ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фрустраційний толерантність освітній

– фрустраційна толерантність, як важлива складова професійної компетентності менеджера освітньої організації, проявляється на когнітивному, емоційному та конативному рівнях;

– фрустраційна толерантність особистості менеджера уможливлює успішність участі останнього в спільній діяльності;

– когнітивний стиль менеджера освітнього закладу впливає на особливості сув'язності фрустраційної толерантності та розвитку спільної діяльності.

Завдання дослідження:

проаналізувати теоретичні тлумачення особливостей прояву фрустраційної толерантності в умовах спільної діяльності;

визначити теоретико-методологічні засади вивчення фрустраційної толерантності як професійно-важливого чинника успішності діяльності менеджера освіти в умовах спільної діяльності педагогічного колективу;

експериментально дослідити прояви когнітивної, емоційної, конативної складових фрустраційної толерантної менеджері освіти в умовах спільної діяльності;

розробити й апробувати програму формування фрустраційної толерантності керівника освітніх організацій.

Методологічну основу роботи склали: загально-психологічні концепції діяльності, зокрема професійної (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьев, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та інші); концепції фрустрації як психологічного стану (М.Д. Левітов), концепції феноменальності фрустрації (Дж. Доллард, Л. Дуб, Н. Міллер, О. Мауер, Б. Сірс, Л. Берковіц, А. Бандура, Д. Майєрс, Р. Баркер та ін.), теорія фрустраційної агресії (Дж. Доллард, Б. Сірс, Л. Дуб), теорія фрустраційної регресії (К. Багнер, Т. Дембо, К. Евін); соціально-психологічні аспекти фрустраційної толерантності особистості (О.Г. Асмолов, І.Б. Гріншпун, В.С. Чернявська), теоретичні положення компетенції фрустраційної толерантності особистості (Л.С. Асейкіна), аналіз цього психічного явища у контексті цілісної особистості (В. Франкл, Е. Фромм). А також, загальнотеоретичні й експериментальні дослідження феномену спільної діяльності (Ф.Д. Горбов, Є.С. Кузьмін, О.І. Донцов, А.В. Петровський, С.В. Саричєв, О.С. Чернишов та ін.); теоретико-методологічні основи управління закладами освіти (Л.М. Карамушка).

Для реалізації поставлених у дисертації завдань використовувалися наступні методи: теоретичні (поняттєвий аналіз, феноменологічний, порівняльний); емпіричні (спостереження, опитування, тестування); методи кількісного опрацювання даних (порівняльний аналіз, стандартизація, факторний аналіз).

Математичне опрацювання одержаних даних здійснювалось шляхом застосування комп'ютерних програм з використанням пакетів “EXCEL”, “Statistika for Windows 98”.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним аналізом проблеми; відповідністю використовуваних методів меті та завданням дослідження; послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань дослідження; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних, а також репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна дослідження:

Встановлено, фрустраційна толерантність ґрунтується на здатності індивіда до об'єктивної оцінки проблемної ситуації, виступає професійно-важливою властивістю особистості та суттєвою передумовою успішності діяльності менеджера педагогічного колективу.

Виокремлено такі типи фрустраційної толерантності керівників освітніх організацій: стабільна фрустраційна толерантність (проявляється завжди й у будь-яких ситуаціях, адже є особистісною рисою), нестабільна фрустраційна толерантність (проявляється ситуативно, її формування пов'язане з досвідом), фрустраційна інтолерантність (постає в наслідок переростання фрустрованості в особистісну рису, проявляється в установках і поведінці).

Розкрито специфіку фрустраційної толерантності, яка в менеджера освітнього закладу проявляється когнітивно, емоційно та конативно. Когнітивна складова характеризується сформованістю знань, умінь і навичок щодо засобів вирішення фрустраційної ситуації. Емоційна - виявляється в переживанні фрустраційних ситуацій. Конативна - відображається в стереотипних і творчих поведінкових формах.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні розуміння поняття фрустраційна толерантність, як професійно-важливої якості керівника освітнього закладу. Розширенні знань про психологічні механізми зв'язку між фрустраційною толерантністю та розвитком здатності до спільної діяльності менеджерів освітнього закладу; у конкретизації умов професійного становлення менеджера, розкритті залежності ефективності цього процесу від освоєння засобів подолання депривацій, пов'язаних з фаховою діяльністю. З'ясовано, що саме сформована фрустраційна толерантність менеджера позитивно впливає на продуктивні взаємини в умовах спільної діяльності педагогічного колективу.

Практичне значення даного дослідження зумовлюватиметься можливістю використання розробленого методичного інструментарію для підвищення рівня фрустраційної толерантності у менеджерів освіти. Зокрема, розроблений інструментарій можна використовувати з метою діагностики фрустрації у менеджерів освітніх закладів. А систему формувальних заходів - задля розвитку фрустраційної толерантності. Водночас матеріали дослідження можуть бути використані в курсах диференційної психології, психології управління, психології праці для студентів педагогічних навчальних закладів, центрів післядипломної освіти.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідалися та обговорювались на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також на засіданнях кафедри педагогіки і психології Хмельницького національного університету, Міжнародній науковій конференції „Традиція і культура. Культурний набуток людства у свідомості нових поколінь”. -К., 2007.

Публікації. Зміст і результати дослідження викладено у 6-ти публікаціях, із них, 5-ти фахових, надрукованих у виданнях, затверджених ВАК України, і тезах наукової конференції.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і чотирьох додатків. Основний зміст роботи викладено на 178 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання, теоретико-методологічну основу, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі - “Психологічні особливості прояву фрустраційної толерантності особистості в умовах спільної діяльності” - проаналізовано стан зазначеної проблеми у науковій літературі, визначено особливості розуміння понять „фрустрація” та „фрустраційна толерантність”. Зокрема останнє розглядається як психологічна стійкість до фрустраторів, що ґрунтується, передусім, на здатності особистості адекватно оцінювати конфліктні соціальні ситуації й прогнозувати способи її подолання (С.А. Гурьєва, Л.В. Меншикова). Проте фрустраційну толерантність розглядають і як стримування небажаних імпульсів, певну порогову величину, ступінь напруження зусилля, перевищення якого спричинює якісно нові впливи на поведінку особистості (Н.Д. Левітов, Л.М. Мітіна). Також фрустраційна толерантність визначається як індивідуальна властивість, що характеризує здатність індивіда до збереження саморегуляції впродовж фрустраційних впливів середовища. Тобто, переважно увага приділяється самосвідомості індивіда. Також є тенденція розглядати фрустраційну толерантність як здатність особистості до неагресивної поведінки стосовно іншої людини, підґрунтям чого є щирість, відкритість, прийняття незалежності та вільності дій, інших думок (О.Г. Асмолов, О.Ю. Клепцова, В.М. Куніцина, Т.П. Скрипкіна). Відповідно, первинною тут є готовність до співпраці (І.Б. Гріншпун). Таким чином, фрустраційну толерантність керівника педагогічного колективу слушно вважати важливим компонентом професійних компетенцій управлінця, структурною складовою адаптаційних можливостей.

Виявлено, що фрустраційна толерантність керівника формується на трьох взаємопов'язаних і взаємозалежних рівнях - когнітивному, емоційному, конативному (Л.С. Асейкіна).

Когнітивний рівень формується на підґрунті загальних і спеціальних знань психології особистості. Окрім цього, варто зазначити важливість знань, умінь і навичок вирішення проблемної ситуації в процесі визначення власної позиції та стратегії поведінки. Загалом варіативність, гнучкість мислення і творчий підхід щодо ситуації сприяє її трансформації на сприятливу діяльності особистості. Натомість ригідність, стереотипність і фіксованість на установці визначають закріплення стереотипної поведінки та необ'єктивності розгляду та вирішення проблемної ситуації.

Емоційний рівень є проявом певних станів. Саме на емоційному рівні формується відповідне ставлення, що й обумовлює вибір стратегії поведінки. Власне емоційний рівень виявляє ціннісне ставлення до інших людей, думок, почуттів, потреб. Зокрема, емпатійне ставлення проявляється як співпереживання та прийняття духовного світу інших осіб. Егоїстичне ставлення - оформлюється як переважання власних почуттів, смислів, ціннісних орієнтувань, котрі сприймаються винятково значущими, на відміну від позиції інших осіб, до яких індивід найчастіше виявляє байдужість, а то й неприйняття.

На конативному рівні, інтеріоризовані когнітивно і закріплені в емоційному досвіді знання й інформація, оформлюються у певні поведінкові стереотипи. Це сприяє вибору відповідних поведінкових способів, а відтак і мотивів продуктивного вирішення фрустраційної ситуації.

Завдяки теоретичного аналізу виокремлено професійно-значущі якості особистості толерантного до фрустрації менеджера освіти. Зокрема: гнучкість мислення та креативність; уміння творчо переосмислювати проблемну управлінську ситуацію; здатність об'єктивно оцінювати власні можливості, здібності й особистісні властивості; визнання за іншими права мати власну точку зору й можливість вільно її висловлювати; готовність до конструктивного діалогу, взаємин, ціннісного сприйняття іншої людини; готовність до спільної діяльності в професійній сфері.

Фрустраційна толерантність особистості набуває особливої значущості в умовах спільної діяльності (Б.Б. Барциц). Традиційно спільна діяльність розглядається як організована система активності індивідів, що взаємодіють, спрямована на створення суспільно-значущого продукту матеріальної або духовної культури (О.Л. Журавлєв, Б.Ф. Ломов, О.С. Чернишов). Суттєвими ознаками спільної діяльності виступають: наявність єдиного просторового середовища взаємодії учасників; наявність мети, що відповідає інтересам групи й пов'язана із задоволенням потреб кожного із учасників; наявність керівних органів; розподіл обов'язків і повноважень між учасниками, зумовлений специфікою мети, засобів, умов, особистісними властивостями та компетентністю суб'єктів (В.І. Гордієнко, Л.В. Копець).

Виявлено ієрархію рівнів внутрішньо групової сумісності, необхідної для спільної діяльності: психофізіологічна сумісність темпераментів й узгодженість сенсомоторних актів (Л.О. Китаєв-Смик); узгодженість функціонально-рольових очікувань (О.С. Чернишов); ціннісно-орієнтаційна єдність, адекватне прийняття та покладання відповідальності за успіх і невдачі (В.В. Турбан). Важливими чинниками задоволеності спільною діяльністю виступає комунікативна сумісність, згуртованість групи, стабільність становища працівників (Я.Л. Коломенський, Н.П. Сазонова, М.В. Артюшина, Н.Д. Творогова та ін.). Також, психологічний клімат групи багато в чому залежить від адекватності міжособистісного сприйняття.

Отже фрустраційна толерантність, завдяки особистісній, соціальній і професійній значущості, є важливою передумовою ефективної адаптації та реалізації менеджера у освітянській практиці.

Фрустраційна толерантність менеджера освіти виступає передумовою та головною умовою ефективної реалізації спільної діяльності, що ґрунтується на готовності до компромісу, прийнятті загальної групової мети, комунікативної компетентності.

Відзначимо наступні рівні сформованості здатності до фрустраційної толерантності у менеджерів освіти в умовах спільної діяльності.

1. Гармонійний: у суб'єкта сформовані навички командної взаємодії. Збалансовані компоненти командних здібностей.

2. Нерівномірний: навички взаємодії лише частково сформовані. Ефективність взаємодії з іншими членами колективу є нестабільною. Стратегія особистісно-професійного розвитку усвідомлюється неповністю. Помітне загалом уважне ставлення до інших представників колективу.

3. Недостатній: навички командної взаємодії погано сформовані. Нерозвинена стресостійкість і толерантність як особистісна властивість. Помітна схильність до однозначності в поведінці та прийняті рішень у складних фрустраційних ситуаціях.

Отже фрустраційна толерантність є найсуттєвішою професійно важливою якістю менеджера освіти. Її сформованість сприяє ефективній діяльності в умовах спільної діяльності не лише, власне, менеджера, а й усього педагогічного колективу.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження впливу фрустраційної толерантності менеджерів освіти на результативність спільної діяльності” - обґрунтовано принципи організації експериментальної частини дослідження, представлено методичний апарат і конкретизовано умови проведення експериментальної роботи, надано психологічний аналіз результатів дослідження.

У зв'язку із недостатнім рівнем досліджень специфіки проявів фрустраційної толерантності керівників освітніх організацій у професійній діяльності, нами було розроблено діагностичний комплекс, що включає низку методик, спрямованих на реалізацію мети дослідження.

Констатувальний етап досліджування включав два етапи:

1) виявлення особливостей прояву фрустраційної толерантності, як особистісної риси;

2) експериментальне вивчення згаданої якості в умовах спільної діяльності.

Зокрема для реалізації першого етапу дослідження, визначення особливостей проявів фрустраційної толерантності у керівників освітніх організацій було застосовано:

експрес-опитувальник «Індекс толерантності» (Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Є. Худякова, Л.А. Шайгерова), який використовувався з метою визначення соціальної толерантності та толерантності як риси особистості;

шкала базових переконань (Р. Янов-Бульман) - визначались базові переконання у ставленні до себе (цінність власного «Я»), оточуючого світу (осмисленість світу, контрольованість та справедливість подій, що відбуваються);

методика діагностики загальної комунікативної толерантності (В.В.Бойко), задля визначення толерантних та інтолерантних установок особистості, що проявляються в спілкуванні;

шкала самооцінювання фрустрованості (О.П. Єлісєєв).

Одержані дані підлягали статистичній обробці та кореляційному аналізу.

У констатувальному експерименті брали участь студенти педагогічних спеціальностей (142 особи), студенти-майбутні психологи (52 особи), викладачі шкіл із різним стажем педагогічної діяльності (30 осіб) й власне керівники загальноосвітніх шкіл м. Хмельницький (105 осіб).

Показники толерантності як риси особистості, виявлені за методикою «Індекс толерантності» (Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Є. Худякова, Л.А. Шайгерова), діагностики загальної комунікативної толерантності (В.В. Бойко) та шкала самооцінювання фрустрованості (О.П. Єлісєєв). застосувавши три згадані методики ми вивели „середнє значення індексу толерантності”. Його значення для різних груп досліджуваних подано див. на рис. 1.

Рисунок 1. Представленість у різних груп досліджуваних толерантності як особистісної риси

Показники розвитку толерантності в менеджерів освітніх закладів, подані на рис. 1, свідчать про наявність у них достатньо адекватного ставлення до себе й інших (середній індекс наближується до високого рівня представленості показника). Проте середній індекс толерантності виявляється нижчим, ніж у інших груп досліджуваних. За результатами аналізу експериментальних даних вдалося виокремити типи фрустраційної толерантності у менеджерів шкіл: стабільна фрустраційна толерантність (високий рівень), нестабільна фрустраційна толерантність (середній рівень) і фрустрована інтолерантність (низький рівень). За даними, поданими на рис. 2, досить чітко видно представленість виокремлених типів серед досліджуваних.

Відтак у менеджерів освітніх організацій превалює нестабільна фрустраційна толерантність, що виявляється в залежності від значущості ситуації. Утім достатньо суттєво представлена стабільна фрустраційна толерантність. Однак тривожним є той факт, що й фрустрована інтолерантність також посідає досить важливе місце.

Завдяки використанню методики Р.Янов-Бульмана вдалося з'ясувати як виділені типи фрустраційної толерантності проявляються в „базових переконаннях”. Отримані результати див. рис. 2.

Рисунок 2. Представленість типів фрустраційної толерантності серед менеджерів освітніх закладів (у відсотках)

За результатами, поданими на рис. 3, видно, що базові переконання в менеджерів освітніх організацій взаємопов'язані із проявами толерантності як рисою особистості. За результатами, що одержані впродовж виявлення взаємозв'язку між показниками фрустрованості й толерантності особистості у менеджерів освітніх закладів визначено наявність статистично значущого зв'язку.

Рисунок 3. Представленість (у відсотках) у менеджерів освіти з різними типами фрустраційної толерантності показників „базових переконань”

Використовуючи методи математичної статистики, нам вдалося визначити складові фрустраційної толерантності менеджерів освіти: когнітивний, емоційний, конативний.

На підставі використання методів математичної статистики нам вдалося визначити зв'язок між складовими структури фрустраційної толерантності (когнітивна, емоційна, конативна) та типами толерантності (стабільна фрустраційна толерантність; нестабільна фрустраційна толерантність, фрустрована інтолерантність). Відтак, за результатами розподілу ми виявили, що досліджуваним із стабільною фрустрованою толерантністю притаманна така представленість структури складових: 4,8% - когнітивна складова, 19% - емоційна і 4,8% - конативна. У досліджуваних із нестабільною фрустраційною толерантністю, 18% - когнітивна складова; 28,6 - емоційна складова; 6,6% - конативна. І насамкінець, у досліджуваних із фрустрованою інтолерантністю, 11,4% - когнітивна складова, 7,6% - емоційна складова, 9,5% - конативна. Отже у менеджерів освіти із нестабільною фрустраційною толерантністю та стабільною фрустраційною толерантністю домінує емоційна складова толерантності до фрустрації. Водночас у інтолерантних менеджерів превалює когнітивна та конативні складові фрустраційної толерантності

Таким чином, на першому етапі констатувального експерименту ми визначили специфіку прояву фрустраційної толерантності менеджерів освіти як властивості особистості, що взаємопов'язана із

а) базовими переконаннями,

б) толерантністю-інтолерантністю як настановленнями, що мають прояв у процесі спілкування менеджерів,

в) толерантністю як властивістю індивіда, умінням контролювати власну фрустрованість.

Тобто фрустраційна толерантність - стійкість особистості до несприятливих життєвих подій, що ґрунтується на адекватному їх усвідомленні.

На другому етапі констатувального експерименту визначено специфіку проявів фрустраційної толерантності менеджерів в умовах спільної діяльності.

Задля вирішення завдань дослідження використано такі методики:

1. Лабораторний експеримент із застосуванням приладу «Арка» (О.С. Чернишов). Задіяно процедуру змагання: робота в присутності іншої групи, змагання двох груп із «паралельного» складанні двох «Арок», складання двох поєднаних «Арок».

2. Методики визначення особливостей когнітивного стилю менеджерів освіти. Зокрема, показники „поленезалежність-полезалежність” визначалися за допомогою методики - “Стрижень-рамка” (Г. Уїткін); „вузькість-широта”- “Середні судження” (Т. Петтігрю); „гнучкість-ригідність” - методикою вільних асоціацій (М. Гарднер).

Результати дослідження успішності спільної діяльності менеджерів освіти подано в зіставленні із розподілом типів фрустраційної толерантності (див. табл. 1).

Таблиця 1. Зіставлення типів фрустраційної толерантності та рівнів розвитку спільної діяльності менеджерів освіти (у відсотках)

За результатами експерименту визначено, що менеджери із стабільною фрустраційною толерантністю виявляють переважно середній та низький рівень розвитку спільної діяльності.

Проте, менеджери із нестабільною фрустраційною толерантністю чітко демонструють тенденцію щодо середнього та високого рівнів спільної діяльності. Стосовно менеджерів із інтолерантною фрустраційною толерантністю, можна відзначити превалювання середнього та низького рівню спільної діяльності.

Отже, слід зазначити, що успішніші в спільній діяльності переважно менеджери із середнім та високим рівнями толерантності до фрустрації. Водночас привертають увагу результати неефективної спільної діяльності у менеджерів із стабільною та нестабільною фрустраційною толерантністю. Однак, на нашу думку, результативність спільної діяльності досить складне інтегративне явище, що пов'язане з іншими особистісними властивостями, що ми спробуємо визначити впродовж експерименту.

Таблиця 2. Зіставлення показників типів фрустраційної толерантності та когнітивного стилю у менеджерів освіти (у відсотках)

За результатами зіставлення показників, поданих у таблиці 2, зрозуміло, що менеджерам із стабільною та нестабільною фрустраційною толерантністю притаманний „поленезалежний” когнітивний стиль, що поєднується з „широтою” категоріального трактування та „гнучкістю” пізнавального контролю. Водночас, менеджерам із інтолерантною фрустраційною толерантністю властивіший „поле залежний” когнітивний стиль із „вузькістю” категоріального трактування та „ригідністю” пізнавального контролю.

Отже, зрозуміло, що менеджери із стабільною та нестабільною фрустраційною толерантністю, які виявили низький рівень спільної діяльності (10,6 % разом) схильні саме до „полезалежного” когнітивного стилю із „вузькістю” категоріального трактування та „ригідністю” пізнавального контролю (9,8% разом).

Відтак, за результатами поданими в табл. 2., видно, що саме особливість когнітивного стилю визначає кореляційний зв'язок між фрустраційною толерантністю та рівнем розвитку спільної діяльності.

Проведене констатувальне дослідження показало:

1) фрустраційна толерантність постає як структура, що утворюється когнітивним, емоційним і конативним складниками;

2) у менеджерів освітніх закладів, котрим властива стабільна фрустраційна толерантність, превалює емоційна складова. За нестабільної (ситуативної) фрустраційної толерантності, також превалює емоційна складова. (Наголосимо: емоційність проявляється як здатність до емпатії та співпереживання.) За інтолерантності, провідними компонентами виступають коґнітивність і конативність;

3) найуспішнішими в спільній діяльності виявилися менеджери освітніх закладів, котрим притаманна стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність. Натомість інтолерантні менеджери продемонстрували недостатність розвитку навиків спільної діяльності. Проте, навіть представники із стабільною та нестабільною (ситуативною) толерантністю не виявили достатньої готовності до спільної діяльності, засвідчивши переважно середні показники розвитку останньої;

4) прагнучи пояснити розподіл зіставлених показників фрустраційної толерантності та розвитку спільної діяльності, за результатами дослідження, поданого в табл. 2, ми дійшли висновку, що визначальним чинником виступає особливість когнітивного стилю.

Зокрема, серед фрустраційно толерантних менеджерів, що засвідчили високий ступінь розвитку спільної діяльності переважають ті, котрим притаманна когнітивна поленезалежність. Тобто когнітивний стиль визначає кореляцію показників фрустраційної толерантності та розвитку спільної діяльності.

Відтак було висунуте наступне гіпотетичне припущення: розвиток когнітивно-стильових якостей має позитивно позначитися на становленні фрустраційної толерантності та її прояві у спільній діяльності. Згідно з даною гіпотезою були побудовані і формувальні заходи. Їхньому описові й присвячено наступний, третій розділ дисертаційного дослідження.

У третьому розділі - «Розвиток фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій» - подано структуру, зміст, принципи організації формувального експерименту, результати дослідження, їх інтерпретацію та висновки.

Для здійснення формувальних заходів та визначення їх ефективності було утворено експериментальну (30 осіб) та контрольну (50 осіб) групи.

В основу формувального експерименту покладено тренінг: «Формування фрустраційної толерантності у менеджерів освіти» та спецкурс для керівників освітніх закладів: «Основи фрустраційної толерантності менеджера освіти». Мета останнього - формування настановлень толерантної до фрустрації свідомості та профілактики фрустрованої інтолерантності у менеджерів освіти.

Програма тренінгу містить низку завдань спрямованих на розвиток фрустраційної толерантності.

Навчальна програма зазначеного спецкурсу включає наступні модулі:

Модуль 1-й «Основи формування фрустраційної толерантності керівника сучасного освітнього закладу». Програмні розділи, котрі включали теоретико-методологічні положення когнітивних основ фрустраційної толерантності, а також ділові ігри, що мають сприяти становленню емоційної та конативно фрустраційної толерантності:

– фрустраційна толерантність як передумова реалізації керівника сучасного освітнього закладу, формування культури і ментальності менеджера освіти;

– психологічні особливості формування фрустраційно-толерантної свідомості керівника;

– види діяльності щодо формування толерантності до фрустрації у керівників освітніх закладів.

Модуль 2-й «Роль освіти у формуванні толерантності до фрустрації у педагогічних працівників»:

– рефлексивний аналіз проблемного кола професійної діяльності керівних та педагогічних кадрів;

– раціональний підхід до організації освітянського менеджменту.

Модуль 3-й «Професійна культура управлінської діяльності та сучасні вимоги до підготовки керівників навчальних закладів»:

– проблема формування толерантності до фрустрації, соціальної толерантності в управлінській практиці;

– засоби створення розвиваючого простору задля ефективної організації управлінської діяльності в освіті;

– рефлексивна діагностика керівних кадрів щодо толерантності до фрустрації в управлінській практиці та прийнятті управлінських рішень.

Модуль 4-й «Основи організації управлінської діяльності, спільної діяльності педагогічного колективу»:

– аналіз психологічних особливостей спільної діяльності педагогічних колективів;

– моделі прийняття управлінських рішень в умовах спільної діяльності;

– проектування управлінських рішень, що ґрунтуються на принципах фрустраційної толерантності особистості;

– технологія організації спільної діяльності на підґрунті фрустраційної толерантності членів педагогічної спільноти;

– індивідуальна траєкторія розвитку фрустраційної толерантності у керівника освітнього закладу.

Модуль 5-й «Культура комунікації особистості толерантної до фрустрації»:

– культура вирішення конфліктів;

– технологія ведення перемов, організації спільної діяльності та їх результативність;

– культура ділового спілкування;

– формування внутрішньо групової взаємодії використовуючи уміння фрустраційної толерантності.

По завершенню комплексу формувальних заходів було проведено повторні контролі зрізи. Отримані результати див. у табл. 3 та 4.

Таблиця 3. Зіставлення показників типів фрустраційної толерантності та когнітивного стилю у менеджерів освіти (у відсотках). По завершенні формувальних заходів

*КГ - контрольна група.

**ЕГ - експериментальна група.

За результатами, поданими у таблиці 3, видно, що задіяні формувальні заходи, сприяли підвищенню кількості осіб із стабільною та нестабільною (ситуативною) фрустраційною толерантністю та зменшенню кількості осіб із фрустрованою інтолератністю. Також зрозуміло, що досліджувані із фрустраційною толерантністю, які увійшли до експериментальної групи, виявляють поленезалежний когнітивний стиль і широту категорій, гнучкість пізнавального контролю. І навпаки, досліджувані із контрольної групи виявляють домінування полезалежного когнітивного стилю, вузькості категорії і ригідності пізнавального контролю, особливо із фрустрованою інтолерантністю. Тобто результати контрольної групи відповідають емпіричним даним, отриманим впродовж констатувального експерименту.

Таблиця 4. Зіставлення типів фрустраційної толерантності та рівнів розвитку спільної діяльності менеджерів освіти (у відсотках). По завершенні формувальних заходів

За результатами, що подані у таблиці 4, правомірно відзначити поліпшення показників спільної діяльності в експериментальних групах після задіяння формувальних заходів. Так, менеджери із стабільною фрустраційною толерантністю стійко виявляють високий і середній рівень розвитку спільної діяльності. Також менеджери із нестабільною фрустраційною толерантністю, які увійшли до експериментальної групи, виявляють високий і середній рівень розвитку спільної діяльності. Утім менеджери із фрустраційною інтолератністю (їх кількість значно зменшилась) виявляють низький рівень розвитку спільної діяльності. Отже, зіставлення показників контрольної й експериментальної групи дозволяє виявити тенденцію спрямовану на підвищення результативності спільної діяльності саме у менеджерів із стабільною та нестабільною (ситуативною) фрустраційною толерантністю. Окрім цього варто зауважити, що підвищення результатів спільної діяльності відбулося власне після якісного покращення показників когнітивно-стильових особливостей менеджерів.

Таким чином, можна констатувати ефективність задіяних формувальних заходів і можливість їх застосування із метою профілактики та корекції фрустраційної інтолерантності. Одержані результати засвідчують слушність висунутих гіпотез, конкретизованих завдань та залучених формувальних заходів.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, результати аналізу предмета дослідження, окреслюються практичні рекомендації. Запропоновано шляхи подальшого вивчення проблеми.

1. Фрустраційна толерантність як психологічна стійкість до фрустраторів, що базується на здатності індивіда до об'єктивної оцінки проблемної ситуації завдяки особистісній, соціальній і професійній значущості, є важливою передумовою і головною умовою адаптації та реалізації менеджера у освітянській практиці, ефективної реалізації спільної діяльності, що ґрунтується на готовності до компромісу, прийнятті загальної групової мети, комунікативної компетентності.

2. За результатами першого етапу констатувального експерименту визначено специфіку прояву фрустраційної толерантності менеджерів освіти як властивості особистості, що взаємопов'язана із а) базовими переконаннями, б) толерантністю-інтолерантністю як установками, що проявляються в процесі спілкування менеджерів, в) толерантністю як властивістю індивіда, умінням контролювати власну фрустрованість. Тобто фрустраційна толерантність - стійкість особистості до несприятливих життєвих подій, що ґрунтується на адекватному їх усвідомленні.

3. За даними констатувального експерименту представлено фрустраційну толерантність як структуру, що утворюється когнітивним, емоційним і конативним складниками. Утім у менеджерів освітніх закладів, котрим властива стабільна фрустраційна толерантність, превалює емоційна складова. За нестабільної (ситуативної) фрустраційної толерантності, також превалює емоційна складова. За інтолерантності, провідними компонентами виступають коґнітивність і конативність. Проте найуспішнішими в спільній діяльності виявилися менеджери освітніх закладів, котрим притаманна стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність. Натомість інтолерантні менеджери продемонстрували недостатність розвитку навиків спільної діяльності. Отже визначальним чинником виступає особливість когнітивного стилю, що й визначає кореляцію показників фрустраційної толерантності та розвитку спільної діяльності.

4. Розроблена й апробована програма формування фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій, спрямована на розвиток когнітивно-стильових особливостей та умінь спільної діяльності, позитивно позначилася на розвитку толерантності до фрустрації. Відтак, когнітивно-стильові особливості менеджера, як важливий показник когнітивної складової фрустраційної толерантності, сприяє становленню поведінкових стереотипів, в яких втілюється конативна складова толерантності до фрустрації. У такий спосіб відбувається формування стабільної фрустраційної толерантності, що впливає на ефективність спільної діяльності менеджера.

Перспективи подальших досліджень визначається можливістю застосування розроблених методів, з метою сприяння формуванню фрустраційної толерантності, під час підготовки майбутніх педагогів, спеціалістів професійної сфери: “Людина-Людина”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

Зміст дисертації відображено в фахових виданнях рекомендованих ВАК України:

1. Попик Ю.В. Особливості взаємин менеджменту і педагогічного колективу як суб'єкту спільної діяльності/ Ю.В. Попик// Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка. - К.: „Логос”, 2008. - Том. 7, Вип. 15. - С. 250-255.

2. Попик Ю.В. Роль комунікації в спільній діяльності менеджера як чинник подолання фрустраційного стану/ Ю.В. Попик// Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д. Максименка. М.В. Папучі. - Київ-Ніжин, Видавництво НДУ ДС „Міланік”. 2008. - Том Х, Вип. 6. - С. - 124-131.

3. Попик Ю.В. Психологічні особливості спільної діяльності в менеджменті/ Ю.В. Попик// Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка. - Житомир „Логос”, 2008. - Том. 7, Вип. 16. - С. 222-227.

4. Попик Ю.В. Менеджерська діяльність і явище фрустрації: сутність, феноменологія, структура/ Попик Ю.В.// Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології / За ред. С.Д. Максименка. - Т. ІХ, Ч. 6. - К., 2007. С. 105-112.

5. Попик Ю.В. Психологічні особливості прояву фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій / Ю.В. Попик // Психологічні перспективи, - 2008, Випуск ІІ. с. 24-36

Зміст дисертації апробовано на міжнародній конференції

6. Попик Ю.В. Конфлікт як етико-психологічна проблема / Ю.В. Попик // Традиція і культура. Культурний набуток людства у свідомості нових поколінь: матеріали Міжнародної наукової конференції (Київ, 8-9 червня 2007 р.). / Асоціація „Новий акрополь”; Філософ. факультет КНУ ім. Тараса Шевченка; Ін-т педагог. освіти і освіти доросл. АПНУ; Київський нац. ун-ту театру, кіно і телебач. ім. І.К. Карпенка-Карого. -К., 2007. - Ч. 2. - С. 16-18.

АНОТАЦІЯ

Попик Ю.В. «Формування фрустраційної толерантності менеджерів освіти в умовах спільної діяльності». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2008.

Фрустраційна толерантність як психологічна стійкість до фрустраторів, що базується на здатності індивіда до об'єктивної оцінки проблемної ситуації завдяки особистісній, соціальній і професійній значущості, є важливою передумовою і головною умовою адаптації та реалізації менеджера у освітянській практиці, ефективної реалізації спільної діяльності.

За даними констатувального експерименту представлено фрустраційну толерантність як структуру, що утворюється когнітивним, емоційним і конативним складниками. Визначено, що у менеджерів освітніх закладів, котрим властива стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність, превалює емоційна складова. За інтолерантності, провідними компонентами виступають коґнітивність і конативність. Найуспішнішими в спільній діяльності виявилися менеджери освітніх закладів, котрим притаманна стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність з привалюванням емоційного та конативного складників . Натомість інтолерантні менеджери продемонстрували недостатність розвитку навиків спільної діяльності.

Розроблена й апробована програма формування фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій, спрямована на розвиток когнітивно-стильових особливостей та умінь спільної діяльності, позитивно позначилася на розвиткові толерантності до фрустрації. Відтак, когнітивно-стильові особливості менеджера сприяють становленню поведінкових стереотипів, в яких втілюється конативна складова толерантності до фрустрації.

Ключові слова: менеджери освіти, толерантність особистості, соціальна толерантність, спільна діяльність, педагогічний колектив, фрустрація, фрустраційна толерантність.

АННОТАЦИЯ

Попик Ю.В. «Формирование фрустрационной толерантности у менеджеров образования в условиях совместной деятельности» - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 2008.

Фрустрационная толерантность, как психологическая стойкость к фрустраторам, базирующаяся на способности индивида к объективной оценке проблемной ситуации, благодаря личностной, социальной и профессиональной значимости, является важной предпосылкой и главным условием адаптации и реализации менеджера в педагогической практике, эффективной реализации совместной деятельности, которая основывается на готовности к компромиссу, принятии общей групповой цели, коммуникативной компетентности.

Согласно результатам первого этапа констатирующего эксперимента, определена специфика проявления фрустрационной толерантности менеджеров образования, как свойства личности, которое взаимосвязано с: а) базовыми убеждениями, б) толерантностью-интолерантностью, как установками, которые проявляются в процессе общения менеджеров, в) толерантностью как свойством индивида, умением контролировать собственную фрустрированость. Т.е. фрустрационная толерантность - стойкость личности к неблагоприятным жизненным событиям, которая основывается на адекватном их осознании.

На основании результатов констатирующего эксперимента представлена структура фрустрационной толерантности, образующаяся когнитивной, эмоциональной и конативной составляющими. Доказано, что у менеджеров образовательных учреждений, которым присуща стабильная фрустрационная толерантность, превалирует эмоциональная составляющая. При нестабильной (ситуативной) фрустрационной толерантности, также превалирует эмоциональная составляющая. При интолерантности, ведущими компонентами выступают когнитивность и конативность. Тем не менее наиболее успешными в совместной деятельности оказались менеджеры образовательных учреждений, которым присуща стабильная и нестабильная (ситуативная) фрустрационная толерантность с превалирующими эмоциональной и конативной составляющими. Вместе с тем интолерантные менеджеры продемонстрировали недостаточность развития навыков совместной деятельности. Ведь существенным фактором выступает именно особенность когнитивного стиля, что и определяет корреляцию показателей фрустрационной толерантности и развития совместной деятельности.

Разработанная и апробированная программа формирования фрустрационной толерантности менеджеров образовательных организаций, направленная на развитие когнитивно-стилевых особенностей и умений совместной деятельности, положительно отразилась на развитии толерантности к фрустрации. Когнитивно-стилевые особенности менеджера, как важный показатель когнитивной составляющей фрустрационной толерантности, оказывает влияние на становление поведенческих стереотипов, в которых воплощается конативная составляющая толерантности к фрустрации. Таким образом, происходит формирование стабильной фрустрационной толерантности, которая влияет на эффективность совместной деятельности менеджера.

Ключевые слова: менеджеры образования, толерантность личности, социальная толерантность, совместная деятельность, педагогический коллектив, фрустрация, фрустрационная толерантность.

ANNOTATION

Popik J.V. Formation of education managers' frustration tolerance under conditions of joint activities. Manuscript.

The dissertation is aimed at getting a candidate degree in psychology on speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - G.S.Kostjuk Institute of Psychology of NPA of Ukraine. - К., 2008.

The frustration tolerance - ability of the person to objectively estimate a problem situation due to what there is a possibility of its opposition to frustrators, stability to frustration acts as the professional - important property of the person, and also successful activity of the manager in conditions of joint activity and productivity of pedagogical collective as a whole.

By results of research types of managers with features of display frustration tolerances, namely - manahgers who are characterized by stable frustration tolerance, mnaagaers to whom instable frustration tolerance is characteristic and managers to whom peculiar frustration intolerance is allocated.

It is determined: structure frustration tolerances which is subdivided in following making - cognitive (formed knowledge, skills, skills concerning means of the decision of a problem situation, become of own position and strategy of behavior), emotional (valuable senses which define the emotional attitude, motivation and strategy of behavior of the person), behavioral (impaction in emotional experience of behavioral patterns which interiorized on the cognitive level and define features of management of the individual own behavior).

It is necessary to note, that the consciousness of the manager of education tolerant to frustration distinguishes the following criteria - features formed tolerances as properties of the person and social tolerance, presence of installation concerning the valuable relation to displays differences, and also base belief of the person (goodwill of the world, validity of the world, be control the world, accident as a principle of distribution of events which occur, value own "I", a degree of self-checking above events, a degree of luck), cognitive-styles features of the person.

Formation frustration tolerances of the person becomes possible due to fastening in consciousness of the valuable relation own to itself, peoples and world around to what results of forming experiment testify.