Девіантна поведінка підлітків: діагностика і корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Боратин

Методичні вказівки

Девіантна поведінка підлітків: діагностика і корекція

Автор С.В. Парфенюк

Зміст

девіантний психолог агресія страх

Вступ

1. Мотиви, причини і негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей

2. Алгоритм роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»

3. Корекційні вправи для учнів з метою зниження агресії, подолання гніву, страхів, формування позитивної «Я-концепції»

Список використаної літератури



Вступ

Девіантна поведінка -- це поведінка з відхиленнями. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що перебуває на межі правової та деліквентної (кримінальної, що має ознаки злочину). Дітей, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по-різному: недисципліновані, педагогічно або соціально занедбані, важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантні підлітки тощо.

Складність визначення поняття „поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою. Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадовільній роботі педагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточенню.



1. Мотиви, причини і негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей

Конкретні причини девіантної поведінки неповнолітніх

1) прагнення отримати сильні враження;

2) захворювання дитини;

3) підвищена збудливість, невміння контролювати себе;

4) неблагополучна ситуація в сім'ї;

5) прагнення до самостійності і незалежності;

6) недолік знань батьків про те, як справлятися з важкими педагогічними ситуаціями;

7) відставання в навчанні;

8) зневага з боку однолітків;

9) нерозуміння дорослими труднощів дітей;

10) недостатня упевненість дитини в собі;

11) негативна оцінка дорослими здібностей дітей;

12) стресові життєві ситуації;

13) напружена соціально-економічна ситуація в житті дитини (погана забезпеченість, безробіття батьків);

14) приклади насильства, жорстокості, безкарності, одержувані із ЗМІ;

15) надмірна зайнятість батьків;

16) конфлікти з батьками;

17) велика кількість заборон з боку батьків (педагогів);

18) постійні нарікання, лайка в сім'ї;

19) слабкість інтелектуальної сфери дитини;

20) підвищена комунікативність дітей;

21) низький рівень емоційно-вольового контролю у дітей;

22) самотність, нерозуміння іншими;

23) зайвий контроль, авторитарність батьків (педагогів);

24) нездатність дітей чинити опір шкідливим впливам;

25) генетична схильність;

26) нерівномірність психофізичного і статевого дозрівання;

27) відсутність навиків соціальної поведінки;

28) зниження культури, інтелектуального рівня;

29) маса вільного часу;

30) нудьга, "просто так";

31) бажання звернути на себе увагу;

32) неповні сім'ї;

33) економічна нестабільність;

34) вплив вулиці.

Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей:

- неблагополуччя в сім'ї (неповна сім'я, батьки - п'яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);

- низька педагогічна культура сім'ї (батько й мати працюють, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей “парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю);

- недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання “втекти ” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо);



2. Алгоритм роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»

1. Виявлення дітей та учнів, схильних до правопорушень, вживання алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин, схильних до бродяжництва та жебрацтва, проявів жорстокості та насилля, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, схильні до агресивної, самоушкоджуючої або суїцідальної поведінки та мають труднощі в навчанні і вихованні.

2. Визначення причин труднощів дітей та учнів різних категорій "групи ризику", індивідуальна діагностика „важковиховуваних ”.

3. Корекційно-відновлювальна і розвивальна робота з учнями вищезазначених категорій (індивідуальна /групова).

4. Просвітницька робота з педколективом навчального закладу з питань взаємодії педагогів і працівників психологічної служби у профілактиці злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, вживання алкоголю, наркотиків та психотропних речовин, важковиховуваності дітей та учнів.

5. Просвітницька робота з сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування вдома).

6. Взаємодія з адміністрацією навчального закладу у профілактиці негативних явищ у дитячому та учнівському середовищі (рада профілактики, малі педради тощо).

7. Взаємодія з інспекцією у справах неповнолітніх, соціальною службою та іншими організаціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності тощо .

Діяльність по роботі із дітьми «групи ризику»

- спостереження в класах;

- групові діагностичні спостереження;

- індивідуальне обстеження дітей;

- функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють відхилення у поведінці чи емоційній сфері дітей та підлітків;

Шляхи подолання проблем

1. Індивідуальна робота (бесіди);

2. Робота з сім'єю (рекомендації щодо побудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання);

3. Рекомендації вчителям щодо роботи з даною дитиною;

4. Заохочення до позаурочної, позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;

5. Допомога неблагополучній сім'ї з боку класних керівників, психолога, адміністрації школи, служби у справах дітей

Уся робота практичного психолога з важковиховуваними дітьми повинна бути системною, тоді можна очікувати позитивних результатів.

Ділова документація практичного психолога у роботі з важковиховуваними дітьми.

Робота психолога має бути відповідно оформлена і зафіксована. Пропонуємо перелік ділової документації для роботи практичного психолога з важковиховуваними дітьми.

1. Загальний план роботи практичного психолога з важковиховуваними дітьми.

2. Список важковиховуваних дітей і учнів «групи ризику», затверджений директором школи.

3. Індивідуальна картка важковиховуваного учня, індивідуальна картка соціально-педагогічного супроводу.

4. Індивідуальний план роботи з важковиховуваним учнем.

5.Результати індивідуальної психодіагностики з важковиховуваним

6. Облік проведеної роботи з важковиховуваним учнем

7. Папка з психодіагностичними, корекційно-відновлювальними та розвивальними матеріалами, яка постійно поповнюється.

8. Просвітницькі матеріали.

Вивчення школярів із відхиленням в характері .

Карта спостереження діяльності , поведінки.

1. Інтелектуальна діяльність.

- ставлення до занять;

- особливості мислення: розумова продуктивність, розумова втомлюваність;

- поведінка на уроках;

- орієнтація в просторово-часових відношеннях;

- орієнтація в соціальних взаємовідносинах;

- чи виявляє, творчість;

- відповідність розумового розвитку вікові;

- безцільні запитання, нав'язливі дії, думки.

II. Емоційні реакції.

- панівний настрій;

- егоцентризм;

- запальність;

- негативізм (пасивний активний);

- сором'язливість, замкненість, лінощі;

- емоційні реакції егоїстичної спрямованості;

- емоційні соціально-позитивні реакції: схильний до дружби, чесний, правдивий;

- емоційні соціально-негативні реакції.

IIІ. Соціальне ставлення і соціальна поведінка:

- ставлення до рідних, педагогів, колективу,шкільних вимог, обов'язків, дозвілля;

- участь в громадських святах, виступах;

- участь в громадських заходах колективу, що пов'язані із самообслуговуванням, самодисципліною;

- позитивний чи негативний вияв соціальних прагнень в іграх, праці, навчанні, повсякденному житті;

- дрібні крадіжки.

Зміни в праці - погіршення, поліпшення, з якого часу.

Статеві потяги

Статевий розвиток (запізнілий, ранній, ставлення до протилежної статі, жести, малюнки).

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З УЧНЯМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

№ з/п	ВИД РОБОТИ	Строки виконання	Відмітка про вик.
1.	Первинна профілактика девіантної та залежних форм поведінки школярів: 1.1. Моніторинг адаптації учнів 1, 5, 10-х класів до нових умов навчання, виявлення “групи ризику ” дітей, що можуть бути неадаптованими до школи 1.2. Забезпечення інформацією стендів “Життя без насильства ” 1.3. Години психолога на тему “Як обминути лихо ” з переглядом відеофільму “Станція призначення - життя ” 10кл.; «Небезпечна гра» 11кл. 1.4. Психодіагностика рівня емоційного нейротизму підлітків (8кл.), виявлення “групи ризику ” учнів з високим рівнем нейротизму 1.5. Формування ціннісних орієнтацій школярів. Психологічна гра «Аукціон» - 10 кл. 1.6. Години психолога: «Права та обов'язки» - 7кл.	жовтень, грудень протягом року листопад лютий листопад січень
2.	Ознайомлення зі списками дітей з девіантною поведінкою (на обліку та “групи ризику ”) та асоціальних сімей	вересень
3.	Робота із учнями з девіантною поведінкою: 3.1 Психодіагностика особливостей особистості: 3.2 Аналіз результатів обстеження , складання рекомендацій для класних керівників, батьків. 3.3 Відпрацювання спільних із класним керівником та батьками стратегій роботи з дитиною. 3.4 Індивідуальне консультування дітей з девіантною поведінкою 3.5 Залучення учнів девіантної поведінки до участі у корекційних та розвивальних програм та занять	листопад листопад листопад-грудень 2р/місяць протягом року
4.	Робота з батьками соціально неадаптованих дітей: 4.1 Забезпечення інформацією стенду “Батьки повинні знати ” 4.2 Психологічний практикум для батьків «Загальна характеристика навчальної роботи і поведінки першокласників» 4.3 Надання індивідуальних консультацій батькам	протягом року жовтень середа 1400-1600 п'ятниця 900-1100
5.	Робота із учнями “групи ризику” та соціально неадаптованими учнями: 5.1 Індивідуальні бесіди, консультації 5.2 Психодіагностика особливостей особистості: - діагностика емоційного стану та емоційних відношень (тест Люшера, тест Спілбергера) - вивчення міжособистісних стосунків (малюнок сім'ї, соціометрія; тест Еткінда); - вивчення особливостей особистості (тест “12 тварин” /Б.К.Пашнєв /, тест Шмішека, методика ДВОР /Киричук/) - бесіди	протягом року листопад
6.	Ведення індивідуальних карток психологічного спостереження учнів на обліку та “групи ризику ”	протягом року

Методичні матеріали для роботи з учнями «групи ризику»

1. Психодіагностичні методики ( підбір психодіагностичних методик

здійснюється відповідно до типу важковиховуваності учнів).

1.1.Александровська Е.М., Гільяшева І.Н. „Модифікований варіант особистісного опитувальника Кетелла Р. ( форма „Д”)

1.2.Ануфрієв О., Костроміна С. „ Мотивація навчання ”.

1.3.Айзенк „Тип темпераменту ”.

1.4.Басс А., Дарк А. „Дослідження показників і форм агресії ”.

1.5.Бернс Р., Кауфман С. «Кінетичний малюнок сім'ї».

1.6.Бойко В.В „Визначення інтегральних форм комунікативної

агресивності особистості ”

1.7.ВаргаА.Я.,Столін В.В. „Методика діагностики батьківського

ставлення ”.

1.8.Кетелл Р. „Особистісний опитувальник ” „16 - РF”.

1.9.Коломінський М.С. „Соціометричне дослідження ”.

1.10.ЛічкоА.Е. „Патохарактерологічний діагностичний опитувальник ”.

1.11.Люшер М. „Кольоровий тест ” (проективна методика).

1.12.Методика,розроблена Вологодським центром гуманітарних досліджень і консультувань „Розвиток” „Схильність до деліквентної поведінки ”.

1.13.Морено Дж. „Соціометрія”.

1.14.Овчарова Р.В. „Приблизна схема аналізу особливостей та недоліків сімейного виховання учнів ”.

1.15.Овчарова Р.В. „Типовий сімейний стан ”.

1.16.Овчарова Р.В. „Експертна діагностика соціально-педагогічної занедбаності дітей ”.

1.17.Спілберг Ч. „Шкала особистісної тривожності ”.

1.18.Філліпс „Визначення рівня шкільної тривожності ”.

2. Корекційно-відновлювальні, розвивальні, просвітницькі та інформаційні матеріали (програми тренінгів, конспекти занять, виступів тощо) за напрямками:

2.1. Формування та розвиток характерологічних особливостей особистості учнів.

2.2. Тренінги модифікації поведінки.

2.3. Мотивація та саморегуляція.

2.4. Корекційна робота практичного психолога з аутичною дитиною.

2.5. Корекційна робота з агресивними учнями.

2.6. Робота з тривожними учнями.

2.7. Корекційна робота з дітьми з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю.

2.8. Просвітницькі матеріали (для учнів, батьків, педагогів) з питань профілактики важковиховуваності, злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді.

Індивідуальні особливості негативної поведінки:

Низька навчальна успішність.

Пропускає уроки.

Під час уроків відвідує комп'ютерні клуби.

Порушує дисципліну в класі, школі.

Вживає нецензурні слова.

Проблеми у взаємодії з ровесниками: а) конфліктує з дітьми; б) відкинута класом.

Конфліктує з батьками.

Конфліктує з вчителями.

Свідомо порушує правила і норми шкільної поведінки.

“Некерована дитина ”.

Тип труднощів:

Дитина:

Палить

Вживає алкоголь

Вживає наркотики (токсикоманія)

Тривожна

Імпульсивна

Агресивна

Схильна до нечесної поведінки

Замкнута

Невпевнена

Має фізичні захворювання.

Стоїть на внутрішкільному обліку

Стоїть на обліку в кримінальній міліції.

На даному етапі «Вивчення особистості учнів» збір інформації можна здійснювати за допомогою спостереження, різноманітного методичного інструментарію (анкети, тести, проективні методики ), бесід із самим досліджуваним, класним керівником, вчителями, батьками, однокласниками.

Приклади бесід:

Бесіда з учнем «групи ризику» Ким ти хочеш стати після закінчення школи? Які навчальні предмети ти любиш більше за інші? Що читаєш? Твої товариші. Що ти про них думаєш? Чи задоволений ти своїм навчанням і поведінкою в класі, в школі? Твоя суспільна робота і її результати. Твоє улюблене заняття в школі і вдома.

Що ти вважаєш найцікавішим і важливішим в житті? Як ти ставишся до своїх батьків і чому? Твоє ставлення до старших. Чи пам'ятаєш ти найприємнішу подію в житті? Чи пам'ятаєш ти найбільш неприємну подію свого життя? Чи кривдив тебе хто-небудь? А ти чи кривдив кого-небудь?

Бесіда про учня «групи ризику» з вчителями:

Ваша думка про успішність і поведінку учня на ваших уроках. Найбільш характерні випадки його недисциплінованості і ваші йому поради (заходи, вказівки).

Його здібності в навчанні, в роботі. Його можливості.

Бесіда про учня з його товаришами

Чи давно ви дружите?

Ваші улюблені сумісні справи, предмети, заняття?

Що тобі подобається у твоєму другові?

Що тобі не подобається у твоєму другові? Чому? Як ти йому допомагаєш?

Ваші плани на майбутнє.

Бесіда зі старостою класу про учня «групи ризику»

Ваша думка про конкретного учня.

У чому виявляються недоліки його поведінки в колективі класу? Його ставлення до товаришів по класу.

Як ви і колектив класу допомагаєте йому стати зразковим учнем?

Його ставлення до суспільних доручень, участь у колективному житті класу.

Бесіди з батьками

Чи задоволені ви навчанням і поведінкою своєї дитини? Що вас турбує щось в її поведінці і навчанні? Як ви їй допомагаєте? Режим дня і його дотримання. Що він робить по дому, чи допомагає домашнім, у чому? Ваші поради своїй дитині щодо вибору майбутньої професії.

Бесіди з класними керівниками

У чому полягає трудність у вихованні школяра? Дисципліна школяра дома і в школі. Успішність. Які конкретні факти говорять про його «трудність»? Які заходи застосовувалися до цього школяра для його виправлення і які їх результати?

Основні характеристики поведінкових проявів та рекомендації педагогам щодо взаємодії з важковиховуваними учнями

Вид поведінки, що викликає напругу	Демонстративні прояви
Основна харак-теристика поведінкових проявів	постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих; швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв); яскравість емоцій та емоційних проявів; гнучкість, гарна пристосовуваність; комунікативність; - розвиненість інтуїції; вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму; егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб); артистичність, здатність до перевтілювання; потреба постійно отримувати соціальне заохочення.
Рекомендації щодо взаємодії	Робота з батьками: вчити задовольняти потребу дитини в увазі; підтримати у наявний момент часу; проявити зацікавленість особистістю та результатами діяльності; показувати свою небайдужість; об'єктивно ставитися до успіхів та заслуг дитини; не піддаватись на маніпуляції; направити на консультацію до спеціаліста-психолога.
	Робота з дитиною: створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей; в окремих випадках підіграти дитині, підказуючи вихід з даної ситуації; вчити долати гнів та регулювати тембр і силу голосу; направити на консультацію до спеціаліста-психолога.
Основна характеристика поведінкових проявів	перевага негативних емоцій; знижений тон переживань та демонстрації емоцій; всеохоплююче почуття нудьги та туги; зниження сили інтересів та вражень; тілесна в'ялість, коливання ваги; погіршення самопочуття (зниження апетиту, втрата ваги, безсоння тощо); загострення соматичних захворювань (головний біль, втомлюваність, сонливість тощо); неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі; зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї; порушення уваги, що впливає на якість виконання роботи; відсутність планів на майбутнє; - роздуми про смерть.
Рекомендації щодо взаємодії	підбирайте "ключі" до розгадки депресії та її причин; поводьтеся з повагою до особистості депресанта; будьте уважними, не сперечайтеся з ним; задавайте запитання; не втішайте, але разом з тим пропонуйте конструктивний вихід; вселяйте надію; закликайте до активної діяльності, не залишайте людину напризволяще; оцінюйте ступінь ризику самогубства; проводьте роз'яснювальну роботу з сім'єю; направте до спеціаліста-психолога.



Вид поведінки, що викликає напругу	Агресивна поведінка
Основна характеристика поведінкових проявів	поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах; логічна оцінка вчинків не береться до уваги; погіршення самоконтролю; імпульсивність; запальність; впертість; почуття суперництва; яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків; конфліктність; егоцентризм (людина задовольняє лише свої потреби та інтереси); - підвищена збудливість, що призводить до частих скандалів та рукоприкладства.
Рекомендації щодо взаємодії	Робота з батьками: викликати жалість з боку батьків по відношенню до дитини ; пояснити механізм прояву гніву та агресивності; викликати спогади батьків про своє дитинство для аналізу власної агресивної поведінки; з'ясувати ставлення батьків до дитини (до її народження; в перші місяці життя -- бажана/небажана дитина).
	Робота з дитиною: з гумором ставитися до агресивних нападів з боку дитини; ізоляція дитини від оточуючих на момент агресії; загалом доброзичливо ставитися до дитини; встановлювати довірливі та близькі стосунки; ігнорувати агресивні тенденції, не фіксувати на них увагу оточуючих; встановлювати заборону на агресивні дії; враховувати вікові та життєві кризи дитини; направити до спеціаліста-психолога.

Характеристика різних видів труднощів у навчанні дітей «групи ризику»:



Вид труднощів	Характеристика проявів	Рекомендації вчителям
Труднощі у навчанні	1. Повільний темп розумових операцій. (Діти повільно включаються в роботу, не встигають виконувати завдання, не відразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають. Причиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів).	Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», так як будь-який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і викличуть негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатися говорити повільніше; повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання, розраховані на більш низький темп виконання, виділяючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на іншій.
	2. Погано встигають по всіх предметах у зв'язку з труднощами в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, не сформованістю навчальних навичок. Причиною може бути педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал.	Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загально-навчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначати навіть невелике просування. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. У ряді випадків цілеспрямована розвивальна робота дає можливість подолати педагогічну занедбаність і досягти гарних навчальних успіхів.
	3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють програмний матеріал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя). Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях центральної нервової системи.	Вимоги до таких дітей потрібно знизити, так як вони страждають слабкою пам'яттю, низьким рівнем логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання і відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогові необхідно направити батьків на психолого-медико-педагогічну комісію, на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.
	4. Труднощі тільки в письмі і читанні. (Поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм). Причина -недорозвинення мовлення.	Насамперед необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов'язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід загострювати увагу на неуспіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати.
	5. Труднощі в навчанні і поведінці, пов'язані з емоційними порушеннями (Підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість, боязливість як риса характеру, особливості нервової системи).	Необхідно доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах, диктантах і т.д.). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року.
Проблеми в поведінці	6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи.	Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидющими. Головне в роботі з ними - терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння доводить діло до кінця, діяти ціленаправлено и планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання).
	7. Труднощі в контактах (погані відносини з однолітками або відсутність друзів у класі).	Задача учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми - допомогти їм відчувати себе потрібними і бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращої сторони.
	8. Агресивність, запальність, дратівливість.	У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпіння, тому що вони самі страждають від власної упертості, гнівливості і дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий - їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і нахили агресивної дитини, зможе переключити його активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю і стриманості.
Емоційні розлади	9. Підвищена тривожність, плаксивість, загострена вразливість, схильність хвилюватися і переживати по незначним приводам (ризик розвитку невротичних розладів).	Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи стають для них зверх значними (часто цьому сприяють установки батьків). Вчителеві в даному випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривогу, вселяти впевненість в успіху, частіше заохочувати, висловлювати схвалення і відзначати достоїнства.
	10. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».	Учителеві варто втягувати таких дітей у позакласну роботу, групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, переборювали свою боязкість, нерішучість. Давати які-небудь громадські доручення від самих простих. Частіше звертати увагу однокласників на достоїнства такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.

3. Корекційні вправи для учнів з метою зниження агресії, подолання гніву, страхів, формування позитивної «Я-концепції»

Вправа „Інтерв'ю”

Підліток відповідає на поставлені запитання: твій улюблений колір, твої улюблені фрукти, куди ти любиш ходити під час канікул, у вільний час, чим любиш займатися у вихідні, твій улюблений урок, що тебе найбільше радує, що засмучує, чи є в тебе друг, твоя улюблена пісня тощо.

Гра „Що це означає?”

Підлітку дають таблицю, в якій написано назви відчуттів

(задоволення, невдоволення, злість, утома, здивування, сором, радість, полегшення, гнів, нетерпимість), і просять пояснити, як він розуміє кожне з почуттів.

Гра „Чортеня”

Перед учнем кладуть аркуш паперу, поділений на дві частини. Одна має заголовок „Мій янгол-охоронець”, інша-- „Чортеня”. Педагог. Згадай ситуацію, коли ти сердився, втратив контроль над собою, заподіяв зло кому-небудь. Дозволь своїй пам'яті відновити ці події. (Пауза.) Згадай, будь ласка, що ти тоді говорив собі подумки, що тобі говорило твоє чортеня. Адже в кожному з нас сидить таке чортеня, яке вмовляє скоїти щось неприємне. Згадай, як воно тебе підбурювало, що говорило тобі. Ти зміг би написати на папері ці слова? Обговорення.

Гра „Янгол-охоронець”

Психолог (педагог) пропонує згадати ситуацію, коли підліток зміг себе втримати від протиправних дій, і просить записати фрази, які той говорив собі при цьому. Далі психолог рекомендує завжди аналізувати конкретну ситуацію та прислухатися до порад „янгола-охоронця”.

Вправа „Я у своїй уяві ”

Психолог пропонує уявити ситуацію, що спричиняє агресивну поведінку -- гнів, злість.

Педагог. Уяви собі, що... (опис подій). Прислухайся до своїх думок і почуттів, адже це сигнал, щоб ти сказав собі: „Стоп! Мене починає провокувати моє чортеня...”. Уяви, що ти глибоко дихаєш. ї твоє напруження спадає. Ти говориш собі: „Думай про те, що зробити, і не думай про те, що ти злий ”. (Пауза.) Подумай, зараз твоя проблема в тому, що робити. Дихай глибше, сконцентруйся, час вирішити це питання. Уяви, як ти поведешся в цій ситуації. Скажи, що ти вважаєш за потрібне, можеш навіть похвалити себе.

Вправа на уяву „Я режисер власного життя ”

Психолог (педагог) пропонує підлітку уявити найбільш імовірну ситуацію, що спричиняє агресивну поведінку. Але зараз він уже сам режисер свого життя, і може спроектувати свої думки, поведінку в ту мить, коли гнівається. Те, що відбувається, залежить від нього самого.

Вправа на уяву „На березі моря ”

Психолог. Уяви, що ти на березі моря. Хлюпочешся у воді. Досхочу накупавшись, виходиш, лягаєш на прогрітий сонцем пісок пляжу. Затуляєшся руками від яскравого сонця. Розкидаєш у приємних лінощах руки і ноги. Набираєш у руки уявний пісок. Сильно стиснувши пальці в кулак, утримуєш його. Посипаєш коліна піском, поступово розкриваючи пальці. Безсильно опускаєш руки вздовж тіла: ліньки рухати важкими руками.

Самооцінка. У більшості випадків у неповнолітніх із девіантною поведінкою занижена самооцінка. Чимало з них мають досвід безнадійності й безпорадності. Деяким підліткам важко побачити сенс існування, усвідомити свою цінність як особистості, відчути себе комусь потрібними. Відсутність чіткої перспективи на майбутнє й відчуття власної непотрібності можуть стати причинами формування протиправної поведінки. Для того, щоб запобігти укорінюванню девіантності, необхідні особливі заходи спрямовані на корекцію ставлення підлітка до себе.

Вправа «Асоціації»

Психолог (педагог) пропонує учневі відповісти на такі запитання: на яке дерево ти схожий, на яку квітку, на якого літературного героя, на яку погоду, на яку тварину тощо.

Вправа „Життєве кредо ”

Потрібно представити так зване життєве кредо -- якесь висловлювання, девіз, що допомагає в житті, відбиває індивідуальність, ставлення до світу й до себе.

Вправа „Шлюбне оголошення ”

Завдання цієї вправи -- якомога коротше (ніби це шлюбне оголошення) написати про найгарніше у собі. Потрібно зробити це так, щоб отримати якомога більше листів у відповідь.

Вправа „Мої риси ”

Опишіть свої гарні й погані риси, свій ідеал, своє реальне «Я» та яким хотілося б бути, щоб гарно почуватися в житті.

Вправа „Лист до себе ”

Психолог (педагог) пропонує підлітку написати листа найближчій людині, підштовхує до думки, що цією людиною є сам учень.

Притча про хлопця із жахливим характером

Психолог читає притчу

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому ящик із цвяхами і сказав по одному забивати у паркан щоразу, коли син втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів

Згодом він навчився володіти собою, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха.

Батько підвів сина до огорожі і сказав: „Ти добре зробив, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись...”.

Обговорення Психолог. Коли ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в його душі такі рани, як ці дірки. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий біль, як і фізичні. Намагайтеся якнайменше залишати «рани» на своєму шляху. Мозковий штурм 2

Психолог пропонує дітям об'єднатися у дві групи за допомогою карток двох кольорів. У кожній групі обирають „секретаря ”, який записує пропозиції, та «спікера», який презентуватиме напрацювання групи.

Перша група думає над питанням: „Правила безконфліктного спілкування ”. Друга група: „Як правильно сваритися, щоб не зруйнувати повністю стосунки ”

Обговорення Психолог. Звичайно, ми всі різні, у кожного свій характер, свої інтереси і бажання. Але всі ми можемо жити мирно, поважати себе та інших.

Вправа «Перетягування газети»

Учасники об'єднуються в пари (бажано, приблизно зі схожими фізичним даними), отримують по аркушу паперу чи газети, складену вчетверо. На відстані приблизно метра один від одного стають на одну ногу, притримуючи другу рукою і вільною рукою беруться за протилежні боки газети, перетягуючи її так, щоб вивести один одного з рівноваги і заставити стати на підлогу другою ногою, але при цьому не порвати папір.

Обговорення - ситуація схожа на міжособистісний конфлікт, коли партнери «перетягують» один одного, але не можуть застосовувати відкриту силу, бо це призведе до розриву відносин.

Вправа «Дуємо до цілі»

Учасники записують кожен на своєму аркуші фразу «Я хочу досягти…» і продовжують її, записуючи, чого хотіли б саме вони. Потім аркуші зминаються в кульки і кожен з учасників кладе свою кульку на підлогу там, де схоче. Потім на другому аркуші кожен пише «Я вже досяг…» і дописує ту ж мету, що й в першому випадку. Ці аркуші також зминаються в кульки і розміщуються на підлозі на відстані не менше трьох метрів від перших. Далі учасникам потрібно присісти на коліна та дуючи на аркушики «Я хочу досягти….» пригнати їх до кінцевої мети «Я вже досяг…»

Обговорення - Які емоції викликала вправа? Як змінювалися почуття поки кульки наближалися одна до одної? Що в реальності треба зробити, щоб пройти шлях від встановлення мети до її досягнення? Чи хтось написав завідомо фантастичну мету, про що може свідчити така ситуація?

Вправа «Мій настрій»

Ведучий пропонує кожному учаснику намалювати свій настрій. Після завершення -- презентації малюнків і розповіді про них.

Вправа «Покажи емоцію»

Мета: навчання дітей розпізнавання емоційних станів.

Психолог роздає підліткам конверти із завданням: виразити мімікою певні емоції, а всі інші мають їх відгадати.

Обговорення. Кожен висловлює свої враження.

-- Чи важко було показати власні емоції?

Вправа «Насвари учасника»

Мета: зняти нервове напруження окремих учасників групи,зменшити рівень тривожності.

Учасники сидять у колі. Одному з них (це може бути агресивна дитина, але не обов'язково) зав'язують очі, а його сусід показує на когось рукою, щоб усі бачили, і говорить: «Вилий злість, що нагромадилася в тобі, на цю людину». Після чого розв'язують очі і показують, кого він сварив.

Учасник вибачається перед жертвою вербальної агресії.

Вправа «Склянка»

Мета: емоційне усвідомлення своєї поведінки. Дітям пропонується взяти одноразову склянку і зробити з нею те, що ви зробили б у стані агресії. Потім ведучий пропонує повернути предмет до первісного вигляду.

Обговорення:

-- Чи можемо ми після агресивних дій усе відновити?

-- Чи бувало, що після агресії ви шкодували про свої дії?

Висновок. Усе це -- речі, в яких є певна цінність, а найцінніший скарб -- душа людини. Як ми можемо відновити її, не залишивши слідів?

Вправа «Дихання»

Мета: зняття напруження, оптимізація емоційного стану.

Сідаємо зручно, розслаблюємося і заплющуємо очі. Зосереджуємося на своєму диханні: на вдиху і на видиху. Видихаємо неспокій, втомленість, тривогу, а вдихаємо

силу, енергію, хороші почуття. Час виконання вправи

Вправа «Сердиті кульки»

Мета: розвиток самоконтролю. Психолог пропонує дітям надути кульки і зав'язати їх. Кулька символізує тіло, а повітря в ній -- гнів. Як витягнути цей гнів із середини? Якщо не надувати кульку, що з нею станеться? А з людиною? Як зробити так, щоб повітря вийшло, а кулька залишилася цілою? Чи може людина контролювати свій гнів? Може! У формуванні самоконтролю перед агресією велику роль відіграє розвиток психічних процесів: емпатії, ідентифікації.

Закінчуємо позитивом. Група сідає в коло. Зараз кожен з учасників має подарувати сусіду подарунок, який треба зобразити мовчки за допомогою жестів. Сусід має здогадатися, що за подарунок йому подарували

Ефективність роботи психолога з важковиховуваними дітьми полягає в налагодженні з дитиною, батьком, учителем позитивної, емоційно-насиченої атмосфери взаємин, яка давала б можливість дитині підвищувати її самоповагу, сприяла відчуттю нею радості власних можливостей та досягнень. Обов'язково потрібно пам'ятати аксіому психологічного супроводу: індивідуальне життя людини унікальне і повинно бути позбавлене насильства. Кожну дитину необхідно знати, розуміти, допомагати їй, сприяти й радіти її успіхам.



Література

1. Туріщева Л.В. Настільна книга шкільного психолога. - Харків Видавнича група «Основа» ПП «Тріада»,2008.-256с.

2. Оржеховська В.М.Профілактика правопорушень серед неповнолітніх/Навчально-методичний посібник.-К.,1996.

3. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. - М.: издательство ВЛАДОС, 2000. - Кн. 1 - 384 с.

4. Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. Видання друге, доповнене, перероблене.-Тернопіль, 1999.

5. Алексєєва В. Костриця Л. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю - К.:Шк.світ,2009.-120с.

6. Шульга В. Корекція вчинків підлітка: Тренінг. К.: Шк. світ,2007.-112с.

7. Марінушкіна О.Є. Настільна книга шкільного психолога - Х.: Вид-во «Ранок»,2010.-288с.

Размещено на Allbest.ru

...