Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема формування особистості завжди перебувала у центрі уваги психології. У цьому контексті проблема корекції особистості за несприятливих чинників її розвитку, пов'язаних, зокрема, з різноманітними розладами здоров'я, не складала винятку. Натомість психологічні закономірності формування особистості, її навчання та виховання потребують певної конкретизації специфіки впливу зазначених чинників, зокрема, з огляду виникнення соматичних порушень, що провокують кризу психічного розвитку особистості (Т.А. Айвазян, Б.Д. Александровський, Н.Д. Володарська, Б.Ф. Зейгарнік, Е.Р. Калітєєвська, А.Л. Мяснікова, В.В.Ніколаєва, С.М. Ткач, Н.Ф. Шевченко).

Питання психології здоров'я підростаючої генерації сьогодні набувають особливої гостроти (Г.А. Апанасенко, О.В. Башмакова, В.І.Бєлов, Н.Е. Водоп'янова, В.П. Казначеєв, Р.І.Сірко, С.П. Тищенко). Внаслідок впливу біологічних та соціальних чинників несприятливого характеру, за оцінками медиків, нині практично здоровими закінчують школу близько 5-7% учнів. Серед захворювань у шкільному віці, що негативно відбиваються на ефективності навчально-виховних заходів та особистісних якостях учнів, значного поширення набувають різноманітні розлади дихальних функцій. З приводу останніх до лікарів загальної практики звертаються від 20 до 40% дорослих пацієнтів, а серед учнів різного віку цей відсоток стрімко зростає. Несприятливі епідеміологічні дані останніх років, зокрема, поширення серед учнівської молоді різноманітних респіраторних розладів (насамперед, бронхо-пневмоній), набули статусу гострої соціальної проблеми (Б. Любан-Плоцца, В.Д. Менделевич).

Знання закономірностей впливу розладів здоров'я на психічний розвиток складають передумову для попередження дисгармоній у формуванні особистості. Встановлення вказаних закономірностей має виняткову актуальність передусім для раннього юнацького віку, вікового періоду, коли особистість стоїть на порозі вибору свого професійного і особистісного шляху.

Недостатня теоретична проробка і значна актуальність порушеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України «Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти». Номер держреєстрації 196U06943.

Тема затверджена 26.02.2004 р. на Вченій Раді Інституту психології їм. Г.С. Костюка АПН України (протокол №2) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол №8 від 25.10. 2005 р.).

Об'єкт дослідження - якості старшокласників з респіраторними розладами.

Предмет дослідження - процес та засоби оптимізації особистісних якостей старшокласників із респіраторними розладами.

Мета дослідження полягала у з'ясуванні психологічних чинників впливу соматичних порушень на особистісні властивості старшокласників та розбудові на цій основі засобів спеціальних впливів, спрямованих на оптимізацію їх базових особистісних утворень.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:

а) у процесі формування схильності старшокласників до респіраторних соматичних розладів вагому роль відіграють психологічні чинники, утворені у минулому досвіді особистості;

б) наявність соматичних (респіраторних) розладів у старшокласників деформує процес становлення психологічних новоутворень, відтак і властивий для цього вікового періоду особистісний розвиток;

в) можливість досягнення позитивної динаміки особистісних якостей старшокласників з респіраторними розладами зумовлюється змістом і спрямованістю адекватних корекційних стратегій.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв'язання таких завдань:

1. Проаналізувати сучасний стан проблеми психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у старшокласників та можливості використання психологічних засобів у їхній корекції;

Розробити та обґрунтувати діагностичну модель, з добором відповідного методичного інструментарію, адекватного змісту і специфіці особистісних якостей старшокласників, які страждають розладами дихальних шляхів;

Визначити методику корекції психологічних характеристик особистості;

4. Простежити в процесі психокорекції динаміку особистісних характеристик старшокласників шляхом фіксації відповідних психодіагностичних показників, що відбивають властиві для цього віку суперечності особистості, а також специфіку психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах;

5. На основі отриманих результатів обґрунтувати рекомендації впровадження їх у практику роботи психологічної служби загальноосвітніх закладів освіти.

Методологічну основу дослідження склали: положення про закономірну вікову динаміку психологічних якостей (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Д.І. Фельдштейн) та закономірності становлення самосвідомості особистості (К.О. Абульханова-Славська, Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, В.А. Брушлінський, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, П.Р. Чамата, Н.В. Чепелєва), про особливості психології старшокласника та характерні для раннього юнацького віку суперечності, новоутворення та кризові явища (М.І. Алєксєєва, О.Б. Дарвиш, І.С. Кон, І.Ю. Кулагіна, К.Н. Поліванова), про особливості дисгармонійного розвитку особистості на різних вікових етапах (Б.С. Братусь, Б.В. Зейгарнік, Н.Ю. Максимова, Т.М. Титаренко), про вплив соматичного порушення на особистісні якості учнів (Ю.Г. Зубарєв, Д.Н.Ісаєв, А.В. Квасенко, Є.Ю. Коржова, В.В.Ніколаєва), сучасні підходи до діагностики і надання психологічної допомоги особистості (О.Ф. Бондаренко, Л.Ф. Бурлачук, А.А. Осипова, В.В. Рибалка, Т.С. Яценко).

Методи дослідження. Вивчення психологічних чинників впливу соматичного порушення на особистісні якості старшокласників реалізувалося в рамках експерементально - діагностичного процесу. Динаміка особистісних характеристик під впливом психокорекції досліджувалася засобами формувального експерименту. При цьому використовувалися методики збору біографічних даних, інтерв'ювання, контент-аналіз, спостереження, стандартизовані методи визначення акцентуацій характеру, типів реагування на хворобу, рівня мотивації досягнення, самоповаги, системи особистісних ставлень. Емпіричні дані піддавалися математико-статистичному опрацюванню з обчисленням середніх значень та їх похибок, визначенням достовірності відмінностей за критерієм Стьюдента, застосуванням кореляційного та якісного аналізу. Статистичне опрацювання експериментальних даних здійснювалася за допомогою персонального комп'ютера з використанням пакету статистичних програм SPSS 10.0.

Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі середніх загальноосвітніх шкіл міста Києва і Київської області, а також дитячого санаторного комплексу. Загалом дослідженням було охоплено 283 учні старшого шкільного віку. Серед них 141 складав контрольну групу і 142 - експериментальну. У складі останньої 34 - із діагнозом «бронхіальна астма», 37 - «пневмонія», 42 - різних форм бронхіту і 29 - із ознаками легеневого туберкульозу. Віковий діапазон досліджуваної вибірки розташовувався в межах 16-17 років. Кількісний і якісний склад вибірки визначався метою і завданням даної роботи.

Дослідження здійснювалося впродовж трьох етапів.

На першому етапі були визначені основні теоретичні та емпіричні підходи до досліджуваної проблеми, загальна стратегія та методичний апарат дослідження.

На другому - на основі результатів констатувального дослідження встановлений наявний рівень розвитку у досліджуваних вибірках особистісних утворень і на цій основі розроблено програму розвивальних (корекційних) впливів.

На третьому етапі визначено ефективність впровадженої програми, накреслено шляхи реалізації цієї програми в практиці роботи психологічної служби навчального закладу.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження. Вперше здійснена спроба експериментального дослідження впливу психоемоційних чинників на розвиток респіраторних розладів у старшокласників, впливу соматичних порушень на особистісні якості та динаміки останніх в процесі психокорекції. Удосконалено модель корекції особистості старшокласника з соматичними (респіраторними) порушеннями шляхом концептуального поєднання різних методичних засобів. Дістало подальшого розвитку уявлення про специфічні зміни психологічних утворень особистості в умовах соматичного порушення та про можливості корекції цих змін; розроблено та обґрунтовано модель експериментального вивчення психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах різного генезису, місця та ролі у вказаних співвідношеннях особистісних змін старшокласників та їхньої динаміки в процесі психокорекції; теоретичну значущість має поглиблення уявлень про особливості коригуючих впливів на формування особистості в несприятливих умовах її розвитку, обтяженого соматичними розладами.

Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування його результатів для психологічної діагностики емоційних чинників у процесі розвитку респіраторних розладів та впливу останніх на особистісні властивості, для контролю за динамікою психологічних змін особистості в процесі її корекції та оцінки ефективності корекційних заходів. Одержані результати можуть бути використані у психолого-педагогічній та медико-психологічній практиці, зосередженій на проблемах корекції розвитку особистості, формування компенсаторно-психологічних механізмів за наявності у неї соматичних порушень.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечені адекватними меті та завданням дослідження експериментальними методами, валідними та надійними діагностичними методиками, кількісним та якісним аналізом експериментально-діагностичних показників, репрезентативністю вибірки обстежуваних осіб, а також застосуванням апарату математико - статистичного опрацювання емпіричних даних за допомогою сучасних комп'ютерних програм.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати дослідження доповідалися і були схвалені на П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами» (Київ, 2004), на щорічних науково-практичних конференціях громадського руху «Українці проти туберкульозу» та обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології їм. Г.С. Костюка АПН України.

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у програму роботи психологічної служби Софіївсько-Борщагівської спеціалізованої школи (довідка №75 від 16.05.2007 р.) та Миколаївської приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів «Гіпанес - Еос» Миколаївської області (довідка №4 від 8.02.2007 р.)

Зміст та результати дисертаційної роботи висвітлено у 6 публікаціях, 5 з яких - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що нараховує 214 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 165 сторінках. Робота містить 15 таблиць.

Основний зміст роботи

старшокласник психологічний дихальний педагогічний

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, окреслюються методологічні засади та методи, характеризуються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Психологія особистості старшокласника із розладами психосоматичного розвитку» подається огляд наукових досліджень з психології ранньої юності, аналізуються основні підходи до психолого-педагогічної корекції особистості старшокласника. Розглядаються питання психологічного здоров'я особистості в ранньому юнацькому віці, особливості динаміки особистісних якостей під впливом соматичних, зокрема респіраторних розладів різного ґенезису, характер психосоматичних співвідношень при цих розладах та можливості використання психологічної корекції у запобіганні деформацій психічного розвитку. Докладно окреслюються теоретичні засади вивчення в процесі психокорекції динаміки особистісних характеристик учнів старшого шкільного віку, що мають психологічні проблеми, спричинені соматичним розладом.

Соматичні розлади розглядаються як несприятливі умови психічного розвитку, особливо у випадках хронізації останніх, що негативно відбивається на психічних станах, особистісних властивостях та успішності навчання. Оптимізація психічного статусу уможливлює попередження хронізації розладів й тим самим сприяє досягненню належної готовності старшокласників до самовизначення та самореалізації.

Центром психолого-педагогічної корекції постає характеристика особистості в період ранньої юності, яка охоплює основні суперечності її розвитку, специфіку становлення психологічних новоутворень, уявлення старшокласників про майбутнє, що набувають певного спотворення в разі соматичного порушення.

Основні суперечності особистості старшокласника співвідносяться зі специфічними новоутвореннями ранньої юності (саморефлексією, усвідомленням власної індивідуальності, побудовою життєвих планів, готовністю до самовизначення, налаштуванням на свідому побудову власного життя), що містять заперечення та часткове збереження надбань попередньої вікової стадії і уособлюють рушійну силу розвитку.

Вказані суперечності розглядаються в контексті вікової кризи, перебіг якої супроводжується негативним афектом (пов'язаним з порушенням життєвих планів, розчаруваннями у помилкових життєвих виборах, втратою перспектив у житті), поглиблюючи розвиток особистісних дисгармоній (Т.М. Титаренко) та імовірність неадекватної поведінки (Б.С. Братусь, Н.Ю. Максимова, О.Т. Соколова). У зазначених випадках застосування корекції особистості набуває виразного психолого-педагогічного спрямування (І.А. Баєва, А.А. Осіпова, Т.С. Яценко), що сприяє вчасному подоланню особистісних протиріч, зумовлених закономірностями нормального вікового розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Д.І. Фельдштейн). Особливість психолого-педагогічної корекції старшокласників полягає насамперед у врахуванні специфіки суперечностей, психологічних новоутворень та кризових явищ, характерних для раннього юнацького віку (М.І. Алєксєєва, О.Б. Дарвиш, І.С. Кон, І.Ю. Кулагіна, А.В. Мудрик, К.Н. Поліванова).

В аналізі проблеми суперечностей особистісного розвитку старшокласників окремо акцентується увага на психологічних чинниках та наслідках розладів здоров'я. У випадках хронізації останніх створюються ті специфічні умови, за якими розвиток особистості набуває рис кризового характеру та спотворення (Н.Д. Володарська, В.І. Гарбузов, Б.В. Зейгарнік, Ю.Г. Зубарєв, Д.І.Ісаєв, А.В. Квасенко, Д.Н. Крилов, А.Є.Лічко, В.В.Ніколаєва, Н.Ф. Шевченко), що потребує спеціальних психолого-педагогічних, психотерапевтичних, реабілітаційних та профілактичних заходів. Окреслене коло питань аналізується крізь призму психології здоров'я як нової галузі психології, зосередженої на вивченні психологічних причин здоров'я, методів його збереження та зміцнення (В.В. Авдєєв, В.А. Ананьєв, С.І. Болтівець, І.В. Дубровіна, С.Д. Максименко, Г.С.Нікіфоров, А.М. Прихожан, Л.В. Тарабакіна).

У цьому контексті особливу увагу привертають темпи поширення серед населення, зокрема серед підростаючої молоді, різноманітних бронхолегеневих розладів, у тому числі туберкульозу, щодо яких сьогодні існують несприятливі епідеміологічні дані. За винятком бронхіальної астми, котра віддавна слугує моделлю вивчення психосоматичних співвідношень (Ф. Александер, Ф.Б. Березін, С.І. Купріянов, А.Ю. Лотоцький, Г.Б. Федосєєв, В.Л.Філіппов), у тому числі у дітей та підлітків (Ю.Ф. Антропов, Д.Н.Ісаєв, Ю.С. Шевченко), бронхопневмонії, особливо туберкульоз легенів у віковому медико-психологічному аспекті залишаються практично не вивченими. Спроби застосування психокорекції при згаданих розладах мають характер лише перших наукових розвідок (А.Л. Гройсман, В.Т. Волков, А.К. Стреліс та інші), у яких практично не враховується віковий аспект психосоматичних співвідношень.

В результаті аналізу та узагальнення відповідних літературних джерел було визнано за доцільне здійснити експериментальне дослідження психосоматичних співвідношень при респіраторних порушеннях у старшокласників, а також ролі психологічних чинників у розвитку соматичного розладу, впливу цих розладів на особистісні якості з урахуванням вікових особливостей, а також динаміки психосоматичних змін в процесі корекції.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особистісних утворень старшокласників із респіраторними розладами» викладена організація дослідження, його методичне забезпечення та процедура, аналіз емпіричних даних, типологія психотілесних фіксацій при різних видах респіраторного розладу, особливості особистісних змін, психодіагностичні передумови корекційних заходів.

Дослідженням було охоплено загалом 283 старшокласники середніх шкіл м. Києва і Київської області, а також дитячого санаторного комплексу, віком 16-17 років. Серед них контрольну групу склали 141, експериментальну - 142 старшокласника. У складі експериментальної було виокремлено підгрупи: з бронхіальною астмою (34 особи), з діагнозом «пневмонія» (37 осіб), з різними формами бронхіту (42 особи), з ознаками легеневого туберкульозу (29 осіб). Контрольну групу утворили 141 старшокласник загальноосвітніх закладів м. Києва. Дослідження здійснювалося впродовж 2004-2006 навчальних років.

Процедура емпіричного дослідження полягала в тому, щоб простежити:

а) особливості впливу психологічних чинників на розвиток респіраторних розладів,

б) зворотній вплив соматичного порушення на особистісні якості,

в) можливості оптимізації особистісного розвитку з врахуванням встановлених особливостей.

Кожний з виокремлених аспектів емпіричного дослідження мав своє методичне забезпечення. Оскільки у процесі реалізації експерименту використовувалися стандартизовані психодіагностичні методики, що відповідають задачі кваліфікації діагностичних показників, то організація дослідження в цілому набувала експериментально-діагностичного спрямування.

В розділі наводяться докладні емпіричні дані та характеристики психосоматичних співвідношень у віковому розрізі, на основі яких були встановлені певні закономірності впливу емоційних чинників на розвиток порушення органів дихання, а також тенденції до певних порушень особистісного розвитку в умовах соматичних порушень.

Контент-аналіз одержаних матеріалів інтерв'ю та опитування за схемою Пезешкіана у співставленні з даними психологічного анамнезу дозволили виокремити у старшокласників емоційні чинники, що сприяли формуванню у ранні періоди дитинства певних стереотипів психотілесного реагування на стрес та їхнього подальшого виявлення у розвитку респіраторних розладів. Дія вказаних чинників співвідносилася з певними стресогенними ситуаціями, а також зі специфічними для різних респіраторних розладів особливостями психотілесної фіксації.

Стресогенними ситуаціями, в яких досліджувані відзначали виникнення порушення дихання, вважалися: хвилювання перед опитуванням на уроці та на екзаменах, конфлікти з батьками, вчителями та однокласниками, побоювання агресивних дій від незнайомих людей, страх отруїтися, заразитися інфекцією. В таких ситуаціях виникали суб'єктивні відчуття «утиснутості», «перенавантаження», «стримування емоцій», бажання «звільнитися», «зняти напругу», «скинути тягар з плечей», «виразити гнів на словах або в «діях», які вважалися наслідком «тиску», «покрикування», «глузування» або «мовчазного дорікання» та «ігнорування» з боку значущих осіб.

Різним видам респіраторних порушень відповідали специфічні особливості психотілесної фіксації в умовах переживання стресу. При бронхіальній астмі переважали відчуття, що виникали раптово й пов'язувалися з такими вербалізаціями, як «задуха», «стиснення в грудях», «придушення грудної клітини», «дихальні спазми», що поєднувалися з відчуттями «тремтіння», «оніміння тіла», «обважніння рук та ніг» (загальна кількість таких висловлювань становить 56,7 ± 6,2%).

Схильність до пневмонії характеризувалася «всеохопною» дихальною активністю без чіткої локалізації на тілесних зонах та сенситивністю до температурних відчуттів у тілі («кинуло в жар», «похололо в грудях», «спалахнуло обличчя» - 19,2 ± 3,1%) з виразним акцентом на відчуттях «вивільнення», «розширення», «наповнення», «розповсюдження по усьому тілу» (35,5 ± 5,7% висловлювань).

При бронхітах виявлялося своєрідне інтегративне реагування, утворене з ознак, властивих бронхіальній астмі та пневмонії: «покашлювання», «тремтіння», «оніміння», «занурення в жар», «зупинки дихання».

При ознаках на туберкульоз легенів реагування на стрес мало вигляд комплексних дихальних актів у сполученні з глибинними м'язовими скороченнями по усьому тілу (12,8±3,5%), шкіряними (7,1±1,8%), больовими (9,5 ± 3,6%), а також пов'язаними з видільними функціями (12,8±3,5%) відчуттями. За наведеними показниками опитані достовірно відрізнялися від контрольної групи (відмінність достовірна на рівні р<0,05). Від 1/2 до 2/3 опитаних старшокласників з бронхіальною астмою, пневмонією та бронхітами відзначила у ранні періоди їхнього дитинства вказані вище особливості психотілесного реагування на стрес.

В розділі наводяться також докладні дані, отримані з допомогою патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО А.Є.Лічко) та особистісного опитувальника Бехтєрєвського інституту (ООБІ), за якими виявлені певні закономірності у типах реагування на хворобу, співвіднесених з акцентуаціями характеру.

При бронхіальній астмі найбільш характерними типами реагування на розлади визначилися сенситивний (середній показник 4,7 ± 0,5), обсесивно-фобічний (5,6 ± 0,4) та егоцентричний (2,3 ± 0,2), що достовірно відрізняє даних досліджуваних від інших порівнюваних груп.

При пневмонії переважали неврастенічний (5,3 ± 0,4), анозогностичний (5,2 ± 02) та ергопатичний (6,7 ± 0,4) типи реагування. Варіанти реагування на хворобу при бронхітах різного генезису представлені переважно неврастенічним (5,03 ± 0,4), ергопатичним (7,2 ± 0,5), обсесивно-фобічним (4,7 ± 0,3), егоцентричним (3,3 ± 0,2) та сенситивним (3,1 ± 0,2) типами. При туберкульозі легенів домінуючими виявилися ергопатичний (7,7 ± 0,5), анозогнозичний (4,8 ± 0,3), апатичний (3,5 ± 0,2), ейфоричний (5,5 ± 0,4) та егоцентричний (3,1 ± 0,2) типи. В останньому випадку привертає увагу зростання фактора «некритичності» до захворювання за рахунок показників «апатії», «анозогнозії» та «ейфорії».

Встановлені типи реагування на соматичні розлади зіставлялися з найбільш виразними для кожної підгрупи досліджуваних акцентуаціями характеру: сенситивним (9,3 ± 0,44), психастенічним (7,9 ± 0,5), істероїдним (7,5 ± 0,4) - при бронхіальній астмі, гіпертимним (8,5 ± 0,6), нестійким (8,04 ± 0,3), істероїдним (7,74 ± 0,2) та психастенічним (7,5 ± 0,1) - при пневмоніях, гіпертимним (7,9 ± 0,3), астено-невротичним (8,3 ± 0,4), психастенічним (6,8 ± 0,2), істероїдним (7,2 ± 0,14) - при бронхітах, гіпертимно-нестійким (9,4 ± 0.2), істероїдним (6,9 ±0,3), психастенічним (6,8 ± 0,6) та шизоїдним (6,04 ± 0,2) - при ознаках на туберкульоз легенів.

Між типами реагування на хворобу і акцентуаціями характеру були визначені відповідні кореляційні зв'язки за обчисленими коефіцієнтами рангової кореляції Спірмена. При аналізі вказаних взаємозв'язків звертається увага, з одного боку, на специфічні для кожного різновиду респіраторного розладу типи реагування на хворобу, з другого боку - на вплив акцентуацій характеру на типи реагування. У цьому контексті враховувалося, що формування акцентуацій відбувалося ще у більш ранні періоди дитинства, і це, очевидно, справило свій вплив на тип реагування на хворобу. Проте зважаємо й на ту обставину, що завершення формування характеру відбувається в юнацькому віці, отже, наявність соматичного порушення та особливості реагування на нього відбиваються певним чином на формуванні індивідуальних характеристик особистості старшокласника.

У розділі докладно розглядаються також особливості змін мотивації досягнення, системи особистісних ставлень та самоповаги старшокласників при респіраторних порушеннях. Якщо представники умовної «соматичної норми» (контрольної групи) виявили за стандартизованим опитувальником досить високий рівень мотивації досягнення (середній бал становить 16,3 ± 0,5 балів), то старшокласники з респіраторними розладами мали переважно середній рівень з тенденцією наближення до низького рівня мотивації досягнення.

Відповідні показники становлять: 12,4 ± 0,5 - при бронхіальній астмі, 14,6 ± 0,5 - при пневмонії, 13,5 ± 0,3 - при бронхітах, 12,7 ± 0,6 - при ознаках туберкульозу легенів, відмінність між кожним з них і показником контрольної групи, за критерієм Стьюдента, статистично достовірна на рівнях р<0,02 і р<0,05. Натомість відмінності за показниками рівня мотивації досягнення при різних видах респіраторних розладів виявилися статистично не достовірними, що свідчить, очевидно, про відсутність специфічних характеристик мотивації досягнення для представників кожного зі згаданих видів соматичних розладів.

Здійснений аналіз системи особистісних ставлень дозволив встановити такі характерні для старшокласників з порушеннями дихальних функцій особливості, як виразна конфліктність у сприйманні життєвих цілей (від 1,16 ± 0,07 до 1,46 ± 0,08 балів по групам обстежених) та власного майбутнього (від 1,27 ± 0,06 до 1,65 ± 0,09 бала) і конфліктність переживань, пов'язаних зі сприйманням особистістю самої себе: ставлення до себе (від 1,15 ± 0,08 до 1,32 ± 0,07), схильності до страхів (від 0,95 ± 0,02 до 1,39 ± 0,14), почуття провини (від 0,72 ± 0,01 до 1,16 ± 0,09). «Конфліктними зонами» окреслилися також ставлення у сфері міжособистісних взаємин: ставлення до осіб протилежної статі. Старшокласники з соматичними захворюваннями свій сенс життя пов'язували насамперед з «лікуванням та одужанням» (обмежуючи свою життєву перспективу очікуваним часом перебігу порушення), а «стимул, мета, мотив, життєвий план» у цьому контексті визначилися як другорядні (опитування за методом Пезешкіана).

Аналіз емпіричних даних виявив також, що наявність соматичного порушення відбивається й на такій специфічній для раннього юнацького віку характеристиці, як самоповага, яка, за шкалою Розенберга, у кожній групі старшокласників з респіраторними розладами визначилася як істотно занижена (від 23,71 ± 0,04 до 26,13 ± 0,07) у порівнянні з відповідним діагностичним показником контрольної групи (28,54 ± 0,02). Відмінності між середніми показниками умовної норми і кожної з інших груп, обчислені за критерієм Стьюдента, є статистично достовірними.

Враховуючи відносно низький рівень самоповаги при бронхіальній астмі, припускається зв'язок цього явища з досить виразними зовнішніми ознаками порушення (астматичними нападами), які не можна приховати від оточуючих, що виявляється і в характерних для цього захворювання сенситивному та обсесивно-фобічному типах реагування. Зовні не виразні прояви пневмонії та ознаках туберкульозу, очевидно, дають змогу відповідним категоріям досліджуваних за допомогою компенсаторно-захисних механізмів «приховати» від оточення та від власної свідомості наявність розладів, про що свідчать і властиві цим розладам типи реагування на хворобу: ергопатичний («втеча в роботу»), анозогностичний (заперечення розладу) - при пневмоніях, ергопатичний, анозогнозичний, апатичний (байдуже ставлення до порушення) та ейфоричний (необґрунтовано підвищений настрій) - при ознаках туберкульозу легенів.

Підсумковий аналіз діагностичних даних дозволив зробити висновок про те, що психологічні чинники, сформовані у віддалені періоди дитинства старшокласників відіграють вагому роль у проявах таких соматичних порушень, як бронхіальна астма, пневмонії, бронхіти та, частково, легеневий туберкульоз. Водночас констатуємо, що внаслідок переживань, пов'язаних з наявністю соматичного порушення, відбуваються істотні зміни негативного плану в таких специфічних для ранньої юності особистісних якостях, як завершення формування характеру, рівень мотивації досягнення, система особистісних ставлень, ступінь самоповаги, які в цілому обумовлюють низьку готовність старшокласників з респіраторними розладами до самовизначення та до самостійного життя. Отримані дані та зроблені висновки слугували основою для визначення основних напрямів подальшої корекційної роботи.

У третьому розділі «Оптимізація особистісних утворень старшокласників засобами психокорекції» викладаються методологічні засади організації корекційного процесу, що містять визначення локалізації корекційної роботи, побудову її моделі з відповідним методичним забезпеченням, формулювання принципів організації та опис процедури корекції, наводяться докладні емпіричні дані та інтерпретація результатів дослідження психологічних якостей старшокласників з респіраторними розладами в процесі корекції.

Подані в основній експериментальній частині роботи закономірності психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах окреслили основні фокуси психокорекційної роботи, а саме: психоемоційні чинники впливу на перебіг порушення дихальних шляхів, а також особливості зворотного впливу соматичного розладу на особистісні утворення старшокласників.

Визначені мішені корекційної роботи обумовили побудову психолого-педагогічної моделі психокорекції, яка постала як засіб реалізації єдиної психолого-педагогічної, розвивальної корекційної стратегії. Її основною метою було сприяння старшокласникам в усвідомленні змісту психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах, джерел та психологічних механізмів їх розвитку, впливу на особистісні зміни і на основі вказаного усвідомлення - оволодіння способами саморегуляції психосоматичних співвідношень та особистісного самовдосконалення відповідно віковим особливостям.

Програма корекції поведінки старшокласників з респіраторними розладами містила наступні рівні: психофізіологічний (уособлює психофізіологічні механізми впливу емоційних чинників на соматичні фіксації), індивідуально-психологічний (охоплює механізми впливу минулого досвіду на особливості нинішнього стресового реагування, на саме порушення, на характерологічні, мотиваційні властивості, систему особистісних ставлень та самооцінку) і соціально-психологічний (відповідно очікуваним змінам у сфері соціальних ставлень, орієнтацій та майбутньої життєвої перспективи старшокласників).

Методичне забезпечення програми корекції склали: аналітичні процедури, що здійснювалися в індивідуальній формі; психогімнастичні вправи у поєднанні з психорелаксацією та техніками оволодіння «вільним диханням», тематично структуровані та вільні групові дискусії, рольовий тренінг, дотримування принципів діяльності сучасних психокорекційних та тренінгових груп. Динаміка особистісних змін в процесі корекції фіксувалася тими самими психодіагностичними засобами, які були використані в основній (констатуючій) частині емпіричного дослідження. Психодіагностичні зрізи в процесі корекції проводилися тричі: на початку корекції, приблизно в середині корекційного процесу і після його завершення.

Групові заняття проводилися 2-3 рази на тиждень, кожне з яких тривало 1,5-2 години. Процедура корекції здійснювалася протягом 20 днів. У кожному груповому занятті брало участь 8-12 осіб.

В розділі докладно подається викладення та аналіз психодіагностичних характеристик особистісної динаміки, що простежувалася протягом психокорекції.

Досягнуті, зокрема, зміни в усталених способах соматизації афекту в стресових ситуаціях: виявилися у зменшенні показників фіксації (за кількістю відповідних висловлювань, визначених контент-аналізом) на блокуванні дихання у вигляді «спазмів», «затримки» (від 20,0% до 14,3% фіксацій), на його частоті (від 21,8% до 10,2% фіксацій), на інтероцептивних («тремтіння», «оніміння», «обважніння» - від 16,4% до 10,2% фіксацій), температурних (14,5-8,2%), шкіряно-дотикових (12,7-10,2%) відчуттях, у виразному зростанні показника «оволодіння вільним диханням» (від 5,5% до 22,5%). Звичні способи соматизації афекту таким чином поступово замінювалися навичками його відреагування у соціально прийнятних формах.

В процесі корекції була досягнута позитивна динаміка в особливостях реагування старшокласників на соматичний стан та переоцінки власних можливостей по його усуненню. За показниками опитувальника ООБІ здобули послаблення обсесивно-фобічні (від 4,8 ± 0,43 до 3,2 ± 0,15 балів), неврастенічні (від 5,3 ± 0,29 до 3,5 ± 0,07), егоцентричні (від 2,8 ± 031 до 1,6 ± 0,12), ергопатичні (від 6,7 ± 0,41 до 3,8 ± 0,32), анозогностичні (від 3,3 ±0,18 до 1,4 ± 0,02) та ейфоричні (від 3,6 ± 0,20 до 2,4 ± 0,09) настанови. Виразно зріс показник гармонійного ставлення до порушення (від 4,7 ± 0,35 до 6,3 ± 0,32), відбиваючи тверезе її оцінювання та активну позицію старшокласників у корекційному процесі.

Значні зміни відбулися за динамікою особистісних ставлень, показники якої наведені в таблиці 1. В колонках І, II та III досліджень містяться бальні оцінки кожного виду ставлення (відповідно 1, 2 та 3 психодіагностичним замірам в процесі корекції). Як свідчать наведені у таблиці показники, перед початком корекції (І дослідження) найбільш виразні конфліктні зони переживань старшокласників становили: ставлення до адміністрації (1,15 ± 0,04) та до осіб протилежної статі (1,13 ± 0,04), ставлення особистості до самої себе (1,32 ± 0,07), що супроводжується істотним загостренням почуттів страху (1,27 ± 0,06) та провини (0,98 ± 0,05), виявляються невиразними власне майбутнє (1,38 ± 0,06) та життєві цілі (1,25 ± 0,09).

Таблиця 1. Динаміка особистісних ставлень старшокласників з респіраторними розладами

Як специфічні характеристики системи особистісних ставлень у ранньому юнацькому віці були розглянуті порушення у сприйманні себе, власних життєвих перспектив, а також у сфері міжособистісних стосунків. Спрямованість психокорекційної роботи була типовою для усіх учасників групової роботи та індивідуальної корекції: аналізувалися проблеми ґенезису міжособистісних конфліктів, впливу наявності чи відсутності чітких життєвих планів на самооцінку та мотивацію особистості, ролі структурування майбутнього та життєвих цілей у подоланні почуття «особистісної меншовартості», що сформувалося головним чином у зв'язку із соматичним станом та очікуваним ставленням оточуючих. Зверталася також увага на обумовленість минулим життєвим досвідом, у тому числі оцінюванням власного соматичного статусу, не лише особливостей психотілесного реагування на стрес, але й конфліктного сприймання життєвих перспектив, особистої активності, особливостей мотивації досягнення та самооцінки.

Динаміка рівня мотиву досягнення в процесі психокорекції ілюструється показниками таблиці 2.

Таблиця 2. Середні показники динаміки рівня мотивації досягнення в процесі психокорекції у старшокласників з респіраторними розладами

Перед початком корекції (І дослідження) досліджуваним був властивий середній рівень мотивації досягнення з тенденцією до низького (середній показник становить 13,47 ± 0,29), що є характерним для усіх груп досліджуваних з соматичними розладами дихальних шляхів. У II дослідженні спостерігається тенденція до підвищення цього показника (14,65 ± 0,37), відмінність якого від відповідного результату І дослідження не виявилася статистично достовірною. Однак останній діагностичний замір показав, що тенденція, яка помічалася у попередньому дослідженні, набула чітко вираженої закономірності: порівняння показників І і III досліджень (відповідно 13,47 ± 0,29 і 15,83 ± 0,34) за критерієм Стьюдента виявило достовірну відмінність (р<0,01).

Зміни самооцінки старшокласників з розладами дихання (за методикою Розенберга), які відбулися в процесі психокорекції, висвітлені в таблиці 3. Відмінність ступеню самоповаги між старшокласниками, які утворили контрольну групу, і учасниками психокорекції (відповідні показники становлять 28,54 ± 0,02 і 24,85 ± 0,17 - за результатами І дослідження), є статистично достовірною на рівні р < 0,01. Зрушення у сприйманні свого стану, оцінка власних можливостей у реалізації життєвих перспектив, реальні досягнення у звільненні від вторинних психологічних нашарувань відбилися й на самоповазі

учасників корекційних занять. Наведені в колонках II та Ш показники мають достовірну відмінність по відношенню до показників І дослідження (див. Табл.3).

Таблиця З Динаміка самоповаги старшокласників експериментальної групи в процесі корекції

В результаті узагальненого аналізу особистісної динаміки старшокласників з респіраторними розладами в процесі психокорекції, підкреслюється, що основну мету корекції на її початкових стадіях визначали проблеми, пов'язані зі ставленням старшокласників до свого стану. Саме наявність соматичного порушення створювала несприятливі умови для спотвореного розвитку певних індивідуально-особистісних якостей. Тому аналіз системи особистісних ставлень, проблем, пов'язаних з мотивацією, самооцінкою, побудовою життєвих планів на першому етапі психокорекції для старшокласників поставали вторинними по відношенню до розв'язання низки питань щодо об'єктивної картини власного соматичного стану. Враховуючи цю обставину, на корекційних заняттях спочатку основна увага акцентувалася на ролі психоемоційних чинників у розвиткові респіраторних розладів, які старшокласниками сприймалися як винятково соматичні, як такі, доля яких перебуває поза власної активності людини.

Порушені на корекційних заняттях проблеми психосоматичних співвідношень при порушеннях, які сприймалися винятково як тілесні, постали перед старшокласниками як «справжнє відкриття» й мотивували їх активно шукати відповіді на питання психоемоційної обумовленості розладів здоров'я, ролі типу реагування на хворобу у визначенні майбутнього життя, ролі захисних механізмів у спотворенні сприймання своїх особистих проблем. По мірі просування у розумінні механізмів соматизації афектів та оволодіння навичками їх своєчасного відреагування, дедалі виразніше послаблювалися звичні, мимовільні стереотипи психотілесних фіксацій.

Динаміка показників психотілесних фіксацій в умовах переживання стресу, типів та певного реагування на порушення склала своєрідне «ядерне утворення» первинних особистісних змін в процесі психокорекції. Реалізація програми корекції створювала підґрунтя для ефективних психолого-педагогічних впливів, спрямованих передусім на корекцію системи особистіcних ставлень, мотивації досягнень, самоповаги та конструювання старшокласниками власного майбутнього, що знайшло своє відбиття у результатах психодіагностичних впливів. Позитивні зміни в соматичних передумовах розвитку особистості в процесі психокорекції спричинили позитивну динаміку й в особистісних якостях старшокласників, що мали різні види респіраторних розладів.

У висновках підбито підсумки здійсненого дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, а також окреслені перспективи подальших досліджень за порушеною проблемою.

На основі узагальнення результатів дослідження зроблені наступні висновки:

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми корекції особистості за несприятливих умов її психосоматичного розвитку. Проведене дослідження містить експериментальне обґрунтування позитивної динаміки особистісних якостей старшокласника, досягнутої в процесі психокорекції, що дозволяє сприяти попередженню можливого загострення захворювання та запобігти спотвореному розвиткові особистості старшокласника, який стоїть на порозі самостійного життя.

В рамках експериментально-діагностичної дослідницької роботи було здійснено вивчення характеру психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у старшокласників. У вказаних співвідношеннях виявлені певні закономірності, які, зокрема, відбивають: а) вплив емоційних чинників на розвиток захворювання дихальних шляхів і б) зворотній вплив соматичного захворювання на особистісні особливості, які є характерними для раннього юнацького віку,

У складі емоційних чинників, що сприяли формуванню у більш ранні періоди дитинства певних стереотипів реагування на стрес та їхнього подальшого виявлення у розвитку респіраторних розладів, були виокремлені певні стресогенні ситуації, а також специфічні для різних розладів дихання особливості психотілесної фіксації в умовах переживання стресу. Наслідки зворотного впливу соматичного розладу на особистість старшокласника становили відповідні типи реагування на актуальний стан, співвіднесені з акцентуаціями характеру, а також певні особливості особистісних ставлень, мотивації досягнення та самооцінки (самоповаги).

4. В процесі психокорекції були досягнуті позитивні зміни в психосоматичних співвідношеннях та особистісних характеристиках. Зокрема, зміни відбулися в усталених способах соматизації афекту в стресових ситуаціях: у зменшенні показників фіксації на блокуванні дихання у вигляді «спазмів», «затримки», на його частоті та певних тілесних відчуттях, у оволодінні «вільним диханням» та навичками відреагування афекту. Особливості змін у реагуванні на респіраторні розлади полягали в послабленні обсесивно-фобічних, неврастенічних, егоцентричних, ергопатичних, анозогностичних та ейфоричних домінант, а також у зростанні показника гармонійного ставлення до власного стану, що відбиває критичне та адекватне його оцінювання.

5. Під впливом психокорекції відбулася перебудова системи особистісних ставлень у старшокласників з розладами дихання: значно менш конфліктним виявилося ставлення до себе, суттєво знизився показник страху, стали більш чіткими уявлення про своє майбутнє та життєві цілі, які розглядалися в контексті реальних можливостей їх досягнення.

Разом з перебудовою особистісних ставлень відбулися зміни в мотиваційній сфері та самооцінці старшокласників: мотивація досягнення зросла від середнього до високого рівня, наближаючись до нормативного показника контрольної групи, а суттєве підвищення ступеню самоповаги засвідчило стабілізацію самооцінки відповідно реальним досягненням та побудові життєвих перспектив.

6. Одержані в експериментально-діагностичному дослідженні дані про динаміку психосоматичних співвідношень у старшокласників з респіраторними розладами можуть бути використані в медико-психологічній та психолого-педагогічній практиці з метою запобігання хронізації соматичних порушень, їхньому негативному впливові на формування вікових новоутворень, характерологічних особливостей та особистісних якостей.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у поглибленні експериментального вивчення психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у співвіднесенні з різними віковими категоріями учнів, а також у вивченні можливостей психокорекції у запобіганні спотвореного особистісного розвитку в разі наявності інших психосоматичних порушень, що становлять сьогодні вельми актуальну соціальну проблему.

Основний зміст роботи викладено в наступних публікаціях

1. Горбасенко І.М. Психологічні чинники корекції особистості з хронічними респіраторними захворюваннями // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Тези доповідей П'ятої Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Університет «Україна», 2004. - С. 309-310.

2. Горбасенко І.М. Особливості тілесного реагування на стрес у старшокласників із захворюваннями дихальних шляхів // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Гнозіс, 2005. - Т.7. - Вип.3. - С. 91-98.

3. Горбасенко І.М. Психокорекція реагування на стресові ситуації у старшокласників з розладами дихальних функцій // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Гнозіс, 2006. - Т.8. - Вип.5 - С. 61-65.

4. Горбасенко І.М. Характерологічні чинники формування суб'єктивної картини хвороби у старшокласників з респіраторними розладами // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. - Одеса, 2007. - Вип. №9-10. - С. 138-145.

5. Горбасенко І.М. Зміни під впливом психокорекції в особливостях реагування на хворобу у старшокласників з респіраторними розладами // Актуальні проблеми психології / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2007. - Т.10. - Ч. 1. - С. 62-67.

6. Горбасенко І.М. Динаміка особистісних змін в процесі психокорекції у старшокласників з розладами дихання // Актуальні проблеми психології / За ред. С.Д. Максименка - К.: «Логос», 2007. - Т.7. - Вип.12. - С. 56-60.

Размещено на Allbest.ru