Специфіка порушень у психічному розвитку підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка порушень у психічному розвитку підлітків

План

1. Характеристика порушень психічного розвитку підлітків

2. Акцентуції та психопатії

3. Неврози у підлітків

Використана література

1. Характеристика порушень психічного розвитку підлітків

Для підліткового віку характерні деякі специфічні відхилення у психічному розвитку. Якщо якесь порушення психічного розвитку зазначалося в молодшому віці, до підліткового воно може дещо видозмінитися. До підліткового віку відноситься період від 11 до 14 років (± 2 роки). У цей час відбувається багаторівнева перебудова організму, завершується формування особистості. На гормональному рівні відбувається активізація роботи гіпофіза, статевих залоз, щитовидної залози. Це призводить до значного збільшення росту і маси тіла, появи вторинних статевих ознак. У цьому віці відбувається подальший розвиток пам'яті, особливо смислової, довільної уваги, моторики. Активно розвивається логічне й абстрактне мислення. Підліток уже цілком здатний до сприйняття математичних, фізичних і філософських абстрактних понять.

Відбуваються зміни з боку мотиваційної сфери особистості, - поряд з навчальною мотивацією на перший план починає виступати потреба в спілкуванні з однолітками, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. По відношенню до батьків проявляються ознаки реакції емансипації в діапазоні від відстоювання своєї точки зору з тих чи інших питань до втеч з дому. У зв'язку з активним формуванням особистості в цей період загострюються особливості характеру, його акцентуації. Це пов'язано з тим, що в підлітковому віці відбувається інтенсивне формування як організму, так і особистості, метою якого є перехід із дитячого стану в дорослий. Залежність від батьків та інших дорослих поступово змінюється орієнтацією на однолітків, а в подальшому - на самого себе.

Ця трансформація висуває великі вимоги як до центральної нервової системи підлітка, так і до системи його цінностей, норм і переконань, яка склалася раніше.

У підлітків з дебильностью до підліткового віку поліпшується життєва орієнтованість, формування навичок самообслуговування і праці. У той же час може бути і декомпенсація - сексуальна розгальмування, агресивність, участь (в якості виконавця) в групах делінквентних підлітків. Затримки психічного розвитку зазвичай компенсуються, можуть залишатися тільки незрілість особистості і мотивації при інфантилізмі, у підлітків з психофізичним інфантилізмом може бути затримка темпів статевого дозрівання.

У підлітків з органічним ураженням ЦНС настає відносна компенсація інтелектуальних порушень, але можуть посилюватися явища астенії та порушення поведінки. Якщо дитина хворіла з дитинства на епілепсію, то (при несвоєчасному лікуванні) до підліткового віку у нього наростають інтелектуальний дефект, зміни особистості, посилюються прояви жорстокості.

При патопсихологическом обстеженні підлітків слід приділяти велику увагу виявленню рівня розвитку інтелекту, особливостей структури мислення, особистісним особливостям. Це особливо важливо в тих випадках, коли перед психологом, обстежують підлітка, поставлені питання судово-психологічної, військової та трудової експертизи.

При патопсихологическом обстеженні підлітків з акцентуаціями і психопатичним розвитком слід приділяти особливу увагу діагностиці типу акцентуації, визначенню ймовірності її переростання в психопатію, схильність до делінквентності та алкоголізації. Необхідно також вивчення самооцінки випробуваного, його рівня домагань, особливостей прогнозу подальшого розвитку своєї особистості і планування свого життєвого шляху. Бажано виявити особливості реакцій у ситуації фрустрації, наявність ознак тривожності та агресії. У бесіді з батьками уточнюється тип сімейного виховання, наявність психотравмуючих чинників. Це дозволяє провести диференціальну діагностику акцентуації і психопатії та намітити шляхи подальшої корекційної роботи.

2. Акцентуції та психопатії

Акцентуація характеру - це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені.

При цьому у підлітків відзначається підвищена чутливість до певних психотравмуючих впливів при хорошій стійкості до інших. При кожному типі акцентуації є властиві тільки йому, на відміну від інших типів, "слабкі місця».

Акцентуації зазвичай проявляються в підлітковому віці, в період становлення характеру і кілька згладжуються в міру дорослішання. Дослідженню акцентуацій присвячені праці К. Леонгарда, А.Є. Личко, А.А. Александрова та ін. Частота виявлення акцентуацій у підлітків різна. Серед учнів звичайних шкіл кількість акцентуйованих підлітків коливається від 42 до 62%. Серед підлітків з поведінкою, що відхиляється акцентуантів складають 66%, а серед підлітків, які вчинили правопорушення, - 87% (дослідження Н.Я. Іванова, А.К. Вдовиченко та ін.)

На відміну від психопатій, акцентуації не є захворюваннями, а відносяться до варіантів норми. Критеріями, розрізняють акцентуацію і психопатії, можуть бути наступні ознаки:

* акцентуації яскраво проявляються тільки в підлітковому віці, а психопатії - протягом усього життя;

* прояв особливостей характеру при акцентуація буває в певних ситуаціях, а при психопатіях, незалежно від ситуацій;

* при акцентуації рідко виникає соціальна дезадаптація і можливе повернення до норми, при психопатії соціальна дезадаптація буває значно частіше;

* при акцентуації порушення поведінки, декомпенсації виникають як відповідь на виключно певний тип психотравмуючої ситуації, при психопатії - при будь-яких психотравмах, а іноді і без вагомих ??причин.

Для діагностики акцентуацій у підлітковому віці бажане використання методики психодіагностичного опитувальника (ПДО) (А.Є. Личко), але можливо і застосування методики Шмішека.

Можливе існування змішаних типів акцентуацій: гипертимно-циклоїдний, лабільно-сенситивний, астено-істероїдний і т. д. У А.Є. Личко вичленяються 20 варіантів таких змішаних типів. Наведемо короткі характеристики кожного з основних типів акцентуацій.

Гіпертимний тип. Підлітки з цією акцентуацією відрізняються гарним настроєм, високим життєвим тонусом, нестримною активністю. У них сильно виражені екстраверсія, прагнення до неформального лідерства в компанії однолітків. Висока рухливість нервових процесів призводить до того, що вони легко адаптуються до нової і швидко мінливій обстановці. Самооцінка дещо завищена, плани на майбутнє оптимістичні і швидко змінюються.

Нарушения адаптации возникают при попытке ввести таких подростков в строго регламентированный режим, ограничить их активность, а также при выполнении монотонной деятельности в одиночестве, и проявляются в побегах, нарушениях поведения.

Циклоїдний тип. Характеризується звичайно короткочасними (1-2 тижні), коливаннями настрою, від підвищеного до депресивного. У фазі зниженого настрою відзначається зниження працездатності, втрата інтересу до школи, захопленням, компанії. Невдачі й дрібні конфлікти важко переживаються й можуть привести до думок про свою винність, неповноцінності. У цій фазі погано переноситься зміна життєвих стереотипів (переїзд, зміна школи і т. П.). У маніакальній фазі циклоїдна підлітки схожі на гіпертімних. Самооцінка може здатися на перший погляд суперечливою: підліток оцінює себе як активного та пасивного, товариського і замкнутого одночасно. При більш ретельному опитуванні з'ясовується тривалість перепадів настрою.

Лабільний тип. Головна риса цього типу - крайня мінливість настрою, який може змінюватися кілька разів протягом дня по незначним і непомітним для оточуючих приводів. Підлітки цього типу точно відчувають ставлення до себе з боку інших людей і гостро на нього реагують. У них висока потреба в співчутті, співпереживанні з боку близьких. До лідерства ці підлітки не прагнуть, віддають перевагу теплі емоційні контакти з невеликою групою друзів. До декомпенсації може призвести емоційне відкидання з боку значущих осіб, втрата родичів. Декомпенсація виявляється в посиленні емоційної лабільності, нападах плачу, спадах настрою, можливі спроби самогубства, втечі з дому.

Сенситивний тип. У цього типу дві головні риси - велика вразливість і занижена самооцінка. Серед сторонніх, в незвичній обстановці проявляються замкнутість, тривожність. З незнайомими важкі навіть поверхневі, формальні контакти. Зі знайомими бувають досить товариськими й відвертими. При самооцінці підлітки цього типу знаходять у собі безліч різноманітних недоліків, особливо в області вольових якостей. До декомпенсації може призвести ситуація несправедливого звинувачення, неблагожелательного уваги з боку оточуючих. Це призводить до депресивних переживань, іноді порушень поведінки.

Психоастенічний тип. Підліткам цього типу властиві нерішучість, схильність до рассуждательству (т. е до тривалих і безплідним міркувань.), Побоювання за майбутнє - своє і своїх близьких, схильність до самоаналізу. Нерішучість проявляється особливо сильно, коли треба зробити самостійний вибір. До декомпенсації призводить необхідність приймати швидкі рішення, відповідати за інших (призначення старостою, керівником групи однолітків). При посиленні тривоги легко виникають нав'язливості й ритуали. Самооцінка дещо занижена, іноді суперечлива - включаються не тільки реальні риси, але і бажані.

Астено-невротичний тип. Головними рисами є підвищена стомлюваність, дратівливість, тривога про стан свого здоров'я. Стомлюваність особливо виявляється при розумових навантаженнях і в обстановці змагань. До декомпенсації призводить необхідність досягати високих результатів (заняття в престижних ліцеях, гімназіях). При стомленні наступають спалахи дратівливості з незначного приводу, посилюється занепокоєння про стан свого здоров'я, може виникнути невроз.

Шизоїдний тип. Відзначається замкнутістю і недоліком інтуїції в процесі спілкування. Важко встановити неформальний емоційний контакт, особливо з однолітками. Емпатія розвинена недостатньо. Внутрішній світ підлітка майже завжди закритий для інших і заповнений фантазіями, захопленнями.

Найважче переносяться ситуації, пов'язані з необхідністю встановлення емоційних неформальних контактів (перебування в оздоровчому таборі, санаторії) або з прагненням батьків вторгнутися у внутрішній світ підлітка або обмежити його захоплення.

Самооцінка адекватна. На відміну від психопатії, ніколи не відзначаються розлади мислення.

Епілептоїдний тип. Головною рисою є схильність до поступового накопичення роздратування і пошуку об'єкта, на якому можна було б зірвати зло. Бувають напади злобно-тужливого настрою. Емоційні вибухи часті і тривалі. Лідерство проявляється як прагнення панувати над однолітками. Інертність психічних процесів виявляється в усіх видах діяльності. У якості компенсації інертності може виникати педантичність, схильність до підвищеної акуратності.

До декомпенсації може призвести зміна обстановки (зміна місця проживання, школи), народження молодших дітей у сім'ї. Декомпенсація часто проявляється в посиленні жорстокості, ревнощів до молодших членів родини. відхилення психічний акцентуація невроз

Істероїдний тип. Основними рисами є жадоба уваги, захоплення, егоцентризм. Зовнішня виразність, театральність переживань не завжди відповідають реальній інтенсивності почуттів. У підлітків з истероидной акцентуацією часто зустрічається надлишкове фантазування, як спроба привернути до себе увагу. Декомпенсація виникає при ігноруванні таких підлітків з боку дорослих і однолітків і проявляється у вигляді порушень поведінки, іноді самообмови, демонстративних втеч з дому.

Нестійкий тип. Головна риса цього типу - постійне прагнення до розваг, задоволень, зміни вражень. При необхідності виконання обов'язків, боргу, досягнення цілей (поставлених батьками) відзначається недостатність наполегливості. Нестійкі підлітки часто потрапляють в делінквентна компанії, в яких займають підлегле становище. До свого майбутнього ці підлітки байдужі, у них порушена здатність до прогнозу подальшого розвитку ситуації. Виражена декомпенсація та порушення поведінки виникають в умовах бездоглядності і проявляються у бродяжництві, прогулах.

Конформний тип. Підлітки цього типу прагнуть до надмірного пристосуванню до навколишнього. Вони живуть за правилом: думати «як усі», надходити «як усі», нічим не виділятися з середовища однолітків. Декомпенсація настає, якщо підліток потрапляє в делінквентна середу. Вони насилу переносять нове оточення, круту ломку життєвих стереотипів; самооценочная судження доступні їм тільки з опорою на думку оточуючих.

Акцентуації характеру, в умовах негативної ситуації розвитку підлітка, можуть переходити в психопатії. Цей процес у підлітків знаходиться в тісній залежності від умов виховання, сімейної ситуації, зусиль самого підлітка, спрямованих на компенсацію патологічних особливостей особистості. Оскільки в підлітковому віці компенсаторні механізми часто сформовані недостатньо, виникає загострення психопатичних рис. У підлітків з збудливою психопатією частішають і стають інтенсивними напади гніву, іноді виникає схильність до самопорізи. У ціклоідних і шизоїдних підлітків частіше виникають депресивні спади настрою. При епілептоідной психопатії більш частими та інтенсивними стають напади зміненого настрою (похмурість, злість, агресія по відношенню до слабких). Для гіпертімних і нестійких підлітків збільшується (у порівнянні з дитячим віком) ризик приєднання до асоціальної компанії. Можливо вживання алкоголю і наркотиків.

При сприятливих (для кожного типу психопатії) умовах навколишнього середовища підліток може зайняти таке місце, яке призводить до відносної компенсації відхиляються особливостей особистості: наприклад, заняття в туристичній чи військово-спортивній секції для гіпертимних підлітків, можливість обмежити спілкування з однолітками у шизоїдів, заняття в драматичному гуртку для истероидов і т. п.

Завданням психолога при роботі з такими підлітками є пошук найбільш сприятливого виду діяльності, правильна профорієнтація, нормалізація сімейних відносин. У підлітків з сенситивним і психастеническим типом психопатій можливі реакції гіперкомпенсації,

прагнення розвинути в собі протилежні риси характеру. З цією метою вони займаються в секціях боротьби, важкої атлетики й т. д. Такий вибір можна схвалити, якщо це прагнення самого підлітка, а не його батьків.

3. Неврози у підлітків

Неврози відзначаються у 12% підлітків звичайних шкіл. Виділяються такі ж форми розладів, як і у дорослих: неврастенія, істеричний і обсесивно-фобічний неврози, заїкання. Крім цього зустрічаються специфічні для підлітків прикордонні стани: дісморфоманія, нервова анорексія, надцінні інтереси та захоплення.

Неврастенія проявляється в підвищеної стомлюваності і дратівливості. Спостерігаються розлади сну, головні болі, зниження настрою. Підлітки з працею (за рахунок перевтоми) справляються зі шкільною програмою, відзначається дратівливість, плаксивість. Можуть бути соматичні скарги - відчуття млявості, сонливості, болі в серці і животі, запаморочення і т. д. При патопсихологическом обстеженні відзначається виражена виснаженість психічних процесів по гипостенической або гіперстенічна типу. Пам'ять і увага зазвичай у межах норми, іноді незначно знижені. Порушень з боку мислення та інтелекту не відзначається. Самооцінка зазвичай низька, особливо по факторам «здоров'я», «емоційна стійкість». При обстеженні із застосуванням проективних методів на перший план виступають проекції переживань з приводу стану свого здоров'я. Часто відзначається акцентуація астено-невротічес-кого і лабільного типу. Якщо не проводити своєчасного лікування, то можливо невротичний розвиток особистості з фіксацією на соматичних розладах, виникнення страху смерті. При виявленні проявів неврастенії у підлітків бажана консультація невропатолога або психіатра, проведення раціонально-роз'яснювальної корекційної роботи.

Фобічний невроз в підлітковому віці виникає зазвичай під впливом якої-небудь психотравмуючої ситуації, але іноді може проявлятися як загострення рис сенситивний і психастенической акцентуації. Зміст страхів залежить від віку: якщо у дошкільнят переважає страх темряви, самотності, собак і т. д, то у підлітків -. страх смерті і тривога, пов'язана з ситуаціями спілкування. У підлітковому віці спілкування з однолітками займає одне з провідних місць в ієрархії цінностей, значимо також бажання бути «таким як усі»: якщо підліток невпевнений у собі, то може бути достатньо одноразової незначною ситуації конфлікту з однолітком, щоб виник страх спілкування. Це можуть бути різноманітні страхи: страх мови, публічних виступів і т. д. У деяких випадках ці побоювання направляються на своє тіло - підліток боїться, що він може почервоніти або почнеться бурчання в животі і т. д. Тому підліток починає уникати ситуацій спілкування з однолітками, а потім і з дорослими, при необхідності спілкуватися він веде себе скуто, напружено і переконується по реакції оточуючих, що він «дійсно не такий як усі», що «всі звертають на нього увагу». Це ще більше посилює невротичний стан підлітка.

При патопсихологическом обстеженні не відзначається істотних порушень з боку психічних процесів. Самооцінка занижена, але, на відміну від депресивних станів, це зниження не є рівномірним, а зачіпає саме ті особливості особистості, які пов'язані з неврозом. При описі картин ТАТ виражені проекції страху спілкування, при збереженій потреби в контактах. За результатами обстеження за допомогою ПДО в більшості випадків відзначається акцентуація рис характеру сенситивного або лабільного типу. Найчастіше страхи спілкування проходять з віком, але в деяких випадках вони можуть зберегтися протягом усього життя. При виявленні такого типу страхів після консультації з психіатром бажано проведення психокорекційних заходів.

До іншої групи фобічних станів відноситься страх смерті. Він може бути спрямований на себе - підліток боїться заразитися, захворіти на СНІД або онкологічними захворюваннями. Найчастіше страх спрямований на інших людей - підліток боїться смерті матері з якоїсь причини або боїться своїми діями завдати шкоди здоров'ю оточуючих. Ці страхи часто супроводжуються виникненням захисних ритуалів: миттям рук, вчиненням всіляких «охоронних дій» (постукування по меблях, ходьба по певних лініях статі і т д.) .. Ці ритуальні дії виконуються підлітком «щоб нічого не сталося», а якщо виконати їх не вдається, виникає інтенсивне відчуття тривоги. При патопсихологическом обстеженні цих підлітків виявляється, що їх психічні процеси знаходяться в межах норми. Іноді відзначається легка інертність, недостатність перемикається уваги. При обстеженні за методикою ПДО переважає псіхастеніческій тип акцентуації, іноді шизоїдний або сенситивний. Описи картин ТАТ, методика «незакінчених пропозицій» дозволяють уточнити зміст страхів.

При відсутності лікування та психокорекційної роботи ритуали можуть закріплюватися і зберігатися на все життя. При посиленні почуття тривоги вони можуть змінюватися, ставати більш вигадливими, помітними для оточуючих. У всіх випадках неврозу з ритуальними діями обов'язкова консультація психіатра, тому що потрібно провести диференціальну діагностику з початковими формами шизофренії.

До специфічних підлітковим станів відносяться такі явища, як нервова анорексія (завзяте прагнення до схуднення) і дісморфоманія (впевненість у наявності каліцтва, дефекту зовнішності). Ці стани можуть бути ознаками інших психічних захворювань (насамперед шизофренії), але також зустрічаються і як прикордонні стани. Їх виникнення пов'язане з природним для підлітків бажанням бути зовні привабливим, відповідати ідеальним уявленням про людину. Відхилення від цього ідеалу (кілька надлишкова маса тіла, великі вуха, криві ноги і т. Д.) Сприймаються як страшне каліцтво, і підліток докладає всіх зусиль щодо «виправлення» наявного (або уявного) дефекту. Велику роль у розвитку цих станів грають необережні зауваження з боку значущих для підлітка людей: педагогів, батьків, іноді однолітків.

Нервова анорексія. Цей стан характеризується наполегливим прагненням до схуднення, переконаністю у зайвій масі тіла. Така хвороба описана в дослідженнях М.В. Коркіною.

Нервова анорексія зазвичай виникає у дівчаток 12-15 років з кілька прискореним темпом статевого дозрівання. Для цих підлітків характерно поєднання епілептоідного типу акцентуації з рисами демонстративності, високою конформність. Іноді при обстеженні з ПДО відзначається підвищення індексу маскулінності над фемінності. Завдяки такому типу особистості, дівчатка зазвичай добре вчаться, відрізняються великою старанністю та наполегливістю. У підлітковому віці, за рахунок швидкого статевого дозрівання, у таких дівчаток відзначається кілька надлишкова маса тіла. Для виникнення анорексії буває достатньо жартів однолітків, висловлювань вчителя про те, що повнота потворна. У деяких випадках не вдається виявити таких психотравмуючих чинників, а дівчинка сама приходить до висновку про те, що її зовнішність не відповідає ідеалу. Після цього дівчинка починає прагнути до схуднення, обмежує себе в їжі. Якщо на початку ці обмеження стосуються в основному калорійною, вуглеводної їжі, то потім поширюються на всі страви. Іноді дієта відрізняється химерністю, наприклад, одна з дівчаток приймала «тільки рідку їжу», харчувалася кави і бульйоном. При деяких видах анорексії їжа не обмежується, але після їди викликається рясна блювота. Крім режиму харчування, дівчатка старанно займаються виснажливими фізичними вправами: годинами нахиляються, присідають і т. д. Це призводить до швидкого зниження маси тіла, але, незважаючи на це, вони не припиняють голодування і заняття фізкультурою. Апетит на початку захворювання нормальний, потім дещо знижується. Через фізичного виснаження у дівчаток припиняються менструації, порушується робота ендокринних залоз, посилюється ріст волосся по всьому тілу. Хоча маса тіла значно знижується (при зростанні 160 см вона може доходити до 28 кг), дівчатка продовжують сприймати себе як повних, боятися поповніти, після кожного прийому їжі відчувають, що «жиріють». При патопсихологическом обстеженні відзначається виснаженість психічних процесів у поєднанні з деякою інертністю. Порушень пам'яті та інтелекту зазвичай немає. У таких випадках потрібно досліджувати процес мислення, так як іноді анорексія зустрічається при інших захворюваннях (зокрема, при шизофренії). Самооцінка різко занижена по параметру «зовнішність», при адекватній самооцінці по всім іншим параметрам. Проекції «минулого, сьогодення, майбутнього» пов'язані тільки зі змінами маси тіла і красою. При описі картин ТАТ іноді відзначається недостатнє ототожнення з жіночими персонажами, деяка інфантильність мотивації. У картині сімейних відносин переважає холодність, формальність взаємовідносин з матір'ю при великою емоційною насиченістю та конфліктності стосунків з батьком.

В ході лікування у стаціонарі, систематично проводиться психокорекційної роботи вдається змінити уявлення дівчаток про красу, домогтися збільшення маси тіла до норми. Надалі деякі дівчата продовжують зберігати вагу на нижній межі норми, деякі повністю одужують, але бувають випадки різкого збільшення ваги з супутньою депресією. Після лікування дівчинки потребують періодичного спостереженні психолога, так як психотравми, періоди депресій можуть призвести до відновлення анорексії. Якщо ознаки анорексії виникають у хлопчиків, то необхідна термінова консультація психіатра, тому що в більшості випадків це служить симптомом психічного захворювання.

За механізмами, подібним з анорексією, виникає дісморфоманія. Як уже зазначалося, іноді вона грунтується на реальних, але малопомітних недоліки зовнішності (веснянки, відстовбурчені вуха і т. Д.), Але буває і не пов'язана з якими реальними причинами. Підлітки в залежності від своєї наполегливості і наявності спотворень мислення винаходять різні способи боротьби з цим «потворністю». Іноді це спеціальні зачіски, одяг і т. п., в деяких випадках підліток може прагнути до хірургічного виправлення «дефекту». У більш важких випадках боротьба зі своїм недоліком приймає безглуздий, химерний характер: підліток перестає виходити з дому, так як «всі звертають на нього увагу», закриває обличчя хусткою, надягає на ніс прищіпки («для виправлення його форми») і т. д. Раціональному роз'ясненню переконаність у наявності дефекту практично не піддається. При зверненні підлітка або його батьків зі скаргами такого роду необхідна термінова консультація психіатра.

При патопсихологическом обстеженні порушення з боку пам'яті та уваги зазвичай не виявляються. Обов'язково ретельне дослідження процесів мислення, так як досить часто зустрічаються спотворення (у вигляді різнорівневих, різноплановості суджень, орієнтації на слабкі ознаки і т. Д.). Самооцінка занижена. При обстеженні за ПДО відзначається шизоїдний, сенситивний, іноді лабільний або псіхастеніческій тип акцентуації. При описі картин ТАТ іноді відзначаються порушення емоційного сприйняття, проекції ідей відносин.

При прикордонному рівні розладів і своєчасному лікуванні можливо благополучне видужання. При психотическом рівні необхідно тривале лікування і динамічне спостереження районного психіатра.

Використана література

1. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - Киев: Наукова Думка, 1999

2. Зейгарник Б.В. Патопсихология : Учебное пособие.- М.: Академия, 1999.- 208 с.

3. Практикум по патопсихологии. - М.: МГУ, 2001

4. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. - М.: Медицина, 1970. - 214 с.

Размещено на Allbest.ru