Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників

Размещено на http://allbest.ru

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ Міністерства Внутрішніх справ

УДК 152.27: 343.915: 343.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників

19.00.06 - юридична психологія

Верховська Неллі Анатоліївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії управління Міністерства внутрішніх справ.

Науковий керівник

кандидат психологічних наук, професор Казміренко Людмила Іванівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Кочарян Олександр Суренович, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії;

кандидат психологічних наук, доцент Александров Денис Олександрович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри практичної психології Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки і психологічної служби.

Захист відбудеться 11 грудня 2009 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.01 в Академії управління МВС за адресою: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії управління МВС за адресою: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 4

Автореферат розісланий 9 листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради. Г. Є. Запорожцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Саме тому складовою концепції розвитку українського суспільства є високі вимоги щодо рівня професійної підготовки фахівців. До цієї площини безпосереднє відношення має формування професійної свідомості правників й врахування всіх аспектів, які впливають на цей процес.

Проблема формування професійної свідомості правників у сучасній Україні представлена в роботах Д. О. Александрова, О. М. Бандурки, В. І. Барка, Л. І. Казміренко, З. Р. Кісіль, Т. В. Кушнірової, П. В. Макаренка, С. Д. Максименка, В. С. Медведєва, Л. І. Мороз, С. С. Сливки, С. І. Яковенка та ін. Але їх публікації значною мірою присвячені розгляду чинників, що впливають на цей процес негативно, та заходів мінімізації (нейтралізації) негативного впливу професійної діяльності, в тому числі й за рахунок залучення тренінгових технологій та психотерапевтичного впливу (Д. М. Болотов, О. А. Будницька, І. В. Ващенко, О. С. Кочарян, К. Л. Мілютіна, О. В. Тімченко та ін.).

В умовах зростання вимог до професіоналізму правників актуальним є розширення спектру проблемних питань, представлених у навчальних програмах вищих навчальних закладів Міністерства освіти та науки України. До таких належить, зокрема, вплив ставлення до правового інституту смертної кари (далі - СК) на професійну свідомість правників, оскільки наявні соціологічні дані впродовж тривалого часу демонструють незгоду значної кількості громадян зі скасуванням СК в чинному Кримінальному Кодексі України.

Проблема СК широко представлена в публіцистичних джерелах та періодичних виданнях (Ю. Н. Анісімов, С. Г. Буянський, І. І. Карпець, С. Л. Катаєв, В. В. Костицький, О. Мироненко, Л. Мукомела, Р. Орлюк, І. Л. Петрухін, В. А. Ромащенко та ін.), на Інтернет-сайтах. Їй присвятили свої монографії Г. З. Анашкін, В. М. Андрєєва, С. В. Жильцов, В. Є. Квашис, О. Ф. Кистяківський, Є. О. Климчук, О. В. Малько, Т. О. Свида, Н. О. Шелкопляс та ін.; на дисертаційному рівні тема висвітлена в кандидатських дисертаціях Л. В. Діденко, О. Т. Шевченко. Ці публікації дозволяють зробити висновок про значний суспільний резонанс стосовно СК, але всі вони стосуються історичних, соціологічних, юридичних та філософських аспектів проблеми. Дослідження, присвячені психологічному впливу СК на суспільну свідомість, у теперішній час в Україні відсутні.

Зазначене зумовлює актуальність обраної для дисертаційної роботи теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755); Указу Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143; п. 2.14. Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС України від 26 травня 2005 р. № 385); Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 p. №1767), а також планів науково-дослідних робіт Академії управління МВС. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол від 25 листопада 2008 р. № 18) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол від 26.05.2009 р. № 4).

Мета дослідження: встановлення особливостей ставлення правників до правового інституту СК та його впливу на формування професійної свідомості.

У відповідності з метою були поставлені такі завдання:

1) надати характеристику функціонування правового інституту СК у соціально-історичному вимірі та суспільному ставленню до СК як соціокультурного феномена сучасності;

2) висвітлити основні стресогенні чинники ситуації вчинення насильницького злочину та психологічні наслідки їх переживання жертвою; сформулювати психолого-правове визначення психологічної шкоди (психологічної травми), яка може виникнути внаслідок неадекватних юридичних відносин;

3) визначити поняття та психологічні складові правового інституту СК та можливості його впливу на формування професійної свідомості правників;

4) дослідити характер та ступінь відмінностей у ставленні до СК різних категорій осіб (студенти юридичних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів, потерпілі від насильницьких злочинів осіб, довічно ув'язнені особи), розробивши відповідну психодіагностичну процедуру для визначення показників впливу цього ставлення на розбіжності між бажаними та наявними орієнтирами професійної свідомості студентів-правників;

5) надати огляд напрямів, форм та методів формування професійної свідомості правників, визначити організаційно-методичні та психолого-педагогічні засади цього процесу;

6) розробити програму професійно-психологічного тренінгу, спрямовану на підвищення ефективності формування професійної свідомості правників.

Об'єкт дослідження: професійна свідомість правників.

Предмет дослідження: ставлення до СК як складова професійної свідомості правників.

Методи дослідження: 1) загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, історичний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний, аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, дедукції та індукції) - для психолого-юридичного коментування особливостей функціонування правового інституту СК впродовж історії людства (р. 1.1), визначення соціальних, культуральних та психологічних аспектів суспільного ставлення до СК в сучасному світі (р. 1.2), встановлення стресогенних чинників ситуації вчинення насильницького злочину та психологічних наслідків їх переживання жертвою (р. 1.3); 2) методи юридико-психологічних досліджень (спостереження, бесіда, опитування) - для виявлення типів і основних орієнтирів спрямованості професійної свідомості правників та типів спрямованості правосвідомості інших категорій громадян (рр. 2.1, 2.2, 3.1); 3) методи математичної статистики - для кількісної порівняльної оцінки і якісного аналізу результатів (рр. 2.2, 3.1, 3.2).

Емпіричну базу дослідження складають результати: на психодіагностичному етапі - анкетування 153 студентів-правників (Київський національний університет внутрішніх справ), 156 працівників міліції (ГУ МВС України в м. Києві), 156 жертв насильства (Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді), 158 довічно ув'язнених осіб (УВП №1 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій обл.); на формуючому етапі - впровадження програми професійно-психологічного тренінгу (152 курсанти Київського національного університету внутрішніх справ).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше:

- винесено та обґрунтовано пропозицію розглядати СК як правовий інститут частково відновлювального права потерпілого;

- виділено основні типи спрямованості професійної свідомості правників: орієнтована на вдосконалення чинного законодавства шляхом функціонування СК як інституту частково відновлювального права; орієнтована на вдосконалення чинного законодавства шляхом існування СК як функції загальної превенції закону, без урахування її психо-реабілітаційних можливостей для потерпілих; орієнтована на неофіційне функціонування СК, що сприяє реалізації частково відновлювального права потерпілого; орієнтована на вдосконалення чинного законодавства задля ефективнішого врахування потреб злочинця; орієнтована на підтримку чинного законодавства в незмінному стані; орієнтована на створення та підтримку позитивного іміджу країни в очах європейської спільноти; правова індиферентність;

- встановлено змістове наповнення психолого-правового поняття “орієнтири професійної свідомості”, яке визначається прихильністю особи до концептуальних складових позицій злочинців або їх жертв;

- надано психолого-правове визначення психологічної шкоди (психологічної травми), що може виникнути внаслідок юридичних відносин: „номогенія” (від гр. nomos закон + gennao породжую);

удосконалено:

- уявлення про СК як засіб державного примусу (правовий інститут) та соціокультурний феномен;

- трактування аргументів “за” та “проти” СК як таких, що значною мірою подібні між собою (соціальна справедливість, гуманізм до жертви або до злочинця тощо) - їхня різниця полягає лише в моральному значенні, що несуть у собі одні й ті ж самі сентенції;

- психолого-правову характеристику осіб, які вчинюють насильницькі злочини;

- концепцію психологічної підтримки потерпілих, що передбачає: надання допомоги в подоланні посттравматичних стресових розладів; визначення особливостей віктимної поведінки потерпілого та надання рекомендацій щодо зміни її на конструктивну; профілактику негативних психологічних новоутворень (зниження самооцінки, почуття провини, вторинна агресія тощо); психологічну оцінку наслідків вчиненого злочину, визначення ступеня тяжкості його для психіки потерпілого, що може реалізуватися як складання психологічного портрету жертви злочину та сприяти адекватному визначенню розміру моральної шкоди потерпілого;

набуло подальшого розвитку:

- розуміння історико-правової та соціально-психологічної спадщини функціонування СК в Україні;

- теорія про жертву злочину та психологічні наслідки переживання людиною ситуації насильницького посягання (безпосередні та віддалені);

- визначення потенційних можливостей правового інституту СК у психологічному вимірі;

- організаційно-методичні та психолого-педагогічні засади формування професійної свідомості правників у сучасній Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у доведенні можливості підвищення ефективності професійної свідомості правників за рахунок формування у них наукових уявлень про правовий інститут СК. Зокрема, автором: 1) розроблено та апробовано психодіагностичну процедуру для вивчення особливостей формування орієнтирів професійної свідомості; 2) розроблено та апробовано програму професійно-психологічного тренінгу, що сприяє формуванню емпатійного ставлення правників до потерпілих; 3) впроваджено результати дослідження в практичну діяльність (акт впровадження з Державного Департаменту виконання покарань від 25 травня 2009 р., підписаний першим заступником, генерал-лейтенантом внутрішньої служби М.П. Ільтяєм) та навчальний процес (акт впровадження від 11 червня 2009 р., підписаний комісією кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ). психологічний правник потерпілий

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на конференціях: науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні і психологічні проблеми права” (м. Київ, 26 січня 2008 р.); другій Міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (м. Київ, 20 березня 2008 р.); п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екологічної психології” (м. Київ, 14-15 травня 2009 р.), науково-практичній конференції “Незалежний суд - гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” (м. Чернівці, 30 травня 2009 р.).

Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ та розширеному засіданні кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології Академії управління МВС.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, з них 5 - у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Зміст роботи викладено на 174 сторінках тексту, його доповнюють додатки на 33 сторінках та 211 назв використаної літератури на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання, об'єкт і предмет, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У р. 1 “Смертна кара як предмет дослідження юридичної психології” надана психолого-юридична характеристика правового інституту смертної кари.

Р. 1.1. “Функціонування правового інституту СК у соціально-історичному вимірі” присвячений аналізу психологічного впливу, який мала смертна кара на суспільну свідомість в Україні та в інших державах.

Правовий інститут СК - один із найбільш давніх кримінально-правових заходів впливу на злочинність, відомих людству. Відомості про СК мають приблизно той же вік, що й відомості про заснування перших держав. Як закріплений у відповідних державних актах вид покарання СК з'явилася під час переходу суспільства до правових відносин.

На території стародавньої України СК вперше офіційно згадується в “Двінській установчій грамоті” 1397 р. Надалі кримінальне право у нашій країні до певної міри йде шляхом візантійського законодавства в частині норм, що передбачають правовий інститут СК. Спектр злочинів, за які передбачалася СК, був досить широкий (від крадіжки до заколотів проти влади), але акцент робився переважно на захисті державного ладу, а не прав та свобод громадян. Так, упродовж історії страті часто піддавали за державні злочини, в СРСР практикувалася система спрощеного судочинства та, навіть, позасудові вироки стосовно політичних злочинів (“ворогів народу”). Відповідно, суспільне ставлення до правового інституту СК формувалося на тлі несприятливих соціокультурних умов.

До цього слід додати ще й практику декларованої відмови від СК поряд із фактичним її застосуванням. Представники влади (від імператриці Катерини ІІ до керівників Радянської держави), наголошуючи на необхідності відміни СК, приховано віддавали накази про позасудові або “революційні” страти. Особливо яскраво ця тенденція простежується в перші десятиріччя існування Радянського Союзу: з 1917 по 1947 рр. СК скасовувалася тричі, між тим, саме на цей проміжок часу припадає велика кількість осіб, підданих позасудовій страті.

В 1950 р. вищу міру покарання було дозволено застосовувати до “зрадників Батьківщини”: шпигунів, диверсантів-підривників, а починаючи з 1954 р. СК встановлена за насильницькі злочини проти особи. Кримінальний кодекс 1960 р. зберіг застосування СК, а перелік злочинів, за які могла призначатися вища міра, був значно розширений, їх число перевищувало 30. Ситуація залишалася незмінною до початку 90-х років ХХ ст., коли розпочався зворотний процес, направлений на виключення покарання у вигляді СК з санкцій статей, які передбачали відповідальність за економічні та інші ненасильницькі злочини.

На сьогодні в світі СК представлена наступним чином: 90 держав і територіальних утворень її повністю відмінили; 11 держав відмінили її за всі злочини, за винятком особливих тяжких та у воєнний час; 30 держав не застосовують СК де-факто: їхнє законодавство передбачає таку міру покарання, проте вироки не виконувалися впродовж останніх 10-ти років. Таким чином, загалом 131 держава відмінила страту в законодавчому порядку або не застосовує її на практиці, ще 65 - зберігають вищу міру покарання.

У р. 1.2. “Суспільне ставлення до смертної кари як соціокультурний феномен сучасності” висвітлюються результати вивчення СК як соціокультурного феномену.

Філологічний аналіз змісту поняття “смертна кара” (англ. - Death Penaty; нім. - Todesstraf; рос. - смертная казнь) дозволяє тлумачити його як покарання смертю (покарання спричиненням смерті). Таке покарання мало місце в нашій країні, аж доки прагнення України досягти на політичному рівні міжнародних стандартів не призвело до реформ у кримінальному законодавстві. Точною датою такого реформування можна назвати 03.05.2002 р., коли Україна приєдналася до протоколу № 13 Європейської конвенції про права людини, що передбачає повне скасування СК за будь-яких обставин як у мирний, так і воєнний час.

Разом із тим опитування, проведене в 2007 р. Київським інститутом проблем управління ім. К.П. Горшеніна, в якому брали участь 2.012 респондентів, виявило, що 58,7% українців вважають за доцільне повернення СК за тяжкі кримінальні злочини, 26,1% - вважають це недоцільним. Ці дані підтвердили результати соціологічного моніторингу 1994-2005 рр., згідно з яким більшість громадян України не схвалювала скасування СК, тобто суспільна думка українців суперечить офіційній політиці влади. Ця обставина є значущою з огляду на задекларований демократичний розвиток нашої держави.

Згідно з результатами опитування, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки в територіально близьких до України державах (Болгарія, Литва, Польща, РФ, Угорщина, Чехія), переважна кількість опитаних також вважає, що така міра покарання повинна існувати. Найбільша кількість таких респондентів в Росії (78,7%), найменша - в Чехії (56,1%).

Слід зазначити, що аргументи “за” та “проти” СК подібні між собою (соціальна справедливість, гуманізм до жертви або до злочинця тощо) - їхня різниця полягає лише в трактуванні морального значення, що несуть у собі одні й ті ж самі сентенції. Ймовірно, що відсутність наукового підходу до питань, пов'язаних із даним феноменом, зумовлює й невиваженість аргументації щодо особистісного позиціювання у проблематиці СК. Така ситуація потребує вивчення та використання отриманих результатів, зокрема, при професійній підготовці правників.

У р. 1.3. “Основні стресогенні чинники ситуації вчинення насильницького злочину та психологічні наслідки їх переживання жертвою” надана характеристика посттравматичних стресових розладів, що виникають у жертви насильницького злочину, та аргументована необхідність відповідної (емпатійної) професійної взаємодії правника з потерпілою особою, враховуючи особливості її стану.

Доводиться, що слід переорієнтувати увагу системи правосуддя на психічний стан особи, якій злочинно було заподіяно фізичний, психологічний, матеріальний і соціальний збиток, вживати заходів, що спрямовані на задоволення потреб потерпілого на всіх етапах кримінального провадження. Це потребує реалізації науково обґрунтованих підходів до вивчення пов'язаних зі СК питань, оскільки потенційні можливості цього правового інституту у психологічному вимірі передбачають: усвідомлення наявності максимальної карної оцінки втрат, спричинених злочинцем; усвідомлення виключного (надзвичайного) характеру втрат з боку засудженого та врівноваження понесених потерпілим страждань; усвідомлення карно-етичної солідаризації суспільства з жертвою у моральній оцінці події злочину.

У зв'язку з зазначеним запропоновано запровадження системи психологічної підтримки потерпілих, що передбачала б: надання допомоги в подоланні посттравматичних стресових розладів; визначення особливостей віктимної поведінки потерпілого та надання рекомендацій щодо зміни її на конструктивну; профілактику негативних психологічних новоутворень (зниження самооцінки, почуття провини, вторинна агресія тощо); психологічну оцінку наслідків вчиненого злочину, визначення ступеня тяжкості його для психіки потерпілого, що може реалізуватися як складання психологічного портрету жертви злочину й долучення цієї інформації до кримінальної справи. Така інформація в подальшому може сприяти адекватному визначенню розміру моральної шкоди потерпілого.

У розділі 2 “Дослідження впливу ставлення до СК на орієнтири професійної свідомості правників” висвітлюються методологічні засади емпіричного дослідження та наводяться результати аналізу отриманих діагностичних даних.

Зокрема, в р. 2.1. - “Загальна стратегія емпіричного дослідження психологічного впливу ставлення до СК” - аналізуються суб'єктивні та об'єктивні чинники психологічного впливу правового інституту СК на свідомість правників та надається обґрунтування релевантності створеної нами діагностичної методики щодо виявлення особливостей цього впливу.

Опитування здійснено в чотирьох групах респондентів загальною кількістю 623 особи, з них: 1) 153 студенти-правники, а саме студенти Київського національного університету внутрішніх справ; 2) 156 жертв насильства, які зверталися до Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою отримання соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних послуг; 3) 158 довічно ув'язнених осіб; 4) 156 співробітників правоохоронних органів.

Респондентам були запропоновані опитувальники, що містили 168 запитань та дозволяли визначити ставлення респондентів до різних аспектів проблеми психологічного впливу на їх свідомість правового інституту СК. При кількісній та якісній обробці даних всі судження згруповано у 15 показників: П-1 - ставлення до відсутності СК в українському законодавстві; П-2 - ставлення до права злочинця на життя; П-3 - ставлення до збереження (перевиховання) злочинців для суспільства; П-4 - оцінка захищеності потерпілого в українському законодавстві; П-5 - самоідентифікація себе як жертви насильства; П-6 - самоідентифікація себе як агресора; П-7 - ставлення до принципової можливості задоволення частково відновлювального права потерпілого; П-8 - ставлення до виявлення потенційних злочинців задля здійснення соціальної профілактики; П-9 - ставлення до функціонування СК як до небажаної, але вимушеної міри превенції; П-10 - ставлення до ідеї функціонування СК як частково відновлювального права потерпілого, психо-реабілітаційний аспект СК; П-11 - ставлення до альтернативних законодавчому шляхів функціонування СК; П-12 - спрямованість на європейські орієнтири професійної свідомості; П-13 - спрямованість на потреби потерпілого; П-14 - спрямованість на потреби злочинця; П-15 - байдужість до проблем, пов'язаних із насильством.

Ці показники відповідають чотирьом шкалам: шкала №1 - принципове відношення до правового інституту СК та сторін системи “злочинець / жертва”; шкала №2 - відображення тенденцій до самоідентифікації себе з одним із учасників системи “злочинець / жертва”; шкала №3 - ставлення до СК як інституту частково-відновлювального права потерпілого; шкала № 4 - відображає тенденції орієнтирів професійної свідомості.

Це дозволило виокремити та порівняти: бажані для кожної групи респондентів орієнтири професійної свідомості правників, їхню професійну ідентифікацію; ментальну спорідненість правника з однією зі сторін системи “злочинець / жертва”; моральну диференціацію сприйняття особи злочинця та його жертви. Встановлено також змістове наповнення психолого-правового поняття “орієнтири професійної свідомості”, яке визначається прихильністю особи до концептуальних складових позицій злочинців або їх жертв.

Особливості самопозиціювання у двох різних вибірках правників - практикуючих фахівців та майбутніх (студентів) - дозволяють виявити недоліки у професійно-психологічній підготовці останніх та вказують напрями психопрофілактики та/або психокорекції професійної деформації правників ще на студентських лавах.

В р. 2.2. “Ставлення до правового інституту СК як психодіагностична проблема” здійснений аналіз діагностичних даних та проводиться порівняння результатів, одержаних в чотирьох вибірок респондентів.

Зокрема, встановлено, що світоглядні орієнтири працівників правоохоронних органів подібні до жертв насильства, а студентів-правників - до довічно ув'язнених осіб. Розбіжності у відповідях респондентів свідчать, що значна частина студентів-правників відірвана від реалій як практичної дієвості чинного законодавства у частині захисту прав потерпілих, так і від розуміння їх посттравматичних потреб. Їх правниче самопозиціювання майже вдвічі відрізняється від їхніх професійно досвідчених колег. Найбільш тривожна тенденція, яку маємо змогу спостерігати - це наявність певної паралелізації у відповідях студентів та довічно ув'язнених осіб, тобто студенти-правники більш орієнтовані у своїй майбутній професійної діяльності на врахування потреб злочинців, ніж потерпілих.

Це спостереження повинне привернути особливу увагу тих, хто відповідає за організацію навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, оскільки вказує на певні недоліки у формуванні світоглядних орієнтирів професійної свідомості майбутніх правників. Оскільки саме вплив ставлення до правового інституту СК виявляє найбільш гострі тенденції у сприйнятті системи “злочинець / жертва”, робимо висновок, що формування адекватного уявлення про СК є важливим для попередження професійних деформацій у майбутній фаховій діяльності правників. Надання теоретичних знань про цей правовий інститут із висвітленням практичних прикладів його функціонування як в історичній, так і в сучасній площині, буде сприяти чіткому розмежуванню на психолого-правовому рівні особи злочинця та особи потерпілого, що на даний момент має явно недиференційований та морально невиважений характер.

Порівняння розбіжностей у відповідях респондентів всіх вибірок, особливо тих, тенденції у відповідях яких були подібними, дало такі результати:

а) позиція жертв насильства майже тотожна позиції правоохоронців у всіх відповідях, окрім ставлення до альтернативних законодавчому шляхів функціонування СК (+31,6%) (П-11);

б) найбільші розбіжності між студентами та довічно ув'язненими особами існують щодо ставлення до права злочинця на життя (П-2) - значно більше респондентів другої вибірки схвалюють такий варіант суспільних відносин (+39,4%);

в) жертви насильства висловлюють набагато більш радикальну, ніж студенти, негативну позицію (+61,2%) стосовно відсутності правового інституту СК в українському законодавстві (П-1);

г) у ставленні до права злочинця на життя (П-2) негативні відповіді правоохоронців значно переважають відповіді довічно ув'язнених осіб (+74,5%). Цю позицію можна визначити як найбільш проблемну, тому саме вона заслуговує окремої уваги в процесі формування професійної свідомості правників.

У розділі 3 “Напрями, форми та методи формування професійної свідомості правників” розглядаються особливості процесу формування професійного світогляду правників в Україні та надаються пропозиції щодо підвищення його ефективності.

Зокрема, в р. 3.1. “Організаційно-методичні та психолого-педагогічні засади формування професійної свідомості правників у сучасній Україні” аргументується, що цей процес теоретично врегульовано у чисельних законодавчих положеннях та комплексних програмах.

Між тим, існує дисонанс між декларованими напрямами формування правничої професійної свідомості та практичними зусиллями щодо вирішення проблеми; не можна вважати достатньою право-виховну роботу зі студентською правничою молоддю. Ситуація ускладнюється через низький рівень правової громадянської самосвідомості. Виникає певне “замкнене коло”: діяльність правників передбачає правове виховання населення, яке не може бути ефективним через недостатню підготовленість суб'єктів та об'єктів цього процесу.

У теперішній час безпосередніми етапами професійного становлення правників виступають: навчання у загальноосвітніх середніх школах, де викладаються найбільш загальні позиції права; в подальшому - спеціалізоване навчання в юридичних вузах (на юридичних факультетах). Але на кожному з цих етапів цілеспрямованому формуванню професійної свідомості правників уваги не приділяється, воно вважається сукупним наслідком загального навчально-виховного процесу.

Для усунення цієї прогалини нами запропоноване впровадження відповідних психотренінгових програм. При плануванні групової роботи важливо враховувати наступні аспекти: дефіцит якої інформації наявний у студентів; який особистий морально-емоційний досвід вони вже мають; які вміння повинні отримати або які установки та експектації мають проаналізувати студенти.

Обговорення в групах дозволяє висловити свої враження та відчуття в рамках окресленої теми і почути інші думки та висновки. Така дискусія справляє корекційний вплив стосовно сприяння психо-реабілітації потерпілого та моделей емпатійно вираженої поведінки правоохоронця. Це два взаємопов'язаних чинники, бо усвідомлення необхідності психологічної реабілітації потерпілого можливе тільки за допомогою емпатійного розуміння сутності емоційного стану жертви через власний емоційний світ.

В р. 3.2. - “Експериментальна модель психопрофілактичної роботи зі студентами-правниками” - висвітлюються результати апробації запропонованої нами програми.

Аргументується, що науковий підхід до сприйняття правового інституту СК позитивно впливає на розвиток емпатійного ставлення майбутніх правників до потерпілих за рахунок розуміння ними нагальних психоемоційних потреб останніх. Доведено, що сприйняття студентами-правниками позиції потерпілих щодо СК як такої, що має право на існування, сприяє підвищенню ефективності правничої професійної взаємодії з жертвами насильства.

У формуючому експерименті взяли участь 152 курсанти Київського національного університету внутрішніх справ. Психопрофілактична робота проводилася в 10 групах з 14-15 осіб упродовж 2007-2008 навч. року та включала два цикли: перший - первинне опрацювання програми, другий - повторне проведення професійно-психологічного тренінгу з тими ж самими вправами через певний термін (загалом шість занять по 80 хв.). Такий підхід забезпечував як закріплення отриманих знань, так і надавав можливість засвідчити динаміку світоглядних орієнтирів.

Механізм контролю успішності засвоєння пропонованої нами програми складався з наступних заходів: відслідковування активності респондентів на тренінгових заняттях; звітів учасників про свої враження від тренінгових занять із пропозиціями щодо їхнього змісту; обміну враженнями з викладачами дисциплін психологічного циклу, які проводили заняття з цими ж особами; співставлення даних, отриманих внаслідок першого та другого циклу занять.

Проведена робота дозволяє стверджувати, що одним із чинників підвищення ефективності професійної свідомості правників є формування у них орієнтації на першочерговий захист законослухняних громадян, потенційних потерпілих. Це відбувається разом із становленням у них науково обґрунтованого, адекватного ставлення до СК, загостренням почуття соціальної справедливості. В 67% учасників з'явилося більш доброзичливе, співчутливе, тепле та уважне ставлення як до проявів посттравматичних стресових розладів потерпілого (бурхливих емоцій, незрозумілих пояснень про злочин, різких зауважень, нервової поведінки та ін.), так і до виконання професійних обов'язків у площині захисту інтересів постраждалої сторони.

Особливо акцентуємо увагу на тому, що в проекції ставлення до правового інституту СК важливим є врахування амбівалентності майбутніх правників стосовно психологічних наслідків функціонування СК у різних ситуативно-мотиваційних контекстах. Цьому сприяє дискусійне обговорення різних ситуацій можливості реалізації частково відновлювального права потерпілого та оцінка ступеня небезпеки спричинення йому психологічної шкоди (психологічна травма) неадекватністю правозастосовчих дій.

Задля визначення даного аспекту пропонуємо використовувати сформульований нами психолого-правовий аналог поняття медичної психології “ятрогенія”: “номогенія” (від гр. nomos закон + gennao породжую). Цим терміном позначається психологічна шкода (психологічна травма), що може виникнути внаслідок юридичних відносин. “Номогенія” - це будь-які психофізіологічні або інші негативні зміни, що виникають у потерпілого (його близьких) внаслідок неадекватних правових дій або необережних чи негативних висловлювань правників; поява чи загострення неврозів, фобій, депресивних та іпохондричних розладів, тощо, викликаних страхом не отримати належного захисту своїх прав, неефективністю правозастосування, недовірою до правозастосовника і правової системи взагалі.

Висновки

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і надані практичні науково-обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вирішення проблеми, сутність якої полягає в розкритті впливу психологічного чинника ставлення до правового інституту СК на формування професійної свідомості правників. Було здійснено структурно-функціональний аналіз явища СК, запропоновано відповідний понятійний апарат, доведено необхідність впровадження в систему вищої юридичної освіти спеціальних тренінгових програм, які б виконували психопрофілактичну та/або психокорекційну функцію. На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Правовий інститут СК - це, перш за все, психологічний та політичний чинник впливу на свідомість громадян, а вже потім - механізм державного реагування на злочинність. Таке твердження ґрунтується на історичному досвіді функціонування СК: поряд із кримінально-правовими підставами, її застосовували для розправи з політичними опонентами певних державних устроїв; використовували офіційно та неофіційно, оприлюднювали неправдиві відомості щодо її відміни та меж правової дії, чим дискредитували цей правовий інститут.

При цьому СК завжди трактувалася в площині взаємодії держави зі злочинцем, а жертва злочину залишалася поза увагою (мета захисту прав потерпілого або відновлення соціальної справедливості не мала відображення у законодавстві нашої країни). Завдяки такій історичній спадщині, на сьогодні не можна представити науково обґрунтований висновок щодо конструктивності функціонування СК як правового інституту. Між тим, в інших країнах СК існує, а тому доцільним є створення наукового підходу у сприйнятті феномену СК та вивчення психологічних аспектів ставлення до цього явища.

2. Соціологічні дослідження свідчать про бажаність для більшості населення нашої держави повернення правового інституту СК у чинне законодавство. Кількість прихильників функціонування СК значно переважає її супротивників не лише на момент введення мораторію, але й у теперішній час. При цьому аргументація супротивників та прихильників функціонування СК часто базується на однакових, але по-різному інтерпретованих фактах.

3. Науковий підхід до вивчення психологічного впливу сприйняття правового інституту СК на свідомість має потенціал для підвищення ефективності професійної взаємодії правників із потерпілими. Зокрема, вони повинні мати необхідні знання про психоемоційні потреби жертв кримінального насильства, про те, що посттравматичний стресовий розлад потерпілих (віктимізація, психосоматичні, адаптаційні та інші розлади) спричиняють прагнення постраждалої особи позбутися подразника, який уособлює злочинець. Відповідно, володіючи психологічним інструментарієм проявів співпереживання, емпатії до жертви, правник отримає можливість більш відвертого, тобто максимально бажаного у правничій роботі професійного контакту. Внутрішнє прийняття сатисфакційних прагнень потерпілого як світоглядної позиції, що має право на існування, та відсутність морального осуду потерпілого за бажання страти злочинця здатне значно підвищити ефективність професійної свідомості працівників юридичного профілю та якість їхньої професійної діяльності.

4. На основі проведеної психодіагностичної роботи виділено типи, за якими формується професійна свідомість студентів; вони різняться залежно від спрямування правозахисної роботи - захист злочинця або потерпілого, психологічних установок стосовно чинного законодавства, уявлень про принципи правозастосування та своє місце як правника у правовому полі країни.

5. При аналізі результатів відповідей респондентів (жертви злочинів, довічно ув'язнені особи, працівники правоохоронних органів, студенти-правники) були виявлені небажані тенденції у формуванні професійної свідомості студентів-правників. Їх світоглядні орієнтири подібні до орієнтирів довічно ув'язнених осіб, причому ця позиція є антагоністичною стосовно інших двох вибірок - жертв насильства та правоохоронців. Переважна частка студентів юридичного профілю не має адекватного уявлення про психоемоційні потреби постраждалих від злочинів осіб та про реалії професійної взаємодії з ними, що є небажаним, враховуючи специфіку правничої роботи, де професійне спілкування з потерпілими часто буває центральною складовою.

6. У теперішній час зусилля вищої школи щодо цілеспрямованого формування професійної свідомості правників є недостатніми. Цей процес відбувається лише за рахунок опанування студентами правознавчих дисциплін й вважається таким, що має бути безумовним наслідком правничої освіти. Між тим, потрібно скеровувати формування професійної свідомості правників й акцентувати увагу на певних професійних орієнтирах (захист законослухняних громадян, законності тощо). З огляду на це, нами обгрунтовано запровадження спеціальних тренінгових програм, мета яких полягає у підвищенні ефективності формування професійної свідомості студентів юридичного профілю. Запропоновано також змістове наповнення психолого-правового поняття “орієнтири професійної свідомості”, яке визначається самопозиціюванням фахівця за рахунок ментальної спорідненості з однією зі сторін “злочинець / жертва”.

7. Розроблена та апробована нами програма професійно-психологічного тренінгу засвідчила свою ефективність щодо формування професійної свідомості правників. При цьому фактор ставлення до правового інституту СК був використаний для розмежування сприйняття у психологічній площині постатей злочинця та жертви: тяжкість провини злочинця уособлювала зв'язок його злочину з покаранням, аж до гіпотетично можливої СК; глибина страждань жертви - зв'язок між її правовим захистом та знищенням подразника (стратою злочинця). Ці диспозиції були покладені в основу пропозиції розглядати СК як засіб реалізації частково відновлювального права потерпілого.

Відповідно, 67% респондентів після участі у тренінгу набули навичок орієнтуватися в психоемоційних потребах потерпілих та бажання докладати зусиль для девіктимізації постраждалих осіб. Основними детермінуючими факторами тут виступило ставлення до правового інституту СК, спроможність диференціювати у морально-психологічній площині сторони системи “злочинець / жертва”. Така диференціація здатні сприяти попередженню професійної деформації та зниженню вірогідності загрози для потерпілої особи постраждати від неадекватної взаємодії з суб'єктом правничої діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Верховська Н. А. Психологічна небезпека віктимних станів як фактор доцільності вивчення впливу потенційних можливостей правового інституту смертної кари / Н. А. Верховська // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України]. - К.: ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2007. - Том Х. - Вип.2. - С. 116-124.

2. Верховська Н. А. Проблема функціонування правового інституту смертної кари у соціально-історичному вимірі / Н. А. Верховська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Том Х. - Ч. 1. - К.: ГНОЗІС, 2008. - С. 50-58.

3. Верховська Н. А. Сприйняття правового інституту смертної кари як соціалізаційний чинник професійного становлення студентів-правників / Н. А. Верховська // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Том Х. - Ч. 2. - К.: ГНОЗІС, 2008. - С. 71-76.

4. Верховська Н. А. Психологічний аналіз проблеми суспільного сприйняття правового інституту смертної кари / Н. А. Верховська // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К.: Логос, 2008. - Т. 7. - Вип. 14. - С. 31-36.

5. Верховська Н. А. Підвищення ефективності професійної свідомості правників за рахунок формування них наукового ставлення до смертної кари / Н. А. Верховська // Актуальні проблеми психології: Екологічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д. - Т. 7. - Вип.20. - Ч.1 - Житомир: вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2009. - С. 62-66.

6. Верховська Н. А. Про напрями формування професійного світогляду студентів-правників / Н. А. Верховська // Філософські, методичні та психологічні проблеми права: тези доповідей науково-теоретичної конференції, (м. Київ, 26 січня 2008 р.). - К.: Київ. нац. ун-т внутрішніх справ, 2008. - С. 35-36.

7. Верховська Н. А. Психологічні особливості ставлення до правового інституту смертної кари як діагностична та психопрофілактична проблема / Н. А. Верховська // Незалежний суд - гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (м. Чернівці, 30 травня 2009 р.). - Чернівці: Апеляційний суд Чернівецької обл., 2009. - С. 432-436

АНОТАЦІЯ

Верховська Н. А. Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. Академія управління Міністерства внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим психологічному впливу ставлення до правового інституту смертної кари (СК) на свідомість правників, психологічним детермінантам, що зумовлюють його, а також розробці науково обґрунтованих психолого-юридичних заходів, спрямованих на конструктивне спрямування зазначеного впливу. Визначено психолого-юридичний зміст та сутність поняття “правовий інститут СК”, “орієнтири професійної свідомості” та надано характеристику психолого-правового статусу потерпілого від злочину.

Висвітлено напрями, зміст й особливості правового та юридико-психологічного формування професійної свідомості правників, встановлено та охарактеризовано чинники, що впливають на упереджене ставлення до правового інституту СК й винесено та обґрунтовано науковий підхід до вирішення цієї проблеми.

Розроблено психопрофілактичну програму для підвищення ефективності формування професійної свідомості правників, де ставлення до СК виступає фактором впливу на емпатійне відношення правника до жертви злочину.

Ключові слова: правовий інститут смертної кари, професійна свідомість правників, професійні орієнтири, психологічні детермінанти, злочинець, потерпілий.

АННОТАЦИЯ

Верховская Н. А. Отношение к смертной казни как составляющая профессионального сознания юристов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. Академия управления Министерства внутренних дел, Киев, 2009.

Диссертация является первым в Украине комплексным исследованием, посвященным психологическому воздействию отношения к правовому институту смертной казни (СК) на сознание юристов, психологическим детерминантам, которые предопределяют его, а также разработке научно обоснованных психолого-юридических мер, направленных на конструктивное использование указанного влияния.

Определены юридико-психологические содержание и сущность понятия “правовой институт СК”, “ориентиры профессионального сознания”, представлена характеристика психолого-правового статуса потерпевшего от преступления.

Освещены направления, содержание и особенности правового и психолого-юридического формирования профессионального сознания юристов, установлены и охарактеризованы факторы, влияющие на предвзятое отношение к правовому институту СК, предложен научный подход к решению этой проблемы.

Экспериментально установлены и описаны ориентиры профессионального сознания сотрудников юридического профиля.

Разработанная психодиагностическая методика включает 15 показателей: отношение к отсутствию правового института СК в украинском законодательстве; отношение к праву преступника на жизнь; отношение к сохранению (перевоспитанию) преступников для общества; оценка защищенности потерпевшего в украинском законодательстве; самоидентификация себя как жертвы насилия; самоидентификация себя как агрессора; отношение к принципиальной возможности удовлетворения частично-восстановительного права потерпевшего; отношение к выявлению потенциальных преступников для их социальной профилактики; отношение к функционированию СК как нежелательной, но вынужденной мере превенции; отношение к идее функционирования СК как частично-восстановительного права потерпевшего, психо-реабилитационный аспект СК; отношение к альтернативным законодательному путям функционирования СК; направленность на европейские ориентиры профессионального сознания; направленность на нужды пострадавшего; направленность на потребности преступника; равнодушие к проблемам, связанным с насилием.

Эти показатели соответствуют четырем шкалам:

шкала 1 - принципиальное отношение к правовому института СК и сторонам системы “преступник / жертва”;

шкала 2 - отражение тенденции к самоидентификации себя с одним из участников системы “преступник / жертва”;

шкала 3 - отношение к СК как институту частично-восстановительного права потерпевшего;

шкала 4 - отражает тенденции ориентиров профессионального сознания.

Опираясь на сравнительный анализ данных, полученных от четырёх диагностических выборок респондентов, было выявлено, что тенденции в формировании профессионального сознания студентов-юристов подобны мировоззренческим ориентирам пожизненно заключенных лиц, а мировоззренческие ориентиры жертв насилия имеют позитивное отражение в профессиональном сознании практикующих юристов.

Соответственно, у значительной части студентов-юристов нет адекватного представления об эффективности действующего законодательства по защите прав потерпевших, их посттравматических потребностях и критериях самопозиционирования в системе “преступник / жертва”.

В связи с этим разработана соответствующая психопрофилактическая программа, которая позволяет корректировать процесс формирования профессионального сознания студентов-юристов. Отношение к СК выступает тут фактором влияния на эмпатийное отношение юриста к жертве преступления.

Ключевые слова: правовой институт смертной казни, профессиональное сознание юристов, профессиональные ориентиры, психологические детерминанты, преступник, потерпевший.

THE SUMMARY

N. Verkhovsky. Attitudes toward the death penalty as part of the professional consciousness of lawyers. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the candidate of sciences (psychological) on a specialty 19.00.06 - juridical psychology.- Academy of Management of Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis is the first in Ukraine complex research, devoted psychological influence of attitude to the legal institute of death punishment (DP) on consciousness of legislators, to the psychological determinants which predetermine him, and also development substantiates psychological and juridical measures, directed on structural direction of the noted influence.

Juridical and psychological meaning and essence of the concept of “legal institution death penalty”, “guidelines professional consciousness” and is characteristic of psychological status of victim are determined.

The content and features of the legal and juridical and psychological formation of professional minds of lawyers are shown, the factors which influence on the preconceived attitude to a legal institute DP are set and described, scientific approach to solving this problem is taken away and substantiated.

A psychological and remedial program for the increase of efficiency of forming of professional consciousness of legislators is developed, where the attitude to DP comes forward the factor of influence on empathy attitude of legislator to the victim of crime.

Key words: legal institute the death penalty, lawyers professional awareness, professional guidance, psychological determinants, criminal, victim.

Размещено на Allbest.ru

...