? 0,03). У хворих, яким у результаті лікування не вдалося відновити оптимальний рівень працездатності, неврастенічні реакції більше виражені, ніж у хворих, у яких працездатність відновилася після хвороби (p ? 0,05).

Загалом трансформація ВКЗ хворих на ВХ супроводжується значним у порівнянні з практично здоровими особами зменшенням психосоматичного потенціалу у сферах фізичного, інтелектуального та духовного здоров'я (р ? 0,05).

Зменшення у структурі ВКЗ суб'єктивного образу фізичного здоров'я має зворотний кореляційний зв'язок з інтенсивністю соматичних скарг (r_s = -0,99, р ? 0,00001), зокрема відповідних клініці епігастрального синдрому (r_s = -0,91, р ? 0,00001), а також з рівнем дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери (r_s = -0,83, р ? 0,0001). Ослаблення суб'єктивного образу інтелектуального здоров'я має зворотний кореляційний зв'язок з рівнем алекситимії (r_s = -0,81, р ? 0,0001). Зменшення психосоматичного потенціалу у сфері духовного здоров'я обернено пропорційне рівню дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери (r_s = -0,99, р ? 0,00001) та інтенсивності соматичних скарг (r_s = 0,82, р ? 0,0001).

На основі проведеного емпіричного дослідження розроблено критерії діагностики типів внутрішньої картини здоров'я: міра відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та можливість їх вираження; рівень тривожності, пов'язаної зі своїм здоров'ям; ступінь поінформованості й компетентності у сфері здоров'я; характер самооцінки здоров'я; місце здоров'я у системі ціннісних орієнтацій та суб'єктивне співвідношення його цінності/ доступності; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров'я; міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я (фізичного, афективного, інтелектуального, соціального, духовного).

За зазначеними критеріями виділено 6 типів ВКЗ.

Інфантильно-оптимістичний тип характеризується погано диференційованими тілесними відчуттями, зниженою здатністю до диференціації та адекватного вираження почуттів, низькою тривожністю особистості щодо свого здоров'я з переважанням ейфорії, несистематизованим набором інтроєктованих знань у сфері здоров'я, неадекватно завищеною самооцінкою здоров'я, формальною пріоритетністю здоров'я у системі ціннісних орієнтацій з вираженим "мотиваційним вакуумом" у даній сфері, суперечливою особистісною позицією та імпульсивною мотивацією щодо здорового стилю життя, демонстративно високою мірою суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я.

Ціннісно-продуктивний (зрілий) тип характеризується чіткою диференціацією відчуттів комфорту-дискомфорту й наявних енергетичних резервів, чітким усвідомленням особистістю своїх почуттів й умінням їх ефективно виражати, оптимальною, в межах норми тривожністю особистості щодо свого здоров'я, системністю критично осмислених знань у сфері здоров'я, адекватною самооцінкою здоров'я, пріоритетністю здоров'я у системі ціннісних орієнтацій, гармонійним співвідношенням цінності/доступності у даній сфері, активною особистісною позицією та високою внутрішньою мотивацією щодо здорового стилю життя, рівномірно високою мірою суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я.

Ціннісно-адаптивний (умовно зрілий) тип ВКЗ відрізняється від ціннісно-продуктивний більш пасивною позицією людини щодо власного здоров'я. Часто це пов'язано з тим, що об'єктивний рівень її здоров'я відносно високий, а самооцінка його - задовільна. Особистості простіше пристосуватися до існуючого у неї на даний момент стану здоров'я, ніж шукати якісь нові шляхи його покращення. На активну діяльність, спрямовану на розвиток здоров'я її може спонукати тільки значне зниження його рівня.

Для інфантильно-песимістичного типу, як правило, властиві відчуття помірного дискомфорту й дефіциту резерву, знижена здатність до диференціації та адекватного вираження почуттів, висока тривожність особистості щодо свого здоров'я, різностороння, частіше, несистематизована та не осмислена критично інформація щодо здоров'я та його чинників, неадекватно занижена самооцінка здоров'я, формальна пріоритетність здоров'я з вираженим внутрішнім конфліктом у даній сфері, пасивна особистісна позиція та низька мотивація щодо здорового стилю життя, нерівномірно висока міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я.

Ціннісно-заперечуючий тип ВКЗ характеризується погано диференційованими тілесними відчуттями, неможливістю диференціації та адекватного вираження почуттів у звичних умовах, низькою тривожністю особистості щодо свого здоров'я з переважанням апатії, низькою (інколи дуже високою) поінформованістю у сфері здоров'я, суперечливою самооцінкою здоров'я, запереченням цінності здоров'я, відсутністю внутрішньої мотивації щодо здорового стилю життя, низькою мірою суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я.

Для іпохондрично-сенситивного типу ВКЗ властиві відчуття вираженого дискомфорту й відсутності резерву, знижена здатність до диференціації та вираження почуттів, висока тривожність щодо здоров'я, різностороння, як правило, несистематизована та не осмислена критично інформація про здоров'я, низька самооцінка здоров'я, пріоритетність здоров'я з вираженим внутрішнім конфліктом у даній сфері, пасивна особистісна позиція та помірна внутрішня мотивація щодо здоров'я, нерівномірно низька міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я.

Встановлено, що у хворих на ВХ найчастіше виявляється інфантильно-песимістичний (37% у порівнянні з 20% у практично здорових), ціннісно-адаптивний (32% і 40% відповідно) та ціннісно-заперечуючий (18% і 10% відповідно) типи ВКЗ; ціннісно-продуктивний тип зустрічається у 5% (у порівнянні з 23% у практично здорових, р ? 0,01), іпохондрично-сенситивний - у 8% (у здорових не виявлено) пацієнтів. Ціннісно-продуктивний тип ВКЗ найчастіше зустрічається в осіб з високими показниками за факторами L, H, A (за тестом Кеттела) й низькими показниками за фактором І. Ціннісно-адаптивний тип ВКЗ як правило діагностується в осіб з високими показниками за факторами A, G, N, L, H. Інфантильно-песимістичний тип найчастіше зустрічається в осіб з високими показниками за факторами Q₃, A й низькими показниками за фактором B.

Отримані результати визначають найбільш проблемні тенденції у суб'єктивному сприйнятті свого здоров'я пацієнтами з ВХ, що дає підстави для розробки психокорекційних програм.

Основними напрямками психокорекції дезадаптивних тенденцій у ВКЗ хворих на ВХ мають бути такі: формування у пацієнтів комплаєнсу; поглиблення розуміння етіопатогенетичних механізмів та можливого прогнозу розвитку захворювання, а також ролі профілактичних і саногенних чинників; поглиблення знань про здоров'я з позицій холістичного підходу та про його психологічні чинники; розвиток самоусвідомлення, підвищення самооцінки та оптимізацію самоставлення пацієнтів; пом'якшення емоційного дискомфорту й усунення вторинних особистісних реакцій, зумовлених емоційними порушеннями у зв'язку з викривленням Я-концепції; формування емоційної стійкості та саморегуляції; покращення усвідомленого контакту пацієнтів зі своїми тілесними проявами та формування навичок психосоматичної саморегуляції; усвідомлення та перебудову системи ціннісних установок й орієнтацій, підсилення мотивації успіху; навчання ефективному розподілові енергетичних ресурсів на різні сфери здоров'я; формування у пацієнтів особистої відповідальності за своє здоров'я і свою хворобу, активної позиції щодо досягнення оптимального рівня здоров'я.

Дані про ефективність психокорекції узагальнені у таблиці 1.

Таблиця 1. Ефективність психологічної корекції дезадаптивних типів ВКЗ у хворих на виразкову хворобу, %

Примітка: К.гр. - контрольна група - пацієнти, які брали участь лише у первинній та у повторній діагностиці через 6 міс. після завершення лікування ВХ і не брали участі у психокорекційній програмі; О. гр. - основна група - пацієнти, які брали участь у первинній і повторній діагностиці, та у психокорекційній програмі. * р ? 0,05

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що психологічна корекція дезадаптивних типів ВКЗ хворих на ВХ є високоефективним засобом підвищення рівня здоров'я пацієнтів; її поєднання зі стандартною медикаментозною терапією ВХ має позитивний результат для стабілізації оптимального соматичного стану за умови, що вона проводиться у системі, послідовно й чітко диференційовано з урахуванням особливостей усіх компонентів й вимірів ВКЗ.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та здійснено нове вирішення наукової задачі комплексного дослідження внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу, обґрунтування її багатовимірної моделі і визначення психологічної структури для розробки критеріїв діагностики її типів та системи психокорекції її дезадаптивних варіантів.

Внутрішня картина здоров'я - це суб'єктивне відображення особистістю стану свого здоров'я, що великою мірою визначає психосоматичний потенціал індивіда. Вона виявляє себе через направляючу, регулятивну, когнітивно-структуруючу, прогностичну, креодизуючу, саногенну та комунікативно-оптимізуючу функції. Теоретична модель внутрішньої картини здоров'я представляє даний психологічний феномен як структурно складне динамічне утворення у самосвідомості людини, що містить сенситивний, емоційний, когнітивний і мотиваційно-ціннісний компоненти; на рівні кожного з них представлені суб'єктивні образи фізичного, афективного, інтелектуального, соціального й духовного здоров'я.

Типологічна класифікація внутрішньої картини здоров'я включає шість основних варіантів: інфантильно-оптимістичний, ціннісно-продуктивний (зрілий), ціннісно-адаптивний (умовно зрілий), інфантильно-песимістичний, ціннісно-заперчуючий та іпохондрично-сенситивний. У хворих на ВХ найчастіше діагностуються такі типи ВКЗ як інфанттильно-песимістичний - 37%, ціннісно-адаптивний - 32% та ціннісно-заперечуючий - 18%. При цьому у жінок зрілого віку найбільшою мірою виражений ціннісно-адаптивний тип, а у чоловіків цієї ж вікової групи - інфантильно-песимістичний.

Особливістю ВКЗ хворих на ВХ є достовірне зниження, у порівнянні зі здоровими, психосоматичного потенціалу у сферах фізичного, інтелектуального та духовного здоров'я. Це пов'язано з переживанням інтенсивного внутрішнього дискомфорту і значного нездужання з відповідним клінічній картині захворювання характером соматичних скарг, вираженого внутрішньо-особистісного конфлікту, а також із підвищеною алекситимічністю.

Сенситивний компонент ВКЗ хворих на ВХ осіб характеризується значним внутрішнім дискомфортом та інтенсивними соматичними скаргами, які відповідають клінічній картині епігастрального синдрому. Емоційний компонент відрізняється переживаннями почуттів покинутості, ізольованості, нещастя, пригніченості й розбитості, а також схильністю до вербальної агресивності. Когнітивний компонент ВКЗ представлений усвідомленням складності свого захворювання, ролі психологічних чинників його розвитку і прийняттям факту хроніфікації як неминучості, а також низькою самооцінкою інтелектуального потенціалу й уникненням реалістичного сприйняття дійсності. Мотиваційно-ціннісний компонент ВКЗ хворих на ВХ характеризується переживанням інтенсивного внутрішнього конфлікту у сферах "здоров'я", "впевненість у собі", "щасливе сімейне життя", "матеріально забезпечене життя" і "мотиваційного вакууму" у сферах "активне діяльне життя", "пізнання", "краса природи і мистецтва".

З дезадаптивними змінами, що відбуваються у ВКЗ хворих на ВХ в умовах хвороби, пов'язані такі домінуючі особистісні риси як конкретність і ригідність мислення, недостатні емоційна стійкість і зрілість, прямота, наївність, сильний контроль своїх емоцій та поведінки, піклування про соціальну репутацію; а також такі типовi для даної групи осіб характеристики як схильність до переживання ізольованості й нещастя, зниження загальної активності у поєднанні з песимістичною установкою на майбутнє, пошук соціо-емоційної підтримки.

Психологічні особливості ВКЗ хворих на ВХ значно залежать від гендерних, вікових та клінічних чинників. У хворих на ВХ молодого віку видозміни ВКЗ більш значні, ніж у хворих зрілого віку. У молодих вони пов'язані зі зниженням психосоматичного потенціалу у сферах фізичного, інтелектуального та духовного здоров'я, тоді як в осіб зрілого віку - лише у сфері духовного здоров'я. У хворих чоловіків зрілого віку спостерігається практично повна трансформація ВКЗ у ВКХ: переважають інтенсивні скарги, депресивні переживання та виражене почуття самотності, а також глибока дезінтеграція мотиваційно-особистісної сфери. ВКЗ хворих жінок зрілого віку більше нагадує ВКЗ практично здорових осіб, насамперед на рівні сенситивного та когнітивного компонентів. Емоційний компонент у них характеризується агресивними тенденціями і дифіцитарністю механізмів саморегуляції. У хворих, в яких у результаті лікування працездатність залишилася зниженою, емоційний компонент ВКЗ більше виражений, ніж у хворих, працездатність яких відновлено у процесі лікування.

У ситуації хронічного захворювання відбувається розгортання широкого спектру ставлень людини до свого хворобливого стану і ситуації захворювання в цілому. У хворих на ВХ переважають змішаний та дифузний типи ставлення, у структурі яких на передній план виступають неврастенічні, паранояльні, сенситивні та іпохондричні реакції. З віком до них додаються прояви тривожного й егоцентричного типів. З підсиленням у ВКЗ хворих на ВХ потенціалу у сфері соціального здоров'я знижується інтенсивність сенситивного типу реагування на хворобу. Вияв анозогнозичного типу прямо пов'язаний з розвитком у ВКЗ потенціалу фізичної, інтелектуальної та духовної сфер.

Диференціація типів внутрішньої картини здоров'я відбувається на основі таких критеріїв діагностики: міра відчуття тілесного комфорту, енергетичного резерву; чіткість диференціації своїх почуттів та можливість їх вираження; рівень тривожності, пов'язаної зі своїм здоров'ям; ступінь поінформованості й компетентності у сфері здоров'я; характер самооцінки здоров'я; місце здоров'я у системі ціннісних орієнтацій та суб'єктивне співвідношення його цінності / доступності; рівень внутрішньої мотивації до здорового стилю життя; міра активності позиції людини щодо власного здоров'я; міра суб'єктивної цінності різних аспектів здоров'я (фізичного, афективного, інтелектуального, соціального, духовного).

Основними напрямками психокорекції дезадаптивних типів ВКЗ хворих на ВХ є а)формування у пацієнтів комплаєнсу; б)поглиблення розуміння етіопатогенетичних механізмів та можливого прогнозу розвитку захворювання, ролі профілактичних і саногенних чинників; в)поглиблення знань про здоров'я з позицій холістичного підходу та про його психологічні чинники; г)розвиток самоусвідомлення, підвищення самооцінки; д)пом'якшення емоційного дискомфорту й усунення вторинних особистісних реакцій, зумовлених емоційними порушеннями у зв'язку з викривленням Я-концепції; е)формування емоційної стійкості та саморегуляції; є)покращення усвідомленого контакту пацієнтів зі своїми тілесними проявами та формування навичок психосоматичної саморегуляції; ж)усвідомлення та перебудову системи ціннісних установок й орієнтацій, підсилення мотивації успіху; з)навчання ефективному розподілові енергетичних ресурсів на різні сфери здоров'я.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Лісова О.С. Внутрішня картина здоров'я // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., 2002. - Вип. 15. - С. 69-77.

2. Лісова О.С. До питання про викладання спецкурсу "Психологія здоров'я" // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., 2002. - Вип. 18. - С. 230-236.

3. Лісова О.С. Образ здоров'я і хвороби у свідомості студентської молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка. - К., 2003. - Т. V, ч. 3. - С. 172-178.

4. Лісова О.С. Значення формування позитивної внутрішньої картини здоров'я для підготовки практичних психологів // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України., Вип. 26, у 4-х т. - К., 2005. - Т. 2. - С. 499-503.

5. Главацька О.С., Лісовий В.А. Неадаптивність як інтегральна властивість особистості // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань: В 3 т. - К.: Гнозис. - 1998. - Т. ІІІ. - С. 346-354. (особистий внесок автора - аналіз феномену неадаптивності у сфері здоров'я).