Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів.

Вперше вивчено рівні психічного здоров'я співробітників спеціальних підрозділів МВС України в сучасних умовах на різних етапах навчання і роботи, проаналізовано патопсихологічні особливості формування реакцій дезадаптації, особливості їх динаміки, а також їх зв'язок із специфічними умовами праці.

В результаті патопсихологічно-епідеміологічного дослідження репрезентативної вибірки співробітників МВС України, вперше одержано дані про поширеність і структуру реакцій дезадаптації, які ідентифіковані як ситуативно-обумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД) та визначено головні патопсихологічні механізми їх виникнення.

Знайдено групи чинників, які найбільшою мірою впливають на формування реакцій дезадаптації (труднощі побуту, діяльності фактично в умовах військової служби, труднощі навчання специфічних навичок, конфліктний тип контактів із соціальним оточенням, конфлікти з товаришами або командирами та ін.).

Встановлено зумовленість відмінностей у психологічних проявах реакцій дезадаптації на різних етапах роботи ступеням адаптації співробітників до специфічних умов праці.

Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні структури реакцій дезадаптації у співробітників спеціальних підрозділів МВС України і розробці основних напрямів і критеріїв своєчасної комплексної корекції цих порушень. Розроблено об'єктивні критерії прогнозу формування реакцій дезадаптації, принципи психокорекції, психопрофілактики і психогігієни, адаптованих до сучасних умов роботи працівників в органах МВС України.

На підставі отриманих даних було розроблено систему психокорекції у співробітників ПМОП, а також первинної та вторинної психопрофілактики описаних порушень, яка базується на підвищенні адаптивних особистих можливостей за допомогою вдосконалення і оптимізації процесу навчання і роботи, формуванні адекватних мотивацій, а також використанні психокорекційних методів і психологічного консультування.

Розроблено комплекс диференційованих психокорекційних, психопрофі-лактичних, фармакологічних заходів відповідно до кожного варіанту дезадаптації та продемонстровано достатньо високу ефективність використання методів психокорекції та психопрофілактики у професійній підготовці у співробітників спецпідрозділів МВС.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження впроваджено в професійну підготовку працівників спеціального підрозділу міліції - БМОП “Беркут” при ГУМВС України в Харківській області (акт про впровадження від 17.11. 2006 року), працівників спеціального підрозділу міліції - СПСМ “Грифон” при ГУМВС України в Харківській області (акт про впровадження від 18.11. 2006 року); НЦП при ГУМВС України в Харківській області (акт про впровадження від 18.11. 2006 року); в систему профілактики психопатологічних порушень у співробітників правоохоронних органів на базі міського психоневрологічного диспансеру (акт про впровадження від 18.11. 2006 року) та обласного психоневрологічного диспансеру (акт про впровадження від 18.11. 2006 року). Результати дослідження також впроваджені в навчальний процес на кафедрах психотерапії та сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти (акти про впровадження від 19.11. 2006 року).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри психотерапії ХМАПО. Результати роботи доповідалися автором на засіданнях Харківського товариства неврологів, психіатрів, психотерапевтів (1999, 2000); науково-практичних конференціях “Проблеми екстремальної психіатрії” (м. Харків, 11-13 травня 2000 р.), “Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині” (м. Харків, 17-18 січня 2005 р.); науково-практичній конференції молодих вчених “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини” (м. Харків, 22 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика (м. Харків, 17-18 лютого 2005 р.); науково-практичній конференції з психології “Актуальні проблеми психології” (м. Київ, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, результати дослідження та висновки відображені в наукових виданнях Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Харківського університету Повітряних Сил; Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна; Інституту психології ім. Г.С. Костюка, Харківського державного медичного університету, Харківської медичної академії післядипломної освіти (2 з них у співавторстві) у тому числі 4 у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України. За темою дисертації опубліковано 9 праць, з них 4 - статті в спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України; 1 інформаційний лист.

Особистий внесок дисертанта: автором був здійснений патентно-інформаційний пошук та проведено аналіз даних літератури за темою дисертації; визначені мета і завдання досліджень, розроблені програма та визначені методичні підходи до досліджень проведена статистична обробка даних, аналіз і систематизація отриманих результатів, сформульовані висновки.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, узагальнення результатів, висновків, та списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 157 сторінках. Робота містить 19 таблиць і 9 рисунків, 4 схеми. Список використаних джерел нараховує 271 найменування, з них 103 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТІ

У першому розділі - “Реакції психічної дезадаптації й методи психологічної корекції в осіб, професійна діяльність яких пов'язана із психологічно напруженими ситуаціями” - проаналізовано джерела інформації, в яких розглядаються психологічні особливості працівників органів внутрішніх справ, що працюють в екстремальних умовах. Відзначено, що у цієї категорії співробітників в останні десятиріччя спостерігається зростання кількості реакцій дезадаптації (Шестопалова Л.Ф., 1999; Александровський Ю.А., 2000; Пажильцев И.В., 2007). Сучасні межові розлади характеризуються рецидивами, глибоким залученням особистісних структур до патологічного процесу, резистентністю до терапії, розвитком тимчасової і стійкої втрати працездатності.

Профілактика, попередження цих розладів є однією з основних завдань медико- психологічної служби органів внутрішніх справ (Курпатов В.И., 1998; Заворотный В.И., 2000; Бандурка А.М., 2006; Булгаков А.В., 2007).

Специфіка роботи осіб, професійна діяльність яких проходить в системі ОВС, пов'язана з високими фізичними і психоемоційними навантаженнями, що може зумовлювати декомпенсацію у контингентів з преморбідно- особистісними ознаками нервово-психічної нестійкості, спричиняти “функціональні” порушення психіки. Ці чинники, у свою чергу, вимагають правильно організованої і кваліфікованої медико-психологічної допомоги (Александровський Ю.О., 2000; Аведисова А.С., 2003; Корольчук М. С.,2007).

За статистичними даними приблизно 2,5-3% співробітників ОВС страждають нервово-психічними порушеннями. Співробітники з сильним типом нервової системи, звикають до подолання труднощів, краще пристосовуючись до умов службової діяльності. У осіб із слабким типом нервової системи можуть розвиватися ті або інші нервово-психічні розлади - у зв'язку дією несприятливих зовнішніх чинників, з виникаючими конфліктами і неприємними переживаннями та ін. (Дудник Д. В., 2004; Заворотный В.И., 2000; Корольчук М. С., Крайнюк В. М., 2006; Пажильцев И.В., 2007).

У формуванні межових психічних розладів серед співробітників ОВС, окрім високої емоційної напруги, велику роль відіграє специфіка роботи, яка пред'являє певні вимоги до їх особистісних характеристик. Наявність психічної нестійкості щодо негативних подій життя також сприяє розвитку вищеозначених психологічних станів (Тарас А.Е, Сельченок К.В., 2002; Ли Канг Хи, 2005; Корольчук М. С., Крайнюк В. М., 2006; Булгаков А.В., 2007).

Таким чином, профілактика розладів психічної сфери у співробітників є однією з найважливіших ланок роботи медико-психологічної служби ОВС.

У другому розділі - “Загальна характеристика досліджуваного контингенту та методи дослідження” - представлено докладні дані комплексне динамічне вивчення психічного здоров'я співробітників БМОП “Беркут” впродовж 6 років (всього було проведено 766 обстежень). Вік обстежених - 23 - 45 років (середній вік склав 32 роки). Стаж роботи - від 1 до 14 років.

З метою уточнення характеру і структури нервово-психічних розладів, з'ясування ролі соціальних чинників у формуванні межової психічної патології, що виникає в процесі оперативно-службової діяльності, було проведено анкетування 144 співробітників БМОП “Беркут”. Анкета включала 44 питання, які стосувалися віку працівника, строку служби, характеру діяльності, тощо.

Крім того зверталася увага на фізичну підготовку і виконання спеціальних вправ з вогневої підготовки. Всі співробітники регулярно повинні були виконувати вправи №13 та №7 згідно затвердженого курсу стрільб МВС України. При невиконанні завдань 1 серії співробітникам надавались ще 2 спроби; в разі невдачі завдання вважалось невиконаним. Для встановлення реакції на дію стресорних факторів було застосовано модифіковану вправу № 17.

Під час виконання вправ з вогневої підготовки для збільшення впливу різноманітних подразників на нервову систему, були застосовані світлові та звукові перешкоди і фізичне навантаження. Вмикався звуковий генератор - зумер, який подавав звуковий сигнал низької тональності потужністю 120 Дб, частотою 16 кГц та періодом вмикання 3 сек. та світловий генератор, який подавав сигнали з періодом 6 сек. та силою світла 8 кд.

Під час проведення досліджень здійснювали контроль соматичного стану та проводили спеціальні обстеження, які включали клініко-психопатологічне вивчення психічного статусу і компоненти соціометричного дослідження. Психологічні дослідження відповідно до нормативних положень МВС України проводили за допомогою методик: MMPI в модифікації Березіна Ф. Б., методик Шмішека і Спілбергера-Ханіна та тестів із самооцінки. Статистична обробка даних проводилася на комп'ютері IBM “Pentium”, за допомогою пакету статистичних програм (Matcard).

Третій розділ - “Патопсихологічна характеристика реакцій дезадаптації у співробітників спеціальних підрозділів МВС України” присвячений опису різних проявів реакцій дезадаптації (РД) у досліджуваного контингенту.

Оцінка результатів спеціальної підготовки показала, що невиконання першої серії зустрічається у 23% випадків, повне невиконання всіх серій - у 3,4% працівників. Це вело за собою подальші додаткові тренування з інструктором у вільний від роботи час, що нерідко призводило до появи емоційних, особистісних реакцій і сприяло формуванню РД у даної категорії обстежених.

Найчастішим проявом психологічних порушень були стани, ідентифіковані нами як ситуаційно обумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД).

Транзиторність, поліморфізм, фрагментарність, “стерта” симптоматика, обмеження проявів дезадаптації конкретними, ситуаційно-середовищними умовами обумовлювали своєрідність реакцій цієї групи.

Як випливає з даних, представлених в рис. 1, переважна більшість порушень, що відносяться до розладів адаптації, виникала у співробітників в перші 1 - 5 років роботи, причому ситуаційно зумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД) в 1,6 рази зустрічалися частіше, ніж короткочасні психологічні реакції (КПР).

При збільшені терміну роботи спостерігалася тенденція до зменшення питомої ваги порушень. В цілому ж, як показали наші спостереження, високий ризик виникнення дезадаптивних реакцій і невротичних станів фіксується у співробітників в період адаптації до умов життя і роботи, тобто в перші 1 - 5 років.

Аналіз патопсихологічної структури і виразності симптоматики в групі співробітників з СОРПД показав, що найчастішими проявами порушень психічної сфери були явища фізичної і психічної стомлюваності, підвищена дратівливість (21,9% випадків).

Як показало дослідження, КПР визначалися існуванням помірно виражених, поліморфних порушень невротичного регістру, короткочасністю, динамічністю, непостійністю. Частіше домінували цефалгічні, вазо-вегетативні, субдепресивні порушення, тривога, емоційна нестійкість.

При СОРПД спостерігалась незначна глибина розладів, що не досягає хворобливого рівня. Внаслідок цих обставин самі співробітники не завжди усвідомлювали хворобливий характер наявних порушень, частіше відносячи погіршення самопочуття і зниження продуктивності на рахунок явищ звичної перевтоми, зниження інтересу до навколишнього через монотонність і "сірість" буденного життя. Ці особи самостійно не зверталися за психопрофілактичною допомогою, а свої скарги висловлювали лише при поглибленому розпитуванні фахівця. За тривалістю стани СОРПД були відносно короткочасними, продовжувалися від кількох днів до кількох тижнів.

За перебігом психічна дезадаптація частіше виявлялась в пригніченому стані, симптоматика "мерехтіла", то з'являючись, то зникаючи на фоні перманентних або нападоподібних соматовегетативних компонентів.

За результатами наших досліджень, всі обстежені співробітники в групі з СОРПД були розподілені на чотири підгрупи відповідно до особливостей переважаючих порушень .

Це дозволило виділити чотири форми СОРПД: астенічний, соматоформний, депресивний та емоційно-збудливий.

Результати наших досліджень свідчать про те, що чим пізніше включаються механізми адаптації, тим з більшою вірогідністю розвиваються невротичні стани, і тим довшим є адаптаційний період. Спостерігались різні типи режимних порушень, як форми ситуативно-особистісного реагування, що беруть участь у формуванні реакції виходів із певного стану.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють ідентифікувати чинники ризику розвитку межових психічних розладів у співробітників підрозділів ОВС України для подальшого формування психокорекційних груп в залежності від типу реагування.

У четвертому розділі “Особливості психічної дезадаптації та принципи її психокорекції й психопрофілактики у співробітників спеціальних підрозділів ОВС України” визначено профіль особистості та акцентуації характеру.

При патопсихологічному обстеженні за даними тесту MMPI у обстежених нами співробітників виявлено підвищення рівня шкал невротичної тріади (1-а, 2-а і 3-я шкали) в порівнянні з показниками середньостатистичного нормативного профілю, що свідчить про виражений емоційний дискомфорт, труднощі адаптації, внутрішню дисгармонію, блокаду мотивованої поведінки.

При цьому відмінності між групами співробітників стосувалися не конфігурації лівої частини профілю, а кількісних показників підйому. Крім того, в групі співробітників з СОРПД виявлено зміну профілю за шкалою соціальної інтраверсії (0-а).

У цілому аналіз усередненого профілю особи в групі співробітників з СОРПД показав, що найвищими виявилися значення шкал істерії (емоційної лабільності, витіснення турбуючих чинників - 3-а), іпохондрії і соматизації тривоги (1-а), тривоги і депресивних тенденцій (2-а), соціальної інтраверсії (0-а) при відносному підвищенні за шкалою психастенії і фіксації тривоги (7-а).

Одержані дані свідчать про наявність в психічному статусі співробітників з СОРПД внутрішньої тривоги, напруженості, дратівливості, невпевненості в своїх силах. Усунення тривоги відбувається у них, в основному, за рахунок її витіснення і соматизації з формуванням демонстративної поведінки, спрямованої на отримання співчуття і підтримки з боку оточуючих. Останнє може досягатися за рахунок афектованої демонстрації непсихотичних психопатологічних порушень (зниження настрою, пам'яті, підвищеної стомлюваності). Проте, за збереження високої потреби в увазі, визнанні і при демонстративній поведінці, такі особи володіють достатньою критичністю, схильністю до аналізу ситуацій, хворобливо реагують на негативні сигнали, що ними помічаються. Відносне підвищення профілю за шкалою соціальної інтраверсії (0-а) вказує на зниження у співробітників з СОРПД рівня включення в соціальне середовище, на їх замкнутість і соромливість.

Крім того, це свідчить про переживання труднощів в налагоджуванні міжособистісних відносин у зв'язку з процесом уживання в нове мікросоціальне середовище, або ж про наявність серйозного міжособистісного конфлікту. Можливо, труднощі здійснення міжособистісних контактів у співробітників з СОРПД і їх прагнення до діяльності, не пов'язаної з широким спілкуванням, можуть бути зумовлені підвищеною схильністю до тривожних реакцій в разі міжособистісних конфліктних стосунків.

Аналіз даних, одержаних за допомогою шкали особистісної і реактивної тривожності Спілбергера - Ханіна, дозволив встановити такі закономірності. Середні показники як особистісної, так і реактивної тривоги у співробітників з СОРПД були підвищені. Показники реактивної тривожності в групі співробітників з СОРПД виходили за межі середньостатистичної норми.

Висока реактивна тривожність виражається в зниженні настрою, внутрішній напруженості, схильності до накопичення негативних емоцій, зниженні активності, втраті ініціативи.

Аналіз одержаних даних показує також, що ні тривожність, ні ригідність не зачіпають глобально всіх підструктур особистості. Вони є характерними, але факультативними особистісними властивостями досліджуваного контингенту, захоплюють лише окремі психічні сфери і реалізуються лише в умовах напруженої діяльності. Їх слід розглядати як чинники ризику формування межових психічних розладів. Дослідження акцентуації за допомогою методики Шмішека у обстежуваного нами контингенту показало, що у обстежених нами співробітників з СОРПД з 12 типів акцентуації зустрічалося 7.

Таблиця 1.

Поширеність різних типів акцентуації у співробітників ПМОП з порушеннями психічної сфери

Розподіл виявлених типів акцентуації у співробітників з різними варіантами СОРПД представлений в таблиці 2.

Таблиця 2.

Кількісне співвідношення типів акцентуації і варіантів СОРПД у співробітників ПМОП