Характеристика методів клініко-психологічного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

З дисципліни «Дитяча патопсихологія»

На тему: «Методи клініко-психологічного дослідження (клінічне інтерв'ю, психологічна бесіда, збір психологічного анамнезу, аналіз біографії та інше) як перший етап експериментально-психологічного дослідження»

Київ - 2012

План

1. Дитяча патопсихології в системі психологічних і медичних наук

2. Клінічне інтерв'ю, психологічна бесіда, збір психологічного анамнезу, аналіз біографії як перший етап експериментально-психологічного дослідження

Використана література

1. Дитяча патопсихології в системі психологічних і медичних наук

Дитяча патопсихологія - наука, предмет якої має відношення до міждисциплінарної, прикордонної області досліджень. З одного боку, вона є розділом патопсихології, яка, в свою чергу, тісно пов'язана з медичною психологією і психіатрією, з іншого - спирається на знання, отримані з інших суміжних дисциплін: вікової та педагогічної психології, загальної психології та психології особистості. При вирішенні питань про навченість дитини необхідний зв'язок з дослідженнями в області дефектології і логопедії.

Розглядаючи проблеми коригуючих впливів на дитину, якій властиві порушення в психічній діяльності, ми торкаємося області психотерапії та педагогіки.

Предмет патопсихології - структура порушень психічної діяльності в їх зіставленні з нормою. патопсихологія душевний бесіда анамнез

Патопсихологія є галуззю психології, точніше, одною з її розділів - медичної психології - науки, що виникла на стику медицини та психології. Тому патопсихологія використовує психологічну термінологію, хоча при співвіднесенні своїх даних з психічним статусом хворого, зі стадією перебігу захворювання, з його динамікою використовуються і клінічні поняття.

Патопсихологія вивчає структуру і динаміку порушень психічної діяльності методами психології.

Специфіка дитячої патопсихології, на відміну від патопсихології дорослих, полягає в тому, що тут порушення у психічній діяльності розглядаються в динаміці, відповідно розвитку дитини в процесі онтогенезу. Це значно ускладнює вивчення предмета дослідження, оскільки виникає необхідність враховувати відразу дві змінні: динаміку порушень психічної діяльності й динаміку формування психічної діяльності дитини, яка детермінується дозріванням мозкових структур.

Тому для правильної інтерпретації результатів патопсихологічного обстеження дітей необхідно постійне їх порівняння з показниками вікової норми у здорових дітей. Більш того, побудова самого патопсихологічного обстеження, підбір методик і стимульного матеріалу - все це повинно проводитися з урахуванням віку дитини і властивих їй в цьому віці рівнів розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери, інтересів, потреб, особистісних особливостей. Всі ці дані дитяча патопсихологія бере з відповідних розділів вікової психології - науки про психічний розвиток людини в різних вікових періодах. Виходячи з закономірностей формування особистості та різних сторін психічної діяльності здорових дітей, виводяться показники вікової норми розвитку дитини визначеного віку.

Оскільки розвиток психіки дитини відбувається під впливом навчання і виховання, не можна не враховувати дані педагогічної психології. Педагогічна психологія вивчає закономірності процесу навчання і виховання як подвійного процесу: з одного боку, мова йде про реакції дитини на вплив дорослого, а з іншого боку - про педагогічну діяльність вихователя, тобто про виконання ним функцій організації , стимуляції і управління розвитком дитини. Незважаючи на те, що навчання і виховання виступають як специфічні види діяльності конкретних суб'єктів (вчителя та учня, батька та дитини), вони розглядаються як спільна діяльність вихователя і того, хто виховується, оскільки являють собою ситуацію організованого спілкування. Значення цього факту для розвитку дитини важко переоцінити. Особливо велике значення взаємодії з дорослим для тих дітей, яким властиві порушення психічної діяльності. Роль дорослих, які організовують навчання і виховання таких дітей, часто є визначальною в їх подальшій долі: саме від якості педагогічного впливу залежить вірогідність компенсації дефекту або його збільшення.

2. Клінічне інтерв'ю, психологічна бесіда, збір психологічного анамнезу, аналіз біографії як перший етап експериментально-психологічного дослідження

Клінічне інтерв'ю. Діти та підлітки зазвичай не звертаються за допомогою самі. Їх приводять до фахівця, коли їх поведінка починає турбувати інших. Тому вони часто не розуміють, чому їх обстежують, нітрохи не страждають і не бачать причин для занепокоєння (відверто кажучи, з деякими дорослими трапляється те ж саме).

Первинне клінічне інтерв'ю служить не тільки джерелом інформації, але і допомагає налагодити взаємодію та взаєморозуміння між дитиною, членами сім'ї та іншими зацікавленими особами.

Клінічне інтерв'ю продовжує залишатися самим універсальним засобом обстеження, яке використовується у відношенні дітей та членів сім'ї., Інтерв'ю можуть значною мірою відрізнятися в залежності від теоретичної орієнтації, стилю і цілей фахівця.

Інтерв'ю дозволяє терапевту швидко і гнучко зібрати інформацію протягом декількох зустрічей, а результати можуть бути інтегровані за допомогою спостереження сім'ї або психологічного тестування.

У клінічних інтерв'ю використовується гнучкий розмовний стиль, що допомагає сформувати найбільш повну картину ситуації. Клінічне інтерв'ю дозволяє дітям і їх батькам відстоювати свої думки і почуття так, як це зазвичай відбувається в повсякденному житті. Протягом клінічного інтерв'ю фахівець може спостерігати за невербальною комунікацією між дитиною та батьками: виразом обличчя, положенням тіла, інтонаціями, жестами, манерами і рухами.

У процесі клінічного інтерв'ю за короткий проміжок часу можна зібрати величезний обсяг інформації. Наприклад, в одногодинному інтерв'ю з одним із батьків можна отримати масу деталей про історію розвитку дитини, особливості її поведінки, про реакцію на виховні заходи, про стосунки з іншими і успішності в школі, дізнатися про те, що дитина любить і чого не любить, - набагато більше, ніж можна побачити, спостерігаючи батьків і дитину протягом тієї ж години.

Багато клініцистів розробляють свій стиль залучення дітей шкільного віку та підлітків в бесіду (для того щоб діти відчували себе комфортно, вони часто використовують відеоігри, іграшки і аналогічні "приманки"). Якщо на прийом прийшла маленька дитина, то має сенс для початку залучити одного з батьків у гру чи спільну діяльність, так як маленькі діти відчувають себе в своїй тарілці лише тоді, коли поруч батьки. (Для цієї вікової групи налагодженню нових взаємин сприяють малювання, розфарбовування і подібні заняття). Однак відповідно до рівня розвитку маленькі або розумово відсталі діти можуть дати лише саму загальну картину свого внутрішнього стану,поведінки і життєвих обставин. Часто першою реакцією дітей при зустрічі з фахівцем-психіатром є страх і опір.

Орієнтуючись на вік дитини, ви, можливо, захочете провести інтерв'ю, використовуючи дружній підхід, що відповідає розвитку дитини, природі проблеми і цілям інтерв'ю. Необхідно зібрати інформацію про сприйняття дитиною себе та інших людей, отримати приклади її реакцій на соціальні ситуації, взаємодію з дорослими. При такому інтерв'ю важливо все: і погляди дитини на обставини, які привели його в клініку, і очікування щодо поліпшень, і розуміння самої ситуації обстеження, а також способи інтерпретації основних подій у житті дитини, таких як розлучення або насильство в сім'ї.

Історія розвитку та сімейна історія. Первинне обстеження часто включає історію розвитку або сімейну історію про потенційно значимі етапи розвитку і події історії батьків, які могли вплинути на поточні труднощі дитини. Таку інформацію можна отримати за допомогою біографічних анкет або в процесі первинного інтерв'ю, яке зазвичай зачіпає такі питання :

* Народження дитини і пов'язані з ним події - вагітність, ускладнення при пологах, вживання матір'ю протягом вагітності наркотиків, алкоголю, куріння.

* Віхи розвитку дитини, включаючи вік, коли дитина пішла, розвиток мовлення, контроль сечового міхура і кишківника, навички самообслуговування.

* Медична історія дитини, включаючи травми, нещасні випадки, операції, захворювання і проведене лікування.

* Характеристики сім'ї та історія родини, включаючи вік, рід занять, сімейний стан членів сім'ї, освіту, медичну історію і відомості про психічні хвороби членів сім'ї, рідних братів і сестер.

* Міжособистісні навички дитини, включаючи відносини з дорослими та іншими дітьми, ігри і соціальну активність.

* Історія освіти дитини, включаючи академічну успішність, школи, які відвідувала дитина, ставлення до школи, відносини з вчителями і однокласниками, додаткові заняття.

* Для підлітків - інформація про рід занять і відносини з іншими людьми тієї ж або протилежної статі.

* Опис пред'явленої проблеми, включаючи детальний опис проблеми і супутніх обставин, і вжиті раніше батьками спроби вирішити цю проблему.

Рання стадія обстеження пов'язана не тільки з формулюванням гіпотез; по мірі накопичення інформації та отримання нових даних гіпотези можуть одержати підтвердження або бути відкинуті.

У процесі первинного інтерв'ю, щоб оцінити загальний психічний стан функціонування дитини, клініцист може провести обстеження психічного статусу. У процесі обстеження психічного статусу, яке зазвичай проводиться в ході інтерв'ю, клініцист задає питання і оцінює дитину по п'яти загальних аспектах: зовнішній вигляд і поведінка, процес мислення,настрій і емоції, інтелект і сприйняття (тобто поінформованість дитини про оточення).

Неформальні спостереження, зроблені в процесі обстеження психічного статусу, дозволяють виділити ті аспекти поведінки та умови, які необхідно піддати більш глибокій оцінці за допомогою сфокусованого обстеження поведінки або формальних психологічних тестів.

Напівструктуровані інтерв'ю. Більша частина інтерв'ю, проведених з дітьми та їх батьками, має неструктурований характер; це означає, що фахівець використовує бажаний ним стиль інтерв'ю для освітлення цікавлячих його питань в неформальній і гнучкій манері. Неструктуроване клінічне інтерв'ю є багатим джерелом клінічних гіпотез. Напівструктуроване інтерв'ю включає специфічні питання, сформульовані в цілях послідовного і незалежного збору інформації. Напівструктуровані інтерв'ю можна проводити на комп'ютері, що цікаво для багатьох дітей, старших за віком і підлітків і здається не настільки загрозливим, як особисте інтерв'ю. До того ж таке інтерв'ю дозволяє прояснити всі важливі питання, які можуть виникнути в процесі розмови.

Ефективність використання напівструктурованих інтерв'ю може бути порушена через поганий контакт між дитиною і фахівцем, особливо якщо інтерв'ю проводиться занадто жорстко. Діти і підлітки можуть бути не схильні ділитися важливою інформацією, яка не має прямого відношення до питань анкети.

Напівструктуровані інтерв'ю з відповідними модифікаціями, які спрощують процес опитування, є надійним і надзвичайно корисним засобом .

Описане вище клінічне інтерв'ю ефективно при отриманні інформації від батьків і дітей шкільного віку. Воно дає початкове уявлення про думки, почуття і поведінку дитини і членів сім'ї, а також про фактори, що вносять вклад в проблеми дитини.

Використана література

1.Максимова Н. Ю.,Милютина Е. Л.,: Курс лекций по детской патопсихологии. Уч. пособие: Ростов - на Дону «Феникс»,2000.

2.Мэш Э., Вольф Д., Детская патопсихология: Санкт - Петербург, «Прайм - Еврознак», 2003.

3. Левченко И.Ю. Патопсихология: теория и практика., М. АСАДЕМА., 2000.

Размещено на Allbest.ru