Невербальна комунікація як важливий канал передачі інформації. Особливості віртуальної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Невербальна комунікація як важливий канал передачі інформації. Особливості віртуальної комунікації

1. Значення і функції невербальної комунікації

Мова - основний канал інформації. Водночас інформацію можна передавати й іншими шляхами за допомогою:

· Виразних рухів тіла (міміка, жести, пози)

· Звукового оформлення (висота, голосність, швидкість, ритмічність)

· Фізичний простір (стіл, президія, зал)

· Візуальний контакт

· Використання предметів, що мають символічне значення.

Австралійський спеціаліст "з мови рухів тіла" А. Піз стверджує, що за допомогою слів передається лише 7 % інформації, зате за допомогою звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію тощо) - 38 %, міміки, жестів, пози - 55 %. Якщо раніше невербальній комунікації відводилася допоміжна, другорядна роль, то нині психологи вважають, що вміння читати невербальні сигнали є важливою умовою ефективного спілкування. Наше ставлення до інших нерідко формується під впливом першого враження, а воно є результатом дії невербальних сигналів - ходи, виразу обличчя, поглядів, манери триматися, жестів, стилю одягу тощо.

Як правило вербальна та невербальна комунікації супроводжують одна одну. Невербальна комунікація надає велику кількість додаткової інформації про відправника інформації:

1. особистість, емоційний стан, темперамент, самооцінку, соціальний статус тощо

2. ставлення один до одного, характер відносин (домінування чи залежність, симпатія

3. ставлення до самої ситуації - комфортність, спокій, інтерес, або нервозність і т.д.

Відмінності між НК та ВК. (Куніцина и др. Межличностное общение, с. 69)

Одним із засобів спілкування е невербальна (несловесна) комунікація. Це різні рухи тіла (жести, міміка, пантоміміка), інші засоби зовнішньої несловесної передачі емоційних станів людини (наприклад, почервоніння, збліднення, зміна ритму дихання), які слугують засобами обміну інформації між людьми. Іноді кажуть про невербальну поведінку людини. При цьому йдеться про форми поведінкової активності, не пов'язаної з мовою, але такі, що виконують комунікативну функцію (наприклад, розміщення людини у просторі, манери тримати якісь предмети тощо). Психологами встановлено, що у процесі взаємодії в офісі до 80 % комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів. Встановлення ділового контакту залежить часто не стільки від того, що говорить людина, скільки від того, як вона тримається. Тому велике значення мають сигнали, які посилає наше тіло, і їх слід знати.

На думку американських дослідників, для формування першого образу співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин. Крім того, невербальні сигнали спонтанні, несвідомі і тому завжди щирі. Вміння користуватися цим арсеналом невербальної комунікації сприяє формуванню культури спілкування.

Невербальна комунікація це обмін невербальними повідомленнями між людьми, а також їхня інтерпретація.

Невербальні повідомлення можуть бути закодовані за допомогою:

· Виразних рухів тіла (міміка, жести, пози), експресивна поведінка.

· Звукове оформлення мовлення (висота, голосність, швидкість, ритмічність)

· Мікросередовище (те що людина може контролювати особисто і змінювати) прибрана чи не прибрана квартира.

Виділяють наступні функції невербальних повідомлень:

1. Доповнення - дублювання і посилення вербальних повідомлень.

2. Спростування. Іноді вербальне і невербальне повідомлення суперечать один другому. Це буває тому, що невербальна поведінка є здебільшого спонтанною і не контролюється свідомістю. Навіть, якщо перша реакція людини є контрольованою, то через 4-5 сек. Наступає відповідна справжньому настрою реакція.

3. Заміщення вербальних повідомлень: погляд, кивок голови, піднята рука під час голосування, тощо.

4. Регулювання розмови (н-д, поворот голови с в сторону співрозмовника, похитування головою, контакт рукою.)

2. Особливості та засоби невербальної комунікації.

Особливості невербальної комунікації:

· Ситуативність (міміка, тон і все решта характеризують лише даний момент співвідносно до психічного стану людини)

· Синтетичність (важко розкласти на окремі одиниці).

· Мимовільність, спонтанність дуже важко запланувати все одно ви себе викажете.

· Здійснюється за допомогою різних сенсорних систем таких видів:

o Кінесика (жести, міміка)

o Тактильна кінетика (рукостискання, поглажування, поплескування, поцілунки)

o Ольфакторна система (запах тіла, косметики)

o Паралінгвістична система (якість голосу, висота, діапазон)

o Екстралінгвістична система (паузи, покахикування, плач, сміх).

38 % відсотків вашого впливу на оточуючих залежить від вашого голосу.

Невербальні засоби мають своєрідну класифікацію. Вчені розглядають такі їхні головні види:

· рухи тіла, жести (рухи рук, ніг),

· вираз очей та спрямованість погляду,

· вираз обличчя,

· акустичні засоби (пов'язані з мовою і не пов'язані з нею) Голос та його вокалізація. (праксодику та екстралінгвістику),

· тактильні засоби (потиск руки, поцілунки),

· посмішка,

· косметика,

· реакція шкіри (почервоніння, збліднення),

· запахи (парфуми, алкоголь),

· одяг та його колір,

· манери (наприклад, тримати сигарету) та ін.

· Психолгеографія. Просторове поле між розмовниками, Дистанція у спілкувуванні : формальна, неформальна. Орієнтація (розташування) тих, що сидять чи стоять відповідно один до другого

3. Міміка і жести у невербальному спілкуванні.

Першою серед невербальних засобів спілкування називають кінесику, або оптико-кінетичну систему, яка включає жести, міміку і пантоміміку, рухи тіла, а також погляди. Мова тіла - це будь-який рух тіла або його частини, за допомогою чого людина передає емоційне послання зовнішньому світу.

Міміка рух м'язів обличчя, що відбиває внутрішньо емоційний стан людини. Мімічні процеси несуть більше 70 % інформації.. До міміки також відносять всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, включаючи і психоматичні процеси почервоніння, збліднення., півоберт.

Міміка це основний канал передачі людських емоцій. Емоційні прояви передаються за допомогою спонтанних довільних мімічних реакцій. Основне пізнавальне навантаження несуть брови та губи. При цьому легше розпізнаються позитивні емоції.

Вираз натуральних емоцій як правило є симетричним. Однак права та ліва частини півкулі відображають емоції по-різному. Ліва сторона на правій частині обличчя, права півкуля на лівій частині обличчя. Ліва півкуля домінуюча і вона піддається більшому контролю правої сторони. Робота правої півкулі відбивається на правій стороні і вона відповідно є менш контрольованою. Тренований спостерігач за асиметрією виразу лівої та правої сторін обличчя може виявляти маніпуляцію чи нещирість.

Вираз обличчя - це відображення емоцій, які можна почути краще, ніж слова. невербальний комунікація обличчя

Поль Екман розробив техніку, що дістала назву "система кодування рухів обличчя " Facial Action Coding System - FACS.

Ця технологія заснована на аналізі м'язових змін, дозволяє звести будь які рухи у систему одиниць дії. Принцип технології : обличчя поділяється горизонтальними лініями на три зони:

Очі і чоло, ніс і його зона, рот і підборіддя.

Виділяють шість емоцій:

Радість, гнів, подив, відраза, страх, смуток.

Відповідно до поділу емоцій за зонами обличчя виділяють 24 дискретні дії і 20 змішаних.

Жестикуляція. Кожен жест це якби слово у мові. Багатий алфавіт жестів ми можемо розбити на шість груп:

· Повідомлення-ілюстратори

· Покажчики - вказівний палець, голова

· Диктографи - ось такого розміру, конфігурації

· Кінетографи- рухи тілом

· Емблеми -своєрідні замінники слів - рукостискання замість - привіт, піднята рука вверх - прощання.

· Адаптери - звички певної особистості, які всі розуміють (почісування, потирання руками, торкання, погладжування)

· Ефектори - виражають через рухи тіла певні емоції.

· Мікрожести - рухи очей посмикування губ тощо.

Отже, міміка - це експресивно-виразні рухи різних частин обличчя людини (особливо очей, рота), які передають психологічний стан у певний момент часу. Пантоміміка - це система виразних рухів людини, за допомогою яких вона демонструє іншим людям свій внутрішній психофізіологічний стан, або показує своє особисте ставлення до того, що відбувається з нею та навколо неї. Жести - це рухи тіла, які передають внутрішній стан людини і несуть інформацію про думки, переживання, а також про ставлення до того, що відбувається з нею та навколо неї.

Ось деякі дані для інтерпретації поз і жестів:

Американський лінгвіст Стертинванг вважає, що люди раніше взагалі спілкувалися лише за допомогою жестів.

Рука. Мануальна комунікація. За допомогою руки ми можемо висловити чи не всі дієслова нашої чи іншої мови.

Іспанський художник Франциско Гойя брав за портрети, де він зображував руки у два рази більшу плату.

Руки різних людей мають таку ж особливість як і обличчя. Є наука про руки - хірогномія. Так у відповідності до хірогномії виділяють декілька типів рук: кожному типу співвідносять певний характер (н-д, Лопатовидна рука - в емоційної, практичної, рухливої, несентиментальної людини).

Рукостискання.

Походить від того, що початково це була демонстрація миролюбної позиції, спілкування без зброї.

Є етикет рукостискання.

Специфіка:

Якщо партнер нахиляється до вас вперед, це свідчить, що він зацікавлений вами.

Корпус назад або прямий - високомірність.

Якщо пальці продовжують руку - рівне відношення.

Якщо пальці і долоня опущені вниз - високо мірність серед чоловіків. Жінка проявляє кокетство, натяк на поцілунок в руку.

Вверх - вияв підлеглості.

Сила потиску теж має значення: сильне до хрусту рукостискання говорить про агресивність, і наглу особистість; в'ялий потиск викликає лише неприємні враження; якщо рука дерев'яна без емоцій - то перед вами жорстка, безкомпромісна людина.

Рукостискання - захват, протягування вас до себе характерний для людини-власника. Не всі добре реагують на такий потиск. Але цей потиск не у всіх суспільства має погану оцінку. Н-д, в американській комунікативній практиці цей потиск називають потиском політика - права рука тримає руку партнера, а ліва хлопає його по плечу. В даному випадку вважається, що ви можете заручитися підтримкою партнера. Але досить часто це приносить зворотній ефект, бо людина тим самим порушує інтимну зону свого партнера.

Є також всічене рукостискання - коли вам пропонують лише кінчики руки, це означає високо мірність, зухвале ставлення.

Рукостискання поширене не всюди. У Японії такий жест не прийнято.

Правили рукостискання.

Чоловік протягує руку першим

Жінка не подає руки жінці

Партнери нижчого соц. статусу не повинні протягувати руки першими

Інколи рухи під час виступів дають можливість виступаючим зняти напруження. Тоді їм радять рухати пальчиками рук, ніг, але при цьому зберігаючи зовні непорушне обличчя. (Прийом Карнегі. "Як досягти впевненості і впливати на людей при публічних виступах")

4. Візуальний контакт

Велику роль у спілкуванні відіграють очі людини. Саме завдяки ним встановлюється перший контакт між незнайомими людьми. Діловий погляд - це погляд на чоло співрозмовника трохи вище від його очей.

Погляд є істотним компонентом комунікації.

Через органи зору людина отримує більше 80 % всієї інформації. Водночас очі ми називаємо не лише вікном у світ, але й вікном у душу.

У своїй книзі "Очі, що говорять" Гес підкреслює., що очі найбільш чесно і точно говорять про ставлення людини, тому що вони є центром тіла і зіниці працюють незалежно.

Зіниці збільшуються залежно від того, як змінюється настрій людини та ставлення до різних ситуацій, від позитивного до негативного і навпаки. Діаметр зіниці збільшується в залежності від наявного інтересу до того чи іншого об'єкта. Це може бути як радість так і переляк. Якщо ви бачите, що зіниці у вашого партнера розширилися, і ви не є у темній кімнаті чи після заходу сонця, значить ви цікавите його. Коли людина хвилюється, то її зіниці збільшуються у чотири рази. Якщо людина сердиться, чи її ставлення негативне, то зіниці скорочуються.. Тому ми говоримо про погляд як у змії.

Приклад гра у карти. Досвідчені гравці надівають темні окуляри, щоб заховати сигнали, які подають зіниці.

Китайські торговці використовували спостереження за зіницями під час торгів дорогоцінними каменями, щоб з'ясувати як це впливає на покупців.

Переговорники носили темні окуляри.

Старий вислів говорить, коли ви проводите переговори, дивіться своєму співрозмовнику в очі і зіниці вам розкажуть про дійсні відчуття вашого партнера до вас. Коли ви дивитесь іншій людині в очі, ви ніби встановлюєте контакт із тією людиною. Коли людина говорить неправду чи приховує якусь інформацію, то її очі зустрічаються з очима партнера не більше 1\3 усієї частини розмови. При цьому її зіниці будуть скорочуватись.

Для того, щоб встановити добрі стосунки ви повинні дивитися на людину 60-70 % часу спілкування. Тому не дивно, що нервовим та сором'язливим людям що мало дивляться в очі найменше довіряють.

Але не можна дивитися постійно на людину не відводячи від її неї погляду. Це вважається у європейській традиції невихованим. Погляд повинен блукати: чоло, очі, рот, шия, галстук (ділова комунікація).

Аналогічно до жестів, проміжок часу, впродовж якого людина дивиться на іншу людину під час розмови, говорить про походження цієї людини.

Наприклад, люди з півдня, дуже часто дивляться в очі партнеру. Японці ж взагалі не дивляться в очі, а дивляться на шию.

Погляд може бути діловим, коли він фіксується в районі чола співрозмовника, це припускає атмосферу серйозної розмови.

Світський погляд - від рівня очей до рівня губів. Це сприяє виникненню атмосфери невимушеності.

Інтимний - нижче рівня обличчя до рівня грудей. Це говорить про про більшу зацікавленість один одним у розмові.

Погляд скоса говорить про критичне ставлення до людини.

Всі ці три типи поглядів можуть застосовуватися у діловій комунікації, але у відповідних пропорціях.

Систематичне дослідження проблеми контакту очей здійснили Р. Екслайн, а також Арагайл і його школа. Встановлено, що напрям погляду у процесі спілкування залежить від його функції у спілкуванні, від змісту спілкування, від індивідуальних розходжень, характеру взаємин.

Встановлено наступні функції поглядів:

o Запит. Інформаційний пошук. Запитливо подивився

o Оповіщення

o Само подача

o Встановлення і визнання певного рівня соціальної взаємодії.

В залежності від місця погляду у спілкуванні етнографи поділяють людські цивілізації на контактні і неконтактні. Контактні - це араби, південно-американці, Південь Європи.

Неконтактні - північна та середня Європа, Пакистан, Індія, Японія.

Навіть якщо людина потрапляє в інше національне середовище, вона не змінює своїх навичок у спілкуванні.

При цьому жінки як правило більше дивлять в очі, ніж чоловіки.

Мова погляду дуже різноманітна:

Відкриті, широко розплющені очі говорять про зацікавлення

Прищулений погляд говорить про інертність, байдужість, нудьгу.

Прямий погляд демонструє довіру

Погляд збоку - скепсис, недовіру.

Погляд знизу при схиленій голові - агресивна поведінка

Погляд зверху при відкинутій голові - почуття переваги, зарозумілість

Погляд, що ухиляється вказує на непевність, скромність, боязкість.

Мова повік. Вчені довели, що у людини 25 ступенева градація розплющення повік від прищуру до повного їх розплющення. При цьому ми можемо кліпати ще. Часте кліпання має дві причини: запалення сполучних ополонок очей (нервове кліпання) або велике зацікавлення у чому-небудь. Коли людина на певний час заплющує очі, це означає, що вона потребує відпочинку. Як правило, це робиться переважно у стресових ситуаціях.

Размещено на Allbest.ru