Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 154.364+343.226+343.985

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Юридико-психологічні засади розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю

19.00.06 - юридична психологія

Гребенюк Максим Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, професор Казміренко Людмила Іванівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент Марчак Віталій Ярославович, Апеляційний суд Чернівецької області, заступник голови Судової палати у кримінальних справах

Захист відбудеться “22” травня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ: 03035, м. Київ-35, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий “7” квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д. Удалова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини проголошене в Україні основним обов'язком держави, а людина - її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвищою соціальною цінністю нашого суспільства (ст. 3 Конституції України). Практичне втілення цих приписів у реальність неможливе без ефективної протидії злочинності, в тому числі й найбільш небезпечним її проявам - тяжким злочинам проти життя та здоров'я особи. Безумовно, реалізація такої протидії потребує відповідного науково-теоретичного обґрунтування.

Серед обставин, що обтяжують покарання, вчинення злочину з особливою жорстокістю - одна з найбільш психологічно насичених. Для встановлення факту її наявності/відсутності недостатньо констатувати ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Не менш важливим тут є врахування особливостей та механізмів поведінки людини в криміногенній ситуації, що становлять собою суб'єктивну сторону складу злочину.

Певні недоліки організації роботи правоохоронних органів щодо своєчасного і ефективного розслідування в теперішній час злочинів, вчинених із особливою жорсткістю, можна пояснити тим, що в теорії криміналістики, кримінального процесу, а також юридичної психології не приділялося достатньої уваги науковим розробкам із цієї проблематики та впровадженню в практичну діяльність правоохоронних органів рекомендацій, ефективних прийомів, засобів і методик розслідування зазначеної категорії справ. Донині не створена методика розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, яка б ураховувала основні структурні елементи їх криміналістичної характеристики. Залишається недослідженою також проблема використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні таких злочинів.

Загалом проблемам жорстокості та насильницької злочинності присвячена досить значна кількість робіт українських (Александров Д.О., Алікіна Н.В., Андросюк В.Г., Джужа О.М., Закалюк А.П., Казміренко Л.І., Коновалова В.О., Костицький М.В., Матвійчук В.В., Марчак В.Я., Медведєв В.С., Морозов О.М., Ходимчук О.О., Шепітько В.Ю. та ін.) та російських (Антонян Ю.М., Єнікополов С.М., Михайлова О.Ю., Ратінов О.Р., Самовичев Є.Г. та ін.) науковців. В науковій літературі дальнього зарубіжжя проблема агресивності представлена роботами Бартола К. , Берна Р. , Річардсона Д. , Фромма Е. та ін.

Але особлива жорстокість як юридико-психологічний феномен ніким раніше предметно не досліджувалася. Між тим, специфіка сучасної правоохоронної діяльності вимагає детального та конкретизованого її вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. № 755) й затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (27 грудня 2005 р. протокол № 19); виконана відповідно до плану НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ і науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології; відповідно до основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення юридико-психологічних засад розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю. Для досягнення цієї мети вирішувалися такі завдання:

- здійснити кримінально-правовий аналіз злочинів, вчинених із особливою жорстокістю;

- визначити психологічну сутність та зміст феномену особливої жорстокості;

- надати юридико-психологічну характеристику особи, схильної до особливої жорстокості, та психологічних детермінант насильницької злочинної поведінки;

- розробити тактико-психологічну методику розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, та запропонувати практичні рекомендації щодо проведення окремих слідчих дій;

- визначити межі та можливості використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю.

Об'єкт дослідження - явище жорстокості як юридико-психологічний феномен.

Предмет дослідження - юридико-психологічні засади розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю.

При проведенні дисертаційного дослідження використані наступні методи: 1) загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, аналізу і синтезу, аналогії, дедукції й індукції) - для визначення принципів та критеріїв юридико-психологічного коментування поняття “особлива жорстокість”, співвіднесення її юридичного та психологічного змісту (р. 1.1, 2.2, р. 3); 2) власне-наукові (порівняльно-правовий, логіко-юридичний, історичний) - для встановлення особливостей психолого-юридичного генезису поняття “особлива жорстокість” (р. 1.2 та 3.1); 3) методи юридико-психологічних досліджень (спостереження, бесіда, опитування практичних працівників, вивчення матеріалів кримінальних справ, аналіз статистичних даних та аналітичних матеріалів Верховного суду України і МВС України) - для узагальнення практики застосування п. 10 ст. 67 КК України (р. 1.1., 2.1.-3.1).

Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу статистичних даних та аналітичних матеріалів Департаменту інформаційних технологій МВС України, Верховного суду України і МВС України; вивчення матеріалів 182 кримінальних справ (п.4 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 126, ст. 127, ч.4 ст. 187, ст. 152 КК України) Кількість кримінальних справ визначалася згідно формули У. Кокрена: n = 1 / (k + 1/N), де N - обсяг генеральної сукупності; k - стала для великих вибірок величина. Оскільки кількість злочинів проти життя та здоров'я, волі, честі та гідності, а також статевої свободи та статевої недоторканості особи протягом 2004-2007 рр. знаходилася в межах від 26336 до 9526, то N становить приблизно 18 тис., а обсяг вибірки (n) - приблизно 90 одиниць. Враховуючи значні змістові відмінності зазначених вище злочинів та ймовірність похибки, нами вивчено 182 кримінальні справи, що є цілком репрезентативним., а також анкетування та інтерв'ю 180 працівників органів внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- надана порівняльна характеристика законодавства різних країн світу в частині обставин, що обтяжують покарання, та особливої жорстокості;

- виявлена залежність між елементами кримінологічної характеристики злочину, вчиненого із особливою жорсткістю, та особи злочинця (місце вчинення злочину - час доби, вік злочинця - вік потерпілого, та ін.);

- визначені типові для даної категорії злочинів мотиви та надана їх психологічна характеристика;

- на основі використання психологічних технологій надана класифікація типових слідчих ситуацій, що виникають при розслідуванні злочинів із ознаками особливої жорстокості;

- запропонований авторський підхід до психологічного визначення поняття і змісту криміналістичної характеристики злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, її місця в загальній методиці розслідування, яка набула свого відображення в залученні фахівця психолога до процесу розкриття та розслідування;

- визначено та обґрунтовано необхідність практичного застосування спеціальних психологічних знань фахівцями психологами залучинеми до процесу розкриття та розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю;

удосконалено:

- визначення меж та ознак психічного насильства як одного з критеріїв прояву особливої жорстокості;

- кримінально-правову характеристику особливої жорстокості як такої, що передбачає не лише фізичне, але й психічне насильство;

- уявлення про особливу жорстокість як засіб досягнення окремого злочинного наслідку, що знаходить своє відображення у спричиненні додаткового фізичного або психічного страждання потерпілому та особливому суб'єктивному ставленні винного до потерпілого, що не охоплюване наміром на здійснення злочину; вона не є обов'язковою ознакою насильницького злочину, на відміну від “звичайної” (інструментальної) жорстокості, що присутня у всіх без винятку злочинах проти життя та здоров'я особи, статевої свободи та статевої недоторканості;

дістало подальшого розвитку:

- розмежування понять “агресія”, “агресивна поведінка”, “жорстокість”, “особлива жорстокість”;

- соціально-демографічні та психологічні особливості особи злочинця, схильного до вчинення насильницьких злочинів із особливою жорстокістю;

- уявлення про психологічну детермінацію насильницької злочинної поведінки;

- юридико-психологічна характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю;

- тактика застосування психологічних прийомів при проведенні основних слідчих дій щодо розслідування злочинів зазначеної категорії;

- концепція щодо форм використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, зокрема, визначені засади та особливості складання пошукового психологічного портрета злочинця.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані в практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику ГСУ МВС України № 13/2-646 від 13 лютого 2008 р.), практиці Верховного Суду України (акт впровадження Верховного Суду України від 18 лютого 2008 р.), навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 10 жовтня 2008 р).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації неодноразово обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри юридичної психології КНУВС, викладені у виступах на шести науково-практичних конференціях (“Актуальні проблеми юридичної психології”, м. Київ, 29-30 вересня 2006 р.; “Право України очима майбутніх фахівців”, м. Тернопіль, 23 березня 2007 р.; “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, м. Київ, 26 січня 2008 р.; “Українське правосуддя: здобутки та перспективи”, м. Чернівці, 16 травня 2008 р.; “Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності”, м. Київ, 28 листопада 2008 р.; “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, м. Київ, 31 січня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 10 публікаціях, в тому числі - 4 статтях у провідних фахових виданнях та 6 тезах до науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, трьох додатків на 6 сторінках, списку використаних джерел (201 найменування). Повний обсяг дисертації становить 201 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 170 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито мету та дослідницькі завдання, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо апробації.

Розділ 1 - “Кримінально-психологічна характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю” - включає два підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Кримінально-правові аспекти злочинів, вчинених із особливою жорстокістю” аналізується особлива жорстокість як юридична категорія, що має юридико-психологічне підґрунтя.

Аргументується, що особлива жорстокість, окрім умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, катувань та мордування, що кваліфікуються згідно п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ст. 126, ст. 127 КК України, також може мати місце при здійсненні інших насильницьких злочинів, вчинених проти життя та здоров'я, а також статевої недоторканості та статевої свободи особи. Її наявність або відсутність визначається аналізом обставин конкретного злочинного діяння. Принципова відмінність особливої жорстокості від “звичайної” полягає в тому, що перша не є інструментальною необхідністю для злочину, тобто природною умовою його здійснення або результату, що наступив, і становить собою додаткове фізичне або психічне страждання для потерпілого або його близьких, яке винний свідомо заподіює або припускає. В особливій жорстокості виявляється особливе суб'єктивне відношення винного до потерпілого або його близьких, не охоплюване наміром на здійснення злочину, отже, вона є самостійним наміром, який відсутній при аналогічному діянні, вчинюваному без особливої жорстокості.

Тому можна стверджувати, що особлива жорстокість - це супроводжуюче або наступне за насильницьким злочином, не обов'язкове для його здійснення і настання звичайних для нього наслідків, умисне діяння (або бездіяльність), що має на меті спричинення потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання; навмисне і осмислене спричинення іншому мук і страждань заради них самих, а також дії, здійснюючи які, суб'єкт допускав або повинен був передбачати, що подібні наслідки можуть наступити.

Обов'язковою ознакою кваліфікації злочинів, як вчинених із особливою жорстокістю, з точки зору кримінального права є наявність хоча б одної з наступних умов: усвідомлені безжалісні, грубі діяння винної особи стосовно потерпілого, що завдають йому фізичних чи психічних страждань. В той же час, множинність хаотично нанесених пошкоджень не завжди свідчить про вчинення злочину з особливою жорстокістю. Іншими словами, констатуючи наявність жорстокості, слід оцінювати не лише кількісний, але й якісний характер нанесених травм.

Підрозділ 1.2. “Психологічна сутність та зміст феномену особливої жорстокості” присвячений дослідженню феноменів “агресія -- жорстокість - насильство”, аналізу наукових теорій та концепцій із даного питання.

Поняття “агресія” та “жорстокість” не тотожні, але тісно пов'язані одне з одним: жорстокість - це завжди прояв агресії, однак не будь-яка агресія є жорстокістю. Між ними існує дві достатньо важливих відмінності. По-перше, агресія - більш широке і нейтральне в морально-етичному плані поняття, її оцінка нерідко залежить від ситуації та обставин прояву. В деяких випадках агресія може виконувати позитивні функції, інколи - бути необхідною (наприклад, для людей військових і спортивних професій). По-друге, агресія властива всім живим істотам, а жорстокість є винятково соціальним явищем, притаманним лише людині - це усвідомлене прагнення нанести максимального збитку жертві. Жорстокість може виявлятися як в агресії, так і в насильстві, проте останнє поняття ширше в тому плані, що передбачає наявність антисоціальної спрямованості особи.

Зазначається, що агресія є обов'язковою складовою всіх тяжких насильницьких злочинів, однак не у всіх злочинах дії (бездіяльність) злочинця виявляють себе як особливо жорстокі. Основна відмінність особливої жорстокості від агресії, хай хоч і в самих небезпечних її проявах, полягає у вкрай негативній, усвідомленій поведінці, діях особи, направлених на спричинення фізичного болю чи психічних страждань, шкоди або на знищення іншої людини, групи осіб, що проявляються в насильстві як фізичному, так і психологічному.

Розглядаючи жорстокість як неадекватну і надмірну агресію, слід зважати, що визначення ступеня такої адекватності залежить від культури особистості і особливостей конкретного соціуму. Віднесення того або іншого діяння до жорстокого, особливо жорстокого або взагалі не жорстокого залежить не тільки від оцінок суб'єкта, але й від його соціальної приналежності і суспільного положення, моральних принципів і переконань, культури і т.ін.

Аргументується, що жорстокість і особливу жорстокість, зокрема, можливо розглядати як одну з рис особи певних категорій насильницьких злочинців. Але відносити її до особистісних рис слід лише в тих випадках, якщо вона стабільна і фундаментальна для даної людини, внутрішньо властива їй. Жорстока особа характеризується безжальністю, причому вади емпатійності сягають тут значної інтенсивності (емоційна “тупість”) та проявляються в усвідомленому прагненні нанести болісний збиток жертві.

Розділ 2 - “Юридико-психологічна характеристика особи, схильної до особливої жорстокості” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Психологія особистості насильницького злочинця” надається характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, та особистості злочинця.

Відзначається, що більшість таких злочинів є груповими (особливо катування та розбій - 42,1%), причому зв'язок між учасниками злочинних груп найчастіше виникав за місцем проживання, що найбільш характерне для вбивць (60,4%) і розбійників (47,9%). Злочини з особливою жорстокістю переважно вчинюються за попередньою домовленістю (60,0%), в робочі дні (71,8%), у вечірній (55,4%) та нічний (25,2%) час доби. Як правило, такі злочини тривають до півгодини; рідше - до 1 год., але кожен шостий злочин - 3 і більше годин (останнє найбільш притаманне зґвалтуванням).

Серед способів кримінальної жорстокості найбільш поширеними є множинні поранення і каліцтва, нанесені ударами рук та ніг (52,2%), більш часто - насильниками, катувальниками і розбійниками. Серед проявів особливої жорстокості також зафіксовано 41,2% множинних поранень колюче-ріжучими предметами. Значно поширені (52,5%) здавлювання болючих місць, сильні поштовхи, хапання і тягання за волосся, удари головою об твердий предмет, що особливо часто вживані насильниками, катувальниками і розбійниками. 21,9% фактів особливої жорстокості виявлялися в множинних ударах твердими, тупими предметами.

Злочини з особливою жорстокістю вчинюють, як правило, чоловіки (90,8%) у віці 18-32 роки (83,8%); жителі міст (89,0%), які мають загальну середню освіту (66,5%) та не можуть вважатися достатньо професійно адаптованими (81,5%). У цьому контингенті досить значна питома вага осіб із психічними аномаліями (36,9%). Наявна виражена залежність між вчиненням злочину з особливою жорстокістю та специфічними станами, а саме: 66,7% - алкогольне сп'яніння, 27,8% - наркотичне збудження, 5,6% - стан алкогольної чи наркотичної абстиненції.

Аргументується, що поведінка таких осіб обумовлюється прагненням до самоствердження в соціально негативному середовищі, уявленнями про необхідність застосування сили як універсального засобу задоволення потреб. Перебування їх у криміногенному середовищі, особливо в поєднанні з алкогольним сп'янінням та психічною напругою, сприяє реалізації антисоціальної установки в найбільш виражених кримінальних формах.

У підрозділі 2.2. “Психологічні детермінанти насильницької злочинної поведінки” надається характеристика суб'єктивної сторони складу злочину, вчиненого із особливою жорстокістю, зокрема, мотивам такої поведінки.

За результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ встановлено, що при вчиненні тяжких насильницьких злочинів із ознаками особливої жорстокості найбільш розповсюдженими є наступні мотиви: корисливий (49,5%), негативні особистісні, персоніфіковані мотиви (30,7%), хуліганські (19,8%). Згідно з результатами опитування працівників практичних органів, найчастіше мотивами вчинення таких злочинів є: корисливі (61,1%), на ґрунті неприязних відносин (44,4%), для приховування іншого злочину (33,3%), помста (16,7%), хуліганські (11%).

Надається характеристика кожного з мотивів та особливостей їх впливу на спосіб вчинення злочину.

Зазначається, що персоніфікованими мотивами слід вважати всі спонукання, що призводять до вчинення злочинів на ґрунті негативних особистісних відносин, як-то: ревнощі, помста, ненависть, неприязні відносини, тощо. Особлива жорстокість, що супроводжує хуліганські дії, не пов'язані з користю, є похідною від викривленого уявлення про можливості та форми самоствердження. Відповідно, персоніфіковані та хуліганські мотиви мають суто психологічний характер.

Можна стверджувати, що основною детермінантою вчинення тяжких насильницьких злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, є бажання захисту особистісних інтересів і потреб: прагнення особистої безпеки (коли фізично знищується інша особа, яка оцінюється як така, що загрожує життю), прагнення захисту власних життєвих цінностей (наприклад, помста як компенсація морально-психологічного збитку), прагнення захисту соціального комфорту та значущих соціальних відносин (насильство з ревнощів) тощо. Суб'єктивно не має значення, чи існує така зовнішня загроза насправді: в дійсності вона може бути відсутня, але ситуація переживається як небезпечна для біологічного чи соціального статусу особи. Очікування ймовірної агресії стимулює тут до власних злочинних дій. Так само й наявність реальної небезпеки породжує захисну реакцію, яка на тлі загостреного емоційного забарвлення характеризується майже повною втратою самоконтролю та неадекватними захисними агресивними діями.

Розділ 3 - “Особливості розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю” включає два підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Тактико-психологічна методика розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю” надається відповідна методика за умови несприятливої ситуації, коли особа злочинця невідома (він зник із місця події). Алгоритм спільних дій слідчого й оперативних працівників, на нашу думку, повинен виглядати наступним чином: 1) детальне опитування свідків про прикмети злочинця; переслідування злочинця за “гарячими слідами” з застосуванням службово-пошукових собак; 2) орієнтування працівників органів внутрішніх справ щодо пошуку злочинця за прикметами (фотороботом) і його затримання; 3) проведення заходів, спрямованих на затримання злочинця, прочісування місцевості, лісових масивів, квартирний обхід, якщо злочин вчинено в міській зоні, і т.ін; 4) використання для пошуку злочинця засобів масової інформації (телебачення, радіо). злочинець жорстокість розслідування кримінальний

Першочергова інформація про особу, що вчинила злочин, встановлюється, як правило, при опитуванні очевидців і свідків; при виявленні слідів і знарядь злочину в ході огляду місця події та прилеглої території, а також аналізу способу, місця, мотиву злочину й інших обставин.

Отже, з метою встановлення особистості злочинця (а при необхідності - й особи потерпілого) здійснюється наступний алгоритм першочергових слідчих та позапроцесуальних (допоміжного характеру) дій, заходів реагування.

1. Проводиться ретельний огляд місця події та прилеглої території, трупа, вивчаються виявлені сліди й інші важливі об'єкти. При проведенні огляду місця події, крім знаходження та фіксації матеріальних слідів, на основі реконструктивної пізнавальної діяльності слідчим відтворюється психологічне тло події. Він висуває версії з урахуванням вірогідності розгортання подій на місці злочину, виходячи з психологічних чинників, таких як: зв'язок (прямий чи опосередкований) між особою злочинця та конкретною жертвою, прямий та непрямий умисел, відповідно до цього, - безпосередній та опосередкований мотив насильницького посягання.

2. До огляду місця події залучається фахівець-психолог, який складає пошуковий психологічний портрет злочинця та надає слідчому необхідні консультації.

3. Проводиться допит очевидців (свідків). З психологічної точки зору допит як спосіб отримання інформації, безумовно, має пізнавальне значення. При розслідуванні слідчий не тільки отримує дані про подію злочину і пов'язані з ним обставини, але й використовує результати допиту для встановлення фактів, раніше йому невідомих, перевіряє й оцінює їх, висуває нові версії.

4. Призначення судово-медичної експертизи трупа.

5. Оперативне відпрацювання різних категорій населення щодо ймовірних прикмет злочинця.

Після затримання підозрюваного з метою доведення його причетності до вчинення злочину проводяться наступні слідчі дії: огляд та вилучення особистих речей з метою пошуку мікрочастинок й інших слідів, що могли залишитися під час вчинення злочину (крові, сперми, і т.ін.); допит; обшуки за місцем проживання, роботи (за необхідності - в інших місцях); пред'явлення підозрюваного для впізнання свідкам; призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи; проведення очних ставок.

У підрозділі 3.2. “Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю” обґрунтована необхідність використання при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, спеціальних психологічних знань.

Визначено, що допомога фахівців-психологів органам досудового слідства може здійснюватися в трьох формах: 1) складання пошукового психологічного портрета злочинця на основі характерних ознак злочину й обстановки на місці його вчинення, формулювання рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій; 2) обрання найбільш оптимальних шляхів психологічного впливу на правопорушника та подолання його опору шляхом консультування психолога; 3) проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз.

Складання пошукового психологічного портрета злочинця (психологічна профілізація) - процес ідентифікації психологічних характеристик індивіда, складових загального опису особи, заснованого на аналізі злочинів, вчинених ним. Психологічний портрет невстановленого злочинця є результатом психолого-правового дослідження матеріалів кримінальної справи за фактом вчинення злочину з ознаками особливої жорстокості, що містить інформацію про пошукові ознаки злочинця, рекомендації для висунення слідчо-розшукових версій та основні напрями їх обробки, а також прогностичну оцінку вірогідного вчинення чергового злочину.

Реалізація даного методу відбувається в декілька етапів, що включають три рівні аналізу кримінальної події. На першому (криміналістичному) рівні відбувається виявлення і аналіз інформативних ознак кримінальної події - всього обсягу інформації про злочин та його обставини, за допомогою яких реконструюється зовнішня сторона злочинної діяльності, формальний зміст елементів криміналістичного механізму злочину. На другому (поведінковому) рівні в діях злочинця на основі методики “оцінки індивідуальності дії” виділяється індивідуально-психологічний зміст. На третьому (діагностичному або інтерпретаційному) рівні індивідуальні поведінкові ознаки злочинця пов'язуються з психологічними властивостями та іншими ознаками його особи на основі пошуку можливої природи причин, породжуючих суб'єктивний зміст дій злочинця.

Визначено наступну структуру психологічного портрета злочинця, який вчинив злочин із особливою жорстокістю: а) вступ, де дається опис короткої фабули злочину. Обов'язковими елементами тут є інформація про місце вчинення злочину, час, дату, спосіб насильницьких дій; інформація про час і дату, коли і за яких обставин бачили останній раз потерпілу особу. Така інформація повинна бути короткою, відображати загальні закономірності злочину в цілому; б) основна частина, в якій проводиться психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи, розгляд всієї наявної інформації про подію злочину (аналіз вибору жертви, час злочинної події і т.ін.); в) ймовірнісний психологічний портрет; г) рекомендації для висунення оперативно-розшукових версій і проведення оперативно-розшукових заходів при підозрі на серійні злочини.

Консультування як форма співробітництва може проводитися для одержання працівником ОВС інформації довідкового психологічного характеру про: типові особливості сприйняття, пам'яті та мислення залежно від вікових особливостей (дітей, дорослих чи людей похилого віку), особливості поведінкових проявів при певних психічних аномаліях, вплив на психічні процеси та поведінку людини різних психічних та емоційних станів (алкогольного чи наркотичного сп'яніння, стресу, сильного страху) тощо. Консультації можуть бути надані також із конкретних кримінальних справ, наприклад, психолог може визначити напрям вивчення особистості обвинувачуваного залежно від виду вчиненого ним злочину, підказати можливі джерела інформації про особу, дати рекомендації щодо особливостей встановлення та розвитку з нею психологічного контакту.

Оскільки при вчиненні злочинів із особливою жорстокістю становить особливий інтерес психічний статус підозрюваного (обвинувачуваного), а саме - співвідношення нормального та патологічного в його психіці, доцільним є проведення КСППЕ. Така експертиза дозволяє визначити стійкі психологічні властивості та риси особистості та динамічні стани її психіки; вид i глибину емоційних реакцій у період, що має значення у справі; вплив виявлених особливостей підекспертної особи на її здатність адекватно сприймати оточення та регулювати свою поведінку у конкретній криміногенній ситуації; здатність усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки i керувати ними. Важливим для індивідуалізації покарання є також встановлення дійсного (глибинного) мотиву вчинення злочину.

Висновки

Враховуючи, що тяжкі насильницькі злочини, вчинені з особливою жорстокістю, є специфічним різновидом злочинів проти особи, з'ясування їх юридико-психологічних аспектів є, безумовно, необхідним при розкритті та розслідуванні, а також при судовому розгляді кримінальної справи. Більш широке застосування спеціальних психологічних знань на всіх етапах кримінального провадження створює додаткові можливості для встановлення самого факту особливої жорстокості. Окрім того, з'ясування кримінально-психологічної характеристики особистості дозволить повніше прогнозувати характер її поведінки як у процесі відбування покарання, так і після звільнення з УВП.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення наукових поглядів щодо злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, надана їх кримінально-психологічна характеристика та пропозиції щодо застосування психологічних знань при їх розслідуванні.

Узагальнення даних дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Жорстокість - ознака індивідуальної чи групової поведінки (діяння), що супроводжує насильницькі дії. Вона присутня у всіх без винятку злочинах проти життя та здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканності особи. З психологічної точки зору жорстокість має характер соціально-фіксованої установки - готовності сприймати й оцінювати всі об'єкти певним чином і схильності діяти щодо цих об'єктів відповідно до їх оцінки. Тому все, що відбувається, оцінюється суб'єктом не як жорстокість, а як природне та морально виправдане явище в результаті функціонування механізмів психологічного захисту.

Особлива жорстокість, на відміну від “звичайної”, спрямована на свідоме спричинення додаткового фізичного чи психологічного страждання потерпілому чи його близьким та є засобом досягнення окремого злочинного наслідку, якого винний бажає або припускає. Вона знаходить своє відображення в особливому суб'єктивному ставленні винного до потерпілого чи його близьких, що не охоплюване умислом на вчинення злочину, отже, є самостійним наміром, який відсутній при аналогічному діянні, вчинюваному без особливої жорстокості.

2. Особлива жорстокість може виражатися як у способі, болісному для потерпілого (мордування, множинне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, створення нестерпних умов завдяки позбавленню їжі, води, одягу, тощо), так і в спричиненні особливих моральних страждань його близьким, на очах у яких здійснюється злочин. В той же час, сама по собі множинність хаотично нанесених ушкоджень не є беззаперечним свідченням щодо вчинення злочину із особливою жорстокістю. Тому для констатації особливої жорстокості слід оцінювати якісний, а не лише кількісний характер нанесених потерпілому травм, а також враховувати заподіяну внаслідок психічного насильства моральну шкоду.

3. Особлива жорстокість, крім умисних вбивств (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України), тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 121 КК України), катувань (ст. 126 КК України) та мордування (ст. 127 КК України), також може мати місце при вчиненні: зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, зґвалтування малолітньої чи малолітнього (ч. 4 ст. 152 КК України); розбійного нападу з метою заволодіння майном, сполученого зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК України); умисного легкого (ст. 125 КК України) та умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК України), при захопленні заручників (ч. 2 ст. 147 КК України) та незаконному позбавленні волі (ч. 2 ст. 146 КК України). В цих випадках її наявність або відсутність визначається аналізом обставин конкретного злочинного діяння, що слугує індивідуалізації покарання.

4. Основними ознаками та особливостями злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, є: наявність тенденції до омолодження та адиктивність їх суб'єктів; безлюдне місце та пізній час як гарантія відсутності очевидців; тривалий час заподіяння ушкоджень, що вказує на прямий умисел спричинення жертві страждань; множинність травм та наявність різних видів ушкоджень, що свідчить про цілком осмислений характер їх нанесення.

Типовими ознаками осіб, які вчинюють злочини з особливою жорстокістю, слід вважати: чоловічу стать, молодіжний вік, приналежність до маргінальних прошарків міського населення; середня освіта та низький рівень професійної кваліфікації; відсутність сім'ї (не одружений або розлучений). Такі особи віддають перевагу груповому та беззмістовному проведенню вільного часу, неглибоким та нестійким соціальним контактам із поверхневими відносинами; через нестійку нервову систему та неврівноважену психіку вони схильні до конфліктів та афективних “вибухів”, що найчастіше мають місце на тлі алкогольного сп'яніння. Можливі психічні аномалії у межах осудності, які сприяють формуванню і закріпленню на рівні поведінкових установок найпростіших механізмів компенсації внутрішніх проблем у формі зовнішньої агресії.

5. При розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, найбільш інформативне навантаження несуть такі слідчі дій, як огляд місця події, допит потерпілого (постраждалого), свідків, підозрюваного (обвинуваченого), а також висновки судово-психологічної експертизи. Отримана за їх допомогою інформація дає можливість відокремити злочини, вчинені з особливою жорстокістю, від вчинених в загальний спосіб насильницьких злочинів.

Специфіка проведення слідчих дій за даною категорією справ полягає у тому, що організація всього процесу повинна спрямовуватися на встановлення обставин, які б дали можливість констатувати наявність/відсутність особливої жорстокості. Зокрема, при огляді місця події та проведенні допитів (потерпілої особи, очевидців та свідків, підозрюваного) слід звертати увагу на ознаки свідомого прагнення до заподіяння не просто шкоди, але страждань жертві. Обов'язковим є встановлення мети і мотивів (істинних, а не декларованих) вчинення злочину за таких обтяжуючих обставин, оскільки це допомагає суду об'єктивно, повно і всебічно розглянути справу та винести законний і обґрунтований вирок.

6. Доцільними та ефективними формами використанням спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, є створення психологічного портрета злочинця, консультація фахівця-психолога та судово-психологічна експертиза.

Зокрема, типовий психологічний портрет злочинця, який вчинив злочин із особливою жорстокістю, базується на психологічних одиницях організації та функціонування особи, відображає психологічні якості та їх прояви в злочинній діяльності, містить дані про криміналістично значущі (такі, що мають пошукове значення) ознаки особи злочинця. Він сприяє конкретизації уявлень оперативних працівників та слідчих про індивідуальні особливості злочинця, що виявляються в характеристиках його докримінальної, кримінальної та посткримінальної поведінки, а також вирішенню завдань, пов'язаних із пошуком, виявленням і викриванням таких осіб.

Надання фахівцем-психологом консультації дозволяє оперативному працівнику чи слідчому одержати необхідну інформацію щодо: типології осіб, специфічних проявів поведінки окремих психологічних типів; вікових особливостей психічного розвитку особи, зміни динаміки і темпу пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах її становлення і розвитку; впливу на поведінку перенесених чи наявних психічних і соматичних захворювань; типових психологічних рис дорослих та неповнолітніх злочинців; окремих психологічних феноменів, станів, процесів, їх наявності чи відсутності в ситуації вчинення злочину; методів та засобів психологічного впливу на особу та ін. Особливе значення в контексті нашого дослідження має з'ясування психологічного стану та ставлення злочинця до власних насильницьких дій.

Колом питань, що розглядались нами у дисертаційній роботі, проблема використання юридико-психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки ми вважаємо: юридико-психологічний аналіз психологічно насичених злочинів, таких як “Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини” (ст. 117 КК України), “Доведення до самогубства” (ст. 120 КК України), “Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання” (ст. 123 КК України) та ін.; встановлення меж та можливостей використання, взаємодії і розмежування компетенції судово-психологічної та судово-психіатричної експертизи при розслідуванні злочинів даної категорії; визначення психологічних засад індивідуалізації покарання, в тому числі при дослідженні обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гребенюк М. О. Феномен вчинення злочину із особливою жорстокістю в сучасній юридичній психології та кримінальному праві / Гребенюк М. О. // Іменем закону (науковий вісник) - К., 2008. - №1 (5). - С. 29-31.

2. Гребенюк М. О. Кримінально-правова характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю / Гребенюк М. О. // Підприємництво, господарство, право - К., 2008. - №6 (150). - С. 135-138.

3. Гребенюк М. О. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю / Гребенюк М. О. // Юридична Україна - К., 2008. - №4. (64) - С. 83-87.

4. Гребенюк М. О. Соціально-психологічні чинники агресивної поведінки в сучасному суспільстві / Гребенюк М. О. // Науковий вісник КНУВС - К., 2008. - №4. - С. 93-100.

5. Гребенюк М. О. Мотивація злочинної поведінки (у контексті злочинів, вчинених із особливою жорстокістю) : Українське правосуддя: здобутки та перспективи : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Чернівці, 16 травня 2008 р.) - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т. ім. Ю. Федьковича, 2008. - С.114-118.

6. Гребенюк М. О. Людська агресія в історичному контексті / Гребенюк М. О. // Актуальні проблеми юридичної психології: тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 29-30 вересня 2006 р.) - Київ : Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2006. - С.94-98.

7. Гребенюк М. О. Кримінально-правова характеристика поняття особливої жорстокості / Гребенюк М. О. // Правова Україна очима майбутніх фахівців: тези доп. Всеукраїнської студентської наук.-практ. конф. (Тернопіль, 23 березня 2007 р.) - Тернопіль : Тернопільський нац. економ. ун-т, юридичний факультет, 2007. - С. 193-197.

8. Гребенюк М. О. Правові проблеми призначення психологічної експертизи / Гребенюк М. О. // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук.-теорет. конф. (Київ, 26 січня 2008 р.). - К. : Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2008. - С.67-68.

9. Гребенюк М. О. Використання спеціальних психологічних знань при розкритті та розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю / Гребенюк М. О. // Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності: тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті професора Я.Ю. Кондратьєва (Київ, 28 листопада 2008 р.) - Київ : Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2008. - С.96-98.

10. Гребенюк М. О. Актуальні питання використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні тяжких насильницьких злочинів / Гребенюк М. О. // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-теорет. конф. (Київ, 31 січня 2009 р.). - К. : Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2009. - С.187-188.

Анотація

Гребенюк М.О. Юридико-психологічні засади розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Київський національний університет внутрішніх справ. Київ, 2009.

У дисертації розглянуто юридико-психологічні питання розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю. З'ясоване місце особливої жорстокості та її роль при кваліфікації злочинів. Наданий загальний психологічний портрет насильницького злочинця, який вчинив злочин із особливою жорстокістю.

Розроблено тактико-психологічну методику розслідування злочинів даної категорії з розподілом слідчих ситуацій на сприятливі та несприятливі залежно від початкової вихідної інформації.

Визначено психологічні рекомендації щодо проведення окремих слідчих дій, які при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, здатні нести (уособлювати) найбільшу психологічну інформацію. Доведена необхідність при розслідуванні зазначеної категорії справ застосування спеціальних психологічних знань в наступних формах: складання психологічного портрета, психологічна консультація та судово-психологічна експертиза.

Ключові слова: насильство, агресивність, особлива жорстокість, психологічний портрет злочинця, спеціальні психологічні знання.

Аннотация

Гребенюк М.А. Юридико-психологические основы расследования преступлений, совершённых с особой жестокостью. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. - Киевский национальный университет внутренних дел. Киев, 2009.

В диссертации рассмотрены актуальные юридико-психологические проблемы расследования преступлений, совершенных с особой жестокостью.

Представлена сравнительная характеристика законодательства разных стран мира относительно обстоятельств, отягчающих наказание, и особой жестокости, в частности; криминологическая и уголовно-правовая характеристика преступлений, совершенных с особой жестокостью. Установлена зависимость между элементами криминологической характеристики преступления, совершенного с особой жесткостью, и личности преступника.

Усовершенствована уголовно-правовая характеристика особой жестокости, предполагающей наличие не только физического, но и психического насилия. Аргументировано представление об особой жестокости как средстве достижения отдельного преступного результата, находящем свое отображение в причинении дополнительного физического или психического страдания потерпевшим и особом субъективном отношении виновного к потерпевшему, которое не охватывается умыслом на совершение преступления. Доказано, что особая жестокость не является обязательным признаком насильственного преступления, в отличие от “обычной” (инструментальной) жестокости, присутствующей во всех без исключения преступлениях против жизни и здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности личности.

Выяснено уголовно-правовое, криминологическое и юридико-психологическое значение особенностей личности преступника, и, в частности, пограничных психических аномалий, которые следует учитывать при: установлении субъективных предпосылок и оснований квалификации преступлений; определении степени общественной опасности личности преступника; индивидуализации наказания виновных лиц.

Осуществлена дифференциация понятий “агрессия”, “агрессивное поведение”, “жестокость”, “особая жестокость”; установлены социально-демографические и психологические особенности личности насильственного преступника, предрасположенного к совершению преступлений с особой жестокостью; определены типичные для данной категории преступлений мотивы и дана их психологическая характеристика. Получило дальнейшее развитие представление о психологической детерминации насильственного преступного поведения, границах и признаках психического насилия как одного из критериев проявления особой жестокости.

Обоснована необходимость практического применения специальных психологических знаний при расследовании данной категории преступлений, представлена концепция относительно форм использования таких знаний при расследовании преступлений, совершенных с особой жестокостью, в частности, принципы и особенности составления поискового психологического портрета преступника. С учётом этого аргументирована необходимость включения специалиста-психолога в состав усиленной следственно-оперативной группы при раскрытии и расследовании преступлений против жизни и здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности личности.

Предложена классификация типичных следственных ситуаций, возникающих при расследовании преступлений с признаками особой жестокости; представлен авторский подход к определению понятия и содержания криминалистической характеристики преступлений, совершенных с особой жестокостью, ее места в общей методике расследования; определена тактика проведения основных следственных действий при расследовании преступлений указанной категории.

Обоснован алгоритм организационно-правовых мероприятий по расследованию преступлений, совершенных с особой жестокостью, который позволяет оптимизировать организацию этого процесса. Исследование истоков ошибочного, неточного или неполного понимания п. 10 ст. 67 УК Украины дало возможность сформулировать предложения относительно специфики расследования данного вида преступлений.

Ключевые слова: насилие, агрессивность, особая жестокость, психологический портрет преступника, специальные психологические знания.

Summary

Grebenyuk M.O. Law-psychological basis of investigation crimes committed with especially cruelty. - Manuscript.

Dissertation on achieving of scientific degree of candidate of Law sciences after speciality 19.00.06 - Law Psychology. Kyiv national university of internal affairs. Kyiv, 2009.

The law-psychological issues of investigation crimes committed with special cruelty are considered in the dissertation. The place of special cruelty and its role in crimes classification is found out. The total psychological portrait of violent criminal who committed crime with special cruelty is given.

Tactical-psychological method of investigating crimes in category like this with distribution evidence situations on favorable and unfavorable according to the initial information is developed.

Psychological recommendations about realizations some investigative activities in investigation crimes committed with special cruelty that can carry (personify) the most psychological information are determined. The necessity in using special psychological knowledge in investigation such crimes in the following forms: drawing up psychological portrait, psychological consultation and forensic medical examination.

Keywords: violence, aggressiveness, special cruelty, psychological portrait of criminal, special psychological knowledge.

Размещено на Allbest.ru

...