Формування культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності майбутніх психологів

Встановлено, що розвиток особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування прямо пропорційно позначається на розвиткові та формуванні її структурних компонентів, з якими вони мають сильно виражений, значно виражений та помірний кореляційні зв'язки на кожному курсі професійної підготовки майбутніх психологів у вищому навчальному закладі. Сильно виражений кореляційний зв'язок має місце на всіх курсах між емпатійністю та вмінням формулювати професійні висловлювання (Експ.гр.1 - r= 0,748; Експ.гр.2 - r=0,722; Експ.гр.3 - r=0,731 при p<0,01); між вмінням встановити міжособистісний контакт та вмінням формулювати професійні висловлювання (Експ.гр.1 - r=0,743; Експ.гр.2 - r=0,745; Експ.гр.3 - r=0,745 при p<0,01). Значно виражений зв'язок присутній між самоактуалізацією та професійними комунікативними знаннями (Експ.гр.1 - r=0,501; Експ.гр.2 - r=0,522; Експ.гр.3 - r=0,521 при p<0,01); самоактуалізацією та вмінням формулювати професійні висловлювання (Експ.гр.1 - r= 0,515; Експ.гр.2 - r=0,521; Експ.гр.3 - r=0,533 при p<0,01). Помірний зв'язок має місце у комбінаціях зв'язків між емпатійністю та професійними комунікативними знаннями (Експ.гр.1 - r=0,320; Експ.гр.2 - r=0,321; Експ.гр.3 - r=0,322 при p<0,05); самоактуалізацією та комунікативно-мовленнєвими навичками (Експ.гр.1 - r=0,321; Експ.гр.2 - r=0,324; Експ.гр.3 - r=0,344 при p<0,05); вмінням встановити міжособистісний контакт та комунікативно-мовленнєвими навичками (Експ.гр.1 - r=0,333; Експ.гр.2 - r=0,342; Експ.гр.3 - r=0,345 при p<0,05); вмінням встановити міжособистісний контакт та професійними комунікативними знаннями (Експ.гр.1 - r=0,415; Експ.гр.2 - r=0,462; Експ.гр.3 - r=0,476 при p<0,05). Слабкий зв'язок спостерігається між емпатійністю та комунікативно-мовленнєвими навичками (Експ.гр.1 - r=0,231; Експ.гр.2 - r=0,241; Експ.гр.3 - r=0,241 при p<0,05).

Отже, показники рівня розвитку особистісних детермінант позитивно корелюють з показниками сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування на кожному курсі професійної підготовки майбутніх психологів в умовах ВНЗ. Це дає нам підстави говорити про культуру мовленнєвого спілкування як особистісно детерміноване комплексне системне утворення майбутнього психолога на основі верифікованих статистичних даних.

Таким чином, результати констатувальної частини дослідження дозволяють встановити недостатній рівень розвитку структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування, особливо несформованість вміння формулювати професійні висловлювання, та недостатню сформованість особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування психолога, зокрема, самоактуалізації та емпатійності, які виступають важливими аспектами професійної діяльності психолога. Це зумовило необхідність пошуку шляхів та засобів розвитку культури мовленнєвого спілкування психолога у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

У третьому розділі - “Формування культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів у системі фахової підготовки” - обґрунтовано та представлено методику, зміст та основні результати формувального експерименту. Метою даного етапу дослідження було обґрунтування змісту і результатів впровадження комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів в умовах вищої школи. При побудові програми ми виходили з того, що у більшості досліджуваних переважає готовність до співробітництва, спрямованість надати допомогу іншій людині, ефективність керування міжособистісною взаємодією на основі доброзичливості та дружелюбного типу ставлення до інших, достатній рівень професійних комунікативних знань та комунікативно-мовленнєвих навичок, що підтверджує можливість підвищення рівня сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування при створенні необхідних умов розвитку її професійно важливих особистісних детермінант.

Зміст авторської комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування був спрямований на майбутніх психологів у системі фахової підготовки, базувався як на оригінальних авторських, так і на модифікованих напрацюваннях вітчизняних та зарубіжних дослідників. Комплексна програма включала спецкурс “Культура спілкування психолога” та проблемно-рольові ігри, які відображали реальні умови психоконсультативної роботи психолога. Метою лекційних та семінарських занять спецкурсу було формування і закріплення відповідних теоретичних знань, зміст яких структуровано на основі аналізу наукових джерел з проблеми культури спілкування та культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності психолога. Метою практичних занять було розвиток особистісних властивостей, значущих для професійної діяльності психолога, оволодіння практичними навичками мовленнєвої взаємодії у процесі психоконсультування, удосконалення професійних умінь, формування вміння формулювати професійні висловлювання.

Проблемно-рольові ігри, які відображали систему взаємодії “психолог-клієнт” виступали основним методичним інструментом, за допомогою якого відбувався розвиток уміння будувати консультативний діалог, уміння формулювати професійні висловлювання, формування якостей та вмінь, значущих для розвитку культури мовленнєвого спілкування. Програвання консультативного сеансу носило навчальний та діагностичний (для виявлення рівня сформованості вміння формулювати професійні висловлювання) характер.

Формувальний експеримент включав такі основні етапи: а) діагностичне обстеження досліджуваних експериментальної та контрольної груп (по 30 студентів-психологів V курсу в кожній) з метою констатації їхнього актуального рівня сформованості структурних компонентів та особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування; б) реалізація комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування в експериментальній групі, яка спрямована на розвиток професійно важливих особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування; в) повторне діагностичне обстеження всіх досліджуваних з метою вивчення динаміки розвитку структурних компонентів та особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування після реалізації комплексної програми; г) порівняння даних щодо динаміки структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування в експериментальній та контрольній групах, вивчення експериментального впливу та зв'язку особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування з її компонентами.

Аналізуючи результати формувальної частини дослідження, ми встановили взаємозв'язок між особистісними детермінантами культури мовленнєвого спілкування та її структурниими компонентами у студентів - майбутніх психологів до і після застосування комплексної програми. Отримані результати засвідчили підвищення рівня самоактуалізації до вище середнього (з 23,0 % до 43,3 %), емпатійності до середнього рівня (з 40,0 % до 46,7 %) як найбільш оптимального у професійній діяльності психолога, спрямованості на співробітництво з партнером по спілкуванню, орієнтації на дружелюбні та доброзичливі стосунки при встановленні міжособистісного контакту (з 36,6 % до 53,3 %), ініціативності та незалежності у веденні бесіди, впевненості у собі (з 35,0 % до 48,3 %) у студентів експериментальної групи. Відбулися зміни і у розвитку структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування даних студентів. Цей факт дає підставу стверджувати, що застосування комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування сприяє підвищенню рівня сформованості професійно важливих особистісних детермінант у майбутніх психологів, які визначають розвиток її структурних компонентів, і, відповідно, культури мовленнєвого спілкування студентів у цілому в подальшій професійній діяльності (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка змін структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів до і після формувального експерименту N=60

Розраховані показники t-критерія Стьюдента статистично значущі при p<0,01.

В результаті статистичного аналізу отриманих даних (ц* кутове обернення Фішера) були виявлені істотні відмінності за особистісними детермінантами, що були розвинені у процесі формувального експерименту як чинників, що зумовлюють розвиток культури мовленнєвого спілкування.

Наведені вище результати формувального експерименту засвідчують, що культура мовленнєвого спілкування - це комплексна і багатовимірна система професійних знань, умінь і навичок особистості професіонала, що визначаються показниками динаміки її структурних компонентів і в умовах спеціально організованого психолого-педагогічного впливу на її особистісні детермінанти розвивається до вищого рівня.

Таким чином, результати формувальної частини дослідження підтвердили його загальну гіпотезу щодо структурних компонентів, особистісних детермінант та психолого-педагогічних умов формування культури мовленнєвого спілкування майбутнього психолога.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і сучасне вирішення проблеми формування культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів, що виявляється у системності вивчення структурних компонентів та особистісних детермінант її розвитку; визначенні критеріїв сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування; визначенні шляхів формування особистісних детермінант, що сприяють розвитку структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування; виявленні психолого-педагогічних умов, що забезпечують управління процесом цілеспрямованого підвищення рівня культури мовленнєвого спілкування; розробці та апробації комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів.

1. Культура мовленнєвого спілкування психолога - це комплексне системне утворення особистості фахівця, що виступає складовою поведінкового компонента культури його спілкування і має місце на фазі реалізації ним мовленнєвих дій у зовнішньому плані за допомогою мовленнєвих засобів, адекватних цілям професійного спілкування. Культура мовленнєвого спілкування забезпечує індивідуальний характер професійної мовленнєвої взаємодії психолога з клієнтом та є основою готовності майбутнього фахівця до професійної діяльності.

2. Структурними компонентами культури мовленнєвого спілкування психолога виступають: професійні комунікативні знання про засоби мовленнєвого спілкування; вміння формулювати професійні висловлювання за допомогою мовленнєвих засобів, що відповідають цілям професійної діяльності; комунікативно-мовленнєві навички спілкування, володіння якими забезпечує вміння формулювати професійні висловлювання.

3. Структурні компоненти культури мовленнєвого спілкування набувають свого розвитку залежно від зовнішніх впливів. Встановлена специфічна динаміка у темпах їх розвитку. З однієї сторони визначено тісний взаємозв'язок між культурою мовленнєвого спілкування та досвідом спілкування, а з іншої - недостатність комунікативної (мовленнєвої) підготовки як суттєвої професійно-важливої характеристики майбутнього психолога. Встановлено роль етапу професіоналізації у ВНЗ як провідного в активізації та фундації культури мовленнєвого спілкування у студентів-психологів.

4. Професійні комунікативні знання психолога забезпечують культуру його мовленнєвого спілкування на рівні фахової готовності до професійного мовлення (фіксуються за рівнем успішності), комунікативно-мовленнєві навички - на рівні особистісної готовності до реалізації мовлення у поведінковому плані - мовленнєвих діях. Комунікативно-мовленнєві навички виступають професійно значущими навичками спілкування особистості психолога і структурують культуру його мовленнєвого спілкування у мовленнєвих діях за допомогою мовленнєвих засобів (фіксується за граматичним, лексичним та стилістичним критеріями). Як комплексне системне утворення особистості фахівця культура мовленнєвого спілкування виражається у вмінні формулювати професійні висловлювання (фіксується за критеріями правильності, доцільності та зрозумілості). Висловлювання функціонує як одиниця професійного мовлення, що інтегрує професійні комунікативні знання та комунікативно-мовленнєві навички. Сформованість структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування свідчить про сформованість культури мовленнєвого спілкування в цілому.

5. Розвиток культури мовленнєвого спілкування зумовлений такими професійно важливими особистісними детермінантами: самоактуалізація як спрямованість на професійне самовдосконалення; емпатійність як спрямованість на допомогу клієнту; вміння встановлювати міжособистісний контакт з клієнтом, що включає діалогічну спрямованість спілкування психолога.

6. Розвиток особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування прямо пропорційно позначається на формуванні та розвиткові її структурних компонентів, з якими вони мають сильно виражений, значно виражений та помірний кореляційні зв'язки на кожному курсі професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ. Культура мовленнєвого спілкування майбутнього психолога становить особистісно детерміноване комплексне системне утворення, структурні компоненти якої розвиваються у процесі фахової підготовки.

7. Важливою психолого-педагогічною умовою формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів є спеціальна організація у вищому навчальному закладі професійної комунікативно-мовленнєвої підготовки студентів-психологів, спрямованої на розвиток особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування, який зумовлює розвиток її структурних компонентів у подальшій професійній діяльності. Професійна комунікативно-мовленнєва підготовка студентів-психологів має здійснюватися із застосуванням активних методів навчання з метою набуття студентами здатності до професійної мовленнєвої взаємодії та оволодіння ними вмінням формулювати професійні висловлювання у вирішенні проблем, наближених до реальних умов професійної діяльності.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження; застосуванням системи методів та прийомів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи з дотриманням вимог надійності та валідності, репрезентативністю вибірки і використанням методів математичної статистики для обробки отриманих даних.

Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у вивченні розвитку культури мовленнєвого спілкування психолога як комплексного системного утворення особистості фахівця, поглибленому вивченні динаміки та специфіки формування культури мовленнєвого спілкування у відповідності до диференціації етапів навчання, дослідженні ефективності роботи психологів з високим рівнем сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування у навчально-виховних закладах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ханецька Т. І. Психологічні особливості мовленнєвого спілкування / Т. І. Ханецька // Психологія : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - Вип. 18. - С. 179-184.

2. Ханецька Т. І. Психологічні особливості культури мовленнєвого спілкування в діяльності практичного психолога / Т. І. Ханецька // Науковий часопис / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки зб. наук. пр. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 4 (28). - С. 131-136.

3. Ханецька Т. І. Психологічні проблеми формування культури мовленнєвого спілкування в професійній діяльності майбутнього психолога / Т. І. Ханецька // Науковий часопис / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук. пр. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 5 (29). - С. 82-86.

4. Шиловцева Г. Г. Духовність та культура спілкування майбутніх психологів у світлі християнсько зорієнтованого підходу / Г. Г. Шиловцева, Т. І. Ханецька // Науковий часопис / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук. пр. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 17 (41). - Ч. 2. - С. 147-153.

5. Ханецька Т. І. Психологічний супровід формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів / Т. І. Ханецька // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. / Ун-т менедж. освіти АПН України. - К. Геопринт, 2008. - Вип. 9. - С. 346-352.

6. Ханецька Т. І. Культура спілкування та її роль в становленні духовності майбутнього психолога / Т. І. Ханецька // Актуальні проблеми психології : Психол. навч. Генетична психол. Медична психол. ; за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі. - Київ-Ніжин : НДУ ; ДС “Міланік”, 2008. - Т. 10. Вип. 6. - Ч. 2. - С. 285-289.

7. Ханецька Т. І. До проблеми формування умінь діалогічного спілкування “психолог - клієнт” / Т. І. Ханецька // Наукові записки : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. - Ч. 2. - С. 167-171.

8. Ханецька Т. І. До проблеми формування ефективної взаємодії психолога і клієнта / Т. І. Ханецька // Вісник : зб. наук. ст. викл., доктор., аспір. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - Вип. 4. - С. 70-74.

9. Ханецька Т. І. Проблеми співвідношення мови, мовлення і мислення у психології / Т. І. Ханецька // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : зб. мат. всеукр. наук.-прак. конф. / Європ. ун-т - К. : Вид-во Європейського університету, 2003. - Т. 4. - С. 381-384.

10. Ханецька Т. І. Особистісні детермінанти культури спілкування майбутніх психологів / Т. І. Ханецька // Тези доповідей учасників Міжнар. наук.-практ. конф. “Методологія та технології практичної психології в системі вищої школи” / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова МОН України, 2007. - С. 190-192.

11. Пов'якель Н. І. Основи психоконсультування та психокорекції : навч.- практ. комплекс [для студ. пед. фак.] / Н. І. Пов'якель, Т. І. Ханецька. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. - 58 с.

12. Фахова психологічна практика: комплекс програм і метод. реком. / Пов'якель Н. І., Бушуєва Т. В., Ханецька Т. І. та ін.; за ред. Н. І. Пов'якель. К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 1. - 60 с.

13. Ханецька Т. І. Психологія спілкування. / Т. І. Ханецька // Практична психологія : комплекс типових навч. програм. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 1. - С. 230-239.

14. Кваліфікаційні роботи з практичної психології : курсові роботи : навч.- метод. посібник / [Пов'якель Н. І., Бушуєва Т. В., Ханецька Т. І. та ін.] ; за ред. Н. І. Пов'якель. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - 160 с.

15. Ханецька Т. І. Психологія спілкування. / Т. І. Ханецька // Практична психологія : комплекс типових навч. програм. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 3. - С. 121-129.

16. Фахова психологічна практика: комплекс програм і метод. реком. / [Пов'якель Н. І., Бушуєва Т. В., Ханецька Т. І. та ін.] ; за ред. Н. І. Пов'якель. 2 вид. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - 65 с.

17. Фахова психологічна практика: комплекс програм і метод. реком. / [Пов'якель Н. І., Бушуєва Т. В., Ханецька Т. І. та ін.] ; за ред. Н. І. Пов'якель. 3 вид. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - 73 с.

18. Ханецька Т. І. Культура спілкування психолога / Т. І. Ханецька // Практична психологія : комплекс типових навч. програм. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 4. - С. 132-153.

19. Ханецька Т. І. Психологія професійної кар'єри / Т. І. Ханецька // Практична психологія : комплекс типових навч. програм. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 4 - С. 154-172.

АНОТАЦІЇ

Ханецька Т. І. Формування культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності майбутніх психологів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретико-експериментальному вивченню культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів. Уточнено поняття “культура мовленнєвого спілкування”, здійснено інтегроване вивчення культури мовленнєвого спілкування психологів у контексті її взаємозв'язку з професійно важливими особистісними детермінантами. Досліджено психологічну сутність та зміст культури мовленнєвого спілкування психолога як комплексного системного утворення особистості фахівця, що виступає складовою поведінкового компонента культури його спілкування і має місце на фазі реалізації ним мовленнєвих дій у зовнішньому плані за допомогою мовленнєвих засобів, адекватних цілям професійного спілкування. Виявлено психологічні особливості культури мовленнєвого спілкування студентів-психологів, визначено її структурні компоненти та встановлено особистісні детермінанти розвитку культури мовленнєвого спілкування. Розроблено та апробовано комплексну програму формування культури мовленнєвого спілкування за умов застосування активних методів навчання, наближених до реальних умов професійної діяльності психолога.

Ключові слова: спілкування, культура спілкування, культура мовленнєвого спілкування, структурні компоненти культури мовленнєвого спілкування, особистісні детермінанти культури мовленнєвого спілкування, професійне висловлювання, формування культури мовленнєвого спілкування.

Ханецкая Т. И. Формирование культуры речевого общения в профессиональной деятельности будущих психологов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблеме теоретико-экспериментального изучения культуры речевого общения как комплексного системного образования личности профессионала, которое выступает составляющей поведенческого компонента культуры его общения и имеет место на фазе реализации им речевых действий во внешнем плане с помощью речевых средств, адекватных целям профессионального общения. В результате анализа лингвистической и психологической литературы было установлено и структурировано научные подходы к изучению культуры речевого общения личности. Выделено структурные компоненты культуры речевого общения психологов и проведено интегральное изучение в контексте их взаиморазвития с профессионально важными личностными детерминантами.

В результате исследования выявлено, что культура речевого общения современного психолога является многогранным личностно-профессиональным образованием, которое обеспечивает способность к профессиональному самоусовершенствованию, оптимальной организации профессионального речевого взаимодействия с клиентами, выявляется в четком соответствии его действий семантическому опыту каждого клиента, в умении формулировать профессиональные высказывания, в способности безошибочно привлекать к общению каждого человека, который к нему обратился. Обоснована роль этапа профессионализации в ВУЗе как основного в процессе активизации и фундации культуры речевого общения у студентов-психологов.

Экспериментальное исследование культуры речевого общения показало, что она развиваются в зависимости от внешних влияний. Определена неравномерность в темпах ее развития у студентов - будущих психологов. Культура речевого общения обеспечивает индивидуальный характер профессионального речевого взаимодействия психолога с клиентом и является основой готовности будущего специалиста к профессиональной деятельности.

Профессиональные коммуникативные знания психолога обеспечивают культуру его речевого общения на уровне специальной готовности к профессиональной речи и постепенно развиваются у студентов на протяжении обучения в ВУЗе. Коммуникативно-речевые навыки проявляются как личностная готовность к реализации речи в поведенческом плане - речевых действиях - и в процессе профессиональной подготовки усовершенствуются, поскольку формируются и развиваются в опыте общения. Как комплексное системное образование специалиста культура речевого общения выражается в умении формулировать профессиональные высказывания, в которых интегрируются профессиональные коммуникативные знания и коммуникативно-речевые навыки. Установлено, что у студентов более представлены средний и низкий уровни сформированности умения формулировать профессиональные высказывания.

Развитие культуры речевого общения обусловлено личностными детерминантами (самоактуализация, эмпатийность, умение устанавливать межличностные отношения с клиентом, которое включает диалогическую направленность общения психолога).

Повышение уровней сформированности структурных компонентов культуры речевого общения и личностных детерминант возможно путем внедрения в процесс подготовки будущих психологов комплексной программы формирования культуры речевого общения, в которую включены спецкурс и проблемно-ролевые игры, которые отображают реальные условия психоконсультативной работы психолога. Целью лекционных и семинарских занятий спецкурса выступает формирование и закрепление теоретических знаний по проблемам культуры общения и культуры речевого общения в профессиональной деятельности психолога. Целью практических занятий выступает развитие личностных свойств, значимых для психолога, овладение практическими навыками речевого взаимодействия в процессе психоконсультирования, усовершенствование профессиональных умений, формирование умения формулировать профессиональные высказывания. Проблемно-ролевые игры, отображающие систему взаимодействия “психолог-клиент” являются основным методическим инструментом, с помощью которого происходит развитие умений строить консультативный диалог, умения формулировать профессиональные высказывания, происходит формирование качеств и умений, значимых для развития культуры речевого общения. Констатировано, что условием развития структурных компонентов культуры речевого общения психолога является развитие его профессионально важных личностных детерминант. Сформированность структурных компонентов культуры речевого общения свидетельствует о сформированности культуры речевого общения в целом. Внедрение комплексной программы формирования культуры речевого общения психолога обеспечивает повышение уровней сформированности личностных детерминант культуры речевого общения и, соответственно, ее структурных компонентов.

Ключевые слова: общение, культура общения, культура речевого общения, структурные компоненты культуры речевого общения, личностные детерминанты культуры речевого общения, профессиональное высказывание, формирование культуры речевого общения.

Khanetska, T. I. Forming of verbal communication culture in professional activity of future psychologists. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in psychology, speciality 19.00.07 - Pedagogical and Developmental Psychology. - M. P. Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv, 2009.

The dissertation embraces theoretical and experimental study of the verbal communication culture in students of psychology. The concept of verbal communication culture was described, and its integral review was made in the context of relationship between psychologists' verbal communication culture and their personal determinants that are crucial in terms of professional activities. Scrutinized was the psychological essence and meaning of verbal communication culture as a comprehensive systemic formation of the psychologist's personality, which is an element of his/her communication culture's behavioural component manifesting itself on the stage of verbal acts external implementation through verbal tools appropriate to the objectives of professional communication. Psychological characteristics of the verbal communication culture in students of psychology were elucidated, its structural components defined, and personal determinants specified that promote verbal communication culture development. Multipart program was developed and tested able to help in forming of verbal communication culture, provided that pro-active learning methods are used similar to real conditions of professional work of psychologists.

Key words: communication; communication culture; verbal communication culture; structural components of the verbal communication culture; personal determinants of the verbal communication culture; professional communication; forming of verbal communication culture.

Размещено на Allbest.ur